Идет загрузка документа (41 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Технического регламента по экологической маркировке

КМ Украины
Постановление КМ, План, Регламент от 18.05.2011 № 529
редакция действует с 20.06.2017

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 травня 2011 р. N 529

Київ

Про затвердження Технічного регламенту з екологічного маркування

Із змінами і доповненнями, внесеними
 постановою Кабінету Міністрів України
 від 28 грудня 2016 року N 1069

Відповідно до статті 14 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Технічний регламент з екологічного маркування і план заходів з його застосування, що додаються.

2. Визначити Міністерство екології та природних ресурсів відповідальним за застосування затвердженого цією постановою Технічного регламенту.

(пункт 2 із змінами, внесеними згідно з постановою
 Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. N 1069)

 

Прем'єр-міністр України 

М. АЗАРОВ 

Інд. 70

 

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ
з екологічного маркування

Загальні положення

1. Технічний регламент з екологічного маркування (далі - Технічний регламент) розроблено з урахуванням Регламенту Європейського Парламенту і Ради ЄС від 25 листопада 2009 р. 66/2010/ЄС про знак екологічного маркування Європейського Союзу.

Технічний регламент встановлює вимоги щодо присвоєння і застосування необов'язкового (добровільного) екологічного маркування в Україні, регламентує процедуру розроблення та перегляду екологічних критеріїв.

2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на товари та послуги, що постачаються для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України і надаються за плату або безоплатно.

Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

лікарські засоби, призначені для використання людиною;

ветеринарні препарати;

медичні вироби;

товари, що містять речовини, препарати та суміші, класифіковані відповідно до нормативів та стандартів України як токсичні, мутагенні, канцерогенні, небезпечні для навколишнього природного середовища, крім окремих категорій продукції, які технічно неможливо замінити альтернативними або загальні екологічні характеристики продукції значно вищі порівняно з іншою продукцією цієї ж категорії, за обов'язкової умови, що вміст небезпечних речовин не перевищує 0,1 відсотка маси продукції.

3. У цьому Технічному регламенті наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вплив на навколишнє природне середовище - будь-яка несприятлива чи сприятлива зміна в навколишньому природному середовищі, що повністю або частково спричинена виробничими процесами, товарами чи послугами (далі - продукція);

екологічна сертифікація - процедура, під час якої визнаний в установленому порядку орган з екологічного маркування документально засвідчує відповідність продукції встановленим екологічним критеріям;

екологічне маркування - коротко і точно сформульований напис, символ чи зображення, що наноситься на етикетку або паковання продукції чи наводиться у документації на продукцію, технічних бюлетенях, рекламних матеріалах з метою зазначення певної екологічної характеристики продукції, компонента або паковання. Відповідність продукції встановленим екологічним критеріям підтверджується сертифікатом екологічного маркування;

екологічні критерії для продукції (далі - екологічні критерії) - екологічні вимоги, яким повинна відповідати продукція при позначенні її екологічним маркуванням;

екологічні характеристики - результати вимірювання впливу продукції на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

життєвий цикл продукції - послідовні та взаємозв'язані стадії виробничої системи від придбання сировини або утворення природних ресурсів до остаточної утилізації продукції;

"зелена" продукція - продукція, стосовно якої за результатами проведення процедури оцінки відповідності встановлено факт поліпшення її екологічних характеристик;

орган з проведення оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям (далі - орган з екологічного маркування) - незалежний від суб'єкта господарювання орган, який у своїй діяльності керується програмою екологічного маркування відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 14024 (ДСТУ ISO 14024 "Екологічні маркування та декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи та методи");

програма екологічного маркування - добровільна програма, яка відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 14024 (ДСТУ ISO 14024 "Екологічні маркування та декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи та методи") і дає можливість використовувати екологічне маркування продукції, що свідчить про загальну екологічну перевагу такої продукції в межах відповідної категорії.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, Законах України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", "Про стандартизацію", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про підтвердження відповідності", "Про безпечність та якість харчових продуктів" і "Про захист прав споживачів".

