Идет загрузка документа (86 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об особенностях осуществления риелторской деятельности

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 02.03.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості провадження ріелторської діяльності

Цей Закон визначає правові засади здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на правовідносини, що виникають у процесі надання ріелторських послуг, пов'язаних з набуттям, зміною та припиненням їх прав на нерухоме майно та провадження професійної ріелторської діяльності.

2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з:

1) відчуженням нерухомого майна, яке є державною, комунальною власністю, спільною власністю держави та територіальних громад;

2) відчуженням нерухомого майна відповідно до законодавства про приватизацію;

3) операціями з нерухомим майном (продаж, купівля, користування), що здійснюються власниками або користувачами такого майна самостійно.

Стаття 2. Законодавство про ріелторську діяльність

1. Ріелторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з питань нерухомості.

2. У випадках, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила здійснення ріелторської діяльності, професійної ріелторської діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Професійна ріелторська діяльність

1. Професійна ріелторська діяльність (далі - ріелторська діяльність) - підприємницька діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців з надання ріелторських послуг.

2. Ріелторська діяльність може здійснюватись лише суб'єктами ріелторської діяльності.

3. Суб'єктам ріелторської діяльності дозволяється здійснювати виключно ріелторську діяльність, а також видавничу, навчальну та іншу діяльність, якщо здійснення таких видів діяльності пов'язано з ріелторською діяльністю.

4. Вичерпний перелік видів діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти ріелторської діяльності визначається цим Законом

5. Термін "ріелтор" та похідні від нього дозволяється використовувати у назвах лише тих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які діють відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 4. Суб'єкти ріелторської діяльності

1. Суб'єктами ріелторської діяльності є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - підприємці, які набули статусу ріелтора, та юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - ріелторські організації).

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів ріелторської діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Стаття 5. Ріелтер

1. Ріелтором може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, що має дозвіл на імміграцію відповідно до положень Закону України "Про імміграцію", який має вищу освіту, володіє державною мовою, пройшов навчання за програмою базової підготовки або стажування протягом одного року у суб'єкта ріелторської діяльності, склав кваліфікаційний іспит, одержав кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до вимог цього Закону і зареєстрований в Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності. Робота агента, який є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності, протягом одного року прирівнюється до стажування протягом одного року у суб'єкта ріелторської діяльності.

2. Ріелтором не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливого злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

3. Ріелтор може здійснювати ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець після одержання сертифіката суб'єкта ріелторської діяльності та реєстрації в Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності.

Ріелтор може здійснювати ріелторську діяльність в ріелторській організації як найманий працівник.

4. Ріелтору забороняється здійснювати ріелторську діяльність у двох чи більше ріелторських організаціях або працювати в ріелторській організації та одночасно здійснювати ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець. Порушення цієї вимоги є підставою для анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

5. Ріелтор не може перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, здійснювати іншу діяльність, крім викладацької, наукової, творчої, а також тієї, що передбачена частиною третьою статті 3 цього Закону.

6. Ріелтор, який здійснює ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, зобов'язаний до початку зайняття ріелторською діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

7. Права, обов'язки та відповідальність ріелторів встановлюються цим та іншими законами.

Стаття 6. Ріелторська організація

1. Ріелторською організацією є юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі якої на постійній основі працює не менше двох ріелторів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта ріелторської діяльності відповідно до цього Закону, включаючи керівника ріелторської організації, та яка має сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності і зареєстрована в Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності.

2. Ріелторська організація не може створюватися органами державної влади та управління

3. Ріелторська організація здійснює свою діяльність за наявності договору страхування своєї цивільно-правової відповідальності, сума якого обчислюється залежно від кількості ріелторів у складі такої організації.

Стаття 7. Агент

1. Агентом по операціях з нерухомістю (далі - агент) може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, що має дозвіл на імміграцію відповідно до положень Закону України "Про імміграцію", який має повну середню освіту, володіє державною мовою і є найманим працівником суб'єкта ріелторської діяльності.

2. Агент може перебувати у трудових відносинах тільки з одним суб'єктом ріелторської діяльності.

3. Агентом не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливого злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стаття 8. Споживач ріелторських послуг

1. Споживачем ріелторських послуг є юридична або фізична особа, яка звернулася за наданням ріелторських послуг або якій суб'єктом ріелторської діяльності надаються ріелторські послуги.

Розділ II. ВИДИ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 9. Види ріелторських послуг

1. Ріелторськими послугами є:

1) посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення інших операцій з нерухомим майном;

2) діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості.

3) управління нерухомим майном.

Стаття 10. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення інших операцій з нерухомим майном

1. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення інших операцій з нерухомим майном (далі - посередницька діяльність) - дії, пов'язані з купівлею-продажем, наймом (орендою), заставою, міною, даруванням, рентою, безоплатним користуванням нерухомістю, відчуженням житлового будинку (його частки) або квартири з умовою довічного утримання тощо).

Посередницька діяльність здійснюється суб'єктами ріелторської діяльності на підставі договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем ріелторських послуг у порядку, встановленому законодавством. При цьому суб'єкти ріелторської діяльності не можуть бути безпосередньою стороною зазначеного договору.

Посередницька діяльність при укладанні правочинів щодо об'єктів нерухомості і прав на них включає в себе забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією відповідно до статті 33 цього Закону.

2. Посередницькою діяльністю суб'єкта ріелторської діяльності також є залучення фахівців - техніків та інженерів з нерухомості, оцінювачів, екологів, інших спеціалістів з проведення експертиз щодо об'єктів нерухомого майна, які мають право надавати відповідні висновки щодо технічного, санітарного стану об'єкта нерухомого майна, його оціночної вартості, екологічного стану навколишнього природного середовища тощо.

Стаття 11. Діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості

1. Діяльністю з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості визнається діяльність суб'єкта ріелторської діяльності із забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією про об'єкти нерухомості у межах визначених цим та іншими законами, з аналізу та прогнозу стану ринку нерухомості, його учасників, надання послуг з вивчення кон'юнктури ринку, надання консультацій у сфері законодавства, що регулює ринок нерухомості, з організації, поширення реклами об'єктів нерухомості, формування баз даних, надання рекомендацій з вибору сторін правочину і посередників, надання інших послуг, що супроводжують цивільний обіг нерухомості.

2. Ріелторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших документів.

Стаття 12. Управління нерухомим майном

1. Діяльність із управління нерухомим майном провадиться шляхом надання споживачам послуг із:

1) підтримання нерухомості в належному технічному стані;

2) організації забезпечення потреб мешканців об'єкта житлової нерухомості в житлово-комунальних послугах;

3) вчинення інших дій, не заборонених законом, спрямованих на задоволення потреб власників, співвласників у ефективному управлінні належним їм нерухомим майном.

