Идет загрузка документа (87 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внутренней торговле (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 21.01.2013

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внутрішню торгівлю

Цей Закон визначає правові та організаційні засади провадження господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулює відносини, які виникають під час проведення торговельної та виробничо-торговельної діяльності.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) асортимент - товари різних груп і видів, об'єднані за споживчою, торговою або виробничою ознакою, які реалізуються суб'єктом торговельної діяльності у пункті продажу товарів;

2) відкритий майданчик - пункт продажу товарів та/або його частина, який розташовується на земельній ділянці, наданій для провадження торговельної діяльності в порядку, визначеному законом, та оснащений торгово-технологічним обладнанням;

3) виробничо-торговельна діяльність - діяльність з виробництва, переробки, продажу та/або організації споживання продуктів харчування, в тому числі власного виробництва, а також надання послуг, пов'язаних з цією діяльністю, яка провадиться, зокрема, у закладах ресторанного господарства (громадського харчування) та у пунктах продажу товарів;

4) внутрішня торгівля - торговельна та виробничо-торговельна діяльність суб'єктів господарювання, пов'язана з продажем вітчизняних та/або імпортованих споживчих товарів на внутрішньому ринку;

5) магазин - пункт продажу товарів, розташований в окремій капітальній споруді або приміщеннях іншої капітальної чи тимчасової споруди некапітального типу або їх частинах з торговельними, підсобними, адміністративно-побутовими приміщеннями, а також приміщеннями для приймання, зберігання, допродажної підготовки та продажу товарів, оснащений торговим та інженерним устаткованням, яке забезпечує провадження торговельної діяльності;

6) партія товару - визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, отриманих від одного постачальника, згідно з окремим первинним документом;

7) пункт продажу товарів - спеціально облаштоване місце для провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності і розташоване в окремій капітальній споруді або приміщенні іншої капітальної чи тимчасової споруди некапітального типу, або в розвізних, переносних технічних, транспортних засобах, або на земельній ділянці, наданій для провадження торговельної діяльності в порядку, визначеному законом;

8) суб'єкт торговельної діяльності - виробник, постачальник, продавець, покупець у сфері внутрішньої торгівлі;

9) товарна інтервенція - організований продаж споживчих товарів через роздрібну торговельну мережу для стабілізації цін на них та сталого забезпечення попиту населення такими товарами;

10) торговельна діяльність - діяльність з продажу товарів, у тому числі власного виробництва, або посередницька діяльність, у тому числі із надання агентських, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробників (постачальників) до кінцевого покупця.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з провадженням торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності, які виникають між суб'єктами господарювання, фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення:

торгівлі лікарськими засобами, медичними виробами;

торгівлі цінними паперами, об'єктами нерухомості, лотерейними квитками, вхідними квитками у заклади культури та спорту; проїзними квитками, державними знаками поштової оплати, нафтопродуктами, скрапленим та стиснути газом, не розфасованими для продажу газом та водою, електричною та тепловою енергією;

торгівлі предметами релігійного культу в культових спорудах (будівлях);

біржової торгівлі;

торгівлі речами, які закладені в ломбарді;

торгівлі спиртом, пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими та тютюновими виробами, крім положень пункту 1 та підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

3. Відносини, що виникають між суб'єктами господарювання під час здійснення ними торгівлі товарами, обмеженими в обороті, порядок і умови їх продажу регулюються законами про обіг таких товарів.

4. Правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні визначає Закон України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції".

Стаття 3. Принципи провадження діяльності у сфері внутрішньої торгівлі

1. Основними принципами провадження діяльності у сфері внутрішньої торгівлі є:

рівність прав суб'єктів торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

дотримання прав і законних інтересів суб'єктів торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

добросовісна конкуренція;

недопущення незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність суб'єктів торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

дотримання встановлених законодавством вимог щодо правил та норм торговельного обслуговування покупців;

забезпечення балансу економічних інтересів постачальників товарів та суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю товарами.

Стаття 4. Законодавство про внутрішню торгівлю

1. Правовідносини у сфері внутрішньої торгівлі регулюються Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України, цим Законом та іншими актами законодавства.

Розділ II
РОЗДРІБНА ТА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ, РЕСТОРАННЕ ГОСПОДАРСТВО (ГРОМАДСЬКЕ ХАРЧУВАННЯ)

Стаття 5. Роздрібна та оптова торгівля

1. Роздрібна торгівля - продаж покупцеві товарів, що звичайно призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, на підставі договору роздрібної купівлі-продажу.

2. Оптова торгівля - продаж товарів для подальшого їх перепродажу або для використання у виробництві, або для забезпечення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. Суб'єкти господарювання мають право в одному пункті продажу товарів одночасно здійснювати оптову та роздрібну торгівлю.

4. Розрахунки під час роздрібної та оптової торгівлі здійснюються в готівковій та безготівковій формі, та інших формах, передбачених законодавством.

Стаття 6. Ресторанне господарство (громадське харчування)

1. Ресторанне господарство (громадське харчування) - форма виробничо-торговельної діяльності з надання послуг для задоволення потреб споживачів у харчуванні в закладах ресторанного господарства (громадського харчування) з організацією дозвілля або без нього.

2. Заклад ресторанного господарства (громадського харчування) - пункт продажу товарів, в якому надаються послуги з організації харчування споживачів.

3. Приміщення закладів ресторанного господарства (громадського харчування) повинні відповідати санітарним нормам, технічний стан та устатковання - вимогам законодавства щодо зберігання, виробництва та продажу товарів (продукції), а також охорони праці.

4. Заклади ресторанного господарства (громадського харчування) можуть надавати покупцям комплекс супутніх послуг відповідно до типу закладу ресторанного господарства (громадського харчування).

5. Вибір типу закладу ресторанного господарства (громадського харчування) та асортимент товарів, страв, виробів, напоїв визначається суб'єктом господарювання самостійно з урахуванням вимог законодавства.

Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ТА ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 7. Особливості організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності

1. Суб'єкт господарювання провадить торговельну та виробничо-торговельну діяльність після його державної реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець, а у випадках, передбачених законом, - за наявності відповідних документів, що надають право на провадження торговельної та виробничо-торговельної діяльності.

2. Пункти продажу товарів поділяються на стаціонарні та нестаціонарні.

До стаціонарних пунктів продажу товарів належать: оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі;

магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет.

До нестаціонарних пунктів продажу товарів належать: кіоск, палатка, інша торговельна точка, яка розташована в тимчасовій споруді торговельного призначення, та не має вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

відкритий літній майданчик.

