Идет загрузка документа (53 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Конвенция о взаимной административной помощи в налоговых делах

Страны - участницы
Конвенция от 25.01.1988 № ETS N 127
редакция действует с 27.05.2010

КОНВЕНЦІЯ
про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 25.01.88 * р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 17.12.2008 ** р.
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 01.07.2009 р.

Із змінами і доповненнями, внесеними
Протоколом
від 27 травня 2010 року

____________
* Розпорядженням Президента України від 09.12.2004 року N 301/2004-рп уповноважено Постійного представника при Раді Європи Шевчука А. А. на підписання Конвенції

** Ратифіковано ЗУ (із застереженням) від 17.12.2008 року N 677-VI (ОВУ, 2008 р., N 100, ст. 3288)

Офіційний переклад. 

ПРЕАМБУЛА

Держави - члени Ради Європи та країни - члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які підписали цю Конвенцію,

ураховуючи, що розвиток міжнародного переміщення людей, капіталу, товарів та послуг, хоча він і сам по собі є вельми вигідним, розширив можливості уникнення оподаткування та ухилення від сплати податків і тому вимагає розширення співробітництва між податковими органами;

вітаючи різні зусилля, яких було докладено останніми роками для боротьби з уникненням оподаткування та ухиленням від сплати податків на міжнародному рівні у двосторонньому чи багатосторонньому порядку;

уважаючи, що координація зусиль між державами є необхідною для заохочення надання всіх форм адміністративної допомоги у справах, які стосуються будь-яких податків, та водночас для забезпечення належного захисту прав платників податків;

визнаючи, що міжнародне співробітництво може відігравати важливу роль у сприянні належному визначенню податкових зобов'язань та в наданні платнику податків допомоги в забезпеченні його прав;

уважаючи, що основоположні принципи, які надають кожній особі право на те, щоб її права та обов'язки були визначені відповідно до належної правової процедури, повинні бути визнані такими, що застосовуються до податкових справ у всіх державах, а також що держави повинні докладати зусиль для захисту законних інтересів платників податків, зокрема для належного захисту від дискримінації та подвійного оподаткування;

будучи впевненими у зв'язку із цим, що держави повинні здійснювати заходи чи надавати інформацію, звертаючи увагу на необхідність захисту конфіденційності інформації та беручи до уваги міжнародні документи про захист особистого життя й про потоки персональних даних;

(абзац сьомий преамбули
у редакції Протоколу від 27.05.2010 р. N)

ураховуючи, що виникло нове середовище співробітництва й що бажано, щоб багатосторонній документ був доступним для надання можливості найбільшій кількості держав отримувати перевагу нового середовища співробітництва й водночас упроваджувати найвищі міжнародні стандарти співробітництва в податковій сфері;

(преамбулу доповнено новим абзацом
 восьмим згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

прагнучи укласти конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах,

домовилися про таке:

ГЛАВА I
Сфера застосування Конвенції

Стаття 1
Предмет Конвенції та особи, до яких вона застосовується

1. Сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи.

2. Така адміністративна допомога передбачає:

a) обмін інформацією, зокрема одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном;

b) допомогу в стягненні податків, зокрема заходи зі збереження суми податків; та

c) вручення документів.

3. Сторона надає адміністративну допомогу незалежно від того, що відповідна особа є резидентом або громадянином Сторони чи будь-якої іншої держави.

Стаття 2
Податки, до яких застосовується Конвенція

1. Ця Конвенція застосовується:

a) до таких податків:

b) до таких податків:

A) податків на майно, спадщину чи подарунки;

B) податків на нерухоме майно;

C) загальних споживчих податків, таких як податок на додану вартість чи податок з обороту;

D) спеціальних податків на товари та послуги, такі як акцизний збір;

E) податків на використання автотранспортних засобів або володіння ними,

F) податків на використання рухомого майна, що не є автотранспортними засобами, або володіння ним;

G) будь-яких інших податків;

2. Існуючі податки, до яких застосовується Конвенція, наведено в додатку A за категоріями, згаданими в пункті 1.

3. Сторони повідомляють Генеральному секретарю Ради Європи чи Генеральному секретарю ОЕСР (далі - Депозитарії) про будь-яку зміну, яка повинна бути внесена до додатку A внаслідок зміни переліку, згаданого в пункті 2. Така зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Депозитарієм.

