Идет загрузка документа (35 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно особенностей лицензирования на автомобильном транспорте (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 16.07.2014

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей ліцензування на автомобільному транспорті

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299 із наступними змінами):

1) у статті 9:

частину другу викласти у такій редакції:

"Господарська діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів, охоронна діяльність, а також господарська діяльність з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним транспортом підлягають ліцензуванню відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", "Про лікарські засоби", "Про охоронну діяльність" та "Про автомобільний транспорт".";

пункт 25 частини третьої викласти у такій редакції:

"25) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, залізничним транспортом;";

2) у статті 10:

частину першу викласти у такій редакції:

"Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, в обраний спосіб (особисто, через уповноважений ним орган чи особу, поштою або в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису для ідентифікації підпису та підтвердженням цілісності даних) звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.";

доповнити частиною другою такого змісту:

"Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.";

У зв'язку з цим частини другу - одинадцяту вважати відповідно частинами третьою - дванадцятою;

3) статтю 14 доповнити новою частиною такого змісту:

"Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на провадження господарської діяльності з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.";

4) частину четверту статті 19 після слів "що засвідчується його підписом" доповнити словами "або номером поштового повідомлення про відправлення ліцензії";

5) частини другу - сьому статті 21 викласти у такій редакції:

"Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав (норми ліцензійних умов, які порушені) для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників, яке надсилається йому рекомендованим листом не пізніше ніж за десять днів до проведення розгляду.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи - підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

Якщо ліцензіат протягом зазначеного у частині п'ятій цієї статті строку подає до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування апеляцію на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії, дія такого рішення зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, але не більше ніж на строк, встановлений для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування апеляції.

Строк розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування апеляції ліцензіата на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії становить шістдесят днів.

За результатом розгляду апеляції спеціально уповноважений орган з питань ліцензування видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, які допущені органом ліцензування, або відхиляє апеляцію ліцензіата. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії на підставах, передбачених абзацами четвертим - десятим частини першої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про видачу ліцензії на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії.".

2. У Законі України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 32, ст. 273 із наступними змінами):

1) статтю 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

"свідоцтво професійної компетентності - документ, що підтверджує професійну компетентність керівників і спеціалістів, які здійснюють організацію перевезень автомобільним транспортом;";

2) частину сьому статті 6 після абзацу сімнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"видачу за результатами іспиту з метою підтвердження професійної компетентності свідоцтва професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності, ведення переліку виданих свідоцтв професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності та розміщення відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті;";

У зв'язку з цим абзац вісімнадцятий вважати відповідно абзацом дев'ятнадцятим;

3) статтю 9 викласти у такій редакції:

"Стаття 9. Особливості ліцензування на автомобільному транспорті

Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов щодо регулювання господарської діяльності з перевезень пасажирів та (або) вантажів.

Завдання ліцензування на автомобільному транспорті:

створення рівних умов доступу до перевезень пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом перевізникам, які мають добру репутацію, професійну компетентність, відповідне фінансове становище;

створення конкурентного середовища на ринку послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом, підвищення конкурентоспроможності національних перевізників;

забезпечення дотримання вимог законодавства, спрямованого на підвищення безпеки перевезень;

забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування, зокрема для пасажирів з обмеженою мобільністю, особливо інвалідів з ураженням органів зору, слуху та опорно-рухового апарату;

забезпечення доступності транспортних послуг, їх безпечності та якості;

забезпечення використання безпечних за конструкцією та технічним станом транспортних засобів, що відповідають виду послуги та забезпечують комфортні умови праці водіїв та поїздки пасажирів;

забезпечення страхування відповідальності перевізника у відповідності до законодавства з метою відшкодування перевізниками шкоди, нанесеної здоров'ю і майну пасажирів, що перебували у транспортному засобі, або збитків, завданих при перевезенні вантажів.

Органом ліцензування на автомобільному транспорті є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Ліцензія видається суб'єктам господарювання на необмежений строк на провадження господарської діяльності з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів на такі види робіт:

внутрішні перевезення пасажирів автобусами;

внутрішні перевезення пасажирів на таксі;

внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

внутрішні перевезення вантажів;

міжнародні перевезення пасажирів автобусами;

міжнародні перевезення пасажирів на таксі;

міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

міжнародні перевезення вантажів.

