Идет загрузка документа (94 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О социальных услугах (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 08.04.2015

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальні послуги

Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

вразливі групи населення - потенційні отримувачі соціальних послуг, що мають найбільший ризик потрапляння в складні життєві обставини через вплив зовнішніх (соціальних, економічних, природних, політичних, екологічних тощо) та внутрішніх чинників (матеріальний стан, фізичні та розумові вади розвитку, вік, спосіб життя тощо);

складні життєві обставини - обставини, виявлені за результатами оцінки потреб, внаслідок яких жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї не можуть самостійно піклуватися про особисте/сімейне життя та брати участь у суспільному житті;

соціальна послуга - дії, спрямовані на попередження виникнення складних життєвих ситуацій, надання постійної, тимчасової, періодичної, разової допомоги жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для подолання цих обставин, адаптації до них або мінімізації їх негативних наслідків;

отримувачі соціальних послуг - жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї, яким надаються соціальні послуги;

уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування з формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення;

надавачі соціальних послуг - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, статутна діяльність яких передбачає надання соціальних послуг та які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги; фізичні особи, які надають соціальні послуги;

система надання соціальних послуг - сукупність отримувачів, надавачів соціальних послуг та уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг, що взаємодіють між собою на всіх етапах організації надання таких послуг;

оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу надавачами соціальних послуг інформації про індивідуальні потреби жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сім'ї та їх складні життєві обставини з метою визначення переліку та обсягів соціальних послуг, яких вони потребують, впливу цих послуг на процес подолання складних життєвих обставин;

ведення випадку - спосіб організації надання соціальних послуг отримувачу, при якому визначений спеціаліст оцінює потреби, планує, організовує та координує процес надання соціальних послуг, у тому числі з іншими надавачами, здійснює моніторинг та оцінює результативність наданих послуг, наснажує, залучає отримувача та його соціальне оточення до взаємодії та самостійності у процесі подолання, мінімізації складних життєвих обставин;

договір про надання соціальної послуги - правочин, який укладається між отримувачем соціальних послуг або його законним представником та надавачем соціальних послуг, в якому зазначаються права та обов'язки кожної зі сторін, обсяг соціальних послуг, цілі та термін надання соціальної послуги;

індивідуальний план надання соціальної послуги - це документ, складений на підставі проведеної оцінки потреб отримувача соціальних послуг, у якому зазначаються заходи, які потрібно здійснити для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання цих заходів, відповідальні виконавці, дані щодо моніторингу результатів;

визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах - процес збору, узагальнення та аналізу уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг інформації про вразливі групи населення, а також про жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати та проживають у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, їх потреби у соціальних послугах з метою прийняття управлінських рішень щодо організації та надання таких послуг;

соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб у соціальних послугах, відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості;

показники якості соціальних послуг - сукупність показників, які використовуються для оцінювання діяльності надавачів соціальних послуг, які ґрунтуються на позитивній результативності соціальних послуг відносно отримувачів соціальних послуг і ступеня задоволення їх потреби в цих послугах;

фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник - особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, здійснює оцінку потреб, підготовку договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, організовує та надає соціальні послуги, що вимагають фахової кваліфікації, а також організовує заходи з підтримки вразливих груп населення;

соціальний робітник - особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає вимогам та характеру роботи, що виконується;

супервізія - професійна підтримка особи, яка надає соціальні послуги, що спрямована на підвищення її професійної компетентності, подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи, підтримку в особи мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки.

Стаття 2. Основні цілі надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг здійснюється для досягнення наступних цілей:

попередження виникнення складних життєвих обставин;

сприяння розв'язанню складних життєвих обставин;

сприяння мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин.

Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг ґрунтується на таких принципах:

дотримання прав людини та дитини;

гуманізму;

забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;

поваги до гідності;

толерантності;

законності;

соціальної справедливості;

доступності та відкритості;

неупередженості та безпечності;

добровільності вибору;

індивідуального підходу;

комплексності;

конфіденційності;

принцип максимальної ефективності та результативності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги.

Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги

Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено вищі вимоги до здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 5. Сфера дії Закону

Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту".

Розділ II.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ОТРИМУВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 6. Права отримувачів соціальних послуг

Отримувачі соціальних послуг мають право на:

отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами;

поважливе ставлення з боку надавачів соціальних послуг;

інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом обмежень;

індивідуальний підхід, який враховує потреби жінок/чоловіків і дівчат/хлопців;

згоду на отримання соціальної послуги;

згоду на збір і обробку інформації про персональні дані отримувача соціальної послуги;

вільний вибір надавача соціальних послуг;

відмову від соціальних послуг;

конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою надавачу соціальних послуг;

доступ до своєї особової справи;

повагу до приватного життя, фізичної та моральної цілісності, безпеки, свободи пересування, свободи думки та висловлювання, свободи відносин з іншими людьми;

захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

Стаття 7. Конфіденційність відомостей про виявлені потреби отримувачів та надання соціальних послуг

Інформація про жінку/чоловіка, дівчину/хлопця, сім'ю та її потреби є конфіденційною.

Збирання, зберігання та використання цієї інформації здійснюється з додержанням вимог законодавства.

Представники системи соціальних послуг відповідно до чинного законодавства України повинні створити умови для нерозголошення відомостей про надання жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ї соціальних послуг, про факти звернення за соціальними послугами, а також інші відомості про потреби жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї та її приватне життя.