3. Торгівля продовольчими товарами дозволяється за умови дотримання вимог санітарних норм і правил та умов зберігання, реалізації товарів.

Умови зберігання, реалізації товарів визначаються правилами торгівлі окремими групами товарів.

4. Кількість торговельних місць у спеціально відведених органами місцевого самоврядування місцях для проведення торгівлі виробами власного виробництва декоративно-вжиткового призначення та образотворчого мистецтва, виготовленими з елементами ручної праці, не може бути менше ніж 25 відсотків загальної кількості місць для продажу таких товарів.

5. Товари, для продажу яких законом встановлені обмеження щодо віку покупця реалізуються в порядку, передбаченому відповідним законодавством.

6. Пункти продажу товарів повинні бути:

пристосовані для покупців з обмеженими фізичними можливостями;

безпечними для життя і здоров'я покупців, їх майна та навколишнього природного середовища.

7. Органи місцевого самоврядування затверджують порядок встановлення режиму роботи пунктів продажу товарів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

8. На час проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів органи місцевого самоврядування мають право визначати групи товарів, продаж яких обмежується або забороняється на період проведення таких заходів та час роботи пунктів продажу товарів.

Зазначені обмеження застосовуються щодо місця проведення заходу.

Законом може встановлюватись порядок заборони або обмеження продажу окремих видів товарів.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані письмово повідомити відповідних суб'єктів господарювання про прийняте рішення щодо обмежень, які вводяться на період проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до початку проведення таких заходів.

9. Продаж товарів через автомагазин, розвозку, інший вид пересувної торговельної мережі здійснюється відповідно до правил, затверджених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі.

10. Суб'єкт господарювання має право здійснювати виставкові заходи (виставки, презентації тощо) з організацією показу зразків товарів, випробувань, дегустації та іншої демонстрації властивостей або якостей товарів з продажем (виставка-продаж) або без продажу таких товарів.

11. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

12. Правила торгівлі окремими групами товарів, правила роботи закладів ресторанного господарства (громадського харчування), правила здійснення окремих форм внутрішньої торгівлі встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі.

13. Суб'єкти господарювання зобов'язані:

забезпечити продаж якісних та безпечних товарів, культуру обслуговування покупців та додержання їх прав, установлених законодавством;

дотримуватися норм, правил та стандартів, які є обов'язковими для виконання;

здійснювати розрахунки з покупцями у порядку, встановленому законодавством;

дотримуватися встановленого режиму роботи пункту продажу товарів;

забезпечити належні умови праці для працівників торгівлі;

забезпечити ведення обліку реалізованих товарів та подання звітності у випадках, передбачених законодавством;

дотримуватися інших вимог, установлених законодавством.

Стаття 8. Особливості організації дистанційної торгівлі

1. Дистанційна торгівля - форма продажу товарів за допомогою засобів дистанційного зв'язку, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім його отриманням покупцем.

2. Суб'єкт господарювання, який здійснює дистанційну торгівлю, повинен мати на підставі права користування чи права власності офісне приміщення, в якому він зберігає документи, пов'язані з господарською діяльністю (в тому числі з купівлі-продажу товарів).

3. Суб'єкт господарювання, який здійснює дистанційну торгівлю, зобов'язаний надавати покупцям інформацію про своє найменування, місцезнаходження, відомості про державну реєстрацію, наявність патенту чи ліцензії (якщо передбачено законодавством), товари та умови договору купівлі-продажу шляхом її розміщення у каталогах, буклетах, проспектах, інформаційних мережах, зокрема Інтернеті.

Стаття 9. Особливості організації комісійної торгівлі

1. Комісійна торгівля - форма роздрібної торгівлі, що передбачає передачу товару для реалізації відповідно до договору комісії, укладеного між суб'єктом господарювання (комісіонером) та фізичною особою або суб'єктом господарювання (комітентом), без переходу до комісіонера права власності на товар.

2. На комісію приймаються лише непродовольчі товари, зокрема, нові та ті, що були у користуванні, придатні для використання, не потребують ремонту чи реставрації, відповідають санітарним нормам та вимогам, а також антикварні і унікальні речі та товари мистецтва.

Стаття 10. Особливості торгівлі через мережу торгових агентів

1. Торгівля через мережу торгових агентів - форма продажу товарів, яка передбачає передачу товару для продажу відповідно до договору, укладеного між суб'єктом господарювання, який здійснює торгівлю через мережу торгових агентів, та торговим агентом без переходу до останнього права власності на товар.

2. Суб'єкт господарювання, який здійснює торгівлю через мережу торгових агентів, повинен мати приміщення для приймання, зберігання та підготовки для продажу товарів (офісні та складські приміщення) та реалізовувати товари через торгових агентів у місці знаходження покупця.

3. Відповідальність за якість та безпеку реалізованих товарів несе суб'єкт господарювання, який здійснює торгівлю через мережу торгових агентів.

4. Торговим агентом може бути фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка діє відповідно до договору.

5. Торговий агент під час продажу товарів зобов'язаний передати покупцеві відповідні документи згідно з вимогами законодавства

6. Для цілей цієї статті торгівлею через мережу торгових агентів не вважається продаж товарів фізичним особам (в тому числі суб'єктам підприємницької діяльності), які купують такі товари для власного споживання за договорами купівлі-продажу та/або подальшої реалізації таких товарів від власного імені.

Стаття 11. Особливості організації та провадження торговельної діяльності на ринках

1. Спеціалізоване підприємство сфери торгівлі - суб'єкт господарювання незалежно від форми власності або його відокремлений підрозділ, основними функціональними обов'язками якого є надання послуг з організації торговельної діяльності на ринках та забезпечення створення належних умов для продавців і покупців для процесу купівлі-продажу товарів чи послуг за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Ринок - спеціально відведене та облаштоване місце, розміщене на земельній ділянці, наданій спеціалізованому підприємству сфери торгівлі у встановленому законом порядку.

Рішення про місце розташування ринку та його площу ухвалюється органами місцевого самоврядування відповідно до містобудівної документації, зокрема генерального плану населеного пункту.

2. Вимоги до організації спеціалізованими підприємствами сфери торгівлі торговельної діяльності на ринках встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Ринки можуть бути:

за конструкцією - криті, відкриті та комбіновані;

за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, денні, вечірні та нічні;

за видами економічної діяльності - з оптової та/або роздрібної торгівлі;

за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів, а також змішані.

4. Спеціалізоване підприємство сфери торгівлі розробляє та затверджує в органах місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається межа території ринку, кількість та схема розміщення торговельних місць на ринку із зазначенням їх розмірів, площа стоянок (у разі їх наявності) для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), схема розміщення будівель та споруд на ринку із зазначенням їх функціонального призначення, час роботи ринку.

