Идет загрузка документа (39 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Решение Конституционного Суда Украины по делу по конституционному представлению Президента Украины о соответствии Конституции Украины (конституционности) отдельных положений нормативно-правового акта Верховного Совета Автономной Республики Крым "О республиканском бюджете Автономной Республики Крым на 1998 год" (дело о бюджете Автономной Республики Крым на 1998 год)

Конституционный Суд
Решение от 02.06.1998 № 7-рп

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік"
(справа про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік)

м. Київ
2 червня 1998 року
N 7-рп

Справа N 1-35/98

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Буковинського Станіслава Альбіновича - першого заступника Міністра фінансів України; представника Верховної Ради України Селіванова Анатолія Олександровича - завідувача Відділу зв'язків з органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України, а також залученої до участі в розгляді справи спеціаліста Пришви Надії Юріївни - наукового експерта Відділу зв'язків з органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України, кандидата юридичних наук, доцента кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року N 1418-1 в частині зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим податку на додану вартість та акцизного збору і форми нормативно-правового акта про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік.

На виконання вимог статті 72 Закону України "Про Конституційний Суд України" було вжито всіх необхідних заходів щодо обов'язкового залучення до участі в конституційному провадженні представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Однак, уповноважені Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яких було залучено до участі у розгляді справи і належно повідомлено про день її розгляду, на пленарне засідання Конституційного Суду України не з'явилися. На вимогу судді-доповідача Верховна Рада Автономної Республіки Крим не направила пояснень щодо питань, порушених у поданні Президента України, і не повідомила даних про своїх уповноважених для участі у конституційному провадженні.

Виходячи з наведеного та відповідно до статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України вирішив розглядати справу у відкритій частині пленарного засідання Конституційного Суду України за відсутності представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Президента України від 4 квітня 1998 року.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору стосовно повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймати рішення про зарахування до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим податку на додану вартість та акцизного збору і видавати нормативно-правові акти у формі закону.

Заслухавши суддю-доповідача Євграфова Павла Борисовича, пояснення Буковинського С. А., Селіванова А. О., Пришви Н. Ю. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з проханням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" в частині зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим податку на додану вартість та акцизного збору і закону як форми нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим про бюджет Автономної Республіки Крим.

У конституційному поданні зазначається, що цей нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим суперечить положенням статті 75, пункту 1 частини другої статті 92, частині другій статті 135, пункту 4 частини першої статті 138 Конституції України, а також Законам України "Про систему оподаткування", "Про бюджетну систему України" та іншим. Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" від 30 грудня 1997 року встановлено, що податок на додану вартість і акцизний збір у повному обсязі зараховуються до Державного бюджету України (стаття 5 Закону).

Крім того, Президент України вважає, що прийняття Верховною Радою Автономної Республіки Крим нормативно-правового акта у формі закону суперечить положенням частини другої статті 136 Конституції України, згідно з якими Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалює свої правові акти лише у формі рішень і постанов.

На підставі частини другої статті 137 Конституції України Президент України Указом від 3 квітня 1998 року N 254/98 зупинив дію нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" у частині зарахування в 1998 році податку на додану вартість та акцизного збору до бюджету Автономної Республіки Крим як такого, що не відповідає Конституції та законам України.

2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 138 Конституції України до відання Автономної Республіки Крим належить лише розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України. Формування бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, як зазначається в частині другій статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік", здійснюється відповідно до Конституції України і законів про місцеве самоврядування, податкову та бюджетну систему.

Ці положення Конституції України зумовлюють зміст і форму правового регулювання зазначених питань на рівні держави та її невід'ємної складової частини - Автономної Республіки Крим (стаття 134 Конституції України). Саме на цих засадах мають прийматися відповідні закони України, а також постанови і рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 року податок на додану вартість (пункт 1) і акцизний збір (пункт 2) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), порядок зарахування яких до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим згідно з частиною третьою цієї статті Закону визначається законами України. На розвиток цього положення частиною першою статті 16 Закону України "Про бюджетну систему України" в редакції від 29 червня 1995 року встановлюється, що з Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, розмір яких затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" до доходів Державного бюджету України на 1998 рік зараховуються в повному обсязі: податок на додану вартість; акцизний збір, незалежно від того, де зареєстровано платника податку на додану вартість та акцизного збору.

