Идет загрузка документа (32 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О принципах предупреждения и противодействия дискриминации в Украине (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 23.04.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні

Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

антидискримінаційна експертиза - аналіз проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу недискримінації;

дискримінація - рішення, дії чи бездіяльність, що спрямовані на обмеження або привілеї щодо окремої особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина;

утиск - небажана для особи або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їхньої людської гідності за певними ознаками або створення щодо такої особи або групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери;

непряма дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але при здійсненні чи застосуванні яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї щодо окремої особи чи групи осіб за їхніми певними ознаками, крім випадків, коли такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об'єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України;

підбурювання до дискримінації - вказівки, інструкції або заклики до дискримінації окремих осіб чи групи осіб за їхніми певними ознаками;

позитивні дії - спеціальні тимчасові або постійні заходи, спрямовані на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України;

пряма дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, коли до окремої особи чи групи осіб за їхніми певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації.

Стаття 2. Принцип недискримінації у законодавстві України

Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає, незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод окремих осіб чи груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом окремих осіб чи груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей окремих осіб чи груп осіб.

Стаття 3. Законодавство про запобігання та протидію дискримінації

Законодавство про запобігання та протидію дискримінації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх осіб, які перебувають на території України.

Дія цього Закону поширюється на такі сфери суспільних відносин:

громадсько-політична діяльність;

державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;

правосуддя;

трудові відносини;

охорона здоров'я;

освіта;

соціальний захист;

житлові відносини;

доступ до товарів і послуг;

тощо.

Стаття 5. Форми дискримінації

Формами дискримінації є:

пряма дискримінація;

непряма дискримінація;

підбурювання до дискримінації;

утиск.

Стаття 6. Заборона дискримінації

Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їхніх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Будь-які форми дискримінації окремих осіб чи груп осіб за їхніми певними ознаками з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також юридичних та фізичних осіб забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг окремим особам чи групам осіб за їхніми певними ознаками, щодо яких застосовуються позитивні дії, а саме:

спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;

здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, коли такі заходи є необхідними;

надання пільг окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;

особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Стаття 7. Основні напрями державної політики щодо запобігання та протидії дискримінації

Державна політика щодо запобігання та протидії дискримінації спрямована на:

недопущення дискримінації;

застосування позитивних дій;

створення умов для своєчасного виявлення фактів дискримінації та забезпечення ефективного захисту окремих осіб чи груп осіб, які постраждали від дискримінації;

виховання і пропаганду серед населення України поваги до осіб незалежно від їхніх певних ознак, поширення просвітницької діяльності у цій сфері.

Стаття 8. Антидискримінаційна експертиза

Розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу недискримінації.

З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, які містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

Обов'язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ II. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Стаття 9. Суб'єкти, наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації

Суб'єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:

Верховна Рада України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Кабінет Міністрів України;

інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

громадські об'єднання.

Суб'єкти, наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, для досягнення мети цього Закону у своїй діяльності можуть застосовувати позитивні дії.

Стаття 10. Повноваження Верховної Ради України щодо запобігання та протидії дискримінації

Верховна Рада України:

визначає основні засади державної політики щодо запобігання та протидії дискримінації;

застосовує у законодавчій діяльності принцип недискримінації;

у межах, передбачених Конституцією України, здійснює парламентський контроль за виконанням законодавчих актів щодо запобігання та протидії дискримінації.

Стаття 11. Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання та протидії дискримінації

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме:

здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин;

здійснює моніторинг та узагальнює результати дотримання принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин;

розглядає звернення окремих осіб чи груп осіб з питань дискримінації;

веде облік та узагальнює випадки дискримінації в різних сферах суспільних відносин;

у щорічній доповіді висвітлює питання запобігання та протидії дискримінації та дотримання принципу недискримінації;

здійснює співпрацю з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань дотримання міжнародних стандартів недискримінації;

здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України і законами України.

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо запобігання та протидії дискримінації

Кабінет Міністрів України:

забезпечує проведення єдиної державної політики, спрямованої на дотримання принципу недискримінації у всіх сферах життя суспільства;

спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення запобігання та протидії дискримінації;

враховує принцип недискримінації при прийнятті нормативно-правових актів;

затверджує порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

здійснює інші повноваження у цій сфері, передбачені законом.

