Идет загрузка документа (26 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Соглашение о технических барьерах в зоне свободной торговли

Страны - участницы
Многостороннее соглашение (СНГ) от 20.06.2000

УГОДА
про технічні бар'єри в зоні вільної торгівлі

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.06.2000 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 20.06.2000 р.
ДАТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНОЮ: 31.05.2006 р.  (із застереженням)
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 29.06.2006 р.

Додатково див. Відомість
 станом на 15 січня 2008 року

Офіційний переклад.

Уряди держав - учасниць цієї Угоди, які далі називаються Сторони,

прагнучи сприяти реалізації Основних напрямів роботи по виконанню Рішення Ради глав держав СНД від 2 квітня 1999 року щодо формування зони вільної торгівлі, прийнятих Рішенням Ради глав урядів СНД від 4 червня 1999 року;

ґрунтуючися на положеннях Статуту Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 року;

керуючися принципами системи угод Світової організації торгівлі (СОТ) і Генеральною угодою про тарифи й торгівлю від 1994 року (ГАТТ-94);

беручи до уваги Угоду про технічні бар'єри в торгівлі 1994 року;

виходячи з необхідності захисту національних інтересів безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і створення сприятливих умов розвитку міжнародної торгівлі;

прагнучи здійснення скоординованої політики із забезпечення правових основ розроблення, прийняття й застосування технічних регламентів і стандартів, а також функціонування інформаційно-довідкової служби в галузі технічних регламентів, стандартів і процедур підтвердження відповідності товарів технічним регламентам і стандартам у державах - учасницях Співдружності;

домовилися про таке:

Стаття 1
Визначення

Для цілей цієї Угоди наведені нижче терміни мають такі значення:

"технічні заходи в торгівлі" - заходи технічної політики, які включають встановлення й уведення в дію обов'язкових для дотримання вимог до товарів, а також застосування процедур обов'язкового підтвердження відповідності товарів указаним вимогам;

"технічні бар'єри в торгівлі" - відмінності вимог національних і міждержавних технічних регламентів, стандартів або процедур підтвердження відповідності і прийнятих у міжнародній практиці технічних регламентів і стандартів або процедур підтвердження відповідності, що мають більшу обмежувальну дію, ніж це необхідно для досягнення встановлених національними законодавствами держав - учасниць цієї Угоди цілей розроблення технічних регламентів і стандартів, і що призводять у зв'язку із цим до зайвих перешкод у міжнародній торгівлі та в реалізації товарів на вітчизняному ринку;

"технічний регламент" - нормативний документ, затверджений (прийнятий) органом державної влади, що встановлює обов'язкові вимоги до продукції або пов'язаних з нею процесів і методів виробництва. Він може також включати вимоги до термінології, символів, пакування, маркування або етикетування або цілком бути присвяченим цим питанням;

"стандарт" - нормативний документ, затверджений уповноваженим органом, який містить призначені для загального й багаторазового використання правила, настанови або характеристики стосовно товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва, дотримання яких не обов'язкове. Він може включати або виключно містити вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування та етикетування настільки, наскільки вони застосовуються до товару, процесу або методу виробництва;

"міжнародний стандарт" - стандарт, прийнятий міжнародною організацією, що займається стандартизацією, і доступний для широкого кола споживачів і користувачів;

"міждержавний стандарт" - регіональний стандарт, прийнятий Сторонами й доступний для широкого кола користувачів;

"національний стандарт" - державний стандарт Сторони, прийнятий відповідно до порядку, установленого національним законодавством і доступний для широкого кола користувачів;

"підтвердження відповідності" - діяльність, результатом якої є документальне свідоцтво (сертифікат відповідності або декларація про відповідність), яке посвідчує, що продукція або послуга відповідає встановленим вимогам;

"обов'язкове підтвердження відповідності" - підтвердження відповідності, яке вводиться національними законодавствами Сторін для певної продукції та послуг і проводиться в обов'язковому порядку на відповідність нормативним вимогам, що забезпечують, як правило, безпеку такої продукції або послуги;

"постачальник" - суб'єкт господарської діяльності, який представляє продукцію для реалізації та відповідає за її якість і безпеку;

"заінтересовані органи" - державні органи виконавчої влади або суб'єкти господарської діяльності Сторони, що застосовують або мають намір застосовувати технічний регламент або стандарт.

Стаття 2
Технічні регламенти

До технічних регламентів належать:

національні нормативно-правові акти Сторони, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції або пов'язаних з нею процесів і методів виробництва;

міждержавні, а також національні (державні) стандарти в частині встановлюваних у них обов'язкових вимог до товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва відповідно до національних законодавств Сторін.

