Идет загрузка документа (72 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об особенностях осуществления риелторской деятельности (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 08.08.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості провадження ріелторської діяльності

Цей Закон визначає правові засади провадження ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на правовідносини, що виникають у процесі надання ріелторських послуг, пов'язаних з набуттям, зміною та припиненням прав на нерухоме майно, провадження професійної ріелторської діяльності.

2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з:

1) відчуженням нерухомого майна, яке є державною, комунальною власністю, спільною власністю держави та територіальних громад;

2) відчуженням нерухомого майна відповідно до законодавства про приватизацію;

3) операціями з нерухомим майном (продаж, купівля, оренда тощо), що здійснюються власниками або користувачами такого майна самостійно.

Стаття 2. Законодавство про ріелторську діяльність

1. Ріелторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

2. У разі коли міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила провадження ріелторської діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Професійна ріелторська діяльність

1. Професійна ріелторська діяльність (далі - ріелторська діяльність) полягає у наданні ріелторських послуг суб'єктами ріелторської діяльності, які визнані такими відповідно до положень цього Закону.

2. Ріелторська діяльність може провадитися лише суб'єктами ріелторської діяльності, які включені до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

3. Термін "ріелтор" та похідні від нього терміни дозволяється використовувати у назвах лише тих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що діють відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 4. Суб'єкти ріелторської діяльності

1. Суб'єктами ріелторської діяльності є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - підприємці, які набули статусу ріелтора, та юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - ріелторські організації), у складі яких працює хоча б один ріелтор.

2. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів ріелторської діяльності встановлюються цим Законом та іншими законами.

Стаття 5. Ріелтор

1. Ріелтором може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах, має вищу освіту, володіє державною мовою, пройшла навчання за програмою підготовки з питань провадження ріелторської діяльності або стажування протягом одного року у складі суб'єкта ріелторської діяльності на умовах трудового договору (контракту) та отримала його позитивну рекомендацію, склала кваліфікаційний іспит, одержала кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до вимог цього Закону і зареєстрована у Державному реєстрі ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

Робота агента, який є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності, протягом одного року прирівнюється до стажування протягом одного року в такого суб'єкта на умовах трудового договору (контракту).

2. Ріелтором не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною.

3. Ріелтор може провадити ріелторську діяльність у ріелторській організації як найманий працівник.

4. Ріелтор може провадити ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець після реєстрації в Державному реєстрі ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

5. Ріелтор, який провадить ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, зобов'язаний до початку її провадження укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

6. Ріелтору забороняється працювати в ріелторській організації та одночасно провадити ріелторську діяльність як фізичній особі - підприємцю. Порушення зазначеної вимоги є підставою для анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

7. Права, обов'язки та відповідальність ріелторів встановлюються цим Законом та іншими законами.

Стаття 6. Ріелторська організація

1. Ріелторською організацією є юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі якої на постійній основі працює не менше одного ріелтора, який отримав кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до цього Закону, включаючи керівника ріелторської організації, та яка зареєстрована в Державному реєстрі ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

2. Ріелторська організація не може утворюватися органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

3. Ріелторська організація провадить свою діяльність за наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Мінімальний розмір страхування цивільно-правової відповідальності розраховується відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Агент

1. Агентом за операціями з нерухомістю (далі - агент) може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах, має повну середню освіту, володіє державною мовою і є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності.

2. Агент може перебувати у трудових відносинах тільки з одним суб'єктом ріелторської діяльності.

3. Агентом не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною.

Стаття 8. Споживачі ріелторських послуг

1. Споживачами ріелторських послуг є юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти, іноземці, особи без громадянства), які звернулися за наданням ріелторських послуг.

Розділ II
РІЕЛТОРСЬКІ ПОСЛУГИ

Стаття 9. Ріелторська послуга

1. Ріелторською послугою є послуга, що пов'язана із здійсненням операцій з нерухомим майном та/або наданням інформації про стан ринку нерухомості.

Стаття 10. Види ріелторських послуг

1. Види ріелторських послуг:

1) посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном, що визначені у статті 11 цього Закону;

2) діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості.

Стаття 11. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном

1. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном (далі - посередницька діяльність) - послуги, зокрема пов'язані з купівлею-продажем, наймом (орендою), заставою, міною, даруванням, рентою, безоплатним користуванням нерухомим майном, відчуженням житлового будинку, квартири або їх частини, іншого нерухомого майна з умовою довічного утримання (догляду).

Посередницька діяльність провадиться суб'єктами ріелторської діяльності на підставі договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем таких послуг у встановленому законодавством порядку.