Основні вимоги до застосування екологічного маркування

4. Цим Технічним регламентом забороняється:

наносити на етикетку продукції або паковання, у документації на продукцію та послуги, технічних бюлетенях, рекламних матеріалах нечітке або неправдиве екологічне маркування, чи екологічне маркування, яке можна неправильно зрозуміти;

товаровиробникам і постачальникам товарів та послуг використовувати такі неперевірені написи, як "екологічно чистий", "екологічно безпечний", "екологічно сприятливий", "сприятливий до ґрунту", "не забруднюючий", "зелений", "сприятливий до природи" та "сприятливий до озону" тощо.

Напис "вільний від..." дозволяється використовувати тільки у разі, коли рівень вмісту зазначеної речовини не перевищує фоновий.

Органи з екологічного маркування

5. Оцінка відповідності продукції встановленим екологічним критеріям проводиться органом з екологічного маркування.

Орган з екологічного маркування не може:

бути розробником, виробником, постачальником, монтажником або прямо залученим до зазначених видів діяльності, а також власником, користувачем, утримувачем продукції, яку він оцінює, крім продукції для власного споживання;

бути представником суб'єкта господарювання;

провадити будь-який вид діяльності, що може вплинути на незалежність його експертизи або неупередженість щодо діяльності з екологічної сертифікації, до якої він залучений, зокрема, надання консультаційних послуг або порад суб'єктові господарювання, продукція якого заявлена на сертифікацію.

6. Для проведення процедури з оцінки відповідності орган з екологічного маркування повинен мати:

методику системи управління якістю, відповідно до якої проводиться оцінка відповідності;

методику провадження діяльності органу з екологічного маркування, в якій визначаються його завдання, чисельність персоналу, необхідного для проведення процедури з оцінки відповідності, ступінь складності технології виробництва продукції і характер виробничого процесу (партія продукції або продукція, що випускається серіями);

необхідну матеріально-технічну базу для забезпечення виконання завдань з проведення оцінки відповідності.

Персонал органу з екологічного маркування повинен мати необхідну освіту, підготовку, досвід у виконанні завдань з проведення оцінки відповідності та навички складання відповідних звітів.

7. Орган з екологічного маркування бере участь у діяльності консультативної ради органів з екологічного маркування та надає своєму персоналу отриману в результаті роботи зазначеної ради інформацію, рекомендації та документи.

8. Орган з екологічного маркування зобов'язаний:

забезпечувати неупереджене, послідовне проведення оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям відповідно до вимог міжнародних, національних та регіональних стандартів до органів з оцінки відповідності продукції;

дотримуватися конфіденційності та запобігати розголошенню або використанню з будь-якою метою, не пов'язаною з екологічною сертифікацією, інформації, до якої він отримав доступ під час проведення оцінки відповідності продукції, технічного нагляду та перевірки життєвого циклу продукції, забезпечувати захист інформації від фальсифікації.

9. Орган з екологічного маркування готує щороку звіт про свою діяльність, що оприлюднюється ним у засобах масової інформації.

Екологічні критерії

10. Екологічні критерії розробляються відповідно до вимог актів законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічних норм, переліків і класифікаторів найбільш поширених небезпечних забруднюючих речовин і відходів.

11. Екологічні критерії ґрунтуються на екологічних характеристиках, визначених окремо для конкретної продукції, та додаткових вимогах до відповідної категорії продукції, які визначають вплив такої продукції протягом життєвого циклу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

12. Екологічні критерії визначаються на науковій основі з урахуванням показників життєвого циклу продукції.

Під час визначення таких критеріїв необхідно враховувати:

рівень впливу продукції на навколишнє природне середовище під час отримання (добування) сировини, виробництва, споживання та видалення (утилізації), зокрема, впливу на зміну клімату, біологічне різноманіття, обсяг споживання енергії, природних ресурсів та утворених відходів;

можливість заміни небезпечних речовин на більш безпечні та застосування новітніх технологій за наявності технічних можливостей;

зменшення впливу продукції на навколишнє природне середовище у результаті збільшення строку експлуатації (реалізації) та повторного її використання;

загальний баланс між економічною вигодою та навантаженням на навколишнє природне середовище на різних стадіях життєвого циклу продукції, включаючи здоров'я людини;

екологічні критерії, встановлені іншими міжнародними, національними та регіональними програмами екологічних маркувань, які відповідають вимогам стандарту ДСТУ ISO 14024 "Екологічні маркування та декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи та методи";

можливість заміни випробувань, що проводяться на тваринах, альтернативними методами та зменшення кількості таких випробувань.

