Идет загрузка документа (96 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О социальных услугах (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 28.07.2014

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальні послуги

Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

вразливі групи населення - потенційні отримувачі соціальних послуг, що мають найбільший ризик потрапляння в складні життєві обставини через вплив зовнішніх (соціальних, економічних, природних, політичних, екологічних тощо) та внутрішніх чинників (матеріальний стан, фізичні та розумові вади розвитку, вік, спосіб життя тощо);

складні життєві обставини - обставини, спричинені станом здоров'я, соціальним становищем тощо, внаслідок яких жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї не можуть задовольнити свої основні соціальні та культурні потреби;

соціальна послуга - дії, спрямовані на надання постійної, періодичної, разової допомоги жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для подолання цих обставин, адаптації до них або мінімізації їх негативних наслідків;

отримувачі соціальних послуг - жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї, яким надаються соціальні послуги;

уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг - центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування з формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення;

надавачі соціальних послуг - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, статутна діяльність яких передбачає надання соціальних послуг та які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги; фізичні особи, які надають соціальні послуги;

система надання соціальних послуг - сукупність отримувачів, надавачів соціальних послуг та уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг, що взаємодіють між собою на всіх етапах організації надання таких послуг;

оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу надавачами соціальних послуг інформації про індивідуальні потреби жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сім'ї та їх складні життєві обставина з метою визначення переліку та обсягів соціальних послуг, яких вони потребують, впливу цих послуг на процес подолання складних життєвих обставин;

договір про надання соціальної послуги - акт, який укладається між отримувачем соціальних послуг та надавачем соціальних послуг, в якому зазначаються права та обов'язки кожної зі сторін, обсяг соціальних послуг, цілі та термін надання соціальної послуги;

індивідуальний план надання соціальної послуги - це документ, складений на підставі проведеної оцінки потреб отримувача соціальних послуг, у якому зазначаються заходи, які потрібно здійснити для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання цих заходів, відповідальні виконавці, дані щодо моніторингу результатів;

визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах - процес збору, узагальнення та аналізу уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг інформації про вразливі групи населення, а також про жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати та проживають у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, їх потреби у соціальних послугах з метою прийняття управлінських рішень щодо організації та надання таких послуг;

соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на конкурсній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб у соціальних послугах, відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості;

показники якості соціальних послуг - сукупність показників, які використовуються для оцінювання діяльності надавачів соціальних послуг, які ґрунтуються на позитивній результативності соціальних послуг відносно отримувачів соціальних послуг і ступеня задоволення їх потреби в цих послугах;

фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник - особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення, здійснює оцінку потреб, підготовку договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, організовує та надає соціальні послуги, що вимагають фахової кваліфікації, а також організовує заходи з підтримки вразливих груп населення;

соціальний робітник - особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає вимогам та характеру роботи, що виконується;

супервізія - надання професійної допомоги фахівцю із соціальної роботи, соціальному працівнику, соціальному робітнику, іншому фахівцю, який надає соціальні послуги, спрямованої на подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи, підтримку в працівника мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання послуг, запобігання виникненню професійного стресу та вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації.

Стаття 2. Основні цілі надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг здійснюється для досягнення наступних цілей:

попередження виникнення складних життєвих обставин (соціальна профілактика);

сприяння жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям у створенні умов для самостійного розв'язання їх життєвих проблем, відновлення втрачених навичок, функцій тощо (соціальна інтеграція/реінтеграція та соціальна реабілітація);

сприяння жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім'ям у подоланні або мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних ресурсів та засобів (соціальна підтримка).

Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг ґрунтується на таких принципах:

дотримання прав людини;

гуманізму;

забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;

поваги до гідності;

законності;

соціальної справедливості;

доступності та відкритості;

неупередженості та безпечності;

добровільності вибору;

індивідуального підходу;

конфіденційності.

Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги

Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено вищі вимоги до здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 5. Сфера дії Закону

Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у тому числі жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту".

Розділ II.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ОТРИМУВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 6. Права отримувачів соціальних послуг

Отримувачі соціальних послуг мають право на:

отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами;

поважливе ставлення з боку надавачів соціальних послуг;

інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом обмежень;

індивідуальний підхід, який враховує потреби жінок/чоловіків і дівчат/хлопців;

згоду на отримання соціальної послуги;

вільний вибір надавача соціальних послуг;

відмову від соціальних послуг;

конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою надавачу соціальних послуг;

доступ до своєї особової справи;

повагу до приватного життя, фізичної та моральної цілісності, безпеки, свободи пересування, свободи думки та висловлювання, свободи відносин з іншими людьми;

захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

Стаття 7. Конфіденційність відомостей про виявлені потреби отримувачів та надання соціальних послуг

Інформація про жінку/чоловіка, дівчину/хлопця, сім'ю та її потреби є конфіденційною.

Збирання, зберігання та використання цієї інформації здійснюється з додержанням вимог законодавства.

Представники системи соціальних послуг відповідно до чинного законодавства України повинні створити умови для нерозголошення відомостей про надання жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ї соціальних послуг, про факти звернення за соціальними послугами, а також інші відомості про потреби жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї та її приватне життя.

За згодою отримувача соціальних послуг або його законного представника допускається передача інформації про отримувача соціальних послуг іншим особам, у тому числі посадовим особам, в інтересах отримувача соціальних послуг або його законного представника.

Надання інформації про отримувача соціальних послуг без його згоди або без згоди його законного представника допускається:

за запитом слідчих органів, суду у зв'язку із проведенням розслідування або судовим розглядом чи за запитом органів прокуратури у зв'язку зі здійсненням ними прокурорського нагляду;

за запитом інших органів, наділених повноваженнями із здійснення контролю у сфері надання соціальних послуг;

за запитом органу опіки та піклування;

в інших установлених законодавством випадках.

