Идет загрузка документа (70 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Конвенция о физической защите ядерного материала и ядерных установок

Страны - участницы
Конвенция от 03.03.1980
редакция действует с 08.05.2016

КОНВЕНЦІЯ
 про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок

(назва у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 03.03.80 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 05.08.93 р.

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Поправкою від 8 липня 2005 року

Держави - учасниці цієї Конвенції,

визнаючи право всіх держав на розвиток і застосування ядерної енергії для мирних цілей та їхню законну заінтересованість в отриманні можливої користі в результаті застосування ядерної енергії для мирних цілей;

будучи переконаними в необхідності сприяти міжнародному співробітництву та передачі ядерних технологій в інтересах використання ядерної енергії для мирних цілей;

беручи до уваги те, що фізичний захист має життєво важливе значення для охорони здоров'я населення, безпеки, охорони навколишнього середовища та національної й міжнародної безпеки;

ураховуючи цілі та принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, а також сприяння добросусідським і дружнім відносинам та співробітництву між державами;

ураховуючи те, що згідно з пунктом 4 статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй "усі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави або якимось іншим чином, не сумісним із цілями Об'єднаних Націй";

посилаючися на Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму, яка додається до резолюції 49/60 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1994 року;

бажаючи запобігати потенційним небезпекам, якими є незаконний обіг, протиправне заволодіння ядерним матеріалом та його використання й диверсія стосовно ядерного матеріалу та ядерних установок, та відзначаючи, що фізичний захист від таких дій став предметом підвищеного занепокоєння на національному та міжнародному рівнях;

будучи глибоко стурбованими ескалацією в усьому світі актів тероризму в усіх його формах та проявах, а також загрозами, якими є міжнародний тероризм й організована злочинність;

уважаючи, що фізичний захист відіграє важливу роль у підтриманні цілей нерозповсюдження ядерної зброї та протидії тероризму;

бажаючи за допомогою цієї Конвенції сприяти зміцненню в усьому світі фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, що використовуються для мирних цілей;

будучи впевненими в тому, що правопорушення стосовно ядерного матеріалу та ядерних установок є предметом серйозного занепокоєння та існує невідкладна потреба в ужитті відповідних та ефективних заходів або в посиленні існуючих заходів для забезпечення запобігання таким правопорушенням, їхнього виявлення та покарання за них;

бажаючи далі зміцнювати міжнародне співробітництво для впровадження згідно з національним законодавством кожної держави-учасниці та цією Конвенцією ефективних заходів з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок;

будучи впевненими в тому, що ця Конвенція повинна доповнювати безпечне використання, зберігання та перевезення ядерного матеріалу, а також безпечну експлуатацію ядерних установок;

визнаючи, що існують сформульовані на міжнародному рівні рекомендації з фізичного захисту, які періодично оновлюються та які можуть слугувати настановою із сучасних засобів досягнення ефективних рівнів фізичного захисту;

визнаючи також, що ефективний фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок, які використовуються для військових цілей, є обов'язком держави, що розпоряджається таким ядерним матеріалом і такими ядерними установками, та розуміючи, що такий матеріал і такі установки знаходяться та будуть, як і раніше, знаходитися під жорстким фізичним захистом;

домовилися про таке:

(преамбула у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) "ядерний матеріал" означає плутоній, за винятком плутонію з концентрацією ізотопів, що перевищує 80 % по плутонію-238, уран-233, уран, збагачений ізотопами уран-235 чи уран-233, уран, що містить суміш ізотопів, які зустрічаються в природі у формі, відмінній від руди або рудних залишків, і будь-який матеріал, що містить один або понад вищеназваних елементів;

b) "уран, збагачений ізотопами уран-235 або уран-233", означає уран, який містить ізотопи уран-235 чи уран-233 або обидва ізотопи в такій кількості, що надлишковий відсоток суми цих ізотопів порівняно з ізотопом уран-238 вище, ніж відсоток ізотопа уран-235 порівняно з ізотопом уран-238, що зустрічається в природі;

c) "міжнародне перевезення ядерного матеріалу" означає перевезення партії ядерного матеріалу будь-якими транспортними засобами, які направляються за межі території держави, звідки походить вантаж, починаючи з його відправлення з установки відправника в цій державі і закінчуючи прибуттям на установку отримувача у державі кінцевого призначення;

d) "ядерна установка" означає установку (зокрема пов'язані з нею будівлі та обладнання), на якій здійснюється виробництво, переробка, використання, обробка, зберігання або захоронення ядерного матеріалу, якщо пошкодження або втручання в експлуатацію такої установки може призвести до значного виділення радіації або значного викиду радіоактивних матеріалів;

(статтю 1 доповнено пунктом "d"
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

e) "диверсія" означає будь-яку навмисну дію проти ядерної установки або ядерного матеріалу під час їхнього використання, зберігання або перевезення, яка може безпосередньо чи опосередковано створити небезпеку для здоров'я та безпеки персоналу, населення або навколишнього середовища через радіаційне опромінення чи викид радіоактивних речовин.

