Идет загрузка документа (43 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Относительно постановления Правления Национального банка Украины от 11.10.2008 N 319 "О дополнительных мерах относительно деятельности банков"

Национальный банк
Письмо от 28.10.2008 № 18-311/3496-14715
Утратил силу

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 28.10.2008 р. N 18-311/3496-14715

Юридичний департамент 

Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим та по місту Києву та Київській області,
територіальним управлінням Національного банку України,
банкам України та їх філіям,
департаментам та самостійним структурним підрозділам,
Асоціації українських банків,
Асоціації "Український кредитно-банківський союз" 

Щодо постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків"

Вимоги листа в частині надання інформації
 про погашення та надання кредитів в іноземній валюті
 (роз'яснення до
підпункту 2.1 Постанови N 319) скасовано
(згідно з листом Національного банку України
 від 19 грудня 2008 року N 13-214/6033-18189)

Лист відкликано
(згідно з листом Національного банку України
 від 23 серпня 2018 року N 18-0007/46046)

Національний банк України, враховуючи практику застосування постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (далі - Постанова N 319) та зважаючи на численні запити стосовно виконання закріплених Постановою N 319 заходів, надає наступні роз'яснення з метою їх використання в роботі та доведення до відома клієнтів банків.

Окремі питання, що надходили від банків відразу після прийняття Постанови N 319, на сьогодні втратили актуальність у зв'язку із прийняттям Правлінням Національного банку України постанови від 16.10.2008 N 328 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319" (далі - Постанова N 328), якою було запроваджено низку змін до вимог Національного банку.

В той же час, з метою однакового застосування Постанови N 319 з урахуванням змін, внесених Постановою N 328, повідомляємо таке.

До пункту 1 "У сфері регулювання грошово-кредитного ринку та підтримання ліквідності".

Який порядок отримання кредиту для підтримання ліквідності?

Підпункт 1 Постанови N 319 (зі змінами) врегульовує питання щодо розширення можливостей підтримання ліквідності банків як на основі програм фінансового оздоровлення, так і в оперативному порядку.

Підтримання ліквідності на основі програм фінансового оздоровлення передбачає в обов'язковому порядку підготовку банком програми фінансового оздоровлення, а кредит надається з дотриманням вимог, передбачених розділом III Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 N 378, на умовах, визначених Постановою N 319.

При розрахунку можливого обсягу стабілізаційного кредиту, який не повинен перевищувати 60 % регулятивного капіталу банку, кредити рефінансування, отримані банком від Національного банку відповідно до норм розділу II вищезазначеного Положення, не враховуються.

Підтримання ліквідності в оперативному порядку, передбаченому останнім абзацом підпункту 1.1 постанови N 319 під заставу акцій/паїв, здійснюється Національним банком згідно умов, визначених внесеними Постановою N 328 змінами, без подання програм фінансового оздоровлення за заявою банку, який має сплачений статутний капітал 500 млн. грн. і більше та, як правило, створений у формі відкритого акціонерного товариства, на підставі кредитного договору та договору застави акцій або майнових прав на частку у банку - товаристві з обмеженою відповідальністю.

У разі, якщо в банку здійснюється процедура реорганізації, зокрема зміни організаційно правової форми з товариства з обмеженою відповідальністю на відкрите акціонерне товариство, укладені договори застави майнових прав на частку банку мають обов'язково переукладатися із заставодавцями відповідно до вимог законодавства.

До пункту 2 "У сфері проведення активно-пасивних операцій".

До підпункту 2.1 постанови N 319.

Який порядок застосування підпункту 2.1 Постанови N 319 (зі змінами Постанови N 328)?

Уповноважений банк укладає нові кредитні договори та здійснює кредитування в іноземній валюті за вже укладеними кредитними договорами (у тому числі відповідно до генеральних (рамочних) договорів про відкриття кредитної лінії) з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, за умов дотримання граничного обсягу заборгованості за кредитами в іноземній валюті (далі - Граничний обсяг заборгованості).

