Идет загрузка документа (46 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об ограничении производства, использования, ввоза и распространения в Украине полимерных пакетов (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 22.01.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів

Цей Закон запроваджує обмеження щодо виробництва, використання, ввезення та розповсюдження на території України полімерних пакетів з метою поліпшення охорони навколишнього природного середовища та стану благоустрою територій.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

упаковка - продукція, виготовлена з будь-яких матеріалів та допоміжних засобів, яка використовується для вміщення, захисту, збереження, переміщення, доставки та презентації товарів, від сировини до готових виробів, що надходять від виробника до користувача чи споживача;

полімерний пакет - разова споживча м'яка упаковка, що має корпус у формі рукава, з дном і відкритим верхом, місткістю до 20 дм3;

біологічний полімерний пакет, що розкладається - пакет, який під впливом мікроорганізмів протягом п'яти років зазнає фізичного, хімічного, термального чи біологічного цілковитого розкладу на двоокис вуглецю, біомасу та воду.

Стаття 2. Обмеження щодо поводження з полімерними пакетами

В Україні забороняється виробництво, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів.

Ця заборона не розповсюджується на біологічні полімерні пакети, що розкладаються.

Стаття 3. Фінансування заходів щодо обмеження обігу полімерних пакетів

Фінансування заходів щодо обмеження обігу полімерних пакетів здійснюється за рахунок коштів виробників, імпортерів полімерних пакетів, торгівельних мереж та суб'єктів оптово-роздрібної торгівлі.

Стаття 4. Контроль і відповідальність

Контроль щодо обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження на території України полімерних пакетів забезпечується в межах компетенції органами державної влади.

Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

розробити та привести у відповідність із цим Законом власні нормативно-правові акти;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

 

Голова Верховної Ради
України

 

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Нині в Україні широко використовуються синтетичні полімерні пакети, вироблені на основі нафтопродуктів, найпоширеніші з яких - поліетиленові та полівінілхлоридові пакети (надалі - СПП). Велика кількість СПП використовуються дуже неефективно (упродовж короткого строку), що пов'язано з їх низькою вартістю і доступністю, разом з тим, у процесі згоряння СПП виділяють значну кількість отруйних речовин.

"Корисна" частина життєвого циклу СПП зазвичай становить 15 - 20 хвилин, доки пакет використовується для зберігання товару, після чого почнеться наступна, значно довша частина - 1000 років на полігоні чи звалищі. Горіння будь-яких комбінацій поліароматичних вуглеводів і полівінілхлориду: гуми, поролону, лінолеуму, поліетиленових пакетів, пластикового посуду тощо супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших канцерогенів. Новітні дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливу канцерогенів не існує - будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, шкідливі.

Нещодавно виявлено забруднення полімерними відходами південної частини Атлантичного океану. Полімери не розкладаються у ґрунті, а у морській воді з часом розкладаються, утворюючи вкрай отруйні сполуки.

Полімерні відходи становлять 9 - 11 % від усіх відходів, що утворюються людством.

У багатьох країнах світу вже зрозуміли шкідливий вплив синтетичних полімерних відходів на довкілля, і там вживаються відповідні заходи.

Тайвань ще у 2001 році оголосив СПП ворогами екології, а починаючи з 2003 року їх було вилучено зі всіх торговельних мереж. У Китаї з 2008 року заборонено виробництво, використання і продаж надтонких поліетиленових пакетів (товщиною до 0,025 мм), а також безкоштовне розповсюдження цих пакетів у торговельній мережі. До суб'єктів господарювання, які порушують цю вимогу закону, застосовується конфіскація товару і штрафні санкції. Австралією також у 2008 році введено пряму заборону на використання полімерних пакетів у торгівлі, а перша у світі вільна від полімерних пакетів зона з'явилася саме в Австралії у 2004 році.

У Сінгапурі, Бангладеш з 2003 року через численні випадки засмічення каналізації і перекриття русел річок, що призводить до повеней, запроваджено суцільну заборону на використання СПП (через засмічення ними дренажних систем у 1988 та 1998 роках у Бангладеш сталися повені, що затопили дві третини території країни).

