Идет загрузка документа (98 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственной исполнительной службе и частных исполнителях (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 16.04.2015

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну виконавчу службу і приватних виконавців

Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності органів державної виконавчої служби і приватних виконавців.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Органи і особи, які здійснюють примусове виконання рішень

1. Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у випадках, передбачених законом (далі - рішення), покладається на органи державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Стаття 2. Правова основа діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців

1. Правову основу діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців становлять Конституція України, цей Закон, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Завдання державної виконавчої служби та приватних виконавців

1. Завданням державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Стаття 4. Принципи діяльності державної виконавчої служби та приватних виконавців

1. Діяльність державної виконавчої служби та приватних виконавців провадиться з дотриманням принципів:

1) верховенства права;

2) законності;

3) незалежності;

4) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

5) дотримання прав і свобод фізичних осіб та законних інтересів юридичних осіб;

6) обов'язковості виконання рішень;

7) уникнення конфлікту інтересів.

Розділ II
ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА

Стаття 5. Органи державної виконавчої служби

1. Органами державної виконавчої служби є:

1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

2) управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до яких входять відділи примусового виконання рішень;

3) районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та рахунки в державних банках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті, рахунки для зарахування коштів виконавчого провадження, а також печатку із зображенням Державного Герба України.

Міністерство юстиції України, головні територіальні управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні територіальні управління юстиції) мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та рахунки в державних банках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті, а також рахунки для зарахування коштів виконавчого провадження.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби мають печатки, у тому числі із зображенням Державного Герба України.

Стаття 6. Державні виконавці

1. Державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, його заступник, державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, їх заступники, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, начальник, заступник начальника, державні виконавці відділу державної виконавчої служби.

2. Державний виконавець є представником державної влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом.

3. Державний виконавець може мати помічника.

Стаття 7. Правовий статус працівників органів державної виконавчої служби

1. Державні виконавці, помічники державних виконавців, керівники, їх заступники та інші працівники органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

2. Працівникам органів державної виконавчої служби видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджується Міністерством юстиції України.

3. Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Стаття 8. Гарантії незалежності державних виконавців

1. Незалежність державних виконавців від впливу чи втручання в їх діяльність щодо примусового виконання рішень гарантується:

1) особливим, установленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення органів державної виконавчої служби;

2) дієвим механізмом мотивування державних виконавців;

3) прозорістю діяльності щодо примусового виконання рішень;

4) в інший спосіб, визначений цим Законом.

2. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних та юридичних осіб у діяльність державних виконавців.

3. Проведення стосовно державного виконавця оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть здійснюватися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступника, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

4. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державному виконавцю може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

5. З клопотанням про відсторонення від посади державного виконавця, який підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор України, його заступник, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

6. Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів виконавчого провадження, крім випадків, передбачених законом.

7. У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння, службових приміщень державного виконавця, тимчасового доступу до речей і документів державного виконавця слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає вичерпний перелік речей і документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

8. Орган або посадові особи, які затримали державного виконавця або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані протягом 24 годин повідомити про це Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Стаття 9. Вимоги до державних виконавців

1. Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту ступеня спеціаліста або магістра, володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.

2. Спеціальні вимоги до рівня професійної компетентності державних виконавців та керівників органів державної виконавчої служби визначаються Міністерством юстиції України.

Стаття 10. Порядок призначення на посади та звільнення з посади працівників органів державної виконавчої служби

1. Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник управління державної виконавчої служби (далі - начальник управління державної виконавчої служби) призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України.

2. Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інші працівники Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначаються на посаду та звільняються з посади заступником Міністра юстиції України - керівником апарату за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

3. Заступник начальника управління державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, його заступник, заступник начальника структурного підрозділу районного, районного у місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної виконавчої служби (далі - начальник відділу державної виконавчої служби), його заступник призначаються на посаду та звільняються з посади начальником головного територіального управління юстиції за поданням начальника управління державної виконавчої служби, погодженим з директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

4. Державні виконавці відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальником головного територіального управління юстиції за поданням начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, погодженим з начальником управління державної виконавчої служби.

5. Головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці, інші працівники управління державної виконавчої служби та відділу державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальником головного територіального управління юстиції за поданням начальника відділу державної виконавчої служби, погодженим з начальником управління державної виконавчої служби.

Стаття 11. Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби

1. Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби та відділи державної виконавчої служби.

Стаття 12. Відповідальність державних виконавців

1. Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом.

2. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків дій, що мають ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він несе кримінальну чи адміністративну відповідальність у порядку, встановленому законом.

3. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Стаття 13. Заохочення за успіхи в роботі

1. За успіхи в роботі з виконання рішень працівник органу державної виконавчої служби може бути заохочений Міністром юстиції України, начальниками головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з їх власної ініціативи або за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальника управління державної виконавчої служби.

Стаття 14. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців

1. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до посадової особи вищого рівня або до суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 15. Правовий захист державних виконавців

1. Державний виконавець перебуває під захистом закону.

2. Держава гарантує захист здоров'я, честі, гідності, житла, майна державних виконавців та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

3. Опір державному виконавцю, заподіяння тілесних ушкоджень, образа, погроза, інші насильницькі дії стосовно державного виконавця, членів його сім'ї, а також знищення їх майна у зв'язку з виконанням державним виконавцем своїх службових обов'язків тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Така відповідальність настає у разі вчинення зазначених правопорушень стосовно особи, яка звільнилася з посади державного виконавця, та членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків у минулому.

