Идет загрузка документа (26 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Конвенция о признании учебных курсов, дипломов о высшем образовании и ученых степеней в государствах региона Европы

Страны - участницы
Конвенция от 21.12.1979

КОНВЕНЦІЯ
про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів у державах регіону Європи

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 21.12.79 р.
ДАТА ПІДПИСАННЯ ВІД ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР: 21.12.79 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 11.01.82 р.*
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР: 16.04.82 р.

ПРЕАМБУЛА

Держави регіону Європи - учасниці цієї Конвенції,

нагадуючи про те, що, як не раз відзначалося Генеральною конференцією ЮНЕСКО в її резолюціях про європейське співробітництво, "розвиток співробітництва між націями в галузі освіти, науки, культури та інформації відповідно до принципів Статуту ЮНЕСКО відіграє істотну роль у справі миру і міжнародного взаєморозуміння",

усвідомлюючи існування тісного зв'язку між їх культурами, незважаючи на різноманітність мов та відмінності у соціально-економічних системах, і бажаючи зміцнювати своє співробітництво в галузі освіти й підготовки кадрів в інтересах добробуту і постійного процвітання своїх народів,

нагадуючи про те, що держави, які збиралися в Хельсінкі, висловили у Заключному акті Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (1 серпня 1975 р.) свій намір "поліпшувати доступ на взаємоприйнятних умовах для студентів, викладачів і вчених держав-учасниць у навчальні, культурні та наукові заклади одна одної, зокрема, шляхом... досягнення взаємного визнання вчених ступенів і дипломів чи то на основі урядових угод, де це є необхідним, чи то на основі безпосередніх домовленостей між університетами та іншими вищими навчальними закладами і науковими установами", а також сприяти "більш глибокому аналізові проблем порівнянності й еквівалентності вчених ступенів і дипломів",

нагадуючи, що більшість договірних держав з метою сприяння здійсненню цих цілей уже уклали між собою двосторонні чи субрегіональні угоди, зокрема про еквівалентність або визнання дипломів; однак, спонукувані бажанням, докладаючи й далі зусиль і активізуючи їх на двосторонній і субрегіональній основі, поширити своє співробітництво в цій галузі на весь регіон Європи,

переконані в тому, що велика різноманітність існуючих систем вищої освіти в регіоні Європи є винятковим культурним багатством, яке слід зберігати, і спонукувані прагненням надати можливість усьому населенню своїх країн скористатися повною мірою цим культурним багатством, полегшуючи громадянам кожної договірної держави доступ до засобів освіти інших договірних держав і, зокрема, дозволяючи їм продовжувати свою підготовку у вищих навчальних закладах цих інших держав,

вважаючи, що слід при допуску до наступних етапів навчання застосовувати концепцію визнання курсів навчання, яка в перспективі соціальної і міжнародної мобільності дає можливість оцінити досягнутий рівень освіти з урахуванням здобутих знань, підтверджених одержаними дипломами і ступенями, а також інших відповідних якостей кожного в тій мірі, в якій їх можуть позитивно оцінити компетентні власті,

вважаючи, що визнання всіма договірними державами курсів навчання, свідоцтв, дипломів і ступенів, одержаних у будь-якій з цих держав, має на меті сприяти розвиткові міжнародної мобільності осіб і обмінові ідеями, знаннями та науково-технічним досвідом і що було б бажаним приймати іноземних студентів до вищих навчальних закладів при умові, що визнання їх курсів навчання або дипломів жодною мірою не дасть їм більше прав порівняно з правами, якими користуються студенти цих держав,

відзначаючи, що таке визнання є однією з необхідних умов для:

1) сприяння найбільш ефективному використанню засобів освіти, які існують на їх територіях;

2) забезпечення більшої мобільності викладачів, студентів, наукових працівників і спеціалістів;

3) зменшення труднощів, на які натрапляють після повернення до своїх країн особи, які здобули підготовку або освіту за кордоном,

