Идет загрузка документа (1561 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Протокол о вступлении Украины во Всемирную торговую организацию (Продолжение)

Страны - участницы
Протокол, Многостороннее соглашение (не СНГ) от 05.02.2008
действует с 16.05.2008

Продовження Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі 

(Додаток IV до Фармацевтичної продукції "Проміжні, складові речовини, що використовуються для виробництва готової (кінцевої) фармацевтичної продукції, що звільняються від мита" див. окремо в базі) 

УКРАЇНА

ГРАФІК
специфічних зобов'язань в секторі послуг
ПЕРЕЛІК
вилучень з режиму найбільшого сприяння (РНС), відповідно до статті II ГАТС

Текст автентичний лише англійською мовою

Способи постачання: 1). Постачання через кордон 2). Споживання за кордоном 3). Комерційна присутність 4). Присутність фізичних осіб

Сектор або підсектор 

Обмеження щодо доступу до ринку 

Обмеження щодо національного режиму 

Додаткові зобов'язання 

I. ГОРИЗОНТАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 

УСІ СЕКТОРИ, ЩО ВКЛЮЧЕНІ ДО ЦЬОГО ГРАФІКУ 

 

 

 

Власність на землю 

 

3), 4) Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати у власність землі сільськогосподарського призначення. Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права на безоплатне придбання земельних ділянок, що належать до державної та комунальної власності, або на приватизацію земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування.
Іноземні юридичні особи можуть набувати права власності тільки на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на території населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, та за межами населених пунктів - у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Обмежень щодо оренди землі іноземцями та іноземними юридичними особами немає. 

 

Субсидії та інші форми державної підтримки 

 

1), 2), 3), 4) Не зв'язані щодо субсидій та інших форм державної підтримки, в тому числі доступ до фінансових та інших матеріальних ресурсів держави.

Доступ до субсидій та інших форм державної підтримки, в тому числі доступ до фінансових та інших матеріальних ресурсів держави, має надаватися лише громадянам України та/або юридичним особам України.

Право на отримання субсидій та інших форм державної підтримки, в тому числі доступ до фінансових та інших матеріальних ресурсів держави, може бути обмежене окремим регіоном, категоріями постраждалих від свого несприятливого соціального і економічного стану осіб, комерційними підприємствами малого бізнесу, об'єктами соціального значення, комунальними послугами. 

 

Переміщення фізичних осіб 

4) В'їзд і тимчасове перебування іноземного постачальника послуг в Україні вимагає отримання дозволу на тимчасове перебування або дозволу на працевлаштування.

Усім іноземцям (пункти I та IIв) дозвіл на працевлаштування видається на термін три роки. Цей термін може бути продовжений на два роки. Для цього роботодавцю необхідно звернутися у встановленому порядку до відповідного центру зайнятості не менш ніж за місяць до закінчення терміну дії попереднього дозволу на працевлаштування.

Термін в'їзду і тимчасового перебування для категорій іноземних громадян, зазначених у пунктах IIа та IIс, обмежується періодом у 180 днів на протязі одного календарного року.

4) Не зв'язані, за винятком зазначеного нижче стосовно тимчасового в'їзду та перебування таких фізичних осіб:

I. Внутрішньокорпоративних цесіонаріїв (керівний персонал, менеджери та спеціалісти)

(Під "внутрішньокорпоративним цесіонарієм" розуміється фізична особа, найнята заснованою на території країни - члена СОТ юридичною особою, що не є неприбутковою організацією, яка прагне тимчасового перебування з метою надання послуг в Україні через комерційну присутність свого роботодавця)

Фізична особа, найнята юридичною особою або така, що є партнером в ній (але не посідає контрольного пакету акцій) протягом щонайменше одного року, яка прагне тимчасового перебування з метою надання послуг відділенню, філії чи дочірньому підприємству цієї юридичної особи, що здійснюють подібну економічну діяльність на території України.

a) Керівний персонал: Фізичні особи в організації, які головним чином здійснюють безпосереднє управління юридичною особою або встановлюють цілі та визначають політику юридичної особи або основний компонент чи функцію юридичної особи, мають широкі повноваження щодо прийняття рішень і підлягають лише загальному нагляду або керівництву з боку вищих керівників, ради директорів або акціонерів цієї юридичної особи.

b) Менеджери: Фізичні особи в організації, які здійснюють управління юридичною особою або відділом чи підрозділом юридичної особи, здійснюють контроль за роботою іншого наглядового, професійного чи адміністративного персоналу, мають повноваження наймати та звільняти або рекомендувати для найму, звільнення або інших кадрових заходів щодо працівників, а також здійснюють особисті повноваження щодо поточної діяльності організації.

c) Спеціалісти: Особи в організації, які посідають знання на високому експертному рівні та індивідуальний досвід у сфері продуктів, послуг, діяльності чи прийомів управління цієї організації. Такі знання мають бути відображенням належного рівня освіти та професійної кваліфікації, необхідного для виконання обов'язків в рамках відповідної професії.

II. Інші ключові особи:

a) Продавці послуг.

Фізична особа, яка тимчасово перебуває в Україні і яка прибуває до України з метою взяти участь у ділових зустрічах, в тому числі переговори щодо укладення комерційних контрактів на продаж послуг та/або у інших подібних заходах.

Такий продавець послуг не може займатися безпосереднім продажем чи постачанням послуг населенню.

b) Особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні (безпосереднє надання послуг)

Фізична особа, яка тимчасово перебуває в Україні і яка прибуває до України відповідно до контракту на безпосереднє надання послуг, та відповідає вимогам пункту Iс) щодо професійної кваліфікації.

c) Особи, відповідальні за заснування комерційної присутності в Україні

Фізична особа, яка найнята постачальником послуг або є відповідальною за заснування комерційної присутності, у таких випадках:

- коли представники постачальника послуг не займаються безпосереднім постачанням або продажем послуг; або

- коли представники постачальника послуг найняті підприємством, яке не має філії чи дочірнього підприємства в Україні. 

 

 

II. СПЕЦИФІЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПО СЕКТОРАХ 

1. КОМЕРЦІЙНІ ПОСЛУГИ 

I. Професійні послуги: 

(a) Правові послуги 

 

 

 

- Юридичні консультативні та представницькі послуги стосовно кримінального права
(CPC 8611) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Юридичні консультативні та представницькі послуги у судових процесах стосовно галузей права інших ніж кримінальне право
(CPC 86119) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Юридичні консультативні та представницькі послуги в адміністративних процедурах
(CPC 8612)
(CPC 86120) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Юридична документація і послуги з сертифікації
(CPC 8613)
(CPC 86130) 

1) Немає 

1) Немає 

 

2) Немає 

2) Немає 

3) Немає 

3) Немає 

4) Не зв'язані, крім вказаних в горизонтальному розділі 

4) Не зв'язані, крім вказаних в горизонтальному розділі 

- Інші юридичні консультативні та інформаційні послуги, крім нотаріальних послуг
(CPC 8619)
(CPC 86190) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Надання консультаційних послуг з питань внутрішнього законодавства, міжнародного законодавства та законодавства третіх країн
(частина CPC 861) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Нотаріальні послуги 

(1) Дозволено надання нотаріальних послуг лише громадянами України 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Дозволено надання нотаріальних послуг лише громадянами України 

(3) Немає 

(4) Дозволено надання нотаріальних послуг лише громадянами України 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги в сферах складання актів ревізії та бухгалтерського обліку
(CPC 862 (крім CPC 86211) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Аудиторські послуги
(CPC 86211) 

(1) Немає, крім обов'язкового підтвердження аудитором або аудиторською фірмою України офіційних аудиторських звітів 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 
  
 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги в сфері оподаткування
(CPC 863) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги в сфері архітектури
(CPC 8671) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Інженерні послуги
(CPC 8672) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(f) Комплексні інженерні послуги
(CPC 8673) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(g) Послуги з планування міст та в сфері ландшафтної архітектури
(CPC 8674) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(h) Послуги в сфері медицини та стоматології
(CPC 9312) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, крім: вимоги підтвердження професійної кваліфікації відповідно до законодавства України 

(3) Немає, крім: іноземні постачальники послуг повинні володіти українською мовою 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(i) Ветеринарні послуги
(CPC 932) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(j) Послуги, що надаються акушерами, медсестрами, фізіотерапевтами та допоміжним медичним персоналом
(частина CPC 93191) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, крім: вимоги підтвердження професійної кваліфікації відповідно до законодавства України 

(3) Немає, крім: іноземні постачальники послуг повинні володіти українською мовою 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

2. Комп'ютерні та пов'язані з ними послуги 

(a) Консультативні послуги щодо встановлення комп'ютерного програмного забезпечення
(CPC 841) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з впровадження програмного забезпечення
(CPC 842) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з обробки даних
(CPC 843) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги зі створення баз даних
(CPC 844) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(f) Інші комп'ютерні послуги: 

 

 

 

- Послуги з технічного обслуговування та ремонту офісної техніки та обладнання, в тому числі комп'ютери
(CPC 845) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги з підготовки даних
(CPC 849) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

3. Послуги в сфері досліджень та розробок 

(a) Послуги з досліджень та розробок у сфері природничих наук
(CPC 851) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з досліджень та розробок у сфері соціальних та гуманітарних наук
(CPC 852) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з досліджень та розробок у міждисциплінарних сферах
(CPC 853) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

4. Послуги, пов'язані з нерухомістю 

- Послуги, пов'язані з нерухомістю
(CPC 821 - 822) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

5. Послуги з лізингу та оренди машин без операторів 

(e) Інші 

 

 

 

- Послуги з оренди чи лізингу (крім фінансового)
(CPC 831 - 832)
- В тому числі оренду чи лізинг студійного записуючого обладнання
(CPC 83109)** 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

6. Інші комерційні послуги 

(a) Послуги в сфері реклами
(CPC 871) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з досліджень ринку та вивчення громадської думки
(CPC 864) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Консультативні послуги з питань управління
(CPC 865) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги, пов'язані з консультаціями з питань управління
(CPC 866) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Послуги з технічних випробувань та проведення аналізів, в тому числі послуги з інспектування суден
(CPC 8676) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(f) Послуги пов'язані з сільським господарством, полюванням та лісовим господарством (крім боротьби з пожеж, оцінки лісового господарства, регулювання використання лісів, в тому числі послуги з оцінки шкоди
(частина CPC 881) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Консультативні послуги з гасіння пожеж, оцінки лісових масивів, регулювання використання лісів, в тому числі послуги з оцінки шкоди)
(частина CPC 881) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(g) Послуги, пов'язані з рибальством
(CPC 882) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(h) Послуги, пов'язані з гірничодобувною промисловістю
(CPC 883 + 5115) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(i) Послуги, пов'язані з обробною промисловістю
(частина CPC 884 + частина CPC 885) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(j) Послуги, пов'язані з розподілом енергії
(CPC 887) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(k) Послуги з розміщення та забезпечення наявності персоналу
(CPC 872) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(m) Послуги, пов'язані з науковим і технічним консультуванням
(CPC 8675) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(n) Послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання (не в тому числі морські судна, літаки або інше транспортне обладнання)
(CPC 6112, 6122, 633 + 8861 - 8866)

- В тому числі послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів (CPC 8867) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(o) Послуги з прибирання будівель
(CPC 874) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(p) Послуги в сфері фотографії (крім аерофотозйомок)
(CPC 875) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(q) Послуги з пакування
(CPC 876) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(r) Друкарська та видавницька справа
(CPC 88442) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(s) Інші комерційні послуги
(CPC 87909)* 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

 

(t) Інші 

- Послуги з письмового та усного перекладу
(CPC 87905) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги зі спеціального дизайну
(CPC 87907) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

II. ПОСЛУГИ ЗВ'ЯЗКУ 

1. і 2. Поштові та кур'єрські послуги (в тому числі послуги експрес-доставки)1 

____________
1 Зобов'язання щодо поштових та кур'єрських послуг і послуг експрес-доставки застосовується на комерційних операторів будь-якої форми власності, як приватних, так і державних. 

 

Послуги, що стосуються обробки2 об'єктів згідно із поданим далі списком підсекторів, як внутрішнього, так і закордонного призначення. З метою дотримання наступних зобов'язань, з письмової кореспонденції виключено прості листи вагою до 50 грамів та листівки. 

(1) (2) (3) Системи ліцензування можуть бути запроваджені для підсекторів від (i) до (iv), щодо яких існують загальні Універсальні зобов'язання у сфері послуг. На ці ліцензії може поширюватися дія конкретних універсальних зобов'язань у сфері послуг та/або щодо фінансових внесків у компенсаційний фонд. Це не стосується підсекторів від (v) до (viii). 

(1) (2) (3) Немає 

 

____________
2 Під "обробкою" мається на увазі оплата зборів, сортування, транспортування і доставка. 

(i) Обробка адресної письмової кореспонденції на будь-якому виді фізичного носія3, в тому числі:

- гібридного поштового зв'язку
- прямого поштового зв'язку

(ii) Обробка адресних посилок та бандеролей4

(iii) Обробка адресних друкованих матеріалів5

(iv) Обробка об'єктів, про які йдеться в пунктах (i) - (iii) вище, як таких, що надсилаються рекомендованою поштою або з оголошеною цінністю поштових відправлень 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

 

____________
3 Наприклад, листи, листівки

4 Книги та каталоги включені до цього підсектору.

5 Журнали, газети та періодичні видання. 

(v) Послуги експрес-доставки6 стосовно об'єктів, про які йдеться в пунктах (i) - (iii) вище

(vi) Обробка об'єктів без адресата

(vii) Обмін документами7

(viii) Інші послуги, не визначені ніде 

 

 

 

____________
6 Послуги експрес-доставки визначаються як збирання, транспортування і доставка документів, друкованих матеріалів, бандеролей, товарів чи інших об'єктів на прискореній основі, з одночасним безперервним відстежуванням і контролем за пересуванням цих об'єктів у процесі надання послуги.

7 Надання засобів, в тому числі надання спеціальних приміщень, а також транспортування третьою стороною, що забезпечують можливість доставки власними силами поштових об'єктів шляхом взаємообміну між користувачами, які користуються цією послугою. Під поштовими об'єктами розуміються об'єкти, з якими мають справу комерційні оператори будь-якого типу, як державні, так і приватні. 

3. Телкомунікаційні послуги

Застосовуються такі загальні умови:

Зобов'язання, взяті на себе Україною, базуються на принципах складання графіків, на які поширюється дія таких документів:
"Примітка із питань складання графіку зобов'язань щодо базових послуг для в сфері телекомунікацій" (S/GBT/W/2/Rev.1), та
"Обмеження з доступу до ринку стосовно наявного спектру частот" (S/GBT/W/3) 

Базові телекомунікаційні послуги: 

(a) Послуги телефонного зв'язку загального користування
(CPC 7521) 

(1) Немає 

(1) Немає 

Доданий Reference Paper з регулятивних принципів включено як додаткові зобов'язання України 

(2) Немає 

(2) Немає 

 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з передачі пакетів даних
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з передачі даних з комутацією ліній
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги телексу
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Послуги телеграфу
(CPC 7522) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(f) Послуги факсу
(CPC 7521** + 7529**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(g) Послуги орендованих телефонних ліній
(CPC 7522** + 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(o) Інші
- Послуги з мобільного голосового зв'язку та передачі даних
(CPC 75213)
- Послуги з пейджингу
(CPC 75291)
- Послуги з телеконференцій
(CPC 75292)
- Комплексні послуги в сфері електронного зв'язку, за винятком трансляції8
(CPC 7526) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

____________
8 Трансляція визначається як безперервний канал для передачі сигналів телевізійних і радіо програм на загальну аудиторію, який, однак, не включає до себе ліній надсилання програмного забезпечення між операторами. 

Послуги з доданою вартістю: 

 

(h) Послуги з електронної передачі повідомлень та інформації
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(i) Послуги голосової пошти (V-mail)
(CPC7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(j) Послуги з передачі інформації та баз даних в режимі он-лайн
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(k) Послуги з електронного обміну даними (ЕОД)
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(l) Додана вартість послуг мережі телефаксу, в тому числі функції зберігання та направлення, функції зберігання та виклику
(CPC 7523**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(m) Послуги з конверсії кодів та протоколів 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(n) Обробка інформації та/або обробка даних в режимі он-лайн (в тому числі спільне використання)
(CPC843**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

III. ПОСЛУГИ З БУДІВНИЦТВА ТА СУМІЖНІ ІНЖЕНЕРНІ ПОСЛУГИ 

- Попередні підготовчі роботи на будівельних майданчиках
(CPC 511) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(a) Загальні будівельні роботи зі спорудження будівель
(CPC 512) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Загальні будівельні роботи у сфері цивільного будівництва, в тому числі послуги з драгування
(CPC 513) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Збір та монтаж будівель та обладнання з готових конструкцій
(CPC 514 + 516) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Закінчення будівництва та оздоблювальні роботи
(CPC 517) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Інші

- Спеціальні будівельні роботи
(CPC 515) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги з оренди стовно обладнання для будівництва або знесення будівель чи цивільних інженерних споруд, з оператором
(CPC 518) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

IV. ПОСЛУГИ ДИСТРИБ'ЮТОРІВ 

(a) Послуги комісійних агентів
(CPC 621, 6111, 6113, 6121) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з оптової торгівлі
(CPC 6121, 61111, 6113, 622 (крім CPC 62262) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги з оптової торгівлі книгами, газетами, журналами (крім канцелярських товарів)
(CPC 62262) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, окрім обмеження участі іноземного капіталу до 30 % протягом 5 років після дати вступу. Після того, немає. 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з роздрібної торгівлі
(CPC 631 + 632 + 6111 + 6113 + 6121 + 613, в тому числі торгівлю фонограмами, відеофонограмами і касетами CPC 63234) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги франчайзингу
(CPC 8929) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

V. ПОСЛУГИ У СФЕРІ ОСВІТИ 

(a) Послуги у сфері початкової освіти
(CPC 921) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, за винятком того, що відповідно до законодавства України, лише громадянин України може бути керівником закладу освіти, незалежно від форми власності 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги у сфері середньої освіти
(CPC 922) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, за винятком того, що відповідно до законодавства України, лише громадянин України може бути керівником закладу освіти, незалежно від форми власності 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги у сфері вищої освіти
(CPC 923) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, за винятком того, що відповідно до законодавства України, лише громадянин України може бути керівником закладу вищої освіти усіх рівнів аккредитації, незалежно від форми власності 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги в сфері освіти для дорослих
(CPC 924) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Інші послуги у сфері освіти
(CPC 929) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

VI. ПОСЛУГИ З ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ 

(a) Послуги каналізації
(CPC 9401) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги з прибирання відходів
(CPC 9402) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з санітарної обробки
(CPC 9403) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Інші

- Послуги з очищення вихлопних газів
(CPC 9404) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги з послаблення шуму
(CPC 9405) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги із захисту природи та ландшафтів
(CPC 9406) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Інші послуги з охорони довкілля
(CPC 9409) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

VII. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ 

1. Послуги зі страхування та пов'язані з ними послуги
Іноземні страхові компанії можуть надавати страхові послуги через свої філії тільки через 5 років з дня вступу України до СОТ. 

(i) Пряме страхування (в тому числі сумісне страхування):

(A) Послуги зі страхування життя
(B) Послуги зі страхування, крім страхування життя (в тому числі морське та авіаційне страхування)

(ii) Послуги перестрахування та ретроцесії

(iv) Допоміжні послуги зі страхування, такі як консультування, актуарні послуги, послуги з оцінки ризиків та послуги з врегулювання претензій) 

(1) Не зв'язані, за винятком того, що немає для:
страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (в тому числі супутники), причому така страховка покриває будь-що або усе з такого: товари, що транспортуються, транспортний засіб, яким транспортуються товари, та будь-яка відповідальність, що виникає в цьому зв'язку;
- перестрахування;
- допоміжні послуги зі страхування. 

(1) Не зв'язані, крім зазначених у стовпчику доступу до ринку; 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(iii) Страхове посередництво, таке як послуги брокерів та агентств 

(1) Не зв'язані, за винятком того, що немає для:
страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (в тому числі супутники), причому така страховка покриває будь-що або усе з такого: товари, що транспортуються, транспортний засіб, яким транспортуються товари, та будь-яка відповідальність, що виникає в цьому зв'язку;
- перестрахування.
Через 5 років з дати вступу: немає. 

(1) Не зв'язані, крім зазначених у стовпчику доступу до ринку; 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

2. Банківські та інші фінансові послуги (крім страхування) 

(v) Послуги з прийняття внесків та інших коштів, що підлягають поверненню, від населення 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(vi) Послуги з кредитування всіх видів, в тому числі споживчий кредит, кредит під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(vii) Послуги з фінансового лізингу 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(viii) Усі послуги зі здійснення виплат та грошових переказів, в тому числі кредитні, платіжні та дебітові картки, дорожні чеки та банківські чеки 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(ix) Послуги надання гарантій та поручительств 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(x) Послуги зі здійснення торгівлі за власний рахунок або за рахунок покупців, чи то на біржі, на позабіржовому ринку, або іншим чином, таким: 

 

 

 

- (A) інструментами грошового ринку (в тому числі чеки, рахунки, депозитні сертифікати) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- (B) іноземною валютою 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- (C) похідними продуктами, в тому числі (але не обмежуючись) ф'ючерси та опціони 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- (D) інструментами грошового ринку, пов'язаними з курсами валют та процентними ставками, в тому числі такі продукти, як свої, форвардні угоди 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- (E) ліквідними цінними паперами; 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- (F) іншими обіговими інструментами, в тому числі злитками дорогоцінних металів 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xi) Участь у випуску всіх видів цінних паперів, в тому числі підписку та розміщення як посередників (публічно чи приватно) та надання послуг щодо такого випуску 

1) Немає 

(1) Немає 

 

2) Немає 

(2) Немає 

3) Лише для юридичних осіб, для яких операції з випуску цінних паперів є єдиним видом їхньої діяльності, та банки 

(3) Немає 

4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xii) Посередницькі послуги на грошовому ринку 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xiii) Послуги з управління майном, такі як готівкове або безготівкове управління, всі форми колективного управління інвестиціями, управління пенсійним фондом, послуги з довірчого зберігання та трастового обслуговування 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xiv) Послуги з клірингу та фінансового управління майном, в тому числі забезпечення, похідні інструменти та інші обігові інструменти 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xv) Надання і передача фінансових даних, програмного забезпечення для обробки фінансових даних і пов'язаних операцій постачальниками інших фінансових послуг 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(xvi) Консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у пунктах (v) - (xv), в тому числі довідки про кредитоспроможність і аналіз кредиту, дослідження та поради з питань інвестицій і портфеля цінних паперів, поради з питань придбання та корпоративної реструктуризації і стратегії 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

VIII. ПОСЛУГИ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ 

(a) Послуги лікарень, в тому числі послуги з менеджменту лікарень
(CPC 9311) 

(1) Не зв'язані 

(1) Не зв'язані 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, крім такого: вимоги професійної кваліфікації відповідно до законодавства України 

(3) Немає, крім зазначених у стовпчику доступу до ринку 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі. Іноземці повинні володіти українською мовою. 

(b) Інші послуги стосовно здоров'я людини
(CPC 9319 (крім 93191)) 

(1) Не зв'язані 

(1) Не зв'язані 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає, крім такого: вимоги професійної кваліфікації відповідно до законодавства України 

(3) Немає, крім зазначених у стовпчику доступу до ринку 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі. Іноземці повинні володіти українською мовою. 

(c) Соціальні послуги
(CPC 933**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

IX. ПОСЛУГИ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ТУРИЗМОМ 

(a) Послуги готелів та ресторанів (в тому числі громадське харчування), в тому числі послуги з готельного менеджменту
(CPC641 - 643) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги бюро подорожей та туристичних агентів
(CPC7471) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги екскурсійних бюро
(CPC7472) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

X. ПОСЛУГИ З ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДПОЧИНКУ, КУЛЬТУРНИХ ТА СПОРТИВНИХ ЗАХОДІВ 

(a) Послуги з організації розваг (в тому числі театр, концерти, цирк)
(CPC9619)
за винятком послуг діяльності кінотеатрів (CPC 96199**) 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Діяльність кінотеатрів
(CPC 96199**) 

(1) Не зв'язані 

(1) Не зв'язані 

 

(2) Немає 

(2) Не зв'язані 

(3) Немає
(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(3) Немає, крім: що стосується субсидій - не зв'язані
(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Послуги інструкторів з танців, крім спортивних
(CPC 96195**) 

(1) Не зв'язані 

(1) Не зв'язані 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Послуги інформаційних агентств
(CPC 962) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Іноземні інвестиції обмежені 35 % 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги бібліотек, архівів, музеїв та інших культурно-освітніх закладів
(CPC963) 

1) Не зв'язані 

1) Не зв'язані 

 

2) Немає 

2) Не зв'язані 

3) Немає 

3) Не зв'язані 

4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги з організації занять спортом (CPC 9641) та інших видів відпочинку (CPC 9649) за винятком послуг азартних ігор за заключень парі 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

XI. ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ 

 

1. Послуги морського транспорту 

 

- Міжнародний транспорт (вантажний та пасажирський) (CPC 7211 та 7212 за винятком каботажного транспорту) 

1) (a) Лінійні перевезення, в т. ч. пасажирські перевезення: немає 

(1) (а) Немає 

Постачальникам послуг морського транспорту в портах надається доступ до таких послуг на обґрунтованих та недискримінаційних умовах
1. Лоцманство
2. Допомога у буксируванні
3. Забезпечення продовольством, паливом та водою
4. Збір сміття та утилізація баластної води
5. Послуги Капітана порту
6. Навігаційна підтримка
7. Берегові операційні послуги, необхідні для експлуатації судна, у т. ч. зв'язок, водо- та електропостачання
8. Аварійний ремонт
9. Якірна стоянка, постановка на якір та пов'язані з цим послуги 

(b) Великогабаритні, без визначеного маршруту, та інші міжнародні перевезення, у т. ч. пасажирські перевезення: немає 

(б) Немає 

2) Немає 

(2) Немає 

3) (a) створення зареєстрованої компанії з метою експлуатації флоту під національним прапором держави заснування: немає 

(3) (а) Немає 

(b) інші форми комерційної присутності для надання послуг міжнародного морського транспорту: немає 

(б) Немає 

4) (а) Суднові команди: незв'язані 

4) (a) Не зв'язані крім тих, що визначені в Горизонтальному розділі 

(б) Ключові посади по найму: Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

- Морські завантажувально-розвантажувальні послуги (CPC 741)
- Послуги зі зберігання та складування вантажу (CPC 742)
- Послуги з митного оформлення для морського транспорту
- Контейнерні станції та складські послуги 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає9 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

____________
* За технічних причин.

9 У випадку розміщення на територіях у громадській власності можуть застосовуватися процедури отримання комунальної концесії або ліцензії. 

- Морські агентські послуги
- (Морські) експедиційні послуги 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

2. Транспорт на внутрішніх водних шляхах 

(a). Перевезення пасажирів і вантажів (за винятком каботажу)
(CPC 7221, 7222) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Не зв'язані 

(3) Не зв'язані 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b). Послуги з оренди суден з командою
(CPC 7213) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d). Послуги з технічного обслуговування та ремонту суден
(CPC 8868**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e). Послуги з буксирування
(CPC 7224) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(f). Допоміжні послуги на внутрішніх водних шляхах
(CPC 745) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

3. Послуги повітряного транспорту 

(а) Ремонтне та технічне обслуговування літаків 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(в) Торгівля і маркетинг авіатранспортних послуг 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(с) Система комп'ютерного резервування квитків 

1) Не зв'язані 

1) Не зв'язані 

 

2) Немає 

(1) Немає 

3) Не зв'язані 

(2) Немає 

4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(3) Немає
(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

5. Послуги залізничного транспорту 

(a), (b) Пасажирські та вантажні перевезення
(CPC 7111 + 7112) 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Не зв'язані 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

за межами колії:
(d). Технічне обслуговування та ремонт залізничного обладнання
(CPC8868**) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e). Допоміжні послуги для залізничного транспорту
(CPC 743) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

6. Послуги наземного транспорту. 

(a) пасажирські перевезення
(CPC 7121 + 7122) 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає за умови реєстрації як юридичної особи 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b) перевезення вантажів
(CPC 7123) 

(1) Не зв'язані 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає за умови реєстрації як юридичної особи 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c) Послуги з оренди комерційних транспортних засобів з водіями
(CPC 7124) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d) Послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання наземного транспорту
(CPC 6112 + 8867) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(e) Допоміжні послуги у сфері послуг наземного транспорту
(CPC744) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

7. Трубопровідний транспорт 

(a). Транспортування нафти і газу
(CPC 7131) 

(1) Немає 

(1) Немає 

Україна бере на себе зобов'язання щодо забезпечення повної прозорості у формулюванні, адаптації та застосуванні заходів, які впливають на доступ до ринку та торгівлю послугами у галузі трубопровідного транспорту.
Україна бере на себе зобов'язання забезпечити дотримання принципів режиму недискримінації при доступі до та використанні мережі трубопроводів під власною юрисдикцією, в межах наявних технічних можливостей цієї мережі, в тому що стосується походження, напрямку транспортування або прав власності на продукцію, що транспортується, без накладання будь-яких безпричинних затримок, заборон або звинувачень, а також забезпечення недискримінаційної цінової політики, яка заснована на диверсифікації походження, напрямків транспортування або прав власності на продукцію. 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b). Транспортування інших продуктів
(CPC 7139) 

(1) Немає 

(1) Немає 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

8. Допоміжні послуги для всіх видів транспорту 

(a) Послуги з обробки вантажів
(CPC 741) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(b). Послуги зі зберігання у складах та пакгаузах
(CPC 742) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(c). Послуги транспортних агентств з вантажних перевезень
(CPC748) 

(1) Немає 

(1) Немає 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(d). Інші
- Інспектування вантажів
(Частина CPC 749**) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

XII. ІНШІ ПОСЛУГИ, ЯКІ НЕ ЗАЗНАЧЕНІ ВИЩЕ 

- Косметичні послуги та послуги з фізичного оздоровлення

- Послуги з масажу, крім лікувального масажу
(частина CPC Ver. 1.0: 97230)10 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

____________
10 Цей підклас не включає медичні послуги, класифіковані у 931. 

- Санаторно-курортні послуги
(частина CPC Ver. 1.0: 97230)11,
в тому числі послуги з управління курортами 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

____________
11 Цей підклас не включає медичні послуги, класифіковані у 931. 

- Перукарські послуги та інші послуги салонів краси
(CPC 9702) 

(1) Не зв'язані* 

(1) Не зв'язані* 

 

(2) Немає 

(2) Немає 

(3) Немає 

(3) Немає 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі 

ПРИМІТКА ДО ГРАФІКУ

У разі, коли послуги автомобільного транспорту, залізничного транспорту, внутрішнього водного транспорту та пов'язані з ними допоміжні послуги не охоплюються іншим чином, як вказано у цьому графіку, оператор мультимодальних перевезень (як визначено нижче - 3) має можливість орендувати або здавати в лізинг вантажівки, залізничні вагони або баржі, а також пов'язане обладнання, з метою здійснення внутрішнього експедирування вантажів, або мати доступ та використовувати ті форми діяльності зі мультимодальних перевезень на розумних і недискримінаційних умовах з метою здійснення мультимодальних перевезень. "Розумні та недискримінаційні умови" означають, для цілей таких мультимодальних перевезень, здатність оператора зі мультимодальних перевезень організувати вчасне перевезення своїх товарів, в тому числі пріоритет над іншими товарами, які ввезені до порту пізніше.

ВИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ МОРСЬКИХ ПОСЛУГ

1. Без шкоди для обсягу заходів, які можна розглядати як "каботаж" згідно з вимогами національного законодавства, до цього графіку не включено "морські каботажні послуги", які вважаються такими, що включають перевезення пасажирів чи вантажів між портом на території України, та іншим портом, що знаходиться на території України та рух, що відправною точкою та точкою призначення якого є той самий порт, що знаходиться на території України, за умови, що цей рух не виходить за межі територіальних вод України.

2. "Інші форми комерційної присутності для надання послуг міжнародного морського транспорту" - означає спроможність постачальників послуг міжнародного морського транспорту з інших країн-членів здійснювати на місцевому рівні всі види діяльності, що є необхідним для забезпечення їх клієнтів частково чи повністю інтегрованими транспортними послугами, в структурі яких істотним елементом є морський транспорт. (Однак, це зобов'язання не повинно тлумачитись як таке, що обмежує в будь-який спосіб зобов'язань, взятих на себе у зв'язку з цим режимом поставки через кордон).

Ці види діяльності включають з-поміж іншого таке:

(a) маркетинг або продаж послуг морського транспорту та суміжних послуг через прямі контакти з клієнтам та споживачами, від визначення ціни до виставлення рахунку, причому ці послуги є такими, що надаються чи пропонуються самим постачальником послуг чи постачальником послуг, з яким продавець послуг має постійних комерційні стосунки;

(b) придбання, чи то від власного імені чи від імені будь-якого з клієнтів чи споживачів (а також перепродаж іншим клієнтам чи споживачам) будь-яких транспортних чи суміжних послуг, у тому числі послуги внутрішнього транспорту будь-якого виду, зокрема: перевезення внутрішніми водами, залізницею чи автошляхами, які є необхідними для надання інтегрованих послуг;

(c) підготовка документації стосовно транспортних супровідних документів, митних документів, а також інших документів, пов'язаних з походженням та характером товарів, що перевозяться;

(d) надання комерційної інформації будь-яким способом, у тому числі через комп'ютеризовані інформаційні системи та системи електронного обміну даними (згідно з вимогами та умовами додатку про засоби телекомунікації;

(e) встановлення будь-яких комерційних стосунків (у тому числі участь в акціонерному капіталі компанії) та призначення персоналу, найнятого на місці (або, у випадку персоналу іноземного походження - у відповідності до горизонтальних зобов'язань щодо переміщення персоналу) з будь-яким судновим агентством, заснованим на місцевому рівні; та

(f) діяльність від імені компаній, організація заходів суден до портів або перебирання вантажу за необхідності.

3. "Оператори мультимодального транспорту" означає особу, від імені та за дорученням якої оформлено накладну чи інший документ мультимодального перевезення, чи інші документи які підтверджують наявності контракту на мультимомодальне перевезення товарів, і яка відповідає за перевезення товарів у відповідності до вимог контракту на перевезення.

4. "Послуги із завантаження/розвантаження морського вантажу" - означає види діяльності, здійснювані стивідорними компаніями, у тому числі операторами терміналів, але не в тому числі безпосередні дії вантажників, коли їхню роботу організовано незалежно від стивідорних компаній чи компаній-операторів терміналів. Види діяльності, що охоплюються даним терміном, включають організацію та контроль за такими операціями:

- завантаження вантажу на судно/розвантаження вантажу з судна;

- закріплення/розкріплення вантажу;

- приймання/доставка та забезпечення схоронності вантажу перед відправленням чи після розвантаження.

5. "Послуги з митного оформлення" (альтернативно - "послуги місцевих митних брокерів") - означає види діяльності, що полягають у виконанні, від імені іншої сторони, митних формальностей у зв'язку з ввезенням, вивезенням або транзитним перевезенням вантажу, незалежно від того, чи є цей вид діяльності основним для виконавця, чи додатковим до його основного профілю.

6. "Послуги контейнерних станцій та складських приміщень" - означає види діяльності, що полягають у зберіганні контейнерів, незалежно від того, чи зберігаються вони на території порту, чи на позапортових площах суші, з метою їх завантаження чи розвантаження, ремонту та забезпечення їх придатності та готовності до відвантаження.

7. "Агентські послуги морського транспорту" - означає види діяльності, що полягають у виконанні функцій агента та представництві на території певної географічної місцевості економічних інтересів однієї чи більше ліній корабельних сполучень або корабельних компаній для таких цілей:

- маркетинг та продаж маркетинг або продаж послуг морського транспорту та суміжних послуг, від визначення ціни до виставлення рахунку, та оформлення накладних від імені компаній, придбання та перепродаж необхідних суміжних послуг, підготовка документації та надання комерційної інформації;

- діяльність від імені компаній, що організують заходи до портів та перебирання вантажу за необхідності.

8. "Послуги з експедиції вантажів" - означає (діяльність, що полягає в організації та контролі за відвантаженнями від імені відправника, через придбання транспорту та суміжних послуг, підготовці документації та наданні комерційної інформації).

Україна, перелік вилучень з режиму найбільшого сприяння (РНС), відповідно до статті II ГАТС

Сектор чи підсектор 

Опис заходу із зазначенням того, чому вона не відповідає Статті II. 

Країна або країни, до яких застосовуються ці заходи. 

Термін дії, який передбачається 

Умови, що викликають необхідність виключення 

Аудіовізуальні послуги
- Виробництво та розповсюдження аудіовізуальних робіт через трансляцію або інші форми передачі на аудиторію 

Заходи, які дають визначенням робіт європейського походження таким чином, щоб надати національний режим аудіовізуальним роботам, які відповідають певним лінгвістичним критеріям і критеріям походження, стосовно доступу до трансляції або подібних форм передачі. 

Сторони Ради Європейської конвенції про транскордонне телебачення або інші європейські країни, з якими може бути укладено угоди 

Необмежений. 

Умови спрямовані в межах сектору на поширення культурних цінностей як в Україні, так і в інших країнах Європи, а також на досягнення цілей лінгвістичної політики. 

Аудіовізуальні послуги
- Виробництво та розповсюдження кінематографічних робіт і телевізійних програм 

Заходи ґрунтуються на укладених між урядами рамкових угодах про спільне виробництво аудіовізуальних робіт, які надають національний режим аудіовізуальним роботам, що охоплюються цими угодами, зокрема по відношенню до розповсюдження та доступу до фінансування. 

Всі країни, з якими співробітництво в галузі культури може бути бажаним. 

Необмежений. 

Мета таких угод полягає у сприянні культурним зв'язкам між відповідними країнами. 

Аудіовізуальні послуги
- Виробництво та розповсюдження телевізійних програм і кінематографічних робіт 

Заходи, що надають пільги будь-яких програм підтримки (таких як План дій щодо передових телевізійних послуг, MEDIA або Європейський фонд підтримки співвиробництва кінематографічних робіт (EURIMAGES) аудіовізуальним роботам, а також постачальникам таких робіт, які відповідають певним європейським критеріям походження. 

Європейські країни. 

Необмежений. 

Ці програми направлені на збереження та підтримку регіональних особливостей європейських країн, які мають давні культурні зв'язки. 

Перевезення пасажирів і вантажів внутрішнім водним транспортом 

Заходи, що вживаються згідно з існуючими або майбутніми угодами, що регулюють доступ і/або права на здійснення перевезень та умови здійснення цього виду економічної діяльності на території України або між країнами, які є сторонами у відповідних угодах, в тому числі угоди відносно використання системи Рейн - Майн - Дунай 

Усі країни, з якими угоди є чинними або набудуть чинності 

Поступове вилучення із остаточним вилученням через 8 років з дати вступу до СОТ 

Захист цілісності інфраструктури, захист навколишнього середовища, а також регулювання прав на здійснення перевезень на території України та між зацікавленими країнами. 

Перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом 

Заходи, що вживаються згідно з існуючими або майбутніми угодами, що регулюють доступ і/або права на здійснення перевезень та умови здійснення цього виду економічної діяльності на території України або між країнами, які є сторонами у відповідних угодах 

Усі країни, з якими угоди є чинними або набудуть чинності 

Невизначений 

Законодавство України. Захист цілісності інфраструктури, захист навколишнього середовища, а також регулювання прав на здійснення перевезень на території України та між зацікавленими країнами, з врахуванням специфіки регіону цих видів послуг. 

Перевезення пасажирів і вантажів наземним транспортом 

Заходи, що вживаються згідно з існуючими або майбутніми угодами, які резервують і/або обмежують надання цих видів транспортних послуг та визначають умови такого надання, в тому числі дозволи на здійснення транзиту і/або пільгових податків на автомобільні перевезення, на території України або за межами України 

Усі країни, з якими угоди є чинними або набудуть чинності 

Невизначений 

Двосторонні міжурядові Угоди про міжнародні автомобільні перевезення, Міжнародні конвенції.
Захист цілісності інфраструктури, захист навколишнього середовища, а також регулювання прав на здійснення перевезень на території України та між зацікавленими країнами. 

Послуги комп'ютерної системи резервування квитків (КРС) 

Надання даного виду послуг на підставі міжнародної інвесторної системи "Габріель" та дистриб'ютерній "Гетс" з поступовим переходом до системи "Галілео"
На внутрішньому ринку система "Сирена-2" 

Сторони згаданих міжнародних систем Країни СНД 

Невизначений 

Метою застосування цього заходу є гарантування рівного доступу на ринок інших країн для українських постачальників таких видів послуг. 

ДОВІДКОВИЙ ДОКУМЕНТ

Сфера застосування

Нижче наведені визначення та принципи системи регулювання основних телекомунікаційних послуг.

Визначення

Користувачі - означає споживачів та постачальників послуг.

Основні потужності - означає потужності телекомунікаційних мереж або послуг передачі даних загального використання, які:

а). постачаються виключно або у переважній більшості єдиним чи обмеженою кількістю постачальників; та

б). не можуть бути економічно або технічно замінені для надання певної послуги.

Великий постачальник - означає постачальника, який має можливість значно впливати на умови участі (маючи на увазі ціну та пропозицію) у відповідному ринку основних телекомунікаційних послуг в результаті:

а). контролю над основними потужностями; або

б). використання своєї позиції на ринку.

1. Захист конкуренції

1.1 Запобігання анти-конкурентній практиці у галузі телекомунікацій

Відповідні заходи повинні бути застосовані з метою упередження постачальників, які самі або разом є великими постачальниками, від включення або продовження застосування анти-конкурентної практики.

1.2 Захисні заходи

До зазначених вище анти-конкурентних заходів відносяться:

а). участь у анти-конкурентному перехресному фінансуванні;

б). використання інформації, отриманої від конкурентів, в анти-конкурентних цілях; та

в). не надання іншим постачальникам послуг на постійній основі технічної інформації щодо основних потужностей та іншої комерційно важливої інформації, що є необхідною для них для участі у наданні послуг.

2. Взаємозв'язок

2.1 Цей розділ стосується зв'язку з постачальниками, що надають телекомунікаційні мережі або послуги передачі даних загального використання для того, щоб дозволити користувачам одного постачальника зв'язуватися з користувачами іншого постачальника та забезпечити доступ до послуг, що надаються іншим постачальником, у випадку коли стосовно цього існують окремі прийняті зобов'язання.

2.2 Який взаємозв'язок гарантується.

Взаємозв'язок з основним постачальниками буде гарантуватися у будь-якій точці мережі, в якій це технічно можливо. Такий взаємозв'язок надається:

а). на недискримінаційних умовах (в тому числі технічні стандарти та характеристики) та за показниками якості не гіршими ніж у власних аналогічних послуг або аналогічних послуг постачальників, що не є дочірніми підприємствами, або що є дочірніми підприємствами або іншими філіалами;

б). регулярно, на умовах (в тому числі технічні стандарти та характеристики) та за показниками вартості, які є "прозорими", розумними, економічно ефективними, та в достатній мірі тарифно розділені таким чином, що користувач не повинен платити за компоненти та потужності мережі, які не є необхідними для отримання певної послуги; та

в). на замовлення, у додаткових точках до терміналів, що пропонуються для більшості користувачів, за плату, що відображає вартість спорудження необхідних додаткових потужностей.

2.3 Загальна доступність до процедур обговорення взаємозв'язку.

Процедура, що застосовується для зв'язку з основним постачальником являє собою відкриту інформацію.

2.4 "Прозорість" домовленостей про взаємозв'язок.

Гарантується, що основний постачальник відкриває для загального доступу інформацію про свої домовленості з взаємозв'язку або довідкову пропозицію щодо взаємозв'язку.

2.5 Взаємозв'язок: врегулювання суперечок.

Постачальник послуг, що потребує взаємозв'язок з основним постачальником, має право звертатися:

а). або в будь-який момент;

б). або після розумного періоду, про який було відкрито повідомлено

до незалежного національного агентства, яке може бути регулюючим органом, як зазначено у пункті 5 нижче, з метою вирішення суперечок згідно з відповідними умовами та показниками зв'язку протягом розумного періоду часу, за умови, що вони не були встановлені раніше.

3. Універсальні послуги

Кожний Член має право визначити той тип зобов'язань щодо універсальних послуг, яким він бажає скористатись. Такі зобов'язання не будуть вважатися анти-конкурентними самі по собі, за умов, що вони застосовуються "прозоро", недискримінаційно та абсолютно нейтрально і вони не є більш обтяжливими ніж необхідно по відношенню до універсальних послуг, визначених Членом.

4. Загальна доступність вимог щодо ліцензування

У випадку, коли необхідне отримання ліцензії, наступні відомості мають бути загально доступними:

а). всі вимоги щодо ліцензування та проміжок часу, необхідний для прийняття рішення стосовно заяви на отримання ліцензії, та

б). умови індивідуальних ліцензій.