Влада аргентинської провінції Буенос-Айрес прийняла закон, що забороняє виробництво та використання СПП, а щодо підприємств, які продовжуватимуть їх використання, будуть застосовуватися різні санкції: від штрафів (10 - 1000 мінімальних розмірів оплати праці) до припинення їх діяльності. Також заборону на СПП запроваджено у Руанді.

СІЛА введено заборону на використання ПДР у деяких штатах та містах (наприклад, у Сан-Франциско, Лос-Анджелесі). Також планується заборонити СПП у штатах Санта-Моніка, Сан-Хосе та Берклі.

У Канаді (штат Манітоба) заборонено використання СПП, а до осіб, що їх розповсюджують, застосовується штраф у розмірі 1000$. Мексика розробляє законопроект щодо заборони використання СПП, що не розкладаються під впливом мікроорганізмів. У Об'єднаних Арабських Еміратах у 2008 році за результатами спільного засідання виробників СПП, представників підприємств - переробників полімерних відходів, експертів у сфері утилізації відходів та представників міністерств вирішено зменшувати використання СПП на 15 % щороку, а у подальшому запровадити повну заборону їх використання.

На острові Занзібар введено заборону на використання СПП, а кожен, кого буде визнано винуватим у виробництві, імпорті чи продажу СПП, має сплатити штраф до 2000 $ або відбути покарання у вигляді позбавлення волі строком до двох років.

Ще на початку 1990-х років у Індії розгорнулася кампанія щодо заборони полімерних пакетів, завдяки чому зараз щороку святкують "День заборони полімерних пакетів". Заборонено зберігання, продаж та використання пакетів, а порушникам загрожує позбавлення волі до семи років або штраф у розмірі 100000 рупій, що еквівалентно приблизно 2000 $.

Заборону на СПП було введено у провінції Єгипту Червоне море задля збереження унікальної екосистеми моря, в якому від викинутих у море СПП страждають насамперед коралові рифи.

Уряд Південно-Африканської Республіки заборонив СПП, порушникам заборони загрожує до 10 років позбавлення волі.

В Італії та Франції з 1 січня 2011 року набула чинності заборона на використання і виробництво полімерних пакетів. Італійці щороку викидали більше 20 млрд. пакетів.

Інші держави (зокрема Норвегія, Малайзія, Кенія, Ізраїль, Японія, Данія, Великобританія, Латвія, Іспанія, Ірландія, Шотландія, Німеччина, Естонія, Фінляндія, Польща, Молдова, Португалія, Швейцарія, Туреччина) теж вживають заходів щодо обмеження або заборони застосування СПП.

На початку XXI століття у світі використовувалося більше 35 млрд. штук СПП, а вже у 2010 році завдяки вищевказаним заходам цей показник зменшився до 20 млрд. штук.

У травні 2011 року Європейська комісія відкрила публічні слухання на тему скорочення використання СПП шляхом запровадження податків та/або повної заборони СПП.

У світі проблему розуміють і пропонують замість СПП використовувати біологічно розкладаючі пакети.

Проблеми, пов'язані із використанням СПП, поширені і в Україні.

З огляду на легкість та маленький розмір більшості СПП леткі та важко піддаються збиранню відповідними комунальними службами. Також СПП потрапляють до систем водовідведення, що зумовлює засмічення зливової каналізації, труб і створює небезпеку виникнення аварійних ситуацій.

Наприклад, у липні 2008 року на Львівщині внаслідок сильних злив, що не припинялись протягом тижня, на території 9 районів області підтоплено 197 населених пунктів, 7479 житлових будинків, 20105 домогосподарств та 10052 га сільгоспугідь, зруйновано та пошкоджено 4 автомобільні та 10 пішохідних мостів. Матеріальні збитки становили понад 340 млн. гривень.

Загальна вартість ремонтних робіт з відновлення затоплених територій Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Чернівецької, Вінницької та Івано-Франківської областей у липні 2008 року становила близько 5 млрд. гривень.

При цьому найбільші підтоплення домогосподарств та сільськогосподарських угідь сталися в місцях, де вода не могла потрапити (або потрапляла лише частково) до систем поверхневого водовідведення через їх засміченість.

Засміченість системи водовідведення, насамперед синтетичними полімерними пакетами, під час сильних опадів чи танення снігу призводить до скупчення зайвих вод, а отже, до підтоплення територій. Так, у 2010 році на заходи щодо запобігання затопленню територій за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету було виділено близько 100 млн. гривень.

