Идет загрузка документа (123 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно охраны культурного наследия (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 18.11.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Абзац шостий статті 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) викласти у такій редакції:

"ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час проведення польових (підводних) археологічних досліджень археологічних предметів на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України";

2. Пункт "г" частини першої статті 184 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27; 2009 р., N 29, ст. 396; із змінами, внесеними Законами України від 6 вересня 2012 N 5245-VI і від 2 жовтня 2012 року N 5395-VI) викласти у такій редакції:

"г) складання проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;".

3. У Законі України "Про охорону культурної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 39, ст. 333; 2005 р., N 5, ст. 114; 2007 р., N 33, ст. 440; 2009 р., N 8, ст. 105; 2011 р., N 4, ст. 22, N 32, ст. 316, N 34, ст. 343; 2013, N 40, ст. 535; із змінами, внесеними Законами України 16 жовтня 2012 року N 5461-VI; 2 липня 2013 року N 365-VII):

1) статтю 1 доповнити абзацами такого змісту:

"об'єкт всесвітньої спадщини - об'єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини;

буферна зона - виділена відповідно до норм міжнародного права та вимог цього Закону територія навколо об'єкта всесвітньої спадщини, в межах якої встановлюється відповідний режим використання з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності такого об'єкта;";

2) у статті 5:

назву статті викласти у такій редакції:

Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини";

у частині першій:

пункти 3, 5 і 7 викласти у такій редакції:

"3) подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення;";

"5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення;";

"7) подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо затвердження Списку історичних населених місць України та про внесення змін до нього;";

у пункті 9 слова "та покладених на нього актами Президента України" виключити;

у частині другій:

пункти 5, 7, 10 і 12 викласти у такій редакції:

"5) оголошення топографічно визначених територій чи водних об'єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;";

"7) встановлення режиму використання пам'яток національного значення, їх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;";

"10) управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення;";

"12) затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток національного значення, історико-культурних заповідників державного значення, національних та державних музеїв, охоронюваних археологічних територій, меж і режимів використання історичних ареалів населених місць;";

пункт 14 викласти у такій редакції:

"14) погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках державного значення, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини;";

у пункті 18 слова "затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів," виключити, після слова "Законом" виключити знак ",";

пункт 19 після слів "земляних робіт" доповнити словами "на територіях пам'яток національного значення, історико-культурних заповідників державного значення, історико-культурних заповідних територіях, в історичних ареалах населених місць";

у пункті 25 слова "та покладених на нього актами Президента України" виключити;

частину третю виключити;

3) у статті 6:

а) у частині першій:

пункт 2 після слів "та про внесення змін до нього" доповнити словами ", занесення виявлених об'єктів культурної спадщини до Переліку виявлених об'єктів культурної спадщини";

пункти 4 і 9 викласти у такій редакції:

"4) затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток місцевого значення, історико-культурних заповідників місцевого значення, музеїв, за винятком зазначених у пункті 14 статті 5 цього Закону;

"9) погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;";

у пункті 13 слова "реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок" замінити словами "дозволів на переміщення (перенесення) виявлених об'єктів культурної спадщини";

у пункті 14 слова "затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів," виключити;

пункт 15 після слів "земляних робіт" доповнити словами "за винятком територій, зазначених у пункті 19 частини другої статті 5 цього Закону";

б) у частині другій:

пункти 7 і 10 виключити;

у пункті 9 слова "затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів," виключити;

частину третю виключити;

4) статтю 61 викласти в такій редакції:

"Стаття 61. Порядок надання органами охорони культурної спадщини адміністративних послуг

1. Право на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини надається суб'єктам господарювання (юридичні особи, фізичні особи - підприємці), фізичним особам за результатами одержання наданих органами охорони культурної спадщини адміністративних послуг, у тому числі документів дозвільного характеру:

1) дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток, виявлених об'єктів культурної спадщини;

2) дозволу на проведення робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць (далі - дозвіл на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини) у разі:

проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам'яток, об'єктів всесвітньої спадщини;

проведення містобудівних, архітектурних, ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт;

зміни призначення пам'ятки (її частини), здійснення написів, позначок на пам'ятці, на її території та в її охоронній зоні;

3) дозволу на відновлення земляних робіт;

4) погодження відчуження або передачі пам'яток (їх частин) їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

5) погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць;

6) погодження науково-проектної документації на виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів всесвітньої спадщини, пам'яток;

7) висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

8) анулювання документа дозвільного характеру за заявою суб'єкта господарювання, фізичної особи;

9) переоформлення документа дозвільного характеру за заявою суб'єкта господарювання, фізичної особи;

10) продовження строку дії документа дозвільного характеру за заявою суб'єкта господарювання, фізичної особи.

Адміністративні послуги, у тому числі документи дозвільного характеру, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

2. Видача документів дозвільного характеру, анулювання, переоформлення та видача дублікатів документів дозвільного характеру суб'єктам господарювання здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Порядок видачі органами охорони культурної спадщини документів дозвільного характеру, анулювання, переоформлення та видачі дублікатів таких документів визначає Кабінет Міністрів України.

3. Заява на отримання документа дозвільного характеру, адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій формі.

Заява підписується керівником юридичної особи, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем або уповноваженою особою.

У разі подання заяви уповноваженою особою до заяви додається копія документа, який підтверджує право уповноваженої особи представляти інтереси заявника.

Заява та документи, що додаються до неї, можуть бути надіслані рекомендованим листом з описом вкладення, при цьому підпис заявника (фізичної особи) та уповноваженої ним особи засвідчується нотаріально.

Перелік документів, необхідних для одержання адміністративної послуги, у тому числі документів дозвільного характеру, визначаються цим Законом.

4. Документи дозвільного характеру та адміністративні послуги, зазначені у підпунктах "а" і "б" пункту 1 частини першої цієї статті, надаються строком на один рік. Строк дії документа дозвільного характеру, адміністративної послуги обчислюється починаючи від дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше. Строк дії документа дозвільного характеру може бути продовжено одноразово на один рік.

5. Орган охорони культурної спадщини зобов'язаний видати документ дозвільного характеру, надати адміністративну послугу або письмову обґрунтовану відмову видачі документа дозвільного характеру, наданні адміністративної послуги, протягом тридцяти календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання, фізичною особою заяви про видачу документа дозвільного характеру, надання адміністративної послуги та відповідних документів, за винятком випадків, визначених цим Законом.

Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається у термін, визначений Земельним кодексом України.

6. Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру, наданні адміністративної послуги є:

1) подання неповного пакета документів, необхідних для одержання адміністративної послуги, у тому числі документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком або виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

2) невідповідність документів, поданих для одержання адміністративної послуги, у тому числі документа дозвільного характеру, вимогам щодо їх оформлення.

Інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, наданні адміністративної послуги визначаються цим Законом.

7. Підставами для анулювання документа дозвільного характеру є:

1) заява суб'єкта господарювання, фізичної особи про анулювання документа дозвільного характеру;

2) припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

3) смерть фізичної особи;

4) надання в заяві та документах, що додаються до неї, поданих для одержання адміністративної послуги, у тому числі документа дозвільного характеру, недостовірної інформації;

5) використання пам'ятки (її частини) у спосіб, що становить загрозу її пошкодження, руйнування чи знищення;

6) неприпинення земляних робіт у разі виявлення знахідок археологічного або історичного характеру під час їх проведення та неповідомлення відповідного органу охорони культурної спадщини про виявлення зазначених знахідок, відновлення таких робіт до завершення археологічного дослідження відповідної території;

7) зміна меж та/або режиму використання території, пов'язаної з охороною культурної спадщини, у разі, коли реалізація проекту чи проведення певних робіт, щодо яких видано документ дозвільного характеру, не відповідають зміненому режиму використання такої території, що негативно вплине на режим збереження об'єктів культурної спадщини;

8) невиконання рішення органу охорони культурної спадщини про усунення порушень, пов'язаних з додержанням основних вимог та особливих умов провадження діяльності, зазначених у документі дозвільного характеру, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;

9) передача дозволу або його копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження діяльності, на яку видано дозвіл;

10) відмова особи, що отримала дозвіл, від проведення органом охорони культурної спадщини перевірки.

8. До заяви суб'єкта господарювання, фізичної особи про анулювання документа дозвільного характеру додається документ дозвільного характеру, що підлягає анулюванню, та документи, що підтверджують підстави для анулювання такого документа (для фізичних осіб - копія паспорта, копія свідоцтва про смерть).

Рішення про анулювання документа дозвільного характеру приймається органом охорони культурної спадщини протягом двох робочих днів і видається особисто або надсилається суб'єкту господарювання, фізичній особі поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

9. Дія документа дозвільного характеру зупиняється, припиняється невідкладно після отримання особою рішення про зупинення дії чи анулювання документа дозвільного характеру.

10. Новий документ дозвільного характеру видається в установленому порядку в разі усунення причин, які стали підставою для його анулювання.

11. Підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є:

зміна найменування юридичної особи або прізвища, імені та по батькові фізичної особи-підприємця, фізичної особи;

зміна місцезнаходження юридичної особи, місця проживання фізичної особи - підприємця, фізичної особи.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання, фізична особа зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати відповідному органу охорони культурної спадщини заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує такі підстави (для фізичних осіб - копія паспорта).

Відповідний орган охорони культурної спадщини протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлений документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві.

Одночасно з переоформленим документом дозвільного характеру відповідний орган охорони культурної спадщини на вимогу суб'єкта господарювання, фізичної особи видає безоплатно засвідчену копію такого документа.

У разі переоформлення документа дозвільного характеру відповідний орган охорони культурної спадщини не пізніше наступного робочого дня з дня переоформлення документа дозвільного характеру приймає рішення про визнання недійсним документа дозвільного характеру, що переоформлений.

Строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлений.

Непереоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

12. Підставами для видачі дубліката документа дозвільного характеру є:

втрата документа дозвільного характеру;

пошкодження документа дозвільного характеру.

У разі втрати документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання, фізична особа протягом п'яти робочих днів з дня його втрати зобов'язані подати відповідному органу охорони культурної спадщини заяву про видачу дубліката документа дозвільного характеру.

У разі коли документ дозвільного характеру непридатний для використання внаслідок його пошкодження, суб'єкт господарювання, фізична особа подає заяву про видачу дубліката документа дозвільного характеру та непридатний для використання документ.

Строк дії дубліката документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у втраченому або пошкодженому документі дозвільного характеру.

Суб'єкт господарювання, фізична особа що подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого, провадять діяльність на підставі копії заяви про видачу дубліката документа дозвільного характеру, зареєстрованої відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідний орган охорони культурної спадщини зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про видачу дубліката документа дозвільного характеру видати суб'єкту господарювання, фізичній особі дублікат документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого.

У разі видачі дубліката документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого відповідний орган охорони культурної спадщини не пізніше наступного робочого дня з дня видачі дубліката документа дозвільного характеру приймає рішення про визнання недійсним документа дозвільного характеру, що втрачений або пошкоджений.";

5) у статті 14:

у пункті "б" частини першої слова "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини,";

частину третю статті 14 виключити;

6) у статті 17:

перше речення частини другої після слова "державною" доповнити словами "або комунальною";

частину п'яту після слів "у державну" доповнити словами "або комунальну", доповнити новим реченням такого змісту:

"У разі повного дослідження земельної ділянки на території пам'ятки археології, виявленого об'єкта археологічної спадщини та відсутності в межах дослідженої території археологічних об'єктів, які не можуть бути переміщені (перенесені) на інше місце і підлягають консервації, музеєфікації та подальшому використанню в культурно-освітніх цілях, що підтверджується звітом за результатами археологічного дослідження, така земельна ділянка може бути відчужена із земель державної чи комунальної власності.";

7) статтю 18 викласти у такій редакції:

"1. Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за погодженням:

органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації - щодо пам'яток місцевого значення (їх частин);

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам'яток національного значення (їх частин).";

2. Для одержання погодження відчуження або передачі пам'яток (їх частин) їхніми власниками іншим особам у володіння, користування або управління до заяви додаються:

а) засвідчені заявником копії:

правовстановлюючого документа на пам'ятку (її частину);

охоронного договору на пам'ятку (її частину), укладеного власником з відповідним органом охорони культурної спадщини;

б) оновлена фотофіксація пам'ятки (її частини);

в) матеріали технічної інвентаризації приміщень (будівлі) (поповерхові плани / технічний паспорт приміщень, що підлягають відчуженню, передачі у володіння, користування чи управління);

г) попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки (її частини), робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці (її частині) з метою утримання її в належному стані, або проект договору про передачу пам'ятки (її частини) у володіння, користування чи управління, істотною умовою якого повинно бути забезпечення особою, якій передається пам'ятка (її частина), збереження пам'ятки (її частини) відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини (у разі приватизації пам'ятки, її частини).

3. Підставами для відмови у погодженні відчуження або передачі пам'яток (їх частин) їхніми власниками іншим особам у володіння, користування або управління є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) використання пам'ятки (її частини), у спосіб, що не відповідає встановленому режиму;

3) пам'ятка не підлягає приватизації (у разі приватизації пам'ятки, її частини).".

4. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.";

9) в абзаці першому частини другої статті 20:

у першому реченні слова "Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини" замінити словами "Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини";

у другому реченні слова "Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим" та "відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради" замінити відповідно словами "Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини" та "відповідна сільська, селищна, міська рада";

8) статтю 22 викласти у такій редакції:

"Стаття 22. Заборона знесення, зміни, заміни пам'яток, а також виявлених об'єктів культурної спадщини та порядок їх переміщення (перенесення)

1. Пам'ятки, а також виявлені об'єкти культурної спадщини, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

2. Переміщення (перенесення) пам'ятки, а також виявленого об'єкта культурної спадщини на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку, а також виявлений об'єкт культурної спадщини на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки, а також виявленого об'єкта культурної спадщини (обміри, фотофіксація тощо) за дозволом:

1) Кабінету Міністрів України - щодо пам'яток національного значення за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам'яток місцевого значення;

3) органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації - щодо виявлених об'єктів культурної спадщини.

3. Для одержання дозволу на переміщення (перенесення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини до заяви додаються:

1) обґрунтування необхідності переміщення (перенесення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини;

2) копія облікової документації на пам'ятку, виявлений об'єкт культурної спадщини;

3) акт огляду технічного стану пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини;

4) науково-проектна документація на перенесення пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини;

5) матеріали фіксації пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини, фотофіксація місця, куди планується перенести (перемістити) пам'ятку, виявлений об'єкт культурної спадщини, ескізний проект;

6) згода на перенесення (переміщення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини її (його) власника або уповноваженого ним органу (особи) та власника (користувача) земельної ділянки або уповноваженого ним органу (особи), на яку планується перенести (перемістити) пам'ятку, виявлений об'єкт культурної спадщини.

Щодо переміщення (перенесення) пам'яток національного значення заява подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, який протягом тридцяти календарних днів зобов'язаний підготувати Кабінету Міністрів України пропозиції про переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення або надати письмову обґрунтовану відмову у наданні такого дозволу.

4. Підставами для відмови у видачі дозволу на переміщення (перенесення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) допущення помилок, що потребує коригування науково-проектної документації;

3) відсутність підстав для переміщення (перенесення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини.

5. Фінансування всіх заходів з вивчення, фіксації, переміщення (перенесення) пам'яток, а також виявлених об'єктів культурної спадщини, що підлягають переміщенню (перенесенню) відповідно до цього Закону, здійснюється за рахунок коштів замовника робіт, які викликали необхідність переміщення (перенесення) пам'яток, а також виявлених об'єктів культурної спадщини. Якщо переміщення (перенесення) пам'яток, а також виявлених об'єктів культурної спадщини є необхідним внаслідок дії непереборної сили, вивчення та фіксація пам'ятки, а також виявленого об'єкта культурної спадщини здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.";

10) у статті 24:

частину третю замінити частинами третьою - п'ятою такого змісту:

"3. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу:

органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації - щодо пам'яток місцевого значення (їх частин), їх територій та їх охоронних зон;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам'яток національного значення (їх частин), їх територій та їх охоронних зон.

4. У разі зміни призначення пам'ятки (її частини), здійснення написів, позначок на пам'ятці національного чи місцевого значення, на її території та в її охоронній зоні для одержання дозволу на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини до заяви додаються:

засвідчені заявником копії охоронного договору на пам'ятку, її частину, паспорта пам'ятки;

акт технічного стану пам'ятки.

5. Підставами для відмови у видачі дозволу на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини у разі зміни призначення пам'ятки (її частини), здійснення написів, позначок на пам'ятці, на її території та в її охоронній зоні є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) незадовільний технічний стан пам'ятки;

3) здійснення написів, позначок на території пам'ятки та в її охоронній зоні не відповідає встановленому режиму використання, що може призвести до повної або часткової втрати предмета охорони пам'ятки;

4) зміна використання пам'ятки (її частини) не відповідає встановленому режиму, що може призвести до повної або часткової втрати предмета охорони пам'ятки, її пошкодження, руйнування або знищення.".

У зв'язку з цим частини четверту і п'яту вважати відповідно частинами шостою і сьомою;

частину сьому викласти у такій редакції:

"7. Розміщення реклами на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках національного значення, в межах історико-культурних заповідників державного значення, в зонах їх охорони, історико-культурних заповідних територій, історичних ареалів населених місць, дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.";

Розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах історико-культурних заповідників місцевого значення, в зонах їх охорони дозволяється за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Вимоги та заборони щодо розміщення зовнішньої реклами на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в їх буферних зонах, на пам'ятках, в межах зон охорони цих пам'яток, історико-культурних заповідних територій, історичних ареалів населених місць визначаються Законом України "Про рекламу".";

11) статтю 26 доповнити новими частинами четвертою - сьомою такого змісту:

"4. Для одержання погодження науково-проектної документації на виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам'яток до заяви додаються:

1) науково-проектна документація у передбаченій договором на її розроблення кількості примірників, один з яких залишається в архіві відповідного органу охорони культурної спадщини:

2) аркуш погодження науково-проектної документації (за необхідності);

3) засвідчені заявником копії:

затвердженого в установленому порядку реставраційного завдання на розроблення науково-проектної документації;

охоронного договору на пам'ятку, її частини;

паспорта пам'ятки.

5. Підставами для відмови у погодженні науково-проектної документації на виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам'яток є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) допущені помилки та відхилення від затвердженого в установленому порядку реставраційного завдання на розроблення науково-проектної документації, що потребують коригування науково-проектної документації.

6. У разі виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток для одержання дозволу на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини до заяви додаються:

1) засвідчені заявником копії:

затвердженого в установленому порядку реставраційного завдання на розроблення науково-проектної документації;

титульного аркушу затвердженої в установленому порядку науково-проектної документації;

аркушу погодження науково-проектної документації з відмітками про погодження та/або листи про погодження науково-проектної документації (архітектурно-будівельна частина) організацій, що внесені в аркуш погодження і визначені реставраційним завданням;

звіт за результатами експертизи проекту будівництва, одержаного в установленому порядку;

2) довідка за підписом заявника, у якій зазначається інформація про:

відповідальних осіб генерального проектувальника (проектувальника): головного архітектора проекту, наукового керівника проекту, особи, що здійснює авторський нагляд, особи, відповідальної за проведення робіт (найменування посади, прізвище, ім'я та по батькові, номер телефону, серія та номер кваліфікаційного сертифікату);

у разі подання заяви замовником робіт - інформація про підприємство - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток (повне найменування, місцезнаходження, прізвище, ім'я, по батькові керівника підприємства, номер телефону, серія та номер ліцензії).

7. Підставами для відмови у видачі дозволу на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини у разі виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) недотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, допущення помилок, що потребує коригування науково-проектної документації;

3) невідповідність підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток, вимогам, встановленим у частині першій цієї статті.";

12) в абзаці другому частини першої статті 31 слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини" замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.";

13) статтю 32 викласти в такій редакції:

"Стаття 32. Зони охорони пам'яток, історичні ареали населених місць

1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, навколо них встановлюються зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режим використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

2. З метою захисту традиційного характеру середовища населені місця вносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затверджує Кабінет Міністрів України.

Межі та режим використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Для населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначаються межі та режим використання історичних ареалів, межі територій розташованих в його межах об'єктів культурної спадщини, зон охорони пам'яток та режими їх використання. Розроблення (коригування) містобудівної документації здійснюється після розроблення (коригування) історико-архітектурного опорного плану, який погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.";

14) у статті 33:

в абзаці другому частини п'ятої та абзаці третьому частини шостої слова "центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини";

в абзаці першому частини шостої слова "центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини";

15) статтю 35 виключити;

16) статті 36 і 37 викласти в такій редакції:

"Стаття 36. Припинення земляних робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру

1. Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їх подальше проведення, вжити заходів до забезпечення збереженості такої знахідки і протягом однієї доби повідомити про це орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу).

2. Орган охорони культурної спадщини протягом двох днів з дня отримання повідомлення про зупинення проведення робіт повинен забезпечити огляд уповноваженою ним особою місця відкриття знахідки археологічного або історичного характеру.

3. Якщо в строк, визначений у частині другій цієї статті, огляд не буде проведений, земляні роботи можуть бути продовжені.

4. Після проведення огляду місця відкриття знахідки археологічного або історичного характеру орган охорони культурної спадщини приймає рішення про:

1) продовження земляних робіт, якщо знайдений об'єкт (предмет) не представляє археологічної або історичної цінності;

2) проведення археологічного дослідження відповідної земельної ділянки, на якій виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, у строк не більше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення з віднесенням витрат на рахунок замовника земляних робіт.

5. Земляні роботи можуть бути відновлені після завершення археологічного дослідження відповідної території на підставі дозволу органу охорони культурної спадщини, який прийняв рішення про проведення археологічного дослідження земельної ділянки, на якій виявлено знахідку археологічного або історичного характеру.

