Идет загрузка документа (77 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О молодежи

Проект закона Украины от 05.09.2019 № 2076
Дата рассмотрения: 05.09.2019 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО МОЛОДЬ

Цей Закон визначає мету та завдання, основні принципи молодіжної політики в Україні, особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних громадських об'єднань та організацій, які працюють із дітьми та молоддю, участь молоді в реалізації молодіжної політики, основи державної підтримки молоді як базової стратегічної цінності суспільства та участі молоді в житті держави, інфраструктуру молодіжної політики та загальні засади фінансування заходів щодо її реалізації.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) молодь, молоді люди - фізичні особи віком від 14 до 29 років;

2) молодіжна політика - складова політики держави, сукупність соціальних, національних, соціокультурних ідей, принципів та моделей розвитку, спрямована на створення сприятливих умов для повноцінного становлення особистості молодої людини, її успішної інтеграції у суспільне життя, а також на її залучення до управління на місцевому, регіональному і національному рівнях; ґрунтується на моделі відкритого розвитку, що спонукає молодих людей проявляти ініціативу, самостійно визначати власні цілі та цінності, бути залученими і мати змогу визначати пріоритети та методи здійснення молодіжної політики;

3) молодіжний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері молодіжної політики та неформальної освіти і надає підтримку у впровадженні молодіжної політики зацікавленим сторонам, сприяє включенню у молодіжну політику молодіжних громадських об'єднань та неформальних молодіжних об'єднань, надає допомогу у налагодженні діалогу між різними суб'єктами молодіжної політики;

4) молодіжна робота - діяльність молодіжних працівників, громадських об'єднань і благодійних організацій з реалізації заходів молодіжної політики, що проводиться разом із молоддю та орієнтована на її всебічний розвиток;

5) молодіжне громадське об'єднання - об'єднання молодих людей, створене у визначеному законодавством порядку, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію творчих здібностей, задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів;

6) організація, що працює із дітьми та молоддю - громадське об'єднання чи благодійна організація, установчі документи яких визначають одним із завдань роботу з дітьми та молоддю;

7) неформальне молодіжне об'єднання - група молодих людей, об'єднаних спільними інтересами;

8) молодіжний центр - неприбуткова установа, що здійснює молодіжну роботу через молодіжних працівників з метою реалізації молодіжної політики;

9) молода сім'я - молоді громадяни віком до 35 років, які перебувають у шлюбі між собою;

10) інституційна підтримка молодіжних громадських об'єднань - стійкий комплексний розвиток молодіжного громадського об'єднання з метою створення, розподілу та використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів для участі у реалізації молодіжної політики;

11) самоорганізація молоді - процес створення механізмів спільної дії громадських об'єднань молоді з метою формування молодіжної політики у порядку та спосіб, визначені цим Законом;

12) державна грантова підтримка (грантова підтримка) - безповоротна фінансова підтримка, яку Національний Фонд підтримки молодіжних ініціатив на конкурсних засадах, встановлених цим Законом, надає молодіжним громадським об'єднанням та організаціям, які працюють із дітьми та молоддю для реалізації проектів у рамках програм Фонду.

2. Терміни, визначення яких не наведено в цьому Законі, вживаються у значеннях, передбачених законодавством України.

Стаття 2. Мета та завдання молодіжної політики

1. Метою молодіжної політики є забезпечення умов, необхідних для розвитку й самореалізації молоді, її формування як здорових та відповідальних особистостей; підготовка молоді до самостійності та професійної діяльності, виховання активних громадян, носіїв позитивних змін у суспільстві та державі.

2. Основними завданнями молодіжної політики є:

1) збір, обробка та систематизація інформації про становище молоді та з'ясування потреб молоді у сфері освіти, здоров'я, праці та в інших сферах суспільного життя, з метою своєчасного інформування інституцій, причетних до роботи з молоддю для формування стратегічних напрямків молодіжної політики та удосконалення її нормативно-правової бази;

2) формування пріоритетів та стратегічних напрямків у роботі з молоддю та забезпечення логістичної, інформаційної та фінансової підтримки програм, ініціатив та проектів, що здійснюються за цими напрямками;

3) координація зусиль та заохочення співпраці між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, молодіжними громадськими об'єднаннями та молодіжними працівниками; заохочення та підтримка інститутів громадянського суспільства для досягнення цілей та виконання завдань молодіжної політики; роз'яснювальна робота щодо умов членства молоді у громадських об'єднаннях;

4) гарантування прав молодих людей через створення системи соціальних послуг і соціальної підтримки молоді та молодих сімей;

5) сприяння вихованню молоді як відповідальних і активних громадян, які відстоюють демократичні цінності; розвиток почуття гордості за Україну через сприяння самовиховання молоді, поваги до військової служби та готовності до захисту Батьківщини, поваги до законодавства; створення системи стимулів для тих молодих людей, що проявляють громадянську активність, досягають успіхів у різноманітних сферах суспільного життя;

6) формування громадянської свідомості, соціального включення і солідарності всіх молодих людей; створення і забезпечення можливостей для соціального становлення молоді, більш активного залучення її до вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем;

7) сприяння інтеграції молоді до європейського та світового демократичних просторів;

8) утвердження серед молоді поваги до культурного та історичного минулого українського народу; активна протидія поширенню в молодіжному середовищі антиукраїнських явищ, а також маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України;

9) інформаційна, організаційна та фінансова підтримка ініціатив молоді; забезпечення рівних можливостей щодо використання інформаційного простору, реалізації та захисту прав і законних інтересів молодих людей; популяризація ініціативності та творчості серед молоді; допомога молоді у реалізації й самореалізації творчих можливостей та ініціатив; створення умов для забезпечення реалізації інших конституційних прав молоді та її громадянських обов'язків;

10) забезпечення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості, підготовки до самостійного життя молоді через забезпечення рівних умов і можливостей для отримання якісної освіти, професійного навчання, перепідготовки, працевлаштування і зайнятості молоді; надання кожній молодій людині можливостей із навчання, духовного і фізичного розвитку; створення сприятливих умов для працевлаштування молоді, в тому числі за допомогою державної підтримки молодих підприємців;

11) підвищення рівня свідомого ставлення молоді до здорового способу життя, популяризація і підтримка розвитку фізичного виховання молоді; створення умов та рівних можливостей для отримання якісних медичних послуг; попередження правопорушень, протидія насильству та соціально небезпечним формам поведінки в молодіжному середовищі;

12) розвиток молодіжної інфраструктури, розширення та ефективне використання мережі молодіжних центрів, молодіжних таборів, позашкільних установ, фізкультурно-оздоровчих закладів та закладів культури;

13) заохочення молоді до вшанування боротьби українського народу за територіальну цілісність та державний суверенітет України, жертв окупаційних режимів в Україні та підвищення престижу військової служби;

14) підтримка громадських ініціатив у сфері національно-патріотичного виховання молоді, зокрема через сприяння діяльності пластового (скаутського) руху, військово-спортивних клубів, впровадження молодіжних проектів та клубів за інтересами.