З огляду на вищевикладене використання СПП в Україні завдає істотної шкоди відносинам з реалізації права власності, забезпеченню громадського порядку, а також життю і здоров'ю людини та екологічній безпеці.

Тому, враховуючи світовий досвід, законопроектом пропонується заборонити в Україні виробництво, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів.

Ця заборона не розповсюджується на біологічні полімерні пакети, що розкладаються.

Альтернатива використання: природні органічні полімерні (біологічно розкладаючи) пакети - паперові, полотняні пакети, плівки та сітки для харчових продуктів.

Даються визначення понять "упаковка" та "полімерний пакет" відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 20.12.94 "Про упаковку та відходи упаковки" (94/62/ЄС), а також "біологічно розкладаючий полімерний пакет" з урахуванням практичних аспектів використання СПП в Україні та світі.

У споживчому секторі біопластики застосовуються для виробництва харчових продуктів (пакетів, контейнерів, харчових плівок, піноматеріалів та ін.), одноразового посуду, мішків для збору харчових відходів, сільськогосподарських плівок та інших.

В останні роки активно розвиваються технології великотоннажного виробництва і переробки молочної кислоти, продуктом полімеризації якої є полілактиди - один з найбільш затребуваних біополімерів. У США, наприклад, її навіть отримують як побічний продукт при виготовленні сиру.

Ще в 30-ті роки промисловий автогігант Генрі Форд дослідив можливість використання пластиків на основі соєвих культур для різних комплектуючих своїх автомобілів.

Тільки в останнє десятиліття дослідницькі проекти в інститутських лабораторіях по всьому світу пропонували застосовувати самі різні рослини: від звичних нашому свідомості картоплі, бобових, пшениці, буряків до більш екзотичних тапіока, деревини тополі, осики. Це зрозуміло, тому що індустрія пластмас почалася з використання в якості сировини природних інгредієнтів -натурального каучуку і нітроцелюлози. Пластики на основі нафтопродуктів, полівінілхлорид і поліетилен, почали широко застосовуватися лише у час Другої Світової війни через різку нестачу гуми і металу.

В Україні наразі розвивається виробництво екологічно безпечних пакетів з матеріалів, що розкладаються під впливом мікроорганізмів. Водночас набуває розвитку виробництво та використання паперових та полотняних пакетів багаторазового використання.

2. Мета та шляхи її досягнення

Метою прийняття акта є поліпшення стану благоустрою населених пунктів та охорони довкілля шляхом заборони виробництва, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів, крім біологічних полімерних пакетів, що розкладаються.

3. Правові аспекти

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень у сфері благоустрою населених пунктів центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить розроблення в установленому законом порядку державних стандартів, норм і правил у цій сфері.

У даній сфері правового регулювання, зокрема, діють: Директива Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 20.12.94 "Про упаковку та відходи упаковки" (94/62/ЄС), Цивільний, Господарський кодекси України, Закони України "Про відходи", "Про транзит вантажів", "Про альтернативні види палива", "Про охорону навколишнього природного середовища", Технічний регламент з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 24.12.2004 N 289, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.01.2005 за N 95/10375, міжнародний ГОСТ 17527-2003 "Упаковка. Термины и определения".

Відповідно до статті 164-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, передбачено накладання штрафу 1700 - 8500 грн. Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, тягнуть накладання штрафу 8500 - 34000 грн.

У разі порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення та правил благоустрою територій населених пунктів, статтями 82 та 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладання штрафу на громадян 340 - 1360 грн. і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - 850 - 1700 грн.

Проект акта стосується обов'язку громадян та суб'єктів господарювання щодо заборони використання, ввезення та розповсюдження на території України окремих видів полімерних пакетів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект надіслано на погодження до заінтересованих органів відповідно до регламентованих вимог.

6. Регіональні аспекти

Законопроект не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

Проект акта не передбачає правил або процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Громадська антикорупційна експертиза не проводилася.