5. Спеціалізоване підприємство сфери торгівлі зобов'язане забезпечити дотримання вимог санітарних норм і правил, правил електро-, пожежобезпечності, екологічної безпеки, безпеки праці, а також створити умови для здійснення постійного контролю за безпекою і якістю товарів, які реалізуються на ринку, та дотриманням вимог законодавства у сфері торговельної діяльності.

6. У разі прийняття рішення про реконструкцію або закриття ринку спеціалізоване підприємство сфери торгівлі зобов'язане не менше ніж за шість місяців до початку проведення таких дій письмово повідомити про це орендарям торговельних місць на ринку (крім випадків, пов'язаних з необхідністю усунення аварійної ситуації).

На період реконструкції ринку спеціалізоване підприємство сфери торгівлі забезпечує орендарів торговельних місць на ринку тимчасовими торговельними місцями. Після завершення реконструкції вони отримують переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди торговельних місць на ринку (поновлення договорів оренди). З цією метою спеціалізоване підприємство сфери торгівлі зобов'язане у письмовій формі надати орендарям пропозицію про поновлення договорів оренди торговельних місць на ринку.

7. Спеціалізоване підприємство сфери торгівлі забезпечує створення торговельних місць на ринку для продажу товарів безпосередньо їх виробниками відповідно до квоти, що встановлена органом місцевого самоврядування.

8. Торговельне місце на ринку - неподільне облаштоване чи необлаштоване місце для провадження торговельної діяльності на ринку, розміри якого встановлюються відповідно до плану території ринку.

9. Кабінет Міністрів України затверджує типовий договір оренди торговельного місця на ринку, який підлягає обов'язковому застосуванню у випадку укладення договору оренди торговельного місця на ринку на строк більше 30 календарних днів.

Договір оренди торговельного місця на ринку повинен передбачати, що послуги охорони, освітлення місць загального користування, прибирання, вивезення сміття, тепло- та водопостачання, пожежної охорони, санвузлів надаються на підставі окремо укладених договорів.

10. Порядок розрахунку розміру плати за оренду торговельного місця на ринку та розміру плати за послуги, що надаються на ринках, встановлюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі.

11. Орендар торговельного місця на ринку з письмового дозволу спеціалізованого підприємства сфери торгівлі має право укласти договір суборенди торговельного місця на ринку.

Строк надання торговельного місця у суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди торговельного місця на ринку.

Плата за суборенду торговельного місця на ринку, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за торговельне місце на ринку, що передається в суборенду.

Передача орендарем торговельного місця у суборенду не може бути підставою для підвищення спеціалізованим підприємством сфери торгівлі розміру орендної плати чи плати за послуги, які надаються орендарю.

12. Орендар торговельного місця на ринку має право з письмового дозволу спеціалізованого підприємства сфери торгівлі встановити на території ринку тимчасові споруди некапітального типу та здійснювати поліпшення торговельного місця виключно для провадження ним торговельної діяльності.

13. Забороняється примушування до укладення договору про оплатне надання послуг, не зазначених в правилах торгівлі на ринку як обов'язкові до надання.

Перелік платних послуг, що можуть надаватися на ринку, погоджується спеціалізованим підприємством сфери торгівлі з органом місцевого самоврядування.

14. Правила торгівлі на ринках, розташованих на відповідній території, встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі типових правил торгівлі на ринках.

Стаття 12. Особливості провадження торговельної діяльності на місцевих ярмарках

1. Ярмарок - торговельний, торговельно-презентаційний, культурно-мистецький захід з організації продажу товарів, що проводиться в певному місці та у визначені строки.

2. Місцевими є ярмарки, які організовуються органами місцевого самоврядування для сприяння населенню в придбанні товарів безпосередньо у їх виробників.

Місцевий ярмарок проводиться відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування плану проведення ярмаркових заходів.

План проведення ярмаркових заходів повинен передбачати місце та строки проведення кожного ярмарку.

3. Плата за необладнані торговельні місця на місцевих ярмарках для розміщення продавцями власного торговельного устаткування і автотранспортних засобів не стягується.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися під час проведення місцевих ярмарок, встановлюється органами місцевого самоврядування.

4. Інформація про місце та час проведення ярмарку доводиться органами місцевого самоврядування до населення через засоби масової інформації.

Стаття 13. Планування та порядок розміщення пунктів продажу товарів

1. Органи місцевого самоврядування при плануванні розвитку та розміщенні пунктів продажу товарів (крім автомагазинів, розвозки, інших видів пересувної торговельної мережі, пересувних автозаправних станцій) повинні забезпечити дотримання мінімальних нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі:

забезпечення населення торговельною площею;

забезпечення населення місцями в закладах ресторанного господарства (громадського харчування);

з урахуванням норм забезпечення населення соціально значущими товарами, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також генеральних планів населених пунктів.

2. Розміщення тимчасових споруд торговельного призначення здійснюється у порядку, встановленому законодавством для тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Порядок надання місць для розміщення тимчасових споруд торговельного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Тимчасові споруди торговельного призначення можуть розміщуватися на земельній ділянці державної або комунальної власності виключно на підставі договору оренди.

Стаття 14. Облік пунктів продажу товарів

1. Облік пунктів продажу товарів на відповідній території ведуть органи місцевого самоврядування.

2. Органи державної податкової служби подають щокварталу органам місцевого самоврядування інформацію про видачу або анулювання торгового патенту із зазначенням:

номера торгового патенту;

найменування власника торгового патенту;

виду підприємницької діяльності;

місцезнаходження пункту продажу товарів;

місця проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу такого суб'єкта);

строку дії торгового патенту;

найменування державного органу, що видав торговий патент.

3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють торговельну та/або виробничо-торговельну діяльність у пунктах продажу товарів та не є платниками збору за провадження торговельної діяльності (крім фізичних осіб - підприємців, які провадять торговельну діяльність у межах ринків), повідомляють щороку до 1 березня за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі, відповідним органам місцевого самоврядування про:

місцезнаходження пункту продажу товарів;

вид підприємницької (торговельної) діяльності, що проводиться у такому пункті продажу товарів;

місце проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання.

Стаття 15. Звітність про результати торговельної та виробничо-торговельної діяльності

1. Суб'єкти господарювання, які провадять торговельну або виробничо-торговельну діяльність, подають звіти про результати своєї діяльності органам державної статистики в установленому порядку.

2. Суб'єкти господарювання, які провадять торговельну або виробничо-торговельну діяльність та застосовують спрощену систему оподаткування, подають звіти про результати торговельної або виробничо-торговельної діяльності органам державної статистики за результатами року.