(статтю 1 доповнено пунктом "e"
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 1А

Цілями цієї Конвенції є досягнення та підтримання в усьому світі ефективного фізичного захисту ядерного матеріалу, який використовується для мирних цілей, та ядерних установок, які використовуються для мирних цілей, запобігання правопорушенням, пов'язаним з таким матеріалом та установками, та боротьба з ними в усьому світі, а також сприяння співробітництву між державами-учасницями в досягненні таких цілей.

(Конвенцію доповнено статтею 1А
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується до ядерного матеріалу, який використовується для мирних цілей, під час використання, зберігання й перевезення, та ядерних установок, які використовуються для мирних цілей, але за умови, що статті 3 й 4 та пункт 4 статті 5 цієї Конвенції застосовуються лише до такого ядерного матеріалу, який знаходиться в міжнародному перевезенні ядерних матеріалів.

2. Відповідальність за створення, упровадження та підтримання режиму фізичного захисту в межах держави-учасниці цілком покладається на цю державу.

3. Крім відповідальності, чітко взятої на себе державами-учасницями згідно з цією Конвенцією, ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що зачіпає суверенні права держави.

4. a) Ніщо в цій Конвенції не зачіпає інших прав, зобов'язань та відповідальності держав-учасниць згідно з міжнародним правом, зокрема згідно із цілями та принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй та міжнародного гуманітарного права.

b) Дії збройних сил під час збройного конфлікту, як ці терміни розуміються в міжнародному гуманітарному праві, що регулюються цим правом, не регулюються цією Конвенцією, а дії збройних сил держави під час виконання ними офіційних обов'язків, оскільки вони регулюються іншими нормами міжнародного права, не регулюються цією Конвенцією.

c) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як правомірний дозвіл застосування сили або загрози застосування сили проти ядерного матеріалу чи ядерних установок, які використовуються для мирних цілей.

d) Ніщо в цій Конвенції не звільняє від відповідальності за неправомірні дії або не робить їх, навпаки, правомірними та не перешкоджає притягненню до відповідальності на підставі інших нормативно-правових актів.

5. Ця Конвенція не застосовується до ядерного матеріалу, який використовується або зберігається для військових цілей, або до ядерної установки, яка містить такий матеріал.

(стаття 2 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 2А

1. Кожна держава-учасниця створює, упроваджує та підтримує належний режим фізичного захисту, що застосовується до ядерного матеріалу та ядерних установок, які знаходяться під її юрисдикцією, для:

a) захисту від крадіжки або іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом під час його використання, зберігання та перевезення;

b) забезпечення вжиття оперативних та всеосяжних заходів з виявлення та, у належних випадках, повернення зниклого або вкраденого ядерного матеріалу; коли матеріал знайдено за межами її території, ця держава-учасниця діє згідно зі статтею 5;

c) захисту ядерного матеріалу та ядерних установок від диверсії, а також

d) пом'якшення або зведення до мінімуму радіологічних наслідків диверсії.

2. Під час упровадження положень пункту 1 кожна держава-учасниця:

a) створює та підтримує нормативно-правову базу з регулювання фізичного захисту;

b) створює або призначає компетентний орган або компетентні органи, відповідальні за реалізацію нормативно-правової бази, а також

c) уживає інших належних заходів, необхідних для фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

3. Під час виконання зобов'язань згідно з пунктами 1 та 2 кожна держава-учасниця без впливу на будь-які інші положення цієї Конвенції застосовує, наскільки це розумно й практично, такі основоположні принципи фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

Основоположний принцип A: Відповідальність держави

Відповідальність за створення, упровадження та підтримання режиму фізичного захисту в державі повністю покладається на цю державу.

Основоположний принцип B: Відповідальність під час міжнародного перевезення

Відповідальність держави за забезпечення того, що ядерний матеріал достатньо захищений, поширюється на його міжнародне перевезення доти, доки ця відповідальність не передається належним чином іншій державі.

Основоположний принцип C: Нормативно-правова база

Держава є відповідальною за створення й підтримання нормативно-правової бази з регулювання фізичного захисту. Ця база повинна забезпечувати встановлення застосовних вимог до фізичного захисту й уключати систему оцінки та ліцензування або інші процедури для видачі дозволів. Ця база повинна включати систему інспектування ядерних установок і транспортних засобів для перевірки дотримання відповідних вимог та умов ліцензії або іншого дозвільного документа й установити механізм забезпечення дотримання застосовних вимог і умов, у тому числі ефективних санкцій.

Основоположний принцип D: Компетентний орган

Держава повинна створити або призначити компетентний орган, який є відповідальним за впровадження нормативно-правової бази й наділеним належними повноваженнями, компетенцією, фінансовими та людськими ресурсами для виконання покладених на нього функцій. Держава повинна вжити заходів для забезпечення дієвої незалежності між функціями компетентного органу держави й функціями будь-якого іншого органу, відповідального за розвиток або використання ядерної енергії.

Основоположний принцип E: Відповідальність власників ліцензій

Необхідно чітко визначити функції з реалізації різних складових фізичного захисту в державі. Держава повинна забезпечити, щоб основна відповідальність за впровадження фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок була покладена на власників відповідних ліцензій або інших дозвільних документів (наприклад, на операторів або вантажовідправників).

Основоположний принцип F: Культура захищеності

Усі організації, що здійснюють фізичний захист, повинні приділяти особливу увагу культурі захищеності, її розвиткові та підтриманню, необхідним для її ефективного впровадження в організації в цілому.

Основоположний принцип G: Загроза

Державна система фізичного захисту повинна ґрунтуватися на здійснюваній державою поточній оцінці загрози.

Основоположний принцип H: Диференційований підхід

Вимоги фізичного захисту повинні ґрунтуватися на диференційованому підході з урахуванням поточної оцінки загрози, відносної привабливості, характері матеріалу й можливих наслідках, пов'язаних з несанкціонованим вилученням ядерного матеріалу та з диверсією стосовно ядерного матеріалу або ядерних установок.

Основоположний принцип I: Глибоко ешелонований захист

У вимогах держави стосовно фізичного захисту слід відобразити концепцію кількох ешелонів і методів захисту (конструктивних або інших інженерно-технічних, кадрових та організаційних), які необхідно подолати чи обійти порушнику для досягнення своїх цілей.

Основоположний принцип J: Забезпечення якості

Для досягнення впевненості в тому, що вимоги, які визначені для всіх важливих з погляду фізичного захисту видів діяльності, дотримані, повинні бути розроблені й здійснюватися політика та програми забезпечення якості.

Основоположний принцип K: Плани дій у надзвичайних ситуаціях

Усі власники ліцензій і причетні органи влади повинні підготувати й належним чином виконувати плани дій у надзвичайних ситуаціях (плани аварійних заходів) для реагування на несанкціоноване вилучення ядерного матеріалу або диверсію стосовно ядерних установок чи ядерного матеріалу або спроб таких дій.

Основоположний принцип L: Конфіденційність

Держава повинна встановити вимоги стосовно захисту конфіденційності інформації, несанкціоноване розголошення якої може поставити під загрозу фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок.

4. a) Положення цієї статті не застосовуються до будь-якого ядерного матеріалу, на який, відповідно до обґрунтованого рішення держави-учасниці, немає необхідності поширювати дію режиму фізичного захисту, установленого відповідно до пункту 1, беручи до уваги характер матеріалу, його кількість і відносну привабливість та потенційні радіологічні та інші наслідки, пов'язані з будь-якою несанкціонованою дією стосовно цього матеріалу, а також поточну оцінку загрози стосовно нього.

b) Ядерний матеріал, який не підпадає під дію положень цієї статті відповідно до підпункту "a", повинен бути захищеним відповідно до практичної доцільності захисту.

(Конвенцію доповнено статтею 2А
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 3

Кожна держава-учасниця в рамках свого національного законодавства і згідно з міжнародним правом вживає належних заходів для забезпечення, в міру можливості, того, щоб під час міжнародного перевезення ядерний матеріал, який знаходиться в межах її території або на борту корабля, або літака, що діють під її юрисдикцією, якщо такий корабель або літак беруть участь у перевезенні до цієї держави або з неї, захищався на рівнях, описаних у Додатку 1.

Стаття 4

1. Кожна держава-учасниця не експортує або не дозволяє експортувати ядерний матеріал, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.

2. Кожна держава-учасниця не імпортує або не дозволяє імпортувати ядерний матеріал з будь-якої держави, яка не є учасницею цієї Конвенції, якщо держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.

3. Держава-учасниця не дозволяє транзитне перевезення по своїй території ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами, або через свої аеропорти чи морські порти між державами, що не є учасницями цієї Конвенції, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в межах можливого, що такий матеріал буде захищений під час міжнародного перевезення на рівнях, описаних у Додатку 1.

4. Кожна держава-учасниця застосовує в рамках свого національного законодавства рівні фізичного захисту, описані в Додатку 1, до ядерного матеріалу, перевезення якого здійснюються з однієї частини цієї держави до іншої частини цієї ж держави міжнародними водами або повітряним простором.

5. Держава-учасниця, відповідальна за отримання гарантій в тому, що ядерний матеріал буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1, згідно з вищевикладеними пунктами 1 - 3 визначає і заздалегідь повідомляє держави, через території яких передбачається транзитне провезення ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами або до чиїх аеропортів або морських портів передбачається захід з ядерним матеріалом.

6. Відповідальність за отримання гарантій, про які йдеться в пункті 1, може за взаємною згодою бути передана державі-учасниці, яка у перевезенні є імпортуючою державою.

7. Ніщо в цій статті не тлумачиться як таке, що яким-небудь чином зачіпає територіальний суверенітет і юрисдикцію держави, включаючи суверенітет і юрисдикцію над її повітряним простором і територіальним морем.

Стаття 5

1. Держави-учасниці визначають свій пункт зв'язку з питань, що входять до сфери дії цієї Конвенції, та інформують про це одна одну безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії.

2. У випадку крадіжки, заволодіння шляхом пограбування чи якогось іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом або ймовірної загрози таких дій держави-учасниці згідно зі своїм національним законодавством забезпечують максимально можливе співробітництво й допомогу в поверненні й захисті такого матеріалу будь-якій державі, яка звертається з таким запитом. Зокрема:

a) держава-учасниця вживає відповідних кроків, щоб якомога швидше інформувати інші держави, яких, на її думку, це стосується, стосовно будь-якої крадіжки, заволодіння шляхом пограбування чи іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом або ймовірної загрози таких дій, а також інформувати Міжнародне агентство з атомної енергії та інші відповідні міжнародні організації;

b) як правило, при цьому відповідні держави-учасниці обмінюються інформацією між собою, з Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими причетними міжнародними організаціями для забезпечення захисту ядерного матеріалу, що знаходиться під загрозою, перевірки цілісності транспортного контейнера або повернення незаконно захопленого ядерного матеріалу та:

Способи здійснення такого співробітництва визначаються відповідними державами-учасницями.

3. У випадку ймовірної загрози диверсії чи у випадку диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки держави-учасниці настільки, наскільки це максимально можливо згідно з їхнім національним законодавством та відповідними зобов'язаннями з міжнародного права, здійснюють співробітництво таким чином:

a) якщо державі-учасниці відомо про ймовірну загрозу диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки в іншій державі, вона приймає рішення про вжиття відповідних заходів для якнайшвидшого інформування цієї держави, а також інформування Міжнародного агентства з атомної енергії та інших причетних міжнародних організацій про цю загрозу, щоб запобігти диверсії;

b) у випадку диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки в державі-учасниці та якщо, на її думку, радіологічного впливу ймовірно зазнають інші держави, вона, без впливу на свої інші зобов'язання з міжнародного права, уживає відповідних заходів
для якнайшвидшого інформування держави або держав, які можуть зазнати радіологічного ураження, та інформувати Міжнародне агентство з атомної енергії та інші причетні міжнародні організації, щоб мінімізувати або пом'якшити радіологічні наслідки;

c) якщо в контексті положень підпунктів "а" й "b" держава-учасниця звертається з запитом про допомогу, кожна держава-учасниця, якій надсилається запит про допомогу, невідкладно приймає рішення й повідомляє безпосередньо державі-учасниці, яка звернулася з запитом про допомогу, або через Міжнародне агентство з атомної енергії, чи має вона можливість надати допомогу, а також про обсяги й умови допомоги, яку може бути надано;

d) координація співробітництва згідно з положеннями підпунктів "a", "b" та "c" здійснюється дипломатичними та іншими погодженими каналами. Засоби здійснення такого співробітництва визначаються відповідними державами-учасницями на двосторонній чи багатосторонній основі.

4. Як правило, держави-учасниці співробітничають і консультуються між собою безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії та інші відповідні міжнародні організації для отримання настанов стосовно створення, підтримання й поліпшення систем фізичного захисту ядерного матеріалу під час міжнародного перевезення.

5. Як правило, держава-учасниця може консультуватися та співробітничати з іншими державами-учасницями безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії та інші причетні міжнародні організації для отримання їхніх настанов стосовно створення, підтримання та поліпшення своєї національної системи фізичного захисту ядерного матеріалу під час його використання, зберігання та перевезення в межах держави, а також стосовно ядерних установок.

(стаття 5 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 6

1. Держави-учасниці вживають відповідних заходів, сумісних з їхнім національним законодавством, для захисту конфіденційності будь-якої інформації, яку вони отримують від іншої держави-учасниці конфіденційно на підставі положень цієї Конвенції або в результаті участі в діяльності, що здійснюється для виконання цієї Конвенції. Якщо держави-учасниці надають конфіденційно інформацію міжнародним організаціям або державам, що не є учасницями цієї Конвенції, то вживаються заходи для забезпечення захисту конфіденційності такої інформації. Держава-учасниця, що отримала від іншої держави-учасниці інформацію конфіденційно, може надавати таку інформацію третій стороні лише за згодою цієї іншої держави-учасниці.