Посередницька діяльність, пов'язана з вчиненням правочинів щодо об'єктів нерухомості і прав на них, включає забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією відповідно до статті 34 цього Закону.

2. Посередницькою діяльністю суб'єкта ріелторської діяльності також є залучення фахівців - техніків та інженерів з нерухомості, суб'єктів оціночної діяльності, екологів, інших спеціалістів з проведення експертизи щодо об'єктів нерухомого майна, які мають право надавати інформацію про технічний, санітарний стан об'єкта нерухомого майна, його вартість, екологічний стан навколишнього природного середовища тощо.

Стаття 12. Діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості

1. Надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості є діяльністю суб'єкта ріелторської діяльності із забезпечення споживача таких послуг інформацією про об'єкти нерухомості у межах, визначених цим Законом та іншими законами, проведення аналізу та складення прогнозу стану ринку нерухомості, його учасників, надання послуг з вивчення кон'юнктури ринку, консультацій з питань запровадження актів законодавства у сфері регулювання на ринку нерухомості, з організації, поширення реклами об'єктів нерухомості, формування баз даних, надання рекомендацій з вибору сторін правочину і посередників, інших послуг на ринку нерухомості.

2. Ріелторські послуги у формі консультацій за вибором їх споживача можуть надаватися в усній або письмовій формі.

Розділ III
НАБУТТЯ ПРАВА НА ПРОВАДЖЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 13. Професійна підготовка ріелторів

1. Професійна підготовка ріелторів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки ріелторів з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку ріелторів.

2. Професійна підготовка ріелторів здійснюється відповідно до програм підготовки до провадження ріелторської діяльності та підвищення кваліфікації, за результатами яких складається кваліфікаційний іспит, або шляхом стажування протягом одного року у складі суб'єкта ріелторської діяльності, за результатами якого отримано позитивну рекомендацію.

Загальні вимоги до навчальних програм підготовки до провадження ріелторської діяльності та підвищення кваліфікації ріелторів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, за участю саморегулівних організацій суб'єктів ріелторської діяльності.

3. Ріелтори зобов'язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.

За результатами підвищення кваліфікації ріелтору видається посвідчення про підвищення кваліфікації, яке є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва.

Стаття 14. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора

1. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора (кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує належний фаховий рівень фізичної особи для провадження ріелторської діяльності на території України.

2. У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються найменування центрального органу виконавчої влади та навчального закладу, які його видали, реєстраційний номер, дата видачі, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, якій видається свідоцтво, та фаховий рівень ріелтора.

Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання вимог, установлених цим Законом.

Порядок видачі та форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку.

3. За видачу, переоформлення, видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва справляється плата, розмір якої встановлює Кабінет Міністрів України, що спрямовується до державного бюджету.

4. Кваліфікаційне свідоцтво видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, разом з навчальним закладом, на базі якого проводилася професійна підготовка ріелторів та складався кваліфікаційний іспит, на підставі рекомендації екзаменаційної комісії та поданих документів.

Екзаменаційна комісія утворюється в установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, порядку для перевірки знань осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного свідоцтва.

До складу екзаменаційної комісії входять представники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної житлової політики, державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (за згодою), представники навчального закладу, а також представники делегованих саморегулівними організаціями ріелторів. Представники саморегулівних організацій ріелторів повинні становити не менше двох третин кількісного складу екзаменаційної комісії з урахуванням принципу пропорційного делегування представників кожної з них.

Після навчання за програмою підготовки до провадження ріелторської діяльності або отримання позитивної рекомендації за результатами стажування у суб'єкта підприємницької діяльності екзаменаційна комісія встановлює строки проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного свідоцтва.

Після проведення кваліфікаційного іспиту екзаменаційна комісія подає протягом трьох днів рекомендації центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, про видачу кваліфікаційного свідоцтва особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит на провадження ріелторської діяльності.

5. Кваліфікаційне свідоцтво видається протягом 10 днів з дня подання фізичною особою таких документів:

заява про видачу кваліфікаційного свідоцтва, зразок якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку;

копія документа, що підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - копія документа, що підтверджує законність перебування на території України, а також паспортного документа (за наявності);

копія документа про вищу освіту;

відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону;

документ, що підтверджує внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва.

Особою, що пройшла стажування протягом одного року у складі суб'єкта ріелторської діяльності, крім зазначених вище документів також подається копія трудової книжки з відповідним записом та позитивна рекомендація суб'єкта ріелторської діяльності.

