Идет загрузка документа (57 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "Об основах государственной языковой политики" (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 29.08.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про засади державної мовної політики"

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до Закону України "Про засади державної мовної політики", виклавши його у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про порядок застосування мов в Україні

Відповідно до положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Декларації прав національностей України, Акта проголошення незалежності України, Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин",

враховуючи принципи, проголошені у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права та в Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод,

надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з вирішальних чинників єдності та суверенності Української держави,

виходячи з того, що тільки вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства,

цим Законом визначається порядок застосування мов в Україні.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, використані в цьому Законі, вжито у такому значенні:

1) державна мова - закріплена Конституцією України офіційна мова, застосування якої є обов'язковим при здійсненні повноважень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, у державних та комунальних закладах освіти, науки, культури, засобах масової інформації, у сферах зв'язку та інформатизації, інших публічних сферах суспільного життя на всій території України;

2) регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території України її громадянами, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення України, та відрізняється від державної мови України;

3) рідна мова - мова, яку особа вважає своєю рідною.

Стаття 2. Законодавство України про мови

1. Законодавство України про мови складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", "Про національні меншини в Україні", "Про засади внутрішньої та зовнішньої політики", "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" та інших законів України, а також міжнародних договорів, що регулюють застосування мов, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України. Порядок застосування мов в Україні визначається цим Законом.

2. Якщо міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надала Верховна Рада України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Завдання Закону

1. Завданням цього Закону є забезпечення державою:

1) всебічного розвитку і функціонування української мови як державної;

2) визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах України чи її певної території, національним надбанням, недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками;

3) створення можливостей для застосування поряд з українською регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі з урахуванням стану відповідної регіональної мови або мови меншини та можливостей держави;

4) підтримання і розвитку культурних взаємин між різними групами, які використовують регіональну мову або мову меншини;

5) створення умов для вивчення української мови як державної;

6) створення належних форм і засобів викладання і вивчення регіональних мов або мов меншини з урахуванням стану відповідної регіональної мови або мови меншини та можливостей держави;

7) сприяння здійсненню наукових досліджень у сфері мовознавства;

8) сприяння розвитку відповідних видів міждержавних обмінів для регіональних мов або мов меншин, що використовуються у двох чи більше державах;

9) підтримання поваги до географічного ареалу кожної регіональної мови або мови меншини з метою унеможливлення перешкод для розвитку відповідної регіональної мови або мови меншини наявним або новим адміністративно-територіальним устроєм.

2. Держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи та інших міжнародних організацій.

Стаття 4. Державна мова України

1. Державною мовою України є українська мова.

2. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади, органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

3. Відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин органи державної влади та органи місцевого самоврядування застосовують спеціальні заходи для підтримки та захисту української мови на тих частинах території України, де українська мова менш широко використовується.

4. Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не можуть тлумачитися як заперечення або применшення права на використання регіональних мов або мов меншин у відповідних сферах.

5. Норми української мови встановлюються у словниках і граматиках української мови та українському правописі. Порядок затвердження нормативних словників і граматик української мови та українського правопису як загальнообов'язкових у застосуванні української літературної мови, а також порядок офіційного видання цих довідників визначає Кабінет Міністрів України. Держава забезпечує застосування української літературної мови в засобах масової інформації, інших публічних сферах суспільного життя.

6. Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

Стаття 5. Регіональні мови або мови меншин в Україні

1. Відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" до мов в Україні, щодо яких застосовуються заходи, спрямовані на захист і підтримку, передбачені у цьому Законі, відносно мови: білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, караїмську, кримськотатарську, кримчацьку, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, російську, румунську, словацьку, угорську.

2. До кожної мови, визначеної у частині першій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв відповідної регіональної мови або мови меншини, що проживають в межах територіальної громади, на якій поширена ця мова, становить 30 відсотків і більше чисельності її населення.

Право ініціювати питання щодо застосування заходів, спрямованих на підтримку та захист відповідної регіональної мови або мов меншин, належить членам територіальної громади села, селища, міста, де поширена ця мова.

У разі збору підписів 30 відсотків і більше осіб - членів територіальної громади відповідна сільська, селищна, міська рада направляє обласній раді підписні листи та звернення про порушення клопотання перед Верховною Радою України про підтримку та захист регіональної мови або мови меншини. Обласна рада порушує перед Верховною Радою України клопотання впродовж 30 днів з моменту надходження підписних листів та звернення відповідної сільської, селищної, міської ради. Верховна Рада України приймає закон про підтримку та захист регіональної мови або мови меншини у межах територіальної громади села, селища, міста.