3. Порядок і умови надання органам державної влади, органам місцевого самоврядування статистичної інформації за запитами встановлюються згідно із законом.

Стаття 16. Особливості укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами

1. Постачальники продовольчих товарів та суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю продовольчими товарами, укладають між собою договори у відповідності до вимог законодавства.

У разі, коли розрахунки суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю продовольчими товарами, з постачальниками таких товарів здійснюються з відстроченням платежу, між ними у письмовій формі укладаються договори, відповідно до яких здійснюється поставка товарів.

У таких договорах, крім умов, передбачених законодавством, обов'язково мають бути визначені:

форма, умови, порядок та строки розрахунків;

умови повернення суб'єктами господарювання сфери торгівлі продовольчих товарів, які мають обмежений строк придатності;

відповідальність сторін у разі невиконання своїх зобов'язань.

2. Рекламні, маркетингові та інші послуги, пов'язані з просуванням продовольчих товарів, можуть надаватися постачальникам продовольчих товарів суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю такими товарами, на підставі укладених у письмовій формі договорів згідно з вимогами законодавства.

У таких договорах, крім умов, передбачених законодавством, обов'язково мають бути визначені:

перелік послуг з просування продовольчих товарів;

зміст кожної послуги, товари, яких вона стосується;

порядок (умови) надання послуги;

строки надання послуги;

вартість кожної окремої послуги;

строк дії договору;

умови, порядок та строки розрахунків за послугу;

відповідальність сторін у разі невиконання своїх зобов'язань.

3. Забороняється примушування до укладення договору про оплатне надання послуг, в тому числі послуг, спрямованих на просування товарів, а також примусове включення в договір, відповідно до якого здійснюється поставка товару, умов про надання будь-яких оплатних послуг.

Забороняється примушування суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю продовольчими товарами, до придбання повного асортименту продовольчих товарів у того чи іншого постачальника.

4. У разі затримки розрахунків за поставлені продовольчі товари постачальник має право припинити поставку товарів до повного розрахунку з ним. При цьому до постачальника не застосовуються передбачені штрафні санкції за порушення умов поставки продовольчих товарів.

5. У разі затримки поставки продовольчих товарів чи поставки їх не в повному обсязі з вини постачальника суб'єкт господарювання, який здійснює торгівлю продовольчими товарами, має право припинити оплату товарів, якщо в строк, передбачений договором, відповідно до якого здійснюється поставка товарів, постачальник не повідомив про затримку поставки продовольчих товарів чи неможливість поставки їх в повному обсязі. При цьому до такого суб'єкта господарювання не застосовуються передбачені штрафні санкції за порушення умов розрахунків за поставку продовольчих товарів.

6. У разі розірвання договору, відповідно до якого здійснюється поставка продовольчих товарів, у зв'язку із заборгованістю суб'єкта господарювання, який здійснює торгівлю продовольчими товарами, за поставлений товар підлягає розірванню й договір про надання рекламних, маркетингових та інших послуг, пов'язаних з просуванням таких продовольчих товарів (у разі його укладення). У випадку, якщо на момент розірвання цього договору послуги, передбачені ним, постачальнику не надані або надані не в повному обсязі, суб'єкт господарювання, який здійснює торгівлю продовольчими товарами, повертає постачальнику сплачені за таким договором кошти в розмірі вартості ненаданих послуг (якщо за цим договором була здійснена попередня оплата).

7. Якщо договором або законом передбачено право постачальника в односторонньому порядку змінювати ціну на продовольчий товар, він зобов'язаний письмово повідомити суб'єкту господарювання, який здійснює торгівлю продовольчими товарами, про зміну ціни на товар не менше ніж за сім календарних днів

8. Оплата за поставлені продовольчі товари проводиться суб'єктом господарювання, який здійснює торгівлю продовольчими товарами, за умови передачі йому постачальником у строки, встановлені договором поставки, належним чином оформлених товаросупровідних документів, передбачених законодавством.

9. Відносно продовольчих товарів, передбачених частиною 10 цієї статті, якщо в договорах між постачальниками таких продовольчих товарів та суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю ними, встановлюється порядок оплати у вигляді оплати за фактично поставлені продовольчі товари, розрахунки між постачальниками таких продовольчих товарів та суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю ними, здійснюються не пізніше:

десяти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк придатності яких менше десяти днів;

тридцяти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк придатності яких від десяти до тридцяти днів;

сорока п'яти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк придатності яких понад тридцять днів.

10. Кабінет Міністрів України затверджує перелік продовольчих товарів, відносно яких відповідно до частини 9 цієї статті встановлюються строки розрахунків.

11. Забороняється оплатне надання маркетингових, рекламних та інших послуг (крім транспортно-експедиторських послуг) під час реалізації продовольчих товарів, відносно яких відповідно до частини 9 цієї статті встановлюються строки розрахунків.

Стаття 17. Вимоги до кадрового забезпечення у сфері внутрішньої торгівлі

1. Працівники торгівлі та ресторанного господарства (громадського харчування) повинні відповідати кваліфікаційним характеристикам відповідних професій працівників у сфері внутрішньої торгівлі.

2. Методичне та організаційне визначення стандартів якості професійної освіти та контроль за їх дотриманням, прогнозування потреби в них для внутрішньої торгівлі покладається на центральний орган виконавчої влади у сфері освіти за участю центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі з обов'язковим залученням об'єднань організацій роботодавців.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 18. Державне регулювання у сфері внутрішньої торгівлі

1. Державне регулювання у сфері внутрішньої торгівлі здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі та інші державні органи відповідно до їх компетенції.

2. Метою державного регулювання у сфері внутрішньої торгівлі є:

розвиток торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

створення рівних умов для розвитку конкуренції;

застосування порядку організації та провадження торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

створення умов для найбільш повного задоволення потреб споживачів у якісних та безпечних товарах;

створення умов для сталого насичення споживчого ринку соціально значущими товарами;

створення умов для забезпечення цінової стабільності на споживчому ринку соціально значущих товарів шляхом здійснення товарних інтервенцій у роздрібну торговельну мережу;

забезпечення дотримання прав та законних інтересів суб'єктів торговельної діяльності.

Стаття 19. Державна підтримка споживчого ринку соціально значущих товарів

1. Державна підтримка споживчого ринку соціально значущих товарів здійснюється шляхом формування державних та регіональних товарних ресурсів з метою здійснення товарних інтервенцій.

Товарні інтервенції здійснюються за погодженням із суб'єктами торговельної діяльності на основі договорів за фіксованими цінами. Постачальник товарів при здійсненні товарних інтервенцій повинен забезпечити якість і безпечність товару, наявність необхідних товаросупровідних документів, можливість транспортування товару до місць торгівлі, належного пакування та маркування товару.