Стаття 16. Соціально-побутове забезпечення державних виконавців

1. Державні виконавці, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються службовим житлом у першочерговому порядку на час виконання службових обов'язків відповідно до законодавства за кошти державного чи відповідного місцевого бюджету.

Стаття 17. Державне страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва державного виконавця

1. Державні виконавці підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства.

2. За сім'єю загиблого державного виконавця зберігається право на одержання житлової площі.

3. Збитки, завдані майну державного виконавця чи членів його сім'ї у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, відшкодовуються у встановленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 18. Оплата праці працівників органів державної виконавчої служби

1. Заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 5 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Стаття 19. Винагорода працівників органів державної виконавчої служби

1. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання рішення працівники органів державної виконавчої служби одержують винагороду. Порядок виплати та розміри винагород встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби

1. Фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

2. Кошти, що надходять до спеціального фонду державного бюджету за рахунок сплати виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби, у розмірі 50 відсотків спрямовуються на фінансове забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби, в тому числі на здійснення витрат виконавчого провадження, та 50 відсотків - на виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби.

3. Чисельність працівників органів державної виконавчої служби, порядок та норми матеріального забезпечення їх діяльності встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства юстиції України.

4. Державні виконавці мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з користуванням під час виконання службових обов'язків громадським транспортом міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження, в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Під час службових відряджень державні виконавці мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту у разі пред'явлення службового посвідчення і посвідчення про відрядження. У разі невідкладних службових поїздок державним виконавцям забезпечуються проїзд незалежно від наявності квитків.

5. Державні виконавці, які за рішенням керівника відповідного органу державної виконавчої служби використовують у службових цілях власний транспорт, мають право на отримання грошової компенсації в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

6. Працівник органу державної виконавчої служби під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, опис, зразок якого та норми забезпечення яким затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Майно органів державної виконавчої служби

1. Майно органів державної виконавчої служби України перебуває у державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання їх завдань.

2. На рахунки органів державної виконавчої служби та органів Міністерства юстиції України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті, а також рахунки для зарахування коштів виконавчого провадження не може бути накладено арешт або звернено стягнення на підставі виконавчих документів.

Розділ III
ПРИВАТНІ ВИКОНАВЦІ

Стаття 22. Приватний виконавець

1. Приватним виконавцем є фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

2. Приватним виконавцем може бути особа, яка має вищу юридичну освіту ступеня спеціаліста або магістра, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права не менше двох років, пройшла стажування та навчання в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, склала кваліфікаційний іспит і отримала свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця.

3. Загальний строк стажування та навчання не може перевищувати трьох місяців.

4. Від проходження стажування звільняється особа, яка має стаж роботи державного виконавця, адвоката, арбітражного керуючого не менше одного року чи помічника державного чи приватного виконавця не менше двох років або працювала не менше року приватним виконавцем, діяльність якого припинена в установленому цим Законом порядку.

5. Не може бути приватним виконавцем особа, яка:

1) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи);

2) звільнена з посади у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування за порушення присяги або у зв'язку із вчиненням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, - протягом трьох років з дня такого звільнення;

3) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

4) не є громадянином України або набула громадянство чи підданство іншої держави;

5) позбавлена права провадити діяльність приватного виконавця - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;

6) досягла 65-річного віку.

6. Приватний виконавець не може провадити підприємницьку, адвокатську та іншу діяльність, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

7. Приватний виконавець зобов'язаний постійно підвищувати свій професійний рівень, зокрема шляхом підвищення кваліфікації в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Стаття 23. Державне регулювання діяльності приватних виконавців

1. Державне регулювання діяльності приватних виконавців полягає у визначенні:

1) умов допуску громадян до провадження діяльності приватного виконавця;

2) рішень, які підлягають виконанню приватними виконавцями;

3) порядку та умов виконання рішень приватними виконавцями;

4) порядку здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців, проведення перевірок діяльності приватного виконавця;

5) порядку зупинення і припинення права на провадження діяльності приватного виконавця;

6) розмірів основної винагороди приватного виконавця;

7) засад професійного самоврядування приватних виконавців.

Стаття 24. Правовий статус приватного виконавця

1. Приватний виконавець користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

2. Приватний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлюється Міністерством юстиції України.

3. На приватного виконавця поширюється правовий захист, передбачений статтею 15 цього Закону.

Стаття 25. Незалежність приватного виконавця

1. Приватний виконавець під час виконання рішень є незалежним і підкорюється лише закону. Жодна особа не має права втручатися у діяльність приватного виконавця, крім випадків, передбачених законом.

2. На приватного виконавця поширюються гарантії, передбачені частинами другою - восьмою статті 8 цього Закону.

3. Орган або посадові особи, які затримали приватного виконавця або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані протягом 24 годин повідомити про це Міністерству юстиції України та Національній палаті приватних виконавців України.

Стаття 26. Кваліфікаційна комісія

1. Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір провадити діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо видачі свідоцтва на право провадження діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється кваліфікаційна комісія.

2. До складу кваліфікаційної комісії входять дев'ять осіб, з яких по чотири особи визначаються Міністерством юстиції України та Національною радою приватних виконавців України, а одна особа - з'їздом суддів України.

