Идет загрузка документа (46 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Конвенция о режиме проливов

Страны - участницы
Конвенция от 20.07.1936

КОНВЕНЦІЯ
про режим проток

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.07.36 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 03.04.92 р.

Його Величність Король Болгар, Президент Французької Республіки, Його Величність Король Великої Британії, Ірландії і Британських Домініонів за морями, Імператор Індії, Його Величність Король Еллінів, Його Величність Імператор Японії, Його Величність Король Румунії, Президент Турецької Республіки, Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Його Величність Король Югославії;

натхненні бажанням впорядкувати прохід і судноплавство у Протоках Дарданелли, Мармуровому морі та Босфорі, які охоплюються загальним визначенням "Протоки", таким чином, щоб у межах безпеки Туреччини і безпеки прибережних держав у Чорному морі захистити принцип, закріплений статтею 23 Мирного договору, підписаного у Лозанні 24 липня 1923 року;

вирішили замінити цією Конвенцією Конвенцію, підписану у Лозанні 24 липня 1923 року, і призначили своїми Повноважними представниками:

Його Величність Король Болгар:

д-ра Ніколаса Ніколаєва, Уповноваженого міністра, Генерального секретаря Міністерства закордонних справ та культів;

п. П'єра Нейкова, Уповноваженого міністра, начальника управління політичних відносин Міністерства закордонних справ та культів;

Президент Французької Республіки:

п. Поля Бонкура, сенатора, постійного представника Франції у Лізі Націй, колишнього Голову Ради, колишнього Міністра закордонних справ, кавалера ордена Почесного легіону та хреста "За бойові заслуги";

п. Анрі Понсо, Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки в Ангорі, кавалера ордена Почесного легіону;

Його Величність Король Великої Британії, Ірландії та Британських Домініонів за морями, Імператор Індії:

Від Великої Британії та Північної Ірландії та всіх частин Британської Імперії, які не є окремими членами Ліги Націй:

Високоповажного Лорда Стенлі, члена Таємної ради, члена Ради, депутата Парламенту, Парламентського секретаря Адміралтейства;

Від Австралійського Союзу:

Високоповажного Стенлі Мельбурна Брюса, кавалера ордена Кавалерів пошани, члена Ради, Верховного комісара Австралії у Лондоні;

Його Величність Король Еллінів:

п. Ніколаса Політіса, Надзвичайного Посланника та Уповноваженого міністра Греції у Парижі, колишнього Міністра закордонних справ;

п. Рауля Бібіка Розетті, Постійного представника Греції у Лізі Націй;

Його Величність Імператор Японії:

п. Наотаке Сато, Джусаммі, кавалера ордена Сонця, що сходить, Надзвичайного і Повноважного Посла у Парижі;

п. Масса-акі Хотта, Джушіі, кавалера ордена Сонця, що сходить, другого ступеня, Надзвичайного посланника і Уповноваженого міністра у Берні;

Його Величність Король Румунії:

п. Ніколаса Тітулеско, Міністра, Державного секретаря Міністерства закордонних справ;

п. Константіна Концеско, Уповноваженого міністра, Представника Румунії у Європейській та Міжнародній Дунайській комісіях;

п. Веспасієна Пелла, Надзвичайного посланника і Уповноваженого міністра у Гаазі;

Президент Турецької Республіки:

д-ра Русту Араса, Міністра закордонних справ, Представника Смірни;

п. Суада Даваза, Надзвичайного і Повноважного Посла Турецької Республіки у Парижі;

п. Нумана Менеменчіоглу, Посла Туреччини, Генерального секретаря Міністерства закордонних справ;

п. Асіма Гундуза, генерала, командувача Армійським корпусом, заступника Голови Генерального штабу;

п. Некмеддіна Садака, Постійного представника Туреччини у Лізі Націй, Представника Сіваса, доповідача Комітету закордонних справ;

Центральний виконавчий комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік:

п. Максима Літвінова, члена Центрального виконавчого комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Народного комісара закордонних справ;

Його Величність Король Югославії:

п. Івана Субботіча, Постійного представника Королівства Югославія у Лізі Націй;

які після пред'явлення своїх належним чином оформлених повноважень домовились про такі положення:

Стаття 1

Високі Договірні Сторони визнають і підтверджують принцип права свободи проходу і судноплавства у Протоках.

Здійснення цього права відтепер регулюватиметься положеннями цієї Конвенції.

