Идет загрузка документа (64 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

По делу по конституционному представлению 46 народных депутатов Украины об официальном толковании положений пункта 12 части первой статьи 85 Конституции Украины в контексте положений части четвертой статьи 114, частей второй, третьей статьи 115 Конституции Украины (дело о порядке прекращения полномочий членов Кабинета Министров Украины)

Конституционный Суд
Решение от 11.12.2007 № 12-рп/2007

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України
(справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України)

м. Київ
11 грудня 2007 року
N 12-рп/2007
 

Справа N 1-21/2007 

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича - доповідача,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Куйбіди Василя Степановича - народного депутата України, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, Представника Президента України у Конституційному Суді України Ставнійчук Марини Іванівни, Постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України Німченка Василя Івановича

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України.

Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 46 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність в офіційній інтерпретації положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Джуня В. В., пояснення Куйбіди В. С., Селіванова А. О., Ставнійчук М. І., Німченка В. І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141; 2005 р., N 2, ст. 44).

Народні депутати України обгрунтовують необхідність в офіційному тлумаченні тим, що вказаними нормами не визначено чіткого порядку і процедури звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України та наслідків такого звільнення, тому при застосуванні цих положень виникають суперечності щодо їх правильного розуміння представниками різних політичних сил, які входять до складу Кабінету Міністрів України. У конституційному поданні стверджується, що у зв'язку з неоднозначним розумінням змісту положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України виникають конфліктні ситуації, пов'язані з намаганням вивести зі складу уряду Міністра закордонних справ України, Міністра оборони України та актуалізацією ініціювання розгляду у Верховній Раді України питання про звільнення Прем'єр-міністра України. На думку авторів клопотання, у положеннях пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України немає відповідей на такі питання:

- чи є необхідним подання Президента України до Верховної Ради України при звільненні з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України;

- чи є необхідним подання Прем'єр-міністра України при звільненні з посад інших членів Кабінету Міністрів України;

- чи призводить звільнення з посади Прем'єр-міністра України до відставки всього складу Кабінету Міністрів України;

- що розуміється під терміном "звільнення зазначених осіб з посад";

- якою є процедура звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України.

Народні депутати України у конституційному поданні викладають своє розуміння змісту положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України, згідно з яким звільнення з посад Верховною Радою України членів Кабінету Міністрів України повинне відбуватися за тією ж процедурою, що і призначення, крім випадків подання власноручно написаної заяви про відставку. Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Верховна Рада України має право розглядати питання щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України лише у разі наявності подання Президента України, а інших членів Кабінету Міністрів України - подання Прем'єр-міністра України. Автори клопотання висловлюють думку, що звільнення з посади Прем'єр-міністра України не повинне призводити до відставки всього складу Кабінету Міністрів України.

2. Конституційний Суд України звернувся до учасників конституційного провадження, наукових та вищих навчальних закладів з проханням надати необхідну інформацію для повного та всебічного дослідження порушених у конституційному поданні питань.

Президент України у листі до Конституційного Суду України, посилаючись на положення пунктів 12, 13 частини першої статті 85, статті 87 Конституції України, статей 13, 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", статті 202 Регламенту Верховної Ради України, робить висновок, що парламентський контроль поширено на уряд в цілому, запроваджено виключно колективну відповідальність Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України. На думку глави держави, з цього випливає, що "звільнення з посади" передбачено виключно у разі припинення парламентом повноважень Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, а припинення повноважень усіх членів Кабінету Міністрів України здійснюється Верховною Радою України "як вирішення питання про відставку" з різних підстав. Тому неприпустимо застосовувати формулювання "звільнення з посади" стосовно Прем'єр-міністра України.

Голова Верховної Ради України зазначає, що в Конституції України закріплено різні підстави припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, але усі вони пов'язані з інститутом відставки. Процедура звільнення з посад зазначених осіб безпосередньо Конституцією України не врегульована, а тому є можливим припинення конституційного провадження у цій частині конституційного подання, оскільки після набрання чинності Законом України "Про Кабінет Міністрів України" питання, порушені суб'єктом права на конституційне подання, втратили актуальність.

Прем'єр-міністр України, системно аналізуючи положення пунктів 12, 121, 18, 21 частини першої статті 85, пунктів 9, 10 частини першої статті 106 Конституції України, стверджує, що Верховна Рада України наділена повноваженням звільняти з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України без відповідного подання Президента України, а інших членів Кабінету Міністрів України - без подання Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України не погоджується з тим, що в статті 115 Конституції України передбачено виключний перелік підстав щодо відставки усього складу Кабінету Міністрів України. Він вважає, що в Конституції України не визначено підстав для звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України, проте це питання вирішено в Законі України "Про Кабінет Міністрів України", тож звільнення Прем'єр-міністра України з посади з будь-яких підстав має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України, а припинення повноважень інших членів Кабінету Міністрів України не призводить до такої відставки.

