Идет загрузка документа (23 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

По делу по обращению Верховной Рады Украины о предоставлении заключения относительно соответствия проекта Закона Украины "О внесении изменений в статью 80 Конституции Украины" требованиям статей 157 и 158 Конституции Украины (дело о внесении изменений в статью 80 Конституции Украины)

Конституционный Суд
Заключение от 05.12.2000 № 3-в/2000

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВИСНОВОК
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статті 80 Конституції України)

м. Київ
5 грудня 2000 року
N 3-в/2000

Справа 
N 1-35/2000
 

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув на пленарному засіданні справу за зверненням Верховної Ради України про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтею 159 Конституції України стало звернення Верховної Ради України до Конституційного Суду України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Підставою для розгляду справи є необхідність висновку Конституційного Суду України щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України для розгляду цього законопроекту Верховною Радою України.

Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М. І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Верховна Рада України звернулась до Конституційного Суду України за висновком щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" від 21 січня 2000 року, згідно з яким пропонується:

"1. Внести до Конституції України такі зміни:

Частину третю статті 80 викласти в такій редакції:

"Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до набрання законної сили обвинувальним вироком суду".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування".

Народні депутати України, які подали законопроект до Верховної Ради України, обгрунтовують внесення змін до частини третьої статті 80 Конституції України необхідністю подальшого вдосконалення конституційного регулювання статусу народних депутатів України, зокрема, обмеження депутатської недоторканності "до виправданих станом нашого суспільства меж".

2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить "внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції". Вимоги щодо внесення таких змін визначають, зокрема, статті 157 і 158 Конституції України. Так, згідно з частиною першою статті 157 заборонено вносити будь-які зміни до Конституції України, якщо вони передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. А стаття 158 Конституції України забороняє протягом року подавати до Верховної Ради України один і той же законопроект про внесення змін до Конституції України, який вже розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий. Верховній Раді України заборонено також протягом строку своїх повноважень двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Проект Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" Верховною Радою України нинішнього скликання не розглядався, не змінювала вона протягом строку своїх повноважень і положення частини третьої статті 80 Конституції України. Отже, вимог статті 158 Конституції України Верховною Радою України дотримано.

3. Частиною третьою статті 80 Конституції України встановлено, що "народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані". Зміна до статті 80 Конституції України полягає в тому, що з частини третьої цієї статті вилучається словосполучення "притягнені до кримінальної відповідальності", а в кінці речення додається словосполучення "до набрання законної сили обвинувальним вироком суду". Така редакція порівняно з чинною обмежує депутатську недоторканність народних депутатів України. Згідно з пропонованою зміною відповідні державні органи за наявності передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України приводів і підстав можуть порушувати щодо народного депутата України кримінальну справу, проводити інші процесуальні дії (у тому числі пред'являти народному депутату України обвинувачення) і передавати справу на розгляд суду без попередньої згоди на це Верховної Ради України. Згода Верховної Ради України потрібна лише для затримання або арешту народного депутата України до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Обмеження депутатської недоторканності не може розглядатись як обмеження прав і свобод людини і громадянина, оскільки недоторканність народних депутатів України (як і недоторканність Президента України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції) пов'язана не з їх статусом як людини і громадянина, а з характером повноважень, покладених на них у зв'язку з виконанням державних функцій. Депутатська недоторканність обумовлена необхідністю конституційного забезпечення безперешкодної діяльності депутатів та парламенту в цілому.

Гарантії депутатської недоторканності є певними винятками із загального конституційного принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом. Тому на відміну від гарантій особистої недоторканності людини, які визначаються Конституцією України (стаття 29) і законами України (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України), гарантії недоторканності народних депутатів України, як і інших посадових осіб, мають визначатися виключно Конституцією України (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 23 грудня 1997 року N 7-зп).

Таким чином, проект Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на ліквідацію незалежності та порушення територіальної цілісності України і відповідає вимогам статті 157 Конституції України.

На основі викладеного та керуючись статтями 147, 156, 159 Конституції України, статтями 51, 63, 66, 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України дійшов висновку:

1. Визнати таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України проект Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України":

"1. Внести до Конституції України такі зміни:

Частину третю статті 80 викласти в такій редакції:

"Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до набрання законної сили обвинувальним вироком суду".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування".

2. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України є обов'язковим до виконання, остаточним і не може бути оскарженим.

