Идет загрузка документа (69 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О совместном использовании инфраструктуры телекоммуникационных сетей (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 05.07.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про спільне використання інфраструктури телекомунікаційних мереж

Цей Закон встановлює засади спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж з метою розвитку телекомунікаційної мережі загального користування України та задоволення потреб споживачів телекомунікаційних послуг.

Закон визначає повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, права та обов'язки суб'єктів господарювання та інших осіб, у власності (володінні) яких перебувають елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж, щодо створення умов для спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

активна інфраструктура телекомунікаційних мереж (ІТМ(а)) - сукупність технічних засобів телекомунікаційних мереж які забезпечують перетворення сигналів;

будинкова розподільна мережа (далі - БРМ) - частина телекомунікаційної мережі доступу між кабельним вводом будинку та пунктами закінчення телекомунікаційної мережі, що призначена для забезпечення телекомунікаційними послугами споживачів в окремих приміщеннях (квартирах) будинку, в тому числі доступу до Інтернет;

власник (володілець) інфраструктури телекомунікаційних мереж - суб'єкт господарювання або інша особа, у власності (володінні) якого перебувають елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж (ІТМ), набуті на належній правовій підставі;

доступ до інфраструктури телекомунікаційних мереж - можливість спільного використання елементів ІТМ операторами, провайдерами телекомунікацій на договірних умовах з власником (володільцем);

елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж - частина ІТМ, яка може бути надана власником (володільцем) у спільне користування операторам

телекомунікацій на договірних засадах з метою надання телекомунікаційних послуг;

замовник - оператор, провайдер телекомунікацій, який замовляє послугу доступу до інфраструктури телекомунікаційних мереж у власника (володільця) ІТМ;

інфраструктура телекомунікаційних мереж (ІТМ) - сукупність активної та пасивної інфраструктур телекомунікаційних мереж;

пасивна інфраструктура телекомунікаційних мереж (ІТМп) - сукупність технічних засобів, що забезпечують середовище для передавання сигналів та інженерних споруд призначених для розміщення технічних засобів телекомунікацій;

послуга доступу до інфраструктури телекомунікаційних мереж - послуга зі спільного використання елементів ІТМ з метою надання телекомунікаційних послуг споживачам.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у статті 1 Закону України "Про телекомунікації".

Стаття 2. Мета Закону

1. Метою цього Закону є:

1) ефективне забезпечення споживачів телекомунікаційними послугами;

2) скорочення дублювання елементів ІТМ, підвищення ефективності інвестицій у будівництво, реконструкцію та модернізацію ІТМ;

3) стимулювання добросовісної конкуренції шляхом надання суб'єктам ринку телекомунікацій недискримінаційного доступу до ІТМ;

4) сприяння створенню інфраструктури та мереж доступу до Інтернет в населених пунктах;

5) забезпечення безперешкодного та недискримінаційного доступу до ІТМ суб'єктів ринку телекомунікацій для збільшення переліку та обсягу телекомунікаційних послуг;

6) оптимізація витрат на надання телекомунікаційних послуг.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають при розташуванні технічних засобів телекомунікацій в/на будівлях та спорудах, у тому числі мостах, мостових переходах, колекторах, тунелях, тунелях метрополітену, опорах електропередавання, інших об'єктах містобудування та житлово-комунального господарства усіх форм власності, а також доступі до ІТМ.

2. Відносини щодо використання кабельної каналізації електрозв'язку (далі - ККЕ) визначаються відповідно до Закону України "Про телекомунікації" та цього Закону.

Стаття 4. Принципи надання послуги доступу до ІТМ

1. Основними принципами надання послуги доступу до ІТМ є:

1) державне регулювання спільного використання ІТМ у встановлених Законом випадках;

2) безперешкодний та недискримінаційний доступ до ІТМ суб'єктів ринку телекомунікацій;

3) підвищення ефективності використання ІТМ;

4) забезпечення економічної привабливості для власників та операторів, провайдерів телекомунікацій при спільному використанні ІТМ;

5) доступність інформації щодо можливості спільного використання ІТМ;

6) платність послуги доступу до ІТМ;

7) тривалість надання послуги доступу до ІТМ на строк надання телекомунікаційних послуг споживачам;

8) обмеженість ресурсів ІТМ.

Стаття 5. Особливості спільного використання ІТМ(а)

1. Особливостями спільного використання елементів ІТМ(а) різними операторами, провайдерами телекомунікацій є умови забезпечення:

1) цілісності телекомунікаційної мережі, елементи якої будуть спільно використовуватись;

2) стійкого управління телекомунікаційною мережею.

Глава II
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО СПІЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Стаття 6. Компетенція Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань спільного використання елементів ІТМ.

