Идет загрузка документа (171 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Государственной программе авиационной безопасности гражданской авиации (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 06.03.2014

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації (додається).

2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 17, ст. 140).

3. Внести до Повітряного кодексу України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011, N 48-49, ст. 536) такі зміни:

3.1. У статті 1:

1) Пункт 12 частини першої викласти у такій редакції:

"аеродром - визначена ділянка земної, водної поверхні, включаючи будь-які будівлі, споруди і обладнання, призначена повністю чи частково для вильоту, прибуття та стоянки/руху по цій поверхні повітряних суден;".

2) Пункт 17 частини першої викласти у такій редакції:

"аеропорт - комплекс споруд, що призначений для приймання, відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень, проведення робіт з технічного обслуговування і має для цих цілей аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання;".

3) Пункт 18 частини першої викласти у такій редакції:

"багаж - предмети, майно та інша особиста власність пасажира або члена екіпажу, що перевозяться на борту повітряного судна;".

4) Підпункт д) пункту 63 частини першої виключити.

5) Пункт 93 частини першої викласти у такій редакції:

"сертифікація (схвалення) - процедура підтвердження відповідності суб'єкта або об'єкта авіаційної діяльності встановленим вимогам законодавства, у тому числі авіаційним правилам України, та видання відповідного сертифікату;".

3.2. Частину другу статті 5 доповнити пунктом такого змісту:

"5) розслідування актів незаконного втручання.".

3.3. Частину першу статті 6 доповнити підпунктом такого змісту:

"18) організація розслідування актів незаконного втручання.".

3.4. Назву статті 9 викласти у такій редакції:

"Стаття 9. Розслідування авіаційних подій, інцидентів та надзвичайних подій".

3.5. В частині першій статі 9 слова "Розслідування авіаційних подій, інцидентів" замінити словами "Розслідування авіаційних подій, інцидентів та надзвичайних подій".

3.6. У частині п'ятій статті 85 слово "державну" замінити словом "Державну".

3.7. Частину шосту статті 85 доповнити реченням такого змісту:

"Створення служб (комплексів) авіаційної безпеки в аеропортах та провайдерах аеронавігаційного обслуговування є обов'язковим".

3.8. Частину першу статті 86 викласти у такій редакції:

"1. Акт незаконного втручання - це акти або спроби вчинення актів, що створюють загрозу безпеці цивільної авіації та включають, не обмежуючись цими актами:

незаконне захоплення повітряних суден;

руйнування повітряного судна, що перебуває в експлуатації;

захоплення заручників на борту повітряних суден або на аеродромах;

насильницьке проникнення на борт повітряного судна, в аеропорт або в розташування аеронавігаційного засобу чи служби;

розміщення на борту повітряного судна або в аеропорту зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, призначених для злочинних цілей;

використання повітряного судна, що перебуває в експлуатації, з метою заподіяти смерть, серйозне каліцтво або значну шкоду майну або навколишньому середовищу;

повідомлення навмисно неправдивої інформації, що ставить під загрозу безпеку повітряного судна в польоті або на землі, безпеку пасажирів, членів екіпажу, наземного персоналу або громадськості в аеропорту чи в розташуванні засобів або підрозділу цивільної авіації.".

3.9. Пункті 1 частини четвертої статті 87 викласти у такій редакції:

"1. Контроль доступу осіб та транспортних засобів до контрольованої зони аеропортів (аеродромів), зон обмеженого доступу, що охороняються, стерильних зон та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються.".

4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

 

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Державна програма авіаційної безпеки цивільної авіації (далі - Програма) розроблена відповідно до конвенцій про міжнародну цивільну авіацію, про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден, та про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення, а також інших міжнародних актів та законодавства України.

Програма враховує вимоги Ради Безпеки ООН про спрямування спільних зусиль на запобігання і припинення терористичних актів, зокрема резолюції від 28 вересня 2001 року N 1373.

2. Програма розроблена на підставі Додатка 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію "Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання" та Керівництва з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання (Doc 8973).

Розділ II
ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

3. Терміни, що застосовуються в цій Програмі, вживаються в такому значенні:

авіаційна безпека - захист цивільної авіації від актів незаконного втручання, який забезпечується комплексом заходів із залученням людських та матеріальних ресурсів;

авіація загального призначення - авіація, що не використовується для здійснення комерційних повітряних перевезень і виконання авіаційних робіт;

агент з обслуговування - суб'єкт наземного обслуговування, уповноважений перевізником здійснювати операції з наземного обслуговування пасажирів;

аеродром - визначена ділянка земної, водної поверхні, включаючи будь-які будівлі, споруди і обладнання, призначена повністю чи частково для вильоту, прибуття та стоянки/руху по цій поверхні повітряних суден;

аеропорт - комплекс споруд, що призначений для приймання, відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень, проведення робіт з технічного обслуговування і має для цих цілей аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання;

акт незаконного втручання - це акти або спроби вчинення актів, що створюють загрозу безпеці цивільної авіації та включають, не обмежуючись цими актами:

незаконне захоплення повітряних суден;

руйнування повітряного судна, що перебуває в експлуатації;

захоплення заручників на борту повітряних суден або на аеродромах;

насильницьке проникнення на борт повітряного судна, в аеропорт або в розташування аеронавігаційного засобу чи служби;

розміщення на борту повітряного судна або в аеропорту зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, призначених для злочинних цілей;

використання повітряного судна, що перебуває в експлуатації, з метою заподіяти значну шкоду майну або навколишньому середовищу, смерть, серйозне каліцтво;

повідомлення навмисно неправдивої інформації, що ставить під загрозу безпеку повітряного судна в польоті або на землі, безпеку пасажирів, членів екіпажу, наземного персоналу або громадськості в аеропорту чи в розташуванні засобів або підрозділу цивільної авіації;

активи суб'єкта авіаційної діяльності - загальна інфраструктура суб'єкта авіаційної діяльності (аеродром, повітряні судна, системи та обладнання, об'єкта зв'язку, навігації і спостереження, персонал тощо);

аспекти людського фактору - принципи, застосовні до процесів проектування, сертифікації, підготовки кадрів, технічного обслуговування та експлуатаційної діяльності в авіації і націлені на забезпечення оптимального взаємодії між людиною та іншими компонентами системи за допомогою належного врахування можливостей та потреб людини;

багаж - предмети, майно та інша особиста власність пасажира або члена екіпажу, що перевозяться на борту повітряного судна;

багажний контейнер - місткість, куди завантажується багаж для перевезення на борту повітряного судна;

багаж, що перевозиться кількома перевізниками - багаж пасажирів, що підлягає перевантаженню з повітряного судна одного експлуатанта на повітряне судно іншого під час перевезення пасажирів;

багаж, що супроводжується - багаж, прийнятий до перевезення у вантажному відсіку повітряного судна і зареєстрований пасажиром, який перевозиться цим же повітряним судном;

бортприпаси (приналежності) - до них відносяться:

бортприпаси (приналежності), що витрачаються - продані або непродані товари, призначені для споживання пасажирами та екіпажем на борту повітряного судна, і товари, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування повітряного судна, включаючи паливо та мастильні матеріали;

бортприпаси (приналежності), що виносяться - товари, призначені для продажу пасажирам і членам екіпажу з метою їх винесення з борту повітряного судна;

бортприпаси для обслуговування пасажирів - всі предмети, за винятком бортхарчування та супутніх засобів, які пов'язані з обслуговуванням пасажирів у польоті, наприклад, газети, журнали, навушники, аудіо-і відеоплівки, подушки і ковдри, дорожні несесери і т. п.;

бортхарчування та супутні засоби - продукти харчування, напої, інші запаси сухих продуктів і пов'язане з ними обладнання, які використовуються на борту повітряного судна;

вантаж - будь-яке майно, крім пошти, бортових припасів та супроводжуваного або засланого багажу, що перевозиться на борту повітряного судна;

вантажна зона - ділянка землі, а також будівлі, обладнання, призначені для оброблення вантажу: перон, вантажні склади та сховища, місця стоянки транспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення тощо;

вантажний склад - будівля, де перебуває вантаж на етапі між повітряним і наземним перевезеннями і де знаходяться засоби оброблення вантажу або зберігається вантаж до його повітряного чи наземного перевезення;

вибухова речовина - тверда або рідка речовина (або суміш речовин), яка сама по собі здатна до хімічної реакції з виділенням газів такої температури і тиску і такій швидкості, що це викликає пошкодження оточуючих предметів. Піротехнічні речовини, навіть якщо вони не виділяють газів, відносяться до вибухових. Речовина, яка сама по собі не є вибуховою, але може утворити вибухонебезпечну атмосферу газу, пару або пилу, не відноситься до вибухових;

воєнізована охорона - спеціальний підрозділ служби (комплексу) авіаційної безпеки аеропорту з особливими статутними завданнями, створений для охорони повітряних суден, об'єктів та майна суб'єктів авіаційної діяльності, а також для підтримання необхідного внутрішнього об'єктового режиму у контрольованих зонах аеропорту;

дії у відповідь - визначені стандартами, нормами, правилами заходи, що здійснюються для запобігання та/або врегулювання кризової ситуації, припинення акту незаконного втручання, іншого протиправного посягання на нормальну, регулярну, безпечну діяльність цивільної авіації;

догляд - процедура контролю на безпеку із застосуванням технічних або інших засобів, призначена для виявлення зброї, вибухових речовин, предметів або пристроїв, що можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання;

догляд повітряного судна з метою безпеки - ретельний внутрішній і зовнішній огляд повітряного судна з метою виявлення підозрілих предметів, зброї або інших небезпечних пристроїв, предметів або речовин;

документ, що посвідчує особу, - для громадян України - паспорт громадянина України (для виїзду за кордон та повернення до України - паспорт громадянина України для виїзду за кордон), проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу; для іноземця та особи без громадянства, які перебувають в Україні, - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, який дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.

експлуатант - юридична або фізична особа, яка експлуатує чи пропонує свої послуги з експлуатації повітряних суден;

загроза вибуху - загроза, повідомлення про яку надійшло анонімно або іншими каналами і яка містить правдиву чи неперевірену інформацію про те, що безпеці повітряного судна в польоті або на землі, аеропорту, засобу цивільної авіації чи особі може загрожувати вибух від застосування вибухової речовини чи інших предметів або пристроїв;

зал вильоту - простір між місцем реєстрації та місцем чекання вильоту контрольованої зони;

зареєстрований агент, експедитор вантажу - зареєстрована відповідним уповноваженим органом виконавчої влади юридична особа, яка провадить комерційну діяльність з експлуатантом і забезпечує контроль на безпеку стосовно вантажу, кур'єрських і поштових відправлень згідно законодавства;

засланий багаж - багаж, що ненавмисно або через неуважність відокремлений від пасажирів чи екіпажу;

зона обмеженого доступу, що охороняється - ті ділянки контрольованої зони аеропорту, які визначені як зони найвищого ризику і в яких на додаток до контролювання доступу застосовуються інші заходи контролю з метою безпеки. Як правило, такими зонами, крім усіх інших, є всі зони, призначені для пасажирів, що вилітають комерційною авіацією, від пунктів догляду до повітряного судна, а також перон, зони сортування багажу, включаючи зони обслуговування повітряних суден, де присутні багаж і вантаж, вантажні склади, центри сортування пошти, приміщення служб бортхарчування та прибирання літаків, розташовані в контрольованій зоні;

зона прямого транзиту - виділена в міжнародному аеропорту з дозволу відповідних державних повноважних органів спеціальна зона, що знаходиться під їх безпосереднім наглядом або контролем, де пасажири можуть перебувати під час транзиту або пересадки, не підлягаючи проходженню прикордонного контролю.

зона технічного обслуговування повітряних суден - ділянка землі, а також засоби і обладнання, передбачені для технічного обслуговування суден: перони, ангари, будівлі та майстерні, місця стоянки наземних автотранспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення;

кібератаки - як правило навмисні, або ненавмисні (несвідомі) дії з боку сторонніх осіб, які створюють загрози нормальному функціонуванню критично важливих інформаційних авіаційних систем авіаційних суб'єктів;

кіберзагрози цивільній авіації - це сукупність факторів діяльності критично важливих інформаційних авіаційних систем, наслідками яких можуть стати акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

Основними кіберзагрозами є - витоки важливої інформації; порушення її цілісності і керованості; випадки блокування та встановлення несанкціонованого доступу, несанкціоноване (дистанційне) використання критично важливих інформаційних авіаційних систем;

контрольована зона - робоча площа авіапідприємства, аеропорту, прилегла до неї територія, а також розташовані поблизу них приміщення, доступ до яких контролюється;

контроль на безпеку - спеціальні заходи щодо запобігання внесенню в охоронювані зони обмеженого доступу, критичні частини цих зон і стерильні зони та на борт повітряного судна зброї, вибухових речовин та інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання;

контрольні органи і служби - державні органи і служби, які здійснюють митний контроль та митне оформлення, прикордонний, санітарний, ветеринарний, фіто санітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей, інші передбачені законом види державного контролю при перетинанні державного кордону;

кризова ситуація - ситуація, яка склалася внаслідок вчинення протиправних і навмисних дій, пов'язаних з посяганням на нормальну, регулярну і безпечну діяльність цивільної авіації, що спричинили нещасні випадки з людьми, майнові збитки, акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації або які створили реальну загрозу настанню таких наслідків;

критично важливі інформаційні авіаційні системи - це набір інформаційних ресурсів, організованих виключно для збору, обробки, підтримки, використання, розповсюдження (включаючи й надання для ознайомлення та розсилку) інформації, її знищення з метою задоволення усіх критичних аспектів безпеки авіаперевезень;

критичні ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, - як мінімум частини аеропорту, до яких більш ніж 40 осіб мають аеропортову перепустку, яка дає доступ в зону обмеженого доступу, що охороняється, а також, у яку мають доступ вилітаючи пасажири, які пройшли контроль на авіаційну безпеку, і частини, де може розміщуватися або зберігатися зареєстрований багаж, що пройшов контроль на авіаційну безпеку, за винятком багажу, що охороняється;

кур'єрські відправлення - перевезення пасажиром-кур'єром багажу на борту повітряного судна, яке виконує регулярні авіаперевезення;

міжнародний аеропорт - аеропорт, визначений державою на її території для приймання і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, в якому здійснюються митні, прикордонні, санітарні, карантинні (стосовно тварин і рослин) та інші процедури, передбачені законодавством;

місце зберігання багажу - місце, де зберігаються зареєстрований багаж до його відправлення на повітряні судна, а також засланий, незапитаний, невпізнаний багаж до його відправлення за призначенням, запитання, знищення чи вилучення;

місце сортування багажу - місце, де сортується багаж, який підлягає відправленню, для його розподілу за рейсами;

місце стоянки повітряного судна - спеціально виділена ділянка на пероні, призначена для стоянки повітряних суден;

місце чекання пасажирами в контрольованій зоні - простір між залом вильоту та виходом з аеровокзалу до контрольованої зони;

можливості та потреби людини - здібності людини і межі її можливостей, а також потреб що впливають на безпеку польотів, авіаційну безпеку та ефективність авіаційної діяльності;

небезпечні вантажі - вироби або речовини, які можуть створювати загрозу для здоров'я, безпеки, майна або навколишнього середовища і які зазначені в переліку небезпечних вантажів в Технічних інструкціях або класифікуються згідно з цими Інструкціями;

невпізнаний багаж - багаж, що прибув до аеропорту з багажною биркою або без неї і не був одержаний або впізнаний пасажиром;

незапитаний багаж - багаж, що прибув до аеропорту і не був отриманий або запитаний пасажиром;

неконтрольована зона - зона аеропорту та споруди з вільним доступом до них;

несупроводжуваний багаж - багаж, який прийнято до перевезення окремо від пасажира і оформлено за авіаційною вантажною накладною;

об'єкт зв'язку, навігації та спостереження - сукупність інженерно-технічних споруд, наземного радіонавігаційного обладнання, устаткування електропостачання, що забезпечує радіонавігаційною інформацією повітряні судна і органи управління повітряним рухом;

обладнання для виявлення слідів вибухових речовин - технічна система або поєднання різних технічних засобів, здатних виявляти вибухові речовини в дуже малих кількостях і подавати сигнал про наявність цих речовин в багажі або інших аналізованих предметах;

обладнання для забезпечення безпеки - спеціальні пристрої, призначені для самостійного використання або використання як частини будь-якої системи для забезпечення захисту від актів незаконного втручання;

огляд повітряного судна з метою безпеки - огляд внутрішніх приміщень повітряного судна, в які пасажири могли мати доступ, і огляд багажного відсіку з метою виявлення підозрілих предметів, зброї, вибухових речовин або інших небезпечних пристроїв, виробів або речовин;

орендарі аеропорту - юридичні та фізичні особи: концесіонери, підприємства громадського харчування, ремонтно-технічні та інші служби, які в установленому законодавством порядку орендують приміщення або земельні ділянки території аеропорту для провадження своєї діяльності;

основний (стаціонарний) аварійний оперативний центр - спеціально обладнане приміщення в контрольованій зоні аеропорту, призначене для розміщення штабу керівництва операцією під час урегулювання кризової ситуації;

особа без права на в'їзд - особа, якій відповідними уповноваженими органами держави відмовлено в праві на в'їзд до цієї країни;

пасажирська зона - ділянка землі, а також засоби та обладнання, призначені для роботи з пасажирськими потоками: перон, будівлі аеровокзалу, місця стоянки автотранспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення;

перевірений та захищений багаж - зареєстрований багаж, який пройшов контроль на безпеку, та захищений фізично з метою попередження вкладання у нього любих предметів;

перевірка анкетних даних - перевірка особистості та послужного списку особи, включаючи будь-які випадки притягнення до кримінальної відповідальності, в рамках оцінки можливості здійснення даною особою контролю з метою безпеки і/або надання йому права перебування без супроводу в зонах обмеженого доступу, що охороняються;

перепустка - документ, що видається особам, які працюють в аеропортах, або тим, кому з інших обґрунтованих причин необхідний санкціонований допуск в аеропорт, контрольовану зону, стерильні зони або зони обмеженого доступу, що охороняються. За допомогою такого документа особа має бути ідентифікована та для неї встановлені зони доступу. Для аналогічних цілей видаються і використовуються перепустки на транспортні засоби;

перон - визначена площа сухопутного аеродрому, призначена для розташування повітряних суден з метою посадки або висадки пасажирів, завантаження чи розвантаження пошти та вантажів, заправки, стоянки або технічного обслуговування;

повітряне судно - апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінною від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні;

поштові відправлення - кореспонденція та інші речі, відправлені відповідно до законодавства;

працівник правоохоронних органів на борту - особа, уповноважена урядом держави експлуатанта та урядом держави реєстрації на розміщення на борту повітряного судна з метою захисту цього повітряного судна і присутніх на ньому осіб від актів незаконного втручання. Дане визначення не включає осіб, найманих виключно для забезпечення особистого захисту одного або декількох конкретних осіб, що подорожують на борту повітряного судна, наприклад особистих охоронців;

програма авіаційної безпеки - оформлені у письмовій формі і прийняті до реалізації заходи для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання;

пряма пересадка - пересадка трансферних пасажирів з одного рейсу на інший в одному і тому ж аеропорту;

реєстрація пасажирів і оформлення вантажу, багажу на рейс - процес оформлення пасажирів, багажу і вантажу для прийняття до перевезення на визначений рейс;

робоча площа аеродрому - частина аеродрому, призначена для зльоту, посадки та руління повітряних суден, яка складається з площі маневрування і перону(ів);

рухомий аварійний оперативний центр - причіп або самохідний транспортний засіб, обладнаний необхідними засобами зв'язку для роботи штабу керівництва під час урегулювання кризової ситуації;

ручна поклажа (незареєстрований багаж) - багаж пасажира, який за згодою перевізника перебуває під час перевезення в салоні повітряного судна без оформлення багажної квитанції та видачі багажної ідентифікаційної бірки, під контролем і відповідальністю пасажира та позначається спеціальною биркою;

сертифікація (схвалення) - процедура підтвердження відповідності суб'єкта або об'єкта авіаційної діяльності встановленим вимогам законодавства, у тому числі авіаційних правил України, та видання відповідного сертифікату;

сертифікація персоналу - підтвердження відповідності персоналу кваліфікаційним вимогам з питань авіаційної безпеки, які встановлено центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації;

спеціальні категорії багажу - категорії багажу, до яких, з об'єктивних причин, повинні застосовуватися спеціальні процедури контролю на безпеку або які можуть звільнятися центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації від контролю на безпеку;

стерильна зона - зона між пунктом контролю на безпеку і повітряним судном, доступ до якої контролюється (відома також, як "зона обмеженого доступу, що охороняється");

суб'єкт авіаційної діяльності - фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації;

суб'єкт наземного обслуговування - суб'єкт авіаційної діяльності, який надає послуги з наземного обслуговування;

технічний захист критично важливих інформаційних авіаційних систем - це діяльність, яка спрямована на протидію кіберзагрозам цивільній авіації для унеможливлення блокування або втручання в системи, забезпечення цілісності, доступності і контрольованості інформації, що циркулює в системах;

транзитні пасажири - пасажири, які відправляються з аеропорту тим самим рейсом, яким вони прибули;

трансферний багаж - багаж, який перевантажується з одного рейсу на інший;

трансферні пасажири - пасажири, які здійснюють пересадку з одного рейсу на інший;

тривога, пов'язана із загрозою вибуху - стан тривоги, оголошений центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації з метою нейтралізації можливих наслідків, пов'язаних з надходженням загрози від анонімного джерела, або обумовлений виявленням підозрілого пристрою чи предмета на борту повітряного судна, в аеропорту або в межах розташування будь-якого об'єкта, засобу чи служби цивільної авіації;

уповноважена особа (персонал) - особа, яка пройшла згідно чинного законодавства профільне навчання та навчання з авіаційної безпеки за напрямком роботи, склала іспити, отримала сертифікат встановленого зразка та згідно з наказом керівника суб'єкта авіаційної діяльності допущена до виконання службових обов'язків, у тому числі з забезпечення авіаційної безпеки;

уразлива точка - засіб, споруда чи обладнання, пошкодження або знищення яких може призвести до значних порушень у функціонуванні суб'єкта авіаційної діяльності та становити загрозу безпеці авіації;

фізичний контроль - процедура здійснення контролю на безпеку уповноваженими особами шляхом фізичного огляду ручної поклажі та багажу без використання технічних засобів контролю на безпеку;

член екіпажу - особа, призначена експлуатантом для виконання визначених обов'язків на борту повітряного судна протягом польоту.

4. Інші терміни, що використовуються у цій Програмі, вживаються у значенні, наведеному у Повітряному кодексі України, додатках до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та законодавчих актах України.

Розділ III
МЕТА ТА ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ

5. Мета Програми полягає у створенні засад для забезпечення авіаційної безпеки, регулярності та ефективності польотів шляхом введення правил, практики та процедур, які передбачають заходи захисту від актів незаконного втручання.

6. Основним завданням Програми є розподіл обов'язків, встановлення правил впровадження та застосування заходів забезпечення авіаційної безпеки пасажирів, авіаційного персоналу та персоналу, який задіяний у авіаційній діяльності, повітряних суден, майна, яке перевозиться повітряними судами, об'єктів суб'єктів авіаційної діяльності незалежно від їх форм власності та підпорядкування.

7. Підтримка відповідного рівня авіаційної безпеки здійснюється за такими основними напрямами:

жодне повітряне судно, занесене до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, або іноземне повітряне судно не може вилітати з або прилітати до аеропортів України за відсутності документів, які дають таке право згідно Правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України;

жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати в контрольовану зону без перепустки, а у стерильні зони та зони обмеженого доступу, що охороняються, без перепустки та проходження контролю на безпеку, який повинен здійснюватись належним чином на постійній основі;

жодна особа не може бути допущена на борт повітряного судна без відповідного дозволу уповноваженої на то посадової особи суб'єкта авіаційної діяльності;

предмети та обладнання, а також ручна поклажа, багаж, вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, бортові припаси, бортове харчування не можуть бути взяті на борт повітряного судна без проходження контролю на безпеку;

під час виконання авіаційних робіт та базування на злітно-посадкових майданчиках або площадках авіахімробіт, організація забезпечення авіаційної безпеки покладається на керівника суб'єкта авіаційної діяльності та командира повітряного судна;

суб'єкт авіаційної діяльності авіації загального призначення та фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні забезпечувати авіаційну безпеку в місцях базування, стоянок повітряних суден та під час виконання польотів;

авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній діяльності, робота якого пов'язана із забезпеченням авіаційної безпеки, можуть бути допущені до здійснення такої діяльності лише за наявності відповідних документів з авіаційної безпеки, виданих центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації або навчальними закладами, сертифікованими цим органом;

міжнародні угоди про повітряне сполучення, укладені Україною з іншими державами, повинні містити вимоги з авіаційної безпеки відповідно до стандартів і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації;

співробітництво України з іншими державами з питань запобігання, відвернення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації України за межами її державного кордону або іноземних цивільних повітряних суден на території України здійснюється на підставі угод про співробітництво у сфері авіаційної безпеки або окремих запитів авіаційних влад інших країн.

Розділ IV
ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

8. Міжнародні конвенції:

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р., до якої Україна приєдналася 10 серпня 1992 р. та чинна в Україні з 9 вересня 1992 р;

Конвенція про злочини та деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (Токіо, 1963) - ратифікована Верховною Радою України 29 лютого 1988 року;

Конвенція про боротьбу з протизаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970) - ратифікована Верховною Радою України 21 лютого 1972 року;

Конвенція про боротьбу з протизаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971) - ратифікована Верховною Радою України 26 січня 1973 року;

Протокол про боротьбу з протизаконними актами насильства у аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію (Монреаль, 1988), що доповнює Конвенцію про боротьбу з протизаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації - Україною не ратифікований;

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1991) - ратифікована Верховною Радою України 18 березня 1999 року;

Національні законодавчі акти:

Повітряний кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Кодекс України про адміністративні правопорушення;

Митний кодекс України;

Закон України "Про транспорт";

Закон України "Про міліцію";

Закон України "Про Службу безпеки України";

Закон України "Про Державну прикордонну службу";

Закон України "Про прикордонний контроль";

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність";

та інші нормативно-правові акти.

Розділ V
ОРГАНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ. РОЗПОДІЛ ОБОВ'ЯЗКІВ

9. Спеціально уповноваженим органом в сфері авіаційної безпеки цивільної авіації є центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації у сфері авіаційної безпеки належить:

розробка, впровадження та забезпечення виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації;

реалізація єдиної державної політики у сфері авіаційної безпеки, захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання;

підготовка проектів законодавчих актів, що стосуються здійснення державної політики і планування в сфері авіаційної безпеки;

визначення та розподіл між центральними органами виконавчої влади, установами, організаціями, а також суб'єктами авіаційної діяльності завдань щодо виконання цієї Програми;

подання пропозицій щодо внесення доповнень і змін до цієї Програми з метою підвищення її ефективності;

здійснення державного нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки суб'єктами авіаційної діяльності (у тому числі, іноземними на території України та українськими за межами України), їх захистом від актів незаконного втручання;

перевірка ефективності системи авіаційної безпеки у суб'єктах авіаційної діяльності;

здійснення аналізу рівня загрози цивільній авіації та можливості суб'єктів авіаційної діяльності нейтралізувати таку загрозу;

сертифікація з питань авіаційної безпеки суб'єктів авіаційної діяльності, служб авіаційної безпеки, юридичних та фізичних осіб, діяльність яких стосується підготовки персоналу, задіяного у забезпеченні авіаційної безпеки, та інспекторів контролю на безпеку;

розроблення вимог щодо підбору та підготовки з питань авіаційної безпеки фізичних осіб, діяльність яких стосується підготовки персоналу, задіяного у забезпеченні авіаційної безпеки, та інспекторів контролю на безпеку;

організація перевірки заступників керівників суб'єктів авіаційної діяльності з авіаційної безпеки у правоохоронних органах, їх атестація та погодження призначення, у разі позитивних результатів перевірки та атестації;

видача, за наявності підстав, відповідних сертифікатів, здійснення контролю за виконанням сертифікаційних вимог, анулювання або призупинення дії сертифіката (у разі виявлення недоліків, що можуть завдати шкоди безпеці авіації);

участь у розслідуваннях катастроф, авіаційних подій з ознаками можливого скоєння акту незаконного втручання;

проведення службових розслідувань актів або спроб скоєння актів незаконного втручання на території України та в установленому порядку - стосовно цивільних повітряних суден українських експлуатантів на території інших держав;

проведення експертизи проектів будівництва нових та реконструкції діючих аеропортів, служб або об'єктів цивільної авіації, розташованих у контрольованій зоні, щодо дотримання вимог авіаційної безпеки; нагляд за дотримання цих вимог при будівництві та експлуатації.

Виконання зазначених повноважень у центральному органі виконавчої влади з питань цивільної авіації покладається на спеціально визначений структурний підрозділ.

10. Міністерство внутрішніх справ організовує діяльність органів (підрозділів) внутрішніх справ та здійснює управління ними щодо забезпечення безпеки цивільної авіації, громадян, під час забезпечення охорони громадського порядку, виявлення, розкриття та припинення кримінальних правопорушень, запобігання правопорушенням та їх припинення на об'єктах суб'єктів авіаційної діяльності та на прилеглій до них території, виявлення осіб, які можуть становити загрозу для цивільної авіації.

До повноважень органів (підрозділів) внутрішніх справ належить:

виявлення кримінальних правопорушень;

участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

виявлення та припинення адміністративних правопорушень;

охорона і забезпечення громадського порядку в неконтрольованій зоні аеропорту, участь спільно з іншими відповідальними контролюючими службами в забезпеченні громадського порядку в зонах їх відповідальності (контролю на безпеку, митного, прикордонного та інших видів контролю);

участь у межах повноважень у здійсненні заходів у разі виникнення кризових, надзвичайних ситуацій з метою реагування на акти незаконного втручання, загрози вибуху або на інші загрози у сфері діяльності цивільної авіації;

проведення спільних навчань, практичних тренувань з метою підготовки до дій у відповідь на акти незаконного втручання.

