Идет загрузка документа (72 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об особенностях осуществления риелторской деятельности (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 18.09.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості провадження ріелторської діяльності

Цей Закон визначає правові засади здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на правовідносини, що виникають у процесі надання ріелторських послуг, пов'язаних з набуттям, зміною та припиненням прав на нерухоме майно, провадження професійної ріелторської діяльності.

2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з:

1) відчуженням нерухомого майна, яке є державною, комунальною власністю, спільною власністю держави та територіальних громад;

2) відчуженням нерухомого майна відповідно до законодавства про приватизацію;

3) операціями з нерухомим майном (продаж, купівля, оренда тощо), що здійснюються власниками або користувачами такого майна самостійно.

Стаття 2. Законодавство про ріелторську діяльність

1. Ріелторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

2. У разі коли міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила здійснення ріелторської діяльності, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Професійна ріелторська діяльність

1. Професійна ріелторська діяльність (далі - ріелторська діяльність) - діяльність ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає у наданні ріелторських послуг.

2. Ріелторська діяльність може здійснюватись лише суб'єктами ріелторської діяльності.

3. Термін "ріелтор" та похідні від нього дозволяється використовувати у назвах лише тих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які діють відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 4. Суб'єкти ріелторської діяльності

1. Суб'єктами ріелторської діяльності є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - підприємці, які набули статусу ріелтора, та юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - ріелторські організації), у складі яких працює хоча б один ріелтор.

2. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів ріелторської діяльності встановлюються цим Законом та іншими законами.

Стаття 5. Ріелтор

1. Ріелтором може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має посвідку на тимчасове або постійне проживання, має вищу освіту, володіє державною мовою, пройшов навчання за програмою підготовки на провадження ріелторської діяльності або стажування протягом одного року у складі суб'єкта ріелторської діяльності та отримав його позитивну рекомендацію, склав кваліфікаційний іспит, одержав кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до вимог цього Закону і зареєстрований у Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності.

Робота агента, який є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності, протягом одного року прирівнюється до стажування протягом одного року у суб'єкта ріелторської діяльності.

2. Ріелтором не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною.

3. Ріелтор може здійснювати ріелторську діяльність у ріелторській організації як найманий працівник.

4. Ріелтор може здійснювати ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець після реєстрації в Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності.

5. Ріелтор, який здійснює ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, зобов'язаний до початку заняття ріелторською діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

6. Ріелтору забороняється працювати в ріелторській організації та одночасно здійснювати ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець. Порушення цієї вимоги є підставою для анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

7. Права, обов'язки та відповідальність ріелторів встановлюються цим Законом та іншими законами.

Стаття 6. Ріелторська організація

1. Ріелторською організацією є юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі якої на постійній основі працює не менше двох ріелторів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до цього Закону, включаючи керівника ріелторської організації, та яка має сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності і зареєстрована в Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності.

2. Ріелторська організація не може створюватися органами державної влади або місцевого самоврядування.

3. Ріелторська організація здійснює свою діяльність за наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності. Мінімальна сума розміру страхування розраховується відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Агент

1. Агентом за операціями з нерухомістю (далі - агент) може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має посвідку на тимчасове або постійне проживання, має повну середню освіту, володіє державною мовою і є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності.

2. Агент може перебувати у трудових відносинах тільки з одним суб'єктом ріелторської діяльності.

3. Агентом не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною.

Стаття 8. Споживачі ріелторських послуг

Споживачами ріелторських послуг є юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти, іноземці, особи без громадянства), які звернулися за наданням ріелторських послуг.

Розділ II
РІЕЛТОРСЬКІ ПОСЛУГИ

Стаття 9. Ріелторська послуга

Ріелторською послугою є послуга, що пов'язана із здійсненням операцій з нерухомим майном та/або наданням інформації на ринку нерухомості.

Стаття 10. Види ріелторських послуг

Види ріелторських послуг:

1) посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з нерухомим майном, що визначені у статті 11 цього Закону;

2) діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості.

Стаття 11. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з нерухомим майном

1. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з нерухомим майном (далі - посередницька діяльність) - дії, пов'язані з купівлею-продажем, наймом (орендою), заставою, міною, даруванням, рентою, безоплатним користуванням нерухомістю, відчуженням житлового будинку (його частки) або квартири з умовою довічного утримання.

Посередницька діяльність здійснюється суб'єктами ріелторської діяльності на підставі договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем ріелторських послуг у порядку, встановленому законодавством.

Посередницька діяльність при укладанні правочинів щодо об'єктів нерухомості і прав на них включає в себе забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією відповідно до статті 37 цього Закону.