13. Екологічні критерії слід установлювати з урахуванням значення найбільш істотних екологічних характеристик продукції протягом її життєвого циклу, а також можливості проведення якісних та кількісних вимірювань щодо впливу продукції на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Розроблення екологічних критеріїв

14. Під час розроблення екологічних критеріїв для зменшення впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини необхідно комплексно вивчати та враховувати потенційну можливість впливу певних середовищ або стадій життєвого циклу продукції відповідно до вимог стандарту ДСТУ ISO 14040:2004 "Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи та структура".

15. Суб'єктами розроблення екологічних критеріїв є:

центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

технічні комітети стандартизації;

заінтересовані особи.

16. Кожна заінтересована особа може ініціювати та/або брати участь у розробленні та/або перегляді екологічних критеріїв за наявності спеціалістів, які мають відповідні знання і досвід роботи у сфері виробництва даної категорії продукції.

17. Заінтересована особа подає пропозиції щодо розроблення екологічних критеріїв центральному органові виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

18. Роботи з розроблення екологічних критеріїв фінансуються замовниками.

Джерелами фінансування можуть бути:

кошти, передбачені для виконання програм і проектів;

кошти суб'єктів господарювання;

інші не заборонені законодавством джерела.

19. Екологічні критерії розробляються шляхом підготовки попереднього технічного звіту, проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту), настанови для потенційних користувачів екологічного маркування та органів з екологічного маркування і настанови для здійснення державних закупівель.

20. Попередній технічний звіт повинен містити:

визначення в кількісних або якісних показниках потенційної вигоди від застосування додаткових екологічних вимог до відповідної категорії продукції;

обґрунтування вибору обраної категорії продукції;

розгляд можливих торговельних питань;

результати аналізу стану міжнародної практики застосування екологічних критеріїв для відповідної категорії продукції;

нормативно-правові акти, що регулюють питання у сфері виробництва відповідної категорії продукції;

пропозиції щодо можливої заміни небезпечних речовин на більш безпечні шляхом використання альтернативних речовин або новітніх технологій;

дані про внутрішній ринок для відповідної категорії продукції (її обіг, обсяги виробництва, експорту та імпорту);

поточний і майбутній потенціал для просування на внутрішньому та міжнародному ринку продукції, яка має екологічне маркування;

ідентифікацію найбільш значних видів екологічного впливу, пов'язаних з обраною категорією продукції, що визначені на підставі результатів аналізу життєвого циклу;

посилання на джерела інформації, що використовувалися під час підготовки звіту.

Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів опубліковує на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації попередній технічний звіт для подання заінтересованими особами пропозицій щодо розроблення екологічних критеріїв.

21. Після опублікування попереднього технічного звіту розробляється проект екологічних критеріїв і додаток до нього (технічний звіт).

22. Екологічні критерії повинні:

базуватися на екологічних характеристиках найкращої продукції та бути досяжними для 10 - 20 відсотків продукції обраної категорії, що представлена на національному ринку. Відсоток визначається в кожному конкретному випадку з метою просування найбільш екологічно чистої продукції та забезпечення достатнього вибору для споживача;

враховувати загальний баланс між економічною вигодою та навантаженням на різних стадіях життєвого циклу продукції, у тому числі аспекти здоров'я та безпеки, а у разі необхідності - соціальні та етичні аспекти;

обмежувати найбільш значний вид впливу продукції на навколишнє природне середовище та здоров'я людини і визначатися через суттєві екологічні аспекти продукції;

бути придатними для проведення екологічної сертифікації згідно з вимогами Технічного регламенту;

базуватися на достовірних даних та інформації про впливи на навколишнє природне середовище та здоров'я людини протягом життєвого циклу продукції для визначення екологічної переваги продукції відповідної категорії;

бути встановленими в реально досяжних межах з урахуванням можливості та точності їх оцінювання;

враховувати зауваження та пропозиції всіх заінтересованих осіб;

бути гармонізованими з нормативно-правовою базою щодо відповідної категорії продукції при встановленні строків, визначень, методів випробовувань та технічної документації;

враховувати державну політику розвитку відповідної галузі, до якої належить відповідна категорія продукції та екологічні критерії, встановлені для подібних категорій продукції.