За згодою отримувача соціальних послуг або його законного представника допускається передача інформації про отримувача соціальних послуг іншим особам, у тому числі посадовим особам, в інтересах отримувача соціальних послуг або його законного представника.

Надання інформації про отримувача соціальних послуг без його згоди або без згоди його законного представника допускається:

за запитом слідчих органів, суду у зв'язку із проведенням розслідування або судовим розглядом чи за запитом органів прокуратури у зв'язку зі здійсненням ними прокурорського нагляду;

за запитом інших органів, наділених повноваженнями із здійснення контролю у сфері надання соціальних послуг;

за запитом органу опіки та піклування;

у випадку жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення;

в інших установлених законодавством випадках.

Стаття 8. Обов'язки отримувачів соціальних послуг

Отримувачі соціальних послуг або їх законні представники зобов'язані:

надавати повну і достовірну інформацію для визначення права на отримання соціальних послуг, потреби у соціальних послугах та визначення умов договорів про надання соціальних послуг;

не перешкоджати наданню соціальних послуг;

дотримуватися положень договорів про надання соціальних послуг, правил внутрішнього трудового розпорядку надавачів соціальних послуг;

інформувати своєчасно надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;

ставитися з повагою до працівників надавача соціальної послуги.

Стаття 9. Підстави для визначення складних життєвих обставин

Жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї можуть бути визнані такими, що перебувають у складних життєвих обставинах, з наступних підстав:

часткова втрата рухової активності;

невиліковні хвороби та хвороби, що потребують тривалого лікування, психічний розлад;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

бідність;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини;

перебування дитини у конфлікті із законом;

втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

ґендерна дискримінація;

насильство в сім'ї, жорстоке поводження;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

пожежа чи інше стихійне лихо, техногенна катастрофа;

бойові дії, акти тероризму;

тощо.

Розділ III.
СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 10. Структура системи надання соціальних послуг

Структура системи надання соціальних послуг складається із таких суб'єктів:

отримувачів соціальних послуг та їх об'єднань;

надавачів соціальних послуг та їх об'єднань;

уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг.

Суб'єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах управління цією системою, а саме:

визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

визначення пріоритетів щодо соціальних послуг;

розробка та виконання регіональних цільових програм з надання соціальних послуг відповідно до пріоритетів за результатами визначення потреб;

організація, фінансування та надання соціальних послуг;

моніторинг, контроль, оцінка якості надання соціальних послуг.

Стаття 11. Основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг

Основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є:

визначення правових засад надання соціальних послуг щодо попередження ризиків потрапляння у складні життєві обставини та їх подолання або мінімізації негативних наслідків;

створення умов для формування та розвитку ринку соціальних послуг;

розробка та реалізація цільових програм;

організація надання соціальних послуг;

здійснення науково-методичного, інформаційного забезпечення надання соціальних послуг, сприяння підвищенню рівня їх професійної компетентності;

сприяння здійсненню кадрового забезпечення;

управління системою надання соціальних послуг;

забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг;

забезпечення участі організацій громадянського суспільства в управлінні системою надання соціальних послуг.

Стаття 12. Основні засади функціонування системи надання соціальних послуг

Основними засадами функціонування системи надання соціальних послуг є:

відповідність потребам жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

безперервність, наступність та різноманітність надання соціальних послуг за рахунок співпраці надавачів соціальних послуг;

попереджувально-профілактичний характер системи надання соціальних послуг;

поєднання державних гарантій з демонополізацією на ринку соціальних послуг;

рівність прав, обов'язків та відповідальності надавачів соціальних послуг незалежно від форм власності.

Стаття 13. Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення:

забезпечує формування державної політики з надання соціальних послуг, враховуючи потреби жінок/чоловіків і дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах;

здійснює управління та координацію у сфері надання соціальних послуг;

готує пропозиції щодо визначення державних пріоритетів надання соціальних послуг для включення у відповідні прогнозні та програмні документи економічного та соціального розвитку України;

розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у системі надання соціальних послуг;

затверджує державні стандарти соціальних послуг;

здійснює організаційно-методичне керівництво з питань надання соціальних послуг;

інформує та надає роз'яснення з питань надання соціальних послуг;

здійснює моніторинг дотримання законодавства щодо надання соціальних послуг;

формує Реєстр надавачів соціальних послуг та забезпечує його ведення відповідно до законодавства;

координує діяльність місцевих органів влади;

збирає, узагальнює, застосовує і оприлюднює статистичні дані з урахуванням статі, віку і місця проживання;

здійснює інші повноваження у системі надання соціальних послуг відповідно до вимог законодавства України.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування:

забезпечують реалізацію державної політики в системі надання соціальних послуг;

визначають потреби населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах;

збирають і застосовують статистичні дані, з урахуванням статі, віку і місця проживання;

формують пріоритети надання соціальних послуг;

формують Реєстр надавачів соціальних послуг та забезпечують його ведення;

розробляють, затверджують та фінансують регіональні цільові програми з надання соціальних послуг;

забезпечують спрямування фінансування регіональних цільових програм з надання соціальних послуг на задоволення потреб жінок та чоловіків;

здійснюють соціальне замовлення;

забезпечують управління, контроль та координацію діяльності надавачів соціальних послуг;

створюють мережу надавачів соціальних послуг комунальної сфери, забезпечують їх зміцнення і розвиток, підвищення рівня професійної компетентності та якості надання соціальних послуг;

забезпечують моніторинг та оцінку якості соціальних послуг.

Стаття 14. Надавачі соціальних послуг

Надавачі соціальних послуг здійснюють свою діяльність відповідно до положень, статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, сімей, яким вони надаються.

