Идет загрузка документа (213 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Закон Украины "О железнодорожном транспорте Украины" (новая редакция) (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 01.11.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Закон України "Про залізничний транспорт України"
(нова редакція)

Цей Закон визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування залізничного транспорту України.

Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

багаж - речі пасажира та інші матеріальні цінності, що прийняті у встановленому порядку для перевезень за окрему плату в багажному вагоні пасажирського поїзда до залізничної станції призначення, зазначеної в проїзному документі (квитку) пасажира;

безпека руху та експлуатації залізничного транспорту - стан захищеності процесу руху залізничного рухомого складу і самого залізничного рухомого складу, що характеризується відсутністю граничного ризику виникнення транспортних подій і їх наслідків, які можуть заподіяти шкоду життю або здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, майну фізичних або юридичних осіб;

вантаж - майно (у тому числі вироби, предмети, корисні копалини, матеріали, сировина, відходи виробництва та споживання), прийняте у встановленому порядку для перевезення у вантажних вагонах, контейнерах, а також порожні вагони, контейнери та інший залізничний рухомий склад, що не належить перевізнику та прийнятий для перевезення;

вантажний вагон - вагон, призначений для перевезення вантажів. Вантажні вагони поділяються за конструкцією та властивостями вантажів, що в них перевозяться, на універсальні, спеціальні та спеціалізовані;

вантажобагаж - майно, прийняте від фізичної чи юридичної особи у встановленому порядку для перевезень у багажному вагоні пасажирського поїзда.

вантажовідправник (відправник) - фізична чи юридична особа, фізична особа - підприємець, яка за договором перевезення виступає від власного імені або від імені власника вантажу, багажу, вантажобагажу та вказана у перевізному документі;

вантажоодержувач (одержувач) - фізична чи юридична особа, уповноважена на отримання вантажу, багажу, вантажобагажу та вказана у перевізному документі;

військові залізничні перевезення - залізничні перевезення військових частин та підрозділів, військових вантажів, військових команд та окремих осіб, що проходять військову службу, службу в органах внутрішніх справ, установах і органах кримінально-виконавчої системи, співробітників органів державної служби безпеки, що здійснюються за військовими перевізними документами;

вокзальний комплекс - комплекс будівель, споруд, пристроїв, технічних засобів, колій та інших об'єктів інфраструктури залізничного транспорту загального користування, технологічно пов'язаних та призначених для обслуговування пасажирів;

володілець залізничної колії незагального користування - особа, що має на праві власності залізничну колію незагального користування чи використовує її на підставі відповідного договору з власником;

володілець інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування - юридична чи фізична особа, що має інфраструктурний комплекс залізничного транспорту незагального користування на праві власності чи використовує його на підставі відповідного договору з власником;

володілець об'єкта інфраструктури, що є відмінним від стратегічних об'єктів інфраструктури (далі - володілець об'єкта інфраструктури), - особа, яка здійснює експлуатацію об'єкта інфраструктури, що є відмінним від стратегічних об'єктів інфраструктури, а саме особа, яка є власником такого об'єкта чи використовує його на підставі відповідного договору з власником об'єкта, яка здійснює його експлуатацію без передачі оператору інфраструктури; оператор інфраструктури, який є власником такого об'єкта чи в порядку та на умовах, визначених відповідно до цього Закону, отримав право на використання такого об'єкта інфраструктури на підставі відповідного договору з його власником;

вузькі колії загального користування - дільниці колії з шириною колії 750 мм, що експлуатуються на залізничному транспорті загального користування;

єдиний мережевий технологічний процес - нормативно-правовий акт щодо нормативно-технологічного забезпечення організації й управління процесом вантажних перевезень на залізничному транспорті України та організації системної технологічної взаємодії учасників перевізного процесу в забезпеченні ефективного використання ресурсів усіх елементів управління перевезеннями;

забезпечення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту - система економічних, організаційно-правових, технічних та інших заходів, що вживаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами залізничного транспорту, іншими юридичними та фізичними особами і направлені на скорочення ризику виникнення та запобігання транспортним подіям, завдання шкоди життю чи здоров'ю громадян, шкоди навколишньому середовищу, майну фізичних чи юридичних осіб;

залізнична колія - комплекс інженерних споруд та облаштувань, що утворює направлену рейкову колію та призначений для руху залізничного рухомого складу із встановленими швидкостями руху та навантаженнями. Основними елементами залізничної колії є: нижня будова - земляне полотно з укріпними, водовідвідними, регуляційними й іншими захисними спорудами у смузі відведення, штучні споруди; верхня будова - рейкошпальна решітка, баластовий шар, пристрої, що забезпечують з'єднання та перетин колій на одному рівні;

залізничні колії загального користування - залізничні колії у межах залізничних станцій, призначені для здійснення операцій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування, а також залізничні колії, що з'єднують такі станції;

залізничні колії незагального користування - залізничні під'їзні колії, що примикають безпосередньо або через інші залізничні під'їзні колії до залізничних колій загального користування і призначені для обслуговування залізничним транспортом одного або кількох підприємств, організацій чи установ на умовах договору чи задоволення транспортних потреб їхніх володільців;

залізнична станція - пункт (сукупність об'єктів), що розділяє залізничні колії на перегони або блок-дільниці, забезпечує функціонування інфраструктури залізничного транспорту загального користування чи інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування, має колійний розвиток, що дозволяє виконувати операції з приймання, відправлення, схрещення і обгону поїздів, операції з обслуговування пасажирів та приймання, видачі, навантаження, вивантаження вантажів, багажу, вантажобагажу, а за наявності розвинених колійних пристроїв - виконувати маневрові роботи з розформування та формування поїздів і технічні операції з поїздами, а також підготовку залізничного рухомого складу, контейнерів до перевезення;

залізничний рухомий склад - тяговий залізничний рухомий склад, вантажні, пасажирські та багажні вагони, призначені для здійснення перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу і функціонування залізничного транспорту;

залізничний транспорт загального користування - виробничо-технологічний комплекс, що включає інфраструктуру залізничного транспорту загального користування, залізничний рухомий склад, інше майно, а також підприємства залізничного транспорту, що забезпечують потреби держави, фізичних та юридичних осіб у перевезеннях залізничним транспортом на умовах публічного договору та виконання інших робіт (послуг), пов'язаних із такими перевезеннями;

залізничний транспорт незагального користування - сукупність залізничних колій та інфраструктурних комплексів залізничного транспорту незагального користування, що забезпечують потреби держави, фізичних та юридичних осіб у перевезеннях залізничними коліями незагального користування на умовах договорів (чи задоволення власних потреб їхніх володільців) та виконання інших робіт (послуг), пов'язаних із такими перевезеннями;

землі залізничного транспорту - землі смуг відведення під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріпними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту;

інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений у встановленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи залізничного транспорту загального користування, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері залізничного транспорту щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів інфраструктури та/або придбання (модернізації) залізничного рухомого складу у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання;

інвестиційна складова тарифу (інвестиційна складова) - кошти, що включаються до складу тарифів у обсязі, передбаченому для виконання затверджених у встановленому порядку інвестиційних програм та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування затверджених у встановленому порядку інвестиційних програм;

інфраструктура залізничного транспорту загального користування (далі - інфраструктура) - технологічний комплекс, що включає сукупність стратегічних та інших об'єктів інфраструктури, призначений для забезпечення виконання усіх стадій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування та використовується оператором інфраструктури залізничного транспорту загального користування на умовах, визначених цим та іншими законами;

інфраструктурний комплекс залізничного транспорту незагального користування - технологічний комплекс, що поєднує сукупність об'єктів залізничного транспорту незагального користування, які належать одній чи декільком особам, і призначений для обслуговування окремих користувачів послуг залізничного транспорту незагального користування на умовах договорів чи виконання робіт для власних потреб;

контактна мережа - сукупність проводів, конструкцій та обладнання, що забезпечують передачу електричної енергії від тягових підстанцій до струмоприймачів електрорухомого складу;

користувач послуг залізничного транспорту - пасажир, вантажовідправник (відправник), вантажоодержувач (одержувач) або інша фізична чи юридична особа, що користується послугами (роботами), які надаються (виконуються) підприємствами залізничного транспорту;

магістральні залізничні лінії загального користування - залізничні станції та залізничні колії загального користування;

малоінтенсивні лінії (дільниці) - залізничні колії загального користування з невисокою вантажонапруженістю та низькою ефективністю роботи, критерії віднесення до яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту;

мережевий контракт - договір, який укладається між оператором інфраструктури та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту і визначає зобов'язання його сторін щодо експлуатації, модернізації та розвитку інфраструктури залізничного транспорту загального користування;

місця загального користування - термінально-складські комплекси, склади, споруди і майданчики, залізничні колії, розташовані на території залізничних станцій, у межах смуги відведення, що належать до інфраструктури залізничного транспорту загального користування та призначені для навантаження, вивантаження, сортування, зберігання вантажу, вантажобагажу;

місця незагального користування - залізничні під'їзні колії залізничного транспорту незагального користування, а також термінально-складські комплекси, склади, споруди і майданчики на території залізничної станції, які не належать до інфраструктури залізничного транспорту загального користування або здані в оренду користувачам і на підставі договору використовуються для навантаження, вивантаження, зберігання вантажів, контейнерів;

національний перевізник - перевізник, що здійснює внутрішні та міжнародні перевезення закріпленими за ним у встановленому законом порядку магістральними залізничними лініями загального користування та представляє залізничний транспорт за межами України у взаємовідносинах із залізничним транспортом інших держав;

небезпечний вантаж - вантаж, який унаслідок притаманних йому властивостей за наявності певних умов у процесі перевезення, виконання маневрових, вантажних робіт і зберігання може спричинити вибух, пожежу, хімічне чи інше забруднення (зараження) або пошкодження технічних засобів, обладнання та інших об'єктів залізничного транспорту і третіх осіб, а також завдання шкоди життю чи здоров'ю громадян, шкоди навколишньому середовищу і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

об'єкти залізничного транспорту загального користування - об'єкти інфраструктури, залізничний рухомий склад та інше майно, що забезпечує функціонування залізничного транспорту загального користування;

об'єкти залізничного транспорту незагального користування - залізничні станції та колії незагального користування, споруди і пристрої електропостачання, лінії зв'язку, системи сигналізації, централізації і блокування, інформаційні комплекси, системи управління рухом, інші будівлі, будови, споруди, пристрої, майданчики, захисні споруди, обладнання та залізничний рухомий склад, необхідні для забезпечення перевезень залізничним транспортом незагального користування;

об'єкти інфраструктури залізничного транспорту загального користування (далі - об'єкти інфраструктури) - стратегічні об'єкти інфраструктури, а також об'єкти інфраструктури, що є відмінними від стратегічних об'єктів інфраструктури;

об'єкти інфраструктури, що є відмінними від стратегічних об'єктів інфраструктури - будівлі, будови, споруди, майданчики, пристрої, захисні споруди, обладнання та інші об'єкти інфраструктури, що не увійшли до переліку категорій стратегічних об'єктів та призначені для забезпечення виконання всіх стадій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування або забезпечення технологічного функціонування інфраструктури;

об'єкти технологічного залізничного транспорту - розміщені на території підприємства залізничні колії та транспортні засоби незагального користування, інше майно, що призначені для переміщення у виробничих цілях територією таких підприємств сировини, матеріалів, обладнання, засобів, продукції та відходів виробництва;

оператор інфраструктури залізничного транспорту загального користування (далі - оператор інфраструктури) - створене відповідно до закону публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, що здійснює утримання та експлуатацію закріплених за ним стратегічних об'єктів інфраструктури, а також інших об'єктів інфраструктури відповідно до вимог цього Закону, з метою управління перевізним процесом, забезпечення виконання всіх його стадій, та у визначеному цим Законом порядку надає послуги з доступу до інфраструктури;

оператор залізничного рухомого складу, контейнерів (далі - оператор залізничного рухомого складу) - суб'єкт господарювання, щодо якого прийнято рішення про внесення до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу та який бере участь у здійсненні перевізного процесу з використанням належного йому на праві власності чи іншому праві залізничного рухомого складу (крім тягового залізничного рухомого складу), контейнерів, надає вантажовідправникам (відправникам), вантажоодержувачам (одержувачам), перевізникам та іншим суб'єктам господарювання послуги з надання цього залізничного рухомого складу, контейнерів для перевезень залізничним транспортом;

охоронні зони - ділянки землі та повітряного простору з особливими умовами використання, які прилягають з обох боків до смуги відведення залізничного транспорту загального і незагального користування, необхідні для забезпечення безпечної експлуатації залізничних колій, будівель, комунікацій, споруд, пристроїв, інших об'єктів залізничного транспорту, збереження їх міцності та стійкості, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селів, занесення снігом та інших небезпечних впливів;

пасажир - фізична особа, що здійснює поїздку в поїзді на підставі проїзного документа (квитка) (групового, електронного проїзного документа) або перебуває з проїзним документом (квитком) на території залізничної станції, залізничного вокзалу, пасажирського зупинного пункту перед поїздкою або безпосередньо після неї;

пасажирський зупинний пункт - пункт на перегоні, що не має колійного розвитку і призначений виключно для посадки та висадки пасажирів;

перевезення пасажирів у інтермодальному залізничному сполученні (інтермодальне сполучення) - перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу у внутрішньому залізничному сполученні між залізничними станціями міст та морськими, річковими портами і аеропортами;

перевезення залізничним транспортом, пов'язані з евакуацією - вивезення населення та вантажів із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій згідно із замовленнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування відповідно до укладених договорів;

перевезення пасажирів у міжрегіональному залізничному сполученні (міжрегіональне сполучення) - перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу у внутрішньому залізничному сполученні між несуміжними областями, між Автономною Республікою Крим та обласними центрами несуміжних областей у всіх категоріях пасажирських поїздів із зазначенням у проїзному документі номера місця;

перевезення пасажирів у міському залізничному сполученні (міське сполучення) - перевезення пасажирів у внутрішньому залізничному сполученні в межах міста;

перевезення пасажирів у приміському залізничному сполученні (приміське сполучення) - перевезення пасажирів у внутрішньому залізничному сполученні на відстань до 70 км від межі міста без зазначення місць у проїзних документах (квитках);

перевезення пасажирів у регіональному пасажирському сполученні (регіональне сполучення) - перевезення пасажирів у внутрішньому залізничному сполученні у межах Автономної Республіки Крим, областей та за їх межі до обласних центрів суміжних областей у всіх категоріях пасажирських поїздів із зазначенням у проїзному документі номера місця;

перевезення у внутрішньому залізничному сполученні (внутрішнє сполучення) - перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу між залізничними станціями в Україні;

перевезення в прямому внутрішньому залізничному сполученні - перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу між залізничними станціями в межах України за єдиним перевізним/проїзним документом на весь маршрут перевезення;

перевезення в далекому залізничному сполученні (далеке сполучення) - перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу в регіональному та міжрегіональному внутрішньому залізничному сполученнях;

перевезення в міжнародному сполученні за участю залізничного транспорту - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу між Україною та іноземними державами, у тому числі транзитом територією України, при яких пасажири, вантажі, багаж та вантажобагаж перетинають державний кордон України;

перевезення в непрямому змішаному сполученні - перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу, вантажів, що здійснюється в межах території України декількома видами транспорту, у тому числі залізничним, за окремими перевізними/проїзними документами для кожного із задіяних у перевезенні видів транспорту;

перевезення в непрямому міжнародному сполученні - перевезення в міжнародному сполученні вантажів за участю залізничного транспорту та інших видів транспорту за оформленими в державах, що беруть участь у такому перевезенні, окремими перевізними документами для кожного із задіяних у перевезенні видів транспорту;

перевезення в прямому міжнародному сполученні - перевезення в міжнародному сполученні вантажів, що здійснюється між станціями в різних державах чи декількома видами транспорту в різних державах за єдиним перевізним документом, що оформлений на весь маршрут перевезення;

