Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Международный стандарт бухгалтерского учета 36 (МСБУ 36). Уменьшение полезности активов

Совет по Международным стандартам бухгалтерского учета
Международный стандарт от 30.06.2017

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 36
Зменшення корисності активів

Мета

1 Мета цього Стандарту - визначити процедури, які суб'єкт господарювання застосовує для забезпечення обліку своїх активів за сумою, яка не є більшою, ніж сума їх очікуваного відшкодування. Актив обліковують за сумою більшою, ніж сума його очікуваного відшкодування, якщо його балансова вартість перевищує суму, що підлягає відшкодуванню внаслідок використання або продажу актива. Якщо це відбувається, актив визначають як актив, корисність якого зменшилася, і в цьому випадку Стандарт вимагає, щоб суб'єкт господарювання визнавав збиток від зменшення корисності. Стандарт визначає, коли суб'єктові господарювання належить сторнувати збиток від зменшення корисності і як розкривати інформацію про активи, корисність яких зменшилася.

Сфера застосування

2 Цей стандарт слід застосовувати для обліку зменшення корисності всіх активів за винятком:

а) запасів (див. МСБО 2 "Запаси");

б) контрактних активів та активів, що виникають внаслідок витрат на отримання або виконання контракту, які визнаються відповідно до МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами";

в) відстрочених податкових активів (див. МСБО 12 "Податки на прибуток");

г) активів, які виникають внаслідок програм виплат працівникам (див. МСБО 19 "Виплати працівникам");

ґ) фінансових активів, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 9 "Фінансові інструменти";

д) інвестиційної нерухомості, яку оцінюють за справедливою вартістю (див. МСБО 40 "Інвестиційна нерухомість");

е) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, що належить до сфери застосування МСБО 41 "Сільське господарство", які оцінюються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на вибуття;

є) відстрочених витрат на придбання і нематеріальних активів, які виникають у результаті визначених контрактом прав страховика відповідно до страхових контрактів у межах сфери застосування МСФЗ 4 "Страхові контракти";

ж) непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як такі, що утримуються для продажу, відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність".

3 Цей стандарт не застосовують до запасів, активів, які виникають від будівельних контрактів, відстрочених податкових активів, активів, які виникають унаслідок виплат працівникам, та активів, класифікованих як такі, що утримуються для продажу (або ж включені в групу для вибуття, класифіковану як така, що утримується для продажу), оскільки чинні МСФЗ, застосовувані до таких активів, уже містять конкретні вимоги для визнання та оцінки цих активів.

4 Цей стандарт застосовують до фінансових активів, класифікованих як:

а) дочірні підприємства згідно з визначенням в МСФЗ 10 "Консолідована фінансова звітність";

б) асоційовані підприємства згідно з визначенням МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства";

в) спільні підприємства згідно з визначенням МСФЗ 11 "Спільна діяльність".

Для відображення в обліку зменшення корисності інших фінансових активів слід застосовувати положення МСБО 39.

5 Цей стандарт не поширюється на фінансові активи, що належать до сфери застосування МСФЗ 9, на інвестиційну нерухомість, яку оцінюють за справедливою вартістю відповідно до сфери застосування МСБО 40, та на біологічні активи, пов'язані з сільськогосподарською діяльністю, які оцінюють за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж відповідно до сфери застосування МСБО 41. Однак цей стандарт слід застосовувати до активів, які відображаються в обліку за переоціненою вартістю (тобто справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням будь-якої подальшої накопиченої амортизації та подальших накопичених збитків унаслідок зменшення корисності) відповідно до інших МСФЗ, таких як модель обліку за переоціненою вартістю, що наведена в МСБО 16 "Основні засоби" та МСБО 38 "Нематеріальні активи". Єдина відмінність між справедливою вартістю актива та його справедливою вартістю за вирахуванням витрат на вибуття є прямі додаткові витрати на вибуття цього актива.

а) Якщо витрати на вибуття настільки незначні, що їх не беруть до уваги, то сума очікуваного відшкодування переоціненого актива обов'язково є близькою до переоціненої суми або більшою від неї. У цьому випадку після застосування вимог до переоцінки малоймовірно, що корисність переоціненого актива зменшилася, а тому немає потреби оцінювати суму очікуваного відшкодування;

б) [вилучено]

Опрос