8. Громадське обговорення

Проект акта розміщено на офіційному веб-сайті Мінрегіону України. Пропозицій та зауважень громадськості до проекту акта не надходило. Проведено обговорення на засіданнях:

- форуму "Полімерний клуб" 15 лютого 2012 року;

- Всеукраїнського семінару з питань поводження з побутовими відходами "Саночистка-2012" 07 - 08 червня 2012 року в м. Бердянськ;

- круглого столу з питання "Пошук шляхів вирішення проблем поводження з твердими побутовими відходами в малих містах України" за ініціативою Асоціації малих міст України 07 червня 2012 року в місті Долина Івано-Франківської області;

- VII щорічної конференції малих міст України 26 - 27 червня 2012 року в м. Українка;

круглого столу за ініціативою Всеукраїнської екологічної ліги за участю народних депутатів, представників Міністерств, відомств та громадських організацій 03 липня 2012 року.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону надіслано на погодження соціальним партнерам.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект є регуляторним актом.

Обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта

Проект акта розроблено з метою обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів.

Метою державного регулювання є поліпшення стану благоустрою населених пунктів та охорони довкілля, а отже, і умов для належної діяльності суб'єктів господарювання у цій сфері.

Аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави

Очікувані результати прийняття цього регуляторного акта визначалися із застосуванням методу аналізу вигід та витрат у простій формі щодо:

держави;

ринкового середовища, суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана зі сферою зеленого господарства;

громадян.

Витрати

Вигоди

Держава

Відсутні

1. Реалізація державної політики у галузі житлово-комунального господарства, зокрема у сфері благоустрою населених пунктів

2. Удосконалення нормативно-правової бази

3. Створення умов для запобігання шкідливому впливу СПП на довкілля

Ринкове середовище, суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з виробництвом упаковки

Витрати, пов'язані з дотриманням вимог акта під час своєї діяльності

1. Стимулювання суб'єктів господарювання до виробництва біологічно розкладаючих пакетів

2. Створення належних правових підстав та умов для розвитку підприємництва у сфері виробництва екологічно безпечних пакетів

3. Можливість впровадження новітніх технологій

Громадяни

Витрати, пов'язані зі зміною окремих видів упаковки товарів

1. Поліпшення ситуації щодо збереження навколишнього середовища

2. Відновлення стану благоустрою

3. Зменшення ризиків завдання шкоди екології, життю і здоров'ю громадян

Ефективність впливу цього регуляторного акта на відповідні суспільні відносини підтверджується перевищенням вигід над витратами.

11. Прогноз результатів

Прийняття документа сприятиме поліпшенню стану благоустрою населених пунктів та охорони довкілля.

 

Міністр регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального
господарства України

Г. П. Темник

 

* * *

Аналіз регуляторного впливу
проекту Закону України "Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів"

1. Визначення та аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання

Опис проблеми

Нині в Україні широко використовуються синтетичні полімерні пакети, вироблені на основі нафтопродуктів, найпоширеніші з яких - поліетиленові та полівінілхлоридові пакети (надалі - СПП). Велика кількість СПП використовуються дуже неефективно (упродовж короткого строку), що пов'язано з їх низькою вартістю і доступністю, разом з тим, у процесі згоряння СПП виділяють значну кількість отруйних речовин.

"Корисна" частина життєвого циклу СПП зазвичай становить 15 - 20 хвилин, доки пакет використовується для зберігання товару, після чого почнеться наступна, значно довша частина - 1000 років на полігоні чи звалищі. Горіння будь-яких комбінацій поліароматичних вуглеводів і полівінілхлориду: гуми, поролону, лінолеуму, поліетиленових пакетів, пластикового посуду тощо супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших канцерогенів. Новітні дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливу канцерогенів не існує - будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, шкідливі.

Нещодавно виявлено забруднення полімерними відходами південної частини Атлантичного океану. Полімери не розкладаються у ґрунті, а у морській воді з часом розкладаються, утворюючи вкрай отруйні сполуки.

Полімерні відходи становлять 9 - 11 % від усіх відходів, що утворюються людством.

У багатьох країнах світу вже зрозуміли шкідливий вплив синтетичних полімерних відходів на довкілля, і там вживаються відповідні заходи.

Тайвань ще у 2001 році оголосив СПП ворогами екології, а починаючи з 2003 року їх було вилучено зі всіх торговельних мереж. У Китаї з 2008 року заборонено виробництво, використання і продаж надтонких поліетиленових пакетів (товщиною до 0,025 мм), а також безкоштовне розповсюдження цих пакетів у торговельній мережі. До суб'єктів господарювання, які порушують цю вимогу закону, застосовується конфіскація товару і штрафні санкції. Австралією також у 2008 році введено пряму заборону на використання полімерних пакетів у торгівлі, а перша у світі вільна від полімерних пакетів зона з'явилася саме в Австралії у 2004 році.