Для одержання дозволу на відновлення земляних робіт до заяви додається короткий звіт за результатами проведених археологічних досліджень відповідної території

Підставами для відмови у видачі дозволу на відновлення земляних робіт є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) наявність на досліджуваній території нерухомих об'єктів археологічної спадщини, які не можуть бути переміщені (перенесені) на інше місце і підлягають консервації, музеєфікації та подальшому використанню в культурно-освітніх цілях.

6. Власник або користувач земельної ділянки, на якій проводяться археологічні дослідження, має право на відшкодування витрат, які ним понесені у зв'язку з проведенням таких робіт, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Стаття 37. Захист об'єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць

1. З метою захисту об'єктів культурної спадщини, у тому числі археологічних об'єктів, що можуть бути виявлені, збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, меліоративні, шляхові, земляні роботи на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць здійснюються за дозволом:

органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації - щодо пам'яток місцевого значення, їх територій, історико-культурних заповідників місцевого значення, їх зон охорони, на виявлених об'єктах культурної спадщини на підставі погоджених з ним програм і проектів;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам'яток національного значення, їх територій, історико-культурних заповідників державного значення, історико-культурних заповідних територій, їх зон охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць на підставі погоджених з ним програм і проектів.

2. Для одержання погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць до заяви додаються:

1) науково-проектна, проектна документація (вихідні дані, архітектурно-будівельна частина) у передбаченій договором на її розроблення кількості примірників, один з яких залишається в архіві відповідного органу охорони культурної спадщини;

3. Підставами для відмови у погодженні програм і проектів містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в буферних зонах, на пам'ятках, їх територіях, виявлених об'єктах культурної спадщини, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) допущені помилки, що потребують коригування науково-проектної, проектної документації.

4. У разі проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць для одержання дозволу на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини до заяви додаються:

1) засвідчені заявником копії:

титульного аркушу затвердженого в установленому порядку проекту (архітектурно-будівельна частина);

звіту за результатами експертизи проекту будівництва, одержаного в установленому порядку;

документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (підтверджує державну реєстрацію права власності чи права користування земельною ділянкою або оренди земельної ділянки);

звіту за результатами археологічного дослідження відповідної території (за наявності);

2) довідка за підписом заявника, у якій зазначається інформація про особу, яка здійснюватиме археологічний нагляд за проведенням робіт (найменування посади, прізвище, ім'я та по батькові, номер телефону, дата та номер дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок).

5. Підставами для відмови у видачі дозволу на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць є:

1) підстави, зазначені у пунктах 1 і 2 частини шостої статті 61 цього Закону;

2) недотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, допущення помилок та недотримання зазначених вимог, що потребує коригування проекту будівництва.

6. Відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності здійснюється за погодженням з органами охорони культурної спадщини проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій".";

17) доповнити Закон розділом VI1 такого змісту:

"Розділ VII. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ОБ'ЄКТІВ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 371. Включення об'єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини

1. Подання про включення об'єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, через Національну комісію України у справах ЮНЕСКО.

Критерії для включення об'єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини визначаються Операційними настановами (практичними рекомендаціями) з імплементації Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (далі - Конвенція), прийнятими Комітетом всесвітньої спадщини.

Порядок підготовки матеріалів для включення об'єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

2. На об'єктах всесвітньої спадщини встановлюється охоронний знак ЮНЕСКО.

Межі території об'єктів всесвітньої спадщини позначаються відповідними знаками, форма і порядок встановлення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Стаття 372. Вимоги щодо збереження об'єктів всесвітньої спадщини

1. Основними вимогами щодо збереження об'єктів всесвітньої спадщини є:

широке інформування наукової (в тому числі міжнародної) громадськості про заходи, пов'язані із збереженням таких об'єктів;

залучення як експертів членів Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних місць (ІКОМОС) до розгляду науково-проектної документації щодо збереження таких об'єктів;

встановлення навколо об'єктів всесвітньої спадщини охоронних (буферних) зон;

обмеження нового будівництва на територіях об'єктів всесвітньої спадщини та в їх буферних зонах відповідно до встановленого у межах таких територій режиму;

запобігання та усунення негативних наслідків транспортного та іншого техногенного навантаження;

проведення моніторингу стану об'єктів всесвітньої спадщини та їх територій.

2. У межах території об'єкта всесвітньої спадщини та його буферної зони, в історичних населених місцях, території та/або пам'ятки, комплекси (ансамблі) яких включені до Списку всесвітньої спадщини, зберігається:

традиційний характер середовища історичного населеного місця, який визначається мережею вулиць і розплануванням на ділянки (парцеляцією), а також характером забудови;

зв'язок між різними за характером міськими просторами (забудованими, вільними від забудови та озелененими);

форма і вигляд будівель і споруд, обумовлені їх структурою, об'ємом, стилістикою, масштабом і масштабністю, матеріалом, кольором і декором;

зв'язки історичного населеного місця з навколишнім середовищем, природним і створеним людиною;

соціальні функції міста, набуті ним під час історичного розвитку.

Стаття 373. Забезпечення охорони і збереження об'єктів всесвітньої спадщини

1. Про наміри розпочати на об'єкті всесвітньої спадщини, його території та в межах буферної зони великі за обсягом реставраційні роботи або нове будівництво, що може вплинути на видатну універсальну цінність об'єкта всесвітньої спадщини, замовник робіт або уповноважена ним особа інформує Комітет всесвітньої спадщини для отримання рекомендацій стосовно пошуку відповідних рішень, які гарантуватимуть повну збереженість видатної універсальної цінності зазначеного об'єкта.

Порядок інформування Комітету всесвітньої спадщини про намір розпочати на об'єкті всесвітньої спадщини, його території та в буферній зоні роботи, які можуть вплинути на видатну універсальну цінність об'єкта всесвітньої спадщини, склад матеріалів, що обґрунтовують можливість та/або необхідність проведення таких робіт, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини враховуються під час прийняття рішень про можливість проведення таких робіт та при розробленні відповідної науково-проектної документації.

2. У разі проведення робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах буферних зон дозвіл на проведення робіт на об'єктах культурної спадщини видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації, програм і проектів у порядку, визначеному статтями 26 і 37 цього Закону з урахуванням вимог частини першої цієї статті.

3. На об'єкт культурної спадщини, запропонований для включення до Списку всесвітньої спадщини та прийнятий до розгляду Комітетом всесвітньої спадщини, до винесення Комітетом рішення щодо включення такого об'єкта до Списку всесвітньої спадщини або відхилення пропозиції поширюються вимоги, зазначені в статті 372 цього Закону та частинах перший і другій цієї статті.

Стаття 374. Особливості управління об'єктом всесвітньої спадщини

1. Управління об'єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який визначає основні напрями та програми щодо його захисту, збереження та інтеграції в суспільне життя відповідно до основних положень Конвенції та інших міжнародних договорів України.

План управління об'єктом всесвітньої спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

2. Управління об'єктом всесвітньої спадщини, який розташований на території України та однієї або кількох держав - сторін Конвенції, які мають суміжні кордони (транскордонний об'єкт всесвітньої спадщини), здійснюється на підставі плану управління, який розробляється разом з такими державами на підставі укладених між ними міжнародних договорів.