Порядок та виключні випадки здійснення товарних інтервенцій у роздрібну торговельну мережу встановлюється Кабінетом Міністрів України без обмеження конкуренції.

2. Державне регулювання цін на соціально значущі товари здійснюється відповідно до законодавства.

3. Перелік соціально значущих товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері внутрішньої торгівлі

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері внутрішньої торгівлі належить:

забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі;

державне регулювання внутрішньої торгівлі;

забезпечення розроблення і виконання програм розвитку внутрішньої торгівлі та інших заходів щодо стимулювання розвитку внутрішньої торгівлі;

спрямування і координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі;

визначення органів ліцензування певних видів торговельної діяльності;

прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

здійснення інших повноважень у сфері внутрішньої торгівлі відповідно до законів.

Стаття 21. Повноваження центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі

1. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі:

бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі, розробляє механізм її реалізації та державного регулювання, а також здійснює координацію діяльності в цій сфері інших органів виконавчої влади;

здійснює координацію роботи та інформаційно-методологічне забезпечення відповідних підрозділів місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі;

проводить моніторинг та аналіз стану торговельної та виробничо-торговельної діяльності;

сприяє формуванню та товарному насиченню споживчого ринку, розширенню асортименту товарів та поліпшенню їх якості з урахуванням попиту населення;

розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами товарів, правила роботи закладів ресторанного господарства (громадського харчування), правила здійснення окремих форм внутрішньої торгівлі;

встановлює особливості обслуговування покупців різними типами закладів ресторанного господарства (громадського харчування), примірні правила торгівлі на ринках;

забезпечує реалізацію програм розвитку внутрішньої торгівлі та інших заходів щодо стимулювання розвитку внутрішньої торгівлі;

здійснює співробітництво з громадськими організаціями та об'єднаннями суб'єктів господарювання сфери внутрішньої торгівлі та залучає їх до участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі;

здійснює співробітництво з міжнародними організаціями та відповідними органами іноземних держав;

здійснює інші повноваження у сфері внутрішньої торгівлі відповідно до законів.

Стаття 22. Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі

1. До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі належать:

проведення моніторингу за дотриманням вимог законодавства щодо організації торговельної діяльності на відповідній території;

інформування відповідних органів про виявлені факти порушення вимог законодавства у сфері внутрішньої торгівлі;

формування регіональних товарних ресурсів для здійснення товарних інтервенцій у роздрібну торговельну мережу;

сприяння забезпеченню наявності у торговельній мережі соціально значущих продовольчих товарів;

проведення аналізу розвитку внутрішньої торгівлі на відповідній території;

підготовка пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо розміщення пунктів продажу товарів на відповідній території;

розроблення пропозицій щодо необхідності виробництва продукції для місцевих потреб;

сприяння місцевим товаровиробникам у реалізації їх продукції під час здійснення торгівлі на ярмарках;

розроблення і реалізація регіональних програм розвитку торгівлі в межах відповідної території.

Стаття 23. Контроль за додержанням вимог цього Закону

1. Контроль за додержанням вимог цього Закону здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів відповідно до його повноважень.

Інші органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері внутрішньої торгівлі у межах своєї компетенції, визначеної законом.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів має право:

1) відповідно до закону проводити перевірки суб'єктів господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, безперешкодно відвідувати та обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення таких суб'єктів;

2) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, що перевіряються, копії документів, необхідних для проведення перевірки;

3) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення;

4) накладати на суб'єктів господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, штрафи, передбачені частиною 2 статті 24 цього Закону.

Стаття 24. Відповідальність суб'єктів господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність

1. Суб'єкти господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, та їх посадові особи несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань чи порушення правил, норм та вимог щодо провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності на підставі і в порядку, визначеному законами.

2. У разі порушення вимог цього Закону суб'єкти господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, несуть відповідальність за:

1) здійснення торгівлі через мережу торгових агентів без наявності приміщення для приймання, зберігання та підготовки для продажу товарів (офісного та складського приміщення) - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) здійснення дистанційної торгівлі без наявності офісного приміщення, в якому зберігаються документи, пов'язані з господарською діяльністю (в тому числі з купівлі-продажу товарів) - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) надання спеціалізованим підприємством сфери торгівлі послуг з організації торговельної діяльності на ринку без затвердженого у встановленому порядку плану території ринку - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) неподання інформації, передбаченої частиною третьою статті 14 цього Закону, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) оплатне надання маркетингових, рекламних та інших послуг (крім транспортно-експедиторських послуг) під час реалізації продовольчих товарів, відносно яких відповідно до частини 9 статті 16 встановлюються строки розрахунків - у розмірі стягнутої плати за надання таких послуг, але не більше п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів на підставі і в порядку, визначеному законодавством України.

4. У разі порушення строків оплати за кожну партію отриманих продовольчих товарів, відносно яких відповідно до частини 9 статті 16 встановлюються строки розрахунків, суб'єкт господарювання, який здійснює торгівлю ними, зобов'язаний сплатити постачальнику таких товарів пеню у розмірі, встановленому в договорі, відповідно до якого здійснюється поставка таких товарів, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Стаття 25. Захист прав і законних інтересів суб'єктів торговельної та виробничо-торговельної діяльності

1. Держава залучає об'єднання суб'єктів торговельної та виробничо-торговельної діяльності, об'єднання споживачів до участі у розробленні та реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі.

2. Суб'єкти торговельної та виробничо-торговельної діяльності мають право звертатися до контролюючих органів або до суду за захистом своїх прав та інтересів.

3. Порушення посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування вимог цього Закону тягне за собою відповідальність згідно із законами.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 24 та підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону, та частини першої статті 17, яка набирає чинності через рік з дня опублікування цього Закону.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у тексті Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) слова "громадське харчування" у всіх відмінках замінити словами "ресторанне господарство (громадське харчування)" у відповідному відмінку;

2) підпункт 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 13, ст. 556) доповнити абзацом одинадцять такого змісту:

"торговельну діяльність у магазинах площею понад 200 кв. метрів"

3) у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170):

статтю 153 доповнити частиною 9 такого змісту:

"Продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів здійснюється у спеціалізованих магазинах або у відокремлених від інших товарів приміщеннях (відділах, секціях) з обладнаним місцем розрахунку.

Встановлені вимоги до продажу товарів не застосовуються до пунктів продажу товарів, які розташовані у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб та торговельна площа яких не перевищує 100 кв. метрів.

