Идет загрузка документа (53 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О стандартизации и сертификации

КМ Украины
Декрет КМ от 10.05.1993 № 46-93

ДЕКРЕТ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про стандартизацію і сертифікацію

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 11 червня 1997 року N 333/97-ВР
,
від 14 грудня 1999 року  N 1288-XIV
,
від 7 грудня 2000 року N 2134-III
,
 від 15 листопада 2001 року N 2779-III
,
 від 20 лютого 2003 року N 540-IV
,
 від 20 лютого 2003 року N 543-IV
,
від 3 лютого 2004 року N 1407-IV
,
 від 8 вересня 2005 року N 2863-IV
,
від 5 листопада 2009 року N 1704-VI
,
 від 5 квітня 2011 року N 3176-VI
,
 від 9 квітня 2014 року N 1193-VII
,
від 5 червня 2014 року N 1315-VII
,
від 22 липня 2014 року N 1602-VII
,
від 15 січня 2015 року N 124-VIII
(зміни, внесені абзацом третім підпункту "ж" підпункту 22 пункту 3 розділу X
 Закону України від 15 січня 2015 року N 124-VIII, набирають чинності з
1 січня 2016 року,
зміни, внесені
підпунктами "а", "б", "в", "г", "ґ", "е", "є", абзацами другим, четвертим
 та п'ятим
підпункту "ж" підпункту 22 пункту 3 розділу X Закону України
 від 15 січня 2015 року N 124-VIII, набирають чинності з
10 лютого 2016 року),
від 8 грудня 2015 року N 868-VIII

(У тексті Декрету слова "Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 8 вересня 2005 року N 2863-IV)

(У тексті Декрету слова "державних стандартів" та "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у всіх відмінках замінено відповідно словами "національний стандарт" та "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 22 липня 2014 року N 1602-VII)

Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Декрету

Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Положення Декрету не поширюються на обов'язкову сертифікацію продукції, що є харчовим продуктом.

(статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із
 Законом України від 22.07.2014 р. N 1602-VII
,
частина друга статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 08.12.2015 р. N 868-VIII)

Стаття 2. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 3. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Розділ II. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ

Стаття 4. Виключена

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 05.11.2009 р. N 1704-VI
,
 виключена згідно із Законом
 України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Стаття 5. Виключена

(стаття 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 14.12.99 р. N 1288-XIV
,
 від 20.02.2003 р. N 543-IV
,
 від 03.02.2004 р. N 1407-IV
,
виключена згідно із Законом
 України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Стаття 6. Виключена

(згідно із Законом України
 від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Стаття 7. Виключена

(згідно із Законом України
 від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Стаття 8. Виключена

(згідно із Законом України
 від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Стаття 9. Виключена

(згідно із Законом України
 від 09.04.2014 р. N 1193-VII)

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 10. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 11. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 12. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Розділ IV.
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ В ДЕРЖАВНІЙ СИСТЕМІ СЕРТИФІКАЦІЇ

(назва розділу IV у редакції
 Закону України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 13. Види та мета сертифікації продукції в державній системі сертифікації

(назва статті 13 у редакції Закону України
 від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну.

(частина перша статті 13 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 08.12.2015 р. N 868-VIII
,
у редакції Закону України
 від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

(абзац перший частини другої статті 13 у редакції
 Закону України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Стаття 14. Державна система сертифікації

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання:

визначає основні принципи, структуру та правила державної системи сертифікації;

затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;

встановлює вимоги до призначених органів з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - призначений орган);

встановлює правила визнання сертифікатів відповідності інших держав;

здійснює інші повноваження, визначені законами України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання:

призначає органи із сертифікації, акредитовані національним органом України з акредитації, а у разі якщо національний орган України з акредитації не здійснює акредитацію стосовно відповідних видів діяльності із сертифікації, - національним органом з акредитації іншої держави;

розглядає спірні питання щодо проведення сертифікації;

здійснює державний нагляд за дотриманням органами із сертифікації правил і порядку сертифікації продукції шляхом проведення планових та позапланових перевірок;

веде Реєстр державної системи сертифікації (далі - Реєстр);

організовує інформаційне забезпечення з питань сертифікації;

здійснює інші повноваження, визначені законами України.

