Идет загрузка документа (55 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Национальная стратегия развития киноиндустрии Украины на 2015 - 2020 годы (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 13.01.2015

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ КІНО

Національна стратегія розвитку кіноіндустрії України на 2015 - 2020 роки

Вступ

Галузь кінематографії належить до найважливіших напрямів державної політики України.

Національна стратегія розвитку кіноіндустрії на 2015 - 2020 роки (далі - Стратегія) визначає основні пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі кінематографії, її кадрове, ідеологічне і соціальне наповнення, та є основою для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування галузі кінематографії.

Для держави кінематографія - це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного, духовного та ідеологічного розвитку суспільства, забезпечення національних інтересів у середині країни та за її межами, зміцнення міжнародного авторитету й формування позитивного іміджу нашої держави, забезпечення інформаційної безпеки України та захисту української ідентичності.

З огляду на визначені пріоритети, держава прагне створення успішної, інвестиційно привабливої кіноіндустрії в Україні, орієнтованої як на внутрішній кіноринок, так і на свою нішу у міжнаціональному культурному просторі і глобальній індустрії аудіовізуальних продуктів. Держава розглядає кінематографію як один із головних інструментів забезпечення інформаційної безпеки країни, патріотично-виховної функції держави і розбудови позитивного іміджу України.

Розробка Стратегії зумовлена необхідністю кардинальних і рішучих кроків, спрямованих на збереження позитивних тенденцій у вітчизняному кіно, підвищення якості та конкурентоспроможності національних фільмів; вирішення стратегічних завдань, що стоять перед сферою кінематографії в нових економічних і соціокультурних умовах; використання кінематографії як інструменту патріотичного виховання та формування національної самоідентифікації, основного генератора спільних для всіх українців культурних символів, ідей та архетипів; інтеграцію національного кінопроцесу в європейський і світовий економічний та культурний простір; забезпечення доступу населення до кращих зразків українського та світового кіно.

I. Мета і пріоритетні напрями Стратегії

1.1. Мета Стратегії

Метою Стратегії є:

- розвиток і збагачення української кіношколи, пізнаваної в міжнародному культурному середовищі;

- прогрес кінематографії як інноваційної і високотехнологічної індустрії та виду економічної діяльності;

- посилення ролі і впливу національного і світового кіномистецтва на духовне життя українського суспільства, забезпечення інформаційної безпеки України та популяризації України у світі;

- забезпечення доступу українського глядача до розмаїття світового та національного аудіовізуального продукту.

1.2. Пріоритетні напрями Стратегії

Стратегія сформована з урахуванням необхідності балансу між сучасними інтеграційними і глобалізаційними процесами та забезпеченням національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й формування позитивного іміджу нашої держави, забезпечення інформаційної безпеки України.

Пріоритетними напрямами державної політики у галузі кінематографії мають стати:

- розвиток професійної кіноосвіти та підготовки технічних фахівців для кіновиробництва;

- розбудова сучасної кіновиробничої бази;

- залучення приватних інвестицій в галузь національної кінематографії;

- забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності;

- підтримка міжнародної копродукції з країнами ЄС;

- створення щорічно мінімально-необхідної кількості національних ігрових повнометражних фільмів (мінімум 25);

- підтримка анімації, документального кіно, фільмів-дебютів;

- забезпечення дистрибуції, промоції та демонстрації національних фільмів;

- використання національного кіно як інструменту патріотичного виховання;

- популяризація України через український кінематограф;

- реформування державних органів влади у сфері кінематографії;

- реставрація, збереження та популяризація української кінокласики;

- створення цифрового архіву вихідних матеріалів національних фільмів (дата-центр);

- взаємодія між державою та громадськими організаціями, професійними об'єднаннями та соціально відповідальним бізнесом;

- створення умов для популяризації українського кіно серед населення через різноманітні види кіно освітньої діяльності.

II. Сучасний стан розвитку кінематографії в Україні

2.1. Аналіз сучасного стану національної системи кіноіндустрії

В Україні розвиток національного кінематографу задекларовано як пріоритетний напрям державної політики в гуманітарній сфері, що закріплено Законами України "Про культуру" та "Про кінематографію".

Сьогодні в Україні діє 384 кінозали, оснащених найсучаснішою апаратурою, у великих містах продовжується будівництво багатозальних кінотеатрів-мультиплексів.

Довідково:

- станом на 1990 рік в Україні працювало 27,2 тис. кіноустановок;

- станом на початок 2014 року працювало 466 кінозалів, однак через тимчасову окупацію АР Крим та військову агресію Російської Федерації на сході України втрачено 82 кінозали.