Підставами для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва є:

подання неповного комплекту документів;

недійсність поданих документів чи зазначення в них завідомо неправдивих відомостей;

невиконання ріелтором вимог статті 5 цього Закону.

6. Підставою для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва є зміна прізвища, імені, по батькові фізичної особи - ріелтора.

У разі виникнення підстав для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва ріелтор протягом десяти робочих днів подає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку:

заяву про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва;

кваліфікаційне свідоцтво, що підлягає переоформленню;

документи, що підтверджують зазначені зміни;

відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону;

документ, що підтверджує внесення плати за переоформлення кваліфікаційного свідоцтва.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва та документів, що додаються до нього, видати переоформлене кваліфікаційне свідоцтво з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва.

Підставою для відмови у переоформленні кваліфікаційного свідоцтва є подання фізичною особою неповного комплекту документів.

7. Підставою для видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є втрата або пошкодження кваліфікаційного свідоцтва.

У разі втрати кваліфікаційного свідоцтва ріелтор зобов'язаний подати центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, заяву про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва, до якої додаються документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва і включення відомостей до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, та відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону.

Якщо кваліфікаційне свідоцтво непридатне для користування внаслідок його пошкодження, ріелтор подає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку:

заяву про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва;

непридатне для користування кваліфікаційне свідоцтво;

відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону;

документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва зобов'язаний видати ріелтору зазначений дублікат кваліфікаційного свідоцтва замість втраченого або пошкодженого.

Підставою для відмови у видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є подання ріелтором неповного комплекту документів.

8. Кваліфікаційне свідоцтво анулюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, у разі підтвердження факту отримання кваліфікаційного свідоцтва на підставі підроблених документів.

9. Відомості про видачу, переоформлення, анулювання та видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

10. Забороняється надання ріелторських послуг ріелторами у разі:

наявності у ріелтора судимості за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, що не знята чи не погашена згідно із законодавством;

недотримання вимог частини третьої статті 13 цього Закону.

11. Забороняється надання ріелторських послуг фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційне свідоцтво ріелтора або кваліфікаційне свідоцтво якої анульовано.

Стаття 15. Державний реєстр ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, здійснює формування і ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, до якого вносяться відомості про фізичних осіб, що є найманими працівниками суб'єктів ріелторської діяльності та яким видано кваліфікаційне свідоцтво, і суб'єктів ріелторської діяльності.

2. До Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності вносяться відомості про суб'єктів ріелторської діяльності, місце проведення державної реєстрації та місцезнаходження ріелторської організації, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, який отримав статус ріелтора, інформація про ріелторів, їх кваліфікацію (прізвище, ім'я та по батькові ріелтора, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, інформація про підвищення кваліфікації ріелтора, видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва, його анулювання, найменування ріелторської організації, у якій працює ріелтор).

3. Доступ до інформації, що міститься у Державному реєстрі ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування необхідних відомостей без застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів цілодобово, безоплатно та без будь-яких обмежень.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, встановлює форму подання інформації, що вноситься до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

5. Суб'єкти ріелторської діяльності є відповідальними за достовірність інформації, що вноситься до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, у встановленому цим Законом порядку.

6. Суб'єкти ріелторської діяльності та фізичні особи, що є найманими працівниками суб'єктів ріелторської діяльності, після отримання кваліфікаційного свідоцтва включаються до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 16. Зміст і напрями державного регулювання ріелторської діяльності

1. Державне регулювання ріелторської діяльності здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, та інші центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у житловій сфері, у сфері регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

2. Метою державного регулювання у сфері ріелторської діяльності є:

1) формування та розвиток інфраструктури ринку нерухомості;

2) створення умов для розвитку конкуренції, встановлення єдиного порядку організації та провадження ріелторської діяльності, задоволення потреб споживачів ріелторських послуг за прийнятними цінами;

3) забезпечення цінової стабільності на ринку нерухомості;

4) установлення єдиних норм і правил надання ріелторських послуг, що базуються на міжнародних нормах і правилах;

5) створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг і забезпечення їх дотримання суб'єктами ріелторської діяльності.

Стаття 17. Повноваження Кабінету Міністрів України

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері ріелторської діяльності належить:

1) формування державної політики у сфері ріелторської діяльності;

2) державне регулювання ріелторської діяльності;

3) установлення порядку визнання статусу саморегулівної організації у сфері ріелторської діяльності;

4) затвердження типової форми договору про надання ріелторських послуг;

5) прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

6) здійснення інших повноважень у сфері ріелторської діяльності відповідно до законів.

