Идет загрузка документа (41 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины по вопросам банкротства (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 14.05.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства

Верховна Рада України постановляє:

I. Унести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378 із наступними змінами):

1) у абзаці четвертому статті 1 слова "ліквідаційної процедури" замінити словами "судових процедур, передбачених цим Законом";

2) у статті 2:

абзац дев'ятий частини другої викласти в такій редакції:

"готує, у встановленому ним порядку, висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а також щодо інших підприємств на запити суду, прокуратури та учасників провадження у справі про банкрутство;";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної початкової вартості майна боржника державний орган з питань банкрутства має право звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення судової експертизи з визначення вартості майна боржника. Господарський суд своєю ухвалою призначає проведення судової експертизи з визначення вартості майна боржника у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.";

3) у статті 11:

у абзаці першому частини першої слова "якщо інше не передбачено цим Законом" виключити;

у частині одинадцятій:

доповнити абзацом шостим в такій редакції:

"дата скликання комітету кредиторів, на якому буде винесено рішення про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше ніж за 10 днів до засідання суду, на якому буде прийнято таке рішення;";

У зв'язку з цим абзаци шостий - восьмий вважати відповідно абзацами сьомим - дев'ятим;

доповнити абзацами десятим, одинадцятим такого змісту:

"Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Подання касаційної або апеляційної скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарського суду у справах про банкрутство, постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство та не перешкоджає продовженню розгляду справи відповідним судом.";

4) у статті 13:

частину сьому викласти в такій редакції:

"7. Розпорядник майна призначається на строк процедури розпорядження майном, який не може бути більше ніж шість місяців. Цей строк може бути скорочений за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника. Продовження строку процедури розпорядження майном не допускається.";

абзац сьомий частини дев'ятої викласти у такій редакції:

"виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, крім випадків, передбачених цим Законом;";

5) у частині першій статті 17:

абзац перший доповнити реченням такого змісту:

"За відсутності такого клопотання господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.";

абзац третій викласти в такій редакції:

"За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути скорочено. Продовження строку процедури санації не допускається.";

6) у статті 18:

абзац перший частини першої викласти у такій редакції:

"1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати господарському суду погоджений з комітетом кредитором план санації боржника.";

абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:

"4. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією протягом трьох місяців, але до засідання господарського суду, на якому господарський суд розглядає план санації та приймає рішення про його затвердження. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і не пізніше ніж за тиждень до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.";

у частині п'ятій:

абзац перший після слова "кредиторів" доповнити словами "протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію";

абзац шостий доповнити словами "який протягом двох тижнів зобов'язаний прийняти відповідне рішення щодо такого плану санації";

частину шосту викласти в такій редакції:

" 6. Якщо протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію господарським судом не буде затверджено плану санації боржника або комітетом кредиторів не буде подано на затвердження мирову угоду, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

План санації не може передбачати строк, більший ніж встановлений цим Законом для процедури санації.";

7) у статті 21:

абзац п'ятий частини третьої доповнити словами "в межах граничного строку для процедури санації";

абзац третій частини п'ятої доповнити словами "в межах граничного строку для процедури санації";

частину шосту викласти в такій редакції:

"6. Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з цих рішень, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому цим Законом.";

частину одинадцяту викласти в такій редакції:

"11. Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у граничні строки, передбачені для здійснення процедури санації, та (або) не затверджено мирову угоду господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.";

8) у статті 23:

абзац сьомий частини першої доповнити реченням такого змісту:

"У разі необхідності за клопотанням ліквідатора господарський суд в ухвалі визначає перелік майна, щодо якого скасовується арешт чи інші обмеження з розпорядження таким майном;";

9) частину першу статті 40 доповнити пунктом дев'ятим такого змісту:

"9) не проведено підготовче засідання в строк, визначений цим Законом.".

2. У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI:

1) абзац третій статті 1 викласти в такій редакції:

"банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування судових процедур, передбачених цим Законом;";

2) у статті 3:

у частині першій:

доповнити абзацами третім - четвертим такого змісту:

"представляє на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів інтереси суб'єктів управління об'єктами державної власності, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

установлює порядок організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів, з урахуванням положень, встановлених розділом IV цього Закону;";

У зв'язку з цим абзаци третій - одинадцятий вважати відповідно абзацами п'ятим - тринадцятим;

абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

"готує, у встановленому ним порядку, висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, а також щодо інших підприємств на запити суду, прокуратури та учасників провадження у справі про банкрутство;";

доповнити частину другу новим абзацом такого змісту:

"У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної початкової вартості майна боржника державний орган з питань банкрутства має право звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення судової експертизи з визначення вартості майна боржника. Господарський суд своєю ухвалою призначає проведення судової експертизи з визначення вартості майна боржника у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Порядок представництва на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів інтересів суб'єктів управління об'єктами державної власності, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі розгляду на засіданні зборів кредиторів чи комітету кредиторів плану санації, мирової угоди і вони містять заходи щодо прощення (списання) кредиторам, яких він представляє, боргів боржника, рішення щодо такого плану санації та мирової угоди державний орган з питань банкрутства попередньо узгоджує з державною податковою службою, іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, яких представляє на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Представник державного органу з питань банкрутства голосує на засіданні зборів кредиторів чи комітету кредиторів за рішення щодо такого плану санації, мирової угоди кількістю голосів органів, які погодили відповідне рішення.";

3) статтю 8 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Подання касаційної або апеляційної скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарського суду у справах про банкрутство, постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутства та не перешкоджає продовженню розгляду справи відповідним судом.";

4) абзац сьомий частини третьої статті 22 викласти у такій редакції:

"виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, крім випадків, передбачених цим Законом;";

5) у статті 38:

абзац восьмий частини першої доповнити реченням такого змісту:

"У разі необхідності за клопотанням ліквідатора господарський суд в ухвалі визначає перелік майна, щодо якого скасовується арешт чи інші обмеження з розпорядження таким майном;";

6) частину третю статті 49 виключити;

7) абзац третій пункту 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" виключити.

3. У Законі України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456 із наступними змінами):

у частині вісімнадцятій статті 11 слова "та переліки ліквідаційних мас" виключити.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пункту 2 розділу I, який набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI.

 

* * *

АНАЛІЗ ВПЛИВУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства"

Проблема

На даний час процедура банкрутства в Україні є надмірно тривалою через невизначеність граничних (максимальних) строків для реалізації окремих прав та обов'язків учасників процесу. В результаті коефіцієнт погашення вимог у процедурі банкрутства залишається занизьким. З метою врегулювання вказаних проблем Міністерством юстиції України розроблено законопроект "Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства".

1. Визначення та аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин

1.1. Причини та умови виникнення проблеми

Норми чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) не передбачають граничних строків здійснення процедур банкрутства. Так, строк здійснення процедури розпорядження майном взагалі не встановлений. Зокрема, абзацом шостим частини одинадцятої статті 11 Закону визначено, що дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Тоді як згідно з частиною сьомою статті 13 Закону розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Отже, строк здійснення процедури розпорядження майном може тривати невизначений період часу.

Разом з цим, абзацом другим частини першої статті 17 Закону визначено, що санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. Проте відповідно до абзацу третього цієї статті цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів. При чому ці строки продовжуються щоразу на цей термін, ураховуючи факт затвердження змін до планів санації.

У зв'язку з цим процедури банкрутства тривають по декілька років, що негативно впливає на погашення заборгованості кредиторів, у тому числі і з заробітної плати. Крім того, така тривалість процедур банкрутства абсолютно не гарантує відновлення платоспроможності підприємства.

Водночас однією з причин, що має наслідком затягування процедур банкрутства, є відсутність узгодженої позиції на зборах кредиторів та комітету кредиторів суб'єктів управління об'єктами державної власності, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування під час прийняття рішень на комітеті кредиторів боржника.

Окремою проблемою є зупинення розгляду господарськими судами справ про банкрутство у зв'язку з оскарженнями ухвал в апеляційному та касаційному порядку.

1.2. Обґрунтування неможливості розв'язання проблеми за допомогою чинного регуляторного акта

Норми чинного Закону не дозволяють:

а) заборонити господарським судам приймати рішення про продовження строків процедур банкрутства;

б) продовжувати розгляд справи про банкрутство незалежно від апеляційного та касаційного оскарження.

1.3. Суб'єкти, на яких проблема справляє негативний вплив

- кредитори;

- арбітражні керуючі;

- боржник.

2. Цілі державного регулювання

Цілями державного регулювання в даному випадку є удосконалення процедури банкрутства з метою захисту інтересів боржника та кредиторів; запобігання зловживанням під час розгляду справ про банкрутство; зміна законодавчих норм, що дозволяють затягувати процедури банкрутства.

3. Визначення та оцінка прийнятих альтернативних способів досягнення цілей, аргументація переваг обраного способу

Під час розробки нормативно-правового акта було розглянуто такий альтернативний спосіб досягнення цілей: збереження так званого "статусу-кво", що не розв'яже вищевказаної проблеми. Недоліком даного способу є збереження поточної ситуації з тривалістю справ про банкрутство в середньому п'ять років, що, в свою чергу, загрожує порушенням принципу розумного строку розгляду справ, визначеного в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, запровадження такої альтернативи визнано недоцільним.

Прийняття проекту Закону дасть змогу досягти вказаних цілей державного регулювання, що, в свою чергу, забезпечить дієвість відповідної гарантії дотримання встановлених законодавством термінів розгляду справ про банкрутство.