прагнучи забезпечити якнайширше визнання курсів навчання, свідоцтв, дипломів і ступенів з урахуванням принципів сприяння розвиткові безперервної освіти, демократизації освіти, прийняття і проведення в життя політики освіти, яка відповідала б структурним, економічним і технічним перетворенням, соціальним змінам і культурним умовам кожної країни,

сповнені рішимості закріплювати і будувати майбутнє співробітництво у цих галузях на основі Конвенції, яка стане вихідним пунктом погодженої динамічної діяльності, що проводитиметься, зокрема, з допомогою вже існуючих національних, двосторонніх, субрегіональних і багатосторонніх механізмів або таких, які можуть виявитися необхідними,

нагадуючи, що кінцевою метою, поставленою Генеральною конференцією Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, є "вироблення Міжнародної конвенції щодо визнання і дійсності свідоцтв, дипломів та ступенів, які присуджуються вищими навчальними закладами і науково-дослідними установами в усіх країнах",

домовилися про таке:

I. ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

1. В цілях цієї Конвенції під "визнанням" іноземного свідоцтва чи диплома про вищу освіту або вченого ступеня слід розуміти його прийняття компетентними властями у договірній державі як такого, що має силу посвідчення про освіту, і надання його власникові прав, якими користуються особи, що мають національні свідоцтва, дипломи або ступені, до яких можуть прирівнюватися документи, одержані за кордоном.

Крім того, визнання визначається так:

(a) Визнання свідоцтва, диплома або ступеня з метою початку чи продовження навчання у вищій школі дає його власникові можливість вступу до вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ будь-якої договірної держави так само, як коли б він був власником диплома, звання або ступеня, порівнянних з тими, що їх одержано в даній договірній державі. Таке визнання не звільняє власника іноземного свідоцтва, диплома або ступеня від необхідності виконувати умови (крім умов, що стосуються наявності диплома), які можуть бути потрібними для вступу до даного вищого навчального закладу або даної науково-дослідної установи приймаючої держави.

(b) Визнання іноземного свідоцтва, диплома або ступеня для здійснення професійної діяльності є визнанням професійної підготовленості його власника до роботи за даною спеціальністю, не завдаючи, однак, шкоди виконанню юридичних і професійних правил та діючих процедур у даних договірних державах. Це визнання не звільняє власника іноземного свідоцтва, диплома або ступеня від необхідності виконувати інші умови здійснення даної професійної діяльності, що їх можуть встановити компетентні урядові чи професійні органи.

(c) Однак визнання свідоцтва, диплома або ступеня не має надавати його власникові більші права в іншій державі порівняно з тими правами, якими він користувався б у країні їх одержання.

2. У цілях цієї Конвенції під "частковою освітою" слід розуміти періоди навчання або підготовки, які, не являючи собою повного курсу, можуть стати істотним доповненням у плані здобуття знань чи навичок.

II. ЦІЛІ

Стаття 2

1. Договірні держави мають намір сприяти своєю спільною діяльністю як розвиткові активного співробітництва всіх країн регіону Європи в справі зміцнення миру і міжнародного взаєморозуміння, так і розвиткові більш ефективного співробітництва з іншими державами - членами ЮНЕСКО з метою кращого використання їх потенціалу в галузі освіти, науки і техніки.

2. Договірні держави урочисто заявляють про свою тверду рішимість тісно співробітничати в рамках своїх законодавств і конституційних структур, а також у рамках чинних міжурядових угод з тим, щоб:

(a) дозволити в інтересах усіх договірних держав найкраще і найбільш відповідне їх адміністративним процедурам, а також загальній політиці в галузі освіти використання наявних у них ресурсів у галузі освіти та наукових досліджень і з цією метою:

(b) постійно вдосконалювати навчальні програми в договірних державах, а також методи планування і розвитку вищої освіти на основі не тільки вимог економічного, соціального і культурного розвитку, політики кожної країни, а й цілей, намічених у рекомендаціях компетентних органів Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури щодо постійного підвищення якості освіти, розвитку безперервної освіти і демократизації освіти, а також цілей повного розвитку людської особистості і взаєморозуміння, терпимості й дружби між народами і, загалом, усіх цілей стосовно прав людини, поставлених перед освітою Загальною декларацією прав людини і пактами про права людини, прийнятими Організацією Об'єднаних Націй, а також Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти;

(c) сприяти регіональному і глобальному співробітництву в розв'язанні "проблем порівнянності й еквівалентності вчених ступенів і дипломів", а також у визнанні учбових курсів і атестацій про освіту.