Органи (підрозділи) внутрішніх справ у взаємодії з органами Служби безпеки України здійснюють розшук осіб, які надали навмисно неправдиву інформацію щодо підготовки акту незаконного втручання.

Органи (підрозділ) внутрішніх справ за запитом адміністрації суб'єктів авіаційної діяльності здійснюють перевірку кандидатів-фізичних осіб, за наявними обліками МВС України, за результатами якої надають інформацію вказаним суб'єктам для прийняття рішення про надання права таким особам знаходитися без супроводження у контрольованих та стерильних зонах, охоронюваних зонах обмеженого доступу та критичних частинах таких зон аеропортів.

11. Міністерство оборони забезпечує здійснення заходів з відвернення або ліквідації наслідків актів незаконного втручання у військових секторах аеродромів спільного використання та вживає заходи до виявлення та знешкодження вибухових пристроїв.

12. Центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури у межах визначених повноважень приймає участь у розробці нормативно-правових актів з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

13. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я здійснює заходи щодо запобігання занесенню в Україну повітряним транспортом особливо небезпечних хвороб.

14. Центральний орган виконавчої влади з надзвичайних ситуацій здійснює залучення та координацію діяльності підрозділів пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності під час ліквідації надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівнів, у тому числі пов'язаних з техногенними проявами та іншими видами терористичної діяльності; бере участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.

15. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони державного кордону через органи охорони державного кордону, у зоні відповідальності яких знаходяться пункти пропуску для повітряного сполучення, в межах компетенції протидіє спробам незаконного переміщення через державний кордон зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів та предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

16. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики у податковій та митній сфері, здійснює безпосереднє керівництво митною справою, організацією та контролем діяльності митних органів щодо взаємодії із службами авіаційної безпеки міжнародних аеропортів у запобіганні незаконному розміщенню на повітряних суднах, які виконують міжнародні рейси, зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних та інших небезпечних речовин і предметів, а також перевезенню заборонених вантажів.

17. Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю, здійснює заходи, спрямовані на запобігання актам незаконного втручання, протидія яким відноситься до її законодавчо визначеної компетенції. Забезпечує через Антитерористичний центр при Службі безпеки України, у межах його повноважень, організацію і проведення операцій щодо припинення актів незаконного втручання у сфері боротьби с тероризмом.

Служба безпеки України також організовує та через свої відповідні регіональні органи здійснює у взаємодії з органами Міністерства внутрішніх справ України розшук осіб, які надали навмисно неправдиву інформацію щодо підготовки акту незаконного втручання, та притягнення їх до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Регіональні органи Служби безпеки України за запитом адміністрації суб'єктів авіаційної діяльності, інших юридичних осіб здійснюють спеціальну перевірку фізичних осіб, яким надається право знаходження без супроводження у контрольованих та стерильних зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частинах таких зон аеропортів. За результатами такої перевірки територіальний орган надає письмовий висновок щодо можливості надання особам, що перевіряються, допуску до таких зон.

18. Забезпечення авіаційної безпеки в суб'єктах авіаційної діяльності покладається на службу (комплекс) авіаційної безпеки. Порядок організації, структура, завдання та функції зазначеної служби (комплексу), а також правила її сертифікації встановлюються Положенням про службу авіаційної безпеки суб'єкта авіаційної діяльності та Правилами сертифікації служб авіаційної безпеки суб'єктів авіаційної діяльності, які розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому порядку.

Створення служб (комплексів) авіаційної безпеки в аеропортах є обов'язковим.

Суб'єкт авіаційної діяльності, який не має сертифікованої служби авіаційної безпеки, передає обов'язки із забезпечення певних видів авіаційної безпеки відповідним сертифікованим службам авіаційної безпеки аеропортів шляхом укладення з ними договорів, якими встановлюються права, обов'язки та відповідальність на час здійснення такої діяльності.

19. В аеропорту відповідальність за виконання цієї Програми, розроблення та впровадження Програми авіаційної безпеки аеропорту покладається на керівника аеропорту, який безпосередньо звітує перед центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

В аеропортах (на аеродромах) спільного використання розроблення програми авіаційної безпеки за погодженням з командиром військової частини забезпечує керівник аеропорту з визначенням функціональних обов'язків, відповідальності і процедурами щодо забезпечення безпеки для кожної сторони в частині, що її стосується.

20. До обов'язків керівника аеропорту, експлуатанта аеродрому в межах цієї Програми належить:

розроблення, погодження з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та реалізація програми авіаційної безпеки аеропорту, яка повинна містити, але не обмежуватися, даними про аеропорт, превентивними заходами щодо забезпечення авіаційної безпеки, запланованими заходами щодо врегулювання кризової ситуації, тощо. Оновлення такої програми на постійні основі;

введення до штатної структури аеропорту посади заступника керівника аеропорту з авіаційної безпеки та наділення його повноваженнями для забезпечення організації виконання програми авіаційної безпеки аеропорту. Призначення на посаду кандидата здійснюється тільки після його погодження центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації;

створення аеропортового комітету з авіаційної безпеки згідно з відповідними положеннями цієї Програми;

забезпечення служби авіаційної безпеки необхідними матеріальними та людськими ресурсами, приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та транспорту, форменим одягом; страхування працівників служби авіаційної безпеки, як авіаційного персоналу;

розроблення програми контролю якості авіаційної безпеки та програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу;

врахування вимог авіаційної безпеки під час проектування, реконструкції та будівництва аеропорту; надання відповідної документації до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації з метою експертизи на відповідність вимогам авіаційної безпеки;

внесення до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації пропозицій щодо розробки нормативно-правових актів у сфері авіаційної безпеки;

доведення до відома всіх юридичних та фізичних осіб, що працюють в аеропорту і яким необхідний доступ до контрольованої, стерильної зони або зони обмеженого доступу, що охороняється, вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту в частині, що їх стосується, забезпечення виконання ними цих вимог, а також відповідних інструкцій, положень, розроблених на підставі зазначених програм;

негайне інформування у встановленому порядку центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації та інших органів, задіяних в забезпеченні авіаційної безпеки в аеропорту про спробу скоєння або скоєння акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;

щорічне подання до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації узагальненої інформації про акти незаконного втручання, їх аналіз та вжиті заходи.

21. У експлуатанта відповідальність за виконання цієї Програми, розроблення, погодженої з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та впровадження Програми авіаційної безпеки експлуатанта покладається на керівника експлуатанта, який безпосередньо звітує перед центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

У програмі забезпечення авіаційної безпеки експлуатанта визначаються політика експлуатанта, процедури і заходи щодо захисту від актів незаконного втручання пасажирів, авіаційного персоналу, багажу, вантажу, поштових відправлень, бортових припасів, бортхарчування, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності, повітряних суден, служб забезпечення діяльності експлуатанта, недопущення скоєння таких актів тощо.

22. До штатної структури експлуатанта вводиться посада заступника керівника експлуатанта з авіаційної безпеки. Призначення на посаду кандидата здійснюється тільки після його погодження центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації. Призначена особа відповідальна за організацію виконання програми авіаційної безпеки експлуатанта.

23. Іноземні експлуатанти з питань авіаційної безпеки керуються вимогами цієї Програми, своєї національної програми, програмами авіаційної безпеки аеропорту України, куди виконують польоти, та своєї авіакомпанії, а також положеннями угод про повітряне сполучення і двостороннє співробітництво, що укладені з Україною.

Іноземні експлуатанти, які провадять господарську і комерційну діяльність в Україні, або виконують польоти до/з України, надають до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації програму авіаційної безпеки, яка розроблена відповідно до вимог цієї програми, інших законодавчих актів, а на запит - інші розпорядчі документи експлуатанта з питань авіаційної безпеки для визначення їх відповідності законодавству України.

24. У провайдера (підприємства) аеронавігаційного обслуговування відповідальність за виконання цієї Програми, розроблення та впровадження програми авіаційної безпеки авіапідприємства покладається на керівника цього авіапідприємства, який безпосередньо звітує перед центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

У програмі авіаційної безпеки визначаються політика підприємства, процедури і заходи щодо захисту від актів незаконного втручання об'єктів радіонавігаційного забезпечення, засобів, служб та особового складу підприємства, дії у разі скоєння акту незаконного втручання.

До штатної структури провайдера аеронавігаційного обслуговування вводиться посада заступника керівника підприємства з авіаційної безпеки. Призначення на посаду кандидата здійснюється тільки після його погодження центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації. Призначена особа відповідальна за організацію виконання програми авіаційної безпеки підприємства.

25. До обов'язків керівника провайдера аеронавігаційного обслуговування згідно з Програмою та наданими повноваженнями належать:

організація розроблення і впровадження погодженої з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації програми авіаційної безпеки провайдера;

призначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації особи на посаду заступника керівника провайдера аеронавігаційного обслуговування повітряного руху з авіаційної безпеки;

встановлення і забезпечення функціонування системи управління авіаційною безпекою (виявлення загроз, розроблення процедур оцінки і зменшення ризику безпеки, здійснення моніторингу стану авіаційної безпеки на об'єктах та відпрацювання попереджувальних та превентивних заходів безпеки, контроль за якістю підготовки з авіаційної безпеки диспетчерів тощо);

визначення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації, переліку об'єктів аеронавігаційного обслуговування, що підлягають фізичній охороні та захисту за допомогою технічних засобів охорони і шляхом нагляду чергового персоналу;

організація і встановлення на визначених об'єктах пропускної системи та пропускного і внутрішньооб'єктового режиму;

організація додаткових заходів безпеки для захисту від руйнування чи розкрадання об'єктів, що розміщуються по за межами контрольованих зон аеропортів;

організація і контроль захисту від кіберзагроз операційних даних, порушення цілісності яких і доступності до яких може негативно вплинути на процес надання послуг з аеронавігаційного обслуговування і створити реальну загрозу безпеці польотів;

розроблення програми контролю якості авіаційної безпеки та програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу;

організація застосування технічних засобів контролю на авіаційну безпеку для досягнення достатнього рівня безпеки у найбільш уразливих зонах обмеженого доступу (операційних залах управління повітряним рухом, лінійно-апаратних залах, на аеродромно-диспетчерських вежах тощо);

організація спеціальної перевірки персоналу в правоохоронних органах з метою отримання дозволу на його допуск і перебування без супроводження у контрольованих зонах суб'єктів авіаційної діяльності;

забезпечення контролю за підготовкою і готовністю персоналу до дій у кризових ситуаціях, пов'язаних із захопленням повітряних суден, та персоналу провайдера аеронавігаційного обслуговування повітряного руху до дій у разі виникнення загрози вибуху чи захоплення об'єктів тощо;

контроль діяльності керівників регіональних підрозділів і служб провайдера аеронавігаційного обслуговування з питань забезпечення авіаційної безпеки підпорядкованих об'єктів, їх участі в роботі аеропортових комітетів з авіаційної безпеки та взаємодії із правоохоронними органами і зацікавленими організаціями.

26. Заходи захисту від актів незаконного втручання авіації загального призначення, а також авіації, яка виконує авіаційні роботи, встановлюються та регламентуються Інструкцією, яка розробляється центральним орган виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується у встановленому порядку.

27. До обов'язків суб'єктів авіаційної діяльності авіації загального призначення та авіаційних робіт, а також фізичної особи - експлуатанта повітряного судна належить розроблення і виконання програми авіаційної безпеки. Така програма погоджується центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

28. Суб'єкти наземного обслуговування (орендарі аеропорту) з питань авіаційної безпеки провадять діяльність в контрольованій зоні аеропорту відповідно до вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту. Кожен суб'єкт наземного обслуговування на підставі цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту розробляє програму авіаційної безпеки суб'єкта, яка погоджується з керівником аеропорту.

Керівник суб'єкта наземного обслуговування (орендаря аеропорту) призначає особу, відповідальну за організацію забезпечення авіаційної безпеки в підприємстві та взаємодію із службою авіаційної безпеки аеропорту. У разі, якщо в підприємстві створено службу авіаційної безпеки, ця особа повинна мати статус заступника керівника підприємства з авіаційної безпеки та пройти погодження в центральному органі виконавчої влади з питань цивільної авіації.

Обов'язки і відповідальність суб'єктів наземного обслуговування (орендарів аеропорту) в сфері авіаційної безпеки включаються до програми авіаційної безпеки конкретного аеропорту. Керівник суб'єкту наземного обслуговування (орендаря аеропорту) несе відповідальність згідно з чинним законодавством за виконання такої програми в частині, що його стосується.

29. Суб'єкти авіаційної діяльності після розробки програми авіаційної безпеки подають її за місцем фактичного розташування на погодження до територіальних органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, а у разі міжнародних аеропортів - також до відповідних органів охорони державного кордону та митних органів. Після погодження, програма подається на затвердження до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації.

30. Взаємовідносини суб'єктів авіаційної діяльності з питань захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання регулюються відповідними угодами, які розробляються на підставі цієї Програми, інших нормативних документів та повинні передбачати заходи захисту від актів незаконного втручання, розподіл прав, обов'язків та відповідальності сторін.

Розділ VI
КООРДИНАЦІЯ ТА ЗВ'ЯЗОК

31. З метою координації та взаємодії на державному рівні всіх органів виконавчої влади та правоохоронних органів, задіяних у забезпеченні виконання цієї Програми, утворюється Міжвідомча комісія з авіаційної безпеки, яка є дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Положення про Міжвідомчу комісію з авіаційної безпеки затверджується Кабінетом Міністрів України.

32. У кожному аеропорту з метою координації розробки та реалізації заходів та процедур з авіаційної безпеки створюється аеропортовий комітет з авіаційної безпеки.

Положення про аеропортовий комітет з авіаційної безпеки затверджується керівником аеропорту.

33. До повноважень аеропортового комітету з авіаційної безпеки належить:

координація заходів щодо реалізації цієї Програми в аеропорту;

здійснення нагляду за реалізацією програми авіаційної безпеки аеропорту, в тому числі за застосуванням посилених заходів, що вводяться керівництвом аеропорту та експлуатантами;

визначення та систематичний перегляд вразливих точок в аеропорту, розроблення заходів їх надійного захисту;

забезпечення адекватності заходів забезпечення авіаційної безпеки рівню загрози, їх постійний моніторинг стосовно звичайного режиму, періодів підвищеної загрози та надзвичайних ситуацій;

організація проведення на нерегулярній основі перевірок стану авіаційної безпеки;

забезпечення виконання рекомендацій щодо вдосконалення заходів, правил і процедур авіаційної безпеки;

інформування щокварталу центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації про запроваджені заходи, правила і процедури забезпечення безпеки в аеропорту, плановані зміни, а також будь-які проблеми, пов'язані із захистом аеропорту і його служб, що не можуть бути вирішені на місцевому рівні;

організація навчання та підготовки з питань авіаційної безпеки;

контроль за врахуванням вимог авіаційної безпеки при розширенні та реконструкції аеропорту, погодження проектів реконструкції та розширення.

Керівник будь-якого суб'єкту авіаційної діяльності, що працює у контрольованій зоні цього аеропорту, має право вимагати винесення на розгляд комітету питань авіаційної безпеки, які доцільно розглянути на засіданні.

