Идет загрузка документа (31 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования порядка продажи права аренды на земельные участки сельскохозяйственного назначения (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 18.07.2014

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27; 2006 р., N 21, ст. 170; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253, N 48, ст. 358):

1) у статті 20:

частину першу після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Визначення цільового призначення земельних ділянок у межах певної категорії земель здійснюється органами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні таких земельних ділянок.";

абзац другий відповідно вважати абзацом третім;

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

"Зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) допускається лише для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.";

2) у статті 22:

пункт "а" частини третьої після слів "випасання худоби," доповнити словами "ведення фермерського господарства";

пункт "б" доповнити словами "та для ведення фермерського господарства";

доповнити частинами шостою та сьомою такого змісту:

"6. Не можуть продаватися або іншим способом відчужуватися (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті):

земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності;

земельні ділянки, що були сформовані внаслідок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) або у результаті їх поділу та об'єднання;

земельні частки (паї).

7. Відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), зазначених у частині шостій цієї статті, допускається у випадках:

а) безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами у порядку, встановленому статтею 118 цього Кодексу;

б) спадкування за законом або заповітом, а також переходу земельної ділянки у власність держави або територіальної громади в порядку визнання спадщини відумерлою;

в) міни земельної ділянки на іншу земельну ділянку, зазначену у частині шостій цієї статті;

г) викупу пам'яток культурної спадщини у власність держави;

ґ) відчуження земельної ділянки для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності;

д) відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства відповідно до статті 81 цього Кодексу;

е) реквізиції або конфіскації земельної ділянки;

є) добровільної відмови власника від права на земельну ділянку.";

3) у статті 25:

у частині першій слова "земельні ділянки" замінити словами "сільськогосподарські угіддя, крім тих, що залишаються у державній або комунальній власності, ";

частину восьму викласти в такій редакції:

"8. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян та надані у користування сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або передані у власність держави або територіальної громади";

4) частини першу та другу статті 28 викласти в такій редакції:

"1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві власності та користування.

2. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. ";

5) у статті 37:

у частині першій слова "у власність або оренду землі сільськогосподарського та" замінити словами "в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення та у власність або користування земельні ділянки";

у частині другій слова "оренду землі" замінити словами "користування земельні ділянки";

6) у статті 81:

пункт "а" частини першої викласти в такій редакції:

"а) придбання земельних ділянок у випадках, визначених цим Кодексом, за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами";

доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. У разі припинення громадянства України власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року з дати припинення громадянства підлягають відчуженню.";

7) у частині першій статті 82:

Пункт "а" після слова "придбання" доповнити словами "земельних ділянок, у випадках визначених цим Кодексом";

8) у статті 93:

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Строк дії договору оренди земельної ділянки визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та не може бути менше 14 років, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення - з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.";

у частині п'ятій слова "крім випадків, визначених законом" замінити словами "відповідно до закону";

9) статтю 130 викласти в такій редакції:

"Стаття 130. Покупці земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути:

а) держава в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим та відповідних органів виконавчої влади, які передають земельні ділянки державної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

б) територіальні громади села, селища, міста в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад;

в) громадян та юридичні особи, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Кодексу.";

10) пункти 13, 14, 15 Розділу X "Перехідні положення" виключити;

2. у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40 - 44, ст. 356; 2008 р., N 48, ст. 358):

1) у статті 1277:

частини першу та третю викласти в такій редакції:

"1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, крім випадку визнання спадщини відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, щодо земельних ділянок (земельних часток (паїв)), орган місцевого самоврядування або відповідний орган виконавчої влади який передає земельні ділянки державної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зобов'язаний подати до суду за місцем розташування земельної ділянки заяву про визнання спадщини відумерлою.";

"3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини крім випадку визнання спадщини відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)).

Спадщина, визнана судом відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)), переходить у власність територіальної громади за місцем розташування земельної ділянки, а на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, - у власність держави. ";

у частині четвертій слова "Територіальна громада" замінити словами "Держава, територіальна громада";

3. У Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253, N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 40):

1) статтю 8-1 викласти в такій редакції:

"Стаття 8-1. Відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки

Право оренди на земельну ділянку може бути відчужено її орендарем на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, внесено до статутного капіталу, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Угоди про перехід права оренди земельної ділянки укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження права оренди земельної ділянки, є відповідний договір оренди.

На договорі оренди земельної ділянки нотаріус, який посвідчує перехід права, робить відмітку про відчуження права оренди та здійснює його державну реєстрацію. Новий договір оренди не укладається.

Особа, на користь якої відчужено право оренди, протягом 14 робочих днів після державної реєстрації відчуження права оренди повідомляє орендодавця про набуття права оренди. До письмового повідомлення додається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.";

2) у статті 19:

частину третю викласти в такій редакції:

"При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та не може бути менше 14 років, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення - з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.";

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов'язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем.";

частину четверту відповідно вважати частиною п'ятою;

3) частину першу статті 31 доповнити новим абзацом такого змісту:

"невиконання умов договору оренди землі щодо строків виплати орендної плати.";

4) доповнити статтею 31-1 такого змісту :

"Стаття 31-1. Особливості припинення договору оренди землі у разі невиконання умов щодо строків виплати орендної плати

У разі якщо у місячний строк з дня закінчення строку виплати орендної плати передбаченого договором, орендар не виплатив орендодавцю належної орендної плати, орендодавець може скористатися правом припинення договору оренди землі.