2. Затверджує правила доступу операторів, провайдерів телекомунікацій до житлового фонду всіх форм власності для організації та проведення відповідних робіт для забезпечення доступу споживачів до мережі Інтернет та інших телекомунікаційних послуг.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телекомунікацій, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телекомунікацій

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телекомунікацій:

1) затверджує технічні вимоги до ІТМ стосовно об'єктів і технічних засобів телекомунікацій

2) погоджує державні будівельні норми в частині, що стосуються ІТМ;

3) розробляє державні будівельні норми, що стосуються ІТМ;

4) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телекомунікацій:

1) розробляє технічні вимоги до ІТМ стосовно об'єктів і технічних засобів телекомунікацій;

2) погоджує державні будівельні норми в частині, що стосуються ІТМ

3) вносить пропозиції щодо внесення змін в державні будівельні норми, що стосуються ІТМ;

3) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Стаття 8. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації:

1) проводить аналіз ринку послуг доступу до ІТМ та визначає операторів з істотною ринковою перевагою на цьому ринку;

2) приймає рішення щодо покладання зобов'язань на операторів з істотною ринковою перевагою на ринку послуг доступу до ІТМ в частині оприлюднення пропозиції щодо спільного використання ІТМ;

3) визначає правила надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку;

4) взаємодіє з операторами, провайдерами телекомунікацій, їх об'єднаннями, громадськими об'єднаннями та з органами місцевого самоврядування з питань забезпечення безперешкодного та недискримінаційного доступу до ІТМ;

5) створює сприятливі організаційні та економічні умови для залучення інвестицій в будівництво та реконструкцію ІТМ;

6) за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, узгоджує порядок використання об'єктів житлово-комунальної сфери для потреб ІТМ;

7) за зверненням замовників або з власної ініціативи перевіряє відсутність або наявність технічної можливості власників (володільців) з надання послуги доступу до ІТМ;

8) встановлює порядок доступу та спільного використання операторами, провайдерами телекомунікацій ІТМ;

9) розробляє та затверджує методику формування тарифів на надання послуг доступу до ІТМ операторів, які є власниками (володільцями) ІТМ та визнані національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації операторами з істотною ринковою перевагою на ринку надання послуг доступу до ІТМ;

10) встановлює основні вимоги до договору про спільне використання ІТМ;

11) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва:

1) погоджує технічні вимоги з питань розташування та модернізації ІТМ;

2) затверджує національні стандарти, що стосуються будівництва ІТМ за відповідним поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телекомунікацій;

3) розробляє та затверджує методику визначення розміру одноразової плати за розташування технічних засобів телекомунікацій в/на будівлях, спорудах та інших об'єктах містобудування житлово-комунальної сфери;

4) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

1) Здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за:

діяльністю власників (володільців) будівель щодо додержання норм технічної експлуатації житлових будинків, правил користування приміщеннями при розташуванні та експлуатації БРМ;

дотриманням законодавства у сфері будівництва та реконструкції стосовно ІТМ, за винятком розташування та модернізації елементів ІТМ.

2) Здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у паливно-енергетичному комплексі

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у паливно-енергетичному комплексі:

1) затверджує порядок використання опор повітряних ліній електропередавання та спеціальних споруд енергетичного комплексу для розміщення елементів ІТМ;

2) затверджує методику визначення розміру одноразової плати за розташування на опорах повітряних ліній електропередавання та спеціальних спорудах енергетичного комплексу елементів ІТМ за погодженням з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку.

3) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі:

1) розробляє порядок використання опор повітряних ліній електропередавання та спеціальних споруд енергетичного комплексу для розміщення елементів ІТМ;

2) розробляє методику визначення розміру одноразової плати за розташування на опорах повітряних ліній електропередавання та спеціальних спорудах енергетичного комплексу елементів ІТМ.

3) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Стаття 11. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань спільного використання ІТМ належать повноваження:

1) створювати умови рівноправного та недискримінаційного використання ІТМ;

2) інвестувати у розвиток ІТМ згідно з планами розвитку відповідних територій;

3) контролювати обсяг витрат при будівництві та набутті прав на ІТМ, яка належить до комунальної власності, а також тих, що перебувають у спільній власності територіальних громад, та управління якою здійснюється відповідним виконавчим органом відповідно до закону;

4) здійснювати нагляд за виконанням встановлених цим Законом обов'язків власником (володільцем), крім випадків, коли власником (володільцем) є оператор або провайдер телекомунікацій;

5) встановлювати одноразову плату за розташування в/на будівлях та спорудах, що перебувають у комунальній власності, а також тих, що перебувають у спільній власності територіальних громад, для технічних засобів телекомунікацій відповідно до методики розробленої та затвердженої відповідно до цього Закону.

Глава III
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ (ВОЛОДІЛЬЦІВ) ТА ЗАМОВНИКІВ ПРИ СПІЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННІ ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Стаття 12. Права власників (володільців) ІТМ

1. Власники (володільці) ІТМ при наданні послуги доступу до ІТМ мають право:

1) будувати та експлуатувати ІТМ (елементи ІТМ);

2) укладати договір з замовниками про спільне використання ІТМ;

3) встановлювати тарифи на послуги доступу до ІТМ відповідно до статті 18 даного Закону;

4) відмовляти замовнику у спільному використанні ІТМ виключно у разі відсутності технічної можливості та вільних ресурсів, а також, якщо:

технічні засоби телекомунікацій замовника, які передбачається розмістити в ІТМ, не відповідають чинним нормативно-технічним документам у сфері телекомунікацій, будівельним нормам;

технічні засоби телекомунікацій замовника, які передбачається розмістити в ІТМ, не мають документу про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій;

доступ до ІТМ створює перешкоди сталому функціонуванню мереж або технічних засобів телекомунікацій інших операторів, провайдерів телекомунікацій;

технічні засоби телекомунікацій замовника, які передбачається розмістити в ІТМ, створюють загрозу навколишньому природному середовищу, життю, здоров'ю та безпеці людей;

оператор, провайдер телекомунікацій не включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який веде національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;

5) вимагати від замовників усунення порушень, виявлених за результатами технічного нагляду, здійсненого відповідно до договору;

6) здійснювати технічний нагляд щодо технічних засобів телекомунікацій замовника та елементів ІТМ, які спільно використовуються відповідно до договору.