У Сінгапурі, Бангладеш з 2003 року через численні випадки засмічення каналізації і перекриття русел річок, що призводить до повеней, запроваджено суцільну заборону на використання СПП (через засмічення ними дренажних систем у 1988 та 1998 роках у Бангладеш сталися повені, що затопили дві третини території країни).

Влада аргентинської провінції Буенос-Айрес прийняла закон, що забороняє виробництво та використання СПП, а щодо підприємств, які продовжуватимуть їх використання, будуть застосовуватися різні санкції: від штрафів (10 - 1000 мінімальних розмірів оплати праці) до припинення їх діяльності. Також заборону на СПП запроваджено у Руанді.

СІЛА введено заборону на використання ПДР у деяких штатах та містах (наприклад, у Сан-Франциско, Лос-Анджелесі). Також планується заборонити СПП у штатах Санта-Моніка, Сан-Хосе та Берклі.

У Канаді (штат Манітоба) заборонено використання СПП, а до осіб, що їх розповсюджують, застосовується штраф у розмірі 1000$. Мексика розробляє законопроект щодо заборони використання СПП, що не розкладаються під впливом мікроорганізмів. У Об'єднаних Арабських Еміратах у 2008 році за результатами спільного засідання виробників СПП, представників підприємств - переробників полімерних відходів, експертів у сфері утилізації відходів та представників міністерств вирішено зменшувати використання СПП на 15 % щороку, а у подальшому запровадити повну заборону їх використання.

На острові Занзібар введено заборону на використання СПП, а кожен, кого буде визнано винуватим у виробництві, імпорті чи продажу СПП, має сплатити штраф до 2000 $ або відбути покарання у вигляді позбавлення волі строком до двох років.

Ще на початку 1990-х років у Індії розгорнулася кампанія щодо заборони полімерних пакетів, завдяки чому зараз щороку святкують "День заборони полімерних пакетів". Заборонено зберігання, продаж та використання пакетів, а порушникам загрожує позбавлення волі до семи років або штраф у розмірі 100000 рупій, що еквівалентно приблизно 2000 $.

Заборону на СПП було введено у провінції Єгипту Червоне море задля збереження унікальної екосистеми моря, в якому від викинутих у море СПП страждають насамперед коралові рифи.

Уряд Південно-Африканської Республіки заборонив СПП, порушникам заборони загрожує до 10 років позбавлення волі.

В Італії та Франції з 1 січня 2011 року набула чинності заборона на використання і виробництво полімерних пакетів. Італійці щороку викидали більше 20 млрд. пакетів.

Інші держави (зокрема Норвегія, Малайзія, Кенія, Ізраїль, Японія, Данія, Великобританія, Латвія, Іспанія, Ірландія, Шотландія, Німеччина, Естонія, Фінляндія, Польща, Молдова, Португалія, Швейцарія, Туреччина) теж вживають заходів щодо обмеження або заборони застосування СПП.

На початку XXI століття у світі використовувалося більше 35 млрд. штук СПП, а вже у 2010 році завдяки вищевказаним заходам цей показник зменшився до 20 млрд. штук.

У травні 2011 року Європейська комісія відкрила публічні слухання на тему скорочення використання СПП шляхом запровадження податків та/або повної заборони СПП.

У світі проблему розуміють і пропонують замість СПП використовувати біологічно розкладаючі пакети.

Проблеми, пов'язані із використанням СПП, поширені і в Україні.

З огляду на легкість та маленький розмір більшості СПП леткі та важко піддаються збиранню відповідними комунальними службами. Також СПП потрапляють до систем водовідведення, що зумовлює засмічення зливової каналізації, труб і створює небезпеку виникнення аварійних ситуацій.

Наприклад, у липні 2008 року на Львівщині внаслідок сильних злив, що не припинялись протягом тижня, на території 9 районів області підтоплено 197 населених пунктів, 7479 житлових будинків, 20105 домогосподарств та 10052 га сільгоспугідь, зруйновано та пошкоджено 4 автомобільні та 10 пішохідних мостів. Матеріальні збитки становили понад 340 млн. гривень.