Розділ I
ТОРГОВЕЛЬНІ СУДНА

Стаття 2

У мирний час торговельні судна користуватимуться правом повної свободи проходу і судноплавства у Протоках вдень і вночі, під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем, без жодних формальностей, крім передбачених нижче у статті 3. Жодні мита або збори, інші за ті, стягнення яких передбачено у Додатку I до цієї Конвенції, не стягуватимуться турецькою владою з цих суден під час їхнього транзитного проходу без зупинки в одному з портів Проток.

Для полегшення стягнення цих мит або зборів торговельні судна, які прямують через Протоки, повинні повідомляти посадовим особам станцій, зазначених у статті 3, свою назву, національність, тоннаж, місце призначення і порт останньої зупинки (відправлення).

Лоцманське проведення і користування буксирними суднами залишаються необов'язковими.

Стаття 3

Усі судна, які входять у Протоки з Егейського або Чорного морів, повинні зупинитись біля санітарної станції при вході у Протоки з метою проходження санітарного огляду, передбаченого турецьким законодавством у рамках міжнародних санітарних правил. Цей огляд щодо суден, які мають чистий санітарний патент, або таких, що пред'явили санітарну декларацію, яка посвідчує, що вони не підпадають під дію положень другого абзацу цієї статті, відбуватиметься як удень, так і вночі з максимально можливою швидкістю. Згадані вище судна не зобов'язані зупинятись у будь-якому іншому пункті під час свого проходу через Протоки.

Судна, на борту яких мають місце випадки чуми, холери, жовтої лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце за останні сім днів, а також судна, які залишили заражений порт протягом менш ніж п'яти діб, зобов'язані зупинятись біля санітарних станцій, зазначених у попередньому абзаці, для прийняття на борт санітарних наглядачів, яких може направити турецька влада. У зв'язку з направленням санітарних наглядачів не стягуватимуться жодні мита або збори; такі наглядачі будуть висаджені на санітарній станції при виході з Проток.

Стаття 4

Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною, торговельні судна під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках на умовах, передбачених у статтях 2 і 3.

Лоцманське проведення та користування буксирними суднами залишаються необов'язковими.

Стаття 5

Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, торговельні судна, які не належать державі, яка знаходиться у стані війни з Туреччиною, користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках за умови, що ці судна жодним чином не надають сприяння противнику.

Ці судна входитимуть у Протоки вдень. Їхній прохід здійснюватиметься шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

Стаття 6

У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня небезпека війни, положення статті 2 тим не менше продовжуватимуть застосовуватись, однак, з дотриманням того, що судна повинні заходити у Протоки вдень і що прохід повинен здійснюватись шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

Лоцманське проведення, у цьому разі, може бути зроблене обов'язковим, але воно буде безкоштовним.

Стаття 7

Термін "торговельні судна" застосовується до всіх суден, які не передбачені розділом II цієї Конвенції.

Розділ II
ВІЙСЬКОВІ СУДНА

Стаття 8

Для цілей цієї Конвенції визначеннями військових суден та їхніх характеристик, а також обчислення тоннажу, є визначення, викладені у Додатку II до цієї Конвенції.

Стаття 9

Щодо допоміжних суден військового флоту, спеціально пристосованих для перевезення рідкого або нерідкого палива, не підлягають виконанню положення статті 13 щодо повідомлення. Такі судна також не враховуються при обчисленні тоннажу, який підлягає обмеженню згідно зі статтями 14 і 18, за умови, що такі судна проходять через Протоки поодинці. Проте вони продовжують прирівнюватись до військових кораблів для цілей інших положень, які регулюють прохід.

Допоміжні судна, зазначені у попередньому абзаці, мають право користуватись згаданим вище винятковим статусом, лише якщо їхнє озброєння складається з: для використання проти плаваючих цілей - не більш ніж двох гармат максимального калібру 105 мм; для використання проти повітряних цілей - не більш ніж двох гармат максимального калібру 75 мм.

Стаття 10

У мирний час легкі надводні кораблі, невеликі бойові судна та допоміжні судна, незалежно від того, чи належать вони прибережним державам Чорного моря або неприбережним державам, незалежно від їхнього прапору, користуватимуться правом свободи проходу через Протоки, без будь-яких мит або зборів, за умови, що такий прохід здійснюватиметься вдень на умовах, передбачених у статті 13 і наступних після неї.