Загальний бокс-офіс кінотеатральних релізів у 2014 році склав більше 942,7 млн. грн. Кінотеатри відвідали більш ніж 20,1 млн. осіб, при цьому середня вартість квитка склала близько 47 грн. Порівняно із 2010 роком приріст склав близько 5 млн. відвідувань. Відношення кількості глядачів в 2014 році до 2013 року складає - 3 %, що можна пояснити втратою кінозалів через тимчасову окупацію АР Крим та військову агресію Російської Федерації на сході України. Середня відвідуваність кінотеатрів становить лише 0,44 разів на 1 людину на рік - один з найнижчих показників у Європі. Для порівняння, кількість відвідувань кінопереглядів у 1990 році склала 552 млн. відвідувань.

Всього протягом 2014 року в національний кінопрокат вийшло 255 фільмів, при цьому було представлено рекордну кількість українських фільмів - 15 вітчизняних повнометражних стрічок (з них 8 створені за державної фінансової підтримки) та 1 збірка короткометражних картин, що складає приблизно 5,8 відсотка від загальної кількості фільмів у прокаті. Касові збори українських фільмів складають 2,5 відсотка від загального бокс-офісу в України, тоді як у країнах Європи цей показник сягає 30 - 60 відсотків.(табл. 1)

"Кіно вітчизняного виробництва в Європі 2013/2014 рр."

Таблиця N 1

  

Протягом 2014 року у кінотеатральний прокат вийшло 8 повнометражних ігрових фільмів та 1 кіноальманах, створених за підтримки Державного агентства України з питань кіно: "Плем'я", "Поводир", "Трубач", "Зелена кофта", "Креденс", "Такі красиві люди", "F 63,9. Хвороба кохання", "Бабай", збірка короткометражних фільмів "Українська нова хвиля"). Крім того, відбулися прем'єрні одноразові покази ще 4 ігрових та неігрових фільмів.

Безпрецедентною є кількість призів, які отримали вітчизняні фільми цього ж 2014 року, а їх понад 50. Географія нагород охоплює весь світ - від Польщі, Німеччини і Іраку, до США та Японії. Серед лауреатів - стрічки "Хайтарма" режисера Ахтема Сейтаблаєва, "Брати. Остання сповідь" режисерки Вікторії Трофименко, "Параджанов" режисерів Олени Фетісової та Сержа Аведікяна, збірка короткометражок "Вавілон'13", "Бекендор" режисерки Анастасії Харченко тощо. Левову частину призів отримав фільм режисера Мирослава Слабошпицького "Плем'я", головними з яких були три відзнаки на Каннському міжнародному кінофестивалі в програмі "Тиждень критики" та приз Європейської кіноакадемії "Відкриття року".

Загалом протягом 2014 року за підтримки Держкіно завершено виробництво 23 фільмів (9 ігрових, 13 неігрових фільмів, 1 анімаційний фільм). У виробництві наразі перебуває 30 фільмів (23 ігрових, 2 неігрових, 5 анімаційних). Серед кінопроектів, що перебувають у Програмі виробництва, є 8 фільмів, виробництво яких триває більше 5 років і не закінчено за різних обставин.

Усі фільми, що були включені до Програми виробництва починаючи з 2011 року, відібрані відповідно до оновленої системи конкурсного відбору кінопроектів. Відповідно до нової системи оцінюється не лише сценарій, а загалом кінопроект, з його маркетинговою складовою, режисерським та продюсерським баченням, кошторисом витрат тощо.

Для оцінки кінопроектів було сформовано Експертну комісію з питань кінематографії з найкращих фахівців галузі, які не переривали своєї професійної діяльності в кінематографії і сьогодні беруть активну участь у кіновиробництві. Станом на сьогоднішній день проведено 6 конкурсних відборів кінопроектів та 1 позачерговий конкурсний відбір неігрових фільмів, присвячених життю і творчості Т. Г. Шевченка. За результатами конкурсних відборів до Програми створення та розповсюдження національних фільмів було включено 153 проекти (табл. 2).

Таблиця N 2

 

1 конкурс

2 конкурс

3 конкурс

4 конкурс

5 конкурс

Конкурс Т. Шевченко

 

Червень 2011 - вересень 2011

Жовтень 2011 - грудень 2011

Березень 2012 - червень 2012

Вересень 2012 - грудень 2012

Березень 2013 - червень 2013

серпень 2013

Подано проектів

113

111

115

103

146

12

Подано державними студіями

27

36

26

22

24

3

Ігрові повнометражні

33

33

33

15

19

 

Ігрові повнометражні спільного виробництва

10

5

8

15

11

 

Ігрові короткометражні

0

4

1

0

1

 

Неігрові

31

35

29

25

31

12

Неігрові спільного виробництва

2

0

0

3

3

 

Дитячі

5

11

8

6

14

 

Анімація

10

13

15

14

16

 

Дебюти

22

15

23

26

46

 

РЕЗУЛЬТАТИ

 

 

 

 

 

 

Пройшли на 2 тур

51

53

32

41

36

12

Включено до Програми (загалом)

37

29

25

34

25

3

Включено від державних студій

10

9

6

8

4

2

З них запущено у виробництво 107 фільмів, у виробництві наразі перебуває 30 фільмів, закінчено виробництво - 70, вийшли в прокат протягом 2013 - 2014 років 13 ігрових повнометражних фільмів.