4. Конвенція також застосовується від дня їхнього запровадження до будь-яких ідентичних або суттєво схожих податків, які справляються на території Договірної Держави після набрання Конвенцією чинності стосовно цієї Сторони на додаток до існуючих податків або замість існуючих податків, наведених у додатку A, і в такому випадку відповідна Сторона повідомляє одному з Депозитаріїв про запровадження цих податків.

ГЛАВА II
Загальні визначення

Стаття 3
Визначення

1. Для цілей цієї Конвенції, якщо контекст не вимагає іншого:

a) терміни "запитуюча держава" та "запитувана держава" означають, відповідно, будь-яку Сторону, яка звертається з проханням про надання адміністративної допомоги в податкових справах, і будь-яку Сторону, до якої звернено прохання про надання такої допомоги;

b) термін "податок" означає будь-який податок або збір на соціальне забезпечення, до якого застосовується Конвенція відповідно до статті 2;

c) термін "податкова заборгованість" означає будь-яку суму податку, а також пеню з неї, адміністративні штрафи, пов'язані з нею, та витрати, здійснені у зв'язку із її стягненням, які підлягають сплаті, але ще не сплачені;

d) термін "уповноважений орган" означає осіб й органи, що наведено в додатку B;

e) термін "громадяни" стосовно будь-якої Сторони означає:

Для кожної Сторони, яка зробила заяву із цією метою, наведені вище терміни матимуть значення за змістом визначень, що містяться в додатку C.

2. Що стосується застосування Конвенції будь-якою Стороною, то будь-який невизначений у Конвенції термін, якщо контекст не вимагає іншого, має значення, якого йому надано в праві цієї Сторони стосовно податків, охоплених Конвенцією.

3. Сторони повідомляють одному з Депозитаріїв про будь-яку зміну, яка повинна бути внесена до додатків B та C. Така зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення відповідним Депозитарієм.

ГЛАВА III
Форми допомоги

Розділ I
Обмін інформацією

Стаття 4. Загальні положення

1. Сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для виконання чи застосування внутрішнього законодавства, яке стосується податків, передбачених цією Конвенцією.

2. Вилучено.

3. Будь-яка Сторона в заяві на ім'я одного з Депозитаріїв може зазначити, що відповідно до її внутрішнього законодавства її органи можуть інформувати свого резидента чи громадянина до передачі інформації, яка його стосується, згідно зі статтями 5 й 7.

(стаття 4 у редакції
Протоколу від 27.05.2010 р.)

Стаття 5
Обмін інформацією на прохання

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій.

2. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Стаття 6
Автоматичний обмін інформацією

Стосовно категорій випадків і відповідно до процедур, які вони визначають за спільною згодою, дві чи більше Сторін автоматично обмінюються інформацією, згаданою в статті 4.

Стаття 7
Спонтанний обмін інформацією

1. Будь-яка Сторона без попереднього прохання надає відому їй інформацію іншій Стороні в таких випадках:

a) перша Сторона має підстави припускати, що на території іншої Сторони може мати місце втрата податку;

b) платник податку отримує знижку чи звільнення від податку на території першої Сторони, що може призвести до збільшення суми податку чи до оподаткування на території іншої Сторони;

c) підприємницькі операції між платником податку однієї Сторони та платником податку іншої Сторони здійснюються через одну чи більше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми податку на території однієї чи іншої Сторони або на території обох Сторін;

d) Сторона має підстави припускати, що сума податку може бути зменшена внаслідок фіктивних переказів прибутку в межах об'єднань підприємств;

e) інформація, надана першій Стороні іншою Стороною, дозволила першій Стороні зібрати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податку на території іншої Сторони.

2. Кожна Сторона вживає таких заходів та здійснює такі процедури, які є необхідними для забезпечення наявності інформації, згаданої в пункті 1, для передачі іншій Стороні.

Стаття 8
Одночасні податкові перевірки

1. На прохання однієї з них дві чи більше Сторін проводять між собою консультації з метою визначення випадків і процедур проведення одночасних податкових перевірок. Кожна Сторона вирішує, чи бажає вона чи не бажає брати участь в конкретній одночасній податковій перевірці.