На прохання заявника до його відома доводяться причини відмови в видачі ліцензії.

5. Незалежні регулюючі органи

Регулюючі органи є незалежними від будь-якого постачальника основних телекомунікаційних послуг, та не підзвітні йому. Рішення, що приймаються регулюючими органами та процедури їх прийняття повинні бути рівноцінними по відношенню до всіх учасників ринку.

6. Розподіл та використання дефіцитних ресурсів

Всі процедури розподілу та використання дефіцитних ресурсів, в тому числі радіочастоти, коди та права, будуть проводитися об'єктивно, вчасно, "прозоро" та недискримінаційно. Існуючий стан розподілу радіочастот буде загально доступним, але детальна інформація щодо частот, виділених для особливих державних потреб не повинна вимагатися.

 

МАРРАКЕСЬКА УГОДА
ПРО ЗАСНУВАННЯ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Сторони цієї Угоди,

Визнаючи, що їх відносини у сфері торгівлі та економічної діяльності повинні бути спрямовані на підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу та ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними з одночасним забезпеченням оптимального використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку, прагнучи як захистити, так і берегти навколишнє середовище та покращити засоби для досягнення цього способами, сумісними з їх відповідними потребами та інтересами на різних рівнях економічного розвитку,

Визнаючи також, що існує потреба у вжитті позитивних зусиль, спрямованих на те, щоб країни, які розвиваються, в особливості найменш розвинені серед них, забезпечили для себе таку частку у зростанні міжнародної торгівлі, яка відповідає потребам їх економічного розвитку,

Бажаючи сприяти цим цілям шляхом укладення взаємних та взаємовигідних домовленостей, спрямованих на значне зниження тарифів та інших бар'єрів у торгівлі та на усунення дискримінаційного режиму в міжнародних торгівельних відносинах,

На основі вищезазначеного повні рішучості створити інтегровану, більш життєздатну та стійку багатосторонню торгівельну систему, до якої входить Генеральна угода з тарифів і торгівлі, результати попередніх заходів по лібералізації торгівлі, а також всі результати Уругвайського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів,

Прагнучи закріпити основні принципи та досягти цілей, закладених в основу цієї багатосторонньої торгівельної системи,

Домовилися про наступне:

Стаття I
Заснування організації

Цим засновується Світова організація торгівлі (яка надалі іменується "СОТ").

Стаття II
Сфера діяльності СОТ

1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торгівельних відносин між її Членами по питаннях, які регулюються угодами та пов'язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди.

2. Угоди та пов'язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються "багатосторонні торгівельні угоди"), є невід'ємними частинами цієї Угоди, обов'язковими для всіх Членів СОТ.

3. Угоди та пов'язані з ними правові документи, включені у Додаток 4 (які у подальшому іменуються "багатосторонні торгівельні угоди з обмеженою кількістю учасників), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їх прийняли, і є обов'язковими для таких Членів СОТ. Багатосторонні торгівельні угоди з обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов'язань, ні прав для тих Членів СОТ, які їх не прийняли.

4. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку 1A (яка у подальшому іменується "ГАТТ 1994") юридично є окремою від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту, прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету Конференції Організації об'єднаних націй по торгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (у подальшому - "ГАТТ 1947").

Стаття III
Функції СОТ

1. СОТ сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди та багатосторонніх торгівельних угод, а також забезпечує основу для реалізації, застосування та функціонування багатосторонніх торгівельних угод з обмеженою кількістю учасників.

2. СОТ є форумом для переговорів між його Членами стосовно їх багатосторонніх торгівельних відносин по питаннях, які регулюються угодами, включеними у Додатки до цієї Угоди. За рішенням Конференції Міністрів, СОТ також може бути форумом для подальших переговорів між її Членами стосовно їх багатосторонніх торгівельних відносин, а також основою для реалізації результатів таких переговорів.

3. СОТ керує застосуванням Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок (яка у подальшому іменується "Домовленістю про врегулювання суперечок" чи "ДСУ"), наведеної у Додатку 2 до цієї Угоди.

4. СОТ керує застосуванням Механізму по перегляду торгівельної політики (який у подальшому іменується "ТПРМ"), передбаченому Додатком 3 до цієї Угоди.

5. З метою досягнення більшого єднання у проведенні глобальної економічної політики СОТ за належністю співробітничає з Міжнародним валютним фондом та з Міжнародним банком з реконструкції та розвитку та його філіями.

Стаття IV
Структура СОТ

1. Засновується Конференція Міністрів, що складається з представників усіх Членів СОТ, яка проводиться не менше одного разу на кожні два роки. Конференція Міністрів виконує функції СОТ і вживає необхідних для цього заходів. На вимогу Члена СОТ, Конференція Міністрів має повноваження приймати рішення по всіх питаннях, які регулюються багатосторонніми торгівельними угодами, у відповідності із конкретними вимогами прийняття рішень, встановленими цією Угодою та відповідною багатосторонньою торгівельною угодою.

2. Засновується Генеральна рада, що складається з представників всіх Членів СОТ, засідання якої проводяться у міру необхідності. У проміжках часу між засіданнями Конференції Міністрів функції останньої виконуються Генеральною радою. Генеральна рада також може виконувати функції, покладені на неї цією Угодою. Генеральна рада повинна встановити свій регламент, а також затвердити регламент засідань Комітетів, передбачених параграфом 7.

3. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання обов'язків Органу розв'язання суперечок, передбаченого Домовленістю про врегулювання суперечок. Орган розв'язання суперечок може мати свою власну голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов'язків.

4. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання функцій Органу по перегляду торгівельної політики, передбаченого ТПРМ. Орган по перегляду торгівельної політики може мати свою власну голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов'язків.

5. Засновується Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується "Рада ТРІПС"), які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торгівельних угод, які включені у Додаток 1A. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди з торгівлі послугами (яка у подальшому іменується "ГАТС"). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується "Угода ТРІПС). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню Генеральною радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх Членів СОТ. Для виконання своїх функцій ці Ради скликають свої засідання у міру необхідності.

6. У разі необхідності, Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органи встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню відповідними Радами.

7. Конференція Міністрів засновує Комітет з торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління, які виконують функції, покладені на них цією Угодою та багатосторонніми торгівельними угодами, а також будь-які додаткові функції, покладені на них Генеральною радою. Конференція Міністрів може також засновувати такі додаткові Комітети і з такими функціями, які вона може вважати необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку є періодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торгівельних угод щодо найменш розвинених країн - Членів СОТ і представлення Генеральній раді доповідей з метою вжиття необхідних дій. Членство в цих Комітетах відкрито для представників усіх членів СОТ.

8. Органи, передбачені багатосторонніми торгівельними угодами з обмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цими угодами, і функціонують в рамках інституціональної основи СОТ. Ці органи повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.

Стаття V
Відносини з іншими організаціями

1. Генеральна рада укладає необхідні домовленості з метою ефективного співробітництва з іншими міжурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана із сферою діяльності СОТ.

2. Генеральна рада може укладати необхідні домовленості про консультації та співробітництво з неурядовими організаціями, які займаються питаннями, пов'язаними з питаннями, якими займається СОТ.

Стаття VI
Секретаріат

1. Засновується Секретаріат СОТ (який у подальшому іменується "Секретаріат"), очолюваний Генеральним директором.

2. Конференція Міністрів призначає Генерального директора та приймає правила, які встановлюють повноваження, обов'язки, умови праці та термін зайняття посади Генерального директора.

3. Генеральний директор призначає співробітників Секретаріату та визначає їх обов'язки та умови праці у відповідності до правил, прийнятих Конференцією Міністрів.

4. Обов'язки Генерального директора та співробітників Секретаріату за своїм характером є виключно міжнародними. При виконанні своїх обов'язків Генеральний директор та співробітники Секретаріату не повинні запитувати чи приймати інструкції від будь-якого уряду чи будь-якого іншого органу ззовні СОТ. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на їх становище як міжнародних посадових осіб. Члени СОТ повинні поважати міжнародний характер обов'язків Генерального директора та співробітників Секретаріату і не повинні намагатися впливати на них при виконанні їми своїх обов'язків.

Стаття VII
Бюджет і внески

1. Генеральний директор подає Комітету з питань бюджету, фінансування та управління проект річного бюджету та фінансовий звіт СОТ. Комітет з питань бюджету, фінансування та управління вивчає проект річного бюджету та фінансовий звіт, запропоновані Генеральним директором, та вносить рекомендації щодо них Генеральному директору. Проект річного бюджету підлягає затвердженню Генеральною радою.

2. Комітет з питань бюджету, фінансування та управління вносить пропозиції Генеральній раді щодо фінансових правил, які повинні включати положення, що встановлюють:

(a) шкалу внесків з розподілом видатків СОТ між її Членами; а також

(b) заходи по відношенню до Членів СОТ, які мають заборгованість.

Фінансові правила повинні базуватися, наскільки це можливо, на правилах та практиці ГАТТ 1947.

3. Генеральна рада затверджує фінансові правила та проект річного бюджету більшістю у дві третини голосів за умови участі у голосуванні більш, ніж половини Членів СОТ.

4. Кожний Член СОТ повинен оперативно внести до СОТ свою частку видатків СОТ у відповідності до фінансових правил, затверджених Генеральною радою.

Стаття VIII
Статус СОТ

1. СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку правоспроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій.

2. Кожний з Членів надає СОТ такі привілеї та імунітети, які є необхідними для виконання її функцій.

3. Також, посадовим особам СОТ та представникам Членів кожним з Членів СОТ надаються такі привілеї та імунітети, які є необхідними для незалежного виконання їми своїх функції у зв'язку із СОТ.

4. Привілеї та імунітети, що надаються Членом на користь СОТ, її посадових осіб та представників Членів СОТ повинні бути аналогічними привілеям та імунітетам, передбаченим Конвенцією з привілеїв та імунітетів спеціалізованих установ, схваленою Генеральною Асамблеєю Організації об'єднаних націй 21 листопада 1947 року.

5. СОТ може укласти угоду про штаб-квартиру.

Стаття IX
Прийняття рішень

1. СОТ продовжує практику прийняття рішень шляхом консенсусу, яка застосовувалася згідно ГАТТ 19471. Якщо не передбачено інше, якщо рішення не може бути прийняте шляхом консенсусу, питання вирішується голосуванням. На Конференції Міністрів та засіданнях Генеральної ради кожний Член СОТ має один голос. У випадках, коли Європейські Співтовариства реалізують своє право голосу, вони мають кількість голосів, яка дорівнює кількості держав - членів ЄС2, які є Членами СОТ. Рішення Конференції Міністрів та Генеральної ради приймаються більшістю поданих голосів, якщо інше не передбачено цією Угодою чи відповідною багатосторонньою торгівельною угодою3.

____________
1 Вважається, що відповідний орган прийняв рішення по питанню, представленому на його розгляд, якщо жодний Член СОТ, присутній на зборах під час прийняття рішення, формально не заперечує проти запропонованого рішення.

2 Кількість голосів Європейських Співтовариств та держав - членів ЄС ні в якому разі не повинна перевищувати кількість держав - членів Європейських Співтовариств.

3 Рішення Генеральної ради у випадку виконання нею функції Органу розв'язання суперечок повинні прийматися лише у відповідності до положень параграфу 4 Статті 2 Домовленості про розв'язання суперечок.

2. Конференція Міністрів та Генеральна рада мають виключні повноваження приймати рішення щодо тлумачення цієї Угоди та багатосторонніх торгівельних угод. У випадку тлумачення багатосторонньої торгівельної угоди, наведеної у Додатку 1, вони здійснюють свої повноваження на підставі рекомендацій Ради, який наглядає за функціонуванням відповідної угоди. Рішення про тлумачення приймаються більшістю у три чверті голосів Членів СОТ. Цей параграф не повинен застосовуватися у спосіб, який суперечив би положенням Статті X про внесення поправок.

3. За виняткових обставин Конференція Міністрів може приймати рішення про звільнення від зобов'язання, покладеного та Члена СОТ цією Угодою чи будь-якою багатосторонньою торгівельною угодою, за умови, що будь-яке таке рішення приймається трьома чвертями Членів СОТ4, якщо інше не передбачено цим параграфом.

____________
4 Рішення про надання звільнення від будь-якого зобов'язання на час перехідного періоду чи періоду поетапної імплементації, яку Член СОТ, що звертається з проханням про звільнення, не здійснив до кінця встановленого періоду, приймається лише консенсусом.

(a) Прохання про надання звільнення від зобов'язань по цій Угоді подається Конференції Міністрів для розгляду відповідно до практики прийняття рішень шляхом консенсусу. Конференція Міністрів встановлює період часу, який не перевищує 90 днів, для розгляду прохання. Якщо консенсусу не було досягнуто протягом цього періоду часу, будь-яке рішення про надання звільнення від зобов'язань приймається трьома чвертями5 Членів СОТ.

____________
5 Рішення про надання звільнення від будь-якого зобов'язання на час перехідного періоду чи періоду поетапної імплементації, яку Член СОТ, що звертається з проханням про звільнення, не здійснив до кінця встановленого періоду, приймається лише консенсусом.

(b) Прохання про надання звільнення від зобов'язань по багатосторонніх торгівельних угодах, включених у Додатки 1A, чи 1B, чи 1C та додатки до них, спершу подається на розгляд, тривалість якого не повинна перевищувати 90 днів, відповідно Раді з торгівлі товарами, Раді з торгівлі послугами чи Раді ТРІПС. По завершенні цього періоду часу відповідна Рада подає доповідь Конференції Міністрів.

4. У рішенні Конференції Міністрів про надання звільнення від зобов'зань зазначаються виняткові обставини, які виправдовують таке рішення, умови, які регулюють застосування звільнення, та дату закінчення терміну дії звільнення. Будь-яке звільнення від зобов'язань, надане на період більше одного року, переглядається Конференцією Міністрів не пізніше, ніж через рік після його надання, і кожний рік після цього до закінчення терміну дії звільнення. В ході кожного перегляду Конференція Міністрів вивчає, чи все ще існують виняткові обставини, виправдовуючі надання звільнення, і чи виконуються умови, на яких звільнення було надане. На основі щорічного перегляду Конференція Міністрів може подовжувати звільнення, змінювати його умови чи припиняти дію звільнення.

5. Прийняття рішень по будь-якій багатосторонній торгівельній угоді з обмеженою кількістю учасників, в тому числі рішень про тлумачення та звільнення від зобов'язань, регулюється положеннями відповідної угоди.

Стаття X
Поправки

1. Будь-який Член СОТ може внести пропозицію про внесення поправок до положень цієї Угоди чи багатосторонніх торгівельних угод, включених у Додаток 1, шляхом подання такої пропозиції Конференції Міністрів. Ради, перелічені у параграфі 5 Статті IV, також можуть подавати Конференції Міністрів пропозиції про внесення поправок до положень відповідних багатосторонніх торгівельних угод, включених у Додаток 1, за функціонуванням яких вони наглядають. У випадку, якщо Конференція Міністрів не встановить довший період часу, то протягом 90 днів з моменту формального подання пропозиції Конференції Міністрів будь-яке рішення Конференції Міністрів про подання запропонованої поправки для прийняття Членам СОТ приймається консенсусом. Якщо положення параграфів 2, 5 чи 6 не застосовуються, у рішенні зазначається, чи застосовуються положення параграфів 3 і 4. У випадку досягнення консенсусу, Конференція Міністрів негайно подає запропоновану поправку для прийняття Членам СОТ. Якщо протягом встановленого періоду часу на засіданні Конференції Міністрів не буде досягнуто консенсусу, Конференція Міністрів більшістю у дві третини голосів Членів приймає рішення щодо доцільності подання запропонованої поправки для прийняття Членам СОТ. За винятком положень параграфів 2, 5 і 6, до запропонованої поправки застосовуються положення параграфу 3, якщо тільки Конференція Міністрів більшістю у три чверті Членів СОТ не прийме рішення про застосування положень параграфу 4.

2. Поправки до положень цієї Статті та до положень наступних статей набувають чинності лише після прийняття всіма Членами СОТ:

Статті IX цієї Угоди;

Статей I та II ГАТТ 1994;

Статті II:1 ГАТС;

Статті 4 Угоди ТРІПС.

3. Поправки до положень цієї Угоди чи багатосторонніх торгівельних угод, включених у Додатки 1A та 1C, за винятком угод, зазначених у параграфах 2 і 6, характер яких передбачає зміни прав та зобов'язань Членів СОТ, набувають чинності для Членів СОТ, які їх прийняли, після прийняття двома третинами Членів СОТ, а після цього - для кожного наступного Члена СОТ після прийняття їм таких поправок. Конференція Міністрів більшістю у три чверті голосів Членів СОТ може прийняти рішення про те, що будь-яка поправка, яка набуває чинності згідно цього параграфу, має такий характер, що будь-який Член СОТ, який не прийняв її протягом періоду часу, встановленого Конференцією Міністрів для конкретного випадку, має право вийти із СОТ чи залишитися Членом СОТ при згоді Конференції Міністрів.

4. Поправки до положень цієї Угоди чи багатосторонніх торгівельних угод, включених у Додатки 1A та 1C, за винятком тих, що зазначені у параграфах 2 і 6, характер яких не передбачає зміни прав та зобов'язань членів СОТ, набувають чинності для всіх Членів СОТ після їх прийняття двома третинами Членів СОТ.

5. За винятком випадків, передбачених параграфом 2 вище, поправки до Частин I, II і III ГАТС та відповідні додатки набувають чинності для Членів СОТ, які їх прийняли, після їх прийняття двома третинами Членів СОТ, а після цього - для кожного Члена СОТ після прийняття їм поправок. Конференція Міністрів може більшістю у три чверті голосів Членів СОТ вирішити, щоб будь-яка поправка, яка набуває чинності згідно попередньому положенню, має такий характер, що будь-який Член СОТ, який не прийняв її протягом періоду часу, встановленого Конференцією Міністрів для конкретного випадку, має право вийти із СОТ чи залишитися Членом СОТ при згоді Конференції Міністрів. Поправки до Частин IV, V та VI ГАТС та відповідні додатки набувають чинності для всіх Членів СОТ після їх прийняття двома третинами Членів СОТ.

6. Незважаючи на інші положення цієї Статті, поправки до Угоди ТРІПС, які відповідають вимогам параграфу 2 Статті 71 Угоди ТРІПС, можуть прийматися Конференцією Міністрів без подальшої процедури формального прийняття.

7. Будь-який Член СОТ, який приймає поправку до цієї Угоди чи до багатосторонньої торгівельної угоди, включеної у Додаток 1, депонують документ про прийняття у Генерального директора СОТ протягом періоду часу, встановленого Конференцією Міністрів для прийняття.

8. Будь-який Член СОТ може внести пропозицію про внесення поправок до положень багатосторонніх торгівельних угод, включених у Додатки 2 і 3 шляхом подання такої пропозиції Конференції Міністрів. Рішення про внесення поправок до багатосторонньої торгівельної угоди, включеної у Додаток 2, приймаються консенсусом, і ці поправки набувають чинності для всіх Членів СОТ після затвердження Конференцією Міністрів. Рішення про затвердження поправок до багатосторонньої торгівельної угоди, включеної у Додаток 3, набувають чинності для всіх Члені СОТ після їх затвердження Конференцією Міністрів.

9. На вимогу Членів, які є сторонами будь-якої торгівельної угоди, Конференція Міністрів може вирішити, виключно шляхом консенсусу, включити таку угоду у Додаток 4. На вимогу Членів, які є сторонами багатосторонньої угоди з обмеженою кількістю учасників, Конференція Міністрів може прийняти рішення про вилучення цієї угоди з Додатку 4.

10. Внесення поправок до багатосторонньої торгівельної угоди з обмеженою кількістю учасників регулюється положеннями відповідної угоди.

Стаття XI
Первісні члени СОТ

1. Сторони ГАТТ 1947 на день набуття чинності цією Угодою, а також Європейські Співтовариства, які прийняли цю Угоду та багатосторонні торгівельні угоди, розклади поступок та зобов'язань яких додані до ГАТТ 1994, і розклади специфічних зобов'язань яких додані до ГАТС, є первісними Членами СОТ.

2. Найменш розвинені країни, які визнаються такими Організацією Об'єднаних Націй, повинні лише прийняти зобов'язання та поступки у ступеню, сумісному з їх індивідуальними розвитковими, фінансовими та торгівельними потребами чи з їх адміністративними та інституціональними можливостями.

Стаття XII
Приєднання

1. Будь-яка держава чи окрема митна територія, яка має повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торгівельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою та багатосторонніми торгівельними угодами, може приєднатися до цієї Угоди на умовах, що підлягають погодженню між ними та СОТ. Таке приєднання поширюється на цю Угоду та на багатосторонні торгівельні угоди, додані до неї.

2. Рішення про приєднання приймаються Конференцією Міністрів. Конференція Міністрів схвалює домовленість про умови приєднання більшістю у дві третини голосів Членів СОТ.

3. Приєднання до багатосторонніх торгівельних угод з обмеженою кількістю учасників регулюється положеннями відповідної угоди.

Стаття XIII
Незастосування багатосторонніх торгівельних угод між окремими Членами СОТ

1. Ця Угода та багатосторонні торгівельні угоди, включені у Додатки 1 та 2, не застосовуються між будь-яким Членом СОТ та будь-яким іншим Членом СОТ, якщо будь-яких з цих Членів, на момент вступу будь-якого з цих Членів до СОТ, не згоден на таке застосування.

2. Параграф 1 може застосовуватися між первісними Членами СОТ, які були сторонами ГАТТ 1947, лише якщо Стаття XXXV ГАТТ 1947 застосовувалася раніше і діяла між цими сторонами на час набуття чинності для них цією Угодою.

3. Параграф 1 застосовується між Членом СОТ та іншим Членом СОТ, який приєднався згідно Статті XII, лише якщо Член СОТ, який не погоджується на застосування, повідомив про це Конференцію Міністрів до схвалення нею домовленості про умови приєднання.

4. На вимогу будь-якого Члена СОТ, у певних випадках Конференція Міністрів може переглядати дію цієї Статті і надавати відповідні рекомендації.

5. Незастосування багатосторонньої торгівельної угоди між її сторонами регулюється положеннями відповідної угоди.

Стаття XIV
Прийняття, набуття чинності та депонування

1. Ця Угода є відкритою для прийняття, чи то шляхом підписання чи у інший спосіб, сторонами ГАТТ 1947, а також Європейськими Співтовариствами, які мають право стати первісними Членами СОТ у відповідності до Статті XI цієї Угоди. Така процедура прийняття застосовуватиметься до цієї Угоди та до багатосторонніх торгівельних угод, доданих до неї. Ця Угода та багатосторонні торгівельні угоди, додані до неї, набувають чинності в день, визначений Міністрами у відповідності до параграфу 3 Заключного акту, втілюючого результати Уругвайського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів, і залишається відкритою для прийняття протягом двох років після цього дня, якщо тільки Міністри не приймуть інше рішення. Прийняття, яке здійснюється після набуття чинності цією Угодою, набуває чинності на 30-й день після дати такого прийняття.

2. Член СОТ, який приймає цю Угоду після набуття нею чинності, повинен реалізовувати такі поступки і зобов'язання по багатосторонніх торгівельних угодах, які він повинен був би реалізовувати з часу набуття чинності цією Угодою, якби він прийняв цю Угоду в день набуття нею чинності.

3. До набуття чинності цією Угодою, текст цієї Угоди та багатосторонніх торгівельних угод депонуються у Генерального директора СТОРІН ГАТТ 1947. Генеральний директор повинен оперативно надати завірену вірну копію цієї Угоди та багатосторонніх торгівельних угод, а також повідомлення про прийняття кожної з них, кожному уряду та Європейським Співтовариствам, які прийняли цю Угоду. Ця Угода та багатосторонні торгівельні угоди, а також будь-які поправки до них, внесені після набуття чинності цією Угодою, депонуються у Генерального директора СОТ.

4. Прийняття та набуття чинності багатосторонніми торгівельними угодами з обмеженою кількістю учасників регулюються положеннями відповідної угоди. Такі угоди депонуються у Генерального директора СТОРІН ГАТТ 1947. Після набуття чинності цією Угодою, такі угоди депонуються у Генерального директора СОТ.

Стаття XV
Вихід з Угоди

1. Будь-який Член СОТ може вийти з цієї Угоди. Такий вихід застосовується як до цієї Угоди, так і до багатосторонніх торгівельних угод, і набуває чинності по завершенні шести місяців з дати, коли письмове повідомлення про вихід з Угоди було отримано Генеральним директором СОТ.

2. Вихід із багатосторонньої торгівельної угоди з обмеженою кількістю учасників регулюється положеннями відповідної угоди.

Стаття XVI
Різне

1. За винятком випадків, коли інше передбачено цією Угодою чи багатосторонніми торгівельними угодами, СОТ керується рішеннями, процедурами та звичаєвою практикою, яких дотримувалися СТОРОНИ ГАТТ 1947 та органи, засновані в рамках ГАТТ 1947.

2. Наскільки це можливо, Секретаріат ГАТТ 1947 стає Секретаріатом СОТ, а Генеральний директор СТОРІН ГАТТ 1947, доки Конференція Міністрів не призначить Генерального директора у відповідності до параграфу 2 Статті VI цієї Угоди, виконує обов'язки Генерального директора СОТ.

3. У випадку колізії між положенням цієї Угоди та положенням будь-якої багатосторонньої торгівельної угоди, положення цієї Угоди має переважну силу в рамках такої колізії.

4. Кожний Член СОТ повинен забезпечити відповідність своїх законів, правил та адміністративних процедур його зобов'язанням, передбаченим угодами, що додаються.

5. Жодні застереження не можуть встановлюватися стосовно будь-якого положення цієї Угоди. Застереження стосовно будь-яких положень багатосторонніх торгівельних угод можуть встановлюватися лише у ступеню, дозволеному відповідними угодами. Встановлення застережень стосовно положень багатосторонніх торгівельних угод з обмеженою кількістю учасників регулюються положенням відповідної угоди.

6. Ця Угода реєструється у відповідності до положень Статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

ЗДІЙСНЕНО у Марракеші, цього п'ятнадцятого дня квітня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року, в єдиному примірнику англійською, французькою та іспанською мовами, при цьому всі тексти мають однакову силу.

Пояснювальні примітки

Терміни "країна" чи "країни", використані в цій Угоді та в багатосторонніх торгівельних угодах, слід розуміти як такі, що включають будь-яку окрему митну територію, яка є Членом СОТ.

У випадку, якщо окрема митна територія є Членом СОТ, термін "національний", використаний у цій Угоді та багатосторонніх торгівельних угодах, слід читати як такий, що стосується цієї митної території, якщо не передбачено інше.

 

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
ТОРГІВЛІ
 

WT/ACC/UKR/152
25 січня 2008
(08-0399) 

____________________________________________________________________________________ 

Робоча група з питань
вступу України
 

Оригінал: англійською мовою 

ЗВІТ РОБОЧОЇ ГРУПИ З ПИТАНЬ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

I. ВСТУП

1. Уряд України подав офіційну заяву про приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року) 30 листопада 1993 року. На своєму засіданні 17 грудня 1993 року Рада представників ГАТТ 1947 року створила Робочу групу для розгляду заяви Уряду України про вступ до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі згідно з положеннями її Статті XXXIII. У повідомленні від 20 грудня 1994 року (PC/W/30) Уряд України подав заяву про приєднання до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) згідно з положеннями статті XII Угоди СОТ. На підставі заявки України та з огляду на Рішення, прийняте Генеральною Радою СОТ 31 січня 1995 року (WT/GC/M/1), Робочу групу з питань приєднання України до ГАТТ 1947 року було перетворено на Робочу групу з питань вступу України до СОТ. Межі повноважень Робочої групи та умови членства в ній наведено в документі WT/ACC/UKR/20/Rev.25.

2. Засідання Робочої групи відбувалися 27 - 28 лютого та 11 - 12 грудня 1995 р., 24 - 25 червня 1996 р., 6 - 7 травня та 24 - 25 листопада 1997 р. та 10 червня 1998 р. під головуванням пана Ендрю Столера (A.L. Stoler) (Сполучені Штати Америки); 12 липня 2000 р., 13 - 14 червня 2001 р., 25 - 26 червня 2002 р., 25 лютого та 27 жовтня 2003 р., 26 - 27 квітня та 20 вересня 2004 р.; 22 березня та 23 листопада 2005 р., 15 червня 2006 р. під головуванням пана Сержіо Маркі (Sergio Marchi) (Канада), та 25 січня 2008 р. під головуванням пана Маріо Матуса (Mario Matus) (Чилі). Крім того, Робоча група провела ряд неформальних зустрічей в проміжках між офіційними засіданнями з метою з'ясування позицій та опрацювання проекту Звіту Робочої групи.

НАДАНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

3. Робоча група мала у своєму розпорядженні, як основу для своїх обговорень, Меморандум про зовнішньоторговельний режим України (документ L/7499), питання і коментарі від членів щодо зовнішньоторговельного режиму України разом з відповідями на них та іншою інформацією, наданою Україною (документи WT/ACC/UKR/1, WT/ACC/UKR/3-7, WT/ACC/UKR/16, WT/ACC/UKR/22-25, WT/ACC/UKR/41, WT/ACC/UKR/50, WT/ACC/UKR/53, WT/ACC/UKR/59, WT/ACC/UKR/91, WT/ACC/UKR/110, Додатки 1 - 4, а також Списки виправлень 1 і 2, WT/ACC/UKR/111/Add.1/Corr.1, WT/ACC/UKR/114, WT/ACC/UKR/116, WT/ACC/UKR/117 та Add.1, WT/ACC/UKR/118, WT/ACC/UKR/119 та WT/ACC/UKR/120, WT/ACC/UKR/125, WT/ACC/UKR/126, WT/ACC/UKR/127, WT/ACC/UKR/130, WT/ACC/UKR/131, WT/ACC/UKR/135-138, WT/ACC/UKR/140 та WT/ACC/UKR/141). Списки чинних законів та проектів законодавчих актів, що стосуються вступу України до СОТ, надано в документах WT/ACC/UKR/111/Add.1 та Rev.1, WT/ACC/UKR/106/Rev.1 та WT/ACC/UKR/93/Rev.4. Законодавчі акти, надіслані Україною до Робочої групи, перелічено в Додатку 1.

ВСТУПНІ ЗАЯВИ

4. Представник України заявив, що вступ до СОТ є невід'ємною складовою загального процесу внутрішніх економічних реформ і важливим елементом економічної політики України. Виконання вимог Угод СОТ Україною зробить її надійним та прогнозованим партнером для всієї світової спільноти. Президент України поставив перед Урядом завдання прискорити всю технічну роботу, що стосується переговорів про вступ до СОТ, і Україна є прибічницею гармонізації свого національного законодавства з нормами та вимогами Угод СОТ. Він відзначив, що Україна ввела в дію Митний кодекс та Земельний кодекс, запровадила ефективний режим захисту прав інтелектуальної власності, досягла істотного прогресу у сфері гармонізації систем стандартизації та сертифікації, санітарних та фітосанітарних заходів, а також системи державних закупівель з принципами і нормами СОТ. Уряд України надав пріоритет налагодженню та підтримці широкого консенсусу для підтримки продовження економічних реформ та лібералізації ринку, які сприяють підвищенню рівня добробуту та розвитку унікальних промислових, сільськогосподарських, наукових, технічних, інтелектуальних та культурних можливостей і потенціалу України.

5. Протягом останніх років показники економіки України поліпшувались, і очікується їхнє подальше поліпшення завдяки поєднанню збільшення обсягів інвестицій, розвитку малих і середніх підприємств та виведення капіталів з неофіційного до офіційного сектору національної економіки. Для підтримки цієї тенденції проводиться податкова реформа, що передбачає зниження рівня оподаткування та скасування пільг і субсидій. Обсяги особистого споживання збільшувалися завдяки зростанню особистих доходів населення. 15 серпня 2001 року Президент України підписав Указ N 637, яким схвалив Стратегію подолання бідності, і ця стратегія здійснювалась шляхом реалізації комплексної програми, яка включала такі складові, як створення нових робочих місць у приватному секторі, скорочення заборгованості із зарплати та підвищення пенсій.

6. Члени Робочої групи вітали заяву України про вступ до СОТ, відзначаючи, що вона є кроком дуже важливим для економічного розвитку України та її інтеграції до багатосторонньої торговельної системи. Амбітна програма України щодо реформування торгівлі, удосконалення правової системи та масштабні зусилля у напрямку економічних реформ були першими багатообіцяючими кроками. Разом з тим членство в СОТ вимагатиме глибоких реформ та кроків щодо приведення режиму зовнішньої торгівлі у відповідність з правилами та вимогами СОТ. Члени Робочої групи запевнили про твердий намір конструктивно співпрацювати з Україною з метою завершення переговорів про вступ на прийнятних умовах та в найближчий можливий термін.

7. Робоча група розглянула економічну політику та зовнішньоторговельний режим України та можливі строки підготовки проекту Протоколу про вступ України до СОТ. Думки, висловлені Україною та членами Робочої групи щодо різних аспектів режиму зовнішньої торгівлі України й строків та умов вступу України до СОТ, підсумовано нижче у пунктах 8 - 511.

II. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

- Монетарна та фіскальна політика

8. Представник України повідомив, що Національний банк України (далі - НБУ) виконує функції, покладені на нього статтею 99 Конституції України та Законом України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України". Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України, тим самим мінімізуючи макроекономічні ризики з метою стимулювання інвестицій та сприяння прискоренню економічного розвитку. НБУ вдалося стримати інфляцію та стабілізувати обмінний курс гривні по відношенню до долара США. НБУ задовольнив попит на готівкові кошти шляхом інтервенції на валютний ринок; він проводив рефінансування банків та підтримував їх ліквідність шляхом проведення короткострокових і середньострокових тендерів, подовження добових кредитів банкам та здійснення операцій зворотного викупу ("репо"). У разі необхідності Національний банк проводив мобілізаційні операції, тобто розміщував власні депозитні сертифікати й проводив відкриті ринкові операції з державними цінними паперами. У 2006 році реальний розмір ВВП в Україні зріс на 7,1 %, в той час як інфляція за рік складала 11,6 %.

9. Економічна програма Уряду України спрямована на стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку. Програмою передбачається зниження податкового навантаження з метою стимулювання розвитку приватного сектору, реформування бюджетної системи, поглиблення інтеграції у світову економіку, зміцнення фінансів підприємств, подолання платіжної кризи та зростання доходів населення. Україна запроваджувала єдиний казначейський рахунок для бюджетів усіх рівнів.

10. Відповідно до Конституції України та Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (зі змінами та доповненнями) та інших законів України з питань оподаткування запровадження та скасування податків й обов'язкових платежів (наприклад, грошових внесків і зборів), а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами. Законами про оподаткування встановлюються ставки, а також механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування. Фізичні та юридичні особи зареєстровані для сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій службі та інших державних органах згідно з чинним законодавством.

11. До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать: i) податок на додану вартість, який справляється за ставкою 20 %; ii) акцизний збір - накладений на товари, унесені до переліку підакцизних товарів - та встановлюється відповідно до вартості одиниці товару, обсягу його продажу та на змішаній основі (тобто відповідно до обсягу продажу товару, але не менше вартості його одиниці); iii) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоративними, казенними або комунальними підприємствами - справляється за ставкою 25 %; iv) податок із доходів фізичних осіб за ставкою 13 %, яка почала діяти в 2004 році та зросла до 15 % з 2007 року; v) митний збір; vi) державне мито, vii) податок на нерухоме майно (нерухомість); viii) плата (податок) за землю та орендні платежі за оренду земельних ділянок, які перебувають в державній або комунальній власності; ix) рентні платежі; x) податок з власників автомобілів та інших самохідних машин і механізмів; xi) податок на промисел; xii) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; xiii) збір за спеціальне використання природних ресурсів; xiv) збір за забруднення навколишнього природного середовища; xv) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; xvi) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; xvii) фіксований сільськогосподарський податок; xviii) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; xix) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; xx) збір за використання радіочастотного ресурсу України; xxi) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; xxii) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; xxiii) збір за проведення гастрольних заходів; xxiv) додаткова плата до схваленого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; xxv) судовий збір. Окрім комунального податку, до місцевих податків належать податок з реклами. Також установлено різні місцеві збори (обов'язкові платежі), які включають курортний збір, збір з осіб, які беруть участь у забігах на іподромі, збір на виграш на забіг та збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок; ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за паркування автотранспорту та збір з власників собак. Представник України підтвердив, що вищезазначений перелік є точним переліком податків і зборів, які справляються на загальнодержавному та місцевому рівнях.

12. Система оподаткування ґрунтується на принципах рівності, недискримінації та стабільності. З 2002 року було прийнято низку законів, спрямованих на реформування податкової системи та зменшення податкового навантаження. Стратегічна ціль цих реформ полягає в тому, щоб окреслити нову систему податкових відносин між державою та бізнесом, яка не залежатиме від тої чи тої форми власності, виду або сфери господарської діяльності. Мета полягає у створенні умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство. Податкова реформа здійснювалась у контексті реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", якою було окреслено ряд пріоритетів, у тому числі: i) уникнення нечітких податкових законів, які дозволяють неоднозначне тлумачення; ii) розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, що надаються окремим галузям або територіям; iii) максимальне зближення принципів податкового та бухгалтерського обліків; iv) уніфікацію правил, які регулюють оподаткування доходів, з міжнародними принципами бухгалтерського обліку; v) усунення дискримінаційних норм, які застосовуються до певних видів діяльності, а також vi) гармонізацію податкового законодавства з принципами та директивами Європейського Союзу. Податковий режим поступово перестає бути чисто фіскальним інструментом і стає ефективним важелем економічної політики держави.

13. Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" розв'язано невирішені проблемні питання у податковій сфері, вдосконалено принципи податкового адміністрування та усунуто галузеві пільги та пільги для суб'єктів господарської діяльності, зареєстрованих у спеціальних економічних зонах, територіях пріоритетного розвитку й технологічних парках. Цей законодавчий акт не змінив існуючих принципів оподаткування й не збільшив податкового навантаження на виробників.

14. В кінцевому підсумку передбачається, що система оподаткування України також включатиме такі риси й елементи, як: i) податок на прибуток підприємств, не вищий 20 %; ii) податок на нерухоме майно фізичних осіб і, можливо, єдиний соціальний збір; iii) єдині стандарти фінансової, статистичної та бухгалтерської звітності підприємств усіх форм власності; iv) удосконалений порядок нарахування податкової амортизації; v) поступову гармонізацію бухгалтерського та податкового обліків, поетапне обмеження та скасування економічно необґрунтованих податкових пільг; vi) спрощені системи правил оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності для суб'єктів малого бізнесу.

- Валютна система й платіжна система

15. Представник України повідомив, що українське керівництво у вересні 1996 року запровадило національну валюту - гривню (ГРН), замінивши український карбованець, у співвідношенні 100 000:1. Курс гривні спочатку неофіційно прив'язувався до долара США, потім йому дали можливість коливатись у встановлених межах. У лютому 2000 року Україна перейшла до режиму "плаваючого обмінного курсу з утручанням центрального (Національного) банку". Національний банк має на меті досягти стабільності обмінного курсу й здійснюватиме інтервенції на валютному ринку з метою вирівнювання короткострокових коливань вартості гривні. Резерви іноземної валюти Національного банку станом на 1 квітня 2007 року дорівнюють 22 мільярди 942 мільйонів доларів США.

16. Він додав, що Україна 24 вересня 1996 року взяла на себе зобов'язання згідно зі статтею VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд (МВФ), і, таким чином, зберегла валютну систему без обмежень для здійснення платежів та переказів за існуючими міжнародними операціями, як визначено у статті XXX Угоди про МВФ.

17. Після світової фінансової кризи в 1997 - 1998 роках Правлінням Національного банку України була запроваджена вимога щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів для того, щоб забезпечити мінімальну гарантовану пропозицію іноземної валюти для підтримки обмінного курсу гривні, а також зменшити спекулятивний тиск на валютний ринок. У відповідь на висловлене членом Робочої групи занепокоєння стосовно відповідності такого обмеження зобов'язанням України, які випливають зі статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд, представник України зазначив, що вимогу щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів було скасовано 15 квітня 2005 р. відповідно до Постанови Національного банку України від 31 березня 2005 р. N 101 "Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів".

18. Іноземну валюту можна придбати на внутрішньому міжбанківському ринку, а якщо її призначається для здійснення імпортних платежів, то до уповноваженого банку необхідно надати належну документацію, яка б засвідчувала законність операції, для якої здійснюється запит іноземної валюти. Належною документацією у цьому випадку вважається копія договору з нерезидентом або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; вантажна митна декларація для товарів, що ввозяться на територію України; акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності; документи, що передбачено для документальної форми розрахунків (акредитив), вексельної форми розрахунків, або інша документація, що стосується розрахунків. Вимогу надання довідки (декларації) з Державної податкової адміністрації для придбання іноземної валюти на суму, що перевищує 10000 дол. США, було скасовано відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 31 березня 2005 р. N 100.

19. Член Робочої групи поставив запитання про положення Постанови Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 482, якою вимагалося відкриття іноземними інвесторами двох банківських рахунків в Україні - спочатку інвестиційні кошти мали розміщуватися на рахунку в іноземній валюті, потім конвертуватися в гривні та розміщуватися на другому рахунку. Представник України відповів, що такий порядок було скасовано Постановою Правління Національного банку України від 29 квітня 2005 р. N 154.

20. У відповідь на конкретне запитання представник України зазначив, що на втрати, пов'язані з обмінним курсом, не поширюється звільнення вад сплати податків (ці втрати відносяться на валові витрати підприємств).

21. Придбання іноземної валюти для здійснення операцій за рахунками основного капіталу дозволяється лише для виконання конкретних зобов'язань резидентів перед нерезидентами. Таким чином, резидент, який давав гарантію щодо погашення заборгованості нерезидента перед іншим нерезидентом, не має змоги придбати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку у разі необхідності проведення оплати за гарантією. У такому випадку резиденту потрібно використовувати власні валютні ресурси. Однак резидент, який надав гарантію, має змогу придбати іноземну валюту для погашення заборгованості нерезидентів перед резидентами. Цей порядок було запроваджено з метою здійснення ефективного контролю за відпливом капіталів і підтримки таким чином макроекономічної стабільності й вирішення проблеми відмивання грошей. Після належного вирішення питання, пов'язаного з відпливом капіталів, ці заходи зрештою буде скасовано. Постійні представництва нерезидентів - юридичних осіб, які частково здійснювали господарську діяльність на території України, мали право використовувати свої розрахункові гривневі рахунки для купівлі іноземної валюти та переведення коштів в іноземній валюті на користь юридичних осіб, чиї інтереси вони представляли в Україні. Продаж готівкової іноземної валюти фізичним особам - нерезидентам або продаж гривні в обмін на іноземну валюту фізичним особам - нерезидентам на суму, що перевищує 50000 гривень, міг здійснюватися лише через каси банків або фінансових установ (стаття 6 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 р. N 502).

22. Представник України зазначив, що згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України від 31 травня 2007 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (операції на умовах відстрочення поставки вважаються операціями за рахунками основного капіталу). Це положення замінило положення статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 р. N 185 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", згідно з яким передбачався 90-денний період попередньої оплати за операціями імпорту.

23. Представник України відзначив, що стаття 3 Закону України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) передбачає, що придбана резидентом іноземна валюта повинна бути переказана резидентом у відповідності до його зобов'язань нерезидентові протягом п'яти робочих днів від дати зарахування цієї валюти на валютний рахунок цього резидента. Член Робочої групи звернувся з проханням надати детальнішу інформацію про те, яким чином забезпечується виконання цієї вимоги та запитав конкретно, чи стосується "дата зарахування" саме імпорту. Цей Член Робочої групи розглянув це положення у контексті статті III:4 ГАТТ 1994 та статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. Цей член Робочої групи був занепокоєний тим, що це положення накладає обтяжливе обмеження на фінансування поточних міжнародних операцій і попросив надати відомості про скасування цієї вимоги, зазначивши, що зараз ця вимога не є необхідною для забезпечення стабільності валютного курсу та резервів. У відповідь представник України сказав, що це положення фінансово дисциплінує суб'єктів господарської діяльності, не допускає нераціонального використання іноземної валюти та зменшує масштаби дестабілізуючої спекуляції валютою. Він дотримувався точки зору, що ця вимога надала Національному банкові додатковий важіль впливу на внутрішній валютний ринок, який є дуже чутливим до внутрішніх та зовнішніх потрясінь. На його думку, це положення не обмежує прав резидентів здійснювати перекази нерезидентам у терміни, передбачені контрактами, і таким чином не створює менш сприятливого режиму для здійснення платежів за імпортними операціями, ніж за товари вітчизняного виробництва. Він наполягає, що це положення не суперечить вимогам ГАТТ 1994 року.