перевізний документ - документ, що підтверджує укладання договору на перевезення вантажу (транспортна залізнична накладна) або засвідчує укладання договору на перевезення багажу, вантажобагажу (багажна квитанція, вантажобагажна квитанція);

перевізний процес - сукупність організаційно і технологічно взаємозалежних операцій, які виконуються під час підготовки, здійснення і завершення перевезень пасажирів, вантажів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом;

перевізник - суб'єкт господарювання, який відповідає визначеним цим Законом вимогам та взяв на себе за публічним договором перевезення зобов'язання перевезти пасажира, доставити ввірений йому відправником вантаж, багаж, вантажобагаж із пункту відправлення до пункту призначення, видати його уповноваженій особі або передати іншому перевізнику;

підприємства залізничного транспорту - суб'єкти господарювання, що виконують роботи (послуги), пов'язані з організацією та (або) здійсненням перевізного процесу, а також роботи (послуги), пов'язані з науково-технічним та науково-технологічним забезпеченням, проектуванням, будівництвом, ремонтом, утриманням та експлуатацією об'єктів залізничного транспорту загального користування, охороною цих об'єктів і вантажів;

пільги до тарифів (далі - пільги) - часткове чи повне звільнення від сплати вартості послуг на роботи (послуги) на залізничному транспорті, у випадках, визначених законодавством та міжнародними договорами;

послуги з використання об'єкта інфраструктури - послуги з використання об'єктів інфраструктури відповідно до переліку таких послуг, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, що надаються оператором інфраструктури чи володільцем об'єкта інфраструктури заінтересованим особам для здійснення діяльності, пов'язаної з перевізним процесом;

послуги з доступу до інфраструктури (послуги інфраструктури) - послуги з користування інфраструктурою відповідно до переліку технологічних операцій, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, які надаються оператором інфраструктури перевізникам для здійснення перевезень чи іншим особам для здійснення діяльності, пов'язаної з перевізним процесом;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту, призначені для накопичення та використання коштів інвестиційної складової тарифу, що надійшли у складі тарифу;

правила обслуговування громадян залізничним транспортом - затверджений Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, що визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України;

право на пільговий проїзд - закріплене законодавством право громадянина здійснювати поїздки у відповідному сполученні безкоштовно або за зменшену плату;

проїзний документ (квиток) - документ установленого зразка, що посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом та є договором на перевезення пасажира та його ручної поклажі;

публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування - утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" публічне акціонерне товариство, що виконує функції оператора інфраструктури залізничного транспорту загального користування, національного перевізника, та здійснює інші функції, визначені цим Законом та іншими актами законодавства (далі - АТ "Укрзалізниця");

ручна поклажа - майно пасажира, яке перевозиться разом з ним у межах визначеної норми і за своїми розмірами може бути розташоване на місці, призначеному для його перевезення;

соціальний сегмент перевезення пасажирів - перевезення пасажирів у далекому сполученні у визначених національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту, категоріях поїздів, вагонів, а також перевезення пасажирів у приміському сполученні, тарифи на які підлягають державному регулюванню відповідно до цього Закону;

смуга відведення залізничного транспорту (далі - смуга відведення) - земельні ділянки, що використовуються чи призначені для розміщення залізничних колій загального та незагального користування, що примикають до залізничних колій загального і незагального користування, а також що використовуються чи призначені для розміщення залізничних станцій, водовідвідних і укріпних пристроїв, захисних насаджень уздовж залізничних колій, ліній зв'язку, пристроїв автоматики, телемеханіки та електропостачання, виробничих та інших будівель, споруд та інших об'єктів залізничного транспорту загального і незагального користування;

спеціальні залізничні перевезення - залізничні перевезення, призначені для особливо важливих державних і оборонних потреб, а також перевезення осіб, що утримуються під вартою в установах кримінально-виправної системи;

спеціалізований вантажний вагон - вагон, призначений для перевезення певного виду вантажу або групи близьких за властивостями видів вантажів, конструкція якого пристосована для зручного навантаження, економічного транспортування та швидкого розвантаження;

спеціальний вантажний вагон - вагон, який має спеціальну конструкцію, пристрої, обладнання, призначений для перевезення вантажу одного виду, що потребує особливих умов перевезення.

Статут залізничного транспорту України - затверджений Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, що регулює відносини, пов'язані з організацією та здійсненням перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, відносини, що виникають між перевізниками, вантажовідправниками (відправниками), вантажоодержувачами (одержувачами), оператором інфраструктури, володільцями інфраструктурних комплексів залізничного транспорту незагального користування, володільцями залізничних колій незагального користування, іншими юридичними та фізичними особами при наданні послуг залізничного транспорту загального та незагального користування, визначає їх права, обов'язки та відповідальність;

стратегічні об'єкти інфраструктури - об'єкти державної власності згідно з визначеними цим Законом категоріями таких об'єктів, які передаються у встановленому законом порядку оператору інфраструктури на праві господарського відання, зокрема магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, а також об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

тарифи, збори і плати за перевезення пасажирів, вантажу, багажу, вантажобагажу (тарифи) - система цінових ставок за послуги з перевезення залізничним транспортом загального користування пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, а також за додаткові роботи і послуги, пов'язані з цими перевезеннями;

тарифні керівництва - інформаційні збірники, в яких національним перевізником публікуються державні регульовані тарифи у сфері залізничного транспорту, правила їх застосування, переліки залізничних станцій, відстані між ними та виконувані на території залізничних станцій операції;

термінально-складський комплекс - комплекс будівель, персоналу, інженерно-технічних споруд, оснащений технологічним устаткуванням, яке дозволяє виконувати весь комплекс послуг, пов'язаних із процесом транспортування і розподілу місцевих і транзитних вантажопотоків: навантаження та вивантаження вантажів та інші роботи, у тому числі пов'язані з перевезеннями різними видами транспорту та шириною колії, митну обробку, господарські роботи з вантажами, пакування, підготовку вантажу до перевезення, складування, зберігання (включаючи вантажі, що прибувають у контейнерах), сортування і формування відправок, транспортно-експедиційні, інформаційні, страхові та інші супутні послуги;

транспортна подія - подія, що трапилася на залізничному транспорті та призвела до загибелі або травмування людей, пошкодження технічних засобів, вантажу, об'єктів залізничного транспорту, дезорганізації руху чи завдала шкоди довкіллю;

транспортування залізничним транспортом загального користування - технологічне переміщення оператором інфраструктури належного йому рухомого складу та/або майна залізничними коліями загального користування або в межах однієї залізничної станції загального користування для власних потреб (без укладання договору на перевезення);

транспортування залізничним транспортом незагального користування - переміщення рухомого складу та/або вантажів підприємствами-власниками залізничного транспорту незагального користування, що здійснюється на підставі договору (або для власних потреб без укладання договору), залізничними коліями незагального користування без виїзду на колії загального користування;

тяговий залізничний рухомий склад - локомотиви, моторвагонний та інший рухомий склад, що володіє тяговими властивостями для здійснення і забезпечення перевізного процесу на залізничному транспорті;

тягова підстанція - електроустановка суб'єкта електроенергетики, призначена для перетворення електроенергії та її подальшої передачі в контактну мережу електрифікованого залізничного транспорту до об'єктів електроенергетики та електроустановок споживача;

універсальний вантажний вагон - критий вагон, платформа, напіввагон, переобладнаний або модернізований в універсальний, у тому числі критий, переобладнаний з рефрижераторного;

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Залізничний транспорт в Україні складається із залізничного транспорту загального користування, залізничного транспорту незагального користування (далі - залізничний транспорт).

Дія цього Закону поширюється на об'єкти технологічного залізничного транспорту виключно в частині вимог до операцій з контейнерами, залізничним рухомим складом, який виходить на залізничні колії загального чи незагального користування, і об'єкти технологічного залізничного транспорту, на яких виконуються зазначені операції перевізного процесу.

2. Залізничний транспорт у взаємодії з іншими видами транспорту покликаний вчасно і якісно забезпечувати потреби фізичних осіб, юридичних осіб і держави в перевезеннях залізничним транспортом, сприяти створенню умов для розвитку економіки та забезпечення єдності економічного простору на території держави.

Стаття 3. Принципи функціонування залізничного транспорту в Україні

1. Функціонування залізничного транспорту здійснюється виходячи з наступних принципів:

збереження 100 відсотків акцій АТ "Укрзалізниця" у державній власності;

збереження цілісності та забезпечення безперебійного функціонування інфраструктури і централізованого диспетчерського управління перевізним процесом у межах інфраструктури та належних АТ "Укрзалізниця" залізничних колій незагального користування;

забезпечення ефективного управління майном залізничного транспорту та його розвитку за для надання повного спектру якісних та доступних послуг залізничного транспорту;

забезпечення єдності організації вантажних перевезень національним перевізником та необхідних для цього інфраструктури і тяги;

збереження за національним перевізником централізованого управління парком універсальних вантажних вагонів незалежно від форми власності на них;

збереження державного регулювання для монопольних та соціальних сегментів залізничного транспорту та державного контролю за діяльністю підприємств залізничного транспорту незалежно від форми власності;

розвиток конкуренції та становлення розвинутого ринку послуг залізничного транспорту;

доступність, безпечність та належна якість наданих послуг;

стабільність роботи та динамічний розвиток залізничного транспорту;

узгодженість функціонування єдиної транспортної системи України.

Стаття 4. Законодавство про залізничний транспорт

1. Відносини, пов'язані з організацією, функціонуванням та експлуатацією залізничного транспорту, регулюються Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, цим Законом, Законами України "Про транспорт", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", іншими законами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Статутом залізничного транспорту України, Правилами обслуговування громадян залізничним транспортом, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють діяльність залізничного транспорту.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України.

2. Окремі питання роботи залізничного транспорту при перевезеннях пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу в міжнародному сполученні можуть регулюватись актами міжнародних організацій у сфері залізничного транспорту, учасником яких є Україна.

Глава 2
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 5. Основи державного регулювання у сфері залізничного транспорту

1. Державне регулювання у сфері залізничного транспорту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади в межах їх повноважень з метою забезпечення:

цілісного, ефективного, безпечного і якісного функціонування залізничного транспорту, а також його комплексного розвитку;

балансу інтересів держави, користувачів послуг та суб'єктів господарювання залізничного транспорту;

безперервності перевізного процесу;

формування конкурентного ринку залізничних послуг;

безпеки руху та екологічної безпеки;

пожежної та техногенної безпеки;

своєчасного реагування на надзвичайні ситуації, що виникають під час транспортних подій з небезпечними вантажами, та ліквідації їх наслідків;

безперешкодного та недискримінаційного доступу до послуг, що надаються підприємствами залізничного транспорту усім користувачам, які заінтересовані в отриманні цих послуг, у тому числі особам з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату;

перевезень у повному обсязі малорентабельних і стратегічно важливих вантажів;

ефективного використання стратегічних об'єктів інфраструктури, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень.

Розвиток залізничного транспорту України здійснюється на основі державної програми розвитку залізничного транспорту України на відповідний період, яка затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

2. До повноважень Кабінету Міністрів України щодо державного регулювання у сфері залізничного транспорту належать:

1) забезпечення провадження державної політики у сфері залізничного транспорту, спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

2) прийняття нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері залізничного транспорту у визначених цим Законом та іншими законодавчими актами випадках;

3) інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.

3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту щодо державного регулювання у сфері залізничного транспорту належать:

1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері залізничного транспорту, безпеки на залізничному транспорті, безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту;

2) визначення пріоритетних напрямків розвитку залізничного транспорту;

3) розроблення та впровадження державної політики у сфері міжнародного співробітництва з питань залізничного транспорту;

4) спрямування, координація та здійснення методичного забезпечення проведення заходів у галузі залізничного транспорту щодо виконання завдань із мобілізаційної підготовки, визначення завдань для задоволення потреб цивільного захисту в особливий період;

5) виконання функції компетентного органу України у сфері перевезення небезпечних вантажів;

6) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері залізничного транспорту з питань, віднесених до його сфери цим та іншими законами, Статутом залізничного транспорту України;

7) ведення реєстрів перевізників, операторів залізничного рухомого складу, об'єктів інфраструктури, залізничних колій незагального користування;

8) погодження інвестиційних програм у сфері залізничного транспорту;

9) укладання договору про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у далекому сполученні в соціальному сегменті перевезення пасажирів;

10) погодження проектної документації та технічних умов на будівництво (придбання) стратегічного об'єкта інфраструктури;

11) організація виконання заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті;

12) вирішення питань щодо:

віднесення залізничних колій до залізничних колій загального користування;

відкриття для постійної експлуатації залізничних колій загального користування, залізничних станцій, розміщених на залізничних коліях загального та незагального користування, та їх закриття;

погодження припинення виконання на залізничних коліях незагального користування, що включені до реєстру залізничних колій незагального користування, всіх чи деяких видів робіт, відкриття та закриття їх для руху поїздів і маневрових составів;

13) представництво інтересів держави у сфері залізничного транспорту;

14) формування та реалізація фінансово-економічної, інвестиційно-кредитної та соціальної політики у сфері залізничного транспорту;

15) розробка методичних рекомендацій щодо фінансового планування та підвищення ефективності фінансово-економічної діяльності залізничного транспорту;

16) здійснення заходів щодо забезпечення доступності та комфортності послуг для осіб з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату;

17) інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту, щодо державного регулювання у сфері залізничного транспорту здійснює:

1) державне регулювання цін на залізничному транспорті в межах визначених повноважень та контроль за їх дотриманням;

2) затвердження інвестиційних програм для визначення інвестиційної складової у сфері залізничного транспорту;

3) погодження порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм у сфері залізничного транспорту;

4) видачу ліцензій на здійснення відповідних видів господарської діяльності;

5) інші функції, передбачені цим та іншими законами.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо державного регулювання у сфері залізничного транспорту здійснює:

1) державну політику з питань безпеки на залізничному транспорті;

2) державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті;

3) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища залізничним транспортом;

4) державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства, норм і стандартів на залізничному транспорті;

5) аналіз, проведення технічного розслідування катастроф, аварій та інших транспортних подій на залізничному транспорті та ведення їх обліку;

6) ведення обліку пожеж на залізничному транспорті;

7) розроблення профілактичних заходів щодо запобігання виникненню транспортних подій, надзвичайних ситуацій, катастроф та дорожньо-транспортних пригод на залізничному транспорті та контролює їх виконання;

8) підготовку пропозицій щодо призначення органів з оцінки відповідності для проведення робіт з підтвердження відповідності у сфері залізничного транспорту, участь у розробленні проектів технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань технічного регулювання у цій сфері, організацію підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з підтвердження відповідності;

9) контроль та нагляд за організацією безпечного перевезення небезпечних, надгабаритних і великовагових вантажів та дотриманням правил збереження вантажів на залізничному транспорті;

10) інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Стаття 6. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі залізничного транспорту

1. Види господарської діяльності на залізничному транспорті, що підлягають ліцензуванню, порядок видачі ліцензій на такі види діяльності та здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов визначаються відповідно до Закону.

Стаття 7. Стандартизація, метрологічна діяльність та оцінка відповідності продукції на залізничному транспорті

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, координує відповідно до законодавства України метрологічну діяльність на залізничному транспорті, уповноважує підприємства та організації залізничного транспорту, їх відокремлені підрозділи на проведення вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології, що не пов'язані з оцінкою відповідності продукції, процесів, послуг.

2. Координація робіт, пов'язаних із забезпеченням єдності вимірювань та здійснення метрологічного контролю і нагляду на підприємствах залізничного транспорту загального користування, залізничного рухомого складу здійснюється метрологічними службами АТ "Укрзалізниця" з дотриманням визначених законодавством вимог.

3. Процедура оцінки відповідності залізничної продукції запроваджується технічними регламентами.

Розробка технічних регламентів у галузі залізничного транспорту здійснюється відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, затверджує переліки продукції (товарів, робіт, послуг), процесів, систем, які впливають на безпечну діяльність залізничного транспорту і повинні відповідати вимогам безпеки руху, схоронності вантажів, охорони праці, екологічної безпеки.