Разом з пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими та тютюновими виробами можуть реалізовуватися супутні товари та аксесуари.".

3. Затвердження нормативів, визначених частиною першою статті 13 цього Закону, не є підставою для перегляду розміщення пунктів продажу товарів, будівництво та/або реконструкція яких розпочата чи завершена до затвердження зазначених нормативів.

4. До приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внутрішню торгівлю"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Розроблений Мінекономрозвитку проект Закону України "Про внутрішню торгівлю" було схвалено Кабінетом Міністрів України та направлено на розгляд до Верховної Ради України.

У зв'язку із закінченням повноважень Верховної Ради України шостого скликання, відповідно до статті 105 Регламенту Верховної Ради України, законопроект N 9443 вважається відкликаним.

За пропозицією громадських організацій та бізнесових кіл, відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 05.06.2012 N 669, було створено робочу групу з доопрацювання проекту Закону України "Про внутрішню торгівлю".

До складу зазначеної групи входили представники Мінагрополітики, Держпідприємництва, Антимонопольного комітету, Укоопспілки, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України, Американської торгівельної палати, Європейської Бізнес Асоціації, Української торгівельної асоціації, Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг Київського національного торговельно-економічного університету, вітчизняних товаровиробників та торговельних мереж.

За результатами проведеної роботи підготовлено доопрацьований проект Закону України "Про внутрішню торгівлю", до остаточної редакції якого від більшості учасників робочої групи, які брали активну участь в обговоренні законопроекту, було отримано принципове погодження.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою Закону є визначення правових та організаційних засад здійснення господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулювання відносини при проведенні торговельної та виробничо-торговельної діяльності.

Проект Закону України "Про внутрішню торгівлю" спрямований на вирішення питань:

розвитку галузі торгівлі;

запровадження принципів чесної конкуренції для всіх учасників ринку;

стабілізації цінової ситуації на ринку споживчих товарів;

зменшення тіньового роздрібного товарообороту;

розвитку малого та середнього підприємництва;

планування розміщення об'єктів торгівлі та їх облік;

регулювання організації окремих форм торгівлі.

Законопроектом визначено:

єдині вимоги до організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності суб'єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі, оптової торгівлі і ресторанного господарства;

особливості організації окремих форм продажу товарів, зокрема, дистанційної, торгівлі через мережу торгових агентів, комісійної торгівлі, торгівлі на ринках та ярмарках;

планування розвитку роздрібної торговельної мережі шляхом запровадження нормативів щодо мінімальної забезпеченості населення торговельними площами;

ведення обліку пунктів продажу товарів та звітування органам статистики, у тому числі суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування;

особливості врегулювання взаємовідносин між товаропостачальниками та суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі при здійсненні торгівлі продовольчими товарами;

державна підтримка ринку соціально значущих товарів;

розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі;

відповідальність за порушення вимог цього Закону;

контролюючий орган.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють такі нормативно-правові акти: Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про захист прав споживачів", постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів", інші законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері внутрішньої торгівлі.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень Закону України "Про внутрішню торгівлю" не потребуватиме додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, Міністерством аграрної політики і продовольства, Міністерством доходів і зборів, Антимонопольним комітетом та Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України.

6. Регіональний аспект

Положення законопроекту стосуються питань розвитку торгівлі в регіонах України, тому проект Закону надсилався на розгляд Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Зауваження та пропозиції місцевих органів виконавчої влади були враховані при доопрацюванні проекту.

7. Запобігання корупції

Проект Закону за ступенем корупційних ризиків підлягає проведенню антикорупційної експертизи, оскільки предметом його регулювання є, зокрема, виконання контрольно-наглядових функцій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

8. Громадське обговорення

Законопроект надіслано на розгляд заінтересованим громадським організаціям та розміщено на веб-сайті Мінекономрозвитку для обговорення та проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону надіслано на розгляд Раді підприємців при Кабінеті Міністрів України, Спільному представницькому органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні, Спільному представницькому органу сторони роботодавців на національному рівні, Асоціації роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України, Всеукраїнській профспілці працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону є регуляторним актом, оскільки його положеннями визначаються основні напрями регулювання торговельної діяльності, які поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності у сфері торгівлі та ресторанного господарства. Законопроект відповідає принципам державної регуляторної політики та надіслано на розгляд Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України "Про внутрішню торгівлю" сприятиме впорядкуванню торговельної діяльності, розвитку малого та середнього підприємництва, забезпеченню населення торговельними площами до рівня європейських країн, створенню умов для розвитку конкурентного середовища, залучення інвестицій, підвищення рівня торговельного обслуговування населення та захисту прав споживачів, координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що, в свою чергу, забезпечить збільшення суми надходжень до бюджету від галузі торгівлі.

 

Перший заступник Міністра
економічного розвитку
і торгівлі України

А. А. Максюта

___ ____________ 2013 р.

 

 

* * *

Аналіз регуляторного впливу
проекту Закону України "Про внутрішню торгівлю"

1. Вивчення проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Внутрішня торгівля України є самодостатньою галуззю з домінуючою часткою приватного капіталу, яка характеризується сталою позитивною динамікою обсягу роздрібного товарообороту, зростанням чисельності приватних підприємців, що займаються торговельною діяльністю, вагомим внеском торгівлі у формування доданої вартості та бюджетних надходжень, створенням нових робочих місць для працевлаштування населення.

Однак зростання національної економіки потребує забезпечення стабільного розвитку внутрішньої торгівлі, підвищення соціально-економічної ефективності підприємств, що здійснюють свою діяльність у сферах торгівлі та ресторанного господарства.

Проте на сьогодні сучасний стан внутрішньої торгівлі суттєво відстає від вимог українського суспільства та не відповідає світовим тенденціям розвитку галузі.

Залишається не врегульованим на законодавчому рівні питання щодо взаємодії різних гілок влади у процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі.

Торговельні об'єкти у містах розміщуються нерівномірно. Закриття діючих та відкриття нових торговельних об'єктів відбувається стихійно, без приведення у відповідність з генеральними планами населених пунктів. У багатьох населених пунктах значно скорочено мережу хлібних, овочевих, книжкових, галантерейних магазинів, водночас надмірною є кількість аптек, магазинів з продажу ексклюзивного одягу, автотранспортних засобів, ювелірних виробів, а також розважальних закладів.

Значно зменшилась кількість об'єктів роздрібної торговельної мережі в сільській місцевості, особливо у віддалених та малодоступних районах.

Останнім часом набули особливої актуальності проблеми, пов'язані з функціонуванням роздрібних ринків, на яких реалізується здебільшого низькоякісна продукція, зокрема фальсифікат. Неврегульованість питання щодо провадження торговельної діяльності на ринках призвела до дестабілізації продовольчої та цінової ситуації, неефективності контролю за якістю товарів.