2. Для цілей цієї Конвенції одночасна податкова перевірка означає домовленість між двома чи більше Сторонами про проведення одночасно перевірки на своїй території стану сплати податків особою чи особами, які становлять для них спільний чи суміжний інтерес, з метою обміну будь-якою відповідною інформацією, яку вони таким чином отримують.

Стаття 9
Податкові перевірки за кордоном

1. На прохання вповноваженого органу запитуючої держави вповноважений орган запитуваної держави може дозволити представникам уповноваженого органу запитуючої держави бути присутніми на відповідній частині податкової перевірки в запитуваній державі.

2. Якщо прохання приймається, уповноважений орган запитуваної держави якнайскоріше повідомляє уповноваженому органові запитуючої держави про час і місце перевірки, орган або посадову особу, яким доручено провести перевірку, та процедури й умови, установлені запитуваною державою для проведення перевірки. Усі рішення стосовно проведення перевірки ухвалюються запитуваною державою.

3. Будь-яка Сторона може поінформувати одного з Депозитаріїв про свій намір не приймати загалом прохання, згадані в пункті 1. Така заява може бути зроблена чи відкликана будь-коли.

Стаття 10
Суперечлива інформація

Якщо Сторона отримує від іншої Сторони таку інформацію про стан сплати податків особою, яка, на її думку, суперечить інформації, що вона має у своєму розпорядженні, вона повідомляє про це Стороні, яка надала інформацію.

Розділ II
Допомога в стягненні податків

Стаття 11
Стягнення податкової заборгованості

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава з урахуванням положень статей 14 й 15 вживає необхідних заходів для стягнення податкової заборгованості, належної до сплати першій державі, ніби ця заборгованість, виникла в запитуваній державі.

2. Положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, яка не оспорюється.

Проте, якщо заборгованість, лічиться за особою, яка не є резидентом запитуючої держави, застосовується лише пункт 1, коли відповідні Сторони не домовилися про інше, у випадках, коли заборгованість не може більше оспорюватися.

3. Зобов'язання надавати допомогу в стягненні податкової заборгованості стосовно померлої особи чи її майна обмежується вартістю цього майна чи власності, набутої кожним бенефіціаром майна, залежно від того, чи повинна заборгованість стягуватися з майна чи з бенефіціарів такого майна.

Стаття 12
Заходи для збереження суми податків

На прохання запитуючої держави запитувана держава з метою стягнення суми податку вживає заходів для її збереження, навіть якщо заборгованість оспорюється або ще не є предметом документа, що дозволяє її примусове стягнення.

Стаття 13
Документи, які додаються до прохання про надання допомоги

1. До прохання про надання адміністративної допомоги згідно із цим розділом додаються:

a) заява про те, що заборгованість стосується податку, до якого застосовується ця Конвенція, та, у випадку стягнення, про те, що з урахуванням пункту 2 статті 11 заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися;

b) офіційна копія документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі; та

c) будь-який інший документ, необхідний для здійснення стягнення чи заходів зі збереження суми податків.

2. Документ, що дозволяє примусове стягнення в запитуючій державі, у відповідних випадках і згідно з положеннями, чинними в запитуваній державі, приймається, визнається, доповнюється або замінюється якнайскоріше від дати отримання прохання про надання допомоги документом, що дозволяє примусове стягнення в запитуваній державі.

Стаття 14
Строки

1. Питання стосовно будь-якого періоду, після закінчення якого заборгованість не може примусово стягуватися, регулюються законодавством запитуючої держави. У проханні про надання допомоги наводиться конкретна інформація про цей період.

2. Заходи стягнення, які здійснюються запитуваною державою відповідно до прохання про надання допомоги та внаслідок яких згідно із законодавством цієї держави період, згаданий у пункті 1, може призупинятися чи припинятися, повинні також мати такі самі наслідки за законодавством запитуючої держави. Запитувана держава інформує запитуючу державу про такі заходи.

3. У будь-якому випадку запитувана держава не зобов'язана виконувати прохання про надання допомоги, яке подається через 15 років від дати ухвалення первинного документа, що дозволяє примусове стягнення.

Стаття 15
Переважне право

Стягнення податкової заборгованості, в якому надається допомога, не має в запитуваній державі жодного спеціального переважного права перед стягненням заборгованості, належної до сплати цій державі, навіть якщо процедура стягнення є такою самою, як і процедура стягнення податкової заборгованості, належної до сплати цій державі.