Внесення змін до переліку залізничної продукції та номенклатури об'єктів залізничного транспорту, що підлягають оцінці на відповідність технічним регламентам, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту за погодженням із заінтересованими органами виконавчої влади та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності.

Результати оцінки відповідності у сфері залізничного транспорту (сертифікати відповідності, знаки відповідності, протоколи випробувань продукції тощо), яка була проведена за межами України, визнаються згідно з діючим законодавством та міжнародними договорами.

Стаття 8. Державне регулювання тарифів на залізничному транспорті

1. Державна тарифна політика у сфері залізничного транспорту формується у відповідності з такими принципами:

економічна обґрунтованість тарифу;

прогнозованість тарифів;

забезпечення розвитку конкурентного середовища у сфері пасажирських та вантажних залізничних перевезень;

розширення сфери застосування вільних тарифів;

забезпечення збалансованості ринку товарів;

забезпечення єдності структури і системи побудови тарифів на всій території України;

гласність та відкритість процедур регулювання;

адресність регулювання, його спрямованість на конкретний суб'єкт природної монополії;

самоокупність суб'єктів природних монополій;

стимулювання підвищення якості товарів;

орієнтація тарифів внутрішнього ринку товарів на рівень тарифів світового ринку.

2. На залізничному транспорті під час провадження господарської діяльності тарифи на роботи (послуги) визначаються за державними регульованими та вільними тарифами, а також тарифами, що визначаються відповідно до діючих міжнародних договорів України.

Розрахунки за роботи (послуги) на залізничному транспорті, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Тарифи на перевезення в міжнародному сполученні визначаються відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

3. Державному регулюванню на залізничному транспорті підлягають:

тарифи на послуги інфраструктури;

тарифи на послуги з перевезення пасажирів у соціальному сегменті перевезень;

тарифи на роботи і послуги, пов'язані з перевезенням пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, згідно з переліком робіт і послуг, які визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту.

4. Державне регулювання тарифів на залізничному транспорті, крім тарифів на послуги з перевезення пасажирів у приміському сполученні, здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту.

Тарифи на послуги перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні встановлюються перевізником за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Методика формування державних регульованих тарифів на залізничному транспорті, порядок їх встановлення та здійснення контролю за їх дотриманням визначаються національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту.

5. Державні регульовані тарифи на залізничному транспорті встановлюються та змінюються в порядку та строки, визначені національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту, згідно із законодавством.

6. Державні регульовані тарифи на роботи (послуги) на залізничному транспорті встановлюються на економічно обґрунтованому рівні, що забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат на виконання (надання) таких робіт (послуг) та отримання прибутку.

Компенсація різниці між економічно обґрунтованими та фактично встановленими тарифами суб'єктам господарювання у сфері залізничного транспорту, що застосовують державні регульовані тарифи, здійснюється відповідно до законодавства.

Втрати доходів суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту, що виникли при встановленні пільг, відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення про введення таких пільг. Порядок визначення розміру втрат доходів суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту, що виникли при встановленні пільг у тарифах, та порядок їх відшкодування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність такого відшкодування чи здійснення його в неповному обсязі може бути оскаржено в судовому порядку.

7. Під час встановлення державних регульованих тарифів до складу таких тарифів обов'язково включається інвестиційна складова відповідно до затвердженої у встановленому порядку інвестиційної програми.

Інвестиційні програми розробляються оператором інфраструктури та перевізниками, погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту та затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту.

Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм затверджується Кабінетом Міністрів України.

Механізм і Порядок розрахунку інвестиційної складової та включення її до тарифу для виконання інвестиційних програм та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування інвестиційних програм, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту за погодженням з центральними органом виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Суб'єкти господарювання у сфері залізничного транспорту для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування інвестиційних програм, відкривають спеціальні рахунки.

На зазначені рахунки зараховуються кошти інвестиційної складової тарифу в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування інвестиційних програм.

Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Суб'єкти господарювання у сфері залізничного транспорту - власники спеціальних рахунків - зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування інвестиційних програм.

Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється. За нецільове використання таких коштів суб'єкт господарювання, який допустив таке порушення, сплачує до Державного бюджету України штраф у розмірі 200 відсотків використаної не за цільовим призначенням суми коштів.

Граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються під час розрахунку та встановленні тарифів, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов'язань за ними визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Відносини з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування

1. Відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування базуються на договірній основі відповідно до законодавства України.

До компетенції місцевих органів виконавчої влади належать: погодження питання щодо відкриття і закриття пунктів зупинок приміських поїздів та залізничних переїздів, закриття залізничних станцій для виконання всіх або окремих комерційних операцій.

2. На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під'їздів до залізничних станцій, забезпечення телефонним зв'язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, вокзалів. Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють з оператором інфраструктури, перевізниками, власниками вантажів, іншими суб'єктами господарювання залізничного транспорту з метою поліпшення використання транспортних засобів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, створення (у тому числі на пайових засадах) підприємств з перевезень пасажирів у приміському сполученні, розвитку транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів, у тому числі з урахуванням потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату, та економіки регіонів.

Будівництво і реконструкція вокзалів, пішохідних мостів і тунелів, пасажирських платформ та інших об'єктів залізничного транспорту, пов'язаних з обслуговуванням населення регіону, придбання рухомого складу для приміського сполучення здійснюються за рахунок коштів підприємств залізничного транспорту із залученням коштів місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

Стаття 10. Правовий режим використання земель залізничного транспорту

1. Правовий режим земель, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначається відповідно до Земельного кодексу України, цього Закону, Законів України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та "Про транспорт".

2. Для забезпечення у межах смуги відведення безпечної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селів, снігових заметів та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони. Порядок встановлення охоронних зон, їх розмір та режим користування ними визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Правовий режим майна залізничного транспорту

1. Об'єкти залізничного транспорту загального та незагального користування можуть перебувати у державній, комунальній або приватній власності та використовуються відповідно до вимог, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

2. Стратегічні об'єкти інфраструктури є об'єктами виключно державної власності, які закріплюються за оператором інфраструктури на праві господарського відання із внесенням такого права до його статутного капіталу.

Перелік категорій стратегічних об'єктів інфраструктури включає:

залізничні колії загального користування (земляне полотно, верхня будова колії та штучні споруди) на перегонах і залізничних станціях, що призначені для пропуску поїздів, виконання операцій з прийому та відправлення поїздів, прийому та видачі вантажу, багажу і вантажобагажу, виконання сортувальної та маневрової роботи;

залізничні переїзди з обладнанням;

пристрої та лінії сигналізації, централізації і блокування;

будівлі, споруди, приміщення, у яких розміщені пристрої сигналізації, централізації і блокування;

контактну мережу;

лінії електропостачання, що живлять тягові підстанції, контактну мережу, устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування;

будівлі, споруди, приміщення та обладнання тягових підстанцій;

будівлі, споруди, приміщення та обладнання трансформаторних підстанцій, комплектні трансформаторні підстанції, що живлять устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування;

будівлі, споруди та обладнання пунктів групування;

будівлі, споруди та обладнання постів секціонування;

будівлі, споруди та обладнання дизельних електростанцій, що живлять устаткування сигналізації, централізації, блокування, обчислювальної техніки інформаційних комплексів управління рухом на залізничному транспорті загального користування;

системи і лінії дистанційного управління та телеуправління устаткуванням електропостачання;

будівлі, споруди та приміщення, інженерні системи та системи життєзабезпечення обчислювальних і диспетчерських центрів;

розпорядче та станційне обладнання оперативно-технологічного зв'язку, що забезпечує керування технологічним процесом на залізничному транспорті загального користування;

будівлі, споруди, приміщення, пристрої та обладнання пунктів дислокації відновлювальних і пожежних поїздів, оснащення, залізничний рухомий склад відновлювальних і пожежних поїздів та залізничні колії загального користування, на яких він дислокується.

Стратегічні об'єкти інфраструктури та їхні смуги відведення не підлягають приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на них не може бути звернене стягнення за рішенням суду та іншими виконавчими документами, накладено арешт.

Оператор інфраструктури не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб'єктів господарювання стратегічні об'єкти інфраструктури та вчиняти щодо них інші правочини, наслідком яких може бути відчуження таких об'єктів.

Сума нарахованої амортизації на стратегічні об'єкти інфраструктури спрямовується оператором інфраструктури виключно для фінансування капітальних вкладень на будівництво, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення таких об'єктів.

Чистий прибуток оператора інфраструктури, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України, зменшується на суму нарахованої амортизації на стратегічні об'єкти інфраструктури.

3. Майно, майнові права та акції господарських товариств, внесені до статутного капіталу оператора інфраструктури та набуті ним у процесі господарської діяльності, крім стратегічних об'єктів інфраструктури, є його власністю.

Розпорядження таким майном, майновими правами та акціями, зокрема продаж, безоплатна передача, обмін, здійснюється оператором інфраструктури відповідно до порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Дивіденди, отримані оператором інфраструктури за результатами діяльності господарських товариств, пакети акцій яких внесені до його статутного капіталу, можуть спрямовуватися ним на відновлення основних засобів таких господарських товариств.

Глава 3
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ, ВАНТАЖУ, БАГАЖУ, ВАНТАЖОБАГАЖУ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ

Стаття 12. Основні вимоги до перевізника

1. Перевізник для здійснення перевезень залізничним транспортом загального та незагального користування повинен мати:

ліцензію на здійснення відповідного виду господарської діяльності згідно із законодавством;

вантажні, пасажирські, багажні вагони, контейнери, що призначені для здійснення перевезень, на праві власності чи іншому праві на підставі відповідного договору з оператором залізничного рухомого складу;

персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам;

прилади і системи контролю за виробничими процесами під час перевезень відповідно до встановлених вимог;

тяговий залізничний рухомий склад на праві власності або іншому праві на підставі договору з його власниками;

інфраструктуру у володінні або права на доступ до інфраструктури на підставі договору про надання послуг інфраструктури з оператором інфраструктури, а при здійсненні перевезень залізничним транспортом незагального користування - інфраструктурний комплекс залізничного транспорту незагального користування у володінні чи на підставі відповідного договору з його володільцем.

2. Інформація про перевізників, що здійснюють перевезення залізничним транспортом загального користування та у визначеному цим Законом порядку отримали доступ до інфраструктури, підлягає розміщенню на сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у визначеному ним порядку.

3. Доступ до послуг з перевезень залізничним транспортом загального користування забезпечується на недискримінаційній основі відповідно до цього Закону, Статуту залізничного транспорту України, Правил перевезень вантажів залізничним транспортом та Правил обслуговування громадян залізничним транспортом.

Стаття 13. Основні обов'язки та права перевізника

1. Перевізник при здійсненні перевезень залізничним транспортом загального та незагального користування зобов'язаний:

виконувати обов'язки щодо організації та здійснення перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування, що покладені на перевізника згідно з цим Законом, Статутом залізничного транспорту України, іншими нормативно-правовими актами;

забезпечувати виконання відповідних зобов'язань, які випливають із міжнародних договорів України, що регламентують перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом, а також законодавства України щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, мобілізаційної підготовки та мобілізації;

забезпечувати своєчасне та якісне перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу;

утримувати належні йому залізничний рухомий склад, інші об'єкти залізничного транспорту, необхідні для здійснення перевізної діяльності, в належному санітарному та технічному стані, забезпечувати відповідний допуск залізничного рухомого складу, що йому не належить;

допускати до роботи персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам і не має медичних протипоказань до вказаної роботи;

забезпечувати виконання вимог безпеки руху, пожежної безпеки та охорони праці на залізничному транспорті;

забезпечувати необхідні умови для перевезень осіб з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату;

забезпечувати виконання вимог законодавства з охорони навколишнього природного середовища;

укладати з оператором інфраструктури договори про надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень, а при здійсненні перевезень залізничним транспортом незагального користування - укладати з володільцями залізничних колій незагального користування договір на надання послуг з використання залізничних колій незагального користування (за винятком випадків, коли перевізник здійснює перевезення в межах належної йому інфраструктури чи колій незагального користування).

Перевізник до укладення договору перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу зобов'язаний погодити таке перевезення з оператором інфраструктури та забезпечити наявність локомотива чи іншого тягового залізничного рухомого складу на весь шлях перевезення, а при здійсненні перевезень залізничним транспортом незагального користування - додатково узгоджувати такі перевезення з володільцями залізничних колій незагального користування.

2. Перевізник має право:

перевіряти достовірність маси вантажів, вантажобагажу та інших відомостей, зазначених вантажовідправниками (відправниками) в транспортних залізничних накладних (заявах на перевезення вантажобагажу);

вимагати повернення вантажу, що перебуває в чужому незаконному володінні, та відшкодування збитків, заподіяних його розкраданням, знищенням чи псуванням;

у разі несвоєчасної оплати за перевезення стягувати з відправників, одержувачів вантажу пеню у розмірі й порядку, встановлених Статутом залізничного транспорту України;

вимагати від вантажовідправників (відправників) та вантажоодержувачів (одержувачів) дотримання вимог і норм щодо використання засобів механізації вантажних робіт, тари, спеціальних контейнерів, що виключають пошкодження рухомого складу, споруд та пристроїв, інших об'єктів інфраструктури та забезпечують схоронність вантажів.

інші права, визначені законодавством.

Права перевізників при здійсненні перевезень залізничним транспортом загального і незагального користування на прийняті до перевезень вантажі захищаються нарівні з правами власників вантажу.

Стаття 14. Основи організації перевезень залізничним транспортом

1. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу, виконання військових та спеціальних та перевезень, пов'язаних з евакуацією залізничним транспортом здійснюється відповідно до вимог цього Закону, Статуту залізничного транспорту України, Правил перевезень вантажів залізничним транспортом, Правил обслуговування громадян залізничним транспортом, Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом та укладених згідно із законодавством договорів перевезень. Особливості організації та здійснення перевезень залізничним транспортом, пов'язаних з евакуацією, визначаються Кабінетом Міністрів України. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу і вантажобагажу в міжнародному сполученні за участю залізничного транспорту загального користування здійснюється з дотримання вимог, визначених міжнародними договорами України.

У разі порушення власником залізничного рухомого складу чи (або) оператором залізничного рухомого складу та їх працівниками чи особою, що експлуатує тяговий залізничний рухомий склад, вимог цього Закону, інших нормативно-правових та нормативно-технічних документів у сфері залізничного транспорту, рух такого залізничного рухомого складу залізничними коліями загального та незагального користування не допускається.

2. Перевезення залізничним транспортом загального користування здійснюється коліями загального користування між залізничними станціями, що відкриті для виконання відповідних операцій, а перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом в приміському сполученні - також між пасажирськими зупинними пунктами.

Порядок взаємодії і відповідальність перевізників та оператора інфраструктури при перевезенні залізничним транспортом загального користування визначаються цим Законом, Статутом залізничного транспорту України та укладеними між ними договорами про надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень.

Порядок взаємодії і відповідальність перевізників з володільцями залізничних колій незагального користування при здійсненні перевезень залізничним транспортом незагального користування визначаються цим Законом, Статутом залізничного транспорту України, укладеними між ними договорами.

3. Проїзд пасажирів залізничним транспортом, у тому числі пасажирів, що згідно із законодавством мають право на пільговий проїзд, здійснюється на підставі проїзних документів (квитків).

Порядок оформлення проїзних документів (квитків), що використовуються на залізничному транспорті, визначається Статутом залізничного транспорту України, Правилами обслуговування громадян залізничним транспортом, Правилами перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом.

Перевізник вправі відмовити в перевезенні пасажиру, який не має належним чином оформленого проїзного документа (квитка).

На вимогу користувачів послуг залізничного транспорту підприємства залізничного транспорту в межах послуг, що надаються ними у сфері залізничного транспорту, зобов'язані надати інформацію про умови їх надання та вартість.