Таким чином, запропонований розробником спосіб досягнення встановлених цілей є найбільш прийнятним.

4. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей

Застосування норм проекту Закону сторонами у справах про банкрутство забезпечить ужиття своєчасних і більш ефективних заходів щодо відновлення платоспроможності підприємств.

5. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв'язання проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта

Розв'язання зазначеної вище проблеми надмірної тривалості процедур банкрутства буде забезпечено шляхом впровадження положень законопроекту, а саме, проект передбачає:

визначення граничного строку процедури розпорядження майном боржника;

визначення максимального строку санації;

встановлення випадків, у яких суд відкриває ліквідаційну процедуру, а не продовжує розпорядження майном чи санацію;

ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом. Подання касаційної або апеляційної скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарського суду у справах про банкрутство, постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство та не перешкоджає продовженню розгляду справи відповідним судом;

встановлення можливості представлення інтересів держави на зборах кредиторів та комітеті кредиторів одним органом, а саме - державним органом з питань банкрутства;

надання права державному органу з питань банкрутства у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної початкової вартості майна звертатись до господарського суду з клопотанням про проведення судової експертизи з визначення вартості майна боржника;

виключено обов'язок арбітражного керуючого погоджувати перелік ліквідаційної маси з органом, уповноваженим управляти майном боржника.

6. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Саме запропоновані проектом зміни усунуть причини та умови виникнення проблеми тривалості процедур банкрутства, оскільки існуюче законодавче регулювання у цій сфері дозволяє затягувати розгляд справи на необмежений час.

7. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Результатом прийняття Закону стане уточнення положень низки законів, завдяки яким буде підвищено ефективність здійснення процедур банкрутства та зменшено можливість зловживань під час проваджень у справі про банкрутство.

8. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта

Немає.

9. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Постійно з набрання чинності, крім тих положень, які втрачають чинність з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI та ним врегульовані.

Оскільки законопроект спрямований на врегулювання суспільних відносин, які виникають і існують постійно, строк його чинності не обмежується.

10. Визначення показників результативності регуляторного акта

Основними показниками результативності регуляторного акта є:

скорочення тривалості процедури банкрутства;

підвищення коефіцієнта стягнення у справах про банкрутство;

кількість суб'єктів господарювання необмежена. Дія проекту регуляторного акта поширюватиметься на: арбітражних керуючих, суб'єктів господарювання - боржників, на яких арбітражні керуючі здійснюють повноваження розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів, державний орган з питань банкрутства, суб'єктів управління об'єктами державної власності, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, працівників боржника;

рівень поінформованості арбітражних керуючих щодо основних положень акта високий. Для забезпечення цього рівня здійснюється підготовка листів, роз'яснень, методичних рекомендацій, статей, які надсилаються до центральних органів державної влади, територіальних органів юстиції, а також розміщуються на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет Міністерства юстиції України "www.minjust.gov.ua".

11. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта

Відстеження результативності регуляторного акта буде проводитися відповідно до Методики відстеження результативності регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року N 308, шляхом оцінки показників щодо:

дат порушення та закінчення справи про банкрутство;

кількості затверджених господарським судом та виконаних планів санації;

кількості укладених мирових угод у справах про банкрутство.

Базове відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься до дати набрання чинності цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде проводитись через рік після набрання чинності регуляторного акта, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Відстеження результативності вищевказаного регуляторного акта проводитиметься Міністерством юстиції України протягом усього терміну його дії шляхом:

аналізу звітів та даних відповідних територіальних органів Мін'юсту;

розгляду пропозицій та зауважень, які надійшли до Мін'юсту.

Відстеження будуть узагальнюватись та вноситись у якості пропозицій до плану роботи Міністерства юстиції України на відповідний рік.

 

Міністр

О. Лавринович

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства" розроблено Міністерством юстиції з власної ініціативи.

Положення чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30 червня 1999 року N 2343-XII (з наступними змінами), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", передбачають значні часові витрати на здійснення процедур банкрутства.

Однак практика засвідчує, що деякі строки процедур банкрутства можуть бути зменшені, не погіршуючи при цьому якості таких процедур.