Розділ III. НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ РІЕЛТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 13. Професійна підготовка ріелторів

1. Професійна підготовка ріелторів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки ріелторів з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку ріелторів.

2. Професійна підготовка ріелторів складається з навчання за програмами базової підготовки та підвищення кваліфікації. Загальні вимоги до змісту навчальних програм підлягають обов'язковому погодженню з Наглядовою радою з питань ріелторської діяльності. Фонд державного майна України та саморегулівні організації ріелторів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки ріелторів.

3. Ріелтори зобов'язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

Стаття 14. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора

1. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує здатність фізичної особи на заняття ріелторською діяльністю на території України.

2. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають дієздатні фізичні особи, які мають вищу освіту; володіють державною мовою; не мають непогашеної судимості за вчинення злочину; пройшли навчання за програмою базової підготовки ріелторів або стажування (роботи у якості агента) протягом одного року у суб'єктів ріелторської діяльності, які мають не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з надання ріелторських послуг; отримали позитивну рекомендацію від суб'єкта ріелторської діяльності за результатами стажування (позитивну оцінку трудової діяльності у якості агента суб'єкта ріелторської діяльності) та успішно склали кваліфікаційний іспит.

3. Для отримання кваліфікаційного свідоцтва подаються такі документи:

1) заява про видачу кваліфікаційного свідоцтва встановленої форми;

2) копія диплома про вищу освіту;

3) копії сертифіката суб'єкта ріелторської діяльності та установчого документа ріелторської організації або свідоцтва фізичної особи - підприємця, для осіб які проходили стажування (працювали агентами) у таких суб'єктів ріелторської діяльності;

4) копія висновку про проходження навчання за програмою базової підготовки або стажування (роботи агентом) протягом одного року у суб'єкта ріелторської діяльності;

5) паспорт громадянина України та фотокопія відповідних сторінок паспорта, які містять відомості про прізвище, ім'я по батькові, місце реєстрації;

6) довідка про відсутність судимості;

7) документ про внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку);

8) копія трудової книжки для осіб, які пройшли стажування або працювали агентами протягом одного року у суб'єктів ріелторської діяльності, що мають не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з надання ріелторських послуг;

9) витяг з протоколу Екзаменаційної комісії.

Копії документів мають бути засвідчені уповноваженою посадовою особою Фонду державного майна України або нотаріусом, чи в іншому порядку, встановленому законодавством України.

4. Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії. Кваліфікаційне свідоцтво підтверджує професійну підготовку ріелтора за всіма видами ріелторських послуг, визначеними статтею 9 цього Закону. За видачу кваліфікаційного свідоцтва справляється плата у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до Державного бюджету України. Форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюється Фондом державного майна України. У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, дата видачі, номер свідоцтва, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, якій видається свідоцтво. Кваліфікаційне свідоцтво підписується керівником Фонду державного майна України та скріплюється печаткою Фонду. Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання всіх вимог, установлених цим Законом.

5. Фонд державного майна України може відмовити у видачі кваліфікаційного свідоцтва у випадках неподання фізичною особою принаймні одного з документів, зазначених у частині третій цієї статті, недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних.

6. Здійснення ріелторської діяльності фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційне свідоцтво, яку позбавлено кваліфікаційного свідоцтва або дія кваліфікаційного свідоцтва якої зупинена, забороняється.

Стаття 15. Порядок прийняття рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва

1. Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва приймається Екзаменаційною комісією, склад якої затверджується Фондом державного майна України та формується з числа його представників, представників інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики з питань ріелторської діяльності, та представників, делегованих саморегулівними організаціями суб'єктів ріелторських послуг (далі - саморегулівна організація ріелторів). При цьому представники саморегулівних організацій ріелторів повинні становити не менше двох третин кількісного складу Екзаменаційної комісії виходячи з рівнопропорційного принципу делегування представників кожної з них. Екзаменаційна комісія діє на базі навчального закладу.

Рішення Екзаменаційної комісії оформлюються протоколами. Порядок роботи Екзаменаційної комісії встановлюється Фондом державного майна України.

2. Відомості про видачу кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

Стаття 16. Порядок прийняття рішення про зупинення дії та позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання)

1. Рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається Фондом державного майна України за письмовим поданням Наглядової ради з питань ріелторської діяльності в порядку, визначеному Фондом державного майна України, у разі порушення ріелтором вимог цього Закону щодо обмежень, установлених частинами четвертою та п'ятою статті 5 цього Закону.

Дія кваліфікаційного свідоцтва поновлюється Фондом державного майна України в двотижневий строк після усунення ріелтором наявних порушень.

2. Рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Фондом державного майна України за письмовим поданням заінтересованих осіб виключно з таких підстав:

1) подання ріелтором заяви про анулювання кваліфікаційного свідоцтва;

2) смерті ріелтора, оголошення його безвісно відсутнім або померлим; визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

3) не здійснення фізичною особою ріелторської діяльності впродовж п'яти років з дня отримання нею кваліфікаційного свідоцтва;

4) встановлення факту отримання кваліфікаційного свідоцтва на підставі фальшивих документів;

5) наявність у ріелтора непогашеної судимості за скоєння злочину;

6) набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позовні вимоги до ріелтора, пов'язані з наданням ним неякісних ріелторських послуг.

Особа, яку позбавлено кваліфікаційного свідоцтва з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 цієї частини, не має права звертатися до Екзаменаційної комісії із заявою про отримання нового кваліфікаційного свідоцтва протягом трьох років з дня прийняття рішення про позбавлення попереднього кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання).

3. Відомості про зупинення дії або позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) вносяться до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про зупинення дії або позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання).

Стаття 17. Сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності

1. Сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності (далі - сертифікат) є документом, який підтверджує його право на зайняття ріелторською діяльністю.

2. Сертифікат видається Фондом державного майна України в порядку, встановленому цим Законом. Форма сертифіката встановлюється Фондом державного майна України. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта ріелторської діяльності, його місцезнаходження (місце реєстрації та фактичного проживання ріелтора), дата видачі та строк дії. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та скріплюється печаткою Фонду.

3. Сертифікат видається безстроково та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 18 цього Закону.

4. За видачу сертифіката справляється плата у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до Державного бюджету України.

5. Здійснення ріелторської діяльності суб'єктами ріелторської діяльності, які не отримали сертифікат, забороняється.

Стаття 18. Порядок видачі сертифіката

1. Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України.