(стаття 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 р. N 543-IV
,
у редакції Закону України
 від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 141. Реєстр та внесення до нього інформації про сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності

1. Сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності реєструються в Реєстрі на безоплатній основі на підставі прийнятого органами із сертифікації рішення про видачу сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.

2. Вимоги до змісту інформації про прийняті рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності, яка подається для включення до Реєстру, та порядок ведення Реєстру встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.

3. Органи із сертифікації присвоюють виданим ними сертифікатам відповідності та свідоцтвам про визнання відповідності реєстраційні номери у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання. Інформація про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності подається органами із сертифікації в день прийняття відповідного рішення для включення до Реєстру з використанням засобів електронного зв'язку центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.

4. Подання інформації про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності з порушенням вимог до змісту інформації, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, відповідно до пункту 2 цієї статті, є підставою для відмови у включенні зазначеної інформації до Реєстру.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, подає органам із сертифікації письмове рішення про відмову у включенні інформації до Реєстру з обґрунтуванням причини відмови.

Органи із сертифікації не пізніше наступного робочого дня з дня одержання рішення про відмову у включенні інформації щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності усувають причини, що були підставою для прийняття зазначеного рішення, та повторно подають таку інформацію для включення її до Реєстру.

(Закон доповнено статтею 141 згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 15. Обов'язкова сертифікація

1. Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.

(пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 05.06.2014 р. N 1315-VII
,
у редакції Закону України від 22.07.2014 р. N 1602-VII)

2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів. 

(пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 20.02.2003 р. N 540-IV,
від 22.07.2014 р. N 1602-VII)

Стаття 151. Видача, відмова у видачі, переоформлення та видача дубліката рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації, розширення сфери призначення та анулювання рішення про призначення

1. Призначення органів з сертифікації в державній системі сертифікації здійснюється шляхом видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - рішення про призначення).

2. Організація, яка претендує на призначення (далі - претендент), подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, заявку на призначення згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.

До заявки на призначення додаються:

1) проект сфери призначення, стосовно якої претендент заявляє про свою компетентність, який підписується ним та у якому зазначаються:

види продукції із зазначенням категорій та/або груп продукції чи інших деталізованих визначень продукції і кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності;

відповідні схеми (моделі) сертифікації;

2) засвідчена претендентом копія атестата про акредитацію, що засвідчує відповідність претендента вимогам до призначених органів. Сфера акредитації претендента повинна охоплювати схеми (моделі) сертифікації та перелік видів продукції, щодо яких він заявляє про свою компетентність;

3) копія статуту організації, засвідчена в установленому порядку;

4) відомості про кваліфікацію персоналу органу з сертифікації, підписані претендентом;

5) відомості про штатних та/або залучених аудиторів, атестованих у встановленому порядку відповідно до проекту сфери призначення;

6) довідка з інформацією про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції, підписана претендентом, та/або копії укладених відповідних угод з іншими акредитованими лабораторіями (центрами), з якими співпрацює орган з сертифікації, засвідчені в установленому порядку;

7) загальний опис власної системи управління якістю (настанова з якості), копія сертифіката відповідності власної системи управління якістю вимогам стандарту ISO 9001 або ДСТУ ISO 9001 (за наявності сертифіката);

8) довідка про досвід проведення робіт з сертифікації продукції за останні три роки, підписана претендентом;

9) копія договору про страхування, завірена в установленому порядку, або підписана претендентом довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як призначеного органу з сертифікації.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 90 днів з дня одержання заявки на призначення:

1) проводить аналіз поданих претендентом документів та перевіряє повноту відомостей;

2) приймає рішення про призначення, копію якого надсилає призначеному органу;

3) у разі відмови в призначенні надсилає претенденту письмове повідомлення про відмову в призначенні із зазначенням підстав для такої відмови.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, присвоює ідентифікаційні номери призначеним органам.