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, належить:

1) забезпечення формування державної політики у сфері ріелторської діяльності, розроблення механізму її реалізації та державного регулювання, а також здійснення координації діяльності в цій сфері інших органів виконавчої влади;

2) проведення моніторингу та аналізу у сфері ріелторської діяльності;

3) формування загальних вимог професійної підготовки ріелторів;

4) видача кваліфікаційних свідоцтв;

5) здійснення формування і ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності;

6) співробітництво з громадськими організаціями та об'єднаннями суб'єктів господарювання у сфері нерухомості та залучення їх до участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері ріелторської діяльності;

7) розгляд заяв, скарг на суб'єктів ріелторської діяльності; організація перевірок оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність суб'єктів ріелторської діяльності; а також за результатами перевірок прийняття рішення про виключення із Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності.

8) інші повноваження у сфері ріелторської діяльності відповідно до законів.

Розділ V
РЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ САМОРЕГУЛІВНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 19. Саморегулівні організації суб'єктів ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності з метою громадського регулювання ріелторської діяльності і захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку ріелторських послуг мають право створювати саморегулівні організації у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами.

2. Саморегулівною організацією суб'єктів ріелторської діяльності є громадське об'єднання, що може об'єднувати громадські організації ріелторів і суб'єктів ріелторської діяльності.

3. Саморегулівна організація суб'єктів ріелторської діяльності є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.

Стаття 20. Порядок визнання статусу саморегулівної організації суб'єктів ріелторської діяльності

1. Саморегулівна організація суб'єктів ріелторської діяльності повинна відповідати таким критеріям:

кількісний склад повинен становити не менше як дві третини суб'єктів ріелторської діяльності територіально - адміністративної одиниці;

наявність встановленої процедури внутрішнього контролю за якістю надання ріелторських послуг її членами, професійної підготовки ріелторів, підвищення їх кваліфікації.

2. Порядок визнання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, статусу саморегулівної організації суб'єктів ріелторської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Саморегулівною організацією суб'єктів ріелторської діяльності на державному рівні може визначатись

Стаття 21. Повноваження саморегулівних організацій суб'єктів ріелторської діяльності

1. Саморегулівні організації суб'єктів ріелторської діяльності здійснюють такі повноваження:

1) беруть участь у здійсненні професійної підготовки ріелторів та через своїх представників входять до складу екзаменаційної комісії;

2) можуть залучатися до розгляду скарг за фактами надання неякісних ріелторських послуг їх членами;

3) вносять пропозиції щодо вдосконалення ріелторської діяльності;

4) можуть залучатися до захисту своїх членів до судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю, відповідно до законодавства;

5) забезпечують взаємодію суб'єктів ріелторської діяльності з професійними організаціями, що провадять діяльність на суміжних ринках;

6) інші повноваження відповідно до цього Закону та статутів саморегулівних організацій.

Розділ VI
ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 22. Підстави для надання ріелторських послуг

1. Ріелторські послуги надаються суб'єктами ріелторської діяльності виключно на підставі договору, укладеного між ріелторською організацією або ріелтором, який провадить ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, та споживачем ріелторських послуг.

2. Типова форма договору про надання ріелторських послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Умови, обов'язкові для включення до договору про надання ріелторських послуг

1. Договір між суб'єктом ріелторської діяльності і споживачем ріелторських послуг укладається у письмовій формі і містить:

1) відомості про включення суб'єкта ріелторської діяльності до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності із зазначенням порядкового (реєстраційного) номера та дати реєстрації;

2) відомості про наявність у суб'єкта ріелторської діяльності договору страхування його цивільно-правової відповідальності;

3) повний перелік ріелторських послуг, що надаватимуться споживачу;

4) інформацію про повноваження суб'єкта ріелторської діяльності у представленні інтересів споживача ріелторських послуг у відносинах суб'єкта ріелторської діяльності з третіми особами;

5) строки надання ріелторських послуг;

6) розмір винагороди, що сплачується суб'єктові ріелторської діяльності за надання послуг, у грошовій формі, а також умови і строк її сплати;

7) права та обов'язки ріелторської організації або ріелтора і споживача ріелторських послуг;

8) умови забезпечення конфіденційності інформації, одержаної під час надання ріелторських послуг;

9) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань та за порушення прав і законних інтересів третіх осіб;

10) порядок та умови розірвання договору;

11) порядок повернення коштів у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором;

12) порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час надання ріелторських послуг.

У договорі про надання ріелторських послуг можуть бути передбачені також інші умови відповідно до законодавства.