Висновок Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Шаповала В. М. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України
(справа про внесення змін до статті 80 Конституції України)

1. У мотивувальній частині Висновку Конституційного Суду України (далі - Висновок) слушно зазначено, що "недоторканність народних депутатів України (як і недоторканність Президента України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції) пов'язана не з їх статусом як людини і громадянина, а з характером повноважень, покладених на них у зв'язку з виконанням державних функцій" (абзац другий пункту 3).

Тим самим констатується різна юридична природа інституту депутатської недоторканності (недоторканності народного депутата України) та інституту прав людини і громадянина.

Задля послідовності у цьому питанні можна було б вказати, що зазначені інститути безпосередньо не пов'язані один з одним. Тому відсутність інституту депутатської недоторканності або його скасування не означає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

2. На мою думку, положення мотивувальної частини Висновку про те, що "гарантії депутатської недоторканності є певними винятками із загального конституційного принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом" (абзац третій пункту 3) є хибним.

При такому підході помилково розглядаються як один два різні за змістом принципи: принцип рівності конституційних прав і свобод громадян та принцип рівності громадян перед законом.

Рівність конституційних прав і свобод громадян є насамперед принципом правотворчості. Він означає, що передбачені у розділі II Конституції України права, свободи та обов'язки людини і громадянина однаково належать усім громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. А тому не допускається використання відповідних ознак у будь-яких правових актах з метою запровадження на їх підставі привілеїв чи обмежень.

Таких ознак, як посада чи службове становище, встановлений частиною другою статті 24 Конституції України перелік ознак не містить. Тому депутатська недоторканність не може розглядатись як виняток з принципу рівності конституційних прав і свобод громадян.

Використання у правових актах ознаки посади чи службового становища як підстави для запровадження певних додаткових умов, що забезпечують безперешкодну діяльність відповідних посадових осіб, не є порушенням принципу рівності конституційних прав і свобод громадян. До того ж такі додаткові умови не є складовими статусу людини і громадянина, а фактично виконують роль характеристик певної посади і поширюються рівною мірою на будь-яку особу, обрану чи призначену на відповідну посаду.

Принцип рівності перед законом є за своєю сутністю принципом правозастосування. Він означає, що при застосуванні правових норм щодо всіх осіб (індивідів) можуть братися до уваги лише такі їх відмінності (крім зазначених у частині другій статті 24 Конституції України), які прямо передбачені нормативно-правовими актами.

Тому цілком правомірними є відмінності у відповідальності за об'єктивно однакові дії неповнолітніх і дорослих, вагітних жінок тощо. Отож встановлення певних відмінностей у відповідальності стосовно народних депутатів України, Президента України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції не є порушенням принципу рівності перед законом.

До того ж, оскільки відповідальність, зокрема кримінальна, встановлена законом, то і певні відмінності у відповідальності також мають бути визначені законом, що і передбачено у пункті 22 частини першої статті 92 Конституції України та реалізовано у Кримінальному кодексі України.

3. Виходячи з наведених вище засад має вирішуватись і питання щодо обсягу депутатської недоторканності. Депутатська недоторканність є важливою складовою статусу члена парламенту. Відповідно до пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України статус народних депутатів України визначається виключно законами України. При цьому треба зазначити, що законом не можна обмежити визначений у Конституції України зміст депутатської недоторканності, але конкретизація (деталізація) в законі конституційних положень щодо неї, встановлення певних додаткових гарантій відповідного характеру не можуть розглядатись як порушення Конституції України.

До викладеного необхідно додати, що факт відсутності регламентації на рівні Конституції України "гарантій недоторканності", наприклад, для посадових осіб Рахункової палати аж ніяк не заперечує можливості її здійснення на законодавчому рівні.

За будь-яких умов, інших аргументів для спростування такої позиції, аніж декларування того, що нібито "недоторканність посадових осіб є гарантією більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, яка встановлюється для всіх осіб", і що "оскільки вони (так звані "гарантії вищого рівня" - В. Ш.) допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом, мають, за логікою, визначатися виключно Конституцією" (абзаци п'ятнадцятий і шістнадцятий пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про Рахункову палату від 23 грудня 1997 року), жодне рішення або висновок єдиного органу конституційної юрисдикції не містить.

4. З викладеного також випливає, що положення мотивувальної частини Висновку (абзаци другий і третій пункту 3) суперечать одне одному. Більше того, відсутній логічний зв'язок між цитованими вище положеннями мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про Рахункову палату і аналізованими положеннями Висновку Конституційного Суду України у справі про внесення змін до статті 80 Конституції України.

 

Суддя
Конституційного Суду України 

 
В. Шаповал
 

Опрос