Стаття 13. Обов'язки власників (володільців) ІТМ

1. Власники (володільці) ІТМ зобов'язані:

1) здійснювати будівництво ІТМ з дотриманням технічних вимог та відповідно до законодавства.

2) забезпечувати спільне використання власної ІТМ за зверненням замовників при наявності технічної можливості та вільних ресурсів;

3) на договірних засадах задовольняти звернення замовників щодо надання послуги доступу до ІТМ;

4) не допускати дискримінаційних дій стосовно замовників;

5) передбачати при будівництві ІТМ можливість використання частини ІТМ для спільного використання;

6) здійснювати технічний нагляд за станом ІТМ, що спільно використовується;

7) забезпечувати уповноваженим особам замовника безперешкодний доступ до всіх елементів ІТМ, що спільно використовуються з цим замовником, за умови збереження цілісності та працездатності всіх технічних засобів телекомунікацій інших користувачів;

8) забезпечувати технічну можливість електроживлення обладнання замовників в порядку, встановленому законодавством;

9) вести облік елементів ІТМ, у тому числі тих, що спільно використовуються;

10) здійснювати спільне використання ІТМ на договірних засадах в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Стаття 14. Права замовників послуги доступу до ІТМ

1. Замовники послуги доступу до ІТМ мають право на попередній огляд елементів ІТМ, що плануються для спільного використання.

2. При отриманні послуги доступу до ІТМ замовники мають право на договірних засадах на:

1) використання елементів ІТМ власника (володільця);

2) доступ до всіх елементів ІТМ, що спільно використовуються;

3) проведення робіт з розміщення та експлуатації технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах ІТМ;

4) отримання електроживлення свого обладнання від джерел електроживлення, наявних у місці розташування елементів ІТМ.

Стаття 15. Обов'язки замовників послуги доступу до ІТМ

1. Замовники послуги доступу до ІТМ зобов'язані:

1) здійснювати діяльність за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій відповідно до Закону України "Про телекомунікації";

2) здійснювати заходи зі спільного використання ІТМ після укладання договору з власниками (володільцями) та відповідно до його умов;

3) виконувати монтаж та розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах ІТМ відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації;

4) відшкодовувати збитки власникові (володільцеві) ІТМ або третім особам, заподіяні унаслідок невиконання чи неналежного виконання робіт замовником, пов'язаних з розміщенням технічних засобів телекомунікацій на елементах ІТМ, в порядку та в межах, передбачених договором.

Глава IV
ПОРЯДОК ВЗАЄМОДІЇ ПРИ СПІЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННІ ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Стаття 16. Укладання договору про спільне використання ІТМ

1. Технічні, організаційні та економічні умови спільного використання ІТМ сторони визначають у договорі. Укладення договору здійснюється сторонами відповідно до основних вимог до договору про спільне використання ІТМ, які затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

2. Граничний строк закінчення переговорів та укладення договору складає 90 календарних днів з дати отримання власником ІТМ повідомлення замовника про намір укладення договору на отримання послуг доступу до інфраструктури телекомунікаційних мереж".

Стаття 17. Досудове врегулювання спорів щодо спільного використання ІТМ

1. У разі виникнення спорів між сторонами, якщо вони є суб'єктами ринку телекомунікацій, на будь-яких етапах підготовки та виконання договору про спільне використання ІТМ та неможливості вирішення їх шляхом проведення двосторонніх консультацій та переговорів, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

2. У випадку неукладення договору, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, за зверненням однієї із сторін перевіряє наявність/відсутність технічної можливості власників (володільців) з надання послуги доступу до ІТМ.

3. За результатами перевірки та/або розгляду спору національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, приймає рішення, яке є обов'язковим для виконання сторонами.

4. У разі прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, рішення, яке не задовольняє одну із сторін, зацікавлена сторона має право звернутися до суду.

Стаття 18. Плата за розташування в будівлях та спорудах технічних засобів телекомунікацій та тарифи на послуги доступу до ІТМ

1. Плата за розташування в/на будівлях та спорудах технічних засобів телекомунікацій стягується власником (володільцем) цих будівель або споруд одноразово, відповідно до методики розробленої та затвердженої відповідно до цього Закону.

2. Тарифи на послуги доступу до ІТМ встановлюються тільки операторами (провайдерами) телекомунікацій - власниками ІТМ. Такі тарифи встановлюються операторами (провайдерами) телекомунікацій - власниками ІТМ самостійно, з урахуванням особливостей, передбачених у частині третій цієї статті.