Таким чином, існує нагальна необхідність законодавчо закріпити ряд питань, зокрема: скоротити тривалість процедур банкрутства з недопущенням їх продовження та уточнити повноваження державного органу з питань банкрутства.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основним завданням проекту є удосконалення нормативного регулювання і скорочення термінів здійснення процедур банкрутства. З цією метою пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів з питань банкрутства, а саме:

2.1. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30 червня 1999 року N 2343-XII з наступними змінами передбачається:

скорочення строків здійснення процедур банкрутства та недопущення затягування справ про банкрутство, передбачивши, що граничні строки процедур не можуть бути продовжені, оскарження ухвал місцевого або апеляційного господарського суду у справах про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутства та не може перешкоджати продовженню розгляду справи відповідним судом;

2.2. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22 грудня 2011 року N 4212-VI передбачається:

уточнення повноважень державного органу з питань банкрутства, зокрема, проектом пропонується запровадити представництво державним органом з питань банкрутства на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів інтересів суб'єктів управління об'єктами державної власності, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Така позиція обумовлена тим, що, як свідчить практика, переважно найбільш вагому частину вимог до боржників в процедурі банкрутства становлять вимоги державних органів, які забезпечують надходження податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету або інших фондів, суб'єктів управління державною власністю. При цьому непоодинокими є випадки, коли вказані органи мають різні позиції щодо питань, які виникають під час провадження у справах про банкрутство. Неузгодженість позицій цих органів призводить до перенесення засідань господарського суду у справах про банкрутство, неприйняття рішень на комітетах кредиторів, що в свою чергу затягує процедури банкрутства. Водночас, оскільки державний орган з питань банкрутства здійснює державну політику у сфері банкрутства і володіє спеціальними знаннями саме щодо провадження процедур банкрутства, він може приймати кваліфіковані рішення на засіданнях комітету кредиторів. Разом з тим, питання, які стосуються прощення або списання кредиторських вимог, мирової угоди, державний орган з питань банкрутства буде заздалегідь узгоджувати з органами, яких представляє, та голосувати кількістю голосів органів, які погодили відповідне рішення.

Крім того, законопроектом передбачається внести загальні зміни у вищевказані редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою удосконалення обох законодавчих актів, зокрема, шляхом:

уникнення неоднозначного трактування визначення поняття "банкрутство", а саме законопроектом пропонується визначити це поняття у такій редакції: визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування судових процедур, передбачених цим Законом;

уточнення випадків підготовки державним органом з питань банкрутства висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а саме щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, та на запити суду, прокуратури та учасників провадження у справі про банкрутство;

запровадження можливості у разі наявності обґрунтованих сумнівів за клопотанням державного органу з питань банкрутства призначення господарським судом судової експертизи з визначення початкової вартості майна боржника. Така норма дасть змогу уникнути умисного заниження початкової вартості майна боржника в процедурах банкрутства.

2.3. У Законі України "Про управління об'єктами державної власності" передбачається виключити погодження переліку ліквідаційних мас з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, Фондом державного майна України. На нашу думку, вказана норма Закону України "Про управління об'єктами державної власності" призведе до затягування процедур банкрутства, тому потребує виключення.

3. Правові аспекти

Нормативно-правовою базою у цій сфері є Конституція України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30 червня 1999 року N 2343-XII, з наступними змінами, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, Закон України "Про управління об'єктами державної власності", Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс, Цивільний кодекс України.

Реалізація проекту Закону України не потребує внесення змін до інших законів України, крім зазначених у проекті.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує збільшення бюджетних видатків.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект потребує узгодження із: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України та Вищим господарським судом України.

6. Регіональний аспект

Проект не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

Проект акта не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Об'єкт впливу

Вигоди

Витрати

Держава

1. Забезпечення скорочення тривалості строків, визначених законодавством, у справах про банкрутство.
2. Сприяння покращенню позиції України за показником "закриття бізнесу" у рейтингу "Ведення бізнесу".
3. Унеможливлення зловживання процедурою оскарження рішень суду на різних стадіях провадження у справах про банкрутство.
4. Єдина позиція держави на зборах кредиторів та в комітеті кредиторів.

Додаткові витрати відсутні

Суб'єкти господарювання, громадяни-працівники

1. Зменшення строку на задоволених вимог кредиторів.
2. Підвищення об'єму задоволення вимог кредиторів.

Додаткові витрати відсутні

8. Громадське обговорення

З метою отримання зауважень та пропозицій проект акта буде розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта є регуляторним актом та матиме позитивний вплив на забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання. Так, законодавче закріплення скорочених порівняно з існуючими строків судових процедур, що застосовуються до боржника, буде сприяти погашенню кредиторських вимог у більш стислий проміжок часу.

В свою чергу надання нових повноважень державному органу з питань банкрутства матиме наслідком підвищення результативності у прийнятті рішень зборами кредиторів та комітету кредиторів.

Очікувані наслідки дії запропонованого регуляторного акта виключають нанесення шкоди інтересам суб'єктів господарювання.

Проект акта відповідає принципам державної регуляторної політики.

11. Прогноз результатів

Наслідком прийняття цього Закону стане скорочення тривалості та неможливості затягування процедур банкрутства, що в свою чергу, дозволить уникнути зловживань у цій сфері та надтривалих процедур банкрутства.

 

Міністр

О. Лавринович

Опрос