2. Для розгляду питання про видачу сертифіката суб'єкт господарювання подає до Фонду державного майна України такі документи:

заяву про видачу сертифіката за формою, встановленою Фондом державного майна України;

виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

довідку про ріелторів, які працюють в його штатному складі, за формою, встановленою Фондом державного майна України, з копіями кваліфікаційних свідоцтв таких ріелторів, які засвідчуються уповноваженою особою Фонду державного майна України або нотаріусом.

Розгляд та перевірка документів, поданих суб'єктом господарювання, здійснюються Фондом державного майна України у строк, що не перевищує тридцяти днів від дати їх подання.

3. Фонд державного майна України відмовляє у видачі сертифіката в разі:

1) неподання суб'єктом господарювання принаймні одного з документів, передбачених частиною другою цієї статті;

2) недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних;

3) ліквідації суб'єкта господарювання чи припинення підприємницької діяльності ріелтором;

4) наявності серед ріелторів, які зазначені у довідці, ріелторів, кваліфікаційні свідоцтва яких заявлені в довідках інших суб'єктів господарювання, які подали заяву про видачу сертифіката раніше, або ріелторів, позбавлених кваліфікаційних свідоцтв, або ріелторів, кваліфікаційні свідоцтва яких зупинено чи анульовано відповідно до статті 15 цього Закону.

4. Сертифікат видається в двотижневий строк Фондом державного майна України за результатами розгляду та перевірки документів, поданих суб'єктом господарювання.

5. Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб'єктів ріелторської діяльності, до якого включаються фізичні особи, яким видано кваліфікаційні свідоцтва, та суб'єкти ріелторської діяльності, яким видано сертифікати. Інформація про суб'єкта ріелторської діяльності вноситься до зазначеного Реєстру у день видачі сертифіката.

6. Суб'єкти ріелторської діяльності зобов'язані в тижневий строк письмово інформувати Фонд державного майна України про зміни у штатному складі ріелторів ріелторської організації з часу дії сертифіката, її юридичного статусу, про зміни місцезнаходження ріелторської організації (місця реєстрації чи фактичного проживання ріелтора), іншу суттєву інформацію, відповідно до якої приймається рішення про видачу, зупинення дії або анулювання сертифіката відповідно до цього Закону.

7. Спірні питання щодо відмови у видачі сертифіката вирішуються Наглядовою радою з питань ріелторської діяльності за поданням відповідної заяви суб'єктом ріелторської діяльності.

8. Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути оскаржено до суду.

Стаття 19. Порядок прийняття рішення про зупинення дії або анулювання сертифіката

1. Рішення про зупинення дії сертифіката приймається Фондом державного майна України за письмовим поданням Наглядової ради з питань ріелторської діяльності в порядку, визначеному Фондом державного майна України, у разі:

1) подання суб'єктом ріелторської діяльності заяви про зупинення сертифіката;

2) виїзду ріелтора - фізичної особи - підприємця на постійне проживання за кордон;

3) зменшення кількості ріелторів, які працюють в ріелторській організації на постійній основі, до менш ніж двох осіб;

4) неінформування або невчасне інформування (у строк до тридцяти календарних днів) суб'єктом ріелторської діяльності про обставини, зазначені в частині шостій статті 17 цього Закону, що мають суттєве значення для здійснення контролю за ріелторською діяльністю;

5) відсутності договору страхування цивільно-правової відповідальності у суб'єкта ріелторської діяльності;

6) невиконання ріелтором вимог щодо обов'язкового підвищення кваліфікації, встановлених цим Законом;

7) установлення Наглядовою радою з питань ріелторської діяльності фактів неодноразового надання неякісних ріелторських послуг за результатами перевірок, проведених у зв'язку з надходженням скарг споживачів ріелторських послуг.

2. Рішення про анулювання сертифіката приймається Фондом державного майна України за письмовим поданням заінтересованих осіб виключно з таких підстав:

1) за бажанням суб'єкта ріелторської діяльності на підставі його письмової заяви;

2) припинення ріелторської організації, яка отримала сертифікат;

3) смерті ріелтора - фізичної особи - підприємця, оголошення його безвісно відсутнім або померлим; визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним,

4) анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора - фізичної особи - підприємця;

5) звільнення всіх ріелторів, які були заявлені суб'єктом господарювання у штатному складі під час прийняття рішення про видачу сертифіката, або позбавлення кваліфікаційних свідоцтв чи зупинення дії (анулювання) кваліфікаційних свідоцтв усіх таких ріелторів;

6) неусунення порушень, визначених пунктами 4 - 8 частини першої цієї статті, впродовж 90 днів з дня прийняття рішення про зупинення дії сертифіката.

3. Відомості про зупинення дії або анулювання сертифіката вносяться до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про зупинення дії або анулювання сертифіката.

З дня внесення відомостей, зазначених в абзаці першому цієї частини, до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності такий суб'єкт втрачає право на здійснення ріелторської діяльності.

Порядок розгляду питань про зупинення дії сертифіката, анулювання сертифіката та його поновлення встановлюється Фондом державного майна України.

4. Поновлення сертифікатів відбувається у порядку, встановленому цим Законом для їх видачі.

Рішення про видачу нового сертифіката суб'єкту ріелторської діяльності, попередній сертифікат якого був анульований з підстави, передбаченої пунктом 6 частини другої цієї статті, приймається Фондом державного майна України не раніше ніж через рік від дня втрати права на здійснення ріелторської діяльності в порядку, передбаченому для видачі сертифіката.

Стаття 20. Наглядова рада з питань ріелторської діяльності

1. З метою колегіального вирішення питань щодо видачі суб'єктам ріелторської діяльності сертифікатів, анулювання сертифікатів, забезпечення прозорості в питаннях державного регулювання ріелторської діяльності, підвищення професійного рівня ріелторів створюється Наглядова рада з питань ріелторської діяльності (далі - Наглядова рада). Наглядова рада створюється Фондом державного майна України з числа його представників, представників, делегованих іншими органами державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики в питаннях надання ріелторських послуг, які мають необхідний рівень підготовки з питань ріелторської діяльності, та представників саморегулівних організацій ріелторів, які делеговані ними у порядку, визначеному цими організаціями.

2. Персональний склад Наглядової ради передбачає рівне представництво органів державної влади та саморегулівних організацій ріелторів.

3. Наглядова рада є постійно діючим органом.

4. До повноважень Наглядової ради належать:

1) погодження загальних вимог до навчальних програм навчання ріелторів та підвищення їх кваліфікації;

2) вирішення спірних питань, пов'язаних з видачею або анулюванням сертифіката;

3) розгляд скарг споживачів ріелторських послуг щодо надання неякісних ріелторських послуг суб'єктами ріелторської діяльності, організації пов'язаних з цим перевірок та надання висновків щодо обгрунтованості викладених у скаргах фактів;

4) погодження нормативно-правових актів з питань ріелторської діяльності та порядку видачі сертифікатів;

5) надання рекомендацій щодо удосконалення професійної підготовки ріелторів.