Ліцензія з міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів надає право автомобільному перевізнику здійснювати внутрішні перевезення пасажирів та (або) вантажів.

Суб'єкти господарювання, що отримують ліцензію на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом, повинні відповідати вимогам, визначеним статтею 94 цього Закону.

Заява про видачу, переоформлення, анулювання ліцензії, видачу її дубліката чи копії, зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, подаються автомобільним перевізником органу ліцензування у бажаний спосіб одержання документів (особисто, поштою або в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису для ідентифікації підписувача та підтвердженням цілісності даних).

Видача, переоформлення ліцензії, видача її дубліката чи копії, здійснюються за плату, розмір якої затверджується Кабінетом Міністрів України.";

4) доповнити новими статтями 91 - 96 такого змісту:

"Стаття 91. Вимоги до документів на видачу, переоформлення, зміну даних, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів

До заяви на видачу та переоформлення ліцензії, зміну даних, зазначених у документах, що додаються до заяви на видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів, суб'єктом господарювання подаються:

відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами):

про наявність приміщення (власне, орендоване або в іншому праві користування чи розпорядження), у якому зберігається робоча документація суб'єкта господарювання, та власної або орендованої матеріально-технічної бази, необхідної для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або укладення договорів про закупівлю таких послуг з поданням їх завірених копій;

про спеціальне обладнання легкового автомобіля, зокрема наявність розпізнавального ліхтаря, сигнальних ліхтарів, нанесені композиції з квадратів, марку, тип та серійний номер таксометра (для автомобільних перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на таксі);

фінансова звітність за останній звітний рік (фізична особа - підприємець надає податкову звітність) або документи, що підтверджують наявність основних засобів, оборотних та фінансових активів на загальну суму щонайменше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у випадку використання одного транспортного засобу та 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за використання кожного наступного транспортного засобу;

свідоцтво професійної компетентності керівника/спеціаліста на автомобільному транспорті за відповідним напрямком діяльності;

копії страхових документів (на момент отримання ліцензії), що підтверджують наявність у перевізників обов'язкових видів страхування: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

про відповідність вимогам щодо доброї репутації відповідно до статті 95 цього Закону.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не передбачені цим Законом.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити ліцензований вид діяльності відповідно до встановлених до цього ліцензованого виду діяльності ліцензійних умов.

Стаття 92. Ліцензійна картка

До ліцензії центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, видається одна ліцензійна картка на кожен автотранспортний засіб. На причепи та напівпричепи, призначені для використання з вантажними автомобілями - тягачами, окремі ліцензійні картки не оформляються.

Ліцензійна картка транспортного засобу оформлюється протягом двох робочих днів після одержання заяви про видачу, переоформлення ліцензії, до якої додаються:

відомості про власні транспортні засоби або транспортні засоби, що використовуються на інших законних підставах, із зазначенням типу, марки, моделі, реєстраційного номера, повної маси (пасажировмісності), року випуску, реквізитів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або реєстраційного документа, що підтверджує право користування чи розпорядження таким транспортним засобом, або договір на право використання транспортного засобу у господарській діяльності, які будуть використовуватися для перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом.

У разі змін у кількості або складі транспортних засобів, що використовуються для провадження діяльності, ліцензіат протягом десяти робочих днів повинен подати органу ліцензування на автомобільному транспорті повідомлення в письмовій формі та відповідну заяву для отримання нової ліцензійної картки транспортного засобу.

До заяви додаються:

відомості про власні транспортні засоби або транспортні засоби, що використовуються на інших законних підставах, із зазначенням типу, марки, моделі, реєстраційного номера, повної маси (пасажировмісності), року випуску, реквізитів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або реєстраційного документа, що підтверджує право користування чи розпорядження таким транспортним засобом, або договір на право використання транспортного засобу у господарській діяльності, які будуть використовуватися для перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом.

Ліцензійна картка транспортного засобу видається на безоплатній основі та на необмежений термін.

Нова ліцензійна картка транспортного засобу оформлюється протягом двох робочих днів після одержання заяви.