3. Тарифи на послуги доступу до ІТМ власників - операторів (провайдерів) телекомунікацій, які визнані національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, як оператори з істотною ринковою перевагою на ринку послуг доступу до ІТМ, визначаються відповідно до Методики формування тарифів на послуги доступу до ІТМ, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

4. Тариф на послуги доступу до ІТМ може бути замінено одноразовою платою за розташування та/або використання технічних засобів телекомунікацій в межах ІТМ одного власника за згодою сторін, що зазначається у договорі на надання послуг доступу до ІТМ.

Стаття 19. Державний нагляд

1. Державний контроль дотримання вимог законодавства при будівництві або реконструкції ІТМ(п) у будівлях та спорудах здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю.

2. Державний нагляд за доступом до ІТМ здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, відповідно до чинного законодавства.

Глава V
ОСОБЛИВОСТІ СПІЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Стаття 20. Особливості спільного використання кабельної каналізації та опор повітряних ліній електропередавання

1. Умови спільного використання кабельної каналізації та опор повітряних ліній електропередавання (далі - ОПЛЕ) встановлюються договором між замовником та власником кабельної каналізації або власником ОПЛЕ.

2. Для встановлення можливості доступу до ОПЛЕ замовник звертається до їх власників відповідно до правил улаштування сумісної підвіски проводів ліній електропередавання з проводами (кабелем) ліній телекомунікаційних мереж, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

3. Для встановлення можливості використання мостів, мостових переходів, колекторів, тунелів, у тому числі метрополітену, інших об'єктів містобудування та житлово-комунального господарства в якості елементів ІТМ, замовник звертається до власника відповідно до цього Закону.

Стаття 21. Спільне використання висотних споруд, веж та щогл

1. Встановлення технічних засобів телекомунікацій на висотних спорудах, вежах та щоглах здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Радіовипромінювальні засоби розміщуються з урахуванням висновків щодо електромагнітної сумісності, діючих санітарних норм в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 22. Використання житлових, нежитлових та адміністративних будівель для розміщення БРМ

1. Доступ операторів, провайдерів телекомунікацій до кінцевого обладнання споживачів може здійснюватися з використанням БРМ.

2. Порядок та умови доступу до житлових та нежитлових будівель і споруд усіх форм власності визначаються правилами доступу до житлових, нежитлових та адміністративних будівель усіх форм власності для розташування БРМ передбачених статтею 6 цього Закону.

Підставою для відмови власником об'єктів житлового фонду у розташуванні БРМ може бути виключно відсутність технічної можливості у такому розташуванні.

3. Доступ операторів, провайдерів телекомунікацій до житлових, нежитлових та адміністративних будівель усіх форм власності для розташування в/на них БРМ оплачується згідно з цим Законом.

Глава VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Стягнення власниками (володільцями) одноразової плати, передбаченої частиною першою статті 18 цього Закону, дозволяється лише відносно технічних засобів телекомунікацій, за розташуванням яких замовники звертаються після набрання чинності даним Законом.

У будь-якому випадку забороняється стягнення власником (володільцем) одноразової плати, передбаченої частиною першою статті 18 цього Закону, стосовно технічних засобів телекомунікацій, розташованих в/на будівлях та спорудах до набрання чинності даним Законом, у тому числі у випадку реорганізації та/або зміни власника (володільця), переукладання договорів, на підставі яких розміщені такі технічних засоби телекомунікацій.

3. Внести зміну до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170; 2010 р., N 40, ст. 524, N 49, ст. 571; 2012 р., N 7, ст. 53), доповнивши пункт "а" статті 28 новим підпунктом 21 такого змісту:

"21. Встановлення одноразової плати за розташування в/на будівлях та спорудах, що перебувають у комунальній власності, а також тих, що перебуваються у спільній власності територіальних громад, технічних засобів телекомунікацій відповідно до методики, розробленої та затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва."

4. Внести зміну до Закону України "Про будівельні норми" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 5, ст. 41), доповнивши частину першу статті 10 новим абзацом такого змісту:

"У разі якщо державні будівельні норми містять вимоги до проектування, будівництва, реконструкції та експлуатації інфраструктури телекомунікаційних мереж, то проект таких державних будівельних норм погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телекомунікацій".

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців від дня набрання чинності цим Законом:

1) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до інших законів, що випливають із цього Закону;

2) розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

6. Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
проекту Закону України "Про спільне використання інфраструктури телекомунікаційних мереж"

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

До Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ), останнім часом надходять чисельні звернення асоціацій операторів, провайдерів телекомунікацій та операторів багатоканальних телемереж зі скаргами на власників будівель та органи місцевого самоврядування за несправедливе, на їх погляд, ціноутворення та складний доступ до інфраструктури телекомунікаційних мереж (далі - ІТМ).

Особливості розташування інфраструктури телекомунікаційних мереж передбачає використання об'єктів міської інфраструктури, а можливість спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж взагалі в національному законодавстві не регламентована, що значно стримує розвиток телекомунікацій, створює конфліктні ситуації між операторами, провайдерами телекомунікацій та власниками (володільцями) ІТМ та інженерних споруд.