34. До складу аеропортового комітету з авіаційної безпеки входять:

керівник аеропорту;

заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки;

представники:

а) органу внутрішніх справ (підрозділу) в аеропорту (територіального органу);

б) митного органу, в зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України;

в) підрозділу органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску;

г) військової частини (у разі спільного використання аеродрому);

ґ) територіального органу Служби безпеки України;

д) медичної частини аеропорту;

е) експлуатантів, які базуються в аеропорту;

є) клубу експлуатантів, які виконують польоти в аеропорт;

ж) провайдера(ів) аеронавігаційного обслуговування;

з) територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій.

За необхідністю до складу аеропортового комітету можуть бути включені або запрошені на засідання комітету представники інших суб'єктів авіаційної діяльності, що працюють у контрольованій зоні аеропорту.

35. Головою аеропортового комітету з авіаційної безпеки є керівник аеропорту, а за його відсутності обов'язки голови виконує заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки.

36. Зв'язок із засобами масової інформації з питань авіаційної безпеки здійснює особа, яка призначена керівником центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації.

37. З метою підтримки належного рівня і вдосконалення існуючих заходів із забезпечення авіаційної безпеки відповідно до стандартів та рекомендованої практики Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію та зобов'язань, що випливають із участі України у Конвенції про злочини та деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (Токіо, 14.09.63), Конвенції про боротьбу з протизаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 16.12.70), Конвенції про боротьбу з протизаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 23.09.71), Протоколу про боротьбу з протизаконними актами насильства у аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію (Монреаль, 24.02.88), Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 01.03.91), центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації співпрацює з авіаційними властями інших держав.

У рамках співробітництва центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації надає на запит іноземної держави інформацію про відповідні положення цієї Програми.

38. Запити іноземних держав щодо запровадження спеціальних заходів з авіаційної безпеки стосовно рейсів, що виконуються експлуатантами цих держав до/із України, повинні здійснюватися за рахунок коштів держави-замовника. Такі запити подаються до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

39. Рішення щодо задоволення запиту іноземної держави про надання допомоги в подоланні кризової ситуації та ліквідації її наслідків приймається Кабінетом Міністрів України.

40. У разі виникнення потреби надання допомоги іноземною державою Україні щодо припинення акту незаконного втручання та/або ліквідації його наслідків, відповідний запит подається від імені Кабінету Міністрів України на адресу уряду відповідної держави, якщо запити центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації чи Міністерства закордонних справ України не були задоволені.

41. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації з метою нагляду за станом безпеки цивільної авіації може призначати своїх представників у державах з високою інтенсивністю авіаційних перевезень і робіт українських експлуатантів та в регіонах з високим рівнем загрози цивільній авіації, де зареєстровані в Україні повітряні судна виконують роботи за угодами, контрактами, укладеними з міжнародними, у тому числі неурядовими організаціями, а також з відповідними уповноваженими органами іноземних держав.

Положення про представника затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

42. У разі отримання інформації про наявність загрози, спрямованої проти безпеки цивільної авіації іноземної держави, центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації якнайшвидше повідомляє відповідний уповноважений орган такої держави.

43. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації співпрацює з авіаційними властями іноземних держав з питань розроблення Програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки, Державної програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки та обміну інформацією, що стосується цих програм.

44. Двосторонні міжнародні угоди про повітряне сполучення між Україною та іншими державами повинні містити вимоги з авіаційної безпеки згідно з рекомендаціями типової статті, прийнятої на доповнення до резолюції Ради Міжнародної організації цивільної авіації від 25 червня 1986 року.

45. Україна співпрацює з іноземними державами та міжнародними організаціями у сфері науково-дослідної діяльності з питань розроблення нових зразків і технологій щодо виробництва обладнання безпеки цивільної авіації. При розробці такого обладнання необхідно забезпечувати врахування людського фактору.

46. Співробітництво центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації з міжнародними організаціями цивільної авіації здійснюється за такими напрямами:

участь в розробці проектів міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод в сфері авіаційної безпеки;

подання пропозицій щодо удосконалення міжнародних стандартів та рекомендованої практики Додатка 17 до Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію, інших документів, що стосуються аспектів авіаційної безпеки;

розроблення пропозицій щодо удосконалення Док. 8973 "Керівництво з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання" та Док. 30 "Політика ЄКЦА в галузі авіаційної безпеки";

участь на постійній або тимчасовій основі в роботі органів міжнародних організацій цивільної авіації (ради, комітети, групи експертів та т. і.), які розглядають питання забезпечення авіаційної безпеки.

47. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації співпрацює з міжнародними організаціями цивільної авіації, у тому числі в рамках механізму надання державам технічної, фінансової, матеріальної допомоги у сфері авіаційної безпеки, з метою:

приведення законодавства з авіаційної безпеки у відповідність з міжнародними стандартами;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації консультацій щодо організації та методів роботи у сфері авіаційної безпеки;

проведення на конфіденційній основі під егідою міжнародних організацій цивільної авіації обстеження і оцінки стану авіаційної безпеки;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації рекомендацій щодо навчальних програм у сфері авіаційної безпеки, практичного навчання і участі персоналу в практикумах, регіональних та субрегіональних навчальних семінарах, що проводяться міжнародними організаціями цивільної авіації;

придбання через міжнародні організації цивільної авіації обладнання для забезпечення авіаційної безпеки, навчальних засобів та іншого обладнання, застосування якого підвищує рівень авіаційної безпеки.

48. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації подає до міжнародних організацій цивільної авіації письмові звіти про акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

49. З метою обміну інформацією з питань авіаційної безпеки з міжнародними організаціями цивільної авіації та державами-членами ІКАО, іншими міжнародними організаціями центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації створює автоматизовану інформаційну систему управління "Авіаційна безпека" з базою даних, яка сприяє оперативному вирішенню питань безпечного функціонування цивільної авіації та використовується під час виникнення кризової ситуації.

Під час створення автоматизованої інформаційної системи управління "Авіаційна безпека" розробляється комплекс заходів щодо забезпечення конфіденційності інформації та її захисту від несанкціонованого доступу. Така інформація може надаватися на запит іншій заінтересованій державі, з якою Україна уклала відповідну угоду.

50. З метою недопущення неналежного використання або розголошення закритої інформації з авіаційної безпеки, представленої іншими державами, або закритої інформації, яка зачіпає інтереси інших держав, в Україні встановлюється і вводиться належний захист і визначається порядок роботи з такою закритою інформацією.

Розділ VII
ЗАХИСТ АЕРОПОРТІВ ТА АКТИВІВ СУБ'ЄКТІВ АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

51. Керівники аеропортів разом із керівниками суб'єктів авіаційної діяльності, які здійснюють її в контрольованій зоні аеропорту, визначають зони, де виконуються життєво важливі роботи для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації в аеропорту. Такі зони визначаються як контрольовані, стерильні та зони обмеженого доступу, що охороняються. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, також визначаються критичні частини. Критичні частини можуть співпадати із стерильними зонами. Розташування цих зон та критичних частин позначається на план-схемі аеропорту, яка є додатком до програми авіаційної безпеки аеропорту.

52. Порядок допуску та перебування у зазначених зонах, видачі та отримання перепустки регламентуються Правилами організації системи контролю доступу та внутрішньо об'єктового режиму в суб'єктах авіаційної діяльності та на об'єктах цивільної авіації України, що розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому порядку.

На підставі цих Правил в суб'єктах авіаційної діяльності розробляються відповідні інструкції, які затверджуються керівником цього суб'єкту та погоджуються, якщо це аеропорт, центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

53. У кожному аеропорту (аеродромі) встановлюється єдина пропускна система, затверджена керівником аеропорту. Управління цією системою, організацію виготовлення та прийняття рішення щодо видачі перепустки здійснює заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки.

Керівники суб'єктів авіаційної діяльності, що постійно працюють у контрольованій зоні аеропорту/аеродрому, подають керівнику аеропорту/аеродрому обґрунтований список осіб, яким необхідно одержати дозвіл для перебування без супроводження у відповідній зоні аеропорту/аеродрому.

Персонал всіх юридичних осіб, який має допуск до контрольованих, стерильних зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються, зобов'язаний мати перепустки з визначенням зон, де він може знаходитися, та носити перепустки на видному місці.

54. Персонал служб (комплексів) авіаційної безпеки, а також персонал всіх юридичних осіб, який знаходиться без супроводження у контрольованих зонах аеропорту або аеродрому з метою виконання службових обов'язків, повинен пройти спеціальну перевірку, у т. ч. правоохоронних органів, до одержання перепустки та права доступу до таких зон. Працівники правоохоронних органів, які працюють у контрольованій зоні аеропорту, проходять перевірку за місцем служби, про що повідомляється у листі до аеропорту.

У подальшому така перевірка персоналу, що вже має перепустку, повинна проводитися на регулярній основі кожні два роки при заміні перепусток. З урахуванням важливості недопущення скоєння акту незаконного втручання, однією з підстав відмови у видачі або заміні перепустки, включаючи але не обмежуючись цим, можуть бути факти участі особи у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена законодавством, наявність судимостей (погашених або непогашених), психічних захворювань, наркозалежності або невиконання правил перебування у контрольованій зоні аеропорту, зонах митного чи прикордонного контролю.

Рішення про відмову у видачі перепустки приймається керівником аеропорту/аеродрому за погодженням з представниками правоохоронних органів - членами аеропортового комітету з авіаційної безпеки.

55. В аеропортах, в яких відкрито пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон, чи яким надано дозволи на здійснення міжнародних польотів, пропускний та внутрішньооб'єктовий режим узгоджується з органом охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, та відповідним митним органом.

56. Особа, яка несанкціоновано проникла або спробувала проникнути до контрольованої, стерильної зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, на об'єкти суб'єктів авіаційної діяльності, які знаходяться за межами аеропортів, доступ до яких є контрольованим і обмеженим, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

57. Відомості про зони, що знаходяться за межами аеропорту (якщо такі існують), і визначені як контрольовані або зони обмеженого доступу, що охороняються, викладаються в програмі забезпечення авіаційної безпеки аеропорту (провайдера аеронавігаційного обслуговування).

До таких зон можуть належати:

місця розташування засобів зв'язку, навігації та спостереження;

антенні поля;

склади паливно-мастильних матеріалів та інші;

інші відповідні життєво важливі для безпечної діяльності цивільної авіації зони.

Відповідальність за забезпечення контролю доступу та правил знаходження у таких зонах покладається на юридичних осіб, яким належать ці зони.

58. Захист контрольованих, стерильних зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, здійснюється підрозділами воєнізованої охорони служб (комплексів) авіаційної безпеки з застосуванням вогнепальної або травматичної зброї та технічних засобів охорони (електронні системи контролю доступу, відеонагляд тощо).

У разі необхідності, керівник аеропорту залучає на договірній основі для посилення захисту аеропорту підрозділи МВС України.

59. Порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю в міжнародних аеропортах (аеродромах) визначається у встановленому законодавством порядку органом охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, та відповідним митним органом, за погодженням з керівником аеропорту.

При визначенні цього порядку враховуються вимоги пунктів 53, 54, 78, 79 та 81 цієї Програми.

60. Відповідальність за доступ осіб в контрольовану зону, зони обмеженого доступу, що охороняються, критичні частини цих зон та стерильні зони аеропорту несе служба авіаційної безпеки аеропорту та керівники підрозділів аеропорту, інших юридичних осіб, працівники яких працюють в аеропорту.

Керівник аеропорту несе відповідальність за створення та підтримання у робочому стані огорожі контрольованої зони (зони обмеженого доступу, що охороняється, стерильної зони) у відповідності до вимог законодавства України. Кожна юридична особа, що базується в аеропорту, несе відповідальність за підтримання в робочому стані огорожі периметра аеродрому на ділянці розташування своїх об'єктів, згідно з чинним законодавством та угодою, укладеною з аеропортом, за виключенням контрольних органів і служб, що фінансується за рахунок Державного бюджету України.

61. Керівник аеропорту визначає кількість та місця розташування контрольно-пропускних пунктів у огорожі контрольованої зони аеропорту (при необхідності - стерильних зон, зони обмеженого доступу, що охороняється та критичних частин цих зон) і забезпечує їх надійний захист.

62. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до стерильної зони та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються (наприклад, зали вильоту), тільки через пункти контролю на безпеку з проходженням догляду та пред'явленням при вході до пункту контролю на безпеку дійсного документа, що посвідчує особу, та оформленого в установленому порядку посадкового талону. Після проходження догляду, пасажири прямують до повітряного судна тільки у супроводженні уповноваженої особи аеропорту або суб'єкта наземного обслуговування під контролем служби авіаційної безпеки.

63. Члени екіпажів, які не мають постійної перепустки в аеропорт, де знаходиться їх повітряне судно, прямують до нього після пред'явлення завдання на політ, документу, що посвідчує особу, обов'язкового проходження контролю на безпеку та у супроводженні уповноваженої особи аеропорту або суб'єкта наземного обслуговування.

64. Керівники суб'єктів авіаційної діяльності опрацьовують систему заходів щодо впорядкування пропускного режиму, виготовлення, видачі, обліку та контролю за використанням перепусток для допуску транспортних засобів до контрольованих, стерильних зон, зон обмеженого доступу що охороняються, та їх критичних частин у відповідності до пункту 51 цієї Програми.

З метою запобігання наявності великої кількості машин у зонах маневрування повітряних суден, кількість перепусток на транспортні засоби до зон обмеженого доступу, що охороняються, повинна бути зведена до мінімуму.

В цілях захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання керівник аеропорту, його заступник з авіаційної безпеки зобов'язані організовувати разом з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України евакуацію на штрафмайданчики транспортні засоби, які розташовуються на неконтрольованій території аеропорту з порушенням чинного законодавства та можуть створити небезпеку.

65. Керівник експлуатанта несе відповідальність за забезпечення безпеки повітряних суден, які знаходяться у сертифікаті експлуатанта або експлуатуються ним згідно з угодою.

Фізична особа-експлуатант повітряного судна несе відповідальність за забезпечення авіаційної безпеки власного повітряного судна.

66. Суб'єкти авіаційної діяльності вживають належних заходів для захисту повітряних суден від актів незаконного втручання згідно з Правилами організації охорони повітряних суден та об'єктів суб'єктів авіаційної діяльності, які розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому порядку.

На підставі цих Правил в підприємствах розробляються відповідні інструкції, які після погодження центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації затверджуються керівником підприємства.

67. Повітряні судна, що знаходяться у зоні обмеженого доступу, що охороняється, повинні постійно бути під наглядом відповідальної особи:

стрільця ВОХОР та диспетчера підрозділу відеонагляду служби авіаційної безпеки аеропорту, якщо судно здано під охорону;

відповідального працівника експлуатанта (інженер авіаційно-технічного підрозділу, командир повітряного судна, черговий зміни підрозділу авіаційної безпеки тощо), якщо на ньому проводяться роботи.

У разі, коли повітряне судно не використовується і не обслуговується, його двері та люки мають бути зачинені, а обладнання для доступу на нього - прибране. Повітряне судно здається під охорону тільки у опечатаному стані.

З метою виявлення зброї, вибухових та інших небезпечних предметів та пристроїв при підготовці такого повітряного судна до польоту екіпаж повинен провести передпольотний огляд та документально його оформити.