За наявності чинників, що створюють небезпеку для життя й здоров'я населення, яке проживає на території адміністративно-територіальної одиниці Сторони (для держав, що мають федеральний устрій, - на території суб'єкта федерації), а також за наявності особливих географічних і кліматичних умов, що створюють загрозу завдання шкоди навколишньому середовищу, органи державної влади або влади адміністративно-територіальної одиниці Сторони (для держав, що мають федеральний устрій, - власті суб'єкта федерації) мають право встановлювати відповідно до національного законодавства в технічних регламентах, які вони приймають, підвищені, а також додаткові вимоги порівняно з технічними регламентами, прийнятими на загальнонаціональному рівні.

Стаття 3
Загальні вимоги до змісту технічних регламентів

1. Технічні регламенти не повинні створювати в торгівлі більш обмежувальних дій, ніж це необхідно для забезпечення цілей:

- національної безпеки, зокрема економічної та промислової;

- захисту життя й здоров'я громадян;

- охорони навколишнього природного середовища, зокрема тваринного й рослинного світу, раціонального використання природних ресурсів та енергозабезпечення;

- запобігання обманній практиці (недопущення дій, що вводять в оману споживачів товарів і послуг стосовно їхнього призначення, якості або безпеки).

2. Сторони використовують як основу під час розроблення технічних регламентів міжнародні стандарти або їхні проекти на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, коли міжнародні стандарти або їхні проекти не забезпечують досягнення вказаних цілей.

Стаття 4
Загальні вимоги до процесів розроблення технічних регламентів

1. Сторони зобов'язуються під час розроблення нових технічних регламентів або внесення змін до чинних розміщати в офіційних друкованих виданнях повідомлення про них, щоб заінтересовані органи Сторін мали можливість ознайомитися з ними.

2. Під час розроблення нових технічних регламентів або під час унесення змін до чинних, які можуть вплинути на торгівлю Сторін, Сторона-розробник технічного регламенту повідомляє через Інформаційно-довідковий центр іншим Сторонам про товари, які охоплені цим технічним регламентом (зміною), забезпечує копією технічного регламенту (зміни) та (або) обґрунтуванням стосовно ухвалення вказаного технічного регламенту, стандарту (зміни за запитом будь-якої зі Сторін). Під час розроблення технічного регламенту, що відповідає міжнародним стандартам, надається лише інформація про таку відповідність.

3. Заінтересовані Сторони можуть надсилати Стороні-розробнику технічного регламенту письмові зауваження до проекту технічного регламенту, але не пізніше 3 місяців з дня публікації, указаної в пункті 1 цієї статті.

4. У разі необхідності оперативного розроблення, прийняття й уведення в дію технічного регламенту, викликаних надзвичайними обставинами (загрозою безпеці, життю й здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу або національній безпеці), Сторона-розробник технічного регламенту має право відмовитися на цей період від виконання в повному обсязі положень пунктів 1 і 3 цієї статті.

У цьому випадку Сторонам повідомляють про розроблення технічного регламенту із зазначенням надзвичайних обставин, а також на їхнє прохання їм надають копії технічних регламентів для подання своїх письмових зауважень.

5. Сторони публікують інформацію про затвердження (прийняття) технічних регламентів і введення їх у дію на своїх територіях протягом двох тижнів після їхнього затвердження (прийняття).

Опублікування затверджених (прийнятих) технічних регламентів здійснюється не пізніше, ніж через 30 днів з дати їхнього прийняття.

Між датою затвердження (прийняття) технічних регламентів і датою введення їх у дію передбачають період часу, який необхідний для здійснення заходів із забезпечення дотримання вимог регламенту до продукції або методів її виробництва і який визначається національним органом державної влади, що приймає (затверджує) технічний регламент, за пропозиціями заінтересованих органів.

6. Сторони не зберігають чинними технічних регламентів або вносять до них зміни, якщо обставини й цілі, що зумовили їхнє прийняття, зникли або змінились, і публікують інформацію про це.

7. Інформація про технічні регламенти, стандарти й процедури оцінки відповідності, а також самі документи подаються російською мовою.

Стаття 5
Можливість визнання міжнародних і національних технічних регламентів третіх країн і стандартів, еквівалентних національним (державним) технічним регламентам і стандартам

1. Міжнародні й національні (державні) технічні регламенти й стандарти третіх країн можуть признаватись еквівалентними технічним регламентам, затвердженим (прийнятим) Стороною, у випадках, коли вказані документи:

не суперечать вимогам національного законодавства;

таким самим чином і в такому самому обсязі сприяють виконанню цілей, передбачених чинними національними (державними) технічними регламентами й стандартами.