Критерії діяльності надавачів соціальних послуг незалежно від їх форм власності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До державного сектора відносяться надавачі соціальних послуг, які знаходяться в державній власності.

До комунального сектора відносяться надавачі соціальних послуг комунальної форми власності.

До недержавного сектора відносяться громадські, благодійні, релігійні організації, комерційні структури, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг.

Надавачі соціальних послуг, що належать до державного та комунального секторів, не підлягають приватизації і не можуть бути перепрофільовані на інші види діяльності, крім діяльності, пов'язаної з соціальним захистом населення.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації надавачів соціальних послуг незалежно від форм власності визначається законодавством України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Завдання надавачів соціальних послуг

Завданнями надавачів соціальних послуг є:

виявлення сімей, жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах;

надання соціальних послуг відповідно до потреб населення адміністративно-територіальних одиниць, які були визначені місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

проведення оцінки потреб сімей, жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

визначення альтернативних підходів до вирішення проблем отримувачів соціальних послуг;

надання соціальних послуг отримувачам соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб згідно з укладеним договором про надання соціальних послуг за індивідуальним планом з дотриманням вимог державних стандартів соціальних послуг;

збір статистичних даних щодо отримувачів соціальних послуг, у тому числі з урахуванням статі, віку і місця проживання;

проведення інформаційно-просвітницької та соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам;

надання безкоштовно в доступній формі консультативної допомоги жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, їхнім законним представникам, сім'ям, групам, спільнотам та організаціям, у випадку виникнення у них соціальних та особистих проблем, про їхні права й обов'язки, соціальні послуги, строки, порядок й умови надання соціальних послуг, тарифи на ці послуги та їх вартість або про можливість одержувати соціальні послуги безкоштовно тощо;

надання допомоги отримувачам соціальних послуг з розвитку необхідних умінь та навичок, а також забезпечення їх доступу до відповідних ресурсів, у тому числі органів, установ, організацій, для розв'язання проблем;

планування та надання допомоги отримувачам соціальних послуг, включаючи кризове втручання та направлення до органів, підприємств, закладів, установ, організацій, які надають фінансову, юридичну допомогу, житло, медичну допомогу тощо;

представництво інтересів вразливих груп населення та отримувачів послуг у територіальній громаді, вжиття заходів, спрямованих на вирішення проблем, з якими вони зіштовхуються;

підтримка зв'язків з надавачами соціальних послуг, освітніми та медичними закладами для надання інформації і забезпечення зворотного зв'язку щодо загального стану отримувачів соціальних послуг та їх досягнень;

забезпечення участі у розслідуванні випадків недбалості або зловживань та вжиття заходів щодо захисту жінок/чоловіків, дівчат/хлопців у ситуаціях ризику;

участь у розробці та виконанні регіональних цільових програм з надання соціальних послуг вразливим групам населення;

формування загальнодоступних інформаційних ресурсів, що містять інформацію про діяльність надавачів соціальних послуг, і забезпечення доступу до даних ресурсів за допомогою розміщення їх на інформаційних стендах у приміщеннях надавачів соціальних послуг, у засобах масової інформації, у мережі Інтернет;

підвищення ефективності системи надання соціальних послуг та ресурсів, що залучаються для надання соціальних послуг;

підтримка створення та розвиток різних форм самоорганізації отримувачів соціальних послуг;

розвиток та вдосконалення соціальної політики з метою кращого забезпечення основних потреб представників вразливих груп населення;

виконання інших завдань, пов'язаних із реалізацією прав отримувачів соціальних послуг;

формування Реєстру отримувачів соціальних послуг та забезпечення його ведення.

Стаття 16. Реєстри надавачів та отримувачів соціальних послуг

Надавачі соціальних послуг, які відповідають критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, включаються до Реєстру.

Реєстр містить дані про надавачів соціальних послуг (назва, адреса, керівник); перелік соціальних послуг, що надаються; а також вразливі групи населення, яким надаються ці послуги.

Включення до Реєстру надавачів соціальних послуг здійснюється на підставі письмової заяви надавача соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу у сфері надання соціальних послуг за місцем державної реєстрації надавачів соціальних послуг.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення до Реєстру включаються надавачі соціальних послуг державного сектора та громадські об'єднання, благодійні організації зі статусом "всеукраїнських".

Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування включаються надавачі соціальних послуг комунального та недержавного секторів.

У заяві надавачів соціальних послуг зазначаються: назва юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, яка бажає потрапити до Реєстру надавачів соціальних послуг, її місцезнаходження, поштова адреса, номери засобів зв'язку, а також, за наявності, адреси офіційного веб-сайту в мережі Інтернет, електронної пошти. До заяви також додаються витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія статуту (положення) юридичної особи, документи, що підтверджують відповідність критеріям діяльності.

Витребування інших відомостей та документів, не передбачених цією статтею, забороняється.

Надавачі соціальних послуг ведуть Реєстр отримувачів соціальних послуг.

Реєстр містить інформацію про отримувачів соціальних послуг (прізвище, ім'я, по батькові), підстави для отримання соціальних послуг, перелік соціальних послуг, які необхідно надати і наданих, та іншу інформацію, пов'язану з наданням соціальних послуг.

Порядок формування та ведення реєстрів визначається Кабінетом Міністрів України.

Одержання, використання, поширення та зберігання конфіденційної інформації, що міститься в реєстрах, здійснюється з дотриманням вимог законодавства України.