Питання розташування комплексу технічних засобів телекомунікацій (активної інфраструктури телекомунікаційних мереж) та інженерних споруд (пасивної інфраструктури телекомунікаційних мереж) та спільного їх використання на законодавчому рівні не визначено, що значно стримує розвиток телекомунікаційних мереж, стримує споживацький попит на телекомунікаційні послуги, рівень доступу споживача до таких послуг.

Останнім часом проблема лише загострюється і набуває масштабності з огляду на наявність зростаючої кількості звернень як від операторів, провайдерів телекомунікацій, так і органів місцевого самоврядування.

Намагання локального вирішення проблемних питань шляхом прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування призводить до конфлікту інтересів, зростання переліку регуляторних актів, що не відповідають принципам адекватності, доцільності та ефективності регуляторної політики. Зазвичай, умови та порядок доступу оператора, провайдера телекомунікацій до ІТМ в різних регіонах має відмінності, як розміром плати так і переліком документів дозвільного характеру, хоча природа таких взаємовідносин має тотожні риси і не містить регіональних особливостей.

Вимоги органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади до операторів, провайдерів телекомунікацій, діяльність яких регулюється Законом України "Про телекомунікації", на сьогодні в більшості регіонів перейшли в площину судових спорів та проваджень Антимонопольного комітету України. Така ситуація негативно відображається на стані розвитку телекомунікацій в Україні, призводить до припинень діяльності суб'єктами телекомунікацій.

Разом з цим повноваження державних органів в питаннях регулювання питань використання ІТМ на рівні закону не закріплено.

Можливість вирішення питання за допомогою ринкових механізмів на сьогодні вичерпала себе. Договірні відносини в цьому питанні не можуть бути вирішені на основі наявних цивільно-правових угод та потребують чіткого врегулювання на рівні закону, адже питання має особливості в правовідносинах розміщення та використання ІТМ, специфіку правосуб'єктності учасників процесу, предмета. Стрімкий розвиток технологій, а також зростання споживацького попиту на телекомунікаційні послуги, необхідність забезпечення безперешкодного доступу споживача до таких послуг вимагає адекватного державного регулювання при спільному використанні ІТМ зорієнтованого на європейський досвід.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є прийняття закону, який:

встановить засади спільного використання ІТМ з метою розвитку телекомунікаційної мережі загального користування України та задоволення потреб споживачів телекомунікаційних послуг;

визначить повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, права та обов'язки суб'єктів господарювання та інших осіб, у власності (володінні) яких перебувають елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж, щодо створення умов для спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

При спільному використанні ІТМ враховується європейській досвід та необхідність адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу для подальшого сприяння процесу інтеграції України до ЄС.

При цьому важливо використовувати досвід з питань законотворення країн, які є повноправними членами Європейського Союзу та привели своє національне законодавство у сфері телекомунікацій у відповідність до вимог Європейського Союзу.

За результатами навчальної програми, яку провели експерти ЄБРР з фахівцями НКРЗІ та операторів телекомунікацій, визначені основні проблемні питання та завдання, що стоять перед телекомунікаційним сектором в Україні в частині доступу та спільного використання ІТМ.

Таким чином, проект Закону України "Про спільне використання інфраструктури телекомунікаційних мереж" (далі - проект Закону) повинен вирішити всі ці питання.

Проект Закону розроблений з урахуванням необхідності приведення законодавства України у відповідність до нормативно-правової бази ЄС у сфері електронних комунікацій.

Керуючись вимогами статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", НКРЗІ проведено аналіз регуляторного впливу проекту Закону.

2. Визначення цілі державного регулювання

Основними цілями підготовки проекту Закону є виконання доручення Президента України від 21 березня 2012 року N 1-1/645 щодо запровадження новітніх технологій у сфері телекомунікацій, які відповідають міжнародним стандартам, забезпечення права вільного доступу громадян до мережі Інтернет про необхідність вжиття в установленому порядку заходів щодо розроблення та визначення вимог щодо створення технологічної інфраструктури мережі Інтернет та мереж доступу до неї, визначення правил доступу операторів та провайдерів телекомунікацій до елементів технологічної інфраструктури мережі Інтернет з метою її спільного користування.

На виконання зазначеного доручення Президента України та відповідно до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2013 рік, затвердженого рішенням НКРЗІ від 13.12.2012 N 652, робочою групою НКРЗІ за участю асоціацій операторів, провайдерів телекомунікацій розроблено проект Закону.

Проектом Закону планується закріплення на законодавчому рівні відносин між суб'єктами ринку телекомунікацій, власниками майнових комплексів, органами місцевого самоврядування та власниками діючої інфраструктури телекомунікаційних мереж з питань доступу та ціноутворення при спільному використання інфраструктури для телекомунікацій.

В умовах багатооператорського середовища інфраструктура телекомунікацій стала предметом гострої конкуренції операторів телефонного зв'язку, кабельного телебачення та доступу до мереж Інтернет.

Законом України "Про телекомунікації" встановлено порядок використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, порядок та умови щодо використання яких встановлюються частиною сьомою статті 31 вказаного Закону України.