Стаття 11

Прибережні держави Чорного моря можуть проводити Протоками свої лінійні судна, тоннаж яких перевищує тоннаж, передбачений у першому абзаці статті 14, за умови, що ці судна прямують через Протоки поодинці та ескортуються не більш ніж двома есмінцями.

Стаття 12

Прибережні держави Чорного моря мають право проводити Протоками, з метою повернення на їхню базу, свої підводні човни, побудовані або куплені за межами Чорного моря, якщо Туреччину було завчасно повідомлено про закладення або купівлю таких підводних човнів.

Підводні човни, які належать згаданим державам, також мають право проходити через Протоки для ремонту на верфях, розташованих за межами Чорного моря, за умови, що точна інформація з цього приводу буде передана Туреччині.

У будь-якому разі згадані підводні човни повинні плавати вдень і до того ж на поверхні та проходити через Протоки поодинці.

Стаття 13

Для проходження Проток військовими суднами Турецькому Уряду повинно бути надіслане попереднє повідомлення по дипломатичних каналах. Звичайний термін повідомлення становить вісім днів, але бажано, щоб для неприбережних держав він був подовжений до п'ятнадцяти днів. У такому повідомленні зазначатиметься місце призначення, назва, тип і кількість кораблів, а також дата проходу у первісному напрямку і, у відповідних випадках, дата повернення. Про будь-яку зміну дати повинно бути повідомлено за три дні.

Вхід у Протоки у первісному напрямку здійснюватиметься протягом п'ятиденного періоду з дня, зазначеного у початковому повідомленні. Після закінчення цього періоду повинно бути надане нове повідомлення на тих самих умовах, які застосовуються щодо початкового повідомлення.

Під час проходу командир морського загону, не будучи зобов'язаним зупинятись, повідомить сигнальній станції, розташованій при вході у Дарданелли або Босфор, точний склад загону, який знаходиться під його командуванням.

Стаття 14

Загальний максимальний тоннаж усіх суден іноземних морських загонів, які можуть знаходитись у стані транзитного проходу через Протоки, не повинен перевищувати 15000 тонн за винятком випадків, передбачених у статті 11 та у Додатку III до цієї Конвенції.

Проте загони, зазначені у попередньому абзаці, не повинні складатись з більш ніж дев'яти суден.

До цього тоннажу не включатимуться судна, які належать прибережним державам Чорного моря або неприбережним державам та здійснюють візит до одного з портів Проток згідно з положеннями статті 17.

До цього тоннажу також не будуть включені військові судна, які зазнали аварії під час проходу через Протоки; такі судна будуть зобов'язані під час ремонту дотримуватись будь-яких особливих правил безпеки, встановлених Туреччиною.

Стаття 15

Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через Протоки, не можуть у жодному разі використовувати повітряні судна, які можуть на них знаходитись.

Стаття 16

Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через Протоки, за винятком випадків аварії або небезпеки на морі, не повинні залишатись у Протоках протягом більшого часу, ніж їм необхідно для здійснення проходу.

Стаття 17

Ніщо у положеннях попередніх статей не перешкоджає морському загону будь-якого тоннажу або складу нанести на запрошення Турецького Уряду короткочасний візит ввічливості до будь-якого порту у Протоках. Будь-який такий загін повинен залишити Протоки тим самим шляхом, яким він увійшов у Протоки, якщо тільки він не відповідає умовам, які вимагаються для транзитного проходу через Протоки згідно з положеннями статей 10, 14 і 18.

Стаття 18

1. Загальний тоннаж, який неприбережні держави можуть мати у Чорному морі у мирний час, обмежується таким чином:

a) за винятком випадку, передбаченого у пункті b) нижче, загальний тоннаж згаданих держав не повинен перевищувати 30000 тонн;

b) у разі, якщо у будь-який час тоннаж найсильнішого флоту у Чорному морі перевищить щонайменше на 10000 тонн тоннаж найсильнішого флоту у цьому морі на дату підписання цієї Конвенції, то загальний тоннаж у 30000 тонн, передбачений у пункті a), буде збільшений настільки ж, аж до максимального показника у 45000 тонн. З цією метою кожна прибережна держава 1 січня і 1 липня кожного року повідомлятиме Турецькому Уряду, згідно з Додатком IV до цієї Конвенції, загальний тоннаж свого флоту у Чорному морі, а Турецький Уряд передаватиме ці дані іншим Високим Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю Ліги Націй;