5. Порядок роботи Наглядової ради визначається Наглядовою радою та затверджується Фондом державного майна України.

Стаття 21. Державний реєстр суб'єктів ріелторської діяльності

1. Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб'єктів ріелторської діяльності, до якого вносяться відомості про фізичних осіб, яким видано кваліфікаційні свідоцтва, та суб'єктів ріелторської діяльності, які отримали сертифікати.

2. У Державному реєстрі суб'єктів ріелторської діяльності зазначається інформація про суб'єктів ріелторської діяльності, які отримали сертифікати, дата видачі та строк дії сертифіката, місцезнаходження ріелторської організації, місце реєстрації та місце фактичного проживання ріелтора, основна інформація про ріелторів та їх кваліфікацію (прізвище, ім'я та по-батькові ріелтора, дату видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва ріелтора, інформацію про підвищення кваліфікації, інформацію щодо зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва, найменування ріелторської організації, в якій працює ріелтор), інші дані про суб'єкта ріелторської діяльності, що мають суттєве значення для здійснення контролю за виконанням ним законодавства про ріелторську діяльність.

3. Суб'єкти ріелторської діяльності несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності, у порядку, встановленому цим Законом.

4. Суб'єкти ріелторської діяльності мають право на здійснення ріелторської діяльності лише після включення їх до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності.

5. Інформація з Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності надається на вимогу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством.

6. Порядок надання довідок з Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності суб'єктам господарювання і фізичним особам та забезпечення вільного доступу до необхідної для споживача ріелторських послуг інформації, яка міститься у зазначеному Реєстрі, встановлюється Фондом державного майна України.

7. За включення до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності та внесення змін до нього справляється плата у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до Державного бюджету України.

Розділ IV. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 22. Зміст і напрями державного регулювання ріелторської діяльності

1. Державне регулювання ріелторської діяльності полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури ринку нерухомості в Україні, об'єктивності та законності її проведення, функціонування конкурентного середовища серед суб'єктів ріелторської діяльності, які проводять ріелторську діяльність, та виконання інших завдань, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

2. Основними напрямами державного регулювання ріелторської діяльності є:

1) контроль за дотриманням суб'єктами ріелторської діяльності вимог законодавства;

2) забезпечення норм і рівня професійної підготовки ріелторів та контроль за їх додержанням;

3) організаційне забезпечення роботи Наглядової ради та Екзаменаційної комісії;

4) видача кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів;

5) визнання статусу саморегулівних організацій ріелторів та контроль за додержанням ними правил громадського регулювання ріелторської діяльності, визначених цим Законом, забезпечення їх широкого залучення до регулювання ріелторської діяльності;

6) сприяння встановленню єдиних норм та правил надання ріелторських послуг в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;

7) ведення Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

8) створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг і контролю за дотриманням цих прав суб'єктами ріелторської діяльності.

Стаття 23. Орган державної влади, який здійснює державне регулювання ріелторської діяльності

1. Органом державної влади, який здійснює державне регулювання та контроль за ріелторською діяльністю в Україні, є Фонд державного майна України.

2. Кабінет Міністрів України в питаннях регулювання ріелторської діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

3. Інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження в питаннях регулювання ріелторської діяльності у межах їх компетенції, визначеної законом.

Розділ V. САМОРЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 24. Саморегулівні організації ріелторів

1. Ріелтори з метою представлення та захисту спільних інтересів мають право створювати саморегулівні організації ріелторів в порядку, встановленому законодавством.

2. Саморегулівними організаціями ріелторів є всеукраїнські громадські організації, що об'єднують ріелторів, отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону та здійснюють повноваження з громадського регулювання ріелторської діяльності.

3. Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій ріелторів регулюються законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

4. Саморегулівні організації ріелторів є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку.

Стаття 25. Порядок визнання статусу саморегулівної організації ріелторів

1. Всеукраїнські громадські організації ріелторів, що претендують на визнання їх статусу саморегулівної організації ріелторів, повинні відповідати таким критеріям:

кількісний склад повинен налічувати не менше 250 ріелторів;

90 відсотків членів її загального кількісного складу повинні здійснювати ріелторську діяльність у будь-якій формі, визначеній статтею 3 цього Закону;

наявність встановленої процедури внутрішнього контролю за якістю надання ріелторських послуг її членами, професійної підготовки ріелторів, підвищенням їх кваліфікації.

2. Порядок визнання Фондом державного майна України статусу саморегулівної організації ріелторів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Повноваження саморегулівних організацій ріелторів

1. Саморегулівні організації ріелторів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання ріелторської діяльності:

1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань ріелторської діяльності та забезпеченням належної якості ріелторських послуг, які здійснюються ріелторами - її членами;

2) участь у професійній підготовці ріелторів, у тому числі підвищенні професійного рівня членів саморегулівної організації шляхом навчальної та іншої діяльності за процедурою, встановленою саморегулівною організацією;

3) участь у складі Екзаменаційної комісії та Наглядової ради;

4) сприяють Наглядовій раді в організації перевірок ріелторів щодо яких надійшли скарги за фактами надання неякісних ріелторських послуг, шляхом залучення до таких перевірок членів саморегулівної організації (ріелторів з високим фаховим рівнем);

5) сприяють розвитку конкуренції серед ріелторів;

6) вносять пропозиції щодо подальшого вдосконалення ріелторської діяльності;

7) захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю, відповідно до законодавства;

8) видавничу діяльність, якщо її здійснення пов'язане з ріелторською діяльністю;

9) забезпечують взаємодію професійної ріелторської спільноти з професійними громадськими організаціями, що діють на суміжних ринках;

10) здійснюють інші повноваження відповідно до цього Закону та свого статуту.

2. Державні органи та органи місцевого самоврядування сприяють саморегулівним організаціям ріелторів у виконанні ними завдань, визначених цим Законом та їх статутами.

Розділ VI. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 27. Підстави надання ріелторських послуг

1. Ріелторські послуги надаються суб'єктами ріелторської діяльності виключно на підставі договору укладеного між ріелторською організацією або ріелтором, який здійснює ріелторську діяльність як фізична особа - підприємець, та споживачем ріелторських послуг.