Водночас згаданий Закон України не передбачає врегулювання порядку спільного використання ІТМ, висотних споруд, веж, щогл та виключає можливість втручання у відносини між суб'єктами у разі виникнення спору між сторонами.

Таким чином, станом на цей час відносини між суб'єктами ринку телекомунікацій, власниками майнових комплексів, органами місцевого самоврядування та власниками діючої ІТМ не врегульовані ніякими нормативно-правовими актами.

В той же час всі діючі нормативно-правові акти не врегульовують порядок використання інфраструктури телекомунікацій в умовах багатооператорського середовища.

Крім того, діючі нормативно-правові акти не передбачають порядок впровадження сучасних технологій телекомунікацій з використанням оптоволоконних ліній зв'язку.

Неврегульованість питань доступу операторів, провайдерів телекомунікацій до інфраструктури телекомунікацій з метою її спільного використання призводить до стримування розвитку ринку телекомунікацій.

З метою врегулювання зазначених питань виникла необхідність у підготовці та прийнятті відповідного нормативно-правового акта вищої юридичної дії.

3. Визначення та оцінка прийнятих альтернативних способів досягнення зазначених цілей, аргументації щодо переваги обраного способу

Серед альтернативних способів регулювання можна визначити наступні, оцінка яких наведена нижче:

1. Збереження існуючого стану та відмова від прийняття спеціального закону.

2. Прийняття нормативного акта з питань, що належать до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

3. Внесенням змін до чинного Закону України "Про телекомунікації".

4. Прийняття Закону України, який встановить порядок спільного використання інфраструктури телекомунікацій всіх форм власності.

3.1. Збереження існуючого стану та відмова від прийняття спеціального закону

Прийняття такої альтернативи лише загострить ситуації в питаннях доступу та використання ІТМ. Станом на даний час зазначені відносини врегульовані чинним законодавством України таким чином.

Відповідно з вимогами частини шостої статті 31 Закону України "Про телекомунікації" суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Поняття та види договору визначені статтями 3 та 626 Цивільного кодексу України.

Загальні умови договорів що породжують господарські зобов'язання та порядок укладання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.

У відповідності з вимогами частини п'ятої статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями вказаного Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Не виключається можливість використання майна та частини майнових комплексів шляхом придбання сервітутів (стаття 401 Цивільного кодексу України) на право користування зазначеним майном.

У відповідності з вимогами пунктів 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності, проте діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

В кожному разі для улаштування будинкових розподільних мереж в житлових будинках та інших будівлях, незалежно від форми власності майнових комплексів, необхідно отримати дозвіл на проведення робіт по улаштуванню будинкових розподільних мереж (далі - Дозвіл) оператором/провайдером (виконавцем або підрядником) у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Дозвіл видається на безоплатній основі з додержанням вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про регулювання містобудівної діяльності".

Порядок та механізм виконання підготовчих робіт та процедуру виконання будівельних робіт визначає постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 466.

При цьому питання щодо спільного використання ІТМ операторами, провайдерами телекомунікацій, залишається не врегульованим, за винятком - використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, порядок та умови щодо використання яких встановлюються частиною сьомою статті 31 Закону України "Про телекомунікації".

З огляду на те, що збереження існуючого стану надасть можливість лише частково досягнути цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні, проте не виключає неоднозначностей та непорозумінь між суб'єктами господарської діяльності у сфері телекомунікацій, власниками ІТМ та органами влади, то від такої альтернативи необхідно відмовитися.

3.2. Прийняття нормативного акта з питань, що належать до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації

Прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації нормативного акта з метою врегулювання зазначених відносин, дозволить деталізувати правовідносини, визначити процедурні питання, але виключно в межах компетенції, що передбачена Законом України "Про телекомунікації".

Від такої альтернативи слід відмовитися з огляду на її не прийнятність за для забезпечення мети та завдань окресленого вище регулювання. Адже, відносини, які потребують врегулювання знаходиться поза межами повноважень НКРЗІ.

3.3. Внесенням змін до чинного Закону України "Про телекомунікації"

Внесенням змін до чинного Закону України "Про телекомунікації" як альтернативний спосіб регулювання може забезпечити врегулювання відносин з питань доступу та використання інфраструктури лише між операторами, провайдерами телекомунікацій, при цьому залишаться не врегульованими відносини між суб'єктами господарювання, що не є суб'єктами господарювання у сфері телекомунікацій та не будуть визначені повноваження органів місцевого самоврядування і відповідних державних органів.

Тому від такої альтернативи слід відмовитися, як від неприйнятного способу державного регулювання.

3.4. Прийняття Закону України, що встановить порядок доступу та спільного використання інфраструктури телекомунікацій всіх форм власності

Відповідно з вимогами частин п'ятої, восьмої та дванадцятої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, організація і діяльність органів виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1067/2011, НКРЗІ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Одним із основних завдань НКРЗІ є, зокрема, здійснення державного регулювання у сфері телекомунікацій та використання інфраструктури з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку та інформаційні послуги, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки.

НКРЗІ відповідно до покладених на неї завдань бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері телекомунікацій, інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, а також у підготовці проектів законів, інших нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій, інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, вносить на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів з цих питань.