3. Договірні держави погодились вживати всіх здійсненних заходів у національному, двосторонньому та багатосторонньому плані і, зокрема, шляхом двосторонніх, субрегіональних, регіональних чи інших угод, договорів між університетами або іншими вищими навчальними закладами і домовленостей з компетентними національними або міжнародними органами й організаціями, з тим щоб відповідні власті могли поступово досягти цілей, визначених у цій статті.

III. ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИМАГАЮТЬ ВЖИТТЯ НЕВІДКЛАДНИХ ЗАХОДІВ

Стаття 3

1. Договірні держави, крім обов'язків, що покладаються на уряди, домовились вживати всіх можливих заходів, щоб заохочувати відповідні компетентні власті визнавати, як це визначено в пункті 1 статті 1, свідоцтва про закінчення середньої школи та інші дипломи, видані в інших договірних державах, які відкривають доступ до вищої освіти, з тим, щоб дозволити їх власникам проходити курс навчання у вищих навчальних закладах, розташованих на відповідних територіях договірних держав.

2. Однак без шкоди для положень, статті 1.1 (a) прийом до вищих навчальних закладів може бути поставлено в залежність від наявності місць, а також мовних знань, необхідних для того, щоб з користю проходити відповідний курс навчання.

Стаття 4

1. Договірні держави, крім обов'язків, що покладаються на уряди, домовились вживати всіх можливих заходів, щоб заохочувати відповідні компетентні власті:

(a) визнавати згідно з визначенням визнання, викладеним у пункті 1 статті 1, свідоцтва, дипломи і ступені з тим, щоб дозволити їх власникам проходити дальше навчання, підготовку і проводити дослідження у своїх вищих навчальних закладах;

(b) визначати, в міру можливості, процедуру, згідно з якою можна було б визнавати з метою продовження навчання часткову освіту, здобуту у вищих навчальних закладах, розташованих в інших договірних державах.

2. Положення пункту 2 статті 3 застосовуються у випадках, передбачених у даній статті.

Стаття 5

Договірні держави, крім обов'язків, що покладаються на уряди, домовились вживати всіх можливих заходів, щоб заохочувати відповідні компетентні власті забезпечувати ефективне визнання виданих компетентними органами інших договірних держав свідоцтв, дипломів або вчених ступенів з метою здійснення професійної діяльності в рамках положень пункту 1 (b) статті 1.

Стаття 6

У випадках, коли прийом до навчальних закладів на території договірної держави є поза контролем цієї держави, вона надсилає текст цієї Конвенції відповідним навчальним закладам і всіляко прагне добитися визнання останніми принципів, викладених у розділах II і III цієї Конвенції.

Стаття 7

1. Вважаючи, що визнання поширюється на пройдені учбові курси, а також свідоцтва, дипломи або вчені ступені, видані чи присвоєні навчальними закладами, визнаними компетентними властями країни, яка видала дипломи або присвоїла ступені і звання, положення статей 3, 4 і 5 можуть стосуватися будь-якої особи, що пройшла такий курс навчання чи одержала такі свідоцтва, дипломи або ступені, незалежно від національності, політичного або юридичного статусу цієї особи.

2. На будь-якого громадянина договірної держави, який одержав на території держави, що не є учасницею Конвенції, один чи кілька дипломів, ступенів або свідоцтв, подібних тим, які визначено у статтях 3, 4 і 5, можуть поширюватися відповідні положення зазначених статей при умові, що його свідоцтва, дипломи або вчені ступені були визнані в його власній країні і в країні, де цей громадянин бажає продовжувати своє навчання.

IV. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ

Стаття 8

Договірні держави зобов'язуються вживати заходів для досягнення цілей, визначених у статті 2, і зроблять усе можливе, щоб забезпечити виконання зобов'язань, викладених у статтях 3, 4, 5 і 6, за допомогою:

(a) національних органів;

(b) Регіонального комітету, про який ідеться в статті 10;

(c) двосторонніх або субрегіональних органів.

Стаття 9

1. Договірні держави визнають, що досягнення цілей і виконання зобов'язань, визначених у цій Конвенції, вимагають у національному плані тісного співробітництва і координації зусиль найрізноманітніших національних органів, як урядових, так і неурядових, зокрема, університетів, інших навчальних закладів та атестаційних органів. Вони зобов'язуються, таким чином, доручати вивчення проблем, пов'язаних із застосуванням цієї Конвенції, відповідним національним органам з залученням усіх заінтересованих секторів, на які буде покладено завдання пропонувати належні рішення. Договірні держави зобов'язуються, крім того, вживати всіх можливих заходів, необхідних для прискорення ефективного функціонування цих національних органів.

2. Договірні держави співробітничають з компетентними властями іншої договірної держави, зокрема, шляхом сприяння їм у збиранні всієї інформації, необхідної для їх діяльності, пов'язаної з учбовими курсами, дипломами про вищу освіту і вченими ступенями.

3. Кожний національний орган повинен мати необхідні кошти, які б давали йому змогу або збирати, опрацьовувати і класифікувати всю корисну для його діяльності інформацію, що стосується учбових курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів, або негайно діставати інформацію, потрібну йому в цьому зв'язку, з окремого Національного центру документації.

Стаття 10

1. Цим засновується Регіональний комітет, що складається з представників урядів договірних держав. Забезпечення його Секретаріату доручається Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

2. Недоговірні держави регіону Європи, запрошені взяти участь у Дипломатичній конференції, якій доручено прийняти цю Конвенцію, можуть брати участь у нарадах Регіонального комітету.

3. На Регіональний комітет покладено завдання стежити за виконанням цієї Конвенції. Він приймає і розглядає надіслані йому договірними державами періодичні доповіді про досягнуті результати і про перешкоди, на які вони натрапляють при здійсненні цієї Конвенції, а також дослідження, що їх проводить його Секретаріат за цією Конвенцією. Договірні держави зобов'язуються подавати доповідь Комітетові принаймні один раз на два роки.

4. Регіональний комітет надсилає в разі необхідності державам - учасницям цієї Конвенції рекомендації загального або часткового характеру щодо застосування даної Конвенції.

Стаття 11

1. Регіональний комітет обирає для кожної наради свого Голову і приймає свої Правила процедури. Він проводить чергову нараду, принаймні, один раз на два роки. Комітет проводить першу нараду через три місяці після здачі на зберігання шостого акта про ратифікацію або приєднання.

2. Секретаріат Регіонального комітету готує порядок денний нарад Комітету відповідно до одержаних від Комітету вказівок і згідно з положеннями Правил процедури. Він подає допомогу національним органам у дістанні інформації, необхідної для їх діяльності.

V. ДОКУМЕНТАЦІЯ

Стаття 12

1. Договірні держави проводять обмін інформацією і документацією, що стосуються учбових курсів, свідоцтв і дипломів про вищу освіту та вчених ступенів.

2. Вони прагнуть сприяти розробленню методів і механізмів збирання, опрацювання, класифікації та поширення всієї необхідної інформації, яка стосується визнання учбових курсів, свідоцтв і дипломів про вищу освіту та вчених ступенів, з урахуванням існуючих методів і механізмів, а також інформації, зібраної національними, субрегіональними, регіональними й міжнародними органами, зокрема Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

VI. СПІВРОБІТНИЦТВО З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 13

Регіональний комітет робить усе потрібне, щоб залучити до своїх заходів, з метою забезпечення якнайповнішого здійснення цієї Конвенції, компетентні міжнародні урядові й неурядові організації. Це особливо стосується міжурядових установ і органів, на які покладено відповідальність за застосування субрегіональних конвенцій або угод про визнання дипломів і ступенів у державах, що належать до регіону Європи.