3. Персональний склад та положення про кваліфікаційну комісію затверджуються Міністерством юстиції України.

4. Формою роботи кваліфікаційної комісії є засідання.

5. Засідання кваліфікаційної комісії вважається правоможним у разі присутності не менше п'яти членів комісії.

6. Рішення кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії.

7. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови кваліфікаційної комісії.

Стаття 27. Кваліфікаційний іспит

1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця, подає до Міністерства юстиції України заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та документи, що підтверджують відповідність зазначеним у статті 22 цього Закону вимогам.

2. Порядок оголошення конкурсу на право провадження діяльності приватного виконавця, допуску до складення кваліфікаційного іспиту та його проведення встановлюється Міністерством юстиції України.

3. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування.

4. Кваліфікаційні іспити проводяться кваліфікаційною комісією не рідше двох разів на рік.

5. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може подати заяву про його повторне складення не раніше ніж через рік.

Стаття 28. Отримання права на провадження діяльності приватного виконавця

1. Кваліфікаційна комісія у десятиденний строк з моменту успішного складення особою кваліфікаційного іспиту рекомендує Міністерству юстиції України видати такій особі свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця.

2. Міністерство юстиції України у місячний строк з дня надходження рекомендації кваліфікаційної комісії видає особі свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця та посвідчення приватного виконавця, зразок яких затверджується Міністерством юстиції України.

3. За видачу свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця вноситься плата, розмір якої встановлюється законом.

4. Свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії.

Стаття 29. Присяга приватного виконавця

1. Одночасно з отриманням свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця приватний виконавець складає присягу такого змісту:

"Я, (ім'я та прізвище), присягаю під час провадження діяльності приватного виконавця дотримуватися Конституції та законів України, принципів верховенства права, законності та незалежності, правил професійної етики, чесно, сумлінно, неупереджено та з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки.".

2. Забороняється провадження діяльності приватним виконавцем, який не склав присяги.

Стаття 30. Єдиний реєстр приватних виконавців

1. Інформація про приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня видачі свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України (далі - Реєстр), ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України. Порядок ведення Реєстру визначається Міністерством юстиції України.

2. У Реєстрі містяться такі обов'язкові відомості:

1) прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) приватного виконавця;

2) дата видачі та номер свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця;

3) дата видачі на номер посвідчення приватного виконавця;

4) виконавчий округ, на території якого зареєстрований приватний виконавець;

5) адреса робочого місця приватного виконавця, номери засобів зв'язку, власний веб-сайт (у разі наявності);

6) інформація про дні і години прийому відвідувачів;

7) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму;

8) відомості про приватного виконавця, з яким укладено договір про заміщення;

9) інформація про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення;

10) дата та номер рішення про зупинення діяльності приватного виконавця;

11) дата та номер рішення про припинення діяльності приватного виконавця.

3. У разі зміни відомостей, передбачених частиною другою цієї статті, Міністерство юстиції України вносить відповідні зміни до Реєстру не пізніше наступного робочого дня з дня отримання таких відомостей.

4. Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

5. Інформації Реєстру розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Стаття 31. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця

1. Приватний виконавець протягом трьох робочих днів з дня отримання свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця зобов'язаний укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності професійних ризиків приватного виконавця перед третіми особами та завірену в установленому порядку копію такого договору надіслати Міністерству юстиції України.

2. Про укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності на новий період приватний виконавець зобов'язаний повідомити Міністерству юстиції України не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку діючого договору.

3. Мінімальний розмір страхової суми за договором цивільно-правової відповідальності становить 1000 мінімальних розмірів заробітної плати, але не менше загальної суми стягнення за виконавчими документами, які перебувають у нього на виконанні.

4. Забороняється провадження діяльності приватного виконавця, якщо загальна сума стягнення за виконавчими документами, які перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує розмір страхової суми за договором цивільно-правової відповідальності.

5. Вимоги до страховиків, з якими приватний виконавець може укладати договори страхування цивільно-правової відповідальності, визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного виконавця під час провадження ним діяльності щодо примусового виконання рішень.

Стаття 32. Виконавчий округ

1. Виконавчим округом є територія, в межах якої приватний виконавець провадить діяльність щодо виконання рішень і розташовується його робоче місце.

2. Приватний виконавець зобов'язаний провадити діяльність щодо примусового виконання рішень у межах свого виконавчого округу, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

3. Межі виконавчих округів, їх кількість та гранична чисельність приватних виконавців у виконавчому окрузі встановлюються Міністерством юстиції України.

4. Виконавчі округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом виконавчим округом є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального устрою України, в результаті якого розташування робочого місця приватного виконавця увійшло до іншого виконавчого округу, інформація про зміну виконавчого округу вноситься до Реєстру.

5. За ініціативою приватного виконавця Міністерство юстиції України може прийняти рішення про зміну приватним виконавцем виконавчого округу.

Стаття 33. Організація роботи приватного виконавця

1. Приватний виконавець повинен мати робоче місце у межах виконавчого округу, в якому він провадить свою діяльність.

2. Робоче місце приватного виконавця повинне відповідати необхідним умовам для провадження діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей, архіву приватного виконавця та бути захищеним від несанкціонованого проникнення.

