Идет загрузка документа (55 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно ценообразования (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 21.07.2011

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1) статтю 1883 викласти у такій редакції:

"Стаття 1883. Невиконання законних вимог посадових осіб уповноважених органів з державного контролю (нагляду) за цінами

Невиконання законних вимог посадових осіб уповноважених органів з державного контролю (нагляду) за цінами щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

2) статтю 2445 викласти у такій редакції:

"Стаття 2445. Органи державного контролю за цінами

Центральний орган виконавчої влади з питань державного контролю за цінами розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог посадових осіб уповноважених органів державного контролю за цінами (статті 1652, 1883).

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань державного контролю за цінами розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади з питань державного контролю за цінами та уповноважені ним посадові особи.";

3) частину першу статті 2446 після слова і цифр "(статті 791, 96, 97)" доповнити словами і цифрами "та невиконанням законних вимог посадових осіб уповноважених органів з державного контролю (нагляду) за цінами в частині дотримання замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності у будівельній сфері нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій (стаття 1883)".

2. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 18 - 22, ст. 144):

1) у статті 189:

частину першу викласти у такій редакції:

"1. Ціна у цьому Кодексі є еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягають продажу (реалізації) у грошовій формі, який може застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються у системі оподаткування.";

частини третю і четверту замінити частиною такого змісту:

"3. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.";

2) у частині першій статті 190 після слова "державні" доповнити словом "регульовані";

3) статтю 191 викласти у такій редакції:

"Стаття 191. Державні регульовані ціни

1. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до компетенції у встановленому законодавством порядку.

2. Регулювання цін здійснюється відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення".

3. Закон України "Про ціни і ціноутворення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., N 52, ст. 650; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 10, ст. 36, N 33, ст. 225; 1999 р., N 24, ст. 210; 2003 р., N 30, ст. 247; 2004 р., N 12, ст. 155, N 13, ст. 181; 2006 р., N 47, ст. 462; із змінами, внесеними законами України від 1 липня 2010 року N 2404-VI і від 9 липня 2010 року N 2479-VI) викласти у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ціни і ціноутворення

Цей Закон визначає основні засади цінової політики в Україні і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері ціноутворення.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) встановлення ціни - затвердження (фіксація) розміру ціни;

2) застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;

3) знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації);

4) доплата - збільшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації);

5) постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат суб'єкта господарювання, пов'язаних з обігом товару, що склалися в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку, необхідного йому для провадження господарської діяльності; гранична постачальницько-збутова надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, при встановленні ціни товару;

6) продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на еквівалент у грошовій формі або інший вид компенсації його вартості;

7) товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації);

8) товарний ринок - сфера обігу однорідних товарів;

9) торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб'єкта господарювання, пов'язаних з обігом товару, що склалися в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку, необхідного для провадження господарської діяльності; гранична торговельна надбавка (націнка) є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб'єктом господарювання при реалізації товару у роздрібній торгівлі;

10) норматив рентабельності - рівень прибутковості, що визначається суб'єктом господарювання під час формування ціни; граничний норматив рентабельності - максимально допустимий його розмір, який може враховуватися суб'єктом господарювання при встановленні ціни товару;

11) декларування зміни ціни - інформування суб'єктом господарювання у встановленому порядку державного органу, уповноваженого здійснювати державне цінове регулювання, про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної;

12) формування ціни - механізм визначення розміру ціни на товар;

13) ціна - еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації) у грошовій формі, який може застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються у системі оподаткування;

14) фіксована ціна - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до компетенції у встановленому законодавством порядку;

15) гранична (максимальна або мінімальна) ціна - максимально (або мінімально) допустимий розмір ціни, який може застосовуватись суб'єктом господарювання;

16) ціноутворення - процес формування та встановлення цін;

17) державні регульовані ціни - ціни, що запроваджуються Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до компетенції у встановленому законодавством порядку;

18) вільні ціни - ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері ціноутворення.

Стаття 3. Законодавство про ціни і ціноутворення

Законодавство про ціни і ціноутворення складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Розділ II
ЦІНОВА ПОЛІТИКА

Стаття 4. Основні напрями державної цінової політики

Державна цінова політика є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

розвитку національної економіки та підприємницької діяльності;

протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення;

розширення сфери застосування вільних (ринкових) цін;

збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості;

соціальних гарантій населенню у разі зростання цін;

необхідних економічних гарантій для виробників;

орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення

1. Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної цінової політики;

здійснює у встановленому ним порядку державне регулювання ціноутворення, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

Стаття 6. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ціноутворення

Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 7. Державне управління у сфері ціноутворення

1. Координація роботи з реалізації цінової політики, економічного аналізу рівня та динаміки цін, внесення пропозицій щодо формування та реалізації цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

2. Формування кошторисної нормативної бази у будівництві, порядок її застосування при будівництві із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та містобудування.