68. Повітряні судна, що знаходяться у технічних зонах контрольованих зон для проведення регламентних робіт або відстою, повинні знаходитися під контролем посадової особи експлуатанта, якщо воно не здано під охорону службі авіаційної безпеки.

Таке повітряне судно може потрапити до зони обмеженого доступу, що охороняється, та бути допущено до виконання польотів лише після проведення його догляду з метою безпеки та складання відповідного акту.

69. Повітряні судна з питань забезпечення авіаційної безпеки повинні мати:

конструкцію дверей та перегородки до кабіни льотного екіпажу, які зводить до мінімуму ймовірність їх пробивання кулями вогнепальної зброї та осколками гранати, а також насильницькому вторгненню;

систему внутрішнього зв'язку між салоном (вантажним відсіком) і кабіною екіпажу. Пасажирські повітряні судна, крім того, - налагоджену систему сигналізації "небезпека";

замок на дверях з внутрішнього боку кабіни екіпажу, який відкривається та закривається з робочого місця кожного пілота, - систему контролю за доступом до кабіни пілотів та відеонагляд;

штатні пристрої проти угону;

прилади для проведення спеціального догляду повітряного судна: поворотне дзеркало, маркери для маркування перевірених місць, ліхтарі та інше.

70. Двері до кабіни льотного екіпажу повинні знаходитись у закритому та замкнутому положенні з моменту закриття всіх зовнішніх дверей повітряного судна після посадки пасажирів до відкриття будь-яких таких дверей для їх висадки, за виключенням тих випадків, коли необхідно забезпечити можливість входу або виходу осіб, які на це мають право.

71. Експлуатанти повинні вживати заходів для виключення можливості залишення пасажирами будь-яких предметів і речей на борту повітряного судна, у тому числі під час транзитних зупинок.

72. У разі надходження повідомлення про загрозу здійснення акту незаконного втручання персонал, який отримав таку інформацію, зобов'язаний повідомити всі заінтересовані сторони згідно зі схемою оповіщення, що розробляється для таких випадків у кожному суб'єкті авіаційної діяльності.

73. Експлуатант проводить перевірку (догляд, огляд, спеціальний догляд) повітряного судна за участю підготовлених фахівців. Для виконання таких перевірок експлуатант розробляє відповідні інструкції та схеми, що затверджуються керівником експлуатанта та надаються до служб авіаційної безпеки аеропортів. Доцільність проведення огляду, догляду, спеціального догляду повітряного судна встановлюються на підставі оцінки рівня загрози та ризиків, яку здійснює центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації.

74. З метою забезпечення безпеки центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації має право доручити керівнику аеропорту організувати проведення контролю на безпеку пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень, що прибувають з аеропортів, розташованих у регіонах з підвищеним рівнем загрози, або з тих, де контроль на безпеку не виконувався належним чином.

75. У разі отримання перед вильотом інформації про знаходження на борту повітряного судна небезпечних предметів і речовин, це повітряне судно повинне бути розвантажене (у тому числі багаж), а пасажири та екіпаж з ручною поклажею повинні бути висаджені. Завантаження і продовження польоту такого повітряного судна може бути дозволено тільки після догляду з метою безпеки повітряного судна, пасажирів, їх ручної поклажі, багажу, вантажу, бортових запасів та припасів тощо та складення відповідного акту.

76. З метою попередження несанкціонованого доступу та використання повітряних суден суб'єкти авіаційної діяльності авіації загального призначення та авіаційних робіт, а також фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні забезпечувати практичні та технічні заходи, які включають, але не обмежуються:

фізичні засоби обмеження доступу до повітряних суден: фізична охорона, охоронне освітлення, відеонагляд та т. п.;

попереджувальні знаки щодо обмеження доступу до контрольованої території злітно-посадкового майданчику, площадок авіахімробіт;

протиугінні пристрої в конструкції повітряних суден на паливних, електричних та інших системах або зйомних частинах конструкції;

наявність запірних пристроїв на пілотській кабіні (якщо така є) або на самому повітряному судні.

77. Захист об'єктів радіонавігаційного забезпечення засобів і служб здійснюється шляхом:

встановлення огорожі периметру об'єктів;

введення пропускного та внутрішньооб'єктового режиму на об'єктах;

використання технічних засобів охорони;

попередження від навмисних та ненавмисних радіоперешкод;

здійснення охорони об'єктів, що знаходяться поза межами контрольованої зони аеропорту, працівниками служби авіаційної безпеки суб'єкту авіаційної діяльності або Міністерства внутрішніх справ України або приватних служб охорони, які мають державну ліцензію на право надання послуг з охорони та пройшли відповідне навчання з авіаційної безпеки;

здійснення нагляду за обстановкою на об'єктах черговим персоналом суб'єктів авіаційної діяльності;

використання службових собак.

Суб'єкт авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення:

визначає, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації, перелік об'єктів радіонавігаційного забезпечення, що підлягають охороні, та дублюючі об'єкти радіонавігаційного забезпечення на випадок виходу з ладу основних;

відповідає за стан доріг до віддалених об'єктів радіонавігації, що находяться на їх утриманні, для забезпечення оперативного прибуття групи реагування в разі надходження інформації про спробу проникнення сторонніх осіб до цих об'єктів.

78. Бойова обслуга пожежних і аварійно-рятувальних команд з метою ліквідації пожеж, аварій, стихійного лиха, забезпечення аварійної посадки повітряного судна та працівники швидкої медичної допомоги в разі нещасних випадків пропускаються безперешкодно в контрольовану зону суб'єкта авіаційної діяльності. Пересування такого транспорту у контрольованій зоні здійснюється у супроводі працівника САБ. Про виклик машин швидкої допомоги, аварійно-рятувальних бригад та пожежних команд контролери контрольно-пропускних пунктів аеропортів повідомляються начальником чергової зміни служби авіаційної безпеки.

Розділ VIII
КОНТРОЛЬ НА БЕЗПЕКУ

79. З метою попередження несанкціонованого пронесення або поміщення на борт повітряного судна зброї, вибухових речовин і пристроїв, інших предметів, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, у кожному аеропорту по відношенню до всіх фізичних осіб, які потрапляють до стерильних зон, охоронюваних зон обмеженого доступу та критичних частин цих зон, їх особистих речей, до яких, у тому числі, відносяться ручна поклажа та багаж, а також вантажу, пошти, бортприпасів, бортхарчування, засобів, які використовуються у виробничій та службовій діяльності, здійснюється контроль на безпеку.

Правила проведення контролю на безпеку регламентуються Інструкцією з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України, яка розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується в установленому порядку.

На підставі цієї Інструкції в суб'єкті авіаційної діяльності, що проводить контроль на безпеку, розробляються відповідні технології, які затверджуються його керівником після погодження центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

80. Пасажири повинні пройти догляд до отримання дозволу піднятися на борт повітряного судна або до того, як пройти до стерильної зони.

Ручна поклажа і багаж, які члени екіпажу та пасажири мають при собі, повинні бути пред'явлені для проходження догляду.

81. Стерильні зони та критичні частини зон обмеженого доступу, що охороняються, до яких проходять пасажири після догляду, оснащуються надійними запорами та засобами контролю за всіма точками доступу до таких зон. Перед початком пропуску пасажирів, такі зони та критичні частини, доступ до яких не контролюється на постійній основі, повинні бути ретельно перевірені працівниками служби авіаційної безпеки, які будуть проводити контроль на безпеку, з метою виявлення сторонніх предметів.

Контроль за входами та виходами із стерильних зон покладається на старшого зміни підрозділу контролю на безпеку служби авіаційної безпеки аеропорту, а із зон прикордонного контролю в міжнародних аеропортах (де такі зони співпадають з стерильними зонами) - також на старшого зміни в пункті пропуску підрозділу охорони державного кордону.

82. Контроль на безпеку здійснюється уповноваженим персоналом підрозділів контролю на безпеку служб (комплексів) авіаційної безпеки відносно пасажирів, членів екіпажу, їх ручної поклажі і багажу, особистих речей з використанням спеціальних технічних засобів контролю на безпеку.

Конкретна інформація про використання такого обладнання повинна міститися у програмах авіаційної безпеки суб'єктів авіаційної діяльності.

83. Ручний догляд ручної поклажі і багажу та особистий догляд особи застосовується завжди у разі виявлення за допомогою технічних засобів догляду підозрілих предметів в ручній поклажі, багажу, особистих речах або на тілі особи.

Конкретна інформація щодо відповідних процедур та правил ручного догляду пасажирів, ручної поклажі і багажу, повинна міститися у програмах авіаційної безпеки суб'єктів авіаційної діяльності та технологіях, які розробляються відповідно до пункту 79 Програми.

84. Як додатковий захід забезпечення безпеки застосовується вибірковий ручний догляд пасажирів, членів екіпажів, їх ручної поклажі, багажу та особистих речей. Така процедура має охоплювати не менш як 10 відсотків всіх пасажирів і понад 10 відсотків одиниць ручної поклажі і багажу. У разі використання для догляду багажу автоматизованих багаторівневих систем догляду або системи "ТІР" - мінімальний відсоток вибіркового ручного догляду не встановлюється.

Обсяги вибіркового ручного догляду визначаються відповідно до оцінки поточного та прогнозованого рівня загроз цивільній авіації, яку встановлює центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації.

85. Перелік предметів і речовин, заборонених для пронесення в стерильні зони, зони обмеженого доступу, що охороняються, та критичні частини цих зон та/або до перевезення на борту повітряного судна визначається Авіаційними правилами України.

У кожному аеропорту з метою інформування пасажирів та прийняття ними обґрунтованих рішень щодо недопущення перевезення заборонених предметів та речовин розробляються та встановлюються в зонах реєстрації та перед зонами контролю на безпеку інформаційні табло, транслюються фільми, оголошення тощо.

Персонал суб'єктів авіаційної діяльності, який працює у сфері бронювання та продажу пасажирських та вантажних перевезень, повідомляє особу, що купує квитки, про заборону перевезення небезпечних предметів та речовин.

86. Предмети, що заборонені для перевезення повітряним транспортом, вилучаються персоналом, який здійснює контроль на безпеку, із складанням відповідного акта. Такі предмети, якщо вони не є зброєю, вибуховим пристроєм або речовиною, іншими предметами, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, зберігаються в аеропорту не більше 15 діб у відповідності до угоди про зберігання на платній основі. Процедури, що виконуються за цих обставин, викладаються у технологіях, які розробляються відповідно до пункту 79 Програми.

Заборонені для перевезення в салоні повітряного судна, але дозволені для перевезення повітряним транспортом, предмети та речовини перевозяться у багажу пасажира.

87. За фактом виявлення зброї, вибухових пристроїв і речовин, інших предметів, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, посадова особа служби авіаційної безпеки аеропорту повідомляє представника авіакомпанії, органів (підрозділів) внутрішніх справ, митного органу, органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби та Служби безпеки України за місцем розташування аеропорту. У разі відсутності складу злочину, рішення про допуск до польоту особи, у речах якої виявлено заборонені для перевезення предмети, приймає представник авіакомпанії, а у його відсутності - командир повітряного судна.

88. Особа, яка відмовляється від проходження догляду або пред'явлення для такого контролю ручної поклажі і багажу, що їй належить, до перевезення повітряним судном не допускається.

89. Заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки повинні виключати можливість контакту між пасажирами, які пройшли догляд, та особами, які не пройшли такого догляду, у тому числі з авіаційним персоналом, який не має відношення до обслуговування даного рейсу, та пасажирами рейсів, що прибувають з інших аеропортів.

У разі доставки пасажирів до повітряного судна наземним транспортом, керівництво суб'єкту авіаційної діяльності, відповідальне за таку доставку, забезпечує можливість посадки у такий транспорт тільки уповноваженого персоналу та пасажирів конкретного рейсу, які пройшли догляд.

90. У разі контакту між пасажирами, які пройшли догляд, і особами, які не пройшли такий догляд, обов'язково виконуються такі дії:

стерильна зона та критичні частини зон обмеженого доступу, що охороняються, повністю звільняється, і служба авіаційної безпеки здійснює їх ретельний огляд;

пасажири та їх ручна поклажа підлягають повторному догляду;

якщо пасажири, які готуються до вильоту, увійшли до повітряного судна після випадкового контакту з особами, які не пройшли контроль на безпеку, у такому повітряному судні проводиться огляд з метою забезпечення безпеки.

91. У разі надходження інформації після вильоту повітряного судна про неналежне виконання заходів контролю на безпеку під час підготовки міжнародного рейсу, спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації терміново інформує про це відповідний уповноважений орган цивільної авіації аеропорту прибуття повітряного судна.

92. Керівництво суб'єктів авіаційної діяльності, що виконують пасажирські перевезення, зобов'язані включати до своїх програм авіаційної безпеки та виконувати відповідні заходи з метою попередження доставки на борт повітряного судна транзитними і трансферними пасажирами заборонених предметів і речовин.

93. Такі заходи включають, але не обмежуються, проведенням догляду транзитних і трансферних пасажирів, їх ручної поклажі і багажу перед потраплянням до стерильних зон та охоронюваної зони обмеженого доступу у зонах вильоту, виключенням можливості їх доступу до свого зареєстрованого багажу, контакту таких пасажирів з особами, які не пройшли контроль на безпеку тощо.

Керівництво аеропортів зобов'язано проектувати та забезпечувати обладнання приміщень аеровокзалів таким чином, щоб спростити процедуру догляду транзитних і трансферних пасажирів та їх багажу.

У разі необхідності центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації вводить процес визнання і застосовує на постійній основі процедури, при необхідності у співпраці з іншою Договірною державою, для забезпечення того, щоб такі пасажири та їх ручна поклажа доглядалися на належному рівні в пункті відправлення і після цього були захищені від несанкціонованого втручання від пункту догляду в аеропорту вильоту до борту повітряного судна, що вилітає, в аеропорту трансферу.

94. Авіаційний персонал, інший персонал суб'єктів авіаційної діяльності, працівники контролюючих органів, інші особи, що не є пасажирами, у разі службової необхідності проходять до стерильної зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та критичних частин цих зон через службові контрольно-пропускні пункти з обов'язковим проходженням догляду.

Особи, яким за своїми службовими обов'язками необхідно проносити заборонені предмети та предмети, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, до зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частинах цих зон, повинні мати дозвіл на право проносу таких предметів та речовин через контрольно-пропускні пункти.

Такий дозвіл надається наказом керівника аеропорту згідно обґрунтованих заявок керівників юридичних осіб, що працюють в аеропорту.

Визначення приналежності особам таких предметів проводиться перед тим, як особі буде дозволено переносити предмети через контрольно-пропускний пункт та проходити догляд.

95. У разі надходження достовірної інформації про прибуття до аеропорту транзитних пасажирів з аеропорту, в якому неналежним чином проводився догляд, керівник транзитного аеропорту забезпечує проведення повторного догляду пасажирів, їх ручної поклажі та багажу з метою виявлення предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним судном.

96. Пасажири, які мають дипломатичний статус, проходять догляд на загальних підставах.

Контроль на безпеку дипломатичної пошти та консульських валіз здійснюється тільки із застосуванням технічних засобів контролю на безпеку або біосенсерів.