Отже, існує нагальна потреба врегулювання цих питань шляхом:

розвитку конкуренції у сфері внутрішньої торгівлі;

розвитку малого та середнього підприємництва;

оптимізації і структурної перебудови торговельної мережі;

врегулювання відносин, пов'язаних з організацією та функціонуванням роздрібних ринків, створення умов для продажу сільськогосподарської продукції безпосередньо її виробниками;

задоволення потреби населення, зокрема малозабезпечених верств, у високоякісних товарах та послугах, запобігання необґрунтованому зростанню цін на споживчому ринку;

поліпшення іміджу робітничих професій у сфері торгівлі та послуг, удосконалення системи підготовки спеціалістів вищими та професійно-технічними навчальними закладами.

Існуюча нормативно-правова база, яка регулює відносини у сфері внутрішньої торгівлі, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, якою затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, не забезпечує належного рівня правового регулювання внутрішньої торгівлі.

Це ж стосується й окремих законів, у яких розглядаються особливі питання регулювання торговельної діяльності, а саме: "Про захист прав споживачів", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

У зв'язку з цим існує потреба в систематизації відображення основ державного регулювання внутрішньої торгівлі та правових і організаційних засад здійснення торговельної діяльності в окремому Законі України "Про внутрішню торгівлю".

Головна проблема, яка буде розв'язана шляхом прийняття Закону України "Про внутрішню торгівлю", - це встановлення правових та організаційних засад здійснення внутрішньої торгівлі з урахуванням особливостей щодо різних її видів (роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства).

2. Мета державного регулювання

Розроблений Мінекономрозвитку проект Закону України "Про внутрішню торгівлю" було схвалено Кабінетом Міністрів України та направлено на розгляд до Верховної Ради України.

У зв'язку із закінченням повноважень Верховної Ради України шостого скликання, відповідно до статті 105 Регламенту Верховної Ради України, законопроект N 9443 вважається відкликаним.

За пропозицією громадських організацій та бізнесових кіл, відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 05.06.2012 N 669, було створено робочу групу з доопрацювання проекту Закону України "Про внутрішню торгівлю".

До складу зазначеної групи входили представники Мінагропроду, Держпідприємництва, Антимонопольного комітету, Укоопспілки, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України, Американської торгівельної палати, Європейської Бізнес Асоціації, Української торгівельної асоціації, Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг Київського національного торговельно-економічного університету, вітчизняних товаровиробників та торговельних мереж.

За результатами проведеної роботи підготовлено доопрацьований проект Закону України "Про внутрішню торгівлю", до остаточної редакції якого від більшості учасників робочої групи, які брали активну участь в обговоренні законопроекту, було отримано принципове погодження.

Основними цілями прийняття Закону є:

визначення правових та організаційних засад здійснення торговельної діяльності в Україні;

зменшення тіньового роздрібного товарообороту;

державна підтримка торговельної діяльності і розвиток конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом;

розвиток малого та середнього підприємництва;

дотримання прав і законних інтересів покупців та суб'єктів господарювання;

недопущення незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність суб'єктів господарювання;

дотримання встановлених законодавством вимог щодо рівня обслуговування покупців.

3. Альтернативні способи досягнення цілей

I. Залишення існуючої на даний момент ситуації без змін.

У сфері торгових правовідносин на сьогодні відсутній базовий законодавчий акт. Наявні лише окремі нормативно-правові акти, в яких розглядаються особливі питання регулювання торговельної діяльності: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про захист прав споживачів", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, тощо. Ці законодавчі та нормативно-правові акти не забезпечують належного системного рівня правового регулювання внутрішньої торгівлі.

У разі не прийняття цього Закону не буде створений механізм реалізації системної державної політики розвитку та регулювання торговельної діяльності, який передбачає формування належної нормативно-правової бази, яка б регламентувала організаційні, юридичні й економічні аспекти розвитку торгівлі.

На підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що від такої альтернативи необхідно відмовитись, оскільки стан внутрішньої торгівлі потребує засобів, які б забезпечили її ефективний розвиток та реформування.

II. Внесення змін до існуючих регуляторних актів.

Існуючі законодавчі акти та нормативно-правові документи носять вузькоспеціалізовану направленість і регулюють окремі відносини у сфері торгівлі.

У разі внесення відповідних змін щодо регулювання торговельної діяльності у чинні акти законодавства можливе досягнення поставлених цілей. Але, зважаючи на велику кількість діючих на даний час у цій сфері регуляторних актів, проведення такої роботи потребує значно більших часових та трудових витрат з боку державних органів.

У зв'язку з цим внесення змін до них не вирішує проблеми щодо державного регулювання, встановлення правових та організаційних засад здійснення торговельної діяльності в Україні, механізму та основ реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі. З урахуванням досвіду розвинених країн світу та тенденцій розвитку національної економіки необхідно прийняти базовий або рамковий Закон України "Про внутрішню торгівлю".

Отже з цього випливає, що запровадження такої альтернативи є недоцільним.

III. Прийняття проекту Закону України "Про внутрішню торгівлю".

Запропонований проект Закону України "Про внутрішню торгівлю" є оптимальнішим із способів, за допомогою якого можливе визначення правових та організаційних засад здійснення торговельної діяльності в Україні.

Цей регуляторний акт відповідає потребам у розв'язанні визначеної проблеми та принципам державної регуляторної політики.

У законопроекті чітко визначені основні напрями регулювання торговельної діяльності, які поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності у сфері торгівлі та ресторанного господарства.

Прийняття запропонованого законопроекту дасть можливість створити належні правові й організаційні умови для розвитку торговельної діяльності на основі розширення конкурентних відносин, підвищення рівня торговельного обслуговування населення, підвищення ефективності цивілізованих форм товаропостачання і товарообороту.

Отже затвердження такого регуляторного акта забезпечить поступове досягнення встановлених цілей, починаючи з дня його прийняття, і дасть змогу створити умови щодо забезпечення гарантій законності торговельної діяльності у сферах роздрібної та оптової торгівлі, ресторанного господарства, більш ефективно забезпечувати державне регулювання внутрішньої торгівлі, яке буде спрямовуватись на посилення економічних методів впливу як на суб'єктів господарської діяльності, так і на процеси, що відбуваються на ринку споживчих товарів.

4. Механізм, який пропонується застосувати для розв'язання проблеми

Проектом Закону України "Про внутрішню торгівлю" визначені основні напрями регулювання торговельної діяльності, які поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності у сфері торгівлі та ресторанного господарства.

