Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Положения об управлении рисками, связанными с предоставлением государственных гарантий, и распределение таких рисков между государством, кредиторами и заемщиками

КМ Украины
Постановление КМ от 23.02.2011 № 131
редакция действует с 06.12.2016

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 лютого 2011 р. N 131

Київ

Про затвердження Положення про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками

(Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року N 663 установлено, що дія цієї постанови не поширюється на залучення Державним концерном "Укроборонпром" у 2013 році запозичення під державні гарантії)

(Установлено, що дія цієї постанови не поширюється на надання державних гарантій за запозиченням згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2015 року N 540)

(Установлено, що дія постанови не поширюється на надання державних гарантій за запозиченням згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1082, від 25 грудня 2015 року N 1083, від 25 грудня 2015 року N 1084)

(Установлено, що дія цієї постанови не поширюється на надання державної гарантії для забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року N 876)

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Положення про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками, що додається.

 

Прем'єр-міністр України 

М. АЗАРОВ 

Інд. 27

 

ПОЛОЖЕННЯ
про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками

1. Це Положення визначає цілі, принципи, механізм управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподілу таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками.

2. Дія цього Положення не поширюється на надання державних гарантій за зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникають внаслідок запозичень від міжнародних фінансових організацій для реалізації проектів розвитку, та суб'єктів господарювання - резидентів, які залучають кредити (позики) під державні гарантії для виконання загальнодержавних програм з подальшим поверненням і обслуговуванням таких кредитів (позик) за рахунок коштів державного бюджету.

3. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

1) гарантійні зобов'язання - зобов'язання держави за державною гарантією;

2) гарантовані зобов'язання - боргові зобов'язання позичальника, забезпечені державною гарантією;

3) державна гарантія - спосіб забезпечення державою у повному обсязі або частково виконання боргових зобов'язань позичальника перед кредитором;

4) позичальник - суб'єкт господарювання - резидент, виконання боргових зобов'язань якого забезпечується державною гарантією;

5) ризики, пов'язані з наданням державних гарантій (далі - ризики), - можливість настання непередбачених подій (обставин), що призведе до збільшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

6) управління ризиками - комплекс заходів, спрямованих на ідентифікацію та проведення оцінки ризиків, їх мінімізацію, а також на здійснення моніторингу рівня зазначених ризиків для зменшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань.

4. До ризиків належать:

кредитний ризик - ризик, пов'язаний з невиконанням гарантованих зобов'язань;

операційний ризик - ризик, пов'язаний з негативним впливом людського і технічного факторів, обставин непереборної сили;

ризик ліквідності - ризик, пов'язаний з тимчасовою недостатністю коштів у позичальника для виконання гарантованих зобов'язань.

5. Управління ризиками здійснюється за принципами:

1) безперервності (ідентифікація та оцінка ризиків здійснюються безперервно);

2) економності та ефективності (витрати на управління ризиками не повинні перевищувати можливих витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань);

3) узгодження завдань з управління ризиками із завданнями з управління гарантованим державою боргом;

4) відсутності конфлікту інтересів (не допускається здійснення відносин, що не відповідають інтересам держави або можуть перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків відповідальної особи);

5) інтеграції (виявлення ризиків забезпечують усі учасники процесу надання державних гарантій);

6) постійного моніторингу (моніторинг рівня ризиків та контроль за результатами виконання заходів з управління такими ризиками здійснюються постійно);

7) повноти характеристики (аналіз явищ, пов'язаних з управлінням ризиками, проводиться всебічно, зокрема із застосуванням статистичних методів);

8) історизму (забезпечення ефективності системи управління ризиками здійснюється шляхом використання результатів порівняльно-історичного аналізу);

9) толерантності (рівень ризику з урахуванням мети надання державних гарантій повинен бути прийнятним для держави);

10) системності (достатність і достовірність інформаційного забезпечення управління ризиками; урахування всіх можливих джерел виникнення ризиків та використання способів впливу на них; розроблення необхідних заходів для вжиття у разі виникнення обставин, що можуть призвести до виконання гарантійних зобов'язань).

6. Управління ризиками здійснюється з урахуванням відношення гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту та граничного обсягу надання державних гарантій шляхом:

1) проведення аналізу:

доцільності проекту, реалізацію якого передбачається здійснювати за рахунок кредитів (позик), залучених під державну гарантію (далі - проект), з урахуванням його відповідності державним завданням і пріоритетам;

самоокупності проекту;

фінансового стану позичальника;
 
2) визначення;

частки боргових зобов'язань позичальника, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією;

виду та розміру забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед державою з відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

3) здійснення моніторингу:

стану реалізації проектів;

фінансового стану позичальників протягом строку дії державних гарантій;

розрахунків за гарантованими зобов'язаннями.