Дипломатична пошта та консульська валіза не підлягають розпечатуванню та затримці. Усі відправлення, що становлять дипломатичну пошту та консульські валізи, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що визначають їх характер, та можуть містити лише дипломатичні документи, службову кореспонденцію або предмети, призначені для службового користування. У разі виявлення серйозних підстав вважати, що в дипломатичній пошті або консульській валізі міститься щось інше, уповноважені органи можуть вимагати, щоб дипломатична пошта або консульські валізи були розпечатані уповноваженим представником дипломатичного представництва або консульської установи іноземної держави в Україні. У разі, якщо такий представник відмовляється виконати цю вимогу, дипломатична пошта та консульська валіза повертаються відправнику.

97. Від проходження контролю на безпеку звільняються:

особи, що охороняються державою згідно із Законом України "Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб";

офіційні особи іноземних держав, які згідно з протоколом перебування в Україні підлягають державній охороні;

ручна поклажа, багаж, що належать зазначеним особам.

98. Порядок організації, виконання та забезпечення повітряних перевезень осіб, зазначених у пункті 97, визначається Кабінетом Міністрів України.

99. Догляд пасажирів або інвалідів з обмеженими фізичними можливостями, які не можуть самостійно пересуватися, та осіб, які їх супроводжують, а також ручної поклажі таких пасажирів проводиться окремо від основного потоку пасажирів.

Технічні та інші засоби реабілітації (у тому числі крісла колісні, милиці, палиці тощо), спеціальна апаратура та обладнання (ноші та інші предмети), якими користуються пасажири з обмеженими фізичними можливостями або інваліди підлягають контролю на безпеку.

Зазначені особи супроводжуються до повітряного судна безпосередньо після здійснення контролю на безпеку після отримання інформації про готовність повітряного судна для посадки пасажирів.

100. Пасажири, які мають електронні пристрої для стимуляції серцевої діяльності, підлягають особистому контролю на безпеку без використання технічних засобів.

101. Дозволене перевезення зброї регламентується Інструкцією про порядок перевезення зброї та боєприпасів пасажирськими рейсами авіаційного транспорту, яка розробляється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується в установленому порядку.

Керівники суб'єктів авіаційної діяльності, які займаються пасажирськими перевезеннями, на підставі цієї Інструкції розробляють відповідні інструкції у частині, що їх стосується. Такі інструкції, розроблені в аеропортах, погоджуються з органом (підрозділом) внутрішніх справ (митним органом та органом Державної прикордонної служби, у разі міжнародного аеропорту) за місцем розташування аеропорту.

102. У передбачених законодавством України випадках уповноважені працівники правоохоронних органів у разі виконання ними спеціальних заходів забезпечення безпеки щодо:

охорони посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";

забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, працівників суду, правоохоронних органів та їхніх близьких родичів;

супроводження фельдпошти та спецвантажів, виконання завдань з конвоювання та екстрадиції, -

перевозять зброю та набої у місці, визначеному спеціальною Інструкцією, яка розробляється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується в установленому порядку.

Остаточне рішення щодо перевезення таких осіб із зброєю у салоні літака комерційними пасажирськими рейсами приймає керівник експлуатанта або особа, що його заміщує. Після прийняття рішення щодо перевезення, керівник експлуатанта повинен забезпечити інформування командира повітряного судна щодо кількості таких осіб та місця розташування їх крісел. Такі особи алкогольними напоями не обслуговуються.

103. Вогнепальну та холодну зброю військових нарядів (караулів, спортивних команд, геологічно-пошукових партій, мисливців, спортсменів, працівників охоронних фірм тощо) дозволяється перевозити повітряним транспортом як зареєстрований багаж у разі наявності відповідних документів та умов для перевезення.

Зброя повинна бути в розрядженому стані та запакована окремо від набоїв. Така зброя перевозиться на повітряному судні у вантажному відсіку, недоступному для всіх осіб, які перебувають на борту повітряного судна у польоті, у спеціальному контейнері.

104. Особи, які мають при собі зброю, повинні під час реєстрації авіаквитків заявити про це і здати зброю в розрядженому стані і окремо набої до неї відповідальній особі служби авіаційної безпеки аеропорту вильоту для збереження на період польоту.

Працівник суб'єкта авіаційної діяльності, який проводить реєстрацію пасажирів, повідомляє службу авіаційної безпеки аеропорту та експлуатанта про реєстрацію пасажира, який на законних підставах має при собі зброю.

105. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту:

інформує співробітника підрозділу Міністерства внутрішніх справ України (митного органу та органу Державної прикордонної служби, у разі міжнародного перевезення зброї) за місцем розташування аеропорту про наявність пасажира, який планує перевезення зброї;

разом зі співробітником підрозділу Міністерства внутрішніх справ України (митного органу та органу Державної прикордонної служби, у разі міжнародного перевезення зброї):

здійснює перевірку наявності у пасажира права на носіння (вивезення) зброї,

перевіряє, чи зброя розряджена,

заповнює картку за формою, встановленою Інструкцією про порядок перевезення зброї та боєприпасів пасажирськими рейсами авіаційного транспорту (п. 101), один примірник якої передає пасажиру, другий - працівнику суб'єкта авіаційної діяльності з реєстрації пасажирів, третій - командиру повітряного судна;

супроводжує та поміщає разом з представником авіакомпанії або членом екіпажу зброю та боєприпаси у встановленому місці повітряного судна.

106. Експлуатант повітряного судна, на якому перевозиться пасажир із зброєю:

забезпечує зберігання зброї на борту повітряного судна в місці, недоступному для пасажирів під час польоту;

сповіщає службу авіаційної безпеки аеропорту призначення про перевезення зброї для організації зустрічі даного рейсу;

не обслуговує алкогольними напоями в польоті пасажирів, зброя яких перевозиться даним рейсом.

107. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту призначення:

отримує зброю від командира повітряного судна під розпис у картці;

супроводжує її перевезення по контрольованій зоні та видає під розпис у картці зброю власнику в спеціальному приміщенні на межі контрольованої зони аеропорту.

108. Перевезення осіб, які підпадають під дію адміністративних (депортовані особи, особи без права в'їзду тощо) або судочинних процедур (конвойовані в'язні або особи, які перебувають під арештом, психічно хворі особи тощо) регламентується Інструкцією, яка розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується в установленому порядку.

Суб'єкти авіаційної діяльності, задіяні в перевезеннях таких осіб (далі - потенційно небезпечні пасажири), розробляють відповідні інструкції з метою забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

109. Державні органи, які прийняли рішення стосовно перевезення потенційно небезпечних пасажирів пасажирськими рейсами повітряного транспорту, у встановленому порядку повідомляють про це експлуатанта або його представника не менш як за 48 години до вильоту.

У письмовому повідомленні повинна міститися така інформація:

прізвище та ім'я особи, яка перевозиться;

причина перевезення;

прізвища, імена та по батькові, а також посади конвоїрів (у разі їх призначення), наявність зброї та засобів стримування;

повна інформація для оцінки ризику, у т. ч. причини призначення або не призначення конвоїрів, засобів стримування;

перелік особистих документів, осіб які плануються до перевезення.

Для кожної ситуації кількість конвоїрів визначається представниками державних органів, які прийняли рішення стосовно перевезення потенційно небезпечних пасажирів, та уповноваженою особою експлуатанта.

Державні органи, які прийняли рішення щодо перевезення пасажирським рейсом осіб, які позбавлені права в'їзду в Україну або депортуються, інформують повноважні органи у державах транзиту та призначення стосовно причин перевезення, оцінки ризику пов'язаного з перевезенням таких осіб.

Експлуатант повинен завчасно проінформувати командира повітряного судна, на якому буде проводитися перевезення.

110. Експлуатант має право відмовити в перевезенні особам, що відносяться до потенційно небезпечних пасажирів, за відсутності необхідних для перевезення документів або якщо є достатні підстави вважати, що такі особи можуть створювати загрозу безпеки життя і здоров'я інших пасажирів або завдати шкоди безпеці авіації.

Потенційно небезпечні пасажири не приймаються до перевезення на рейси, якими перевозяться групи дітей, особи, що охороняються державою (п. 97 Програми).

111. Потенційно небезпечні пасажири підлягають посиленому контролю на безпеку. Конвоїри потенційно небезпечних пасажирів проходять контроль на безпеку на загальних підставах перед або після проведення контролю на безпеку потенційно небезпечних пасажирів.

Доставка потенційно небезпечних пасажирів на борт повітряного судна (з борту повітряного судна) здійснюється окремо від інших пасажирів.

Посадка на борт повітряного судна цієї категорії пасажирів проводиться до посадки інших пасажирів, а висадка з борту повітряного судна, як правило, - після висадки інших пасажирів рейсу. Місця цієї категорії пасажирів надаються в хвостовій частині пасажирського салону повітряного судна. При нагоді, потенційно небезпечні пасажири відокремлюється від інших пасажирів одним/двома рядами вільних крісел.

Обслуговування цієї категорії пасажирів алкогольними напоями і бортовим харчуванням з наданням металевих столових приборів забороняється.

Вогнепальна зброя конвоїрів перевозиться відповідно до п. 100 даної Програми.

112. Дозвіл на право ввезення та вивезення зброї повітряними суднами цивільної авіації за межі України надається у встановленому законодавством порядку.

113. У разі підвищення рівня загрози безпеці цивільної авіації на борту повітряного судна під час виконання рейсу гласно або негласно може знаходитись озброєна охорона з числа підготовлених співробітників правоохоронних органів, що мають дозвіл на виконання таких функцій згідно з законодавством.

Порядок та умови залучення таких працівників встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розглядає запити іноземних держав щодо взаємодії та забезпечення озброєної охорони іноземних повітряних суден працівниками правоохоронних органів держав реєстрації повітряних суден.

114. Суб'єкти авіаційної діяльності забезпечують перевезення у вантажному відсіку повітряного судна багажу, який у індивідуальному порядку ідентифікований як супроводжуваний або несупроводжуваний, пройшов догляд та тільки тих осіб, що перевозяться цим же рейсом.

Експлуатанти, а також уповноважені ними суб'єкти авіаційної діяльності вводять та виконують заходи щодо встановлення приналежності багажу, який перевозиться у вантажному відсіку повітряного судна, особам, які вилітають на цьому повітряному судні. Експлуатанти призначають посадову особу, яка приймає рішення щодо надання дозволу на перевезення у вантажному відсіку багажу, приналежність якого встановлена.

Перевезення багажу фізичної особи повітряним судном іншого рейсу заборонено за виключенням обставин, викладених у пункті 119 цієї Програми.

115. Після реєстрації та прийому багажу від пасажирів або членів екіпажу, забезпечується його захист від несанкціонованого доступу, доки багаж не буде повернуто цим особам у пункті призначення.

Відповідальність за запобігання несанкціонованого доступу до зареєстрованого багажу несуть керівники та посадові особи підрозділів суб'єктів авіаційної діяльності згідно розроблених суб'єктами інструкцій, а після завантаження на борт повітряного судна - експлуатант.

Багаж, оформлений для перевезення у місцях відмінних від аеропортових реєстраційних стійок, підлягає охороні з часу оформлення для його перевезення.

116. Доступ до зон контролю на безпеку багажу, його сортування, накопичення та перевантаження (стерильні зони, охоронювані зони обмеженого доступу та критичні частини цих зон) дозволяється лише особам, яким надано дозвіл на перебування у відповідній зоні.

Працівники, які працюють у таких зонах, повинні не допускати до них сторонніх осіб та повідомляти про факти спроби проникнути до цих зон своєму керівництву та уповноваженому працівнику служби авіаційної безпеки.

117. Багаж доставляється на борт повітряного судна після здійснення контролю на безпеку. У разі надходження інформації про неналежне здійснення контролю на безпеку, багаж може бути вивантажений для проведення повторного контролю на безпеку, у тому числі у транзитному аеропорту.

118. Зареєстрований багаж особи, яка не приймається до перевезень з міркувань безпеки або через відмову у проходженні контролю на безпеку цією особою, підлягає вивантаженню.

Уповноважена особа суб'єкта авіаційної діяльності зобов'язана повідомити про такого пасажира підрозділ Міністерства внутрішніх справ України в аеропорту (митного органу та органу Державної прикордонної служби, у разі міжнародного перевезення).

119. Експлуатанти мають право перевозити у багажному відсіку повітряного судна несупроводжуваний багаж, який відокремлено від пасажира або члена екіпажу з причин, які не залежать від них, у том числі за погодних умов, технічних або інших видів затримок, засилань тощо, тільки після проведення догляду такого багажу.

120. У кожному аеропорту створюються умови для зберігання засланого, незапитаного, невпізнаного багажу на період, встановлений для його досилання, запитання або знищення. Такий багаж перед його розміщенням у приміщення для зберігання, повинен пройти контроль на авіаційну безпеку. У разі, якщо такий багаж знаходиться під митним контролем, при його обробці враховуються вимоги законодавства України з питань державної митної справи.

Засланий, незапитаний, невпізнаний багаж може зберігатися не більше 60 діб. Після цього він підлягає знищенню по акту.

121. Багаж трансферних пасажирів, який перевозиться у вантажних відсіках, підлягає догляду таким самим чином, як і багаж пасажирів, для яких це перший пункт посадки, якщо інше не визначено центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

122. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, підлягають обов'язковому догляду до завантаження їх на борт повітряного судна.

123. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, до яких не був застосований догляд, не приймаються до перевезення та завантаження на борт повітряного судна.

124. Заходи контролю на безпеку вантажу, призначеного для перевезення вантажними рейсами, встановлюються на підставі оцінки рівня загрози та ризиків, яку здійснює центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації. У будь-якому випадку здійснюється перевірка перевізних документів, фізичний огляд стану упаковки та визначення зареєстрованих агентів та/або відомих вантажовідправників, але не обмежується цим. У разі можливості проводиться догляд вантажу за допомогою спеціальних технічних засобів контролю на безпеку або біосенсорів.

125. Сертифікація та затвердження зареєстрованих агентів, відомих вантажовідправників здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації за поданням експлуатантів та аеропортів.

126. Зареєстрований агент, відомий вантажовідправник визначає особу у своєму управлінському апараті, яка відповідає за забезпечення авіаційної безпеки. ЇЇ призначення погоджується із центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

127. Державна адміністрація зв'язку України забезпечує встановлення в місцях міжнародного поштового обміну відповідного обладнання для здійснення догляду поштових відправлень та несе відповідальність за їх безпеку.

128. Для попередження та запобігання вкладання зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів у вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, відправлення міжнародної прискореної пошти, вони мають оброблятися та зберігатися у захищених приміщеннях.

У таких приміщеннях визначаються контрольована та неконтрольована зони, зона обмеженого доступу, що охороняється, критичні частини такої зони та стерильні зони.

З метою попередження доступу до них сторонніх осіб, вводиться пропускний режим, а у зонах обмеженого доступу, що охороняється - також контроль на безпеку.

Після догляду вантажу, кур'єрських та поштових відправлень забезпечується їх захист від несанкціонованого доступу до моменту вильоту повітряного судна, у яке вони завантажуються.