2. Визнання міжнародних і національних (державних) технічних регламентів і стандартів третіх країн еквівалентними національним (державним) технічним регламентам і стандартам здійснюється національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, до компетенції яких належить установлення обов'язкових вимог до товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва.

Стаття 6
Посилання на стандарти в технічних регламентах

Сторони під час розроблення технічних регламентів використовують як основу міжнародні й національні (державні) стандарти, гармонізовані з міжнародними стандартами шляхом наведення цілком або частково тексту або посилання на міжнародні та національні (державні) стандарти.

Стаття 7
Координація робіт з розроблення технічних регламентів і стандартів

1. Програми робіт з розроблення технічних регламентів, затверджених (прийнятих) національними (державними) органами виконавчої влади Сторони, надсилаються всім заінтересованим органам виконавчої влади інших Сторін.

2. У разі наявності опублікованої відповідно до пункту 1 статті 4 офіційної інформації про початок розроблення однією зі Сторін технічного регламенту інші Сторони, як правило, утримуються від розроблення аналогічного технічного регламенту або стандарту. Водночас іншим Сторонам повинна бути надана можливість участі в цьому розробленні.

Стаття 8
Інформаційне забезпечення у сфері технічних бар'єрів у торгівлі

1. Сторони здійснюють заходи зі створення та розвитку у своїх державах єдиних інформаційно-довідкових центрів, які надають за запитами заінтересованих органів, юридичних та фізичних осіб інформацію та копії документів, що стосуються:

технічних регламентів або стандартів, затверджених (прийнятих) або розроблюваних у державі;

процедур підтвердження відповідності технічних регламентів або стандартів, чинних або запланованих до введення на території Сторони;

членства й участі держави в міжнародних або регіональних організаціях зі стандартизації або системах підтвердження відповідності,

а також у міжнародних угодах двостороннього чи багатостороннього характеру із цих питань;

друкованих видань, в яких публікуються повідомлення, указані в статті 4 цієї Угоди.

2. Сторони створюють і систематично оновлюють інформаційні ресурси (банки й бази даних) з питань, указаних у пункті 1 цієї статті цієї Угоди.

3. Сторони забезпечують установлення єдиного розміру плати за надання інформації та копій документів, указаних у пункті 1 цієї статті цієї Угоди (без урахування витрат на доставку документів), для одержувачів усіх Сторін.

4. Подання проектів технічних регламентів і стандартів у випадках, передбачених цією Угодою, для одержання письмових зауважень Сторін здійснюється через національний (державний) інформаційно-довідковий центр Сторони, яка розробляє ці регламенти й стандарти.

Стаття 9
Обов'язкове підтвердження відповідності

1. Процедури обов'язкового підтвердження відповідності, що розробляються, установлюються та застосовуються стосовно постачальників продукції, яка вироблюється на території іншої Сторони, повинні бути такими самими, як для постачальників аналогічної продукції вітчизняного виробництва.

2. Установлення процедур обов'язкового підтвердження відповідності здійснюється згідно з посібниками або рекомендаціями міжнародних організацій з таких процедур. Установлення процедур обов'язкового підтвердження відповідності у випадку відсутності посібників або рекомендацій міжнародних організацій з таких процедур здійснюється на підставі положень, передбачених пунктами 1 - 7 статті 4 цієї Угоди.

Стаття 10
Визнання результатів обов'язкового підтвердження відповідності

1. Процедури визнання результатів обов'язкового підтвердження відповідності визначаються національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, до компетенції яких належать організація і проведення робіт з обов'язкового підтвердження відповідності.

2. Визнання сертифікатів, протоколів випробувань та знаків відповідності третіх країн належить до компетенції відповідного державного органу виконавчої влади Сторони.

3. Питання визнання результатів обов'язкового підтвердження відповідності й інших документів з підтвердження відповідності гігієнічного, ветеринарного та іншого характеру, виданих Сторонами, зокрема екологічної та радіаційної безпеки, вирішуються кожною Стороною самостійно.

Стаття 11
Інформація про технічні регламенти, що приймаються суб'єктами Сторін

У разі розроблення та прийняття відповідно до статті 2 цієї Угоди технічних регламентів суб'єктами Сторін вони подають їх безпосередньо до свого національного інформаційно-довідкового центру.

Стаття 12
Режим застосування технічних регламентів і стандартів стосовно товарів, що походять з територій Сторін

1. Кожна Сторона застосовує технічні регламенти і стандарти рівною мірою й однаковим чином до товарів, що походять як зі своєї, так і з територій інших Сторін.