2. Посередницькою діяльністю суб'єкта ріелторської діяльності також є залучення фахівців - техніків та інженерів з нерухомості, оцінювачів, екологів, інших спеціалістів з проведення експертиз щодо об'єктів нерухомого майна, які мають право надавати відповідні висновки щодо технічного, санітарного стану об'єкта нерухомого майна, його оціночної вартості, екологічного стану навколишнього природного середовища тощо.

Стаття 12. Діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості

1. Діяльністю з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості визнається діяльність суб'єкта ріелторської діяльності із забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією про об'єкти нерухомості у межах, визначених цим Законом та іншими законами, з аналізу та прогнозу стану ринку нерухомості, його учасників, надання послуг з вивчення кон'юнктури ринку, консультацій у сфері законодавства, що регулює ринок нерухомості, з організації, поширення реклами об'єктів нерухомості, формування баз даних, рекомендацій з вибору сторін правочину і посередників, інших послуг, що супроводжують цивільний обіг нерухомості.

2. Ріелторські послуги у вигляді консультацій за вибором споживача ріелторських послуг можуть надаватись в усній або письмовій формі.

Розділ III
НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ РІЕЛТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 13. Професійна підготовка ріелторів

1. Професійна підготовка ріелторів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки ріелторів з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку ріелторів.

2. Професійна підготовка ріелторів складається з програми підготовки на провадження ріелторської діяльності та підвищення їх кваліфікації.

Загальні вимоги до навчальних програм підготовки на провадження ріелторської діяльності та підвищення їх кваліфікації затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, за участю саморегулівних організацій ріелторів.

3. Ріелтори зобов'язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. Невиконання цієї вимоги є підставою для анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

Стаття 14. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора

1. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує достатній фаховий рівень підготовки фізичної особи за програмою підготовки на провадження ріелторської діяльності на території України.

2. Форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

3. За видачу, переоформлення, видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва справляється плата, розмір якої встановлює Кабінет Міністрів України, що спрямовується до Державного бюджету України.

4. Кваліфікаційне свідоцтво видається протягом 10 календарних днів з дня подання фізичною особою таких документів:

1) заява про видачу кваліфікаційного свідоцтва, зразок якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку;

2) копія паспорта;

3) копія документа про вищу освіту;

4) копії трудової книжки та позитивна рекомендація суб'єкта ріелторської діяльності (у раз необхідності підтвердження стажу трудової діяльності у суб'єкта ріелторської діяльності);

5) відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

6) документ, що підтверджує внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва;

7) документ, що підтверджує внесення плати за включення відомостей до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, на підставі відповідного рішення екзаменаційної комісії.

Екзаменаційна комісія діє на базі навчального закладу, що проводить підготовку ріелторів.

Склад екзаменаційної комісії затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та формується з числа його представників, представників інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної житлової політики, державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, представників навчального закладу, а також представників делегованих саморегулівними організаціями ріелторів. При цьому представники саморегулівних організацій ріелторів повинні становити не менше двох третин кількісного складу екзаменаційної комісії виходячи з рівнопропорційного принципу делегування представників кожної з них.

Підставами для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва є:

1) подання фізичною особою неповного комплекту документів;

2) недійсність поданих документів чи зазначення в них завідомо неправдивих відомостей;

3) невідповідність вимогам статті 5 цього Закону.

5. Підставами для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва є:

1) зміна прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - ріелтора;

2) зміна місця проживання ріелтора.

У разі виникнення підстав для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва ріелтор протягом десяти робочих днів подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку:

1) заяву про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва;

2) кваліфікаційне свідоцтво, що підлягає переоформленню;

3) документи, що підтверджують зазначені зміни;

4) відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

5) документ, що підтверджує внесення плати за переоформлення кваліфікаційного свідоцтва;

6) документ, що підтверджує внесення плати за включення відомостей до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва та документів, що додаються до нього, зобов'язаний видати переоформлене кваліфікаційне свідоцтво з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва.

Підставою для відмови у переоформленні кваліфікаційного свідоцтва є подання фізичною особою неповного комплекту документів.

6. Підставами для видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є втрата або пошкодження кваліфікаційного свідоцтва.

У разі втрати кваліфікаційного свідоцтва ріелтор зобов'язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, із заявою про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва, до якої додаються документи, що підтверджують внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва та включення відомостей до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності, відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

Якщо кваліфікаційне свідоцтво непридатне для користування внаслідок його пошкодження, ріелтор подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку:

1) заяву про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва;

2) непридатне для користування кваліфікаційне свідоцтво;

3) відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

4) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва;

5) документ, що підтверджує внесення плати за включення відомостей до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва зобов'язаний видати ріелтору дублікат кваліфікаційного свідоцтва замість втраченого або пошкодженого.