129. У разі підвищення рівня загрози, супроводження пасажирів, багажу та вантажу, кур'єрських та поштових відправлень у зоні обмеженого доступу, що охороняється, здійснюється співробітниками підрозділів служб (комплексів) авіаційної безпеки та/або Міністерства внутрішніх справ України, якщо такі функції покладені на підрозділ Міністерства внутрішніх справ України, за угодою з суб'єктом авіаційної діяльності, та/або уповноваженими особами експлуатанта.

Процес супроводження повинен бути безперервним, забезпечувати надійне відокремлення пасажирів, які пройшли контроль на безпеку, від їх багажу, а також від пасажирів інших рейсів та осіб, які за своїми функціональними обов'язками не повинні з ними контактувати.

130. Експлуатанти та аеропорти включають до своїх програм авіаційної безпеки та реалізують відповідні процедури та заходи контролю на безпеку з метою попередження розміщення зброї, вибухових та інших небезпечних пристроїв в бортхарчування, бортприпаси та супутні засоби.

Суб'єкти наземного обслуговування, які виробляють бортхарчування (кетерінгові компанії), як у контрольованій зоні аеропорту, так і за її межами, розробляють програми авіаційної безпеки, у яких визначають та на практиці виконують належні процедури та заходи контролю в цілях безпеки для запобігання несанкціонованого доступу на територію їх підприємств та розміщення зброї, вибухових та інших небезпечних пристроїв та речовин (на приклад, отруйних) в бортхарчуванні та бортприпасах.

Розташовані за межами охоронюваної зони обмеженого доступу аеропорту кетерінгові компанії забезпечують охорону бортхарчування від несанкціонованого доступу на ділянці від пункту приготування бортхарчування до зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту.

131. У разі виконання суб'єктами авіаційної діяльності авіації загального призначення та авіаційних робіт, а також фізичною особою-експлуатантом повітряного судна польотів з аеропорту (аеродрому) цивільної авіації, забезпечення авіаційної безпеки таких суб'єктів авіаційної діяльності здійснюється на загальних підставах, як для комерційної авіації у відповідності до вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому). Пілоти, пасажири, їх ручна поклажа та багаж, вантаж проходять контроль на безпеку на загальних підставах, окрім осіб, визначених у п. 97 Програми.

132. У разі виконання польоту з зльотно-посадкового майданчику, площадки авіахімробіт або іншої площадки, у тому числі, підібраної з повітря, до аеропорту (аеродрому), з якого виконуються комерційні транспортні перевезення, суб'єкт авіаційної діяльності авіації загального призначення, авіаційних робіт та фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні здійснити процедури огляду повітряного судна з метою виявлення сторонніх предметів, ідентифікації пасажирів та забезпечити проведення догляду їх ручної поклажі та багажу сертифікованим персоналом.

Після прибуття на аеродром, повітряне судно розташовується на окремій стоянці для повітряних суден авіації загального призначення, а екіпаж разом із співробітниками служби авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) здійснює догляд повітряного судна. Лише після цього повітряне судно може виконувати польоти до інших аналогічних аеропортів (аеродромів) або бути прийнято під охорону.

Пасажири такого повітряного судна прямують до виходу з контрольованої зони на загальних підставах. Подальший політ пасажирів на цьому або іншому повітряному судні можливий лише після проходження контролю на безпеку.

Розділ IX
ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

133. Суб'єкти авіаційної діяльності використовують, але не обмежуються цим, наступні технічні засоби забезпечення безпеки:

1) обладнання для захисту від проникнення до контрольованої зони та зон обмеженого доступу:

а) захисні огорожі;

б) контрольно-пропускні пункти;

в) автоматизовані системи контролю доступу;

г) кодові замки, відеодомофони тощо;

д) інше обладнання;

2) обладнання для виявлення, попередження підготовки та фіксації скоєння актів незаконного втручання:

а) сигналізація проникнення через захисні огорожі;

б) охоронна сигналізація доступу у приміщення;

в) замкнута телевізійна система відеоспостереження;

г) інше обладнання;

3) обладнання для проведення контролю на безпеку:

а) рентгенотелевізійні інтроскопи;

б) стаціонарні металошукачі;

в) портативні (ручні) металодетектори;

г) детектори вибухових речовин, у тому числі детектори вибухових та небезпечних рідин;

д) багаторівневі автоматизовані системи виявлення вибухових речовин та пристроїв;

е) сканери для контролю осіб;

и) симуляційні камери;

і) інші, у тому числі новітні технічні засоби контролю на безпеку.

4) обладнання для знешкодження небезпечних предметів та речовин:

а) захисні укриття з насипом для знешкодження вибухонебезпечних предметів і речовин;

б) нейтралізатори вибуху;

в) транспортні засоби для перевезення вибухонебезпечних предметів і речовин;

г) інше обладнання;

5) допоміжне обладнання та засоби:

а) засоби зв'язку (стаціонарні телефонні апарати з визначенням номера абонента, переносні та стаціонарні радіостанції, засоби мобільного зв'язку тощо);

б) автомобільний транспорт високої прохідності, обладнаний стаціонарними радіостанціями;

в) інші засоби.

134. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації з метою запобігання використанню недоброякісної продукції при захисті цивільної авіації від актів незаконного втручання:

розробляє державні та технічні галузеві стандарти та технічні умови на технічні засоби контролю на безпеку і вносить зміни до діючих відповідно до законодавства;

проводить сертифікацію технічних засобів та обладнання контролю на безпеку (пункт 3), обладнання для захисту від проникнення до контрольованої зони та об'єктів аеропорту (підпункт 1в), обладнання для виявлення, попередження підготовки та фіксації скоєння актів незаконного втручання (підпункт 2а) пункту 133 Цієї Програми;

проводить випробування інших технічних засобів забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації від актів незаконного втручання.

135. Суб'єкти авіаційної діяльності мають право придбавати та експлуатувати технічні засоби та обладнання забезпечення безпеки лише тих виробників, що мають сертифікати відповідності на таке обладнання, видані центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації згідно з законодавством України.

Перелік таких виробників та моделей обладнання доводяться до заінтересованих суб'єктів авіаційної діяльності центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

Ввезення для застосування із-за кордону обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації, що не виробляється в Україні, можливо лише за наявності сертифікату відповідності.

136. Рентгенівське обладнання для контролю на безпеку застосовується відповідно до норм радіаційної безпеки.

137. Засоби вимірювальної техніки для обслуговування обладнання для забезпечення безпеки підлягають випробуванню акредитованою метрологічною службою (лабораторією) згідно з вимогами національного законодавства.

138. Суб'єкти авіаційної діяльності та центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації в інтересах безпеки авіації можуть закуповувати технічні засоби забезпечення безпеки, з урахуванням обладнання, яке вже експлуатується, у єдиного виконавця (виробника).

Істотні умови договорів купівлі-продажу обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації повинні містити умови сервісного обслуговування цього обладнання, підготовки технічного персоналу з його обслуговування та експлуатації.

139. Відомості про мінімальні та максимальні рівні спрацьовування сигналізації стаціонарного метало детектора арочного типу, а також чутливість обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації повинні наводитися у правилах експлуатації такого обладнання та встановлюватися з використанням контрольно-перевірних засобів.

У разі відсутності таких правил обладнання не може бути прийнято до експлуатації.

Підвищення або зменшення рівня чутливості зазначеного обладнання повинно обумовлюватися встановленим рівнем загрози.

140. Суб'єкти авіаційної діяльності включають у свої програми авіаційної безпеки дані про технічні засоби забезпечення безпеки цивільної авіації, що використовується, а також методи і періодичність його перевірок.

З метою тестування технічних засобів для проведення контролю на безпеку суб'єкти авіаційної діяльності повинні використовувати стандартний тестовий набір.

141. Обладнання, що використовується для забезпечення безпеки цивільної авіації, повинне експлуатуватися відповідно до вимог інструкцій і правил, розроблених виробником такого обладнання та затверджених центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

142. Суб'єкти авіаційної діяльності, що використовують технічні засоби контролю на безпеку, зобов'язані складати графіки його профілактичного технічного обслуговування та ремонту і мати сертифікований персонал для їх здійснення.

Розділ X
НАБІР, ВІДБІР ТА ПІДГОТОВКА З АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗАЛУЧЕНІ ДО ВИКОНАННЯ ЦІЄЇ ПРОГРАМИ

143. З метою ефективного створення засад впровадження та виконання заходів захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання всіма органами, задіяними в забезпеченні виконання цієї Програми, центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконанням Програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу (далі - Програма підготовки з авіаційної безпеки), яка затверджується у встановленому порядку.

144. Для якісної, своєчасної підготовки та перепідготовки з авіаційної безпеки персоналу, юридичні особи, які задіяні у виконанні цієї Програми, розробляють та впроваджують річні програми підготовки персоналу.

На підставі цих програм кожна юридична особа забезпечує своєчасне відповідне навчання свого персоналу в навчальних закладах (центрах) з авіаційної безпеки, у тому числі іноземних, що мають сертифікат, виданий або визнаний центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

145. Вимоги до персоналу, який працює у сфері забезпечення авіаційної безпеки в суб'єктах авіаційної діяльності, стосовно його загальної і спеціальної освіти, віку, набутого досвіду та стану здоров'я, кваліфікаційних вимог визначаються Програмою підготовки з авіаційної безпеки.

З метою якісного підбору персоналу, якому надається право знаходження без супроводження у контрольованій зоні аеропорту, уповноважені особи суб'єктів авіаційної діяльності, відповідальні за підбір цього персоналу, зобов'язані організувати перевірки кандидатів у порядку, визначеному у Програмі підготовки з авіаційної безпеки, за напрямами:

за попереднім місцем роботи чи навчання;

за місцем проживання (у тому числі, через правоохоронні органи);

у правоохоронних органах (наявність судимостей, відгуки по попередньому місцю роботи, місцю проживання);

за станом здоров'я;

у пунктах наркологічного контролю тощо.

Зібрана інформація є інформацією для службового користування; зберігається та використовується відповідно до норм та правил роботи з документами для службового користування.

Перевірка проводиться до надання права доступу до контрольованої зони.

146. Рішення про прийом на роботу, пов'язану з виконанням функцій щодо забезпечення авіаційної безпеки, приймається керівником суб'єкта авіаційної діяльності після проходження кандидатом на роботу навчання з авіаційної безпеки та отримання сертифіката з авіаційної безпеки за профілем роботи.

Можливі підстави щодо відмови у прийнятті на роботу або звільнення з займаної посади викладені у пункті 54 цієї Програми.

147. Правила сертифікації навчальних закладів, які проводять підготовку та перепідготовку персоналу з питань авіаційної безпеки, персоналу, який пройшов навчання в таких закладах, а також підготовки, перепідготовки та сертифікації інструкторів, які здійснюють навчання з авіаційної безпеки, встановлюються Правилами сертифікації навчальних закладів та персоналу з авіаційної безпеки, які розробляються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджуються у встановленому порядку.

148. Навчальні програми, які використовуються сертифікованими навчальними закладами (центрами) при підготовці та перепідготовці у сфері авіаційної безпеки, затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації. Розробка таких програм покладається на сертифікованих центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації інструкторів, які здійснюють навчання з авіаційної безпеки. Вимоги до програм підготовки визначаються у Програмі підготовки з авіаційної безпеки.

149. Навчальні програма, які не затверджені центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації, не можуть використовуватися при навчанні.

Персонал, який не має дійсного сертифікату про навчання з авіаційної безпеки за профілем основної роботи, не може бути допущений до виконання робіт.

Навчальні заклади з підготовки з авіаційної безпеки ведуть облік осіб, які пройшли навчання, із зазначенням термінів та результатів навчання та звітують про результати навчання перед центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації.

150. Центральний органом виконавчої влади з питань цивільної авіації здійснює контроль та надає допомогу під час проведення навчальними закладами семінарів і курсів з питань авіаційної безпеки.

151. З метою визначення рівня підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації здійснює перевірки відповідності організації та проведення навчального процесу затвердженим програмам.

152. У разі, якщо центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації має обґрунтовані підстави вважати незадовільним рівень викладання інструкторами предмета з причини недостатньої компетенції, він має право анулювати затверджений курс або забезпечити, щоб діяльність такого інструктора була призупинена. Такі підстави зазначаються у Програмі підготовки з авіаційної безпеки.

153. Керівник суб'єкта авіаційної діяльності відповідає за проведення учбових курсів по ознайомленню з питаннями авіаційної безпеки всіх осіб, які працюють у цьому суб'єкті та які до цього не проходили курси підготовки з авіаційної безпеки.

154. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації здійснює обмін інформацією з Міжнародною організацією цивільної авіації, іншими міжнародними організаціями та Договірними державами при розробці програм підготовки в сфері авіаційної безпеки.

155. Персонал суб'єктів авіаційної діяльності авіації загального призначення та авіаційних робіт, який має відношення до захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, а також фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні проходити регулярну підготовку з питань авіаційної безпеки у сертифікованих навчальних центрах згідно з Програмою підготовки з авіаційної безпеки.

Розділ XI
КООРДИНАЦІЯ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

156. Інформація про спробу скоєння або скоєння акту незаконного втручання невідкладно повідомляється правоохоронним органам та, у разі міжнародного аеропорту - митним, згідно зі схемою оповіщення, яка розробляється у кожному суб'єкті авіаційної діяльності та погоджується:

аеропортами, експлуатантами, провайдерами аеронавігаційного обслуговування - з територіальними органами Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України за місцем розташування, а міжнародними аеропортами - також з підрозділом органу охорони державного кордону та митним органом, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску;

суб'єктами наземного обслуговування - з аеропортами за місцем виробничої діяльності.

157. У разі отримання інформації про можливість скоєння акту незаконного втручання по відношенню до цивільного повітряного судна, центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації вводить додаткові заходи, що передбачають охорону та догляд такого повітряного судна, якщо воно ще перебуває на землі, і, по можливості, завчасно направляє повідомлення про прибуття такого повітряного судна відповідним адміністраціям аеропортів та органів обслуговування повітряного руху зацікавлених держав, якщо повітряне судно вже вилетіло.

158. При наявності інформації про можливість скоєння акту незаконного втручання по відношенню до цивільного повітряного судна, суб'єкт авіаційної діяльності, який експлуатує це повітряне судно, у взаємодії з аеропортом, де знаходиться таке повітряне судно, забезпечує проведення спеціального догляду такого повітряного судна з метою виявлення прихованої зброї, вибухових речовин або інших небезпечних пристроїв, предметів або речовин.

159. На території України заходи щодо припинення акту незаконного втручання, попередження можливих негативних наслідків здійснюються згідно з вимогами законодавства. Безпосередньо врегулювання кризової ситуації здійснюється під керівництвом Служби безпеки України або Міністерства внутрішніх справ, у межах їх повноважень, згідно з відповідними планами.

160. Кожний суб'єкт авіаційної діяльності, що задіяний при врегулюванні кризової ситуації, розробляє план відповідно до меж своєї участі.

161. У плані зазначаються керівники операції, склад керівного штабу, кількість особового складу від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, суб'єктів авіаційної діяльності, що залучаються до операції, необхідне обладнання і засоби зв'язку, функції відповідних підрозділів та порядок їх дій за етапами операції. Окремими розділами визначається залучення аварійно-рятувальних сил та засобів до ліквідації можливих наслідків кризової ситуації та місце розташування представників засобів масової інформації.