Стаття 16
Відстрочка сплати

Запитувана держава може дозволяти відстрочку сплати чи сплату частинами, якщо її законодавство чи адміністративна практика дозволяють за подібних обставин, але спершу вона інформує про це запитуючу державу.

Розділ III
Вручення документів

Стаття 17
Вручення документів

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема ті, які стосуються судових рішень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенція.

2. Запитувана держава здійснює вручення документів:

a) у спосіб, установлений її внутрішнім законодавством для вручення документів суттєво подібного характеру;

b) настільки, наскільки це можливо, у конкретний спосіб, про який попросила запитуюча держава, або в спосіб, який найбільше схожий на такий спосіб і передбачений її законодавством.

3. Будь-яка Сторона може здійснювати вручення документів особі, яка знаходиться на території іншої Сторони, безпосередньо поштою.

4. Ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що робить не дійсним будь-яке вручення документів Стороною відповідно до її законодавства.

5. Коли документ вручається відповідно до цієї статті, додання його перекладу не є обов'язковим. Проте у випадках, коли відомо, що адресат не розуміє мови, якою складено цей документ, запитувана держава вживає заходів для забезпечення його перекладу або підготовки його стислого викладу своєю офіційною мовою або однією зі своїх офіційних мов. Вона може також звернутися до запитуючої держави з проханням забезпечити або переклад документа, або додання до нього його стислого викладу однією з офіційних мов запитуваної держави, Ради Європи чи ОЕСР.

ГЛАВА IV
Положення, які стосуються всіх форм допомоги

Стаття 18
Інформація, яку повинна надавати запитуюча держава

1. У проханні про надання допомоги зазначається у відповідних випадках:

a) орган або установа, які ініціювали прохання, подане уповноваженим органом;

b) прізвище, адреса або будь-які інші відомості, що допомагають ідентифікувати особу, стосовно якої подається прохання;

(підпункт "b" пункту 1 статті 18 із змінами,
 внесеними згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

c) у випадку прохання про надання інформації - форма, в якій запитуюча держава бажає отримати інформацію для задоволення своїх потреб;

d) у випадку прохання про надання допомоги в стягненні податку чи здійсненні заходів зі збереження суми податку - характер податкової заборгованості, структура податкової заборгованості й майно, за рахунок якого податкова заборгованість може бути стягнена;

e) у випадку прохання про вручення документів - характер і предмет документа, який повинен бути вручений;

f) чи відповідає прохання законодавству та адміністративній практиці запитуючої держави та чи воно обґрунтоване у світлі вимог підпункту "g" пункту 2 статті 21.

(підпункт "f" пункту 1 статті 18 із змінами,
 внесеними згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

2. Як тільки будь-яка інша інформація, що стосується прохання про надання допомоги, стає відомою запитуючій державі, остання надсилає її запитуваній державі.

Стаття 19. Виключена

(згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

Стаття 20
Відповідь на прохання про надання допомоги

1. Якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про вжиті заходи й результати допомоги.

2. Якщо прохання відхиляється, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про таке рішення та причини його ухвалення.

3. Якщо у випадку прохання про надання інформації запитуюча держава визначила форму, в якій вона бажає отримати інформацію, та якщо запитувана держава може це зробити, запитувана держава надає інформацію в запитуваній формі.

Стаття 21. Захист осіб та межі зобов'язання надавати допомогу

1. Ніщо в цій Конвенції не зашкоджує правам і гарантіям, які забезпечуються особам законодавством чи адміністративною практикою запитуваної держави.

2. За винятком статті 14, положення цієї Конвенції не тлумачаться як такі, що покладають на запитувану державу зобов'язання:

a) здійснювати заходи всупереч її законодавству чи адміністративній практиці або законодавству чи адміністративній практиці запитуючої держави;

b) здійснювати заходи, які порушують громадський порядок (ordre public);

c) надавати інформацію, якої не може бути отримано відповідно до її законодавства чи адміністративної практики або відповідно до законодавства чи адміністративної практики запитуючої держави;

d) надавати інформацію, яка може розкрити будь-яку торгову, підприємницьку, промислову, комерційну чи професійну таємницю або торговий процес чи інформацію, розголошення яких може порушувати громадський порядок (ordre public);