Стаття 8. Цінова політика у сферах діяльності суб'єктів природних монополій

Цінова політика у сферах діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється відповідно до законодавства про природні монополії.

Стаття 9. Соціальні гарантії населенню у разі зростання цін

1. Органи виконавчої влади послідовно здійснюють заходи щодо забезпечення соціальних гарантій населенню, насамперед малозабезпеченим сім'ям, шляхом запровадження системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін та індексації доходів соціально-економічних груп населення.

2. Громадяни мають право оскаржити в суді неправомірні дії органів державної влади та суб'єктів господарювання і вимагати відшкодування завданих їм збитків у разі реалізації їм товарів з порушенням вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

Розділ III
ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 10. Види цін

Суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:

вільні ціни;

державні регульовані ціни.

Стаття 11. Вільні ціни

Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Стаття 12. Державні регульовані ціни

1. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері природних монополій.

У визначеному Кабінетом Міністрів України порядку державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку та встановили ціни з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації)).

3. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону регулюють ціни.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.

4. У випадках, передбачених законами, при встановленні державних регульованих цін на товари до складу таких тарифів органами, які відповідно до цього Закону регулюють ціни, обов'язково включається розмір інвестиційної складової тарифу.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

Стаття 13. Способи державного регулювання цін

1. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення:

фіксованих цін;

граничних (максимальних або мінімальних) цін;

граничних (максимальних) рівнів торговельної надбавки (націнки), постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);

граничних нормативів рентабельності;

розміру постачальницької винагороди;

розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження декларування зміни цін.

2. Кабінет Міністрів України може запроваджувати інші способи державного регулювання цін.

Стаття 14. Порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари

1. Під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку товарів.

2. Порядок державного регулювання внутрішнього ціноутворення на експортні (імпортні) товари визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Міждержавний обмін товарами здійснюється за цінами, визначеними відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15. Гарантії, що надаються суб'єктам господарювання під час державного регулювання цін

1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

2. Установлення органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування такої різниці за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.

Розділ V
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ (НАГЛЯД) ТА ДЕРЖАВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ У СФЕРІ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 16. Органи державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері ціноутворення

1. Органами державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є:

центральний орган виконавчої влади з питань державного контролю за цінами;

центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та містобудування, що здійснює контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів та нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій.

2. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог до формування, встановлення і застосування державних регульованих цін та державне спостереження встановлюються цим Законом, Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та іншими законами України.

Стаття 17. Основні функції уповноважених органів

Основними функціями уповноважених органів державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері ціноутворення є:

1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог до формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;

3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Стаття 18. Права уповноважених органів у сфері ціноутворення

Уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:

достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування регульованих цін;

бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, установленням та застосуванням регульованих цін;

наявності свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для проведення заходів державного нагляду (контрою) за дотриманням вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін;

6) приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін;

7) надавати обов'язкові для виконання приписи органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання про усунення порушень вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін.

Стаття 19. Державне спостереження у сфері ціноутворення

1. Державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки розвитку цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін.

2. Перелік товарів, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері ціноутворення, та порядок його проведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. За результатами державного спостереження у сфері ціноутворення визначаються методи впливу на економічні процеси та цінову ситуацію на товарних ринках.

Стаття 20. Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення

1. До суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:

1) порушення вимог до формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки;

2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів;

3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей та матеріалів - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.

Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.

3. Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України.".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

  

Голова
Верховної Ради України

 

  

* * *

Пояснювальна записка
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення" (далі - проект Закону) розроблено на виконання вимог Указу Президента України від 27.09.2007 N 921 "Про Концепцію удосконалення державного регулювання природних монополій".

Прийняття проекту Закону обумовлено необхідністю визначення основних засад реалізації цінової політики, ціноутворення та державного контролю за цінами в країні, сприяння ефективному захисту економічної конкуренції та вдосконаленню державного регулювання діяльності природних монополій у сфері ціноутворення.