Загальна вартість ремонтних робіт з відновлення затоплених територій Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Чернівецької, Вінницької та Івано-Франківської областей у липні 2008 року становила близько 5 млрд. гривень.

При цьому найбільші підтоплення домогосподарств та сільськогосподарських угідь сталися в місцях, де вода не могла потрапити (або потрапляла лише частково) до систем поверхневого водовідведення через їх засміченість.

Засміченість системи водовідведення, насамперед синтетичними полімерними пакетами, під час сильних опадів чи танення снігу призводить до скупчення зайвих вод, а отже, до підтоплення територій. Так, у 2010 році на заходи щодо запобігання затопленню територій за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету було виділено близько 100 млн. гривень.

З огляду на вищевикладене використання СПП в Україні завдає істотної шкоди відносинам з реалізації права власності, забезпеченню громадського порядку, а також життю і здоров'ю людини та екологічній безпеці.

Тому, враховуючи світовий досвід, законопроектом пропонується заборонити в Україні виробництво, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів.

Ця заборона не розповсюджується на біологічні полімерні пакети, що розкладаються.

Альтернатива використання: природні органічні полімерні (біологічно розкладаючи) пакети - паперові, полотняні пакети, плівки та сітки для харчових продуктів.

Даються визначення понять "упаковка" та "полімерний пакет" відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 20.12.94 "Про упаковку та відходи упаковки" (94/62/ЄС), а також "біологічно розкладаючий полімерний пакет" з урахуванням практичних аспектів використання СПП в Україні та світі.

У споживчому секторі біопластики застосовуються для виробництва харчових продуктів (пакетів, контейнерів, харчових плівок, піноматеріалів та ін.), одноразового посуду, мішків для збору харчових відходів, сільськогосподарських плівок та інших.

В останні роки активно розвиваються технології великотоннажного виробництва і переробки молочної кислоти, продуктом полімеризації якої є полілактиди - один з найбільш затребуваних біополімерів. У США, наприклад, її навіть отримують як побічний продукт при виготовленні сиру.

Ще в 30-ті роки промисловий автогігант Генрі Форд дослідив можливість використання пластиків на основі соєвих культур для різних комплектуючих своїх автомобілів.

Тільки в останнє десятиліття дослідницькі проекти в інститутських лабораторіях по всьому світу пропонували застосовувати самі різні рослини: від звичних нашому свідомості картоплі, бобових, пшениці, буряків до більш екзотичних тапіока, деревини тополі, осики. Це зрозуміло, тому що індустрія пластмас почалася з використання в якості сировини природних інгредієнтів - натурального каучуку і нітроцелюлози. Пластики на основі нафтопродуктів, полівінілхлорид і поліетилен, почали широко застосовуватися лише у час Другої Світової війни через різку нестачу гуми і металу.

В Україні наразі розвивається виробництво екологічно безпечних пакетів з матеріалів, що розкладаються під впливом мікроорганізмів. Водночас набуває розвитку виробництво та використання паперових та полотняних пакетів багаторазового використання.

2. Визначення цілей державного регулювання

Проект Закону України розроблено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Метою прийняття акта є поліпшення стану благоустрою населених пунктів та охорони довкілля шляхом заборони виробництва, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів, крім біологічних полімерних пакетів, що розкладаються.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення визначених цілей

Під час розроблення проекту закону було розглянуто такі альтернативні способи досягнення визначених цілей

Можливі способи досягнення цілі

Оцінка способу

Причини відмови від альтернативних способів/ аргументи щодо переваги обраного способу

1. Залишення існуючої на даний момент ситуації без змін

Не сприяє усуненню виявлених недосконалостей правового регулювання у цій сфері

Спосіб є неприйнятним, оскільки загостряться проблеми благоустрою населених пунктів, функціонування інженерних мереж житлово-комунального господарства та охорони довкілля

2. Внесення змін до інших існуючих регуляторних актів

Надзвичайно велика кількість чинних на даний час у цій сфері регуляторних актів; потребуватиме великих часових та трудових витрат державних органів

Спосіб є неприйнятним, оскільки є значно трудомістким та часомістким

3. Розроблення зазначеного проекту регуляторного акта

Забезпечує удосконалення законодавства шляхом запровадження обмежень щодо виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні окремих видів упаковки Повністю відповідає потребам у вирішенні проблем

Спосіб є прийнятним. Забезпечує реалізацію принципів державної регуляторної політики. Дає змогу уникнути багатьох неузгодженостей, удосконалює законодавство

4. Механізм та заходи, що пропонуються для розв'язання проблеми

Проектом цього регуляторного акта передбачено встановлення обмеження щодо поводження з ПДР, а саме забороняється виробництво, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів, крім біологічно розкладаючих полімерних пакетів.