Стаття 8. Обов'язки отримувачів соціальних послуг

Отримувачі соціальних послуг зобов'язані:

надавати повну і достовірну інформацію для визначення права на отримання соціальних послуг, потреби у соціальних послугах та визначення умов договорів про надання соціальних послуг;

не перешкоджати наданню соціальних послуг;

дотримуватися положень договорів про надання соціальних послуг, правил внутрішнього трудового розпорядку надавачів соціальних послуг;

інформувати своєчасно надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;

ставитися з повагою до працівників надавача соціальної послуги.

Стаття 9. Підстави для визначення складних життєвих обставин

Жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім'ї можуть бути визнані такими, що перебувають у складних життєвих обставинах, з наступних підстав:

часткова втрата рухової активності;

невиліковні хвороби та хвороби, що потребують тривалого лікування, психічний розлад;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

бідність;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини;

перебування дитини у конфлікті із законом;

втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

ґендерна дискримінація;

насильство, жорстке поводження;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

пожежа чи інше стихійне лихо, техногенна катастрофа;

бойові дії, акти тероризму;

тощо.

Розділ III.
СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 10. Структура системи надання соціальних послуг

Структура системи надання соціальних послуг складається із таких суб'єктів:

отримувачів соціальних послуг та їх об'єднань;

надавачів соціальних послуг та їх об'єднань;

уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг.

Суб'єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах управління цією системою, а саме:

визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

визначення пріоритетів щодо соціальних послуг;

розробка та виконання комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг відповідно до пріоритетів за результатами визначення потреб;

організація, фінансування та надання соціальних послуг;

моніторинг, контроль, оцінка якості надання соціальних послуг.

Стаття 11. Основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг

Основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є:

визначення правових засад надання соціальних послуг щодо попередження ризиків потрапляння у складні життєві обставини та їх подолання або мінімізації негативних наслідків;

створення умов для формування та розвитку ринку соціальних послуг;

розробка та реалізація загальнодержавних, регіональних та місцевих програм;

організація надання соціальних послуг;

здійснення науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення надавачів соціальних послуг, сприяння підвищенню рівня їх професійної компетентності;

сприяння здійсненню кадрового забезпечення;

управління системою надання соціальних послуг;

забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг;

забезпечення участі організацій громадянського суспільства в управлінні системою надання соціальних послуг.

Стаття 12. Основні засади функціонування системи надання соціальних послуг

Основними засадами функціонування системи надання соціальних послуг є:

відповідність потребам жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

безперервність, наступність та різноманітність надання соціальних послуг за рахунок співпраці надавачів соціальних послуг;

попереджувально-профілактичний характер системи надання соціальних послуг;

багатоукладність економіки соціальних послуг та багатоканальність фінансування соціальних послуг;

поєднання державних гарантій з демонополізацією на ринку соціальних послуг;

рівність прав, обов'язків та відповідальності надавачів соціальних послуг незалежно від форм власності.

Стаття 13. Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг

Центральний орган виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення:

забезпечує формування державної політики з надання соціальних послуг, враховуючи потреби жінок/чоловіків і дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах; здійснює управління та координацію у сфері надання соціальних послуг;

здійснює управління та координацію у сфері надання соціальних послуг;

подає пропозиції щодо визначення державних пріоритетів надання соціальних послуг для включення у відповідні прогнозні та програмні документи економічного та соціального розвитку України;

розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у системі надання соціальних послуг, зокрема встановлення гарантованого мінімуму соціальних послуг;

затверджує державні стандарти соціальних послуг;

здійснює організаційно-методичне керівництво з питань надання соціальних послуг;

інформує та надає роз'яснення з питань надання соціальних послуг;

здійснює моніторинг дотримання законодавства щодо надання соціальних послуг;

формує Реєстр надавачів соціальних послу та забезпечує його ведення відповідно до законодавства;

координує діяльність місцевих органів влади;

збирає, узагальнює, застосовує і оприлюднює статистичні дані дезагреговані за статтю, віком і місцем проживання;

здійснює інші повноваження у системі надання соціальних послуг відповідно до вимог законодавства України.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування:

забезпечують реалізацію державної політики в системі надання соціальних послуг;

визначають потреби населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах;

збирають і застосовують статистичні дані, дезагреговані за статтю, віком і місцем проживання;

формують пріоритети надання соціальних послуг;

формують Реєстр надавачів соціальних послуг та забезпечують його ведення;

розробляють, затверджують та фінансують комплексні регіональні цільові соціальні програми з надання соціальних послуг;

забезпечують спрямування фінансування комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг на задоволення потреб жінок та чоловіків;

здійснюють соціальне замовлення;

забезпечують управління, контроль та координацію діяльності надавачів соціальних послуг;

створюють мережу надавачів соціальних послуг, забезпечують їх зміцнення і розвиток, підвищення рівня професійної компетентності та якості надання соціальних послуг;

забезпечують моніторинг та оцінку якості соціальних послуг.

Стаття 14. Надавачі соціальних послуг

Надавачі соціальних послуг здійснюють свою діяльність відповідно до положень, статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, сімей, яким вони надаються.

Критерії діяльності надавачів соціальних послуг незалежно від їх форм власності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До державного сектора відносяться надавачі соціальних послуг, які знаходяться в державній власності.

До комунального сектора відносяться надавачі соціальних послуг комунальної власності, які знаходяться в управлінні органів місцевого самоврядування.

До недержавного сектора відносяться громадські, благодійні, релігійні організації, комерційні структури, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг.