162. У разі вчинення акту незаконного втручання у відношенні повітряного судна українського експлуатанта на території іншої держави або повітряного судна експлуатанта іншої держави на території України, відповідна сторона керується положеннями як національного, так і міжнародного законодавства.

163. З метою визначення ефективності планів, призначених для врегулювання кризових ситуацій, і підтримання практичних навичок керування діями у відповідь на вчинення актів незаконного втручання, проводяться практичні заняття, які є формою спільної підготовки підрозділів зацікавлених юридичних осіб.

Відповідальними за їх підготовку і проведення є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, зазначені в плані дій у відповідь на вчинення актів незаконного втручання, в частині, що їх стосується.

164. Керівники суб'єктів авіаційної діяльності несуть відповідальність за підготовку персоналу суб'єктів авіаційної діяльності, які вони очолюють, до дій у відповідь при спробі скоєння або скоєнні акту незаконного втручання.

165. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації у межах компетенції вживає необхідних заходів щодо забезпечення безпеки пасажирів та екіпажу повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, під час їх перебування на землі, до того часу, поки вони не зможуть продовжити виконувати свій політ.

166. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації збирає всю необхідну інформацію про політ повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, та надає отриману інформацію всім іншим державам, у межах юрисдикції яких перебувають відповідні органи обслуговування повітряного руху, у тому числі органи в аеропорту відомого або ймовірного пункту призначення для того, щоб своєчасно вжити необхідних заходів безпеки на повітряних лініях, а також у відомому або ймовірному пункті приземлення повітряного судна.

167. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації надає повітряному судну, що зазнав акту незаконного втручання, таке сприяння, включаючи забезпечення аеронавігаційного обслуговування повітряного руху та видачу дозволу на посадку, яке може диктуватися обставинами.

168. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації у взаємодії з іншими органами виконавчої влади вживає заходів для того, щоб повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання та здійснило посадку на території України, було затримано на землі, якщо його виліт не пов'язаний з першочерговою необхідністю забезпечення життя людей.

Проте, ці заходи повинні враховувати, що подальше продовження польоту пов'язане з серйозною небезпекою.

169. У разі якщо іноземне повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання, здійснило посадку на території України, центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації найбільш швидкими засобами повідомляє про здійснення посадки таким повітряним судном державу, в якій зареєстровано таке повітряне судно, державу, яка є експлуатантом, а також держави, громадяни яких загинули або отримали тілесні пошкодження, були затримані в якості заручників або, за наявною інформацією, знаходяться на борту повітряного судна, та надає таким же чином цим державам іншу відповідну інформацію.

Також центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації інформує, як найшвидше, інші держави, з якими є спільний авіаційний простір, уразі:

захоплення повітряного судна на землі або у повітряному просторі України;

приземлення захопленого повітряного судна на території України;

якщо захоплене повітряне судно залишило територію України.

170. У разі вчинення акту незаконного втручання, центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації готує та передає до Міжнародної організації цивільної авіації:

якнайшвидше термінове сповіщення про акт незаконного втручання з урахуванням вимог абзацу першого пункту 169;

остаточне сповіщення про акт незаконного втручання у найкоротші строки після врегулювання кризової ситуації.

171. Після врегулювання кризової ситуації командир та члени екіпажу повітряного судна, щодо якого була вчинена спроба або акт незаконного втручання, письмово інформують керівника авіаційного суб'єкта про заходи, вжиті для запобігання або ліквідації наслідків такого акту.

Керівник авіаційного суб'єкта подає до центрального орган виконавчої влади з питань цивільної авіації повну інформацію про вчинення або спробу вчинення акту незаконного втручання.

172. Керівник штабу з врегулювання кризової ситуації призначає особу, яка відповідальна за надання інформації засобам масової інформації. Іншим членам штабу та учасникам операції забороняється спілкування з засобами масової інформації.

Всі запити засобів масової інформації передаються та обробляються тільки цією особою. Ця особа готує та надає, за погодженням з керівником штабу, відповіді представникам ЗМІ, проводить прес-конференції, якщо це необхідно.

173. Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій забезпечують у частині, що їх стосується, наявність уповноваженого і спеціально навченого персоналу, що знаходиться в постійній готовності для використання його а аеропортах, обслуговуючих цивільну авіацію, з метою надання допомоги в боротьбі з передбачуваними або фактичними актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, вжиття заходів для перевірки, знешкодження та, при необхідності, ліквідації підозрілих небезпечних пристроїв або інших потенційних джерел небезпеки в аеропортах.

Розділ XII
ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД КІБЕРЗАГРОЗ

174. З метою захисту цивільної авіації від кіберзагроз центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації:

визначає основні пріоритети державної політики в сфері протидії кіберзагрозам цивільної авіації;

здійснює державний нагляд за станом захисту критично важливих інформаційних авіаційних систем суб'єктами авіаційної діяльності від кіберзагроз в цивільній авіації;

при оцінці рівня загрози цивільній авіації враховує стан захисту критично важливих інформаційних авіаційних систем суб'єктами авіаційної діяльності від кіберзагроз;

затверджує перелік критично важливих інформаційних авіаційних систем; проводить їх ідентифікацію, збір, узагальнення та облік даних;

впроваджує систему відбору, перевірки та підготовки фахівців з питань протидії кіберзагрозам в цивільній авіації.

175. Суб'єкти авіаційної діяльності для протидії кіберзагрозам:

визначають перелік критично важливих інформаційних авіаційних систем, що використовуються в суб'єкті авіаційної діяльності, втручання в роботу яких прирівнюється до акту незаконного втручання, подають його на затвердження до центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації;

розробляють і створюють моделі загроз для кожної критично важливої інформаційної авіаційної системи, погоджують ці моделі з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації;

здійснюють технічний захист кожної з критично важливих інформаційних авіаційних систем;

впроваджують контроль за ефективністю заходів захисту та, у разі необхідності, застосовують додаткові заходи безпеки у рамках суб'єкта авіаційної діяльності.

Розділ XIII
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХИЩЕНОСТІ СУБ'ЄКТІВ АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

176. З метою контролю за дотриманням вимог Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації разом з іншими державними органами, задіяними в забезпеченні виконання цієї Програми, розробляє та реалізує Державну програму контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації, яка затверджується у встановленому порядку.

177. Для визначення рівня захищеності цивільної авіації від актів незаконного втручання, підготовки персоналу до дій у разі вчинення акту незаконного втручання, оперативного та ефективного усунення виявлених недоліків та вжиття додаткових заходів захисту, що відповідають характеру і рівню загрози цивільній авіації, центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації проводяться на регулярній основі планові, позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.

Державні органи, задіяними в забезпеченні виконання цієї Програми, складають плани та проводять перевірки забезпечення авіаційної безпеки підрозділами своїх відомств, які працюють у аеропорту.

Суб'єкти авіаційної діяльності розробляють та впроваджують програми контролю якості авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів у відповідності до вимог Державної програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.

178. Планові перевірки підрозділяються на сертифікаційні та міжсертифікаційні.

Кожний суб'єкт авіаційної діяльності підлягає плановій перевірці не більше одного разу на рік, якщо інше не визначено умовами видачі сертифікату.

Планові перевірки проводяться з метою глибокого вивчення стану забезпечення авіаційної безпеки та встановлення відповідності системи авіаційної безпеки діючим стандартам. Планові перевірки повинні бути максимально вичерпними. Про такі перевірки суб'єкт повідомляється завчасно.

Позапланові перевірки (інспекції) здійснюються у разі отримання інформації щодо зниження у суб'єкті авіаційної діяльності рівня захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання або невідповідності рівня захисту рівню загрози, а також за обґрунтованим запитом правоохоронного органу.

Рамки позапланової перевірки охоплюють конкретні види діяльності або частини забезпечення авіаційної безпеки суб'єктом авіаційної діяльності. Позапланові перевірки можуть проводитися без попереднього повідомлення та включати гласні та негласні ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.

Ситуаційні експерименти (випробування) проводяться з метою випробування заходів авіаційної безпеки та представляють собою імітацію спроби скоєння акту незаконного втручання. Можуть проводитися як гласним так і негласним способом.

Огляд стану авіаційної безпеки являє собою оцінку потреб системи безпеки і призначений як для виявлення вразливих місць, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання, так і для підготовки рекомендацій щодо усунення недоліків. Огляд проводиться кожного разу, коли наявність загрози обумовлює необхідність підвищення рівня безпеки для нейтралізації різних ризиків, яким можуть піддаватися конкретні суб'єкти авіаційної діяльності.

Масштаби оглядів можуть змінюватись від цільової оцінки до загальної оцінки стану заходів безпеки.

Спостереження проводиться з метою збору інформації шляхом безпосередньої реєстрації дій працівників суб'єктів авіаційної діяльності, подій, явищ і процесів, що відбуваються в певних умовах, з метою з'ясування їх відповідності діючому законодавству з авіаційної безпеки.

Порядок проведення планових, позапланових перевірок стану авіаційної безпеки, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень встановлюється у Державній програмі контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації, інших нормативних документах цивільної авіації.

179. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації може залучати для здійснення перевірок, ситуаційних експериментів, випробувань досвідчених працівників служб авіаційної безпеки інших аеропортів, експлуатантів, співробітників правоохоронних органів, а також спеціалістів і незалежних експертів. Такі особи повинні пройти навчання у відповідності до Програми підготовки з авіаційної безпеки.

180. За результатами перевірок, ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень складаються акти з викладенням виявлених недоліків, пропозиціями та терміном їх усунення.

181. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації згідно із законодавством застосовує санкції до суб'єктів авіаційної діяльності та фізичних осіб, які порушують вимоги чинного законодавства з питань авіаційної безпеки.

182. Керівники суб'єктів авіаційної діяльності на підставі розроблених програм контролю якості авіаційної безпеки своїх підприємств організовують розробку планів та проведення перевірок стану забезпечення авіаційної безпеки. За результатами перевірок складаються акти з визначенням недоліків та заходів щодо їх усунення з встановленням термінів усунення та відповідальних за усунення недоліків.

Такі перевірки проводять спеціально підготовлені інспектори з нагляду за станом авіаційної безпеки цивільної авіації та особи уповноважені на проведення перевірок. Вони безпосередньо підпорядковуються керівнику суб'єкта авіаційної діяльності або його заступнику з авіаційної безпеки. Атестація кандидата в інспектори здійснюється комісією центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації, яку очолює керівник його структурного підрозділу з авіаційної безпеки.

183. Керівники аеропортів та експлуатантів подають до органу державного регулювання діяльності цивільної авіації звіти про стан забезпечення авіаційної безпеки та результати роботи служб авіаційної безпеки:

щоквартально - до п'ятого числа наступного кварталу;

щорічно - до десятого числа наступного року.

Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації готує щоквартальні та щорічні звіти про стан забезпечення авіаційної безпеки, виявлені недоліки та заходи щодо їх усунення.

184. Аналіз та узагальнення інформації, визначення рівня забезпечення авіаційної безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації.

185. Інформація про загрозу авіаційній безпеці, отримана з будь-якого джерела, з метою своєчасного реагування терміново передається до Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ або їх регіональних (територіальних) органів (підрозділів) та центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації.

186. Інформація про загрозу авіаційній безпеці носить конфіденційний характер і доводиться центральним орган виконавчої влади з питань цивільної авіації до кожної заінтересованої юридичної особи в частині, що її стосується.

187. Оцінка рівня загрози та ризиків авіаційній безпеці суб'єктів авіаційної діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації на підставі інформації, отриманої від правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних.

188. Оцінку рівня загрози повітряним суднам авіації загального призначення та авіаційних робіт, персоналу, задіяному при виконанні таких польотів, а також пасажирам, які при цьому перевозяться здійснює центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації, а при базуванні таких повітряних суден на злітно-посадкових майданчиках та площадках авіахімробіт - також командир повітряного судна.

189. Оцінка рівня загрози та ризиків здійснюється на підставі Інструкції оцінки рівня загрози безпеки цивільної авіації, яка розробляється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджується у встановленому порядку. В інструкції визначаються критерії загрози, включаючи інформацію про діяльність міжнародних і внутрішніх терористичних угруповань, а також перелік адекватних заходів, що вживаються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації, суб'єктами авіаційної діяльності, правоохоронними органами відповідно до рівня загрози.

190. На підставі Інструкції оцінки рівня загрози безпеки цивільної авіації керівники аеропортів та авіакомпаній розробляють інструкції для своїх підприємств та проводять оцінку рівня загрози та ризиків.

191. Додаткові заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки можуть бути вжиті як на постійній, так і на тимчасовій основі залежно від отриманої інформації про загрозу, а також щодо аеропорту, окремої його зони або об'єкта, повітряного судна.

192. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації призначає комісію для проведення розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

193. У разі спроби або вчинення акту незаконного втручання на території України щодо повітряних суден іноземних експлуатантів урядову комісію з розслідування такого акту призначає Кабінет Міністрів України.

194. Розслідування акту незаконного втручання проводиться відповідно до Правил проведення службових розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, що розробляється центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому порядку.

195. У разі, якщо акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації стосується інтересів іншої держави, дозвіл на участь у розслідуванні такого акту уповноваженим представникам цієї держави може дати Кабінет Міністрів України за ініціативою спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

Висновки за результатами розслідування від імені України надаються цій державі в установленому порядку.

196. Розслідування акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, вчиненого за межами України проти повітряного судна, що знаходиться у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, проводиться згідно із законодавством держави, на території якої вчинено акт незаконного втручання. За згодою уповноваженого органу такої держави для участі в розслідуванні можуть бути направлені уповноважені представники України.

197. Комісія, призначена для проведення розслідування акту незаконного втручання, після його закінчення складає акт за результатами розслідування з визначенням причин, заходів для підвищення рівня авіаційної безпеки, пропозицій щодо подальшого запобігання здійсненню таких актів та внесенням корективів до відповідних програм безпеки.

198. Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації доводить результати проведення розслідування акту незаконного втручання до відома всіх заінтересованих сторін у частині, що їх стосується, а також інформує Міжнародну організацію цивільної авіації щодо заходів, які вжиті для усунення виявлених за результатами розслідування недоліків.

Розділ XIV
ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

199. Фінансування витрат на забезпечення авіаційної безпеки здійснюється за рахунок аеропортового збору за забезпечення авіаційної безпеки в конкретному аеропорту та державного збору з авіаційної безпеки, що надходить до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях.

Аеропортовий збір за забезпечення авіаційної безпеки справляється кожним аеропортом та направляється виключно на забезпечення авіаційної безпеки відповідного аеропорту.

Державний збір з авіаційної безпеки є загальнодержавним та направляється на проведення загальнодержавних видатків на забезпечення авіаційної безпеки та інші витрати центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації, пов'язані з забезпеченням виконання його функцій з безпеки авіації.

Використання коштів на проведення загальнодержавних видатків на забезпечення авіаційної безпеки та інші витрати центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації, пов'язані з забезпеченням виконання його функцій з безпеки авіації, здійснюється по окремій бюджетній програмі на підставі та в межах річного кошторису за коштами, що надійшли до Фонду за справлений державний збір з авіаційної безпеки.

____________

Опрос