Прийняття проекту акта сприятиме:

забезпеченню безперебійного функціонування інженерних мереж житлово-комунального господарства;

поліпшенню екологічного стану довкілля та зменшенню навантаження на навколишнє природне середовище;

покращенню стану благоустрою населених пунктів;

створенню умов для стимулювання впровадження провідних технологій з виробництва екологічно безпечних пакетів.

5. Можливість досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

На дію цього регуляторного акта негативно можуть вплинути такі економічні та політичні чинники: економічна криза, політична нестабільність, зміни в чинному законодавстві. Зазначені чинники позначаться на ефективності роботи підприємств, діяльність яких спрямована на виробництво, використання і розповсюдження екологічно безпечних пакетів.

Позитивно впливатиме на дію цього акта економічне зростання, підвищення добробуту та платоспроможності населення, дотримання органами місцевого самоврядування та відповідними суб'єктами господарювання вимог законодавства.

Можливість виконання акта з боку органів державної виконавчої влади - Мінрегіону України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також фізичних та юридичних осіб оцінюється як висока.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта. Аналіз вигід та витрат

Очікувані результати прийняття цього регуляторного акта визначалися із застосуванням методу аналізу вигід та витрат у простій формі щодо:

держави;

ринкового середовища, суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана зі сферою зеленого господарства;

громадян.

Витрати

Вигоди

Держава

Відсутні

1. Реалізація державної політики у галузі житлово-комунального господарства, зокрема у сфері благоустрою населених пунктів 2. Удосконалення нормативно-правової бази 3. Створення умов для запобігання шкідливому впливу СПП на довкілля

Ринкове середовище, суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з виробництвом упаковки

Витрати, пов'язані з дотриманням вимог акта під час своєї діяльності

1. Стимулювання суб'єктів господарювання до виробництва біологічно розкладаючих пакетів 2. Створення належних правових підстав та умов для розвитку підприємництва у сфері виробництва екологічно безпечних пакетів 3. Можливість впровадження новітніх технологій

Громадяни

Витрати, пов'язані зі зміною окремих видів упаковки товарів

1. Поліпшення ситуації щодо збереження навколишнього середовища 2. Відновлення стану благоустрою 3. Зменшення ризиків завдання шкоди екології, життю і здоров'ю громадян

Ефективність впливу цього регуляторного акта на відповідні суспільні відносини підтверджується перевищенням вигід над витратами.

7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта необмежений.

8. Показники результативності регуляторного акта

Основними показниками результативності проекту акта є забезпечення безперебійного функціонування інженерних мереж житлово-комунального господарства, підвищення законності у сфері благоустрою, поліпшення екологічної ситуації.

Після набрання чинності регуляторним актом його результативність визначатиметься такими кількісними показниками:

1) розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта - не очікуються;

2) розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання, пов'язані з виконанням вимог акта - не передбачається;

3) кількість несанкціонованих сміттєзвалищ;

4) рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта - середній.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Для відстеження використовуватимуться виключно статистичні дані.

Базове відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься після набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше дня, з якого почнеться проведення повторного відстеження результативності цього акта.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися через рік з дня набрання ним чинності, але не пізніше ніж через два роки після набрання чинності актом, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань за допомогою аналізу якісних та кількісних показників акта ці питання буде виправлено шляхом внесення відповідних змін.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта будуть здійснюватись раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності даного акта.

Одержані під час повторного відстеження результативності значення показників будуть порівнюватися зі значеннями, одержаними у процесі базового відстеження.

Періодичні відстеження результативності будуть здійснюватися з метою перевірки сталого досягнення регуляторним актом цілей, задекларованих при його прийнятті, після здійснення повторного відстеження результативності цього регуляторного акта.

 

Міністр регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального
господарства України

Г. П. Темник

Опрос