2. Типова форма договору про надання ріелторських послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Умови, обов'язкові для включення до договору про надання ріелторських послуг

1. Договір, що укладається суб'єктом ріелторської діяльності зі споживачем ріелторських послуг, має укладатися у письмовій формі і повинен містити такі істотні умови:

1) відомості про включення суб'єкта ріелторської діяльності до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності та наявності сертифіката суб'єкта ріелторської діяльності із зазначенням порядкового (реєстраційного) номера та дати його видачі;

2) відомості про наявність у суб'єкта ріелторської діяльності договору страхування його цивільно-правової відповідальності;

3) повний перелік конкретних ріелторських послуг, що надаватимуться споживачу;

4) межі повноважень суб'єкта ріелторської діяльності у представленні інтересів споживача ріелторських послуг у відносинах суб'єкта ріелторської діяльності з третіми особами;

5) строки надання ріелторських послуг;

6) розмір винагороди, що сплачується суб'єкту ріелторської діяльності за виконання послуг в грошовій формі, а також умови і строк її сплати;

7) права та обов'язки ріелторської організації або ріелтора і споживача ріелторських послуг;

8) умови забезпечення конфіденційності інформації, отриманої під час надання ріелторських послуг;

9) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань та за порушення прав і законних інтересів третіх осіб;

10) порядок та умови розірвання договору;

11) порядок повернення коштів при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором;

12) порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час надання ріелторських послуг та прийняття споживачем ріелторських послуг їх результатів.

У договорі про надання ріелторських послуг можуть бути передбачені й інші істотні умови відповідно до законодавства.

Стаття 29. Документи, що підтверджують виконання договору про надання ріелторських послуг

1. Суб'єкт ріелторської діяльності складає акт про виконання договору про надання ріелторських послуг, який є документом, що підтверджує виконання такого договору та надає право суб'єкту ріелторської діяльності на отримання грошової винагороди від споживача ріелторських послуг за надані для нього ріелторські послуги.

2. Якщо суб'єктом ріелторської діяльності є ріелторська організація, то акт підписується ріелтором, який безпосередньо надавав послуги, керівником такої організації і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою ріелторської організації.

3. Якщо суб'єктом ріелторських послуг є ріелтор - фізична особа - підприємець, то акт підписується ним і споживачем ріелторських послуг та скріплюється печаткою такого ріелтора.

4. Зміст, форма і порядок складання акта про виконання договору про надання ріелторських послуг встановлюються Наглядовою радою.

5. Розмір і порядок оплати ріелторських послуг визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законодавством. Максимальний розмір оплати ріелторських послуг не може перевищувати трьох відсотків вартості нерухомого майна, зазначеного у правочині щодо такого майна. Сума грошової винагороди, що має бути сплачена споживачем ріелторських послуг за виконані для нього ріелторські послуги, обов'язково зазначається в акті.

Стаття 30. Надання ріелторських послуг кільком їх споживачам

1. Суб'єкт ріелторської діяльності має право надавати ріелторські послуги за одним і тим же об'єктом нерухомості і правами на нього кільком споживачам ріелторських послуг одночасно. При цьому умови надання ріелторських послуг повинні бути однаковими для всіх споживачів. Суб'єкт ріелторської діяльності зобов'язаний повідомляти всім споживачам ріелторських послуг відомості про об'єкт нерухомості і права на нього третіх осіб.

Стаття 31. Захист прав третіх осіб

1. Суб'єкт ріелторської діяльності і споживач ріелторських послуг не мають права укладати договір про надання ріелторських послуг без згоди осіб, які мають право на об'єкт нерухомості і права на нього, що є предметом правочину.

2. Якщо в процесі або в результаті виконання договору про надання ріелторських послуг завдано майнової та (або) моральної шкоди третім особам, суб'єкт ріелторської діяльності і споживач ріелторських послуг відшкодовують їм завдані збитки і компенсують моральну шкоду в установленому законодавством порядку.

Розділ VII. ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СПОЖИВАЧІВ РІЕЛТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 32. Права суб'єктів ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності під час здійснення ріелторської діяльності мають право:

1) надавати в установленому законодавством порядку в межах своєї компетенції ріелторські послуги при укладанні правочинів щодо об'єктів нерухомого майна та прав на них на ринку нерухомості;

2) доступу до об'єкта нерухомості, який є предметом правочину, до документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для укладання, виконання чи припинення правочину;

3) рекламувати свою діяльність і об'єкти нерухомості належні споживачу ріелторських послуг;

4) подавати запит та одержувати в порядку, встановленому законодавством, від органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість і правочинів щодо неї, та від інших органів необхідну інформацію про об'єкти нерухомості та права на них, а також у межах договору про надання ріелторських послуг інформацію про юридичних і фізичних осіб, що є сторонами правочину;

5) відмовлятись від надання ріелторських послуг у випадку ненадання споживачем ріелторських послуг інформації та документів, які є необхідними для надання ріелторських послуг, а також у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню ріелторської діяльності;

6) здійснювати інші права, визначені цим та іншими законодавчими актами.

Стаття 33. Обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності під час здійснення ріелторської діяльності зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати ріелторські послуги споживачу ріелторських послуг лише на підставі договору про надання ріелторських послуг;

3) під час укладання, виконання та припинення правочинів щодо нерухомості представляти права та законні інтереси споживача ріелторських послуг;

4) не допускати порушень прав та законних інтересів усіх сторін правочину щодо нерухомості;

5) не вступати із споживачами ріелторських послуг у договірні відносини, умови яких встановлюють обмеження або допускають будь-яку дискримінацію відносно сторін правочину щодо нерухомості;

6) інформувати споживача ріелторських послуг про законодавчі та інші нормативно-правові акти, що мають відношення до ринку нерухомості, та наслідки укладених ним правочинів;

7) не розголошувати інформацію, отриману в процесі надання ріелторських послуг, за винятком випадків, передбачених законом;

8) повідомляти споживача ріелторських послуг про будь-які особисті майнові інтереси в правочині щодо об'єкта нерухомості, належного споживачу ріелторських послуг (крім отримання винагороди від такого споживача за результати професійної діяльності);

9) надавати споживачу ріелторських послуг достовірну та повну інформацію щодо нерухомості, що є предметом правочину, в тому числі прав на неї власника та інших осіб, у разі якщо така інформація може бути отримана на законних підставах;

10) письмово відповідати на письмові звернення споживачів ріелторських послуг;

11) забезпечити ведення архіву виконаних договорів про надання ріелторських послуг і зберігання таких договорів протягом не менше трьох років з дати їх виконання;

12) безперешкодно надавати споживачам ріелторських послуг та іншим уповноваженим на це особам копії сертифіката, кваліфікаційного свідоцтва ріелтора, у тому числі того, який працює у штатному складі ріелторської організації, інформацію про включення суб'єкта ріелторської діяльності до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності;

13) забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення ріелторської діяльності від споживачів ріелторських послуг та/або інших осіб на період виконання ріелторської діяльності. Після надання ріелторських послуг усі документи передаються споживачам таких послуг;

14) не використовувати свої повноваження на шкоду споживача ріелторських послуг, якому та в інтересах якого надаються ріелторські послуги;