Протягом вересня-грудня 2014 року було проведено черговий конкурсний відбір кінопроектів, за результатами якого Держкіно формуються пропозиції щодо внесення нових фільмів до програми кіновиробництва.

Виробництво українського кіно отримало позитивний імпульс у 2011 році, коли державне бюджетне фінансування, порівняно з попередніми роками, виросло утричі і склало 95,8 млн. гривень, у 2012 та 2013 роках бюджет на виробництво кіно зріс відповідно до 137 млн. та 132 млн. грн.(табл. 3)

Таблиця N 3

  

Однак, навіть при мінімальних запланованих бюджетних показниках, які не далеко не повністю задовольняли потреби галузі, відбувалося систематичне невиконання бюджету. (табл. 4)

Таблиця N 4

  

Серед іншого, система бюджетного фінансування характеризується нерегулярним надходженням коштів на потреби галузі протягом фінансового року, найбільші обсяги фінансування припадають лише на окремі місяці третього та четвертого кварталів. Наприклад, приведемо дані 2013 року, коли фінансування фільмів за державним замовленням виконане на 100 % (табл. N 5), а державна фінансова підтримка на 88 % (табл. N 6).

Таблиця N 5

  

Таблиця N 6

  

У 2014 році на виробництво фільмів виділено 26,4 млн. грн. із запланованих 57,3 млн. грн., що складає 46 відсотків.

Значно стимулювали розвиток кіногалузі запроваджені з 2011 року пільги по відношенню до національного фільму - від кіновиробництва до кінопоказу. Зокрема, до 1 січня 2016 року звільняються від сплати податку на додану вартість поставки робіт і послуг з виробництва цих фільмів, операції поставки послуг з демонстрування національних фільмів, а також дублювання українською мовою іноземних фільмів.

Крім того, існують механізми стимулювання вкладання коштів потенційними інвесторами у національне кіновиробництво. Зокрема, звільняються від оподаткування суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік, проте ці преференції не достатньо ефективні на практиці і не здатні зацікавити інвесторів кіновиробництва.

До 1 січня 2016 року кіностудії та підприємства звільнені від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів (постанова Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 N 48).

Станом на 31 грудня 2014 року в Україні діє п'ять державних кіностудій:

- Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка;

- Національна кінематека України;

- Українська студія хронікально-документальних фільмів;

- Національний центр Олександра Довженка;

- Українська кіностудія анімаційних фільмів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 1998 року N 813 запроваджено підтримку продюсерської системи кіновиробництва, яка, на жаль, змогла ефективно запрацювати лише в останні 7 - 8 років.

Тому поряд з державними студіями в Україні успішно функціонують і приватні студії та сервісні компанії. Найбільш успішніші серед них: Illuminator service, Fresh Production Group, Patriot Rental, Filmlight Studio, Postmodern, KWA sound production, FilmUA, Операторські технології, Filmotechnic, Kinotur, Pronto Film, ІнсайтМедіа продюсерський центр, Starmedia, LeDoyen, CoffeePost, PostModern, Кіносервіс Карточчі Україна. Вказані компанії надають повний спектр кіновиробничих послуг світового рівня, більшість з них володіють власними виробничими базами і розвиненою інфраструктурою, необхідною для якісного сервісу.

Договірно-правове забезпечення міжнародної діяльності є одним з основних напрямків реалізації державної політики в сфері кіно, що утворює належні правові засади для розширення формату інституційних партнерських відносин із зарубіжними країнами, міжнародними організаціями і реалізації усіх напрямків кінематографічної співпраці.

Станом на сьогоднішній день є чинними та реалізуються такі двосторонні та багатосторонні міжнародні договори у сфері кіно:

- Європейська конвенція про спільне кінематографічне виробництво;

- Угода про співробітництво в області кінематографії (країн - учасниць СНД);

- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Французької Республіки про спільне виробництво фільмів;

- Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством України з питань кіно та Державним управлінням з питань кіно КНР.

Також на стадії узгодження перебувають проекти договорів з Аргентиною, Марокко, Грузією, Польщею, Ізраїлем.

2.2. Основні проблеми, виклики та ризики

Основними проблемами, які підлягають вирішенню для забезпечення динамічного розвитку кіногалузі України, є:

- недосконалість вітчизняної нормативно-правової бази. Значною мірою ефективність державної політики з розвитку національної кіноіндустрії знижується внаслідок недосконалого законодавства, безсистемності та неналежної обґрунтованості у виробленні державної протекціоністської політики по відношенню до національного фільму як з боку центральних органів виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування, розкоординованості їх дій. Окрім того, потребують законодавчого врегулювання питання фінансування кіновиробництва за державної підтримки, процедура кооперування бюджетних і позабюджетних коштів у виробництві, розповсюдженні і демонструванні національних фільмів, стимулювання вкладення позабюджетних коштів у кіногалузь, запровадження механізмів справляння спеціального збору на підтримку кінематографії, збереження майнових авторських прав на фільми, які створені за державної фінансової підтримки, за їх продюсерами. Крім того, з 1 січня 2016 року спливає термін дії податкових пільг передбачених для національної кінематографії, проте частково ці пільги скасовано вже з 1 січня 2015 року. В той же час, чинні інструменти стимулювання вкладання у національне кіновиробництво коштів приватних інвесторів є недостатньо ефективними;

- зниження рівня та якості освіти у галузі кіно. Розвиток українського кінематографу неможливий без якісної фахової підготовки кіномитців - сценаристів, режисерів, операторів, художників, продюсерів, технічних працівників. На даний час в Україні недосконалою є система підготовки професіоналів кіно, бракує щорічних кінодебютів. Потребують вдосконалення принципи навчання у вищій кінематографічній школі, зокрема, надання можливості знімати з перших тижнів навчання - йдеться про вільний доступ до технічного обладнання, поліпшення технічної і матеріальної бази університетів, застосування в навчальному процесі практичної складової та залучення до викладацької роботи відомих майстрів кіногалузі, в тому числі і закордонних. Відсутня ефективна система підготовки фахівців кінематографічних професій другої ланки (другі режисери, художники по костюмам, гримери, постановники трюків, гафери, реквізитори, піротехніки, режисери монтажу тощо). Українські кінематографісти в більшості випадків володіють англійською мовою на недостатньому рівні для інтеграції у світовий кінопростір;

- занепад матеріально-технічної бази. Відсутність системного фінансування кіногалузі та застосування архаїчних організаційно-правових форм діяльності протягом 20 років призвело до занепаду матеріально-технічної бази державних кіностудій, що засновані за часів СРСР. Останнім часом найбільше ДП "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" фактично не функціонує в якості кінофабрики, лише надаючи в користування свої павільйони, реквізит тощо. В результаті, на даний час в Україні відсутня кіностудія, яка мала би можливість надавати на конкурентному рівні весь спектр послуг із виробництва фільмів;

- недостатня кількість кінозалів. Ситуація з кінообслуговуванням населення не відповідає потребам суспільства. З одного боку, завдячуючи приватним інвестиціям, проводиться реконструкція та переоснащення відкритих для відвідування міських кінотеатрів та будівництво багатозальних кінотеатрів у торговельно-розважальних центрах, а з іншого - загальна кількість міських кінотеатрів зменшується. При цьому зберігається значна диференціація забезпеченості кінотеатрами в територіальному розрізі, оскільки переважна частина міських кінотеатрів, особливо реконструйованих і переоснащених, знаходиться у великих містах. На сьогодні з 453 районних центрів (без урахування тимчасово окупованої АР Крим та зони проведення АТО) тільки 76 мають кінотеатри, що працюють. Через неналежний, а іноді й аварійний стан приміщень, застаріле обладнання, кінопоказ в цих кінотеатрах стає практично неможливим та неефективним, що призводить до їх масової ліквідації та перепрофілювання. Це означає, що без кардинально нового підходу до вирішення проблеми кінообслуговування населення районних центрів, невеликих міст та сіл, цей сегмент ринку кінопослуг буде поступово втрачений. Внаслідок малої кількості кінотеатрів в Україні (на сьогоднішній день їхня кількість становить 384 зали) кіномистецтво, і, насамперед, українські кінотвори, стають недоступними для пересічного українського глядача. При обмеженій кількості залів кінотеатри надають перевагу іноземному продукту, що в деяких випадках негативно впливає на загальний духовний та культурний розвиток нації;

- мала кількість та низька конкурентоспроможність українського фільму. Упродовж двох останніх десятиліть склалася тенденція відриву виробництва від сфери споживання. Українські кінематографісти не завжди були орієнтовані на відтворення актуальних тем, задоволення соціокультурних запитів масової аудиторії, її потреб у пізнанні національних реалій, без чого кінопродукція позбавлена шансів бути успішною. Кіноекран не слугує засобом самопізнання, рефлексій нації щодо свого місця і ролі в сучасному світі, формування духовних цінностей, позитивних моральних стереотипів. Тривале домінування іноземного контенту призвело до падіння інтересу публіки до кінотеатрального показу взагалі та втрати впізнаваності і лояльності глядача до української кінопродукції зокрема. Крім того, відсутня системна державна політика та фінансова підтримка просування кінцевого продукту на ринок;

- відсутність практики залучення телекомпаній до створення кінофільмів. В Україні відсутнє законодавчо обґрунтоване стимулювання телекомпаній, телевиробників щодо виробництва фільмів для кінотеатральної мережі;

- низький рівень поінформованості іноземних партнерів про стан та перспективи розвитку кіногалузі в Україні. Багаторічна відсутність стратегії просування та промоції української кіногалузі за кордоном призвело до цілковитої необізнаності іноземних кінокомпаній про потенціал України як кінематографічної країни. Через недостатній рівень представлення на міжнародних кіноринках українські кінолокації, компанії-виробники, персонал залишаються недостатньо затребуваними закордонними знімальними групами, попри їх значний потенціал. На сьогоднішній день у галузі кінематографії Україною укладено лише чотири міжнародні документи, що робить її неконкурентоспроможною у порівнянні з іншими країнами регіону;

- несистемний розвиток кінофестивалів. Відсутність програмного підходу до державної підтримки вітчизняних фестивалів, як інструменту просування кінопродукту до глядача, поліпшення ділового клімату в галузі та розвитку кіноосвіти, слабке залучення приватних інвестицій до їх проведення негативно впливає вітчизняний фестивальний рух;

- відсутність послідовної політики до збереження кінематографічної спадщини. Відсутність музею кіно та сучасного центру збереження інформації на цифрових носіях (дата-центру), а також недостатній розвиток кіноархівної справи та реставрації української кінокласики, її відсутність в культурному обігу і недоступність для пересічного глядача може призвести до втрати значущих культурних надбань українського кінематографу та подальшого занепаду кіноосвіти;

- проблеми захисту прав інтелектуальної власності. Однією із значних перешкод для комерційного розповсюдження національних фільмів є практично неконтрольований обіг контрафактної продукції, особливо в мережі Інтернет.

Більшість телерадіоорганізацій та операторів кабельного телебачення (провайдерів програмної послуги) України порушують законодавство у сфері авторського права та здійснюють публічне сповіщення і ретрансляцію аудіовізуальних та інших творів, не виплачуючи винагороду за таке використання.

Тобто в Україні спостерігається порушення прав авторів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права", на отримання справедливого авторської винагороди за використання аудіовізуальних творів.

Нечітке і непрозоре регулювання взаємовідносин організацій колективного управління (ОКУ) у сфері використання майнових прав власників аудіовізуальних та кінематографічних творів із користувачами та між собою призводить до ускладнень при вирішенні проблем захисту авторів.

Економічні втрати від порушень, пов'язаних із невиплатою роялті в аудіовізуальній сфері, складаються із коштів, які не отримали автори та правовласники цієї сфери, а також із втрат Державного бюджету України у вигляді неотриманих податків на доходи фізичних осіб.

Труднощі перехідного періоду, процеси політичної, військової та соціально-економічної нестабільності, тимчасова втрата контролю держави над частиною території спричиняють певні ризики, які можуть ускладнити реалізацію цілей і завдань Стратегії.

Серед них:

- загальна політична нестабільність в умовах проведення антитерористичної операції на сході країни та анексії частини території;

- нестабільність економіки, обмеженість ресурсів для забезпечення системної реалізації усіх завдань і заходів, передбачених Стратегією;

- велике розшарування суспільства за матеріальним станом;

- низька купівельна спроможність значних прошарків населення;

- недостатня підготовленість органів управління кінематографії до комплексного вирішення нових завдань, до координації діяльності усіх служб і інституцій;

- недостатня захищеність інформаційного простору держави.

2.3. Основні завдання Стратегії

Модернізація і розвиток національної кіноіндустрії повинні набути випереджального неперервного характеру, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі й Україні.

Основними завданнями стратегії є:

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо державної підтримки галузі кінематографії;

- створення дієвої системи контролю за дотриманням чинної нормативно-правової бази, що регулює відносини у галузі кінематографії;

- надання населенню, особливо районних центрів, невеликих міст, сіл та селищ, широкого доступу до творів національного та світового кіномистецтва як шляхом розвитку вітчизняної кінопрокатної мережі, так і альтернативними способами (пересувні кіноустановки, он-лайн кінотеатри тощо);

- запровадження системи залучення загальнодержавних телеканалів до виробництва, популяризації та розповсюдження національних фільмів;

- створення в Україні організаційних, економічних, технологічних умов для розвитку національної кіноіндустрії, здатної забезпечити підвищення конкурентоспроможності національних фільмів, їх художньої, соціальної значимості та ефективної форми суспільного функціонування.