Надавачі соціальних послуг, що належать до державного та комунального секторів, не підлягають приватизації і не можуть бути перепрофільовані на інші види діяльності, крім діяльності, пов'язаної з соціальним захистом населення.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації надавачів соціальних послуг незалежно від форм власності визначається законодавством України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Завдання надавачів соціальних послуг

Завданнями надавачів соціальних послуг є:

виявлення сімей, жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах;

надання соціальних послуг відповідно до потреб населення адміністративно-територіальних одиниць, які були визначені місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

проведення оцінки потреб сімей, жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

визначення альтернативних підходів до вирішення проблем отримувачів соціальних послуг;

надання соціальних послуг отримувачам соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб згідно з укладеним договором про надання соціальних послуг за індивідуальним планом з дотриманням вимог державних стандартів соціальних послуг;

збір статистичних даних щодо отримувачів соціальних послуг, дезагрегованих за статтю, віком і місцем проживання;

проведення інформаційно-просвітницької та соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам;

надання безкоштовно в доступній формі консультативної допомоги жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, їхнім законним представникам, сім'ям, групам, спільнотам та організаціям, у випадку виникнення у них соціальних та особистих проблем, про їхні права й обов'язки, соціальні послуги, строки, порядок й умови надання соціальних послуг, тарифи на ці послуги та їх вартість або про можливість одержувати соціальні послуги безкоштовно тощо;

надання допомоги отримувачам соціальних послуг з розвитку необхідних умінь та навичок, а також забезпечення їх доступу до відповідних ресурсів, у тому числі органів, установ, організацій, для розв'язання проблем;

планування та надання допомоги отримувачам соціальних послуг, включаючи кризове втручання та направлення до органів, підприємств, закладів, установ, організацій, які надають фінансову, юридичну допомогу, житло, медичну допомогу тощо;

представництво інтересів вразливих груп населення та отримувачів послуг у територіальній громаді, вжиття заходів, спрямованих на вирішення проблем, з якими вони зіштовхуються;

підтримка зв'язків з надавачами соціальних послуг, освітніми та медичними закладами для надання інформації і забезпечення зворотного зв'язку щодо загального стану отримувачів соціальних послуг та їх досягнень;

забезпечення участі у розслідуванні випадків недбалості або зловживань та вжиття заходів щодо захисту жінок/чоловіків, дівчат/хлопців у ситуаціях ризику;

участь у розробці та виконанні комплексних програм поліпшення обслуговування вразливих груп населення;

формування загальнодоступних інформаційних ресурсів, що містять інформацію про діяльність надавачів соціальних послуг, і забезпечення доступу до даних ресурсів за допомогою розміщення їх на інформаційних стендах у приміщеннях надавачів соціальних послуг, у засобах масової інформації, у мережі Інтернет;

підвищення ефективності системи надання соціальних послуг та ресурсів, що залучаються для надання соціальних послуг;

підтримка створення та розвиток різних форм самоорганізації отримувачів соціальних послуг;

розвиток та вдосконалення соціальної політики з метою кращого забезпечення основних потреб представників вразливих груп населення;

виконання інших завдань, пов'язаних із реалізацією прав отримувачів соціальних послуг;

формування Реєстру отримувачів соціальних послуг та забезпечення його ведення.

Стаття 16. Реєстри надавачів та отримувачів соціальних послуг

Надавачі соціальних послуг, які відповідають критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, включаються до Реєстру.

Реєстр містить дані про надавачів соціальних послуг (назва, адреса, керівник); перелік соціальних послуг, що надаються; а також категорії вразливих груп населення, яким надаються ці послуги.

Включення до Реєстру надавачів соціальних послуг здійснюється на підставі письмової заяви надавача соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу у сфері надання соціальних послуг за місцем державної реєстрації надавачів соціальних послуг.

Центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення до Реєстру включаються надавачі соціальних послуг державного сектора та громадські об'єднання, благодійні організації зі статусом "всеукраїнських".

Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування включаються надавачі соціальних послуг комунального та недержавного секторів.

У заяві надавачів соціальних послуг зазначаються: назва юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, яка бажає потрапити до Реєстру надавачів соціальних послуг, її місцезнаходження, поштова адреса, номери засобів зв'язку, а також, за наявності, адреси офіційного веб-сайту в мережі Інтернет, електронної пошти. До заяви також додаються витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія статуту (положення) юридичної особи, документи, що підтверджують відповідність критеріям діяльності.

Витребування інших відомостей та документів, не передбачених цією статтею, забороняється.

Надавачі соціальних послуг ведуть Реєстр отримувачів соціальних послуг.

Реєстр містить інформацію про отримувачів соціальних послуг (прізвище, ім'я, по батькові), підстави для отримання соціальних послуг, перелік соціальних послуг, які необхідно надати і наданих, та іншу інформацію, пов'язану з наданням соціальних послуг.

Порядок формування та ведення реєстрів визначається Кабінетом Міністрів України.

Одержання, використання, поширення та зберігання конфіденційної інформації, що міститься в реєстрах, здійснюється з дотриманням вимог законодавства України.

Стаття 17. Співпраця в системі соціальних послуг

З метою забезпечення безперервності, наступності та різноманітності соціальних послуг надавачі соціальних послуг взаємодіють з іншими надавачами, а також органами, організаціями, установами, закладами системи соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, установами виконання покарань, органами опіки та піклування, прокуратури, правоохоронними органами тощо.

Порядок взаємодії надавачів соціальних послуг з іншими установами та закладами стосовно виявлення та надання соціальних послуг визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Умови взаємодії надавачів соціальних послуг визначаються договорами про надання соціальних послуг.