15) повідомляти споживача ріелторських послуг про неможливість надання таких послуг у разі виникнення обставин, які позбавляють суб'єкта ріелторської діяльності можливості надавати такі послуги;

16) страхувати свою цивільну відповідальність, пов'язану зі здійсненням ріелторської діяльності;

17) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону;

18) вчасно та в повному обсязі надавати Фонду державного майна України інформацію про зміни, що відбулися у суб'єкта ріелторської діяльності, які є суттєвими для контролю додержання ним вимог цього Закону;

19) виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Стаття 34. Права та обов'язки агентів

1. Агенти по операціях з нерухомістю мають право надавати від імені суб'єктів ріелторської діяльності лише такі ріелторські послуги:

1) подання споживачу інформації про попит та пропозицію на об'єкти нерухомості;

2) підбір варіантів правочину щодо об'єкта нерухомості;

3) допомагати ріелтору в підготовці (оформленні) документів, пов'язаних із здійсненням операції з об'єктом нерухомості.

2. Агенти по операціях з нерухомістю під час здійснення ріелторської діяльності зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів;

2) надавати послуги споживачу ріелторських послуг лише у межах, передбачених договором про надання ріелторських послуг, та згідно з дорученням суб'єкта ріелторської діяльності, у штаті якого агент працює;

3) не розголошувати інформацію, отриману в процесі надання ріелторських послуг, за винятком випадків, передбачених законом;

4) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг у реалізації ними своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та цього Закону.

Стаття 35. Права споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг мають право:

1) вільно вибирати суб'єкта ріелторської діяльності;

2) перевіряти повноваження суб'єкта ріелторської діяльності;

3) одержувати від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про виконання договору про надання ріелторських послуг, у межах умов укладеного між ними договору;

4) контролювати виконання суб'єктом ріелторської діяльності умов договору;

5) вимагати розірвання договору про надання ріелторських послуг у разі невиконання суб'єктом ріелторської діяльності умов договору;

6) вимагати відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяних розірванням договору про надання ріелторських послуг з вини суб'єкта ріелторської діяльності;

7) отримувати у письмовій формі від суб'єкта ріелторської діяльності інформацію про характер і правові наслідки передбачуваної операції з об'єктами нерухомості і правами на них;

8) звертатися з питань порушення їх прав як споживачів ріелторських послуг до Фонду державного майна України, органів захисту прав споживачів, судових органів у порядку, встановленому законодавством.

Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші права, встановлені законом.

Стаття 36. Обов'язки споживачів ріелторських послуг

1. Споживачі ріелторських послуг зобов'язані:

1) здійснювати свої обов'язки, утримуючись від заподіяння шкоди третім особам і їх майну;

2) надавати суб'єкту ріелторської діяльності належним чином оформлені документи, що містять повну та достовірну інформацію про об'єкт нерухомості, права на нього, а також про себе та інших осіб, які мають права на це майно, у межах необхідних для надання ріелторських послуг у відповідності з умовами договору про їх надання;

3) сприяти суб'єкту ріелторської діяльності у якнайшвидшому і повному виконанні зобов'язань за договором про надання ріелторських послуг;

4) своєчасно оплачувати ріелторські послуги ріелторській організації або ріелтору відповідно до умов укладеного договору про надання ріелторських послуг;

5) відшкодовувати суб'єкту ріелторської діяльності витрати, пов'язані з наданням послуг фахівцями, залучення яких передбачено частиною другою статті 10 цього Закону, при проведенні обстеження об'єктів нерухомого майна та наданням ними відповідних висновків, якщо це передбачено договором про надання ріелторських послуг.

Споживачі ріелторських послуг можуть мати інші обов'язки, передбачені законодавством.

2. Невиконання або неналежне виконання споживачем ріелторських послуг зазначеного у пункті 2 частини першої цієї статті обов'язку звільняє суб'єкта ріелторської діяльності від відповідальності за шкоду, заподіяну споживачу ріелторських послуг чи третім особам, внаслідок правомірних дій суб'єкта ріелторської діяльності, які він вчиняв на підставі наданої йому споживачем ріелторських послуг інформації.

Стаття 37. Відповідальність суб'єктів ріелторської діяльності та агентів

1. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти, які перебувають у трудових відносинах з ними, несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законом.

2. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору про надання ріелторських послуг, у тому числі за недостовірну інформацію щодо об'єкта нерухомості або його власників, відповідно до умов договору та закону.

Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про ріелторську діяльність

1. Посадові особи, громадяни, юридичні особи та суб'єкти ріелторської діяльності, винні в порушенні законодавства про ріелторську діяльність, несуть відповідальність відповідно до закону.

Стаття 39. Вирішення спорів, пов'язаних з ріелторською діяльністю

1. Спори, пов'язані з ріелторською діяльністю, вирішуються в судовому порядку.

Розділ VIII. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 40. Порядок та умови інформаційного забезпечення ріелторської діяльності

1. Суб'єкт ріелторської діяльності, у межах переліку доручень, обумовлених із споживачем ріелторських послуг у договорі про надання ріелторських послуг та у довіреності (договорі доручення), має право проводити збір та отримання інформації і документів, необхідних для укладення правочину щодо об'єкта нерухомості, забезпечення його нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також виконання такого правочину.

2. Підставою для надання суб'єктам ріелторської діяльності зазначеної у частині першій цієї статті інформації є відповідний письмовий запит з додатком копій договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем ріелторських послуг, та довіреності (договору доручення) споживача на отримання такої інформації.

3. Суб'єкт ріелторської діяльності має право на одержання у встановленому порядку від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств житлово-комунального господарства, інших підприємств, установ та організацій, а також інших посадових осіб інформації про об'єкти нерухомості, щодо яких укладено договір про надання ріелторських послуг, та їх характеристики (за умови, що відповідні об'єкти нерухомості не належать до режимних об'єктів, розголошення інформації про які заборонено законодавством України), а також відомостей про власників даних об'єктів нерухомості та інших осіб, які мають права на ці об'єкти.

