Идет загрузка документа (80 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения процедур предоставления административных услуг в сфере государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их отягощений (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 03.04.2015

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 18, ст. 141; 2012 р., N 8, ст. 61; 2013 р., N 23, ст. 224; 2013 р., N 32, ст. 411; 2014 р., N 5, ст. 62; 2014 р., N 11, ст. 136; 2014 р., N 12, ст. 178; 2014 р., N 20 - 21, ст. 712; 2014 р., N 22, ст. 772; 2014 р., N 25, ст. 891; ВВР, 2014 р., N 23, ст. 876) викласти в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Цей Закон визначає організаційно-правові засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень, які підлягають реєстрації згідно з цим Законом, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Закону

1. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва, майнових прав на об'єкт інвестування та обтяжень цих прав проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу таких об'єктів.

2. Дія цього Закону не поширюється на реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об'єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження, та надання відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

держатель Державного реєстру прав - центральний орган виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, який вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування Державного реєстру прав;

інформаційна довідка з Державного реєстру прав - документ в паперовій або електронній формах, що формується за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, та містить інформацію про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) - особа, яка наділена цим Законом повноваженнями з проведення державної реєстрації прав;

заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло речове право, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав;

орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено обтяження, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації обтяження;

іпотекодержатель, обтяжувач, особа, якою припинено іпотеку, обтяження, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, обтяження, або уповноважена ним особа - у разі подання документів для проведення державної реєстрації припинення іпотеки, обтяження;

орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської ради - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року;

інший правонабувач - орендар, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі проведення державної реєстрації прав для цілей оформлення спадщини);

нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;

обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом, або актами уповноважених на це органів влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів;

суб'єкти державної реєстрації прав - виконавчі комітети міських рад міст обласного значення, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, органи державної виконавчої служби, банки та нотаріуси;

реєстраційна справа - сукупність документів в паперовій або електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав та сформованих в процесі державної реєстрації прав;

адміністратор Державного реєстру прав - державне підприємство, визначене держателем цього реєстру, яке здійснює заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, та відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в Державному реєстрі прав, надає, блокує та анулює доступ до нього та проводить навчання роботі з цим реєстром;

2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та інших законах.

Стаття 3. Засади державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація прав базується на таких основних засадах:

1) гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) об'єктивний, рівномірний та неупереджений розподіл заяв про державну реєстрацію прав між державними реєстраторами суб'єкта державної реєстрації прав;

5) об'єктивність, достовірність та повнота відомостей, що вносяться до Державного реєстру прав;

6) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставі та відповідно до цього Закону;

7) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за таких умов:

якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

4. Будь-які правочини щодо нерухомого майна можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 30 цього Закону.

5. Речові права на нерухоме майно, що є похідними від права власності, реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації

1. Державній реєстрації підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності - право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремої частини, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону;

3) майнові права на об'єкти інвестування;

4) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

5) заборона відчуження та арешт нерухомого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження що виникають на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо нерухомого майна.

Стаття 5. Нерухоме майно, речові права на яке та їх обтяження підлягають державній реєстрації, та умови її проведення

1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, їх комплекси, квартиру, житлове чи нежитлове приміщення, визначені індивідуальними ознаками, а саме: кадастровим номером (для земельних ділянок) чи адресою місця розташування (для об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках).

2. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

3. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

4. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

5. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації.

6. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

7. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

8. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, які є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

9. В порядку, визначеному цим Законом, не підлягають державній реєстрації речові права на магістральні та промислові трубопроводи (в тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

Розділ II
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 6. Система органів державної реєстрації прав та їх повноваження

1. Систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

суб'єкти державної реєстрації прав.

2. Держателем Державного реєстру прав є Міністерство юстиції України.

3. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Стаття 7. Компетенція Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав

1. Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;

4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

6) здійснює акредитацію суб'єктів державної реєстрації;

7) організовує доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймає рішення про блокування та анулювання такого доступу;

8) розглядає скарги на дії державних реєстраторів та приймає обов'язкові до виконання рішення;

9) у випадках, встановлених законодавством, погоджує державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у разі відчуження такого права з державної власності;

10) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

11) затверджує статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав, призначає та звільняє його керівника;

12) здійснює контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (адміністратору Державного реєстру прав) майна;

13) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 8. Компетенція територіальних органів Міністерства юстиції України

1. Територіальні органи Міністерства юстиції України в межах території, на якій вони здійснюють свою діяльність:

1) забезпечують контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснюють акредитацію суб'єктів державної реєстрації;

3) розглядають скарги на дії державних реєстраторів та приймають обов'язкові до виконання рішення;

4) погоджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у разі відчуження такого права з державної власності;

5) організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно;

6) організовують доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймають рішення про блокування та анулювання такого доступу;

7) забезпечують ведення та збереження реєстраційних справ;

8) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 9. Компетенція суб'єктів державної реєстрації прав

1. До компетенції суб'єктів державної реєстрації прав належить:

1) проведення державної реєстрації прав, надання відмови в ній;

2) забезпечення ведення Державного реєстру прав;

3) облік безхазяйного нерухомого майна;

4) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

2. Державні реєстратори суб'єктів державної реєстрації прав виконують повноваження у сфері державної реєстрації прав за умови акредитації Міністерством юстиції України чи його територіальним органом такого суб'єкта.

Вимоги для акредитації суб'єкта державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення акредитації суб'єктів державної реєстрації прав визначається Міністерством юстиції України.

Стаття 10. Державний реєстратор

1. Державним реєстратором може бути працівник суб'єкта державної реєстрації, який має повну вищу юридичну освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції.

У випадку державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, така державна реєстрація проводиться державним виконавцем.

2. Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовому, та в разі можливості, в електронному вигляді;

4) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до Державного реєстру прав записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

5) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

6) формує та видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 28 цього Закону;

7) веде реєстраційні справи за результатом розгляду документів для державної реєстрації прав;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

3. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім'я, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У цьому випадку державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором відповідного суб'єкта державної реєстрації прав

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію права власності у разі, коли таке право набувається суб'єктом державної реєстрації прав, у складі якого працює державний реєстратор. У цьому випадку така державна реєстрація проводиться державним реєстратором іншого суб'єкта державної реєстрації прав.

Розділ III
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПРАВ

Стаття 11. Прийняття рішень державним реєстратором

1. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, крім випадків, коли згідно з законодавством державна реєстрація, надання відмови в ній погоджується з Міністерством юстиції України чи його територіальним органом.

Втручання, крім випадків, передбачених цим законом, будь-яких органів, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

2. Державна реєстрація, проведена без погодження Міністерства юстиції України чи його територіального органу у випадках, коли таке погодження є обов'язковим, вважається недійсною та не створює будь-яких правових наслідків.

Випадки обов'язкового погодження державної реєстрації, надання відмови в ній та порядок такого погодження визначаються Міністерством юстиції України.

Стаття 12. Державний реєстр прав

1. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, майнові права на об'єкти інвестування та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

2. До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

3. Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

4. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

5. Державний реєстр прав та його програмне забезпечення є державною власністю.

Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 13. Структура Державного реєстру прав

1. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та реєстраційна справа, об'єкту нерухомого майна присвоюється реєстраційний номер.

2. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:

нерухоме майно;

право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права;

інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

У разі відсутності відкритого на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Після відкриття на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав переносяться до такого розділу.

3. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних заяв та реєстраційні справи.

4. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 14. Відкриття та закриття розділів Державного реєстру прав у разі поділу, об'єднання, знищення об'єкта нерухомого майна

1. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі:

1) знищення об'єкта нерухомого майна;

2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна.

2. У разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкриваються новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.

3. У разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав і нова реєстраційна справа, такому об'єкту присвоюється новий реєстраційний номер.

4. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані.

Стаття 15. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна

1. Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

2. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється.

3. Скасований реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об'єкту нерухомого майна.

Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.

Стаття 16. База даних заяв

1. Формування заяв у сфері державної реєстрації прав та їх реєстрація, у разі їх подання заявником особисто, а також реєстрація заяв у сфері державної реєстрації прав, у разі їх подання поштою, проводиться в базі даних заяв.

У базі даних заяв реєструються рішення судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав.

2. Перелік відомостей, що вносяться до бази даних заяв під час формування та реєстрації заяв, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення Державного реєстру прав.

Стаття 17. Реєстраційна справа

1. Реєстраційна справа формується у паперовій формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, та зберігається протягом всього часу існування об'єкта.

2. Реєстраційна справа у паперовій формі включає документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, що роздруковуються з Державного реєстру прав, а також інші документи, отримані та сформовані під час проведення державної реєстрації, та скріплюються печаткою державного реєстратора, розміщуються у порядку їх надходження і нумеруються.

Реєстраційній справі у паперовій формі присвоюється реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа у паперовій формі зберігається протягом 10 років з дати закриття розділу у Державному реєстрі прав. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку.