Розділ IV.
ПОРЯДОК НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 18. Класифікація соціальних послуг

Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на:

за місцем проживання (вдома) - соціальні послуги, що надаються в домашніх умовах отримувачів соціальних послуг;

стаціонарні - соціальні послуги, що надаються постійно, тимчасово (на термін, визначений договором про надання соціальних послуг) або протягом п'яти днів на тиждень в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувачів соціальних послуг у надавачів соціальних послуг. Отримувачі стаціонарних соціальних послуг забезпечуються житловим приміщенням, комунальними послугами, харчуванням;

напівстаціонарні - соціальні послуги, що надаються їх отримувачу в приміщенні у надавача соціальної послуги протягом визначеного часу доби:

з умовами для нічного перебування (проживання) отримувачів у надавачів соціальних послуг;

із місцем для прийому або денного перебування осіб протягом визначеного часу доби;

у громаді (вуличні послуги) - соціальні послуги, що надаються за місцем перебування отримувачів, у тому числі на вулиці.

Соціальні послуги залежно від способу надання поділяються на:

базові - соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

комплексні - соціальні послуги, що передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, влаштування до сімейних форм виховання, соціальний супровід/патронаж, кризове втручання, підтримане проживання, абілітація, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, соціальна реабілітація тощо);

технічні - соціальні послуги, що надаються отримувачу, який має необхідність отримання натуральної допомоги (продукти харчування, засоби санітарії і особистої гігієни, засоби догляду за дітьми, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, паливо, а також технічні та інші засоби реабілітації), транспортні послуги, сурдопереклад, тифлосурдопереклад тощо;

екстрені (кризові) - соціальні послуги, що терміново (протягом доби) надаються отримувачам, які потрапили в ситуацію, що загрожує їх життю та здоров'ю.

Соціальні послуги залежно від терміну надання поділяються на:

постійні - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць більше 1 року;

тимчасові - соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць до 1 року;

разові - соціальні послуги, що мають разовий характер.

Перелік соціальних послуг визначається та затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Зміст, умови і порядок надання соціальних послуг, показники (індикатори) якості їх надання визначаються державним стандартом соціальних послуг.

Стаття 19. Державний стандарт соціальних послуг

Соціальні послуги надаються відповідно до державних стандартів соціальних послуг надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування.

Державний стандарт соціальних послуг розробляється з метою встановлення вимог щодо забезпечення необхідного рівня доступності та якості соціальних послуг у цілому, а також на кожному етапі їх надання.

Державним стандартом соціальних послуг визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.

Порядок розроблення державних стандартів соціальної послуги затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 20. Порядок надання соціальних послуг

Порядок надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку та включає наступні етапи:

звернення про надання соціальних послуг або виявлення потреби у соціальних послугах;

оцінка потреб жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг;

підписання договору про надання соціальної послуги між отримувачем соціальних послуг та надавачем соціальних послуг і розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

надання соціальних послуг;

оцінка ефективності послуг.

Стаття 21. Звернення про надання соціальних послуг

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг є подана уповноваженому місцевому органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або надавачу соціальних послуг у письмовій або електронній формі:

заява жінки/чоловіка, дівчини/хлопця або її/його законного представника про надання соціальних послуг;

звернення інших осіб в інтересах жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, які потребують соціальних послуг;

звернення центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, благодійних, релігійних організацій безпосередньо до уповноважених органів, надавачів соціальних послуг з питання надання соціальних послуг жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ям;

заява або звернення в рамках міжвідомчої взаємодії, зокрема про ситуації, що загрожують життю та здоров'ю жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Надавачі соціальних послуг зобов'язані допомогти оформити заяву до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування жінці/чоловіку, дівчині/хлопцю, сім'ям, які звернулися до них.

У разі якщо жінка/чоловік, дівчина/хлопець, яка/який потребує соціальних послуг, не спроможні самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, з письмовою заявою має звернутися законний представник жінки/чоловіка, дівчини/хлопця відповідно до законодавства України.

Стаття 22. Оцінка потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця

Оцінка потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється на підставі звернення чи заяви про надання соціальних послуг, шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з жінкою/чоловіком, дівчиною/хлопцем та їх найближчим оточенням, отриманих від установ та організацій, фізичних осіб у рамках визначених повноважень.

Оцінку потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах, може здійснювати спеціаліст, фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник чи група спеціалістів, визначені надавачем соціальних послуг. До оцінки потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах, залучаються інші спеціалісти соціальної сфери з однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Спеціаліст (фахівець), відповідальний за здійснення оцінки, інформує жінку/чоловіка, дівчину/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, або їх законних представників про її/його права та обов'язки, про соціальні послуги та їх надавачів і соціальні виплати, а також обов'язково знайомить із висновком оцінки щодо її/його індивідуальних потреб.

Порядок здійснення та документування оцінки потреб заявника затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 23. Прийняття рішення про надання соціальних послуг

Уповноважений місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або надавач соціальної послуги приймає рішення про надання соціальних послуг або про відмову в наданні соціальних послуг протягом десяти робочих днів з дати подання заяви. Про прийняте рішення заявник інформується у письмовій або електронній формі. Рішення про надання невідкладних (кризових) соціальних послуг приймається негайно.

Рішення про відмову в наданні соціальних послуг може бути оскаржено у судовому порядку.

Рішення про обов'язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) може бути прийняте щодо:

батьків, які не виконують батьківських обов'язків;

осіб, які скоюють насильство в сім'ї.

Стаття 24. Договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг

З кожним отримувачем соціальних послуг або його законним представником укладається договір про надання постійних або тимчасових соціальних послуг.

Укладення договору про надання соціальних послуг здійснюється за участю отримувача соціальної послуги або його законного представника. У разі необхідності до укладення договору залучаються члени родини отримувача соціальної послуги.

Індивідуальний план надання соціальної послуги є додатком до договору про надання соціальних послуг.

Стаття 25. Надання соціальних послуг

Надання постійних або тимчасових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності на основі договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг.

Надання разових соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг усіх форм власності з урахуванням результатів оцінки потреб жінки/чоловіка, дівчини/хлопця, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Надання соціальних послуг здійснюється:

за місцем проживання/перебування особи (вдома, на вулиці);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

в установах та закладах захисту дітей і соціального обслуговування;

у територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

у комплексних центрах надання соціальних послуг;

в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Типові положення про зазначені заклади та установи затверджуються Кабінетом Міністрів України або відповідним центральним органом виконавчої влади.

Соціальні послуги можуть надаватися громадськими об'єднаннями, благодійними організаціями без утворення ними суб'єктів господарювання - установ, закладів, підприємств тощо.

Надавачі соціальних послуг повинні надати кожному отримувачу соціальних послуг такі види документів:

інформаційні матеріали, що містять відомості про надавача соціальних послуг, зміст та обсяг, умови та порядок надання соціальних послуг. Матеріали видаються отримувачам соціальних послуг на початку надання соціальних послуг;

договір про надання соціальних послуг та індивідуальний план надання соціальних послуг.

Надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування може здійснюватися надавачами соціальних послуг за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 26. Екстрені (кризові) соціальні послуги

Надання екстрених (кризових) соціальних послуг з метою надання невідкладної допомоги здійснюється в строки, обумовлені потребою отримувача соціальних послуг, без складання індивідуального плану надання соціальних послуг та без укладення договору про надання соціальних послуг. Підставою для надання екстрених (кризових) соціальних послуг є звернення отримувача соціальних послуг або одержання від закладів охорони здоров'я, освіти, правоохоронних органів чи інших організацій, фізичних осіб інформації про жінок/чоловіків, дівчат/хлопців які потрапили в ситуацію, що загрожує їх життю та здоров'ю.

Підтвердженням надання екстрених (кризових) соціальних послуг є акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг, що містить відомості про отримувача соціальних послуг та надавача цих послуг, надані соціальні послуги, строки, дати та умови їх надання. Акт про надання екстрених (кризових) соціальних послуг підтверджується підписом їх отримувача. Форма акта затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 27. Відмова від отримання/надання соціальних послуг

Отримувач соціальних послуг або його законний представник має право відмовитися від отримання соціальних послуг. Відмова оформляється в письмовому вигляді.

Відмова отримувача соціальних послуг або його законного представника від соціальних послуг звільняє місцевий уповноважений орган та надавача соціальних послуг від відповідальності за надання соціальних послуг.

Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено у їх наданні, якщо надавач соціальних послуг не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальних послуг. Відмова повинна супроводжуватися поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати цю послугу в іншого надавача соціальних послуг.

Отримувачу соціальних послуг може бути відмовлено, у тому числі тимчасово, у наданні стаціонарних соціальних послуг у зв'язку з наявністю медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Така відмова можлива тільки за наявності відповідного медичного висновку.

Відмова оформляється і надається отримувачу в письмовому вигляді.

Стаття 28. Підстави для припинення надання соціальних послуг

Підставою для припинення надання соціальних послуг є:

подолання або мінімізації наслідків складної життєвої ситуації отримувача соціальних послуг;

відмова отримувача соціальних послуг або його законного представника від отримання соціальних послуг, якщо це не загрожує життю і здоров'ю отримувача соціальних послуг та інших осіб;

закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

зміна місця проживання отримувача соціальної послуги;

невиконання отримувачем соціальних послуг вимог, визначених індивідуальним планом надання соціальних послуг, договору про надання соціальних послуг та наявність письмового попередження про можливість відмови у їх наданні;

наявність медичних протипоказань для отримання соціальних послуг;

подання отримувачем соціальних послуг недостовірної інформації, що стала підставою для надання соціальних послуг;

смерть отримувача послуги;

ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг.

У разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги щодо їх отримання, надавач соціальних послуг інформує у письмовому вигляді отримувача соціальних послуг або його законного представника про можливість припинення або обмеження надання соціальних послуг.

У разі якщо отримувач соціальних послуг після отримання письмового повідомлення надавача соціальних послуг про можливість припинення або обмеження їх надання продовжує не виконувати вимоги щодо отримання соціальних послуг, надавач соціальних послуг може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такому отримувачу.

Надавач соціальних послуг інформує у письмовому вигляді отримувача соціальних послуг або його законного представника та уповноважений місцевий орган про припинення або обмеження надання соціальних послуг.

Обмеження в отриманні одних соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні інших соціальних послуг.

Розділ V.
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 29. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах

Уповноважений місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг проводить щорічне визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах шляхом збору, узагальнення та аналізу інформації, дезагрегованої за статтю, віком, місцем проживання, для прийняття управлінських рішень щодо розвитку та оптимізації системи надання соціальних послуг адміністративно-територіальної одиниці.

Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах здійснюється шляхом:

аналізу соціально-демографічних даних про вразливі групи населення;

оцінки потреб жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;

визначення надавачів соціальних послуг та їх можливостей.

Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

На основі аналізу визначених потреб уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг визначають пріоритети надання соціальних послуг та затверджують комплексні регіональні цільові соціальні програми з надання соціальних послуг адміністративно-територіальної одиниці або передбачають заходи з надання соціальних послуг населенню адміністративно-територіальної одиниці у місцевих програмах соціально-економічного розвитку, стратегіях регіонального розвитку.

Пріоритети надання соціальних послуг передбачають перелік соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі із залученням громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій шляхом проведення соціального замовлення, перелік соціальних послуг, що надаються за плату або диференційовану плату.

Стаття 30. Соціальне замовлення

Уповноважені місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг забезпечують надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

У межах соціального замовлення забезпечується надання соціальних послуг в обсягах та з дотриманням вимог, визначених державними стандартами, нормами та нормативами надання соціальних послуг та/або договором про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Залучення надавачів соціальних послуг до виконання соціального замовлення здійснюється шляхом оголошення уповноваженими місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Уповноважені місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг, що уклали договір про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів для фінансування соціальних послуг з надавачами недержавного сектора, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання соціальних послуг.

Забезпечення контролю та оцінки якості соціальних послуг, моніторингу їх надання здійснюється уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг.

Організаційні засади соціального замовлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Моніторинг, контроль та оцінка якості соціальних послуг

Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості проводяться для забезпечення відповідності соціальних послуг потребам населення адміністративно-територіальних одиниць у таких послугах, рівня якості соціальних послуг та подальшого розвитку системи надання соціальних послуг.

Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг проводять моніторинг, контроль та оцінку якості соціальних послуг, надавачі соціальних послуг - оцінку якості соціальних послуг, та сприяють проведенню моніторингу та контролю за наданням соціальних послуг відповідно до законодавства.

Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 32. Аналіз досвіду надання соціальних послуг

Аналіз досвіду надання соціальних послуг здійснюється з метою вдосконалення діяльності надавачів соціальних послуг, покращення якості соціальних послуг.

Уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг оприлюднюють аналіз кращого національного та міжнародного досвіду надання соціальних послуг.

Стаття 33. Поширення інформації

Основні результати, отримані внаслідок проведення моніторингу, оцінки якості та аналізу найкращого досвіду надання соціальних послуг, що сприяють регулюванню, координації та якості заходів соціальних послуг, опубліковуються центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Розділ VI.
ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 34. Фінансування надання соціальних послуг

Фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, передбачених законодавством.

У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг з урахуванням державних пріоритетів.

У державному та місцевому бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг.

Фінансування комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

Фінансування комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг повинно забезпечувати задоволення потреб дівчаток/жінок та хлопчиків/чоловіків.

Стаття 35. Оплата за соціальні послуги

Соціальні послуги надаються отримувачам:

безоплатно - за рахунок бюджетних коштів;

частково безоплатно - із установленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб;

платно - за рахунок отримувача соціальної послуги або третіх осіб. Розмір плати за соціальну послугу визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягів послуги, що замовляється.

Держава гарантує надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів (безоплатно):

жінкам і чоловікам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, інвалідністю, хворобою і не мають працездатних рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, та інвалідам по слуху з надання соціальної послуги із сурдоперекладу, тифлоперекладу;

жінкам і чоловікам, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, перебувають у складних життєвих обставинах, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб;

сім'ям, дітям, молоді, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

Жінкам/чоловікам, крім тих, що зазначені у частині другій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із установленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII.
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 36. Працівники, які надають соціальні послуги

Соціальну роботу, оцінку потреб, складання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг, а також надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюють фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, фізичні особи - підприємці із належним рівнем фахової кваліфікації.

Надання соціальних послуг, що не вимагають фахової кваліфікації, здійснюють соціальні робітники, фізичні особи - підприємці.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців, соціальних робітників, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.

До надання соціальних послуг можуть бути залучені волонтери відповідно до законодавства.

Стаття 37. Обов'язки працівників, які надають соціальні послуги

Фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, соціальні робітники, фізичні особи - підприємці, інші фахівці, які надають соціальні послуги, зобов'язані:

надавати якісні соціальні послуги;

керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг, визначеними цим Законом;

поважати гідність громадян;

не допускати негуманних і дискримінаційних дій за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо отримувачів соціальних послуг;

зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків, відповідно до законодавства України.

дотримуватися правил професійної етики, та державних стандартів соціальних послуг.

Стаття 38. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги

Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, проводять навчальні заклади (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації соціальних працівників зазначені заклади можуть залучати громадські об'єднання, благодійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення.

Програми підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Для соціальних робітників проводиться формальне та неформальне професійне навчання відповідно до законодавства.

Стаття 39. Гарантії працівникам, які надають соціальні послуги

Держава створює належні умови, необхідні для професійної діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних робітників, інших фахівців, які надають соціальні послуги.

Надавачі соціальних послуг гарантують фахівцям із соціальної роботи, соціальним працівникам, соціальним робітникам, іншим фахівцям, які надають соціальні послуги, право на:

належні умови професійної діяльності, у тому числі супервізію;

профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;

обов'язкове страхування за рахунок власника у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;

соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;

захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;

підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;

забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання, велосипедами;

при виконанні службових обов'язків позачергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

забезпечення безпечних умов праці.

Супервізія фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців забезпечується надавачами соціальних послуг та здійснюється відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та здійснення супервізії, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Розділ VIII.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 40. Відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги

Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Стаття 41. Оскарження отримувачів послуг

Рішення про відмову в наданні, обмеженні або припиненні надання соціальних послуг може бути оскаржено до уповноваженого органу або суду.

Розділ VIII.
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 42. Участь України в міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг відповідно до чинного та міжнародного законодавства.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 45, ст. 358; 2004 р., N 50, ст. 537; 2009 р., N 38, ст. 535; 2010 р., N 9, ст. 76; 2011 р., N 42, ст. 435; 2012 р., N 19 - 20, ст. 173; 2013 р., N 3, ст. 22, N 27, ст. 282, N 41, ст. 549).

3. У Законі України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., N 23, ст. 284; із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI):

у частині першій статті 1:

абзаци третій та дев'ятий викласти у такій редакції:

"оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками або фахівцями із соціальної роботи інформації стосовно проблем, що потребують вирішення з метою визначення необхідних видів та обсягів соціальної допомоги та послуг, їх впливу на подолання складних життєвих обставин;

соціальний супровід - комплекс заходів, спрямованих на запобігання потраплянню сімей, дітей, молоді та інших осіб у складні життєві обставини, подолання таких обставин та мінімізацію їх наслідків;";

абзаци п'ятий та десятий виключити;

статтю 8 викласти у такій редакції:

"Стаття 8. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді

Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється шляхом надання комплексу соціальних послуг. Соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді надаються відповідно до законодавства.";

частину другу статті 10 викласти у такій редакції:

"Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування, надання соціальних послуг дітям, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.";

статтю 11 викласти у такій редакції:

"Стаття 11. Оцінка потреб сім'ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах

Оцінка потреб сім'ї, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється з метою визначення необхідних видів та обсягів соціальної допомоги та соціальних послуг, їх впливу на подолання складних життєвих обставин.