23. Під час розроблення екологічних критеріїв необхідно використовувати якісні та кількісні показники для зменшення обмежень впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Такі показники подаються у вигляді мінімальних значень граничних рівнів, які не дозволяється перевищувати, системи координат або в інший спосіб.

24. Проект екологічних критеріїв розробляється шляхом:

проведення інвентаризації відповідних вхідних та вихідних потоків матеріалів, ресурсів та енергії;

оцінювання потенційних впливів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, пов'язаних з такими потоками;

інтерпретації результатів інвентаризаційного аналізу та етапів оцінки таких впливів.

Типові екологічні критерії наведено у додатку до Технічного регламенту.

25. Проект екологічних критеріїв повинен бути зрозумілим та доступним для використання.

26. Технічний звіт до проекту екологічних критеріїв повинен містити:

наукове обґрунтування кожної встановленої вимоги;

кількісне визначення усіх екологічних характеристик, які планується обмежити, та результати аналізу таких обмежень порівняно з продукцією на ринку;

результати оцінювання очікуваного екологічного, економічного та соціального впливу екологічних критеріїв у цілому;

методи тестувань, що застосовуються для оцінювання різних критеріїв;

інформацію про витрати на проведення випробовувань, а також перелік необхідної інформації та підтвердної документації від суб'єкта господарювання для проведення екологічної сертифікації.

27. Розроблений проект екологічних критеріїв і додаток до нього (технічний звіт) для проведення обговорювання опубліковуються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації.

Строк публічного розгляду надання зауважень, рекомендацій та пропозицій до зазначених документів повинен становити не більш як 60 днів з дати їх опублікування.

З метою розгляду проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту) центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів проводить не менш як два відкритих засідання робочої групи із запрошенням на них усіх заінтересованих осіб.

Особа, яка розробляє проект екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту), за місяць до першого засідання робочої групи забезпечує зазначеними документами всіх заінтересованих осіб.

Зауваження, рекомендації та пропозиції до проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту), висловлені на першому засіданні, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації за місяць до наступного засідання робочої групи.

Після закінчення строку публічного обговорення центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів розглядає на відкритому засіданні отримані зауваження, рекомендації та пропозиції, враховує їх чи відхиляє.

28. За результатами обговорення готується остаточна редакція проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту).

29. Остаточна редакція технічного звіту складається із:

опису всіх зауважень, рекомендацій, пропозицій та обґрунтування прийнятих рішень щодо їх врахування або відхилення;

стислого обґрунтування впровадження екологічних критеріїв;

посилання на джерела, що були залучені в процесі розроблення зазначених критеріїв, а також копії документів, що розглядалися;

переліку всіх заінтересованих осіб, які брали участь в обговоренні проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту);

пояснювальної записки;

пропозицій до маркетингової та рекламної стратегії в межах обраної категорії продукції.

30. Особа, яка розробляє екологічні критерії, повинна розробити настанову для користувачів та органів з екологічного маркування щодо використання екологічних критеріїв для оцінювання продукції відповідної категорії та настанову для використання екологічних критеріїв під час складання конкурсної документації для проведення державних закупівель продукції відповідної категорії.

31. Проект екологічних критеріїв затверджується центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

32. У разі підготовки тільки проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту), настанови для потенційних користувачів знака екологічного маркування та органів з екологічного маркування застосовується скорочений порядок розроблення екологічних критеріїв.