3. Про зміну адреси робочого місця приватний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня повідомити Міністерству юстиції України для внесення відповідної інформації до Реєстру, а також Національній палаті приватних виконавців України.

4. Час прийому громадян приватним виконавцем повинен становити не менше восьми годин на тиждень. Інформація про дні і години прийому приватного виконавця вноситься до Реєстру.

Стаття 34. Помічник приватного виконавця

1. Приватний виконавець може мати помічників, які працюють на підставі трудового договору, укладеного з приватним виконавцем.

2. Помічником приватного виконавця може бути особа, яка має вищу юридичну освіту та володіє державною мовою. На помічника приватного виконавця поширюються обмеження, визначені частинами третьою і четвертою статті 22 цього Закону.

3. Помічник приватного виконавця має право складати документи щодо вчинення виконавчих дій, здійснювати прийом фізичних та юридичних осіб, вести діловодство та архів приватного виконавця, а також вчиняти інші дії за дорученням приватного виконавця, крім виконавчих дій.

4. Приватний виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану помічником сторонам виконавчого провадження та третім особам під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.

Стаття 35. Заміщення приватного виконавця

1. Приватний виконавець може укласти договір про його заміщення з іншим приватним виконавцем. У такому разі відповідна інформація вноситься до Реєстру.

2. Заміщення приватного виконавця можливе у разі зупинення чи припинення його діяльності в порядку, визначеному цим Законом.

3. Заміщення приватного виконавця проводиться до припинення обставин, з якими таке заміщення пов'язане.

4. Приватний виконавець, який заміщує приватного виконавця, діяльність якого зупинена чи припинена, вчиняє виконавчі дії від свого імені та ставить свою особисту печатку.

5. Приватний виконавець, який заміщує приватного виконавця, діяльність якого зупинена чи припинена, має право здійснювати операції з коштами на рахунках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, відповідних рахунках для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті, а також рахунках для зарахування коштів виконавчого провадження, відкритих приватним виконавцем, діяльність якого зупинена чи припинена.

6. Приватний виконавець, якого заміщують, не вправі провадити діяльність щодо примусового виконання рішень під час такого заміщення.

7. У разі дострокового повернення приватного виконавця до провадження діяльності щодо примусового виконання рішень повноваження приватного виконавця, який його заміщує, що виникли внаслідок такого заміщення, припиняються.

8. Якщо приватним виконавцем не укладено договір про заміщення з іншим приватним виконавцем, у разі зупинення чи припинення діяльності приватного виконавця його незакінчені виконавчі провадження та закінчені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, передаються до відповідного органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, а архів приватного виконавця - до відповідного державного архіву в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Стаття 36. Винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з примусовим виконанням рішень

1. Винагорода приватного виконавця може бути основна та додаткова.

2. Основна винагорода встановлюється залежно від виду рішення, яке підлягає виконанню, як фіксована сума або відсоток суми, яка підлягає стягненню, чи відсоток вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

3. Розмір основної винагороди приватного виконавця становить 5 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, а у разі виконання рішення немайнового характеру розмір основної винагороди не може перевищувати одного мінімального розміру заробітної плати, якщо боржником є фізична особа, та двох мінімальних розмірів заробітної плати, якщо боржником є юридична особа.

4. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

5. Стягувач може сплатити приватному виконавцю додаткову винагороду, розмір якої визначається угодою між стягувачем та приватним виконавцем.

6. Витрати приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, відшкодовуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

7. Розмір та види витрат на проведення виконавчих дій визначаються Міністерством юстиції України.

8. З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

9. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат не допускається.

Стаття 37. Діловодство і звітність приватного виконавця

1. Порядок ведення діловодства приватного виконавця встановлюється Міністерством юстиції України.

2. Матеріали виконавчих проваджень та архів приватного виконавця є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного виконавця у зв'язку з провадженням ним діяльності щодо примусового виконання рішень.

3. Приватний виконавець зобов'язаний забезпечити зберігання матеріалів виконавчого провадження та архіву приватного виконавця протягом усього строку провадження ним діяльності щодо примусового виконання рішень.

4. У разі зупинення чи припинення діяльності приватного виконавця незакінчені виконавчі провадження передаються до іншого приватного виконавця, з яким укладено договір про заміщення, або до відповідного органу державної виконавчої служби, закінчені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, передаються до відповідного органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, а архів приватного виконавця - до відповідного державного архіву в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

5. Приватні виконавці ведуть і подають статистичну звітність у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Стаття 38. Зберігання коштів

1. Приватний виконавець зобов'язаний відкрити рахунок у державному банку для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті, а також рахунки для зарахування коштів виконавчого провадження.

2. Кошти на рахунках, зазначених у частині першій цієї статті, а також цінні папери та інші цінності, вилучені приватним виконавцем у боржника чи третіх осіб, не включаються до складу спадкової маси у разі смерті приватного виконавця, на них не може бути накладено арешт або звернено стягнення за боргами приватного виконавця.

3. У разі припинення діяльності приватного виконавця кошти, які обліковуються на рахунках, зазначених у частині першій цієї статті, перераховуються банком на аналогічні рахунки приватного виконавця або органу державної виконавчої служби, яким передані відповідні виконавчі провадження, на підставі платіжної вимоги виконавця, якому передані виконавчі провадження.

4. Власні кошти приватний виконавець зберігає на окремих рахунках.