Заявнику може бути відмовлено в оформленні ліцензійної картки транспортного засобу у разі встановлення:

недостовірності даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензійної картки транспортного засобу;

невідповідності власного транспортного засобу або транспортного засобу, що використовується на інших законних підставах, технічним вимогам, установленим ліцензійними умовами;

наявності дійсної ліцензійної картки на заявлений транспортний засіб.

Ліцензійні картки є недійсними у разі:

виключення автотранспортного засобу, на який видано ліцензійну картку, із списку власних автотранспортних засобів або автотранспортних засобів, що використовуються на інших законних підставах;

змін у реєстраційних документах власних автотранспортних засобів або в інших засвідчених в установленому порядку документах, що підтверджують право користування чи розпорядження таким автотранспортним засобом, що використовується на інших законних підставах;

пошкодження або втрати ліцензійної картки;

анулювання ліцензії, до якої додавались ліцензійні картки, або визнання такої ліцензії недійсною.

Недійсна ліцензійна картка (крім втраченої ліцензійної картки) підлягає обов'язковому поверненню до органу ліцензування для здійснення відмітки про недійсність такої ліцензійної картки.

Стаття 93. Ліцензійні умови

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та спеціальних вимог, обов'язкових для виконання під час провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензійні умови та відповідний порядок здійснення контролю за їх додержанням затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту, за погодженням зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності.

Ліцензійні умови та зміни до них підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності з дня їх опублікування, якщо в ліцензійних умовах не передбачено інший строк набрання чинності.

Стаття 94. Вимоги для отримання ліцензії

Суб'єкт господарювання для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом повинен мати:

добру репутацію;

відповідний фінансовий стан;

свідоцтво професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності;

хоча б один транспортний засіб, тип якого відповідає виду здійснюваних робіт, у власності або взятий у фінансовий лізинг;

приміщення (власне, орендоване або в іншому праві користування чи розпорядження), у яких зберігається звітність про фінансово-господарську діяльність автомобільного перевізника, документи стосовно часу праці та відпочинку водіїв (щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку або бланки підтвердження діяльності, або картки та роздруківки цифрового тахографа, або дані в електронній формі, крім документів, які охоплюють діяльність водіїв за поточний день і попередні 28 календарних днів, якщо водії на момент перевірки знаходяться в рейсі).

Якщо суб'єкт господарювання (керівник на автомобільному транспорті) не має свідоцтва професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, приймає рішення про видачу ліцензії, за умови, що:

суб'єкт господарювання призначив за трудовим договором фізичну особу, яка має свідоцтво професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності;

в трудовому договорі керівника/спеціаліста, який здійснює організацію перевезень автомобільним транспортом, передбачені завдання з управління технічним обслуговуванням транспортних засобів, перевірки договорів та документів на перевезення та дотримання вимог з безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки.

Стаття 95. Вимоги щодо доброї репутації

Доброю репутацією для автомобільного перевізника вважається, що:

відносно автомобільного перевізника (керівника юридичної особи, фізична особа) на момент подання заяви для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом відсутні відомості щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності у сфері транспорту;

в автомобільного перевізника відсутні несплачені адміністративно-господарські штрафи, інші стягнення або не оскаржені в установленому порядку;

в автомобільного перевізника є документи, що підтверджують фаховість його персоналу.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, отримує інформацію про автомобільного перевізника за допомогою електронної системи обміну інформації. Порядок отримання інформації про автомобільного перевізника затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 96. Вимоги до фінансового стану

На підтвердження відповідності фінансового стану щодо здатності виконувати свої господарські зобов'язання протягом фінансового року юридична особа надає за останній звітний рік фінансову звітність (фізична особа-підприємець надає податкову звітність) або документи, що підтверджують наявність основних засобів, суму отриманого доходу, оборотних та фінансових активів на загальну суму щонайменше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у випадку використання одного транспортного засобу та 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за використання кожного наступного транспортного засобу.

Положення щодо відповідності вимогам до фінансового стану автомобільного перевізника затверджує Кабінет Міністрів України.";

5) у статті 34:

частину другу викласти у такій редакції:

"Автомобільні перевізники зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки.";

доповнити новими частинами такого змісту:

"Керівники і спеціалісти автомобільного транспорту зобов'язані підтвердити свій рівень кваліфікації, склавши іспит по підтвердженню професійної компетенції та отримавши свідоцтво професійної компетентності керівника і спеціаліста автомобільного транспорту з:

внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів;

внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів;

питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки.