c) тоннаж, який будь-яка з неприбережних держав може мати у Чорному морі, буде обмежений двома третинами загального тоннажу, передбаченого у пунктах a) і b) вище;

d) проте у разі, якщо одна або декілька неприбережних держав бажають направити до Чорного моря морські загони для гуманітарних цілей, ці загони, які у будь-якому разі не повинні перевищувати загалом 8000 тонн, будуть допущені до входу у Чорне море без направлення повідомлення, передбаченого у статті 13 цієї Конвенції, за умови отримання дозволу від Турецького Уряду, за таких обставин: якщо показник загального тоннажу, передбачений вище у пунктах a) і b), не був досягнутий і не буде перевищений за рахунок загонів, відправлення яких запитується, Турецький Уряд якнайскоріше після отримання направленого йому запиту надає дозвіл; якщо згаданий показник вже був досягнутий або буде перевищений за рахунок загонів, відправлення яких запитується, Турецький Уряд негайно інформує інші прибережні держави Чорного моря про запит щодо надання дозволу, та якщо згадані держави протягом двадцяти чотирьох годин після отримання такої інформації не висунуть заперечень, Турецький Уряд, щонайпізніше протягом сорока восьми годин, повідомить заінтересовані держави про відповідь, яку він вирішив надати на запит.

Будь-який наступний вхід у Чорне море морських загонів неприбережних держав здійснюватиметься лише у наявних рамках загального тоннажу, передбаченого у пунктах a) і b) вище.

2. Якою б не була мета їхнього перебування у Чорному морі, військові судна неприбережних держав не можуть залишатись там більше двадцяти одного дня.

Стаття 19

Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною, військові кораблі користуватимуться правом повної свободи проходу і судноплавства у Протоках на тих самих умовах, які зазначені у статтях 10 - 18.

Проте військові судна воюючих держав не мають права проходити через Протоки, за винятком випадків, які виникають із застосування статті 25 цієї Конвенції, а також у разі надання допомоги державі, яка є жертвою агресії, у силу договору про взаємну допомогу, який є обов'язковим для Туреччини, укладеного у рамках Статуту Ліги Націй, зареєстрованого й опублікованого згідно з положеннями статті 18 цього Статуту.

У виняткових випадках, передбачених у попередньому абзаці, не застосовуються обмеження, зазначені у статтях 10 - 18 цієї Конвенції.

Незважаючи на заборону проходу, передбачену вище у другому абзаці, військові судна воюючих держав, як прибережних, так і неприбережних, відділені від своїх баз, можуть повернутись на ці бази.

Військовим суднам воюючих держав забороняється проводити будь-якого роду захоплення, здійснювати право відвідання й огляду і вчиняти будь-які ворожі дії у Протоках.

Стаття 20

Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, положення статей 10 - 18 не застосовуються; прохід військових кораблів здійснюється виключно на розсуд Турецького Уряду.

Стаття 21

У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня небезпека війни, вона має право застосовувати положення статті 20 цієї Конвенції.

Судна, які пройшли через Протоки до того, як Туреччина використала можливості, надані їй згідно з попереднім абзацом, та виявились таким чином відділеними від їхніх баз, можуть повернутись на ці бази. Проте мається на увазі, що Туреччина може не дозволити скористатись цим правом військовим суднам держави, позиція якої призвела до застосування цієї статті.

Якщо Турецький Уряд використовує можливості, надані йому згідно з першим абзацом цієї статті, він направляє повідомлення про це Високим Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю Ліги Націй.

Якщо Рада Ліги Націй більшістю у дві третини голосів вирішить, що заходи, вжиті таким чином Туреччиною, необгрунтовані і якщо такою буде думка більшості Високих Договірних Сторін, які підписали цю Конвенцію, Турецький Уряд зобов'язується припинити вжиття цих заходів, а також будь-яких інших, які могли бути вжиті згідно зі статтею 6 цієї Конвенції.

Стаття 22

Військові судна, на борту яких мають місце випадки чуми, холери, жовтої лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце за останні сім днів, а також судна, які залишили заражений порт протягом менш ніж п'яти діб, повинні проходити Протоки у карантині та вживати за допомогою засобів, наявних на борту, необхідних профілактичних заходів для запобігання будь-якій можливості зараження Проток.