Стаття 39. Оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця

1. Рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 40. Контроль Міністерства юстиції України за діяльністю приватного виконавця

1. Контроль за діяльністю приватного виконавця здійснює Міністерство юстиції України шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

2. Порядок проведення перевірок приватних виконавців встановлюється Міністерством юстиції України.

3. Планова перевірка проводиться не частіше одного разу на два роки з обов'язковим повідомленням приватного виконавця про проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

4. Підставами для проведення позапланової перевірки є:

заява приватного виконавця про проведення перевірки;

письмові звернення фізичних та юридичних осіб щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;

неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Стаття 41. Відповідальність приватного виконавця

1. Приватний виконавець за свої дії та завдану третім особам шкоду несе цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом.

2. Приватні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

3. Дисциплінарні стягнення до приватного виконавця застосовуються Міністерством юстиції України.

Стаття 42. Дисциплінарна комісія

1. Дисциплінарна комісія утворюється для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків та організації перевірки оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність приватного виконавця.

2. Персональний склад та положення про дисциплінарну комісію затверджуються Міністерством юстиції України.

3. До складу дисциплінарної комісії входять дев'ять осіб, з яких по чотири особи визначаються Міністерством юстиції України та Національною радою приватних виконавців України, а одна особа - з'їздом суддів України.

4. Формою роботи дисциплінарної комісії є засідання.

5. Засідання дисциплінарної комісії вважається правоможним у разі присутності не менше п'яти членів комісії.

6. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії.

7. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови дисциплінарної комісії.

Стаття 43. Дисциплінарні стягнення

1. За невиконання або неналежне виконання приватним виконавцем обов'язків, порушення присяги приватного виконавця до нього застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) позбавлення права на провадження діяльності приватного виконавця.

2. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення приймається Міністерством юстиції України за поданням дисциплінарної комісії.

3. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним проступку, а також наявність накладеного раніше дисциплінарного стягнення.

4. Дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на провадження діяльності приватного виконавця може бути застосоване у разі порушення вимог законодавства приватним виконавцем, що призвело до завдання збитків стороні виконавчого провадження, та/або на приватного виконавця протягом року накладалося двічі дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

5. Рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення повинне бути прийняте протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

6. Запис про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вноситься до Реєстру.

Стаття 44. Зупинення діяльності приватного виконавця

1. Діяльність приватного виконавця зупиняється:

1) за власним бажанням приватного виконавця на підставі заяви про зупинення діяльності на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, догляд за дитиною, хвороба тощо);

2) у разі, коли приватний виконавець не уклав договору про страхування цивільно-правової відповідальності або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення таких недоліків, але не більш як на один місяць з дня встановлення зазначених обставин;

3) у разі, коли приватний виконавець не надав інформації про зміну адреси робочого місця або робоче місце не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення таких недоліків, але не більш як на один місяць з дня виявлення зазначеного порушення;

4) у разі застосування до приватного виконавця заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

2. Про зупинення діяльності у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, приватний виконавець зобов'язаний повідомити Міністерству юстиції України про наявність відповідної підстави не пізніше ніж за три робочі дні до такого зупинення.

3. До подання заяви про зупинення діяльності приватного виконавця у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, приватний виконавець зобов'язаний вирішити питання щодо незавершених виконавчих проваджень, а саме передати їх приватному виконавцю, який його заміщує, або органу державної виконавчої служби.

4. У разі неможливості вжити заходів, передбачених частиною третьою цієї статті, за станом здоров'я, а також у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, передача виконавчих проваджень здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

5. У разі зупинення діяльності приватного виконавця з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, приватний виконавець зобов'язаний протягом п'яти робочих днів передати незакінчені виконавчі провадження, які перебувають у нього на виконанні, приватному виконавцю, який його заміщує, або органу державної виконавчої служби.

6. Інформація про зупинення діяльності приватного виконавця вноситься до Реєстру не пізніше наступного робочого дня після прийняття Міністерством юстиції України відповідного рішення.

7. Рішення про зупинення діяльності приватного виконавця може бути оскаржене до суду.

Стаття 45. Поновлення діяльності приватного виконавця

1. Рішення про поновлення діяльності приватного виконавця приймається Міністерством юстиції України протягом семи робочих днів після надходження відповідної заяви приватного виконавця та документів, що підтверджують усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

2. Рішення про поновлення діяльності приватного виконавця вноситься до Реєстру не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Міністерством юстиції України такого рішення. Діяльність приватного виконавця поновлюється з дня внесення відповідного рішення до Реєстр.

Стаття 46. Припинення права на провадження діяльності приватного виконавця

1. Право на провадження діяльності приватного виконавця припиняється у разі:

1) подання приватним виконавцем заяви про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця;

2) встановлення Міністерством юстиції України невідповідності приватного виконавця вимогам, установленим цим Законом;

3) накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на провадження діяльності приватного виконавця;

4) неукладення приватним виконавцем договору страхування цивільно-правової відповідальності протягом одного місяця з дня зупинення діяльності приватного виконавця;

5) встановлення факту подання приватним виконавцем неправдивих відомостей для отримання свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця;

6) виїзду приватного виконавця за межі України на постійне проживання або набуття громадянства іншої держави;

7) смерті або визнання в установленому порядку приватного виконавця безвісно відсутнім чи померлим;

8) призначення (обрання) приватного виконавця на посаду, зайняття якої несумісне з провадженням діяльності приватного виконавця;

9) коли приватний виконавець не розпочав провадження діяльності щодо примусового виконання рішень протягом двох місяців з дня отримання свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця.