Щодо порушених у конституційному поданні питань свої позиції висловили фахівці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Орзіх М. П.

3. На пленарному засіданні Конституційного Суду України представники суб'єкта права на конституційне подання, Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України підтвердили позиції суб'єкта права на конституційне подання та органів, яких вони представляють.

4. Конституційний Суд України виходить з необхідності застосування системного підходу до з'ясування положення пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України "звільнення зазначених осіб з посад". Цим конституційним приписом передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.

"Конституція України як головне джерело національної правової системи є також базою поточного законодавства. Вона надає можливість урегулювання певних суспільних відносин на рівні законів, які конкретизують закріплені в Основному Законі положення" (підпункт 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року N 3-рп/2002 у справі про електроенергетику). Аналіз наявних у Конституції України, законах України "Про Кабінет Міністрів України" (частина друга статті 19, частина третя статті 48), "Про державну службу" (статті 30, 31), "Про статус суддів" (пункт 9 частини першої статті 15, стаття 43), "Про Конституційний Суд України" (пункт 9 статті 23), "Про телекомунікації" (пункт 1 частини шостої статті 20), "Про природні монополії" (частина четверта статті 11), "Про Національний банк України" (пункт 3 частини третьої статті 18), "Про дипломатичну службу" (стаття 43), "Про військовий обов'язок і військову службу" (пункт "б" частини першої статті 26, стаття 32) нормативних положень вказує на те, що відставка не є єдиною підставою припинення повноважень для посадових осіб, які мають право на відставку, зокрема членів Кабінету Міністрів України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під положенням "звільнення зазначених осіб з посад" слід розуміти звільнення з посад як Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України, так і Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України.

5. Конституційний Суд України виходить з необхідності застосування у сукупності різних способів тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України для відповіді на питання щодо необхідності подання Президента України до Верховної Ради України для звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України.

Логіко-граматичне тлумачення пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України не свідчить про необхідність подання Президента України для здійснення Верховною Радою України свого конституційного повноваження щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України, оскільки словосполучення "за поданням Президента України" не має синтаксичного зв'язку зі словосполученням "звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України".

З'ясування змісту пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у системному зв'язку з іншими конституційними нормами дає підстави для такого ж висновку. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 106 Конституції України Президент України вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України. У цій та інших статтях Основного Закону України серед повноважень Президента України не передбачено внесення ним подання до Верховної Ради України про звільнення з посади чи відставку членів Кабінету Міністрів України. У своїх попередніх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав про визначення лише Конституцією України кола повноважень Президента України. У Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України) Конституційний Суд України констатував, що відповідно до Конституції України повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження. В Рішенні Конституційного Суду України від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет) Конституційний Суд України наголошував, що повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106).

У межах системного тлумачення пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України необхідно порівняти його припис з приписами пунктів 121, 18, 21 частини першої цієї статті. Результати цього порівняння свідчать, що відповідно до змісту наведених норм не вимагається подання Президента України для здійснення Верховною Радою України свого конституційного повноваження звільняти Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України з посад або вирішувати питання про їх відставку. Нормами пунктів 121, 18, 21 частини першої статті 85 Конституції України на відміну від норм пункту 12 вказаної статті чітко визначені повноваження Верховної Ради України призначати на посади та звільняти з посад за поданням Президента України Голову Служби безпеки України, Голову Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії.

Здійснення Верховною Радою України свого конституційного повноваження звільняти Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України з посад без відповідного подання Президента України не суперечить конституційно-правовому принципу поділу державної влади в Україні, встановленому в частині першій статті 6 Конституції України, оскільки за такого розподілу повноважень між Президентом України та Верховною Радою України не порушується рівновага у системі стримувань і противаг, від чого залежить стабільність конституційного ладу.

З огляду на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України може реалізувати своє повноваження щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України.

6. Після внесення народними депутатами України конституційного подання до Конституційного Суду України набрав чинності Закон України "Про Кабінет Міністрів України", в якому врегульовано порушені авторами клопотання питання:

- чи є необхідним подання Прем'єр-міністра України при звільненні з посад інших членів Кабінету Міністрів України;

- чи призводить звільнення з посади Прем'єр-міністра України до відставки всього складу Кабінету Міністрів України;

- якою є процедура звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України.

