Идет загрузка документа (30 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О вынужденных переселенцах (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 15.04.2014

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вимушених переселенців

Цей Закон визначає статус вимушених переселенців, встановлює економічні, соціальні та правові гарантії захисту їх прав та законних інтересів на території України відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, а також принципів і норм міжнародного права.

Стаття 1. Визначення поняття "вимушений переселенець"

1. Вимушений переселенець є громадянином України, який змінив місце проживання щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, вчиненого щодо його або членів його сім'ї насильства або інших форм переслідування або реальної небезпеки піддатися переслідуванню за ознакою громадянства, расової чи етнічної приналежності, віросповідання, мови, а також за ознакою приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, що стали приводом для проведення ворожих кампаній щодо конкретної особи чи групи осіб, масових порушень громадського порядку, порушень прав людини та основних свобод, внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

2. За обставинами, передбаченими пунктом 1 цієї статті, вимушеним переселенцем визнається:

1) громадянин України, змушений залишити місце проживання на території іноземної держави і прибув на територію України;

2) громадянин України, змушений залишити місце проживання на території одного суб'єкта України і прибув на територію іншого суб'єкта України.

3. Вимушеним переселенцем також визнається іноземний громадянин чи особа без громадянства, які постійно проживають на законних підставах на території України і змінили місце проживання в межах території України за обставинами, передбаченими пунктом 1 цієї статті.

Стаття 2. Особа, яку не може бути визнано вимушеним переселенцем

1. Вимушеним переселенцем не може бути визнано особу, яка:

1) вчинила злочин проти миру, людяності або тяжкий чи особливо тяжкий злочин, визнаний таким законодавством України;

2) не звернулася без поважних причин з клопотанням про визнання її вимушеним переселенцем протягом дванадцяти місяців від дня вибуття з місця проживання;

Стаття 3. Порядок реєстрації клопотання про визнання особи вимушеним переселенцем

1. Особа, яка залишила місце проживання за обставинами, що передбачені пунктом 1 статті 1 цього Закону, і яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, повинна особисто або через уповноваженого представника звернутися з клопотанням про визнання її вимушеним переселенцем (далі - клопотання) до управління Державної міграційної служби України, за місцем свого нового перебування.

2. Особа, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, вправі до залишення місця проживання звернутися з клопотанням до Державної міграційної служби України, або управління Державної міграційної служби України за місцем передбачуваного переселення або до дипломатичного представництва або до консульської установи України в державі свого перебування для направлення даного клопотання до Державної міграційної служби України.

3. Особа, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, вправі до залишення місця проживання звернутися з клопотанням до Державної міграційної служби України, зареєструвавши і заповнивши електронну форму на сайті Державної міграційної служби.

4. Рішення про реєстрацію клопотання приймається управлінням Державної міграційної служби України протягом трьох днів з дня надходження клопотання або протягом одного дня у разі подання клопотання шляхом реєстрації електронної форми.

При екстреному масовому прибутті на територію України осіб, що покинули місце проживання за обставинами, передбаченими пунктом 1 статті 1 цього Закону, прийом даних осіб здійснюється в порядку, що визначається постановою Кабінету Міністрів України. Реєстрація клопотань цих осіб здійснюється негайно.

5. При позитивному вирішенні питання про реєстрацію клопотання кожної особи, що претендує на визнання вимушеним переселенцем, видається або надсилається свідоцтво про реєстрацію її клопотання.

Відомості про прибулих членів сім'ї, які не досягли віку вісімнадцяти років, заносяться в свідоцтво одного з батьків.

Форма свідоцтва і порядок його видачі визначаються Державною міграційною службою України. Свідоцтво є підставою для надання особі прав і покладання на нього обов'язків, що передбачені цим Законом.

5. У разі, якщо особі, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, відмовлено в реєстрації клопотання, їй видається або надсилається повідомлення у письмовій формі із зазначенням причин відмови та порядку оскарження прийнятого рішення протягом трьох робочих днів від дня отримання рішення.