2. Рішення про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця у разі встановлення зазначених у частині першій цієї статті підстав приймається Міністерством юстиції України.

3. Рішення про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця на підставі пункту 1 частини першої цієї статті приймається за умови відсутності у приватного виконавця незакінчених виконавчих проваджень та (або) надання ним доказів передачі незакінчених виконавчих проваджень, а також закінчених виконавчих проваджень, строк зберігання яких не закінчився, до приватного виконавця, з яким укладено договір про заміщення, або до відповідного органу державної виконавчої служби, а також передачі архіву приватного виконавця до відповідного державного архіву.

4. У разі припинення права приватного виконавця на провадження діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 2 - 8 частини першої цієї статті передача незакінчених виконавчих проваджень та архіву приватного виконавця здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

5. Інформація про прийняття рішення про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця вноситься до Реєстру не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення.

Стаття 47. Порядок припинення діяльності приватного виконавця та передачі виконавчих документів

1. Приватний виконавець зобов'язаний припинити діяльність з дня прийняття рішення про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця.

2. Приватний виконавець, право на провадження діяльності якого припинено, зобов'язаний передати незакінчені виконавчі провадження до іншого приватного виконавця, з яким укладено договір про заміщення, або до відповідного органу державної виконавчої служби, закінчені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, - до відповідного органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, а архів приватного виконавця - до відповідного державного архіву в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

3. Порядок передачі виконавчих документів приватним виконавцем визначається Міністерством юстиції України.

4. У разі неможливості або відмови приватного виконавця особисто здійснити передачу виконавчих проваджень та архіву приватного виконавця у встановлені строки передача здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, та у разі потреби із залученням представників органів внутрішніх справ.

5. Рішення про припинення права на провадження діяльності приватного виконавця може бути оскаржене приватним виконавцем до суду.

6. Порядок та умови здачі і знищення особистої печатки приватного виконавця встановлюються і забезпечуються спеціально уповноваженими органами з питань дозвільної системи.

7. Припинення діяльності приватного виконавця означає припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця.

Стаття 48. Самоврядування приватних виконавців

1. Метою самоврядування приватних виконавців є об'єднання на професійній основі зусиль для виконання покладених на них законами обов'язків і забезпечення їх прав, представництво професійних інтересів приватних виконавців у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, захист професійних інтересів, сприяння підвищенню професійного рівня приватних виконавців та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері заподіяння їм шкоди внаслідок їх порушення приватним виконавцем.

2. Самоврядування приватних виконавців ґрунтується на принципах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов'язковості членства приватних виконавців та виконання рішень органу професійного самоврядування, прийнятих відповідно до його компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу приватних виконавців до участі в професійному самоврядуванні.

Стаття 49. Національна палата приватних виконавців України

1. Національна палата приватних виконавців України є органом, який здійснює самоврядування приватних виконавців.

2. Національна палата приватних виконавців України є недержавною, професійною організацією, яка об'єднує всіх приватних виконавців на засадах обов'язкового членства, які в установленому законодавством порядку отримали свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця.

3. Національна палата приватних виконавців України є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування, не має на меті одержання прибутку та має свою печатку. Діяльність Національної палати приватних виконавців України провадиться відповідно до цього Закону та її статуту.

4. Національна палата приватних виконавців України утворюється з'їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована. Національна палата приватних виконавців України може бути ліквідована лише на підставі закону.

5. Статут Національної палати приватних виконавців України затверджується з'їздом приватних виконавців України та є її установчим документом.

6. Бюджет Національної палати приватних виконавців України формується за рахунок сплати приватними виконавцями членських внесків та інших надходжень відповідно до статуту Національної палати приватних виконавців України.

Стаття 50. Повноваження Національної палати приватних виконавців України

1. До повноважень Національної палати приватних виконавців України належить:

1) представництво інтересів приватних виконавців у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях;

2) забезпечення захисту соціальних і професійних прав приватних виконавців;

3) здійснення контролю за дотриманням приватними виконавцями правил професійної етики;

4) забезпечення підвищення професійного рівня приватних виконавців (їх помічників);

5) участь у роботі кваліфікаційної та дисциплінарної комісій;

6) звернення до кваліфікаційної та дисциплінарної комісій у разі наявності інформації про порушення вимог законодавства під час провадження діяльності приватного виконавця;

7) затвердження Кодексу професійної етики приватних виконавців;

8) інші повноваження, передбачені законом.

2. Національна палата приватних виконавців України може брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань примусового виконання рішень та здійсненні контролю за діяльністю приватних виконавців.

Стаття 51. З'їзд приватних виконавців виконавчого округу

1. З'їзд приватних виконавців виконавчого округу скликається палатою приватних виконавців виконавчого округу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. З'їзд приватних виконавців виконавчого округу може бути скликано також за пропозицією Національної палати приватних виконавців України або не менш як однієї десятої загальної кількості приватних виконавців виконавчого округу, робочі місця яких розташовуються у відповідному регіоні.

2. Інформація про проведення з'їзду приватних виконавців виконавчого округу, порядок денний розміщуються на веб-сайті Національної палати приватних виконавців України.