Законопроектом визначено:

єдині вимоги до організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності суб'єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі, оптової торгівлі і ресторанного господарства;

особливості організації окремих форм продажу товарів, зокрема, дистанційної, торгівлі через мережу торгових агентів, комісійної торгівлі, торгівлі на ринках та ярмарках;

планування розвитку роздрібної торговельної мережі шляхом запровадження нормативів щодо мінімальної забезпеченості населення торговельними площами;

ведення обліку пунктів продажу товарів та звітування органам статистики, у тому числі суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування;

особливості врегулювання взаємовідносин між товаропостачальниками та суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі при здійсненні торгівлі продовольчими товарами;

державна підтримка ринку соціально значущих товарів;

розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі;

відповідальність за порушення вимог цього Закону;

контролюючий орган.

Реалізація такого регуляторного акта забезпечить створення такої системи товарного обігу, яка ефективно стимулюватиме виробництво вітчизняних споживчих товарів, створюватиме умови для конкуренції у сфері торгівлі, захищатиме інтереси як продавців, так й покупців (споживачів).

5. Можливість досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Вплив зовнішніх факторів на дію регуляторного акта

На дію цього регуляторного акта негативно можуть вплинути економічна криза та/або значні темпи інфляції. Ці фактори можуть значно знизити купівельну спроможність населення на товари, в тому числі соціально значущі. У результаті може зменшитись кількість учасників ринку внутрішньої торгівлі.

Позитивно на дію цього регуляторного акта може вплинути покращання економічного стану у державі, що призведе до зростання виробництва товарів, збільшення доходів населення.

Це, у свою чергу, сприятиме:

зростанню роздрібного і оптового товарообороту, обороту ресторанного господарства у порівняних цінах;

розвитку малого та середнього підприємництва;

створенню умов для найбільш повного задоволення потреб споживачів у товарах (роботах, послугах) належної якості та за прийнятними цінами;

забезпеченню сталого насичення торговельної мережі соціально значущими товарами;

зменшенню частки тіньового товарообороту;

підвищенню культури та якості торговельного обслуговування;

раціоналізації територіального розміщення підприємств роздрібної і оптової торгівлі, закладів ресторанного господарства;

оптимізації витрат обігу торговельних підприємств;

підвищенню рентабельності (прибутковості) торговельної діяльності;

стабілізації цін на споживчі товари.

Оцінка можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта

Впровадження вимог такого регуляторного акта державними органами не потребує додаткових витрат з бюджету. Для суб'єктів господарювання його впровадження також не потребує ніяких витрат.

Державний нагляд та контроль за додержанням вимог акта

Контроль за додержанням вимог цього Закону здійснюється уповноваженим на це в установленому порядку органом з питань захисту прав споживачів відповідно до його повноважень.

6. Очікувані результати прийняття Закону України "Про внутрішню торгівлю"

Прийняття Закону України "Про внутрішню торгівлю" сприятиме впорядкуванню торговельної діяльності, розвитку малого та середнього підприємництва, забезпечить скоординовану діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, дасть змогу створити конкурентне середовище, залучити інвестиції у сферу внутрішньої торгівлі, підвищити рівень торговельного обслуговування населення та захисту прав споживачів, збільшить суму надходжень обов'язкових платежів (податків) до Зведеного бюджету від галузі торгівлі.

Запропонований Закон повинен узагальнити, систематизувати і одночасно спростити нормативно-правову базу, яка регулює торговельну діяльність. При цьому національні правові норми здійснення торговельної діяльності гармонізуються з нормами законодавства ЄС. Закон буде сприяти забезпеченню гарантій законності торговельної діяльності у сферах роздрібної та оптової торгівлі, ресторанного господарства, більш ефективному забезпеченню державного регулювання внутрішньої торгівлі, яке має спрямовуватись на посилення економічних методів впливу не стільки на суб'єктів торговельної діяльності, скільки на процеси, що відбуваються на ринку спожиткових товарів. Це дасть можливість істотно обмежити масштаби фальсифікації товарів і підвищити якість обслуговування у сфері торгівлі. Цивілізована торгівля неможлива поза чіткої правової регламентації торгівлі. Прийняття Закону "Про внутрішню торгівлю" забезпечить єдиний підхід до використання його норм усіма суб'єктами торговельної діяльності.

Об'єкт впливу

Витрати

Вигоди

Суб'єкти господарювання

додаткових витрат не передбачається

обмеження втручання держави у приватно-правову сферу внутрішньої торгівлі; стимулювання цивілізованого підприємництва у торговельній діяльності; формування належного конкурентного середовища у сфері внутрішньої торгівлі; розвиток ефективних цивілізованих форм товаропостачання і торговельного обслуговування

Населення

додаткових витрат не передбачається

підвищення якості торговельного обслуговування населення; захист соціально не захищених верств населення; підвищення ефективності цивілізованих форм товаропостачання і товароруху; забезпечення територіальної доступності торговельних послуг (особливо за якістю) для населення

Держава

додаткових витрат не передбачається

підвищення ролі організаційно-економічних чинників у реалізації регуляторних функцій держави як гаранта законності та захисту прав суб'єктів господарювання і споживачів; визначення основних напрямів регулювання торговельної діяльності, які поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності у сфері торгівлі та ресторанного господарства

7. Обґрунтування строку дії акта

Строк дії акта необмежений у часі з моменту його прийняття.

8. Показники результативності акта

Для визначення результативності регуляторного акта пропонується встановити такі показники:

розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта - передбачається збільшення суми надходжень обов'язкових платежів (податків) до Зведеного бюджету від галузі торгівлі від 12,0 до 15,0 відсотка від загального обсягу платежів та частку торгівлі в структурі валової доданої вартості за видами економічної діяльності в Україні у фактичних цінах до 22,0 - 25,0 відсотка від усього обсягу ВВП;

кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта - всі суб'єкти господарювання, які займаються діяльністю у сфері торгівлі та ресторанного господарства;

розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта - не передбачається додаткових витрат коштів та часу суб'єктами господарювання щодо впровадження запропонованих норм, які регламентовані в проекті Закону;

рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта - середній рівень, так як проект Закону розміщено на офіційному ВЕБ-сайті Мінекономрозвитку.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснено після набрання чинності шляхом аналізу виключно статистичних даних.

Повторне відстеження результативності проекту Закону буде здійснено через рік після набрання чинності цього акта шляхом аналізу статистичних даних у порівнянні з базовим відстеженням.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснено по показниках його результативності Мінекономрозвитку.

 

Перший заступник Міністра
економічного розвитку
і торгівлі України

А. А. Максюта

Опрос