Таке обмеження не розповсюджується на:

операції міжбанківського кредитування;

кредити позичальникам, у яких є джерела надходження валютної виручки, в сумі цієї виручки;

кредити уповноважених банків позичальникам (в незалежності від наявності у позичальника джерел надходження валютної виручки), якщо фінансування таких кредитів здійснюється за рахунок цільового використання коштів, що надійшли від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, або з Державного бюджету України чи з місцевих бюджетів, або якщо такі кредити надаються під державну гарантію.

У разі, якщо кредитування позичальника, у якого є джерела надходження валютної виручки, здійснюється в обсязі, що перевищує суму його валютної виручки, то сума такого перевищення має враховуватися при контролі за дотриманням Граничного обсягу заборгованості.

Граничний обсяг заборгованості визначається за даними щоденного балансу банку на дату фіксації заборгованості згідно з Постановою N 319 як сумарна заборгованість позичальників, у яких немає джерел надходження валютної виручки, за наданими кредитами в іноземній валюті, що обліковується на звітну дату за відповідними балансовими рахунками банку (у тому числі відповідно до генеральних (рамочних) договорів про відкриття кредитної лінії).

Щоденне дотримання Граничного обсягу заборгованості самостійно перевіряється уповноваженим банком шляхом його зіставлення із сумарною заборгованістю на звітну дату, що обліковується за відповідними балансовими рахунками банку як кредити в іноземній валюті, що надані (у тому числі відповідно до генеральних (рамочних) договорів про відкриття кредитної лінії) таким позичальникам:

а) позичальникам, у яких немає джерел надходження валютної виручки - у загальній сумі заборгованості позичальника за наданим кредитом в іноземній валюті;

б) позичальникам, у яких є джерела надходження валютної виручки - у сумі перевищення заборгованості за кредитом в іноземній валюті розміру валютної виручки позичальника відповідно до абзацу шостого цих роз'яснень до підпункту 2.1 Постановою N 319.

Додатково роз'яснюємо таке.

На кредити позичальників, у яких немає джерел надходження валютної виручки, за якими отримано грошове забезпечення (під заставу майнових прав) або які гарантовані резервним акредитивом іншого банку, розповсюджується вимога щодо кредитування у межах Граничного обсягу заборгованості.

Банки виконують взяті на себе кредитні зобов'язання за кредитними договорами з клієнтами, у яких немає джерел надходження валютної виручки, що були оформлені до вступу Постанови N 319 у дію, з урахуванням вимог щодо кредитування у межах Граничного обсягу заборгованості.

Чи має право банк надавати кредити в іноземній валюті фізичним особам відповідно до вимог підпункту 2.1 Постанові N 319 (з урахуванням змін Постанови N 328)?

Банки мають право надавати кредити в іноземній валюті будь-яким контрагентам, які не мають валютної виручки, в тому числі фізичним особам, що не здійснюють підприємницької діяльності, виключно в межах Граничного обсягу заборгованості.

Банк не має права здійснювати кредитування фізичних осіб в іноземній валюті понад Граничний обсяг заборгованості навіть за наявності у банку відповідних ресурсів.

Яким чином має здійснюватися контроль за дотриманням банками Граничного обсягу заборгованості?

Уповноважений банк у термін до 01.11.2008 зобов'язаний письмово (через систему електронної пошти) повідомити територіальному управлінню (відділу валютного контролю) Національного банку за місцезнаходженням банку Граничний обсяг заборгованості. На період дії Постанови відділам валютного контролю територіальних управлінь Національного банку України встановити щоденний контроль за дотриманням банками Граничного обсягу заборгованості.