24. Представник України підтвердив, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає спрощення порядку продовження строку розрахунків. Відповідно, резиденти зможуть отримувати дозволи на продовження строку на 180 днів для здійснення розрахунків за імпортними операціями в центральному органі виконавчої влади у сфері економічної політики. На цей час таким органом є Міністерство економіки. Він також підтвердив, що 90-денний строк для здійснення розрахунків за імпортними операціями скасовано під час покращення валютної системи держави в цілому, і що Україна застосовуватиме заходи щодо іноземної валюти тільки відповідно до вимог СОТ. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Інвестиційний режим

25. Представник України сказав, що Закон України від 18 вересня 1991 р. N 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" та Закон України від 19 березня 1996 р. N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" є базовими законодавчими актами, що регулюють інвестиційну діяльність. Спеціальним законодавством регулюються такі сфери, як мінеральні ресурси (Закон України від 14 вересня 1999 р. N 1039-XIV "Про угоди про розподіл продукції") та інфраструктура (Закон України від 14 грудня 1999 р. N 1286-XIV "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг"). Україна внесла зміни до законодавства з метою поліпшення умов іноземного інвестування, зокрема шляхом прийняття Закону України від 17 лютого 2000 р. N 1457-III "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", Указу Президента України від 7 липня 1998 р. N 748/98 "Про деякі питання іноземного інвестування" (викуп державних боргових зобов'язань), та Закону України від 15 липня 1999 р. N 977-XIV "Про внесення змін до деяких Законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності", яким вносяться зміни до Закону України "Про податок на додану вартість". Закон України від 7 лютого 1991 р. N 697-XII "Про власність" дозволяє іноземним інвесторам мати у власності майно, а державну та комунальну власність можна брати в оренду на строк до 50 років згідно із Законом України від 16 липня 1999 р. N 997-XIV "Про концесії". Згідно зі статтями 81 та 82 Земельного кодексу України N 2768-III від 25 жовтня 2001 року іноземним інвесторам дозволяється володіти земельними ділянками несільськогосподарського призначення у разі придбання об'єктів нерухомого майна та у разі намірів спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

26. Закон України "Про інвестиційну діяльність" гарантує рівність прав та умов діяльності національних та іноземних інвесторів. У Законі України "Про режим іноземного інвестування" передбачено особливості іноземного інвестування, у тому числі репатріацію коштів у випадку припинення діяльності (стаття 11), переказ доходів та прибутків (стаття 12) та захист прав інвестора. Іноземними інвесторами визнаються фізичні або юридичні особи-нерезиденти, які мають право утворювати в Україні підприємства з повною власністю, відділення або спільні підприємства за участю українських компаній або фізичних осіб. Підприємством з іноземними інвестиціями визначається підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10 відсотків. Згідно зі статтею 19 Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визнають умови реалізації продукції. Законом України "Про режим іноземного інвестування" передбачається захист іноземних інвестицій від націоналізації. Україна підписала угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій з понад 50 країнами. Ці угоди регулюються Законом України "Про режим іноземного інвестування", іншими законодавчими актами, а також міжнародними угодами (положення яких мають переважну силу над положеннями національного законодавства). У березні 2000 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

27. Для того щоб мати право на отримання пільг та гарантій, передбачених законодавством України, іноземна інвестиція повинна бути зареєстрованою у відповідності до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій". Іноземні інвестиції можуть бути зареєстровані урядом Автономної республіки Крим, обласними держадміністраціями, державними міськими адміністраціями у містах Київ та Севастополь протягом 3 робочих днів. Органи державної влади можуть відмовити заявникові у реєстрації, лише якщо документацію подано у неповному обсязі, або якщо здійснення такої інвестиції суперечить вимогам українського законодавства. Повідомлення про відмову в реєстрації надсилаються заявникові у письмовому вигляді й можуть бути оскаржені в суді.

28. У відповідь на запитання про відповідні повноваження державних і регіональних органів стосовно інвестиційного режиму представник України зазначив, що виконання рішень, які впливають на інвестиційний режим, тобто про подальшу лібералізацію, буде обов'язковим для державних органів усіх рівнів.

29. Зазначивши, що інвестиції можуть здійснюватись у будь-який об'єкт за винятком тих, що заборонені законодавством, при тому, що в реєстрації інвестиції може бути відмовлено на тих самих засадах, деякі члени Робочої групи попросили Україну більш докладно описати особливості заборонених інвестицій. Зокрема, вони попросили Україну підготувати та подати до Робочої групи список заборонених видів інвестиційної діяльності.

30. Представник України відповів, що Закон України "Про інвестиційну діяльність" (стаття 4) забороняє інвестування в об'єкти, створення й використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, екологічних, радіаційних, архітектурних та інших норм, установлених законодавством України. Інвестиції, що порушують інтереси й права громадян, які охороняються законом, - тобто ті, що гарантуються законодавством, такі як права інтелектуальної власності та приватної власності, або інтереси й права підприємств або держави, забороняються. Спеціального списку заборонених видів інвестиційної діяльності не існує. Він зазначив, що загальні положення Закону України "Про інвестиційну діяльність" однаково застосовуються до іноземних і національних інвесторів, а також підтвердив, що не існує списку заборонених видів інвестиційної діяльності, який застосовується тільки до іноземних інвесторів. У відповідь на прохання надати детальнішу інформацію представник України зазначив, що Україна готова надати відповіді на запити стосовно конкретно визначених інвестиційних проектів.

31. У відповідь на конкретне запитання представник України сказав, що іноземний інвестор не може володіти лісом в Україні (статті 7 та 10 Лісового кодексу України).

- Приватизація

32. Представник України зазначив, що основні законодавчі акти, які регулюють процес приватизації в Україні, уключають Закон України від 4 березня 1992 р. N 2163-XII "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про державну програму приватизації", Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закон України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та Закон України "Про оренду державного та комунального майна". Процес приватизації регулювався послідовно прийнятими Державними програмами приватизації ("ДПП"). Перша Державна програма приватизації майна державних підприємств була схвалена Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2545-XII. Остання Державна програма приватизації (на три роки) була прийнята Законом України від 18 травня 2000 р. N 1723-III й залишатиметься чинною до прийняття нової програми приватизації. На цей час, Фонд державного майна України (урядовий орган у сфері управління державною власністю) розробив проект Закону України "Про Державну програму приватизації на 2007 - 2009 роки".

33. Він повідомив, що станом на 1 січня 2007 року 107635 підприємств змінили форму власності з початку приватизації в Україні. З них близько 81385 підприємств знаходились у колективній (комунальній) власності, а інші (26250 підприємств) були державними. Було приватизовано 89947 об'єктів малої приватизації та 4835 об'єктів незавершеного будівництва. Великі підприємства у багатьох випадках було трансформовано у менші самостійні економічні суб'єкти. У результаті процесу приватизації було створено приблизно 11174 акціонерних товариств. З них 2380 товариств було у колективній (комунальній) власності і 8794 належало державі. Надходження від процесу приватизації загалом склали 39581,5 мільйонів гривень, з яких 38668,9 мільйонів гривень надійшло до загального фонду Державного бюджету та було використано на вирішення соціальних проблем.

34. Щодо кількості приватизованих підприємств, то станом на 1 січня 2007 року цей процес здебільшого торкнувся оптової та роздрібної торгівлі, у т. ч. підприємств з ремонту та продажу транспортних засобів (11718); підприємств побутового обслуговування (4869) та промислових підприємств (6606), у тому числі будівельних (1222), транспортних (919), харчової промисловості (1000), легкої промисловості (357), будівельних матеріалів (458), а також машинобудівних та металообробних (1458). На частку промислових підприємств, які пройшли процес трансформації власності, станом на червень 2007 року припадало 48,7 % загального обсягу виробленої продукції. Він додав, що процес приватизації завершено у сфері сільського господарства, де більш як 8000 підприємств (99 %) приватизовано. Зокрема, завершено процес приватизації переробних підприємств, підприємств з надання агротехнічних та агрохімічних послуг сільськогосподарським підприємствам, сервісних підприємств та підприємств у рибній промисловості. Інформацію стосовно приватизації за період 1 січня 2003 р. - 1 січня 2007 р. наведено в табл. 1(a).

Таблиця 1(a): Приватизація підприємств, 1 січня 2003 р. - 1 січня 2007 р.

Сектор економіки 

Кількість підприємств, контрольні або блокуючі пакети акцій яких продано на фондовому ринку та через аукціони 

Балансова вартість основних фондів, (млн гривень) 

Кількість працюючих, чол. 

Енергетика 

4009,23 

35657 

Сільське господарство 

27 

155,42 

1871 

Металургія  

7698,10 

59408 

Машинобудування та металообробка 

40 

1175,09 

15477 

У тому числі суднобудування 

47,37 

136 

У тому числі обладнання для зв'язку в промисловості 

32,86 

762 

Хімічна промисловість 

64,40 

871 

Нафтохімія 

38,04 

437 

Транспорт  

14 

38,16 

1569 

Усього: 

96 

13258,63 

116188 

____________
* 25 % + 1 голос (малий блокуючий пакет акцій); або 40 % (великий блокуючий пакет акцій)

35. Представник України зауважив, що за роки приватизації було утворено близько 24000 приватних підприємств. Крім цього, понад 8000 підприємств функціонували як акціонерні товариства зі змішаним державно-приватним капіталом (у тому числі підприємства зі 100 % державної власності або підприємства зі 100 % приватної власності). Більш докладну інформацію про ці підприємства наведено в табл. 1(б).

Таблиця 1(b): Акціонерні товариства, у тому числі товариства державної та приватної форми власності (1 лютого 2007 р.)

Галузь 

Усього 

Частка приватного капіталу в сукупному капіталі 

до 25 % 

25 - 50 % 

50 - 75 % 

75 - 99 % 

100 % 

Енергетика 

35 

11 

Паливна індустрія 

14 

  

  

11 

Чорна металургія 

104 

18 

80 

Хімія і нафтохімія 

113 

20 

77 

Машинобудування та металообробка 

1,294 

41 

38 

78 

180 

957 

Деревообробка та целюлозно-паперова промисловість 

146 

  

19 

121 

Легка промисловість 

226 

38 

171 

Харчова промисловість 

834 

32 

173 

622 

Транспорт 

923 

70 

148 

696 

Будівництво 

1132 

14 

21 

145 

948 

Інші галузі  

3973 

42 

46 

196 

615 

3,074 

Усього: 

8794 

120 

124 

424 

1358 

6768 

36. Станом на 1 липня 2006 року держава контролює пакети акцій 1235 підприємств, з них 1109 акціонерних товариств, 94 товариств з обмеженою відповідальністю й 32 національних акціонерних та державних холдингових компаній. Фонд державного майна має право бути членом у наглядових радах акціонерних товариств, у яких державна частка власності перевищує 25 %. Однак станом на 15 лютого 2007 року Фонд державного майна був представлений у наглядових радах тільки 165 спільних підприємств. Ступінь участі держави у спільних підприємствах залежить від долі володіння акціями - 25 % + 1 голос (мала блокувальна доля) надає можливість акціонеру блокувати деякі рішення (унесення змін до статуту, ліквідація компанії, заснування й ліквідація відділень та представництв); 40 % голосів (велика блокувальна доля) надає можливість акціонеру блокувати збори акціонерів. Представник України підтвердив, що законодавство України не передбачає механізму "золотої акції". Він додав, що державний портфель корпоративних прав постійно зменшувався протягом останніх років.

37. Представник України сказав, що об'єкти загальнодержавного значення не підлягають приватизації відповідно до Закону України від 4 березня 1992 р. N 2163-XII "Про приватизацію державного майна". Стаття 5 зазначеного Закону дає загальне визначення об'єктів загальнодержавного значення, серед них: майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, забезпечує виконання державою своїх функцій, забезпечує обороноздатність держави, об'єкти сфери охорони здоров'я та навколишнього природного середовища, комунальні споруди чи об'єкти, що вважаються необхідними для соціального розвитку України.

38. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Верховна Рада прийняла Закон України від 7 липня 1999 р. N 847-XIV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Цей перелік змінювався декілька разів з 1999 року. У 2007 році він складався з 1548 підприємств, у тому числі 457 сільськогосподарських. Представник України зазначив, що області не мають ні прав власності на ці підприємства, ні повноважень розпоряджатися ними. Половина із сільськогосподарських підприємств виробляє товари та надає послуги для підтримки й розвитку сільського господарства в цілому, у тому числі ветеринарної медицини, науково-дослідної діяльності, захисту рослин, розвитку та контролю насіннєвого фонду, хімічних лабораторій, соляних підприємств та послуг інфраструктури. Приблизно 90 цих підприємств, які складаються переважно з борошномельних і круп'яних підприємств, підприємств з виробництва кормів та елеваторів, уходять до складу Державної акціонерної компанії "Хліб України". Приблизно 80 підприємств входять до складу державного концерну "Укрспирт" і здійснюють виробництво етилового спирту й алкогольних напоїв. Невелика кількість цих підприємств складають колективні фермерські сільськогосподарські господарства. Він підтвердив, що цей перелік є вичерпним. На його думку, на 457 державних сільськогосподарських підприємств припадає незначна частка цього сектора, в якому налічується приблизно 12000 приватних та акціонерних сільськогосподарських підприємств та близько 40000 фермерських господарств. Він додав, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" у січні 2007 р. було внесено зміни до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизованими (затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"). Він також зазначив, що на розгляді у Верховній Раді знаходиться проект Закону про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, буде відповідно переглянуто й скорочено.

39. Представник України підтвердив, що для забезпечення повної прозорості й своєчасного інформування членів СОТ про стан упровадження реформ економіки й торговельного режиму Україна надаватиме країнам - членам СОТ періодичні звіти про стан виконання приватизаційних програм разом з інформацію, що подається до Робочої групи, а також звіти щодо інших аспектів економічних реформ, пов'язаних з її зобов'язаннями відповідно до Угод СОТ. Робоча група взяла це зобов'язання до уваги.

- Підприємства державної форми власності, контрольовані державою, та інші підприємства, яким надано виняткові або спеціальні пільги

40. Деякі члени Робочої групи зробили запит додаткової інформації про сфери економічної діяльності, в яких підприємства державної форми власності відіграють значну роль, про питому вагу підприємств державної форми власності у ВВП й торгівлі, а також про частку приватизованих підприємств серед усіх підприємств, занесених до Державного реєстру. Україну також попросили вказати, чи будь-які з цих підприємств займаються торгівлею від імені держави. Крім цього, було зроблено запит інформації про відносне значення та конкретні види діяльності підприємств державної форми власності в міжнародній торгівлі або таких, що конкурують з експортом, особливо тих, що здійснюють діяльність у сільському господарстві та банківській сфері. Україну також попросили надати інформацію про майбутню політику стосовно державних торгівельних підприємств. Член Робочої групи висловив занепокоєння, що деякі "приватизовані" підприємства було трансформовано в "колективну власність" під контролем регіональних і місцевих органів влади, і зробив запит додаткової інформації про поточний статус таких підприємств. Член Робочої групи попросив надати інформацію про Аграрний фонд, і зокрема про те, чи цей фонд має виключне право, особливе право або монополію на всі закупівлі та продажі зерна та іншої визначеної сільськогосподарської продукції. Цей член Робочої групи запитав про те, в якій мірі імпортоване зерно прийнятне для закупівель до державного резерву, і попросив надати додаткові деталі про сільськогосподарські підприємства, що не підлягають приватизації. Було також зроблено запит інформації про неприватизовані підприємства державної форми власності, що здійснюють діяльність у сільськогосподарському секторі, особливо в контексті нового Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України". Крім того, Україну попросили надати інформацію про відносну частку імпорту, експорту та господарської діяльності, що припадає на підприємства державної форми власності та державні торгівельні підприємства у сфері сільського господарства.

41. Представник України відповів, що на сьогодні підприємства державної форми власності (тобто підприємства, в яких частка власності держави перевищує 50 відсотків) провадять діяльність в усіх галузях економіки. За оцінками, частка державного сектору в економіці в першій половині 2006 року становила 19,5 %, зокрема, у (i) сільському господарстві, мисливському і лісовому господарстві - 10,3 %; (ii) транспорті й зв'язку - 42,9 %; (iii) промисловості - 21 %; (iv) сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення - 19,9 %; (v) сфері освіти - 7,2 %, а також (vi) будівництві - 10,7 %. У 2006 році 700 підприємств державної форми власності брали участь в експорті, при цьому на їхню долю припадав експорт обсягом 2 млрд. 853,2 млн. дол. США (близько 7,4 % від загального обсягу експорту); 500 підприємств брали участь в імпорті, при цьому на їхню долю припадав імпорт обсягом 7 млрд 339,9 млн дол. США (близько 16,3 % від загального обсягу імпорту).

42. Представник України надав загальну інформацію стосовно ролі підприємств державної форми власності в економіці України та зовнішній торгівлі у документі WT/ACC/UKR/67 та Add.1. Інформацію про структуру виробництва в економіці за формами власності надано в табл. 2(a). Інформацію про імпортні та експортні операції підприємств за формами власності наведено в табл. 2(b).

Таблиця 2(a): Структура виробництва підприємств промисловості за формами власності й видами діяльності (2005 рік)

  

Форма власності (%) 

Приватна 

Державна та державно-корпоративна 

Комунальна та комунально-корпоративна 

Усі галузі 

84,6 

14,2 

1,2 

Вугільна (видобувна) промисловість 

76,2 

23,8 

0,0 

Видобуток енергетичної сировини 

59,7 

40,3 

0,0 

Видобуток неенергетичної сировини 

97,6 

2,4 

0,0 

Переробна промисловість 

95,7 

4,2 

0,1 

у тому числі: 

  

  

  

Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції 

97,4 

2,6 

0,0 

Легка промисловість 

98,7 

1,2 

0,1 

Виробництво деревини та виробів із дерева 

98,2 

1,6 

0,2 

Целюлозно-паперова промисловість, друкарська справа 

93,7 

4,9 

1,4 

Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки  

99,3 

0,7 

0,0 

Хімічна та нафтохімічна промисловість 

88,3 

11,7 

0,0 

Виробництво інших неметалевих мінеральних матеріалів (будівельні матеріали, скло) 

98,9 

1,0 

0,1 

Металургія та металообробка 

99,1 

0,8 

0,1 

Машинобудування 

88,2 

11,8 

0,0 

Виробництво та постачання електроенергії, природного газу та води 

33,7 

59,0 

7,3 

Таблиця 2(b): Розподіл експорту й імпорту товарів за формами власності (2005 рік)

  

Усього 

У тому числі: 

Приватні 

Державні та державно-корпоративні 

Комунальні та комунально-корпоративні 

Експорт 

Кількість підприємств, тис. 

12,6 

11,8 

0,8 

0,0 

Обсяг, млн. дол. США 

34228,4 

31451,3 

2,763,0 

14,1 

Частка в загальному обсязі експорту (%)  

100 

91,9 

8,1 

0,0 

Імпорт 

Кількість підприємств, тис. 

21,4 

20,6 

0,6 

0,2 

Обсяг, млн. дол. США 

36136,3 

26339,7 

9756,8 

39,8 

Частка в загальному обсязі імпорту (%) 

100 

72,9 

27,0 

0,1 

Джерело: Державний комітет статистики України

43. У відповідь на запит про надання детальної інформації про державні торговельні підприємства та докази того, що вони працюють у відповідності зі статтею XVII ГАТТ 1994 року, представник України зазначив, що лише 8 компаній в Україні є державними торговельними підприємствами в розумінні погодженого тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 р. До них відносяться: (i) державний концерн "Укрспирт", до складу якого входять 80 підприємств державної форми власності, шістьом з яких надано ліцензію на експорт етилового, коньячного та плодового спиртів (Сумське, Львівське, Тернопільське, Вінницьке та Київське обласні державні об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, а також державний концерн "Укрспирт"), а ще чотири (Івано-Франківське, Рівненське, Чернігівське та Чернівецьке обласні державні об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості) відповідають умовам отримання таких ліцензій. Усі 80 підприємств можуть отримати право здійснювати експорт етилового, коньячного та плодового спиртів у разі надання згоди Кабінетом Міністрів України та отримання ліцензії на експорт в Міністерстві економіки; (ii) закрите акціонерне товариство "УкрГазЕнерго" - спільне підприємство, 50 % якого належить компанії "Нафтогаз України", а інші 50 % - компанії "РосУкрЕнерго", яке має монополію на імпорт природного газу з Російської Федерації та Центральної Азії для його постачання приватним промисловим споживачам в Україні (раніше "Нафтогаз України" був монопольним постачальником природного газу в Україну); (iii) державна компанія "Укрспецекспорт", єдина державна компанія, уповноважена бути стороною міжнародних контрактів (з іншими урядами або юридичними особами) з експорту (імпорту) військового обладнання та носіїв інформації, що складають державну таємницю, у тому числі товарів з криптографічними властивостями; а також: (iv) державне акціонерне товариство "Ліки України"; (v) Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"; (vi) відкрите акціонерне товариство "Інтерхім"; (vii) державне хімічне та фармацевтичне підприємство "Інтерхім-1"; та (viii) комунальне підприємство "Фармація" (Київ) - усі вони є державними або комунальними фармацевтичними підприємствами, що мають виняткове право на здійснення імпортних та експортних операцій з певними наркотичними, психотропними речовинами та прекурсорами. Він зазначив, що цей перелік замінює перелік 13 підприємств, раніше наданий у документі WT/ACC/UKR/110 (позиція N 62). Він підтвердив, що всі зазначені державні торговельні підприємства є підприємствами державної форми власності. Він також зазначив, що діяльність цих підприємств провадиться у відповідності до статті XVII ГАТТ 1994 року. У відповідь на запити додаткової інформації стосовно діяльності корпорації "Укрспирт" він сказав, що "Укрспирт" - це єдине виробниче підприємство, яке об'єднує державні підприємства з виробництва спирту, і що цю корпорацію було створено для проведення єдиної митної політики щодо виробництва етилового спирту та лікеро-горілчаних виробів. "Укрспирт" виробляє 98 % спирту та 6 % алкогольних напоїв в Україні. "Укрспирт" є монополістом на експорт етилового спирту, але не лікеро-горілчаних виробів, які "Укрспирт" виробляє та продає, конкуруючи з іншими виробниками та продавцями.

44. Він додав, що "Укрспецекспорт", "Нафтогаз України" та "Енергоринок" розглядаються як підприємства, які здійснюють торгівлю від імені держави, що, на його погляд, полягає в тому, що ці підприємства виконують міжнародні контракти між державою та іноземними суб'єктами. У відповідь на запити додаткової інформації про діяльність підприємства "Енергоринок" представник України сказав, що це підприємство було створено для забезпечення функціонування оптового ринку електроенергії. Його основні функції включають закупівлю електроенергії у її виробників та імпортерів (через оптовий ринок електроенергії), оптові постачання електроенергії, а також передачу електроенергії дистрибуторам на контрактній основі. Він додав, що "Енергоринку" не було надано жодних виняткових або особливих прав або пільг, у тому числі статутних або конституційних повноважень, через використання яких він міг би впливати на рівень або напрям імпорту та експорту, здійснюючи свої закупівлі та продажі. Підприємство "Енергоринок" виконує адміністративну функцію в Об'єднаній енергосистемі України, здійснюючи управління оптовим ринком електроенергії, як це передбачено умовами угоди між учасниками оптового ринку електроенергії України. Учасниками оптового ринку електроенергії є підприємства, які продають та імпортують електроенергію на оптовому ринку електроенергії або експортують електроенергію, куплену на оптовому ринку електроенергії на умовах, визначених за двосторонніми контрактами.

45. У відповідь на конкретний запит представник України сказав, що інформацію про державні торговельні підприємства буде надано членам Робочої групи для розгляду у форматі проекту повідомлення та Анкети СОТ для державних торговельних компаній. Перелік основних підприємств державної форми власності, у тому числі тих, що здійснюють торгівлю від імені держави, наведено в табл. 3.

46. У відповідь на запит більш докладної інформації про деякі підприємства державної форми власності, що здійснюють торгівлю, але - на думку України - не як державні торговельні підприємстві (зазначені в табл. 3), Україна надала інформацію про "Украгролізинг" та "Укртранслізинг". "Украгролізинг" передає в лізинг сільськогосподарську техніку та обладнання сільськогосподарським підприємствам та підприємцям. У разі запозичення коштів державного бюджету на комерційних засадах компанія може купувати для подальшої передачі у лізинг лише сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва. У разі запозичення коштів у комерційних банках компанія може також купувати імпортну техніку. Незважаючи на 100 відсоткову державну власність, компанія діє на принципах повної господарської самостійності, самоуправління та самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед бюджетом і партнерами. Діяльність "Украгролізинг" регулюється, крім іншого, Законом України "Про фінансовий лізинг" та постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року N 1904 (зі змінами) "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу". "Укртранслізинг" передає у лізинг літаки, авіаційне обладнання, залізничні цистерни та вагони, а також сільськогосподарську техніку вітчизняного та іноземного виробництва. Ця компанія є єдиною компанією в СНД, яка фінансує виробництво українських літаків (АН-140 та АН-74ТК-300); вона також діє як головний посередник між виробниками та користувачами літаків. Послуги з лізингу, що надаються "Укртранслізингом", фінансуються здебільшого з її власних коштів. Як "Украгролізинг", так і "Укртранслізинг" укладають договори лізингу за комерційними умовами та цінами й здійснюють сплати до Державного бюджета й іншим кредиторам зі своїх прибутків.

47. Один із Членів зробив запит додаткової інформації про компанію "Хліб України", яку не було включено до списку державних підприємств. Він послався на декілька заходів, які було запроваджено у 2005 році згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 липня 2005 р. N 295-р "Про заходи щодо стабілізації цін на ринку зерна та забезпечення його беззбиткового виробництва", які передбачали дискримінацію на користь компанії "Хліб України". Цей член Робочої групи закликав Україну скасувати ці заходи, а також інші можливі заходи, які надають перевагу державним торговельним підприємствам і завдають шкоди іншим компаніям, не пізніше дати вступу до СОТ.

48. Представник України відповів, що Державну акціонерну компанію "Хліб України" було засновано в 1996 році. Ця компанія має 81 виробничу філію, які перебувають у її повній власності, розміщені в усіх областях України й контролюють від 18 до 20 відсотків українських об'єктів для зберігання зерна й потужностей з виробництва борошна, круп та комбікормів. Її діяльність також уключає внутрішню та зовнішню торгівлю зерном. Головні статті експорту компанії - зерно та зернові продукти. Кабінет Міністрів надав підприємству "Хліб України" право діяти в ролі державного агента з державних закупівель зерна й здійснювати інтервенції на ринку зерна. Підприємство зараз піддається реструктуризації згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 р. N 604-р. Він визнав той факт, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 липня 2005 р. N 295-р було створено особливі умови для діяльності державних операторів на ринку зерна. Однак пізніше розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 р. N 375-р було створено рівні умови для всіх операторів ринку зерна шляхом скасування всіх положень, які були спрямовані на дискримінацію на користь державних торговельних підприємств (таких як "Хліб України"). Він підтвердив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 р. N 375-р є чинним і заявив, що зараз умови діяльності на ринку зерна є однаковими як для компанії "Хліб України", так і для приватних трейдерів. Усі експортери зерна мають доступ до портових елеваторів компанії "Хліб України" в Одеському порту й Миколаївському порту. "Хліб України" не контролює та не має в своїй власності більше жодних портових об'єктів в інших портах. Портові збори, плата за послуги, що надаються в портах, плата за перевезення зерна, що експортується, та умови оподаткування є однаковими для всіх експортерів зерна, у тому числі для компанії "Хліб України". Короткий опис діяльності ДАК "Хліб України" представлено в табл. 4.

49. Стосовно Аграрного фонду представник України зазначив, що фонд є державною спеціалізованою установою. Аграрному фондові належить виключне право купувати (фінансова інтервенція) та продавати (товарна інтервенція) певні види товарів, що підлягають державному ціновому регулюванню, з або до Державного продовольчого резерву, шляхом інтервенцій на аграрній біржі. Ці інтервенції здійснюються з метою підтримки Державного продовольчого резерву. Як імпортоване, так і вітчизняне зерно може закуповуватися до Державного матеріального резерву Державним комітетом з матеріальних резервів. Разом з тим Аграрний фонд не має монополії на закупівлю або продаж усього зерна та іншої сільськогосподарської продукції, унесеної в перелік. Приватні дилери також мають право здійснювати закупівлі та продаж зерна як усередині країни, так і на експорт або імпорт. Він також підтвердив, що Аграрний фонд не здійснює імпорту або експорту товарів та не має жодних особливих прав щодо їхнього імпорту або експорту. Він додав, що до 1 січня 2009 року Аграрний фонд не може здійснювати фінансових інтервенцій з метою придбання товарів, що були раніше імпортовані в Україну, а також товарних інтервенцій під час придбання товарів з метою їхнього подальшого експорту. У відповідь на додаткове запитання він підтвердив, що між Аграрним фондом та компанією "Хліб України" не існує жодних зв'язків. Товари, стосовно яких Аграрний фонд має виняткове право здійснювати державні інтервенції на ринку, наведено в табл. 5.

Таблиця 5: Товари й продукти, що можуть бути об'єктами державного цінового регулювання, стосовно яких Аграрний фонд має виняткове право здійснювати державні інтервенції на ринку

Код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 

Назва товару 

1001  

Пшениця й суміш пшениці та жита (меслин) 

1002 00 00 00  

Жито 

1003 00  

Ячмінь 

1004 00 00 00  

Овес 

1005  

Кукурудза 

1101 00  

Борошно пшеничне або суміші пшениці та жита (меслину) 

1201 00  

Соєві боби, тільки не подрібнені 

1204 00  

Насіння льону, тільки не подрібнене 

1205 00  

Насіння ріпаку, тільки не подрібнене 

1206 00  

Насіння соняшнику, тільки не подрібнене 

1210  

Шишки хмелю свіжі або сухі, подрібнені або не подрібнені 

1701 12  

Цукор з цукрових буряків 

50. У зв'язку з ліцензуванням видів діяльності, деякі члени Робочої групи відзначили, що ліцензії на імпорт і експорт етилового, коньячного та плодового спиртів надаються лише підприємствам державної форми власності або "спеціалізованим підприємствам". На думку цих членів Робочої групи, ці підприємства отримали торговельні пільги, які не є доступними для інших підприємств та осіб і відповідно відповідають критеріям державних торговельних підприємств. У відповідь представник України сказав, що коли йдеться про те, що ліцензії на право упровадження діяльності надаються "спеціалізованим підприємствам", маються на увазі підприємства, що мають усі засоби, обладнання та досвід, необхідні для виробництва коньячного спирту. Анкету для державних торговельних підприємств було заповнено для "Укрспирту" (корпорації, якій надано ліцензію на виробництво й експорт етилового спирту й лікеро-горілчаних виробів) та для оператора оптового ринку електроенергії "Енергоринок" ("Енергоринок" був згодом вилучений з переліку державних торговельних компаній України). Анкети подано в документі WT/ACC/UKR/115.

51. Представник України зазначив, що згідно з Домовленістю про тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 року Україна зобов'язується надавати інформацію про державні торговельні підприємства з метою забезпечення прозорості в діяльності державних торговельних підприємств.

52. Представник України підтвердив, що Україна забезпечить, щоб її нормативно-правові акти, які регулюють торговельну діяльність підприємств державної форми власності, підприємств, що контролюються державою, та інших підприємств, яким надано спеціальні або виняткові привілеї, а також виконання цих законів та правил повністю відповідали положенням Угод СОТ, у тому числі статті XVII ГАТТ 1994 року та Домовленості щодо цієї статті та статті VIII ГАТС і статтям III і XI ГАТТ 1994 року. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

53. Представник України підтвердив, що з дати вступу України до СОТ підприємства, які перебувають у державній власності або контролюються державою, а також інші підприємства, які мають спеціальні або виключні пільги, у тому числі перелічені в пунктах 41 - 50 та 103, здійснюватимуть закупівлі товарів та послуг, які не передбачено для державного використання, та реалізацію в рамках міжнародної торгівлі згідно з комерційними міркуваннями, у тому числі ціною, якістю, доступністю, можливістю продажу на ринку й умовами транспортування, та надаватимуть підприємствам інших країн - членів СОТ адекватні можливості відповідно до звичайної практики конкурувати за здійснення таких закупівель або продажів. Такі підприємства також діятимуть відповідно до інших положень СОТ. Він також підтвердив, що Україна повідомлятиме про підприємства, які підпадають під дію Домовленості про тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 року, протягом одного року після вступу до СОТ. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Політика ціноутворення

54. Представник України повідомив, що згідно з вимогами Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. N 436-IV, суб'єкти економічної діяльності вільно реалізують свою продукцію на внутрішньому ринку за цінами й тарифами, установленими ними самостійно або на договірних засадах, і контроль за цінами може застосовуватися лише у випадках, передбачених законодавчими актами. Закон України від 3 грудня 1990 р. N 507-XII "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та від 22 лютого 1995 р. N 135 "Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень" визначають засади для державного регулювання цін. Переліки товарів та послуг, на які поширюється державне регулювання цін і тарифів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці переліки наводяться в табл. 6 (для товарів) та 7 (для послуг).

55. Кабінет Міністрів України поклав функції державного контролю за цінами на Держцінінспекцію (Державна інспекція з контролю за цінами) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819. Місцеві органи Держцінінспекції утворено в Автономній Республіці Крим, в областях та містах Київ і Севастополь. Завданнями Держцінінспекції є моніторинг цін і тарифів на товари та послуги на споживчих ринках, а також цін і тарифів, установлених місцевими та центральними органами влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, іншими відомствами та організаціями. Кабінет Міністрів України затвердив перелік товарів та послуг, на які поширюється контроль на регіональному рівні, прийнявши постанову КМУ від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)". Регулювання цін особливою мірою поширюється на природні ресурси, важливі для визначення цін на інші види продукції, на товари та послуги значного соціального значення, які можуть уплинути на рівень життя низькооплачуваних і малозабезпечених верств населення, а також на ціни, що встановлюються на монополістичних ринках. Ціновий контроль здійснюється у формі цін (тарифів), зафіксованих державою, граничних рівнів цін, нормативів рентабельності або граничних рівнів торговельних (постачальницько-збутових) надбавок (націнок).

56. Деякі члени Робочої групи зазначили, що окремі товари, перелічені в табл. 6, підпадають під дію мінімальних цін, і попросили надати підтвердження, чи ця вимога також застосовується до імпортних товарів. Зазначивши широке застосовування цінового контролю в Україні, член Робочої групи запитав, чи існують будь-які плани зменшити обсяг цього цінового контролю, зокрема в секторі житлово-комунальних послуг і в галузі споживчих товарів і послуг. Деякі члени Робочої групи наголосили на важливості забезпечення того, щоб в Україні не запроваджувався новий ціновий контроль, і попросили Україну повністю дотримуватися всіх правил СОТ, які стосуються цінового контролю, на дату вступу до СОТ, надаючи, по мірі необхідності, графік усунення невідповідних методів цінового контролю. У відповідь представник України зазначив, що всі категорії товарів, які підлягають ціновому контролю, перелічено в табл. 6, і ціновий контроль застосовується однаково як до імпортованих, так і до вітчизняних товарів. Що стосується житлово-комунальних послуг, які характеризуються існуванням природних монополій, ціни в цих секторах підлягають державному регулюванню. Він додав, що Україна дотримуватиметься правил СОТ по стосовно цінового контролю.

- Алкогольні напої

57. Член Робочої групи зазначив, що мінімальні ціни, які спеціально застосовуються до імпортної горілки та інших алкогольних напоїв, що зазначені в табл. 6, порушують положення статті XI ГАТТ 1994 року. Україну попросили пояснити, як до дати вступу до СОТ будуть приведені у відповідність до статті III ГАТТ 1994 року вимоги стосовно мінімальних цін на гіркі ароматичні напої та алкогольні напої. Член Робочої групи також зазначив, що судова практика СОТ установила, що положення, згідно з якими вітчизняні та імпортні товари повинні дотримуватися вимог стосовно мінімальних цін, не відповідають статті III ГАТТ 1994 року на тій підставі, що не дозволятиметься реалізація імпортного продукту за ціною, нижчою за ціну на аналогічний вітчизняний товар.

58. Представник України відповів, що передбачено мінімальні ціни й пов'язані з ними процедури для реалізації в Україні горілки та інших алкогольних напоїв, які продаються в Україні, відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. N 700 "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої" та наказу Міністерства фінансів, Міністерства економіки та Міністерства аграрної політики від 8 серпня 2001 р. N 371/168/239 "Про затвердження Порядку визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби". На його думку в цьому випадку режим мінімальних цін не порушує положень статті XI ГАТТ 1994 року, оскільки мінімальні ціни застосовувалися на рівні оптової та роздрібної торгівлі незалежно від походження продукції як національного виробництва, так і імпортованої. Метою цього заходу була боротьба з незаконним виробництвом і торгівлею алкогольними напоями в Україні. Він додав, що мінімальні ціни не застосовувалися ні до гірких ароматичних напоїв (код ГС 21.0390.30.00), ні до алкогольних напоїв, які входять до категорій ГС 2203 - 2207, тобто пива, вин, ферментованих напоїв або спирту етилового неденатурованого (з концентрацією алкоголю не менше 80 об. %), денатурованих спирту етилового та інших спиртів. Він заявив, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2005 р. N 407 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" було визнано такою, що втратила чинність постанова КМУ від 21 червня 2001 р. N 700, чим скасовано заходи, пов'язані з мінімальними цінами, які застосовувалися до алкогольних напоїв вітчизняного виробництва та імпортних алкогольних напоїв.

59. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ цінова політика, яка застосовується до гірких ароматичних напоїв та спиртів, буде відповідати положенням статті III ГАТТ шляхом скасування застосування мінімальної ціни до імпортних товарів. Робоча групи взяла до уваги це зобов'язання.

- Сільське господарство

60. Деякі члени Робочої групи порушували питання про окремі положення Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", які здавалися такими, що не відповідають вимогам СОТ. Зокрема, один Член Робочої групи був занепокоєний положеннями статті 8, яка передбачає можливість застосування мінімальних імпортних цін, а також запровадження імпортних квот. Такі положення про мінімальні ціни можуть суперечити положенням статті III:4 та статті III:9 ГАТТ 1994 року у разі їхнього застосовування до імпорту. Цей Член Робочої групи попросив Україну пояснити, чи застосовувалися мінімальні або максимальні закупівельні ціни до імпорту або експорту будь-яких товарів згідно з положеннями цього Закону. Україну попросили підтвердити, що вона має намір скасувати дію цих положень до дати вступу до СОТ. Цей Член Робочої групи попросив Україну повідомити про завершення процесу скасування дії цих положень до моменту прийняття Звіту Робочої групи, утримуватися від застосування їх до дати скасування їхньої дії, узяти зобов'язання знову не вводити в дію ці положення шляхом прийняття закону або нормативно-правового акту до або після дати вступу до СОТ, а також узяти зобов'язання не вдаватися до застосування таких заходів після вступу до СОТ.

61. Представник України відповів, що положення статті 8 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" мають на меті упередження або припинення спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями та (або) покупцями об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку, яке не може бути виправлено за стандартними процедурами державних інтервенцій. Мета даної політики полягає в наданні державної підтримки національним виробникам сільськогосподарської продукції шляхом гарантування мінімального обсягу закупівлі виробленої ними продукції. Він зазначив, що відповідно до Закону України від 30 листопада 2006 р. N 401-V "Про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення щодо застосування мінімальних закупівельних цін до імпорту, а також застосування імпортних або експортних квот було скасовано. Він підтвердив, що Україна не має наявних юридичних повноважень застосовувати мінімальні ціни на імпорт та що вона не застосовувала мінімальної ціни до імпортних сільськогосподарських товарів чи будь-яких інших імпортних товарів і не здійснюватиме цього в майбутньому.

- Скло, дорогоцінні метали та коштовне каміння

62. Представник України сказав, що заходи цінового регулювання (заставні ціни) до виробів зі скла з розділу 70 ГС не застосовуються до імпортних товарів. Відповідно в цьому відношенні ці заходи відповідають вимогам статті III:4 ГАТТ 1994 року. Що стосується дорогоцінних металів та коштовного каміння, він зазначив, що державне регулювання відповідних цін було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. N 974.

- Добрива та метали

63. Деякі члени Робочої групи навели кілька прикладів того, що вони вважали посиленим втручанням держави в ціноутворення. Так, у листопаді 2003 року, Уряд України уклав угоду з хімічними підприємствами, за якою виробники зобов'язувалися продавати добрива фермерам за ціною, що є нижчою за ринкову. 1 березня 2004 року Уряд та представники найбільших металургійних підприємств підписали Меморандум, згідно з яким виробники металу повинні продавати до 18 відсотків своєї продукції за зниженою ціною на внутрішньому ринку, з правом експорту 82 відсотків продукції. Кабінет Міністрів підписав 3 березня 2004 року подібний документ з гірничими підприємствами - виробниками залізної руди, коксу, феросплавів та вогнетривких матеріалів, за яким ці підприємства погоджувалися знизити ціни на продукцію, однак лише в обсягах, необхідних для задоволення внутрішнього попиту. 31 березня 2004 року Уряд створив комісію з питань ціноутворення в металургійній промисловості. Оскільки такі цінові заходи не було відображено в табл. 6, представника України попросили проінформувати Робочу групу про поточний стан справ стосовно цих товарів.

64. Представник України відповів, що зазначені заходи не було наведено в табл. 6 через те, що ці заходи були короткотерміновими та розрахованими на захист внутрішнього ринку від зовнішніх потрясінь через зростання цін на світовому ринку. Угода про добрива діяла протягом перших 6 місяців 2004 року, а заходи, що впливали на гірничо-видобувну та металургійну промисловість, діяли з 1 квітня по 1 вересня 2004 року. Комісію з питань ціноутворення в металургійній промисловості було розформовано 1 вересня 2004 року, а відповідні цінові домовленості після цього не діяли. Жодних заходів зовнішнього або внутрішнього цінового регулювання не було застосовано до феросплавів, вогнетривкої глини, залізної руди та коксу.

- Енергоносії

65. Член Робочої групи попросив надати інформацію стосовно ціноутворення на енергоносії в Україні, а також детальнішу інформацію про характер заходів цінового контролю, наведених у табл. 6 для енергоносіїв, палива та похідних товарів (тобто йдеться про категорії ГС 2701 - 2710, 2711, 2716 та 31). Що стосується електроенергії, то цей член Робочої групи запитав про собівартість виробництва електроенергії в Україні та про ціну, за якою електроенергію купували промислові споживачі. Стосовно природного газу, то цей член Робочої групи запитав конкретно про ціни на газ для вітчизняних промислових споживачів та населення, а також про залежність українських підприємств з виробництва азотних добрив від природного газу, який постачається за штучно низькими примусово встановленими державою цінами як вихідна сировина для виробництва.

66. Що стосується визначення цін на електроенергію (для промислових споживачів та населення), представник України сказав, що вони встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Станом на 1 квітня 2007 року тариф для промислових споживачів (без ПДВ) становив 24,57 копійок за кВт/год для великих споживачів (перший клас споживачів) та 33,53 - 33,73 копійок за кВт/год для малих споживачів (другий клас споживачів). Тарифи для непромислових споживачів (без ПДВ) становлять від 15,6 до 20,3 копійок за кВт/год для населення та від 15,0 до 19,7 копійок за кВт/год для населених пунктів. Україна експортує електроенергію, але її частка в загальному обсязі експорту не перевищує 0,5 %. Додаткова інформація стосовно методики визначення тарифу та приклад його розрахунку наведено в табл. 8.

67. Стосовно природного газу він зазначив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1697, якою скасовано дію постанови Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2006 р. N 128, для промислових споживачів ціна на газ становить 720 гривень за 1 тис. куб. метрів (без урахування ПДВ, тарифів на його транспортування та витрат зі зберігання). Ціну для населення встановлено в розмірі від 339 гривень до 1173 гривень за 1 тис. куб. метрів залежно від обсягу річного споживання.

- Телекомунікаційні послуги

68. На запитання про контроль за цінами (тарифами) у базовому телекомунікаційному секторі представник України зазначив, що Уряд регулює тарифи на i) загальнодоступні послуги, такі як з'єднання користувача з телекомунікаційними мережами загального використання, місцеві дротові телефонні комунікації всередині певного коду міста, послуги дзвінків на номери невідкладної допомоги, послуги з надання довідок (інформації) та послуги телефонних кабін, за винятком послуг бездротового доступу, а також ii) лізинг каналів зв'язку операторів-монополістів. Усі інші тарифи на телекомунікаційні послуги встановлювалися операторами й постачальниками незалежно (у тому числі, серед іншого, на послуги міжміського та міжнародного зв'язку). Монопольну позицію на ринку телекомунікацій посідало відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", у тому числі його 32 відділення. Органом державного регулювання є Національна комісія з питань регулювання зв'язку, створена 1 січня 2005 року відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

- Залізничні перевезення

69. На прохання надати інформацію про українську систему встановлення тарифів (цін) на перевезення товарів залізничним транспортом представник України відповів, що українська залізниця була природною монополією й тому діяла в рамках регуляторної бази, яка регулювала діяльність природних монополій (у тому числі й цінову політику). Регулювання тарифів на послуги залізниці здійснювалося, зокрема, згідно із Законами України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про ратифікацію Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів", а також постановами Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548, від 6 квітня 1998 р. N 457 та від 21 січня 2003 р. N 105. Міністерство транспорту та зв'язку та Міністерство економіки вже не мають повноважень установлювати тарифи на перевезення товарів залізничним транспортом (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2003 р. N 105 "Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548"). Механізм подання пропозицій Міністерством транспорту та комунікацій Кабінетові Міністрів розробляється, однак порядок затвердження тарифів ще не було ухвалено.