Підставами для відмови у видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є подання ріелтором неповного комплекту документів.

7. Кваліфікаційне свідоцтво анулюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у разі:

1) подання ріелтором заяви про анулювання кваліфікаційного свідоцтва;

2) смерті ріелтора, оголошення його безвісно відсутнім або померлим; визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

3) підтвердження факту отримання кваліфікаційного свідоцтва на підставі підроблених документів;

4) наявності у ріелтора судимості за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, що не знята чи не погашена згідно із законодавством;

5) набрання законної сили одним судовим рішенням, яким було задоволено позовні вимоги до ріелтора, пов'язані з наданням ним неякісних ріелторських послуг;

6) недотримання вимог частини третьої статті 13 цього Закону.

8. Відомості про видачу, переоформлення, анулювання та видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

9. Забороняється надання ріелторських послуг фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційне свідоцтво або кваліфікаційне свідоцтво якої анульовано.

Стаття 15. Консультативно-дорадчий орган з питань ріелторської діяльності

1. З метою підвищення ефективності регулювання ріелторської діяльності та забезпечення прозорості регулювання ріелторської діяльності при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, може утворюватись консультативно-дорадчий орган з питань ріелторської діяльності (далі - консультативно-дорадчий орган).

2. Персональний склад консультативно-дорадчого органу повинен передбачати рівне представництво посадових осіб органів державної влади та саморегулівних організацій ріелторів.

Стаття 16. Державний реєстр суб'єктів ріелторської діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, формує та здійснює ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності, до якого вносяться відомості про фізичних осіб, яким видано кваліфікаційні свідоцтва, та суб'єктів ріелторської діяльності.

2. У Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності містяться відомості про суб'єктів ріелторської діяльності, місцезнаходження ріелторської організації, місце реєстрації та місце фактичного проживання ріелтора, основна інформація про ріелторів та їх кваліфікацію (прізвище, ім'я та по батькові ріелтора, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва ріелтора, інформація про підвищення кваліфікації, інформація про анулювання кваліфікаційного свідоцтва, найменування ріелторської організації, в якій працює ріелтор), інші дані про суб'єкта ріелторської діяльності, що мають суттєве значення для провадження ріелторської діяльності.

3. Доступ до інформації у Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності здійснюється через мережу Інтернет на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування на основі поширених веб-оглядачів та редакторів без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів цілодобово і без обмежень.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, встановлює форму подання інформації, необхідну для ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

5. Суб'єкти ріелторської діяльності несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності, у порядку, встановленому цим Законом.

6. Суб'єкти ріелторської діяльності мають право на здійснення ріелторської діяльності лише після включення їх до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

7. За включення відомостей до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності та внесення змін до нього справляється плата у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, яка спрямовується до Державного бюджету України.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 17. Зміст і напрями державного регулювання ріелторської діяльності

1. Державне регулювання ріелторської діяльності здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та інші центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у житловій сфері, у сфері регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

2. Метою державного регулювання у сфері ріелторської діяльності є:

1) формування та розвиток інфраструктури ринку нерухомості в Україні;

2) створення умов для розвитку конкуренції;

3) застосування єдиного порядку організації та провадження ріелторської діяльності;

4) створення умов для найбільш повного задоволення потреб споживачів ріелторських послуг за прийнятними цінами;

5) забезпечення цінової стабільності на ринку нерухомості;

6) встановлення єдиних норм та правил надання ріелторських послуг в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;

7) створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг.

Стаття 18. Повноваження Кабінету Міністрів України

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері ріелторської діяльності належить:

1) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері ріелторської діяльності;

2) державне регулювання ріелторської діяльності;

3) встановлення порядку визнання статусу саморегулівної організації у сфері ріелторської діяльності;

4) затвердження типової форми договору про надання ріелторських послуг;

5) прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

6) здійснення інших повноважень у сфері ріелторської діяльності відповідно до законів.

Стаття 19. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, належить:

1) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері ріелторської діяльності, розроблення механізму її реалізації та державного регулювання, а також здійснення координації діяльності в цій сфері інших органів виконавчої влади;

2) здійснення моніторингу та аналізу у сфері ріелторської діяльності;

3) забезпечення норм і рівня професійної підготовки ріелторів;

4) видача кваліфікаційних свідоцтв;

5) формування та здійснення ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

6) співробітництво з громадськими організаціями та об'єднаннями суб'єктів господарювання сфери нерухомості та залучення їх до участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері ріелторської діяльності;

7) здійснення співробітництва з міжнародними організаціями та відповідними органами іноземних держав;

8) інші повноваження у сфері ріелторської діяльності відповідно до законів.