Стаття 24. Документи, що підтверджують виконання умов договору про надання ріелторських послуг

1. Суб'єкт ріелторської діяльності складає акт про виконання договору про надання ріелторських послуг (далі - акт) - документ, що підтверджує їх виконання та надає суб'єктові ріелторської діяльності право на отримання грошової винагороди від споживача ріелторських послуг за надані ріелторські послуги.

2. У разі коли суб'єктом ріелторської діяльності є:

ріелторська організація - акт підписується ріелтором, який безпосередньо надавав послуги, керівником такої організації і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою ріелторської організації;

ріелтор (фізична особа - підприємець) - акт підписується ним і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою такого ріелтора.

3. Форма і порядок складення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку.

4. Розмір і порядок оплати ріелторських послуг визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законодавством.

Максимальний розмір оплати ріелторських послуг не може перевищувати трьох відсотків вартості нерухомого майна, зазначеного у правочині щодо такого майна.

Сума грошової винагороди, що повинна бути сплачена споживачем ріелторських послуг за надання таких послуг, обов'язково зазначається в акті.

Стаття 25. Надання ріелторських послуг кільком споживачам

1. Суб'єкт ріелторської діяльності має право надавати ріелторські послуги за одним і тим самим об'єктом нерухомості і правами на нього кільком споживачам одночасно. При цьому умови надання ріелторських послуг повинні бути однаковими для всіх споживачів.

2. Суб'єкт ріелторської діяльності зобов'язаний повідомляти всім споживачам ріелторських послуг відомості про об'єкт нерухомості і права на нього третіх осіб.

Стаття 26. Захист прав третіх осіб

1. Якщо у процесі або в результаті виконання договору про надання ріелторських послуг завдано майнової та/або моральної шкоди третім особам, суб'єкт ріелторської діяльності і споживач ріелторських послуг відшкодовують їм завдані збитки і компенсують моральну шкоду в установленому законодавством порядку.

Розділ VII
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПОЖИВАЧІВ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 27. Права суб'єктів ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності під час провадження ріелторської діяльності мають право:

1) надавати в установленому законодавством порядку в межах своєї компетенції ріелторські послуги під час вчинення правочинів щодо об'єктів нерухомого майна та прав на них на ринку нерухомості;

2) доступу до об'єкта нерухомості, який є предметом правочину, а також до документації та іншої інформації, яка є необхідною або має істотне значення для вчинення правочину;

3) відмовлятися від надання ріелторських послуг у разі неподання споживачем ріелторських послуг інформації, яка є необхідною для надання ріелторських послуг, а також у разі виникнення обставин, що перешкоджають провадженню ріелторської діяльності;

4) рекламувати свою діяльність і об'єкти нерухомості, що належать споживачам ріелторських послуг;

5) здійснювати інші дії, визначені цим Законом та іншими законодавчими актами.

Стаття 28. Обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності під час її провадження зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати ріелторські послуги споживачеві лише на підставі договору про надання ріелторських послуг;

3) під час вчинення правочинів щодо нерухомості представляти права та законні інтереси споживача ріелторських послуг;

4) не допускати порушень прав та законних інтересів сторін правочину щодо нерухомості;

5) не вступати із споживачами ріелторських послуг у договірні відносини, умови яких встановлюють обмеження або допускають будь-яку дискримінацію стосовно сторін правочину щодо об'єкта нерухомості;

6) інформувати споживача ріелторських послуг про законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються ринку нерухомості, та наслідки укладених ним правочинів;

7) не розголошувати інформацію, одержану в процесі надання ріелторських послуг, за винятком передбачених законами випадків;

8) повідомляти споживачеві ріелторських послуг про будь-які особисті майнові інтереси в правочині щодо об'єкта нерухомості, який належить такому споживачу (крім отримання винагороди від нього за результати професійної діяльності);

9) надавати споживачеві ріелторських послуг достовірну інформацію, що є предметом правочину, у разі, коли така інформація може бути одержана на законних підставах;

10) письмово відповідати на письмові звернення споживачів ріелторських послуг;

11) забезпечувати ведення архіву виконаних договорів про надання ріелторських послуг і зберігання таких договорів протягом не менше трьох років з дати їх виконання;

12) забезпечувати збереження документів, отриманих під час провадження ріелторської діяльності від споживачів та/або інших осіб під час її провадження. Після надання ріелторських послуг усі документи передаються споживачам таких послуг;

13) не використовувати свої повноваження на шкоду споживача ріелторських послуг, якому та в інтересах якого надаються ріелторські послуги;