e) надавати адміністративну допомогу, якщо та настільки, наскільки вона вважає, що оподаткування в запитуючій державі суперечить загальновизнаним принципам оподаткування чи положенням будь-якої конвенції про уникнення подвійного оподаткування чи будь-якої іншої конвенції, укладеної запитуваною державою із запитуючою державою;

f) надавати адміністративну допомогу для виконання чи застосування положення податкового законодавства запитуючої держави чи будь-якої пов'язаної із цим вимоги, яка ставить в гірші умови громадянина запитуваної держави порівняно з громадянином запитуючої держави, який знаходиться в таких самих умовах;

g) надавати адміністративну допомогу, якщо запитуюча держава не вжила всіх обґрунтованих заходів відповідно до її законодавства чи адміністративної практики, за винятком випадку, коли вжиття таких заходів призводить до надмірних труднощів;

h) надавати адміністративну допомогу в стягненні в тих випадках, коли адміністративне навантаження для тієї держави є явно надмірним порівняно з вигодою, яку отримає запитуюча держава.

3. Якщо інформація запитується запитуючою державою відповідно до цієї Конвенції, запитувана держава вживає своїх заходів для збору інформації з метою отримання запитуваної інформації, навіть якщо запитуваній державі така інформація може бути непотрібною для власних податкових цілей. Зобов'язання, яке міститься в попередньому реченні, підлягає обмеженням, які містяться в цій Конвенції, але в жодному разі такі обмеження, у тому числі ті, які зазначені в пунктах 1 та 2, не тлумачаться як такі, що дозволяють запитуваній державі відмовляти в наданні інформації лише тому, що вона не має внутрішньодержавного інтересу в такій інформації.

4. У жодному разі положення цієї Конвенції, у тому числі ті, які зазначені в пунктах 1 та 2, не тлумачаться як такі, що дозволяють запитуваній державі відмовляти в наданні інформації лише тому, що інформацією володіє банк, інша фінансова установа, представник чи особа, яка діє як агентство або довірена особа, чи тому, що вона стосується інтересів в особі, які пов'язані з правом власності.

(стаття 21 у редакції 
Протоколу від 27.05.2010 р.)

Стаття 22
Таємність

1. З будь-якою інформацією, отриманою Стороною згідно із цією Конвенцію, поводяться як з таємною, така інформація захищається так само, як інформація, отримана відповідно до внутрішнього законодавства цієї Сторони, настільки, наскільки це є необхіднім для забезпечення необхідного рівня захисту особових даних, відповідно до гарантій, які можуть зазначатися Стороною, яка надає інформацію, та які вимагаються відповідно до її внутрішнього законодавства.

(пункт 1 статті 22 у редакції 
Протоколу від 27.05.2010 р.)

2. Така інформація в будь-якому разі розголошується лише особам або органам (зокрема, судам та адміністративним чи наглядовим органам), які причетні до оцінки, збору або стягнення податків цієї Сторони, до здійснення виконавчих заходів або кримінального переслідування стосовно податків цієї Сторони чи до прийняття рішень за апеляціями стосовно податків цієї Сторони, чи до нагляду за зазначеним вище. Ця інформація може використовуватися лише особами чи органами, зазначеними вище, і тільки для цих цілей. Незважаючи на положення пункту 1, вони можуть розголошувати її під час відкритого судового розгляду або в судових рішеннях, які стосуються таких податків.

(пункт 2 статті 22 у редакції 
Протоколу від 27.05.2010 р.)

3. Якщо Сторона заявила застереження, передбачене в підпункті "a" пункту 1 статті 30, будь-яка інша Сторона, що отримує інформацію від цієї Сторони, не може використовувати її стосовно податку, що належить до категорії, стосовно якої заявлено застереження. Так само Сторона, що заявила таке застереження, не може використовувати інформацію, отриману згідно із цією Конвенцією, для податку, що належить до категорії, стосовно якої заявлено застереження.

4. Незважаючи на положення пунктів 1, 2 й 3, інформація, отримана Стороною, може використовуватися для інших цілей, коли така інформація може використовуватися для таких інших цілей згідно із законодавством Сторони, що надає інформацію, та коли вповноважений орган цієї Сторони дає дозвіл на таке використання. Інформація, надана однією Стороною іншій Стороні, може передаватися останньою третій Стороні за наявності попереднього дозволу вповноваженого органу першої Сторони.