Неузгодженість законодавства, яке на сьогодні регулює питання ціноутворення в окремих галузях економіки, призводить до правових колізій і унеможливлює проведення єдиної узгодженої цінової політики в країні.

Прийняття проекту Закону обумовлено необхідністю поширення положень законодавства у сфері ціноутворення на фізичних осіб - підприємців, які займають значний сегмент економіки країни.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону спрямований на забезпечення реалізації цінової політики в країні, запровадження єдиного порядку ціноутворення, ефективного подолання кризових ситуацій на товарних та споживчому ринках, удосконалення регулювання діяльності суб'єктів господарювання на ринках природних монополій, чіткого визначення компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення цінової політики, усунення правових колізій щодо компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині запровадження державного регулювання цін та контролю за цінами.

Проект Закону визначає підстави для запровадження державного регулювання цін (тарифів, плати, ставок або зборів, крім ставок і зборів, що використовуються у системі оподаткування), види державного регулювання цін, порядок їх застосування, диференціюючи адміністративні та ринкові методи. Законопроект чітко розмежовує компетенцію Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження державного регулювання цін та здійснення контролю за дотриманням його вимог.

Для оперативного реагування на зміни рівнів цін на відповідних товарних ринках та запобігання їх різкому зростанню проектом Закону визначаються засади і порядок здійснення державних цінових спостережень у вигляді моніторингу цін, складові його проведення, зокрема збір інформації.

Для забезпечення неухильного виконання вимог законодавства про ціни і ціноутворення проект Закону встановлює диференційовану адміністративно-господарську відповідальність за його порушення та чітко визначений перелік видів порушень.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність із вимогами проекту Закону передбачено внесення відповідних змін до Господарського кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Правові аспекти

Проект Закону розроблено відповідно до Конституції України, законодавства України, що регулює питання ціноутворення, Господарського кодексу України, Указу Президента України від 27.09.2007 N 921 "Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій" тощо.

Нормативно-правовою базою у даній сфері є положення пункту 3 статті 116 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про ціни і ціноутворення", "Про державну податкову службу в Україні", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про підтримку сільського господарства", "Про молоко та молочні продукти", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру", "Про житлово-комунальні послуги" тощо.

Реалізація проекту Закону потребує розроблення нормативно-правових актів щодо порядку формування цін у відповідних галузях економіки.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону погоджено з Мінфіном, Мін'юстом, Мінрегіонбудом та Антимонопольним комітетом. Мін'юстом висловлено зауваження, які враховано. Мінфіном, Держкомпідприємництвом та Антимонопольним комітетом висловлено зауваження, які враховано частково.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону було розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономіки з метою громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Прогноз результатів

Реалізація проекту Закону дасть змогу вдосконалити законодавство про ціни і ціноутворення, сприятиме здійсненню єдиної ефективної цінової політики в державі та захисту соціально незахищених верств населення, створить умови для запобігання виникненню кризових явищ в економіці країни, сприятиме наповненню дохідної частини державного бюджету.

  

Виконуючий обов'язки Голови комісії
з проведення реорганізації
Міністерства економіки України

В. Мунтіян

"___" ____________ 2011 р.

 

* * *

Аналіз регуляторного впливу
за умови прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення"

1. Проблеми, які пропонується розв'язати

Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення" (далі - проект Закону) розроблено на виконання вимог Указу Президента України від 27.09.2007 N 921 "Про Концепцію удосконалення державного регулювання природних монополій" з метою удосконалення механізму реалізації цінової політики держави та приведення державного регулювання цін у відповідність з вимогами ринкових відносин.

Актуальність та доцільність розроблення проекту Закону обумовлена наступним.

Існуючі механізми реалізації цінової політики держави та законодавство про ціноутворення були сформовані на початкових етапах реформування вітчизняної економіки і не відповідають вимогам, що висуваються на сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави. Закон України "Про ціни і ціноутворення" набув чинності в 1990 році і залишився практично незмінним до цього часу і передбачає лише окремі загальні положення встановлення та застосування цін, організації контролю за їх дотриманням. Цим Законом недостатньо врегульовані повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері встановлення і застосування цін, процедури прийняття відповідних рішень, що не повною мірою забезпечує реалізацію цінової політики, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, стабільності оптових і роздрібних цін.

Відсутність законодавчого визначення термінів, що стосуються питань ціноутворення, призводить до неоднозначного розуміння окремих положень чинного Закону України "Про ціни і ціноутворення" та неефективного використання його норм на практиці.