Проект Закону визначає повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, права та обов'язки суб'єктів господарювання та інших осіб, у власності (володінні) яких перебувають елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж, щодо створення умов для спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж і є найбільш оптимальним способом врегулювання зазначених відносин.

Таким чином, прийняття проекту Закону є найбільш прийнятним способом державного регулювання з-поміж інших можливих альтернативних способів, адже забезпечить досягнення поставлених цілей з дня набрання ним чинності та дасть змогу НКРЗІ належним чином забезпечити регулювання взаємодії операторів телекомунікацій при спільному використанні ІТМ всіх форм власності.

Проект Закону відповідає потребам у розв'язанні визначеної проблеми та принципам державної регуляторної політики.

4. Описання механізму і заходів, які пропонується застосовувати для розв'язання проблеми

Для розв'язання проблем у проекті Закону:

впроваджуються нові терміни та дається їх визначення;

встановлюється коло суб'єктів, на яких поширюється проект Закону (у тому числі на місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури, центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку та НКРЗІ);

закріплюються положення щодо спільного використання ІТМ;

вносяться зміни до деяких положень Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про будівельні норми".

Так, статтю 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачається доповнити новим підпунктом який закріплює повноваження органів місцевого самоврядування встановлювати одноразову плату за розташування в/на будівлях та спорудах, що перебувають у комунальній власності, а також тих, що перебуваються у спільній власності територіальних громад, технічних засобів телекомунікацій відповідно до методики, розробленої та затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

А зміни до Закону України "Про будівельні норми" передбачають визначення, що у разі якщо державні будівельні норми містять вимоги до проектування, будівництва, реконструкції та експлуатації інфраструктури телекомунікаційних мереж, то проект таких державних будівельних норм погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері телекомунікацій.

Прийняття Закону встановить порядок, врегулює процедуру спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж та забезпечить безперешкодний доступ до:

будинків (житлових та службових приміщень);

антенно-щоглових споруд;

інших об'єктів державної, комунальної та приватної власності.

Врегулює відносини між суб'єктами ринку телекомунікацій щодо спільного використання кабельної каналізації електрозв'язку та відносини між суб'єктами ринку телекомунікацій та власниками опор повітряних ліній електропередавання.

Що, в свою чергу, надасть можливість:

оптимізувати витрати операторів телекомунікацій;

зробити інвестиції операторів більш продуктивними;

прискорити розгортання нових послуг на території країни та підвищити якість існуючих;

підвищити рівень доступу споживача до телекомунікаційних послуг, збільшення кількості та якості таких послуг;

підвищити роль регулятора телекомунікацій у забезпеченні спільного використання ІТМ, у тому числі шляхом встановлення зобов'язання щодо надання інфраструктури та встановлення плати за доступ.

З прийняттям Закону будуть врегульовані відносини щодо спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж та врегульовані відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та власниками (володільцями) об'єктів інфраструктури телекомунікацій, що не є суб'єктами господарювання у сфері телекомунікацій та незалежно від форми власності.

Проект Закону відповідає вимогам нормопроектувальної техніки, доцільний за формою, досконалий за структурою, змістом та викладом.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Прийняття Закону забезпечить встановлення єдиного порядку доступу та спільного використання ІТМ всіх форм власності.

Також прийняття Закону забезпечить високу вірогідність досягнення поставлених цілей та сприятиме наближенню національного законодавства до вимог міжнародних та європейських нормативних документів в частині забезпечення своєчасного та якісного надання телекомунікаційних послуг споживачам.

Прийняття Закону надасть можливість усунути конфлікт інтересів, що останнім часом спостерігається у відносинах між операторами та провайдерами телекомунікацій і органами місцевого самоврядування та забезпечить встановлення єдиного порядку до вирішення типових по всій Україні питань щодо спільного використання ІТМ для задоволення потреб населення в телекомунікаційних послугах належної якості і сталості.

Негативно на дію цього Закону можуть вплинути значні темпи інфляції. Ці фактори можуть значно знизити інвестиційну привабливість у всіх галузях виробництва, що призведе до загального падіння рівня виробництва і, як наслідок - зниження попиту на послуги зв'язку.

Позитивно на дію цього Закону може вплинути розвиток сучасних інформаційних технологій (насамперед Інтернету), що призведе до росту числа операторів та провайдерів і збільшення обсягу телекомунікаційних послуг та покращення їх якості.

Можливість впровадження та виконання вимог акта органами державної влади і органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами висока.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття акта

Аналіз вигод та витрат за умови прийняття Закону можна оцінити за допомогою показників:

Суб'єкти

Вигоди

Витрати

Держава

1. Зменшення соціальної напруги та виключення корупційних прояв при спільному використанні ІТМ операторами, провайдерами телекомунікацій.

Відсутні

2. Уніфікація регуляторних актів у сфері телекомунікацій у відповідності з вимогами Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності".

Відсутні

3. Збільшення надходжень до Державного бюджету України та місцевих бюджетів у вигляді податків, зборів, обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України операторами телекомунікацій за умови збільшення обсягів телекомунікаційних послуг.

Відсутні

4. Виконання доручення Президента України та Концепції розвитку телекомунікацій в Україні, якою передбачено щорічне введення в дію, нових телефонних номерів.