Стаття 20. Повноваження інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження у межах їх компетенції, визначеної законом.

Розділ V
САМОРЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 21. Саморегулівні організації ріелторів

1. Ріелтори з метою представлення та захисту спільних інтересів мають право створювати саморегулівні організації ріелторів у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами.

2. Саморегулівними організаціями ріелторів є всеукраїнські громадські організації, що об'єднують ріелторів, які отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону та здійснюють повноваження з громадського регулювання ріелторської діяльності.

3. Визнання статусу та повноваження саморегулівної організації ріелторів регулюється цим Законом.

4. Саморегулівні організації ріелторів є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку.

Стаття 22. Порядок визнання статусу саморегулівної організації ріелторів

1. Всеукраїнська громадська організація ріелторів, що претендує на визнання її статусу саморегулівної організації ріелторів, повинна відповідати таким критеріям:

кількісний склад повинен налічувати не менше 250 ріелторів;

90 відсотків членів загального кількісного складу повинні здійснювати ріелторську діяльність у будь-якій формі, визначеній статтею 3 цього Закону;

наявність встановленої процедури внутрішнього контролю за якістю надання ріелторських послуг її членами, професійної підготовки ріелторів.

2. Порядок визнання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, статусу саморегулівної організації ріелторів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Повноваження саморегулівних організацій ріелторів

1. Саморегулівні організації ріелторів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання ріелторської діяльності:

1) участь у професійній підготовці ріелторів, у тому числі підвищенні професійного рівня членів саморегулівної організації;

2) участь у складі екзаменаційної комісії;

3) участь у розгляді скарг за фактами надання неякісних ріелторських послуг шляхом залучення до їх розгляду членів саморегулівних організацій;

4) внесення пропозицій щодо подальшого вдосконалення ріелторської діяльності;

5) захист своїх членів з питань судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю, відповідно до законодавства;

6) забезпечення взаємодії професійної ріелторської спільноти з професійними громадськими організаціями, що діють на суміжних ринках;

7) інші повноваження відповідно до цього Закону та статутів саморегулівних організацій ріелторів.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в установленому законом порядку сприяють саморегулівним організаціям ріелторів у виконанні ними завдань, визначених цим Законом та їх статутами.

Розділ VI
ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 24. Підстави для надання ріелторських послуг

1. Ріелторські послуги надаються суб'єктами ріелторської діяльності виключно на підставі договору, укладеного між ріелторською організацією або ріелтором, який здійснює ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, та споживачем ріелторських послуг.

2. Типова форма договору про надання ріелторських послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Умови, обов'язкові для включення до договору про надання ріелторських послуг

Договір між суб'єктом ріелторської діяльності та споживачем ріелторських послуг повинен укладатись у письмовій формі і містити такі істотні умови:

1) відомості про включення суб'єкта ріелторської діяльності до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності із зазначенням порядкового (реєстраційного) номера та дати реєстрації;

2) відомості про наявність у суб'єкта ріелторської діяльності договору страхування його цивільно-правової відповідальності;

3) повний перелік ріелторських послуг, що надаватимуться споживачу;

4) повноваження суб'єкта ріелторської діяльності у представленні інтересів споживача ріелторських послуг у відносинах суб'єкта ріелторської діяльності з третіми особами;

5) строки надання ріелторських послуг;

6) розмір винагороди, що сплачується суб'єкту ріелторської діяльності за виконання послуг, у грошовій формі, а також умови і строк її сплати;

7) права та обов'язки ріелторської організації або ріелтора і споживача ріелторських послуг;

8) умови забезпечення конфіденційності інформації, одержаної під час надання ріелторських послуг;

9) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань та за порушення прав і законних інтересів третіх осіб;

10) порядок та умови розірвання договору;

11) порядок повернення коштів при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором;

12) порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час надання ріелторських послуг та прийняття споживачем ріелторських послуг їх результатів.

У договорі про надання ріелторських послуг можуть бути передбачені й інші істотні умови відповідно до законодавства.

Стаття 26. Документи, що підтверджують виконання договору про надання ріелторських послуг

1. Суб'єкт ріелторської діяльності складає акт про виконання договору про надання ріелторських послуг, який є документом, що підтверджує виконання такого договору та надає право суб'єкту ріелторської діяльності на отримання грошової винагороди від споживача ріелторських послуг за надані для нього ріелторські послуги.