Стаття 23
Подання позовів

1. Позови, які стосуються заходів, ужитих згідно із цією Конвенцією запитуваною державою, подаються лише до відповідного органу цієї держави.

2. Позови, які стосуються заходів, ужитих згідно із цією Конвенцією запитуючою державою, зокрема ті, що в галузі стягнення стосуються існування або розміру податкової заборгованості чи документа, який дозволяє її примусове стягнення, подаються лише до відповідного органу цієї держави. Якщо такі позови подано, то запитуюча держава інформує про це запитувану державу, яка призупиняє процедуру до ухвалення рішення відповідним органом. Проте запитувана держава, якщо до неї з таким проханням звертається запитуюча держава, уживає заходів зі збереження суми податку для забезпечення стягнення. Запитувана держава може також бути поінформованою про такі позови будь-якою заінтересованою особою. Відразу після отримання такої інформації запитувана держава, якщо необхідно, консультується із цього питання із запитуючою державою.

3. Як тільки проголошено остаточне рішення за поданим позовом, запитувана держава чи запитуюча держава у відповідних випадках негайно повідомляє іншій державі про це рішення та про наслідки, яке воно має для прохання про надання допомоги.

ГЛАВА V
Спеціальні положення

Стаття 24
Виконання Конвенції

1. Сторони за посередництвом їхніх відповідних уповноважених органів підтримують зв'язок одна з одною для виконання цієї Конвенції. Для цього вповноважені органи можуть спілкуватися безпосередньо між собою та можуть дозволяти підпорядкованим їм органам діяти від їхнього імені. Уповноважені органи двох чи більше Сторін можуть за спільною згодою визначати порядок застосування між ними Конвенції.

2. Якщо запитувана держава вважає, що застосування цієї Конвенції в конкретному випадку може мати серйозні та небажані наслідки, уповноважені органи запитуваної та запитуючої держави консультуються між собою й докладають зусиль для врегулювання ситуації за обопільною згодою.

3. Координуючий орган у складі представників уповноважених органів Сторін здійснює нагляд за виконанням та вдосконаленням цієї Конвенції під егідою ОЕСР. Для цього координуючий орган рекомендує вживати будь-яких заходів, які можуть сприяти досягненню загальних цілей Конвенції. Зокрема, він діє як форум для вивчення нових методів та процедур розширення міжнародного співробітництва в податкових справах та у відповідних випадках він може рекомендувати зміни чи поправки до Конвенції. Держави, які підписали Конвенцію, але ще не ратифікували, прийняли чи затвердили її, мають право бути представленими на засіданнях координуючого органу як спостерігачі.

4. Будь-яка Сторона може звернутися до координуючого органу з проханням надати висновки стосовно тлумачення положень Конвенції.

5. У випадках, коли між двома чи більше Сторонами виникають труднощі або сумніви стосовно виконання чи тлумачення Конвенції, уповноважені органи цих Сторін докладають зусиль для врегулювання питання за спільною згодою. Рішення про досягнення такої згоди повідомляється координуючому органові.

6. Генеральний секретар ОЕСР інформує Сторони та держави, які підписали Конвенцію, але ще не ратифікували, прийняли чи затвердили її, про висновки, надані координуючим органом згідно з положеннями викладеного вище пункту 4, та про досягнення спільної згоди відповідно до викладеного вище пункту 5.

Стаття 25
Мова

Прохання про надання допомоги та відповіді на них складаються однією з офіційних мов ОЕСР та Ради Європи чи будь-якою іншою мовою, визначеною між відповідними Договірними Державами на двосторонньому рівні.

Стаття 26
Витрати

Якщо відповідні Сторони на двосторонньому рівні не домовилися про інше:

a) звичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуваною державою;

b) надзвичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуючою державою.

ГЛАВА VI
Прикінцеві положення

Стаття 27
Інші міжнародні угоди або домовленості

1. Можливості надання допомоги, передбачені цією Конвенцією, не обмежують можливостей і самі не обмежуються можливостями, передбаченими в існуючих або майбутніх міжнародних угодах чи інших домовленостях, укладених між відповідними Сторонами, чи в інших документах, що стосуються співробітництва в податкових справах.