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу з використанням інфраструктури та інфраструктурного комплексу незагального користування здійснюється за єдиним проїзним або перевізним документом в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

На вимогу користувачів послуг залізничного транспорту, а також оператора інфраструктури та (або) володільця об'єкта інфраструктури перевізник зобов'язаний пред'явити ліцензії та сертифікати, наявність яких вимагається згідно із законодавством.

4. Умови та порядок планування й організації перевезень, відповідальність сторін договору за невиконання планів, а також положення щодо безпеки перевезень вантажів та якості обслуговування користувачів послуг обов'язкові для оператора інфраструктури, перевізників та суб'єктів господарювання, що виконують (надають) допоміжні роботи (послуги), визначаються Статутом залізничного транспорту України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом та іншими нормативно-правовими актами у сфері залізничного транспорту.

5. Для оперативної взаємодії з транспортними підрозділами військових формувань та оборонної промисловості перевізник визначає структурні підрозділи, до функцій яких входять питання планування, організації, управління, забезпечення безпеки та режиму таємності військових і спеціальних перевезень.

Перевезення військових та спеціальних вантажів здійснюється на договірних засадах.

Перевезення військових та спеціальних вантажів здійснюється під охороною варт військових частин (підрозділів), які їх перевозять, згідно з порядком, що визначається центральним органом виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

6. Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом загального користування в далекому сполученні здійснюється перевізниками:

з власної ініціативи;

з ініціативи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, згідно з договором про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у далекому сполученні у соціальному сегменті перевезення пасажирів;

Організація перевезень пасажирів і багажу залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні здійснюється перевізниками:

з власної ініціативи;

з ініціативи місцевих органів виконавчої влади згідно з договором про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні в соціальному сегменті перевезення пасажирів;

Організація перевезень пасажирів і багажу залізничним транспортом загального користування в далекому та приміському сполучені може здійснюватися перевізниками також з ініціативи інших заінтересованих осіб на підставі укладених такими особами з перевізниками договорів.

7. Організація перевезення пасажирів залізничним транспортом на календарний рік у соціальному сегменті перевезення пасажирів здійснюється на підставі договору про організацію таких перевезень, що укладається із перевізником:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, стосовно організації здійснення перевезень пасажирів у далекому сполученні;

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями стосовно організації здійснення перевезень пасажирів у приміському сполученні територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У разі якщо заплановані маршрути приміських перевезень пасажирів проходять через територію декількох адміністративно-територіальних одиниць, відповідні місцеві органи виконавчої влади можуть спільно укладати з перевізником відповідний договір про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні в соціальному сегменті перевезення пасажирів на умовах співфінансування. Відсутність згоди між місцевими органами виконавчої влади на укладання такого договору не є перешкодою для укладання договору одним з таких місцевих органів виконавчої влади, що є ініціатором його укладання.

Договором про організацію перевезень пасажирів залізничним транспортом у соціальному сегменті перевезення пасажирів визначаються:

перелік маршрутів, які буде обслуговувати перевізник;

обсяг перевезення пасажирів за визначеними маршрутами перевезень;

умови організації перевезень;

порядок компенсації перевізнику витрат унаслідок державного регулювання тарифів на ці перевезення, які розраховуються як різниця між економічно обґрунтованими тарифами та сумою доходу, отриманого перевізником від здійснення таких перевезень за регульованими тарифами;

інші умови за згодою сторін.

Порядок укладання договору про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у соціальному сегменті перевезення пасажирів визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі невідшкодування відповідно до статті 8 цього Закону різниці між економічно обґрунтованими та фактично встановленими (погодженими) тарифами на перевезення пасажирів у соціальному сегменті перевезення пасажирів у далекому сполученні та/або в приміському сполученні чи несплати компенсації перевізнику витрат внаслідок державного регулювання тарифів на ці перевезення більш ніж три місяці поспіль чи існування заборгованості за такою компенсацією за три і більше місяців, перевізник має право припинити перевезення пасажирів за маршрутами перевезень, що не охоплюються предметом договорів про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у соціальному сегменті перевезення пасажирів та/або за договорами, за якими є заборгованість або відсутня відповідна компенсація. Порядок такого припинення перевезень пасажирів визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання суб'єктів природних монополій у сфері транспорту.

8. Транспортування залізничним транспортом загального або незагального користування здійснюється на підставі договору про надання послуг інфраструктури, укладеного відповідно з оператором інфраструктури або власником залізничних колій незагального користування. Укладення такого договору не вимагається, якщо транспортування здійснюється суб'єктом, у володінні якого перебуває відповідна інфраструктура або колія.

Транспортування вантажів та порожнього залізничного рухомого складу залізничними коліями незагального користування від/до залізничних колій (залізничних станцій) загального користування відповідно до/від місць навантаження (вивантаження) здійснюється залізничним транспортом незагального користування.

Особливості транспортування залізничними коліями загального та (або) незагального користування, взаємодії учасників транспортування визначаються відповідно до Статуту залізничного транспорту України.

9. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу та вантажобагажу здійснюється за договором перевезення, який укладається згідно з вимогами, визначеними цим Законом, Цивільним та Господарським кодексами України, Статутом залізничного транспорту України, Правилами обслуговування громадян залізничним транспортом.

Умови договору, якими встановлюються обов'язки та відповідальність сторін з організації перевезення вантажу, визначаються Статутом залізничного транспорту України.

Укладений між вантажовласником та перевізником договір перевезення вантажу одночасно є договором про заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення перевізникові плати за перевезення та інших належних йому платежів.

Істотною умовою договору перевезення є безпечна та цілісна доставка прийнятого до перевезення вантажу до пункту призначення у визначений строк, зазначений у залізничній транспортній накладній. Перевізник у разі незабезпечення схоронності перевезення зобов'язаний видати одержувачу вантаж з його натурною перевіркою та відшкодувати вантажовідправнику чи вантажоодержувачу завдані в результаті перевезення збитки, якщо вони виникли в результаті невиконання чи неналежного виконання перевізником взятих на себе обов'язків під час такого перевезення.

Перевезений (транспортований) вантаж може бути затриманий суб'єктом, який здійснив його перевезення (транспортування), до забезпечення внесення плати за виконання таких робіт. За час затримки вантажовідправник (відправник), вантажоодержувач (одержувач), експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами) плату за ставками, встановленими оператором залізничного рухомого складу, якщо інше не визначено міжнародними договорами.

У разі якщо суб'єкт, який здійснює перевезення (транспортування), не здійснив оплату за користування коліями незагального користування, володілець залізничної колії незагального користування має право припинити виконання таким суб'єктом транспортних операцій на належних йому коліях.

Стаття 15. Основні права та обов'язки пасажира

1. Пасажир має право на:

безпечне і своєчасне перевезення до місця призначення, зазначеного в проїзному документі (квитку), та належне обслуговування під час перевезення;

перевезення із собою безплатно однієї дитини віком до шести років без зайняття дитиною окремого місця;

користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості в усіх вагонах пасажирських поїздів з місцями для лежання;

отримання повної вартості проїзду в разі відмови пасажира від перевезення через затримку відправлення транспортного засобу;

відшкодування у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку збитків та шкоди, якщо поїздка з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт;

перевезення з собою безоплатно ручної поклажі у межах встановлених норм;

повернення проїзного документа (квитка) і отримання повної або часткової вартості залежно від строків, визначених відповідними нормативно-правовими актами;

одержання на вокзалі, офіційній інтернет-сторінці перевізника та в поїзді актуальної та вичерпної інформації про розклад руху поїздів, перелік послуг, які надаються, та їх вартість, у тому числі в доступних для пасажирів з ураженнями органів зору та слуху форматах;

безоплатне користування залами очікування та іншими приміщеннями та послугами на вокзалі, призначеними для пасажирів;

інші права, визначені законодавством.

2. Пасажир зобов'язаний:

сплатити встановлену плату за перевезення;

здійснювати посадку в поїзд за наявності проїзного документа (квитка) та документа, що підтверджує право на пільговий чи безоплатний проїзд (для осіб, що мають таке право);

дотримуватися правил поведінки громадян на залізничному транспорті;

на вимогу осіб, що здійснюють контроль, пред'являти документи, що підтверджують право на пільговий чи безоплатний проїзд.

Стаття 16. Основи функціонування залізничного транспорту незагального користування

1. На залізничному транспорті незагального користування виконуються роботи з навантаження, вивантаження вантажів, підготовки залізничного рухомого складу, транспортування залізничним транспортом незагального користування, сортування, зберігання вантажів, що прибули або призначені для перевезень, маневрові та інші роботи, пов'язані з перевезенням вантажів, з урахуванням технічних та технологічних можливостей виконання таких робіт.

На залізничному транспорті незагального користування можуть також здійснюватися перевезення вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у випадках, коли пункт відправлення і пункт призначення перевезень розташовані в межах залізничних колій незагального користування, що належать одному чи кільком володільцям, без виходу залізничного рухомого складу на залізничні колії загального користування.

2. Володілець залізничних колій незагального користування, володілець інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування зобов'язані:

здійснювати свою діяльність із дотриманням вимог законодавства та нормативно-технічних документів у сфері залізничного транспорту;

утримувати колії незагального користування в належному технічному стані;

мати персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам;

забезпечувати наявність і функціонування засобів контролю технічного стану та функціонування залізничного транспорту незагального користування згідно зі встановленими вимогами;

вживати термінових заходів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, транспортних та інших подій на залізничній колії незагального користування;

забезпечувати виконання вимог безпеки руху, пожежної безпеки та охорони праці на залізничному транспорті;

невідкладно інформувати у встановленому порядку органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що викликали порушення роботи колії незагального користування або сталися на об'єктах залізничного транспорту незагального користування, які перебувають у їх володінні.

3. Взаємовідносини володільців залізничних колій незагального користування, володільців інфраструктурних комплексів залізничного транспорту незагального користування між собою та оператором інфраструктури визначаються Статутом залізничного транспорту України та умовами договорів, укладених відповідно до законодавства.

4. При перевезенні залізничними коліями незагального користування, їх володільці зобов'язані перевіряти технічний стан тягового та іншого залізничного рухомого складу, що їм не належить, та документи і стан машиніста локомотива.

У разі виявлення неналежного технічного стану тягового або іншого залізничного рухомого складу, що загрожує безпеці руху, а також у разі наявності у машиніста ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння володільці інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування чи володілець залізничної колії незагального користування зобов'язані припинити рух тягового та іншого залізничного рухомого складу та повідомити про це його власника.

Перелік працівників, що здійснюють такі перевірки, визначають володільці інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування чи залізничної колії незагального користування.

5. Перевізним процесом, маневровою роботою в межах інфраструктурного комплексу незагального користування, залізничної колії незагального користування управляють їх володільці.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи не мають права втручатися в організацію керування перевізним процесом та маневровою роботою на залізничному транспорті незагального користування, за винятком катастроф, стихійного лиха, загроз техногенного та екологічного характеру.

Стаття 17. Основи діяльності операторів залізничного рухомого складу

1. Оператори залізничного рухомого складу надають послуги з надання вагонів, контейнерів оператора вантажовідправникам (відправникам), вантажоодержувачам (одержувачам), перевізникам та іншим суб'єктам господарювання для залізничних перевезень на підставі укладених з такими особами договорів.

2. Оператор залізничного рухомого складу зобов'язаний:

володіти залізничними вагонами та контейнерами на праві власності чи іншому праві відповідно до укладених з його власником чи іншими суб'єктами господарювання договорів;

утримувати за свій рахунок в належному технічному стані залізничні вагони та контейнери, інші об'єкти залізничного транспорту, які перебувають у його володінні;

укладати з перевізником договір про умови і технологію перевезень вантажів з використанням належних оператору залізничного рухомого складу вантажних вагонів (контейнерів), переміщення та тимчасового розміщення порожніх вагонів;

мати персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам;

забезпечувати виконання організаційних, технічних та технологічних вимог щодо здійснення діяльності операторами залізничного рухомого складу, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту;

забезпечувати виконання вимог охорони праці, безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, пожежної безпеки;

забезпечувати виконання вимог законодавства з охорони навколишнього природного середовища;

надавати перевізникам, на яких покладені зобов'язання з перевезень, пов'язаних із забезпеченням обороноздатності держави, ліквідацією надзвичайних ситуацій та їх наслідків, чи які здійснюють військові та спеціальні перевезення, необхідні залізничні вагони і контейнери в пріоритетному порядку;

надавати відповідним державним органам інформацію про транспортні та інші події, пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту при перевезеннях з використанням залізничних вагонів та контейнерів оператора, причини їх виникнення і вжиті заходи;

забезпечувати виконання заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на об'єктах залізничного транспорту, своєчасного оповіщення відповідних органів управління цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб про виникнення таких ситуацій, ліквідації їх наслідків.

3. Оператор залізничного рухомого складу має право:

виступати від імені вантажовідправника (відправника) при перевезеннях вантажу, вантажобагажу залізничним транспортом у залізничному рухомому складі, контейнерах оператора, вносити плату за перевезення вантажу, вантажобагажу, надавати транспортно-експедиційні послуги, а також здійснювати іншу діяльність, пов'язану з наданням послуг з організації перевезень у відповідності із законодавством;

отримувати від перевізника чи оператора інфраструктури на платній основі інформацію, необхідну для здійснення взаємодії в рамках перевізного процесу.

4. Державне регулювання діяльності з надання послуг оператора залізничного рухомого складу здійснюється шляхом ведення державного реєстру операторів залізничного рухомого складу. Суб'єкт господарювання набуває статусу оператора залізничного рухомого складу та має право на надання визначених цим Законом послуг після прийняття рішення про внесення його до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Порядок прийняття рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу, перелік документів, необхідних для його прийняття, відмову в прийнятті рішення, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання такого рішення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви суб'єкта господарювання та доданих до неї документів.

Підставами для відмови у прийнятті рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу є:

подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для прийняття рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу;

виявлення у поданих документах недостовірної інформації.

Строк дії рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу не обмежується.

Рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу анулюється у разі:

звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання рішення щодо внесення його до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу;

припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

встановлення невідповідності суб'єкта господарювання визначеним згідно із законодавством вимогам до оператора залізничного рухомого складу;

неподання протягом 30 днів інформації про зміни до документів, які додавалися до заяви про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу.

Рішення про анулювання рішення щодо внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу видається особисто або надсилається суб'єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення.

Суб'єкти господарювання, не внесені до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу, не мають права надавати послуги оператора залізничного рухомого складу.

Підставами для переоформлення рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу є:

зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця;

зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання.

Підставами для видачі дубліката рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу є втрата чи пошкодження такого рішення.

Прийняття рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу, переоформлення, видача дубліката, анулювання такого рішення здійснюється безоплатно.

5. Правила надання послуг операторами залізничного рухомого складу, істотні умови договорів про надання таких послуг, а також порядок взаємодії операторів залізничного рухомого складу з перевізниками, оператором інфраструктури, володільцями об'єктів інфраструктури визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Розмір плати за послуги операторів залізничного рухомого складу з надання вагонів, контейнерів вантажовідправникам (відправникам), вантажоодержувачам (одержувачам), перевізникам, визначається укладеними з такими особами договорами.

Глава 4
ІНФРАСТРУКТУРА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 18. Проектування, будівництво (придбання), реконструкція, утримання об'єктів інфраструктури та особливості розпорядження ними

1. Проектування та будівництво (придбання) стратегічних об'єктів інфраструктури здійснюються оператором інфраструктури в порядку, визначеному законодавством, за рахунок бюджетних коштів, виділених на ці цілі, включаючи заходи державної підтримки, інвестиційної складової тарифів на послуги оператора інфраструктури, власних коштів оператора інфраструктури, коштів приватних інвесторів, а також за рахунок будь-яких інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

2. Створені (придбані) стратегічні об'єкти інфраструктури із залученням бюджетних коштів, інвестиційної складової тарифів на послуги оператора інфраструктури та власних коштів оператора інфраструктури закріплюються в державній власності та передаються оператору інфраструктури у визначеному законом порядку.