Розділ III
ПОВІТРЯНІ СУДНА

Стаття 23

Для забезпечення проходу цивільних повітряних суден між Середземним морем і Чорним морем Турецький Уряд зазначатиме, поза забороненими зонами, які можуть бути визначені у Протоках, повітряні маршрути, призначені для цих цілей. Цивільні повітряні судна можуть використовувати ці шляхи, надсилаючи Турецькому Уряду щодо нерегулярних повітряних рейсів повідомлення за три дні, а щодо регулярних повітряних рейсів - загальне повідомлення про дати проходу.

Крім того, незважаючи на ремілітаризацію Проток, Турецький Уряд зобов'язується забезпечити необхідні умови для безпечного проходу цивільних повітряних суден, які отримали дозвіл згідно з авіаційними приписами, чинними у Туреччині, на проліт над турецькою територією між Європою й Азією. Періодично зазначатиметься шлях, яким мають прямувати у зоні Проток повітряні судна, які отримали дозвіл.

Розділ IV
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 24

Функції Міжнародної комісії, утвореної відповідно до Конвенції про режим Проток від 24 липня 1923 року, передаються Турецькому Уряду.

Турецький Уряд зобов'язується збирати статистичні дані та надавати інформацію щодо застосування статей 11, 12, 14 і 18 цієї Конвенції.

Він здійснюватиме нагляд за виконанням усіх положень цієї Конвенції, що стосуються проходу військових суден через Протоки.

Як тільки йому буде повідомлено про намічений прохід через Протоки іноземного морського загону, Турецький Уряд повідомить представникам Високих Договірних Сторін в Ангорі склад цього загону, його тоннаж, визначену дату його входу у Протоки і, якщо необхідно, ймовірну дату його повернення.

Турецький Уряд надсилатиме Генеральному секретарю Ліги Націй, а також Високим Договірним Сторонам щорічну доповідь, в якій зазначатимуться деталі руху іноземних військових суден через Протоки і наводитиметься вся інформація, яка може бути корисною для торгівлі, судноплавства і повітряного руху, положення щодо яких містяться у цій Конвенції.

Стаття 25

Ніщо у цій Конвенції не завдає шкоди правам і зобов'язанням, які випливають зі Статуту Ліги Націй для Туреччини або будь-якої іншої Високої Договірної Сторони, яка є членом Ліги Націй.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 26

Ця Конвенція буде ратифікована у найкоротші терміни.

Ратифікаційні грамоти будуть здані на зберігання до архівів Уряду Французької Республіки у Парижі.

Японський Уряд має право повідомити Уряд Французької Республіки через свого дипломатичного представника у Парижі, що ратифікация відбулася; у цьому разі він повинен якомога швидше здати на зберігання ратифікаційну грамоту.

Протокол про здачу на зберігання ратифікаційних грамот буде оформлений, як тільки будуть здані на зберігання шість ратифікаційних грамот, включаючи грамоту Туреччини. Для цих цілей повідомлення, передбачене у попередньому абзаці, еквівалентне здачі на зберігання ратификаційної грамоти.

Ця Конвенція набуде чинності з дати згаданого протоколу.

Французький Уряд направить усім Високим Договірним Сторонам завірену копію протоколу, передбаченого у попередньому абзаці, і протоколів про здачу на зберігання наступних ратификаційних грамот.

Стаття 27

З дня набуття чинності ця Конвенція буде відкрита для приєднання будь-якої держави, яка підписала Лозанський мирний договір від 24 липня 1923 року.

Уряд Французької Республіки буде повідомлений по дипломатичних каналах про будь-яке приєднання, а він, у свою чергу, повідомить про це усі Високі Договірні Сторони.

Приєднання набуде чинності з дати повідомлення, направленого Французькому Уряду.

Стаття 28

Ця Конвенція залишатиметься чинною протягом двадцятирічного періоду з дати набуття нею чинності.

Однак принцип права свободи проходу та судноплавства, проголошений у статті 1 цієї Конвенції, матиме необмежений термін дії.

Якщо за два роки до закінчення зазначеного двадцятирічного періоду жодна з Високих Договірних Сторін не направить Французькому Уряду повідомлення про денонсацію, ця Конвенція залишатиметься чинною до того часу, доки закінчаться два роки після направлення такого повідомлення. Будь-яке таке повідомлення буде направлене Французьким Урядом Високим Договірним Сторонам.

У разі денонсації цієї Конвенції згідно з положеннями цієї статті Високі Договірні Сторони домовляються направити своїх представників на конференцію для цілей укладення нової Конвенції.