Стаття 13. Повноваження інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування щодо запобігання та протидії дискримінації

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:

подають пропозиції щодо вдосконалення законодавства щодо запобігання та протидії дискримінації;

здійснюють позитивні дії;

дотримуються принципу недискримінації у своїй діяльності;

співпрацюють з громадськими об'єднаннями щодо дотримання принципу недискримінації;

сприяють науковим розробкам у сфері запобігання та протидії дискримінації;

проводять просвітницьку діяльність з питань запобігання та протидії дискримінації.

Стаття 14. Права громадських об'єднань щодо запобігання та протидії дискримінації

Громадські об'єднання мають право:

брати участь у розробці рішень, що приймаються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування щодо запобігання та протидії дискримінації;

делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань запобігання та протидії дискримінації у разі їх утворення при державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування;

проводити моніторинг з питань запобігання та протидії дискримінації;

представляти в судах інтереси окремих осіб чи груп осіб, стосовно яких було застосовано дискримінацію;

проводити громадську антидискримінаційну експертизу проектів нормативно-правових актів;

здійснювати іншу діяльність відповідно до свого статуту та законодавства України щодо дотримання принципу недискримінації.

Порядок проведення громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ III. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Стаття 15. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності з питань дискримінації

Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію, має право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Використання права звернення зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду не може бути підставою неприхильного ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків щодо особи, яка використовує таке право.

Стаття 16. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації

Особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, які підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з її розміром.

Порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації, визначається законом.

Стаття 17. Відповідальність за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, несуть відповідальність згідно із законами України.

Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) частину другу статті 7, частини першу і другу статті 8 Закону України "Про колективні договори і угоди" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 36, ст. 361; 1997 р., N 11, ст. 89; 2008 р., N 25, ст. 240) доповнити абзацом такого змісту:

"заборона дискримінації";

2) частину першу статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 20, ст. 99) після слів "Законом України "Про державну службу" доповнити словами ", іншими законами України.";

3) у пункті 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446; 2010 р., NN 41-45, ст. 529) слово "несправедливій" замінити словами "всім формам";

4) частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року N 3674-VI (із змінами, внесеними законами України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI, від 23 грудня 2011 року N 4289-VI та від 23 лютого 2012 року N 4452-VI) доповнити пунктом 61 такого змісту:

"61) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з дискримінацією".

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів України змін, які випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать вимогам цього Закону.

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - законопроект) розроблено з метою виконання завдань, передбачених Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, який було схвалено на саміті Україна - Європейський Союз (22 листопада 2010 року, м. Брюссель, Королівство Бельгія).

2. Мета і шляхи її досягнення

Законопроект розроблено з метою встановлення засад запобігання та протидії дискримінації в Україні.

Зазначеної мети пропонується досягнути шляхом визначення поняття дискримінації і її основних форм; запровадження принципу недискримінації у законодавстві України; встановлення заборони дискримінації з одночасним визначенням дій, які не вважаються дискримінацією; визначення суб'єктів, наділених повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, що включає наділення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини додатковими повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації; запровадження антидискримінаційної експертизи, в тому числі, обов'язкової для проектів законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до положень законопроекту дискримінація - рішення, дії чи бездіяльність, що спрямовані на обмеження або привілеї щодо окремої особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина.

Формами дискримінації пропонується визнати пряму дискримінацію, непряму дискримінацію, підбурювання до дискримінації та утиск.

Суб'єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, пропонується визнати Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та громадські об'єднання.

3. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами в даній сфері правового регулювання є:

Конституція України;

Загальна декларація прав людини;

Декларація про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин;

Декларація про расу та расові забобони;

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин;

Конвенція про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти;

Конвенція про дискримінацію в галузі праці і занять;

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод;

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

Конвенція про права дитини;

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

Рамкова конвенція про захист національних меншин;

Директива Ради ЄС від 29.06.2000 (2000/43/ЄС);

Директива Ради ЄС від 27.11.2000 (2000/78/ЄС);

Кримінальний кодекс України;

Кодекс України про адміністративні правопорушення;

Кодекс адміністративного судочинства України;

Основи законодавства України про охорону здоров'я;

закони України:

"Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини";

"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";

"Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";

"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

"Про державну службу";

"Про свободу совісті та релігійні організації";

"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

"Про охорону дитинства";

"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні";

"Про рекламу";

"Про соціальні послуги";

"Про мови в Українській РСР";

інші закони.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект потребує погодження з Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством закордонних справ.

6. Регіональний аспект

Законопроект не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект не потребує проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження із уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

10. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту дозволить встановити засади запобігання та протидії дискримінації в Україні.

 

Міністр юстиції

О. В. Лавринович

23 квітня 2012 р.

 

Опрос