Стаття 4. Права та обов'язки особи, яка отримала свідоцтво про реєстрацію клопотання про визнання його вимушеним переселенцем

1. Особа, яка отримала свідоцтво про реєстрацію клопотання, і члени її сім'ї, що не досягли віку вісімнадцяти років, і прибули з нею, мають право на:

1) отримання одноразової грошової допомоги на кожного члена сім'ї у порядку і в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, але не менше 50 неоподаткованих мінімумів на кожного члена родини;

2) отримання направлення від Державної міграційної служби України на проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців за відсутності можливості самостійного визначення місця проживання або місця перебування на території України;

3) сприяння у забезпеченні їх проїзду, перевезення багажу до місця тимчасового поселення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому малозабезпечені особи (самотній пенсіонер, самотній інвалід, сім'я, що складається тільки з пенсіонерів та (або) інвалідів, самотні батьки (або особа, яка їх заміняє) з дитиною або дітьми у віці до вісімнадцяти років, багатодітна сім'я з трьома або більше дітьми віком до вісімнадцяти років), що отримали свідоцтва про реєстрацію клопотання, мають право на компенсацію витрат на проїзд і перевезення багажу від місця реєстрації клопотання до місця тимчасового поселення на території України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців, отримання харчування за встановленими нормами і користування комунальними послугами відповідно до порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України, до вирішення питання про визнання їх вимушеними переселенцями;

5) медичну допомогу та забезпечення лікарськими препаратами для медичного застосування в медичних закладах відповідно до законодавства у сфері охорони здоров'я.

2. Особа, яка отримала свідоцтво про реєстрацію клопотання, і члени сім'ї, які не досягли віку вісімнадцяти років, що прибули з нею, зобов'язані:

1) при знаходженні в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців дотримуватися встановленого порядку проживання в ньому;

2) повідомляти Державній міграційній службі України, і її управлінням достовірні відомості, необхідні для прийняття рішення щодо надання їм статусу вимушеного переселенця.

Стаття 5. Порядок прийняття рішення про визнання особи вимушеним переселенцем

1. Визнання особи вимушеним переселенцем здійснюється відповідно до цього Закону.

2. Рішення про визнання особи вимушеним переселенцем приймається Державною міграційною службою України, протягом трьох місяців від дня реєстрації клопотання незалежно від можливості особи самостійно облаштуватися в даній місцевості.

Державна міграційна служба України, протягом п'яти днів з дня прийняття рішення видає або направляє повідомлення в письмовій формі про результати розгляду клопотання.

Рішення про визнання особи вимушеним переселенцем є підставою для надання їй гарантій, встановлених цим Законом, та іншими законами і нормативно-правовими актами України.

3. Особі, визнаній вимушеним переселенцем, видається відповідне посвідчення. Відомості про визнаних змушеними переселенцями членах сім'ї, які не досягли віку вісімнадцяти років, заносяться до посвідчення одного з батьків.

Форма посвідчення вимушеного переселенця і порядок його видачі визначаються Державною міграційною службою України.

Відомості про особу, визнану вимушеним переселенцем, і членів її сім'ї надаються (в тому числі в електронній формі) Державною міграційною службою України, за міжвідомчими запитами органів, що надають державні, муніципальні послуги, запитами підвідомчих державних органів чи органів місцевого самоврядування у зв'язку з наданням державних або муніципальних послуг особі, що визнана вимушеним переселенцем, і членам її сім'ї.

4. Статус вимушеного переселенця надається на п'ять років. Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів, що передбачені статтею 7 цього Закону, щодо забезпечення облаштування вимушеного переселенця та членів його сім'ї на новому місці проживання на території України.

За наявності обставин, що перешкоджають вимушеним переселенцям в облаштуванні на новому місці проживання, термін дії статусу вимушеного переселенця продовжується Державною міграційною службою України, на кожний наступний рік за заявою вимушеного переселенця.

Стаття 6. Права та обов'язки вимушеного переселенця

1. Вимушений переселенець має право:

1) самостійно вибрати місце проживання на території України, в тому числі в одному з населених пунктів, запропонованих йому Державною міграційною службою України. Вимушений переселенець може відповідно до встановленого порядку проживати в родичів або в інших осіб за умови їхньої згоди на спільне проживання незалежно від розміру займаної родичами або іншими особами житлової площі;

2) за відсутності можливості самостійного визначення свого нового місця проживання на території України отримати у Державної міграційної служби України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, направлення на проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців або в житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців;

3) на одержання допомоги в забезпеченні їх проїзду і перевезення багажу до нового місця проживання або до місця перебування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому малозабезпечені особи (самотній пенсіонер, самотній інвалід, сім'я, що складається тільки з пенсіонерів та (або) інвалідів, самотні батьки (або особа що їх заміняє) з дитиною або дітьми у віці до вісімнадцяти років, багатодітна сім'я з трьома і більше дітьми віком до вісімнадцяти років) мають право на компенсацію витрат на проїзд і перевезення багажу від місця тимчасового поселення до нового місця проживання або до місця перебування на території України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4) Вимушений переселенець має право на спрощену процедуру перереєстрації підприємств різних форм власності, що належать йому на правах власності. Спрощена процедура та податкові пільги для таких підприємств визначаються постановою Кабінету Міністрів України

5) Вимушений переселенець має право на переведення активів, перевезення рухомого майна, продаж, здавання в оренду та обмін нерухомого майна, що залишились за попереднім місцем проживання.

