Идет загрузка документа (11 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об особенностях государственной политики относительно установления запрета для отдельных категорий лиц публичных высказываний касательно отрицания отдельных международных преступлений или оправдания действий их организаторов, вооруженной агрессии Российской Федерации и временной оккупации части территории Украины, относительно запрета и ограничения взаимодействия и связей таких лиц с органами власти и должностными лицами Российской Федерации и незаконными органами (должностными лицами), созданными на временно оккупированной территории Украины

Проект закона Украины от 21.09.2020 № 4136
Дата рассмотрения: 14.09.2020 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості державної політики щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів, збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України, щодо заборони та обмеження взаємодії і зв'язків таких осіб з органами влади і посадовими особами Російської Федерації та незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території України

I. Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України і Конституції України,

підкреслюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною,

керуючись Статутом Організації Об'єднаних Націй та Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй від 24 жовтня 1970 року, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року,

виходячи з того, що відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року,

констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, одним з наслідків агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України,

не визнаючи тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України,

виходячи з Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року N 68/262, яка підкреслює нелегітимність проведення в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі так званого "референдуму" та закликає міжнародне співтовариство не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на основі результатів так званого "референдуму",

беручи до уваги резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)" від 19 грудня 2016 року N 71/205 та від 19 грудня 2017 року N 72/190, які визнають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією,

підтверджуючи суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, включаючи територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя,

на виконання Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року,

керуючись Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 1 листопада 2005 року A/RES/60/7, яка відкинула будь-яке заперечення Голокосту, повне або часткове, як історичної події,

керуючись Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 26 січня 2007 року А/61/L.53, яка засуджує без будь-яких застережень будь-яке заперечення Голокосту і наполегливо закликає усі держави-члени беззастережно відкидати будь-яке заперечення Голокосту, повне або часткове, як історичної події і будь-які дії в цих цілях,

на виконання Постанови Верховної Ради України "Про визнання геноциду кримськотатарського народу", що визнає депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.

приймає цей Закон, що має на меті захист державного суверенітету, національної безпеки, публічного порядку, прав і свобод громадян України.

Стаття 1

Поняття "тимчасово окуповані території" вживається у значеннях, наведених у Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" і Законі України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

Термін національний публічний діяч вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Стаття 2

Публічне заперечення національним публічним діячем, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування тимчасової окупації території України Російською Федерацією, поширення ними публічних висловлювань, що прямо або опосередковано містять ознаки визнання законності тимчасової окупації Російською Федерацією території України, підтримки дій Російської Федерації щодо грубого порушення міжнародного права у вигляді посягання на територіальну цілісність України, повного або часткового виправдання дій Російської Федерації, спрямованих на окупацію частини території України, засудження дій Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, спрямованих на відновлення територіальної цілісності України, є протиправним і тягне за собою відповідальність, визначену законом.

Стаття 3

Участь національних публічних діячів, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування на території Російської Федерації та/або тимчасово окупованих територіях в урочистостях з нагоди відзначення офіційних державних свят Російської Федерації, урочистостях та публічних заходах, що проводяться незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, забороняється.

Встановлення зв'язків та будь-яка взаємодія національних публічних діячів, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, органами державної влади та місцевого самоврядування Російської Федерації (їх посадовими особами) забороняється, крім випадків, визначених частиною четвертої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або якщо на це надана згода Верховною Радою України, або якщо такі зв'язки та взаємодія пов'язані з реалізацією такими особами права на спадкування майна, що знаходиться на території Російської Федерації або тимчасово окупованій частині території.

Стаття 4

Публічне заперечення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні, як геноциду Українського народу, Голокосту, як геноциду єврейського народу, депортації з Криму кримських татар у 1944 році, як геноциду кримськотатарського народу, заборонена законом.

Стаття 5

Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

II. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1. У Законі України "Про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 50, ст.504):

1) статтю 2 після слів "є протиправним" доповнити словами "та тягне за собою відповідальність, визначену законом".

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос