Идет загрузка документа (86 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Международная конвенция об упрощении и гармонизации таможенных процедур

Страны - участницы
Конвенция от 18.05.1973

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ
про спрощення і гармонізацію митних процедур

(у зміненій редакції)

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 18.05.73
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ: 15.02.2011*
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 15.09.2011

Додатково див. Протокол
 від 26 червня 1999 року
,
 лист Державної митної служби України
 від 9 листопада 2006 року N 11/4-14/12689-ЕП

Офіційний переклад.

Преамбула

Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва,

прагнучи усунути розбіжності у митних правилах і процедурах Договірних Сторін, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну,

бажаючи зробити вагомий внесок у розвиток такої торгівлі та обміну шляхом спрощення і гармонізації митних правил і процедур, а також шляхом стимулювання міжнародного співробітництва,

відзначаючи, що значні переваги від спрощення умов міжнародної торгівлі, можуть бути досягнуті без шкоди для відповідних стандартів митного контролю,

визнаючи, що таке спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів:

- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;

- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації щодо законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;

- впровадження відповідних міжнародних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю;

будучи переконаними, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Глава I
Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатку, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

c) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатку, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, щодо яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

e) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження щодо прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Глава II
Сфера застосування та структура Конвенції

Сфера застосування Конвенції

Стаття 2

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у Додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Стаття 3

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

Структура Конвенції

Стаття 4

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатку та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із Розділів, на які поділяється відповідний Додаток, і які містять у собі:

a) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з Додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Стаття 5

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожна з їхніх Розділів, щодо яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі Додатки чи їхні Розділи.

Глава III
Адміністрування Конвенції

Керівний комітет

Стаття 6

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів щодо її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкту міжнародного права, за яким відповідно до положень Статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набуття чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

a) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

(I) щодо внесення змін до Основної частини Конвенції;

(II) щодо внесення змін до Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, а також про введення нових Розділів до Загального додатку; та

(III) щодо введення нових Спеціальних додатків та нових Розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні Розділи у порядку, передбаченому Статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 Статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "a", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї Статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї Статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї Статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з пунктом 5 "a", "b" і "c" цієї Статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 Статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт направляється Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій Статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Стаття 7

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному Розділі Спеціального додатку.

a) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатку до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або Розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи Розділи Спеціальних додатків;

c) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових Розділів будь-якого Спеціального додатку.

Глава IV
Договірна сторона

Ратифікація Конвенції

Стаття 8

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

a) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї Статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх Розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий Розділу будь-якого Спеціального додатку, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї Статті.

5. (a) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

(b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

Стаття 9

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатку, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документу про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його Розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до Статті 12 цієї Конвенції.

Застосування Конвенції

Стаття 10

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документу про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується щодо зазначених у повідомленні територій до моменту набуття нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила повідомлення, передбачене пунктом 1 цієї Статті, про поширення дії цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може, відповідно до порядку, встановленого у Статті 19 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Стаття 11

Для цілей застосування цієї Конвенції митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про території, що утворюють цей митний чи економічний союз, і ці території розглядаються як єдина територія.

Прийняття положень і застережень

Стаття 12

1. Усі Договірні Сторони цим приймають на себе зобов'язання, що випливають з положень Загального додатку.

2. Договірна Сторона може прийняти один або більше Спеціальних додатків чи одну або більше їхніх Розділів. Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), щодо яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила застереження, може у будь-який час відкликати їх повністю чи частково шляхом надсилання депозитарію повідомлення, у якому зазначається дата, коли таке відкликання набуває чинності.

3. Кожна Договірна Сторона, що прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого Спеціального додатку або його Розділу (Розділів), вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до Рекомендованих правил, зроблених відповідно до пункту 2, і наприкінці кожного трирічного періоду, починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією для такої Договірної Сторони, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про результати, зазначаючи ті положення її національного законодавства, які, на її погляд, не дозволяють відкликати ті чи інші застереження.

Виконання положень Конвенції

Стаття 13

1. Кожна Договірна Сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності такими Додатками або Розділами для такої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Стандартні правила з перехідним терміном Загального додатку не пізніше, ніж через 60 місяців з дати набуття Загальним додатком чинності для цієї Договірної Сторони.

3. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Рекомендовані правила Спеціальних додатків чи їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності цими Спеціальними додатками та їхніми Розділами для цієї Договірної Сторони, якщо не було зроблено застережень щодо одного або більше з цих Рекомендованих правил.

4. (а) У випадках, коли терміни, передбачені пунктами 1 чи 2 цієї Статті, на практиці виявляться не достатніми для впровадження положень Загального Додатку Договірною Стороною, ця Договірна Сторона може, до закінчення терміну згаданого у пунктах 1 і 2 цієї Статті, звернутися до Керівного комітету з проханням продовжити цей термін. У своєму зверненні ця Договірна Сторона зазначає, щодо якого (яких) положення Загального додатку запитується продовження терміну, а також причини такого звернення.

(б) У виняткових випадках Керівний комітет може прийняти рішення дозволити таке продовження. У будь-якому рішенні Керівного комітету, яким дозволяється продовжити термін, повинні бути зазначені ті виняткові обставини, що стали підставою для ухвалення рішення, а термін продовження у будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про впровадження тих положень, щодо яких це продовження було дозволено.

Вирішення спорів

Стаття 14

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вирішується, на скільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, що не був вирішений під час переговорів, Договірні Сторони, між якими виник спір, передають до Керівного комітету, який після цього розглядає спір і дає рекомендації щодо його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про те, що рекомендації Керівного комітету будуть для них обов'язковими.

Зміни до Конвенції

Стаття 15

1. Текст будь-якої зміни, рекомендованої Договірним Сторонам Керівним комітетом відповідно до порядку, передбаченого пунктом 5 (a)(i) та (a)(ii) Статті 6, повідомляється Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Зміни до Основного тексту Конвенції набувають чинності для всіх Договірних Сторін через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про прийняття всіма Договірними Сторонами присутніми на засіданні Керівного комітету, на якому було прийняте рішення рекомендувати ці зміни, за умови, що протягом дванадцяти місяців з дати направлення повідомлення про ці зміни, жодна з Договірних Сторін не подала своїх заперечень.

3. Будь-яка зміна, рекомендована для внесення до Загального додатку або до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, вважається прийнятою після закінчення шести місяців з дати повідомлення Договірним Сторонам про цю зміну, якщо:

a) жодна з Договірних Сторін Конвенції або, у випадку внесення змін до Спеціального додатку чи його Розділів, жодна з Договірних Сторін, які взяли зобов'язання за цим Спеціальним додатком чи Розділом, не подає заперечень;

b) жодна з Договірних Сторін не поінформувала Генерального Секретаря Ради про те, що має намір прийняти рекомендовану зміну, але необхідні для цього умови ще не виконані.

4. Якщо будь-яка Договірна Сторонами направляє Генеральному Секретарю Ради повідомлення, передбачене пунктом 3 (b) цієї Статті, то, оскільки вона ще не сповіщала Генерального Секретаря Ради про прийняття рекомендованої зміни, ця Договірна Сторона впродовж вісімнадцяти місяців після закінчення шестимісячного терміну, згаданого у пункті 3 цієї Статті, може подати свої заперечення з приводу цієї зміни.

5. Якщо було повідомлено про заперечення щодо рекомендованої зміни згідно з пунктом 3 (a) чи пункту 4 цієї Статті, зміна вважається неприйнятою і не набуває чинності.

6. Якщо будь-яка Договірна Сторона направила повідомлення, згідно з пунктом 3 (b) цієї Статті, зміна вважається прийнятою з настанням більш ранньої з двох таких дат:

a) дати, на яку всі Договірні Сторони, що направили такі повідомлення, поінформували Генерального Секретаря Ради про своє прийняття рекомендованої зміни, за умови, що всі повідомлення про прийняття надійшли до закінчення шестимісячного терміну згаданого у пункті 3 цієї Статті, причому ця дата приймається за дату закінчення зазначеного шестимісячного терміну;

b) дати закінчення вісімнадцятимісячного терміну згаданого у пункті 4 цієї Статті.

7. Будь-яка зміна до Загального додатку або Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, що вважається прийнятою, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати, на яку вона вважається прийнятою, або, у випадках, коли в рекомендованій зміні встановлений інший термін, після закінчення цього терміну з дати, на яку вона вважається прийнятою.

8. Генеральний Секретар Ради у можливий найкоротший термін повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції про будь-які заперечення щодо рекомендованої зміни, зроблені відповідно до пункту 3 (a) цієї Статті та про будь-які повідомлення, отримані згідно з пунктом 3 (b) цієї Статті. Генеральний Секретар Ради інформує надалі Договірні Сторони про те, що Договірна Сторона чи Сторони, які направили такі повідомлення, представили свої заперечення щодо рекомендованої зміни або повідомили про її прийняття.

Стаття 16

1. Незалежно від викладеного у Статті 15 цієї Конвенції порядку внесення змін, Керівний комітет відповідно до Статті 6 може прийняти рішення про внесення змін до будь-якого з Рекомендованих правил, або про введення нових Рекомендованих правил до будь-якого Спеціального додатку чи його Розділу. Кожна Договірна Сторона запрошується Загальним Секретарем Ради для участі у розгляді питань на засіданні Керівного комітету. Текст будь-якої зміни чи нових Рекомендованих правил, щодо яких було прийнято зазначене вище рішення, направляється Загальним Секретарем Ради Договірним Сторонам, а також тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна чи нове Рекомендоване правило, що вводиться, рішення щодо яких було прийнято відповідно до пункту 1 цієї Статті, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати їхнього повідомлення Загальним Секретарем Ради. Вважається, що кожна Договірна Сторона, яка прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень Спеціального додатку чи його Розділи, до яких вносяться зміни чи вводиться нове Рекомендоване правило прийняла ці зміни чи нове Рекомендоване правило, якщо ця Сторона не зробить застереження відповідно до порядку, передбаченого Статтею 12 цієї Конвенції.

Термін дії Конвенції для Договірної Сторони

Стаття 17

1. Ця Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після дати набуття нею чинності відповідно до порядку, встановленого Статтею 18 цієї Конвенції.

2. Заява про денонсацію оформлюється письмовим документом, який здається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набуває чинності після закінчення шести місяців з моменту одержання депозитарієм документу про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї Статті, застосовуються також до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, щодо яких будь-яка Договірна Сторона може відкликати своє прийняття у будь-який час з дати набуття ними чинності.

5. Договірна Сторона, яка відкликала свою згоду на застосування Загального додатку до Конвенції, розглядається як така, що денонсувала цю Конвенцію. У цьому випадку також застосовуються положення пунктів 2 та 3.

Глава V
Прикінцеві положення

Набуття чинності Конвенцією

Стаття 18

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п'ять із суб'єктів, згаданих у пунктах 1 та 5 Статті 8 цієї Конвенції, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Ця Конвенція набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після того як вона стає Договірною Стороною відповідно до положень Статті 8.

3. Будь-який Спеціальний додаток до цієї Конвенції або його Розділ набуває чинності через три місяці з моменту прийняття відповідного Спеціального додатку чи відповідного Розділу п'ятьма Договірними Сторонами.

4. Після того, як будь-який Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності згідно з пунктом 3 цієї Статті, цей Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після надходження від неї повідомлення про прийняття. Однак жоден зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів не набувають чинності для будь-якої Договірної Сторони до набуття цією Конвенцією чинності для такої Договірної Сторони.

Депозитарій Конвенції

Стаття 19

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями або без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.

2. Депозитарій виконує такі функції:

a) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує завірені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформування та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) перевіряє дотримання порядку підписання або оформлення документів, інформувань та повідомлень, що стосуються цієї Конвенції та, якщо необхідно, вказує відповідній Договірній Стороні на недоліки;

e) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

- підписання, ратифікацію, приєднання та прийняття Додатків та Розділів відповідно до Статті 8 цієї Конвенції;

- нові Розділи Загального додатку та нові Спеціальні додатки або їхні Розділи, рекомендовані для включення до цієї Конвенції Керівним комітетом;

- дату набуття чинності цією Конвенцією, Загальним додатком та кожним зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів відповідно до положень Статті 18 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до Статей 8, 10, 11, 12 і 13 цієї Конвенції;

- повідомлення Договірних Сторін про відкликання своєї згоди на застосування Додатків або їхніх Розділів;

- денонсацію, передбачену Статтею 17 цієї Конвенції;

- будь-яку зміну, прийняту відповідно до Статті 15 цієї Конвенції, та дату набуття нею чинності.

3. У разі виникнення будь-яких розбіжностей між будь-якою з Договірних Сторін та депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій, депозитарій або така Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін та Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин - до відома Керівного Комітету або Ради.

Реєстрація Конвенції та автентичні тексти

Стаття 20

Згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція підлягає реєстрації у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального Секретаря Ради.

На посвідчення чого нижчепідписані особи належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в місті Кіото, вісімнадцятого травня тисяча дев'ятсот сімдесят третього року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який передає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пункті 1 Статті 8 цієї Конвенції.

____________
* Україна приєдналась до Міжнародної конвенції відповідно до Закону України від 5 жовтня 2006 року N 227-V ("Офіційний вісник України", 2006 р., N 43, ст. 2865) 

 

ЗАГАЛЬНИЙ ДОДАТОК 

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Стандартне правило

Визначення понять, Стандартні правила та Стандартні правила з перехідним терміном цього Додатку застосовуються до тих митних правил та процедур, що наведені у цьому Додатку, а також, у тій мірі, в якій це може бути застосовано до правил та процедур, що містяться у Спеціальних додатках.

1.2. Стандартне правило

Умови та порядок застосування митних правил і процедур цього Додатку, а також Спеціальних додатків визначаються національним законодавством та повинні бути гранично простими.

1.3. Стандартне правило

Митна служба встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру з учасниками зовнішньої торгівлі з метою розвитку співробітництва та сприяння їхній участі у впровадженні найбільш ефективних методів роботи, що узгоджуються з національним законодавством та міжнародними договорами.

РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Поняття, використовувані у цій Конвенції, означають:

E1
F23 

"оскарження" - дія особи, інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням чи бездіяльністю митної служби і яка вважає, що в результаті цього їй було завдано шкоди, пов'язана із зверненням до компетентного органу про відшкодування завданих збитків; 

E2
F19 

"нарахування мит та податків" - визначення сум мит та податків, що підлягають сплаті; 

E3
F4 

"контроль на основі методів аудита" - сукупність заходів, за допомогою яких митна служба переконується у правильності заповнення декларацій на товари та достовірності зазначених у них даних, перевіряючи наявні у причетних до декларування осіб відповідні книги обліку рахунків, документи, облікову документацію та комерційну інформацію; 

E4
F15 

"перевірка декларації на товари" - дії митної служби по перевірці правильності оформлення декларації на товари та відповідності необхідних підтверджуючих документів встановленим вимогам; 

E5
F9 

"митне оформлення" - здійснення митних формальностей, необхідних для випуску товарів у вільний обіг, з метою внутрішнього споживання, експорту чи переведення під інші митні режими; 

E6
F10 

"митна служба" - державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит та податків, а також застосування інших законів та правил, що стосуються ввозу, вивозу, переміщення або зберігання товарів; 

E7
F3 

"митний контроль" - сукупність заходів, що здійснюються митною службою з метою забезпечення дотримання митного законодавства; 

E8
F11 

"мита" - передбачені митним тарифом митні збори, що застосовуються щодо товарів, які ввозяться на митну територію або вивозяться з неї; 

E9
F16 

"митні формальності" - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства; 

E10
F18 

"митне законодавство" - сукупність законів та підзаконних актів, що стосуються ввозу, вивозу, переміщення або зберігання товарів, застосування і забезпечення виконання яких покладено безпосередньо на митну службу, а також будь-яких нормативних розпоряджень, виданих митною службою в межах її компетенції; 

E11
F2 

"митний орган" - адміністративний підрозділ митної служби, уповноважений на виконання митних формальностей, а також будинки та спорудження або інші місця, визначені компетентними органами для цих цілей; 

E12
F25 

"митна територія" - територія, на якій застосовується митне законодавство Договірної Сторони; 

E13
F6 

"рішення" - окремий акт, яким митна служба приймає рішення з питання, передбаченого митним законодавством; 

E14
F7 

"декларант" - будь-яка особа, що робить декларування товарів самостійно або таке декларування проводиться від її імені; 

E15
F5 

"термін сплати" - дата, на яку мита та податки підлягають сплаті; 

E16
F12 

"мита та податки" - мита та податки при ввозі та/або мита та податки при вивозі; 

E17
F27 

"перевірка товарів" - операції по фактичній перевірці товарів силами митної служби з метою встановлення відповідності характеру, походження, стану, кількості та вартості товарів даним, наведеним у декларації на товари; 

E18
F13 

"вивізні мита та податки" - всі мита, податки або збори, що стягуються при вивозі або у зв'язку з вивозом товарів, за винятком будь-яких зборів, що сплачуються митній службі чи стягуються нею за дорученням інших державних органів, розмір яких обмежений приблизною вартістю наданих послуг;  

E19
F8 

"декларація на товари" - заява, складена за встановленою митною службою формою, в якій відповідні особи зазначають митну процедуру, що підлягає застосуванню щодо товарів, та дані, представлення яких вимагає митна служба для застосування цієї процедури; 

E20
F14 

"ввізні мита та податки" - всі мита, податки чи збори, що стягуються при ввозі або в зв'язку з ввозом товарів, за винятком будь-яких зборів, що сплачуються митній службі чи стягуються нею за дорученням інших державних органів, розмір яких обмежений приблизною вартістю наданих послуг; 

E21
F1 

"взаємна адміністративна допомога" - заходи, які здійснюються однією митною службою за дорученням іншої митної служби або спільно з нею з метою належного застосування митного законодавства, а також для попередження, розслідування або припинення порушень митного законодавства; 

E22
F21 

"бездіяльність" - невиконання дії або неприйняття рішення, що вимагається від митної служби відповідно до митного законодавства, протягом розумного терміну з питання, належним чином поставленого перед нею; 

E23
F22 

"особа" - фізична чи юридична особа, якщо інше не випливає з контексту; 

E24
F20 

"випуск товарів" - дія митної служби, яка полягає у наданні відповідним особам дозволу розпоряджатися товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення; 

E25
F24 

"повернення" - повне чи часткове повернення мит та податків, сплачених щодо товарів, а також повне чи часткове звільнення від сплати мит та податків, якщо вони ще не сплачені; 

E25
F17 

"гарантія" - визнане митною службою забезпечення виконання зобов'язань перед митною службою. Гарантія є "генеральною", якщо вона забезпечує виконання зобов'язань по декількох операціях; 

E27
F26 

"третя особа" - будь-яка особа, яка безпосередньо взаємодіє з митною службою в інтересах або від імені іншої особи з питань ввозу, вивозу, перевезення або зберігання товарів. 

Розділ 3
МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ІНШІ МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ

Компетентні митні органи

3.1. Стандартне правило

Митна служба визначає митні органи, в яких можуть пред'являтися товари або може здійснюватися їхнє митне оформлення. При визначенні повноважень та місць розташування таких органів, графіку їхньої роботи враховуються певні фактори, зокрема потреби торгівлі.

3.2. Стандартне правило

За запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба, за наявності необхідних умов, здійснює функції, необхідні для застосування митних правил та процедур поза встановленим місцем розташування митного органу та в його неробочий час. Усі платежі, які стягуються при цьому митною службою, обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

3.3. Стандартне правило

У випадках, коли митні органи розташовані на пункті перетину спільного кордону, відповідні митні служби узгоджують години роботи та повноваження таких митних органів.

3.4. Стандартне правило з перехідним терміном

На пунктах перетину спільного кордону відповідні митні служби у всіх випадках, коли це можливо, здійснюють спільний митний контроль.

3.5. Стандартне правило з перехідним терміном

Якщо одна митна служба планує створити новий митний орган або реорганізувати існуючий на пункті перетину спільного кордону, вона у всіх випадках, коли це можливо, взаємодіє із суміжною митною службою з метою створення спільного митного органу для спрощення спільного контролю.

Декларант

a) Особи, які мають право виступати як декларант

3.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких особа може виступати як декларант.

3.7. Стандартне правило

Будь-яка особа, яка має право розпоряджатися товарами, має право виступати декларантом.

b) Відповідальність декларанта

3.8. Стандартне правило

Декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

c) Права декларанта

3.9. Стандартне правило

Перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється на умовах, які може визначити митна служба:

a) здійснювати огляд товарів;

b) брати зразки/проби

3.10. Стандартне правило

Митна служба не вимагає представлення окремої декларації на товари щодо зразків, взятих з дозволу та під контролем митної служби, за умови, що ці зразки включені до декларації на товари на відповідну партію товару.

Декларація на товари.

a) Форма та зміст декларації на товари

3.11. Стандартне правило

Зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

3.12. Стандартне правило

Митна служба обмежує перелік даних, що підлягають внесенню до декларації на товари, лише тими даними, які визнані необхідними для цілей нарахування та стягнення мит та податків, формування статистики та застосування митного законодавства.

3.13. Стандартне правило

У випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов'язання щодо її повного заповнення у встановлений термін.

3.14. Стандартне правило

Якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари.

Випуск товарів не затримується за умови надання необхідних гарантій для забезпечення стягнення будь-яких мит та податків, що підлягають сплаті.

3.15. Стандартне правило

Митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

b) Документи, які додаються до декларації на товари

3.16. Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

3.17. Стандартне правило

У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

3.18. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє представлення підтверджуючих документів електронним способом.

3.19. Стандартне правило

Митна служба не вимагає перекладу даних, що містяться у підтверджуючих документах, за винятком випадків, коли це необхідно для обробки декларації на товари.

Подача, реєстрація та перевірка декларації на товари

3.20. Стандартне правило

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари в будь-якому уповноваженому митному органі.

3.21. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари електронним способом.

3.22. Стандартне правило

Декларація на товари подається у встановлений митною службою робочий час.

3.23. Стандартне правило

У випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи.

3.24. Стандартне правило

На прохання декларанта та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, остання продовжує терміни, передбачені для подачі декларації на товари.

3.25. Стандартне правило

У національному законодавстві передбачаються положення, які регулюють порядок подання та реєстрації або перевірки декларації на товари та підтверджуючих документів до прибуття товарів.

3.26. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба не може зареєструвати декларацію на товари, вона інформує декларанта про причини цього.

3.27. Стандартне правило

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари за умови, що до моменту одержання такого запиту, вона не почала перевірку декларації на товари чи перевірку товарів.

3.28. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари, якщо запит отриманий після початку перевірки декларації на товари, за умови, що причини, зазначені декларантом, визнані митною службою обґрунтованими.

3.29. Стандартне правило з перехідним терміном

Декларанту дозволяється відкликати декларацію на товари та звернутися з проханням про застосування іншого митного режиму за умови, що таке прохання подається до митної служби до того, як товари випущені, а причини подання визнані митною службою обґрунтованими.

3.30. Стандартне правило

Перевірка декларації на товари проводиться одночасно з реєстрацією декларації або в можливо короткий термін після цього.

3.31. Стандартне правило

Для перевірки декларації на товари митна служба вживає тільки ті дії, які вона вважає необхідними для того, щоб забезпечити дотримання митного законодавства.

Спеціальні процедури для уповноважених осіб

3.32. Стандартне правило з перехідним терміном

Для уповноважених осіб, які відповідають встановленим митною службою критеріям, включаючи дотримання вимог митної служби та використання задовільної системи ведення комерційної документації, митна служба передбачає:

- випуск товарів по представленню мінімуму даних, що є необхідним для ідентифікації товарів та який у подальшому дозволить заповнити остаточну декларацію на товари;

- оформлення товарів на об'єктах декларанта або в іншому місці, дозволеному митною службою;

крім того, настільки, наскільки це можливо, інші спеціальні процедури, а саме:

- дозвіл на подання єдиної декларації на товари при їхньому ввозі або вивозі за період часу, протягом якого товари неодноразово ввозяться або вивозяться однією особою;

- використання такими уповноваженими особами даних їхньої комерційної документації для самостійного нарахування мит та податків, які підлягають сплаті цими особами, а також у деяких випадках, для забезпечення дотримання інших вимог митної служби;

- дозвіл на подання декларації на товари у формі внесення даних у комерційну документацію уповноваженої особи з наступним поданням додаткової декларації на товари.

Перевірка товарів

a) Час, який надається на перевірку товарів

3.33. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про те, що зазначені у декларації товари повинні бути перевірені, така перевірка проводиться у можливо короткий термін після реєстрації декларації на товари.

3.34. Стандартне правило

При плануванні перевірок пріоритет віддається перевірці живих тварин та швидкопсувних товарів, а також інших товарів, терміновий характер яких визнається митною службою.

3.35. Стандартне правило з перехідним терміном

У тих випадках, коли товари підлягають контролю іншими компетентними органами, а митна служба також планує перевірку, то митна служба забезпечує координацію таких перевірок та, настільки, наскільки це можливо, одночасне їхнє проведення.

b) Присутність декларанта при перевірці товарів

3.36. Стандартне правило

Митна служба розглядає прохання декларанта бути присутнім чи бути представленим при перевірці товарів. Такі прохання задовольняються, якщо не мають місце виняткові обставини.

3.37. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба вважає за доцільне, вона вимагає присутності декларанта або його представника при перевірці товарів для надання їй будь-якої необхідної допомоги з метою спрощення проведення перевірки.

c) Добір зразків/узяття проб митною службою

3.38. Стандартне правило

Зразки/проби відбираються тільки у випадках, коли це визнається митною службою необхідним для того, щоб встановити найменування тарифної позиції товарів та/або вартість товарів, що декларуються, або з метою забезпечення застосування інших положень національного законодавства. Відібрані зразки/проби повинні бути мінімальними.

Помилки

3.39. Стандартне правило

Митна служба не застосовує істотних санкцій за помилки, якщо вона переконується в тому, що помилки не є навмисними та допущені не внаслідок умисного введення в оману або грубої недбалості. У випадках, коли митна служба вважає за необхідне попередити повторення таких помилок, санкції можуть застосовуватися в обсязі не більшому, ніж це необхідно для досягнення цієї мети.

Випуск товарів

3.40. Стандартне правило

Товари, зазначені у декларації на товари, випускаються безпосередньо після проведення їхньої перевірки митною службою або після прийняття рішення не проводити їхню перевірку, за умови, що:

- не було виявлено жодних правопорушень;

- представлені ліцензії на ввіз чи вивіз, або будь-які інші необхідні документи;

- представлені всі дозволи, що стосуються конкретної процедури;

- сплачені всі мита та податки або вжиті необхідні заходи для забезпечення їхньої сплати.

3.41. Стандартне правило

Якщо митна служба має достатньо підстав вважати, що згодом декларант виконає всі операції для завершення митного оформлення, вона випускає товари за умови, що декларант пред'являє комерційний або офіційний документ, який містить основні дані про відповідну партію товарів, і може бути прийнятий митною службою, та у разі необхідності, представляє гарантію, що забезпечує стягнення необхідних мит та податків.

3.42. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про необхідність проведення лабораторного аналізу зразків/проб товарів, представлення докладної технічної документації або експертного висновку, вона випускає товари до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

3.43. Стандартне правило

При виявленні правопорушення митна служба здійснює випуск товарів, не чекаючи завершення адміністративної чи судової процедури за умови, що товари не підлягають конфіскації та не будуть потрібні надалі в якості речового доказу, а також що декларант сплачує мита і податки та представляє гарантію, що забезпечує стягнення всіх додаткових мит та податків, а також сум штрафів, які можуть бути накладені.

Відмовлення або знищення товарів

3.44. Стандартне правило

У випадках, коли товари ще не випущені для вільного обігу або коли вони переміщені під інший митний режим та за умови, що не виявлено жодних правопорушень, відповідній особі не пред'являється вимога щодо сплати мит та податків або сплачені нею мита та податки підлягають поверненню у таких випадках:

- якщо на прохання відповідної особи такі товари під митним контролем та з дозволу митної служби передаються державі чи знищуються, або призводяться до стану втрати комерційної цінності, причому всі пов'язані з цим витрати відносяться на рахунок відповідної особи;

- якщо такі товари знищені або безповоротно втрачені у результаті аварії чи форс-мажорних обставин за умови, що таке знищення або втрата встановлені належним та визнаним митною службою способом;

- природного зносу чи втрати за умови, що природний знос чи втрата встановлені належним чином, задовільним для митної служби.

Будь-які відходи або залишки, що утворилися в результаті знищення товарів, у випадку їхнього використання на внутрішньому ринку чи при вивозі обкладаються митами та податками, застосовуваними до таких відходів чи залишків, ввезених або вивезених у цьому стані.

3.45. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках реалізації митною службою товарів, що не були задекларовані протягом встановленого терміну або які не могли бути випущені, хоча правопорушень не було виявлено, надходження від їхньої реалізації за вирахуванням відповідних мит та податків, а також інших витрат, перераховуються особам, що мають право на їхнє одержання, а у тих випадках, коли це неможливо, вони резервуються для цих осіб на певний строк.

Розділ 4
МИТА ТА ПОДАТКИ

A. НАРАХУВАННЯ, СТЯГНЕННЯ ТА СПЛАТА МИТ ТА ПОДАТКІВ

4.1. Стандартне правило

Обставини за яких виникають зобов'язання щодо сплати мит та податків визначаються національним законодавством.

4.2. Стандартне правило

Термін, протягом якого провадиться нарахування застосовуваних мит та податків, встановлюється національним законодавством. Нарахування здійснюється у можливо короткий термін після подачі декларації на товари або іншого виникнення зобов'язань щодо сплати мит та податків.

4.3. Стандартне правило

Елементи, що слугують базою для нарахування сум мит та податків, а також умови їхнього визначення встановлюються національним законодавством.

4.4. Стандартне правило

Ставки мит та податків публікуються в офіційних виданнях.

4.5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає момент часу, який повинен враховуватися для цілей встановлення ставок мит та податків.

4.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає методи, які можуть використовуватися для сплати мит та податків.

4.7. Стандартне правило

Національне законодавство визначає особу/осіб, відповідальних за сплату мит та податків.

4.8. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін і місце сплати мит та податків.

4.9. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість сплати мит та податків після випуску товарів, термін їхньої сплати повинен становити принаймні 10 днів після такого випуску. Відсотки протягом періоду часу з моменту випуску товарів і до встановленого терміну сплати не нараховуються.

4.10. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін, протягом якого митна служба може вжити правових заходів для стягнення мит та податків, не сплачених у встановлений термін.

4.11. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює процентні ставки для розрахунку платежів, стягнутих понад сум не сплачених вчасно мит та податків, а також умови їхнього застосування.

4.12. Стандартне правило

При сплаті мит та податків платнику видається документ про сплату, якщо факт сплати не може бути підтверджений іншим способом.

4.13. Стандартне правило з перехідним терміном

Національне законодавство визначає мінімальну вартість та/або мінімальну суму мит та податків, нижче яких мита та податки не стягуються.

4.14. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мит та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мит та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми. Проте, якщо сума менша за мінімальну, встановлену національним законодавством, митна служба не стягує або не призначає таку суму.

B. ВІДСТРОЧКА СПЛАТИ МИТ ТА ПОДАТКІВ

4.15. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість відстрочки сплати мит та податків, воно визначає умови, за яких така відстрочка надається.

4.16. Стандартне правило

При відстрочці стягнення мит та податків відсотки, по мірі можливості, не нараховуються.

4.17. Стандартне правило

Відстрочка по сплаті мит та податків складає не менше чотирнадцяти днів.

C. ПОВЕРНЕННЯ МИТ ТА ПОДАТКІВ

4.18. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється у випадках, коли встановлено, що відбулася зайва сплата мит та податків у результаті помилки при їхньому нарахуванні.

4.19. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється щодо товарів, що ввозяться або вивозяться, якщо встановлено, що на момент ввозу чи вивозу в них виявлені дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, і що вони повернені постачальнику або іншій вказаній ним особі, з дотриманням таких умов:

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні ввозу та реекспортовані у розумний термін;

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні, в яку вони були експортовані, та реімпортовані в розумний термін.

Проте використання товарів не перешкоджає здійсненню повернення мит та податків за умови, що таке використання було необхідним для виявлення дефектів або інших обставин, які призвели до реекспорту або реімпорту.

Як альтернатива реекспорту або реімпорту, під митним контролем та з дозволу митної служби товари можуть передаватися у доход держави, знищуватися або приводитися до стану втрати комерційної цінності. Така передача або знищення не призводять до жодних витрат для держави.

4.20. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках зміни з дозволу митної служби раніше заявленого митного режиму здійснюється повернення мит та податків, що перевищують суми мит та податків, які підлягають сплаті при переміщенні товарів під новий встановлений митний режим.

4.21. Стандартне правило

Рішення по заявах про повернення приймаються та повідомляються у письмовій формі відповідним особам без непотрібних зволікань. Повернення надлишкових сплачених сум здійснюється у найкоротший термін після перевірки обґрунтованості заяви.

4.22. Стандартне правило

У випадках, коли митною службою встановлюється, що надлишкові сплачені суми є результатом помилки з боку митної служби при нарахуванні мит та податків, повернення здійснюється у пріоритетному порядку.

4.23. Стандартне правило

У випадку встановлення термінів, після закінчення яких заяви про повернення не можуть бути задоволені, такі терміни повинні бути достатніми для врахування специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення мит та податків.

4.24. Стандартне правило

Повернення не здійснюється у випадках, коли його сума є меншою за мінімальну суму, встановлену національним законодавством.

Розділ 5
ГАРАНТІЇ

5.1. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, які вимагають надання гарантій, та встановлює форми їхнього представлення.

5.2. Стандартне правило

Митна служба визначає загальну суму гарантій.

5.3. Стандартне правило

Будь-якій особі, від якої вимагається представлення гарантій, дозволяється обрати будь-яку форму гарантій за умови, що вона є прийнятною для митної служби.

5.4. Стандартне правило

У випадках, коли це передбачено національним законодавством, митна служба не вимагає представлення гарантій, якщо вона переконується, що зобов'язання, узяте перед нею, буде виконано.

5.5. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з митної процедури, митна служба приймає генеральну гарантію, зокрема від декларантів, які регулярно декларують товари у різних митних органах на даній митній території.

5.6. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій, загальна сума цих гарантій є можливо мінімальною та, стосовно сплати мит та податків, не перевищує суму, що потенційно підлягає стягненню.

5.7. Стандартне правило

У випадках, коли гарантії представлені, звільнення від зобов'язань за цими гарантіями здійснюється в можливо короткий термін після того, як митна служба переконалася в належному виконанні зобов'язань, на забезпечення виконання яких ці гарантії надавалися.

Розділ 6
МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

6.1. Стандартне правило

Усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну територію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками, підлягають митному контролю.

6.2. Стандартне правило

Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

6.3. Стандартне правило

При застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками.

6.4. Стандартне правило

Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

6.5. Стандартне правило

Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

6.6. Стандартне правило

Система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту.

6.7. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з іншими митними службами та укладення угод про взаємну допомогу з метою вдосконалення митного контролю.

6.8. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з учасниками зовнішньої торгівлі та укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою вдосконалення митного контролю.

6.9. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба, наскільки це максимально можливо, використовує інформаційні технології та засоби електронних комунікацій для вдосконалення митного контролю.

6.10. Стандартне правило

Митна служба оцінює системи електронних комунікацій учасників зовнішньої торгівлі, якщо такі системи впливають на проведення митних операцій, для забезпечення їхньої відповідності вимогам митної служби.

Розділ 7
ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

7.1. Стандартне правило

Для забезпечення митних операцій митна служба застосовує інформаційні технології у випадку, якщо вони є економічно вигідними та ефективними для митних служб та для торгівлі. Митна служба визначає умови їхнього застосування.

7.2. Стандартне правило

При впровадженні комп'ютерних систем митна служба застосовує відповідні міжнародні стандарти.

7.3. Стандартне правило

При впровадженні інформаційних технологій проводяться, наскільки це максимально можливо, консультації за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін.

7.4. Стандартне правило

Нові чи змінені норми національного законодавства повинні передбачати:

- електронні способи обміну інформацією як альтернативу вимозі представлення письмових документів;

- поєднання електронних та документарних методів посвідчення дійсності та ідентичності;

- право митної служби залишати в себе інформацію для використання у митних цілях та, у разі потреби, обмінюватися такою інформацією з іншими митними службами та з усіма іншими користувачами, якщо це допускається законом, за допомогою електронних способів обміну інформацією.

Розділ 8
ВІДНОСИНИ МІЖ МИТНОЮ СЛУЖБОЮ ТА ТРЕТІМИ СТОРОНАМИ

8.1. Стандартне правило

Відповідні особи взаємодіють з митною службою, за власним вибором, особисто або через уповноважену третю сторону, що діє від їхнього імені.

8.2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у взаєминах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які порушення.

8.3. Стандартне правило

При проведенні митних операцій, які за вибором відповідної особи здійснюються нею від власного імені, не повинні встановлюватися менш сприятливі умови чи пред'являтися більш жорсткі вимоги, ніж ті, які встановлені та пред'являються при проведенні митних операцій, здійснюваних для цієї відповідної особи третьою стороною.

8.4. Стандартне правило

Уповноважена третя особа має ті ж самі права, що й особа, яка уповноважує її представляти свої інтереси у взаєминах з митною службою.

8.5. Стандартне правило

Митна служба передбачає можливість участі третіх сторін при проведенні офіційних консультацій з учасниками зовнішньої торгівлі.

8.6. Стандартне правило

Митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях.

8.7. Стандартне правило

Митна служба повідомляє у письмовому вигляді третю сторону про своє рішення щодо відмови їй в участі у митних операціях.

Розділ 9
ІНФОРМАЦІЯ, РІШЕННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ

A. ІНФОРМАЦІЯ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

9.1. Стандартне правило

Митна служба забезпечує безперешкодний доступ будь-якої заінтересованої особи до всієї необхідної інформації загального характеру стосовно митного законодавства.

9.2. Стандартне правило

Якщо інформація, до якої був наданий доступ, має потребу в коректуванні внаслідок змін у митному законодавстві або адміністративних вимогах та розпорядженнях, митна служба до набуття чинності цих змін завчасно забезпечує безперешкодний доступ до уточненої інформації у терміни, які є достатніми для того, щоб заінтересовані особи мали можливість врахувати ці зміни, за винятком випадків, коли попереднє повідомлення є неприпустимим.

9.3 Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба використовує інформаційні технології для полегшення надання інформації.

B. ІНФОРМАЦІЯ З КОНКРЕТНИХ ПИТАНЬ

9.4. Стандартне правило

За запитом заінтересованої особи митна служба у можливо короткий термін надає по можливості найбільш точну інформацію з конкретних питань у сфері митного законодавства, поставлених заінтересованою особою.

9.5. Стандартне правило

Митна служба надає не тільки запитану інформацію, але і будь-яку іншу інформацію, яка стосується справи, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митною службою доцільним.

9.6. Стандартне правило

У випадку надання інформації митна служба зобов'язана забезпечити нерозголошення даних приватного або конфіденційного характеру, які зачіпають інтереси митної служби або третіх сторін, за винятком випадків, коли таке розголошення вимагається або дозволяється національним законодавством.

9.7. Стандартне правило

Якщо митна служба не може надати інформацію безкоштовно, розмір плати обмежується приблизною вартістю наданих послуг.

C. РІШЕННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

9.8. Стандартне правило

За письмовим зверненням відповідної особи митна служба повідомляє про своє рішення у письмовій формі у терміни, встановлені національним законодавством. Якщо рішення не відповідає інтересам відповідної особи, останній повідомляються причини, з яких його було прийнято, та роз'яснюється право на оскарження.

9.9. Стандартне правило

На прохання заінтересованої особи митна служба видає обов'язкові для виконання розпорядження за умови, що митна служба володіє всією інформацією, яку вона вважає необхідною.

Розділ 10
ОСКАРЖЕННЯ З МИТНИХ ПИТАНЬ

A. ПРАВО НА ОСКАРЖЕННЯ

10.1. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на оскарження з митних питань.

10.2. Стандартне правило

Будь-яка особа, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, має право на оскарження.

10.3. Стандартне правило

Особі, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, після її запиту до митної служби та у терміни, встановлені національним законодавством, повідомляються причини такого рішення чи бездіяльності. Це може спричинити або не спричинити оскарження цією особою.

10.4. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на подачу попередньої скарги митній службі.

10.5. Стандартне правило

У випадку, коли скарга не була задоволена митною службою, особа, яка подає скаргу, має право на подальше оскарження до органу, який є незалежним від митної служби.

10.6. Стандартне правило

В останній інстанції особа, яка подає скаргу, має право звернутися до судового органу.

B. ФОРМА СКАРГИ ТА ПІДСТАВИ ДЛЯ ЇЇ ПОДАЧІ

10.7. Стандартне правило

Скарга подається у письмовій формі та повинна бути відповідним чином мотивована.

10.8. Стандартне правило

Для подачі скарги на рішення митної служби встановлюються такі терміни, що надають особі, яка подає скаргу, достатній час для вивчення рішення, що оскаржується, та підготовки скарги.

10.9. Стандартне правило

У випадках подачі скарги до митної служби, митна служба не вимагає обов'язкового одночасного представлення будь-яких підтверджуючих доказів, але при визначених обставинах відводить достатній час для представлення таких доказів.

C. РОЗГЛЯД СКАРГИ

10.10. Стандартне правило

Митна служба виносить рішення щодо скарги і направляє відповідне письмове повідомлення заявнику в можливо короткий термін.

10.11. Стандартне правило

Якщо митна служба відмовляє у задоволенні скарги, вона вказує причини у письмовій формі та інформує заявника про його право на подальше оскарження у відповідному адміністративному чи незалежному органі, а також про термін, який відведений для подачі такої скарги.

10.12. Стандартне правило

Якщо скарга задовольняється, митна служба у найкоротший термін виконує своє рішення або постанову незалежного або судового органу, за винятком випадків, коли митна служба оскаржить таку постанову.

Опрос