Організація і проведення іспиту з підтвердження професійної компетентності та видача свідоцтва професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті у порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Порядок внесення плати за участь у іспиті з підтвердження професійної компетентності та видачу свідоцтва професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності визначається законом.

Розмір плати за участь у іспиті з підтвердження професійної компетентності та видачу свідоцтва професійної компетентності за відповідним напрямком діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.";

6) у статті 59:

у частині третій слова "обов'язкового письмового екзамену, а за необхідності й усного" замінити словами "іспиту по підтвердженню професійної компетентності";

у частині шостій слова "обов'язковий письмовий екзамен на професійну придатність" замінити словами "іспит по підтвердженню професійної компетентності".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через два роки після його опублікування.

2. Положення актів законодавства, які прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються до набрання чинності нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.

3. Особливості ліцензування, передбачені у статтях 9 - 96 Закону України "Про автомобільний транспорт", впроваджуються протягом двох років після прийняття цього Закону.

4. Ліцензування внутрішніх перевезень вантажів впроваджується через два роки після прийняття цього Закону.

5. Через два роки після прийняття цього Закону ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів (та ліцензійні картки до них), які є чинними на цей час, підлягають переоформленню на умовах, передбачених у статтях 9 - 96 Закону України "Про автомобільний транспорт", що здійснюється органом ліцензування у п'ятиденний строк безкоштовно.

6. Свідоцтва професійної компетентності за відповідними напрямками діяльності, видані до набрання чинності цього Закону, визнаються дійсними до дати їх закінчення.

7. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Президент України

П. Порошенко

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей ліцензування на автомобільному транспорті"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей ліцензування на автомобільному транспорті" (далі - проект акта) розроблено з метою забезпечення реалізації державної політики щодо регулювання господарської діяльності з перевезень пасажирів та (або) вантажів, зокрема, для створення рівних умов доступу з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом винятково перевізниками, які мають добру репутацію, професійну компетентність, відповідне фінансове становище.

Необхідність розробки проекту акта зумовлена, зокрема, приведенням норм законодавства у відповідність до практики Європейського Союзу щодо регулювання у сфері автомобільного транспорту, а також галузевого законодавства та забезпечення вирішення проблемних питань галузі, підвищення ефективності її роботи.

Ліцензування на автомобільному транспорті - це найбільш дієвий механізм державного регулювання, спрямований на захист прав пасажирів, вантажовласників, вантажоперевізників та розвиток послуг з перевезення в цілому.

Прийняття проекту акта буде сприяти встановленню більш жорстких вимог для перевізників, які не бажають працювати у правовому полі і сприяти виведенню із тіні перевезення пасажирів, що здійснюється з порушенням вимог законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту акта є виведення з ринку недобросовісних перевізників, створення дієвого механізму щодо підвищення репутації перевезення пасажирів і вантажів, забезпечення доступності послуг, їх безпечності та якості транспортного обслуговування, створення рівних умов доступу з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом винятково перевізниками, які мають добру репутацію, професійну компетентність, відповідне фінансове становище, а також підвищення безпеки автомобільним транспортом.

3. Правові аспекти

У цій сфері правового регулювання діють такі нормативно-правові акти:

Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС від 21 жовтня 2009 року N 1071/2009 про встановлення спільних правил стосовно умов, яких потрібно дотримуватись для заняття діяльністю операторів автомобільних перевезень і про припинення дії Директиви Ради N 96/26/ЄС;

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

Закон України "Про автомобільний транспорт";

постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2012 року N 851-р "Про затвердження плану заходів щодо підвищення рівня безпеки дорожнього руху".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту акта не потребує додаткового фінансування з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта розміщено на офіційних веб-сайтах Міністерства інфраструктури України та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери суспільних відносин.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта є регуляторним та відповідає принципам державної регуляторної політики.

11. Прогноз результатів

Прийняття проекту акта дасть змогу ефективно реалізувати державну політику в частині регулювання господарської діяльності з перевезень пасажирів та (або) вантажів.

 

Міністр інфраструктури України

М. Ю. Бурбак

Опрос