Стаття 375. Моніторинг стану збереження об'єкта всесвітньої спадщини

1. Для визначення та проведення оцінки стану збереження об'єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, забезпечує здійснення комплексу заходів щодо проведення моніторингу стану збереження такого об'єкта.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, через Національну комісію України у справах ЮНЕСКО подає Центру всесвітньої спадщини звіт про стан збереження об'єктів всесвітньої спадщини та про виконання Конвенції.";

18) статтю 38 після слів "передбачених статтями 22 і 37 цього Закону," доповнити словами "фінансові санкції, передбачені статтею 45 цього Закону,";

19) статті 43 - 45 викласти в такій редакції:

"Стаття 43. Відповідальність за порушення законодавства про охорону культурної спадщини

1. Суб'єкти господарювання (юридичні особи, фізичні особи - підприємці) і фізичні особи, які порушили законодавство про охорону культурної спадщини, несуть відповідальність відповідно до закону.

Стаття 44. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення законодавства про охорону культурної спадщини

1. Суб'єкти господарювання несуть відповідальність у вигляді фінансових санкцій за такі правопорушення:

1) за проведення будь-яких незаконних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат;

2) за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, доведення їх до стану руйнації - у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат;

3) за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі п'ятисот мінімальних заробітних плат;

4) за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору на пам'ятку (її частину) або порушення ним режиму використання пам'ятки (її частини) - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

5) за розміщення зовнішньої реклами на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць без погодження з органом охорони культурної спадщини - у розмірі ста мінімальних заробітних плат;

6) невиконання законних розпоряджень і приписів органів охорони культурної спадщини у разі проведення робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць за відсутності передбачених цим Законом документів дозвільного характеру або недотримання вимог, зазначених у таких документах, - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат;

7) створення перешкод для діяльності посадових осіб органів охорони культурної спадщини під час виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені суб'єктами господарювання, яких протягом року піддано стягненню за такі самі порушення, тягнуть за собою накладення фінансових санкцій, визначеного у відповідному абзаці частини першої цієї статті, у подвійному розмірі.

3. Фінансові санкції можуть бути накладені на суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

4. У разі вчинення суб'єктами господарювання двох або більше правопорушень фінансові санкції накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Стаття 45. Порядок накладення та сплати фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини

1. Справи про правопорушення, передбачені статтею 44 цього Закону, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, обласною, Київською та Севастопольською міською, районною державною адміністрацією, відповідним виконавчим органом сільської, селищної міської ради.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої її порушено, не пізніше ніж за три дні до дати розгляду, у невідкладних випадках - не пізніше ніж за один день.

Повідомлення про розгляд справи надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу) особи, щодо якої порушено справу, або вручається такій особі чи її представнику під розписку у строк, достатній для прибуття до місця розгляду справи у визначений час.

Справа розглядається за участю особи, щодо якої порушено справу, або її представника. В разі відсутності особи, щодо якої порушено справу, або її представника справу може бути розглянуто, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях особи не виявлено ознак правопорушення, передбаченого статтею 44 цього Закону, або не доведено факт вчинення правопорушення.

2. Фінансові санкції передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, уповноваженою посадовою особою обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

3. Постанови про накладення фінансових санкцій за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

4. Постанова протягом двох робочих днів після її винесення надсилається особі, стосовно якої прийнято рішення про накладення фінансових санкцій, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або видається її представнику під розписку.

5. Фінансові санкції підлягають сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми фінансових санкцій в повному обсязі, надсилається відповідному органу охорони культурної спадщини, який їх наклав.

У разі несплати фінансових санкцій в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Не підлягає виконанню постанова, яку не звернуто до виконання протягом одного року з дня винесення.

6. Постанову про накладення фінансових санкцій може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.";

20) статтю 46 виключити;

21) частину третю статті 47 викласти в такій редакції:

"3. Особи, діяльність яких нанесла шкоду пам'ятці, її території, зонам її охорони, історичному ареалу населеного місця (у тому числі незаконним будівництвом) і призвела до порушення традиційного характеру середовища, зобов'язані за власний кошт відновити попередній стан пам'ятки, її території, зон її охорони, історичного ареалу населеного місця, а у разі, коли таке відновлення неможливе, - відшкодувати шкоду відповідно до закону.";

22) розділ IX викласти в такій редакції:

"Розділ IX. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 48. Міжнародні договори

1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону культурної спадщини, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 49. Міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної спадщини

1. Україна здійснює співробітництво з міжнародними державними і недержавними організаціями у сфері охорони культурної спадщини в рамках міжнародних програм і проектів ЮНЕСКО у сфері охорони культурної спадщини - Міжнародною радою з охорони пам'яток та історичних місць (IKOMOC), Міжнародним дослідним центром збереження і реставрації культурних цінностей (Римський центр) (IKKPOM), Радою Європи та іншими міжнародними організаціями.

2. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення рівноправних відносин у сфері охорони культурної спадщини з іноземними науковими установами та організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України.".

23) у тексті Закону слова "орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим", "щойно виявлений об'єкт культурної спадщини" у всіх відмінках замінити словами відповідно "орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини", "виявлений об'єкт культурної спадщини" у відповідному відмінку.

4. Частину четверту статті 16 Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62; 2012 р., N 2 - 3, ст. 3) викласти в такій редакції:

"4. Розміщення зовнішньої реклами на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Зовнішній вигляд та інженерно-технічне оснащення зовнішньої реклами повинно відповідати технічному стану пам'яток, традиційному характеру їх середовища і не створювати перешкод для видового розкриття пам'яток, їх комплексів (ансамблів) та загрози для їх цілісності.".

5. У Законі України "Про охорону археологічної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 26, ст. 361; 2011 р., N 4, ст. 22, N 32, ст. 316, N 34, ст. 343):

1) у статті 1:

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що дає право на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України;";

доповнити статтю абзацами такого змісту:

"наукова археологічна експертиза - діяльність, метою якої є виявлення об'єктів археологічної спадщини шляхом обстеження територій та водних об'єктів, вивчення архівних матеріалів, а також підготовка науково обґрунтованих експертних висновків щодо наявності на обстежуваних територіях об'єктів археологічної спадщини, визначення їх меж і режимів використання, можливості та умов виконання містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, інших земляних і підводних робіт на об'єктах експертизи;

археологічні предмети - речі, виготовлені людиною, що перебувають під земною поверхнею чи водою або вилучені з об'єктів археологічної спадщини на території України чи інших держав, вік яких становить не менш як сто років та які є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток культури, життєдіяльність минулих поколінь.";

2) абзац одинадцятий статті 3 викласти в такій редакції:

"визначення критеріїв щодо видачі кваліфікаційних документів та дозволів на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України.";

3) у статті 4:

у частині першій слово "спеціально" виключити;

у частині другій:

в абзаці першому слово "спеціально" виключити;

абзац другий замінити абзацами такого змісту:

"центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;".

У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий вважати відповідно абзацами четвертим - шостим;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини;";

абзац шостий після слів "міської ради" доповнити словами " (у разі його утворення місцевою радою) (далі - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради)";

4) у статті 6:

у частині першій:

абзац третій виключити;

в абзаці п'ятому слова "та покладених на нього актами Президента України" виключити;

у частині другій:

абзац п'ятий викласти у такій редакції:

"погодження документації із землеустрою у випадках, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій";";

абзац сьомий викласти в такій редакції:

"видача дозволів на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України;";

доповнити частину після абзацу сьомого новим абзацом такого змісту:

"оголошення топографічно визначених територій чи водних об'єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;".