III. Механізми та засоби реалізації Стратегії

3.1. Оновлення нормативно-правової бази системи кіноіндустрії

Нормативно-правова база має визначати правові, організаційні, фінансові засади інноваційного розвитку системи національної кіноіндустрії в контексті актуальних викликів часу. Її оновлення включає підготовку низки нових законодавчих актів та вдосконалення нині чинних, а саме:

1. Внесення змін до Закону України "Про кінематографію", що передбачають:

- адаптацію визначень етапів виробництва до європейських та міжнародних стандартів;

- запровадження державної фінансової підтримки етапу розробки кінопроектів та етапу просування фільму до глядача;

- розроблення системи присвоєння фільмам статусу "національного" на підставі відповідності рейтинговим критеріям;

- усунення чинних обмежень щодо розміру державної частки фінансування при державній фінансовій підтримці фільмів, яка наразі складає 50 % кошторисної вартості виробництва фільму;

- запровадження ефективного механізму квотування частки національних фільмів в кінотеатральному прокаті та під час демонстрації по телебаченню, а також заходів контролю та штрафних санкцій щодо дотримання таких квот;

- врегулювання вживання мови в кінематографії;

- встановлення статусу Держкіно, як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, відповідального за реалізацію стратегії реформування національної кіноіндустрії, а також розпорядника коштів, що надходять для фінансової підтримки кіно з Державного бюджету України та зі збору на розвиток національної кінематографії.

2. Запровадження збору на розвиток національної кінематографії, визначивши:

- платників збору (дистриб'ютори та демонстратори фільмів, телеканали, оператори телевізійних кабельних мереж, провайдери Інтернет);

- об'єкти оподаткування (доходи від дистрибуції та демонстрації фільмів; реклами на телеканалах; послуг доступу до телевізійних кабельних мереж та мережі Інтернет);

- ставку збору (3 - 5 %);

- порядок обчислення та сплати збору;

- порядок створення та функціонування спеціального рахунку для акумулювання збору;

- порядок адміністрування збору;

- цілі, на які мають витрачатися кошти, що надійшли від збору (фінансова підтримка створення та розповсюдження національних фільмів, розвиток кінопрокатної мережі);

- звільнення від оподаткування зазначеним збором кінотеатрів, розташованих у малих та середніх містах.

3. Запровадження податкових та інвестиційних пільг для кіновиробників, дистриб'юторів та кінодемонстраторів:

- продовження дії запроваджених у 2011 році податкових пільг в галузі кінематографії на необмежений період;

- надання можливості виробникам і демонстраторам національних фільмів отримувати податковий кредит при придбанні товарів та послуг, в ціну яких включено податок на додану вартість (далі - ПДВ), з можливістю в подальшому отримувати відшкодовування ПДВ;

- надання пільгових кредитів через банки та інші кредитні установи на виробництво фільмів, в т. ч. на закупівлю сучасного обладнання та кіноапаратури;

- надання пільгових кредитів для створення нових кінозалів і кінотеатрів;

- звільнення від стягнення ПДВ та митних платежів з операцій із поставки обладнання для виробництва фільмів та обладнання кінотеатрів;

- спрощення процедур митного оформлення кінознімального обладнання та матеріальних носіїв, в тому числі із записом, та фільмокопій на плівці, що тимчасово завозяться чи вивозяться за межі України;

- запровадження відшкодування частки витрат іноземним продюсерським компаніям у випадку проведення зйомок чи робіт монтажно-тонувального періоду в Україні;

- розширення видів економічної діяльності, якими можуть займатися фізичні особи-підприємці, що сплачують податки за спрощеною системою оподаткування.

4. Внесення змін до Закону України "Про авторське право та суміжні права", передбачивши:

- приведення його положень у відповідність до положень Закону України "Про кінематографію";

- визначення належності майнових авторських прав на фільми, створені в Україні до 1991 року;

- врегулювання права авторів та виконавців на отримання винагороди за використання фільмів, створених за їх участі;

- обов'язкове відрахування частки такої винагороди на розвиток національного кіно.

5. Адаптація законодавства України в аудіовізуальній сфері до законодавства Європейського Союзу (далі - ЄС):

- адаптація національного законодавства до законодавства ЄС в аудіовізуальній сфері, в тому числі щодо зборів авторської винагороди за будь-яку ретрансляцію аудіовізуальних творів;

- участь у програмі Creative Europe Media (ЄС);

- вступ до Eurimages (Рада Європи);

- адаптація європейської стратегії "Європейське кіно у цифрову епоху" до українського кінематографу та забезпечення впровадження її у життя;

- адаптація порядку видачі державних прокатних посвідчень на право розповсюдження та демонстрування фільмів до директив ЄС.