3. Порядок організації та проведення з'їзду приватних виконавців виконавчого округу визначається Національною палатою приватних виконавців України.

4. З'їзд приватних виконавців виконавчого округу приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів учасників з'їзду.

5. Вибори голови та членів палати приватних виконавців виконавчого округу проводяться шляхом таємного рейтингового голосування.

Стаття 52. Палата приватних виконавців виконавчого округу

1. У період між з'їздами приватних виконавців виконавчого округу функції самоврядування приватних виконавців у виконавчому окрузі виконує палата приватних виконавців виконавчого округу.

2. Голова та члени палати приватних виконавців виконавчого округу обираються з'їздом приватних виконавців виконавчого округу з числа приватних виконавців, робочі місця яких розташовуються у відповідному виконавчому окрузі.

3. Палата приватних виконавців виконавчого округу:

1) представляє приватних виконавців виконавчого округу;

2) скликає та забезпечує проведення з'їзду приватних виконавців виконавчого округу;

3) забезпечує виконання рішень з'їзду приватних виконавців виконавчого округу, здійснює контроль за їх виконанням;

4) сприяє забезпеченню гарантій діяльності приватних виконавців, захисту їх професійних і соціальних прав;

5) здійснює інші повноваження відповідно до рішень з'їзду приватних виконавців виконавчого округу, Національної палати приватних виконавців України, з'їзду приватних виконавців України.

4. Палата приватних виконавців виконавчого округу є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи палати приватних виконавців виконавчого округу визначаються положенням про неї, яке затверджується Національною палатою приватних виконавців України.

Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.

2. До утворення в порядку, встановленому статтями 26 і 42 цього Закону, кваліфікаційної та дисциплінарної комісій визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір провадити діяльність приватного виконавця, підготовка рекомендацій про видачу свідоцтва про право на провадження діяльності приватного виконавця, а також розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності здійснюються тимчасовими кваліфікаційною та дисциплінарною комісіями, які утворюються Міністерством юстиції України у складі семи представників Міністерства кожна.

3. Тимчасова кваліфікаційна комісія забезпечує проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір провадити діяльність приватного виконавця, не рідше одного разу на три місяці. Кваліфікаційний іспит проводиться за наявності хоча б однієї особи, допущеної до його складення.

4. Тимчасова дисциплінарна комісія забезпечує розгляд питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків не рідше одного разу на місяць.

5. Міністерство юстиції України через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом скликає з'їзд приватних виконавців України.

Про проведення з'їзду приватних виконавців України Міністерство юстиції України повідомляє кожному приватному виконавцю, який отримав свідоцтво про право на провадження діяльності приватного виконавця, а також розміщує відповідну інформацію на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не пізніше ніж за десять днів до дня проведення з'їзду.

На з'їзді приватних виконавців головує найстарший за віком приватний виконавець.

На з'їзді приватних виконавців України обирається голова Національної палати приватних виконавців України, його заступники, члени кваліфікаційної та дисциплінарної комісій, затверджується статут Національної палати приватних виконавців України.

6. Реєстрація Національної палати приватних виконавців України та палати приватних виконавців виконавчого округу здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

7. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну виконавчу службу" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 36 - 37, ст. 243 із наступними змінами).

8. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):

частину другу статті 57 після слова "нотаріусів" доповнити словами ", працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";

у статті 342:

назву статті після слів "державному виконавцю" доповнити словами ", приватному виконавцю";

абзац перший частини першої після слів "державного виконавця" доповнити словами ", приватного виконавця";

в абзаці першому частини другої слова "державному виконавцю під час виконання ним службових обов'язків" замінити словами "під час виконання ним службових обов'язків, державному виконавцю, приватному виконавцю під час примусового виконання рішень";

у статті 343:

назву статті доповнити словами ", приватного виконавця";

в абзаці першому частини першої слова "чи працівника державної виконавчої служби" замінити словами ", працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця";

2) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 9 - 13, ст. 88):

частину першу статті 480 доповнити пунктом 11 такого змісту:

"11) державного виконавця, приватного виконавця.";

пункт 1 частини першої статті 481 після слова "адвокату" доповнити словами ", державному виконавцю, приватному виконавцю";

частину першу статті 483 доповнити пунктом 11 такого змісту:

"11) щодо державних виконавців - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо приватних виконавців - Міністерство юстиції України та орган самоврядування приватних виконавців;";

3) частину першу статті 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50 із наступними змінами) доповнити пунктом 47 такого змісту:

"47) страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.";

4) підпункт "б" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 49, ст. 2056) після слів "третейські судді під час виконання ними цих функцій" доповнити словами ", приватні виконавці".

 

Голова
Верховної Ради України

 

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про державну виконавчу службу та приватних виконавців"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про державну виконавчу службу та приватних виконавців" розроблено з метою комплексного реформування системи примусового виконання рішень в Україні.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Однак дотепер державою не забезпечено дієвих механізмів реалізації зазначеного конституційного принципу.

Необхідно звернути увагу на те, що формування організаційної структури системи органів примусового виконання рішень в Україні відбувалося поступово. Між окремими етапами проходив значний проміжок часу, що призвело до повсякденних труднощів, пов'язаних із виконанням судових рішень.