14) повідомляти споживачеві ріелторських послуг про неможливість їх надання у разі виникнення обставин, які позбавляють суб'єкта ріелторської діяльності можливості надавати такі послуги;

15) страхувати свою цивільну відповідальність, пов'язану з провадженням ріелторської діяльності;

16) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону;

17) вчасно та в повному обсязі надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, інформацію про зміни, що відбулися у суб'єкта ріелторської діяльності, які є істотними для контролю за додержанням ним вимог цього Закону;

18) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Стаття 29. Права та обов'язки агента

1. Агент має право надавати від імені суб'єкта ріелторської діяльності лише такі ріелторські послуги:

1) подання споживачу ріелторських послуг інформації про попит та пропонування на ринку нерухомості;

2) підбір об'єктів нерухомості;

3) надання допомоги ріелторові в підготовці (оформленні) документів, пов'язаних із здійсненням операцій з об'єктом нерухомості.

2. Агент під час провадження ріелторської діяльності зобов'язаний:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати послуги споживачеві ріелторських послуг лише у межах, передбачених договором про надання ріелторських послуг, та згідно з дорученням суб'єкта ріелторської діяльності, у штатному складі якого агент працює;

3) не розголошувати інформацію, одержану в процесі надання ріелторських послуг, за винятком передбачених законодавством випадків;

4) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону.

Стаття 30. Права споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг мають право:

1) вільно вибирати суб'єкта ріелторської діяльності;

2) одержувати від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про виконання умов договору про надання ріелторських послуг у межах такого договору;

3) вимагати розірвання договору про надання ріелторських послуг у разі невиконання суб'єктом ріелторської діяльності його умов;

4) вимагати відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяних розірванням договору про надання ріелторських послуг з вини суб'єкта ріелторської діяльності;

5) одержувати у письмовій або усній формі від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про об'єкт нерухомості, що є предметом правочину;

6) без обмежень і стягнення плати отримувати цілодобовий доступ через Інтернет до інформації, що міститься у Державному реєстрі ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку.

Фізичні особи - споживачі ріелторських послуг мають право звертатися з питань порушення їх прав як споживачів ріелторських послуг до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів, судових органів у встановленому законодавством порядку.

2. Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші права, передбачені законодавством.

Стаття 31. Обов'язки споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг зобов'язані:

1) виконувати свої обов'язки без заподіяння шкоди третім особам і їх майну;

2) надавати суб'єкту ріелторської діяльності належним чином оформлені документи, що містять достовірну інформацію про об'єкт нерухомості, права на нього, а також про себе та інших осіб, які мають право на це майно, необхідні для надання ріелторських послуг відповідно до умов договору;

3) своєчасно оплачувати ріелторські послуги ріелторської організації або ріелтора відповідно до умов договору про надання ріелторських послуг;

4) відшкодовувати суб'єкту ріелторської діяльності витрати, пов'язані із залученням фахівців для надання послуг, передбачених частиною другою статті 11 цього Закону, під час проведення обстеження об'єктів нерухомого майна та підготовки відповідних висновків, якщо це передбачено договором про надання ріелторських послуг.

Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші обов'язки, передбачені законодавством.

2. Невиконання споживачем ріелторських послуг зазначеного в пункті 2 частини першої цієї статті обов'язку звільняє суб'єкта ріелторської діяльності від відповідальності за шкоду, заподіяну споживачу ріелторських послуг чи третім особам, внаслідок правомірних дій суб'єкта ріелторської діяльності, які він вчиняв на підставі інформації, наданої йому споживачем ріелторських послуг.

Стаття 32. Відповідальність за порушення вимог законодавства про ріелторську діяльність

1. Посадові особи, громадяни та суб'єкти ріелторської діяльності, винні в порушенні вимог законодавства про ріелторську діяльність, несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

2. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору про надання ріелторських послуг, у тому числі за недостовірну інформацію про об'єкт нерухомості або його власників, відповідно до умов договору та закону.

Стаття 33. Вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю

1. Спори, пов'язані з ріелторською діяльністю, вирішуються в судовому порядку.

Розділ VIII
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 34. Порядок та умови інформаційного забезпечення ріелторської діяльності

1. Суб'єкт ріелторської діяльності у межах доручень, передбачених договором про надання ріелторських послуг та довіреністю (договором доручення), має право проводити збір інформації, необхідної для укладення правочину щодо об'єкта нерухомості, забезпечення його нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також виконання такого правочину.