Стаття 29

Після закінчення кожного п'ятирічного періоду, починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією, кожна з Високих Договірних Сторін має право подати пропозицію про внесення змін до одного або декількох положень цієї Конвенції.

Для того щоб бути дійсним, прохання про перегляд, подане однією з Високих Договірних Сторін, повинно бути підтримано однією іншою Високою Договірною Стороною, якщо йдеться про внесення змін до статті 14 або 18, і, якщо йдеться про внесення змін до будь-якої іншої статті, - двома іншими Високими Договірними Сторонами.

Про будь-яке прохання про перегляд, підтримане таким чином, повинні бути повідомлені всі Високі Договірні Сторони за три місяці до закінчення поточного п'ятирічного періоду. Це повідомлення повинно містити деталі запропонованих змін та причини їхнього внесення.

Якщо неможливо досягти згоди щодо цих пропозицій по дипломатичних каналах, Високі Договірні Сторони домовляються направити своїх представників на конференцію, яка буде скликана з цією метою.

Така конференція має право приймати рішення лише одностайно, за винятком випадків перегляду, який стосується статей 14 та 18, для яких буде достатньо більшості у три чверті Високих Договірних Сторін.

Згадана більшість включає три чверті Високих Договірних Сторін, які є прибережними державами Чорного моря, у тому числі Туреччину.

На засвідчення чого вищеназвані Повноважні представники підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Монтрьо, 20 липня 1936 року, в одинадцяти примірниках, з яких перший, що має печатки Повноважних представників, буде зданий на зберігання до архівів Уряду Французької Республіки, а інші були передані державам, які підписали цю Конвенцію.

(печатка) Н. П. Ніколаєв

(печатка) П'єр Нейков

(печатка) Ж. Поль-Бонкур

(печатка) А. Понсо

(печатка) Стенлі

(печатка) С. М. Брюс

(печатка) Н. Політіс

(печатка) Рауль Бібіка Розетті

Нижчепідписані Повноважні представники Японії заявляють від імені свого Уряду, що положення цієї Конвенції жодним чином не змінюють позицію Японії як держави, яка не є членом Ліги Націй, як стосовно Статуту Ліги Націй, так і стосовно договорів про взаємну допомогу, укладених у рамках згаданого Статуту, і що Японія, зокрема, залишає за собою повну свободу тлумачення положень статей 19 та 25 у тому, що стосується згаданого Статуту і договорів.

(печатка) Н. Сато

(печатка) Масса-акі Хотта

(печатка) Н. Тітулеско

(печатка) Конс. Концеско

(печатка) В. В. Пелла

(печатка) Д-р Р. Арас

(печатка) Суад Даваз

(печатка) Н. Менеменчіоглу

(печатка) Асім Гундуз

(печатка) Н. Садак

(печатка) Максим Літвінов

(печатка) Д-р І. В. Субботіч

 

1. Митами та зборами, які можуть стягуватись згідно зі статтею 2 цієї Конвенції, є ті, які зазначені у нижченаведеній таблиці. Будь-які скорочення сум цих мит та зборів, які можуть бути запроваджені Турецьким Урядом, застосовуватимуться незалежно від прапору судна.

Характер наданої послуги

Золоті франки

a) Санітарний контроль 

0,075 

b) Маяки, освітлені буї, буї, що огороджують фарватер:

до 800 тонн

більше 800 тонн 

 

0,42

0,21 

c) Рятувальна служба, включаючи рятувальні човни, пости по надання допомоги з берега, туманні сирени, радіомаяки, а також освітлені буї, які не охоплюються п. b), та інше подібне устаткування 

0,10 

2. Мита і збори, визначені у таблиці, яка додається до пункту 1 цього Додатка, застосовуються до проходу через Протоки в обидва кінці (тобто до проходу з Егейського моря до Чорного моря та у зворотному напрямку до Егейського моря або до проходу через Протоки з Чорного моря до Егейського моря та у зворотному напрямку до Чорного моря). Проте якщо торговельне судно знову входить у Протоки з метою повернення до Егейського або Чорного моря, залежно від випадку, більш ніж через шість місяців після дати входу у Протоки у первісному напрямку, таке судно, незалежно від прапору, може бути закликано сплатити мита і збори вдруге.

3. Якщо під час проходу у первісному напрямку торговельне судно заявляє, що воно не планує повертатись, воно зобов'язане сплатити лише половину тарифу мит та зборів, зазначених в абзацах b) і c) пункту 1 цього Додатка.