7. Управління ризиками здійснюється Мінфіном:

під час формування основних напрямів бюджетної політики та підготовки проекту закону про Державний бюджет України шляхом встановлення граничних абсолютних та відносних показників гарантованого державою боргу, зокрема, гранично допустимого відношення гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту та граничного обсягу надання державних гарантій;

у період до надання державної гарантії за кожним проектом за участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі та центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить позичальник (далі - орган влади);

протягом строку дії державної гарантії за кожним проектом за участю органу влади.

8. До прийняття рішення про надання державної гарантії здійснюється:

1) ідентифікація та оцінка ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту, шляхом:

визначення Мінфіном кількісних та якісних характеристик ризиків відповідно до встановленої ним методики та проведення перевірки наявності у позичальника заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії, та кредитами з державного бюджету;

подання органом влади Мінфіну і Міністерству економічного розвитку і торгівлі висновку про доцільність реалізації проекту, інформації про фінансовий стан позичальника, його кредитну історію, кредитний рейтинг, відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можливе забезпечення виконання зобов'язань перед державою та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки спроможності позичальника реалізувати проект, разом із підтвердними документами;

подання Міністерством економічного розвитку і торгівлі відповідно до затвердженого ним Порядку проведення експертної оцінки інвестиційного проекту Мінфіну висновку про відповідність проекту державним завданням і пріоритетам, його самоокупність, а також пропозицій щодо необхідного виду та розміру забезпечення виконання зобов'язань перед державою та плати за надання державної гарантії;

2) узгодження Мінфіном з кредитором за результатами ідентифікації та оцінки ризиків частки боргових зобов'язань, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією, та підготовка пропозицій органу влади, який ініціює проект рішення про надання державної гарантії, щодо:

мінімізації ризиків шляхом чіткого визначення предмета гарантування, визначення частки боргових зобов'язань, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією, виду, розміру та умов забезпечення їх виконання, розміру плати за надання державної гарантії та умов її внесення;

відмови у наданні державної гарантії (у разі неприйнятного рівня ризиків).

9. Рівень ризиків вважається прийнятним у разі:

доцільності реалізації проекту;

відповідності його державним завданням і пріоритетам;

самоокупності проекту;

задовільного фінансового стану позичальника, наявності в нього кредитного рейтингу на рівні, не нижчому за середній спекулятивний (для іноземних кредитів (позик) визнаються кредитні рейтинги, визначені провідними світовими рейтинговими агентствами);

відсутності у позичальника простроченої заборгованості перед державою.

10. Державна гарантія надається після укладення Мінфіном з позичальником договору про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань (далі - договір).

11. Протягом строку дії державної гарантії:

1) орган влади або інший орган, уповноважений Кабінетом Міністрів України:

здійснює контроль за реалізацією проекту, цільовим використанням кредитів (позик), залучених під державні гарантії, фінансовим станом позичальника;

інформує щокварталу протягом місяця, що настає за звітним періодом, Мінфін про стан реалізації проекту, фінансовий стан позичальника та його кредитний рейтинг;

інформує Кабінет Міністрів України та Мінфін про виявлені відхилення фактичних показників проекту від планових, а також виникнення обставин, які загрожують або можуть загрожувати реалізації проекту або спроможності позичальника виконувати гарантовані зобов'язання, і готує пропозиції щодо усунення зазначених відхилень та нівелювання впливу таких обставин;

2) Мінфін:

здійснює моніторинг:

- розрахунків за гарантованими зобов'язаннями та виконання позичальником зобов'язань за договором;

- ризиків та у разі потреби готує пропозиції щодо їх мінімізації;

інформує орган влади про невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором для відповідного реагування.

12. Інформація про гарантований державою борг, платежі за ним, основні умови кредитних договорів (договорів позики, проспекту емісії) та надання державних гарантій, які не належать до комерційної таємниці, відповідність проектів державним завданням і пріоритетам, інвестиційну спрямованість проектів, їх самоокупність, стан розрахунків за гарантованими зобов'язаннями, реалізацію проектів, кредитні рейтинги позичальників, результати аналізу ризиків є публічною та оприлюднюється щокварталу на офіційному веб-сайті Мінфіну протягом строку дії державної гарантії.

____________

Опрос