2. Вимушений переселенець зобов'язаний:

1) дотримуватися Конституції України і законів України;

2) дотримуватися встановленого порядку проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців і житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців;

3. Вимушений переселенець втрачає право на проживання у житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців при отриманні (придбанні) іншого житла або при завершенні будівництва індивідуального житла, при втраті або при позбавленні статусу вимушеного переселенця, а також у разі, якщо він відсутній без поважних причин понад шість місяців.

Стаття 7. Повноваження органів державної влади України та органів місцевого самоврядування щодо вимушеного переселенця

1. Органи державної влади України та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень:

1) надають вимушеним переселенцям повний перелік населених пунктів, рекомендованих для постійного проживання, та інформацію про умови проживання і про можливості працевлаштування у цих населених пунктах;

2) надають вимушеним переселенцям допомогу при вступі в житловий кооператив, допомогу в індивідуальному житловому будівництві, включаючи надання (придбання) земельної ділянки та придбання будівельних матеріалів у встановленому порядку;

3) надають вимушеним переселенцям, що потребують одержання житлових приміщень, соціальні виплати на їх придбання або оренду. Зазначені соціальні виплати за рахунок коштів державного бюджету надаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) сприяють вимушеним переселенцям в організації компактних поселень на території України, в будівництві житла, створенні інженерної, соціальної інфраструктури та робочих місць в місцях компактних поселень;

5) надають в першочерговому порядку самотнім вимушеним переселенцям (пристарілому або інваліду), що потребує постійного догляду, місце у закладі соціального захисту населення;

6) сприяють у влаштуванні дітей вимушених переселенців в державні або муніципальні дошкільні освітні організації та загальноосвітні організації, професійні освітні організації та освітні організації вищої освіти, а також у переведенні їх у першочерговому порядку до відповідних професійних освітніх організацій та освітніх організацій вищої освіти;

7) розглядають звернення в письмовій формі вимушеного переселенця і дають на них відповіді у письмовій формі в порядку та у строки, що визначаються законодавством України.

2. Органи державної влади в межах своїх повноважень:

1) сприяють збереженню єдності сімей вимушених переселенців. У разі якщо вимушені переселенці не зможуть надати офіційні документальні докази сімейного зв'язку з членами своєї сім'ї, беруться до уваги інші докази, які мають бути оцінені відповідно до законодавства України. Відмова у возз'єднанні сім'ї не може ґрунтуватися виключно на підставі відсутності документів, що підтверджують факт сімейного зв'язку.

2) сприяють у реалізації прав вимушеного переселенця на зайнятість, професійне навчання і додаткову професійну освіту відповідно до законодавства України;

3) реєструють вимушеного переселенця, як безробітного, у разі неможливості його працевлаштування відповідно до законодавства України, незалежно від терміну проживання в даній місцевості на території України;

4) сприяють в отриманні документів, необхідних для відновлення трудового стажу, відповідно до законодавства України;

5) надають вимушеним переселенцям - дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, місця в дитячих будинках;

6) сприяють у захисті національних та культурних прав вимушених переселенців;

7) на прохання вимушеного переселенця, надають допомогу у поверненні на колишнє місце проживання.

3. Державна міграційна служба України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

1) надає вимушеному переселенцю і членам його сім'ї, в тому числі тим, що проживають у центрах тимчасового розміщення вимушених переселенців, житлове приміщення з фонду житла для тимчасового поселення змушених переселенців;

2) беруть участь у реалізації заходів щодо забезпечення вимушених переселенців житловими приміщеннями для постійного проживання.

4. Органи виконавчої влади в межах своїх повноважень сприяють вимушеному переселенцю в:

1) поверненні залишеного ним на території України майна, що перебуває у його власності. При неможливості повернення майна вимушених переселенців відповідно до законодавства України виплачується компенсація;

2) організації відповідно до міжнародних договорів України перевезення майна, що перебуває у його власності на території іноземної держави. При неможливості повернення майна вимушених переселенців виплачують компенсацію відповідно до міжнародних договорів України і нормативно-правових актів України.