3. Реєстраційна справа в електронній формі складається з розділу, відкритого в Державному реєстрі прав на об'єкт нерухомо майна; заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна, та поданих разом з ними документів; рішень, прийнятих за результатом розгляду заяв; зареєстрованих у спеціальному розділі Державного реєстру прав на відповідний об'єкт та обтяжень цих прав.

Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав протягом усього часу існування цього реєстру.

4. Витребування (вилучення) документів з реєстраційних справ здійснюється на підставі судового рішення.

5. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.

Розділ III
ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 18. Проведення державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування та розміщення їх в Державному реєстрі прав;

3) встановлення суб'єктом державної реєстрації прав черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на його розгляд;

4) автоматичний, вірогідний та анонімний розподіл документів між державними реєстраторами відповідного суб'єкта державної реєстрації прав;

5) перевірка державним реєстратором документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

6) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

7) відкриття/закриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

9) формування свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 28 цього Закону, та/або інформації з Державного реєстру прав за результатом державної реєстрації прав для розміщення на реєстраційному порталі з метою забезпечення можливості подальшого використання заявником, у тому числі їх друку.

2. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи та суб'єкти державної реєстрації прав зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для державної реєстрації прав.

3. Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації.

4. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих в Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав це ж саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше (крім рішення про зупинення розгляду заяви або про зупинення державної реєстрації прав).

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як при розгляді заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

5. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

6. Облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7. Порядок державної реєстрації прав визначає Кабінет Міністрів України.

8. Форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду визначаються Міністерством юстиції.

Стаття 19. Місце проведення державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація прав проводиться суб'єктом державної реєстрації прав в межах області, на території якої розташований об'єкт нерухомого майна.

У разі збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, а також з метою забезпечення доступності послуг для населення Міністерство юстиції України може передбачити проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, розташоване на відповідній території, суб'єктами державної реєстрації прав, що проводять таку реєстрацію поза межами області, на території якої розташоване нерухоме майно.

2. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.

Стаття 20. Строки державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс та в разі, якщо така реєстрація проводиться з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проводиться у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів.

2. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться у строк, що не перевищує 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви.

3. Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

4. У разі надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього - заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної реєстрації прав та їх обтяжень становить десять днів з дня державної реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.

5. Строк державної реєстрації прав обраховується з дня реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.

6. Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені скорочені строки надання адміністративних послуг. Розмір плати за скорочення термінів надання таких послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Подання та видача документів за заявами про державну реєстрації прав

1. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається суб'єкту державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

2. Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися в електронній формі державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки.

3. У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, заява про державну реєстрацію припинення іпотеки може подаватися в електронній формі державним виконавцем.

4. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

5. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.

6. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень та/ або внесення відповідної плати не в повному обсязі.

Стаття 22. Отримання документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав

1. За бажанням заявника, прийняте рішення державного реєстратора, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та/або витяг з Державного реєстру прав за результатом державної реєстрації прав може надаватися в електронному або паперовому вигляді.

2. Рішення державного реєстратора, витяги з Державного реєстру прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.

Стаття 23. Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав

1. Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, та за відповідність таких документів вимогам законодавства несе заявник.

3. Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, якою виготовлено електронні копії документів.

Стаття 24. Зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав

1. У разі якщо документи для державної реєстрації прав подано не в повному обсязі, передбаченому законодавством, або у разі виявлення помилки в Державному земельному кадастрі під час проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку, а також у разі неподання заявником чи неотримання в порядку, визначеному у пункті 3 частини другої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно (у разі коли наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав), державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

2. Якщо заявник протягом тридцяти робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

3. Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, окрім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду.

4. У разі невиконання у строк, встановлений у частині другій цієї статті, зазначених у рішенні вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Стаття 25. Відмова у державній реєстрації прав

1. Державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) заяву про державну реєстрацію права власності та інших речових прав подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, та/або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

6) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх комплекси чи окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

7) після завершення тридцятиденного строку з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

8) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно з цим Законом не наділена повноваженнями подавати заяви в електронній формі;

10) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

3. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам;

2) невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться у документі, який посвідчує речове право на неї, у разі, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У цьому випадку пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.

4. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Стаття 26. Зупинення державної реєстрації прав

1. Проведення державної реєстрації прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав.

2. Суд, який постановив рішення про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав зобов'язаний направити його суб'єкту державної реєстрації із обов'язковим зазначенням про набрання судовим рішенням законної сили.