Стаття 17. Співпраця в системі соціальних послуг

З метою забезпечення безперервності, наступності та різноманітності соціальних послуг надавачі соціальних послуг взаємодіють з іншими надавачами, а також органами, організаціями, установами, закладами системи соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, установами виконання покарань, органами опіки та піклування, прокуратури, правоохоронними органами тощо.

Порядок взаємодії надавачів соціальних послуг з іншими установами та закладами стосовно виявлення та надання соціальних послуг визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Умови взаємодії надавачів соціальних послуг визначаються договорами про надання соціальних послуг.

Розділ IV.
ПОРЯДОК НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 18. Класифікація соціальних послуг

Соціальні послуги залежно від спрямування та змісту поділяються на:

послуги соціальної профілактики - соціальні послуги, спрямовані на попередження виникнення або поглиблення (погіршення) складних життєвих обставин населення чи жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї;

послуги соціальної підтримки - соціальні послуги, що сприяють та допомагають отримувачу соціальних послуг подолати складні життєві обставини або мінімізувати їх негативні наслідки;

послуги соціального обслуговування - соціальні послуги спрямовані на подолання або пом'якшення складних життєвих обставин громадян похилого віку, інвалідів, хворих на невиліковні хвороби підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на:

за місцем проживання (вдома) - соціальні послуги, що надаються в домашніх умовах отримувачів соціальних послуг;

за місцем знаходження надавача соціальних послуг:

стаціонарні - соціальні послуги, що надаються постійно, тимчасово (на термін, визначений договором про надання соціальних послуг) або протягом п'яти днів на тиждень в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувачів соціальних послуг у надавачів соціальних послуг. Отримувачі стаціонарних соціальних послуг забезпечуються житловим приміщенням, комунальними послугами, харчуванням;

напівстаціонарні - соціальні послуги, що надаються їх отримувачу в приміщенні у надавача соціальної послуги протягом визначеного періоду доби:

з умовами для нічного перебування (проживання) отримувачів у надавачів соціальних послуг;

із місцем для прийому або денного перебування осіб протягом визначеного часу доби;

у громаді - соціальні послуги, що надаються за місцем перебування отримувачів, у тому числі на вулиці.

Соціальні послуги залежно від способу надання поділяються на:

базові - соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

комплексні - соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії різних фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, влаштування до сімейних форм виховання, соціальний супровід/патронаж, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);

спеціалізовані - специфічні соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (для осіб з проблемами ВІЛ-інфекції, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, потерпілих від насильства в сім'ї, трудових мігрантів, вимушених переселенців; корекційна робота з особами, які вчинили насильство в сім'ї тощо);

технічні (матеріальні) - соціальні послуги, що надаються отримувачу, який має необхідність отримання натуральної допомоги (продукти харчування, засоби санітарії і особистої гігієни, засоби догляду за дітьми, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, паливо, транспортні послуги, сурдопереклад, тифлосурдопереклад тощо;

екстрені (кризові) - соціальні послуги, що невідкладно (протягом доби) надаються отримувачам у зв'язку з обставинами, що загрожують їх життю та здоров'ю.

Соціальні послуги залежно від терміну надання поділяються на:

постійні - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць більше 1 року;

тимчасові - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць до 1 року;

разові - соціальні послуги, що мають разовий характер.

Перелік соціальних послуг визначається та затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Зміст, умови і порядок надання соціальних послуг, показники (індикатори) якості їх надання визначаються державним стандартом соціальних послуг.

Стаття 19. Державний стандарт соціальних послуг

Соціальні послуги надаються відповідно до державних стандартів соціальних послуг надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування.

Державний стандарт соціальних послуг розробляється з метою встановлення вимог щодо забезпечення необхідного рівня доступності та якості соціальних послуг у цілому, а також на кожному етапі їх надання.

Державним стандартом соціальних послуг визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.

Порядок розроблення державних стандартів соціальної послуги затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 20. Порядок надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає наступні етапи:

аналіз звернення/інформації про надання соціальних послуг;

оцінка потреб жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг;

підписання договору про надання соціальної послуги між отримувачем соціальних послуг та надавачем соціальних послуг і розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

надання соціальних послуг;

моніторинг та оцінка ефективності послуг.

Стаття 21. Звернення про надання соціальних послуг

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг є подана уповноваженому місцевому органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або надавачу соціальних послуг у письмовій або електронній формі:

заява жінки/чоловіка, дівчини/хлопця або її/його законного представника про надання соціальних послуг;

звернення інших осіб в інтересах жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, які потребують соціальних послуг;

звернення центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, благодійних, релігійних організацій безпосередньо до уповноважених органів, надавачів соціальних послуг з питання надання соціальних послуг жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ям;

заява або звернення в рамках міжвідомчої взаємодії, зокрема про ситуації, що загрожують життю та здоров'ю жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Надавачі соціальних послуг зобов'язані допомогти оформити заяву до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ям, які звернулися до них.

У разі якщо жінка/чоловік, дівчина/хлопець, яка/який потребує соціальних послуг, не спроможні самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, з письмовою заявою має звернутися законний представник жінки/чоловіка, дівчини/хлопця відповідно до законодавства України.

Стаття 22. Оцінка потреб

Оцінка потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється на підставі звернення чи заяви про надання соціальних послуг, шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з жінкою/чоловіком, дівчиною/хлопцем та їх найближчим оточенням, отриманих від установ та організацій, фізичних осіб у рамках визначених повноважень.