2. Підставою для надання суб'єктам ріелторської діяльності інформації є відповідне звернення, до якого додаються копії договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем ріелторських послуг, та довіреності (договору доручення) споживача на одержання такої інформації.

3. Суб'єкт ріелторської діяльності має право на одержання у встановленому порядку від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також інших посадових осіб інформації про об'єкти нерухомості, щодо яких укладено договір про надання ріелторських послуг, їх характеристики, а також відомостей про власників таких об'єктів нерухомості та інших осіб, що мають право на ці об'єкти, якщо інше не передбачено законодавством.

4. Збір, надання та використання інформації, передбачені цим Законом, здійснюються з урахуванням вимог Законів України "Про захист персональних даних", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 35. Оприлюднення інформації з питань ріелторської діяльності

1. У друкованих засобах масової інформації, що видаються саморегулівними організаціями ріелторів, можуть оприлюднюватися:

1) матеріали, що висвітлюють досвід ріелторської діяльності, яка провадиться з урахуванням вимог цього Закону та Закону України "Про захист персональних даних";

2) інформація про видачу, переоформлення, видачу дубліката та анулювання кваліфікаційного свідоцтва, а також про включення суб'єктів ріелторської діяльності до Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, зміни до нього;

3) інформація про підвищення кваліфікації ріелторами;

4) перелік навчальних закладів (підприємств, установ та організацій), що здійснюють професійну підготовку та підвищення кваліфікації ріелторів.

2. Інформація, зазначена у частині першій цієї статті, може оприлюднюватися в інших засобах масової інформації.

Стаття 36. Реклама ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності мають право на рекламу, зміст якої відповідає вимогам законодавства.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через дванадцять місяців з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) пункт 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58; зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2012 року N 4719-VI) доповнити новим абзацом такого змісту:

"здійснює відповідно до закону повноваження у сфері ріелторської діяльності;";

2) у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 29, ст. 392; зі змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2011 року N 3610-VI):

підпункт "а" пункту 8 частини другої статті 5 викласти в такій редакції:

"а) ріелтори, суб'єкти ріелторської діяльності;";

в абзаці другому частини третьої статті 5 слова "Міністерство економіки України" замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку";

частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

"2. Виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується ріелторами, суб'єктами ріелторської діяльності під час підготовки і здійснення правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень.";

пункт 7 частини першої статті 14 викласти в такій редакції:

"7) ріелторів, суб'єктів ріелторської діяльності, товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з товарами, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку;".

3. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:

1) забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити прийняття органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Голова
Верховної Ради України

 

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Проблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до доручення Президента України В. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання сторонам правочинів з нерухомістю послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням таких правочинів, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються, так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Крім того, непоодинокими є випадки присутності на ринку "чорних" маклерів, головним завданням яких є не надання клієнтам ріелторських послуг, а пряме шахрайство.

Все це негативно відбивається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на інвестиційному кліматі в Україні на ринку нерухомості.

2. Цілі державного регулювання

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

У разі залишення ситуації без змін досягнення визначених цілей неможливо.

Досягнути мети регуляторного акта можливо шляхом розробки окремого Закону, який визначатиме:

поняття "ріелторська діяльність", "ріелтор", "суб'єкт ріелторської діяльності", "споживач ріелторських послуг";

професійні вимоги до ріелторів;

загальні засади державного регулювання у сфері ріелторської діяльності та саморегулювання ріелторської діяльності;

права та обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності і споживачів ріелторських послуг;

види ріелторської діяльності;

істотні положення договору про надання ріелторських послуг;

максимальний розмір та порядок оплати ріелторських послуг;

відповідальність за порушення законодавства про ріелторську діяльність.

4. Механізм, який застосовується для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Розв'язання проблемних питань відбувається у спосіб розробки проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності".

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акту

Прийняття проекту Закону дозволить забезпечити:

- ефективне функціонування ринку нерухомості шляхом чіткого визначення прав та обов'язків ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, порядку їх допуску до зайняття цією діяльністю, створення системи професійних стандартів у цій сфері;

- належне регулювання ріелторської діяльності шляхом поєднання її державного регулювання та професійного самоврядування ріелторів;

- підвищення рівня захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері;

- покращення інвестиційної привабливості України за рахунок забезпечення прозорості ринку нерухомості та підвищення якості ріелторських послуг.

6. Очікувані результати прийняття акта

Вигоди

Витрати

Сфера інтересів держави

Систематизація та законодавче закріплення ріелторської діяльності

Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів відсутні

Сфера інтересів суб'єктів господарювання

Усунення недобросовісної конкуренції та встановлення загальних правил ріелторської діяльності.