Таке рішення суду реєструється у базі даних заяв невідкладно в день надходження.

3. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в зупиненні державної реєстрації прав, якщо рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, не набрало законної сили.

4. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення державної реєстрації прав на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. У такому випадку загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Стаття 27. Внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування

1. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру, за заявою власника чи іншого правонабувача вносяться зміни до записів Державного реєстрі прав.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

2. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування відповідно до рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується з одночасним проведенням державної реєстрації прав на відповідний об'єкт нерухомого майна за новим правонабувачем.

3.Записи про скасування державної реєстрації, яка є недійсною згідно з цим Законом, вносяться Міністерством юстиції чи його територіальним органів без подання заяви. Про внесення такого запису, орган, яким внесено відповідний запис, негайно повідомляє про це осіб, яких стосується відповідний запис.

4. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.

Стаття 28. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно

1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує набуття права власності при проведенні державної реєстрації прав, видається:

1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;

3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);

4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);

5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм;

6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна;

7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, поділу об'єкта нерухомого майна;

8) у разі об'єднання двох або більше суміжних об'єктів нерухомого майна;

9) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної, комунальної чи колективної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

2. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно формується та видається за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав без використання спеціального бланку.

Стаття 29. Підстави для державної реєстрації прав

1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що, відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

2. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікату;

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інших актів відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Розділ IV.
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 30. Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності

1. Рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

2. У разі надання у користування, поновлення або внесення змін до діючих договорів користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельних ділянок державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування такими земельними ділянками.

Рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, про поновлення або внесення змін до діючих договорів користування вважається заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та обов'язково подається заявником під час проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, похідних від права власності.

Стаття 31. Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року

1. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою.

2. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 3 частини другої статті 10 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Стаття 32. Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, збудовані до 5 серпня 1992 року

1. Для проведення державної реєстрації прав власності з видачею свідоцтва про право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності подаються:

виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою;

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної сільської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

2. Для проведення державної реєстрації прав власності з видачею свідоцтва про право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року проведення технічної інвентаризації є необов'язковим.

Стаття 33. Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких здійснюється із залученням коштів від фізичних та юридичних осіб

1. У результаті продажу, міни, дарування тощо майнових прав на об'єкт інвестування державна реєстрація таких прав за правонабувачем здійснюється на підставі відповідного договору у спеціальному розділі Державного реєстру прав.

Розділ V.
КОРИСТУВАННЯ ВІДОМОСТЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ПРАВ

Стаття 34. Надання інформації з Державного реєстру прав

1. Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.

2. Для фізичних та юридичних осіб надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або в паперовому вигляді державним реєстратором.

Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.

Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у випадках відсутності плати за надання інформації, внесення її не в повному обсязі.

3. Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

4. З метою забезпечення доступності отримання інформації з Державного реєстру прав органами державної влади, банківськими установам, іншими юридичним особами, Міністерство юстиції України може встановлювати окремий порядок отримання інформації для цих осіб.

Стаття 35. Взаємодія органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру

1. Орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про:

1) суб'єкта права власності на земельну ділянку:

для фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що здійснив його видачу, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування юридичної особи; податковий номер;

для територіальної громади: відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті; найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування;

для держави: відомості про державу Україна; найменування органу державної влади, що здійснює управління нерухомим майном; податковий номер органу державної влади;

2) суб'єкта речового права на земельну ділянку:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує таку особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що здійснив його видачу, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування юридичної особи; податковий номер;

для органів місцевого самоврядування: найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади: найменування органу державної влади; податковий номер органу державної влади;

3) державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельною ділянкою, права постійного користування, права оренди (суборенди) земельної ділянки; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У разі надання інформації про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове призначення такої земельної ділянки;

4) дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що здійснив державну реєстрацію.

2. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає в електронному вигляді органу державної реєстрації прав інформацію про:

державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію);

кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки;

кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації право доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.

3. Порядок надання інформації, визначеної у частинах першій та другій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI
ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 36. Заходи, що вживаються суб'єктом державної реєстрації, державним реєстратором при виявленні порушення законодавства

1. У разі, якщо під час прийому документів, поданих для державної реєстрації прав, або під час проведення державної реєстрації прав їх обтяжень, погодження державної реєстрації прав у випадках, визначених законодавством, розгляду скарги на дії або бездіяльність державних реєстраторів у суб'єкта державної реєстрації, державного реєстратора, Міністерства юстиції України чи його територіального органу викликає сумнів справжність поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.