Оцінку потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах, може здійснювати спеціаліст, фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник чи група спеціалістів, визначені надавачем соціальних послуг. До оцінки потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах, залучаються інші спеціалісти соціальної сфери з однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Спеціаліст (фахівець), відповідальний за здійснення оцінки, інформує жінку/чоловіка, дівчину/хлопця, сім'ю, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, або їх законних представників про її/його права та обов'язки, про соціальні послуги та їх надавачів і соціальні виплати, а також обов'язково знайомить із висновком оцінки щодо її/його індивідуальних потреб.

При зверненні про надання соціальних послуг здійснюється початкова оцінка потреб, після укладення договору про надання комплексної соціальної послуги - комплексна оцінка потреб.

Порядок здійснення та документування оцінки потреб заявника затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 23. Прийняття рішення про надання соціальних послуг

Уповноважений місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або надавач соціальної послуги приймає рішення про надання соціальних послуг або про відмову в наданні соціальних послуг протягом десяти робочих днів з дати подання заяви. Про прийняте рішення заявник інформується у письмовій або електронній формі. Рішення про надання невідкладних (кризових) соціальних послуг приймається негайно.

Рішення про відмову в наданні соціальних послуг може бути оскаржено у судовому порядку.

Рішення про обов'язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) може бути прийняте щодо:

батьків, які не виконують батьківських обов'язків;

осіб, які вчинили насильство в сім'ї;

осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Стаття 24. Договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг

З отримувачем соціальних послуг або його законним представником укладається договір про надання постійних або тимчасових соціальних послуг.

Укладення договору про надання соціальних послуг здійснюється за участю отримувача соціальної послуги або його законного представника. У разі необхідності до укладення договору залучаються члени родини отримувача соціальної послуги.

Типова форма договору про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Індивідуальний план надання соціальної послуги складається з урахуванням результатів оцінки потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, а у разі надання комплексних соціальних послуг - комплексної оцінки.

Індивідуальний план може бути додатком до договору про надання соціальних послуг.

Стаття 25. Надання соціальних послуг

Надання постійних або тимчасових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності на основі договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг.

Надання разових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності з урахуванням результатів оцінки потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Надання соціальних послуг здійснюється:

за місцем проживання/перебування особи (вдома, на вулиці);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

в установах та закладах захисту дітей і соціального обслуговування;

у територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

у комплексних центрах надання соціальних послуг;

в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Типові положення про зазначені заклади та установи затверджуються Кабінетом Міністрів України або відповідним центральним органом виконавчої влади.

Соціальні послуги можуть надаватися громадськими об'єднаннями, благодійними організаціями без утворення ними суб'єктів господарювання - установ, закладів, підприємств тощо.

Надавачі соціальних послуг повинні надати кожному отримувачу соціальних послуг такі види документів:

інформаційні матеріали, що містять відомості про надавача соціальних послуг, зміст та обсяг, умови та порядок надання соціальних послуг. Матеріали видаються отримувачам соціальних послуг на початку надання соціальних послуг;

договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг (за наявності).

Стаття 26. Екстрені (кризові) соціальні послуги

Надання екстрених (кризових) соціальних послуг з метою надання невідкладної допомоги здійснюється в строки, обумовлені потребою отримувача соціальних послуг, без складання індивідуального плану надання соціальних послуг та без укладення договору про надання соціальних послуг. Підставою для надання екстрених (кризових) соціальних послуг є звернення, у тому числі усне, отримувача соціальних послуг або одержання від закладів охорони здоров'я, освіти, правоохоронних органів чи інших організацій, фізичних осіб інформації про жінок/чоловіків, дівчат/хлопців які потрапили в ситуацію, що загрожує їх життю та здоров'ю.

Підтвердженням надання екстрених (кризових) соціальних послуг є акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг, що містить відомості про отримувача соціальних послуг та надавача цих послуг, надані соціальні послуги, строки, дати та умови їх надання. Акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг підтверджується підписом їх отримувача. Форма акта затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 27. Відмова від отримання/надання соціальних послуг

Отримувач соціальних послуг або його законний представник має право відмовитися від отримання соціальних послуг. Відмова оформляється в письмовому вигляді (заява).

Відмова отримувача соціальних послуг або його законного представника від соціальних послуг звільняє місцевий уповноважений орган та надавача соціальних послуг від відповідальності за надання соціальних послуг.

Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено у їх наданні, якщо надавач соціальних послуг не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальних послуг. Відмова повинна супроводжуватися поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати цю послугу в іншого надавача соціальних послуг.

Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено, у тому числі тимчасово, у наданні стаціонарних соціальних послуг у зв'язку з наявністю медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Така відмова можлива тільки за наявності відповідного медичного висновку.

Відмова оформляється і надається отримувачу в письмовому вигляді.

Отримувачу соціальних послуг не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози його життю та здоров'ю.

Стаття 28. Підстави для припинення надання соціальних послуг

Підставою для припинення надання соціальних послуг є:

подолання або мінімізації наслідків складної життєвої ситуації отримувача соціальних послуг;

відмова отримувача соціальних послуг або його законного представника від отримання соціальних послуг, якщо це не загрожує життю і здоров'ю отримувача соціальних послуг та інших осіб;

закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

зміна місця проживання отримувача соціальної послуги;

невиконання отримувачем соціальних послуг вимог, визначених індивідуальним планом надання соціальних послуг, договору про надання соціальних послуг та наявність письмового попередження про можливість відмови у їх наданні;

наявність медичних протипоказань для отримання соціальних послуг;

подання отримувачем соціальних послуг недостовірної інформації, що стала підставою для надання соціальних послуг;

смерть отримувача послуги;

ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг.

У разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги щодо їх отримання, надавач соціальних послуг інформує у письмовому вигляді отримувача соціальних послуг або його законного представника про можливість припинення або обмеження надання соціальних послуг.

У разі якщо отримувач соціальних послуг після отримання письмового повідомлення надавача соціальних послуг про можливість припинення або обмеження їх надання продовжує не виконувати вимоги щодо отримання соціальних послуг, надавач соціальних послуг може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такому отримувачу.

Надавач соціальних послуг інформує у письмовому вигляді отримувача соціальних послуг або його законного представника та уповноважений місцевий орган про припинення або обмеження надання соціальних послуг.

Обмеження в отриманні одних соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні інших соціальних послуг.

Розділ V.
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 29. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах

Уповноважений місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг проводить щорічне визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах шляхом збору, узагальнення та аналізу інформації, у тому числі з урахуванням статі, віку, місця проживання, для прийняття управлінських рішень щодо розвитку та оптимізації системи надання соціальних послуг адміністративно-територіальної одиниці.

Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах здійснюється шляхом:

аналізу соціально-демографічних даних про вразливі групи населення;

оцінки потреб жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

визначення надавачів соціальних послуг та їх можливостей.

Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

На основі аналізу визначених потреб уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг визначають пріоритети надання соціальних послуг та затверджують регіональні цільові програми з надання соціальних послуг адміністративно-територіальної одиниці або передбачають заходи з надання соціальних послуг населенню адміністративно-територіальної одиниці у місцевих програмах соціально-економічного розвитку, стратегіях регіонального розвитку.

Пріоритети надання соціальних послуг передбачають перелік соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі із залученням громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій шляхом проведення соціального замовлення, перелік соціальних послуг, що надаються за плату або диференційовану плату.

Стаття 30. Соціальне замовлення

Уповноважені місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг забезпечують надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

У межах соціального замовлення забезпечується надання соціальних послуг в обсягах та з дотриманням вимог, визначених державними стандартами, нормами та нормативами надання соціальних послуг та/або договором про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Залучення надавачів соціальних послуг до виконання соціального замовлення здійснюється шляхом оголошення уповноваженими місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Уповноважені місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг, що уклали договір про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів для фінансування соціальних послуг з надавачами недержавного сектора, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання соціальних послуг.

Забезпечення контролю та оцінки якості соціальних послуг, моніторингу їх надання здійснюється уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг.

Організаційні засади соціального замовлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Моніторинг, контроль та оцінка якості соціальних послуг

Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості проводяться для забезпечення відповідності соціальних послуг потребам населення адміністративно-територіальних одиниць у таких послугах, рівня якості соціальних послуг та подальшого розвитку системи надання соціальних послуг.

Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг проводять моніторинг, контроль та оцінку якості соціальних послуг, надавачі соціальних послуг - оцінку якості соціальних послуг, та сприяють проведенню моніторингу та контролю за наданням соціальних послуг відповідно до законодавства.

Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 32. Аналіз досвіду надання соціальних послуг

Аналіз досвіду надання соціальних послуг здійснюється з метою вдосконалення діяльності надавачів соціальних послуг, покращення якості соціальних послуг.

Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг оприлюднюють аналіз кращого національного та міжнародного досвіду надання соціальних послуг.

Стаття 33. Поширення інформації

Основні результати, отримані внаслідок проведення моніторингу, оцінки якості та аналізу найкращого досвіду надання соціальних послуг, що сприяють регулюванню, координації та якості заходів соціальних послуг, опубліковуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Розділ VI.
ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 34. Фінансування надання соціальних послуг

Фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, передбачених законодавством.

У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг з урахуванням державних пріоритетів.

У державному та місцевому бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм з надання соціальних послуг.

Фінансування регіональних цільових програм з надання соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

Фінансування регіональних цільових програм з надання соціальних послуг повинно забезпечувати задоволення потреб дівчаток/жінок та хлопчиків/чоловіків.

Стаття 35. Оплата за соціальні послуги

Соціальні послуги надаються отримувачам:

безоплатно - за рахунок бюджетних коштів;

частково безоплатно - із установленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб;

платно - за рахунок отримувача соціальної послуги або третіх осіб.

Держава гарантує надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів (безоплатно):

отримувачам соціальних послуг, середньомісячний дохід яких менший подвійного розміру прожиткового мінімума для відповідної категорії осіб;

особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства в сфері протидії торгівлі людьми.

Безоплатно також надаються такі соціальні послуги: інформування, консультування, надання притулку, представництво інтересів, екстрені (кризові), сурдопереклад, тифлосурдопереклад, натуральна допомога.

Розмір плати за соціальні послуги встановлюється з урахуванням обсягу соціальної послуги, що надається, фінансових можливостей отримувача послуги.

Розмір плати за соціальну послугу не може перевищувати розміру витрат на її надання.

Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за соціальну послугу визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягів послуги, що замовляється, відповідно до методології, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Отримувачам соціальних послуг, середньомісячний дохід яких не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, соціальні послуги можуть надаватися із установленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату.

Розділ VII.
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 36. Працівники, які надають соціальні послуги

Оцінку потреб, складання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг, а також надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюють фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, фізичні особи - підприємці із належним рівнем фахової кваліфікації.

Надання соціальних послуг, що не вимагають фахової кваліфікації, здійснюють соціальні робітники, фізичні особи - підприємці.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців, соціальних робітників, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.