Орендодавець, який має намір скористатися правом припинення договору оренди землі, зобов'язаний повідомити про це орендаря листом-повідомленням.

У місячний термін з моменту направлення листа-повідомлення договір вважається недійсним, що є підставою для скасування державної реєстрації права оренди.".

4. у Законі України "Про фермерське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 45, ст. 363):

1) у статті 7:

у частині першій абзац перший та другий викласти в такій редакції:

"1. Для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність вимогам частини першої цієї статті, невідповідність вимогам місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та затверджується в порядку, встановленому Земельним кодексом України.";

частину третю виключити;

абзац другий частини четвертої виключити;

частину шосту виключити;

у частині сьомій після слів "Земельні ділянки" доповнити словами "можуть надаватися".

5. у Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 313):

1) у статті 5:

частину сьому викласти в такій редакції:

"Предметом іпотеки може бути право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.";

доповнити частиною восьмою такого змісту:

"Не може бути предметом іпотеки земельна ділянка сільськогосподарського призначення. ";

2) частину другу статті 15 виключити.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи, несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації, оптові ринки сільськогосподарської продукції, які набули у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення до набрання чинності цим Законом, зберігають право власності на такі земельні ділянки.

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

О. В. ТУРЧИНОВ

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення "

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Відповідно до Конституції України земля, є об'єктом права власності Українського народу.

Земельний кодекс України визначає пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

З метою захисту права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення державної власності розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення ".

Зазначеним законопроектом пропонується не продовжувати дію мораторію (заборони на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення), а зробити цю норму постійно діючою, що дасть можливість захистити права 7 мільйонів селян, які набули права на земельну частку (пай) загальною площею майже 28 мільйонів гектарів, а також не допустити скуповування земель сільськогосподарського призначення державної власності, яких на сьогодні нараховується трохи більше 10 млн. га.

Також законопроектом встановлюється мінімальний термін оренди земель сільськогосподарського призначення. Адже майже дві третини договорів оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються товаровиробниками на підставі договорів оренди, що укладені на строк до 5 - 6 років, що не сприяє ефективному господарюванню на землі, здійсненню видатків на заходи з охорони земель. А це призводить до зростання площ земель, що зазнали впливу ерозії. Більше 30 % земель охоплені тією або іншою формою ерозії.

Законопроектом, також пропонується врегулювати питання, можливості розірвання орендодавцем, в односторонньому порядку, договорів оренди Розв'язання цих та інших проблем, спричинених діючим мораторієм на купівлю-продаж сільськогосподарських земель, потребує прийняття Закону України "Про обіг земель сільськогосподарського призначення".

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою законопроекту є введення повної заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення, які забезпечують товарне сільгоспвиробництво, законодавче закріплення шляхів і правових механізмів подальшого розвитку відносин сільськогосподарського землекористування і власності на землі сільськогосподарського призначення на загальноприйнятних у суспільстві засадах в їх тісній ув'язці з комплексом супутніх соціально-економічних, демографічних, юридичних, та інших факторів, а також зняття соціальної напруги з земельних відносин у сфері сільськогосподарського землекористування, удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель та платності землекористування.

Найбільш оптимальним способом розв'язання проблем, спричинених діючим мораторієм на купівлю-продаж сільськогосподарських земель, та досягнення мети законопроекту є удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості та економічної віддачі сільськогосподарських земель, подоланню наслідків надмірної парцеляції таких земель.

З метою забезпечення сталого землекористування, раціонального та ефективного використання земель державної власності запроваджується мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Сталий розвиток сільських громад та зміцнення продовольчої безпеки країни за рахунок загального збільшення державних та комунальних земель досягається через надання державі та територіальним громадам права спадкування за законом або заповітом, а також переходу земельної ділянки у власність територіальної громади в порядку визнання спадщини відумерлою; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності; викупу земельних ділянок у іноземних осіб та осіб без громадянства; реквізиції або конфіскації земельних ділянок.

3. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами, що діють у даній сфері правового регулювання, є Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України та Закон України "Про оренду землі".

Реалізація закону передбачає внесення змін до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про фермерське господарство", "Про іпотеку".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та місцевих бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

6. Регіональний аспект

Проект Закону України не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6-1. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення" буде розміщено на офіційному веб-сайті Держземагентства України з метою проведення громадського обговорення відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону України не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

У разі прийняття запропонованого регуляторного акта до економічного обігу буде залучено право оренди на землі сільськогосподарського призначення, що позитивно вплине на ринкове середовище та надасть можливість державі, територіальним громадам, власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв) реалізувати конституційне право.

Регуляторний акт відповідає вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

11. Прогноз результатів

Затвердження і практична реалізація Закону України ""Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення" матиме такі позитивні соціально-економічні наслідки:

збільшення інвестиційних можливостей аграрного сектора, зокрема, через розвиток іпотечного кредитування під заставу права оренди земель сільськогосподарського призначення;

раціональний перерозподіл земель сільськогосподарського призначення та оптимізація їх використання;

підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави;

унеможливлення скуповування сільськогосподарських земель;

підвищення економічного благополуччя населення, створення на селі міцного економічно активного середнього класу;

поступове повернення у державну власність земель, які не мають ефективних власників;

посилення впливу держави та територіальної громади на земельно-господарські відносини на селі.

 

Голова Держземагентства України

С. Я. Рудик

Опрос