Идет загрузка документа (28 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Относительно соответствия статьям 6, 8, 17, 19, 75, 85, 91, 92, 113, 116 и 117 Конституции Украины (конституционности) пунктов 1, 4 - 6 постановления Кабинета Министров Украины от 17 июля 2009 года N 750 "Вопросы Государственной миграционной службы Украины" (с изменениями, внесенными постановлением от 29 июля 2009 года N 810); пункта 2 постановления Кабинета Министров Украины от 29 июля 2009 года N 807 "Некоторые вопросы организации деятельности Государственной миграционной службы", а также пункта 4 этого постановления относительно передачи соответствующих бюджетных назначений от Министерства внутренних дел Украины Государственной миграционной службы Украины в связи с перераспределением функций; пункта 1 постановления Кабинета Министров Украины от 29 июля 2009 года N 810 "О внесении изменений и признании утратившими силу некоторых актов Кабинета Министров Украины"; распоряжения Кабинета Министров Украины от 29 июля 2009 года N 958-р "Вопросы перевода системы регистрационного учета физических лиц с бумажных на электронные носители"

Президент Украины
Конституционное представление от 27.08.2009

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ

від 27 серпня 2009 року

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 27 серпня 2009 року N 675 "Про зупинення дії деяких положень постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 750, від 29 липня 2009 року N 807 та N 810, розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 958-р" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію:

пунктів 1, 4 - 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 750 "Питання Державної міграційної служби України" (зі змінами, внесеними постановою від 29 липня 2009 року N 810);

пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 807 "Деякі питання організації діяльності Державної міграційної служби", а також пункту 4 цієї постанови щодо передачі відповідних бюджетних призначень від Міністерства внутрішніх справ України до Державної міграційної служби України у зв'язку з перерозподілом функцій;

пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 810 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 958-р "Питання переведення системи реєстраційного обліку фізичних осіб з паперових на електронні носії".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названих положень постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 750 "Питання Державної міграційної служби України" (опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 23 липня 2009 року N 131), від 29 липня 2009 року N 807 "Деякі питання організації діяльності Державної міграційної служби" (опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 7 серпня 2009 року N 142) та від 29 липня 2009 року N 810 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 7 серпня 2009 року N 142), а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 958-р "Питання переведення системи реєстраційного обліку фізичних осіб з паперових на електронні носії" (опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" від 21 серпня 2009 року N 152).

Зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України N 750, N 807 та N 810 не відповідають Конституції України, виходячи з такого.

Постановою N 750 затверджено Положення про Державну міграційну службу України (пункт 1) та встановлено, що Державна міграційна служба України є правонаступником Міністерства внутрішніх справ України і Державного комітету України у справах національностей та релігій у частині наданих їм повноважень у сфері міграції, імміграції та реєстрації фізичних осіб (крім протидії нелегальній міграції та контролю за додержанням громадянами і службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи) (абзац третій пункту 2). Водночас підпунктом 6 пункту 5 названого Положення встановлено, що Державна міграційна служба України має право проводити перевірку стану дотримання органами виконавчої влади, громадянами, підприємствами, установами та організаціями правил паспортної системи, вимог законодавства щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Постановою також ліквідовано Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, "що діє у складі Міністерства внутрішніх справ України, як урядовий орган державного управління" та утворено комісію з його ліквідації (пункти 5, 6), а також передбачено низку організаційних заходів, пов'язаних із ліквідацією названого Державного департаменту та утворенням Державної міграційної служби України.

Пунктом 6 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 750 (зі змінами, внесеними постановою від 29 липня 2009 року N 810), визначено, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження, зокрема, через територіальні органи та підрозділи міграційної служби, які утворюються на базі територіальних органів та підрозділів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділи (сектори) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) Міністерства внутрішніх справ України.

Постановою N 807 змінено загальну чисельність Міністерства внутрішніх справ України (пункт 2) та доручено, зокрема, Міністерству внутрішніх справ України разом із Міністерством фінансів України вирішити питання щодо передачі в установленому порядку відповідних бюджетних призначень від Міністерства внутрішніх справ України до Державної міграційної служби України у зв'язку з перерозподілом функцій (пункт 4). Водночас розпорядженням N 958-р Державній міграційній службі України виділено кошти в сумі 10 млн. гривень на безповоротній основі для поповнення статутного фонду державного підприємства "Документ" для здійснення заходів, пов'язаних із забезпеченням переведення системи реєстраційного обліку фізичних осіб відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" з паперових на електронні носії, і доручено Міністерству фінансів України здійснити зазначені видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Постановою N 810 внесено зміни до низки актів Кабінету Міністрів України, якими, зокрема, змінено обсяг функцій Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України своїми рішеннями змінив обсяг функцій Міністерства внутрішніх справ України, пов'язаних з протидією незаконній міграції, також вирішив питання загальної структури та чисельності Міністерства внутрішніх справ України.