5. Органи державної влади та місцевого самоврядування, що допустили на підвідомчій території вимушену міграцію за обставинами, передбаченими пунктом 1 статті 1 цього Закону, спільно з іншими органами державної влади вживають заходів щодо усунення причин виникнення вимушеної міграції.

Стаття 8. Гарантії прав особи, що подала клопотання про визнання її вимушеним переселенцем, і вимушеного переселенця

1. Вимушений переселенець не може бути повернутий проти його волі на територію (в населений пункт), яку він покинув за обставинами, передбаченими пунктом 1 статті 1 цього Закону.

Вимушений переселенець не може бути переселений без його згоди в інший населений пункт.

2. Рішення і дії (бездіяльність) компетентних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб, повноваження яких стосуються виконання цього Закону можуть бути оскаржені до вищестоящого органу або до суду.

3. Строк подання скарги не повинен перевищувати:

десяти діб - від дня одержання громадянином повідомлення у письмовій формі про прийняте рішення або від дня закінчення місячного терміну після подачі скарги, якщо громадянином не отримано на неї відповідь у письмовій формі;

одного місяця - від дня, коли громадянинові стало відомо про порушення його права.

4. До прийняття рішення за скаргою на відмову у визнанні вимушеним переселенцем, особа, яка подала скаргу, користується правами, передбаченими підпунктами 4 і 5 пункту 1 статті 4 цього Закону.

5. Вимушений переселенець користується всіма правами, гарантованими Конституцією України громадянину України, без жодних обмежень, що могли виникнути внаслідок зміни місця проживання.

Стаття 9. Втрата і позбавлення статусу вимушеного переселенця

1. Особа втрачає статус вимушеного переселенця при припиненні громадянства України.

2. Особа також втрачає статус вимушеного переселенця:

1) при виїзді на постійне місце проживання за межі території України;

2) у зв'язку із закінченням строку надання статусу відповідно до пункту 4 статті 5 цього Закону.

3. Державна міграційна служба України позбавляє особу статусу вимушеного переселенця в разі, якщо вона навмисно повідомила неправдиві дані або подала завідомо фальшиві документи, що послужили підставою для визнання її вимушеним переселенцем.

4. Повідомлення про позбавлення особи статусу вимушеного переселенця із зазначенням причин та порядку оскарження направляється цій особі протягом трьох днів від дня прийняття рішення.

5. У разі втрати особою статусу вимушеного переселенця або в разі позбавлення особи статусу вимушеного переселенця посвідчення вимушеного переселенця визнається недійсним відповідним управлінням Державної міграційної служби України.

6. У разі втрати особою статусу вимушеного переселенця або в разі позбавлення особи статусу вимушеного переселенця ця особа зобов'язана звільнити житлове приміщення, надане їй з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців.

Позбавлення особи статусу вимушеного переселенця у зв'язку з повідомленням нею неправдивих даних або у зв'язку з поданням нею завідомо фальшивих документів є підставою для витребування коштів, витрачених на проїзд, провезення багажу, утримання та облаштування даної особи.

7. Особа, що втратила статус вимушеного переселенця у зв'язку із закінченням строку його надання, зберігає право на отримання компенсації за втрачене майно відповідно до пункту 4 статті 7 цього Закону.

Стаття 10. Основні напрямки роботи Державної міграційної служби України з вимушеними переселенцями

1. До основних напрямків роботи Державної міграційної служби України з вимушеними переселенцями відносяться прийом вимушених переселенців, надання їм статусу вимушеного переселенця, ведення обліку вимушених переселенців, надання їм допомоги в облаштуванні та всебічна їх підтримка в межах своїх повноважень.

2. Державна міграційна служба України координує діяльність органів виконавчої влади з проблем вимушених переселенців.

Стаття 11. Фонд житла для тимчасового поселення змушених переселенців

1. Фонд житла для тимчасового поселення вимушених переселенців (далі - фонд житла) призначений для проживання вимушених переселенців протягом терміну дії статусу вимушеного переселенця. До фонду житла належать будинки, квартири, гуртожитки, інші житлові приміщення.

2. Будівництво (придбання) житлових приміщень для тимчасового поселення, їх експлуатація та використання за призначенням здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Використання приміщень, орендованих територіальним органом Державної міграційної служби України, для тимчасового поселення, здійснюється на основі договору оренди з власником майна.