70. Деякі члени Робочої групи закликали Україну взяти на себе зобов'язання застосовувати залізничні тарифи відповідно до зобов'язань у рамках СОТ та покінчити з будь-якою дискримінацією після вступу до СОТ. Один член Робочої групи попросив Україну затвердити гармонізовані залізничні тарифи до вступу до СОТ та надати їх членам СОТ для ознайомлення. Цей член попросив Україну прояснити ситуацію стосовно транзиту.

71. Представник України відповів, що процес гармонізації залізничних тарифів розпочався з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 1 квітня 2005 р. N 91-р "Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з цим послуги". З червня 2007 року тарифи на перевезення вугілля, карбаміду, деревини та вугільного дьогтю, брухту чорних металів, прокату й мінеральних добрив було вирівняно. Він додав, що до 2005 року особливі ставки тарифів застосовувалися лише для перевезення прокату, добрив, деревини та вугільного дьогтю у напрямку портів Рені та Іллічівськ. Що стосується зерна, розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2005 р. N 295-р поновило низькі тарифи на перевезення зерна до 16 вересня 2005 року. Диференційовані тарифи досі застосовувалися для перевезень деяких товарів, зокрема коксу, залізної руди, чавуну, харчових продуктів та продуктів переробки нафти. Рішення про дозвіл диференційованого ціноутворення було ухвалене Кабінетом Міністрів за ініціативою декількох зацікавлених Міністерств. На його думку різниця між тарифами на транспортування експорту (імпорту) й тарифами, що застосовувалися на внутрішньому ринку, була відносно незначною (у 1.19 разів вище для перевезення імпорту (експорту)) й мала малопомітні економічні наслідки з погляду експорту. Що стосується диференційованих тарифних ставок, наданих окремим торговельним партнерам, то він зазначив, що Україна підписала з країнами СНД міжнародні угоди, спрямовані на координацію тарифної політики у сфері залізничного транспорту. Ці міжнародні угоди визначають сфери, в яких окремі економічні оператори мали укласти спеціальні двосторонні угоди замість деталізації преференційних ставок. Він додав, що Міністерство транспорту підготувало проект Постанови "Про індексацію залізничних тарифів на перевезення вантажів", спрямований на приведення залізничних тарифів у відповідність до зобов'язань у рамках СОТ. Після прийняття цієї постанови повинна бути оприлюднена таблиця гармонізованих залізничних транспортних тарифів для різних товарів. Він підтвердив, що Україна гармонізує диференційовані залізничні тарифи на перевезення товарів до дати вступу до СОТ.

72. Представник України підтвердив, що, починаючи від дати вступу України до СОТ її Уряд застосовуватиме заходи контролю за цінами виключно у спосіб, який погоджується з принципами СОТ, з урахуванням інтересів експортерів, які є членами СОТ, як це передбачено статтями III:4, III:9, V та VIII ГАТТ 1994 року та статтею VIII Генеральної Угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Він також зазначив, що в листопаді 2006 року Україна скасувала статтю 8 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", яка передбачала застосування мінімальних цін на імпорт на тимчасовій основі, а також установлення імпортних та експортних квот. Він підтвердив, що Україна не застосовуватиме вимог щодо обов'язкових мінімальних цін до будь-якої імпортованої продукції. Він також підтвердив, що з дати вступу України до СОТ усі залізничні тарифи, у тому числі основні тарифи, додаткові збори та знижки застосовуватимуться на недискримінаційній основі незалежно від країни походження або призначення товарів, а також від того, чи товари перевозяться всередині країни, чи вони імпортуються або експортуються (по суходолу або перевозяться з або до порту), чи перевозяться транзитом. Він також підтвердив, що Україна регулярно публікувала переліки товарів та послуг, на які поширюється державне цінове регулювання, і буде робити це й надалі. Члени Робочої групи взяли це повідомлення до уваги.

- Політика у сфері конкуренції

73. Представник України повідомив, що згідно з вимогами Конституції України від 28 червня 1996 р., Закону України від 11 січня 2001 р. N 2210-III "Про захист економічної конкуренції", та Закону України від 7 червня 1996 р. N 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" обов'язком держави є захист від проявів недобросовісної конкуренції, запобігання фактам зловживання монопольним становищем, незаконного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

74. Монополізація ринку та потенційне зловживання домінуючим становищем згадувалися в українській програмі приватизації, і багато великих підприємств перед приватизацією було реорганізовано, реструктуровано та розукрупнено. Центральні й місцеві органи влади здійснюють моніторинг, зокрема, ціноутворення, надання несанкціонованих та неправомірних податкових та інших пільг, а також обмежень на переміщення товарів по території України. Система державного регулювання стала поширюватися на підприємства таких природних монополій, як енергетика, телекомунікації. Закон України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 р. N 1280-IV передбачає можливість будь-якій фізичній або юридичній особі, яка є резидентом України, набувати право власності або право на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж.

75. Антимонопольний комітет України створено з метою забезпечення реалізації антимонопольного законодавства України. Антимонопольний комітет України бере участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України, у тому числі здійсненні державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів; здійснює контроль за концентрацією, погодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, а також сприяє розвиткові добросовісної конкуренції.

76. Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій. Головним завданням національних комісій є формулювання цінової політики для природних монополій у відповідній сфері регулювання. На сьогодні створено Національну комісію регулювання електроенергетики, Національну комісію з питань регулювання зв'язку та Державний комітет з питань житлово-комунального господарства. Голова та члени цих Комісій призначаються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

77. Представник України додав, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про природні монополії" природна монополія - це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не може бути замінено у споживанні іншими товарами (послугами). Крім того, до сфер діяльності суб'єктів природних монополій стаття 5 Закону України "Про природні монополії" відносить транспортування нафти й нафтопродуктів трубопроводами, природного й нафтового газу трубопроводами та його розподіл, а також транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передачу та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; централізоване постачання теплової енергії, централізоване водопостачання та водовідведення, а також надання спеціалізованих послуг транспортними терміналами, портами та аеропортами. Він підтвердив, що цей перелік є виключним.

78. У відповідь на запитання про існування графіку ліквідації природних монополій представник України зазначив, що Законом України від 24 червня 2004 р. N 1869-IV було затверджено "Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки". Цією Програмою передбачається запровадження ефективної системи державного регулювання діяльності природних монополій, які функціонують у сфері тепло- та водопостачання, а також створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг.

79. Член Робочої групи висловив занепокоєння, що законодавство України в галузі конкуренції все ще залишається дещо фрагментарним, і задав запитання, чи Україна має намір запровадити повноцінне законодавство в галузі конкуренції. У відповідь представник України зазначив, що Законом України від 11 січня 2001 р. N 2210-III охоплено всі питання, які стосуються конкуренції, у тому числі контроль за концентрацією, заборону створення картелів і здійснення моніторингу відповідності існуючих цін положенням законодавства в галузі конкуренції.

III. ЗАСАДИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ

80. Представник України повідомив, що республіка Україна є унітарною державою, і Автономна Республіка Крим відповідно є невід'ємною частиною території України. Конституція 28 червня 1996 р. проголосила Україну демократичною державою, державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу й судову (Конституція України, стаття 6).

81. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, яка складається з 450 депутатів, що обираються на чотирирічний термін. Стаття 85 Конституції України встановлює повноваження Верховної Ради, серед яких особливо слід відзначити: прийняття законів, затвердження Державного бюджету України; визначення засад зовнішньої та внутрішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічної політики; затвердження переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, та визначення правових засад націоналізації об'єктів права приватної власності. Верховна Рада має виняткові повноваження визначати основні правила використання природних ресурсів; виключної (морської) економічної зони; континентального шельфу; освоєння космічного простору; організації та експлуатації енергетичної, транспортної систем та системи зв'язку; захисту майна та підприємництва; політику в галузі антимонопольної діяльності й конкуренції; політику в галузі зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності й митної справи. Крім затвердження Державного бюджету Верховна Рада визначає порядок розробки бюджету, систему оподаткування, правила фінансового та валютного ринку, порядок утворення державного боргу України в іноземній та національній валюті, а також порядок випуску та обігу державних цінних паперів.

82. Стаття 113 Конституції України вищим органом виконавчої влади визначає Кабінет Міністрів України, очолюваний Прем'єр-міністром, якого призначає Президент за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр, Перший Віце-прем'єр-міністр і три Віце-прем'єри, міністри, які спрямовують і координують діяльність 17 міністерств та більше 40 центральних органів виконавчої влади, утворених згідно з Указом Президента від 15 грудня 1999 року N 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади". Кабінет Міністрів України відповідає за розробку проектів бюджету й виконання Державного бюджету; фінансову та податкову політику; інвестиційну, цінову політику, а також за управління державним майном. Кабінет Міністрів України також здійснює контроль за зовнішньоекономічною діяльністю та діяльністю Митниці України. Стаття 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" установлює повноваження органів виконавчої влади у сфері здійснення торговельної політики. Крім Кабінету Міністрів України до них відносяться Національний банк України, Міністерство економіки, Державна митна служба, Антимонопольний комітет і Міжвідомча комісія з питань міжнародної торгівлі. Детальнішу інформацію про повноваження зазначених органів виконавчої влади наведено в табл. 9(a).

83. Розділом XI Конституції України та Законом України від 21 травня 1997 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" передбачено надання функцій виконавчої влади органам місцевого врядування, і в кожному районі, області та в містах Київ і Севастополь утворено місцеві держадміністрації. Голови місцевих адміністрацій призначаються Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 118 Конституції України та є підзвітними вищим органам виконавчої влади. Голів місцевих держадміністрацій може звільнити з посади лише Президент. До функцій місцевих адміністрацій належить виконання державних та регіональних програм соціального, економічного, природоохоронного та культурного розвитку, а також підготовка та виконання їхніх місцевих бюджетів. У той саме час місцеві органи влади є фінансово залежними від органів виконавчої влади, оскільки доходна частина їхнього бюджету значною мірою наповнюється за рахунок національних податків, що стягуються на їхніх територіях, а також за рахунок субсидій з національного бюджету. Механізм справляння місцевих податків та зборів провадиться виключно в межах переліку та в межах граничних розмірів ставок, установлених законами. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" окремо не визначає засад надання субсидій та встановлення обмежень на рух товарів. Органам місцевого самоврядування було делеговано повноваження з організації та контролю прикордонної та прибережної торгівлі, функціонування митних органів на їхній території та забезпечення, у межах наданих повноважень, реалізації міжнародних зобов'язань України. Разом з тим як органи місцевої влади мають повноваження забезпечувати виконання законів, постанов, наказів та правил, вони повинні виконувати інструкції відповідних центральних органів виконавчої влади. Місцеві органи влади не можуть видавати ліцензії на експорт або імпорт. Список відповідних органів місцевої влади наведено в табл. 9(b).

84. Представник України підтвердив, що регіональні органи влади не мають незалежних повноважень з питань надання субсидій, оподаткування, торгової політики чи будь-яких інших заходів, які охоплюються положеннями СОТ. Він підтвердив, що положення Угоди СОТ, у тому числі Протоколу про вступ України, застосовуватимуться однаково на всій митній території України та на інших контрольованих нею територіях, у тому числі в регіонах, де здійснюються транспортні перевезення, прикордонна торгівля, у спеціальних економічних зонах, а також на інших територіях, в яких запроваджено спеціальні режими застосування тарифів, оподаткування та регулювання. Він додав, що у разі отримання повідомлення про випадок незастосування або неоднакового застосування норм СОТ центральні органи влади вживатимуть заходів для забезпечення дотримання норм СОТ без необхідності для сторін, права яких порушені, звертатися до суду. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

85. Судова система складається з Конституційного суду та судів загальної юрисдикції, тобто територіальних (загальних та спеціалізованих) судів, апеляційних (загальних та спеціалізованих) судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного суду України. Що стосується системи судів загальної юрисдикції, то до неї входять суди загальної юрисдикції, створені на рівні районів, районів у містах, міст, міські та міські й районні суди, а також гарнізонні військові суди. Місцеві суди загальної юрисдикції розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про (незначні) адміністративні правопорушення. Апеляційні суди, які включають обласні апеляційні суди, апеляційні суди міста Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, окружні апеляційні суди, апеляційний суд Військово-Морських Сил України, Апеляційний суд України вирішують апеляції згідно з процесуальним законодавством і розглядають визначені законодавством справи як суди першої інстанції.

86. Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцевими адміністративними судами є окружні суди, створені на рівні округу указом Президента України. Крім того, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. N 2747-IV місцеві адміністративні суди включають суди загальної юрисдикції, які розглядають найпростіші адміністративні справи. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

87. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди, апеляційні адміністративні суди, створені на рівні округу указом Президента України. Вищі спеціалізовані суди (у тому числі Вищий господарський суд та Вищий адміністративний суд) розглядають у касаційному порядку справи в межах своєї компетенції, а також інші справи, які передбачені процесуальним законодавством. Верховний суд України, найвищий судовий орган в судовій системі України, розглядає (у касаційному порядку) рішення судів загальної юрисдикції (загальних та спеціалізованих) у справах, віднесених до його юрисдикції згідно з процесуальним законодавством.

88. Систему арбітражних судів було встановлено відповідно до Закону України від 4 червня 1991 р. N 1142-XII "Про господарські суди". Цей Закон утратив чинність із 1 червня 2002 р. відповідно до Розділу VII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України від 7 лютого 2002 р. N 3018-III "Про судоустрій України". Натомість, згідно з Господарським процесуальним кодексом України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу) крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

89. Стосовно права на оскарження представник України заявив, що статтею 55 Конституції України громадянам гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності будь-якого органу державної влади або місцевого самоврядування, його працівників або службовців. Скарги на рішення державних органів і посадових осіб можуть надсилатися до вищих уповноважених органів, що регулюють відповідні державні органи, або до старших посадових осіб відповідного органу. У випадку незадовільного результату особа, що подає скаргу, у праві звернутися до відповідного суду системи судів, описаної в попередньому пункті. Що стосується пов'язаних із СОТ питань, адміністративні суди розглядають порушення порядку оплати у сфері торгівлі та порушення у сфері державного контролю за експортом, коли оскаржують рішення митних або інших виконавчих органів. Кодекс адміністративного судочинства, який набув чинності 1 вересня 2005 року, визначає повноваження адміністративних судів, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Зазначений Кодекс передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-приватних відносин від порушень з боку органів державної влади (їхніх посадових та службових осіб), а також від порушень з боку інших суб'єктів під час здійснення ними управлінських функцій від імені держави.

90. Розміри платежів, що стягуються у зв'язку з поданням позовів, скарг, заяв, клопотань тощо, встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 "Про державне мито".

91. Стосовно статусу міжнародних договорів, у тому числі угод СОТ, в ієрархії національного законодавства представник України повідомив, що міжнародні угоди є невід'ємною частиною національного законодавства України згідно з положеннями статті 9 Конституції України. Крім того, статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні угоди, укладені та ратифіковані у формі законів, становлять невід'ємну частину національного законодавства й застосовуються відповідно до порядку, установленого для положень національного законодавства. Таким чином, після прийняття Верховною Радою всіх законів, необхідних для імплементації вимог СОТ, після вступу України до СОТ угоди СОТ стануть частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, ратифікованим у формі закону, установлено інші норми та правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно із зазначеним Законом Президент України повинен підписати Протокол вступу до СОТ від імені України й, таким чином погодитися на "вступний пакет", який потім повинен бути винесений на голосування у Верховній Раді та може бути прийнятим або відхиленим простою більшістю в рамках одного читання. Весь процес ратифікації може бути завершено протягом трьох місяців.

92. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ законодавством України буде передбачено право на оскарження адміністративних рішень з питань, які підпадають під дію норм СОТ, незалежним судовим органом відповідно до зобов'язань за Угодами СОТ, у тому числі статтею X:3(b) ГАТТ 1994 р., але не обмежуючися лише нею. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

IV. ПОЛІТИКА, ЩО ВПЛИВАЄ НА ТОРГІВЛЮ ТОВАРАМИ

- Права суб'єктів торгівлі

93. Представник України повідомив, що Законом України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачається проведення державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності виключно Державним реєстратором - посадовою особою виконавчого комітету міської ради або районної державної адміністрації. Цей Закон набрав чинності 1 липня 2004 року. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, у тому числі іноземці, а також підприємства та особи, які мають намір здійснювати імпорт або експорт товарів, підлягають реєстрації та занесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Номер платника податків можна отримати в податковій адміністрації. Реєстрація юридичних та фізичних осіб здійснюється протягом трьох робочих днів з дати надходження документів на проведення державної реєстрації після сплати цими особами 170 гривень та 34 гривні відповідно. Свідоцтва про реєстрацію є безстроковими. Особливих вимог щодо реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні не існує. Таким чином, заявник, який бажає займатися діяльністю з імпорту, експорту й (або) торгівлею, повинен зазначити заплановані види діяльності в інформації про предмет діяльності суб'єкта господарювання, який має бути зареєстрований. Фізична особа чи юридична особа, що знаходиться за кордоном та має бажання бути декларантом (зареєстрованим імпортером), може або (i) укласти договір купівлі-продажу з підприємством - резидентом України, і в цьому випадку іноземна юридична або фізична особа стає зареєстрованим імпортером без потреби у додатковій реєстрації в українських державних органах, або (ii) зареєструватися як підприємство, що проводить свою діяльність в Україні, яке буде здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, як описано вище. Перелік документації та інформаційних документів для державної реєстрації наведено в табл. 10(d).

- Ліцензування діяльності та ліцензування права на імпорт і експорт

94. Крім реєстрації в Україні застосовується система ліцензування діяльності (таблиця 10(a)) та система ліцензування права на імпорт (табл. 10(b)). Ліцензуванню підлягають близько 60 видів діяльності, пов'язаних з виробництвом товарів та наданням послуг згідно із Законом України від 1 червня 2000 р. N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" зі змінами та доповненнями. Згідно зі статтею 2 цього Закону види діяльності, не обумовлені у статті 9, не підлягають ліцензуванню. Виробництво, продаж, імпорт і експорт етилових, коньячних та плодових спиртів регулюється окремим законодавством, а саме Законом України від 19 грудня 1995 р. N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зі змінами і доповненнями. Надання дозволу на торгівлю зброєю та військовим обладнанням також передбачається окремим законодавством, а саме Законом України від 20 лютого 2003 року N 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання". Представник України не передбачає будь-якого скорочення кількості видів діяльності, що стосуються товарів і послуг, які підлягають ліцензуванню, оскільки він розглядає ліцензування діяльності як регуляторний захід, що здійснюється з метою досягнення передбачених законодавством цілей, таких як захист життя й здоров'я людей, тварин або рослин, захист навколишнього середовища, громадської моралі, національної безпеки або в цілях виваженого регулювання фінансового сектору. Крім того, кількість видів діяльності, що стосуються товарів і послуг, які підлягають ліцензуванню, протягом останніх років було значно скорочено. Додаткову інформацію про сферу та застосування системи ліцензування діяльності було надано в документі WT/ACC/UKR/151.

95. Верховна Рада України визначає загальний напрям політики стосовно ліцензування й схвалила поправки до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, на підставі пропозицій Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів та спеціально вповноважені ліцензійні органи (див. постанову Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування") несуть відповідальність за розробку та втілення ліцензійного режиму. Суб'єкти підприємницької діяльності звертаються до органу ліцензування із заявою за встановленою формою та подають необхідну документацію. Виключний перелік документів та відомостей, які необхідно подати, наводиться в табл. 10(e). Заявку, яка відповідає усім цим вимогам, буде гарантовано прийнято. За видачу ліцензії стягується плата у розмірі 340 гривень (64 долари США), причому термін дії ліцензії встановлюється, як правило, на п'ять років (постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. N 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"). Неправильно оформлені заяви або неподання документації у повному обсязі є підставою для відмови в наданні ліцензії. Однак такі заяви може бути подано повторно після внесення виправлень або надання документації в повному обсязі, і незначні помилки в будь-якому випадку не призведуть до відмови в прийнятті заяви або накладення штрафів. Про причини відмови в наданні ліцензії заявнику повідомляється в письмовій формі. Загалом усі ліцензії на імпорт можна отримати протягом десяти днів. Лише декілька видів діяльності, пов'язаних з імпортом або експортом товарів, підлягають ліцензуванню. На сьогодні до таких видів діяльності відносяться імпорт або експорт (i) товарів з криптографічними властивостями; (ii) голографічних захисних елементів; (iii) наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; (iv) обладнання та дисків для лазерних систем зчитування, а також v) транспортування трубопроводом нафти, нафтопродуктів і природного газу.

- Товари з криптографічними властивостями

96. Один із членів робочої групи зауважив, що діючий зараз в Україні режим контролю за імпортом та експортом товарів подвійного призначення може ускладнити імпорт товарів з криптографічними властивостями. Той самий член Робочої групи зазначив, що використання криптографічних властивостей набуло широкого поширення в комерційній торгівлі технологічними товарами, такими як ноутбуки, стільникові телефони, а також кишенькові персональні обчислювальні прилади, і тому обмеження, які було запроваджено Україною, можуть створити необґрунтовані перешкоди для імпорту цієї продукції.

97. Представник України підтвердив, що в Україні дійсно діють обмеження на імпорт і експорт товарів з криптографічними властивостями. Ці обмеження включають вимоги до погодження імпорту. Вимоги для отримання ліцензії на імпорт цих товарів та обсяг охоплених товарів надано в табл. 10(e). У відповідь на конкретне запитання він сказав, що ліцензія на здійснення діяльності є необхідною для ремонтних та пост-сервісних робіт для товарів з криптографічними властивостями ("надання послуг у сфері криптографічного захисту інформації", як зазначено в табл. 10(a)).

98. Далі, представник України заявив, що міжнародні переміщення (імпорт і експорт) товарів з криптографічними властивостями, які підлягають контролю, уключають лише ті переміщення, які відповідають вимогам, викладеним у пунктах 4.A.1.b та 5.A.2 Списку товарів подвійного призначення, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової техніки або техніки та обладнання спеціального призначення, що наводяться у додатку 1 до "Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. N 86 (цю постанову, а також інші законодавчі й нормативні акти, що стосуються експортного контролю, можна знайти на офіційному веб-сайті Державної служби експортного контролю: www.dsecu.gov.ua).

99. Деякі члени Робочої групи зазначили, що в більшості країн контроль поширюється тільки на вивезення, а не на ввезення таких товарів з криптографічними властивостями. Крім цього один член Робочої групи був стурбований тим, що такі обмеження можуть зашкодити або поставити під загрозу зобов'язання, які Україна візьме на себе, зокрема у зв'язку з імплементацією Угоди про інформаційні технології (ITA).

100. Представник України повідомив, що до дати вступу до СОТ Україна скасує всі обмеження на ввезення товарів, що стосуються сфери ITA й інших технологічних товарів з криптографічними властивостями, у тому числі вимоги щодо дозволу на імпорт, і не запроваджуватиме нових обмежень після свого вступу до СОТ. Він пояснив, що це включатиме відмову від вимог до ліцензування видів діяльності, які стосуються ремонту й послуг після продажу для таких товарів ITA на території України стосовно можливостей шифрування. Крім цього, вимоги до контролю імпорту інших товарів подвійного призначення з криптографічними властивостями не накладатимуть необґрунтованих або надто обтяжливих вимог до таких товарів. Робоча група взяла ці зобов'язання до уваги.

- Спирти, алкогольні напої й тютюнові вироби

101. Представник України повідомив, що правові засади регулювання виробництва й торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами визначають Закон України від 19 грудня 1995 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зі змінами й доповненнями та постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 493 "Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами". Міністерство економіки за погодженням з податковими органами видає спеціальні ліцензії для здійснення імпортно-експортних операцій з усіма товарами, що підпадають під дію зазначених вище законодавчих актів. Право придбати таку ліцензію та бути зареєстрованим імпортером не прив'язувалося до внутрішніх інвестицій. Ліцензії (на виробництво й торгівлю алкогольними напоями й тютюновими виробами) узагалі видаються всім суб'єктам підприємницької діяльності. Від імпортерів, виробників і дистриб'юторів алкогольних напоїв і тютюнових виробів вимагається лише отримання ліцензії на здійснення відповідної діяльності.

102. Деякі члени Робочої групи зазначили, що виглядає так, що Україна застосовує свою систему ліцензування діяльності для того, щоб обмежити імпорт алкогольних напоїв на користь національних виробників і дистриб'юторів, що суперечить положенням статті XI ГАТТ 1994 року. Один член Робочої групи зазначив, що іноземним підприємствам не дозволяється імпортувати або експортувати коньячні спирти, навіть якщо вони дотримуються необхідних критеріїв, і попросив представника України надати додаткове обґрунтування стосовно цього заходу. Член Робочої групи попросив скасувати всі ліцензії на право імпорту й експорту, перелічені в табл. 10(b), до дати вступу до СОТ. Член Робочої групи попросив підтвердити, що компанії, які займаються торгівлею етиловим, коньячним та плодовим спиртом, є державними торговельними підприємствами, а також уключити ці підприємства до зобов'язань України в розділі "Державні торговельні підприємства".

103. Представник України відповів, що суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються здійсненням імпортно-експортних операцій з етиловим, коньячним та плодовим спиртами, повинні отримати ліцензію на право імпорту й експорту. Ці ліцензії видаються виключно державним підприємствам або "спеціалізованим підприємствам" (резидентам), список яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за винятком оптової торгівлі спиртом етиловим для медичних або ветеринарних цілей, яка може здійснюватись державними закладами охорони здоров'я та підприємствами -постачальниками зооветеринарної продукції (у тому числі зареєстрованими іноземними компаніями). У випадку з коньячними спиртами (тобто чистого спирту, отриманого з винограду), "спеціалізованими підприємствами" є підприємства, які визнаються державою як такі, що володіють необхідними виробничими потужностями, обладнанням та досвідом для виробництва коньяку. Ці підприємства займаються імпортом коньячних спиртів за кодом HS 2208 20 89 00 для використання у своєму виробництві, а також для оптової торгівлі коньячними спиртами. Він підтвердив, що будь-яке коньячне "спеціалізоване підприємство", яке має відповідну ліцензію, може імпортувати, експортувати та провадити оптову торгівлю коньячними спиртами та що іноземні підприємства-резиденти можуть кваліфікуватися як "спеціалізовані підприємства" для здійснення імпорту коньячних спиртів, якщо вони відповідають тим самим критеріям, що й вітчизняні підприємства. Однак тільки спеціально затверджені державні підприємства, в яких є відповідна ліцензія, можуть імпортувати, експортувати й займатися оптовою торгівлею етиловим і плодовим спиртами. Ці підприємства були пов'язані з концерном "Укрспирт" і були заявлені як державні торгові підприємства. Представник України зазначив, що, на його думку, державні підприємства, в яких є відповідна ліцензія для проведення торгівлі етиловим і плодовим спиртами та ці "спеціалізовані підприємства" можуть купувати й продавати імпортовану продукцію за комерційних умов. Він не відносить такі "спеціалізовані підприємства" до державних торговельних підприємств у розумінні статті XVII ГАТТ 1994 року. Перелік "спеціалізованих підприємств" є в постанові Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2003 р. N 1726. Він підтвердив, що ці фірми не стосуються державного концерну "Укрспирт".

104. Представник України додав, що спирти можуть значно впливати на здоров'я людини. Держава здійснює контроль за виробництвом та реалізацією такої продукції з метою недопущення використання підробленої або низькоякісної продукції. Він зазначив, що Україна не застосовує таких обмежень на імпорт або експорт алкогольних напоїв.

105. Імпортні та експортні ліцензії для етилового спирту, плодових або коньячних спиртів, а також для алкогольних напоїв і тютюнових виробів видаються Міністерством економіки не пізніше 10 календарних днів з дня одержання необхідних документів (стаття 15 Закону України N 481/95-ВР) терміном на п'ять років зі сплатою щорічного збору. Для відповіді на занепокоєння членів Робочої групи стосовно структури плати за ліцензію на алкогольні напої і тютюн розмір щорічного збору за ліцензію було знижено до 780 гривень у відповідності до Закону України від 17 листопада 2006 року N 374. Не існує ніяких певних критеріїв, яких необхідно дотримуватися для придбання ліцензії на здійснення імпорту або експорту алкогольних напоїв. Підприємство, яке має ліцензію на виробництво, продаж (оптовий) та експорт етилового спирту, коньячного та плодового спиртів буде звільнено від сплати збору за експортну ліцензію за власні спиртові вироби, що продаються за кордоном. Але це положення поки що не було введено в дію, бо з таких експортерів зараз збирається платня.

106. Представник України підтвердив, що до дати вступу України до СОТ плату за ліцензію на право імпорту або експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде приведено у відповідність з вимогами статті VIII ГАТТ 1994 року. Він також зазначив, що подібні плати, як і будь-які інші збори або вимоги, будуть застосовуватися виключно в рамках зобов'язань України згідно з Угодою СОТ, у тому числі статтями III і VIII ГАТТ 1994 року. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Обладнання та диски для лазерних систем зчитування

107. Стосовно імпорту й експорту обладнання та дисків для лазерних систем зчитування представник України зазначив, що наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 8 серпня 2002 р. N 244, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 серпня 2002 р. за N 704/6992, установлено порядок видачі ліцензій на такий вид діяльності. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність спеціального ідентифікаційного коду (СІД-коду), причому власник ліцензії зобов'язаний сповіщати Міністерство про кожну партію товару, що імпортується або експортується. У відповідь на поставлене запитання він зазначив, що ліцензування діяльності з імпорту обладнання та дисків для лазерних систем зчитування, а також діяльності з імпорту голографічних захисних елементів, криптосистем та засобів криптографічного захисту (табл. 10(a)) вимагається з метою забезпечення захисту від підробок та захисту прав інтелектуальної власності. Однак відповідно до змін до базового Закону у сфері дисків для лазерних систем зчитування, унесених у серпні 2005 року, було дозволено імпорт дисків для лазерних систем зчитування без СІД-коду. Він також підтвердив, що ця норма є чинною, і що для імпорту продукції для лазерних систем зчитування більше не потрібно отримувати ліцензію.

- Зброя, боєприпаси, військове обладнання та засоби безпеки

108. Імпорт (та експорт) зброї, боєприпасів, військового обладнання й товарів, які містять інформацію, що складає державну таємницю, регулювалися Законом України від 20 лютого 2003 р. N 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання". Суб'єкти, які займаються торгівлею такою продукцією, потребують дозволу від Кабінету Міністрів України, і в декількох постановах Кабінету Міністрів було сформульовано процедури контролю за такою діяльністю. Це постанова від 22 квітня 1997 р. N 384 "Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї"; постанова від 27 липня 1995 р. N 563 "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї"; постанова від 12 березня 1996 р. N 302 "Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї", а також постанова від 22 серпня 1996 р. N 1005 "Про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом окремих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки". У відповідь на конкретне питання представник України заявив, що для торгівлі зброєю та боєприпасами ліцензування не вимагається.

- Наркотичні засоби

109. Представник України зазначив, що імпорт (і експорт) наркотичних засобів регулюється Законом України від 15 лютого 1995 р. N 60/95-ВР "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 р. N 146 "Про затвердження Порядку видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів". Діяльність, що стосується імпорту й експорту наркотичних засобів, здійснюється державними або комунальними підприємствами за умови, що вони мають (i) відповідну ліцензію на право здійснення такої діяльності, а також (ii) сертифікат на імпорт (експорт) (на кожну конкретну операцію), який видається Комітетом з питань контролю за наркотичними речовинами при Міністерстві охорони здоров'я за погодженням зі Службою безпеки України.

- Лікарські засоби

110. Представник України зазначив, що заяви на отримання ліцензій на виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами подаються до Держдепартаменту з питань контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів та продукції медичного призначення. Власники ліцензій зобов'язані дотримуватися положень Господарського кодексу України та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених ліцензійними умовами. Для імпорту або експорту ненаркотичних лікарських засобів ліцензії не потрібно. До оптової та роздрібної торгівлі допускаються лише медичні препарати, зареєстровані в Україні й такі, що мають сертифікат якості, виданий виробником конкретного лікарського засобу. Це стосується як імпорту з будь-яких джерел, так і вітчизняних виробів. Реєстрація лікарського засобу є чинною протягом п'яти років, при цьому для подальшого використання засобу вимагається його перереєстрація. Збори за державну реєстрацію лікарських засобів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. N 376 "Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)", якою була скасована постанова Кабінету Міністрів України від вересня 2000 року N 1422. Розмір збору за державну реєстрацію лікарських засобів становить 1000 євро за кожну лікарську форму, 100 євро за кожну наступну дозу та 100 євро за кожну наступну упаковку лікарського засобу; розмір збору за державну перереєстрацію лікарського засобу становить 50 % від зазначених зборів. За реєстрацію радіоактивних лікарських засобів, діагностичних засобів і простих або складних (галенових) препаратів з рослинної лікарської сировини розмір збору становить 150 євро за кожну лікарську форму, 25 євро за кожну наступну дозу та 25 євро за кожну наступну лікарську упаковку. За перереєстрацію цих засобів - відповідно 50 євро, 20 євро та 20 євро. Збір за реєстрацію та перереєстрацію (i) активних речовин та наповнювачів; (ii) продукції обмеженого використання, яка передбачена Міністерством охорони здоров'я, а також (iii) донорської крові або плазми складає 25 євро за одиницю товару. Крім зазначених ліцензійних умов на підприємства оптової та роздрібної торгівлі також поширюються вимоги про державну акредитацію, причому особи, безпосередньо зайняті у виробництві, оптовій та роздрібній торгівлі зобов'язані мати необхідну професійну кваліфікацію. Він підтвердив, що для імпорту лікарських засобів не вимагається жодна додаткова ліцензія та повторив, що ліцензування діяльності є обов'язковим лише для оптової та роздрібної торгівлі.

111. На прохання роз'яснити підстави диференціації реєстраційних зборів за лікарські засоби, які використовуватимуться з обмеженням, представник України зазначив, що реєстраційний збір не включає вартості проведення фармакологічної або додаткової експертизи, які оплачуються відповідно до домовленостей між заявником та спеціалізованим закладом, який надає послуги з аналізу та підтвердження. До спеціалізованих закладів належать Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також Центр з питань фармакопеї. На його погляд порівняно високий рівень плати за реєстрацію не є торговим бар'єром, що підтверджується постійним збільшенням імпорту протягом 2002 - 2007 років. У відповідь на запитання, чи відповідає плата за реєстрацію приблизній вартості наданих послуг, він сказав, що, як зазначено в попередньому пункті, Україна скоротила розмір цієї плати одночасно з удосконаленням лабораторного обладнання та інфраструктури з метою наближення розміру збору до вартості наданих послуг.

- Пестициди та агрохімікати

112. Ліцензування діяльності, пов'язаної з виробництвом пестицидів та агрохімікатів, а також оптова та роздрібна торгівля такими видами продукції регулюються Законом України від 2 березня 1995 р. N 86/95-ВР "Про пестициди і агрохімікати", наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету промислової політики України від 22 лютого 2001 р. N 40/70 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів, оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами", а також Законом України від 18 березня 2004 р. N 1628-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо пестицидів і агрохімікатів". Міністерство промисловості видає ліцензії на виробництво, оптову та роздрібну торгівлю пестицидами й агрохімікатами, за які збирається плата в розмірі 255 грн, що відповідає вартості наданих послуг. Крім цього, увезення, виробництво та збут пестицидів і агрохімікатів підлягає попередній реєстрації (терміном до десяти років) цієї продукції в Україні. Збори за реєстрацію та перереєстрацію пестицидів і агрохімікатів перелічено в табл. 11. У виняткових випадках Державна міжвідомча комісія у справах випробувань і реєстрації засобів захисту й регуляторів росту надає дозвіл на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, якщо відповідною документацією підтверджується їхнє застосування в країні походження. Він підтвердив, що жодна додаткова ліцензія не вимагається для імпорту пестицидів та агрохімікатів і повторив, що ліцензування діяльності є обов'язковим лише для оптової та роздрібної торгівлі.

113. Представник України підтвердив, що не існує жодних обмежень права фізичних і юридичних осіб займатися імпортом та експортом товарів, крім вимоги провести реєстрацію та додаткових вимог, що застосовуються до товарів, які підлягають ліцензуванню. Він також підтвердив, що вимоги стосовно виробництва та реалізації не застосовуються до імпортерів та що перелік товарів, для виробництва або реалізації яких необхідна ліцензія як умова імпортування, наведено в табл. 10(a). Він зазначив, що будь-які обмеження прав фізичних або юридичних осіб займатися торгівлею товарами встановлюватимуться лише в рамках угод СОТ з належним дотриманням положень статті XX ГАТТ 1994 року.

114. Член Робочої групи попросив Україну надати поновлену інформацію про вимоги стосовно ліцензування видів діяльності, зазначених у табл. 10(a), а також запитав про дату, на яку заплановано скасування їх. У відповідь представник України зазначив, що всі вимоги стосовно ліцензування згідно з табл. 10(a) були необхідними для забезпечення захисту від фальшування, для захисту прав інтелектуальної власності й здоров'я людини. З точки зору представника України, ці заходи є виправданими згідно зі статтею XX ГАТТ 1994 року.

115. Представник України заявив, що з дати вступу до СОТ Україна забезпечить повну відповідність законодавчих і нормативних актів, якими регулюються права на імпорт й експорт товарів, та застосування їх, а також усі платежі, збори та податки, що стягуються під час імпорту або експорту, разом із з тими, що зазначено в табл. 11 та пункті 110, до вимог СОТ, у тому числі зі статтями VIII: 1(a), XI:1, III:2 та III:4 ГАТТ 1994 року. Він підтвердив, зокрема, що фізичні особи та юридичні особи, незалежно від країни походження, зможуть імпортувати та експортувати товари як імпортери або експортери без зобов'язання стосовно фізичної присутності або інвестування в Україні. Він також зазначив, що єдиною умовою для отримання статусу експортера та імпортера крім тих, що зазначено в табл. 10(a), буде реєстрація у відповідному органі влади України, як описано в пункті 93. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

116. Представник України підтвердив, що після вступу до СОТ розмір збору за реєстрацію лікарських засобів, пестицидів та агрохімікатів, а також плата за ліцензію на право імпорту та експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідатимуть вимогам статті VIII:1(a) ГАТТ 1994 року, і їх буде приведено у відповідність до розміру вартості фактично наданих послуг. Він також підтвердив, що після вступу до СОТ плата за ліцензію на право імпорту й експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів становитиме 780 гривень, що відповідає вартості наданих послуг. Розмір плати в майбутньому може переглядатися відповідно до можливих змін вартості наданих послуг, але він залишатиметься відповідним вартості цих послуг. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

A. РЕГУЛЮВАННЯ ІМПОРТУ

- Звичайний митний тариф

117. Представник України повідомив, що на продукцію, яка ввозиться на митну територію України, поширюються ставки ввізного мита, встановлені Законом України від 5 квітня 2001 р. N 2371-III "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями). Цей Закон визначає правові засади регулювання тарифів і відносить повноваження вносити зміни до тарифів до виключної компетенції Верховної Ради України. До імпорту товарів з країн, що є торгівельними партнерами України та на яких поширюється режим режим найбільшого сприяння, застосовується "пільгова ставка імпортного мита" (82 країни), за винятком випадків, коли імпортне мито встановлюється в контексті спеціальної преференційної торгової угоди (12 країн). На імпорт товарів з інших джерел поширюється "звичайна" (повна) ставка імпортного мита, яка була вищою за "пільгову" ставку за режимом найбільшого сприйняття на певне коло тютюнових і текстильних товарів.

118. В Україні не діє Генеральна система преференцій (ГСП). Після вступу до СОТ Україна застосовуватиме "пільгову" (РНС - "режим найбільшого сприяння") ставку імпортного мита на всі товари, що походять із країн - членів СОТ, згідно зі статтею I ГАТТ 1994 року.

119. Номенклатура Митного тарифу України наводиться в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності України, що ґрунтується на номенклатурі Гармонізованої системи 1996 року ("ГС"). Україна планує перейти до Гармонізованої системи 2002 року з 1 січня 2008 року. У якості члена СОТ, Україна встановить свій Розклад ГАТТ у номенклатурі HS 2002 - номенклатурі тарифів, яка використовується для прикладного визначення тарифних ставок.

120. Деякі члени Робочої групи попросили Україну надати погоджену таблицю з переведення тарифних зобов'язань України до Гармонізованої системи 2002 року. Ці члени Робочої групи зазначили, що вони сподіваються отримати можливість вивчити цю таблицю до остаточного визначення нових тарифів України та у будь-якому випадку до завершення процесу вступу до СОТ. Представник України відповів, що проект Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про Митний тариф України" унесено до Верховної Ради та що з ним можна ознайомитись на веб-сайті Верховної Ради. Члени Робочої групи отримали можливість ознайомитися з порівняльною таблицею, яку було надано через Секретаріат.

121. До чинного Митного тарифу входить понад 11 тисяч тарифних статей. Більшість тарифів застосовуються в адвалерному вираженні, але на 672 тарифних статей (5,97 %) поширюються специфічні ставки мита. Більш докладна інформація про поточні ставки тарифів наводиться в табл. 12.

Таблиця 12: Ввізне мито (пільгові ставки), які справляються з товарів та інших предметів, що ввозяться на територію України

Чинний митний тариф України 

Ставка митного збору, % 

0 - 5 

5 - 10 

10 - 15 

15 - 20 

20 - 25 

Понад 25 

Специфічна ставка 

Всього 

кількість тарифних позицій 

3495 

3418 

2213 

890 

393 

44 

122 

672 

11247 

частка від усіх тарифних позицій, % 

31,07 

30,39 

19,68 

7,91 

3,49 

0,39 

1,08 

5,97 

100 

Максимальний рівень ставки ввізного мита: 

для найменувань груп 1 - 24: 

50 % (з яких 4,86 % вище за 25 %) 

для найменувань груп 25 - 97: 

25 % (тільки 0,48 % позицій) 

середня ставка поточного митного тарифу (%) 

6,51 

  

  

  

  

середньозважена арифметична ставка поточного митного тарифу (%) 

5,10 

  

  

  

  

122. Член Робочої групи був занепокоєний дискримінаційним потенціалом описів товарів у номенклатурі тарифів України на підставі географічного походження. Цей член Робочої групи попросив Україну детально описати критерії, що використовуються митними властями України для вирішення того, чи підпадають імпортовані товари під національні тарифні найменування у випадках, коли покриття товару тарифними найменуваннями ґрунтується на географічному походженні. Україну також попросили надати пов'язані з імпортом статистичні дані про тарифні найменування, які включають відомості про країни походження. У відповідь представник України зазначив, що митні органи спираються на документи, які подані імпортером, зокрема на сертифікат походження товару. Він зазначив, що визначення країни походження ґрунтується на критеріях, передбачених Митним кодексом згідно з міжнародною практикою. Він підтвердив, що тарифи в Розкладі поступок та зобов'язань України щодо товарів будуть зв'язані на шестизначному рівні для сиру та вина (Заголовок ГС 0406 і 2204).

123. Член Робочої групи запитав, чи поступові скорочення зв'язаної базової ставки мита, що передбачено в тарифній пропозиції України, будуть здійснюватися самостійно з дати вступу України до СОТ. У відповідь представник України підтвердив, що Україна взяла зобов'язання не змінювати етапи скорочення тарифів, як зазначено в її тарифній пропозиції, тобто ставка, установлена у зобов'язанні на той чи той рік, набере чинності за умови, що Україна стане членом СОТ у тому році.

124. Україна проводила двосторонні переговори з питань доступу до ринку товарів з членами Робочої групи. Результати цих переговорів, у тому числі стосовно приєднання України до Угоди про інформаційні технології, містяться в Розкладі поступок та зобов'язань стосовно товарів (документ WT/ACC/UKR/.../Add.1).

- Інші платежі та збори, що стягуються з імпортних, але не з вітчизняних товарів

125. Представник України повідомив, що за митне оформлення нафтопродуктів, які імпортуються в Україну, справлявся збір у розмірі 0.01 євро за один кілограм із зарахуванням його до Пенсійного фонду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1998 р. N 1460 та Закону України від 27 листопада 2003 р. N 1344. Цей збір було скасовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. N 355.