Виникають ситуації, коли положення чинного Закону, всупереч нормам Господарського кодексу України, застосовуються не до всіх суб'єктів господарювання. Зокрема, сфера застосування чинного Закону України "Про ціни і ціноутворення" не поширюється на фізичних осіб-підприємців. Водночас діяльність фізичних осіб-підприємців на окремих ринках займає значний сегмент економіки і значно впливає на цінову ситуацію на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари.

Так, згідно з даними офіційної статистики, частка фізичних осіб-підприємців, які займаються реалізацією продуктів харчування становить: у західних регіонах - 80 - 90 відсотків від загальної кількості суб'єктів господарювання, в інших регіонах - близько 60 відсотків.

Відсутність державного регулювання цін у цьому секторі економіки сприяє розвитку спекулятивних проявів, зростанню кількості посередників, перекупки (скупки) та тіньового обігу товарів, в першу чергу на ринках продовольства.

2. Цілі державного регулювання

Метою прийняття проекту Закону є удосконалення законодавства, що регулює питання ціноутворення і приведення його у відповідність з нормами Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України "Про природні монополії", інших актів законодавства та вимог ринкових відносин, а також усунення проблемних питань, які виникають при застосуванні норм законодавства з питань ціноутворення на практиці.

Крім того, основними цілями запропонованого регуляторного акта є:

забезпечення дотримання вимог законодавства з питань ціноутворення;

встановлення економічно обґрунтованих цін;

упередження та припинення порушень у сфері ціноутворення;

забезпечення дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

створення економічних гарантій для виробників та споживачів;

забезпечення захисту громадян від цінового тиску та недопущення дестабілізації цінової ситуації на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари першої необхідності;

усунення неоднозначності трактувань норм законодавства з питань ціноутворення;

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

Регулювання цін відповідно до Господарського кодексу України є одним із основних засобів державного регулювання господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Умови, обсяги, сфера та порядок застосування державного регулювання господарської діяльності, здійснення контролю і нагляду за додержанням вимог законодавства у відповідних сферах, а також органи, уповноважені здійснювати зазначене, визначаються виключно законами.

Єдиним альтернативним способом для вирішення зазначених питань є внесення локальних змін до чинного Закону України "Про ціни і ціноутворення". З урахуванням того, що зазначений Закон прийнято у 1990 році, він не враховує соціально-економічних змін, що відбулися протягом останніх 20 років, та базується на принципах централізованого управління економікою.

Тому внесення змін до цього Закону є недоцільним, оскільки, по суті, зведеться до розроблення нової редакції Закону.

Інших альтернативних способів вирішення проблеми не існує.

4. Опис механізмів, які пропонується застосувати для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Проект Закону передбачає врегулювання державою відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін усіма суб'єктами господарювання.

За своєю структурою проект Закону складається з 5 розділів, положеннями яких передбачено визначення термінів, визначено сферу його застосування, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання та встановлення цін, правові підстави запровадження регулювання цін у разі виникнення кризових ситуацій на споживчих ринках тощо. У проекті Закону передбачено застосування разом з адміністративними також ринкових механізмів регулювання цін.

Регуляторним актом визначено правові засади здійснення контрольно-наглядових функцій, визначено уповноважений орган виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та його функції, вичерпний перелік підстав здійснення контролю за цінами та притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства з питань ціноутворення, що чітко регламентує діяльність контролюючих органів у межах повноважень, визначених Конституцією України.

Вказані новації усувають негативні фактори адміністративного впливу на розвиток підприємництва.

Статтею 20 проекту Закону пропонується встановити розміри штрафів за певні види порушення законодавства про ціни і ціноутворення. Розміри штрафів визначено виходячи з цілей застосування санкцій.

Найважливішою метою застосування санкцій є створення превентивного, "стримуючого" ефекту. Оскільки мотивом здійснення порушень цінового законодавства є, як правило, отримання певної економічної вигоди, то превентивний ефект санкції може бути реалізований лише за умови, що незаконні доходи будуть з її допомогою повністю вилучені.

Одночасно статтею 20 проекту Закону передбачено, як один з видів господарсько-адміністративної санкції, повернення коштів адресному споживачеві (зокрема, при наданні житлово-комунальних послуг). В інших випадках, коли неможливо встановити адресу споживача, проектом Закону передбачено стягнення необґрунтованої виручки до державного бюджету. Водночас вказана позиція не позбавляє права будь-якого споживача на відшкодування завданих йому збитків у порядку визначеному статтею 22 Цивільного кодексу України. Оскільки вказані питання врегульовані положеннями Цивільного кодексу, включення їх до проекту Закону є недоцільним.