Для здійснення контролю за обсягами кредитування у іноземній валюті щотижня (у понеділок до 12:00) територіальні управління Національного банку повинні отримувати від банків узагальнену по банку-юридичній особі інформацію про погашення та надання кредитів протягом попереднього робочого тижня за нижченаведеною табличною формою:

Інформація про погашення та надання протягом тижня кредитів в іноземній валюті
за станом на ____________ 2008 року (еквівалент у тис. гривень*)

____________
* еквівалент у тис. гривень обчислюється за курсом НБУ на звітну дату

Тризначний код банку (довідник rcukru.dbf) 

Назва банку 

Код валюти 

Залишок заборгов. за кредитами, зафіксований на 13.10.2008 

Залишок заборгованості за кредитами за станом на зазначену дату 

Погашено протягом тижня кредитів 

Видано протягом тижня кредитів 

У тому числі обсяг кредитів, наданих під забезпечення валютної виручки 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Отриману від банків інформацію територіальні управління повинні узагальнювати та зберігати для подальшого контролю.

Щомісяця у п'ятий робочий день територіальні управління надають до Департаменту валютного регулювання узагальнену інформацію про погашення та надання банками кредитів протягом попереднього місяця за вказаною табличною формою. У разі необхідності, Департамент валютного регулювання може запитувати за станом на певну дату вищезазначену інформацію.

До підпункту 2.2 Постанови N 319.

Що вважається необґрунтованою пролонгацією кредиту?

Національний банк України кваліфікуватиме як необґрунтовану пролонгацію кредитних договорів у разі, якщо має місце один або декілька з наступних факторів:

фінансовий стан позичальника/контрагента на час укладення договору пролонгації (тобто продовження строку дії) кредитної операції у відповідності до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 (далі - Положення), оцінений як "В", "Г" або "Д", а стан обслуговування боргу оцінений як "слабкий" або "незадовільний";

оцінка фінансового стану позичальника/контрагента банком базується в основному на очікуваннях його майбутніх надходжень та/або доходів без урахування результатів аналізу фактичних надходжень та/або доходів, отримання яких підтверджено достовірними документами (фінансова, податкова, статистична та інша звітність для позичальників - юридичних осіб, виписки (довідки) банку, довідка з місця роботи, довідка про доходи, видані третьою особою, для фізичних осіб).

встановлена умовами кредитного договору періодичність погашення основного боргу та відсотків/комісій є рідшою одного разу на місяць (для інвестиційних проектів протягом перших трьох років це стосується періодичності погашення відсотків/комісій);

до умов кредитного договору внесено зміни щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків/комісій за ним, які погіршують умови для кредитора (збільшено суму основного боргу за кредитом, зменшено розмір відсотків/комісій за ним; подовжено термін періодичності сплати основного боргу та/або відсотків/комісій за ним тощо);

щодо майна, яке є предметом застави за кредитом, має місце судове оскарження прав заставодавця, або предметом застави є майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання позичальника/майнового поручителя, а також якщо позичальником/майновим поручителем оскаржується в суді право банку-кредитора на реалізацію права звернення стягнення на предмет застави;

застава за кредитом надана позичальником/майновим поручителем, щодо якого порушено справу про банкрутство або визнано банкрутом у встановленому законодавством порядку.

Що вважається внесенням до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України?

Дія підпункту 2.2 Постанови N 319 (зі змінами) стосується кредитних договорів як в національній, так і в іноземній валюті і поширюється на правовідносини, що виникають після набуття чинності цією постановою, тобто з 13.10.2008. З огляду на це, при розгляді питання стосовно можливості внесення змін до діючого кредитного договору в частині вартості кредиту, банки повинні брати до уваги лише ті зміни облікової ставки, які можуть відбутися після 13.10.2008. Зміни облікової ставки, які відбулися до ухвалення Постанови N 319, з моменту набуття нею чинності не можуть розглядатися як підстава для зміни вартості кредиту за діючими кредитними договорами. Зазначене стосується також тих випадків, коли ініціювання банками внесення змін до діючих кредитних договорів відбулося до набуття Постановою N 319 чинності, але відповідні зміни за станом на 13.10.2008 р. з будь-яких причин не були оформлені в установленому законодавством порядку (шляхом укладання додаткової угоди або в інший передбачений законодавством спосіб).

Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 (далі - Правила N 168), банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Таким чином, зміна процентної ставки за кредитом має бути адекватною тим подіям (у тому числі і зміні облікової ставки Національного банку України), які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

До підпункту 2.3 Постанови N 319.