4. До органів, що здійснюють виконання запитів суб'єктів ріелторської діяльності про надання їм інформації, зазначеної у цій статті, відносяться:

1) органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - в обсязі відомостей, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

2) органи, що здійснюють у встановленому порядку ведення державного земельного кадастру, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - в обсязі відомостей, включених до відповідних державних реєстрів, утримувачами яких є ці органи, а також інших баз даних про нерухоме майно з відкритим доступом;

3) органи внутрішніх справ - в обсязі відомостей про реєстрацію громадян за адресою об'єкта нерухомості, що є предметом договору;

4) органи державної податкової служби - в обсязі відомостей про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів у відчужувача нерухомого майна та/або по об'єкту нерухомості, що є предметом договору;

5) державні нотаріальні контори (приватні нотаріуси) - в обсязі відомостей про відсутність заборони відчуження та арешту (інших обтяжень) на об'єкт нерухомості, що є предметом договору;

6) органи державної реєстрації актів цивільного стану - в обсязі відомостей про наявність або про відсутність актового запису про укладення або розірвання шлюбу, а також про народження або смерті осіб, які мають право на об'єкт нерухомості, що є предметом договору

7) органи опіки та піклування, установи охорони здоров'я, районні (міські) відділи соціального забезпечення - в обсязі відомостей, необхідних для встановлення дієздатності особи, що відноситься до окремих категорій громадян (малолітні та неповнолітні діти та інші особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, інваліди, пенсіонери та інші);

8) органи житлово-комунального господарства та організації, що здійснюють експлуатацію об'єктів нерухомості житлового і нежитлового фондів - в обсязі відомостей про відсутність заборгованості з оплати за надані послуги по об'єкту нерухомості, що є предметом договору.

Інформація на запити суб'єктів ріелторської діяльності може бути надана іншими органами, організаціями, установами, підприємствами та посадовими особами у межах встановлених законодавством.

5. Збір, надання та використання інформації, передбачені цим Законом, здійснюються з урахування вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Стаття 41. Конфіденційність інформації, пов'язаної з ріелторською діяльністю

1. Суб'єкти ріелторської діяльності та агенти по операціях з нерухомістю зобов'язані забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в процесі надання ріелторських послуг споживачеві таких послуг. Обов'язок дотримання конфіденційності залишається в силі після завершення відносин між суб'єктом ріелторської діяльності і споживачем ріелторських послуг.

2. Дотримання конфіденційності інформації передбачає її нерозголошення, а також обов'язок не використовувати цю інформацію в особистих цілях або в інтересах третьої сторони.

3. Без згоди споживача ріелторських послуг суб'єкт ріелторської діяльності має право подавати відомості виключно за запитами суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

4. Вимоги про збереження конфіденційності інформації поширюються на:

1) всі матеріали і документи як на паперових, так і на електронних носіях, зібрані та підготовлені суб'єктом ріелторської діяльності в процесі здійснення ріелторської діяльності;

2) відомості, отримані суб'єктом ріелторської діяльності або агентом від споживача ріелторських послуг, у тому числі при наданні йому консультаційних послуг;

3) інформацію про споживача ріелторських послуг, що стала відомою суб'єкту ріелторської діяльності або агенту в процесі здійснення ріелторської діяльності;

4) відомості, пов'язані з комерційною діяльністю споживача ріелторських послуг, що становлять комерційну таємницю, доступ до яких обмежений відповідно до законодавства;

5) інформацію про об'єкти нерухомості, права на них.

5. З метою дотримання конфіденційності інформації суб'єкт ріелторської діяльності зобов'язаний:

1) забезпечувати збереження документів споживача ріелторських послуг у місці, що виключає доступ сторонніх осіб;

2) надавати консультації споживачу ріелторських послуг, проводити з ним переговори за умови відсутності сторонніх осіб.

Доступ до документів, що містять конфіденційну інформацію, повинні мати лише ріелтори, що надають ріелторські послуги, та агенти, які виконують роботи відповідно до їх посадових обов'язків та регламенту надання ріелторських послуг.

Стаття 42. Оскарження відмови в наданні інформації

1. Відмова посадової особи чи органа, зазначених у статті 39 цього Закону, у наданні суб'єкту ріелторської діяльності запитуваної інформації може бути оскаржена до органу вищого рівня у порядку підлеглості або у судовому порядку.

Стаття 43. Висвітлення інформації з питань ріелторської діяльності

1. У друкованих засобах масової інформації, що видаються саморегулівними організаціями ріелторів, публікуються:

1) висвітлення досвіду ріелторської діяльності, що здійснюється з урахуванням вимог цього Закону та Закону України "Про захист персональних даних";

2) інформація про включення суб'єктів ріелторської діяльності до Державного реєстру суб'єктів ріелторської діяльності та зміни до нього, а також інформація про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва чи сертифіката та виключення суб'єктів ріелторської діяльності із зазначеного Реєстру;

3) інформація про підвищення кваліфікації ріелторами - членами саморегулівних організацій;

4) перелік навчальних закладів (підприємств установ, організацій), що здійснюють професійну підготовку та підвищення кваліфікації ріелторів.

2. Інформація, визначена в частині першій цієї статті, може оприлюднюватися в інших засобах масової інформації.

Стаття 44. Реклама ріелторської діяльності

1. Суб'єкти ріелторської діяльності мають право на рекламу, зміст якої має відповідати вимогам законодавства України.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня опублікування.

2. У Законі України від 09.12.2011 N 4107 "Про Фонд державного майна України":

1) абзац перший частини першої статті 1 після слів "професійної оціночної діяльності" доповнити словами "ріелторської діяльності";

2) частину першу статті 4 доповнити пунктом "9)" такого змісту:

"9) реалізація державної політики у сфері ріелторської діяльності, регулювання та контроль за ріелторською діяльністю.";

3) частину першу статті 5 доповнити пунктом "18)" такого змісту:

"18) у сфері ріелторської діяльності:

здійснює:

державне регулювання ріелторської діяльності;

контроль за виконанням суб'єктами ріелторської діяльності та ріелторами вимог законодавства;

утворює відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наглядову раду з питань ріелторської діяльності з числа представників Фонду державного майна України, представників, делегованих іншими органами державної влади, представників громадських організацій, науковців, фахівців у сфері ріелторської діяльності; інші консультативні, дорадчі, допоміжні органи та організовує їх роботу, бере участь у їх роботі;

організовує професійну підготовку ріелторів, затверджує вимоги до керівників суб'єктів ріелторської діяльності та ріелторів, що працюють у їх складі;

затверджує склад та порядок роботи екзаменаційних комісій з професійної підготовки ріелторів, організовує їх роботу, затверджує програми навчання та складання іспитів;

визнає статус саморегулівних організацій ріелторів, їх об'єднань та здійснює контроль за додержанням ними правил ріелторської діяльності;

сприяє розвитку громадського регулювання ріелторської діяльності;

веде у визначеному ним порядку Державний реєстр ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності;

здійснює методичне регулювання у сфері ріелторської діяльності;

вживає заходів, спрямованих на впровадження у вітчизняну практику ріелторської діяльності міжнародних норм і правил ріелторської діяльності, спрямованих на вдосконалення ріелторської діяльності;

сприяє створенню конкурентного середовища серед суб'єктів ріелторської діяльності;

провадить іншу діяльність, пов'язану із здійсненням наданих законодавством повноважень з державного регулювання ріелторської діяльності.".