Оцінка потреб сімей, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється районними, міськими, районними у містах центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням інших суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

Порядок здійснення оцінки потреб центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.";

статтю 15 виключити;

в абзаці восьмому частини другої статті 18 слова "соціальних послуг" замінити словами "соціальної роботи".

статті 17, 18 викласти у такій редакції:

"Стаття 17. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями. Діяльність зазначених центрів спрямовується відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій з питань соціального захисту населення.

Міські, районні у містах, сільські, селищні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Районні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у м. Києві утворюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними районними держадміністраціями.

Типові структура і штати республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, сільських, селищних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 18. Кадрове забезпечення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, підготовка фахівців з соціальної роботи та підвищення їхньої кваліфікації

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю, надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді здійснюються на професійній основі, що передбачає відповідний рівень професійної компетентності.

Фахівець з соціальної роботи відповідно до повноважень, визначених центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення:

здійснює оцінку потреб;

планує і визначає методи допомоги;

надає соціальні послуги;

забезпечує соціальний супровід, сприяє формуванню знань, умінь, навичок;

активізує ресурси громади;

бере участь у супервізії;

залучає інших суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю.

Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи, що здійснюють соціальний супровід, визначається Кабінетом Міністрів України.

Соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю здійснюють штатні працівники відповідних закладів, установ, підприємств, служб, залучені спеціалісти та волонтери.

Підготовку фахівців з соціальної роботи різних освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюють навчальні заклади, які мають відповідну ліцензію, видану центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки.".

4. Пункт 3 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (Голос України, 2014 р., N 78) доповнити абзацом такого змісту:

"соціальні послуги.".

5. Пункт а) частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170, із наступними змінами) доповнити підпунктом 5 такого змісту:

"5) визначення потреб населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах, затвердження комплексних регіональних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг; забезпечення надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення;".

6. У частині першій статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20, ст. 190, із наступними змінами):

пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"реалізує державну політику у сфері надання соціальних послуг особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";

пункт 2 після слів "розвиток матеріально-технічної бази" доповнити словами "установ та закладів, що надають соціальні послуги";

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) розробляє і забезпечує виконання комплексних програм поліпшення обслуговування, соціального супроводу соціально незахищених громадян, у тому числі тих, які потрапили в складні життєві обставини, організовує надання соціальних послуг відповідно до їх потреб, сприяє розвитку системи надання соціальних послуг;";

доповнити пунктами 11 - 12 такого змісту:

"11) визначає потреби населення у соціальних послугах, розробляє комплексні регіональні цільові соціальні програми з надання соціальних послуг, організовує надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення; забезпечує моніторинг та оцінку якості соціальних послуг;

12) формує та веде Реєстр надавачів соціальних послуг.".

7. У частині першій статті 31 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 2 - 3, ст. 3; 2013 р., N 7, ст. 64, N 14, ст. 89, N 36, ст. 472, N 41, ст. 549, N 38, ст. 501):

пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";

доповнити пунктами 19 - 21 такого змісту:

"19) створення мережі, забезпечення зміцнення і розвиток матеріально-технічної бази установ та закладів, що надають соціальні послуги, підвищення рівня і якості обслуговування в них;

20) визначення потреб населення у соціальних послугах, розроблення комплексних цільових соціальних програм з надання соціальних послуг Автономної Республіки Крим, забезпечення надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення; забезпечення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг;

21) формування та ведення Реєстру надавачів соціальних послуг.".

8. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України "Про органи самоорганізації населення" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 48, ст. 254; 2013 р., N 51, ст. 716) після слів "іншим" доповнити словами "вразливим групам населення, особам, сім'ям".

9. У Законі України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (Відомості Верховної Ради, 2013, N 25, ст. 252):

пункт 2 частини першої статті 1 після слів "майнова допомога" доповнити словами "чи надання соціальних послуг";

статтю 3 доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4. Діяльність благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє їх права на отримання фінансування з боку держави.";

статтю 16 доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5. Благодійні організації можуть отримувати бюджетні кошти для участі в реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища, у тому числі на надання соціальних послуг шляхом виконання соціального замовлення.".

10. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:

забезпечити в межах своїх повноважень видання нормативно-правових актів щодо виконання норм цього Закону;

забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

11. До приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

 

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
проекту Закону України "Про соціальні послуги"

1. Опис проблеми, які пропонується розв'язати шляхом державного регулювання

Одним із пріоритетних завдань держави є забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, наближення стандартів життя до європейських, підвищення рівня добробуту населення, надання допомоги вразливим групам, зокрема громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам.

Для організації та надання соціальних послуг в Україні функціонує майже 3 тис. суб'єктів - територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, закладів для бездомних осіб, тощо, де на сьогодні обслуговується понад 2,5 млн. осіб.

Крім того, до надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, також залучаються громадські об'єднання.

Зазначені установи та заклади, громадські об'єднання під час свої діяльності з надання соціальних послуг керуються, зокрема законами України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю".

Зазначені закони України визначають основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

Водночас, існує неузгодженість цих законів України, зокрема щодо термінології, організації роботи тощо.