Чи поширюються обмеження, зазначені в підпункті 2.3 на операції в іноземній валюті, овердрафти за укладеними з клієнтами договорами, в т. ч. щодо обслуговування карткових рахунків, перекази коштів до бюджетів?

Вимогами підпункту 2.3 Постанови N 319 (зі змінами) визначено порядок та строки здійснення банками переказів, а також передбачено, що уповноважений банк приймає до виконання платіжні доручення на переказ коштів як в гривнях, так і в іноземній валюті.

При виконанні платіжних доручень в іноземній валюті повинні враховуватися загальноприйнята банківська практика виконання документів в іноземній валюті та вимоги валютного законодавства.

Перерахування коштів на користь одержувача, в тому числі платежі до бюджетів, здійснюється у строки, визначені підпунктом 2.3 Постанови N 319 (зі змінами).

Розрахунки за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок його коштів здійснюється відповідно до умов договорів, які укладені банком з клієнтом.

Клієнти банку мають надавати до банку розрахункові документи для оплати своїх зобов'язань з урахуванням встановлених підпунктом 2.3 Постанови N 319 (зі мінами) строків виконання цих документів.

Разом з тим, враховуючи те, що в кінці місяця здійснюється найбільша кількість платежів до Державного бюджету України, банкам 29, 30 та 31 жовтня ц. р. забезпечити перерахування коштів до бюджетів усіх рівнів в день надання платіжних доручень клієнтів.

До підпункту 2.4 Постанови N 319.

Чи означає обмеження, закріплене у підпункті 2.4 Постанови N 319, що банк зобов'язаний повернути кошти, залучені від клієнта, зокрема, фізичної особи, лише після спливу строку розміщення вкладу (депозиту) у банку?

Банки виконують свої зобов'язання за всіма типами договорів (зокрема, за вкладними (депозитними) договорами, договорами на розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів, за договорами із залучення кредитів, позик, у тому числі поворотної фінансової допомоги, за генеральними (рамочними) договорами, за відкритими кредитними лініями тощо) із залучення грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних та/або фізичних осіб лише в разі настання строку завершення зобов'язань за такими договорами.

Вищевказані вимоги щодо порядку та термінів виконання зобов'язань банків із залучення грошових коштів або банківських металів розповсюджуються також на міжбанківські вкладні (депозитні) та кредитні операції відповідно до встановлених кореспондентських відносин.

Банки виконують вказані вимоги незалежно від категорії (резидентності) контрагентів.

Вимоги пункту 2.4 не розповсюджуються на операції інститутів спільного інвестування відкритого типу, інститутів спільного інвестування інтервального типу (протягом дії інтервалу), які пов'язані з виконанням зобов'язань відповідного ІСІ щодо обов'язкового викупу власних цінних паперів на вимогу інвестора, та на операції недержавних пенсійних фондів, які пов'язані з виконанням зобов'язань відповідного недержавного пенсійного фонду щодо здійснення виплат своєму учасникові.

До пункту 4 "У сфері проведення валютних операцій".

До підпункту 4.1 Постанови N 319.

Яким чином здійснюється конвертація іноземної валюти?

Підпунктом 4.1 уточнено вимоги пункту 27 розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі - Положення N 281), а саме суб'єкти ринку мають право здійснювати операції з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту - тобто, обмін (конвертацію) - за умови, що обидві валюти є іноземними валютами однієї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів (далі - Класифікатор). Так, іноземна валюта:

1-ї групи Класифікатора - вільно конвертована валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну - може бути обміняна на іншу іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора;

2-ї групи Класифікатора - вільно конвертована валюта, яка широко не використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається на головних валютних ринках світу - може бути обміняна на іншу іноземну валюту 2-ї групи Класифікатора;

3-ї групи Класифікатора - неконвертована валюта - може бути обміняна на іншу іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора.

Вимоги підпункту 4.1 Постанови N 319 не поширюються на операції, що здійснюються для забезпечення виконання імпортних договорів

До підпункту 4.2 Постанови N 319.