У зв'язку з цим абзаци восьмий - дванадцятий вважати відповідно абзацами дев'ятим - тринадцятим;

в абзаці тринадцятому слова "та покладених на нього актами Президента України" виключити;

5) у статті 7:

у абзаці першому частини першої слова "органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим" замінити словами "органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини";

абзаци третій і сьомий виключити;

у абзаці дев'ятому слова "затверджених або погоджених відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;" замінити словами "дозволів, передбачених цим Законом та Законом України "Про охорону культурної спадщини" або з відхиленням від них";

6) статтю 71 виключити;

7) частину четверту статті 8 викласти у такій редакції;

"Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.";

8) статтю 9 викласти в такій редакції:

"Стаття 9. Принципи та види наукових досліджень археологічної спадщини

1. Принципами наукового дослідження археологічної спадщини є:

застосування, де це можливо, неруйнівних методів дослідження;

завдання якнайменшої шкоди об'єктам археологічної спадщини та запобігання тому, щоб об'єкти археологічної спадщини залишалися розкритими після завершення польових (підводних) археологічних досліджень без забезпечення їх належного збереження, консервації та раціонального використання;

проведення наукової фіксації усіх етапів дослідження і всіх виявлених знахідок та інших матеріальних залишків;

публікація результатів наукового дослідження археологічної пам'ятки.

2. Наукові дослідження археологічної спадщини включають:

вивчення історико-архівних даних щодо об'єктів археологічної спадщини;

польові (підводні) археологічні дослідження (археологічні розвідки, розкопки, наукова археологічна експертиза, рятувальні дослідження);

післяпольові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам'яток і предметів, знайдених під час польових (підводних) археологічних досліджень, підготовка науково обґрунтованих висновків за результатами наукової археологічної експертизи тощо).";

9) статтю 10 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Дозвіл на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України

1. Польові (підводні) археологічні дослідження на території України проводяться за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Дозвіл видається археологу, який є громадянином України, має практичний досвід проведення польових (підводних) археологічних досліджень, на підставі кваліфікаційного документа., який видається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У дозволі зазначається можливість використання металодетектора, детектора неоднорідності ґрунту, навігаційно-геодезичного приладу, іншого пошукового обладнання та/або відповідної технології. Використання не зазначених у дозволі металодетекторів, детекторів неоднорідності ґрунту, навігаційно-геодезичних приладів, іншого пошукового обладнання та/або відповідної технології забороняється.

2. Дозвіл на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України видається на ім'я фізичної особи - наукового працівника за клопотанням установ та організацій, статутна діяльність яких передбачає проведення археологічних досліджень.

1) у клопотанні на видачу дозволу зазначається:

прізвище, ім'я та по батькові, посада наукового працівника;

місце проведення археологічних розвідок, розкопок (область, район, місто, район у місті, селище, село);

вид робіт (розвідки, розкопки, підводні археологічні дослідження);

характер досліджень (наукові, рятувальні дослідження, розвідка), обґрунтування необхідності їх проведення (завдання та мета дослідження, очікувані результати, кількість та площа ділянок, які планується дослідити);

у разі проведення археологічних розкопок зазначається тип і вид об'єкта культурної спадщини, на якому планується проведення розкопок, його хронологічна або культурна належність;

обґрунтування необхідності проведення археологічних розкопок, розвідок, підводних археологічних досліджень;

установа, до якої повинні бути передані на зберігання виявлені в процесі досліджень знахідки;

найменування та серійний номер металодетектора, детектора неоднорідності ґрунту, навігаційно-геодезичного приладу, іншого пошукового обладнання та/або відповідної технології, що будуть використовуватись в процесі досліджень;

2) до клопотання додаються:

засвідчена в установленому порядку копія кваліфікаційного документу;

відомості про власника (користувача) земельної ділянки, на які планується проведення археологічних розвідок, розкопок;

перелік об'єктів, розміщених на території запропонованого місця розкопок, на які поширюється дія Закону України "Про авторське право і суміжні права" (твори архітектури, паркова і ландшафтна архітектура, твори образотворчого мистецтва тощо) перелік власників цих об'єктів та документи, що підтверджують їх згоду на проведення відповідних робіт.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не пізніше ніж через місяць з дня отримання відповідного клопотання та документів безоплатно видає дозвіл на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України або письмову обґрунтовану відмову у його видачі.

4. Підставами для відмови у видачі дозволу на польових (підводних) археологічних досліджень на території України є:

1) невідповідність документів, поданих для одержання дозволу, вимогам щодо їх оформлення, неподання або подання не у повному обсязі документів;

2) наявності зафіксованих порушень науковим працівником, на ім'я якого видається дозвіл, вимог цього Закону, перевищення обсягів робіт або невиконання умов, визначених попереднім дозволом;

3) проведення науковим працівником робіт на об'єктах культурної спадщини, які не були зазначені у попередньому дозволі;

4) неподання або подання не в повному обсязі науковим працівником звіту про роботи, виконані відповідно до попереднього дозволу;

5) непередачі (або передання без офіційної документації) до відповідних профільних державних сховищ предметів і колекцій та звіту про проведення попередніх польових (підводних) археологічних досліджень.

5. Порядок видачі та форму дозволу на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України визначає Кабінет Міністрів України.

6. Дозвіл на проведення польових (підводних) археологічних досліджень до початку проведення зазначених у дозволі робіт повинен бути зареєстрований в органі охорони культурної спадщини за місцем проведення робіт.

7. Для реєстрації дозволу до відповідного органу охорони культурної спадщини подається:

оригінал та копія виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, дозволу;

копія паспорта особи, якій видано дозвіл, з обов'язковим пред'явленням оригіналу.

Відповідний орган охорони культурної спадщини робить відмітку на зворотному боці виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, дозволу про його реєстрацію.

Без реєстрації дозволу проведення робіт забороняється.";

10) доповнити Закон статтями 101, 102 і 111 такого змісту:

"Стаття 101. Забезпечення збереження археологічної спадщини під час проведення дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, водою, та інших земляних робіт

1. З метою забезпечення збереження археологічної спадщини, у тому числі археологічних об'єктів та археологічних предметів, дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, водою на території України, а також інші земляні роботи на пам'ятках, їх територіях, у зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць проводяться виключно за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Дозвіл на проведення земляних робіт на пам'ятках, їх територіях, у зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць видається відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

2. Дозвіл на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, водою на території України, видається згідно з програмами, погодженими з відповідним органом охорони культурної спадщини, виконавцю таких досліджень, уповноваженому на їх проведення організацією або установою, до статутних завдань якої належить проведення відповідних досліджень.

У дозволі зазначається можливість використання металодетектора, детектора неоднорідності ґрунту, навігаційно-геодезичного приладу, іншого пошукового обладнання та/або відповідної технології. Використання не зазначених у дозволі металодетекторів, детекторів неоднорідності ґрунту, навігаційно-геодезичних приладів, іншого пошукового обладнання та/або відповідної технології забороняється.

3. Виконавець досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, водою, зобов'язаний:

передати всі знайдені під час проведення дослідження рухомі предмети на постійне зберігання до музею відповідного профілю (військово-історичного, науково-технічного, краєзнавчого тощо);

після закінчення робіт здати дозвіл та звіт про проведення дослідження органу, який видав дозвіл;

забезпечити упорядкування території після завершення робіт.

4. Дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, водою, а також інші земляні роботи на пам'ятках, їх територіях, у зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць проводяться під наглядом археологів, які мають дозвіл на проведення польових (підводних) археологічних досліджень.

Виконавець дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, а також виконавці земляних робіт зобов'язані сприяти археологам у здійсненні нагляду за проведенням зазначених досліджень та робіт.

5. Дозвіл на проведення дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, на території України видається виконавцю таких досліджень - фізичній особі, яка відповідає за проведення зазначених робіт, за клопотанням установи чи організації, статутна діяльність якої передбачає проведення таких робіт.

1) у клопотанні на видачу дозволу зазначається:

прізвище, ім'я та по батькові особи, яка відповідає за проведення робіт;

місце (місця) проведення пошукових робіт тощо (область, район, місто, район у місті, селище, село, акваторія тощо);

обґрунтування необхідності проведення дослідження;

вид робіт;

вид об'єкта (об'єктів) дослідження;

назва та серійний номер металодетектора чи іншого пошукового обладнання, навігаційно-геодезичних приладів та/або зазначення відповідної технології, що будуть використовуватись в процесі досліджень;

установа, до якої повинні бути передані на зберігання виявлені в процесі досліджень знахідки.

2) до клопотання додається:

програма досліджень, погоджена з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, обласною, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією за місцем проведення робіт, Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради;

відомості про власника (користувача) земельної ділянки, на якій планується проведення дослідження;

засвідчена в установленому порядку копія установчого документу установи чи організації.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не пізніше ніж через місяць з дня отримання відповідного клопотання та документів безоплатно видає дозвіл на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, або письмову обґрунтовану відмову у його видачі.

7. Підставами для відмови у видачі дозволу на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, є:

1) невідповідність документів, поданих для одержання дозволу, вимогам щодо їх оформлення, неподання або подання не у повному обсязі документів;

2) зазначення в заяві місця розташування об'єкта дослідження, на які вже видано дозвіл іншому виконавцю дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою;

3) наявності зафіксованих порушень виконавцем робіт з дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, вимог цього Закону, перевищення обсягів робіт або невиконання умов, визначених попереднім дозволом;

4) проведення виконавцем робіт з дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, робіт на об'єктах, які не були зазначені у попередньому дозволі;

5) неподання або подання не в повному обсязі виконавцем робіт з дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, звіту про роботи, виконані відповідно до попереднього дозволу;

6) непередачі (або передання без офіційної документації) до відповідних профільних державних сховищ предметів і колекцій та звіту про проведення попередніх досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України.

8. Порядок видачі та форму дозволу на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, визначає Кабінет Міністрів України.

9. Дозвіл на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України до початку проведення зазначених у дозволі робіт повинен бути зареєстрований в органі охорони культурної спадщини за місцем проведення робіт.

10. Для реєстрації дозволу до відповідного органу охорони культурної спадщини подається:

оригінал та копія виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, дозволу;

копія паспорта особи, якій видано дозвіл, з обов'язковим пред'явленням оригіналу.

Відповідний орган охорони культурної спадщини робить відмітку на зворотному боці виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, дозволу про його реєстрацію.

Без реєстрації дозволу проведення робіт забороняється.

Стаття 102. Випадкове виявлення археологічного об'єкта (предмета)

1. Особа, яка випадково виявила об'єкт (предмет), щодо якого існує припущення, що він має археологічну цінність, зобов'язана вжити доступних їй заходів до забезпечення збереженості виявленого об'єкта (предмета) і позначення місця його виявлення, а також невідкладно повідомити про такий об'єкт (предмет) орган охорони культурної спадщини, а у разі, коли це неможливо, - відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої виявлено об'єкт (предмет).

2. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради невідкладно не пізніше ніж у триденний строк повинен передати повідомлення про випадкове виявлення об'єкта (предмета) археологічного характеру органу охорони культурної спадщини.

3. Відповідний орган охорони культурної спадщини протягом двох днів з дня отримання повідомлення про випадкове виявлення об'єкта (предмета) археологічного характеру повинен забезпечити огляд такого об'єкта (предмета) та місця його виявлення уповноваженою ним особою, а також у разі необхідності організувати проведення археологічних досліджень.

4. Дія цієї статті не поширюється на осіб, які виявили об'єкт (предмет) археологічного характеру під час археологічних досліджень, що проводилися відповідно до їх трудових або договірних обов'язків.";

"Стаття 111. Наукова археологічна експертиза

1. Наукова археологічна експертиза може здійснюватися:

науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами III та IV рівнів акредитації державної форми власності, адміністраціями історико-культурних заповідників, музеями державної та комунальної форми власності, у штаті яких працюють археологи, які мають відповідну кваліфікацію, підтверджену відкритим листом;

експертами, що мають відповідну кваліфікацію, підтверджену кваліфікаційним документом.

2. Підставою для проведення наукової археологічної експертизи є договір, що укладається між замовником та виконавцем експертизи відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".

Проведення наукової археологічної експертизи фінансується за кошти замовника такої експертизи.

3. Порядок проведення наукової археологічної експертизи визначає Кабінет Міністрів України.

Вимоги щодо оформлення висновку за результатами наукової археологічної експертизи визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

4. Висновки наукової археологічної експертизи враховуються органами охорони культурної спадщини при розгляді програм і проектів містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в буферних зонах, на пам'ятках, їх територіях, виявлених об'єктах культурної спадщини, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, на охоронюваних археологічних територіях, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць.";

11) в абзаці восьмому частини першої статті 12 слова "формує кваліфікаційну раду" замінити словами "здійснює організаційне забезпечення діяльності кваліфікаційної ради";

12) частину другу статті 15 викласти в такій редакції:

"Дослідник археологічної спадщини зобов'язаний:

дотримуватися принципів проведення наукового дослідження археологічної спадщини, визначених цим Законом;

проводити польові (підводні) археологічні дослідження відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

забезпечити збереження виявлених під час проведення досліджень об'єктів культурної спадщини;

передати всі виявлені під час проведення досліджень археологічні, палеоботанічні, палеозоологічні та інші предмети, що становлять культурну цінність, на постійне зберігання визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини Музейного фонду України;

своєчасно подати звіт про проведені роботи органу, що видав дозвіл, та науковий звіт про проведені археологічні дослідження разом із польовою документацією до визначеної Кабінетом Міністрів України державної архівної установи чи архівного підрозділу державної наукової установи у встановленому законодавством порядку для внесення до Національного архівного фонду;

забезпечити належну консервацію відповідних об'єктів культурної спадщини, упорядження території після завершення робіт.";

13) статтю 17 після слова "польових" доповнити словом " (підводних)";

14) статтю 18 викласти в такій редакції:

"Стаття 18. Особливості реалізації права власності на археологічні предмети

1. Археологічні предмети, одержані в результаті польових (підводних) археологічних досліджень, а також випадково виявлені на території України фізичними та юридичними особами, у тому числі під час проведення земляних (підводних) робіт, є державною власністю.

2. Археологічні предмети підлягають обліку і класифікації відповідно до методик, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, та віднесенню до державної частини Музейного фонду України.

3. З моменту виявлення і до моменту передачі на зберігання згідно із законодавством археологічні предмети охороняються державою нарівні з об'єктами Музейного фонду України.

4. Археологічні предмети підлягають передачі на зберігання до визначених у дозволі на проведення польових (підводних) археологічних досліджень на території України, а також у дозволі на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, фондів музеїв, у яких зберігаються музейні колекції і предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.