3.2. Фінансове забезпечення галузі кінематографії

Запровадження механізмів ефективного фінансування галузі за рахунок:

- Державного бюджету України;

- збору на розвиток національної кінематографії;

- доходів від проведення спеціальної державної лотереї;

- часткового повернення державної фінансової підтримки;

- пресейлів на телеканали/участі телеканалів у проектах;

- пресейлів національним та міжнародним дистриб'юторам/участі таких дистриб'юторів у проектах;

- створення пільгових умов для інвестицій у кіногалузь (відшкодування ПДВ та частини витрат іноземними компаніями);

- використання локальної ресурсної бази при міжнародному спільному виробництві;

- частини винагороди авторів та виконавців від розповсюдження фільмів, що збираються ОКУ;

- коштів місцевих територіальних громад при проведенні локальних зйомок;

- пільгових кредитів;

- можливості приватного інвестора бути першим бенефіціаром від коштів вкладених у фільм, якщо такий фільм отримав державну фінансову підтримку (схема last in - first out).

3.3. Удосконалення структури системи освіти та посилення кадрового потенціалу галузі кінематографії

Розвиток і вдосконалення системи кіноосвіти як потенціалу для розвитку національної кінематографії за рахунок:

- забезпечення фінансування кіноосвіти на належному рівні;

- запровадження нових форм поза-академічної освіти для зв'язку навчального процесу з практичним кіновиробництвом (семінари, воркшопи, майстер класи, програми стажування);

- адаптація програм профільних вищих навчальних закладів до сучасних потреб кіноіндустрії, в т. ч. відродження системи підготовки фахівців технічних та інших спеціальностей середньої ланки для аудіовізуальної сфери;

- підтримка реалізації дебютних робіт молодих авторів у повному обсязі/повністю за рахунок державної фінансової підтримки;

- створення системи державних грантів, що надаються на конкурсній основі, для отримання післядипломної освіти за кордоном;

- реалізація програм культурного обміну зі світовими кіношколами, залучення іноземних викладачів з числа провідних фахівців світу.

- ініціювання масштабного кіноосвітнього проекту, покликаного популяризувати український національний кінематограф, а саме спеціальної фільмотечної програми для шкіл та вищих навчальних закладів, яка включатиме методичні рекомендації для викладачів та ліцензовані кінострічки для перегляду.

- створення умов для загальної кіноосвіти населення через введення курсу "Кіноосвіта" у варіативну частину програми педагогічних ВНЗ;

- створення кіноклубів в середніх школах та вищих навчальних закладах та забезпечення їх ліцензованою продукцією для показу.

3.4. Розроблення та виконання державної програми в галузі кінематографії

Розроблення та виконання державної програми розвитку національної кіноіндустрії спрямованої на відродження національної кінематографії, що передбачатиме:

- впровадження ефективних механізмів міжгалузевої співпраці в галузі кінематографії, в тому числі - зміну організаційно-правового статусу кіностудій, що наразі існують у формі державних підприємств шляхом акціонування;

- реалізація непрофільних або неліквідних активів державних кіностудій;

- модернізація системи конкурсних відборів для отримання державної фінансової підтримки;

- сприяння залученню інвесторів для перетворення державних кіностудій у сучасні кіновиробничі фабрики з повним виробничим циклом;

- передача землі і споруд комунальних кінотеатрів у малих (10 - 50 тис. мешканців) та середніх (50 - 250 тис. мешканців) населених пунктах профільному інвестору за умови збереження профілю підприємств - запровадження державної програми розвитку пересувних кінотеатрів для сільської місцевості з частковим покриттям витрат за рахунок державного бюджету;

- залучення органів місцевого самоврядування до промоції власних локацій і виробничих потужностей, придатних для реалізації кінопроектів;

- впровадження системи єдиного електронного квитка у кінопрокаті;

- запровадження часткового фінансування кіновиробництва за рахунок бюджетних коштів місцевого самоврядування, на території якого відбуваються зйомки локацій;

- створення та впровадження єдиної бази електронних державних посвідчень, що буде працювати разом із системою контролю та моніторингу ефірного та цифрового сповіщення;

- створення спеціального Фонду розвитку кіно для акумулювання недержавного фінансування в рамках державно-приватного партнерства із соціально відповідальним бізнесом;

- розвиток ДП "Національний центр ім. О. Довженка" як кіноархівної установи, створення на його базі національного дата-центру, повернення національної кіноспадщини в Україну;

- проведення реставрації класики українського кіно, як у цифровому форматі, так і на кіноплівці;

- створення Національного музею кіно;

- запровадження ефективної програми боротьби із "піратством", особливо в мережі Інтернет;

- створення національного кінофестивалю, запровадження національних премій в галузі кіно (аналог премій "Оскар", "Золотий глобус", "Ніка");

- запровадження курсу історії українського та світового кіно у навчальних програмах на базі гуманітарних дисциплін у ВНЗ, а також як спеціальної програми у системі середньої освіти;

- залучення школярів до перегляду українських фільмів у кінотеатральному прокаті в рамках шкільної програми;

- забезпечення активного використання аудіовізуального контенту у навчальному процесі в середній школі;

- забезпечення каталогізації наявного в Україні аудіовізуального контенту, його класифікації та координації з освітніми програмами.