У разі будівництва (придбання) стратегічних об'єктів інфраструктури за рахунок чи із залученням коштів, не зазначених у абзаці першому, такі об'єкти передаються у державну власність та закріплюються за оператором інфраструктури у встановленому законодавством порядку безоплатно, за згодою відповідного інвестора, або на підставі договорів про компенсацію витрат на їх будівництво (придбання), укладених у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Будівництво (придбання) стратегічного об'єкта інфраструктури здійснюється у встановленому законодавством порядку за умови попереднього погодження цього питання, в тому числі, проектної документації та технічних умов, з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

3. Реконструкція, модернізація та інші види поліпшення стратегічних об'єктів інфраструктури, закріплених у визначеному законом порядку за оператором інфраструктури, здійснюються за рахунок амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до законодавства на такі об'єкти, інвестиційної складової тарифів на послуги оператора інфраструктури, власних коштів оператора інфраструктури, а також за рахунок бюджетних коштів, виділених на ці цілі згідно законодавства.

4. Проектування, будівництво (придбання), реконструкція, модернізація інших об'єктів інфраструктури, відмінних від стратегічних об'єктів інфраструктури, здійснюються за рахунок будь-яких не заборонених законодавством джерел фінансування.

Якщо будівництво (придбання) об'єктів інфраструктури, відмінних від стратегічних, здійснюється на замовлення оператора інфраструктури та/або на землях, які перебувають у його володінні, та/або із залученням державних або власних коштів оператора інфраструктури, такі об'єкти за вимогою інвесторів передаються у власність оператора інфраструктури із відшкодуванням витрат інвесторів відповідно до умов інвестиційного договору.

Власники об'єктів інфраструктури, відмінних від стратегічних, які безпосередньо пов'язані із забезпеченням руху на залізничному транспорті загального користування чи технологічно пов'язані із стратегічними об'єктами інфраструктури, зобов'язані у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечити можливість оператору інфраструктури використовувати такі об'єкти в межах, необхідних для забезпечення ефективного і безпечного функціонування залізничного транспорту загального користування. Власники зазначених об'єктів, мають право за згодою оператора інфраструктури передавати відповідний об'єкт безоплатно у власність оператору інфраструктури для здійснення його експлуатації.

Критерії віднесення об'єктів інфраструктури до таких, що безпосередньо пов'язані із забезпеченням руху на залізничному транспорті загального користування чи технологічно пов'язані зі стратегічними об'єктами інфраструктури, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Розпорядження зазначеними об'єктами їх власниками допускається лише настільки, наскільки таке розпорядження не перешкоджає їх використанню оператором інфраструктури для забезпечення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту загального користування.

5. Порядок використання об'єктів інфраструктури, відмінних від стратегічних об'єктів інфраструктури, проектування, будівництво (придбання) яких здійснюється за рахунок коштів різних джерел фінансування, визначається у відповідному інвестиційному договорі. Істотною умовою такого договору є визначення сторонами суб'єкта господарювання, що здійснюватиме експлуатацію цього об'єкта інфраструктури, та строку такої експлуатації.

Проектна документація, технічні умови на будівництво і реконструкцію об'єкта інфраструктури, що є відмінним від стратегічного об'єкта інфраструктури, а також об'єктів промислового, комунального та іншого призначення, що не належать до об'єктів інфраструктури, але знаходяться на землях залізничного транспорту або технологічно пов'язані з об'єктами інфраструктури, що використовуються оператором інфраструктури (у частині їх приєднання чи примикання до таких об'єктів), підлягають погодженню з оператором інфраструктури, до якої входить чи буде входити цей об'єкт, у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та затверджуються в установленому законодавством порядку.

Невиконання цих вимог або невиконання погоджених із оператором інфраструктури технічних умов (проектної документації) може бути підставою для відмови у приєднанні чи примиканні побудованого чи реконструйованого об'єкта.

У разі якщо будівництво чи реконструкція таких об'єктів інфраструктури, відмінних від стратегічних об'єктів інфраструктури, тягнуть за собою необхідність додаткового розвитку інфраструктури або її окремих об'єктів, витрати оператора інфраструктури, пов'язані з виконанням заходів щодо такого додаткового розвитку інфраструктури чи її окремих об'єктів (у тому числі їх будівництва чи реконструкції), з урахуванням окупності проведених вкладень, повинні бути компенсовані за рахунок коштів власників об'єктів інфраструктури на підставі відповідних договорів з оператором інфраструктури.

Розбіжності в проектній документації або технічних умовах на будівництво чи реконструкцію об'єкта інфраструктури розглядаються у визначеному законодавством порядку.

6. Проектування, будівництво (придбання), реконструкція, утримання об'єктів інфраструктури здійснюються з обов'язковим дотриманням вимог стосовно їх доступності для осіб з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату.

Стаття 19. Проектування, будівництво (придбання), реконструкція та утримання об'єктів залізничного транспорту незагального користування

1. Проектування, будівництво (придбання) та реконструкція об'єктів залізничного транспорту незагального користування здійснюються у порядку, встановленому законодавством, за рахунок будь-яких джерел фінансування, не заборонених законодавством.

2. Об'єкти залізничного транспорту незагального користування, безпосередньо пов'язані із забезпеченням руху поїздів та маневрової роботи на залізничних коліях незагального користування, що побудовані чи реконструйовані за рахунок коштів, які не належать володільцям інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування, можуть бути передані власниками вказаних об'єктів таким володільцям на підставі договорів довірчого управління, оренди або на інших підставах, що передбачені законодавством. Власники об'єктів залізничного транспорту незагального користування мають право за згодою оператора інфраструктури передати відповідний об'єкт залізничного транспорту незагального користування безоплатно у власність оператору інфраструктури для здійснення його експлуатації.

3. Порядок розпорядження і використання об'єктів залізничного транспорту незагального користування, проектування, будівництво (придбання) яких здійснюється за рахунок коштів різних джерел фінансування, визначається у відповідному інвестиційному договорі. У такому договорі сторонами також визначається суб'єкт господарювання, що здійснюватиме подальшу експлуатацію такого об'єкта залізничного транспорту незагального користування та строку такої експлуатації.

4. Проектна документація, технічні умови на будівництво і реконструкцію об'єкта залізничного транспорту незагального користування, а також об'єктів промислового, комунального та іншого призначення, що не відносяться до об'єктів залізничного транспорту незагального користування, але знаходяться на землях залізничного транспорту або технологічно пов'язані з об'єктами, що належать володільцям інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування (у частині їх приєднання чи примикання до таких об'єктів), підлягають погодженню з землекористувачем та володільцем інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування, до якого входить чи буде входити цей об'єкт. Проектна документація, технічні умови на будівництво і реконструкцію залізничної колії незагального користування підлягають погодженню з оператором інфраструктури в порядку, який визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та затверджуються в установленому законодавством порядку.

Невиконання цих вимог або невиконання погоджених із володільцем інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування та/або оператором інфраструктури технічних умов (проектної документації) може бути підставою для відмови в приєднанні чи примиканні побудованого чи реконструйованого об'єкта.

Розбіжності в проектній документації або технічних умовах на будівництво чи реконструкцію об'єкта інфраструктури розглядаються у визначеному законодавством порядку.

У разі якщо будівництво чи реконструкція об'єктів залізничного транспорту незагального користування тягнуть за собою необхідність додаткового розвитку об'єктів володільця інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування чи володільця залізничної колії незагального користування або оператора інфраструктури, витрати, пов'язані з виконанням заходів щодо такого додаткового розвитку об'єктів (у тому числі їх будівництво чи реконструкція) з урахуванням окупності проведених вкладень, повинні бути компенсовані володільцю інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування чи володільцю залізничної колії незагального користування або оператору інфраструктури за рахунок власника об'єкта, що будується чи реконструюється, на підставі відповідних договорів.

Стаття 20. Основні вимоги до оператора інфраструктури та використання інфраструктури

1. Оператор інфраструктури зобов'язаний:

виконувати обов'язки з організації і здійснення перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування;

утримувати інфраструктуру в належному технічному стані;

використовувати інфраструктуру та її об'єкти за цільовим призначенням;

здійснювати контроль і забезпечувати виконання вимог безпеки руху, пожежної безпеки та охорони праці на залізничному транспорті;

вживати термінових заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, транспортних та інших подій на залізничному транспорті, організовувати проведення заходів з технічного прикриття об'єктів інфраструктури;

забезпечувати виконання вимог законодавства з охорони навколишнього природного середовища;

невідкладно інформувати у встановленому порядку органи державної влади, органи місцевого самоврядування і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що викликали порушення роботи залізничного транспорту або сталися на об'єктах залізничного транспорту;

створювати мобілізаційні органи, підрозділи з управління спеціальними військовими перевезеннями;

надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, інформацію про транспортні події та інші події, пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, причини їх виникнення і вжиті заходи;

забезпечувати виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів та законодавства у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації;

виконувати інші обов'язки, визначені законодавством.

Права та обов'язки оператора інфраструктури можуть визначатися мережевим контрактом, який укладається між оператором інфраструктури та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. При перевезенні залізничними коліями загального користування залізничного рухомого складу, що не належить оператору інфраструктури, оператор здійснює перевірку його технічного стану та документів осіб, що здійснюють управління тяговим залізничним рухомим складом.

У разі виявлення неналежного технічного стану тягового або іншого залізничного рухомого складу, що загрожує безпеці руху, а також у разі наявності у особи, що здійснює управління тяговим залізничним рухомим складом ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння оператор інфраструктури зобов'язаний зупинити рух такого залізничного рухомого складу та повідомити про це його володільця.

Перелік працівників оператора інфраструктури, що мають право здійснювати зазначені перевірки, визначається оператором інфраструктури.

3. При перевезеннях залізничним транспортом у міжнародному сполученні умови організації перевезень з використанням прикордонної інфраструктури України визначаються відповідними прикордонними угодами, що укладаються згідно із законодавством про міжнародні договори, а також угодами, що укладаються на підставі прикордонних угод з іноземними залізницями.

4. Взаємодія між оператором інфраструктури та володільцями інфраструктурних комплексів залізничного транспорту незагального користування, володільцями залізничних колій незагального користування регулюються відповідними договорами, що укладаються відповідно до Статуту залізничного транспорту України.

Стаття 21. Основні вимоги до володільця об'єкта інфраструктури

1. Володілець об'єкту інфраструктури зобов'язаний:

утримувати об'єкт інфраструктури в належному технічному стані;

забезпечувати цільове використання об'єкта інфраструктури;

у випадках, передбачених цим Законом, укладати з оператором інфраструктури договори, що забезпечують можливість останнього виконувати обов'язки з організації та здійснення перевізного процесу з використанням об'єкта інфраструктури;

забезпечувати на об'єкті інфраструктури дотримання встановлених вимог безпеки руху і експлуатації залізничного транспорту, пожежної безпеки;

забезпечувати умови для належного обслуговування пасажирів з ураженнями органів зору, слуху та опорно-рухового апарату;

забезпечувати наявність та функціонування засобів контролю технічного стану об'єкта інфраструктури відповідно до встановлених вимог;

забезпечувати виконання заходів щодо запобігання виникненню транспортних подій та надзвичайних ситуацій на об'єктах інфраструктури, своєчасного оповіщення відповідних органів управління цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб про виникнення таких ситуацій, ліквідації їх наслідків;

забезпечувати виконання вимог безпеки та охорони праці на залізничному транспорті;

надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, інформацію про транспорті події та інші події, пов'язані з порушенням правил безпеки руху і експлуатації залізничного транспорту, причини їх виникнення та вжиті заходи.

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Стаття 22. Вимоги до функціонування інфраструктури

1. Інфраструктура та об'єкти інфраструктури повинні утримуватися оператором інфраструктури та володільцями об'єктів інфраструктури у технічно справному стані, який забезпечує безперервність і безперебійність перевізного процесу.

2. Інформація про стратегічні об'єкти інфраструктури, а також інші об'єкти інфраструктури та їх володільців підлягає внесенню до Реєстру об'єктів інфраструктури, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Порядок ведення Реєстру об'єктів інфраструктури та перелік відомостей, що міститься в цьому Реєстрі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Виведення з експлуатації у зв'язку із списанням одного чи декількох технологічно пов'язаних стратегічних об'єктів інфраструктури, їх перепрофілювання здійснюються оператором інфраструктури у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Зазначена вимога не застосовується у разі тимчасового (на строк не більше тридцяти днів) виведення з експлуатації стратегічних об'єктів інфраструктури у зв'язку з проведенням ремонту та реконструкції таких об'єктів.

4. У разі неможливості виведення з експлуатації чи перепрофілювання одного або декількох технологічно пов'язаних стратегічних об'єктів інфраструктури, що мають державне, оборонне чи соціальне значення, Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, визначається джерело фінансування витрат на утримання і експлуатацію таких об'єктів в обсягах, що не покриваються доходами від їх експлуатації.

Стаття 23. Доступ до послуг інфраструктури та об'єктів інфраструктури

1. Доступ до послуг інфраструктури та об'єктів інфраструктури надається заінтересованим особам на недискримінаційній основі, що передбачає рівні умови надання таких послуг на договірних засадах.

Правила недискримінаційного доступу до послуг інфраструктури та об'єктів інфраструктури розробляються національною комісією, що здійснює державне регулювання суб'єктів природних монополій у сфері транспорту та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила недискримінаційного доступу до послуг інфраструктури та об'єктів інфраструктури включають:

умови і порядок недискримінаційного доступу до послуг інфраструктури, а також до робіт (послуг), що реалізуються з використанням об'єктів інфраструктури, у тому числі у разі наявності технічних чи економічних обмежень;

істотні умови договорів або типові договори про надання послуг інфраструктури та робіт (послуг), що реалізуються з використанням об'єктів інфраструктури;

надання інформації про порядок доступу до послуг інфраструктури та до робіт (послуг), що реалізуються з використанням об'єктів інфраструктури;

порядок розгляду скарг про дотримання порядку надання доступу до послуг інфраструктури чи до об'єктів інфраструктури.

2. Порядок доступу до послуг інфраструктури та об'єктів інфраструктури розробляється національною комісією, що здійснює державне регулювання суб'єктів природних монополій у сфері транспорту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік технологічних операцій, що виконуються під час надання послуг інфраструктури та послуг з використання об'єктів інфраструктури, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Стаття 24. Договори про надання послуг інфраструктури та з використання об'єктів інфраструктури

1. Послуги інфраструктури або послуги з використання об'єкта інфраструктури надаються:

перевізникові - на підставі договору з оператором інфраструктури про надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень, якщо такий перевізник не є оператором інфраструктури;

іншим особам, заінтересованим в отриманні послуг інфраструктури чи послуг з використання об'єкта інфраструктури, з метою здійснення діяльності, пов'язаної з перевізним процесом, - на підставі відповідного договору з оператором інфраструктури чи володільцем об'єкта інфраструктури.

2. Договори про надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень та про надання послуг з використання об'єктів інфраструктури для здійснення діяльності, пов'язаної з перевізним процесом, укладаються в письмовій формі та є публічними.

3. Істотними умовами договору про надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень є:

узгодження технології та організації здійснення перевізного процесу;

перелік та вартість послуг, які надаються перевізникові оператором інфраструктури;

порядок розрахунків і способи оплати за надані послуги інфраструктури;

порядок обміну інформацією про узгодження перевезень, диспетчерське управління перевізним процесом, у тому числі з використанням електронних засобів зв'язку і баз даних;

порядок обміну документами, що підтверджують факт погодження, виконання та завершення перевезень і послуг інфраструктури, які при цьому надаються;

встановлення порядку технічного обслуговування, ремонту залізничного рухомого складу;

порядок взаємодії сторін з попередження та ліквідації негативних наслідків транспортних подій, надзвичайних ситуацій, пожеж, стихійного лиха;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, у тому числі порядок відшкодування збитків, завданих третім особам таким невиконанням або неналежним виконанням;

інші умови, визначені як істотні сторонами договору.

Строк дії договору на надання послуг інфраструктури для здійснення перевезень не повинен перевищувати строк дії відповідних ліцензій на здійснення конкретних видів перевезень залізничним транспортом.