У зв'язку з цим конституційне провадження у справі про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України в контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України щодо порушених у конституційному поданні питань підлягає припиненню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 45, 51, 61, 63, 65, 69, 93, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив:

1. В аспекті конституційного подання під положенням "звільнення зазначених осіб з посад" у пункті 12 частини першої статті 85 Конституції України в контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України треба розуміти звільнення з посад як членів Кабінету Міністрів України, включаючи Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, так і Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України.

2. Верховна Рада України може реалізувати своє повноваження щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України.

3. Припинити конституційне провадження у справі про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України в контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України щодо порушених у конституційному поданні питань:

- чи є необхідним подання Прем'єр-міністра України при звільненні з посад інших членів Кабінету Міністрів України;

- чи призводить звільнення з посади Прем'єр-міністра України до відставки всього складу Кабінету Міністрів України;

- якою є процедура звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України,

на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" через їх непідвідомчість Конституційному Суду України.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Бринцева В. Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України
 (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України)

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року N 12-рп/2007 дав тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у системному зв'язку з іншими конституційними нормами та з урахуванням положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначається, що Верховна Рада України може реалізувати своє повноваження щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України.

Підтримуючи висновок Суду, слід додатково зазначити, що поправками до Конституції України, внесеними Законом N 2222-IV від 8 грудня 2004 року, створені конституційні передумови для переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми державного правління. Саме тому в пункті 12 частини першої статті 85 Конституції України передбачено право Президента України вносити подання лише про призначення Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України і не згадано про необхідність будь-якого подання для звільнення з посад зазначених осіб. Тим самим впроваджено національний механізм розподілу повноважень між главою держави і законодавчим органом, який має забезпечити дію системи стримувань і противаг.

Саме на результатах логіко-граматичного аналізу змісту цієї конституційної норми базується висновок Суду.

Разом з тим Конституційний Суд України не зробив спроби витлумачити термін "повноваження" у системному зв'язку з нормами Конституції України, якими на Президента України покладені функції забезпечення державної незалежності та національної безпеки (пункт 1 частини першої статті 106), керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави (пункт 3 частини першої статті 106).

Для досягнення ефективності реалізації відповідних функцій Президента України як гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності України (частина друга статті 102 Конституції України) передбачені його повноваження на внесення до Верховної Ради України подань про призначення Прем'єр-міністра України (пункт 9 частини першої статті 106 Конституції України), Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України (пункт 10 частини першої статті 106 Конституції України).

Аналіз наведених норм і інших норм Конституції України, що безпосередньо тлумачаться у цьому Рішенні, дає підстави для висновку, що положення пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України не виключають ініціювання Президентом України звільнення з посад членів уряду, призначених на посади у відповідності з його поданням.

Виключними випадками можуть бути аморальні вчинки, корупційні дії, нездатність міністрів, призначених за поданнями Президента України, забезпечити реалізацію раніше наведених президентських функцій тощо.

Саме розумінням можливості таких ситуацій слід пояснити положення пункту 2 резолютивної частини Рішення про можливість звільнення перелічених високопосадовців Верховною Радою України і без подання Президента України (йдеться про застосування сполучника "і").

У зв'язку з цим Конституційний Суд України мав би додатково обґрунтувати свій висновок у мотивувальній частині Рішення (після абзацу п'ятого пункту 5), виклавши правову позицію у такій редакції: "Разом з тим з урахуванням обсягу повноважень Президента України щодо реалізації функцій зовнішньої політики та у сфері національної безпеки і забезпеченні обороноздатності держави не виключається можливість внесення главою держави до Верховної Ради України відповідних пропозицій щодо звільнення міністрів, які призначені на посади за його поданням".

Ця правова позиція не суперечить попереднім рішенням Конституційного Суду України, в яких констатувалося, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Адже в окремих випадках Президент України має право забезпечувати ефективність виконання своїх функцій, у тому числі і шляхом внесення пропозицій щодо звільнення міністрів, призначених згідно з його поданнями. Цю президентську ініціативу слід розуміти як складову правового механізму здійснення повноважень Верховною Радою України, а не як розширення повноважень Президента України.

Такий висновок випливає з логіко-граматичного тлумачення конституційного терміна "повноваження" як компетенції державних органів на видання ними правових (нормативних та індивідуальних) актів з метою реалізації функцій, віднесених до їх відання.