2. Ця Конвенція не вимагає від держав-учасниць надавати будь-яку інформацію, яка не може бути поширена згідно з національним законодавством або яка може поставити під загрозу безпеку відповідної держави, фізичний захист ядерного матеріалу або фізичний захист ядерних установок.

(стаття 6 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 7

1. Умисне здійснення:

a) без законних на то повноважень дії, яка є отриманням, володінням, використанням, передачею, видозміною, знищенням або розпорошенням ядерного матеріалу, яка викликає або може викликати смерть будь-якої особи чи завдати їй серйозних травм або заподіяти суттєві збитки власності чи навколишньому середовищу;

b) крадіжки ядерного матеріалу або захоплення його шляхом пограбування;

c) привласнення чи отримання ядерного матеріалу оманним шляхом;

d) дії, яка є перенесенням, пересиланням чи переміщенням ядерного матеріалу в державу чи з неї без законних на то повноважень;

e) дії, спрямованої проти ядерної установки, чи дії, яка є втручанням в експлуатацію ядерної установки, коли правопорушник навмисно здійснює таку дію, чи йому відомо, що така дія, ймовірно, викличе смерть будь-якої особи або завдасть їй серйозної травми або заподіє суттєву шкоду власності або навколишньому середовищу через радіаційне опромінення чи викид радіоактивних речовин, за винятком якщо ця дія здійснюється відповідно до національного законодавства держави-учасниці, на території якої знаходиться ядерна установка;

f) дії, яка є вимаганням ядерного матеріалу через погрозу або застосування сили чи застосування будь-якої іншої форми залякування;

g) погрози:

h) спроби вчинити будь-яке з правопорушень, описаних у підпунктах "a" - "e";

i) дії, яка є участю в будь-якому з правопорушень, описаних у підпунктах "a" - "h";

j) дії будь-якої особи, яка організує інших осіб або керує ними, для вчинення будь-якого з правопорушень, описаних у підпунктах "a" - "h"; а також

k) дії, яка сприяє вчиненню будь-якого з правопорушень, описаних у підпунктах "a" - "h", групою осіб, що діють зі спільною метою; така дія є навмисною та здійснюється або:

уважається кожною з держав-учасниць карним правопорушенням у межах свого національного законодавства.

(пункт 1 статті 7 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

2. Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів покарання за вчинені правопорушення, зазначені в цій статті, з урахуванням серйозності цих правопорушень.

Стаття 8

1. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення своєї юрисдикції щодо правопорушень, зазначених у статті 7, у таких випадках:

а) коли правопорушення вчинено на території цієї держави або на борту корабля чи літака, зареєстрованих у цій державі;

б) коли передбачуваний правопорушник є громадянином цієї держави.

2. Кожна держава-учасниця вживає також таких заходів, які можуть бути необхідними для поширення її юрисдикції на ці правопорушення в тих випадках, коли передбачуваний правопорушник знаходиться на її території і вона не видає його згідно зі статтею 11 жодній з держав, згаданих у пункті 1.

3. Ця Конвенція не виключає будь-якої кримінальної юрисдикції, що здійснюється згідно з національним законодавством.

4. Крім держав-учасниць, згаданих у пунктах 1 і 2, кожна держава-учасниця може, згідно з міжнародним правом, установлювати свою юрисдикцію щодо правопорушень, викладених у статті 7, коли вона у перевезенні ядерного матеріалу є експортуючою або імпортуючою державою.

Стаття 9

Переконавшись у наявності достатніх на те підстав, держава-учасниця, на території якої знаходиться передбачуваний правопорушник, вживає належних заходів, включаючи взяття під варту, згідно зі своїм національним законодавством, для забезпечення його явки в суд або для забезпечення його видачі. Держави, від яких вимагається встановлення юрисдикції згідно зі статтею 8, і, коли це необхідно, всі інші заінтересовані держави негайно інформуються про заходи, вжиті згідно з цією статтею.

Стаття 10

Держава-учасниця, на території якої знаходиться передбачуваний правопорушник, якщо вона не видає його, без будь-яких винятків і невиправданих затримок передає справу своїм компетентним органам в цілях кримінального переслідування шляхом судового розгляду згідно з законодавством цієї держави.

Стаття 11

1. Правопорушення, зазначені у статті 7, розглядаються як правопорушення, пов'язані з видачею правопорушників, включені до будь-якої угоди про видачу, що існує між державами-учасницями. Держави-учасниці зобов'язуються включати ці правопорушення як правопорушення, пов'язані з видачею, до всіх наступних угод про видачу, які укладатимуться між ними.

2. Якщо держава-учасниця, яка обумовлює видачу правопорушників існуванням такої угоди, отримує вимогу про видачу від іншої держави-учасниці, з якою вона не пов'язана угодою про видачу, вона може при бажанні розглядати цю Конвенцію як юридичну основу для видачі у зв'язку з такими порушеннями. На видачу поширюються інші положення, передбачені законодавством держави, яка отримала вимогу.

3. Держави-учасниці, які не обумовили видачу правопорушників існуванням угоди, визнають між собою згадані правопорушення як правопорушення, пов'язані з видачею, що підпадають під положення, передбачувані законодавством держави, яка отримала вимогу.

4. Кожне з правопорушень розглядається, з метою видачі, здійснюваної між державами-учасницями, як правопорушення, вчинене не тільки в тому місці, де воно сталося, але також і на території держав-учасниць, від яких вимагається застосувати свою юрисдикцію згідно з пунктом 1 статті 8.

Стаття 11А

Жодне з правопорушень, зазначених у статті 7, не розглядається як політичне або таке, що пов'язане з політичним правопорушенням, або вчинене з політичних мотивів для цілей видачі або взаємної правової допомоги. Відповідно запит про видачу або взаємну правову допомогу, пов'язану з таким правопорушенням, не може бути відхиленим лише на тій підставі, що він стосується політичного правопорушення або пов'язаний з політичним правопорушенням або правопорушенням, учиненим з політичних мотивів. 

(Конвенцію доповнено статтею 11А
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 11В

Ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що накладає зобов'язання видавати будь-яку особу чи надавати взаємну правову допомогу, якщо держава-учасниця, до якої надійшов запит, має суттєві підстави вважати, що запит про видачу, пов'язаний з правопорушеннями, наведеними в статті 7, або взаємну правову допомогу стосовно таких правопорушень, здійснений з метою судового переслідування або покарання особи через расову, релігійну, національну, етнічну приналежність або політичні переконання, або якщо задоволення цього запиту загрожує заподіянням шкоди становищу особи з будь-якоїіз цих причин.

(Конвенцію доповнено статтею 11В
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 12

Будь-якій особі, щодо якої проводиться судовий розгляд у зв'язку з будь-яким з правопорушень, згаданих у статті 7, гарантується справедливе ставлення на всіх етапах судового розгляду.

Стаття 13

1. Держави-учасниці надають одна одній максимальне сприяння у зв'язку з кримінальним судовим розглядом, розпочатим щодо правопорушень, згаданих у статті 7, включаючи надання наявних доказів, необхідних для такого судового розгляду. У всіх випадках застосовується законодавство держави, яка отримала прохання про сприяння.

2. Положення пункту 1 цієї статті не зачіпають зобов'язань за будь-яким іншим договором, двостороннім або багатостороннім, який регулює або регулюватиме, повністю або частково, взаємну допомогу щодо кримінальних справ.

Стаття 13А

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає передачі ядерних технологій для мирних цілей, яка здійснюється для посилення фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

(Конвенцію доповнено статтею 13А
 згідно з Поправкою від 08.07.2005 р.)

Стаття 14

1. Кожна держава-учасниця інформує депозитарія про свої закони і постанови, що стосуються реалізації цієї Конвенції. Депозитарій періодично направляє таку інформацію всім державам - учасницям цієї Конвенції.

2. Держава-учасниця, в якій проти передбачуваного правопорушника розпочато кримінальне переслідування, в міру можливості в першу чергу повідомляє про остаточний результат судового розгляду безпосередньо заінтересовані держави. Держава-учасниця повідомляє також про остаточне рішення депозитарія, який інформує всі держави-учасниці.

3. Якщо правопорушення пов'язане з ядерним матеріалом під час його використання, зберігання або перевезення, що здійснюються в межах держави, а гаданий правопорушник та ядерний матеріал залишаються на території держави-учасниці, де було вчинено правопорушення, або якщо правопорушення пов'язане з ядерною установкою та передбачуваний правопорушник залишається на території держави-учасниці, де було вчинено правопорушення, ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як вимога до держави-учасниці надавати інформацію стосовно кримінального переслідування у зв'язку з таким правопорушенням.

(пункт 3 статті 14 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 15

Додатки становлять невід'ємну частину цієї Конвенції.

Стаття 16

1. Через п'ять років після набрання чинності Поправкою, прийнятою 8 липня 2005 року, депозитарій скликає конференцію держав-учасниць для розгляду впровадження цієї Конвенції та відповідності її преамбули, усієї основної частини та додатків вимогам переважного на той момент становища.

2. У подальшому не частіше одного разу на п'ять років держави-учасниці своєю більшістю можуть скликати наступні конференції з тією самою метою, подавши відповідну пропозицію депозитарієві.

(стаття 16 у редакції
 Поправки від 08.07.2005 р.)

Стаття 17

1. У разі виникнення спору між двома або кількома державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, такі держави-учасниці проводять спільні консультації з метою врегулювання спору шляхом переговорів або будь-якими іншими мирними способами врегулювання спорів, прийнятними для всіх сторін у спорі.

2. Будь-який спір подібного характеру, який не може бути врегульований способами, зазначеними в пункті 1, на прохання будь-якої сторони, яка бере участь у такому спорі, передається до арбітражу або направляється до Міжнародного Суду для прийняття рішення. У разі передачі спору до арбітражу, якщо протягом шести місяців з моменту надходження прохання сторони в спорі не можуть дійти згоди щодо організації арбітражного розгляду, одна із сторін може просити Голову Міжнародного Суду або Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй призначити одного арбітра або більше. У разі суперечливості прохань сторін, які беруть участь у спорі, звернення до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй має пріоритет.

3. Будь-яка держава-учасниця може під час підписання, ратифікації, прийняття або схвалення цієї Конвенції або приєднання до неї заявити про те, що вона не вважає себе пов'язаною однією або обома процедурами врегулювання спору, передбаченими в пункті 2. Інші держави-учасниці не є пов'язаними будь-якою процедурою врегулювання спору, передбаченою в пункті 2, в тому, що стосується держави-учасниці, яка зробила застереження щодо цієї процедури.

4. Будь-яка держава-учасниця, яка зробила застереження згідно з пунктом 3, може в будь-який час зняти це застереження шляхом повідомлення про це депозитарія.

Стаття 18

1. Ця Конвенція буде відкрита для підписання всіма державами у Центральних закладах Міжнародного агентства з атомної енергії у Відні і в Центральних закладах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку з 3 березня 1980 року до набуття нею чинності.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню державами, що її підписали.

3. Після набуття чинності ця Конвенція буде відкрита для приєднання до неї всіх держав.

4. a) Ця Конвенція відкривається для підписання міжнародними організаціями і регіональними організаціями інтеграційного або іншого характеру або приєднання до неї цих організацій за умови, що будь-яка така організація складається з суверенних держав і має компетенцію в галузі ведення переговорів, укладення та застосування міжнародних угод з питань, охоплюваних цією Конвенцією.

b) У питаннях, що належать до їх компетенції, такі організації від свого власного імені здійснюють права і виконують зобов'язання, якими ця Конвенція наділяє держави-учасниці.

c) Стаючи учасником цієї Конвенції, така організація направляє депозитарію заяву, в якій зазначається, які держави є її членами і які статті цієї Конвенції до неї не застосовуються.

d) Така організація не має будь-якого голосу на доповнення до голосів її держав-членів.

5. Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання здаються на зберігання депозитарію.

Стаття 19

1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати передачі на зберігання депозитарію двадцять першого документа про ратифікацію, прийняття або схвалення.

2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, схвалює цю Конвенцію або яка приєднується до неї після дати передачі двадцять першого документа про ратифікацію, прийняття або схвалення, Конвенція набуває чинності на тридцятий день після передачі такою державою свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання.

Стаття 20

1. Без шкоди для статті 16 держава-учасниця може запропонувати поправки до цієї Конвенції. Запропонована поправка направляється депозитарію, який негайно розсилає її всім державам-учасницям. Якщо більшість держав-учасниць вимагає від депозитарія скликання конференції для розгляду запропонованих поправок, то депозитарій запрошує усі держави-учасниці на таку конференцію, яка відкривається не раніше ніж через тридцять днів після направлення запрошень. Будь-яка поправка, прийнята на конференції більшістю у дві третини голосів держав-учасниць, негайно розсилається депозитарієм усім державам-учасницям.

2. Поправка набуває чинності для кожної держави-учасниці, яка передає на зберігання документ про ратифікацію, прийняття чи схвалення поправки, на тридцятий день після дати передачі двома третинами держав-учасниць всіх своїх документів про ратифікацію, прийняття чи схвалення на зберігання депозитарію. Після цього поправка набуває чинності для будь-якої іншої держави-учасниці в день передачі цією державою на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття чи схвалення поправки.

Стаття 21

1. Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмового повідомлення депозитарія.

2. Денонсація набуває чинності через сто вісімдесят днів після дати отримання депозитарієм повідомлення.

Стаття 22

Депозитарій негайно повідомляє всі держави:

a) про кожне підписання цієї Конвенції;

b) про кожне здавання на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання;

c) про будь-яке застереження або скасування такого застереження згідно зі статтею 17;

d) про будь-яку заяву, направлену будь-якою організацією згідно з пунктом 4 "c" статті 18;

e) про набуття чинності цією Конвенцією;

f) про набуття чинності будь-якої поправки до цієї Конвенції;

g) про будь-яку денонсацію, оголошену згідно зі статтею 21.

Стаття 23

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є однаково автентичними, здається на зберігання Генеральному директору Міжнародного агентства з атомної енергії, який направляє завірені копії його всім державам.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію, відкриту для підписання у Відні і Нью-Йорку 3 березня 1980 року.

  

РІВНІ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРИ МІЖНАРОДНОМУ ПЕРЕВЕЗЕННІ ЯДЕРНОГО МАТЕРІАЛУ, КЛАСИФІКОВАНОГО У ДОДАТКУ II

1. Рівні фізичного захисту ядерного матеріалу в процесі зберігання, пов'язаного з міжнародним перевезенням ядерного матеріалу, включають:

a) для матеріалів категорії  III - зберігання в межах зони, доступ до якої контролюється;

b) для матеріалів категорії II - зберігання в межах зони, яка знаходиться під постійним наглядом охорони або електронних приладів і оточена фізичним бар'єром з обмеженою кількістю точок входу при відповідному контролі, або в межах будь-якої зони з аналогічним рівнем фізичного захисту;

c) для матеріалів категорії I - зберігання в межах захищеної зони, яку визначено вище для матеріалів категорії II, доступ до якої, крім того, дозволено тільки особам, чия благонадійність встановлена, і яка знаходиться під наглядом охорони, що підтримує постійний тісний зв'язок з відповідними силами дій у відповідь. Метою конкретних заходів, що вживаються у таких випадках, є виявлення і запобігання будь-якого нападу, недозволеного доступу або недозволеного вилучення матеріалу.

2. Рівні фізичного захисту ядерного матеріалу під час міжнародного перевезення включають:

a) для матеріалів категорій II і III - перевезення здійснюється з дотриманням спеціальних застережних заходів, включаючи попередню домовленість між відправником, отримувачем і перевізником і попередню угоду між фізичними особами, які знаходяться під юрисдикцією і керуються правовими актами експортуючих та імпортуючих держав, які визначають час, місце і процедури для передачі відповідальності при перевезенні;

b) для матеріалів категорії I - перевезення здійснюється з дотриманням спеціальних застережних заходів, як це визначено вище для перевезення матеріалів категорій II і III, і, крім того, під постійним наглядом охорони і в умовах, які забезпечують тісний зв'язок з відповідними силами дій у відповідь;

c) для природного урану у формі, відмінній від форми руди або рудних залишків, захист перевезення кількостей понад 500 кілограмів включає попереднє повідомлення про перевезення, в якому зазначаються вид транспорту, передбачуваний час прибуття і підтвердження про отримання вантажу.

 

ТАБЛИЦЯ:
КЛАСИФІКАЦІЯ ЯДЕРНОГО МАТЕРІАЛУ

Матеріал 

Форма 

Категорії 

II 

 

 

  

2 кг або понад 

Менше 2 кг, але більше 500 г 

500 г або менше, але більше 15 г 

2. Уран-235 

 

5 кг або понад 

Менше 5 кг, але більше 1 кг  

1 кг або менше, але більше 15 г  

 

- уран, збагачений ізотопом
уран-235
від 20 % або більше  

 

 

 

 

- уран, збагачений ізотопом
уран-235
від 10 до 20 % 

 

10 кг або понад 

Менше 10 кг, але більше 1 кг  

 

- уран із збагаченням вище природного, але з вмістом ізотопу уран-235 менше 10 % 

 

  

10 кг або понад 

3. Уран-233 

  

2 кг або понад 

Менше 2 кг, але більше 500 г 

500 г або менше, але більше 15 г 

4. Опромінене паливо 

  

  

Збіднений або природний уран, торій або слабозбагачене паливо (з вмістом ізотопів, що діляться, менше  

 

_____________  
  - Весь плутоній, за винятком плутонію, ізотопна концентрація якого перевищує 80 % по плутонію-238.

b/ Матеріал, не опромінений у реакторі, або матеріал, опромінений у реакторі, але рівень опромінення від якого на відстані одного метра, без захисту, дорівнює або менше 1 Гр/год (100 рад/год).

(виноска "b" додатка II
 у редакції Поправки від 08.07.2005 р.)

   - Кількість, яка не підпадає під категорію III, і природний уран належить захищати, виходячи з міркувань практичної доцільності.

  - Хоча рекомендується даний рівень захисту, держави можуть, виходячи з оцінки конкретних обставин, визначити іншу категорію фізичного захисту.

e/ Інше паливо, яке до опромінення за первинним складом матеріалу, що ділиться, було віднесено до I або II категорії, може бути віднесено на категорію нижче, хоча рівень опромінення від нього на відстані одного метра, без захисту, перевищує 1 Гр/год (100 рад/год).

(виноска "e" додатка II
 у редакції Поправки від 08.07.2005 р.)

____________

Опрос