126. Деякі члени Робочої групи зауважили, що Україна запровадила податок за ставкою 1 % на імпортне вино та міцні алкогольні напої для розвитку виноградарства в Україні. Член Робочої групи попросив підтвердити, що цей податок також застосовується й до вітчизняної продукції, а якщо ні, то що його буде скасовано на момент вступу України до СОТ. Інший член Робочої групи зазначив, що незалежно від того, чи відповідає цей захід статті III ГАТТ 1994 року, цей податок після вступу до СОТ має бути на нульовому рівні. У відповідь представник України зазначив, що надходження від оптової та роздрібної торгівлі вітчизняними та імпортованими алкогольними напоями та пивом оподатковуються за ставкою 1 %. Податок справляється щомісяця з суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності. Правові підстави цього податку містяться в Законі України від 9 квітня 1999 р. N 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства". Він не вважає, що цей податок підпадає під перелік митних заходів, визначених у статті 4.2 Угоди про сільське господарство, та не є заходом, який має бути конвертований у звичайний митний захід.

127. Представник України підтвердив, що Україна не закладатиме будь-яких "інших платежів та зборів" до свого Розкладу поступок та зобов'язань щодо товарів згідно з положеннями статті II:1(b) ГАТТ 1994 року, зв'язавши такі збори на "нульовому" рівні від дати вступу до СОТ. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

- Тарифні квоти, звільнення від мита

128. Представник України повідомив, що Закон України "Про Єдиний митний тариф" передбачає звільнення від мита та знижки тарифної ставки. Крім того, митним тарифом також передбачено тарифні преференції для товарів, які походять з країн, що створили митний союз або зону вільної торгівлі з Україною, а також для прикордонної торгівлі. Детальну інформацію, в якій вказуються 24 категорії товарів, які звільнено від увізного мита, наведено в документі WT/ACC/UKR/118, додаток 1, і ця інформація включає реекспорт і тимчасовий експорт; пошкоджені товари; валюту й цінні папери; предмети для службового та власного використання організаціями та посадовими особами, які користуються звільненням від імпортного мита згідно з міжнародними договорами та законодавством України; товари, які імпортуються для надання допомоги в надзвичайних ситуаціях; імпорт товарів для пріоритетних інноваційних проектів; імпорт певних товарів у зв'язку з угодами про розподіл продукції; товари для виробництва зброї та певних видів бойових бронемашин та запасних частин; матеріали для видавничої галузі; матеріали, обладнання та комплектуючі для літакобудівної та кораблебудівної галузей; обладнання для забезпечення безпеки та комплектуючі до нього для вугледобувної галузі, а також фармакологічну продукцію та препарати, які не виробляються в Україні.

129. Один із членів Робочої групи попросив надати більш докладне роз'яснення положення щодо застосування квоти на преференційні види імпорту товарів та інших предметів, зокрема щодо його відповідності положенням ГАТТ, у тому числі тим, що містяться у статтях I, III, VIII, XI, XIII та у статті 4 Угоди про сільське господарство.

130. Член Робочої групи відзначив, що у 2003 році Україна застосовувала тарифну квоту на один вид продукції, а саме - на цукор, і попросив надати більш докладне роз'яснення режиму застосування тарифних квот в Україні.

131. Представник України відповів, що Україна встановила тарифну квоту на імпорт цукру-сирцю з тростини (код ГС 1701.11) в обсязі 125 тис. тон за ставкою специфічного ввізного мита 30 євро за тону до 15 вересня 2004 року згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Ця тарифна квота не була кількісним обмеженням. Ставка ввізного мита з цукру-сирцю з тростини поза межами квоти становила 50 % митної вартості товару, але не менше, ніж 300 євро за тону. В 2005 році не було прийнято жодних нормативних актів, що встановлювали тарифні квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини. Крім того, Законом України від 20 квітня 2004 р. N 1691-IV встановлено тарифну квоту на пляшки з білого прозорого скла (код ГС 7010.91 21 00) ємністю понад 0,33 л, але не більше ніж 1 л, на 2004 - 2005 роки. Такі пляшки з білого прозорого скла в межах квоти підлягають нульовій ставці, а ставка ввізного мита з цієї продукції поза межами тарифної квоти становить 10 % митної вартості. Закони, якими встановлювалися тарифні квоти на цукор-сирець тростинний і пляшки з білого прозорого скла носили тимчасовий характер. Додаткові подробиці про чинні тарифні квоти наведено в табл. 13(a). Табл. 13(b) містить інформацію про застосування тарифних квот на цукор-сирець у 1998 - 2004 роках.

Таблиця 13(a): Товари, які підлягають тарифним квотам згідно з Угодою з колишньою югославською республікою Македонія

Назва продукту 

Код ГС 

Розмір квоти, метричні тони 

М'ясо овець або кіз свіже, охолоджене або заморожене: 

0204 

500 

Фрукти виду Capsicum або виду Pimenta: 

0709 60 

5000 

Сушені овочі, цілі, нарізані, товчені або у вигляді порошку, але без будь-якої подальшої обробки: 

0712 

500 

Фрукти сушені, крім зазначених під заголовками з 08.01 до 08.06; суміші сухих фруктів або горіхів цього розділу: 

0813 

200 

Перець виду Piper; сушені, товчені або мелені фрукти виду Capsicum або виду Pimenta: 

0904 

500 

Рослини або частини рослин (у тому числі насіння й плоди) того виду, який передусім використовується у парфумерній, фармацевтичній промисловості, або для інсектицидних, фунгіцидних або подібних цілей, свіжі або сушені, нарізані, товчені або мелені: 

1211 90 

500 

Цукрові кондитерські вироби (у тому числі білий шоколад) без вмісту какао: 

1704 

500 

Шоколад та інші харчові продукти, що містять какао: 

1806 

500 

Приготована їжа зі злаків або злакових продуктів (наприклад, кукурудзяні пластівці); злаки (крім маїсу (кукурудзи)) у зерновій формі або у формі пластівців або інших перероблених зернин (за винятком борошна дрібного та крупного помолу), заздалегідь приготовлена або інша 

1904 

500 

Солодкі тістечка та вафлі 

1905 30 

100 

Овочі, фрукти, горіхи та інші їстівні частини рослин, приготовлені або консервовані оцтом або оцтовою кислотою: 

2001 

6000 

Томати приготовлені або консервовані інакше, ніж з використанням оцту або оцтової кислоти: 

2002 

4000 

Інші овочі приготовлені або консервовані інакше, ніж з використанням оцту або оцтової кислоти, не заморожені, крім продуктів під заголовком N 2006: 

2005 

3000 

Джеми, фруктові желе, мармелад, фруктове або горіхове пюре та фруктові або горіхові пасти, що є приготовленими продуктами, незалежно від того, чи містять вони цукрові добавки або інші підсолоджувачі: 

2007 

100 

Фрукти, горіхи та інші їстівні частини рослин приготовлені або законсервовані іншим чином незалежно від того, чи містять вони цукрові добавки або інші підсолоджувачі або спирт, не включені до будь-яких інших статей: 

2008 

500 

Фруктові соки (у тому числі виноградний муст) або овочеві соки, неферментовані й такі, що не містять доданий спирт, незалежно від того, чи містять вони цукрові добавки або інші підсолоджувачі: 

2009 

3000000* 

Соуси та їхні компоненти; змішані приправи та підливи; гірчична мука та приготовлена гірчиця: 

2103 

3000 

Вино зі свіжого винограду, у тому числі кріплені вина, виноградний муст, крім зазначеного під заголовком N 2009: 

2204 

40000000* 

Спирт, одержаний шляхом дистиляції виноградного вина або виноградного бренді: 

2208 20 

100000* 

Інші спирти та алкогольні напої: 

2208 90 

100000* 

Оцет і замінники оцту, одержані з оцтової кислоти: 

2209 00 

100000* 

Тютюн з невідділеними черенками 

2401 10 

10000 

Примітка: 

Обсяги у межах квоти імпортуються без мита; мито РНС застосовується до обсягів, які перевищують квоту 

____________
* У літрах

Таблиця 13(b): Тарифні квоти на імпорт тростинного цукру-сирцю в Україну (1998 - 2004 роки)

Рік 

Установлена квота (в тонах) 

Фактичні обсяги імпорту (в тонах) 

1998 

300000 

96000 

1999 

60000 

217000 

2000 

260000 

229000 

2001 

260000 

260000 

2003 

560000 

380000 

2004 

125000 

125000 

132. Тарифні квоти на цукор-сирець з тростини розподілялися шляхом проведення аукціонів. Аукціони організовувалися уповноваженими біржами під контролем Міжвідомчої комісії. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції видавало ліцензії на ввезення цукру-сирцю тростинного терміном до 15 вересня поточного року переможцям аукціону, а Державна митна служба щомісяця сповіщала Міністерство економіки й Міністерство аграрної політики про обсяги імпорту цукру-сирцю з тростини. Комісія та уповноважені товарні біржі за 7 днів до проведення аукціону публікували у двох загальнонаціональних газетах інформацію про кількість лотів, що виставляються на продаж у межах установленого обсягу ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, умови допуску заявників до участі в аукціоні, дату й місце його проведення. Не пізніше ніж за три дні до проведення аукціону заявники подавали до Міжвідомчої комісії заявку на участь в аукціоні, яка супроводжувалася нотаріально засвідченою копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Комісія оголошувала список учасників до дати проведення аукціону, і для того, щоб аукціон уважався таким, що відбувся, у ньому повинні були взяти участь як мінімум двоє учасників. Учасники мали внести платіж за акредитацію та аукціонний збір до уповноваженої товарної біржі а також переказати завдаток у сумі не менше ніж еквівалент мінімальної ціни лоту на рахунок, відкритий у Державному казначействі. У 2003 році стартову ціну було встановлено в розмірі 600000 євро за лот (10000 тон). Переможці аукціону, що придбали відповідну кількість лотів, протягом трьох днів після закінчення торгової сесії сплачували на спеціальний рахунок, відкритий у Державному казначействі, різницю між вартістю придбаних лотів і раніше сплаченим завдатком. Перепродаж придбаного лоту заборонявся. Жоден учасник не міг під час аукціону придбати більше ніж 50 відсотків установленого обсягу ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, - 20 відсотків від загального обсягу квоти було зарезервовано для нових постачальників. У 2003 році Верховна Рада ухвалила тарифні квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини в обсязі 560000 тон - 200000 тон за ставкою митного збору 60 євро за тону й додаткові 360000 тон за ставкою ввізного мита 6 євро за тону.

133. Деякі члени Робочої групи зазначили, що існуюча система розподілу тарифних квот - зокрема метод проведення аукціонів, у тому числі його положення про початкові ціни - не відповідала нормам СОТ. Член Робочої групи висловив глибоке занепокоєння у зв'язку із запропонованим Україною механізмом розподілу тарифних квот на цукор-сирець тростинний та попросив роз'яснень стосовно стану українського законодавства та регулювання в цій сфері. Член Робочої групи також зазначив, що цей захід не було відображено в останній пропозиції України стосовно товарів. Член Робочої групи висловив стурбованість з приводу використання аукціонів як методу розподілу тарифних квот. На погляд цього члена Робочої групи, аукціонні ціни є додатковими нарахуваннями на вартість імпортованих за квотою товарів, що не відповідає тарифним зобов'язанням, передбаченим статтею II ГАТТ 1994 року та статтею 4 Угоди про сільське господарство, коли загальний розмір нарахувань на таку вартість досягає рівня ставки, установленої в межах квоти. Крім того, що аукціонні ціни являють собою додаткові нарахування на вартість імпортованих товарів, вони також становлять мінімальні імпортні ціни для покупців товарів, які ввозяться за квотою, у випадках установлення ними мінімального рівня цін, що підлягають сплаті покупцями за імпортовані товари, і відповідно надають додатковий захист національним виробникам, що не відповідає статті XI ГАТТ 1994 року та статті 4 Угоди про сільське господарство. Більш того, умови ввезення товару, який підлягає під розподіл квоти на аукціоні, не можуть бути повністю відомими завчасно й тому не можуть відповідати належним стандартам прозорості та прогнозованості згідно зі статтею X ГАТТ 1994 року та статтею 4 Угоди про сільське господарство. Далі у випадку, коли початкова ціна використовується згідно зі звичайним методом проведення аукціонів, вона сама становить мінімальну імпортну ціну і тому не відповідає статті XI ГАТТ 1994 року та статті 4 Угоди про сільське господарство. Цей член Робочої групи також висловив стурбованість у зв'язку з будь-яким неавтоматичним ліцензуванням, пов'язаним з розподілом або іншим адмініструванням тарифної квоти, що матиме наслідки, які обмежують або спричиняють викривлення торгівлі стосовно імпорту і які є додатковими до тих наслідків, що спричиняються кількісними обмеженнями ставки в межах квоти й ставки поза межами квоти, що суперечить положенням Угоди про порядок ліцензування імпорту. Цей Член Робочої групи закликав Україну розподіляти тарифні квоти згідно з правилами СОТ після вступу до цієї організації. Член Робочої групи також зазначив, що цей захід не було відображено в останній товарній пропозиції України.

134. У відповідь представник України зазначив, що Верховна Рада прийняла Закон України від 30 листопада 2006 р. N 404-V "Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини", яким встановлено щорічну тарифну квоту на ввезення цукру-сирцю з тростини в обсязі 260000 тон з дати вступу України до СОТ. Після вступу Україна також модифікує систему розподілу тарифних квот на цукор-сирець з тростини; відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України вже підготовлено. Цей проект постанови буде доопрацьовано з метою врахування коментарів та зауважень Членів СОТ. Опис цієї системи розподілу було наведено в документі WT/ACC/UKR/110/Add.1 (цей документ буде оновлено після прийняття проекту Постанови). Стосовно конкретних особливостей механізму розподілу, який передбачено цим проектом, він підтвердив, що загальну річну квоту на рівні 260000 тон буде розподілено лише серед Членів СОТ. Він додав, що "країни-постачальники" - це країни, які вже були присутні на українському ринку протягом трьох років до вступу до СОТ. Такі країни матимуть право на отримання 80 % від загальної суми тарифних квот. Базовий період для визначення частки постачальників за перший рік після вступу до СОТ - це останні три роки, що передували вступу до СОТ. 20 % тарифних квот буде зарезервовано за новими постачальниками кожного року застосування тарифних квот. Країни-експортери можуть використати власні розподілені частки квоти протягом року квотування, причому невикористані частки квоти не буде перенесено на наступний рік. Протягом двох років після вступу до СОТ розмір тарифної квоти збільшуватиметься на 3900 тон щорічно до досягнення 267800 тон (тобто 3 % збільшення); для кожного випадку встановлення квот буде прийматися спеціальне законодавство на відповідний рік. Він підтвердив, що не існує механізму ввезення товарів поза межами встановлених квот за простими ставками ввізного мита. У відповідь на запитання про відповідність механізму розподілу тарифних квот положенням статті 3.5(i) Угоди про порядок ліцензування імпорту він зазначив, що з його погляду тарифні квоти є не стільки обмеженням, скільки преференцією. Він підтвердив, що Україна дотримуватиметься положень Угоди про порядок ліцензування імпорту й забезпечить справедливий розподіл квот для забезпечення їхнього повного використання. У відповідь на конкретне запитання він зазначив, що Держрезерв не імпортував цукор-сирець тростинний. Крім того, він повідомив, що з дати вступу до СОТ Україна не використовуватиме аукціони для реалізації тарифних квот на цукор-сирець. Він підтвердив, що положення проекту Постанови, що встановлює порядок розподілу тарифної квоти на цукор-сирець з тростини, відповідатимуть зобов'язанням України, узятим під час вступу до СОТ, зокрема інформації, наведеній у цьому пункті.

135. У відповідь на поставлене запитання представник України зазначив, що Україна не розглядає прийняття законодавчих і нормативних актів стосовно встановлення тарифних квот на продукцію птахівництва. У відповідь на конкретні зауваження члена Робочої групи він повідомив, що на сьогодні Україна не застосовує тарифні квот на імпорт коньяку й не застосовувала таких квот у 2003 році.

136. Представник України зазначив, що від дати вступу до СОТ Україна розподілятиме свою єдину тарифну квоту на цукор-сирець з тростини лише згідно з Угодою СОТ, у тому числі зі статтями I, II, VIII, X, XI та XIII ГАТТТ 1994 року, статтею 4 Угоди про сільське господарство, Угодою про процедуру ліцензування імпорту й іншими положеннями СОТ. Україна не буде підтримувати, застосовувати або повертатися до реалізації через аукціони тарифних квот на будь-які товари. Застосовувані методи розподілу не матимуть наслідків, які обмежують або спотворюють торгівлю імпортом та які є додатковими до тих, які викликані кількісними обмеженнями за ставкою мита в межах тарифної квоти й ставкою поза межами квоти, і враховуватимуть необхідність видавати будь-які ліцензії в комерційно доцільних обсягах. Будь-які застосовувані заходи здійснюватимуться й застосовуватимуться в однаковий, неупереджений, обґрунтований, прозорий, передбачуваний та справедливий спосіб. Україна запровадить процес проведення консультацій з торговими партнерами, імпортерами та експортерами до внесення змін до положень про тарифну квоту, надаючи публічні повідомлення про заплановані заходи та забезпечуючи адекватні можливості надання зауважень і коментарів до прийняття остаточних рішень стосовно таких змін. Представник України підтвердив, що Україна затвердить порядок розподілу тарифної квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини на основі методу "першим прийшов, першим обслуговуєшся" не пізніше ніж через три роки з дати вступу до СОТ. У період до запровадження методу "першим прийшов, першим обслуговуєшся" Україна керуватиметься принципами, визначеними в табл. 14, і внесе зміни до всіх внутрішніх нормативно-правових актів з метою врахування цих принципів. Робоча група взяла ці зобов'язання до уваги.

- Платежі та збори за надання послуг

137. Представник України повідомив, що Митним кодексом (статті 47, 76, 77, 85, 86 та 87) та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. N 65 "Про ставки митних зборів" було передбачено стягнення платежів за послуги, пов'язані з митним оформленням товару, що включає митне оформлення, тимчасове ввезення та вивезення, складські послуги, зберігання, видачу свідоцтв, реєстрацію та ін. Перелік таких платежів наведено в табл. 15(a). Закон України від 20 грудня 2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" продовжив дію цих зборів до вступу України до СОТ.

138. Для спрощення процедури митного оформлення транспортних засобів та вантажів Верховна Рада прийняла Закон України від 12 липня 2001 р. N 2659-III "Про внесення змін до Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України". Цим Законом установлено єдиний збір (табл. 15(b)), який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України й покриває витрати за здійснення митного контролю, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю транспортних засобів. Єдиний збір справлятиметься один раз, і його розмір залежатиме від режиму перевезення (імпорт або транзит) і типу, місткості та загальної ваги (брутто) транспортного засобу. Єдиний збір не включає платежів за ліцензії на право здійснення імпорту й збори за обов'язкову сертифікацію, які справляються в пунктах пропуску через державний кордон України. Як частину єдиного збору, Закон передбачає справляння додаткової плати за проїзд автомобільними дорогами України від кордону до місця призначення, яка покриває витрати, пов'язані з ремонтом доріг. Така додаткова плата вже застосовується та справляється в пунктах пропуску в Україну з вітчизняних та іноземних транспортних засобів, що переміщуються через державний кордон; ця плата застосовується тільки у разі якщо розмір, вага або розміри автотранспортного засобу є надмірними. На відміну від збору за митне оформлення, який виражається в доларах США, єдиний збір нараховується в євро, але сплачується в гривнях за офіційним обмінним курсом. На його погляд, ця очевидна розбіжність не є дискримінаційною, тому що обидві валюти є вільно конвертованими. Відмінність існує виключно тому, що Євро не було в обігу в 1997 році, коли постановою Кабінету Міністрів N 65 "Про ставки митних зборів" було визначено збори за митне оформлення. Єдиний збір набере чинності з дати вступу до СОТ. З погляду представника України, положення Закону про запровадження єдиного збору повністю відповідають положенням статей III та VIII ГАТТ 1994 року.

139. Крім єдиного збору новим Митним кодексом від 11 липня 2002 р. N 92-IV (стаття 71) передбачено стягнення платежів тільки за митне оформлення товарів за межами пунктів митної служби або у неробочий час. Розміри додаткових платежів за митне оформлення товарів, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, затверджено постановою КМУ від 18 січня 2003 р. N 93 у сумі від 20 до 50 дол. США за робочу годину (табл. 15(c)). Митний огляд здійснюється цілодобово. Він підтвердив, що платежі за митне оформлення товарів за межами пунктів митної служби або в неробочий час уже діють і, на його думку, ці платежі відображають приблизну вартість наданих послуг.

Таблиця 15(a): Платежі за митне оформлення в Україні (до дати вступу до СОТ)

Вид митного збору 

Розмір ставки
(дол. США) 

1. За митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості: 

  

- до 100 дол. США 

не справляється 

- від 100 до 1000 дол. США  

- більше 1000 дол. США 

0,2 % митної вартості товарів та інших предметів, але не більше еквівалента 1000 дол. США 

2. За митне оформлення майна, тимчасово імпортованого до (експортованого з) України під зобов'язання про його реімпорт (реекспорт) 

30 

- за кожною вантажною митною декларацією 

30 

- за кожним додатковим аркушем до неї 

15 

3. За митне оформлення товарів у разі транзиту (на сьогодні не діє): 

  

- за кожною вантажною митною декларацією 

- за кожним додатковим аркушем до неї 

4. За митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад: 

  

- за кожною вантажною митною декларацією 

30 

- за кожним додатковим аркушем до неї 

15 

5. За перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування: 

  

- за перші п'ятнадцять календарних днів 

не справляється 

- за кожний наступний календарний день 

0,05 % загальної митної вартості товарів та інших предметів 

6. За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, або поза робочим часом, встановленим для митниці (за одну годину роботи одного працівника митниці): 

  

- у робочий час 

20 

- у неробочий час, суботу, неділю  

40 

- святкові дні 

50 

7. За відмову від замовлених послуг, передбачених пунктом 6 цього додатка, без завчасного попередження в письмовій формі 

20 

8. За митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом 

10 

9. За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) (увезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а також номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції 

15 

10. За зберігання товарів та інших предметів на складах митниць (крім товарів та інших предметів, зазначених у статті 86 Митного кодексу України), за 1 кг за кожний день зберігання: 

  

- перші десять календарних днів 

0,1 

- кожний наступний календарний день 

0,5 

11. За зберігання товарів та інших предметів, що підлягають обов'язковій передачі митниці для зберігання і зазначені у статті 86 Митного кодексу України, за кожний день зберігання: 

  

- перші десять календарних днів 

0,1 % загальної вартості товарів та інших предметів 

- кожний наступний календарний день 

0,5 відсотка загальної вартості товарів та інших предметів 

12. За видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом (на термін до одного року) 

1500 

13. За продовження терміну дії (перереєстрації) свідоцтва про визнання підприємства декларантом (щорічно) 

1000 

14. За видачу сертифіката підтвердження доставки товару, прийнятого під режим експортного контролю України  

100 

Таблиця 15(b): Єдиний митний збір за митний огляд та інші перевірки й користування автошляхами України (з дати вступу до СОТ)

Вид транспортного засобу 

Місткість або загальна маса транспортного засобу з вантажем 

Ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро 

За проведення контролю 

За проїзд автомобільними дорогами за кожен кілометр проїзду 

1. Автобуси 

від 10 до 30 місць включно 

0,02 

понад 30 місць 

0,02 

2. Вантажні автомобілі з причепами (чи без причепів) і тягачі з напівпричепами (чи без напівпричепів)  

до 20 тон включно 

0,02 

понад 20 до 40 тон включно 

10 

0,02 

3. Великовагові автотранспортні засоби 

понад 40 до 44 тон включно 

10 

0,1 

понад 44 до 52 тон включно 

10 

0,2 

від 52 до 60 тон 

10 

0,27 

понад 60 тон (за кожні наступні 10 тон) 

10 

0,78 

4. Великогабаритні автотранспортні засоби з перевищенням осьових навантажень 

до 5 % включно 

0,05 

понад 5 % до 10 % включно 

0,1 

понад 10 % до 20 % включно 

0,27 

понад 20 % за кожні наступні 5 % 

0,15 

5. Великогабаритні транспорті засоби з перевищенням встановлених параметрів ширини, висоти, довжини 

за кожний параметр 

0,03 

6. Залізничний вагон, контейнер 

  

Таблиця 15(c): Плати за митне оформлення поза місцем розташування митних органів та поза робочим часом

Назва операції  

За одну годину роботи посадової особи митного органу під час митного оформлення однієї партії товару або одного транспортного засобу, дол. США 

1. 

Митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів:  

  

у робочий час  

20 

у надурочний, нічний час і вихідні дні  

40 

у святкові та неробочі дні  

50 

2. 

Митне оформлення товарів і транспортних засобів у місцях розташування митних органів поза робочим часом, установленим для митних органів: 

  

у надурочний, нічний час і вихідні дні  

40 

у святкові та неробочі дні  

50 

140. Деякі члени Робочої групи зазначили, що платежі, наведені в табл. 15(a), не повністю погоджуються з положеннями статті VIII ГАТТ 1994 року. Наприклад, платежі в адвалерному вираженні за митне оформлення товарів вартістю понад 1000 дол. США не відповідають приблизній вартості наданих послуг. Зокрема, представника України просили підтвердити, чи справляються адвалерні платежі за митне оформлення за таких умов: продукція для реекспорту, продукція, завезена до ліцензійного митного складу, товари, що знаходяться під митним контролем, а також товари у зоні митного контролю на територіях або у приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари та іншу продукцію, або в години поза робочим часом. Україну попросили скасувати платежі в адвалерному вираженні щонайпізніше з дати вступу до СОТ. Член Робочої групи особливо наполягав на скасуванні митного збору у розмірі 1500 дол. США за видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом.

141. У відповідь представник України зазначив, що митні збори, які перелічено в табл. 15(a), застосовуватимуться до дати вступу України до СОТ, зокрема він підтвердив, що з дати вступу до СОТ збори, зазначені у таблиці в адвалерному вираженні, будуть скасовані. Стосовно митного збору у розмірі 1500 дол. США, наведеного в таблиці, він підтвердив, що його скасування також передбачається разом з іншими митними зборами, наведеними в таблиці. Він додав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. N 362 всі збори за видачу експортних (імпортних) ліцензій відображатимуть вартість наданих послуг.

142. Деякі члени Робочої групи зазначили, що розміри єдиного збору, будучи однаковими для вітчизняних та іноземних перевізників, залежать від типу транспортного засобу, але не від вантажу, що перевозиться, тому вони попросили Україну пояснити, як розмір єдиного збору може відповідати приблизній вартості наданих послуг. Дехто із членів Робочої групи також попросив надати інформацію про порядок справляння єдиного збору та напрямів використання коштів, отриманих від нього. Один член Робочої групи запитав, чи існують будь-які звільнення від єдиного збору для окремих торгових партнерів. Стосовно "додаткової плати" за проїзд автомобільними дорогами України (за перевезення товарів до місця призначення) окремі члени Робочої групи висловили думку, що вона не має відношення до послуг, пов'язаних з імпортом товарів, і являє собою внутрішній збір за використання автомобільних доріг для постачання вантажів в межах України. На їхній погляд, ця плата також прямо не стосується жодних послуг, які надаються під час переміщення товарів через кордон, оскільки її розмір визначається залежно від кількості кілометрів, подоланих в межах України. Вони вважають, що ця плата не є збором, пов'язаним з імпортом, який підпадає під дію статті VIII ГАТТ 1994 року, та підпадає під дію положення статті III:1 ГАТТ 1994 року, яка передбачає, що подібні збори не повинні застосовуватися, оскільки надають переваги для подібних вітчизняних товарів. Зазначені члени Робочої групи попросили Україну надати інформацію, чи така "додаткова плата" справляється з (i) імпортних товарів, що перетнули кордон України; та (ii) вітчизняних товарів, що розповсюджуються в Україні (але не перетинали кордону). Ці члени Робочої групи попросили повідомити, чи збирається Україна привести цю "додаткову плату" у відповідність до вимог статті III ГАТТ 1994 року.

143. Представник України відповів, що розмір єдиного збору приблизно відповідає вартості послуг, наданих та вказаних у положеннях статті 2 Закону "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", - розмір єдиного збору не може перевищувати вартості наданих послуг (суми за проведення митної реєстрації транзитних вантажів і транспортних засобів, здійснення санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, а також суми за проведення ремонтних робіт на дорогах). Стосовно "додаткової плати" за проїзд автомобільними дорогами України, яка справляється з транспортних засобів, що перетинають державний кордон з імпортованими товарами на борті, він сказав, що цю плату буде встановлено у розмірах, що не перевищують розмірів збору, який справляється за розповсюдження подібних товарів вітчизняного виробництва.

144. Один з членів Робочої групи відзначив, що Україна справляє портовий збір за диференційованими ставками - звичайними та зниженими - відповідно до прапору судна, і попросив на момент вступу до СОТ усунути таку подвійну систему - для забезпечення відповідності статтям I, II та VIII ГАТТ 1994 року. Інший член Робочої групи запитав, чи стягуються будь-які корабельні, причальні, канальні, маякові, вантажні або інші портові збори в адвалерному вираженні. У відповідь на це представник України заявив, що з суден, які прибувають в Україну, стягуються портові збори згідно з постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2000 р. N 1544 "Про портові збори" (детальну інформацію наведено в документах WT/ACC/UKR/110/Add.2, Annex 7, та WT/ACC/UKR/118, Annex 3). 17 липня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 1069 "Про внесення змін до Положення про портові збори", якою забезпечено зрівняння звичайних та знижених ставок портових зборів для власників іноземних суден та повністю усунено останнє обмеження на ринку морських транспортних послуг. Корабельні, причальні, канальні, маякові, вантажні, адміністративні та санітарні збори, що справляються з суден, в цілому передбачено в конкретних розмірах за кубічний метр, як детальніше викладено в табл. 15(d).

145. У відповідь на конкретне запитання представник України сказав, що Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 "Про державне мито" не передбачав застосування будь-якого збору або державного мита на експорт та імпорт. Сплата державного мита вимагалася за здійснення певних операцій, таких як подання судових позовів, апеляцій та клопотань.

146. Член Робочої групи зауважив, що українські державні установи видають накази, згідно з якими встановлюються дискримінаційні збори з імпортних товарів. Державний департамент ветеринарної медицини України прийняв наказ N 62, згідно з яким установлюються збори за реєстрацію та випробування ветеринарних препаратів, кормів для тварин (у тому числі корму для домашніх тварин) та кормових домішок і добавок, які для імпортних товарів втричі більше за збори для вітчизняних товарів. Постановою Кабінету Міністрів України N 1183 передбачено дискримінаційні збори за реєстрацію видів рослин у Державному реєстрі видів рослин, причому ці збори для імпортних товарів є вищими за збори для вітчизняних від 10 до 30 разів.

147. Представник України відповів, що Державний департамент ветеринарної медицини України скасував наказ N 62 відповідно до наказу від 5 жовтня 2005 р. N 88. Новий Наказ (тобто наказ від 5 жовтня 2005 р. N 88) запровадив недискримінаційні збори за реєстрацію та випробування. Уряд також підготував проект змін та доповнень, які скасують дискримінаційні збори, установлені Постановою Кабінету Міністрів України N 1183, на тестування та реєстрацію видів рослин; проект цих змін та доповнень буде надано на розгляд Робочій групі.

148. Представник України підтвердив, що дискримінаційні збори за реєстрацію та перевірку імпортних товарів буде приведено у відповідність до положень ГАТТ 1994 року щодо національного режиму після вступу до СОТ. Представник України також підтвердив, що з дати вступу до СОТ застосування будь-яких зборів або платежів за послуги, надані у зв'язку з імпортом, експортом або транзитом, у тому числі ті, які наведено в табл. 15(b), 15(c) та 15(d), які описано в пунктах 101, 138, 139, 143, 144 та 147, або що стягуватимуться у майбутньому, відповідатиме вимогам Угоди СОТ, у тому числі статтям I, III, V, VIII, X ГАТТ 1994 року. Він також підтвердив, що після вступу до СОТ інформація стосовно застосування та сум таких зборів і платежів, отриманих надходжень, їхнє співвідношення з вартістю наданих послуг та використання цих коштів надаватиметься Членам СОТ на їхню вимогу. Робоча група взяла ці зобов'язання до уваги.

- Застосування внутрішніх податків на імпорт

- Акцизний збір

149. Представник України зазначив, що особи - виробники та імпортери підакцизних товарів зобов'язані сплачувати акцизний збір згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 18-92 "Про акцизний збір" (зі змінами). Він також зазначив, що ставки акцизного збору бувають адвалерними, специфічними, комбінованими та змішаними (тобто в адвалерному вираженні, але не меншими за специфічні ставки).

150. Деякі із членів Робочої групи відзначили, що режим стягнення акцизного збору в Україні є неоднаковим для вітчизняної та імпортної продукції і, зокрема, передбачає більш низькі ставки для вин, сигарет без фільтру та деяких видів автомобілів національного виробництва, а також знижені ставки для етилових спиртів, що застосовуються для науково-дослідної роботи, у лабораторіях та закладах охорони здоров'я, а також виробництва деяких товарів. Ці члени Робочої групи зазначили, що акцизний збір, який стягується з транспортних засобів, залежить від кубічного об'єму двигуна й, таким чином, є дискримінаційним стосовно автомобілів з великим об'ємом двигуна. Стосовно алкогольних виробів, ряд членів Робочої групи зазначили, що в Україні вимагається нанесення акцизних марок на кожну пляшку до моменту ввезення у той час, коли вітчизняні виробники зобов'язані наносити таку акцизну марку до моменту введення продукції в обіг. Україні було також запропоновано визнати ряд невідповідностей її режиму оподаткування нормам та принципам СОТ і взяти на себе зобов'язання забезпечити дотримання положень статті III ГАТТ 1994 року з дати вступу до СОТ.

151. Представник України повідомив, що акцизний збір стягується з алкогольних напоїв, етилових спиртів, тютюнових виробів, нафтопродуктів та автомобілів відповідно до Законів України від 7 травня 1996 р. N 178/96-ВР "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 р. N 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" та від 11 липня 1996 р. N 313/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" зі змінами та доповненнями. Він зазначив, що Україна застосовує акцизний збір однаково до всього імпорту на основі "принципу призначення" й підтвердив, що акцизний збір не стягується з товарів, які призначаються для експорту - тобто, з товарів, на які видано вантажну митну декларацію. Ставки акцизного збору, що діють на квітень 2007 року, та види продукції, до яких вони застосовуються, наводяться в табл. 16(a) та 16(b). У відповідь на задане запитання він підтвердив, що цей перелік є виключним, а також що акцизний збір не стягується з ювелірних виробів. Іноземні виробники наносять акцизні марки на алкогольні напої і тютюнові вироби, які призначаються до ввезення на територію України під час їхнього виробництва, як це здійснюється національними виробниками, тому дискримінації у зв'язку з вимогою нанесення акцизних марок на імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби немає.

152. Він додав, що згідно із Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано преференційні ставки акцизного збору для легкових, вантажно-пасажирських автомобілів і мотоциклів, які виготовляються українськими підприємствами, а також для комплектуючих, які використовуються для виробництва цих транспортних засобів. Оглядовий виклад заходів, які впливають на автомобілебудівну галузь, у тому числі на справляння внутрішніх податків, надано в табл. 24. Він зазначив, що Законом України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" передбачено вищі ставки акцизного збору на імпортні алкогольні напої; але він підтвердив, що більшість дискримінаційних положень зазначеного Закону (статтю 7 цього Закону) було скасовано Законом України від 17 листопада 2006 р. N 374-V. Різні податки, що залишаються чинними стосовно дистильованих спиртів, тобто коньяку, бренді та коньячних спиртів, буде скасовано додатковими змінами до Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" до дати вступу до СОТ. Нові ставки, які буде введено з дати вступу до СОТ, зафіксовано в табл. 16(a). Крім того, відповідно до змін та доповнень було суттєво спрощено механізми адміністрування митного збору, контролю за виробництвом, обігом і цільовим використанням спирту етилового. Що стосується сигарет без фільтру, то представник України зазначив, що не існує жодної дискримінації між імпортними товарами й товарами національного виробництва під час справляння акцизного збору в цьому секторі.

- ПДВ

153. Представник України повідомив, що податок на додану вартість справляється відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), який набрав чинності 1 липня 1997 року і скасував Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 14-92 "Про податок на добавлену вартість". ПДВ стягується за ставкою 20 %, але цілий ряд товарів та послуг мають пільгову або нульову ставку. Так, Законом було передбачено нульову ставку для вугілля, вуглепродуктів та електроенергії, що постачається приватним споживачам в Україні до 1 січня 2000 року. Нульова ставка також застосовується для м'яса (жива вага) та молочної сировини, виробленої в Україні до 1 січня 2008 року. З 1 січня 2005 року весь імпорт природного газу було звільнено від ПДВ, в той час коли імпорт інших енергоносіїв (у тому числі сирої нафти та газового конденсату) обкладається ПДВ за ставкою 20 %. Цей новий режим буде застосовуватися без будь-якої дискримінації незалежно від країни походження. Внутрішні енергоносії не звільняються від сплати ПДВ. Нульова ставка застосовується до експорту. ПДВ, що сплачується за договором оперативного лізингу, стосується складу валових витрат крім фінансового лізингу.

154. Представник України зазначив, що з дати вступу України до СОТ режим, який стосується використання векселів, буде недискримінаційним та відповідатиме положеннями статті III ГАТТ 1994 року. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

155. Ряд членів Робочої групи відзначили, що продаж вироблених в Україні автомобілів звільнено від ПДВ до 1 січня 2008 року і що подібний режим поширюється на продукцію цілого ряду інших секторів економіки - від суднобудування до літакобудування. Один із членів Робочої групи зауважив, що Україні слід скасувати диференційовані ставки ПДВ (та акцизного збору), що застосовуються до ввезення автомобілів, до дати вступу до СОТ.

156. Представник України відповів, що Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано всі звільнення від сплати ПДВ, які надавалися будь-якій продукції під будь-які інвестиційні програми, у тому числі для автомобілебудівної, суднобудівної та літакобудівної галузей. Конкретно всі пільги, що надавалися суднобудівній промисловості, було скасовано 1 січня 2007 року (за винятком пільгової ставки податку на землю, яку буде поетапно скасовано до 1 січня 2008 року). Він підтвердив, що скасування пільг з ПДВ також стосувалося підприємств з інвестиційними програмами, затвердженими до 1 січня 2004 року, та відзначив, що останній контракт на будівництво судна за інвестиційною програмою втратив чинність 1 січня 2007 року. Інформацію про звільнення від сплати ПДВ, що надано юридичним особам, наведено в документі WT/ACC/UKR/119.

157. Він додав, що Законом України "Про податок на додану вартість" звільняються від сплати ПДВ лікарські засоби, зареєстровані в Україні, а також імпортні лікарські засоби. Законом України від 27 листопада 2003 р. N 1344-IV "Про Державний бюджет на 2004 рік" призупинено дію цього звільнення від сплати ПДВ у 2004 році як для лікарських засобів, вироблених в Україні, так і для імпортних лікарських засобів. Однак відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" було відновлено дію звільнення від сплати ПДВ як для лікарських засобів, вироблених в Україні, так і для імпортних лікарських засобів.

158. Кілька Членів Робочої групи відзначили, що Україною надається кілька форм звільнення від сплати ПДВ для національних виробників сільськогосподарської продукції, що не відповідає положенням статті III ГАТТ 1994 року незалежно від того, чи ці заходи становлять форму внутрішньої підтримки для місцевих виробників. Ці члени Робочої групи попросили Україну скасувати таку політику.

159. Представник України відповів, що існує два механізми в галузі сільського господарства. Один режим застосовувався до постачальників молочної сировини та м'яса (жива вага); інший режим дозволяв іншим виробникам сільськогосподарської продукції розміщати й використовувати кошти акумульованого ПДВ в цілях закупівлі сільськогосподарської сировини.

160. Стосовно режиму, що поширюється на молочну сировину та м'ясо, він зазначив, що переробні комбінати продавали готову молочну та м'ясну продукцію, нараховуючи ПДВ за ставкою 20 %, та платили ПДВ за ставкою 20 % за всю сировину, було придбано для переробки, окрім молочної сировини та м'яса (жива вага), які закуповувались у виробників сільськогосподарської продукції. Виробники молока та м'яса (живою вагою) продавали переробникам свою продукцію з нульовою ставкою ПДВ. Однак з 1 січня 2008 року на продаж вітчизняної та імпортованої молочної сировини та м'яса буде застосовуватися ставка ПДВ на недискримінаційній основі.

161. Другий механізм, який стосується акумулювання сум ПДВ для закупівлі сировини виробниками сільськогосподарської продукції також запроваджено. Законом "Про податок на додану вартість" сільськогосподарські підприємства звільнені від сплати ПДВ з операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, у тому числі продукції з давальницької сировини, за винятком товарів підакцизної групи. Дію зазначених положень продовжено до 1 січня 2008 року. Він наголосив, що сільськогосподарські виробники зобов'язані сплачувати ПДВ за ставкою 20 % на використану сировину, причому агропідприємства та інші покупці купують сільськогосподарську продукцію у виробників сільськогосподарської продукції з ПДВ за ставкою 20 %. Проте ці суми ПДВ (залишок ПДВ) не зараховуються до Державного бюджету, а накопичуються та депонуються на спеціальні рахунки, відкриті виробниками сільськогосподарської продукції в комерційних банках. Виробники сільськогосподарської продукції можуть використати кошти ПДВ, депоновані на цих рахунках, для закупівлі матеріально-технічних ресурсів (палива, насіння, добрив, пестицидів, обладнання й техніки сільськогосподарського призначення - як місцевого виробництва, так і імпортованих). Він наголосив, що механізм акумуляції ПДВ згодом передбачає застосування ПДВ за ставкою 20 % без будь-якої дискримінації щодо всієї реалізованої сільськогосподарської продукції, незалежно від того, чи її імпортовано, чи вироблено на території України. Він уважає, що ці заходи відповідали положенням статті III ГАТТ 1994 року, становлячи субсидію, що є "прибуток не отриманий, але зарахований", а відтак його слід розглядати в контексті Угоди про сільське господарство. Ці заходи було подовжено до 1 січня 2008 року.

162. Один член Робочої групи відзначив, що згідно з чинним порядком справляння ПДВ з його звільненням та накопиченням у застосуванні до продажу молока, м'яса та іншої вітчизняної сільськогосподарської продукції, ці товари продаються переробникам за нульовою ставкою ПДВ у той час, коли аналогічні імпортні продукти реалізуються за ставкою ПДВ 20 %. Цей член Робочої групи визнав, що пізніше надходження передавалися виробникам у якості державної підтримки, але, на думку цього члена Робочої групи, такий порядок не відповідає вимогам статті III:2 ГАТТ 1994 року, оскільки податки до імпортованої продукції застосовуються в більшій мірі, ніж до вітчизняної продукції, і тим самим створюються нерівні умови конкуренції для вітчизняної та імпортованої сировини. На думку цього члена Робочої групи, це також створює захист для вітчизняного виробництва у розумінні статті III:1 ГАТ 1994 року. Україну попросили повідомити, які кроки вона планує здійснити з метою приведення цих норм у відповідність до правил СОТ до дати вступу.

163. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Законом від 24 червня 2004 р. N 1878-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" (стаття 8-1) було передбачено запровадження нового спеціального режиму оподаткування сільськогосподарської продукції, яким доповнено Закон України "Про податок на додану вартість". На їхню думку, новий спеціальний режим дискримінує імпортну сільськогосподарську продукцію, яка оподатковується ПДВ за ставкою 20 %, і як такий не відповідає статті III ГАТТ 1994 року. Ці члени Робочої групи попросили Україну взяти зобов'язання скасувати цю практику до дати вступу України до СОТ. Деякі члени Робочої групи повторили свою думку про те, що дискримінаційні звільнення від сплати податку, незалежно від їхньої цілі, порушують положення статті III ГАТТ 1994 року й тому повинні бути скасовані.

164. Представник України відповів, що Закон України від 31 травня 2007 р. N 1112-V "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників" скасував положення статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", тим самим скасувавши введення нового спеціального режиму оподаткування сільськогосподарської продукції. Ці зміни також запровадили нульову ставку ПДВ на молочні та м'ясні продукти живої ваги для підприємств з переробки цієї продукції, поставленої від сільськогосподарських товаровиробників всіх форм власності і юридичних форм та для поставок аналогічних імпортованих продуктів для підприємств з переробки з 1 січня 2008 року. Положення Закону України від 31 травня 2007 р. N 1112-V наберуть чинності з дати вступу до СОТ і, на його думку, забезпечать повну відповідність положенням статті III ГАТТ 1994 року.

165. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме національні податки, у тому числі акцизний збір та податок на додану вартість, у повній відповідності з усіма застосовними положеннями Угоди СОТ, у тому числі Угоду про сільське господарство, Угоду про субсидії та компенсаційні заходи й статті I та III ГАТТ 1994 року, без будь-якої дискримінації, як стосовно імпорту з усіх країн - членів СОТ, так і до продукції українського походження. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

- Кількісні обмеження імпорту, у тому числі заборони та квоти

166. Представник України повідомив, що Закон України від 16 квітня 1991 р. N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зі змінами, внесеними Законом України від 16 листопада 2006 р. N 360-V "Про внесення змін до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", передбачає можливість уведення кількісних обмежень на імпорт у разі (i) різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними); (ii) різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів; (iii) необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, громадської моралі, навколишнього природного середовища, національного багатства художнього, історичного або археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності; а також відповідно до вимог державної безпеки; (iv) імпорту золота та срібла, крім банківських металів; (v) необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного товару або безпосередньо конкуруючого товару (таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику й дає йому можливість відновити його прибутковість); (vi) необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав, або (vii) необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

167. У відповідь на запитання про існування заборон на імпорт представник України зазначив, що заборона на імпорт може встановлюватись у виняткових випадках з метою захисту життя та здоров'я людей, тварин або рослин відповідно до статті XX (b) ГАТТ 1994 року (табл. 17(a)).

168. Стосовно обмеження імпорту легкових автомобілів, автобусів та вантажівок, що були у використанні, представник України зазначив, що відповідно до Закону України від 30 листопада 2005 р. N 3151-IV "Про внесення змін до Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів" та Закону України від 6 грудня 2006 р. N 427-V "Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів", Україна не буде застосовувати обмеження на імпорт автомобілів, старіших, ніж вісім років, із дати вступу до СОТ. Україна також установить систему реєстрації та збирання податку на пасажирський транспорт. Ставки податку за реєстрацію наведено в табл. 17(b).

169. Член Робочої групи висловив занепокоєння високими ставками податку під час першої реєстрації транспортних засобів, запровадженими Законом України від 6 грудня 2006 р. N 427-V, що, на його думку, подібним чином впливатиме на заборону на імпорт транспортних засобів, що були у використанні. Крім того, ставка податку під час першої реєстрації відрізняється у більшу сторону від ставки за наступні реєстрації. Член Робочої групи зазначив, що результатом цього є менш якісне обслуговування імпортних та вживаних автомобілів, і тому це не відповідає вимогам СОТ. На його думку, автомобілі, що були виготовлені та використовуються в Україні, проходять первинну реєстрацію тільки тоді, коли вони є новими, і під час наступних перепродажів (як уживаних автомобілів) за їхню реєстрацію сплачується податок за нижчою ставкою, і, таким чином, уникається сплата податку за високою ставкою за першу реєстрацію вживаного автомобіля. Однак імпортовані автомобілі завжди оподатковуються під час першої реєстрації за високою ставкою.

170. Представник України відповів, що Закон України від 6 грудня 2006 р. N 427-V передбачає використання недискримінаційної ставки за реєстрацію, яка змінюється з віком автомобіля, але є однаковою для всіх автомобілів незалежно від їхнього походження (внутрішнього або іноземного). Він також відзначив, що автомобілі, які було виготовлено в Україні, потім експортовано та знов імпортовано до України, також підпадають під положення Закону від 6 грудня 2006 р. N 427-V.

171. Ряд членів Робочої групи зауважили, що в Україні було обмежено ввезення живої худоби через упровадження щорічних квот з 1997 по 2003 рік згідно із Законом України від липня 1997 р. N 468/97 "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", до якого було внесені зміни та доповнення Законом від січня 1998 року N 32/98, і попросили Україну взяти на себе зобов'язання після вступу до СОТ не запроваджувати подібних квот або інших кількісних обмежень - у тому числі стосовно ввезення живої худоби - які не можна обґрунтувати за принципами СОТ. Член Робочої групи попросив надати додаткову інформацію про заборону Україною імпорту фаршу яловичини, про мету й наукове обґрунтування такої заборони. Члени Робочої групи також зазначили, що Україна повинна буде забезпечити відповідність вимогам статті XI:1 ГАТТ 1994 року та статті 4 Угоди про сільське господарство.

172. Представник України відповів, що імпортні квоти застосовуються лише у зв'язку із захисними заходами (табл.. 19) та як преференційні імпортні квоти на деякі харчові продукти, установлені згідно з Угодою про вільну торгівлю з колишньою югославською республікою Македонія (табл. 13a)). Антидемпінгове законодавство України обумовлює застосування антидемпінгового мита, але не імпортних квот або ліцензування. Що стосується живої худоби, то стаття 3 Закону "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" втратила чинність у 2003 році, у зв'язку з чим імпорт живої худоби більше не підлягає квотам. Що стосується заборони Україною імпорту фаршу яловичини, то він зазначив, що відповідно до нового Закону про ветеринарну медицину цю заборону скасовано. Він також підтвердив, що заборони на супутні продукти не існує.

173. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна дотримуватиметься прозорих та науково обґрунтованих стандартів для торгівлі фаршем яловичини. Він далі підтвердив, що Україна не запроваджуватиме заборону на цей продукт, якщо така заборона не може бути обґрунтованою згідно з положеннями Угоди СОТ. Робоча група взяла це зобов'язання до уваги.

174. Член Робочої групи попросив Україну взяти зобов'язання утримуватися від запровадження квот на імпорт м'яса як до так і після вступу до СОТ. Крім цього, цей член Робочої групи попросив Україну надати інформацію про імпортні квоти на цукор-сирець із тростини, які існували раніше, а також інформацію про обмеження на імпорт електричних лампочок та синтетичного хутра. Цей член Робочої групи також висловив стурбованість стосовно вимоги експорту всього обсягу цукру, виробленого національними виробниками з ввезеного цукру-сирцю, та послався на інформацію про заборону продажу будь-якого цукру, виробленого з тростинного цукру-сирцю, на внутрішньому ринку. Цей член Робочої групи зазначив, що такий захід порушуватиме положення статті III ГАТТ 1994 року та положення Угоди про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею, і попросив надати роз'яснення, коли дію цього положення буде скасовано. Крім того, цей член Робочої групи послався на звіти, в яких зазначалося, що Україна здійснювала управління закупівлею та продажем імпортованого цукру-сирцю через Держрезерв та попросив надати додаткову інформацію про дію цієї системи.

175. У відповідь представник України підтвердив, що в Україні не існувало квот на імпорт м'яса й у майбутньому їх не планується вводити. Він додав, що захисні заходи у формі квот на імпорт електричних лампочок та синтетичного хутра було скасовано 22 травня 2003 року. Що стосується квоти на імпорт тростинного цукру-сирцю, представник України зазначив, що квоту на імпорт було встановлено в 1994 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. N 1046. Ця постанова втратила чинність 1 січня 1995 року. Після цього не використовувалося жодних квот на імпорт тростинного цукру-сирцю. Він наголосив, що незважаючи на те, що квоти на імпорт було встановлено, вони не застосовувалися, оскільки фактичні обсяги імпортованого цукру-сирцю в деякі роки були нижчими за обсяги, установлені законодавством. Він зазначив, що в Україні не запроваджено жодної заборони на внутрішню реалізацію цукру, виробленого з тростинного цукру-сирцю. Що стосується ролі Держрезерву, то він зазначив, що Державний комітет України з державного матеріального резерву безпосередньо не імпортував тростинний цукор-сирець та не визначав купівельну ціну або ціну реалізації. Однак у винятковому випадку в 2005 році Державна митна служба надала Держрезерву 110,6 тисяч тон тростинного цукру-сирцю, який було імпортовано згідно зі статтею 246 Митного кодексу. Цей цукор було вироблено та продано на рівні внутрішніх цін продажу на внутрішньому ринку. Він підтвердив, що вимогу обов'язкового експорту цукру вітчизняного виробництва з імпортованого цукру-сирцю тростинного було скасовано Законом України від 30 листопада 2006 р. N 403-V "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (цей Закон набирає чинності з дати вступу України до СОТ). Він також підтвердив, що Законом України від 30 вересня 2006 р. N 401-V "Про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" було скасовано положення стосовно встановлення імпортних (або експортних) квот на товари, що підлягають державному ціновому регулюванню (що були у статті 8 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України") (див. розділи "Інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею" та "Політика у галузі сільського господарства").

176. Член Робочої групи висловив стурбованість щодо відповідності українських преференційних квот на імпорт положенням статті XXIV:8(b) ГАТТ 1994 року. Цей член Робочої групи попросив Україну повідомити про квоти на імпорт, інші, ніж захисні заходи, і попросив надати інформацію про те, як їх буде скасовано після вступу до СОТ. Представник України відповів, що після вступу Україна надішле повідомлення про свою угоду про вільну торгівлю з колишньою Югославською республікою Македонія (FYROM) до Комітету СОТ з питань регіональних торгових угод і буде дотримуватися його рекомендацій. Він додав, що інформацію стосовно квот на імпорт (тарифних квот), уведених в Україні, наведено в табл. 13(a) й 13(б).

177. Один із членів Робочої групи зазначив, що імпортні квоти, які надаються окремим імпортерам, "не можуть перевищувати 35 відсотків загального обсягу квоти за період введення квоти або за інший період, обумовлений відповідним рішенням Комісії", і поставив під сумнів відповідність цієї вимоги положенням статті 3:5(h) Угоди про порядок ліцензування імпорту. Представник України відповів, що ці положення випливають з вимог антимонопольного законодавства України. Проте імпортер, який вичерпав 35-процентну частку квоти, може повторно подати заяву на отримання нової ліцензії впродовж того самого періоду дії квоти.

- Системи ліцензування імпорту

178. Представник України повідомив, що в Україні впроваджено систему ліцензування, метою якої є захист населення від низькоякісної продукції та захист навколишнього середовища від озоноруйнівних речовин. Вимоги щодо ліцензування, які поширювалися на імпорт низькоякісної продукції, утратили чинність, тому що у липні 2003 року до статті 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" було внесено зміни. Повний варіант Анкети про порядок ліцензування імпорту було надано в документі WT/ACC/UKR/99, більш пізню редакцію якого було зроблено в документі WT/ACC/UKR/99/Rev.1. Фізичні та юридичні особи, зареєстровані в Україні як підприємці та імпортери, повинні подавати заяви на видачу їм ліцензій на імпорт. Перелік товарів, на які поширюється режим ліцензування та ліцензійні умови, переглядається щорічно Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства економіки. Повні переліки товарів, на які поширюється режим автоматичного ліцензування у 2007 році, надано в табл. 17(c). Ліцензії на імпорт, що застосовувалися у зв'язку із захисними заходами, видавалися в порядку надходження заяв на отримання ліцензій.

179. Представник України також додав, що стосовно деяких із цих видів продукції імпортер також зобов'язаний отримати попереднє погодження від відповідних контролюючих органів до отримання ліцензії на імпорт. Попереднє погодження не є автоматичним. Так, дозвіл на ввезення гербіцидів надається Головною Державною інспекцією з питань захисту рослин при Міністерстві аграрної політики, стосовно агрохімікатів - компетентним відомством є Державний технологічний центр з питань захисту родючості земель при Міністерстві аграрної політики (у цих випадках вимагається попереднє погодження для забезпечення захисту рослин, ґрунту й навколишнього середовища). Міністерство освіти і науки надає дозвіл на ввезення оптичного полікарбонату для виробництва дисків для лазерних систем зчитування, Міністерство охорони навколишнього середовища надає дозвіл на озоноруйнівні речовини та на продукцію, що містить озоноруйнівні речовини. Процедури надання цих попередніх погоджень відповідали положенням Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, яка розповсюджується на неавтоматичне ліцензування. Після приєднання інформація про ці процедури повинна бути включена в повідомлення України Комітетові СОТ з ліцензування імпорту. Перелік товарів, які підпадають під вимогу про отримання попереднього погодження, та Міністерств, які надають ці погодження, надано в табл. 17(c).

180. Деякі члени Робочої групи висловили стурбованість щодо обґрунтувань України стосовно погоджень на імпорт стосовно "коштовних металів і сплавів", "коштовного каміння". Також стурбованість викликала вимога стосовно погодження на імпорт "брухту металів". Член Робочої групи попросив скасувати вимоги стосовно отримання погоджень на імпорт та запитав про заплановану дату скасування їх. Інший член Робочої групи зауважив, що положення Закону України від 22 грудня 1998 р. N 335-XIV передбачають "спеціальні квоти" та "спеціальні ліцензії" для товарів, що підпадають під спеціальне розслідування та (або) спеціальні заходи, які обмежують кількість імпортованих або експортованих товарів. Звернувши увагу на те, що Україна вже прийняла деякі закони для підтримки торгівлі (тобто Закони, всі від 22 грудня 1998 р., N 330-XIV, 331-XIV та 332-XIV, зі змінами та доповненнями), член Робочої групи попросив надати інформацію про обставини, за якими Україна скористалася б таким повноваженням та йому подібним, наданим через положення Закону України "Про державне регулювання іноземної торгової діяльності" (наприклад, статті 16 та частини V) для обмеження імпорту й експорту. Цей член Робочої групи прагнув отримати від України зобов'язання, що з дати вступу до СОТ вона використовуватиме таке повноваження лише відповідно до норм СОТ.

181. Представник України відповів, що на практиці погодження на імпорт не застосовуються до "коштовних металів і сплавів". Він додав, що після внесення змін до статті 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" посилання на "коштовні метали і сплави" й на "коштовне каміння" буде замінено на "золото й срібло" згідно зі статтею XX(c) ГАТТ 1994 року. Відповідні зміни буде внесено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2008 році". Що стосується брухту металів, то він зазначив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 р. N 1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році", вимогу щодо погодження імпорту металобрухту було вилучено з переліку товарів, які підлягають ліцензуванню. Він уважає, що вимоги стосовно ліцензування табл. 17(c) є необхідними для захисту від недобросовісної практики, для захисту прав інтелектуальної власності, а також життя й здоров'я людини, тварин та рослин. Тому з його погляду ці заходи можна обґрунтувати на підставі статті XX ГАТТ 1994 року.

182. Щодо спеціальних квот і спеціальні ліцензій, передбачених Законом України від 22 грудня 1998 року N 335-XIV та подібних повноважень для обмеження торгівлі, що описано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", наприклад у статті 16 та частині V, представник України зазначив, що ці положення можна застосовувати (i) як контрзахід у випадку раптового погіршення балансу платіжних операцій та зовнішніх платіжних операцій (якщо інші заходи виявилися неефективними); (ii) як контрзахід при раптовому зменшенні золотих та валютних резервів або коли резерви досягли певної мінімальної кількості; (iii) для захисту життя або здоров'я людей, тварин або рослин; громадської моралі; навколишнього середовища; національних скарбів художньої, історичної або археологічної цінності; права інтелектуальної власності, або національної безпеки; (iv) для імпорту золота й срібла, за винятком банківських металів; (v) для захисту вітчизняних виробників у випадку великого раптового збільшення обсягів імпортних товарів, які спричинили або загрожують спричинити значну шкоду виробникам подібних або безпосередньо конкурентних товарів (таке ліцензування було б тимчасовим заходом для запобігання спричиненню значної шкоди або для компенсації спричиненої шкоди вітчизняним виробникам та для того, щоб надати їм можливість відновити свою рентабельність); (vi) для захисту патентів, торгових знаків та авторських прав, або (vii) для виконання зобов'язань України за міжнародними угодами. Він наголосив, що після вступу до СОТ Україна використовуватиме ці заходи лише згідно з положеннями Угод СОТ. У відповідь на конкретне запитання він зазначив, що Закон України від 22 грудня 1998 р. N 335-XIV уніс зміни до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність".

183. У відповідь на запитання про існування автоматичного ліцензування імпорту (статті 1 та 2 Угоди про порядок ліцензування імпорту) представник України зазначив, що перелік товарів, які підпадають під автоматичне ліцензування, затверджено рішенням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2006 р. N 1822. Усі суб'єкти господарської діяльності (юридичні та фізичні особи), зареєстровані відповідно до вимог українського законодавства, мають право звертатися по надання ліцензії на імпорт. Заяву для надання ліцензії можна подати в будь-який робочий день до дати митного оформлення товарів. Ліцензія видається у разі, коли заяву, у тому числі супровідні документи, підготовлено згідно з вимогами, установленими законодавством. Заява задовольняється в усіх випадках крім випадків грубого порушення правил, які регулюють порядок подання заяв. Незалежно від виду товарів у видачі ліцензії може бути відмовлено у разі, коли (i) подані документи не відповідають вимогам законодавства; (ii) не дотримано положень Закону України від 16 квітня 1991 р. N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність"; (iii) до заявника застосовано спеціальні санкції, такі як застосування режиму індивідуального ліцензування або призупинення права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до статті 37 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також (iv) заявник або його іноземний контрагент порушили законодавство, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність. Не може бути відмовлено в прийнятті заяви через незначні помилки в документації, які не змінюють основних даних, що містяться в заяві - тобто даних, що охоплюються умовами зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Він підтвердив, що товари, які підлягають автоматичному ліцензуванню, не підпадають під дію будь-яких інших адміністративних процедур, а також додав, що цей захід діятиме доти, доки не буде знайдено оптимальнішого способу досягти адміністративних цілей, які лежать в основі цього заходу. Він підтвердив, що всі імпортні ліцензії, перелічені в табл. 17(c) є автоматичними.

184. Заяви на отримання ліцензій розглядаються Міністерством економіки або у випадку делегування таких повноважень - Міністерством економіки Автономної Республіки Крим або відповідними відомствами на рівні області, або державними міськими адміністраціями в містах Київ та Севастополь. Згідно з правилами ліцензування імпорту, затвердженими щорічним наказом Міністерства економіки, імпортер, який намагається отримати ліцензію, повинен звернутися до Міністерства з i) заявкою на отримання ліцензії на імпорт, оформленою згідно з формою, наведеною в додатку до правил; ii) листом, який гарантуватиме сплату державного мита за видачу ліцензії; iii) копією контракту з усіма відповідними додатками та специфікаціями, засвідченою директором суб'єкта господарювання, який намагається одержати ліцензію, а також iv) копією свідоцтва про державну реєстрацію, підписаної директором та завіреної печаткою відповідного суб'єкта господарювання. Вимогу щодо подання акту експертної перевірки Торгово-промисловою палатою України було скасовано наказом Міністерства економіки від 6 лютого 2006 р. N 42 "Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006 році". Надання депозиту або здійснення авансового платежу не вимагається, заяви на отримання ліцензій можуть подаватися в будь-який час протягом року. Автоматичні ліцензії видаються протягом 10 днів за умови сплати державного мита в сумі 220 гривень (близько 45 дол. США). Неавтоматичні ліцензії видаються або протягом 30 днів (якщо заяви розглядаються в порядку їхнього надходження), або протягом 60 днів (якщо всі заяви розглядаються одночасно) за умови сплати 780 гривень (приблизно 155 доларів США). Усі платежі за отримання ліцензій на право імпорту відображають вартість наданих послуг (тобто сума плати відповідає витратам, понесеним державою під час надання послуг, пов'язаних з видачею ліцензії) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. N 362. Заявник може оскаржити рішення про відмову у видачі ліцензії в судовому порядку відповідно до положень Цивільно-процесуального кодексу та Господарського процесуального кодексу. Ліцензії не можуть передаватися між імпортерами. Ліцензія на імпорт діє до кінця календарного року, але залишається чинною для цілей митного оформлення до 1 березня наступного року. Жодних штрафів не накладається за часткове використання або невикористання ліцензії на імпорт. У відповідь на запитання про вимогу стосовно надання сертифікату походження товарів, які підлягають імпортному ліцензуванню, представник України зазначив, що це положення застосовується тільки до імпорту озоноруйнівних речовин із країн, визначених відповідно до Монреальського Протоколу (інформація про сертифікати походження товарів надається в розділі "Правила походження товарів").

185. Він додав, що у 2007 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 р. N 1852 свіжа, охолоджена або заморожена яловичина, свинина та птиця, а також відповідна жива худоба, сульфат міді, оптичні полікарбонати для виготовлення дисків, що зчитуються лазерними системами, тростинний та буряковий цукор, а також хімічно чиста сахароза у твердому стані є об'єктами ліцензування імпорту. Представник України підтвердив, що вимоги до ліцензування імпорту зазначеної продукції є автоматичними у розумінні статті 2 Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту і що всі особи можуть подавати заявки на ці ліцензії.

186. Член Робочої групи попросив Україну надати копію будь-яких конкретних правил, що регулюють видачу ліцензій на імпорт тростинного цукру-сирцю (в рамках тарифної квоти) та додаткову інформацію про цю систему та її відповідність Угоді про ліцензування імпорту. У відповідь представник України зазначив, що імпортер, який хоче імпортувати тростинний цукор-сирець в межах тарифної квоти, повинен подати заявку на отримання ліцензії згідно з діючим порядком з проханням надати йому частку наявної квоти та укладеним контрактом на постачання. Імпортер повинен зазначити країну, з якої постачатиметься цукор, та конкретні обсяги цукру, які буде імпортовано. Ліцензії надаються в одному примірнику, і їх не можна передавати іншим підприємствам. Плата за ліцензію, як і за всі неавтоматичні ліцензії, установлено на рівні 780 гривень. Він підтвердив, що Україна не вимагає відмовлятися від невикористаних квот до 1 вересня, а замість цього вимагає підтвердження фактичного використання квоти наприкінці року квотування. Ліцензії за невикористані до 1 вересня квоти видаються на основі принципу "першим прийшов - першим отримав". Країни повинні були постачати будь-які додаткові обсяги через ці невикористані квоти наприкінці року квотування. Він підтвердив, що ліцензії на певний рік квотування видаватимуться протягом усього року квотування, забезпечуючи таким чином імпортерам можливість отримання прав на подальші квоти (які можуть бути не повністю використані) протягом року квотування.

187. Деякі члени Робочої групи зрозуміли так, що Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" знаходиться в процесі внесення до нього поправок, і хотіли б отримати від України відомості про характер пропонованих змін, зокрема інформацію про ті зміни, які позначаться на застосуванні Україною імпортних обмежень та на процедурах ліцензування імпорту. Також Україну попросили надати відомості про імпортні ліцензії на ввезення окремих видів продукції, у тому числі на рибу та морепродукти, які видаються Міністерством аграрної політики.

188. Представник України відповів, що Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" переглядався з метою приведення його у відповідність з нормами СОТ, у тому числі нормами стосовно обмежень на імпорт, процедур ліцензування імпорту й правил стосовно засобів захисту торгівлі, шляхом гармонізації існуючих положень з вимогами СОТ та запровадження нових визначень термінів. У новому Законі також відображено принципи національного режиму та режиму найбільшого сприяння стосовно іноземних суб'єктів господарської діяльності. Міністерство аграрної політики України не видає імпортних ліцензій на будь-які товари, у тому числі на рибу та морепродукти. На ввезення риби та морепродуктів до України не поширюються вимоги ліцензування.

189. Деякі члени Робочої групи зазначили, що хоча зміни до статті 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" вміщують більшість вимог Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту в своєму тексті, але є деякі положення Угоди, які не було відображено у змінах, особливо ті, що стосуються прозорості. Конкретно багато загальних положень статті 1 Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, що стосуються оприлюднення інформації та форм заяв і процедур, а також багато положень статті 3 про неавтоматичне ліцензування стосовно характеру неавтоматичних ліцензій і публікації та надання інформації не було відображено в українському законодавстві. Сюди входять a) положення статті 3.3 Угоди, які забезпечують оприлюднення достатньої інформації про те, що ліцензії не використовуються для здійснення кількісних обмежень, щоб інші члени СОТ і торгівці знали, що є підставою для видачі та (або) розподілу ліцензій, а також b) багато положень з питань прозорості у статті 3.5 Угоди. Наприклад, здається, що не існує положень у статті 16, які б точно відповідали вимогам пунктів b - k статті 3.5 Угоди. Ці члени Робочої групи шукали інформацію про те, де в українському законодавстві можна знайти ці положення та (або), за необхідності, прагнули отримати зобов'язання України, що ці важливі положення буде введено до українського законодавства до вступу України до СОТ.

190. Україна мала намір закінчити виконання Угоди СОТ про процедури стосовно ліцензування імпортних товарів до її вступу до СОТ. У цьому відношенні було підготовлено такі проекти юридичних інструментів: проект наказу "Про схвалення положення про процедуру щодо ліцензування імпортних товарів та внесення змін до процедури розгляду заяв на отримання ліцензій у сфері нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності"; проект наказу Міністерства економіки "Про внесення доповнень до положення про процедуру щодо ліцензування імпортних товарів у 2007 році"; проект положення Міністерства економіки "Про процедури щодо ліцензування імпортних товарів у 2008 році"; та проект наказу Державної митної служби "Щодо деяких питань стосовно процедур розмитнення товарів, що ввозяться в Україну".

191. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме свої процедури ліцензування імпорту, у тому числі ті, які стосуються публікації та надання інформації про видачу автоматичних та неавтоматичних ліцензій, відповідно до Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, та що положення Угоди будуть відображені в її законах та нормативно-правових актах. Робоча група взяла ці зобов'язання до уваги.

192. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна скасує заборону на ввезення автобусів і вантажних та легкових автомобілів, які було виготовлено за 8 років до моменту ввезення, та (або) на момент ввезення вони експлуатувалися більше 8 років. З цієї дати стосовно імпортних транспортних засобів буде застосовуватися на недискримінаційній основі те саме національне законодавство, яке застосовується до всіх автомобілів, які було виготовлено 8 років тому чи які експлуатуються понад 8 років, що експлуатуються на території України, з метою забезпечення дотримання ними відповідних технічних норм безпеки й стандартів екологічного захисту, а також вимог щодо реєстрації, у тому числі застосування реєстраційних зборів. Вимоги щодо надання експертної оцінки класифікації імпорту Торговою палатою було скасовано. З дати вступу Україна скасує й не буде запроваджувати, повторно запроваджувати або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборона, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не може бути виправдано згідно з положеннями Угоди СОТ, у тому числі заходи, які згадуються в пунктах 171, 172 та 181. Він також підтвердив, що законодавчою владою України дії стосовно припинення імпорту й експорту або застосування таких вимог ліцензування або інших вимог, які може бути використано з метою припинення, заборони або іншого обмеження обсягу торгівлі, з дати вступу до СОТ будуть застосовуватися згідно з вимогами Угоди СОТ, у тому числі статей XI, XII, XIII, XIX, XX та XXI ГАТТ 1994 року, та Угоди про сільське господарство, Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, Угоди про ліцензування імпорту, Угоди про захисні заходи та Угоди про технічні бар'єри у торгівлі. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Митна оцінка

193. Представник України зазначив, що глави 46 та 47 розділу XI нового Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. N 92-IV та постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375 "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", які набули чинності з 1 січня 2004 року, замінюють собою попередні правила оцінки, які ґрунтувалися на положеннях Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року. Він підтвердив, що постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. N 1598 утратила чинність з 1 січня 2004 року. З перекладом на англійську мову нового Митного кодексу можна ознайомитися на веб-сайті www.welcometo.kiev.ua.

194. Новий порядок визначення митної вартості товарів регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України, які, зокрема, визначають ціну угоди стосовно товарів, які імпортуються, як основний метод оцінки (стаття 267), і послідовність застосовування методів оцінки згідно з Угодою про виконання статті VII Генеральної Угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (Угода про митну оцінку) у статтях з 266 по 273. Більш докладне вивчення положень Угоди про митну оцінку та відповідних положень Митного кодексу наводиться в документі WT/ACC/UKR/110/Add.2, стор. 30 - 34. Положення нового Митного кодексу стосовно оцінки, на його погляд, повністю відповідають нормам Угоди СОТ про митну оцінку.

195. Деякі члени Робочої групи наголосили, що Пояснювальна записка до Угоди про митну оцінку є невід'ємною частиною цієї Угоди, а відтак її необхідно повністю включити до масиву національного законодавства. Конкретно член Робочої групи висловив занепокоєння з приводу перенесення до українського законодавства роз'яснювальних положень стосовно статті 9 та статті 15.4 Угоди. Крім цього, в українському законодавстві, схоже, не передбачено можливості оскарження до органів вищої інстанції Митниці, як альтернативи зверненню зі справою до суду, а практика оприлюднення рішень адміністративних органів та судових рішень не відповідає вимогам статті 12 Угоди про митну оцінку. Україні також нагадали, що стаття 7 Угоди про митну оцінку передбачає, що довільно встановлені або фіктивні розміри вартості не можна використовувати для визначення митної вартості; а також, що Угода містить важливі положення стосовно можливості забрати товар до остаточного визначення митної вартості за умови, що імпортер надасть гарантію, а також застосування курсів обміну валют і захисту конфіденційності інформації. Також було висловлення занепокоєння з приводу положень Митного кодексу стосовно оцінки на основі ідентичних або подібних товарів, яка передбачала такі критерії, як "країна походження" та "виробник товару" як чинники, які необхідно враховувати для визначення ідентичності або подібності товару. Більш того, у Митному кодексі України відсутнє будь-яке посилання на застосування Загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку (GAAP), і його положення містять різницю у формулюванні вартості операції в порівнянні з Угодою, немає положень про відрахування від вартості операції, недоліки у критеріях, які можна використовувати для визначення того, коли застосовувати вартість операції у відносинах між пов'язаними сторонами, недостатність процесуального захисту для декларантів у випадку, коли задекларована вартість не приймається, а також відмінності у формулюваннях стосовно оцінки роялті та ліцензійних платежів, а також того, коли і як застосовувати спосіб оцінки за залишковим методом ("fallback method"). Україну попросили надати опис процедур, які стосуються імпорту товарів у разі, якщо вартість операції виглядала неадекватною або неточною.

196. У відповідь на це представник України відзначив, що зміни до Митного кодексу, спрямовані на забезпечення інтеграції Пояснювальної записки до українського законодавства, було ухвалено Верховною Радою 22 грудня 2005 року та опубліковано 2 лютого 2006 року. Ці зміни до Митного кодексу повинні привести положення Кодексу у відповідність до положень Угод СОТ, зокрема тих, які стосуються визначення країни походження, визначення митної вартості, та обов'язкової публікації судових рішень з митних питань. Для забезпечення застосування та однозначного тлумачення Пояснювальної записки Державна митна служба видала наказ від 31 січня 2007 р. N 74 "Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України". Він підтвердив, що цей наказ є нормативно-правовим актом, і його текст є так саме обов'язковим, як і положення Угоди СОТ про митну оцінку, які відображено в інших законодавчих актах України. Наказ від 31 січня 2007 р. N 74 було опубліковано в таких періодичних виданнях як "Митна газета" (N 7/2007), "Митний брокер" (N 2/2007) та "Бізнес: законодавство та практика" (N 3/2007). Стосовно Пояснювальної записки до статті 15.4 Угоди про митну оцінку, він зазначив, що наказ N 74 уключив Пояснювальну записку до статті 15. Щодо включення до національного законодавства пояснювальних положень стосовно статті 9, він послався на статтю 17 (частина 3) Закону України "Про єдиний митний тариф".

197. Він зазначив, що право на оскарження рішень органів митниці передбачається статтею 393 Митного кодексу. Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці, рішення якої може бути оскаржене в Держмитслужбі. Водночас особа, яка подає скаргу, може також звернутися до місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову. У такому випадку розгляд скарги митним органом вищого рівня припиняється у разі, коли місцевий адміністративний суд приймає скаргу до розгляду. Порядок оскарження постанови до суду визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами. Більш того, положення про порядок оскарження було в повній мірі відображено у змінах до Митного кодексу (стаття 264). Адміністративні рішення в галузі митної оцінки сьогодні публікуються у виданнях "Митна справа", "Митний брокер", "Митна газета" й "Митна паралель". Рішення судів опубліковуються у виданні "Судова практика Верховного суду України у господарських справах". До Митного кодексу було внесено зміни, якими передбачається обов'язкове опублікування адміністративних та судових рішень в галузі митної оцінки. З дати вступу до СОТ рішення суду, зокрема в галузі митної оцінки, будуть розміщуватись на інтернет-сайті Державної митної служби.

198. Представник України додав, що стаття 273 Митного кодексу передбачала, що "довільні або недостовірні дані про ввезення товару в Україну" не можуть використовуватися для визначення митної вартості. Стаття 264 не дозволяє Митній службі України стягувати з імпортера платню за перевірку Митною службою задекларованої вартості товару, що імпортується, - просто зазначає, що витрати, зазнані імпортером у зв'язку з визначенням митної вартості та поданням додаткової інформації до Митної служби, не можуть бути відшкодовані Митною службою. Обмінний курс, установлений Національним банком України на дату початку митного оформлення, є курсом, що використовується Митною службою. Стаття 30 Закону України "Про інформацію" містить загальне положення, згідно з яким дозволяється розголошення конфіденційної інформації згідно з постановою суду або в процесі кримінального розслідування, яке проводять правоохоронні або податкові органи, або якщо секретність може представляти небезпеку для життя й здоров'я населення - наприклад через низьку якість продуктів харчування й споживчих товарів. Стаття 263 Митного кодексу передбачає, що конфіденційна інформація може бути використана Митною службою лише для митних цілей і ні за яких обставин не може розголошуватися без дозволу декларанта.

199. Він погодився з тим, що критерії "країни походження" та "виробника товару" не було відображено в підпунктах "a" та "b" пункту 2 статті 15 Угоди про митну оцінку. Разом з тим він зазначив, що згідно з підпунктом "d" пункту 2 статті 15 товари не вважатимуться ідентичними або подібними, якщо їх не було вироблено в тій самій країні, що й товар, який оцінюється, тоді як пункт "e" статті 2 передбачає, що товари, вироблені іншим виробником, можна брати до уваги лише у разі відсутності ідентичних або подібних товарів, вироблених тим самим виробником, що й товар, який оцінюється. Тому він дотримувався тієї точки зору, що положення Митного кодексу, яке враховувало критерії "країни походження" та "виробника товару" для визначення ідентичності або подібності товарів, не суперечило положенням Угоди про митну оцінку.

200. Стосовно дотримання Україною вимог GAAP (Generally Accepted Accounting Principles - загальновизнані західні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, що застосовуються у США та деяких інших країнах), він сказав, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" забезпечується дотримання підприємствами, заснованими в Україні, бухгалтерських методів, що не суперечать міжнародним фінансовим стандартам. Проект ТАСІС, який виконувався в 2003 - 2004 роках, підтвердив, що бухгалтерські стандарти в Україні ґрунтуються на міжнародних стандартах фінансової звітності. Вимоги стосовно використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку буде передбачено в законі про прийняття приміток стосовно тлумачення.

201. Що стосується випадків, коли вартість операції не виглядає точною або адекватною, він послався на застосування методів оцінки, визначених Митним кодексом України. Він додав, що Митна служба створила базу даних для пошуку та аналізу інформації про ціни, яка використовуються як допоміжний засіб під час застосування другого й третього методу оцінки митної вартості (з ідентичними та подібними товарами). Українське законодавство передбачає також консультації між митними органами та декларантом з метою визначення митної вартості. Він підтвердив, що Україна не використовує жодних переліків товарів для визначення імпорту з високим рівнем ризику або індикативних цін для ініціювання подальшої перевірки товарів. В Україні немає жодних спеціальних процедур, які б спиралися на переліки товарів або індикативних значень вартості, для застосування у подібних ситуаціях. Він також підтвердив, що Митна служба України не використовує "Посібників з довідковою інформацією" інших країн. Він додав, що стаття 271 Митного кодексу містить положення про вирахування від вартості операції, які, на його думку, цілком відповідають вимогам статті 5 Угоди про митну оцінку. Відповідаючи на запитання, представник України визначив, що 5 вересня 2007 року Державна митна служба України видала наказ N 734 "Про визначення вартості мита на носії інформації, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних" з метою запровадження пункту 2 Рішення про оцінку носіїв даних з записаним на них програмним забезпеченням для обладнання з обробки даних (Рішення 4.1).

202. У відповідь на запитання члена Робочої групи стосовно відповідності положень про мінімальні ціни, які містяться в Законі України від 24 червня 2004 р. N 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", методу митної оцінки, передбаченому статтею 273 Митного кодексу, представник України зазначив, що Закон "Про державну підтримку сільського господарства України" не передбачає обов'язкового застосування мінімальних закупівельних цін на імпортні товари. Мінімальні закупівельні ціни використовуються як показник для здійснення ринкового втручання, яке спрямоване на підтримку національних виробників сільськогосподарської продукції. Він наголосив, що цей тимчасовий захід спрямований на недопущення або припинення формування спекулятивних цін або цін за зговором у сільськогосподарському секторі у випадках неефективності процедур державної інтервенції. Він зазначив, що відповідно до Закону України від 30 листопада 2006 р. N 401-V "Про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" положення щодо застосування мінімальних закупівельних цін до імпорту, а також застосування імпортних або експортних квот було скасовано.

203. Член Робочої групи висловив занепокоєння з приводу Протоколів про співпрацю, підписаних Державною митною службою та вітчизняними імпортерами м'яса. Згідно із цими Протоколами угоди із цими імпортерами можна брати за основу для визначення митної вартості м'яса, яке ввозиться іншими імпортерами (подібні домовленості було укладено й стосовно риби). Цей Член робочої групи зазначив, що ці домовленості порушують статтю VII:2(a) ГАТТ. У відповідь представник України сказав, що ці протоколи не були зареєстровані в Міністерстві юстиції і тому не встановлюють обов'язкових правил для визначення митної вартості такої продукції. З його погляду ці домовленості було спрямовано на спрощення митних процедур та посилення співпраці. Він наголосив, що митна вартість товарів визначається згідно з положеннями Митного кодексу (статті 266 - 274).

204. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме положення СОТ, які стосуються митної оцінки, у тому числі Угоду про застосування статті VII ГАТТ 1994 року та додаток I (Пояснювальну записку) та пункт 2 Рішення про оцінку носіїв інформації, які містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних (Рішення 4.1), яким передбачається, що оцінка програмного забезпечення ґрунтується на вартості носія. Він зазначив, що Україна не буде використовувати будь-яку форму посилання на інші ціни або мінімальні ціни або фіксовану оцінку з метою оцінки імпорту, а також що всі методи оцінки, які використовуються, відповідають методам, що передбачені в Угоді СОТ про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Робоча група взяла це повідомлення до уваги.

- Правила походження товарів

205. Представник України повідомив, що непреференційні правила встановлення походження товарів регулюються розділом XII Митного кодексу України, статтями 276 - 285. Кодексом установлюються основні критерії визначення походження товарів, а постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1864 "Про затвердження порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України" передбачає більш детальні правила. Інші законодавчі акти включають постанову Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1861, якою схвалено порядок верифікації сертифікатів про походження товарів з України, та постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2002 р. N 2030, якою схвалено перелік виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення й застосування під час визначення країни походження товару. Впровадження положень пункту "h" статті 2 та додатку II, підпункту "d" пункту 3 Угоди про правила визначення походження товарів (тобто право імпортера, експортера чи будь-якої особи, що мають обґрунтовані підстави вимагати встановлення походження товарів до його відвантаження, з його виконанням протягом 150 днів і на термін чинності протягом 3 років, за умови, що факти й умови, на яких ґрунтується оцінка, є порівнянними) забезпечено, на його погляд, шляхом прийняття Кабінетом Міністрів постанови від 28 жовтня 2004 р. N 1443 "Про доповнення Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України".

206. Він додав, що Закон України від 22 грудня 2005 р. N 3269-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вніс зміни до розділу XII Митного кодексу. Ці зміни передбачають застосування критерію зміни тарифної назви згідно з номенклатурою, адвалерного критерію (пункт "a" статті 2 Угоди про правила визначення країни походження), та критерію останньої операції з обробки (кумулятивного принципу). Ці зміни також розділяють преференційні та непреференційні правила визначення походження товару. Крім того, ці зміни врегулювали визначення країни походження упаковки, яка має декларуватися окремо від товару, та визначення країни походження компонент, частин та інструментів, які мають використовуватися разом з машинами, устаткуванням, вузлами або транспортними засобами (статті 9 та 7 розділу 1 спеціального додатку до Кіотської конвенції).

207. Член Робочої групи зазначив, що вивчення змін до розділу XI Митного кодексу виявило, що зміни до статті 277 не є достатньо конкретними для забезпечення реалізації положень пункту "h" статті 2 та додатку II, підпункту "d" пункту 3 Угоди про правила визначення країни походження. У відповідь представник України послався на постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1443, яка набула чинності з 1 січня 2005 року та спрямована на забезпечення дотримання зазначених вище вимог.

208. Стосовно преференційних правил походження, вони регулюються міжнародними договорами та угодами, укладеними Україною. На сьогодні вони включають правила походження країн СНД, прийняті Радою глав урядів Співдружності Незалежних Держав 30 листопада 2000 року, і правилами походження товарів, що містяться в угоді про вільну торгівлю з колишньою Югославською Республікою Македонія. Правила походження країн СНД ґрунтуються на критерії всеосяжності або мінімальної обробки, а також - для оброблених товарів - на критерії істотної трансформації зі зміною тарифного найменування (на рівні 4 знаків ГС) та (або) адвалерної процентної частки. Імпорт з країни СНД, який охоплюється критерієм повного виробництва, уключає корисні копалини, продукцію рослинного походження, тварин та продукцію тваринництва, рибу та рибопродукти, продукцію, видобуту з дна або надр моря, відходи чи брухт, високотехнологічні товари, вироблені у відкритому космосі або на борту космічних кораблів, які належать країні СНД або орендуються у неї; або товари, які вироблено виключно з матеріалів, зазначених вище. Прості складальні процеси, процеси підготовки товару до його збуту й перевезення, процеси, якими забезпечується збереження товару під час його зберігання або транспортування, змішування товарів (компонентів), яке не призводить до істотних змін продукції, отриманої з вихідних компонентів, а також забій худоби не вважаються такими, що відповідають критерію достатнього ступеню переробки товару. Імпорт з країни СНД уважається таким, що пройшов достатню переробку, у разі, коли частка доданої вартості перевищує 50 %. Що стосується правил, якими визначається місце проживання або місцезнаходження, товар підпадає під режим вільної торгівлі у разі, коли він продається на підставі контракту (договору), який підписаний резидентами країн СНД, або у разі, коли такий товар імпортується з території країни СНД фізичною особою, яка є резидентом іншої країни СНД. Щоб підпадати під дію цього режиму, товари не можуть залишати територію країн СНД крім випадків, коли пряме перевезення є неможливим через географічне розташування країн СНД або у випадках, погоджених з відповідними органами. Правила включають положення про право вимагати проведення попередньої оцінки визначення. Правила опубліковано в офіційних газетах та розміщено в Інтернеті. Митний кодекс уключає додаткові положення стосовно конфіденційності інформації, право оскарження рішень митних органів до суду та відсутність зворотної дії згідно з Конституцією України.

209. У відповідь на прохання роз'яснити посилання на "країни" й "товари", яке міститься в статтях 278 та 279 Митного кодексу, представник України зазначив, що критерій достатньої переробки стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) застосовується згідно з Митним кодексом та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2002 р. N 2030. Відповідно до цієї постанови до товарів походженням із країн, з якими укладено міжнародні договори (міждержавні, міжурядові), що регламентують порядок визначення країни походження товару, критерій достатньої переробки застосовується на підставі положень таких договорів. У разі, коли критерій достатньої переробки не обумовлено міжнародним договором, зазначений критерій установлюється та застосовується на підставі положень статей 279 і 280 Митного кодексу. Згідно з положеннями статті 279 Митного кодексу Кабінет Міністрів має повноваження визначати критерії достатньої переробки для окремих країн або товарів. Згідно із цією статтею критерій достатньої переробки визначається правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків, або правилом адвалерної частки, або переліком виробничих і технологічних операцій. Перелік (визначений Кабінетом Міністрів України згідно з постановою від 27 грудня 2002 р. N 2030) виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару включає товари, які входять до Груп ГС 25 та 27 і Заголовків ГС 2818, 3301, 3403, 4001, 4017, 7103, 7111 та 8702 - 8704. Якщо Кабінетом Міністрів України не встановлено правила для конкретних товарів, тоді критерій достатньої переробки визначається зміною класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

210. На запитання про обов'язкову вимогу щодо сертифікату походження для певних товарів, що ввозяться на територію України, представник України додав, що статтею 282 Митного кодексу передбачається обов'язкова вимога щодо сертифікатів походження для товарів походженням з країн, стосовно яких Україна застосовує преференційний режим, для товарів, на ввезення яких з відповідних країн поширюється регулювання кількісними обмеженнями (квотування) або інші заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо це передбачено міжнародними договорами України або законами України у сфері захисту навколишнього середовища, захисту здоров'я громадян, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєвих інтересів, яке передбачено в Конституції України, у тому числі екологічної, економічної та інформаційної безпеки України, або у випадках, коли в документах, поданих для цілей митного оформлення товарів, не міститься відомостей про походження товарів, або якщо органи митниці мають обґрунтовані підстави вважати, що зазначена в декларації інформація стосовно походження товарів є невірною. Сертифікат походження не є обов'язковим для отримання товарами режиму найбільшого сприяння. Сертифікати походження на товари, що ввозяться до України, уключають декларацію (письмову заяву), що засвідчує країну походження, а також довідку торгово-промислової палати (або іншого компетентного органу) країни-експортера, яка підтверджує дійсність інформації, що міститься в сертифікатах походження. У статті 284 Митного кодексу зазначається, що митне оформлення та звільнення товарів, країну походження яких не може бути достовірно встановлено, допускається без сертифікату походження за умови сплати мита в повному обсязі. "Звичайна" ставка ввізного мита завжди встановлюється для такого імпорту товару без сертифіката походження. Проте імпортери можуть вимагати повернення сплаченого мита на товари, щодо яких застосовується пільговий режим, подавши сертифікат походження не пізніше, ніж протягом року від дати митного оформлення. Стосовно вільних зон, правила походження товарів, які ввозяться зі спеціальних економічних зон, визначаються в порядку, передбаченому статтею 18 Закону від 5 лютого 1992 р. N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф". Він підтвердив, що ці правила є нормальними правилами про походження товарів та що вони застосовуються до товарів, які експортуються із зон до решти території України. Більш того, з прийняттям Закону України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" правила походження товарів застосовуються в однаковому порядку на всій території України, у тому числі в усіх спеціальних економічних зонах.