2. Якщо суб'єктом ріелторської діяльності є ріелторська організація, то акт підписується ріелтором, який безпосередньо надавав послуги, керівником такої організації і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою ріелторської організації.

3. Якщо суб'єктом ріелторських послуг є ріелтор - фізична особа - підприємець, то акт підписується ним і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою такого ріелтора.

4. Зміст, форма і порядок складання акта про виконання договору про надання ріелторських послуг встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

5. Розмір і порядок оплати ріелторських послуг визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законодавством.

Максимальний розмір оплати ріелторських послуг не може перевищувати трьох відсотків вартості нерухомого майна, зазначеного у правочині щодо такого майна.

Сума грошової винагороди, що повинна бути сплачена споживачем ріелторських послуг за виконані для нього ріелторські послуги, обов'язково зазначається в акті.

Стаття 27. Надання ріелторських послуг кільком їх споживачам

1. Суб'єкт ріелторської діяльності має право надавати ріелторські послуги за одним і тим самим об'єктом нерухомості і правами на нього кільком споживачам ріелторських послуг одночасно.

При цьому умови надання ріелторських послуг повинні бути однаковими для всіх споживачів.

2. Суб'єкт ріелторської діяльності зобов'язаний повідомляти всім споживачам ріелторських послуг відомості про об'єкт нерухомості і права на нього третіх осіб.

Стаття 28. Захист прав третіх осіб

Якщо в процесі або в результаті виконання договору про надання ріелторських послуг завдано майнової та/або моральної шкоди третім особам, суб'єкт ріелторської діяльності і споживач ріелторських послуг відшкодовують їм завдані збитки і компенсують моральну шкоду в установленому законодавством порядку.

Розділ VII
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СПОЖИВАЧІВ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 29. Права суб'єктів ріелторської діяльності

Суб'єкти ріелторської діяльності під час здійснення ріелторської діяльності мають право:

1) надавати в установленому законодавством порядку в межах своєї компетенції ріелторські послуги при укладанні правочинів щодо об'єктів нерухомого майна та прав на них на ринку нерухомості;

2) доступу до об'єкта нерухомості, який є предметом правочину, до документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для укладання, виконання чи припинення правочину;

3) відмовлятися від надання ріелторських послуг у разі ненадання споживачем ріелторських послуг інформації, яка є необхідною для надання ріелторських послуг, а також у разі виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню ріелторської діяльності;

4) рекламувати свою діяльність і об'єкти нерухомості, належні споживачу ріелторських послуг;

5) здійснювати інші права, визначені цим Законом та іншими законодавчими актами.

Стаття 30. Обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності

Суб'єкти ріелторської діяльності під час здійснення ріелторської діяльності зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати ріелторські послуги споживачу ріелторських послуг лише на підставі договору про надання ріелторських послуг;

3) під час укладання, виконання та припинення правочинів щодо нерухомості представляти права та законні інтереси споживача ріелторських послуг;

4) не допускати порушень прав та законних інтересів усіх сторін правочину щодо нерухомості;

5) не вступати зі споживачами ріелторських послуг у договірні відносини, умови яких встановлюють обмеження або допускають будь-яку дискримінацію відносно сторін правочину щодо нерухомості;

6) інформувати споживача ріелторських послуг про законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються ринку нерухомості, та наслідки укладених ним правочинів;

7) не розголошувати інформацію, одержану в процесі надання ріелторських послуг, за винятком випадків, передбачених законами;

8) повідомляти споживача ріелторських послуг про будь-які особисті майнові інтереси в правочині щодо об'єкта нерухомості, належного споживачу ріелторських послуг (крім отримання винагороди від такого споживача за результати професійної діяльності);

9) надавати споживачу ріелторських послуг достовірну інформацію, що є предметом правочину, у разі, коли така інформація може бути одержана на законних підставах;

10) письмово відповідати на письмові звернення споживачів ріелторських послуг;

11) забезпечувати ведення архіву виконаних договорів про надання ріелторських послуг і зберігання таких договорів протягом не менше трьох років з дати їх виконання;

12) забезпечувати збереження документів, отриманих під час проведення ріелторської діяльності від споживачів ріелторських послуг та/або інших осіб, на період виконання ріелторської діяльності. Після надання ріелторських послуг усі документи передаються споживачам таких послуг;

13) не використовувати свої повноваження на шкоду споживача ріелторських послуг, якому та в інтересах якого надаються ріелторські послуги;

14) повідомляти споживача ріелторських послуг про неможливість надання таких послуг у разі виникнення обставин, які позбавляють суб'єкта ріелторської діяльності можливості надавати такі послуги;