3. При формуванні молодіжної політики враховуються інтереси всіх груп молоді, у тому числі закордонних українців.

Стаття 3. Принципи молодіжної політики

1. Принципами молодіжної політики є:

1) рівність прав молоді - не допускається надання привілеїв чи встановлення обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, мови, місця проживання (села чи міста) або іншими ознаками;

2) участь молоді - встановлення механізмів залучення молоді до формування та реалізації молодіжної політики, зокрема, але не обмежуючи цим, шляхом самоорганізації молоді, заохочення волонтерської діяльності серед молоді тощо;

3) обґрунтованість - формування молодіжної політики на основі репрезентативних соціологічних досліджень, статистичної інформації з врахуванням міжнародного досвіду;

4) субсидіарність - забезпечення реалізації молодіжної політики шляхом передачі відповідних повноважень та ресурсів на той рівень, де їх реалізація та використання є найбільш ефективними;

5) міжвідомчість та міжсекторальна взаємодія - залучення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, а також міжнародних організацій, будь-яких інших зацікавлених сторін до формування та реалізації молодіжної політики.

РОЗДІЛ II
ІНСТИТУТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В МОЛОДІЖНІЙ ПОЛІТИЦІ

Стаття 4. Молодіжні громадські об'єднання та організації, які працюють із дітьми та молоддю

1. Громадськими об'єднаннями, які беруть участь у реалізації молодіжної політики, є молодіжні громадські об'єднання, а також організації, які працюють із дітьми та молоддю.

2. Молодіжні громадські об'єднання утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, що має вияв, зокрема у наступному:

1) молодіжні громадські об'єднання мають право доводити до відома громадськості інформацію про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству;

2) інформація, що міститься в установчих документах, інформація про склад керівних органів, джерела надходжень коштів, матеріальних та інших цінностей, а також інша інформація, пов'язана з діяльністю молодіжних громадських об'єднань, не може бути віднесена до конфіденційної або іншої інформації з обмеженим доступом.

3. Молодіжні громадські об'єднання та організації, які працюють із дітьми та молоддю, виконують наступні функції:

1) вивчають та реалізують загальні потреби та інтереси молоді чи окремих груп молодих людей; беруть участь у формуванні та реалізації молодіжної політики;

2) розвивають у молодих людей активну громадянську позицію;

3) здійснюють неформальну освіту та виховання молодих людей;

4) організовують дозвілля, активний відпочинок, заходи фізичного, культурного та професійного розвитку;

5) поширюють міжнародне молодіжне співробітництво;

6) розвивають волонтерську діяльність серед молоді;

7) вносять (за потреби) у відповідний орган місцевого самоврядування, на території якого вони діють, пропозиції щодо укладення плану розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

8) реалізують заходи з національно-патріотичного виховання молоді.

4. Молодіжні громадські об'єднання є неприбутковими організаціями. Порядок створення та діяльності, статус і права молодіжних громадських об'єднань та організацій, які працюють із дітьми та молоддю і їх спілок визначається відповідно до цього Закону, Закону України "Про громадські об'єднання", інших законодавчих актів та статутних документів.

5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування надають підтримку молодіжним громадським об'єднанням та організаціям, які працюють із дітьми та молоддю, у таких формах:

1) надання методичної та організаційної допомоги з питань молодіжної роботи;

2) сприяння створенню юридичних осіб, які надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді;

3) сприяння у здійсненні ними молодіжної роботи, зокрема, у формі фінансування за рахунок коштів відповідних бюджетів на конкурсних засадах програм і проектів, що сприяють соціальному становленню і розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив; надання у користування будинків, споруд, земельних ділянок та іншого майна, необхідного для здійснення їх статутної діяльності;

4) залучення до розроблення та обговорення рішень з питань, що стосуються дітей та молоді;

5) розвиток принципу спільного управління і системи ухвалення рішень спільно з молоддю і молодіжними громадськими об'єднаннями у сферах політики, що стосуються молоді;

6) підтримка та заохочення розвитку молодіжних громадських об'єднань шляхом залучення та включення до національних, місцевих та міжнародних програм і проектів;

7) підтримка організованих соціально-культурних заходів, що їх здійснюють молодіжні громадські об'єднання та організації, які працюють із дітьми та молоддю;

8) звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про молодіжне громадське об'єднання;

9) право вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді;

10) гарантування права молоді на створення молодіжних громадських об'єднань, а також права на об'єднання та участь в організаціях, що працюють із дітьми та молоддю;

11) розміщення на своїх офіційних веб-сайтах проектів концепцій державних та місцевих цільових програм, які стосуються дітей та молоді, а також розгляд пропозицій до них від організацій (у випадку неприйняття таких пропозицій надається письмова обґрунтована відмова);

12) здійснення підтримки в інших формах, що не суперечать законодавству України.

Стаття 5. Членство в молодіжних громадських об'єднаннях і їх спілках

1. Засновниками молодіжних громадських об'єднань можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах і досягли 14-річного віку.

Засновниками спілок молодіжних громадських об'єднань є молодіжні громадські об'єднання.

2. Членство в молодіжних громадських об'єднаннях є особистим.

Членами молодіжних громадських об'єднань можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, віком до 29 років. Вступ осіб віком до 14 років до молодіжних громадських об'єднань здійснюється за письмовою згодою одного із батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старше 29 років можуть бути членами молодіжних громадських об'єднань за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує 10 відсотків загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів.

Стаття 6. Фінансова підтримка молодіжних громадських об'єднань, організацій, що працюють із дітьми та молоддю, їх спілок

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають фінансову підтримку діяльності молодіжних громадських об'єднань і організацій, що працюють із дітьми та молоддю і їх спілок у межах повноважень, визначених Законом.

При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних громадських об'єднань і організацій, що працюють із дітьми та молоддю і їх спілок.