5. У рішенні про призначення зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження призначеного органу;

2) ідентифікаційний номер призначеного органу;

3) сфера призначення:

види продукції із зазначенням категорій та/або груп продукції чи інших деталізованих визначень продукції;

відповідні схеми (моделі) сертифікації.

6. Рішення про призначення видається на необмежений строк.

7. Підставами для відмови у видачі рішення про призначення є:

1) подання претендентом неповного пакета документів, необхідних для призначення;

2) виявлення в документах, поданих претендентом, недостовірних відомостей;

3) невідповідність претендента вимогам до призначених органів.

8. Розширення сфери призначення призначеного органу здійснюється в порядку та строки, встановлені цією статтею для видачі рішення про призначення.

9. Підстави для переоформлення та видачі дубліката рішення про призначення встановлюються Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення рішення про призначення та оригіналу рішення, що додається до заяви, повинен видати призначеному органу переоформлене на новому бланку рішення про призначення з урахуванням змін, зазначених у заяві про його переоформлення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви про видачу дубліката рішення про призначення повинен видати призначеному органу дублікат рішення про призначення замість втраченого або пошкодженого.

10. Підставами для анулювання рішення про призначення є:

1) звернення призначеного органу з відповідною заявою;

2) повідомлення національним органом України з акредитації про скасування атестата про акредитацію призначеного органу;

3) припинення призначеного органу (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація).

11. Видача, переоформлення та видача дубліката рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації, розширення сфери призначення та анулювання рішення про призначення здійснюються на безоплатній основі.

(Закон доповнено статтею 151 згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом.

(абзац другий статті 16 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 05.06.2014 р. N 1315-VII)

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про обов'язкову сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

(статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації, за умови наявності в документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

(статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 17. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 18. Обов'язкова сертифікація продукції, що імпортується

Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.

Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, на підставі інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або юридичними особами на митній території України.

(стаття 18 в редакції Законів України
від 11.06.97 р. N 333/97-ВР
,
 від 08.09.2005 р. N 2863-IV
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 22.07.2014 р. N 1602-VII
,
у редакції Закону України
 від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції

1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо атестації, випробування, контролю та реєстрації.

(пункт 1 статті 19 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на собівартість.

3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.

4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України.

(статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із
 Законом України від 05.04.2011 р. N 3176-VI)

Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації продукції та випробувальних лабораторій (центрів), що проводять обов'язкову сертифікацію

1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:

необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;

порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.

2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються повноважень на виконання робіт із сертифікації в державній системі сертифікації.

(абзац перший пункту 2 статті 20 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється повноважень на виконання робіт із сертифікації в державній системі сертифікації.

(абзац другий пункту 2 статті 20 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Стаття 21. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 22. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Розділ V. ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ

Стаття 23. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 24. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Розділ VI. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

Стаття 25. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Стаття 26. Виключена 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 року N 543-IV)

Розділ VII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 27. Набуття чинності Декрету

Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування та втрачає чинність з 1 січня 2018 року.

(абзац перший статті 27 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Абзац другий статті 27 виключено 

(статтю 27 доповнено абзацом другим згідно із
 Законом України від 07.12.2000 р. N 2134-III
,
абзац другий статті 27 у редакції
 Закону України від 15.11.2001 р. N 2779-III
,
виключено згідно із Законом України
 від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

Кабінету Міністрів України до дня втрати чинності цим Декретом забезпечити проведення аналізу обґрунтованості запровадження оцінки відповідності окремих видів продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації згідно з цим Декретом, вимогам технічних регламентів та розроблення в разі потреби відповідних технічних регламентів.

(статтю 27 доповнено абзацом третім згідно із
 Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)

 

 

Прем'єр-міністр України

Л. КУЧМА

Міністр
Кабінету Міністрів України

 
В. ПУСТОВОЙТЕНКО

м. Київ
10 травня 1993 року
N 46-93 

 
 
 

 

Опрос