У частині першій статті 9 зазначеного Закону встановлюється, що до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у 1998 році зараховуються: місцеві податки і збори; прибутковий податок з громадян; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; плата за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності (80 відсотків); інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством; надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що належить місцевим бюджетам; надходження відрахувань та збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування в частині, що належить місцевим бюджетам.

Таким чином, серед податків, зборів, обов'язкових платежів, що в 1998 році зараховуються до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, податку на додану вартість та акцизного збору немає.

Отже, приймаючи нормативно-правовий акт "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік", Верховна Рада Автономної Республіки Крим у частині зарахування до республіканського бюджету податку на додану вартість та акцизного збору, а також затвердження нормативів та встановлення порядку відрахування від них до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим порушила зазначені положення Конституції і законів України, вийшла за межі встановлених повноважень.

З огляду на це Конституційний Суд України вважає, що положення пункту 3 частини першої статті 3, статей 5 і 6 нормативно-правового акта Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік", за якими до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим зараховуються податок на додану вартість та акцизний збір, затверджуються нормативи та встановлюється порядок їх зарахування до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим, мають бути визнані такими, що не відповідають Конституції і законам України (неконституційними).

Одночасно з правовим актом про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла постанову "Про введення в дію закону Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року N 1419, в якій нормативно-правовий акт про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік визначається також у формі закону, що суперечить відповідним положенням Конституції і законів України.

4. Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Це означає, що згідно з принципом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, здійснення їх органами своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України) приймати закони в Україні повноважна тільки Верховна Рада України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає правові акти у формі рішень та постанов (частина друга статті 136 Конституції України). Це положення конкретизується частинами третьою та четвертою статті 10 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року N 90/98-ВР, згідно з якими Верховна Рада Автономної Республіки Крим з питань, що мають нормативно-правовий характер, приймає постанови, а з питань організаційно-розпорядчого характеру - рішення.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції та законам України і приймаються відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання (частина друга статті 135 Конституції України, частина восьма статті 10 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим").

Виходячи з цих положень, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 25 березня 1998 року N 4-рп/98 визнав неконституційним використання Верховною Радою Автономної Республіки Крим терміну "закон Автономної Республіки Крим" як форми нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ухвалених після прийняття Конституції України.

Приймаючи нормативно-правовий акт про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік у формі закону і постанову про введення його в дію, Верховна Рада Автономної Республіки Крим вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією і законами України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 136 Конституції України та статті 1 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Визначення Верховної Ради Автономної Республіки Крим як органу законодавчої влади (пункт 1 статті 4 нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік") суперечить зазначеним положенням Конституції і Закону України і тому є неконституційним.

На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 70, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року, за якими до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим зараховуються податок на додану вартість та акцизний збір, затверджуються нормативи та встановлюється порядок їх зарахування до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим (пункт 3 частини першої статті 3, статті 5, 6).

2. Положення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Покласти на Верховну Раду Автономної Республіки Крим обов'язки щодо забезпечення виконання цього Рішення Конституційного Суду України.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим на виконання пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 березня 1998 року N 4 щодо неконституційності використання Верховною Радою Автономної Республіки Крим терміну "закон Автономної Республіки Крим" як форми нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим привести у відповідність до Конституції України та Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" назву нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію закону Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Скоморохи В. Є. у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік"
(справа про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік)

Не погоджуючись з частиною другою пункту 3 Рішення Конституційного Суду України, вважаю за необхідне наголосити на таких питаннях.

1. Виходячи з вимог Конституції України (стаття 152) та статей 61, 65, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно змісту Рішення Конституційного Суду України закони та інші правові акти за Рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині. Стаття 150 Конституції України визначає не лише повноваження Конституційного Суду (в даному випадку щодо вирішення питань відповідності Конституції України (конституційності)), але й через визначення суб'єктів, за зверненням яких вирішуються питання щодо конституційності, закріплює принцип "зв'язаної ініціативи". Тобто, Конституційний Суд України може розглядати підвідомчі йому питання лише у випадках, коли до нього звертаються правомочні суб'єкти.

2. Закріплені у статтях 61 та 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" умови визнання неконституційними інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, або ж визнання неконституційним закону (його окремих положень), якщо при тлумаченні закону була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, дають підстави зробити висновок, що під час розгляду справи суд може вийти за межі предмета звернення, визначеного в поданні, лише у наведених вище випадках.

3. У даній справі предметом звернення до Конституційного Суду України є окремі положення закону Автономної Республіки Крим від 14 січня 1998 року N 1418-1 "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік", а саме: зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим податку на додану вартість та акцизного збору і форма нормативно-правового акта про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік.