VII. ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ, ЯКІ Є У ВІДАННІ ДОГОВІРНОЇ ДЕРЖАВИ, АЛЕ РОЗТАШОВАНІ ПОЗА ЇЇ ТЕРИТОРІЄЮ

Стаття 14

Положення цієї Конвенції поширюються на навчання в будь-якому вищому навчальному закладі, що є у віданні договірної держави, і на одержані в ньому свідоцтва, дипломи і ступені, навіть якщо такий навчальний заклад розташований поза територією даної держави, при умові, що компетентні органи договірної держави, де міститься цей навчальний заклад, не заперечують проти цього.

VIII. РАТИФІКАЦІЯ, ПРИЄДНАННЯ І НАБРАННЯ ЧИННОСТІ

Стаття 15

Цю Конвенцію відкрито для підписання і ратифікації державами регіону Європи, запрошеними взяти участь у Дипломатичній конференції, якій доручено розроблення цієї Конвенції, а також Ватіканом.

Стаття 16

1. Інші держави, які є членами Організації Об'єднаних Націй, однієї із спеціалізованих установ або Міжнародного агентства по атомній енергії, чи держави, які є учасницями Статуту Міжнародного суду, можуть дістати дозвіл приєднатися до цієї Конвенції.

2. Кожна просьба щодо цього надсилається Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, який передає її договірним державам не менш як за 3 місяці до початку наради Спеціального комітету, передбаченої в пункті 3 цієї статті.

3. Договірні держави збираються на нараду Спеціального комітету, що складається з представників договірних держав, по одному від кожної держави, які мають спеціальні повноваження від своїх урядів для вирішення питання про таку просьбу. Рішення в цих випадках приймаються договірними державами більшістю у дві третини голосів.

4. Цю процедуру може бути застосовано тільки тоді, коли Конвенція буде ратифікована щонайменше 20 державами, про які йдеться в статті 15.

Стаття 17

Ратифікація цієї Конвенції або приєднання до неї здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

Стаття 18

Ця Конвенція набирає чинності через один місяць з дня здачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти, але тільки стосовно тих держав, які здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти. Стосовно будь-якої іншої держави Конвенція набере чинності через місяць після того, як вона здасть на зберігання свою ратифікаційну грамоту або акт про приєднання.

Стаття 19

1. Договірні держави мають право денонсувати цю Конвенцію.

2. Письмове повідомлення про денонсацію здається Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

3. Денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після одержання повідомлення про денонсацію. Проте особи, які проходять навчання на підставі положень цієї Конвенції на території договірної держави, що денонсує Конвенцію, зможуть закінчити розпочатий курс навчання.

Стаття 20

Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури інформує договірні держави та інші держави, згадані в статтях 15 і 16, а також Організацію Об'єднаних Націй про здачу на зберігання всіх ратифікаційних грамот або актів про приєднання, згаданих у статті 17, а також про денонсації, передбачені в статті 19 цієї Конвенції.

Стаття 21

Згідно з статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на просьбу Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені представники, підписали цю Конвенцію.

Складено в м. Парижі цього 21 грудня 1979 року англійською, іспанською, російською і французькою мовами, причому всі чотири тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який буде здано на зберігання до Архіву Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Належним чином засвідчені копії буде надіслано всім державам, зазначеним у статтях 15 і 16, а також Організації Об'єднаних Націй.

* * *

Конвенцію підписано від імені Української РСР 21 грудня 1979 року і ратифіковано Президією Верховної Ради Української РСР 11 січня 1982 року.

Ратифікаційну грамоту Української РСР здано на зберігання до Секретаріату ЮНЕСКО 16 березня 1982 року.

Конвенція відповідно до статті 18 набрала чинності для Української РСР 16 квітня 1982 року.

____________
* Ратифіковано Президією Верховної Ради УРСР від 11 січня 1982 року N 2993-X

____________

Опрос