2. Органи місцевого самоврядування залучають в установленому порядку молодіжні громадські об'єднання і організації, які працюють із дітьми та молоддю і їх спілки, до виконання замовлень для державних та місцевих потреб.

3. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати молодіжним громадським об'єднанням і організаціям, що працюють із дітьми та молоддю і їх спілкам повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів), при цьому здійснюючи фінансову, матеріальну підтримку та контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів.

4. Молодіжні громадські об'єднання і організації, які працюють із дітьми та молоддю і їх спілки, які одержують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов'язані подавати звіти про цільове використання коштів і матеріальних цінностей органам, що їх надавали, у строки, встановлені цими органами.

РОЗДІЛ III
УЧАСТЬ МОЛОДІ У ФОРМУВАННІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

Стаття 7. Засади самоорганізації молоді

1. Самоорганізація молоді ґрунтується на принципах відкритого представництва, виборності, гласності, підзвітності, заборони втручання органів самоорганізації молоді у діяльність громадських об'єднань молоді.

2. Брати участь у роботі органів самоорганізації молоді можуть лише належно зареєстровані громадські об'єднання молоді України та представники органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів України.

3. Незареєстровані (неформальні) об'єднання молоді мають право брати участь в органах самоорганізації молоді на правах спостерігачів без права прийняття рішень.

4. Самоорганізація молоді здійснюється шляхом створення Національної молодіжної ради на всеукраїнському рівні та Місцевої молодіжної у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Порядок утворення Національної молодіжної ради та Місцевої молодіжної ради визначається цим Законом. Інші об'єднання громадян, що не вказані у цій статті, не можуть містити у своїх установчих документах положення, які дублюють повноваження Національної та Місцевої молодіжних рад або найменування яких відтворює найменування Національної молодіжної ради або Місцевої молодіжної ради.

6. Завданням самоорганізації молоді є забезпечення участі молоді у формуванні молодіжної політики на всіх рівнях системи адміністративно-територіального устрою України. До керівних органів Національної молодіжної ради та Місцевої молодіжної ради можуть входити лише особи віком до 29 років.

Стаття 8. Національна молодіжна рада

1. Національна молодіжна рада є єдиною всеукраїнською громадською спілкою, що забезпечує участь молоді у формуванні всеукраїнської молодіжної політики та утворюється шляхом проведення установчого збору у складі:

1) представників молодіжних громадських об'єднань із всеукраїнським статусом, які здійснюють свою діяльність не менш двох років у більшості областей України із загальною кількістю понад 1000 членів, у кількості однієї третини від усіх делегатів установчого збору;

2) представників місцевих молодіжних рад Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, що представляють не менше ніж дві третини цих адміністративно-територіальних одиниць, у кількості однієї третини від усіх делегатів установчого збору;

3) представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів України, у кількості однієї третини від усіх делегатів установчого збору.

2. Національна молодіжна рада:

1) спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, розробляє щорічну доповідь про реалізацію Національної молодіжної стратегії;

2) розглядає Національну молодіжну стратегію та цільові програми;

3) здійснює контроль за реалізацією молодіжної політики;

4) розробляє рекомендації та пропонує конкретні заходи для досягнення цілей і завдань молодіжної політики;

5) здійснює аналіз законопроектів, які стосуються молоді;

6) рекомендує центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, кандидатури для призначення радника з питань участі молоді у формуванні політики у молодіжній сфері;

7) призначає 5 представників до складу наглядової ради Національного фонду підтримки молодіжних ініціатив.

3. Обов'язок організаційного забезпечення, утворення та функціонування Національної молодіжної ради покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері.

Стаття 9. Місцева молодіжна рада

1. Місцева молодіжна рада є громадською спілкою, що утворюється у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, яка забезпечує участь молоді у формуванні молодіжної політики на місцевому рівні. Місцева молодіжна рада утворюється шляхом проведення установчого збору.

2. Місцева молодіжна рада:

1) надає рекомендації з питань, що стосуються молоді відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування;

2) розглядає місцеві пріоритети молодіжної політики та місцеві (регіональні) цільові програми, спрямовані на реалізацію Національної молодіжної стратегії;

3) здійснює моніторинг реалізації молодіжної політики;

4) розробляє рекомендації та пропонує конкретні заходи для досягнення цілей та виконання завдань молодіжної політики;

5) здійснює аналіз рішень місцевих органів влади, які стосуються молоді;

6) рекомендує місцевому органу виконавчої влади кандидатури для призначення радника із питань участі молоді у формуванні політики у молодіжній сфері на місцевому рівні.

3. Обов'язок організаційного забезпечення утворення та функціонування Місцевої молодіжної ради покладається на місцевий орган виконавчої влади через відповідний підрозділ, що реалізує молодіжну політику.

Стаття 10. Національна консультативна рада з питань молоді

1. Національна консультативна рада з питань молоді є органом, що забезпечує комунікацію між молоддю, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що створюється та функціонує з метою забезпечення обміну актуальною, достовірною та повною інформацією про стан реалізації молодіжної політики, а також з метою узгодження позиції та прийняття рішень у межах своїх повноважень щодо реалізації молодіжної політики в Україні.

2. Національна консультативна рада з питань молоді складається з:

1) представників центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належить забезпечення реалізації окремих частин молодіжної політики у межах відповідної сфери діяльності такого органу, у кількості однієї четвертої від загального складу Національної консультативної ради з питань молоді;

2) представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, відповідальних за реалізацію молодіжної політики на місцевому рівні, у кількості однієї четвертої від загального складу Національної консультативної ради з питань молоді;

3) представників Національної молодіжної ради, у кількості однієї четвертої від загального складу Національної консультативної ради з питань молоді;

4) представників установ та організацій, що працюють із дітьми та молоддю та не належать до громадських об'єднань молоді, у кількості однієї четвертої від загального складу Національної консультативної ради з питань молоді.

3. Обов'язок організаційного забезпечення утворення та функціонування Національної консультативної ради з питань молоді покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері.

4. Порядок створення та діяльності Національної консультативної ради з питань молоді визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Національну консультативну раду з питань молоді очолює Прем'єр-міністр України.

6. Національна консультативна рада з питань молоді:

1) розглядає рекомендації Національної молодіжної ради;

2) розглядає та погоджує щорічну доповідь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері про реалізацію Національної молодіжної стратегії;

3) погоджує Національну молодіжну стратегію та Національні цільові програми;

4) подає пропозиції щодо молодіжної політики Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України і Президенту України;

5) призначає 5 представників до складу наглядової ради Національного фонду підтримки молодіжних ініціатив.