Формування ініціативних груп та складання підписних листів здійснюється згідно із законом про місцеві референдуми.

3. Відповідно до закону заходи щодо підтримки та захисту відповідної регіональної мови або мов меншин є обов'язковими для відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

4. Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для застосування державної мови.

Стаття 6. Захист мовних прав особи

1. Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регіональних мов або мов меншин в офіціальних документах і текстах, що веде до створення перешкод і обмежень у користуванні ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті мають наслідком відповідальність, встановлену законом.

2. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права від порушень і протиправних посягань.

3. Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права.

4. Кожен має право звертатися за захистом своїх мовних прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Розділ II МОВА РОБОТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, СУДОЧИНСТВА, ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Стаття 7. Мова засідань Верховної Ради України

1. Засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступити іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову забезпечує Апарат Верховної Ради України.

2. Проекти законів, інших нормативних актів вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою.

Стаття 8. Мова актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1. Акти органів державної влади приймаються і офіційно публікуються державною мовою.

2. Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймаються та офіційно публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування приймаються державною мовою і офіційно публікуються державною мовою, а також публікуються регіональною мовою або мовою меншин.

Стаття 9. Мова роботи діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1. Мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування поряд з державною може застосовуватися відповідна регіональна мова або мова меншини.

2. Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, - також відповідною регіональною мовою або мовою меншини.

3. Посадові та службові особи зобов'язані володіти державною мовою, спілкуватися нею із відвідувачами, а в межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, з відвідувачами, що послуговуються регіональною мовою або мовою меншини, - відповідною регіональною мовою або мовою меншини. Особи, що послуговуються регіональною мовою або мовою меншини, мають право звертатися усно чи письмово до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у межах відповідної території та отримувати відповіді на свої звернення відповідною регіональною мовою або мовою меншини.

4. Мовою роботи конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, які проводяться органами державної влади та органами місцевого самоврядування, є державна мова. В їх роботі можуть використовуватися й інші мови. У межах території, на якій відповідно до умов частини другої статті 5 цього Закону поширена регіональна мова або мовою меншини, у роботі конференцій, зборів та інших офіційних зібрань може використовуватися і ця регіональна мова або мова меншини. У разі необхідності забезпечується відповідний переклад.

5. Тексти офіційних оголошень, повідомлень виконуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини другої статті 5 цього Закону поширена регіональна мова або мова меншини, за рішенням місцевої ради такі тексти можуть також розповсюджуватися у перекладі регіональною мовою або мовою меншини.

6. Тексти на бланках, формах, квитанціях, квитках та інших документах, які використовують органи державної влади і органи місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи та організації, виконуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, такі тексти поряд з державною можуть виконуватися відповідною регіональною мовою або мовою меншини.

Стаття 10. Мова документів, що посвідчують особу або відомості про неї

1. Паспорт громадянина України або документ, що його замінює, і відомості про його власника, що вносяться до документа, виконуються державною мовою.

2. При виконанні запису у паспорті громадянина України та інших офіційних документах кожний громадянин України має право на відтворення свого прізвища, імені та по батькові у транслітерації з рідної мови згідно з рідної традиціями цієї мови.

3. У випадках, визначених міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, документи, що посвідчують особу громадянина України, можуть буди виконані іншою мовою. Запис прізвища та імені в паспорті громадянина України для виїзду за кордон виконується у транслітерації з української або іншої мови за вибором громадянина.

4. Документ про освіту, отриману в навчальному закладі з навчанням регіональною мовою або мовою меншини, за заявою особи виконується двома мовами - державною і поруч відповідною регіональною мовою або мовою меншини.

Стаття 11. Мова судочинства

1. Судочинство в Україні здійснюється державною мовою. У судовому процесі можуть використовуватись інші мови у порядку, визначеному процесуальним законом.

2. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У випадках, визначених процесуальним законом, допускається подання до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною або мовою меншин чи іншою мовою з перекладом, у разі необхідності, на державну мову.

3. Особам, що беруть участь у розгляді справи у суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законом порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

Стаття 12. Мова досудового слідства і дізнання

1. Мовою  досудового слідства і дізнання в Україні є державна мова.

Стаття 13. Мова нотаріального діловодства

1. Нотаріальне діловодство в Україні здійснюється державною мовою.

Стаття 14. Мова юридичної допомоги

1. Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.

Стаття 15. Мова міжнародних договорів України

1. Мовами міжнародних договорів України, а також договорів підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Стаття 16. Мова Збройних Сил України та інших військових формувань

1. Мовою статутів, документації, діловодства, команд та іншого статутного спілкування у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, є державна мова.