З цього приводу слід зауважити, що згідно з Конституцією України організація і порядок діяльності правоохоронних органів держави визначаються законом (частина третя статті 17), виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав; статус іноземців та осіб без громадянства; засади регулювання міграційних процесів (пункти 1, 2 і 10 частини першої статті 92), до повноважень Верховної Ради України віднесено затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Міністерства внутрішніх справ України (пункт 22 частини першої статті 85).

Усупереч цим конституційним приписам Кабінет Міністрів України оспорюваними актами поклав на Державну міграційну службу України низку функцій з протидії незаконній міграції, визначених Законами України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про міліцію" для органів внутрішніх справ, а також вирішив питання загальної структури і чисельності Міністерства внутрішніх справ України, що затверджені Законом України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України".

Так, за Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України (частина третя статті 31). Рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення; за рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років (частина перша статті 32). Крім випадків, зазначених у частині першій статті 32 Закону, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України (частина друга статті 32).

Законом України "Про міліцію" передбачено, що міліція зобов'язана контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства (пункт 14 частини першої статті 10).

Законом України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" затверджено загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України.

Передання ж із системи Міністерства внутрішніх справ України до Державної міграційної служби України відповідних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділів (секторів) міських, районних управлінь (відділів) Міністерства внутрішніх справ України є не чим іншим, як зміною загальної структури і чисельності Міністерства внутрішніх справ України.

За таких обставин Кабінет Міністрів України, змінивши своїми актами обсяг функцій, загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України, пов'язаних із протидією незаконній міграції, що безпосередньо передбачені для органів внутрішніх справ Законами України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про міліцію", визначені для цього Міністерства Законом України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України", вирішив підзаконним актом питання, що є виключною прерогативою закону (частина третя статті 17, пункт 22 частини першої статті 85, пункти 1, 2 і 10 частини першої статті 92 Конституції України), та втрутився у виключну компетенцію Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, уповноваженого Конституцією України приймати закони (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Основного Закону держави).

Конституційний Суд України неодноразово роз'яснював, що "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000, пункт 5 мотивувальної частини Рішення від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009).

Вирішивши своїми актами питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради України і виключної сфери законодавчого регулювання, Кабінет Міністрів України порушив і вимоги частини третьої статті 113, пункту 10 статті 116, частини першої статті 117 Основного Закону держави, які зобов'язують Кабінет Міністрів України керуватись у своїй діяльності, зокрема, Конституцією України, здійснювати повноваження, визначені для Кабінету Міністрів України Конституцією та законами України, видавати постанови і розпорядження в межах своєї компетенції, а також частини другої статті 8 Конституції України, за якою Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На неприпустимості порушення Кабінетом Міністрів України вимог частини другої статті 8, частини другої статті 19, частини третьої статті 113, частини першої статті 117 Основного Закону України Конституційний Суд України неодноразово наголошував у своїх Рішеннях (від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про закупівлю послуг, пов'язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців", від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони).

Видавши акти, про які йдеться, Кабінет Міністрів України порушив також вимоги частини другої статті 6 Конституції України, якою встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо відповідності статтям 6, 8, 17, 19, 75, 85, 91, 92, 113, 116 та 117 Конституції України (конституційності) пунктів 1, 4 - 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року N 750 "Питання Державної міграційної служби України" (зі змінами, внесеними постановою від 29 липня 2009 року N 810); пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 807 "Деякі питання організації діяльності Державної міграційної служби", а також пункту 4 цієї постанови щодо передачі відповідних бюджетних призначень від Міністерства внутрішніх справ України до Державної міграційної служби України у зв'язку з перерозподілом функцій; пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 810 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 958-р "Питання переведення системи реєстраційного обліку фізичних осіб з паперових на електронні носії".

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.

 

Президент України

В. Ющенко

Опрос