Стаття 11. Радники із питань молоді

1. Керівники органів центральної та місцевої виконавчої влади, керівники органів місцевого самоврядування можуть призначати радника/ів з питань молоді.

2. Радник відстежує забезпечення участі молоді в діяльності відповідних органів влади, здійснює представництво інтересів молодих людей у відповідних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування у разі напруженості між ними, а також роль посередника у їхній взаємодії.

3. Діяльність радників визначається, у межах своїх повноважень, відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, за погодженням із місцевою молодіжною радою відповідного рівня, а за відсутності такої - за підсумками публічного обговорення.

Стаття 12. Національна молодіжна стратегія і цільові програми

1. Національну молодіжну стратегію та щорічну доповідь про її реалізацію, спільно з Національною молодіжною радою, розробляє центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, та погоджує її з Національною консультативною радою з питань молоді.

2. Національну молодіжну стратегію за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, затверджує Кабінет Міністрів України.

3. Національна молодіжна стратегія визначає довгострокові цілі та пріоритети молодіжної політики України на період 10 років.

4. Національна молодіжна стратегія містить:

1) аналіз викликів, що постають перед молодіжною політикою;

2) головні і специфічні цілі та пріоритети молодіжної політики;

3) механізми досягнення стратегічних цілей;

4) способи спостереження, оцінки та модернізації стратегії;

5) показники реалізації стратегії.

5. Органи місцевого самоврядування приймають програми з реалізації Національної молодіжної стратегії, які фінансуються з відповідних місцевих бюджетів, після погодження з відповідною Місцевою молодіжною радою, якщо така рада створена.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, розробляє національні цільові програми, погоджує їх та подає на затвердження у порядку, визначеному законодавством.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, спрямовує і контролює здійснення Національної молодіжної стратегії на місцевому рівні. Після погодження із Національною консультативною радою з питань молоді готує і публікує на своїй інтернет-сторінці щорічну доповідь про реалізацію Національної молодіжної стратегії.

РОЗДІЛ IV
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОНД ПІДТРИМКИ МОЛОДІЖНИХ ІНІЦІАТИВ

Стаття 13. Правовий статус, структура Національного фонду підтримки молодіжних ініціатив, основні принципи та засади діяльності Фонду

1. Національний фонд підтримки молодіжних ініціатив (далі - Фонд) - це юридична особа публічного права, уповноважена цим Законом виконувати функції у сфері запровадження та реалізації програм і заходів у молодіжній сфері, реалізацію міжнародних програм, що стосуються молоді, а також сприяння підтримці ініціатив молоді, молодіжних громадських об'єднань та організацій, що працюють із дітьми та молоддю, державних і комунальних навчальних закладів усіх освітніх рівнів та територіальних громад.

2. Фонд має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його оперативному управлінні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

3. Засновником Фонду є держава в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері. Статут Фонду затверджується засновником.

4. Фонд не має на меті отримання прибутку.

5. Діяльність Фонду ґрунтується на таких принципах:

1) дотримання засад чесної конкуренції;

2) безсторонність та справедливість;

3) незалежність Фонду та його працівників;

5) відкритість та прозорість;

6) незалежність та об'єктивність оцінювання проектів із реалізації програм.

6. Завданням Фонду є забезпечення доступу молодіжних громадських об'єднань та організацій, що працюють із дітьми та молоддю, державних і комунальних навчальних закладів усіх освітніх рівнів та територіальних громад до коштів державного бюджету, які виділяються для реалізації молодіжних програм та інших залучених Фондом коштів із джерел фінансування, які не заборонені Законом.

7. Для реалізації своїх завдань Фонд:

1) розробляє молодіжні програми;

2) організовує та проводить відкриті конкурси у рамках програм Фонду;

3) забезпечує та реалізує механізм оцінки проектів, які здійснюються у межах програм Фонду щодо їх відповідності якості та результативності виконання;

4) забезпечує діяльність Національної волонтерської платформи молоді;

5) у порядку, визначеному законодавством, забезпечує повний доступ громадян, Національної молодіжної ради та визначених Законом державних органів до інформації про діяльність Фонду;

6) запобігає конфлікту інтересів при виборі членів керівних органів Фонду та розподілі коштів;

7) веде облік молодіжних громадських об'єднань та організацій, які працюють із дітьми та молоддю та їх спілок, що отримують грантову підтримку Фонду. Порядок ведення обліку розробляється правлінням Фонду та затверджується наглядовою радою Фонду;

8) вчиняє інші дії, передбачені цим Законом та статутом Фонду.

Стаття 14. Бюджет Фонду і грантова підтримка проектів

1. Джерелами фінансування діяльності Фонду є: кошти Державного бюджету України, добровільні внески юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також інші джерела, не заборонені законодавством України.

2. Держава забезпечує належне фінансування Фонду, яке передбачається окремою бюджетною програмою у Державному бюджеті України та становить не менше 0,1 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік.

3. Кошти Державного бюджету України, якими розпоряджається Фонд, використовуються для забезпечення діяльності Фонду, проведення заходів на замовлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, а також для надання грантової підтримки молодіжним громадським об'єднанням та організаціям, які працюють із дітьми та молоддю, державним і комунальним навчальним закладам усіх освітніх рівнів та територіальним громадам, інституційної підтримки молодіжних громадських об'єднань.

4. Грантова підтримка проектів молодіжних громадських об'єднань та організацій, що працюють із дітьми та молоддю, державних і комунальних навчальних закладів усіх освітніх рівнів та територіальних громад здійснюється на конкурсних засадах, встановлених цим Законом. Грантова підтримка проектів надається Фондом на безоплатній та безповоротній основі. У конкурсі проектів можуть брати участь лише молодіжні громадські об'єднання та організації, які працюють із дітьми та молоддю, державні і комунальні навчальні заклади усіх освітніх рівнів та територіальні громади, які відповідають вимогам до учасників конкурсу.

5. Порядок надання грантової та інституційної підтримки і проведення конкурсного відбору проектів розробляється правлінням Фонду та затверджується наглядовою радою Фонду.

6. Одержувачі грантової та інституційної підтримки укладають договір із Фондом. Надані у вигляді грантової та інституційної підтримки кошти перераховуються у встановленому Фондом порядку на спеціально відкриті одержувачами грантів рахунки у відділеннях державних банків.