Витрати пов'язані з організацією ріелторської діяльності

Сфера інтересів громадян

Захист інтересів як споживачів ріелторських послуг при купівлі-продажу нерухомості

Витрати відсутні

Прийняття Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності" дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері.

7. Строки дії акта

Зазначений регуляторний акт набирає чинності через дванадцять місяців з дати його опублікування та строк дії акта не обмежується у часі.

8. Показники результативності акта

1. Проект розроблено з метою вдосконалення механізму надання ріелторських послуг.

2. Коло суб'єктів господарювання на яких поширюватиметься дія акта, є суб'єкти господарювання, які надають ріелторські послуги.

3. Збільшення розміру коштів та часу, що витрачатимуться суб'єктами господарювання, пов'язаними з виконанням вимог акта, не передбачається.

4. Рівень поінформованості суб'єктів господарювання з основних положень акта - середній, оскільки для інформування суб'єктів господарювання з основних положень акта зазначений акт розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

5. Додаткових надходжень до бюджету від впровадження проекту нормативного акта не передбачається.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результатів

Базове та повторне відстеження результативності зазначеного акту здійснюється відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Базове відстеження результативності проекту регуляторного акту здійснюється до дня набрання ним чинності.

Метод проведення відстеження результативності - соціологічний. Для участі в соціологічному опитуванні будуть залучені суб'єкти господарювання - платники податку, на яких поширюється дія цього регуляторного акта.

В подальшому, оцінка результативності регуляторного акта буде здійснюватися шляхом проведення повторного та періодичних відстежень.

Повторне відстеження результативності нормативно-правового акта здійснюватиметься через рік від дня набрання ним чинності, але не пізніше двох років.

 

Перший заступник
Міністра економічного
розвитку і торгівлі України

А. А. Максюта

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до підпункту 3 пункту 5 доручення Президента України В. Ф. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813 "Щодо деяких питань дерегуляції".

Наразі діяльність ріелторів у нашій державі законодавчо не врегульована. Як правило, здійснення таких послуг представлено у вигляді підприємницької діяльності з надання інформаційних послуг.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання послуг, пов'язаних з вчиненням правочинів з нерухомістю, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Все це негативно відображається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на ринку нерухомості.

Досвід європейських держав засвідчує, що посередницька діяльність в операціях з нерухомістю суворо регламентована. Ріелторські послуги підлягають ліцензуванню, споживач ріелторських послуг на законодавчому рівні захищений від отримання неякісних послуг, оплата послуг ріелтора є законодавчо фіксованою, а її отримання контролюється державними органами.

Враховуючи зазначене, вбачається актуальним прийняття профільного закону про ріелторську діяльність, що визначає правові, економічні та організаційні засади у цій сфері, підготовленого з урахуванням прогресивної міжнародної практики. Прийняття закону обумовлено необхідністю визначення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг, захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного регулювання та саморегулювання ріелторської діяльності, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Реалізацію зазначеної мети можливо здійснити шляхом прийняття окремого законодавчого акту.

3. Правові аспекти

Проект Закону регулює відносини у сфері провадження ріелторської діяльності.

Базовими нормативно-правовими актами у цій сфері є Конституція України, Цивільний та Господарський кодекси України, закони України, у яких визначено правові, економічні, організаційні засади створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Реалізація проекту Закону не потребує розроблення нових законодавчих актів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Створення та ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності буде здійснюватись у межах кошторису, передбаченого Державним бюджетом України для Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Забезпечення ведення Державного реєстру ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності буде здійснюватись у межах штатної чисельності працівників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Отже, прийняття цього проекту Закону не потребує додаткових витрат коштів із Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону погоджено з Мінфіном, Мінрегіоном та Держпідприємництвом без зауважень.

Фондом державного майна надано зауваження до проекту Закону, які враховано.

За результатами проведення правової експертизи проекту Закону Мін'юстом надано висновок щодо погодження проекту Закону із зауваженнями щодо неузгодженості з актами законодавства, що мають таку ж юридичну силу, та невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується розвитку адміністративно-територіальних одиниць та не потребує погодження з місцевими органами виконавчої влади.

61. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

7. Запобігання корупції

Проект Закону не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.

8. Громадське обговорення

Проект Закону розміщено на сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) з метою проведення громадського обговорення відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону погоджено без зауважень Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та Спільним представницьким органом всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні.

10. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшить кількість зловживань у сфері провадження ріелторської діяльності.

 

Міністр економічного
розвитку і торгівлі України

І. М. Прасолов

Опрос