- сприяння реформуванню Національної спілки кінематографістів України в напрямку організації колективного управління авторськими та суміжними правами;

- реконструкція та переобладнання Будинку Кіно як головного фестивального та прем'єрного майданчика країни.

3.5. Соціальна та патріотична складова

Український національний кінематограф має виконувати важливу соціальну та патріотичну функцію. Для забезпечення її реалізації необхідно проводити тематичні конкурсні відбори на здобуття державної фінансової підтримки виробництва та розповсюдження фільмів, за умови фінансування проектів-переможців в повному обсязі за рахунок Державного бюджету України, з урахуванням наступних принципів:

- формування позитивного іміджу України;

- популяризація об'єднуючих національних символів;

- висвітлення важливих фактів української історії;

- створення біографічних стрічок про визначних українських історичних діячів;

- вшанування героїв, що поклали своє життя за Україну;

- висвітлення актуальних соціальних проблем суспільства;

- створення фільмів для дітей та юнацтва.

3.6. Забезпечення просування на ринок та прокату національних фільмів

Для залучення широкого кола українських та іноземних глядачів на перегляд національних українських фільмів, необхідна значна робота із створення пізнаваності та формування лояльності глядача до українського кіно, за рахунок:

- державної фінансової підтримки фільмів, розрахованих на широке коло глядачів та різноманітних за жанровим наповненням, що апелюють до глядача прийомами сучасного кінематографу та ментальною близькістю до аудиторії;

- участі України, як кіновиробничої країни, в основних кіноринках та кінофестивалях світу, з представленням як готових фільмів, так і проектів, що знаходяться на різних стадіях готовності;

- сприяння діяльності дистриб'юторів, демонстраторів та трансляторів національних фільмів, в тому числі шляхом державної фінансової підтримки для організації промоційних та рекламних кампаній національних фільмів;

- розвиток та підтримка національних та міжнародних фестивалів в Україні;

- створення Інтернет порталу, галузевого популярного журналу;

- бюджетна підтримка програм з питань кіно на загальнонаціональних каналах, розрахованих на широку аудиторію;

- неухильний контроль з боку держави за дотриманням квот на частку національного кіно в кінопрокаті та телевізійному ефірі;

- розповсюдження національних фільмів з використанням новітніх технологій, в тому числі VoD (video on demand).

3.7. Міжнародне партнерство

Міжнародне співробітництво у сфері кінематографії покликане забезпечити інтеграцію національної кіноіндустрії в міжнародний кінопростір. Воно передбачає:

- укладання з іншими державами та реалізацію міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі кінематографії;

- організацію освітніх і наукових обмінів, стажування та навчання за кордоном студентів і науково-педагогічних працівників кінематографічних ВНЗ;

- впровадження системи обов'язкового вивчення англійської мови у спеціалізованих вищих навчальних закладах;

- синхронізація курсів дисциплін, які викладаються у вітчизняних ВНЗ, зі світовими;

- вивчення досвіду зарубіжних партнерів з модернізації системи кіноіндустрії;

- проведення та участь в міжнародних наукових конференціях, семінарах, симпозіумах, кінофестивалях, кінофорумах тощо;

- створення та розвиток національної та регіональних фільмкомісій.

IV. Очікувані результати

Одні з головних результатів реалізації Стратегії в 2020 році:

- поява "зірок" українського національного кіно - широковідомих акторів, режисерів, сценаристів тощо;

- формування під впливом вітчизняного кіно нової національної світоглядної парадигми;

- вихід в український кінопрокат не менше 30 національних повнометражних фільмів протягом 2020 року;

- досягнення рівня державної фінансової підтримки національного кіновиробництва у 2020 році в обсязі еквівалентному 30 млн. ЄВРО;

- вихід в міжнародний прокат не менше 5 кінопроектів протягом 2021 року;

- переоснащення кінотеатрів на нові технології показу за світовими стандартами;

- збільшення загальної кількості залів у цих кінотеатрах до 1200;

- збільшення кількості кінопереглядів середньостатистичним глядачем до 1,2 разів на рік;

- досягнення європейських стандартів щодо дотримання законодавчо визначених норм у сфері авторських та майнових прав;

- створення в Києві та Одесі 2-х сучасних кіновиробничих комплексів із повним циклом виробництва включаючи павільйони та натурні майданчики;

- проведення в Україні кінозйомок основними транснаціональними кінокомпаніями, т. з. "мейджорами".

____________

Опрос