Президент України, звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням, просив розглянути саме ці питання. Відповідно до статті 147 Конституції України суд мав дати відповідь на них у своєму рішенні, проте не зробив цього.

4. Порівняльний аналіз статей 58, 61, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" свідчить про те, що рішення щодо предмета звернення стосується лише того закону чи нормативного акта, який визнано неконституційним. Не випадково стаття 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" містить положення про те, що суд може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Права поширювати своє рішення на всі інші нормативні акти, які містять аналогічні поняття (правові дефініції, правила поведінки тощо) не дає суду ні Конституція України, ні Закон України "Про Конституційний Суд України", надто коли такі поняття застосовано в іншому нормативному акті. Отже, вони є предметом окремого звернення, оскільки предмет регулювання, форма акта (закон, указ, постанова), посилання на орган, яким прийнято акт, дата, підпис тощо є обов'язковими реквізитами конкретного нормативного правового акта.

Нарешті, фактичним і юридичним регулятором суспільних відносин (поза конкретно вирішеною справою) є не рішення суду, а Конституція України. Для припинення дії повторно виданого неконституційного акта Конституційний Суд України має прийняти до провадження інше конституційне подання і по ньому постановити відповідне рішення про неконституційність акта. Це положення випливає із статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо вимог до конституційного подання.

5. Покладення цим Рішенням Суду на Верховну Раду Автономної Республіки Крим обов'язку привести у відповідність до Конституції України та Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" назви нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про введення в дію закону Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік" від 14 січня 1998 року на виконання пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 березня 1998 року N 4 є некоректним.

Рішення Суду суперечить положенням статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо можливості суду визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Наведена норма Закону регламентує порядок виконання рішень чи висновків з конкретної розглянутої справи і не надає суду повноважень вимагати поширення дії прийнятого по ній рішення на інші справи.

6. До того ж, прийняття Рішення від 25 березня 1998 року в частині "визнання неконституційним вживання терміну "закон" як форми нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим в усіх інших нормативно-правових актах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ухвалених після прийняття Конституції України", на мою думку, не випливає з наведених положень Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України" ще й тому, що суд з власної ініціативи поширив дію цього Рішення на всі інші нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ухвалені нею після прийняття Конституції України.

7. Загальновідомим є положення, згідно з яким рішення (висновок) суду поширюється (за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 61 та частиною другою статті 95 Закону "Про Конституційний Суд України") лише на предмет звернення, вказаний у конституційному поданні, і стосується лише того закону чи іншого правового акта (окремих його положень), конституційність якого оспорюється чи потребує офіційного тлумачення (статті 39, 42 Закону). Інше означало б, що суд може і без конституційного подання (звернення) розглянути питання щодо конституційності правового акта чи офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Також проігноровано положення про базування рішення на матеріалах, досліджених у судовому засіданні: суд дав доручення Верховній Раді Автономної Республіки Крим привести назву нормативно-правового акта у відповідність з Рішенням Суду від 25 березня 1998 року N 4, не перевіривши попередньо його виконання.

8. Таким чином, відповідно до статей 147, 150 Конституції України суд мав сам вирішити питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) застосування терміну "закон" як форми нормативно-правового акта про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим (в тому числі у відповідній постанові про введення його в дію на підставі частини третьої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України"), а не давати доручення Верховній Раді Автономної Республіки Крим, тим більше без прийняття рішення щодо неконституційності нормативно-правових актів автономії.

Якщо ж суд дійшов висновку, що з порушеного питання (застосування терміну "закон" як форми нормативно-правового акта) раніше приймалося рішення, йому належало вирішити питання про припинення провадження у справі в цій частині на підставі § 11 Регламенту Конституційного Суду України.

Рішення, прийняте судом з цього питання, не сприятиме виконанню завдань Конституційного Суду України, підвищенню його авторитету як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.

9. Враховуючи, що в поданні не йдеться про неконституційність затвердження нормативів, встановлення порядку відрахувань від них до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим, а також постанови про введення в дію нормативно-правового акта (в частині застосування терміну "закон") та визначення Верховної Ради Автономної Республіки Крим як органу законодавчої влади, в мотивувальній частині Рішення необхідно було послатися на визнання наведених положень неконституційними відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України".

 

Суддя
Конституційного Суду України
 

 
В. Скомороха
 

Опрос