7. Кошти для проектів з інституційної підтримки організації розподіляються таким чином: до 20 % від отриманої суми спрямовується на фінансування оплати праці найманих працівників відповідної організації; до 30 % від отриманої суми спрямовується на адміністративні витрати організації (орендна плата за приміщення, канцелярські витрати, витрати на утримання приміщення, включаючи оплату житлово-комунальних послуг тощо); не менше 50 % від отриманої суми спрямовується на розвиток організації (проведення зборів керівних органів, навчання членів організації, включаючи тих, які є найманими працівниками такої організації, інші заходи, спрямовані на розбудову та підвищення кваліфікації членів організації).

8. Забороняється незаконне втручання державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також недержавних організацій у діяльність Фонду з метою встановлення будь-якого впливу на розподіл коштів, що надаються Фондом у вигляді грантової підтримки.

9. При реалізації будь-яких інших проектів, 20 % від отриманих коштів для їх реалізації спрямовується на фінансування адміністративних витрат у межах таких проектів.

Стаття 15. Органами управління Фонду

1. Органами управління Фонду є:

1) Наглядова рада;

2) Правління Фонду;

3) Голова правління Фонду.

Стаття 16. Наглядова рада Фонду

1. Контроль за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада Фонду, що діє в межах повноважень, визначених цим Законом та статутом Фонду.

2. Наглядова рада Фонду:

1) затверджує програми Фонду у рамках пріоритетів молодіжної політики, контролює їх виконання;

2) призначає членів Програмних комісій Фонду;

3) обирає на конкурсних засадах голову правління Фонду строком на три роки;

4) за поданням голови правління призначає членів правління, укладає з ними контракти, приймає рішення про дострокове припинення їх повноважень, обирає членів та голову ревізійної комісії Фонду, приймає рішення про припинення їх повноважень;

5) затверджує положення про ревізійну комісію Фонду, етичний кодекс Фонду, інші внутрішні документи відповідно до статуту Фонду та вносить зміни до них;

6) затверджує щорічний звіт про діяльність Фонду та забезпечує його оприлюднення;

7) готує пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності Фонду та подає їх відповідним органам державної влади;

8) встановлює структуру, умови та розміри оплати праці працівників Фонду;

9) на конкурсних засадах визначає аудиторську фірму, що проводить обов'язковий річний аудит фінансової звітності Фонду; видатки на проведення аудиту здійснюються за рахунок Фонду, а обов'язкова фінансова звітність та результати щорічного аудиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті Фонду;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом і статутом Фонду.

3. Наглядова рада Фонду не може втручатися у поточну господарську діяльність правління Фонду.

4. До наглядової ради Фонду входять п'ятнадцять членів, що призначаються строком на три роки, але не більше ніж на два строки підряд. Національна консультативна рада з питань молоді, Національна молодіжна рада та комітети Верховної Ради України, до компетенції яких входять питання молоді і бюджету, призначають по п'ять кандидатів наглядової ради Фонду. Кінцевий склад наглядової ради Фонду затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері.

5. Членом наглядової ради Фонду може бути призначений громадянин України, який має вищу освіту, постійно (не менш як п'ять років) проживає на території України, має високі професійні якості та суспільний авторитет.

6. Не можуть бути членами наглядової ради Фонду особи, які мають не зняту чи не погашену в установленому Законом порядку судимість; члени Кабінету Міністрів України, військовослужбовці, нотаріуси, судді, прокурори, слідчі, працівники правоохоронних органів.

7. Засідання наглядової ради Фонду вважається правомочним, якщо на ньому присутні дві третини її членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради Фонду, присутніх на засіданні. Рішення, передбачені пунктами 2, 3 і 4 частини другої цієї статті, приймаються більшістю голосів від загальної кількості членів наглядової ради Фонду.

8. Припинення повноважень члена наглядової ради Фонду.

1) Повноваження члена наглядової ради Фонду припиняються на підставі рішення засновника у разі:

а) закінчення строку повноважень;

б) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

в) припинення громадянства України або виїзду на постійне місце проживання за межі України;

г) настання обставин, передбачених частиною шостою цієї статті;

ґ) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

д) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я протягом шести і більше місяців підряд за наявності відповідного медичного висновку;

е) набрання законної сили рішенням суду про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

є) відсутності на трьох засіданнях наглядової ради Фонду, крім випадків, коли стан здоров'я не дозволяє брати участь у засіданнях, що підтверджується медичною довідкою;

ж) смерті.

2) Дострокове припинення повноважень члена наглядової ради Фонду з інших підстав забороняється.

Стаття 17. Правління Фонду та голова правління Фонду

1. Правління Фонду:

1) здійснює управління поточною діяльністю Фонду;

2) розробляє проект бюджету Фонду;

3) розробляє і подає на затвердження наглядової ради проекти програм Фонду;

4) організовує виконання рішень наглядової ради Фонду;

5) готує щорічний звіт про результати діяльності Фонду та подає його на затвердження наглядовій раді Фонду;

6) здійснює інші повноваження, передбачені Законом і статутом Фонду.

2. Голова правління Фонду:

1) організовує роботу правління, головує на його засіданнях;

2) здійснює добір найманих працівників Фонду на конкурсних засадах, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Фонду;

3) здійснює інші повноваження, передбачені Законом і статутом Фонду.

3. На голову правління та членів правління Фонду поширюються вимоги та обмеження, встановлені цим Законом для членів наглядової ради Фонду. У разі невиконання вимог, встановлених цією частиною, наглядова рада Фонду зобов'язана на найближчому засіданні припинити повноваження голови або відповідного члена правління Фонду.

Стаття 18. Програми та програмні комісії Фонду

1. Програми Фонду розробляються з врахуванням Національної молодіжної стратегії та реалізуються у порядку, що затверджується рішенням наглядової ради Фонду за поданням правління Фонду.

2. Правління Фонду подає, а наглядова рада Фонду затверджує особовий склад програмних комісій Фонду (далі - Комісії) для проведення конкурсів із надання грантової підтримки у рамках кожної з програм Фонду. Перелік осіб, що входять до складу Комісій, є таємною інформацією та не підлягає поширенню у порядку, що визначений законом.

3. Члени Комісій повинні володіти компетенцією в галузі тематики програми, а також діяти у рамках етичного кодексу Фонду.