Із прийняттям Закону України від 28 березня 1998 року "Про державну виконавчу службу" розпочався новий етап, а саме: було ліквідовано інститут судових виконавців та в системі органів Міністерства юстиції України створено державну виконавчу службу з наданням їй організаційної, фінансової і процесуальної самостійності. У подальшому система органів примусового виконання рішень зазначала реформування в декілька етапів, однак діяльність зазначених органів все ще не досягає тих показників ефективності, які характерні для розвинених країн, зокрема країн Європейського Союзу.

Оцінка ситуації виконання рішень у країні свідчить про існування низки проблем, що негативно впливають на її дієвість. Україна посідає четверте місце за зверненнями до Європейського суду з прав людини у зв'язку з порушеннями права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Одними із головних чинників, що впливають на таку негативну ситуацію з виконанням рішень, є:

перевантаженість у роботі державних виконавців та недостатній рівень їх кваліфікації;

недостатнє фінансування органів, що здійснюють примусове виконання рішень;

корупційна складова, відсутність належної мотивації державних виконавців.

Запровадження змішаної системи примусового виконання рішень сприятиме подоланню корупції у сфері примусового виконання рішень, виключить можливість адміністративного впливу на процес виконання, значно скоротить строки виконання та запровадить здорове конкурентне середовище у процесі ефективного виконання.

Крім того, реалізація законопроекту забезпечить підвищення кількості фактично виконаних рішень, зменшення видатків державного бюджету на фінансування органів державної виконавчої служби, збільшення доходів державного бюджету за рахунок реалізації майна приватними виконавцями на електронних торгах та стягнутого виконавчого збору.

2. Мета і шляхи її досягнення

Головним завданням законопроекту є встановлення правових засад змішаної системи примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями з метою забезпечення своєчасного та належного виконання таких рішень на всій території України.

Проектом Закону передбачається визначити правові засади організації та діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, порядок набуття права на здійснення діяльності приватного виконавця, засади дисциплінарної та матеріальної відповідальності приватних виконавців, механізм професійного самоврядування приватних виконавців, контроль за їх діяльністю, засади оплати їх праці тощо.

3. Правові аспекти

У цій сфері правового регулювання діють положення Конституції України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Законів України "Про виконавче провадження", "Про державну виконавчу службу", "Про страхування", "Про засади запобігання і протидії корупції".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону погоджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України без зауважень.

Відповідно до § 39 Регламенту Кабінету Міністрів України проект вважається таким, що погоджений без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Державною регуляторною службою України, Державною фіскальною службою України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза законопроекту не проводилася.

7. Запобігання корупції

У положеннях проекту Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону не потребує проведення консультацій із громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту забезпечить побудову ефективної та сучасної системи примусового виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), реальне виконання рішень у розумні строки та підвищення рівня довіри населення до держави в цілому та судової системи зокрема.

 

Міністр

П. Петренко

"___" ____________ 2015 року

 

 

* * *

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України "Про державну виконавчу службу і приватних виконавців"

Чинна редакція Кримінального кодексу України

Пропонована редакція Кримінального кодексу України

Стаття 57. Виправні роботи
1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Стаття 57. Виправні роботи
1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
1. Опір представникові влади, крім державного виконавця, під час виконання ним службових обов'язків -
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Опір працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку або уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
1. Опір представникові влади, крім державного виконавця, приватного виконавця під час виконання ним службових обов'язків -
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Опір працівникові правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов'язків, державному виконавцю, приватному виконавцю під час примусового виконання рішень, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку або уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби
1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення -
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.
2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця
1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення -
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.
2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

Чинна редакція Кримінального процесуального кодексу України

Пропонована редакція Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
1) народного депутата України;
2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;
3) кандидата у Президенти України;
4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;
6) депутата місцевої ради;
7) адвоката;
8) Генерального прокурора України, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
9) Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
10) члена Національного агентства з питань запобігання корупції.

Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
1) народного депутата України;
2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;
3) кандидата у Президенти України;
4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;
6) депутата місцевої ради;
7) адвоката;
8) Генерального прокурора України, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
9) Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
10) члена Національного агентства з питань запобігання корупції;
11) державного виконавця, приватного виконавця".

Стаття 481. Повідомлення про підозру
1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:
1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;
...

Стаття 481. Повідомлення про підозру
1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:
1) адвокату, державному виконавцю, приватному виконавцю, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;
...

Стаття 483. Інформування державних та інших органів чи службових осіб
1. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:
1) щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування;
2) щодо інших категорій осіб, передбачених статтею 480 цього Кодексу, - органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад. ...

Стаття 483. Інформування державних та інших органів чи службових осіб
1. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:
1) щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування;
2) щодо державних виконавців - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо приватних виконавців - Міністерство юстиції України та орган самоврядування приватних виконавців;
...

Чинна редакція Закону України "Про страхування"

Пропонована редакція Закону України "Про страхування"

Стаття 7. Види обов'язкового страхування
В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:
...
46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей.

Стаття 7. Види обов'язкового страхування
В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:
...
46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;
47) страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.

Чинна редакція Закону України "Про запобігання корупції"

Пропонована редакція Закону України "Про запобігання корупції"

Стаття 3. Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону
1. Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:
...
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 3. Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону
1. Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:
...
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, приватні виконавці, інші особи, визначені законом);
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

 

Заступник Міністра з
питань виконавчої служби

С. В. Шкляр

Опрос