Идет загрузка документа (22 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

По делу по конституционному представлению 45 народных депутатов Украины относительно соответствия Конституции Украины (конституционности) положений статей 6, 9 Закона Украины "О государственном регулировании производства и реализации сахара" (дело об определении минимальной цены на сахар)

Конституционный Суд
Решение от 15.04.2004 № 10-рп/2004

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру"
(справа про визначення мінімальної ціни на цукор)

м. Київ
15 квітня 2004 року
N 10-рп/2004
 

Справа N 1-7/2004 

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року N 758-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст. 268).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 45 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності зазначених положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М. Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 45 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року (далі - Закон).

На думку народних депутатів України, встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України порушує права громадян - споживачів цукру, та виробників цукру - його власників. Тому положення статті 6 Закону не відповідають положенням статей 13, 42 Конституції України щодо захисту державою прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки; забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що передбачений статтею 9 Закону штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, не адекватний рівню суспільної небезпеки цього правопорушення і можливої шкоди. Така міра відповідальності господарюючих суб'єктів може призвести до фактичного примусового вилучення основних та оборотних фондів підприємства, що суперечить вимогам статті 41 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

2. Президент України у листі до Конституційного Суду України наголосив, що визначення засад внутрішньої політики, однією із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (пункт 5 частини першої статті 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни і ціноутворення", за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління. Отже, встановлення згідно зі статтею 6 Закону мінімальної ціни на цукор не суперечить Конституції України.

Запровадження Законом штрафу у відповідному розмірі, підкреслює Президент України, є особливою мірою відповідальності, реакцією держави на протиправні дії на ринку цукру, що є стратегічно важливою продукцією, і відповідає положенням пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, за якими Верховна Рада України визначає правопорушення та відповідальність за них.

Голова Верховної Ради України звернув увагу на те, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 85 Конституції України до компетенції Верховної Ради України віднесено формування засад внутрішньої політики. В Законі України "Про ціни і ціноутворення" розкрито засади цієї політики в галузі ціноутворення. Надавши Законом повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні договорів купівлі-продажу на внутрішньому ринку України, Верховна Рада України реалізувала своє право, передбачене пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України. Стягнення відповідно до статті 9 Закону штрафу в розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена всупереч встановленому порядку, не порушує гарантованих Конституцією України права приватної власності та права на підприємницьку діяльність (статті 41, 42).

Як стверджується в листі Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, щорічне визначення мінімальної ціни на цукор сприяє відродженню бурякоцукрової галузі, насиченню цукром внутрішнього ринку, захисту прав споживачів державою, яка здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів робіт і послуг. Регулювання ціноутворення передбачає однакові умови для всіх суб'єктів права власності, забезпечує ефективне функціонування ринку цукру на конкурентних засадах. Норми статей 6, 9 Закону щодо визначення мінімальної ціни на цукор та відповідальності за порушення встановленого порядку відповідають положенням статей 13, 41, 42 Конституції України.

Міністерство аграрної політики України, правління Національної асоціації цукровиків України (Укрцукор) також вважають, що положення статей 6, 9 Закону не суперечать Конституції України.

Антимонопольний комітет України в листі до Конституційного Суду України зазначив, що виробники цукру мають можливість конкурувати між собою у процесі його реалізації, встановлюючи ціну, максимально наближену до визначеної Законом. Це не суперечить вимогам статті 42 Конституції України про забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з того, що Верховна Рада України, прийнявши Закон, реалізувала свої повноваження стосовно визначення засад внутрішньої політики в економічній сфері (пункт 5 частини першої статті 85 Конституції України).

В преамбулі Закону зазначено, що він визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром. Закон встановлює державне регулювання обсягів вирощування буряків, виробництва та реалізації цукру, механізму ціноутворення в бурякоцукровому комплексі.

Стаття 6 Закону передбачає регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції (частина третя), порядок визначення мінімальної ціни на цукрові буряки для виробництва і поставки цукру на внутрішній ринок та за межі України з метою виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, а також мінімальної ціни на цукор, що поставляється на внутрішній ринок у відповідних обсягах. При цьому встановлення мінімальних цін на цукрові буряки і цукор покладено на Кабінет Міністрів України.

Державне регулювання зазначеною нормою ціноутворення в бурякоцукровому комплексі шляхом запровадження мінімальних цін на цукрові буряки (що не оспорюється народними депутатами України) та цукор не можна розглядати як незабезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (у тому числі й тих, які займаються вирощуванням цукрових буряків та виробництвом цукру і є його власниками), соціальної спрямованості економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Необхідність такого регулювання зумовлена широкою сферою використання цукру, значним його впливом на рівень і динаміку цін кінцевої продукції важливого соціального значення і спрямована на забезпечення прибутковості виробництва та нарощування виробництва цукру і зрештою - на зменшення його ціни. Запровадження Законом державного регулювання виробництва і реалізації цукру не можна розглядати як обмеження права суб'єкта підприємницької діяльності щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Наведене дає підстави для висновку, що положення статті 6 Закону відповідають положенням частини четвертої статті 13, частини сьомої статті 41 Конституції України.

4. Щодо порушеного в конституційному поданні питання про неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію у зв'язку із запровадженням мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються законом. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності, у тому числі підприємців, які займаються виробництвом цукру та вирощуванням цукрових буряків.

Положення статті 6 Закону щодо запровадження мінімальної ціни на цукор не передбачають неправомірного обмеження конкуренції. Вони поширюються на виробників цукру різних форм власності. При цьому виробники цукру не позбавлені можливості конкурувати між собою у процесі реалізації цукру, встановлюючи ціну, максимально наближену до мінімальної ціни на цукор, визначеної відповідно до Закону.

Запровадивши Законом регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, Верховна Рада України реалізувала свої повноваження щодо законодавчого визначення правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (пункт 8 частини першої статті 92 Конституції України).

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що встановлення Законом регулювання мінімальної ціни на цукор на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва, при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України не суперечить положенням частини третьої статті 42 Конституції України.

5. Згідно з Конституцією України засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них визначаються виключно законами (пункт 22 частини першої статті 92). Тобто Верховна Рада України у відповідному законі визначає, зокрема, правопорушення та міру відповідальності за нього.

У частині третій статті 9 Закону визначено, що з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, поставка на внутрішній ринок або реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, тобто понад встановлену квоту або за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни. Передбачена цією нормою відповідальність не спрямована на обмеження чи позбавлення права власності відповідних суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статті 6 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" стосовно запровадження мінімальної ціни на цукор, частини третьої статті 9 цього Закону щодо стягнення штрафу "у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку".

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

  

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Опрос