Члени Комісій не повинні бути членами наглядової ради Фонду та правління Фонду та не мають права прямо чи опосередковано брати участь у конкурсі на отримання коштів для реалізації програми Фонду.

Члени органів управління Фонду не мають права брати участь у конкурсі на отримання коштів для реалізації програми Фонду та Комісіях Фонду.

4. Члени Комісій, що беруть участь в організації та проведенні конкурсів на отримання коштів для реалізації програми Фонду, не повинні мати реального або потенційного конфлікту інтересів.

У разі виникнення у члена Комісії конфлікту інтересів, він зобов'язаний врегулювати його у спосіб, передбачений законодавством.

5. Результати конкурсу оприлюднюються на інтернет-сторінці Фонду у вигляді рейтингового списку проектів, що брали участь у конкурсі.

6. Рейтинговий список переможців та учасників конкурсу має включати назву проекту, назву одержувача грантової підтримки, інформацію про мету та керівника проекту.

РОЗДІЛ V
ІНФРАСТРУКТУРА МОЛОДІЖНОЇ РОБОТИ

Стаття 19. Організоване дозвілля молоді

1. Дозвілля молоді є одним із важливих чинників для молоді, її відпочинку, самореалізації, оздоровлення, розширення світогляду.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють організацію дозвілля молоді шляхом забезпечення:

1) широкої пропаганди здорового способу життя, що дозволяє проводити молоді дозвілля в освітніх та ігрових заходах, зокрема через соціальну рекламу;

2) підтримки доступних, розвиваючих програм організації дозвілля за місцем проживання молоді, зокрема молодіжного туризму;

3) збереження та розвитку індустрії відпочинку молоді;

4) сприяння розвитку територій для тимчасових стоянок із доступом до чистої води, електроенергії та забезпечення належними санітарними умовами молодих осіб, які подорожують;

5) впровадження програм оздоровлення для підлітків та молоді;

6) розвитку соціокультурних, спортивних та інших об'єктів дозвілля та оздоровлення молоді, особливо у сільській місцевості та районах міських новобудов;

7) визнання й оцінки молодіжної роботи через запровадження заходів на підтримку згуртованості територіальних громад, включаючи консультації молодіжних працівників у галузі розробки та реалізації молодіжної політики;

8) сприяння безперервному навчанню молодіжних працівників; заохочення обміну досвідом між молоддю та іншими фахівцями, які працюють із дітьми та молоддю; поліпшення умов праці та підвищення статусу молодіжної роботи;

9) підтримки фахівців, що працюють із дітьми молоддю та молодіжних громадських об'єднань, які здійснюють неформальну освіту чи навчання в просуванні найкращих практик, за допомогою різних заходів, зокрема відповідних законодавчих і політичних;

10) вжиття заходів із розширення прав і можливостей молодіжних громадських об'єднань, які беруть активну участь у роботі з молоддю та неформальній освіті шляхом надання структурної підтримки.

Стаття 20. Молодіжні працівники

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування надають всебічну підтримку установам та організаціям, які готують молодіжних працівників та інших фахівців, що працюють із дітьми та молоддю.

2. Кваліфікаційні вимоги та стандарти підготовки регулюються Положенням про підготовку молодіжних працівників, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, і включає:

1) створення експертної ради з розвитку молодіжної роботи, яка формується із компетентних представників молодіжних громадських об'єднань, що розглядає та затверджує типові програми і стандарти оцінки якості навчання молодіжних працівників;

2) запровадження трирівневої системи підготовки молодіжних працівників за програмами базового і спеціалізованого навчання, а також програмами навчання тренерів;

3) визначення критеріїв сертифікації національною експертною радою тренерів молодіжної роботи установ та організацій, які мають право здійснювати підготовку молодіжних працівників;

4) ведення реєстру сертифікатів молодіжних працівників, які успішно пройшли навчання молодіжного працівника відповідно до вимог цього Положення;

5) забезпечення зв'язку сертифікованих молодіжних працівників із молодіжними центрами;

6) розробку програм підвищення кваліфікації та обміну досвідом для сертифікованих молодіжних працівників, зокрема тих, які здійснюють свою діяльність у рамках молодіжних центрів.

3. Молодіжні громадські об'єднання та організації, які працюють із дітьми та молоддю, надають можливість своїм членам та волонтерам проходити навчання у програмах підготовки молодіжних працівників, а молодіжні працівники надають молодіжним громадським об'єднанням, організаціям, які працюють із дітьми та молоддю, допомогу в аналізі, плануванні, організації, моніторингу та оцінці молодіжної політики, базуючись на індивідуальному підході та оцінці специфічних потреб молодих людей.

4. Молодіжні центри залучають молодіжних працівників до здійснення своєї діяльності та створюють умови для поширення та популяризації молодіжної роботи на регіональному та місцевому рівнях.

5. Державні та місцеві цільові програми з реалізації Національної молодіжної стратегії включають діяльність з підтримки підвищення кваліфікації та спеціалізованої підготовки молодіжних працівників, які здійснюються у тісній взаємодії із Фондом, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, і згідно встановлених ними стандартів якості підготовки молодіжних працівників.

Стаття 21. Молодіжні центри

1. Юридичні особи публічного та приватного права можуть утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати молодіжні центри у порядку, встановленому типовим положенням про молодіжні центри, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Молодіжний центр:

1) надає освітні, методичні, технічні, інформаційні, ресурсні та сервісні послуги молодим людям, громадським об'єднанням, благодійним організаціям, особам, які здійснюють волонтерську діяльність, при їх участі у заходах та програмах для молоді;

2) сприяє взаємодії та кооперації у відносинах між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, комунальними установами, громадськими об'єднаннями, благодійними організаціями стосовно підготовки та реалізації рішень, програм, заходів, проектів з питань молодіжної політики;

3) здійснює інші повноваження, передбачені типовим положенням про молодіжний центр.

3. Формою державного контролю за діяльністю молодіжних центрів є державна атестація, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі виявлення грубих порушень у діяльності молодіжного центру атестація проводиться позачергово.

У разі визнання молодіжного центру неатестованим зазначений центр не має права здійснювати діяльність, передбачену частиною другою цієї статті.