4. Істотними умовами договору про надання послуг інфраструктури та (або) послуг з використання об'єктів інфраструктури для здійснення діяльності, пов'язаної з перевізним процесом, є:

перелік та вартість відповідних послуг;

порядок обміну документами, що підтверджують факт надання послуг;

порядок взаємодії сторін щодо попередження та ліквідації негативних наслідків катастроф, аварій, надзвичайних ситуацій, пожеж;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, у тому числі порядок відшкодування збитків, завданих третім особам таким невиконанням або неналежним виконанням;

інші умови, визначені як істотні сторонами договору.

5. Розбіжності, що стосуються технології організації перевізного процесу або технології організації надання послуг інфраструктури чи виконання робіт (послуг) з використання об'єкта інфраструктури, розглядаються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

6. Вартість послуг інфраструктури визначається на основі економічно обґрунтованого тарифу, установленого відповідно до цього Закону, а в частині, не врегульованій таким тарифом - на підставі відповідного договору за домовленістю сторін.

Стаття 25. Відкриття та закриття залізничних колій загального користування та розміщених на них залізничних станцій

1. Залізничні колії загального користування та розміщені на них споруди і пристрої, у тому числі й ті, що розміщені на залізничних станціях, повинні утримуватись з дотриманням правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту в технічному стані, що відповідає вимогам відповідних нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів.

2. Питання щодо віднесення залізничних колій до залізничних колій загального користування вирішується Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту на підставі звернень оператора інфраструктури, органів місцевого самоврядування.

3. Відкриття для постійної експлуатації залізничних колій загального користування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, на підставі пропозицій оператора інфраструктури, із зазначенням дати, з якої вказані колії відкриваються для постійної експлуатації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, не вправі відмовити у відкритті для постійної експлуатації залізничних колій загального користування, якщо будівництво таких колій було ним попередньо погоджене у встановленому порядку, а збудовані колії загального користування відповідають встановленим вимогам та під час їх проектування, будівництва, приймання в експлуатацію не були порушені вимоги цього Закону, інших нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів.

Закриття залізничних колій загального користування (крім станційних колій, а також у разі тимчасового закриття у зв'язку з необхідністю ремонту чи реконструкції залізничної колії) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, на підставі пропозицій оператора інфраструктури, із зазначенням дати, з якої вказані колії закриваються. Інформація про відкриття та закриття залізничних колій загального користування підлягає внесенню у відповідне тарифне керівництво.

У випадку неможливості закриття залізничних колій загального користування, які мають державне, оборонне чи соціальне значення, Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту визначається джерело фінансування витрат на утримання і експлуатацію цих колій, що не покриваються доходами від їх експлуатації.

Якщо протягом трьох місяців після внесення пропозиції про закриття залізничних колій загального користування питання щодо їх закриття не буде погоджено або не буде визначено джерела відповідного фінансування, оператор інфраструктури вправі вимагати в судовому порядку відшкодування збитків на утримання таких залізничних колій чи їх закриття.

4. Відкриття залізничної станції, розміщеної на залізничних коліях загального користування, для виконання усіх чи деяких операцій, пов'язаних із прийняттям і відправленням поїздів, обслуговуванням пасажирів, прийманням, видачею, навантаженням, вивантаженням, сортуванням, зберіганням вантажів (у тому числі в контейнерах), багажу та вантажобагажу, та здійснення інших операцій здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у визначеному ним порядку:

на підставі пропозицій оператора інфраструктури;

на підставі пропозиції володільців залізничних колій незагального користування, що примикають до залізничних колій загального користування, на яких розміщена така станція, погоджених з оператором інфраструктури, у разі якщо виконання операцій буде проводитися на зазначених залізничних коліях незагального користування. Розбіжності, пов'язані з технічними можливостями залізничних станцій з приймання чи відправлення вантажів, залізничного рухомого складу, операції з яким будуть проводитися на залізничній колії незагального користування, розглядаються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, не вправі відмовити у відкритті залізничних станцій для виконання всіх чи деяких операцій, якщо будівництво таких станцій було ним попередньо погоджено у встановленому порядку, вони відповідають встановленим вимогам та під час їх проектування, будівництва, приймання в експлуатацію не були порушені вимоги цього Закону, інших нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів.

Закриття залізничних станцій для виконання всіх чи деяких операцій здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у визначеному таким органом порядку.

У випадку неможливості закриття залізничних станцій, що мають державне, оборонне чи соціальне значення, для виконання всіх чи деяких операцій Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, визначається джерело фінансування витрат на їх утримання та експлуатацію, що не покриваються доходами від їх експлуатації. У разі якщо протягом трьох місяців з дня внесення пропозиції про закриття цих залізничних станцій для виконання всіх чи деяких операцій питання щодо їх закриття не буде погоджено або не буде визначено джерела відповідного фінансування, оператор інфраструктури вправі вимагати в судовому порядку відшкодування витрат на утримання цих залізничних станцій, їх закриття або припинення виконання операцій на цих залізничних станціях.

Рішення про відкриття чи закриття залізничної станції для виконання всіх чи деяких операцій оформляється шляхом внесення інформації про таку станцію та переліку виконуваних на ній операцій у відповідне тарифне керівництво із зазначенням дати, з якої така станція відкривається чи закривається.

5. Класифікація залізничних колій загального користування здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Стаття 26. Основні вимоги до залізничних колій незагального користування

1. Залізничні колії незагального користування та розміщені на них споруди і пристрої повинні забезпечувати маневрову та сортувальну роботу у відповідності з обсягами перевезень, ритмічне навантаження і вивантаження вантажів, а також раціональне використання залізничного рухомого складу та його схоронність.

Конструкція та стан залізничних колій незагального користування, що примикають безпосередньо або через інші залізничні колії незагального користування до залізничних колій загального користування, розміщених на них споруд та пристроїв, повинні відповідати будівельним нормам і правилам та забезпечувати пропуск вагонів з допустимою на коліях загального користування нормою технічного навантаження, а також пропуск локомотивів, іншого залізничного рухомого складу, що призначений для обслуговування залізничних колій незагального користування.

Володілець залізничних колій незагального користування, володілець інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування забезпечують утримання та експлуатацію залізничних колій незагального користування з дотриманням вимог безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, здійснюють освітлення таких колій у місцях навантаження і вивантаження, їх очищення від сміття та снігу.

У разі якщо на залізничні колії незагального користування здійснюється вихід залізничного рухомого складу, експлуатація якого здійснюється також на залізничних коліях загального користування, залізничні колії незагального користування повинні відповідати вимогам, установленим для залізничних колій загального користування.

2. Примикання до існуючих залізничних колій загального користування залізничних колій незагального користування, що будуються, здійснюється за рішенням оператора інфраструктури на підставі договору технологічного приєднання, що укладається між оператором інфраструктури та володільцем нових і таких, що будуються, залізничних колій незагального користування за умови, що проектна документація (технічні умови) на будівництво залізничної колії незагального користування були попередньо погоджені з оператором інфраструктури у визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, порядку.

Договір технологічного приєднання укладається в письмовій формі та є публічним договором. У договорі визначається перелік заходів, які мають бути здійснені для технологічного приєднання.

Якщо володільцем залізничних колій незагального користування, що будуються, є оператор інфраструктури, рішення про таке примикання оператор інфраструктури приймає самостійно.

3. Примикання залізничної колії незагального користування, що будується, до існуючої залізничної колії незагального користування здійснюється за погодженням з володільцем існуючої залізничної колії незагального користування.

4. Відкриття для постійної експлуатації нової залізничної колії незагального користування та визначення можливості подачі на таку залізничну колію залізничного рухомого складу загального користування здійснюється створеною у встановленому порядку комісією, до складу якої входять представники центрального органу виконавчої вади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, володільця залізничної колії незагального користування та оператора інфраструктури, до якої примикає така залізнична колія.

У кожної залізничної колії незагального користування повинні бути технічний паспорт, план, її повздовжній профіль, інструкція про порядок обслуговування та організацію руху залізничною колією незагального користування.

5. Відкриття (закриття) залізничної станції, що розміщена на залізничних коліях незагального користування, для виконання всіх чи деяких операцій здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у визначеному таким органом порядку на підставі пропозицій:

володільців залізничної колії незагального користування, яким належать вказані залізничні станції;

оператора інфраструктури, погоджених із володільцями залізничної колії незагального користування.

6. Інформація про залізничні колії незагального користування та їх володільців, у межах яких розміщені об'єкти, що мають державне, оборонне чи соціальне значення, або функціонування яких може мати негативний вплив на навколишнє середовище, а також залізничні колії незагального користування, що з'єднують вказані колії із залізничними коліями загального користування, підлягає включенню до реєстру залізничних колій незагального користування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Порядок ведення реєстру залізничних колій незагального користування та перелік відомостей, що в ньому містяться, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

7. Припинення виконання на залізничних коліях незагального користування, що включені до реєстру залізничних колій незагального користування, усіх чи деяких видів робіт та їх закриття для руху поїздів і маневрових составів здійснюється їхніми володільцями з власної ініціативи та/або на підставі звернень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті за погодженням із оператором інфраструктури, відповідними місцевими органами виконавчої влади та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

У випадку неможливості припинення на залізничних коліях незагального користування виконання всіх чи деяких видів робіт до відповідних місцевих органів виконавчої влади направляється пропозиція для визначення джерел фінансування збитків, що виникають у процесі утримання та експлуатації цих залізничних колій. У разі якщо протягом трьох місяців від дати внесення пропозиції про закриття цих залізничних колій незагального користування для виконання всіх чи деяких видів робіт питання про їх закриття не буде погоджено або не буде визначено джерело фінансування збитків, що виникають у процесі утримання та експлуатації цих залізничних колій, володільці колій незагального користування вправі самостійно приймати рішення про закриття таких колій чи припинення відповідних видів робіт або вимагати у судовому порядку відшкодування витрат на їх утримання.

У разі якщо колії не внесені до реєстру залізничних колій незагального користування, рішення про їх закриття приймається володільцями інфраструктурного комплексу незагального користування, до складу якого включені такі колії, чи володільцями таких залізничних колій незагального користування самостійно.

Глава 5
ЗАЛІЗНИЧНИЙ РУХОМИЙ СКЛАД

Стаття 27. Основні вимоги до залізничного рухомого складу та контейнерів

1. Залізничний рухомий склад, призначений для перевезень пасажирів, вантажів, багажу та вантажобагажу, і контейнери, незалежно від їх приналежності, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізничного транспорту України, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, і відповідних технічних регламентів, стандартів, правил та інших нормативних документів.

У визначених законодавством випадках залізничний рухомий склад і контейнери повинні мати підтвердження відповідності.

2. Порядок допуску залізничного рухомого складу незалежно від його приналежності на інфраструктуру, а також із залізничних колій незагального користування на залізничні колії загального користування визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту

3. Залізничний рухомий склад підлягає державній реєстрації з присвоєнням йому індивідуального номера у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Вимоги до залізничного рухомого складу, курсування якого здійснюється в міжнародному сполученні, визначаються відповідно до міжнародних договорів України та актів міжнародних організацій у сфері залізничного транспорту, учасником яких є Україна.

Стаття 28. Основи організації технічного обслуговування та ремонту залізничного рухомого складу, контейнерів

1. Технічне обслуговування залізничного рухомого складу у складі поїздів виконується оператором інфраструктури з включенням відповідних витрат до вартості послуг інфраструктури.

Правила надання послуг з технічного обслуговування залізничного рухомого складу, контейнерів у складі поїздів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

2. Технічне обслуговування залізничного рухомого складу не в складі поїздів, екіпірування залізничного рухомого складу, а також технічне обслуговування контейнерів забезпечуються на договірній основі оператором інфраструктури або іншими суб'єктами господарювання, які мають право на здійснення такої діяльності.

Технічне обслуговування локомотивів виконується оператором інфраструктури чи іншими суб'єктами господарювання, які мають право на здійснення такої діяльності.

Технічне обслуговування власного рухомого складу, який не виходить на залізничні колії загального користування, здійснюється володільцем інфраструктурних комплексів залізничного транспорту незагального користування самостійно чи на підставі договорів з оператором інфраструктури або іншими суб'єктами господарювання, які мають право на здійснення такої діяльності.

3. Ремонт залізничного рухомого складу, контейнерів виконується на підприємствах, які атестовані на здійснення зазначеної діяльності, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, з виконанням вимог оператора інфраструктури.

Після проведення капітального та деповського ремонтів вагонів перевіряється маса їх тари і габарити.

У випадках, передбачених законодавством, суб'єкти господарювання, продукція яких використовується у процесі ремонту та технічного обслуговування залізничного рухомого складу, контейнерів, повинні мати документи, що підтверджують відповідність їх продукції вимогам технічних регламентів, стандартам, правилам, іншим нормативно-технічним документам, а також нормам та правилам допуску для використання на залізничному транспорті.

Глава 6
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРЕВІЗНИМ ПРОЦЕСОМ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Стаття 29. Організація управління перевізним процесом на залізничному транспорті загального користування

1. Організація руху поїздів з використанням інфраструктури залізничного транспорту загального користування здійснюється на основі зведеного графіка руху поїздів.

Зведений графік руху поїздів розробляється, затверджується та вводиться в дію оператором інфраструктури у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, перевізники, пасажири, вантажовідправники (відправники) та вантажоодержувачі (одержувачі) мають право вносити на розгляд оператора інфраструктури пропозиції щодо вдосконалення графіка руху поїздів.

Оператор інфраструктури зобов'язаний протягом тридцяти днів від дня отримання пропозиції щодо вдосконалення графіка руху поїздів розглянути її та направити заявнику відповідь про прийняте рішення.

У разі відмови щодо прийняття пропозицій стосовно вдосконалення графіка руху поїздів оператор інфраструктури у визначений строк надає заявнику відповідне обґрунтування такої відмови.

3. Управління перевізним процесом на залізничному транспорті загального користування здійснюється оператором інфраструктури.

Основою управління процесом залізничних вантажних перевезень, у тому числі порожніх вагонопотоків, є Єдиний мережевий технологічний процес залізничних вантажних перевезень, який розробляється оператором інфраструктури і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи не мають права втручатися в організацію управління перевізним процесом на залізничному транспорті загального користування, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Стаття 30. Організація управління перевізним процесом на залізничному транспорті незагального користування

1. Умови та порядок організації перевізного процесу на залізничному транспорті незагального користування, надання інших послуг, пов'язаних із транспортуванням та перевезенням вантажів залізничним транспортом незагального користування, визначаються цим Законом, Статутом залізничного транспорту України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом.

2. Управління перевізним процесом на залізничних коліях незагального користування здійснюється володільцем інфраструктурного комплексу залізничного транспорту незагального користування, володільцем залізничної колії незагального користування.

3. Організація управління залізничним транспортом незагального користування здійснюється на підставі технологічного процесу роботи залізничної колії незагального користування, розробленої та затвердженої володільцем цієї колії та погодженим з оператором інфраструктури.

Глава 7
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 31. Міжнародне співробітництво у сфері залізничного транспорту

1. Представництво інтересів держави у сфері залізничного транспорту здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, а також національним перевізником та іншими підприємствами, яким у відповідності із законодавством України надані відповідні повноваження.

2. Національний перевізник забезпечує розвиток міжнародних транспортних зв'язків, здійснює організацію перевезень пасажирів, вантажів та багажу у міжнародному залізничному сполученні, співпрацює з організаціями залізничного транспорту іноземних держав та представляє інтереси залізничного транспорту загального користування України на залізницях іноземних держав та відповідних міжнародних об'єднаннях, союзах і координаційних органах залізничного транспорту.

Стаття 32. Зовнішньоекономічні зв'язки

1. Національний перевізник та підприємства залізничного транспорту загального користування можуть виступати як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності у сфері перевезень і здійснювати свою діяльність на підставі законодавства України та міжнародних договорів України.

Для забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України національний перевізник та інші підприємства залізничного транспорту загального користування здійснюють міжнародні перевезення у прямому та непрямому міжнародному залізничному сполученнях, надають на договірних засадах інфраструктуру, термінально-складські комплекси і залізничний рухомий склад.