4. Мита і збори, визначені у таблиці, яка додається до пункту 1 цього Додатка, суми яких не повинні бути більшими за ті, які є необхідними для покриття витрат, пов'язаних з наданням відповідних послуг та створенням розумного резервного фонду або оборотного фонду, збільшуватимуться або до них додаватимуться нові лише відповідно до положень статті 29 цієї Конвенції. Вони сплачуватимуться у золотих франках або у турецькій валюті за обмінним курсом, чинним на день здійснення платежу.

5. Торговельні судна можуть бути зобов'язані сплачувати мита і збори за необов'язкові послуги, наприклад лоцманське проведення і користування буксирними суднами, якщо будь-яка така послуга була належним чином надана турецькою владою на вимогу агента або капітана цього судна. Турецький Уряд час від часу публікуватиме тарифи мит та зборів, які стягуватимуться за такі необов'язкові послуги.

6. Ці тарифи не будуть збільшені у разі, якщо ці послуги будуть проголошені обов'язковими у порядку застосування статті 5.

 

A. Стандартна водотоннажність

1. Стандартною водотоннажністю надводного судна є водотоннажність укомплектованого судна з його повним екіпажем, машинами і оснащенням, готового до виходу у море, що має все озброєння і бойові припаси, обладнання, спорядження, припаси, прісну воду для екіпажу, різні запаси та інструменти будь-якого роду, які воно повинно мати у військовий час, але без палива та запасної живильної води на борту.

2. Стандартною водотоннажністю підводного човна є надводна водотоннажність укомплектованого судна (не включаючи воду за межами міцного корпусу) з повним екіпажем, машинами і оснащенням, готового до виходу у море, що має все озброєння і бойові припаси, обладнання, спорядження, припаси для екіпажу, різні запаси та інструменти будь-якого роду, які воно повинне мати у військовий час, але без палива, мастила, прісної води або баластної води будь-якого роду на борту.

3. Слово "тонна" у всіх випадках, крім виразу "метрична тонна", означає тонну у 1016 кг (2240 фунтів).

B. Класи

1. Лінійними кораблями є надводні військові кораблі, які відносяться до одного з таких підкласів:

a) надводні військові кораблі, інші за авіаносці, допоміжні судна або лінійні кораблі підкласу b), стандартна водотоннажність яких перевищує 10000 тонн (10160 метричних тонн) або які мають гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів);

b) надводні військові кораблі, інші за авіаносці, стандартна водотоннажність яких не перевищує 8000 тонн (8,128 метричних тонн) і які мають гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів).

2. Авіаносцями є надводні військові кораблі, які, незалежно від їхньої водотоннажності, призначені або обладнані переважно для цілей перевезення та експлуатації на морі повітряних суден. Якщо військове судно не призначене або обладнане переважно для цілей перевезення та експлуатації на морі повітряних суден, то обладнання на цьому судні палуби для посадки або зльоту не призведе до включення судна до класу авіаносців.

Клас авіаносців поділяється на два підкласи, а саме:

a) судна, які мають злітно-посадочну палубу, з якої повітряні судна можуть злітати або на яку вони можуть сідати;

b) судна, які не мають злітно-посадочної палуби, описаної вище у підпункті a).

3. Легкими надводними суднами є військові надводні кораблі, інші за авіаносці, невеликі бойові судна або допоміжні кораблі, стандартна водотоннажність яких перевищує 100 тонн (102 метричні тонни) і не перевищує 10000 тонн (10160 метричних тонн) і які не мають гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів).

Клас легких надводних суден поділяється на три підкласи, а саме:

a) судна, які мають гармату калібру більше 155 міліметрів (6,1 дюйму);

b) судна, які не мають гармати калібру більше 155 міліметрів (6,1 дюйму) і стандартна водотоннажність яких перевищує 3000 тонн (3048 метричних тонн);

c) судна, які не мають гармати калібру більше 155 міліметрів (6,1 дюйму) і стандартна водотоннажність яких не перевищує 3000 тонн (3048 метричних тонн).

4. Підводними човнами є всі кораблі, призначені для плавання під поверхнею моря.

5. Невеликими бойовими суднами є надводні бойові судна, інші за допоміжні судна, стандартна водотоннажність яких перевищує 100 тонн (102 метричні тонни) і не перевищує 2000 тонн (2032 метричні тонни) і які не відповідають жодній з таких особливостей:

a) мають на озброєнні гармату калібру більше 155 міліметрів (6,1 дюйму);

b) призначені або обладнані для запуску торпед;

c) призначені для досягнення швидкості ходу, яка перевищує двадцять вузлів.