Розділ III МОВА ОСВІТИ, НАУКИ, ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Стаття 17. Мова освіти

1. Громадянам України гарантується право на отримання освіти державною мовою.

У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 нього Закону, громадяни України мають право на отримання освіти відповідною регіональною мовою або мовою меншини з обов'язковим оволодінням державною мовою.

Ці права забезпечуються через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється згідно із законодавством України про освіту.

2. Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому законом порядку можуть створювати окремі класи, групи для вивчення інших мов.

3. Мова навчання у приватних навчальних закладах усіх освітніх рівнів визначається засновниками (власниками) цих закладів.

4. У всіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, може вивчатися відповідна регіональна мова або мова меншини.

5. Співбесіда або інші форми контролю, якщо такі передбачені при вступі до навчального закладу, провадяться державною мовою або мовою, якою здійснюється навчання у цьому закладі.

6. Держава забезпечує в межах можливостей підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин, сприяє методичному забезпеченню такої підготовки.

7. Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

8. Дисертаційні дослідження на здобуття наукового ступеня виконуються та оформляються державною мовою.

Стаття 18. Мова у сфері науки

1. Громадянам України гарантується право вільного використання у сфері наукової діяльності державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов.

У періодичних наукових виданнях, які публікуються державною мовою, виклад окремих положень наукових результатів може подаватися регіональними мовами або мовами меншин та іншими мовами. У періодичних наукових виданнях, які публікуються регіональними мовами або мовами меншин та іншими мовами, виклад основних наукових результатів подається державною мовою

Стаття 19. Мова у сфері інформатизації

1. Програмні засоби інформатизації, що використовуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, мають бути відтворені державною мовою. У державних комп'ютерних системах та їх програмному забезпеченні можуть використовуватися інші мови.

2. Мова приватних комп'ютерних систем та їх програмного забезпечення визначається власниками цих систем.

Стаття 20. Мова у сфері культури

1. Держава забезпечує розвиток українськомовних форм культурного життя, сприяє вільному використанню регіональних мов або мов меншин.

2. З метою широкого ознайомлення громадян України з досягненнями культури інших народів світу в Україні забезпечуються переклади і видання художньої, публіцистичної, наукової та іншої літератури українською мовою та регіональними мовами або мовами меншин.

3. Фільми, виготовлені не українською мовою, розповсюджуються та демонструються в Україні з обов'язковим дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою.

Розділ IV МОВА У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ'ЯЗКУ

Стаття 21. Мова засобів масової інформації

1. Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, - також цією регіональною мовою або мовою меншини. У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.

2. Телерадіоорганізації України ведуть мовлення державною мовою.

3. Держава гарантує мовлення регіональними мовами або мовами меншин в межах територій, на яких поширені регіональні мови або мови меншин, що відповідають умовам частини другої статті 5 цього Закону.

4. Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться державною мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.

5. Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовами.

6. Мова (мови) програм та передач телерадіоорганізації визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.

7. Трансляція аудіовізуальних творів та/чи інших програм (передач), виготовлених не українською мовою, здійснюється з обов'язковим дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою. У межах територій, на яких поширені регіональні мови або мови меншин, що відповідають умовам частини другої статті 5 цього Закону, трансляція аудіовізуальних творів може здійснюватися із дублюванням, озвученням чи субтитруванням регіональною мовою.

8. Для забезпечення діяльності багатоканальних телемереж положення цієї статті застосовуються в частині ретрансляції програм і передач суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію Національної ради телебачення і радіомовлення.

9. Держава гарантує свободу приймання радіо- і телепередач будь-якою мовою з інших країн.

10. Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів.

Стаття 22. Мова у сфері поштового зв'язку і телекомунікацій

1. У сфері надання послуг поштового зв'язку і телекомунікацій в Україні застосовується державна мова.

2. Адреси відправника та одержувача поштових відправлень, телеграм, що пересилаються в межах України, виконуються державною мовою. Текст телеграми може бути написаний будь-якою мовою з використанням літер кирилиці або латинської абетки.

3. Міжнародні поштові відправлення і повідомлення, які передаються через телекомунікаційні мережі загального користування, обробляються з використанням мов, передбачених міжнародними договорами України.

Стаття 23. Мова реклами і маркування товарів

1. Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою.

2. Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до закону.

3. Маркування товарів, інструкції про їх застосування виконуються державною мовою. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами.

РОЗДІЛ V МОВА ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ І КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ

Стаття 24. Мова власних географічних назв

1. Власні географічні назви утворюються і подаються державною мовою.

2. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 цього Закону, поруч із власною географічною назвою державною мовою може відтворюватися її відповідник цією регіональною мовою або мовою меншини. У разі потреби наводиться латиноалфавітний відповідник (транслітерація) географічної назви, поданої державною мовою.

3. Відтворення українських власних географічних назв регіональною мовою або мовою меншини здійснюється відповідно до традицій мови відтворення. Їх відтворення іншими мовами здійснюється у транслітерації з державної мови.

4. Призначені для використання в Україні власні назви географічних об'єктів, що знаходяться на території інших держав, а також власні назви географічних об'єктів, на які не поширюються суверенітет та юрисдикція будь-якої держави, передаються державною мовою з мови оригіналу.

Стаття 25. Мова картографічних видань

1. Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і видаються державною мовою. Картографічні видання, призначені для використання іноземцями, можуть видаватися відповідними мовами.

2. В офіційних документах, друкованих засобах масової інформації, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях власні назви географічних об'єктів України, що передаються літерами латинського чи іншого алфавіту, подаються у транслітерації з державної мови".

II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

III. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Внести зміни до законів України: 

1) у Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 34, ст. 451):

статтю 7 викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Мова освіти

Мова освіти визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

у статті 18:

у частині першій слова "потреби громадян у мові навчання" вилучити;

у частині четвертій абзац перший вилучити;

у частині першій статті 35 слово "мовним" вилучити;

абзац третій частини третьої статті 59 викласти в такій редакції:

"поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, регіональних мов або мов меншин та інших мов, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв";

2) у Законі України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 49, ст. 259):

абзац третій статті 7 викласти в такій редакції:

"виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови та рідної мови, регіональних мов або мов меншин, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля";

статтю 10 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Мова у дошкільній освіті

Мова у дошкільній освіті визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

абзац шостий частини другої статті 36 викласти в такій редакції:

"виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної та рідної мови, регіональних мов або мов меншин, до народних традицій і звичаїв";

3) у Законі України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 28, ст. 230):

абзац сьомий статті 5 викласти в такій редакції:

"виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, регіональних мов або мов меншин, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй";

статтю 7 викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Мова навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Мова навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах визначається відповідно Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

абзац четвертий частини другої статті 29 викласти в такій редакції:

"поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної, та рідної мови, регіональних мов або мов меншин, до народних традицій та звичаїв";

4) статтю 7 Закону України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 46, ст. 393) викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Мова навчання і виховання у позашкільній освіті

Мова навчання і виховання у позашкільній освіті визначається відповідно Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

5) статтю 5 Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 20, ст. 134) викласти в такій редакції:

"Стаття 5. Мова навчання у вищих навчальних закладах

Мова навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

6) статтю 19 Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 15) викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах

Провадження в кримінальних справах здійснюється державною мовою. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні злочину державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні злочину.

Суд, прокурор, слідчий забезпечують особам, що беруть участь у справі і не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють користуючись у разі необхідності послугами перекладача за рахунок держави в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Копія обвинувального висновку, а також судових рішень, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, що не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, разом з перекладом на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших слідчих та судових документів, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад слідчих та судових документів засвідчується підписом перекладача";

7) статтю 3 Господарського процесуального кодексу України (Відомості верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56) викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Мова господарського судочинства

1. Господарське судочинство здійснюється державною мовою.

2. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право подавати заяви і скарги, давати пояснення, заявляти клопотання, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача за власний рахунок.

3. Судові документи складаються державною мовою";

8) статтю 7 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 40 - 41, 42, ст. 492) викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Мова цивільного судочинства

1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право подавати заяви і скарги, давати пояснення, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Судові документи складаються державною мовою";

9) статтю 15 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 35 - 36, 37, ст. 446) викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Мова адміністративного судочинства

1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.

2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право подавати заяви і скарги, давати пояснення, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Судові документи складаються державною мовою";

10) статтю 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 41 - 42, 43, 44 - 45, ст. 529) викласти в такій редакції:

"Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах

1. Мова судочинства і діловодства в судах визначається Конституцією України, Законом України "Про порядок застосування мов в Україні";

11) статтю 15 Закону України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383) викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Мова нотаріального діловодства

Мова нотаріального діловодства визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов Україні";

12) частину першу статті 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 190) викласти в такій редакції:

"На посади в місцеві державні адміністрації призначаються громадяни України, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 Закону України "Про порядок застосування мов в Україні", для зайняття окремих посад може вимагатися також знання відповідної регіональної мови або мови меншини";