211. Член Робочої групи зазначив, що вимога супроводжувати імпортовані товари, яким надається режим найбільшого сприяння, сертифікатом походження (як зазначено в попередньому пункті) є неприйнятною, оскільки більшість торговельних партнерів України будуть членами СОТ, на яких поширюватиметься дія преференційних ставок мита. Цей член Робочої групи вважає за необхідне внести зміни до цього "слабкого місця" таким чином, щоб вищі "загальні" ставки мита не застосовувались автоматично у цьому випадку. Україну попросили взяти на себе зобов'язання внести відповідні зміни до свого законодавства, щоб у разі відсутності адекватного зазначення походження або на підставі сертифікатів або правил достатньої обробки Україна застосовувала ставки як для режиму найбільшого сприяння.

212. Представник України відповів, що її "звичайні" ставки мита було в основному приведено до рівня "преференційних" ставок мита за режимом найбільшого сприйняття, та що тільки менше 5 % українських тарифних статей нараховуються за "звичайними" тарифними ставками та є вищими за відповідні "преференційні" ставки. Як наслідок, вимогу щодо проведення змін в українському законодавстві було визнано непотрібною.

213. Представник України підтвердив, що з дати вступу преференційні та непреференційні правила визначення походження України відповідатимуть положенням Угоди СОТ про правила визначення походження, а також що вимоги пункту "h" статті 2 та додатку II, підпункту "d" пункту 3 Угоди, які вимагають надання на вимогу оцінки походження імпортованих товарів та визначають умови, за яких вона надається, буде включено до нормативно-правового поля України до дати вступу. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Інші митні формальності

214. Деякі члени Робочої групи заявили, що процедури митного оформлення продовжують становити справжню проблему для бізнесу, і що слід Україну заохочувати спрощувати їх і надалі. Член Робочої групи зазначив, що імпортери повинні мати "сертифікат про перевірку товарів", який видається Торгово-промисловою палатою України або її регіональними відділеннями, де визначається товарна номенклатура ввезення, і запитав, чому це не можуть робити працівники митниці. Цей член Робочої групи зазначив, що використання недержавних установ для визначення класифікації імпорту є проблематичним, оскільки при цьому не обов'язково буде забезпечено захист через дотримання положень СОТ, та не можна буде гарантувати право на апелювання проти дій митних органів у незалежному апеляційному органі. Україну попросили пояснити, чому Митна служба не відповідає за встановлення товарної класифікації імпортних товарів, а також указати, коли Митна служба відновить виконання цієї функції.

215. У відповідь представник України зазначив, що новий Митний кодекс, зокрема, має на меті спрощення митних процедур. Він також вказав на зміни до Закону "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", які спрощують митні процедури та оптимізують процес митного оформлення. Він наголосив, що Митна служба є головним органом, який відповідає за визначення товарної класифікації товарів, і прийняті нею рішення про товарну класифікацію товарів є обов'язковими для юридичних та фізичних осіб (стаття 313 нового Митного кодексу). У випадках, коли посадова особа митного органу та імпортер (декларант) мають різні погляди стосовно відповідного коду, декларант може звернутися з оскарженням до вищого органу Митної служби або до суду. Імпортери можуть також звернутися до Торгово-промислової палати України за висновком щодо класифікації товару (експертним висновком) у випадку виникнення спору з митною службою або коли класифікація становить складне технічне завдання, але вони не зобов'язані робити це. Після одержання письмового запиту Торгово-промислова палата України та її регіональні відділення визначають відповідний код ГС відповідно до Закону України від 2 грудня 1997 р. N 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні". Методологічні та експертні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою в межах сфери її компетенції, є обов'язковими для виконання на всій території України. Тому експертний висновок Торгово-промислової палати щодо товарної класифікації імпортних товарів буде враховуватися Митною службою, якщо імпортер вирішить його подати. Права оскаржувати рішення митних органів України або інших державних органів гарантується процесуальним законодавством.

216. Представник України підтвердив, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюватиметься чітко відповідно до Гармонізованого опису товарів та систем кодування Світової організації торгівлі, і що висновок Торгово-промислової палати щодо класифікації товару (експертний висновок) більше не вимагається для отримання ліцензії на право імпорту або експорту або для здійснення будь-яких інших обов'язкових митних операцій. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Інспекція до відвантаження

217. Відзначивши, що Україна не вимагає обов'язкової інспекції товарів до відвантаження, члени Робочої групи заявили, що якщо Україна використовуватиме послуги інспекції до відвантаження в майбутньому, вони повинні відповідати положенням СОТ, наприклад у використанні зборів за надані послуги, дотриманні інших вимог СОТ у митному проходженні, а також у наданні права оскарження рішень, прийнятих за наслідками інспекції до відвантаження.

218. Представник України підтвердив, що якщо Україна застосує вимоги до проведення інспекції до відвантаження у майбутньому, то такий захід буде тимчасовим і відповідатиме вимогам Угоди про інспекції до відвантаження та іншим угодам СОТ. Україна забезпечить, щоб діяльність підприємств, які здійснюватимуть такі інспекції, відповідала положенням угод СОТ, у тому числі угоді про процедури ліцензування імпорту, про оцінку митної вартості, про технічні бар'єри у торгівлі, про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, про сільське господарство, про правила визначення походження, а також ГАТТ 1994 року. Плати й збори підприємств, які здійснюватимуть такі інспекції, установлюватимуться відповідно до статті VIII ГАТТ 1994 року, і Україна забезпечить, щоб вимоги та процедури таких підприємств відповідали вимогам Угод СОТ стосовно прозорості та конфіденційності, у тому числі статтям X ГАТТ 1994 року. Рішення таких підприємств зможуть бути оскаржені імпортерами у той самий спосіб і відповідно до тієї самої процедури, що й рішення адміністративних органів України. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

- Антидемпінговий режим, режими компенсаційних мит та захисних заходів

219. Представник України повідомив, що Закон України від 5 лютого 1992 р. N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" визначає загальні положення про застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів.

220. Детальні положення щодо застосування антидемпінгового режиму виписано в Законі України від 22 грудня 1998 р. N 330-XIV "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", зі змінами та доповненнями внесеними Законами України від 23 березня 2000 р. N 1595-III та від 22 травня 2003 р. N 860-IV. Зміни та доповнення мали редакційний характер. Пізніше вийшов Закон України N 3027-IV "Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" щодо процедурних питань антидемпінгового розслідування", який набрав чинності 30 грудня 2005 року та вніс зміни до законодавства, що діяло в цій сфері. Реалізація цих змін до законодавства не потребує прийняття додаткових нормативно-правових актів. Антидемпінгові процедури ініціюються місцевим виробником, його трудовим колективом або профспілкою шляхом подання скарги від імені національної галузі промисловості до Міністерства економіки. До скарги повинні бути включені свідчення факту демпінгу та завданої шкоди та докази зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою, завданою місцевій промисловості. Міжвідомча комісія з питань зовнішньої торгівлі розглядає скаргу, а також рекомендації Міністерства економіки та приймає рішення стосовно доцільності проведення розслідування. Антидемпінгове розслідування провадиться Міністерством спільно з Державною митною службою та Міжвідомчою комісією з питань зовнішньої торгівлі. Рішення про застосування антидемпінгового мита, яке є єдиним засобом захисту від демпінгу відповідно до Закону, оголошується Міжвідомчою комісією з питань зовнішньої торгівлі. Антидемпінгові заходи, що встановлювалися протягом 2000 - 2005 років, наводяться більш докладно в табл. 18.

221. Він додав, що антидемпінгове законодавство України ґрунтується на положеннях Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, та, на його думку, відповідає нормам Угоди. Він зазначив, що Україну ніколи не звинувачували в порушенні норм і вимог СОТ під час застосування антидемпінгових заходів. Втім мінімальні порогові значення стосовно обсягів демпінгового імпорту в положеннях діючого законодавства є вищими в порівнянні з пороговими значеннями, закладеними в Угоді, оскільки ці порогові значення ґрунтувалися на частці обсягу споживання. Виконання декількох положень, що стосуються мінімальних порогових значень, у Законі прив'язане до вступу України до СОТ, зокрема стаття 16, частина 4, і стаття 12, частина 9 (абзац 2), а також частина 7. У відповідь на конкретні запитання членів Робочої групи стосовно того, чи не було запроваджено в Україні практику інформування відповідних органів влади країни-експортера про ініціювання антидемпінгового розслідування, і чи планується таку практику ввести після вступу до СОТ, представник України повідомив, що відповідний Закон передбачає обов'язкове надання повідомлення відповідним органам в країні-експортері про початок антидемпінгового розслідування. На практиці Міністерство закордонних справ України надає таке повідомлення шляхом інформування відповідних органів в зарубіжних країнах. Він підтвердив, що жодне антидемпінгове мито не буде застосовано до товарів, імпорт яких складатиме менш ніж 3 % від загального обсягу імпорту. У відповідь на поставлене запитання представник України підтвердив, що Україна застосовує принцип меншого мита в ході своїх антидемпінгових розслідувань.

222. Законом України від 22 грудня 1998 р. N 331-XIV "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", встановлено детальні положення щодо застосування компенсаційних заходів. Цей Закон ґрунтується на вимогах Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. Що стосується антидемпінгових процесів, розслідування проводить Міністерство економіки спільно з Державною митною службою та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі. Разом з тим жодної справи про компенсаційне мито не було ініційовано за цим законом з 1998 року.

223. Представник України повідомив, що Законом України від 22 грудня 1998 р. N 332-XIV "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" виписано докладні положення щодо застосування заходів захисту. Вони застосовуються рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі за результатами розслідування, проведеного Міністерством економіки. Завершені та поточні спеціальні розслідування перелічено в табл. 19. Заходи нагляду стосовно імпорту в Україну застосовуються якщо під час спеціального розслідування не вдалося встановити нанесення шкоди національному товаровиробнику, але є загроза заподіяння такої шкоди в майбутньому. У такому випадку нагляд за обсягами та вартістю імпорту буде здійснюватися шляхом видачі автоматичних ліцензій на імпорт, обсяг видачі ліцензій не обмежується. Компетентні органи перевірили відповідність вимог Закону від 22 грудня 1998 р. N 330-XIV положенням Угоди про захисні заходи і дійшли висновку, що їхня переважна більшість повністю відповідає нормам цієї Угоди. Втім є й деякі суперечності, зокрема у статті 13, частині 3, де визнається, що шкода могла бути спричинена іншими факторами крім зростання обсягів імпорту, але не вимагається, щоб шкоду внаслідок цих інших факторів було віднесено на рахунок зростання обсягів імпорту, як це вимагається статтею 4.2 Угоди про захисні заходи, а також у розділі IV, де передбачено "Заходи спостереження", якщо під час розслідування Міністерством буде встановлено факт загрози завдання серйозної шкоди - за необхідності, до винесення остаточного визначення, тобто положення, яке не має аналогу в Угоді. Положення статті 16 не відповідають повністю нормам статті 5.1 Угоди про захисні заходи. Крім цього, під час застосування остаточних заходів стаття 16.3 вимагає від Комісії вказати країни, що суперечить нормам статті 2.2. Угоди, хоча статтею 21 країни - члени СОТ, що розвиваються, звільняються від дії цієї вимоги. Статті 18 та 19 Закону необхідно переглянути на предмет узгодження строків і процедур розгляду та лібералізації захисних заходів з вимогами статті 7 Угоди. У зв'язку з цим Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" набув чинності 25 листопада 2005 року. Це нове законодавство не вимагало для його реалізації жодних додаткових нормативних актів.

224. Деякі члени Робочої групи зауважили, що окремі основні положення Закону від 22 грудня 1998 р. N 330-XIV "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", Закону від 22 грудня 1998 р. N 331-XIV "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" і Закону від 22 грудня 1998 р. N 332-XIV не повністю відповідають Угоді СОТ про застосування статті VI ГАТТ від 1994 року, Угоді про захисні заходи та Угоді про субсидії і антидемпінгові заходи. Хоча в багатьох випадках причиною цього можуть бути проблеми перекладу, непорозуміння може також виникнути щодо значення самої концепції. З огляду на прийняття нового законодавства цей член Робочої групи залишив за собою право зробити подальші коментарі після вивчення нових текстів антидемпінгових та спеціальних положень. Цей член Робочої групи також відзначив, що необхідні зміни до законодавства, щоб привести Закон від 22 грудня 1998 р. N 331-XIV "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у відповідність з положеннями та нормами СОТ. У відповідь представник України сказав, що Україна прийняла до уваги занепокоєння цього члена Робочої групи стосовно змін до відповідного існуючого законодавства України.

225. Деякі члени Робочої групи зосередили увагу на ряді труднощів, пов'язаних з виконанням Україною захисних заходів. Стосовно таких заходів, ужитих у 2000 році щодо імпортованих плит, листів, плівок та інших виробів з поліуретану, члени Робочої групи відзначили, що інформацію було одержано із запізненням і до того ж не у повному обсязі для того, щоб довести факт різкого збільшення обсягів імпорту, шкоди для промисловості та зв'язок між цими двома факторами. Більш того, захисні квоти було встановлено на рівні, що був приблизно у 2,5 рази нижчим від середніх показників імпорту за останні три репрезентативні роки, що суперечило статті 5 Угоди про захисні заходи. Ці члени Робочої групи звернулися з проханням в якнайшвидші строки скасувати ті чи ті захисні заходи та правила, що не відповідають нормам СОТ. Член робочої групи попросив надати інформацію щодо поточного стану антидемпінгових заходів стосовно електричних лампочок розжарювання.

226. У відповідь представник України заявив, що імпорт поліуретану спричинив значну шкоду національним виробникам і, конкретніше, призвів до скорочення вітчизняного виробництва поліуретану на 33 %. Цей наслідок було встановлено спеціальним розслідуванням. Він зазначив, що застосування спеціальних заходів до імпорту поліуретану було припинено 3 жовтня 2003 року (Рішення N СП-83/2003/52-49 Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі). На сьогодні Україна застосовує захисні заходи до імпорту п'яти найменувань товарів, чотири з яких підпадають під дію квоти й одне - під дію додаткового мита. Понад 92 % імпорту до введення захисних заходів було походженням з країн, які не є членами СОТ. Стосовно електричних лампочок розжарювання він сказав, що антидемпінгові заходи стосовно цієї продукції залишатимуться чинними до 15 січня 2008 року. Він додав, що перегляд антидемпінгових заходів регулюється статтями 18 - 22 Закону України "Про захист національного виробника від демпінгового імпорту".

227. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме антидемпінгові, компенсаційні або захисні заходи в повній погодженості з відповідними положеннями Угод СОТ, у тому числі положення Угод СОТ про застосування статті VI, про субсидії та компенсаційні заходи та про захисні заходи. Після вступу до СОТ Україна внесе зміни до своїх законодавчих актів щодо антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів для забезпечення повної відповідності відповідним положенням СОТ, у тому числі основним положенням щодо судового розгляду, положенням, які дозволяють участь іноземних підприємств, організацій та урядових органів, та повідомить СОТ про запроваджені зміни. Він також підтвердив, що після вступу до СОТ Україна повідомить та надасть до відповідних комітетів СОТ копії своїх законодавчих актів у цих сферах, у тому числі будь-яких нормативних актів з упровадження. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

B. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ

- Митні тарифи, збори та платежі за надані послуги, застосування внутрішніх податків до експорту та мінімальні експортні ціни

228. Представник України повідомив, що ставки експортних митних тарифів визначаються Законом України від 7 травня 1996 р. N 180/96-ВР "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину", Законом України від 10 вересня 1999 р. N 1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" зі змінами й доповненнями, унесеними Законом України від 21 червня 2001 р. N 2555-III, а також Законом України від 24 жовтня 2002 р. N 216-IV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів". Види продукції та відповідні чинні ставки митного тарифу наведено в табл. 20 (a).

229. Деякі члени Робочої групи заявили, що експортні митні тарифи України є надто високими, наслідком чого є значне викривлення стану торгівлі, а в деяких випадках це взагалі робить торгівлю неможливою. Член Робочої групи висловив окрему стурбованість стосовно експорту брухту чорних металів. Інший член Робочої групи зазначив, що, як виявилося, Україна застосовує пов'язаний з торгівлею інвестиційний захід у розумінні підпункту "c" пункту 2 додатку до Угоди про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи шляхом звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарських виробників залежно від виробництва певної сільськогосподарської товарної продукції. Цей член Робочої групи зазначив, що очікується, що Україна забезпечить дотримання своїх майбутніх зобов'язань за Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Україні також поставили вимогу далі продовжувати поступове скасування своїх експортних митних тарифів з тим, щоб до моменту вступу України до СОТ зовсім їх ліквідувати, що дозволить Україні взяти на себе зобов'язання не справляти експортне мито, коли вона вже буде членом СОТ. Окремі країни-члени, що розвиваються, навпаки мають дуже позитивне ставлення до застосування експортного мита як до інструменту стимулювання розвитку. Інші члени відзначили, що застосування експортного мита не відповідає правилам СОТ.

230. У відповідь представник України зазначив, що експортні мита самі по собі відповідають Угодам СОТ, але визнав, що високе експортне мито може становити перешкоду торгівлі й, таким чином, потребує зниження. Експортне мито на насіння олійних культур призвело до кращого використання виробничих потужностей з переробки насіння й збільшення обсягів вітчизняного виробництва олії, маргарину, спеціальних жирів та майонезу. Стосовно живої худоби та шкіряної сировини, він зазначив, що споживання м'яса та м'ясної продукції в Україні відчутно скоротилося протягом дев'яностих років, на шкоду вітчизняним виробникам. Запровадження експортного мита на сирі шкіри призвело до відчутного поліпшення структури українського експорту сирих шкір. Україна визнала негативний вплив експортного мита на інвестиції та двосторонню торгівлю.

231. Стосовно висловленої членом Робочої групи стурбованості щодо інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею, він наголосив, що сільськогосподарським виробникам, які є юридичними особами, дозволено експортувати живу худобу (як передбачено в Законі України від 7 травня 1996 року N 180/96-ВР), за винятком молодих тварин вагою 350 кг і менше, та шкіряну сировину власного виробництва без сплати експортного мита.

232. Стосовно специфічних ставок експортного мита, він підтвердив, що відповідно до Закону України від 7 липня 2005 року N 2773-IV "Про внесення змін до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур", Закону України від 16 листопада 2006 р. N 356-V "Про внесення змін до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину", Закону України від 30 листопада 2006 р. N 400-V "Про внесення змін до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів" та Закону України від 13 грудня 2006 р. N 441-V "Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням" передбачається застосування нових ставок експортного мита з дати вступу України до СОТ. Зокрема, (i) мито на експорт насіння олійних культур буде зменшено на дату вступу до СОТ до 16 %, а потім до 10 %, на один відсоток щороку; (ii) мито на експорт "великої рогатої худоби живої" та "баранів та овець живих" буде зменшено на дату вступу до СОТ до 50 % і потім до 10 % шляхом п'ятивідсоткових скорочень щороку; (iii) мито на експорт шкіри (великої рогатої худоби, овець та свиней) буде зменшено з 30 до 20 % шляхом щорічного скорочення на один відсоток; (iv) експортне мито на відходи й брухт чорних металів буде зменшено до 10 євро за тону протягом шестирічного періоду, починаючи з дати вступу до СОТ, а також (v) експортне мито на брухт кольорових металів буде зменшено до 15 %. Детальний графік зменшення зазначених ставок наведено в табл. 20(b).

233. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Україна також установила мінімальні "індикативні" експортні ціни на широке коло товарів, і поставили вимогу, щоб Україна пояснила, чому цей захід не можна розглядати як обмеження експорту або як такий, що стосується обмежень експорту. У члена Робочої групи виникло запитання стосовно відсутності впливу мінімальних експортних цін на штучно низькі внутрішні ціни на експортні товари. Цей член Робочої групи також зазначив, що ці мінімальні експортні ціни не відповідають статті XI ГАТТ 1994 року. Інший член Робочої групи зазначив, що товари, які підпадають під мінімальні "індикативні" ціни, також підпадають під дію вимог про реєстрацію експортних контрактів, і попросив надати обґрунтування такого заходу.

234. Представник України відповів, що Указ Президента від 10 лютого 1996 р. N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" установив мінімальні індикативні ціни для українського експорту (визнавши таким, що втратив чинність, Указ Президента від 18 листопада 1994 р. N 691/94). У Господарському кодексі від 16 січня 2003 р. N 436-IV, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, збережено юридичну базу для встановлення індикативних цін (пункт 4 статті 189). Крім того, стаття 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зазначає, що застосування індикативних цін на імпорт і експорт може мати місце у відповідь на дискримінаційні або недружні кроки інших країн, митних союзів або економічних угрупувань. Україна не застосовуватиме таких заходів за винятком умов, оговорених в Угоді.

235. Індикативні ціни встановлюються для українського експорту з урахуванням (i) квот або ліцензування в країні-імпортері - з метою забезпечення продажу українського експорту за прогнозованою ринковою ціною, яка існує на іноземному ринку, та уникнення накладення обмежувальних заходів; (ii) "спеціальних режимів", тобто цінових зобов'язань України для того, щоб дозволити призупинення антидемпінгових розслідувань, які впливають на український експорт; (iii) спеціальних процедур імпорту, які діють в Україні, тобто процедур міжнародних торгів або аналогічних їм процедур та режиму попередніх імпортних депозитів, що вносяться в банки, як передбачено статтею 19 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"; (iv) спеціальних процедур згідно зі статтею 20 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"; (v) антидемпінгових заходів на іноземних ринках для забезпечення встановлення українськими виробниками цін на рівні, що відповідає прогнозованій ціні, яка існує на експортному ринку; (vi) вимог, що випливають з міжнародних зобов'язань України - наприклад, Угоди про призупинення антидемпінгового розслідування стосовно певних видів металевого прокату з вуглецевої сталі. Він додав, що спеціальні імпортні процедури, які описано в пункті (iii) вище, не застосовуються в Україні й зазначив, що новий проект Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" не передбачає будь-яких таких імпортних процедур. Виробники, оптові постачальники та переробні підприємства мають право продавати власну продукцію експортерам за будь-якою ціною, у тому числі за цінами, нижчими за індикативні. Він підтвердив, що перелік випадків застосування мінімальних індикативних цін, як зазначено в цьому пункті, є виключним.

236. На його погляд стаття XI:1 не стосується обмежень, які тимчасово застосовуються з метою попередження критичного дефіциту товарів, що мають вагоме значення для експортуючої країни. Міністерство економіки встановило індикативні ціни на підставі аналітичних даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформу), а також митних, фіскальних і статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших організацій та інститутів. Індикативні ціни було встановлено після проведення консультацій з ведучими експортерами. Він зазначив, що мінімальні індикативні ціни не мали на меті встановлення низьких внутрішніх цін на експорт, тому що такі ціни не стосувалися торгівлі на внутрішньому ринку. Індикативні експортні ціни гарантують продаж продукції, яку вироблено в Україні, за орієнтовно встановленою вартістю для ринку призначення. З причини того, що продавці товарів, які мають певне значення для України, не завжди встановлюють ціни на рівні середніх ринкових цін, саме на них можуть розповсюджуватися заходи з обмеження, що застосовуються до імпортерів. Індикативні експортні ціни встановлено з метою уникнення застосування обмежувальних заходів у торгівлі проти експортерів з України, і в той саме час зберігаючи ринки збуту для національного виробника. Конкретно індикативні ціни на феросиліцій, феросилікохром, феросилікомагній, карбамід, листову сталь, товстолистовий прокат, аміак та арматуру для залізобетону було пов'язано з антидемпінговими заходами іноземних торгових партнерів у той час, коли індикативні ціни на сільськогосподарську продукцію було встановлено для запобігання зниженню митної вартості та забезпечення ефективного запровадження експортного мита в Україні. Він додав, що індикативні експортні ціни застосовувалися лише у разі необхідності. Мінімальні індикативні ціни, чинні у червні 2007 року, надано в табл. 21. Мінімальні індикативні ціни переглядаються щомісяця, а інформацію про поточний рівень цін можна знайти на веб-сайті www.me.gov.ua.

237. Що стосується реєстрації експортних контрактів, він зазначив, що не всі товари, стосовно яких вимагається така реєстрація, підпадали під індикативні ціни. Указ Президента N 1003/2005 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", яким скасовується вимога стосовно реєстрації, набрав чинності 12 липня 2005 року. Таким чином, в Україні більше не діють вимоги стосовно реєстрації експортних контрактів.

238. Член Робочої групи зазначив, що система мінімальних індикативних експортних цін накладає на експортера тягар обґрунтування того, чому товари повинні продаватися за ціною, яка не співпадає із застосовуваною індикативною ціною. Таким чином, товари не можуть експортуватися у разі, коли державні органи не погодяться з обґрунтуванням експортера. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Україні слід скасувати мінімальні експортні ціни (або вимоги стосовно дозволу на експортні ціни, які не відповідають мінімальним індикативним цінам) до дати свого вступу до СОТ, а також узяти зобов'язання не застосовувати мінімальні експортні ціни й не повертатися до них після дати вступу, таким чином забезпечуючи дотримання статті 4 Угоди про сільське господарство й статті XI:1 ГАТТ 1994 року.

239. Деякі члени Робочої групи висловили побажання, щоб Україна провела двосторонні переговори стосовно зменшення експортного мита на брухт чорних та кольорових металів у контексті вступу до СОТ. На їхню думку, результати таких переговорів стануть частиною балансу зобов'язань та поступок, які візьме на себе Україна для вступу до СОТ. Ці Члени наголосили, що, якщо згодом Україна підніме ставки експортного мита вище рівню, якого вона зобов'язалася дотримуватися, то це призведе до порушення балансу поступок, установлених під час двосторонніх та багатосторонніх переговорів про вступ до СОТ, і ці Члени матимуть право вживати належних заходів для відновлення рівноваги поступок. Деякі інші Члени заявили, що це не упереджує їхнього погляду стосовно статусу та легальності експортного мита в контексті угод СОТ.

240. Представник України підтвердив, що на сьогодні експортні мита застосовуються виключно до товарів, перелічених у табл. 20(a). Він також підтвердив, що Україна буде зменшувати експортні мита відповідно до зв'язаних ставок, які містяться в табл. 20 (b). Він також підтвердив, що стосовно цих товарів Україна не буде ні збільшувати експортні мита, ні вживати будь-яких заходів, що мають еквівалентний ефект, якщо це не буде виправдано виключенням згідно з Угодою СОТ. Він також підтвердив, що існуючі ставки мита й будь-які зміни в застосуванні їх будуть оприлюднюватися в офіційному виданні. Представник України також підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна не буде застосовувати будь-яких обов'язкових мінімальних експортних цін. Робоча група прийняла ці зобов'язання до уваги. Робоча група погодилася що ці зобов'язання не вносять змін у тлумачення Угоди ГАТТ 1994 року й не впливають на права та зобов'язання інших країн-членів, виходячи з положень із застосування експортних мит, які є заходами, що відповідають ГАТТ 1994 року.

- Обмеження експорту

241. Представник України зазначив, що Закон України від 16 квітня 1991 р. N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" дозволяє запроваджувати кількісні обмеження експорту i) у випадку значної нестійкості внутрішнього ринку, зокрема стосовно сільськогосподарської продукції, риби й рибної продукції, харчових продуктів і промислових товарів першої необхідності, а також інших товарів, життєво важливих для України; ii) для охорони життя людей, тваринного або рослинного життя або здоров'я, суспільної моралі, природного середовища, національних художніх, історичних або археологічних скарбів, або національної безпеки; iii) експорту дорогоцінних металів, за винятком банківських металів (табл. 22(b)); iv) для захисту інтелектуальної власності, у тому числі патентів, товарних знаків і авторських прав; v) з метою забезпечення дотримання Україною своїх зобов'язань за міжнародними угодами, або vi) в рамках захисних заходів. На його думку, ці положення відповідають ситуаціям, які передбачено в статтях XI, XIX, XX і XXI ГАТТ 1994 року та в Угоді ТРІПС.

242. Він додав, що Україна головним чином регулює експорт шляхом справляння мита за експорт певної продукції, як уже зазначалося вище. Крім того, Україна заборонила експорт брухту кольорових металів згідно із Законом від 5 травня 1999 р. N 619-XIV "Про металобрухт" (табл. 22(a)). Він ще раз підкреслив, що стаття XI:1 ГАТТ 1994 року не стосується заборони чи обмежень експорту, запроваджених тимчасово для запобігання серйозній нестачі продукції, яка є вкрай важливою для країни-експортера. Експорт брухту металів української військової техніки, а також експорт зібраних компонентів (складових) машин, кораблів, суден, військового обладнання та залізничного рухомого складу не дозволяється з причин державної безпеки. Складові (компоненти) в розібраному стані можуть, однак, експортуватися як брухт. Він підтвердив, що в Україні відсутня будь-яка заборона на експорт мідної руди. Стаття 9 Закону "Про металобрухт" забороняє експорт металобрухту кольорових металів, головним чином продукції металургії у формі злитків, блоків, пластин та іншої продукції у формі напівфабрикатів чорнової міді (у тому числі анодів), а також металобрухту, отриманого в результаті демонтажу військової техніки. Він додав, що зараз існують добровільні експортні обмеження, які впливають на вивезення металопродукції. Ці заходи буде скасовано після вступу до СОТ, як зазначено в табл. 22 (d).

243. Представник України сказав, що ліцензуванню підлягає діяльність з експорту наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів, дисків для лазерних систем зчитування та обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування, а також полікарбонату для виробництва оптичних пристроїв для зберігання інформації, криптографічних систем та засобів криптографічного захисту, а також голографічних захисних елементів (табл. 10(a)). До товарів, які підлягають ліцензуванню експорту, уключено i) дорогоцінні метали; ii) певні види металевого прокату з вуглецевої сталі, гарячий прокат без електролітичного або іншого металевого покриття, не у валках, завширшки понад 150 мм, що поставляються до США; iii) деякі види металевого прокату, у сплавах та чистого, та деякі види довгих сталевих продуктів, що поставляються до країн ЄС; iv) нафта та природний газ українського походження; v) оптичні полікарбонати для виробництва дисків для лазерних систем зчитування, обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування; vi) товари, які можуть містити озоноруйнівні речовини та ввозяться в аерозольній тарі; vii) товари, які можуть містити озоноруйнівні речовини, а також viii) озоноруйнівні речовини. Для деяких із цих товарів і продукції від експортера також вимагається отримання попереднього погодження з відповідним державним органом. Крім того, залежно від потреб у брухті чорних металів Кабінет Міністрів може встановлювати обмеження на його експорт. Дорогоцінні метали також є предметом експортної ліцензії. Він додав, що дотепер не видавалися ліцензії на експорт золота та срібла, оскільки не подавалися заяви на видачу їх. Щодо заходів з контролю експорту, перелічених в пунктах ii) та iii) їх запроваджено згідно з міжнародними договорами України, укладеними з торговими партнерами і буде скасовано після припинення дії цих договорів. Ліцензування експорту не має обмежувального характеру та застосовується для цілей експортного контролю. Кількісні експортні обмеження та вимоги щодо ліцензування експорту перелічено в табл. 22 (a - d) та 23 (a - b).

244. Стосовно обмеження експорту дорогоцінних металів, сплавів та каміння, деякі члени Робочої групи висловили сумнів, що заходи щодо золота та срібла, а ще менше до інших дорогоцінних металів та коштовного каміння, є важливими заходами валютного контролю в Україні. У зв'язку з цим Україну попросили скасувати вимоги щодо попереднього погодження та подальшого ліцензування експорту цих товарів.

245. Представник України відповів, що відповідно до Закону України від 16 листопада 2006 р. N 360-V "Про внесення змін до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі заходи, зазначені в табл. 22(b), крім тих, що стосуються золота і срібла, було скасовано.

246. Деякі члени Робочої групи висловили бажання отримати повну інформацію про те, на якій основі Україна вирішує, що має місце серйозна нестача продукції, яка є вкрай важливою для України. Україна має також надати детальний опис заходів, до яких вона вдається щодо вітчизняних виробників (щоб обґрунтувати заходи згідно з пунктом "g" статті XX), та будь-яких існуючих стабілізаційних планів Уряду (щоб обґрунтувати заходи згідно з пунктом "i" статті XX). Якщо таких обґрунтувань бракує, Україні доведеться скасувати свої експортні обмеження щодо кольорових металів та металевого брухту до дати вступу. Деякі члени Робочої групи зазначили, що заборона на експорт кольорових металів діє вже 5 років, і вважають, що це не відповідає принципам СОТ. Більш того, Уряд України призупинив видачу ліцензій для чорних металів у лютому 2004 року, таким чином фактично блокуючи експорт брухту. Член Робочої групи попросив Україну скасувати Кабінетом Міністрів - до вступу до СОТ - положення про встановлення обмежень на експорт брухту чорних металів залежно від потреби в ньому. Член Робочої групи наголосив на необхідності скасування всіх інших заборон на експорт металобрухту та мідних руд - у тому числі металобрухту військової техніки - до дати вступу до СОТ, незалежно від того, чи призначався він для переробки за кордоном з наступним увезенням в Україну. Член Робочої групи зазначив, що у випадку заміни заборони експорту брухту кольорових металів на експортне мито розмір такого мита не повинен бути надмірно високим і складати частину графіку України щодо поступового скасування всіх експортних мит.

247. Представник України відповів, що брухту кольорових металів, який є сировиною для металургійної промисловості України, вкрай бракує. Україна не має інших вітчизняних джерел сировини, коли йдеться про більшість кольорових металів. Він зазначив, що всі експортні контракти на брухт металів підлягали реєстрації згідно із Законом "Про металобрухт". Експорт брухту чорних металів з України не призупинявся, але в лютому 2004 року зареєстровані та діючі експортні контракти на брухт чорних металів було перереєстровано. Експорт брухту металу з України в 2004 році в середньому становив 2450000 тон. Він заявив, що обмежень, які б застосовувалися до експорту брухту чорних металів, відсутні, крім вивізного (експортного) мита в розмірі 30 євро за тону, яке підлягає поступовій лібералізації згідно з табл. 20(b). Представник України підтвердив, що Закон України від 30 листопада 2006 р. N 400-V "Про внесення змін до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів" передбачає скасування заборони експорту брухту чорних металів в якості давальницької сировини та скасування заборони експорту брухту кольорових металів (натомість буде запроваджено експортне мито). Він заявив, що Україна скасує заборону на експорт брухту кольорових металів до дати вступу до СОТ і планує замінити її експортним митом, як зазначено в табл. 20(b).

248. Посилаючися на режим квотування експорту цукру, член Робочої групи відзначив, що існування квоти B на цукор є, на його думку, обмеженням, що визначає, в якому обсязі цукор має експортуватися, впливаючи при цьому й на місце призначення експорту. Оскільки це не відповідає статтям XI та I ГАТТ 1994 року, Україну попросили скасувати квоту B до дати вступу до СОТ і, відповідно, скасувати Закон України від 17 червня 1999 р. N 758-XIV "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".

249. Представник України відповів, що квота A визначає виробництво рафінованого цукру, що повинен реалізовуватися на внутрішньому ринку в той час, коли квота B поширюється на поставки цукру за межі України згідно з міжнародними контрактами. Після виконання своїх зобов'язань за квотами A та B власники цукру (суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність на цукровому ринку) можуть безперешкодно визначати обсяги цукру для експорту (C квота). Розмір квоти A на період з 1 вересня 2005 року по 1 вересня 2006 року був визначений Урядом на рівні 1790 тисяч тон. Він зазначив, що Законом України від 30 листопада 2006 року N 403-V квоти B та C було скасовано (див. розділ "Політика у галузі сільського господарства").

250. Член Робочої групи попросив представника України пояснити рішення Уряду щодо запровадження експортних квот та ліцензій на експорт пшениці, кукурудзи та ячменю з України. Раптове запровадження зазначених заходів істотно зашкодило торгівлі. Цей член Робочої групи також зазначив, що після запровадження експортних ліцензій адміністрування квот призвело до призупинення торгівлі та псування зерна в портах. Цей член Робочої групи не знайшов жодних доказів нестачі зазначених товарів (ні на цей час, ні в майбутньому) на вітчизняному ринку України. Він не побачив підстав, передбачених правилами СОТ, для застосування цих заходів, тому попросив Уряд України терміново припинити їхнє застосування.

251. У відповідь представник України сказав, що для попередження негативних тенденцій та зважаючи на обсяги оптової торгівлі зерном у 2006 - 2007 роках Кабінет Міністрів установив експортні квоти на пшеницю (і суміш пшениці та жита) у розмірі 3000 тон; на ячмінь - 600000 тон, на кукурудзу - 500000 тон, а також квоту на експорт жита в розмірі 3000 тон. На його думку, зазначені квоти запроваджено відповідно до статті XI ГАТТ 1994 року. Це є тимчасовими заходами, і тому їх не було включено до сукупного обсягу експортних квот на 2007 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2007 р. N 290 було скасовано експортні квоти на ячмінь та кукурудзу, що дозволить поновити експорт цих видів зерна. Він додав, що квоти на експорт пшениці буде скасовано до дати вступу до СОТ.

252. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Україна, здається, застосовує платежі за отримання ліцензії на експорт на підставі доходу, отриманого в Україні, або як відсоток вартості угоди у той час, коли стаття VIII ГАТТ 1994 року передбачає, що всі платежі та збори, які стосуються імпорту або експорту, повинні обмежуватися приблизною вартістю наданих послуг. Україну попросили описати дії, які вживаються з метою забезпечення дотримання статті VIII ГАТТ до часу вступу до СОТ у частині платежів та зборів, які стягуються в Україні.

253. Представник України визнав, що збір за експортну ліцензію складав 0,1 % вартості експортного контракту. Він також зазначив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 1998 р. N 285 збір за митне оформлення експорту металобрухту й брухту чорних та кольорових металів був у 5 разів вищим за звичайний збір, який справляється за митне оформлення таких угод. Додатковий збір за митне оформлення брухту металів було скасовано з 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 27 листопада 2003 р. N 1344-IV та постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. N 1995. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. N 362 "Про встановлення розміру збору за видачу експортних (імпортних) ліцензій" було скасовано адвалерну плату за ліцензію та запроваджено плату за експортні та імпортні ліцензії, розмір якої залежить від вартості послуг, що надаються.

254. Деякі члени Робочої групи висловили прохання, щоб Україна до моменту вступу скасувала несумісні з політикою СОТ положення законодавства стосовно експорту живих тварин, шкір великої та дрібної худоби, брухту кольорових металів і соняшникового насіння й узяла на себе зобов'язання не застосовувати будь-яких подібних обмежень експорту й не вдаватися до них після вступу, забезпечивши тим самим виконання вимог статті XI:1 ГАТТ 1994 року та, зважаючи на можливий дискримінаційний ефект таких обмежень стосовно імпортованої продукції, дотримання вимог статті III:4 ГАТТ 1994 року та статті 4 Угоди про сільське господарство.

255. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ вимоги щодо ліцензування експорту й інші експортні обмеження та контроль, що перелічено в табл. 22(b) та пунктах 242, 243 та 250 цього Звіту, чи будь-які, що буде запроваджено в майбутньому, застосовуватимуться згідно з правилами СОТ, у тому числі з тими, що містяться в статтях XI, XVII, XX та XXI ГАТТ 1994 року. Він також підтвердив, що будь-які існуючі або майбутні платежі за експортні ліцензії відповідатимуть положенням статті VIII ГАТТ 1994 року. Заборону експорту брухту кольорових металів буде скасовано, й Україна скасує обмеження на експорт зерна, дорогоцінних металів та коштовного каміння, крім золота, срібла та діамантів з дати вступу до СОТ. Кількісні обмеження експорту, що застосовуються як засіб спрощення розрахунків у торгівлі, буде переглянуто й перероблено або скасовано згідно з вимогами СОТ. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

- Субсидування експорту

256. Представник України зазначив, що Україна не має жодних заходів із субсидування експорту.

257. У відповідь на запитання представник України зазначив, що митні пільги на деякі види сировини й товарів, що використовуються в процесі виробництва, застосовувалися лише в суднобудівельній галузі (і то лише для підприємств, які уклали контракти до 1 березня 2005 року). Однак усі подібні пільги, що надавалися кораблебудівній промисловості, було скасовано 1 січня 2007 року (за винятком пільгової ставки податку на землю, яка буде поступово скасовуватися до 1 січня 2008 року та програм підтримки надання кредитів та відстрочень сплати податку на прибутки доти, доки не надійшла проплата, - обидві буде скасовано 1 січня 2012 року). Він наголосив, що ці пільги не були пов'язані з експортом та додав, що Україна не застосовувала у зв'язку з цими пільгами жодних схем щодо утримання або відшкодування мита. Тому, з його погляду, Україна не надавала жодних недозволених субсидій у розумінні статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.

258. Зважаючи на те, що в загальному обсязі виробництва суднобудівної промисловості України частка експорту складає 76 %, член Робочої групи зазначив, що такий значний відсоток експорту вимагає розгляду, оскільки може бути наслідком субсидування цього сектору економіки. Деякі члени Робочої групи попросили Україну взяти зобов'язання скасувати з дати вступу до СОТ субсидії, у тому числі експортні субсидії, що підпадають під визначення заборонених субсидій відповідно до статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, і щоб Україна у майбутньому не запроваджувала таких заборонених субсидій, а фінансування експорту й інша політика стимулювання експорту здійснювалися відповідно до вимог угод СОТ.

259. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна скасує всі експортні субсидії в значенні пункту "a" статті 3.1 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. З цією метою Україна на момент вступу до СОТ скасує всі експортні субсидії та після вступу не здійснюватиме жодних платежів або виплат, не відмовлятиметься від надходжень та не надаватиме жодних інших переваг за такими програмами. Це зобов'язання охоплює субсидії, що надаються на всіх рівнях влади, і які залежать, за законом або фактично, від експортних показників та включають (але не обмежуються ними) будь-які подібні субсидії в суднобудівельній та автомобільній галузях. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

C. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА, ЩО ВПЛИВАЄ НА ЗОВНІШНЮ ТОРГІВЛЮ ТОВАРАМИ

- Промислова політика, у тому числі субсидії

260. Деякі члени Робочої групи попросили Україну надати інформацію про свої програми субсидування у несільськогосподарській сфері у форматі, який є прийнятним для членів СОТ, за Угодою про субсидії та компенсаційні заходи.

261. У відповідь представник України надав проект повідомлення про субсидії промисловості, що міститься в документі WT/ACC/UKR/116. Документ охоплює програми для спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технологічних парків, а також конкретні галузеві програми для рибної промисловості, суднобудування, виробництва автомобілів, літакобудування, космічної промисловості, вугледобувної промисловості та видавництва (книжок). Узагалі він зазначив, що в 2001 році було проведено списання податкового боргу всім неплатоспроможним підприємствам-боржникам. Такий захід був одноразовою акцією відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

262. Субсидії у вугледобувній галузі регулюються в рамках політики, передбаченої Гірничим законом України та Програмою реструктуризації галузі "Українське вугілля", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. N 1205. Мета субсидій - модернізація гірничої промисловості з відповідним зниженням виробничих витрат. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. N 182-р загальний рівень підтримки не може перевищувати 5 % витрат виробництва. Прямі субсидії сплачувалися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2003 р. N 1311 "Про затвердження Порядку надання і визначення обсягів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості продукції, а також будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу". Перед тим субсидії надавалися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1733 та від 6 січня 1999 р. N 26. Міністерство палива та енергетики затверджує виплати, які розподіляються Галузевою комісією в межах, визначених бюджетом. Комісія оцінює ефективність субсидій щомісячно й подає до Міністерства пропозицію стосовно зміни в обсягах підтримки на наступний бюджетний період. Дату закінчення програми субсидій для вугледобувної галузі не визначено.