З цією метою:

у технічному звіті зазначається, що вимоги до Технічного регламенту щодо розроблення екологічних критеріїв виконані;

у разі коли центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за результатами розгляду проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту) встановлено, що всі вимоги Технічного регламенту виконано, такий орган опубліковує їх на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації. Строк подання зауважень, рекомендацій та пропозицій повинен становити не менш як 60 календарних днів до дати завершення опрацювання проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту);

особа, яка розробляла проект екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту), повинна розглянути всі надіслані зауваження, рекомендації та пропозиції і у разі їх відхилення надати вмотивовану відповідь;

рішення щодо відхилення або включення будь-яких змін і доповнень до проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту) повинне бути обґрунтованим та належним чином оформленим;

центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів затверджує екологічні критерії після внесення необхідних змін і доповнень за умови, що заінтересовані особи не вимагають проведення відкритого засідання.

33. У разі внесення змін до актів законодавства та нормативних документів з питань застосування інноваційних технологій, що змінюють властивості продукції відповідної категорії, а також з питань надходження нової екологічної інформації та зміни попиту ринку екологічні критерії підлягають перегляду за рік до закінчення строку їх дії.

З цією метою розробляється тільки проект змін і доповнень до екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту).

У технічному звіті зазначається:

обґрунтування відсутності необхідності повного перегляду екологічних критеріїв і достатності проведення простого оновлення критеріїв;

поновлення попередніх ринкових даних, використаних для встановлення екологічних критеріїв;

пропозиції щодо проекту перегляду екологічних критеріїв;

кількісне визначення всіх екологічних характеристик, що планується обмежити, та результати аналізу таких обмежень порівняно з продукцією на ринку;

переглянута настанова для потенційних користувачів екологічного маркування та органів з екологічного маркування.

Проект змін і доповнень до екологічних критеріїв і додаток до нього (технічний звіт) опубліковуються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації для громадського обговорення. Строк подання зауважень, рекомендацій та пропозицій повинен становити не менш як 60 календарних днів до дати завершення робочою групою перегляду проекту екологічних критеріїв і додатка до нього (технічного звіту).

Особа, яка розробляє екологічні критерії, повинна розглянути всі надіслані зауваження, рекомендації та пропозиції і у разі їх відхилення надати заінтересованій особі вмотивовану відповідь.

Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів затверджує зазначені екологічні критерії за умови, що заінтересована особа не вимагає проведення відкритого засідання.

У разі проведення відкритого засідання центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів затверджує екологічні критерії з урахуванням зауважень, рекомендацій та пропозицій, отриманих під час обговорення на відкритому засіданні.

Впровадження екологічних критеріїв

34. Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів розробляє протягом місяця після схвалення екологічних критеріїв заходи із впровадження екологічних критеріїв, в яких визначаються:

вимоги щодо проведення процедури з оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям;

строк дії екологічних критеріїв;

межі допустимих змін у виробництві продукції та її складі, що дозволені протягом строку дії екологічних критеріїв.

Зазначені заходи опубліковуються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на своєму офіційному веб-сайті або в засобах масової інформації.

Застосування екологічного маркування

35. Для застосування екологічного маркування суб'єкт господарювання повинен пройти процедуру оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям в органі з екологічного маркування.

36. Екологічне маркування застосовується для продукції, що пройшла оцінку відповідності екологічним критеріям, встановленим для відповідної категорії продукції.

37. Заявка на проведення оцінки відповідності продукції екологічним критеріям повинна містити:

повне найменування суб'єкта господарювання, його місцезнаходження та номер телефону;

повний опис продукції із зазначенням її категорії;

необхідну для оцінювання відповідної категорії продукції документацію згідно із запитом органу з екологічного маркування;

документацію, передбачену заходами із впровадження екологічних критеріїв.

38. Орган з екологічного маркування протягом двох місяців з дати отримання заявки проводить перевірку повноти поданих документів та за її результатами письмово інформує суб'єкт господарювання.

39. Органи з екологічного маркування можуть визнати результати випробувань, проведених лабораторіями, що акредитовані відповідно до вимог ДСТУ ISO IEC 17025:2006 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій", та результати перевірок, проведених органами, що акредитовані відповідно до вимог ДСТУ EN 45011-2001 "Загальні вимоги до органів, які керують системами сертифікації продукції".

40. У разі коли екологічними критеріями передбачається проведення перевірки виробництва суб'єкта господарювання, така перевірка здійснюється компетентною організацією.