Доречно також зазначити, що підстави для звернення до Конституційного Суду України виникли внаслідок нечітких і непослідовних дій у створенні національної моделі системи стримувань і противаг на етапі переходу до парламентсько-президентської форми правління. Неможливо з конституційних позицій пояснити, чому Президент України має право визначати претендентів на посади міністрів, які очолюють відомства, що забезпечують реалізацію головних президентських функцій, і не може вносити подання про їх звільнення з посад, якщо вони не виконують покладені на них обов'язки. Поглиблений аналіз цієї ситуації і відповідне правове реагування не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Зазначені питання, що виникли під час тлумачення деяких положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України, спонукали автора навести додаткові аргументи на підтримку Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року, що має сприяти однозначному його розумінню усіма правозастосовниками.

 

Суддя
Конституційного Суду України
 

 
В. БРИНЦЕВ
 

 

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Маркуш М. А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України
(справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів)

1. На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" висловлюю окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів) (далі - Рішення).

Вважаю положення абзацу шостого пункту 5 мотивувальної частини та пункту 2 резолютивної частини Рішення недостатньо обгрунтованими, такими, що базуються на неправильній інтерпретації норм Конституції України.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 мотивувальної частини та пунктом 2 резолютивної частини Рішення положення пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України стосовно того, чи є необхідним подання Президента України до Верховної Ради України при звільненні з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України, треба розуміти так, що Верховна Рада України може реалізувати своє повноваження щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України.

На мою думку, ця теза викликає заперечення щодо застосування сполучника "і" та є юридично помилковою. До того ж вона не підкріплена положеннями мотивувальної частини Рішення.

2. Повноваження Президента України закріплені в Конституції України.

Правові позиції щодо визначення повноважень Президента України виключно Конституцією України сформульовані в рішеннях Конституційного Суду України, зокрема

- від 10 квітня 2003 року N 7-рп (справа про гарантії діяльності народного депутата України): "Відповідно до Конституції України повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки). Тому положення частини другої статті 17 Закону не поширюються на Президента України і обов'язок керівників та інших посадових осіб розташованих на території України органів державної влади невідкладно приймати народного депутата України з питань депутатської діяльності не може розглядатись як обов'язок (повноваження) Президента України, оскільки такий обов'язок не передбачено Конституцією України" (абзац тринадцятий пункту 2 мотивувальної частини).

"Право народного депутата України безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також право безперешкодного доступу на всі підприємства, в установи та організації, розташовані на території України, не поширюються на приміщення, в яких перебуває Президент України, оскільки серед повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, відсутній його обов'язок приймати народного депутата України" (абзац восьмий пункту 3 мотивувальної частини);

- від 16 травня 2007 року N 1-рп (справа про звільнення судді з адміністративної посади): "Відповідно до пункту 31 частини першої статті 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише Основним Законом України. На цю обставину Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх рішеннях, зокрема у рішенні від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України), де сказано, що "повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки)", та в рішенні від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет), в якому вказано, що повноваження Президента України, як і повноваження Верховної Ради України, визначаються Конституцією України" (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини);

- від 24 грудня 1997 року N 8-зп (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій): "Відповідно до пункту 10 частини першої статті 106, частини четвертої статті 118 та пункту 7 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Президент України призначає за поданням Кабінету Міністрів України голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. Конституція України не відносить до повноважень Президента України призначення перших заступників, заступників голів місцевих державних адміністрацій" (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини).

"Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлені Указом Президента "Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" від 21 серпня 1995 року N 760 повноваження Президента України призначати перших заступників, заступників голів місцевих державних адміністрацій не входять до переліку повноважень Президента України, визначених у частині першій статті 106 Конституції України.

Згідно із статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" та враховуючи наведене вище, можна зробити висновок про те, що положення частини першої пункту 11 Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, якою визначено повноваження Президента України призначати певних посадових осіб місцевих державних адміністрацій, не відповідає Конституції України" (абзаци перший, другий пункту 4 мотивувальної частини);

- від 28 січня 2003 року N 2-рп (справа про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади): "Встановлення Конституцією України прямо чи опосередковано назв міністерств та інших центральних органів виконавчої влади зумовлює зміст повноважень Президента України щодо їх реорганізації. В разі реорганізації таких органів не можуть бути змінені їх назва та основне цільове призначення, що випливає з назви, оскільки це може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг конституційних повноважень цих органів, зокрема на повноваження Верховної Ради України щодо надання згоди на призначення та звільнення встановлених Основним Законом України посадових осіб" (абзац восьмий пункту 3 мотивувальної частини);

- від 7 квітня 2004 року N 9-рп (справа про Координаційний комітет): "Верховна Рада України згідно з Конституцією України не наділена повноваженнями створювати при Президентові України будь-які органи, це є виключною компетенцією Президента України" (абзац четвертий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини);

- від 5 жовтня 2005 року N 7-рп (справа про управління нафтовою галуззю): "За положенням частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції та законів України має право видавати обов'язкові до виконання укази і розпорядження. Глава держави може видавати зазначені акти в межах своїх конституційних повноважень, не втручаючись у компетенцію інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування".