15) страхувати свою цивільну відповідальність, пов'язану зі здійсненням ріелторської діяльності;

16) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону;

17) вчасно та в повному обсязі надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, інформацію про зміни, що відбулись у суб'єкта ріелторської діяльності, які є суттєвими для контролю додержання ним вимог цього Закону;

18) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Стаття 31. Права та обов'язки агентів

1. Агенти мають право надавати від імені суб'єктів ріелторської діяльності лише такі ріелторські послуги:

1) подання споживачу інформації про попит та пропозицію на об'єкти нерухомості;

2) підбір варіантів правочину щодо об'єкта нерухомості;

3) допомога ріелтору в підготовці (оформленні) документів, пов'язаних із здійсненням операцій з об'єктом нерухомості.

2. Агенти під час здійснення ріелторської діяльності зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати послуги споживачу ріелторських послуг лише у межах, передбачених договором про надання ріелторських послуг, та згідно з дорученням суб'єкта ріелторської діяльності, у штатному складі якого агент працює;

3) не розголошувати інформацію, одержану в процесі надання ріелторських послуг, за винятком випадків, передбачених законодавством;

4) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону.

Стаття 32. Права споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг мають право:

1) вільно вибирати суб'єкта ріелторської діяльності;

2) одержувати від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про виконання договору про надання ріелторських послуг у межах умов укладеного між ними договору;

3) вимагати розірвання договору про надання ріелторських послуг у разі невиконання суб'єктом ріелторської діяльності умов договору;

4) вимагати відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяних розірванням договору про надання ріелторських послуг з вини суб'єкта ріелторської діяльності;

5) одержувати у письмовій або усній формі від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про об'єкт нерухомості, що є предметом правочину;

6) без обмежень отримувати цілодобовий доступ через мережу Інтернет до інформації, що міститься у Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку;

7) звертатися з питань порушення їх прав як споживачів ріелторських послуг до центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів, судових органів у порядку, встановленому законодавством.

2. Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші права, передбачені законодавством.

Стаття 33. Обов'язки споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг зобов'язані:

1) здійснювати свої обов'язки, утримуючись від заподіяння шкоди третім особам і їх майну;

2) надавати суб'єкту ріелторської діяльності належним чином оформлені документи, що містять повну та достовірну інформацію про об'єкт нерухомості, права на нього, а також про себе та інших осіб, які мають право на це майно, у межах, необхідних для надання ріелторських послуг, відповідно до умов договору про їх надання;

3) своєчасно оплачувати ріелторські послуги ріелторській організації або ріелтору відповідно до умов укладеного договору про надання ріелторських послуг;

4) відшкодовувати суб'єкту ріелторської діяльності витрати, пов'язані з наданням послуг фахівцями, залучення яких передбачено частиною другою статті 11 цього Закону, при проведенні обстеження об'єктів нерухомого майна та наданням ними відповідних висновків, якщо це передбачено договором про надання ріелторських послуг.

Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші обов'язки, передбачені законодавством.

2. Невиконання споживачем ріелторських послуг зазначеного в пункті 2 частини першої цієї статті обов'язку звільняє суб'єкта ріелторської діяльності від відповідальності за шкоду, заподіяну споживачу ріелторських послуг чи третім особам, внаслідок правомірних дій суб'єкта ріелторської діяльності, які він вчиняв на підставі інформації, наданої йому споживачем ріелторських послуг.

Стаття 34. Відповідальність суб'єктів ріелторської діяльності та агентів

1. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти, які перебувають у трудових відносинах з ними, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законом.

2. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору про надання ріелторських послуг, у тому числі за недостовірну інформацію щодо об'єкта нерухомості або його власників, відповідно до умов договору та закону.

Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про ріелторську діяльність

Посадові особи, громадяни, юридичні особи та суб'єкти ріелторської діяльності, винні в порушенні законодавства про ріелторську діяльність, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 36. Вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю

Спори, пов'язані з ріелторською діяльністю, вирішуються в судовому порядку.

Розділ VIII
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 37. Порядок та умови інформаційного забезпечення ріелторської діяльності

1. Суб'єкт ріелторської діяльності у межах переліку доручень, обумовлених із споживачем ріелторських послуг у договорі про надання ріелторських послуг та у довіреності (договорі доручення), має право проводити збір інформації, необхідної для укладення правочину щодо об'єкта нерухомості, забезпечення його нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також виконання такого правочину.

2. Підставою для надання суб'єктам ріелторської діяльності зазначеної інформації є відповідне звернення з додатком копії договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем ріелторських послуг, та довіреності (договору доручення) споживача на одержання такої інформації.