2. Національний перевізник, підприємства залізничного транспорту загального користування у процесі міжнародних перевезень мають право на відшкодування витрат, пов'язаних із додатковими послугами, що не передбачені міжнародними договорами, за рахунок вантажовідправника (відправника) та/або вантажоодержувача (одержувача) на підставі договорів.

Глава 8
БЕЗПЕКА, ОХОРОНА ВАНТАЖІВ ТА ОБ'ЄКТІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЙОГО РОБОТИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Стаття 33. Основи забезпечення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту

1. Залізничні колії загального користування, залізничні колії незагального користування, залізничні станції, пасажирські платформи та пасажирські зупинні пункти, а також інші призначені для руху залізничного рухомого складу об'єкти залізничного транспорту є зонами підвищеної небезпеки та за необхідності можуть бути огороджені їх власниками чи особами, що здійснюють їх експлуатацію.

Порядок знаходження осіб та розміщення об'єктів у зонах підвищеної небезпеки, виконання в цих зонах робіт, проїзду та переходу через залізничні колії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Особи, що порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

2. Об'єкти, на території яких здійснюється виробництво, навантаження та вивантаження небезпечних вантажів, повинні бути віддалені від залізничних колій загального користування, розміщених на них будівель, будов, споруд на відстань, що забезпечує безпечне функціонування залізничного транспорту. Мінімальні відстані від вказаних об'єктів до залізничних колій загального користування, розміщених на них будівель, споруд, перетину залізничних колій загального користування лініями зв'язку, електропередачі, нафто-, газо-, продуктопроводами та іншими наземними та підземними спорудами, а також норми будівництва та експлуатації вказаних об'єктів у разі їх перетину залізничними коліями загального користування та близькості з цими залізничними коліями встановлюються нормативно-правовими актами відповідних центральних органів виконавчої влади, які приймаються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Власники чи особи, що експлуатують лінії зв'язку, електропередачі, нафто-, газо-, продуктопроводи та інші об'єкти, які перетинають залізничні колії загального користування чи знаходяться в безпосередній близькості від них, несуть відповідальність за їх безпечне функціонування та дотримання встановлених норм будівництва та експлуатації вказаних об'єктів. Зазначені особи зобов'язані своєчасно інформувати оператора інфраструктури про виникнення надзвичайних ситуацій та транспортних подій, які можуть вплинути на роботу залізничного транспорту та про відповідні заходи, що вживаються.

3. Вантажовідправники та вантажоодержувачі під час перевезень, навантаження і розвантаження небезпечних вантажів і спеціальних вагонів, а також особи, що здійснюють транспортування небезпечних і спеціальних вантажів та їх навантаження і вивантаження, повинні забезпечувати безпеку таких перевезень, навантаження та вивантаження, збереження та справний стан рухомого складу. Володілець інфраструктури та перевізник зобов'язані у межах технічної та технологічної можливостей відновлювальних та протипожежних засобів, які в них є, брати участь у ліквідації наслідків таких транспортних подій з подальшим відшкодуванням витрат відповідно до законодавства.

Суб'єкти господарювання, які володіють спеціальною технікою і майном та мають підготовлених працівників, створюють об'єктові формування для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та транспортних подій.

Для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій суб'єктами господарювання створюється об'єктовий матеріальний резерв.

4. Порядок визначення місць перетину залізничних колій автомобільними дорогами (залізничні переїзди, шляхопроводи, тунелі), метрополітенами, трубопроводами та іншими комунікаційними лініями і правила перетину залізничних колій зазначеними комунікаціями, умови експлуатації залізничних переїздів, шляхопроводів, тунелів, порядок їх відкриття і закриття за рахунок заінтересованих сторін встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Стаття 34. Організація забезпечення, контроль та нагляд за безпекою руху та експлуатації залізничного транспорту

1. Оператор інфраструктури, володільці об'єктів інфраструктури, перевізники, оператори залізничного рухомого складу та інші підприємства залізничного транспорту, вантажовідправники (відправники) та вантажоодержувачі (одержувачі) в межах, визначених законодавством, забезпечують:

безпечні для життя і здоров'я пасажирів умови проїзду;

безпеку перевезень вантажів, багажу, та вантажобагажу;

розробку та функціонування системи управління безпеки руху поїздів;

безпеку руху та експлуатації залізничного транспорту, пожежну безпеку.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, здійснює:

розробку державної політики у сфері безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту;

правове та технічне регулювання у сфері безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, у тому числі встановлення класифікації, порядку службового та технічного розслідувань та обліку транспортних подій, а також відповідне нормативне регулювання у сфері промислової безпеки на залізничному транспорті;

функції компетентного органу України з перевезень небезпечних вантажів залізничним транспортом.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства, нормативно-правових актів, стандартів щодо забезпечення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, які забезпечують процес перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом, а також за їх виготовленням та прийманням.

За результатами здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, складають припис про усунення виявлених під час здійснення заходу порушень щодо забезпечення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту. Порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, зокрема порядок проведення перевірок та здійснення інших заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та усунення порушень безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, форми приписів та інших розпорядчих документів про усунення порушень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Вимоги, викладені у приписі до фізичних і юридичних осіб, є обов'язковими до виконання у зазначений термін.

У разі виявлення під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) порушень, що загрожують життю та здоров'ю людей, за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, допускається зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг на залізничному транспорті, у тому числі шляхом заборони подання залізничного рухомого складу на колії загального та незагального користування.

Застосовані адміністративним судом заходи реагування за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, скасовуються адміністративним судом у порядку, встановленому цим Законом.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг на залізничному транспорті, у тому числі відновлення подачі залізничного рухомого складу дозволяється за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, чи його заступника, після усунення відповідних порушень.

4. За порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортних та інших технічних засобів, пов'язаних із процесом перевезень, винні особи несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 35. Забезпечення на залізничному транспорті екологічної безпеки, а також санітарного та епідеміологічного благополуччя населення

1. Підприємства залізничного транспорту зобов'язані забезпечувати додержання вимог законодавства у сфері екологічної, пожежної безпеки, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

2. Державний нагляд за забезпеченням пожежної безпеки на залізничному транспорті та об'єктах суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на залізничному транспорті, за винятком державного нагляду за залізничним рухомим складом, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Контроль за виконанням вимог пожежної безпеки на залізничному рухомому складі загального користування здійснюється воєнізованою охороною оператора інфраструктури в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

3. Державний контроль (нагляд) за забезпеченням екологічної безпеки, санітарного та епідемічного благополуччя населення на залізничному транспорті загального користування здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 36. Охорона вантажів і об'єктів, забезпечення громадського порядку на залізничному транспорті загального користування

1. Перевізники забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху прямування та на залізничних станціях згідно із законодавством України.

У випадках, визначених Статутом залізничного транспорту України, охорону вантажів на шляху прямування та на залізничних станціях здійснюють вантажовідправники чи вантажоодержувачі.

Перелік вантажів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами воєнізованої охорони оператора інфраструктури, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Під час перевезень цих вантажів у межах України справляється плата за охорону.

2. Особливо важливі об'єкти залізничного транспорту, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, підлягають обов'язковій охороні підрозділами воєнізованої охорони оператора інфраструктури.

Охорона інших об'єктів залізничного транспорту здійснюється згідно із законодавством.

3. Працівники воєнізованої охорони оператора інфраструктури під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати нарізну вогнепальну зброю, пристрої для відстрілу набоїв з гумовими кулями або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, службових собак).

4. Положення про воєнізовану охорону оператора інфраструктури затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 37. Організація роботи залізничного транспорту у надзвичайних ситуаціях

1. Підприємства залізничного транспорту зобов'язані вживати невідкладних заходів щодо ліквідації надзвичайних ситуацій та транспортних подій. Для виконання цих заходів оператор інфраструктури та перевізник, володілець інфраструктурного комплексу незагального користування за власний рахунок повинні утримувати спеціалізовані підрозділи з ліквідації надзвичайних ситуацій, залучати до виконання таких заходів пожежно-рятувальні підрозділи, що входять до складу воєнізованої охорони оператора інфраструктури, мати запас матеріальних і технічних засобів або укласти відповідні договори зі спеціалізованими організаціями.

Інші підприємства залізничного транспорту зобов'язані забезпечити виконання заходів, пов'язаних із попередженням та ліквідацією надзвичайних ситуацій та транспортних подій, організацією гасіння пожеж на залізничному транспорті власними силами чи за договором зі спеціалізованими організаціями.

2. Порядок дій учасників перевізного процесу у разі виникнення надзвичайних ситуацій та транспортних подій визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за узгодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Вантажовідправник, вантажоодержувач (відправник, одержувач у випадку повагонної відправки вантажобагажу) зобов'язані у разі виникнення надзвичайних ситуацій та транспортних подій забезпечити негайне направлення об'єктового формування або своїх представників на місце транспортної події.

3. Окремі питання щодо попередження надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті та ліквідації їх наслідків регулюються Кодексом цивільного захисту України.

Глава 9
ПЕРСОНАЛ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 38. Особливості регулювання трудових відносин на залізничному транспорті

1. Трудові відносини працівників залізничного транспорту, у тому числі особливості прийняття на роботу, надання гарантій і компенсацій працівникам залізничного транспорту регулюються трудовим законодавством з урахуванням особливостей, установлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, Галузевою угодою та колективними договорами.

2. Працівники залізничного транспорту, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Дисципліна працівників залізничного транспорту регулюється законодавством України, Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Забезпечення безпечних умов і охорони праці працівників залізничного транспорту, контроль та державний нагляд за дотриманням на залізничному транспорті трудового законодавства здійснюються згідно із законодавством.

4. Колективні трудові спори (конфлікти), що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення на підприємствах залізничного транспорту нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, невиконання вимог законодавства про працю, угод та колективних договорів вирішуються в порядку, передбаченому законодавством.

5. На підприємствах залізничного транспорту на роботах, пов'язаних із перевезеннями і забезпеченням безпеки руху, не допускається застосування нетипових форм зайнятості.

Стаття 39. Особливості організації режиму праці та відпочинку, медичне забезпечення на залізничному транспорті

1. Режим роботи працівників залізничного транспорту встановлюється з метою забезпечення його безперервного функціонування, передбачає підсумований облік робочого часу з дотриманням вимог трудового законодавства.

2. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку, умов праці окремих категорій працівників залізничного транспорту, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, маневровою роботою, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за погодженням з центральним органам виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трудових відносин та профспілками, що діють у галузі.

Норми особливостей регулювання робочого часу та часу відпочинку визначають специфіку роботи працівників, яка пов'язана з безперервністю та роз'їзним характером праці, постійним виконанням трудових обов'язків у дорозі, роз'їздах в межах обслуговування дільниць, та не можуть погіршувати становище працівників порівняно з трудовим законодавством.

Перелік робіт, професій та посад, що безпосередньо пов'язані з рухом поїздів, маневровою роботою, у тому числі з управлінням транспортними засобами чи рухом транспортних засобів, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

3. Застосування різних форм організації робіт, чергувань окремих категорій працівників залізничного транспорту регулюється галузевими положеннями, які не можуть погіршувати становище працівників порівняно з трудовим законодавством.

4. Особи, що приймаються на роботу, яка безпосередньо пов'язана з рухом поїздів та маневровою роботою, та працівники, що виконують таку роботу та (або) підпадають під дію шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проходять за рахунок роботодавців обов'язкові попередні (при прийманні на роботу) та періодичні (на період трудової діяльності) медичні огляди.

Працівники залізничного транспорту, що здійснюють виробничу діяльність, безпосередньо пов'язану з рухом поїздів та маневровою роботою, згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, проходять обов'язкові передрейсові (передзмінні) та післярейсові (післязмінні) медичні огляди, а також на вимогу роботодавця медичний огляд на встановлення факту вживання алкоголю, наркотичних чи психотропних засобів.

Порядок проведення обов'язкових попередніх (при прийманні на роботу) та періодичних (на період трудової діяльності) медичних оглядів на залізничному транспорті, а також передрейсових (передзмінних) та післярейсових (післязмінних) медичних оглядів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 40. Професійний відбір, підготовка та перепідготовка персоналу

1. Система професійного розвитку працівників залізничного транспорту регламентується законодавством України, іншими нормативно-правовими актами, галузевою угодою та колективними договорами.

Порядок професійної підготовки, професійного відбору працівників залізничного транспорту, у тому числі встановлення їх психофізіологічної придатності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

2. Підготовка кадрів для залізничного транспорту проводиться у профільних навчальних закладах.

Підприємства залізничного транспорту можуть самостійно організовувати підготовку робітничих кадрів для задоволення своїх потреб у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах трудових відносин та освіти.

Підвищення кваліфікації працівників проводиться, як правило, не рідше одного разу на п'ять років за рахунок коштів підприємств залізничного транспорту.

3. Підприємства залізничного транспорту незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності повинні забезпечити для працівників проходження всіх видів навчання, у тому числі й спеціального з питань охорони праці, пожежної безпеки та перевезення небезпечних вантажів, а також перевірки знань згідно з нормативними вимогами, які встановлені законодавством.

Підприємства залізничного транспорту незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, що уклали трудові договори з працівниками, виробнича діяльність яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів і маневровою роботою на залізничних коліях загального і незагального користування, повинні забезпечити проведення підтвердження оцінки відповідності працівників, яка передбачає перевірку знань правил технічної експлуатації залізничного транспорту, інструкцій з руху поїздів, маневрової роботи та сигналізації на залізничному транспорті, а також інших нормативних актів у порядку, визначеному законодавством.

Право управління тяговим залізничним рухомим складом на залізничному транспорті надається працівникам, що здали кваліфікаційні екзамени на отримання права управління самохідними транспортними засобами відповідного виду на залізничному транспорті.

До екзаменів на отримання права управління тяговим залізничним рухомим складом можуть бути допущені особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, відповідають кваліфікаційним вимогам та пройшли відповідну підготовку в професійно-технічних навчальних закладах, що мають відповідну ліцензію.

Право управління тяговим залізничним рухомим складом підтверджується відповідним посвідченням.

Порядок здачі кваліфікаційних екзаменів та видачі посвідчень на право управління тяговим залізничним рухомим складом та їх форма, порядок позбавлення такого права управління встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Працівники підприємств залізничного транспорту незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, виробнича діяльність яких пов'язана з управлінням тяговим залізничним рухомим складом на залізничних коліях загального та незагального користування, під час здійснення управління ним на залізничних коліях загального та незагального користування повинні мати при собі посвідчення на право управління відповідними транспортними засобами.

Працівники залізничного транспорту, робота яких пов'язана з рухом поїздів і які за станом здоров'я не можуть продовжувати роботу за цією спеціальністю, за рахунок коштів роботодавця проходять перепідготовку і працевлаштування на підприємствах залізничного транспорту.

Стаття 41. Соціальний захист працівників залізничного транспорту

1. Соціальний захист працівників залізничного транспорту забезпечується відповідно до законодавства, галузевої угоди та колективних договорів.

2. На підприємствах залізничного транспорту для працівників створюються умови для гармонійного фізичного та інтелектуального розвитку, професійного зростання, ведення здорового способу життя.

Гарантії, компенсації, що надаються працівникам залізничного транспорту під час виконання ними службових обов'язків у період знаходження на території іноземної держави, встановлюються міжнародними договорами України та законодавством України. Підприємства залізничного транспорту, в яких працюють такі працівники, можуть додатково встановлювати для них гарантії, пільги і компенсації.

За працівниками залізничного транспорту, які переведені на іншу роботу внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання або вийшли на пенсію по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров'я, що виникло не з вини працівника, зберігається право на пільги, встановлені законодавством України або передбачені укладеними у відповідності з трудовим законодавством угодами, колективними договорами для працівників залізничного транспорту, що надаються за рахунок коштів роботодавця.

Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці), а також пенсіонери залізничного транспорту користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом в порядку та на умовах, передбачених відповідними угодами та колективними договорами.