Відсутні

Суб'єкти ринку телекомунікацій

1. Зменшення витрат пов'язаних з оптимізацією процедури при доступі та спільному використанні інфраструктури телекомунікаційних мереж.
Розмір плати за доступ до пасивної інфраструктури телекомунікаційних мереж в деяких регіонах досягає 2 - 4 грн. за одну квартиру, при тому, що собівартість такого доступу складає в середньому 0,125 грн. При цьому, законність встановлення систематичної плати за можливість розміщення елементів ІТМ сумнівна, і передбачається відмова від такої практики, що дозволить значно знизити витрати операторів, оптимізувати процес розташування ІТМ.

Відсутні

2. Спрощення порядку встановлення договірних відносин щодо спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

Відсутні

3. Скорочення робочого часу та трудових витрат при спільному використанні інфраструктури телекомунікаційних мереж.

Відсутні

4. Підвищення ефективності експлуатації ІТМ за рахунок можливості використання значною кількістю суб'єктів для задоволення потреб населення в телекомунікаційних послугах.

Відсутні

5. Встановлення можливості врегулювання спорів щодо спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

Витрати на:
поштову переписку та на відрядження персоналу до НКРЗІ, у разі необхідності;
витрати на технічну експертизу.

6. Відкритість щодо інформації з питань спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

Відсутні

7. Збільшення обсягів та якості телекомунікаційних послуг.

Відсутні

Населення (абоненти - споживачі)

1. Створення передумов альтернативного доступу до телекомунікаційної мереж для отримання телекомунікаційних послуг.
2. Збільшення обсягів споживання телекомунікаційних послуг.
3. Збільшення обсягів та якості телекомунікаційних послуг.

Доходи від надання послуг доступу до мережі "Інтернет" зросли з 360,3 млн. грн. у 2002 році до 4187,1 млн. грн. у 2011 році.

7. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта не обмежується в часі.

8. Показники результативності регуляторного акта

Показниками результативності прийняття Закону є:

збільшення розміру надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією цього Закону.

Кількісна оцінка цього показника на етапі підготовки Закону не можлива, адже зростання надходжень не є основною метою цього регулювання і можливе зростання податкових надходжень в прямій пропорційності зростання кількості операторів, провайдерів телекомунікацій, розширення телекомунікаційних мереж, збільшення кількості абонентів;

кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта, не обмежена. На сьогодні кількість операторів, провайдерів телекомунікацій, на яких буде поширюватись дія цього регуляторного акта, може бути оцінена кількістю таких суб'єктів, що внесені НКРЗІ до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, - 2624 суб'єкта.

Кількість інших осіб, у власності (володінні) яких перебувають елементи інфраструктури телекомунікаційних мереж, фактично співрозмірна їх кількості в Україні.

Законопроектом передбачається, що плата за розташування в/на будівлях та спорудах технічних засобів телекомунікацій стягується власником (володільцем) цих будівель або споруд одноразово, відповідно до методики розробленої та затвердженої відповідно до цього Закону.

Час, що витрачається суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта.

Не передбачається зростання витрат часу суб'єктами господарювання та фізичними особами при впровадженні регуляторного акта;

Рівень поінформованості високий.

Проект Закону оприлюднений на офіційному веб-сайті НКРЗІ 17.07.2012 з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, пройшов тривале громадське обговорення, у тому числі і у вигляді засідань за круглим столом з залученням провідних асоціацій телекомунікаційної сфери, операторів, провайдерів телекомунікацій.

Прогнозується зменшення кількості звернень суб'єктів господарювання у сфері телекомунікацій до НКРЗІ щодо порушення їх прав з питань спільного використання інфраструктури телекомунікаційних мереж.

9. Заходи, за допомогою яких будуть здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Результативність Закону буде здійснюватись шляхом використання статистичних та соціологічних методів досліджень при здійсненні базового, повторного та періодичного відстеження.

Відстеження здійснюватиметься НКРЗІ шляхом проведення аналізу звернень операторів, провайдерів телекомунікацій до НКРЗІ з порушених в Законі питань.

Результати відстеження будуть узагальнюватись та аналізуватись з метою оцінки ефективності встановленого регулювання та на предмет необхідності внесення відповідних змін до Закону.

Проведення відстежень здійснюватиметься у такі строки:

базового - до набрання чинності проекту Закону, шляхом збору, узагальнення і аналізу зауважень та пропозицій від суб'єктів господарювання, заінтересованих органів влади;

повторного - через рік після набрання чинності, шляхом оцінки вищенаведених кількісних та якісних показників, статистичних, наукових досліджень або опитувань;

періодичних - раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження, з використанням статистичних, наукових досліджень або опитувань, порівняння з показниками, що отримані за результатами проведення повторного відстеженні.

Для забезпечення соціологічного методу групами осіб виступають: оператори, провайдери телекомунікацій, споживачі телекомунікаційних послуг, інші особи, у власності (володінні) яких перебувають елементи ІТМ.

 

В. о. Голови Національної комісії,
що здійснює державне регулювання
у сфері зв'язку та інформатизації

І. Сиротенко

Опрос