Який порядок встановлення курсу купівлі та продажу готівкової іноземної валюти та порядок контролю за здійсненням валютно-обмінних операцій з боку уповноважених банків, уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку?

Вимоги цього пункту означають, що курс продажу готівкової іноземної валюти не повинен перевищувати курс купівлі готівкової іноземної валюти більше ніж на 5,0 відсотків.

Уповноважені банки, уповноважені фінансові установи та пункти обміну іноземної валюти, які працюють на підставі агентських договорів, укладених з уповноваженими банками (далі - пункти обміну агентів), зобов'язані куплену протягом робочого дня готівкову іноземну валюту продати протягом цього ж самого робочого дня.

Національний банк України вимагає від керівників уповноважених банків, уповноважених фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку забезпечити систематичне проведення аналізу котирування курсів купівлі-продажу іноземних валют, що встановлюються філіями банків для власних кас і пунктів обміну, та обсягів проведених операцій, особливо в пунктах обміну агентів, з метою недопущення встановлення ними безпідставно завищених курсів.

Резиденти - суб'єкти господарювання, які уклали агентський договір з уповноваженим банком про здійснення валютно-обмінних операцій (далі - агенти) повинні щоденно надавати до уповноважених банків реєстри купленої та проданої іноземної валюти.

Територіальні управління Національного банку України, що здійснюють нагляд за діяльністю структурних підрозділів банків (фінансових установ) у регіонах, мають проводити щоденний аналіз валютно-обмінних операцій з метою дотримання вимог Постанови N 319 і забезпечення відповідності порядку проведення валютно-обмінних операцій вимогам Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502.

У разі виявлення фактів порушення вимог цього пункту територіальне управління має скасувати рішення про реєстрацію пункту обміну валюти в день виявлення порушення. Банку (фінансовій установі) у триденний строк після отримання цього рішення повернути довідку про реєстрацію пункту обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну відмітку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.

Вимоги цього пункту поширюються на порядок здійснення валютно-обмінних операцій уповноваженими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку.

До підпункту 4.3 Постанови N 319.

Чи можливо здійснювати купівлю іноземної валюти за гривні у межах лімітів відкритою валютної позиції банку з метою забезпечення зобов'язань за готівковими операціями?

Уповноважені банки здійснюють власні валютні операції з купівлі іноземної валюти за гривні в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції банку за наявності зобов'язань у цій валюті, строк за якими настав, з урахуванням норм пункту 3 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281.

Здійснення уповноваженим банком власних операцій з купівлі іноземної валюти за зобов'язаннями, що вже виконані, не передбачено.

Норми підпункту 4.3 Постанови N 319 дозволяють уповноваженим банкам в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції здійснювати купівлю готівкової іноземної валюти за готівкові (безготівкові) гривні на підставі касових заявок на підкріплення готівкою в межах, необхідних для виконання касових операцій.

До підпункту 4.4 Постанови N 319.

Чи поширюються обмеження, зазначені у підпункті 4.4 постанови N 319, на операції здійснення купівлі, обміну валюти з метою дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, дострокового погашення зобов'язань за облігаціями, виплати резидентами іноземним інвесторам нарахованих за звітний період дивідендів?

Чи поширюються обмеження, зазначені у підпункті 4.4 Постанови N 319, на відповідні операції резидентів, що здійснюються за рахунок власних коштів?

Підпунктом 4.4 уточнено вимоги пунктів 1 та 2 глави 1 розділу II Положення N 281, а саме резидентам заборонено здійснювати купівлю, обмін іноземної валюти з метою:

дострокового виконання зобов'язань;

проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (робіт, послуг, прав інтелектуальної власності), який здійснюється без увезення на територію України.

Зазначені операції можуть бути здійснені за рахунок власних коштів резидента.