3. Суб'єкт ріелторської діяльності має право на одержання у встановленому порядку від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також інших посадових осіб інформації про об'єкти нерухомості, щодо яких укладено договір про надання ріелторських послуг, їх характеристики, а також відомостей про власників цих об'єктів нерухомості та інших осіб, які мають право на ці об'єкти, якщо інше не визначено законодавством.

4. Збір, надання та використання інформації, передбачені цим Законом, здійснюються з урахуванням вимог законів України "Про захист персональних даних", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 38. Висвітлення інформації з питань ріелторської діяльності

1. У друкованих засобах масової інформації, що видаються саморегулівними організаціями ріелторів, публікуються:

1) висвітлення досвіду ріелторської діяльності, що здійснюється з урахуванням вимог цього Закону та Закону України "Про захист персональних даних";

2) інформація про включення суб'єктів ріелторської діяльності до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності та зміни до нього, а також інформація про анулювання кваліфікаційного свідоцтва чи сертифіката та виключення суб'єктів ріелторської діяльності із зазначеного Реєстру;

3) інформація про підвищення кваліфікації ріелторами;

4) перелік навчальних закладів (підприємств, установ, організацій), що здійснюють професійну підготовку ріелторів.

2. Інформація, визначена в частині першій цієї статті, може оприлюднюватися в інших засобах масової інформації.

Стаття 39. Реклама ріелторської діяльності

Суб'єкти ріелторської діяльності мають право на рекламу, зміст якої повинен відповідати вимогам законодавства.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через дванадцять місяців з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) пункт 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58; зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2012 року N 4719-VI) доповнити новим абзацом такого змісту:

"здійснює відповідно до закону повноваження у сфері ріелторської діяльності;";

2) у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 29, ст. 392; зі змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2011 року N 3610-VI):

підпункт "а" пункту 8 частини другої статті 5 викласти в такій редакції:

"а) ріелтори, суб'єкти ріелторської діяльності;";

в абзаці другому частини третьої статті 5 слова "Міністерство економіки України" замінити словами "центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку";

частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

"2. Виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується ріелторами, суб'єктами ріелторської діяльності при підготовці і здійсненні правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень.";

пункт 7 частини першої статті 14 викласти в такій редакції:

"7) ріелторів, суб'єктів ріелторської діяльності, товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з товарами, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку;".

3. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:

1) забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити прийняття органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Голова
Верховної Ради України

 

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
у разі впровадження Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Проблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до доручення Президента України В. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання сторонам правочинів з нерухомістю послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням таких правочинів, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються, так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Крім того, непоодинокими є випадки присутності на ринку "чорних" маклерів, головним завданням яких є не надання клієнтам ріелторських послуг, а пряме шахрайство.

Все це негативно відбивається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на інвестиційному кліматі в Україні на ринку нерухомості.

2. Цілі державного регулювання

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

Досягнути мети регуляторного акта можливо шляхом розробки окремого Закону, який визначатиме:

поняття "ріелторська діяльність", "ріелтор", "суб'єкт ріелторської діяльності", "споживач ріелторських послуг";

професійні вимоги до ріелторів;

загальні засади державного регулювання у сфері ріелторської діяльності та саморегулювання ріелторської діяльності;

права та обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності і споживачів ріелторських послуг;

види ріелторської діяльності;

істотні положення договору про надання ріелторських послуг;

максимальний розмір та порядок оплати ріелторських послуг;

відповідальність за порушення законодавства про ріелторську діяльність.

Інших альтернативних способів досягнення мети проекту Закону немає.

4. Механізм, який застосовується для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Розв'язання проблемних питань відбувається у спосіб розробки проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності".

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Прийняття проекту Закону дозволить забезпечити:

- ефективне функціонування ринку нерухомості шляхом чіткого визначення прав та обов'язків ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, порядку їх допуску до зайняття цією діяльністю, створення системи професійних стандартів у цій сфері;

- належне регулювання ріелторської діяльності шляхом поєднання її державного регулювання та професійного самоврядування ріелторів;

- підвищення рівня захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері;

- покращення інвестиційної привабливості України за рахунок забезпечення прозорості ринку нерухомості та підвищення якості ріелторських послуг.

6. Очікувані результати прийняття акта

Вигоди

Витрати

Сфера інтересів держави

Систематизація та законодавче закріплення ріелторської діяльності

Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів відсутні

Сфера інтересів суб'єктів господарювання

Усунення недобросовісної конкуренції та встановлення загальних правил ріелторської діяльності.