До надання соціальних послуг можуть бути залучені волонтери відповідно до законодавства.

Стаття 37. Зобов'язання працівників, які надають соціальні послуги

Фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, соціальні робітники, фізичні особи - підприємці, інші фахівці, які надають соціальні послуги, зобов'язані:

надавати якісні соціальні послуги;

керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг, визначеними цим Законом;

поважати гідність громадян;

не допускати негуманних і дискримінаційних дій за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо отримувачів соціальних послуг;

зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків, відповідно до законодавства України.

дотримуватися правил професійної етики, та державних стандартів соціальних послуг.

Стаття 38. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги

Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, проводять навчальні заклади (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації соціальних працівників зазначені заклади можуть залучати громадські об'єднання, благодійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення.

Програми підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Для соціальних робітників проводиться формальне та неформальне професійне навчання відповідно до законодавства.

Стаття 39. Гарантії працівникам, які надають соціальні послуги

Держава створює належні умови, необхідні для професійної діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних робітників, інших фахівців, які надають соціальні послуги.

Надавачі соціальних послуг гарантують фахівцям із соціальної роботи, соціальним працівникам, соціальним робітникам, іншим фахівцям, які надають соціальні послуги, право на:

належні умови професійної діяльності, у тому числі супервізію;

профілактичний огляд і диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;

обов'язкове страхування за рахунок власника у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;

соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;

захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;

підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;

забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання, велосипедами за рахунок роботодавця;

при виконанні службових обов'язків позачергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

забезпечення безпечних умов праці.

Супервізія фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців забезпечується надавачами соціальних послуг та здійснюється відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та здійснення супервізії, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Розділ VIII.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 40. Відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги

Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Стаття 41. Оскарження отримувачів послуг

Рішення про відмову в наданні, обмеженні або припиненні надання соціальних послуг може бути оскаржено до уповноваженого органу або суду.

Розділ VIII.
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 42. Участь України в міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг відповідно до чинного та міжнародного законодавства.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 45, ст. 358; 2004 р., N 50, ст. 537; 2009 р., N 38, ст. 535; 2010 р., N 9, ст. 76; 2011 р., N 42, ст. 435; 2012 р., N 19 - 20, ст. 173; 2013 р., N 3, ст. 22, N 27, ст. 282, N 41, ст. 549).

3. У Законі України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., N 23, ст. 284):

у частині першій статті 1:

абзаци третій та дев'ятий викласти у такій редакції:

"оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками або фахівцями із соціальної роботи інформації стосовно проблем, що потребують вирішення з метою визначення необхідних видів та обсягів соціальної допомоги та послуг, їх впливу на подолання складних життєвих обставин;

соціальний супровід - комплекс заходів, спрямованих на запобігання потраплянню сімей, дітей, молоді та інших осіб у складні життєві обставини, подолання таких обставин та мінімізацію їх наслідків;";

абзаци п'ятий та десятий виключити;

статтю 8 викласти у такій редакції:

"Стаття 8. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді

Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється шляхом надання комплексу соціальних послуг. Соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді надаються відповідно до законодавства.";

частину другу статті 10 викласти у такій редакції:

"Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування, надання соціальних послуг дітям, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.";

статтю 11 викласти у такій редакції:

"Стаття 11. Оцінка потреб сім'ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах

Оцінка потреб сім'ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється з метою визначення необхідних видів та обсягів соціальної допомоги та соціальних послуг, їх впливу на подолання складних життєвих обставин.

Оцінка потреб сімей, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється районними, міськими, районними у містах центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням інших суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

Порядок здійснення оцінки потреб центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.".

статті 17, 18 викласти у такій редакції:

"Стаття 17. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями. Діяльність зазначених центрів спрямовується відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій з питань соціального захисту населення.

Міські, районні у містах, сільські, селищні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Районні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у м. Києві утворюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними районними держадміністраціями.

Типові структура і штати республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, сільських, селищних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 18. Кадрове забезпечення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, підготовка фахівців з соціальної роботи та підвищення їхньої кваліфікації

Соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю здійснюють фахівці із соціальної роботи, інші штатні працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальні працівники, соціальні робітники, фізичні-особи підприємці із незалежним рівнем фахової експертизи, волонтери.

Фахівець з соціальної роботи здійснює свою діяльність відповідно до повноважень, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю, надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді здійснюються на професійній основі, що передбачає відповідний рівень професійної компетентності.

Підготовку фахівців з соціальної роботи різних освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюють навчальні заклади, які мають відповідну ліцензію, видану центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері освіти і науки.".

Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи, що здійснюють соціальний супровід, визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Частину третю статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 24, ст. 883) доповнити абзацом такого змісту:

"соціальні послуги.".

5. Пункт а) частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170, із наступними змінами) доповнити підпунктом 5 такого змісту:

"5) визначення потреб населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах, затвердження регіональних цільових програм з надання соціальних послуг; забезпечення надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення;".

6. У частині першій статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20, ст. 190, із наступними змінами):

пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"реалізує державну політику у сфері надання соціальних послуг особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";

пункт 2 після слів "розвиток матеріально-технічної бази" доповнити словами "установ та закладів, що надають соціальні послуги";

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) розробляє і забезпечує виконання комплексних програм поліпшення обслуговування, соціального супроводу соціально незахищених громадян, сімей, зокрема тих, які потрапили в складні життєві обставини, організовує надання соціальних послуг у відповідності до їх потреб, сприяє розвитку системи надання соціальних послуг;";

доповнити пунктами 11 - 12 такого змісту:

"11) визначає потреби населення у соціальних послугах, розробляє регіональні цільові програми з надання соціальних послуг, організовує надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення; забезпечує моніторинг та оцінку якості соціальних послуг;

12) формує та веде Реєстр надавачів соціальних послуг.".