263. Міністерство оцінює видобуток різних типів вугілля протягом року й спрямовує підтримку до тих типів вугілля, виробництво яких відстає від внутрішніх потреб. Підтримка надається вуглевидобувним підприємствам, які відповідають усім чотирьом визначеним критеріям, а саме: i) мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля; ii) неспроможні самостійно здійснювати цілеспрямовану модернізацію за рахунок власних коштів; iii) звітують про операційні втрати за останній фінансовий рік, а також iv) надали адекватну документацію на підтвердження фінансового стану підприємства. Підтримка надається на рівних підставах державним і приватним підприємствам. На прохання навести дані стосовно виробництва вугілля, експорту й обсягів підтримки він додав, що за перші дев'ять місяців 2003 року загальний обсяг видобутку вугілля досяг 44,6 мільйона тон, з них 1,1 мільйона тон було експортовано. Дві третини експортованого вугілля було видобуто шахтами, які не отримують державної підтримки у той час, коли ця підтримка дорівнювала приблизно 9 % собівартості видобутого вугілля тих субсидованих підприємств, які експортували вугілля.

264. Закон України від 18 листопада 1999 р. N 1242-XIV "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" (зі змінами та доповненнями) установив юридичні підстави для підтримки суднобудівної промисловості. Цей Закон передбачає надання субсидій у формі (i) відстрочок зі сплати податку, зокрема на суми авансових платежів отриманих від замовників суден, які включаються до валового прибутку й підлягають сплаті податку на прибуток лише в момент здачі судна замовнику, (ii) у формі звільнення від сплати податку на додану вартість і митного тарифу на імпортовані матеріали, устаткування й комплектуюче обладнання, якщо аналогічні товари не виробляються підприємствами на території України, (iii) у формі звільнення від сплати податку на землю, (iv) у формі нульової ставки податку на додану вартість під час оподаткування кінцевої продукції, а також (v) зменшення вартості кредитів, які надаються суднобудівній галузі. Кабінет Міністрів затверджує перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи підтримки, а також щорічний перелік виробів, на які поширюються звільнення від сплати податку на додану вартість і митного тарифу за результатами діяльності цих підприємств (див. WT/ACC/UKR/110/Add.2, додаток 9). Однак Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" призупинено звільнення від сплати ПДВ з імпортованих матеріалів, скорочено термін звільнення від сплати імпортного мита до 2007 року (замість 2012 року) та вводиться поступове скасування нульової ставки земельного податку до 1 січня 2008 року. Програми підтримки надання кредитів та відстрочень сплати податку на прибутки, поки не надійшла проплата, буде закінчено 1 січня 2012 року. Він додав, що останній контракт на будівництво судна за інвестиційною програмою перестав діяти 1 січня 2007 року. Детальну інформацію про обсяги та статус державної підтримки суднобудівної промисловості було надано в новій версії проекту повідомлення про промислові інвестиції в Україні, документ WT/ACC/UKR/116/Rev.1.

265. Закон України від 12 липня 2001 р. N 2660-III "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні" (зі змінами та доповненнями) визначає правові засади підтримки літакобудування. Податкові пільги включають в себе відстрочку зарахування суми авансових платежів та попередньої оплати, отриманих від замовників, до моменту здавання літака або кінцевої продукції замовнику, звільнення від сплати податку на землю, а також звільнення від оподаткування податком на додану вартість і сплати митного тарифу за імпортовані матеріали, обладнання й комплектуючі вироби за умови, якщо такі товари не виробляються на території України. Перелік товарів, на які поширюється звільнення від оподаткування податком на додану вартість та сплати митного тарифу, щороку затверджуються Кабінетом Міністрів. Однак Законом від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита з імпортованих матеріалів та запроваджено поступове скасування нульової ставки земельного податку до 1 січня 2008 року.

266. Закон України від 16 березня 2000 р. N 1559-III "Про державну підтримку космічної діяльності" визначає правові засади підтримки космічної галузі. Податкові пільги включали звільнення від сплати земельного податку, податку на додану вартість і ввізного мита на імпортні поставки, нульовий податок на додану вартість на продаж кінцевої продукції на внутрішньому ринку. Перелік товарів, на які поширюється звільнення від оподаткування податком на додану вартість, обсяги імпорту та порядок звільнення затверджуються Кабінетом Міністрів. Законом від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита з імпортованих матеріалів та з 1 січня 2008 року скасовується звільнення від сплати земельного податку.

267. Податкові пільги для галузі будівництва надаються на підставі Закону від 20 квітня 2000 р. N 1694-III "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд". Пільги пов'язані з ощадними житловими рахунками громадян та резервами банків для довгострокових депозитних заощаджень. Програма є чинною до 1 січня 2006 року. Однак звільнення від сплати ПДВ для операцій з надання уповноваженими банками послуг фідуціарного управління було призупинено на 2004 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Законом від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано норму щодо пільгового оподаткування холдингової компанії "Київміськбуд" з 31 березня 2005 року.

268. Субсидії галузі виробництва сталі надавалися в період з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року згідно із Законом України від 14 липня 1999 р. N 934-XIV "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України". Ця програма закінчилася, і протягом 2003 року субсидії не надавалися. Хімічна промисловість отримувала інвестиційні пільги до 1 січня 2003 року згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

269. Законодавство щодо політики в галузі виробництва добрив було тимчасовим і діяло впродовж перших шести місяців в 2004 році. Інформація щодо законодавчих актів, якими регулюється застосування заходів у цій сфері, надається в табл. 6.

270. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2007 р. N 182 було запроваджено механізм часткової компенсації ціни на мінеральні добрива місцевого виробництва, що поширюється на виробників сільськогосподарських культур на період з 1 лютого по 1 грудня 2007 року. Член Робочої групи вважав, що цей захід складає заборонену субсидію (місцевого змісту) та наполягав, щоб Україна скасувала цей захід до дати вступу. У відповідь представник України сказав, що з дати вступу Україна застосовуватиме механізм часткової компенсації ціни на мінеральні добрива без виконання вимоги стосовно використання добрива вітчизняного виробництва. Програму буде додано до державної підтримки в рамках "заходів бурштинової скрині" та внесено до Загальної програми заходів з державної підтримки України після її вступу до СОТ.

271. Деякі члени Робочої групи вважали, що податкові пільги, надані для автомобілебудівної промисловості, де-факто є дискримінацією, оскільки вони поширюються лише на двох виробників автомобілів. Вимога стосовно необхідності виготовлення продукції за правилом, за яким вимагається, щоб не менш 50 % вартості було додано в Україні, становить вимогу стосовно вмісту продукції місцевого виробництва, яка не відповідає статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи та статті III:5 ГАТТ 1994 року. На їхній погляд, ці заходи повинні бути приведені в повну відповідність з принципами СОТ під час вступу України до цієї організації.

272. Представник України відповів, що режим підтримки автомобільного сектору залежить від дати ухвалення інвестицій. Інвестиційні проекти, затверджені до 1 січня 2004 року, регулювалися Законом України від 19 вересня 1997 р. N 535/97-ВР "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" - він підтвердив, що вимогу до місцевого вмісту, що міститься в цьому Законі, було скасовано Законом України від 15 листопада 2001 р. N 2779-III "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України". Щодо підприємств, які здійснюють виробництво автомобілів, мотоциклів та запасних частин за інвестиційними проектами, затвердженими після 2004 року, то ці проекти регулюються Законом України від 18 березня 2004 р. N 1624-IV "Про розвиток автомобільної промисловості України". Пільги, що надавалися виробнику, який відповідав усім встановленим вимогам, уключали звільнення від сплати податку на імпорт товарів та компонентів, що використовувалися під час виробництва, модернізації та переобладнання виробничих приміщень, звільнення від податку на прибуток підприємств на суму реінвестованих прибутків та звільнення від сплати мита на імпорт сировини для виробництва автомобілів, мотоциклів та запасних частин, що походять з України. Транспортні засоби, вироблені в Україні, звільнялися від акцизного збору, якщо виробники виготовляли більш ніж 1000 одиниць на рік. Представник України визнав, що в Законі від 18 березня 2004 р. N 1624-IV містяться інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею, але зазначив, що Законом від 25 березня 2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасовано податкові пільги, надані виробникам автомобілів, та запроваджено однакові ставки акцизного збору на транспортні засоби вітчизняного виробництва та імпортовані. Було анульовано податкові пільги зі сплати податку на додану вартість, податку з прибутку підприємства та сплаті ввізного мита (у тому числі пільги щодо ПДВ для деяких видів внутрішніх витрат), наприклад, ті, які містяться в Законі від 18 березня 2004 р. N 1624-IV, та запроваджено поступове скасування нульової ставки податку на землю до 1 січня 2008 року. Положення статті 4 Закону "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні", на підставах яких надавалися пільги (вміст продукції місцевого виробництва), було відповідним чином анульовано в зв'язку з прийняттям Закону від 6 липня 2005 року "Про внесення змін до Закону України "Про розвиток автомобільної промисловості України", який гармонізує існуючі положення закону до вимог СОТ. Він зазначив, що в автомобільній галузі Україна не застосовує будь-яких субсидій, які є забороненими в розумінні пунктів "a" і "b" статті 3.1 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. Зведений перелік заходів, які мають стосуються автомобільної галузі, надано в табл. 24.

273. Деякі члени Робочої групи хотіли, щоб Україна взяла на себе зобов'язання з моменту вступу скасувати всі існуючі програми надання заборонених субсидій, у тому числі експортних субсидій та субсидій на заміну імпорту, що підпадають під визначення заборонених субсидій у статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, і не запроваджувати таких заборонених субсидій у майбутньому. Ці члени також хотіли, щоб Україна взяла на себе зобов'язання здійснювати політику у сфері фінансування експорту й інші заходи сприяння експорту у відповідності до вимог СОТ. Один із членів Робочої групи зазначив, що в зобов'язання Україна повинна включити забезпечення прозорості згідно з Угодою. Член Робочої групи попросив Україну підтвердити, що пільги із земельного податку не залежали від експорту або переважного використання вітчизняних товарів замість імпортованих.

274. У відповідь представник України підтвердив, що Україна погоджується з усіма аспектами статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, у тому числі із забороною субсидій, які залежать від експортних показників, так саме як і субсидій, пов'язаних з вимогою переважного використання вітчизняних товарів замість імпортних, як зазначено в пунктах "a" та "b" статті 3.1. Він підтвердив, що пільги із земельного податку не залежали від експорту або переважного використання вітчизняних товарів замість імпортних і що їх буде скасовано до 1 січня 2008 року. Він також зазначив, що Україна не застосовувала жодних заборонених субсидій.

275. Представник України підтвердив, що після вступу до СОТ буде забезпечено: для цілей застосування статей 1.2 та 2 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, - субсидії, що надаватимуться державним підприємствам (у тому числі державним торговельним підприємствам) уважатимуться адресними якщо, серед іншого, державні підприємства є основними отримувачами таких субсидій або якщо державні підприємства отримують непропорційно великі суми таких субсидій. Робоча група взяла до уваги це зобов'язання.

276. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна скасує всі експортні субсидії та субсидії, спрямовані на заміщення імпорту, у значенні пунктів "a" та "b" статті 3.1 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. З цією метою Україна на момент вступу до СОТ припинить підтримку всіх існуючих програм експортних субсидій та субсидій, спрямованих на заміщення імпорту, та після вступу до СОТ не здійснюватиме жодних платежів або виплат, не відмовлятиметься від надходжень та не надаватиме жодних інших вигод за такими програмами. Це зобов'язання охоплює субсидії, які надаються на всіх рівнях влади та які залежать, за законом або фактично, від експортних показників чи від переважного використання вітчизняних товарів порівняно з імпортними, і включають (але не обмежуються ними) будь-які подібні субсидії в суднобудівельній та автомобільній галузях, та компенсацію, яка сплачується за використання вітчизняних добрив. Він підтвердив, що до дати вступу повідомлення про субсидії відповідно до статті 25 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, має бути подане до Комітету з питань субсидій та компенсаційних заходів. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

- Технічні бар'єри в торгівлі

277. Представник України зазначив, що основні закони, які регулюють питання стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності - це Закони від 17 травня 2001 р. N 2408-III "Про стандартизацію", від 17 травня 2001 р. N 2406-III "Про підтвердження відповідності", від 17 травня 2001 р. N 2407-III "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та від 11 лютого 1998 р. N 113/98-ВР "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також стосовно обов'язкової сертифікації продукції Закони "Про захист прав споживачів", "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", "Про охорону праці", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про зв'язок", "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" та "Про туризм". Верховна Рада України прийняла Закон від 15 червня 2004 р. N 1765-IV "Про внесення змін до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Унесені зміни головним чином запроваджують сучасні міжнародні технології та принципи в галузі метрології. Закон України "Про ветеринарну медицину", Декрети Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" та "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення", так само як і новий Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" було змінено з метою усунення дублювання наглядових і контрольних функцій у центральних органах виконавчої влади. Він додав, що Законом України від 1 грудня 2005 р. N 3164-IV "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" було внесено зміни до Законів "Про підтвердження відповідності" та "Про стандартизацію". Цей Закон було спрямовано на приведення українського законодавства у відповідність до всіх принципових положень Угоди про технічні бар'єри в торгівлі, і він набрав чинності 11 січня 2006 року. Він зазначив, що Закон України від 1 грудня 2005 року N 3164-IV "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" не заміняє Законів України "Про підтвердження відповідності" та "Про стандартизацію", і всі три закони треба розглядати разом.

278. Виробники несуть відповідальність за маркування своєї продукції (крім продуктів харчування, які регулюються Законом "Про безпечність та якість харчових продуктів"), і імпортована продукція, що не відповідає вимогам маркування, не може продаватися в Україні. Такі вимоги передбачено Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Департамент захисту прав споживачів при Державному комітеті України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) здійснює нагляд за дотриманням вимог до маркування через вибіркові перевірки на рівні роздрібної торгівлі.

279. Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) є центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації і технічного регулювання, а також спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері оцінки відповідності. Комітет розробляє й упроваджує політику України в цих сферах. Законом від 31 травня 2007 р. N 1107-V внесено зміни до Закону від 1 грудня 2005 року N 3164-IV з метою уточнення того, що надано пріоритет відповідним міжнародним стандартам як основі для власних українських стандартів, технічних регламентів і пов'язаних з ними процедур оцінки відповідності. Він зазначив, що із 1314 прийнятих протягом 2001 - 2003 років національних стандартів близько 80 % є ідентичними міжнародним стандартам. Загалом станом на квітень 2006 року були чинними більше 3100 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними, і за його підрахунками, необхідно гармонізувати з міжнародними стандартами більше ніж 8000 стандартів.

280. Представник України підтвердив, що, з дати вступу до СОТ, Україна надаватиме пріоритет використанню міжнародних (над регіональними та національними стандартами інших країн) стандартів, вказівок та рекомендацій як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності. Робоча групи взяла до уваги це зобов'язання.

281. Стосовно технічних регламентів та оцінки відповідності представник України зазначив, що в Україні функціонує система державної сертифікації (УкрСЕПРО), в якій встановлено шість схем сертифікації, а саме: i) сертифікацію одиничного виробу; ii) сертифікація партії продукції (виробів); iii) сертифікацію продукції, яка виготовляється серійно; iv) сертифікацію продукції з обстеженням (інспекцією) виробництва; v) сертифікацію продукції з атестацією виробництва, або vi) сертифікацію продукції з оцінкою системи якості або сертифікацією системи якості. Державний Комітет затвердив перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, наказом від 1 лютого 2005 року N 28. Товари включалися до цього переліку на основі оцінки їхнього ризику для здоров'я та безпеки людей і тварин, а також навколишнього середовища. Товари з переліку не підпадали під технічні регламенти, але відразу після розробки відповідних технічних регламентів відповідні товари буде усунуто з переліку. Чинний перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, наведено в табл. 25(a). Сфера обов'язкової сертифікації в Україні поступово скорочується в міру того, як Україна переглядатиме свої правила згідно з міжнародними стандартами, нормативами та рекомендаціями. У відповідь на прохання переглянути перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації (з метою вилучення з нього продукції з низьким рівнем ризику, наприклад бобів какао та кави, смаженої та меленої кави, порошкоподібних смакових добавок), він зазначив, що у 2002 році з різних розділів цього переліку вилучено 30 категорій продукції, які становлять низький ризик для споживача, і Україна продовжує переглядати перелік з метою вилучення іншої продукції з низьким ризиком. Так, відповідно до наказів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (від 14 липня 2005 р. N 171 та від 29 січня 2007 р. N 6) з переліку було вилучено додаткові 28 категорій (підкатегорій) продукції, які становлять низький ризик. Він зазначив, що Україна не буде звертатися до обов'язкової сертифікації, якщо передбачені законом цілі можуть бути досягнуті менш обмежувальними для торгівлі засобами. Перелік продукції, для якої відповідність може бути підтверджено шляхом декларування відповідності, наведено в табл. 25(b).

282. Окремі члени Робочої групи зазначили наявність вимог стосовно багаторазової перевірки різними державними органами внаслідок одночасної дії декількох технічних регламентів, що ґрунтуються на національних, регіональних та міжнародних стандартах, які є обов'язковими до виконання в Україні. Ці члени Робочої групи попросили Україну надати інформацію про зусилля, які докладаються для вирішення цієї проблеми та зменшення кількості необхідних тестувань і перевірок. У відповідь представник України сказав, що відповідні зміни було внесено до законодавства з метою усунення дублювання контролюючих і наглядових функцій центральних органів виконавчої влади. Він підтвердив, що більше не існує дублювання вимог щодо проведення тестування на відповідність національним, регіональним та міжнародним технічним регламентам, і що на кожний вид продукції, що підлягає обов'язковому тестуванню, існує лише один технічний регламент. На прохання дати посилання на нормативно-правовий акт, яким було розмежовано компетенцію центральних органів виконавчої влади, він указав на статті 14, 15 та 17 Закону України від 1 грудня 2005 року N 3164-IV. Він відзначив, що в цих статтях наведено виключний перелік органів виконавчої влади, які уповноважені затверджувати технічні регламенти, у тому числі які визначають процедуру оцінки відповідності; місцеві органи влади не включено до цього списку. Він також зазначив, що Україна на цей час не має наміру запроваджувати будь-які нові стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, але у разі розгляду таких технічних регламентів та пов'язаних процедур оцінки відповідності про них буде зроблено відповідні повідомлення у формі проекту до СОТ, щоб члени СОТ могли надати свої коментарі.

283. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Міністерство аграрної політики запровадило технічні регламенти та попросили Україну надати інформацію про такі технічні регламенти, зокрема про державні стандарти, якими встановлюється строк придатності для імпортованої рибної продукції. Україна також запровадила нові обмеження щодо порту ввезення рибної продукції, які, здається, суперечать прийнятим міжнародним нормам.

284. Представник України підтвердив, що у минулому Міністерство аграрної політики могло запроваджувати технічні регламенти відповідно до Закону України від 17 травня 2001 р. N 2408-III "Про стандартизацію". Він додав, що згідно з новим Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" до Закону України "Про стандартизацію" було внесено зміни. На сьогодні технічні регламенти можуть прийматися лише Кабінетом Міністрів. Рибні продукти підлягають технічному регулюванню відповідно до Державного стандарту (ДСТУ) 1168-86, який зобов'язує встановлювати на рибопродукти строк придатності від 4 місяців до 1 року. Рибна продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам до строку придатності, не може реалізовуватися на території України. Він зазначив, що ця вимога поширюється однаковою мірою як на вітчизняну, так і на імпортовану продукцію. Він додав, що згідно із Законом України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" для імпортованої продукції строк споживання, установлений виробником, буде прийнято, якщо державна санітарно-епідеміологічна експертиза дійде тих самих висновків. Якщо імпортна рибна продукція потрапляє на український кордон, ветеринарний інспектор перевіряє, чи визначений виробником термін придатності перевищує вимоги українських стандартів і, якщо це так, ставить штамп на продукції з українським стандартним строком придатності. Органи державної влади мають на меті узгодити строк зберігання та строк придатності для рибної продукції відповідно до міжнародних вимог шляхом внесення змін до Державного стандарту (ДСТУ) 1168-86. Він заперечив, що Україна запровадила нові вимоги або прикордонні заходи під час ввезення продуктів харчування, сільськогосподарської або рибної продукції.

285. Представник України підтвердив, що Україна переглянула власні вимоги щодо строку зберігання, у результаті чого Уряд України розпочав процес затвердження змін до українських технічних регламентів стосовно вимог до строку зберігання риби з метою приведення їх у відповідність до рекомендацій "Кодекс Аліментаріус" щодо маркування фасованих рибопродуктів. Після впровадження доопрацьованих технічних регламентів попередні технічні регламенти, які встановлюють обмеження на строк зберігання, буде скасовано, та вони не можуть застосовуватися в подальшому. Крім того, Україна погодиться перейти на використання дат "використати до: (реалізувати до:)", які мають визначатися лише виробником. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

286. Деякі члени Робочої групи висловили своє задоволення щодо кроків, зроблених Україною у напрямі приведення технічних регламентів, стандартів та процедури оцінки відповідності у відповідність до зобов'язань СОТ, хоча Україні також нагадали, що прийняття регіональних стандартів, технічних регламентів або процедур оцінки відповідності не обов'язково означатиме дотримання вимог Угоди СОТ ТБТ. Один із членів Робочої групи нагадав, що в пункті 22 звіту Комітету по ТБТ четвертого трирічного перегляду діяльності та впровадження Угоди про Технічні бар'єри в торгівлі зазначалося, що "при підготовці, прийнятті та використанні процедур оцінки відповідності, Комітет знов наполягає на важливості виконання положень статей з 5 по 9, 11 та 12, які представляють зобов'язання щодо, між іншим, відсутності дискримінації, зайвих бар'єрів в торгівлі, щодо використання міжнародних стандартів, правил або рекомендацій, та прозорості". Деякі члени Робочої групи вказали, що виробникам треба надати можливість вибору серед різних процедур оцінки відповідності залежно від рівня ризику для споживачів, робітників та інших, у тому числі вибору декларації виробника для продукції з рівнем ризику від низького до помірного. Україну попросили вказати максимальний строк, що вимагається для здійснення процедури оцінки відповідності, а також для встановлення та публікації ставок платежів за оцінку відповідності, пропорційних наданим послугам. Деякі члени Робочої групи також зазначили, що статті 10 і 12 Закону України "Про підтвердження відповідності" обмежують акредитацію органів оцінки відповідності резидентами України. Член Робочої групи заявив, що Україна не надає можливості проводити оцінку відповідності органам з оцінки відповідності, які не є резидентами, що не відповідає статті 6.1.1 Угоди ТБТ. Цей член Робочої групи також зазначив, що відсутність процедур оцінки відповідності експорту з країн, з якими в України не укладено двосторонніх угод про взаємне визнання відповідності, не відповідає статті 5 Угоди ТБТ й попросив Україну в першочерговому порядку вирішити це питання до вступу до СОТ.

287. У відповідь Представник України зазначив, що виробники мають можливість вибирати з таких варіантів схем оцінки відповідності: на підставі аналізу виробничих документів і технічного нагляду, інспектування продукції, атестації виробництва та сертифікації або оцінки відповідності за стандартом ISO 9000 (як установлено національним Стандартом ДСТУ 3413-96: "Система сертифікації УкрСЕПРО - Процедура сертифікації товарів"). Ці завдання виконувалися посвідченими аудиторами. Залежно від виду продукції, а також від схеми тестування та сертифікації процес сертифікації може тривати від трьох днів до одного місяця. Закон України "Про підтвердження відповідності" (статті 9 та 11) передбачав використання декларацій виробника про відповідність, яких взагалі було достатньо для товарів з низьким ступенем ризику. Однак такі декларації не можуть замінити сертифікати відповідності, які вимагаються для товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації. Він додав, що новий Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (стаття 32) вимагає від виробників подання декларації відповідності для всіх товарів, що перебувають в обігу, які є предметом регулювання технічних регламентів, якщо цими технічними регламентами не передбачено іншого. Він додав, що це положення стосується всієї продукції вітчизняного та іноземного походження та не обмежується іноземною продукцією, яку було визнано відповідною Угодою про взаємне визнання. Він додав, що на підставі положень Директив з нового підходу Європейського Союзу прийнято 16 технічних регламентів стосовно модулів оцінки відповідності, що використовуються в технічних регламентах та правилах надання й застосування знаків відповідності: безпека низьковольтного обладнання, електропобутові холодильні прилади, електромагнітна сумісність, неавтоматичні прилади для зважування, безпечність газових приладів, водогрійних котлів, простих судин високого тиску, обладнання, що працює під тиском, безпека ліфтів та іграшок. Огляд рекомендованих схем (моделей) сертифікації в Україні подано в табл. 25(c). Тривалість робіт залежить від обраної схеми сертифікації. Переліку платежів не існує; вони визначаються окремо в кожному випадку згідно з "Правилами визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг", які зареєстровано в Міністерстві юстиції України та опубліковано в "Офіційному віснику України" N 14/1999. Оплата є однаковою як для національних, так і для імпортних товарів. Оплата обчислювалася за формулою "0,1 * Дmin * N", де Дmin - це неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на цей час 17 гривень), а N - число примірників сертифікату відповідності. Бланки закуповувалися окремо (див. табл. 25(d)).

288. Україна дозволяє акредитацію вітчизняних органів з оцінки відповідності, але на сьогодні не має будь-яких планів акредитувати органи з оцінки відповідності, які не є резидентами України. Однак Україна сподівається почати переговори з членами СОТ для укладення угод про взаємне визнання результатів процедур з оцінки відповідності згідно з вимогами статті 6.3 Угоди про ТБТ. Національне агентство з акредитації України вживає заходів для отримання членства в ILAC (очікується у 2009 році). Україна вживе заходів з метою збільшення визнання результатів, що отримані лабораторіями, акредитованими та зареєстрованими органами країн - членів ILAC. В якості члена ILAC Україна буде виконувати правила цієї організації та виконуватиме обов'язки країн-членів. Зокрема, Україна вживе заходів з метою збільшення визнання результатів, що отримані випробувальними лабораторіями, акредитованими у країні - члені ILAC. Згідно із Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (стаття 30) результати оцінки відповідності (у тому числі сертифікати відповідності та інші документи або результати випробування продукції), проведеної поза межами України, прийматимуться та визнаватимуться в Україні згідно з міжнародними угодами про взаємне визнання результатів оцінки відповідності; або якщо Україна та сторона, яка потребує визнання, є членами міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності. Він зазначив, що для цілей цього Закону Угода СОТ не повинна вважатися міжнародною угодою про взаємне визнання оцінки відповідності. Відповідно СОТ не може вважатися міжнародною або регіональною організацією у сфері оцінки відповідності. Посилаючися на статті 6.1 та 6.3 Угоди ТБТ, він зазначив, що, на його думку, членство в СОТ не означає, що будь-який член СОТ має визнавати й автоматично ухвалювати процедури оцінки відповідності іншого члена СОТ. Він дотримується погляду, що взаємне визнання оцінки відповідності повинно відбуватися шляхом консультацій та переговорів (укладенням угод про взаємне визнання), у результаті яких Україна зможе переконатися, що процедура оцінки відповідності іншого члена СОТ забезпечує відповідність технічним регламентам або стандартам так саме, як і процедура, що використовується в Україні. Що стосується статей 10 та 12 Закону України "Про підтвердження відповідності", то він сказав, що положення цих статей було скасовано Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (стаття 28), в якому зазначено, що відповідні органи виконавчої влади рекомендуватимуть для призначення (тобто надання права проводити оцінку відповідності вимогам технічних регламентів), а не для акредитації (тобто формального визнання третьою стороною компетенції органу з оцінки відповідності) лише органи з оцінки відповідності, які є резидентами України. Він підтвердив наявність належної інфраструктури (виробничих потужностей) для здійснення процедур оцінки відповідності й відбору зразків імпортної продукції.

289. У відповідь на додаткові прохання певних членів стосовно того, щоб Україна привела свій режим ТБТ у відповідність до статті 6.1 Угоди про ТБТ, запровадивши порядок, згідно з яким Україна розглядала б можливість визнання результатів процедур оцінки відповідності, здійснених в інших країнах-членах, представник України зазначив, що Україна зараз розробляє поправки з цього питання, зокрема, до статей від 28 до 30 Закону "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", копії якого будуть надані Робочій групі. На основі свого аналізу цього проекту поправок один із членів зажадав роз'яснення стосовно процедури, за якою іноземний орган з оцінки відповідності міг би домагатися визнання своїх результатів в Україні, і стосовно підстав, на яких такі результати може бути відкинуто Україною. Цей член також запитав, зокрема, чи вимагалася угода про взаємне визнання для прийняття результатів від конкретного члена.

290. Представник України додав, щодо згідно зі статтею 28 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" зі змінами, які буде до неї внесено, іноземні органи з оцінки відповідності, які бажають визнання їхніх результатів оцінки в Україні, можуть бути "призначені" центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, якщо вони нададуть вказаному центральному органу виконавчої влади докази про таке: (i) що вони здатні здійснювати оцінку відповідності вимогам технічних регламентів і стандартів, застосовних в Україні, згідно з відповідними міжнародними стандартами, (ii) що до здійснення цих процедур залучено незалежний і неупереджений персонал, а також (iii) наявні кадри та обладнання, необхідні для виконання відповідних процедур. Він підтвердив, що ці умови застосовуються в однаковій мірі й до вітчизняних органів з оцінки відповідності. За умови, що такі відомості надано заявником і схвалено центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, цей заявник буде "призначений" протягом 60 робочих днів з дня подання заяви, і результати його оцінок визнаватимуться, коли це буде можливо, відповідними українськими органами згідно з положеннями статті 30 зі змінами, унесеними до неї. Представник України зауважив, що за таких обставин результати оцінки відповідності, здійсненої іноземним органом, визнаним Україною, визнаватимуться незалежно від того, чи існує угода про взаємне визнання з цією країною-членом.

291. Представник України мав такий погляд, що положення статті 5.1 Закону "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" забезпечують відповідність зі статтею 5.1.2 Угоди ТБТ. Він додав, що наказ Державного комітету технічного регулювання та споживчої політики України (Держстандарту) від 18 серпня 1998 р. N 633 "Про затвердження Порядку проведення робіт із сертифікації продукції іноземного виробництва, що виготовляється серійно" скасовано наказом від 25 вересня 2002 р. N 514, який забезпечив, на його думку, відповідність статті 5 Угоди ТБТ. Імпортні товари сертифікуються згідно з процедурами та правилами, які застосовуються до товарів місцевого виробництва. Запровадження технічних регламентів з оцінки відповідності дає право виробникам обирати процедуру з оцінки відповідності для своїх товарів. Імпортери можуть отримувати серійні сертифікати відповідності з терміном чинності від 1 до 5 років на підставі обраної схеми сертифікації до ввезення товару, на який поширюється обов'язкова сертифікація. Виробничі потужності підприємств можуть підлягати інспекції спеціалістами органів з оцінки відповідності незалежно від їхнього місця знаходження (в Україні або закордоном). Товари, що ввозяться за сертифікатами серійного виробництва, не проходять тестування на кордоні, якщо не є очевидним, що товар зазнав пошкодження під час його транспортування. У випадку відсутності серійного сертифіката відповідності тестування здійснюватиметься після ввезення з метою надання сертифіката відповідності на окрему партію товару. Він підтвердив, що процедури, описані в цьому пункті, застосовуються однаково як до продукції вітчизняного виробництва, так і до імпортної продукції. Він також підтвердив, що вимоги до продукції, що підлягає обов'язковій класифікації, застосовуються як до вітчизняної так і імпортної продукції.

292. Стосовно Довідкового пункту ТБТ представник України зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2005 р. N 408 засновано "Центр обробки запитів держав - членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі" (Національний пункт запитів СОТ та Центр обробки інформації, усталена назва: Центр обробки запитів країн - членів СОТ і СОТ та їх інформування) для регулярного надання інформації та повідомлень до СОТ. Він підтвердив, що єдиний пункт запитів і повідомлень діятиме з дати вступу до СОТ. До Центру обробки запитів можна звернутись за такою адресою:

Міністерство економіки України

Центр обробки запитів країн - членів СОТ і СОТ та інформування їх

Львівська пл. 8, Київ, 04655, Україна

тел: +380 44 272 11 47, +380 44 272 54 68, +380 44 272 15 78

факс: +380 44 272 11 47

ep@mfert.gov.ua

www.me.gov.ua

293. Він також підтвердив, що Закон від 1 грудня 2005 р. N 3164-IV відображає принципи Кодексу практики з розробки, прийняття та застосування стандартів (додаток 3 Угоди ТБТ) та що Україна запровадить Кодекс, а також вимоги до надання повідомлень та коментарів згідно з пунктом 6 додатку 2 та статтями 2, 3, 5, та 7 Угод и ТБТ, до дати вступу до СОТ. Він далі підтвердив, що постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. N 84 запровадила Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET), що дозволяє Держспоживстандарту регулярно надавати інформацію про розробку та прийняття технічних регламентів, товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, та про програми стандартизації.

294. Стосовно вимог Угоди ТБТ про повідомлення він сказав, що вимога публікувати повідомлення для ознайомлення та отримання коментарів до проектів стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності міститься в статтях 9, 10, 21 та 30 Закону України від 1 грудня 2005 р. N 3164-IV. Стосовно стандартів, частини 4 та 5 статті 9 зазначеного Закону вимагають від центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт зі стандартизації із зазначенням назв конкретних стандартів, які розробляються або переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт зі стандартизації публікуються в офіційному щомісячному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації. Після оприлюднення програми робіт зі стандартизації повідомлення про неї надсилаються відповідним міжнародним та регіональним організаціям. Детальніша інформація про розроблення та повідомлення про стандарти міститься в статті 10. Стосовно процедури повідомлення про технічні регламенти, нормативні положення містяться в статті 21. Уповноважений центральний орган виконавчої влади публікує у своєму офіційному виданні або в засобах масової інформації повідомлення про наявність проекту технічного регламенту для розгляду й надання коментарів заінтересованими сторонами. Положення про повідомлення про проекти технічних регламентів і терміново прийняті технічні регламенти також містяться в статті 39. Порядок повідомлення про процедури оцінки відповідності є таким самим як і для стандартів і технічних регламентів. Частина 2 статті 39 містить положення про повідомлення стосовно терміново прийнятих технічних регламентів і процедур оцінки відповідності. Повідомлення торгових партнерів надсилається, коли регламент або процедура можуть мати істотний вплив на торгівлю з державами, з якими укладено міжнародний договір - такий як Угода СОТ - або цього вимагає відповідний міжнародний договір, або коли існують зобов'язання, що випливають із членства України в міжнародній або регіональній організації. Коментарі щодо терміново прийнятих технічних регламентів, отримані в письмовій формі, обговорюватимуться з відповідною країною за вимогою, та у випадку необхідності терміново прийнятий технічний регламент буде переглянуто. Повідомлення надсилається заінтересованим сторонам через Центр обробки запитів та повідомлень відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному договорі України або міжнародній або регіональній організації. СОТ відноситься до числа "відповідних міжнародних організацій," до яких надсилаються такі повідомлення. Повідомлення про проект технічного регламенту або процедури оцінки відповідності надається не пізніше ніж за 60 календарних днів перед завершенням розроблення проекту технічного регламенту або процедури оцінки відповідності. Подібна вимога застосовується до повідомлення про терміново прийняті технічні регламенти або процедури оцінки відповідності. Представник України наголосив, що місцеві органи влади або недержавні організації не мають права публікувати повідомлення про відповідні проекти. Проекти процедур оцінки відповідності публікуються на веб-сайті Держспоживстандарту. До цього проекти стандартів і технічних регламентів не публікувалися, переважно з причин технічного та фінансового характеру, але ситуація зміниться з дати вступу України до СОТ.

295. Один із Членів Робочої групи висловив думку, що Документ WT/ACC/UKR/113, в якому описується законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання та процедур оцінки відповідності, здається, не повністю відповідає положенням Угоди TBT, зокрема стосовно того, що технічні регламенти не повинні зберігатися, якщо їхніх цілей можна досягти у спосіб, який передбачає менший обсяг перешкод для торгівлі, та стосовно визнання регламентів інших Членів "еквівалентними", замість принципу "прийняття" регламентів інших Членів. Більш того, у Законі України "Про стандартизацію" нічого не сказано про питання забезпечення недискримінаційного режиму, а також у його положеннях не визначено порядку прийняття рішень стосовно обов'язкового дотримання та (або) підготовки технічного регламенту. Цей член Робочої групи також висловив занепокоєння, що положення про оцінку відповідності у новому Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" не відповідають повністю статям 5 та 6 Угоді ТБТ. На думку цього члена Робочої групи, надання Урядом України переваги угодам про взаємне визнання (стаття 6.3) не дозволяє визнавати такими, що мають більшу силу, інструкції та рекомендації міжнародних організацій у сфері стандартизації, і це викликає занепокоєння, що закони України не дозволяють виконати вимоги стосовно оцінки відповідності, які містяться в статті 5.1 Угоди ТБТ. Також виглядає, що частина Закону "Про підтвердження відповідності" суперечить нормам статті 6.4 Угоди про ТБТ. Цей член Робочої групи також попросив підтвердити, що вимоги Угоди ТБТ стосовно розробки, прийняття та застосування технічних регламентів органами місцевої влади та недержавними організаціями, ураховано в Законі України від 1 грудня 2005 р. N 3164-IV "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", у тому числі вимоги статті 2.9 цієї Угоди. Цей член Робочої групи також попросив повідомити про статус ДСТУ 1.13-2002 "Про правила надання сповіщень торговим партнерам України" у зв'язку з прийняттям зазначеного Закону. Україну попросили забезпечити після вступу до СОТ обов'язковість лише тих технічних регламентів, які відповідають вимогам СОТ, і щоб Україна повністю дотримувалася зобов'язань відповідно до Угоди про ТБТ.

296. Представник України відповів, що Україна забезпечила відповідність свого законодавства всім основним положенням Угоди про технічні бар'єри в торгівлі, у тому числі процедурним вимогам та вимогам щодо прозорості, і привернув увагу членів Робочої групи до документа від 22 серпня 2005 р. WT/ACC/UKR/132. Він зазначив, що новим Законом "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" було внесені зміни до Законів "Про підтвердження відповідності" та "Про стандартизацію". На його думку, після набуття чинності цим Законом законодавство України, яке регулює стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності було приведено у повну відповідність до Угоди ТБТ.

297. Він зазначив, що Закон "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" встановлює правову та організаційну основу для розробки та застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також надання права застосовувати знаки, що підтверджують відповідність, до всіх продуктів, процесів і послуг внутрішнього або іноземного походження. Головний принцип Закону полягає в тому, що стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності не можуть розроблятися, прийматися або застосовуватися з метою створення зайвих перешкод для міжнародної торгівлі або мати наслідками такі перешкоди. Цей Закон також визначив відмінність між добровільними стандартами та обов'язковими технічними регламентами, які спрямовані на забезпечення захисту життя та здоров'я людини, тварин та рослин, навколишнього середовища, забезпечення національної безпеки та попередження недобросовісної діяльності. Закон також визначив етапи розробки та органи, що відповідають за прийняття стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності. Було внесено відповідні зміни, а саме стаття 26 Закону "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", з метою приведення чинного законодавства у відповідність до статті 2.7 Угоди про ТБТ й вирішення питання прийняття регламентів інших країн-членів як еквівалентних. Стосовно вимог до прозорості, Закон передбачає опублікування повідомлень про проекти стандартів, можливість надання коментарів громадськістю, публікації, в яких з'являтимуться повідомлення про запропоновані технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, орган, який відповідає за надання повідомлень СОТ, недискримінаційне ставлення до коментарів у процесі підготовки остаточного регламенту (або процедури оцінки відповідності) та набрання ним чинності, що надає достатній час, тобто не менш ніж 6 місяців, постачальникам для того, щоб до нього пристосуватися. Цей Закон відображає принципи Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів.

298. Він уважає, що ДСТУ 1.13-2002 "Про правила сповіщення торгівельних партнерів України" відповідає вимогам статті 2.9 Угоди про ТБТ. Цей стандарт було розроблено з метою виконання вимог документів G/TBT/W/2/Rev.1 та G/TBT/9, а також вимог про сповіщення Угоди про ТБТ та положень Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів. Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики підготував План дій з повної гармонізації стандартів і технічних регламентів протягом 2005 - 2011 років. Він наголосив, що цей План дій не слід уважати проханням дозволити Україні запровадити перехідний період після вступу до СОТ. З його точки зору цей План є вітчизняним заходом, спрямованим на поновлення законодавства та забезпечення моніторингу й упровадження (добровільних) міжнародних стандартів згідно з вимогами Угоди про ТБТ. Країни - члени СОТ будуть повідомлені про річні плани дій згідно з вимогами до повідомлень, наданих в Угоді ТБТ.

299. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ всі чинні національні та регіональні стандарти будуть добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених, inter alia, для захисту інтересів національної безпеки держави, запобігання шахрайським діям, захисту здоров'я та життя людей, тварин, або рослин та захисту навколишнього середовища. Україна забезпечить, щоб до 30 грудня 2011 року всі її технічні регламенти використовували як основу відповідні міжнародні стандарти згідно зі статтею 2.4 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ) і графіком, наведеним у документі WT/ACC/UKR/129. Однак стосовно товарів, які підлягають оцінці відповідності, і для яких стандарти ще не було гармонізовано з відповідними міжнародними стандартами, представник України підтвердив, що, з дати вступу до СОТ імпортована продукція буде вважатися як така, що відповідає відповідним українським стандартам або технічним регламентам, якщо органи з оцінки відповідності, визнані в Україні, підтвердять, що такі продукти відповідають відповідним міжнародним стандартам або регіональним чи національним стандартам, що є ідентичними таким (міжнародним) стандартам. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

300. Таким чином, незалежно від графіку, наведеного в документі WT/ACC/UKR/129, Україна виконуватиме всі положення Угоди ТБТ й дотримуватиметься всіх положень Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття і застосування стандартів (тобто додатку 3 Угоди ТБТ) з дати вступу до СОТ без будь-яких перехідних періодів. Україна також буде продовжувати зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов'язковій сертифікації третьою стороною, удаючися до якомога більш широкого визнання декларацій виробника (SDOC), без вимоги реєстрації або підтвердження українськими державними органами стосовно відповідного технічного регламенту, - до кінця 2011 року. Україна надасть переглянутий перелік товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, до СОТ до 31 січня 2012 року. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

301. Представник України також підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна не буде застосовувати стандарти, технічні регламенти або процедури оцінки відповідності таким чином, щоб створювати перепони міжнародній торгівлі, перешкоджати імпорту й дискримінувати індивідуальних експортерів та постачальників, і що Україна забезпечить однакове та недискримінаційне застосування стандартів і технічних регламентів до вітчизняних товарів і товарів, імпортованих з країн - членів СОТ, країн СНД, і так само з країн, які не є членами СНД. Крім того, з дати вступу Україна розроблятиме, ухвалюватиме й застосовуватиме стандарти й технічні регламенти лише згідно з Угодою ТБТ. Представник України далі підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна використовуватиме відповідні правила або рекомендації, що стосуються статей 2, 5 Угоди ТБТ й додатку 3 Угоди ТБТ, розроблені згідно з Рішенням Комітету з принципів розробки міжнародних стандартів, правил та рекомендацій, як основу для процедур оцінки відповідності згідно зі статтею 5.4 Угоди ТБТ. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.

302. Крім того, представник України підтвердив, що згідно з положеннями статті 6.1 Угоди ТБТ Україна визнаватиме, коли це можливо, результати процедур оцінки відповідності, проведених в інших країнах - членах СОТ, навіть якщо такі процедури відрізняються від її власних процедур, за умови, що Україна буде переконана в тому, що такі процедури (проведені в інших країнах СОТ) надають таку саме впевненість у відповідності товарів чинним технічним регламентам чи стандартам, що й її власні процедури. Для цього Україна внесе зміни до своїх законів та підзаконних актів для забезпечення того, щоб з дати вступу до СОТ її процедури оцінки відповідності відображали можливості стосовно досягнення впевненості в технічній компетентності органів, розташованих на території інших держав - членів СОТ, щодо проведення ними оцінки відповідності й забезпечували прийняття результатів такої оцінки українськими органами. Такі можливості включатимуть: укладення угоди з органом оцінки відповідності іншої країни - члена СОТ (наприклад, органами акредитації, органами сертифікації, лабораторіями); прийняття результатів процедур з оцінки відповідності, проведених у рамках міжнародних систем тестування та сертифікації товарів, членом яких є Україна; прийняття та недискримінаційний розгляд заяв на акредитацію від органів оцінки відповідності, розташованих в інших державах - членах СОТ, а також прийняття результатів оцінки відповіднос