Витрати пов'язані з організацією ріелторської діяльності

Сфера інтересів громадян

Захист інтересів як споживачів ріелторських послуг при купівлі-продажу нерухомості

Витрати відсутні

Прийняття Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності" дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері.

7. Строки дії акта

Зазначений регуляторний акт набирає чинності через дванадцять місяців з дати його опублікування та строк дії акта не обмежується у часі.

8. Показники результативності акта

1. Проект розроблено з метою вдосконалення механізму надання ріелторських послуг.

2. Коло суб'єктів господарювання на яких поширюватиметься дія акта, є суб'єкти господарювання, які надають ріелторські послуги.

3. Збільшення розміру коштів та часу, що витрачатимуться суб'єктами господарювання, пов'язаними з виконанням вимог акта, не передбачається.

4. Рівень поінформованості суб'єктів господарювання з основних положень акта - середній, оскільки для інформування суб'єктів господарювання з основних положень акта зазначений акт розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

5. Додаткових надходжень до бюджету від впровадження проекту нормативного акта не передбачається.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результатів

Базове та повторне відстеження результативності зазначеного акту здійснюється відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Базове відстеження результативності проекту регуляторного акту здійснюється до дня набрання ним чинності.

Метод проведення відстеження результативності - соціологічний. Для участі в соціологічному опитуванні будуть залучені суб'єкти господарювання - платники податку, на яких поширюється дія цього регуляторного акта.

В подальшому, оцінка результативності регуляторного акта буде здійснюватися шляхом проведення повторного та періодичних відстежень.

Повторне відстеження результативності нормативно-правового акта здійснюватиметься через рік від дня набрання ним чинності, але не пізніше двох років.

 

Заступник Міністра економічного
розвитку і торгівлі України -
керівник апарату

В. П. Павленко

 

* * *

Пояснювальна записка
до проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до підпункту 3 пункту 5 доручення Президента України В. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813 "Щодо деяких питань дерегуляції".

Розробка проекту Закону зумовлена необхідністю врегулювання провадження господарської діяльності у сфері ріелторської діяльності.

Наразі діяльність ріелторів у нашій державі законодавчо не врегульована. Як правило здійснення таких послуг представлено у вигляді підприємницької діяльності з надання інформаційних послуг.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання сторонам правочинів з нерухомістю послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням таких правочинів, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються, так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Крім того, непоодинокими є випадки присутності на ринку "чорних" маклерів, головним завданням яких є не надання клієнтам ріелторських послуг, а пряме шахрайство.

Все це негативно відбивається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на інвестиційному кліматі в Україні на ринку нерухомості.

Досвід європейських держав засвідчує, що посередницька діяльність у операціях з нерухомістю суворо регламентована, ріелторські послуги підлягають ліцензуванню, споживач ріелторських послуг на законодавчому рівні захищений від отримання неякісних послуг, оплата послуг ріелтора є законодавчо фіксованою, а її отримання контролюється державними органами.

Враховуючи викладене, на сьогодні є актуальним питанням прийняття профільного закону про ріелторську діяльність. Необхідність прийняття такого закону обумовлена тим, що він, з метою захисту прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - споживачів ріелторських послуг та забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг, а також з урахуванням передової практики розвинутих держав з ринковою економікою у цій сфері, має визначити правові засади здійснення ріелторської діяльності.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Реалізація зазначеної мети можливо здійснити шляхом прийняття окремого законодавчого акту.

3. Правові аспекти

Проект Закону регулює відносини у сфері провадження ріелторської діяльності.

Базовими нормативно-правовими актами у цій сфері є Конституція України, Цивільний та Господарський кодекси України, закони України, у яких визначено правові, економічні, організаційні засади створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Реалізація проекту Закону не потребує розроблення нових законодавчих актів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Проект Закону передбачає створення та ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності. Доступ до інформації у Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності буде здійснюватись через мережу Інтернет на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів цілодобово і без обмежень.

Створення та ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності буде здійснюватись у межах штатної чисельності працівників та в межах видатків передбачених на утримання апарату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Прийняття цього проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження із Мінфіном, Мінрегіоном, Фондом державного майна, Держпідприємництво та Мін'юстом.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується розвитку адміністративно-територіальних одиниць та не потребує погодження з місцевими органами виконавчої влади.

7. Запобігання корупції

Проект Закону не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.

8. Громадське обговорення

Проект Закону розміщено на сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) з метою проведення громадського обговорення відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону потребує погодження із представниками всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

10. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшить кількість зловживань у сфері провадження ріелторської діяльності.

 

Міністр економічного
розвитку і торгівлі України

П. О. Порошенко

Опрос