41. Орган з екологічного маркування після подання суб'єктом господарювання повного пакета необхідної документації видає йому в установленому порядку (за умови опублікування заходів із впровадження екологічних критеріїв та на підставі позитивного рішення за результатами оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям) сертифікат екологічного маркування, що має реєстраційний номер, та укладає угоду про право застосування екологічного маркування на строк дії зазначеного сертифіката.

42. Суб'єкт господарювання має право розміщувати екологічне маркування на продукції тільки після укладення угоди про право застосування екологічного маркування з обов'язковим зазначенням реєстраційного номера сертифіката екологічного маркування.

43. Вартість робіт з розгляду поданих суб'єктом господарювання документів, проведення перевірки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям та видачі сертифіката екологічного маркування визначається органом з екологічного маркування.

44. Орган з екологічного маркування несе відповідальність за дотримання процедури оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям та надання права застосування екологічного маркування щодо продукції суб'єкта господарювання.

45. Орган з екологічного маркування письмово інформує центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів про результати проведеної оцінки відповідності продукції встановленим екологічним критеріям, на підставі якої зазначена продукція може реалізовуватися із позначенням екологічного маркування.

46. Процедура екологічного маркування повинна проводитися неупереджено відносно встановлених законодавством екологічних та регуляторних вимог до різних стадій життєвого циклу продукції.

47. Право на застосування екологічного маркування не поширюється на використання його як елемента торгової марки.

48. У разі встановлення невідповідності продукції встановленим екологічним критеріям суб'єкт господарювання, який отримав право на застосування екологічного маркування, зобов'язаний невідкладно припинити використання такого екологічного маркування та повідомити про зазначену невідповідність орган з екологічного маркування.

Орган з екологічного маркування у місячний строк зобов'язаний забезпечити розгляд будь-яких змін у складі продукції або процесі її виробництва, що можуть вплинути на її відповідність встановленим екологічним критеріям.

49. Нагляд за діяльністю органу з екологічного маркування здійснює в установленому законодавством порядку національний орган з акредитації.

 

ПЛАН ЗАХОДІВ
із застосування Технічного регламенту з екологічного маркування

Найменування заходу 

Відповідальні за виконання 

Строк виконання
початок, роки 

1. Популяризація застосування Технічного регламенту з екологічного маркування (далі - Технічний регламент) шляхом його розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства екології та природних ресурсів 

Міністерство екології та природних ресурсів 

постійно 

2. Здійснення заходів щодо підготовки вітчизняних підприємств до застосування екологічного маркування згідно з вимогами Технічного регламенту 

- " - 

- " - 

3. Внесення змін до законодавства з питань притягнення до відповідальності у разі недотримання вимог Технічного регламенту та розроблення необхідних заходів для забезпечення їх виконання 

Державна служба технічного регулювання 

2011 

4. Розроблення та здійснення заходів щодо стимулювання виробництва екологічно пріоритетної "зеленої" продукції та використання екологічного маркування 

Міністерство екології та природних ресурсів 

постійно 

5. Поетапне розроблення та застосування екологічних критеріїв, гармонізованих з європейськими 

- " - 

щороку 

6. Добровільне застосування Технічного регламенту підприємствами 

- " - 

2012 

7. Підготовка та подання у разі потреби Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо внесення змін до Технічного регламенту за результатами його добровільного застосування 

- " - 

2014 

8. Обов'язкове застосування вимог Технічного регламенту під час використання екологічного маркування 

Міністерство екології та природних ресурсів
Державна служба технічного регулювання 

- " - 

 

ТИПОВІ ЕКОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ

Стадії життєвого циклу продукції 

Екологічні показники 

енергія 

ресурси 

викиди (скиди) 

інше 

відновлювана - не відновлювана 

відновлювані - не відновлювані 

воду 

повітря 

ґрунт 

  

Видобування ресурсів 

  

  

  

  

  

  

Виробництво 

  

  

  

  

  

  

Розподілення 

  

  

  

  

  

  

Використання 

  

  

  

  

  

  

Видалення 

  

  

  

  

  

  

____________

Опрос