13) частину другу статті 5 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 33, ст. 175) викласти в такій редакції:

"На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частими другої статті 5 Закону України "Про порядок застосування мов в Україні", для зайняття окремих посад може вимагатися також знання відповідної регіональної мови або мови меншини";

14) статтю 8 Закону України "Про національні меншини в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 529) викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

15) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170):

пункт 50 частини першої статті 26 вилучити;

підпункт 1 пункту "б" статті 32 викласти в такій редакції:

"1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, - також цією мовою відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

16) частину другу статті 59 Закону України "Про вибори Президента України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 14, ст. 81):

"2. Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом на пост Президента України або його уповноваженим представником текст інформаційного плаката";

17) частину четверту статті 34 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 33, ст. 443):

"Зміст і форма бюлетенів для голосування при проведенні всеукраїнського або місцевого референдуму встановлюються відповідно Верховною Радою України та обласними, районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими радами. Зміст бюлетеня не може суперечити суті формулювання питання, визначеного у вимозі народних депутатів або громадян України про проведення референдуму.

Бюлетені для голосування друкуються державною мовою, а для місцевого референдуму на території, де поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини другої статті 5 Закону України "Про порядок застосування мов в Україні", за рішенням відповідної ради поряд з державною мовою може застосовуватися відповідна регіональна мова або мова меншини";

18) статтю 5 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 24, ст. 168) викласти в такій редакції:

"Стаття 5. Мова у сфері культури

1. Застосування мов у сфері культури гарантується Конституцією України та визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у сфері культури, гарантує вільне використання мов усіх національних меншин України";

19) у Законі України "Про кінематографію" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 22, ст. 114):

статтю 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Мова у галузі кінематографії

Застосування мов у галузі кінематографії здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

частину другу статті 14 викласти в такій редакції:

"Розповсюдження іноземних фільмів здійснюється згідно із Законом України "Про порядок застосування мов в Україні" та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

20) статтю 11 Закону України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 48, ст. 650) викласти в такій редакції:

"Стаття 11. Мова інформації

Мова інформації визначається Законом України "Про порядок застосування мов в Україні", міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими законодавчими актами України у сфері інформації";

21) у Законі України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 43):

статтю 10 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій

Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

частину другу статті 24 доповнити пунктом такого змісту:

"ж) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі";

частину третю статті 27 доповнити пунктом такого змісту:

"д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі";

22) статтю 3 Закону України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 13, ст. 83) викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Мова продукції інформаційних агентств

Інформаційні агентства згідно із законодавством України про мови поширюють свою продукцію державною мовою, а також іншими мовами, дотримуючись загальновизнаних етично-моральних норм слововживання";

23) статтю 4 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 49, ст. 299) викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Мова поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Мова поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

24) статтю 4 Закону України "Про поштовий зв'язок" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 6, ст. 39) викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Мова у сфері надання послуг поштового зв'язку

Мова у сфері надання послуг поштового зв'язку визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

25) статтю 7 Закону України "Про телекомунікації" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 12, ст. 155) викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Мови у сфері телекомунікацій

Мова у сфері телекомунікацій визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

26) статтю 6 Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 39, ст. 181) викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Мова реклами

Мова реклами визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

27) частину шосту статті 12 Закону України "Про лікарські засоби" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 22, ст. 86) викласти в такій редакції:

"Мова маркування лікарських засобів, інструкцій про їх застосування визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

28) у статті 6 Закону України "Про географічні назви" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 27, ст. 360):

частину другу викласти в такій редакції:

"Мова назв географічних об'єктів, що знаходяться на території України, визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

29) частину третю статті 2 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 14 - 15, N 16 - 17, ст. 133) викласти в такій редакції:

"3. Мова ведення засідань Верховної Ради України визначається відповідно до Закону України "Про порядок застосування мов в Україні";

30) у Постанові Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 37, ст. 545):

абзац перший пункту 4 Положення про паспорт громадянина України викласти у такій редакції:

"4. Мова паспорта та порядок запису прізвища, імені та по батькові визначаються Законом України "Про порядок застосування мов в Україні";

абзац третій додатка до Положення про свідоцтво про народження викласти в такій редакції:

"Мова свідоцтва про народження та порядок запису прізвища, імені та по батькові визначаються Законом України "Про порядок застосування мов в Україні";

у другому реченні пункту 6 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон слова та цифри "статтею 28 Закону України "Про засади державної мовної політики" замінити словами "Законом України "Про порядок застосування мов в Україні".

____________

Опрос