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до доручення Президента України В. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813.

Розробка проекту Закону зумовлена необхідністю врегулювання проблемних питань провадження господарської діяльності. Зокрема це стосується внесення змін у облікових даних платника податків та зміни податкової адреси платника податків.

Наразі діяльність ріелторів у нашій державі законодавчо не врегульована. Як правило здійснення таких послуг представлене у вигляді підприємницької діяльності з надання інформаційних послуг.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання сторонам правочинів з нерухомістю послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням таких правочинів, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються, так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Крім того, непоодинокими є випадки присутності на ринку "чорних" маклерів, головним завданням яких є не надання клієнтам ріелторських послуг, а пряме шахрайство.

Все це негативно відбивається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на інвестиційному кліматі в Україні на ринку нерухомості.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

Реалізація зазначеної мети можливо здійснити шляхом прийняття окремого законодавчого акту.

3. Правові аспекти

Проект Закону регулює відносини у сфері ріелторської діяльності.

Базовими нормативно-правовими актами у цій сфері є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України та закони України, у яких визначено окремі питання, пов'язані із провадженням діяльності.

Реалізація проекту Закону не потребує розроблення нових законодавчих актів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових матеріальних та фінансових витрат із державного та місцевого бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження із Фондом державного майна, Держпідприємництвом, Мінфіном, Мін'юстом.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується розвитку адміністративно-територіальних одиниць та не потребує погодження з місцевими органами виконавчої влади.

7. Запобігання корупції

Проект Закону не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.

8. Громадське обговорення

Проект Закону потребує проведення консультацій із громадськістю.

Відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" з метою проведення громадського обговорення проект Закону оприлюднено на офіційному сайті Мінекономрозвитку.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону потребує погодження із представниками всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

10. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері.

 

Заступник Міністра економічного
розвитку і торгівлі України -
керівник апарату

В. П. Павленко

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності"

1. Проблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону розроблено на виконання пункту 7 доручення Кабінету Міністрів України від 03.12.2011 N 57523/1/1-11 до доручення Президента України В. Януковича від 29.11.2011 N 1-1/2813.

Розробка проекту Закону зумовлена необхідністю врегулювання проблемних питань провадження господарської діяльності. Зокрема це стосується внесення змін у облікових даних платника податків та зміни податкової адреси платника податків.

Відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської діяльності, як окремого виду господарської діяльності, щодо надання сторонам правочинів з нерухомістю послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням таких правочинів, призводить до того, що досить часто ріелторською діяльністю займаються, так звані "сірі" ріелтори, що діють напівлегально.

Крім того, непоодинокими є випадки присутності на ринку "чорних" маклерів, головним завданням яких є не надання клієнтам ріелторських послуг, а пряме шахрайство.

Все це негативно відбивається, як на рівні захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, так і в цілому на інвестиційному кліматі в Україні на ринку нерухомості.

2. Цілі державного регулювання

Метою проекту Закону є визначення правових засад здійснення ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, забезпечення належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

Досягнути мети регуляторного акта можливо шляхом розробки окремого Закону, який визначатиме:

поняття "ріелторська діяльність", "ріелтор", "суб'єкт ріелторської діяльності", "споживач ріелторських послуг";

професійні вимоги до ріелторів;

загальні засади державного регулювання у сфері ріелторської діяльності та саморегулювання ріелторської діяльності;

права та обов'язки суб'єктів ріелторської діяльності і споживачів ріелторських послуг;

види ріелторської діяльності;

істотні положення договору про надання ріелторських послуг;

максимальний розмір та порядок оплати ріелторських послуг;

відповідальність за порушення законодавства про ріелторську діяльність.

Інших альтернативних способів досягнення мети проекту Закону немає.

4. Механізм, який застосовується для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Розв'язання проблемних питань відбувається у спосіб розробки проекту Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності".

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акту

Прийняття проекту Закону дозволить забезпечити:

- ефективне функціонування ринку нерухомості шляхом чіткого визначення прав та обов'язків ріелторів та суб'єктів ріелторської діяльності, порядку їх допуску до зайняття цією діяльністю, створення системи професійних стандартів у цій сфері;

- належне регулювання ріелторської діяльності шляхом поєднання її державного регулювання та професійного самоврядування ріелторів;

- підвищення рівня захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері;

- покращення інвестиційної привабливості України за рахунок забезпечення прозорості ринку нерухомості та підвищення якості ріелторських послуг.

6. Очікувані результати прийняття акта

Вигоди

Витрати

Сфера інтересів держави

Систематизація та законодавче закріплення ріелторської діяльності

Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів відсутні

Сфера інтересів суб'єктів господарювання

Усунення недобросовісної конкуренції та встановлення загальних правил ріелторської діяльності.

Витрати пов'язані з організацією ріелторської діяльності

Сфера інтересів громадян

Захист інтересів як споживачів ріелторських послуг при купівлі-продажу нерухомості

Витрати відсутні

Прийняття Закону України "Про особливості провадження ріелторської діяльності" дозволить підвищити рівень захисту прав та законних інтересів споживачів ріелторських послуг, якими є як власники нерухомості, так і її покупці та зменшення кількості зловживань у цій сфері.

7. Строки дії акта

Зазначений регуляторний акт набирає чинності з дати його опублікування та строк дії акта не обмежується у часі.

8. Показники результативності акта

1. Проект розроблено з метою вдосконалення механізму надання ріелторських послуг.

2. Коло суб'єктів господарювання на яких поширюватиметься дія акта, є суб'єкти господарювання, які надають ріелторські послуги.

3. Збільшення розміру коштів та часу, що витрачатимуться суб'єктами господарювання, пов'язаними з виконанням вимог акта, не передбачається.

4. Рівень поінформованості суб'єктів господарювання з основних положень акта - середній, оскільки для інформування суб'єктів господарювання з основних положень акта зазначений акт розміщено на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

5. Додаткових надходжень до бюджету від впровадження проекту нормативного акта не передбачається.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результатів

Базове та повторне відстеження результативності зазначеного акту здійснюється відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Базове відстеження результативності проекту регуляторного акту здійснюється до дня набрання ним чинності.

Метод проведення відстеження результативності - соціологічний. Для участі в соціологічному опитуванні будуть залучені суб'єкти господарювання - платники податку, на яких поширюється дія цього регуляторного акта.

В подальшому, оцінка результативності регуляторного акта буде здійснюватися шляхом проведення повторного та періодичних відстежень.

Повторне відстеження результативності нормативно-правового акта здійснюватиметься через рік від дня набрання ним чинності, але не пізніше двох років.

 

Директор департаменту
державної регуляторної
політики Мінекономрозвитку

Г. М. Яцишина

Опрос