2. Незважаючи на пункт 1, ці Сторони, які є державами - членами Європейського Союзу, можуть застосовувати у своїх взаємних відносинах можливості допомоги, передбачені Конвенцією, оскільки вони передбачають ширше співробітництво, ніж можливості, які надаються застосовними правилами Європейського Союзу.

(пункт 2 статті 27 у редакції 
Протоколу від 27.05.2010 р.)

Стаття 28
Підписання Конвенції та набрання нею чинності

1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи та країнами - членами ОЕСР. Вона підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання одному з Депозитаріїв.

2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати, на яку п'ять держав висловили свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до положень пункту 1.

3. Стосовно будь-якої держави - члена Ради Європи чи будь-якої країни - члена ОЕСР, яка висловить свою згоду на обов'язковість для неї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання чи затвердження.

4. Будь-яка держава - член Ради Європи чи будь-яка країна - член ОЕСР, яка стає Стороною Конвенції після набрання чинності Протоколом про внесення змін і доповнень до цієї Конвенції, який є відкритим для підписання 27 травня 2010 року (далі - Протокол 2010 року), стає Стороною Конвенції, до якої цим Протоколом унесено зміни й доповнення, якщо вони не висловлять іншого наміру в письмовому повідомленні одному з Депозитаріїв.

(статтю 28 доповнено пунктом 4
згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

5. Після набрання чинності Протоколом 2010 року будь-яка держава, яка не є членом Ради Європи або ОЕСР, може робити запит, щоб їй запропонували підписати й ратифікувати цю Конвенцію, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення. Будь-який запит із цією метою надсилається одному з Депозитаріїв, який передає його Сторонам. Депозитарій також інформує Комітет міністрів Ради Європи та Раду ОЕСР. Рішення запропонувати державам, які роблять запит, стати Стороною цієї Конвенції, приймається Сторонами Конвенції шляхом досягнення консенсусу через координаційний орган. Стосовно будь-якої держави, яка ратифікує Конвенцію, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, відповідно до цього пункту, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, який настає після закінчення тримісячного строку від дати передачі на зберігання ратифікаційної грамоти одному з Депозитаріїв.

(статтю 28 доповнено пунктом 5
згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

6. Положення цієї Конвенції, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, застосовуються до адміністративної допомоги, що стосується податкових періодів, які починаються 1 січня або після 1 січня року, що настає після року, у якому Конвенція, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, набрала чинності для Сторони або у випадках, коли податкового періоду немає, - до адміністративної допомоги, що стосується нарахувань податків, які виникають 1 січня або після 1 січня року, що настає після року, у якому Конвенція, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, набрала чинності для Сторони. Будь-які дві чи більше Сторін можуть взаємно погодитися, що Конвенція, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, застосовується до адміністративної допомоги, що стосується попередніх податкових періодів або нарахувань податків.

(статтю 28 доповнено пунктом 6
згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

7. Незважаючи на пункт 6, стосовно податкових питань, які охоплюють умисну поведінку, яка підлягає кримінальному переслідуванню відповідно до кримінального законодавства запитуючої держави, положення цієї Конвенції до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, застосовуються з дати набрання чинності для Сторони стосовно попередніх податкових періодів або нарахувань податків.

(статтю 28 доповнено пунктом 7
згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

Стаття 29
Територіальне застосування Конвенції

1. Кожна держава під час підписання чи здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи затвердження може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка держава в будь-коли після цього за допомогою заяви на ім'я одного з Депозитаріїв може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Депозитарієм.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до будь-якого з двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я одного з Депозитаріїв. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Депозитарієм.