Впродовж останніх років здійснюється реформування системи надання соціальних послуг, що активізовано з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг", схваленням розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.08.2012 N 556-р Стратегії реформування системи соціальних послуг (далі - Стратегія). Реформування системи надання соціальних послуг має на меті підвищення ефективності та результативності таких послуг через впровадження сучасних підходів до управління, таких як орієнтація на раннє виявлення та превентивні заходи, фінансування послуги, а не закладу, впровадження стандартів та оцінки якості послуг, диверсифікація надавачів соціальних послуг через впровадження соціального замовлення, розвиток персоналу, тощо.

Стратегією визначено, що одним із напрямів реформування є запровадження механізму запобігання виникненню складних життєвих обставин та удосконалення системи управління, координації і взаємодії суб'єктів, що надають соціальні послуги, що потребує проведення аналізу законодавства у сфері надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи.

2. Цілі державного регулювання

Метою проекту акта є виконання плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 208-р, удосконалення діючого законодавства, зокрема в частині адміністрування соціальних послуг, підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги.

Пунктами 1 - 4 плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 208-р, передбачено завдання щодо:

проведення комплексного аналізу законодавства у сфері надання соціальних послуг, соціальної роботи та підготовка пропозицій щодо його удосконалення в частині підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги;

опрацювання питання щодо запровадження механізму соціального замовлення та у разі потреби подання в установленому порядку пропозицій щодо внесення змін до Законів України "Про соціальні послуги" і "Про здійснення державних закупівель";

підготовки пропозицій щодо розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги;

підготовки пропозицій щодо внесення змін до Законів України "Про громадські об'єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про гуманітарну допомогу" стосовно забезпечення рівноправної участі всіх суб'єктів, що надають соціальні послуги, у процесі їх надання.

Індикаторами виконання зазначених завдань є внесення на розгляд Кабінету Міністрів України відповідних проектів Законів України.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

Під час розроблення проекту акта було розглянуто такі альтернативні способи досягнення цілей:

невтручання і залишення існуючої ситуації без змін;

прийняття регуляторного акта.

Невтручання і залишення існуючої ситуації є неприйнятним, оскільки існуюча законодавча база гальмує реформування системи надання соціальних послуг, запровадження механізму соціального замовлення, удосконалення адміністрування соціальних послуг, посилення відповідальності за надання соціальних послуг. Крім того, такий підхід не дає можливості усунути неузгодженості діючого законодавства, зокрема термінологічні визначення законів України "Про соціальні послуги" та "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" не відповідають одне одному, що призводить до ускладнень у практичній роботі.

Прийняття запропонованого регуляторного акта дозволить узгодити закони України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", сприятиме активізації реформування системи надання соціальних послуг, залучення до надання соціальних послуг інститутів громадянського суспільства, покращення якості соціальних послуг.

Таким чином, на даний час найбільш прийнятним є другий спосіб.

4. Механізм та заходи, що пропонуються для розв'язання проблеми

Для розв'язання проблеми пропонується прийняти проекту Закону України, яким передбачено:

прийняти нову редакцію Закону України "Про соціальні послуги";

внести зміни до законів України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про здійснення державних закупівель", "Про громадські об'єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації", "Про раду міністрів Автономної Республіки Крим", "Про органи самоорганізації населення".

5. Можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Прийняття регуляторного акта забезпечить досягнення визначених цілей, оскільки проектом нової редакції Закону України "Про соціальні послуги" пропонується, зокрема визначити:

єдину термінологію у сфері надання соціальних послуг;

основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг;

основні принципи надання соціальних послуг;

підстави для визнання осіб, сімей, такими що потребують соціальних послуг;

систему надання соціальних послуг;

повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг;

надавачів соціальних послуг та їх завдання;

порядок надання соціальних послуг (звернення про надання соціальних послуг, оцінка індивідуальних потребу отримувачів соціальних послуг, прийняття рішення про надання соціальних послуг, відмова у наданні соціальних послуг тощо), класифікацію соціальних послуг;

управління системою надання соціальних послуг;

права та обов'язки отримувачів соціальних послуг.

Внесення змін до низки законів України усуне неузгодженості діючого законодавства, посилить відповідальність за надання соціальних послуг, сприятиме впровадженню механізму соціального замовлення та залученню громадських, благодійних організацій до надання соціальних послуг.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта

Об'єкт впливу

Вигоди

Витрати

Інтереси держави

Узгодження діючого законодавства, активізація реформування системи надання соціальних послуг, визначення єдиних організаційних та правових засад надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, покращення якості соціальних послуг

Не потребує додаткових видатків з державного бюджету

Суб'єкти господарської діяльності

Створення умов для залучення до надання соціальних послуг інститутів громадянського суспільства, забезпечення адміністрування соціальних послуг, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги

Потребує додаткових витрат часу для вивчення норм регуляторного акта та їх реалізації

Населення (фізичні особи)

Надання якісних соціальних послуг особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, максимальне задоволення потреб осіб, сімей, які потребують сторонньої допомоги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги

Потребує додаткових витрат часу для вивчення норм регуляторного акта та їх реалізації

7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта

Строк дії акта необмежений.

8. Показники результативності регуляторного акта

Для відстеження результативності регуляторного акта визначено, зокрема такі показники:

- кількість надавачів соціальних послуг та чисельність отримувачів соціальних послуг;

- наявність Реєстру надавачів соціальних послуг;

- проведення щорічного визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

- наявність регіональних планів (програм, заходів) з розвитку системи надання соціальних послуг;

- кількість громадських, благодійних організацій, залучених до надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення.

Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватись після набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності цього акта.

Повторне відстеження результативності буде здійснюватись через два роки після набрання чинності цього регуляторного акта, але не пізніше ніж через три роки.

Періодичне відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись один раз на три роки, починаючи з дня закінчення повторного відстеження результативності цього акта.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись Міністерством соціальної політики України шляхом аналізу статистичних та аналітичних даних.

 

Перший заступник Міністра
соціальної політики України

В. Мущинін

"___" ____________ 2014 р.

 

Опрос