3. Створення фонду житла є витратним зобов'язанням України.

Фонд житла, за винятком орендованого, є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні територіальних органів Державної міграційної служби України.

Житлове приміщення з фонду житла може передаватися у власність органам місцевого самоврядування із збереженням за територіальним органом Державної міграційної служби України права заселення його вимушеними переселенцями на основі договору.

4. Житлове приміщення з фонду житла надається сім'ї вимушеного переселенця в порядку черговості, яка встановлюється територіальним органом Державної міграційної служби України.

5. Житлове приміщення з фонду житла не підлягає приватизації, обміну, бронюванню, здачі в оренду або суборенду.

Стаття 12. Джерела фінансування витрат на приймання та облаштування вимушених переселенців

1. Заходи щодо забезпечення прийому, проїзду, розміщення та облаштування осіб, які подали клопотання про надання їм статусу вимушеного переселенця і вимушених переселенців, встановлені положеннями підпунктів 1, 3, 4 пункту 1 статті 4, підпункту 4 пункту 1, підпунктів 1 і 3 пункту 3 статті 7 цього Закону, є видатковими зобов'язаннями України.

Забезпечення інших соціальних прав і гарантій вимушених переселенців є витратним зобов'язанням України, муніципальних органів відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України.

Органи державної влади України і органи місцевого самоврядування мають право встановлювати витратні зобов'язання, відповідно, України і муніципальних органів щодо сприяння розміщенню та облаштуванню осіб, які подали клопотання про надання їм статусу вимушеного переселенця, і вимушених переселенців.

2. Область України, на підвідомчій території якої вимушену міграцію за обставинами, передбаченими пунктом 1 статті 1 цього Закону, і територію якого покинули особи, визнані вимушеними переселенцями, компенсує витрати на приймання та облаштування зазначених осіб відповідно до законодавства України.

3. У випадку, коли вимушена міграція за обставинами, передбаченими пунктом 1 статті 1 цього Закону, спричинена військовою агресією іншої держави, військовим вторгненням чи анексією території України, і цю територію покинули особи, визнані вимушеними переселенцями, держава-агресор компенсує витрати України на приймання та облаштування зазначених осіб відповідно до норм міжнародного права.

4. Відшкодування витрат на приймання та облаштування вимушених переселенців з іноземних держав здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 13. Взаємодія органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями з надання допомоги вимушеним переселенцям

1. Органи виконавчої влади України і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідно до законодавства України забезпечують дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, що займаються проблемами вимушених переселенців, надають їм підтримку в діяльності з облаштування та у вирішенні проблем зайнятості вимушених переселенців.

2. Громадські об'єднання, які надають допомогу вимушеним переселенцям, за їх згодою можуть залучатися до розробки пропозицій щодо основних напрямів державної політики в галузі вимушеної міграції, а також до розробки проектів компактного облаштування та зайнятості вимушених переселенців.

3. Питання, що зачіпають інтереси громадських об'єднань у передбачених цим Законом випадках, вирішуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування за погодженням з громадськими об'єднаннями.

4. Контроль за діяльністю громадських об'єднань, які надають допомогу вимушеним переселенцям, здійснюється відповідно до законодавства України.

5. При Державній міграційній службі України та інших компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування можуть створюватися громадські наглядові ради у справах вимушених переселенців, до яких можуть увійти громадяни України, у тому числі вимушені переселенці, представники громадських організацій, експерти.

4. Громадські наглядові ради у справах вимушених переселенців контролюють діяльність Державної міграційної служби України та інших компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, мають доступ до всієї документації, надають рекомендації щодо питань вимушених переселенців.

Стаття 14. Міжнародне співробітництво з проблем вимушених переселенців

1. Україна укладає з іноземними державами міжнародні договори з проблем вимушених переселенців, які прибувають в Україну з цих держав, у тому числі міжнародні договори в галузі захисту громадських, політичних, соціальних, економічних, культурних та інших прав, а також захисту законних інтересів вимушених переселенців, з урахуванням державних інтересів України.

2. Україна співпрацює з міжнародними організаціями з проблем вимушених переселенців, які прибувають в Україну, у тому числі міжнародні в галузі захисту громадських, політичних, соціальних, економічних, культурних та інших прав, а також захисту законних інтересів вимушених переселенців.

3. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 15. Відповідальність за порушення цього Закону

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

____________

Опрос