6. Допоміжними суднами є надводні судна, які входять до складу військового флоту, стандартна водотоннажність яких перевищує 100 тонн (102 метричні тонни), які звичайно використовуються для потреб флоту, або перевезення військ, або для будь-якого іншого призначення, ніж бойові судна, та які спеціально не побудовані як бойові судна, за умови, що вони не відповідають жодній з таких особливостей:

a) мають на озброєнні гармату калібру більше 155 міліметрів (6,1 дюйму);

b) мають на озброєнні більше восьми гармат калібру більше 76 міліметрів (3 дюйми);

c) призначені або обладнані для запуску торпед;

d) призначені для захисту броньованими плитами;

e) призначені для досягнення швидкості ходу, яка перевищує двадцять вісім вузлів;

f) призначені або обладнані головним чином для експлуатації на морі повітряних суден;

g) мають більше двох апаратів для запуску повітряних суден.

C. Застарілі судна

Судна таких класів і підкласів розглядатимуться як "застарілі", коли з часу завершення їхнього будівництва мине стільки років, скільки зазначено у таблиці нижче:

a) лінійні кораблі 

26 років; 

b) авіаносці 

20 років; 

c) легкі надводні судна підкласів a) і b): 

  

  

i) якщо закладені до 1 січня 1920 року 

16 років; 

  

ii) якщо закладені після 31 грудня 1919 року 

20 років; 

d) легкі надводні судна підкласу c) 

16 років; 

e) підводні човни 

13 років. 

 

Домовлено, що двом одиницям з числа трьох зазначених нижче застарілих учбових суден японського флоту може бути дозволено відвідувати порти у Протоках разом.

У цьому разі загальний тоннаж цих двох суден вважається таким, що дорівнює 15000 тонн.

Назва 

Дата закладання 

Дата введення в експлуатацію 

Стандартна водотоннажність (тонни) 

Озброєння 

Асамо 

20-X-1896 

18-III-1899 

9240 

IV х 200 мм
XII х 150 мм 

Якумо 

1-IX-1898 

20-VI-1900 

9010 

IV х 200 мм
XII х 150 мм 

Івате 

11-XI-1898 

18-III-1901 

9180 

IV х 200 мм
XIV х 150 мм 

 

1. Класи і підкласи суден, які мають враховуватись для обчислення загального тоннажу флотів прибережних держав Чорного моря, зазначеного у статті 18 цієї Конвенції, є такими:

Лінійні кораблі: 

  

підклас (a);
підклас (b). 

Авіаносці: 

  

підклас (a);
підклас (b). 

Легкі надводні судна: 

  

підклас (a);
підклас (b);
підклас (c). 

Підводні човни: 

  

як визначено у Додатку II до цієї Конвенції. 

Водотоннажністю, яка повинна бути врахована при обчислені загального тоннажу, є стандартна водотоннажність, як вона визначена у Додатку II. Враховуються лише ті судна, які не є застарілими згідно з визначенням, яке міститься у згаданому Додатку.

2. У повідомленні, передбаченому у пункті b) статті 18, також має зазначатись загальний тоннаж суден, які належать до класів і підкласів, згаданих у пункті 1 цього Додатка.

 

Протокол

Під час підписання Конвенції від цього числа нижчепідписані Повноважні представники заявляють від імені своїх відповідних Урядів, що вони приймають такі постанови:

1. Туреччина має право негайно ремілітаризувати зону Проток, як вона визначена у преамбулі згаданої Конвенції.

2. З 15 серпня 1936 року Турецький Уряд тимчасово застосовуватиме режим, визначений у згаданій Конвенції.

3. Цей Протокол набуває чинності з цього дня.

Вчинено у Монтрьо, 20 липня 1936 року.

 

Н. П. Ніколаєв

П'єр Нейков

Ж. Поль-Бонкур

А. Понсо

Стенлі

С. М. Брюс

Н. Політіс

Рауль Бібіка Розетті

Н. Сато (ad referendum)

Масса-акі Хотта (ad referendum)

Н. Тітулеско

Конс. Концеско

В. В. Пелла

Д-р Р. Арас

Суад Даваз

Н. Менемчіоглу

Асім Гундуз

Н. Садак

Максим Літвінов

Д-р Н. Субботіч

____________

Опрос