Вимоги цього підпункту поширюються на операції з купівлі, обміну іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу, що здійснюються відповідно до глави 3 розділу II Положення N 281. Заборона здійснення купівлі, обміну іноземної валюти з метою дострокового виконання зобов'язань, встановлена цим підпунктом, не поширюється на випадки купівлі, обміну іноземної валюти з метою виплати резидентами іноземним інвесторам дивідендів, нарахованих за підсумками діяльності резидентів за звітний період у порядку, визначеному відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", а також статутних документів зазначених резидентів.

Вимоги підпункту 4.4 Постанови N 319 не поширюються на:

- операції неторговельного характеру;

- кошти в іноземній валюті, що були куплені згідно вимог Положення N 281 до набрання чинності Постанови N 319, тобто до 13.10.2008.

До підпункту 4.5 Постанови N 319.

Чи має право банк отримати суму вже зарезервованих на кореспондентському рахунку в Національному банку коштів за договорами про залучення коштів в іноземній валюті з дати набрання чинності Постановою N 319?

У зв'язку із тимчасовим встановленням нульової ставки резервування коштів, що підлягають резервуванню відповідно до вимог Правил резервування коштів за залученими уповноваженим банком депозитами і кредитами (позиками) в іноземній валюті від нерезидентів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2008 N 171 (зі змінами) (далі - Правила), з 13.10.2008 уповноважені банки мають право на повернення коштів, що резервуються, до закінчення періоду їх резервування, зазначеного в заяві про резервування.

Повернення коштів, що резервуються, у зв'язку з тимчасовим встановленням нульової ставки резервування має здійснюватися у порядку, визначеному пунктом 15 Правил, без подання документів, які підтверджують підстави для повернення коштів (підстава для повернення коштів - тимчасове встановлення нульової ставки резервування).

Звертаємо увагу, що за операціями залучення уповноваженим банком депозиту, кредиту (позики) в іноземній валюті від нерезидента на строк, що не перевищує 183 календарних днів, на які поширюється дія правил та які здійснюються у період дії нульової ставки резервування, банк не здійснює перерахування коштів, але має надавати Національному банку України довідку, передбачену пунктом 7 Правил, та заяву, оформлену відповідно до пункту 8 Правил (за виключенням підпункту "ґ" зазначеного пункту).

До підпункту 4.6 Постанови N 319.

Який механізм розрахунку відкритих балансових валютних позицій банку за кожною окремою валютою за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти?

Механізм розрахунку відкритої балансової валютної позиції за окремою валютою та контроль за дотриманням уповноваженими банками лімітів відкритих балансових валютних позицій за окремими валютами, що має бути запроваджений з 01.11.2008, буде доведено до банків додатково.

До підпункту 4.7 Постанови N 319.

Чи має право уповноважений банк тримати іноземну валюту 1 групи Класифікатора на рахунках "ностро" в банках України, чи лише в банках країн, валюта яких належить до 1 групи Класифікатора?

Уповноважені банки, які мають іноземну валюту 1 групи Класифікатора на кореспондентських рахунках типа "Ностро", відкритих в банках-нерезидентах за межами України, повинні забезпечити перерахування цієї валюти в банки тих держав, валюта яких належить до 1 групи Класифікатора. У зв'язку з цим, уповноваженим банкам необхідно найближчим часом довести до відома клієнтів реквізити тих кореспондентських рахунків банків-нерезидентів, через які в подальшому будуть здійснюватись розрахунки. Кошти, які надходять на кореспондентські рахунки, що раніше використовувались, не пізніше наступного робочого дня мають бути перераховані на нові зазначені кореспондентські рахунки.

Вимоги цього пункту не стосуються кореспондентських рахунків типу "Ностро", відкритих в банках України.

До підпункту 4.8 Постанови N 319.

Які операції можуть здійснювати банки-нерезиденти в гривнях через кореспондентські рахунки "Лоро", відкриті в уповноважених банках України?

Підпунктом 4.8 дозволено використання ЛОРО-рахунків банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках у гривнях, виключно з метою проведення операцій, передбачених статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тобто в межах торговельного обороту між резидентами і нерезидентами у гривнях.

 

Перший заступник Голови 

А. В. Шаповалов 

Опрос