Крім того, проектом Закону передбачається внесення змін до статті 189 Господарського кодексу України з метою узгодження законодавства про ціни і ціноутворення, що надасть змогу суб'єктам господарювання чітко орієнтуватися у питаннях ціноутворення, та статті 191 цього Кодексу з метою узгодження його положень із положеннями законів України "Про природні монополії", "Про телекомунікації" тощо. Внесення вказаних змін передбачає також визначення повноважень Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в частині запровадження державного регулювання цін.

Проектом Закону передбачається внесення змін до статті 188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності посадових осіб суб'єктів господарювання за перешкоджання здійсненню функцій органами державного контролю (нагляду) за цінами, що усуває прогалини в законодавстві, які виникли із введенням в дію статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Досягнення визначених цілей регуляторного акта забезпечується шляхом:

чіткого розмежування повноважень органів влади щодо державного регулювання цін;

притягнення до відповідальності суб'єктів відносин за встановлення економічно необґрунтованих цін і тарифів;

визначення спеціально уповноваженого органу, який буде здійснювати нагляд та контроль за цінами;

здійснення нагляду та контролю за дотриманням порядку формування, встановлення та застосування цін.

Зовнішніми факторами, які сприятимуть досягненню визначених цілей, є:

посилення співпраці між владою, бізнесом та громадськістю;

підвищення рівня довіри суб'єктів господарювання до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Проект Закону є базовим. Таким чином, негативними обставинами, які можуть впливати на виконання Закону можуть бути:

прийняття рівноцінних нормативно-правових актів без врахування норм цього Закону;

загострення інфляційних процесів на світових ринках.

Проект Закону базується на основних принципах економіки і таким чином, виконання його вимог не потребує наявності у спеціалістів відповідного фаху спеціальних знань або проходження спеціальної підготовки.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта

Прийняття регуляторного акта дозволить вирішити конкретні завдання цінової політики держави та забезпечить:

удосконалення норм чинного законодавства з питань ціноутворення;

реалізацію законодавства про захист економічної конкуренції;

ефективне використання на практиці норм законодавства з питань ціноутворення за рахунок визначення термінології;

врегулювання відносин між суб'єктами господарювання та контролюючими органами.

Прийняття проекту Закону забезпечить прозорий механізм ціноутворення, нагляду та контролю за дотриманням законодавства з питань ціноутворення, однозначний підхід при здійсненні регулювання цін та його відповідності ринковим умовам.

Об'єкт впливу

Витрати

Вигоди

Населення

витрат не зазнає

захист громадян від цінового тиску та стабілізація цінової ситуації на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари першої необхідності

Суб'єкти господарювання

у разі порушення державної дисципліни цін понесуть витрати у вигляді економічних санкцій у передбачених законом розмірах

упередження порушень державної дисципліни цін створення гарантій для виробників та споживачів товарів

Об'єкт впливу

Витрати

Вигоди

Держава

реалізація Закону здійснюється у межах повноважень органів виконавчої влади і додаткових витрат не потребує

посилення ефективності державного регулювання та контролю за цінами наповнення Державного бюджету за рахунок стягнення адміністративно-господарських санкцій

7. Строк дії регуляторного акта

Термін дії не обмежений.

8. Показники результативності акта

Реалізація акта не потребує додаткових витрат із державного бюджету.

Враховуючи, що у разі порушення державної дисципліни цін до суб'єктів господарювання будуть застосовані економічні санкції у вигляді вилучення всієї необґрунтовано отриманої виручки та штрафу в розмірі необґрунтовано отриманої виручки, додатковим показником результативності є рівень загальних грошових надходжень до держбюджету у вигляді економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись до дня набрання чинності цим регуляторним актом шляхом аналізу відповідних статистичних даних та опитування суб'єктів господарювання.

Повторне відстеження здійснюватиметься через один рік після набрання чинності цим регуляторним актом через опитування відповідних суб'єктів господарювання та аналіз інформації від центральних органів виконавчої влади.

Строк виконання заходів з повторного відстеження - 30 днів.

За результатами повторного відстеження відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження.

У разі надходження пропозицій та зауважень, які заслуговують на увагу, або виявлення неврегульованих питань та проблем розглядатиметься необхідність унесення відповідних змін до чинної нормативно-правової бази України.

  

Виконуючий обов'язки голови комісії
з проведення реорганізації
Міністерства економіки України

В. Мунтіян

  

Опрос