2. Якщо орган державної влади Сторони, що затвердив (прийняв) технічний регламент або стандарт, одержує заяву про використання або про можливість використання цього регламенту або стандарту як перешкоди для торгівлі, зокрема міжнародної, то він негайно вживає заходів, які виключають таке використання:

уточнення, у разі необхідності, положень технічного регламенту або стандарту;

опублікування офіційного коментарю, що роз'яснює порядок й умови застосування обмежень, установлених технічним регламентом або стандартом для цілей максимально можливого усунення перешкод у зоні вільної торгівлі.

Стаття 13
Контроль і нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів

1. Державний контроль і нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів здійснюється в порядку й на умовах, установлених національними законодавчими актами Сторін.

2. Державний контроль і нагляд за дотриманням заінтересованими органами вимог технічних регламентів, затверджених (прийнятих) Сторонами, здійснюється на стадіях виробництва продукції, її заготівлі, переробки, обігу (зберігання, транспортування), укладання та виконання контрактів (договорів) на експорт й імпорт продукції, споживання (експлуатації, використання), відновлення (ремонту), утилізації, знищення або захоронення використаної або невикористаної продукції.

Стаття 14
Фінансування робіт

Створення інформаційних ресурсів (банків і баз даних) національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, розроблення технічних регламентів і стандартів, а також державний контроль і нагляд за дотриманням технічних регламентів фінансуються за рахунок і в межах коштів, що виділяються для цих цілей з державних бюджетів Сторін. При цьому можливе залучення для зазначених цілей власних коштів заінтересованих організацій та інших позабюджетних джерел фінансування.

Стаття 15
Співвідношення цієї Угоди з іншими міжнародними договорами

Положення цієї Угоди не зачіпають прав і зобов'язань, прийнятих Сторонами відповідно до інших міжнародних договорів.

Стаття 16
Порядок набуття чинності

Ця Угода набуває чинності з дня її підписання, а для держав, законодавство яких вимагає виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності, - з дня здачі на зберігання депозитарієві повідомлення про виконання зазначених процедур.

Стаття 17
Зміни та доповнення

До цієї Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення за спільною згодою Сторін, які оформляються окремими протоколами.

Протоколи набувають чинності в порядку, установленому для набуття чинності цією Угодою, і є її невід'ємною частиною.

Стаття 18
Розв'язання спірних питань

Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Угоди, розв'язуються шляхом консультацій і переговорів заінтересованих Сторін.

У разі неможливості врегулювати спірні питання шляхом переговорів Сторони звертаються до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав або інших компетентних міжнародних судів після погодження.

Стаття 19
Термін дії цієї Угоди

Ця Угода укладається на невизначений термін.

Стаття 20
Припинення участі в Угоді

Кожна Сторона може вийти з цієї Угоди, надіславши письмове повідомлення про це депозитарієві не пізніше, ніж за 6 місяців до виходу, урегулювавши зобов'язання, що виникли у зв'язку з виходом із цієї Угоди.

Депозитарій повідомляє про вихід з Угоди всім учасникам цієї Угоди в місячний термін.

Стаття 21
Приєднання

Ця Угода відкрита для приєднання інших держав, що беруть участь у зоні вільної торгівлі, які поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарієві документів про приєднання.

Учинено в місті Москва 20 червня 2000 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінальний примірник зберігається у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Угоду, її засвідчену копію.

За Уряд
Азербайджанської Республіки
 

За Уряд
Республіки Молдова
 

А. Аббасов 

Д. Брагиш 

За Уряд
Республіки Білорусь
 

За Уряд
Російської Федерації
 

В. Ермошин 

М. Касьянов 

За Уряд
Республіки Вірменія
 

За Уряд
Республіки Таджикистан
 

А. Маргарян 

А. Акілов 

За Уряд
Грузії
 

За Уряд
Республіки Узбекистан
 

Г. Арсенішвілі 

Б. Хамідов 

За Уряд
Республіки Казахстан
 

За Уряд
України
 

К. Токаєв 

В. Ющенко 

За Уряд
Киргизької Республіки
 

 

А. Муралієв 

 

____________
Угода підписана Республікою Узбекистан з урахуванням зауважень.

Угода підписана Україною із застереженням: "Україна не вважає себе зобов'язаною положенням абзацу 3 Преамбули, що стосується Статуту СНД; положеннями абзацу 2 статті 18 цієї Угоди стосовно звернення до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав у разі неможливості врегулювати спірні питання шляхом переговорів".

Угода не підписана Туркменистаном.

____________

Опрос