Стаття 30
Застереження

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття або затвердження чи будь-коли після цього може заявити, що вона залишає за собою право:

a) у жодній формі не надавати допомоги стосовно податків інших Сторін, які належать до будь-яких з категорій, наведених у підпункті "b" пункту 1 статті 2, якщо вона не внесла до додатку A Конвенції жодного зі своїх податків, які належать до цієї категорії;

b) не надавати допомоги в стягненні будь-якої податкової заборгованості чи в стягненні адміністративного штрафу стосовно всіх податків або тільки податків, які належать до однієї чи більше з категорій, наведених у пункті 1 статті 2;

c) не надавати допомоги стосовно будь-якої податкової заборгованості, яка існує на дату набрання Конвенцією чинності стосовно цієї держави, або у випадках, коли раніше було заявлено застереження згідно з викладеним вище підпунктом "a" чи "b", на дату відкликання такого застереження стосовно податків, які належать до відповідної категорії;

d) не надавати допомоги у врученні документів стосовно всіх податків або тільки податків, які належать до однієї чи більше з категорій, наведених у пункті 1 статті 2;

e) не дозволяти здійснювати вручення документів поштою, яке передбачено в пункті 3 статті 17;

f) застосовувати пункт 7 статті 28 виключно до адміністративної допомоги, що стосується податкових періодів, 1 січня або після 1 січня третього року, який передує рокові, у якому Конвенція, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, набрала чинності для Сторони або у випадках, коли податкового періоду немає, - до адміністративної допомоги, що стосується нарахувань податків, які виникають 1 січня або після 1 січня третього року, який передує рокові, у якому Конвенція, до якої Протоколом 2010 року внесено зміни й доповнення, набрала чинності для Сторони.

(пункт 1 статті 30 доповнено підпунктом "f"
згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

2. Жодне інше застереження не дозволяється.

3. Після набрання цією Конвенцією чинності стосовно будь-якої Сторони ця Сторона може заявити одне чи більше застережень, які наведено в пункті 1 та які вона не заявила під час ратифікації, прийняття чи затвердження. Такі застереження набирають чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання застереження одним з Депозитаріїв.

4. Будь-яка Сторона, яка заявила застереження згідно з пунктами 1 і 3, може повністю або частково відкликати його шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я одного з Депозитаріїв. Відкликання набирає чинності від дати отримання такого повідомлення Депозитарієм.

5. Сторона, яка заявила застереження стосовно одного з положень цієї Конвенції, не може вимагати застосування цього положення будь-якою іншою Стороною; проте вона може, якщо її застереження є частковим, вимагати застосування цього положення настільки, наскільки вона сама його прийняла.

Стаття 31
Денонсація

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію за допомогою відповідного повідомлення на ім'я одного з Депозитаріїв.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання повідомлення Депозитарієм.

3. Для будь-якої Сторони, яка денонсує Конвенцію, положення статті 22 залишаються обов'язковими доти, доки в її розпорядженні знаходяться будь-які документи чи будь-яка інформація, отримані згідно з Конвенцією.

Стаття 32
Депозитарії та їхні функції

1. Депозитарій, якому було подано будь-який документ, будь-яке повідомлення чи сповіщення, повідомляє державам - членам Ради Європи та країнам - членам ОЕСР та будь-якій Стороні цієї Конвенції про:

(пункт 1 статті 32 із змінами, внесеними
 згідно з Протоколом від 27.05.2010 р.)

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або затвердження;

c) будь-яку дату набрання цією Конвенцією чинності відповідно до положень статей 28 та 29;

d) будь-яку заяву, зроблену на виконання положень пункту 3 статті 4 або пункту 3 статті 9, та про відкликання будь-якої такої заяви;

e) будь-яке застереження, заявлене на виконання положень статті 30, та про відкликання будь-якого застереження, здійснене на виконання положень пункту 4 статті 30;

f) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень пункту 3 або 4 статті 2, пункту 3 статті 3, статті 29 або пункту 1 статті 31;

g) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення чи сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

2. Депозитарій, який отримує будь-яке сповіщення чи надсилає будь-яке повідомлення на виконання положень пункту 1, негайно інформує про це іншого Депозитарія.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Страсбурзі 25 січня 1988 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, у двох примірниках, один з яких зберігатиметься в архіві Ради Європи, а інший в архіві ОЕСР. Генеральні секретарі Ради Європи та ОЕСР надсилають засвідчені копії Конвенції кожній державі - члену Ради Європи та країні - члену ОЕСР.

 

Податки, до яких може застосовуватися Конвенція

(Пункт 2 статті 2 Конвенції)

 

Уповноважені органи

(Підпункт "d" пункту 1 статті 3 Конвенції)

 

Визначення слова "громадянин" для цілей Конвенції

(Підпункт "e" пункту 1 статті 3 Конвенції)

____________

Опрос