5. Археологічні предмети, випадково виявлені, у тому числі під час проведення земляних (підводних) робіт на територіях, щодо яких на час їх проведення відсутні відомості про наявність на них об'єктів археології, передаються на зберігання до окремо в кожному випадку визначеного центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, фонду музею, в якому зберігаються музейні колекції і предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.

У разі коли досліджені елементи археологічної спадщини залишаються на місці, археолог разом з відповідним органом охорони культурної спадщини вживає заходів до їх консервації або музеєфікації. Фінансування таких заходів здійснюється відповідно до закону.";

6. У Законі України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 1, ст. 2):

частину першу статті 7 доповнити абзацом такого змісту:

"охорона розташованих на них пам'яток археології, за винятком земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології - поля давніх битв, а також для організації території історико-культурних заповідників";

частину першу статті 8 доповнити абзацом такого змісту:

"охорона пам'яток археології національного значення, а також організація території історико-культурних заповідників державного значення.";

частину першу статті 9 доповнити абзацом такого змісту:

"охорона пам'яток археології місцевого значення, а також організація території історико-культурних заповідників місцевого значення.".

7. У Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 47, ст. 532; 2012 р., N 17, ст. 155, N 23, ст. 238; із змінами, внесеними Законами України від 17 травня 2012 року N 4718-VI, 4781-VI і 4782-VI та від 24 травня 2012 року N 4840-VI):

1) у графі "Назва документа дозвільного характеру": пункти 46, 50, 57 та 92 викласти в такій редакції:

"46. Дозвіл на переміщення (перенесення) пам'ятки, виявленого об'єкта культурної спадщини";

"50. Дозвіл на відновлення земляних робіт";

"57. Дозвіл на проведення робіт на об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях та в межах їх буферних зон, на пам'ятках, їх територіях, у межах історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, у їх зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, на виявлених об'єктах культурної спадщини та їх територіях, в історичних ареалах населених місць";

"92. Погодження відчуження або передачі пам'яток (їх частин) їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління";

2) пункти 47, 58, 93 і 106 виключити.

8. Частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87, N 21, ст. 204, N 31, ст. 393; із змінами, внесеними законами України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI та від 6 вересня 2012 року N 5207-VI) доповнити пунктом 25 такого змісту:

"25) Міністерство культури, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у справах, пов'язаних з питаннями, що вирішуються на підставі законодавства про охорону культурної спадщини".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До затвердження планів зонування територій та детальних планів у межах населених пунктів, включених до Списку історичних населених місць України, вибір місця розташування об'єкта, розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів здійснюється на підставі науково-дослідної документації (історико-містобудівного обґрунтування), що визначає наукову концепцію врахування пам'яток, об'єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд, визначає можливість та умови здійснення будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, яке погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Історико-містобудівне обґрунтування не може змінювати межі та режими використання територій історичних ареалів, межі територій розташованих в його межах об'єктів культурної спадщини, зон охорони пам'яток, затверджених у складі генерального плану населеного пункту.

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини" розроблений на виконання пунктів 66.2, 81.1.4 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 р. N 128 (далі - Національний план дій на 2013 рік), протокольних рішень за результатами засідань Громадської гуманітарної ради під головуванням Президента України щодо врегулювання на законодавчому рівні питань стосовно забезпечення збереження та охорони об'єктів всесвітньої спадщини.

2. Мета і шляхи досягнення

Метою прийняття акта є виконання завдань, визначених пунктами 66.2, 81.1.4 Національного плану дій на 2013, щодо удосконалення процедур отримання документів дозвільного характеру та нормативного врегулювання питань надання адміністративних послуг, зокрема, - шляхом приведення спеціальних законодавчих актів, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру та наданням адміністративних послуг, у відповідність із нормами Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги", приведення до єдиної системи законодавства, що регулює питання, пов'язані з охороною культурної спадщини, забезпечення збалансованості вимог законодавства, дорученнями Президента України та Уряду стосовно зменшення державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання з вимогами законодавства та міжнародних зобов'язань України у сфері охорони культурної спадщини.

Для досягнення цієї мети пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України, законів України "Про рекламу", "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини", "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", "Про судовий збір".

За структурою проект складається з назви, постановляючої частини, відповідно до якої вносяться зміни до зазначених законодавчих актів України, та Прикінцевих положень.

3. Правові аспекти

Порядок правового регулювання у цій сфері визначається Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним, Земельним та Бюджетним кодексами України, законами України "Про рекламу", "Про архітектурну діяльність", "Про землеустрій", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини", "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", "Про центральні органи виконавчої влади", Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.88 р. N 6673-XI, Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи, ратифікованою Законом України від 20.09.2006 р. N 165-V, Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини (переглянутою), ратифікованою Законом України від 10.12.2003 р. N 1369-IV, Конвенцією про охорону підводної культурної спадщини, ратифікованою Законом України 20.09.2006 р. N 164-V, та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація акта передбачає розроблення актів Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У зв'язку з прийняттям акта передбачається:

1) внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. N 316 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України" у зв'язку із зміною термінології та проведення чіткого розмежування між дозвільними документами у сфері охорони культурної спадщини та документами, які не мають такого характеру;

2) визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства культури і туризму України від 05.12.2005 р. N 900, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. за N 1533/11813, "Про затвердження Порядку видачі свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки", оскільки згідно із законопроектом видача свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки не передбачається.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта не потребує матеріальних та інших витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект направляється на повторне погодження до Мінфіну, Мінекономрозвитку, МЗС, Мінприроди, Мінагрополітики, Держпідприємництва, Національної академії наук.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилася.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Громадської антикорупційної експертизи не проводилось.

8. Громадське обговорення

Проект акта розміщений на офіційному сайті Міністерства культури України для ознайомлення та подання зауважень і пропозицій.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект відповідає принципам державної регуляторної політики.

Внесення запропонованих змін до законодавчих актів України забезпечить виконання визначених Національним планом дій на 2013 рік завдань щодо удосконалення процедур отримання документів дозвільного характеру та нормативного врегулювання питань надання адміністративних послуг, Доручення Президента України щодо вжиття заходів до захисту археологічної спадщини під час відведення земельних ділянок історико-культурного призначення, земельних ділянок, розташованих на території історичних ареалів населених місць, земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти культурної спадщини, а також рішень Громадської гуманітарної ради України при Президенті України щодо врегулювання на законодавчому рівні питань стосовно забезпечення збереження та охорони об'єктів всесвітньої спадщини.

11. Прогноз результатів

Прийняття акта сприятиме реалізації основних принципів державної регуляторної політики, вдосконаленню відносин між суб'єктами господарювання, фізичними особами та органами охорони культурної спадщини в частині встановлення прозорості процедури надання адміністративних послуг у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, - видачі документів дозвільного характеру, додержання принципу рівності прав їх одержувачів.

Реалізація акта сприятиме гармонізації правового поля у сфері охорони культурної спадщини, а також дозволить зберегти баланс інтересів держави, фізичних та юридичних осіб, у тому числі, - суб'єктів господарювання, у питаннях спрощення процесу набуття ними деяких прав на провадження певних видів діяльності та забезпечення збереження культурної спадщини в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь та виконання міжнародних зобов'язань України у сфері охорони культурної спадщини.

 

Міністр культури України

Л. М. Новохатько

"___" ____________ 2013 р.

 

Опрос