7. У частині першій статті 31 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 2 - 3, ст. 3; 2013 р., N 7, ст. 64, N 14, ст. 89, N 36, ст. 472, N 41, ст. 549, N 38, ст. 501):

пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";

доповнити пунктами 19 - 21 такого змісту:

"19) створення мережі, забезпечення зміцнення і розвиток матеріально-технічної бази установ та закладів, що надають соціальні послуги, підвищення рівня і якості обслуговування в них;

20) визначення потреб населення у соціальних послугах, розроблення регіональних цільових програм з надання соціальних послуг Автономної Республіки Крим, забезпечення надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення; забезпечення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг;

21) формування та ведення Реєстру надавачів соціальних послуг.".

8. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України "Про органи самоорганізації населення" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 48, ст. 254; 2013 р., N 51, ст. 716) після слів "іншим" доповнити словами "вразливим групам населення, особам, сім'ям".

9. У Законі України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України офіційне видання, 1994 р., N 4, ст. 18; 2005 р., N 25, ст. 1404; 2006 р., N 22, ст. 199):

абзац шостий статті 1 викласти у такій редакції:

"організації надання соціальних послуг, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних інтернатних установ, територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інших установ, що надають соціальні послуги громадянам похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.";

у статті 24 слова "надається соціально-побутове обслуговування вдома державними установами" виключити;

статті 35, 36 викласти у такій редакції:

"Стаття 35. Соціальні послуги громадянам похилого віку

Громадянам похилого віку надаються соціальні послуги, спрямовані на підтримання їх життєдіяльності і соціальної активності. Соціальні послуги громадянам похилого віку надаються відповідно до діючого законодавства.

Стаття 36. Право на соціальну послугу догляду вдома і в спеціальних установах

Соціальна послуга догляду громадян, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, надається безпосередньо вдома або у відповідній установі (будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі, що надають соціальні послуги), де вони проживають/перебувають тимчасово або постійно.

Типові положення про установи, що надають соціальні послуги догляду (де визначено умови і порядок її надання, паспорт будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів) затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.";

статті 37, 38 виключити.

10. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 45, ст. 425, із наступними змінами) у частині першій:

пункт 21 статті 12 викласти у такій редакції:

"21) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;";

пункт 25 статті 13 викласти у такій редакції:

"25) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим інвалідом, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;";

пункт 20 статті 14 викласти у такій редакції:

20) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за учасником війни, в порядку і розмірах, визначеними Кабінетом Міністрів України.";

пункт 22 статті 15 викласти у такій редакції:

"22) позачергове влаштування до установ, що надають соціальну послугу догляду. У разі неможливості надання соціальної послуги догляду відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, визначеними Кабінетом Міністрів України;".

11. У Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006, N 2 - 3, ст. 36; 2012, N 13, ст. 381; 2014, N 6 - 7, ст. 80):

у статтях 1, 9, 24 слова "соціальне обслуговування" виключити;

у статті 9 слова "заклади соціального обслуговування" виключити;

абзац дванадцятий статті 12 доповнити словами "що надають реабілітаційні послуги";

у статті 37 слова "соціально-побутове влаштування та обслуговування" виключити.

12. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:

забезпечити в межах своїх повноважень видання нормативно-правових актів щодо виконання норм цього Закону;

забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

13. До приведення у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

 

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про соціальні послуги"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Планом заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 208-р, передбачено проведення комплексного аналізу законодавства у сфері надання соціальних послуг, соціальної роботи та підготовка пропозицій щодо його удосконалення, зокрема внесення змін до законів України "Про соціальні послуги", "Про здійснення державних закупівель", "Про громадські об'єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації", "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим".

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою є удосконалення діючого законодавства, зокрема в частині адміністрування соціальних послуг, підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги.

Проектом акта пропонується:

прийняти Закон України "Про соціальні послуги";

внести зміни до законів України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про здійснення державних закупівель", "Про громадські об'єднання", "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації", "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", "Про органи самоорганізації населення", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

3. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є закони України "Про соціальні послуги", "Про здійснення державних закупівель", "Про громадські об'єднання", "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації", "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", "Про органи самоорганізації населення", розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 208-р "Про затвердження плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту акта не потребуватиме додаткових видатків з бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує погодження з Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством юстиції, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Державною фіскальною службою, Державною регуляторною службою.

6. Регіональний аспект

Проект акта потребує погодження з обласними, Київською міською державними адміністраціями.

61. Запобігання дискримінації

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта розміщено на веб-сайті Мінсоцполітики.

Проведено обговорення проекту акта з громадськими об'єднаннями 08.02.2014, 20.03.2014 року. Проведено 16.05.2014 ґендерну експертизу за участю громадських об'єднань.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта стосується соціально-трудової сфери та потребує погодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, громадських організацій інвалідів.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта належить до регуляторних актів.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект акта не впливає на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття проекту акта сприятиме активізації реформування системи надання соціальних послуг, залучення до надання соціальних послуг інститутів громадянського суспільства, покращення якості соціальних послуг.

 

Заступник Міністра
соціальної політики України

В. Мущинін

"___" ____________ 2015 р.

 

Опрос