Працівникам залізничного транспорту загального користування, які відповідно до законодавства України потребують поліпшення житлових умов, може надаватися безвідсоткова позичка за рахунок власних коштів підприємств для індивідуального і кооперативного будівництва або придбання житла.

Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей користуються у встановленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у відомчих установах охорони здоров'я. Це право зберігається за ними і після виходу на пенсію.

На залізничному транспорті за участю профспілок, що діють у галузі, розробляється програма соціального забезпечення працівників, яка передбачає недержавне пенсійне забезпечення, медичне страхування працівників, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію, надбавки за вислугу років й інші соціальні гарантії та виплати.

3. На залізничному транспорті забезпечується функціонування об'єктів для реабілітації та оздоровлення залізничників, занять фізкультурою і спортом, художньою самодіяльністю.

Підприємства залізничного транспорту надають соціальну підтримку пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві.

Стаття 42. Формений одяг працівників залізничного транспорту

1. Для працівників залізничного транспорту загального користування, які беруть безпосередньо участь в організації руху поїздів та обслуговуванні пасажирів, під час виконання службових обов'язків передбачається носіння корпоративного (форменого) одягу.

Працівники залізничного транспорту загального користування, для яких під час виконання службових обов'язків передбачено обов'язкове носіння корпоративного (форменого) одягу, забезпечуються таким одягом за рахунок підприємств залізничного транспорту загального користування.

2. Перелік працівників залізничного транспорту загального користування, для яких під час виконання службових обов'язків передбачено обов'язкове носіння корпоративного (форменого) одягу, знаки розрізнення, форма корпоративного (форменого) одягу, а також норми забезпечення і строк носіння корпоративного (форменого) одягу визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Глава 10
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Стаття 43. Відповідальність, підстави її виникнення та звільнення від відповідальності на залізничному транспорті

1. Відповідальність, її межі, підстави її виникнення та звільнення від відповідальності на залізничному транспорті визначаються Цивільним та Господарським кодексами України, Статутом залізничного транспорту України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 44. Акти, претензії та позови

1. Обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності учасників перевізного процесу засвідчуються актами. Порядок складання актів визначається Статутом залізничного транспорту України.

2. Спори щодо перевезень залізничним транспортом вирішуються в претензійному та позовному порядку.

Категорії спорів, щодо яких претензійний порядок є обов'язковим, визначаються міжнародними договорами.

Порядок і строки складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Цивільним та Господарським кодексами України, міжнародними договорами України, Статутом залізничного транспорту України.

Глава 11
ІНШІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Стаття 45. Обліково-звітний час на залізничному транспорті

1. З метою забезпечення безперервного та скоординованого управління перевізним процесом залізничного транспорту на всій території України встановлюється єдиний обліково-звітний час - київський.

Порядок та періодичність обліку та звітності щодо роботи на залізничних коліях загального користування і залізничних коліях незагального користування за єдиним обліково-звітним часом встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Стаття 46. Страхування на залізничному транспорті

1. Страхування на залізничному транспорті проводиться відповідно до Закону України "Про страхування" та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Стаття 47. Мобілізаційна підготовка та цивільний захист на залізничному транспорті

1. Мобілізаційна підготовка залізничного транспорту загального користування здійснюється в мирний час з метою підготовки до своєчасного й організованого проведення мобілізації, забезпечення потреб оборони України та населення у перевезеннях в особливий період відповідно до законодавства.

Фінансування заходів щодо мобілізаційної підготовки залізничного транспорту загального користування здійснюється відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Керівництво мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом на залізничному транспорті загального користування здійснюється органами, на які законодавством покладені відповідні функції.

Для виконання заходів мобілізаційної підготовки та цивільного захисту утворюється система управління мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом як складова частина загальної системи управління залізничного транспорту загального користування.

Відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки, рівня мобілізаційної готовності та цивільного захисту підприємств залізничного транспорту покладається на їх керівників.

Глава 12
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім пункту 4 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, та частини першої статті 7, яка набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у частині першій статті 68 Земельного кодексу України слова "залізниць" виключити, а слово "укріплювальними" замінити словом "укріпними".

2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

доповнити статтею 18843 такого змісту:

"Стаття 18843. Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті

Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від сорока до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, до здійснення заходів державного контролю (нагляду) тягне за собою накладення штрафу від сорока до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

у статті 224:

частину першу викласти в такій редакції:

"Органи залізничного транспорту розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил користування засобами цього транспорту, правил щодо охорони порядку та безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті, правил пожежної безпеки на залізничному транспорті (статті 109, 110, частина перша статті 120, частина перша статті 133, частина перша статті 134, абзац другий статті 135, стаття 136, 164 - у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, 18843)";

доповнити частину другу новим абзацом такого змісту:

"керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники (стаття 18843);"

у статті 255:

абзац "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (статті 136, 141, 142, 164 - у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів)" пункт 1 частини першої замінити абзацом такого змісту:

"центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (статті 136, 141, 142, 164 - у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, 18843)";

3) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 30, ст. 238; 2009 р., N 19, ст. 257; 2011 р., N 34, ст. 343):

частину другу статті 1 викласти в такій редакції:

"2. Терміни "суб'єкт господарювання", "конкуренція", "ринок товару (товарний ринок)", "товар", "органи влади", "органи адміністративно-господарського управління та контролю" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про захист економічної конкуренції", а термін "соціальний сегмент перевезення пасажирів" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про залізничний транспорт";

абзац дев'ятий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:

"надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування";

у частині першій статті 6:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів повітряним, річковим та морським транспортом, перевезення пасажирів залізничним транспортом у соціальному сегменті перевезення пасажирів"

доповнити абзацом такого змісту:

"роботи і послуги, пов'язані з перевезенням залізничними транспортом загального користування пасажирів, багажу, вантажобагажу, вантажів згідно з переліком, що визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту";

4) у статті 6 Закону України "Про охоронну діяльність":

частину другу доповнити новим реченням такого змісту:

"2. Умови охорони особливо важливих об'єктів залізничного транспорту та їх перелік визначаються відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт України";

частину третю доповнити новим реченням такого змісту:

"3. Умови охорони спеціальних вантажів при перевезенні залізничним транспортом загального користування та їх перелік визначаються відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт України";

5) у Законі України "Про транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 446; 2006 р., N 22, ст. 184):

частину першу статті 9 доповнити реченням такого змісту:

"Правовий режим майна залізничного транспорту визначається Законом України "Про залізничний транспорт України";

частину п'яту статті 14 викласти в такій редакції:

"Умови охорони спеціальних вантажів при перевезенні залізничним транспортом загального користування та їх перелік визначаються відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт України";

у частині першій статті 23 слова "залізниць, а саме землі" виключити, а слово "укріплюючі" замінити словом "укріпні";

6) у частині п'ятій статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456; 2011 р., N 29, ст. 272; 2012 р., N 7, ст. 53):

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

"Господарським товариством залізничного транспорту загального користування, єдиним акціонером якого є держава, чистий прибуток, з якого розраховуються та сплачуються дивіденди, зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на виконання затверджених у встановленому порядку інвестиційних програм та/або відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених для фінансування затверджених у встановленому порядку інвестиційних програм, а також на суму нарахованої амортизації на стратегічні об'єкти інфраструктури залізничного транспорту загального користування".

У зв'язку з цим абзаци четвертий - восьмий вважати відповідно абзацами п'ятим - дев'ятим.

абзац шостий викласти в такій редакції:

"Якщо інше не визначено законом, господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.";

7) пункт 2 частини четвертої статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 33, ст. 471 із наступними змінами) доповнити абзацом п'ятнадцятим такого змісту:

"послуги з перевезення пасажирів у соціальному сегменті перевезень пасажирів, закупівля яких здійснюється згідно з договором про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом у соціальному сегменті перевезення пасажирів відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт України";

8) внести до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 47, ст. 532; із змінами, внесеними законами України від 8 липня 2011 року N 3677-VI та від 3 листопада 2011 року N 3995-VI), п. 154 такого змісту:

154

Рішення про внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру операторів залізничного рухомого складу

Закон України "Про залізничний транспорт України"

3. Тимчасово до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері транспорту, її функції, визначені цим Законом, виконуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
проекту Закону України "Про залізничний транспорт України"

1. Визначення та аналіз проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону України "Про залізничний транспорт України" (нова редакція) (далі - проект регуляторного акта) розроблено Міністерством інфраструктури на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010 - 2019 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року N 1390, та з урахуванням утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування АТ "Укрзалізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Проблемами, на розв'язання яких спрямований проект акта, є підвищення ефективності функціонування залізничного транспорту та забезпечення його подальшого розвитку для задоволення потреб економіки і населення в перевезеннях.

Незважаючи на те, що на сьогодні залізничний транспорт в основному задовольняє потреби економіки країни та населення в перевезеннях, стан виробничо-технічної бази залізниць і технологічний рівень перевезень за багатьма параметрами не відповідають зростаючим потребам суспільства та європейським стандартам якості надання транспортних послуг, що найближчим часом може стати перешкодою для подальшого соціально-економічного розвитку держави.

Недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності залізничного транспорту, невідповідність його організаційної структури умовам ринкової економіки та вимогам європейського законодавства породжують низьку інвестиційну привабливість галузі, недостатню мотивацію праці, стримують підприємницьку ініціативу.

Актуальність розробленого проекту акта зумовлена необхідністю врегулювання відносин суб'єктів господарювання, що діятимуть на залізничному транспорті загального та незагального користування в умовах трансформаційних перетворень галузі.

Вперше у законодавче поле вводиться поняття "оператор залізничного рухомого складу".

Оператор залізничного рухомого складу бере участь у процесі перевезень, а тому зобов'язаний виконувати пов'язані з цим вимоги, зокрема, що стосуються безпеки руху, спеціально підготовленого персоналу, технічного стану рухомого складу тощо, від безпеки чого безпосередньо залежить схоронність вантажу та життя людей. З огляду на викладене діяльність зазначених суб'єктів господарювання потребує державного регулювання.

Актуальною проблемою залишається наявність перехресного субсидування збиткових пасажирських перевезень за рахунок інших видів господарської діяльності залізничного транспорту.

2. Визначення цілей державного регулювання

Метою прийняття регуляторного акта є врегулювання правових та економічних відносин, а також створення умов для подальшої ринкової трансформації галузі, що сприятиме підвищенню якості транспортного забезпечення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях, розвитку зовнішньоекономічних транспортних зв'язків України.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

Існує два альтернативні способи досягнення встановлених цілей.

Перший альтернативний спосіб - збереження чинної редакції Закону України "Про залізничний транспорт", тобто альтернатива невтручання і залишення існуючої на сьогодні ситуації без змін.

Зазначений спосіб є неприйнятним, оскільки в цьому випадку не забезпечуватиметься реалізація заходів, визначених Державною цільовою програмою реформування залізничного транспорту на 2010 - 2019 роки, нормативно-правове регулювання не відповідатиме трансформаційним перетворенням у сфері залізничного транспорту, а також надалі буде стримуватися можливість залучення інвестицій для техніко-технологічної модернізації інфраструктури, розвитку конкурентного ринку транспортних послуг, підвищення рівня транспортного обслуговування економіки та населення України.

Другий альтернативний спосіб - прийняття запропонованого проекту регуляторного акта, який дає змогу реалізувати заходи державної цільової програми реформування галузі та забезпечує створення організаційно-правових та економічних умов для поетапного переходу до подальшої ринкової трансформації галузі.

Тож цей спосіб є найбільш прийнятним для досягнення мети.

4. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта

Проект регуляторного акта визначає комплекс заходів та механізмів їх реалізації для врегулювання відносин між суб'єктами господарювання залізничного транспорту та користувачами послуг, удосконалення державного регулювання, стимулювання інвестиційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності та ефективності функціонування залізничного транспорту загального та незагального користування.

Законодавчо закріплюються вимоги до функціонування інфраструктури залізничного транспорту загального користування та суб'єкта господарювання, що забезпечує її утримання та експлуатацію, а також вимоги до перевізників, операторів залізничного рухомого складу, володільців залізничних колій незагального користування.

З метою забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті діяльність операторів залізничного рухомого складу як важливу ланку перевізного процесу пропонується запровадити шляхом ведення державного реєстру.

З метою забезпечення розвитку та підвищення ефективності функціонування інфраструктури визначаються заходи щодо стимулювання будівництва об'єктів інфраструктури за рахунок будь-яких не заборонених законодавством джерел фінансування.

Проектом регуляторного акта передбачено, що стратегічні об'єкти інфраструктури, у тому числі створені (придбані), закріплюються у державній власності з визначенням механізму компенсації витрат на створення (будівництво) таких об'єктів.

Для вирішення існуючих проблем фізичного та морального зносу об'єктів інфраструктури проектом регуляторного акта визначається механізм формування та використання інвестиційної складової тарифу як важливого елемента оновлення основних засобів залізничного транспорту.

Згідно з проектом регуляторного акта тарифна політика у сфері залізничного транспорту формується на основі принципів забезпечення збалансованості економічних інтересів усіх учасників перевізного процесу, розвитку конкурентного середовища, можливості застосування гнучкого тарифоутворення для оптимізації навантаження на інфраструктуру.

З метою поступової ліквідації перехресного субсидування з одночасним збереженням для всіх категорій громадян можливості користування послугами залізничного транспорту в соціальному сегменті пасажирських залізничних перевезень запроваджується механізм державного регулювання.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Реалізація проекту регуляторного акта дозволить досягти встановлених цілей шляхом:

- удосконалення державного регулювання у сфері залізничного транспорту;

- підвищення інвестиційної привабливості сфери залізничного транспорту;

- створення конкурентного середовища на ринку залізничних перевезень;

- забезпечення недискримінаційного доступу до послуг інфраструктури;

- врегулювання правових і економічних відносин між суб'єктами господарювання на залізничному транспорті та користувачами послуг;

- удосконалення відносин підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

- забезпечення професійного розвитку та соціального захисту працівників залізничного транспорту.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта

Запропонований проект регуляторного акта стосується інтересів держави, суб'єктів господарювання, населення.

Визначення очікуваних результатів за методом аналізу вигод і витрат у простій формі:

Суб'єкти

Вигоди

Витрати

Держава

- підвищення ефективності системи державного управління та регулювання;
- підвищення рівня забезпечення економічної та оборонної безпеки держави;
- підвищення ефективності управління державним майном;
- більш повне використання транзитного потенціалу України;
- прискорення темпів євроінтеграції України.

Не передбачено

Суб'єкти підприємницької діяльності

- доступність інфраструктури залізничного транспорту для користувачів різних форм власності;
- формування на залізничному транспорті сучасних ринкових відносин та підвищення його конкурентоспроможності;
- розширення можливостей підприємницької діяльності у сфері залізничного транспорту;
- підвищення інвестиційної привабливості підприємств залізничного транспорту.

Не передбачено

Громадяни

- підвищення якості залізничних транспортних послуг;
- підвищення безпеки під час користування залізничним транспортом;
- підвищення якості праці залізничників.

Не передбачено

7. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Передбачається, що регуляторний акт набере чинності через 6 місяців з дня його опублікування, крім пункту 4 глави 12 "Прикінцеві положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, що пов'язано з необхідністю розробки та прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Зважаючи на перспективи розвитку залізничного транспорту, строк дії регуляторного акта пропонується не обмежувати в часі.

8. Визначення показників результативності регуляторного акта

Найменування показника

Розмір показника

суб'єкти господарювання, на яких поширюватиметься дія акта

оператор інфраструктури, перевізники,оператори залізничного рухомого складу

розмір коштів та часу, що витрачатиметься суб'єктами господарювання на виконання вимог акта

не передбачається

рівень поінформованості суб'єктів

повний, проект акта розміщено на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України

розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів

не передбачається

9. Заходи, за допомогою яких здійснюється відстеження результативності акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися до дня набрання чинності цим актом.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта планується здійснити не пізніше двох років з дня набрання чинності цим актом.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта здійснюватимуться раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

 

Міністр інфраструктури України

В. В. Козак

Опрос