Стаття 37. Порядок оскарження дій або бездіяльності державних реєстраторів

1. Дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, а також, у випадках, визначених Міністерством юстиції України, - до його територіальних органів.

2. За результатами розгляду скарги на дії або бездіяльність державного реєстратора Міністерство юстиції України чи його територіальний орган приймає рішення про:

1) залишення скарги без задоволення;

2) задоволення чи часткове задоволення скарги шляхом зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії, скасування дії державного реєстратора та прийняття нового рішення по суті або передачі документів на повторний розгляд іншому державному реєстратору;

3) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

4) тимчасове блокування доступу та анулювання доступу державного реєстратора до роботи у Державному реєстрі прав.

3. Рішення територіального органу Міністерства юстиції України може бути оскаржене до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення Міністерства юстиції України може бути оскаржене у встановленому законом порядку до суду.

4. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати отримання рішення, визначеного пунктами 2 - 3 частини другої цієї статті, зобов'язаний у відповідності з таким рішенням вчинити певні дії.

5. Адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішення, визначеного пунктом 4 частини другої цієї статті, забезпечує його негайне виконання.

Порядок оскарження дій та бездіяльності державного реєстратора визначається Міністерством юстиції України.

Стаття 38. Відповідальність у сфері державної реєстрації

1. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

2. У разі систематичних порушень законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерством юстиції чи його територіальним органом може бути позбавлено акредитації суб'єкта державної реєстрації.

3. Шкода, завдана державним реєстратором під час виконання своїх обов'язків, в тому числі й шляхом прийняття рішення, визнаного в подальшому неправомірним в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону, підлягає відшкодуванню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Розділ VII
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 39. Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного реєстру прав

1. Фінансове забезпечення органів державної реєстрації прав, функціонування Державного реєстру прав здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Стаття 40. Плата за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав

1. За державну реєстрацію прав справляється адміністративних збір у такому розмірі:

1) за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:

для фізичних осіб:

щодо розташованих на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна площею до 100 квадратних метрів - 0,07 мінімальної заробітної плати;

щодо розташованих на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна площею до 200 квадратних метрів - 0,1 мінімальної заробітної плати;

щодо розташованих на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна площею більше 200 квадратних метрів - 0,2 мінімальної заробітної плати;

щодо земельних ділянок - 0,1 мінімальної заробітної плати;

для юридичних осіб:

щодо об'єктів нерухомого майна площею до 500 квадратних метрів - 0,3 мінімальної заробітної плати;

щодо об'єктів нерухомого майна площею понад 500 квадратних метрів - 0,6 мінімальної заробітної плати;

щодо об'єктів нерухомого майна площею понад 5000 квадратних метрів - 1,4 мінімальної заробітної плати;

2) за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, крім права оренди землі, - 25 відсотків розміру адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;

3) за державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно - 0,07 мінімальної заробітної плати;

4) за державну реєстрацію права оренди земельної ділянки - 0,06 мінімальної заробітної плати;

5) за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, - 0,04 мінімальної заробітної плати.

Адміністративний збір справляється у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих десяти гривень.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування звільняються від сплати адміністративного збору.

3. При проведенні державної реєстрації прав заявник, окрім адміністративного збору, сплачує за отримання витягу з Державного реєстру прав.

4. У разі відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень адміністративний збір не повертається, а плата за надання витягу з Державного реєстру прав підлягає поверненню.

У разі відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень адміністративний збір та плата за надання витягу з Державного реєстру прав підлягають поверненню.

5. Розмір плати за надання інформації з Державного реєстру прав та порядок її використання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи Служби безпеки України звільняються від плати за надання інформації з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.".

2. Частину третю статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" викласти в такій редакції:

"Інвестування та фінансування будівництва об'єктів будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через купівлю-продаж майнових прав, державну реєстрацію яких проведено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Майнові права на об'єкт інвестування, набуті у результаті їх продажу, міни, дарування, спадкування тощо підлягають обов'язковій державній реєстрації.".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 01 липня 2016 року.

2. До проходження виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями акредитації Міністерства юстиції України чи його територіального органу, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, проводять органи державної реєстрації прав, якими є територіальні органи міністерства юстиції.

3. Дія Закону щодо особливостей державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких здійснюється із залученням коштів від фізичних та юридичних осіб, у тому числі майнових прав на об'єкти інвестування, поширюється на об'єкти будівництва, будівництво яких розпочато після набрання ним чинності.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

____________

Опрос