"На думку Конституційного Суду України, із положень зазначених статей Основного Закону України випливає, що Президент України у виданих ним актах може формулювати адресовані Кабінету Міністрів України відповідні вказівки (доручення), які мають надаватися главою держави лише в межах його конституційних повноважень. При цьому Президент України не може змінювати визначені Конституцією України функції Кабінету Міністрів України, в тому числі функцію управління об'єктами державної власності, а також підміняти вищий орган у системі органів виконавчої влади у здійсненні його функцій" (абзаци другий, четвертий пункту 4 мотивувальної частини);

- від 27 березня 2002 року N 7-рп (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад): "Стаття 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини);

- від 11 грудня 2007 року N 12-рп (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України): "Серед повноважень Президента України не передбачено внесення ним подання до Верховної Ради України про звільнення з посади чи відставку членів Кабінету Міністрів України. У своїх попередніх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав про визначення лише Конституцією України кола повноважень Президента України". У Рішенні Конституційного Суду України від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет) Конституційний Суд України наголошував, що повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106)" (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини).

3. Конституція України вичерпно визначила повноваження Президента України, що унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки) (Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України). Це обмеження, на мою думку, стосується і рішень Конституційного Суду України, що мають силу закону.

У статтях 85, 106 Конституції України чітко визначено коло осіб, щодо яких Президент України вносить подання про їх призначення на посаду та звільнення з посади. В зазначене коло осіб, щодо яких Президент України звертається до Верховної Ради України з поданням на звільнення, не входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України.

Конституція України, наділивши Президента України вичерпним переліком повноважень, не надала йому повноваження давати згоду Верховній Раді України на звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а відтак і не передбачила його звернення з поданням про їх звільнення до Верховної Ради України. Тут звільнення зазначених осіб виступає як відповідальність за порушення.

Викладене узгоджується з положенням статті 87 Конституції України, за якою Верховна Рада України за пропозицією Президента України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від її конституційного складу.

Таким чином, за Конституцією України Президент України не наділений повноваженням щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення з посад Прем'єр-міністра, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України.

4. Сформульована в абзаці шостому пункту 5 мотивувальної частини та пункті 2 резолютивної частини Рішення позиція є хибною з огляду на конструкцію цих пунктів Рішення, за якими теоретично уможливлюється звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і за поданням Президента України. Тлумачення, яке міститься у пункті 2 резолютивної частини Рішення, є неадекватним смислу, закладеному в абзаці третьому пункту 5 мотивувальної частини Рішення, між ними закладено суперечність. У мотивувальній частині Рішення також закладено суперечність між абзацами третім та шостим пункту 5 через вживання в тексті останнього сполучника "і".

За такої конструкції абзацу шостого пункту 5 мотивувальної частини та пункту 2 резолютивної частини Рішення, яким зроблено висновок про можливість реалізації свого повноваження Верховною Радою України щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України та виходячи з його логіко-граматичного аналізу, вважаю, що через тлумачення Рішенням допускається можливість звільняти з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і за поданням Президента України.

У Рішенні немає конкретної відповіді на питання, чому Верховна Рада України в частині звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України може реалізувати своє повноваження "і" без подання Президента України.

Такий підхід при тлумаченні положень пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті 114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України призвів до того, що Президента України наділено додатковим повноваженням звертатися до Верховної Ради України з поданням щодо звільнення з посад Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України.

На мій погляд, Конституційний Суд України через тлумачення розширив конституційні повноваження Президента України, чим порушив принцип розподілу державної влади шляхом надання главі держави додаткового важеля впливу на виконавчу владу, що суперечить вимогам статей 6, 8, 19, 106, 85, 87 Конституції України та порушує баланс повноважень між гілками влади, систему стримувань і противаг, а також закладає суперечності в позиціях Конституційного Суду України щодо закріплення повноважень Президента України лише на конституційному рівні.

 

Суддя
Конституційного Суду України
 

 
М. МАРКУШ
 

Опрос