4. Молодіжні центри, утворені юридичними особами публічного права, володіють майном, орендованим або придбаним за рахунок коштів відповідно державного або місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансове забезпечення молодіжних центрів, утворених юридичними особами публічного права, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів відповідно державного або місцевого бюджету, передбачених для виконання програм і заходів із реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї та інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Молодіжні центри, утворені юридичними особами приватного права, мають право володіти, користуватися і розпоряджатися будь-якими коштами в національній та іноземній валюті, рухомим і нерухомим майном, включаючи приміщення, транспортні засоби, цінні папери, нематеріальні активи, земельні ділянки та інше майно, що передані засновниками і/або співзасновниками та одержані як безповоротна фінансова допомога, добровільні внески юридичних і фізичних осіб - резидентів України та юридичних і фізичних осіб - нерезидентів, міжнародну технічну і гуманітарну допомогу, відповідно до законодавства України.

Фінансове забезпечення центрів, утворених юридичними особами приватного права, здійснюється за рахунок власних коштів, залучених коштів, благодійних внесків або коштів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Стаття 22. Національна волонтерська платформа молоді

1. Фонд створює та здійснює адміністрування розміщеної в мережі Інтернет національної волонтерської платформи молоді, метою якої є надання інформації про:

1) існуючі волонтерські проекти і заходи неформальної освіти та умови участі в них молоді;

2) програми міжрегіональних та міжнародних обмінів та умови участі в них молоді;

3) організації, які здійснюють волонтерську діяльність в Україні та закордоном;

4) молодих людей, які здійснюють волонтерську діяльність;

5) програми довгострокової волонтерської діяльності молодих людей закордоном та іноземців в Україні;

6) проекти обміну між молодіжними громадськими об'єднаннями України та молодіжними громадськими об'єднаннями української діаспори;

7) інші заходів, які здійснюються Фондом.

РОЗДІЛ VI
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

Стаття 23. Фінансове забезпечення молодіжної політики

1. Фінансове забезпечення молодіжної політики в Україні здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законом.

2. Фінансове забезпечення молодіжної політики за рахунок коштів державного бюджету, а також місцевих бюджетів, спрямовується на забезпечення:

1) основної діяльності залучених до реалізації молодіжної політики юридичних осіб державної та комунальної форм власності, що фінансуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

2) реалізації програм Фонду молодіжними громадськими об'єднаннями, організаціями, які працюють із дітьми та молоддю;

3) реалізації державних та місцевих цільових програм із роботи з молоддю;

4) проведення соціологічних та наукових досліджень проблем молоді;

5) розвитку інфраструктури юридичних осіб державної та комунальної форм власності, що займаються організацією молодіжної роботи, передусім для молодіжних центрів і волонтерської діяльності молоді;

6) навчання кадрів для роботи з молоддю, молодіжних працівників;

7) проведення роботи з молоддю на міжнародному рівні, зокрема для молодіжних обмінів та підтримки молоді закордонного українства;

8) фінансування та підтримку молодих людей через нагороди, стипендії та навчання;

9) інституційної підтримки молодіжних громадських об'єднань.

3. Інші джерела фінансування молодіжної політики:

1) кошти та майно, що спрямовуються юридичними і фізичними особами на реалізацію молодіжної політики;

2) здійснення дисконтних програм для молоді з відрахуванням коштів на реалізацію молодіжної політики;

3) введення спеціального торгового знаку на товари і послуги, поштової молодіжної марки, частина коштів від реалізації яких спрямовується на реалізацію молодіжної політики.

4. Держава гарантує фінансову підтримку Національної молодіжної стратегії через:

1) виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на реалізацію молодіжної політики;

2) фінансування за рахунок коштів Державного бюджету Фонду та реалізацію програм Фонду.

Стаття 24. Молодіжне житло та будівництво

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють у наданні та придбанні житла, молодіжному житловому будівництву, створенні молодіжних житлових комплексів тощо (надання цільових адресних субсидій, іпотечного кредитування, впровадження механізмів оренди державного і комунального житла та інших способів).

2. Виконавцем житлових програм із забезпечення молоді житлом є державна спеціалізована фінансова установа, що створена Кабінетом Міністрів України з метою сприяння проведенню державної житлової політики та виконання державних програм забезпечення молоді житлом та інших програм у межах своїх повноважень.

3. Молоді люди, що досягли повної дієздатності, можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів:

1) часткову компенсацію відсоткової ставки за іпотечними кредитами, отриманими у державних або комерційних банках;

2) цільові адресні субсидії для будівництва (придбання) власного житла у розмірі від 30 відсотків вартості такого житла;

3) пільгові довготермінові кредити на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на створення домашнього господарства. При цьому молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит із відсотковою ставкою у розмірі 10 відсотків річних від суми зобов'язань за кредитом, молоді сім'ї, які мають одну дитину, сплачують 5 відсотків річних, а молоді сім'ї, які мають двох і більше дітей - 3 відсотки річних від суми зобов'язань за кредитом. Порядок надання пільгових довготермінових кредитів визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Держава створює сприятливі умови для вирішення молодими людьми житлового питання, зокрема шляхом:

1) розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв'язання житлових проблем молоді;

2) фінансування будівництва житла для молодих сімей через застосування спеціальних житлово-накопичувальних депозитних рахунків у комерційних банках;

3) залучення коштів кредитних спілок на покриття витрат першого внеску для молодих людей при отриманні кредитів комерційних банків;

4) залучення іноземних інвестицій, зокрема кредитів для подальшого кредитування молодих людей для будівництва (реконструкції) і придбання житла згідно із законодавством.

5. Органи місцевого самоврядування спільно з молодіжними громадськими об'єднаннями, організаціями квартиронаймачів та/або споживчими організаціями, службами комунального господарства і соціальними працівниками сприяють розвитку або розвивають у рамках існуючих соціальних структур та здійснюють такі заходи:

1) створюють та забезпечують функціонування інформаційної системи поширення актуальної інформації про доступне житло та молодіжне будівництво;

2) розробка додаткових місцевих механізмів надання молодим людям допомоги в забезпеченні житлом (дешеві кредити, системи гарантування орендної плати тощо);

3) спрощення доступу до послуги отримання допомоги щодо молодіжного житла та будівництва за допомогою її координації з іншими соціальними послугами, що надаються органами місцевого самоврядування;

4) розробка цільової програми у галузі будівництва соціального житла для молодих малозабезпечених сімей;

5) розробка змішаного ринку житла, що пропонує набуття у власність соціального житла до можливості отримання житла у найм, відповідно до потреб молодих людей.

6. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування спільно із зацікавленими юридичними особами розробляють та реалізують програми створення сприятливих житлово-побутових умов для молоді, яка проживає в гуртожитках. Молода людина, яка переселяється у сільські населені пункти, а також місцева молодь, зайнята в сільському господарстві, переробних, обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері, в будь-яких інших сферах життєдіяльності цих населених пунктів, забезпечується житлом і господарськими будівлями за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі не менше ніж 13,65 кв. м на особу.

7. При відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям, під будівництво житла.

РОЗДІЛ VII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України в тримісячний строк розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

Встановити, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом інші закони та нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

2. Визнати такими, що втратили чинність із дня набрання чинності цим Законом:

1) Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 16, ст. 166);

2) Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 34, с. 1544, ст. 343);

3) Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 1, ст. 2);

3. У Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 34, с. 1544, ст. 343) статтю 17 доповнити частиною тринадцятою такого змісту:

"У генеральному плані населеного пункту має бути обов'язково передбачено виділення для потреб молодіжного житлового будівництва в розмірі не менше, ніж 4 % від загальної площі житлової забудови відповідного населеного пункту".

4. У Законі України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013, N 24, ст. 243):

1) в пп. 10 ч. 1 ст. 1 після слів "громадянин України віком до" цифру "35" замінити на цифру "29";

2) у частині другій статті 1 словосполучення "Законом України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в України" замінити словосполученням "Законом України "Про молодь".

5. У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997, N 24, ст. 170):

1) назву статті 32 "Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту" викласти у такій редакції:

"Стаття 32. Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, молоді, фізкультури і спорту"

2) у підпункті 2 пункту "а" частини першої статті 32 після слів "молодіжних та науково-просвітницьких організацій" доповнити словами "молодіжних центрів".

6. У Законі України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 24, ст. 168):

частину другу статті 8 доповнити словосполученням "молодь, яка перебуває у складних життєвих обставинах" та викласти у наступній редакції:

"Діти дошкільного віку, учні, студенти, молодь, яка перебуває у складних життєвих обставинах, пенсіонери, особи з інвалідністю мають право на відвідування державних та комунальних закладів культури, позашкільних закладів освіти галузі культури на пільгових умовах, передбачених законодавством".

7. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 31, ст. 263):

абзац дев'ятий частини першої статті 36 доповнити словосполученням "(крім молодіжних громадських об'єднань та організацій, які працюють із дітьми та молоддю)" та викласти у наступній редакції:

"0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - за державну реєстрацію змін до відомостей про громадське об'єднання (крім молодіжних громадських об'єднань та організацій, які працюють із дітьми та молоддю) чи благодійну організацію;"

8. Кабінет Міністрів України подає на розгляд Верховної Ради України проект Національної молодіжної стратегії впродовж шести місяців після набрання чинності цим Законом.

9. Статутні документи молодіжних і дитячих громадських об'єднань, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, протягом двох років після його опублікування мають бути приведені у відповідність із цим Законом. Дитячі громадські об'єднання, що були зареєстровані до моменту набрання чинності цим Законом, за своїм статусом вважаються молодіжними громадськими об'єднаннями.

10. До створення Національної консультативної ради з питань молоді та Національної молодіжної ради, відповідну частину складу наглядової ради Фонду самостійно формує та затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у молодіжній сфері строком до трьох років. Призначені таким чином члени наглядової ради Фонду припиняють свої повноваження після спливу трьох років із дати їх призначення або з моменту призначення нових членів наглядової ради Фонду у порядку, встановленому цим Законом.

11. Ініціювання проведення установчого збору Національної молодіжної ради здійснюється організаційним комітетом, який складається з:

1) не менше трьох уповноважених представників молодіжних громадських об'єднань із всеукраїнським статусом;

2) не менше п'яти уповноважених представників місцевих молодіжних рад;

3) двох представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів України;

4) одного представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері.

12. Для організації установчого збору Національної молодіжної ради організаційний комітет:

1) ініціює проведення установчого збору Національної молодіжної ради;

2) не пізніше ніж за три місяці до проведення установчого збору Національної молодіжної ради оприлюднює на офіційній інтернет-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, відомості про час та місце проведення установчого збору Національної молодіжної ради;

3) не пізніше ніж за два місяці до проведення установчого збору Національної молодіжної ради, оприлюднює на офіційній інтернет-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, інформацію про подання відомостей про делегатів для формування їх списків;

4) розпочинає установчий збір Національної молодіжної ради, організовує обрання головуючого та секретаря установчого збору Національної молодіжної ради.

13. Особи, що делеговані до організаційного комітету установчого збору Національної молодіжної ради, не мають права бути обраними головуючим та секретарем установчого збору Національної молодіжної ради, а також на посади до керівних органів Національної молодіжної ради, які обираються на установчому зборі.

14. Організаційний комітет установчого збору Національної молодіжної ради припиняє свою діяльність з моменту обрання головуючого та секретаря установчого збору Національної молодіжної ради.

15. Установчі збори Місцевої молодіжної ради складаються з представників:

1) не менше п'яти громадських об'єднань молоді або відокремлених підрозділів громадських об'єднань молоді із всеукраїнським статусом, які здійснюють свою діяльність протягом не менш ніж двох років, на території не менш ніж двох третин адміністративно-територіальних одиниць відповідної області або Автономної Республіки Крим (району або міста, що входять до її складу) із загальною кількістю понад 100 членів;

2) не менше трьох органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів, у разі якщо такі діють у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

16. Ініціювання проведення установчого збору Місцевої молодіжної ради здійснюється організаційним комітетом, який складається з:

1) не менше трьох уповноважених представників молодіжних громадських об'єднань, відокремлених підрозділів молодіжних громадських об'єднань із всеукраїнським статусом, які відповідно до цієї статті мають право брати участь в установчому зборі Місцевої молодіжної ради;

2) не менше трьох уповноважених представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів, у разі якщо такі діють у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

3) одного представника підрозділу місцевого органу виконавчої влади, відповідального за молодіжну політику.

17. Для організації установчого збору Місцевої молодіжної ради організаційний комітет:

1) ініціює проведення установчого збору Місцевої молодіжної ради;

2) не пізніше ніж за три місяці до проведення установчого збору Місцевої молодіжної ради оприлюднює на офіційній інтернет-сторінці місцевого органу виконавчої влади відомості про час та місце проведення установчого збору Місцевої молодіжної ради;

3) не пізніше ніж за два місяці до проведення установчого збору Місцевої молодіжної ради оприлюднює на офіційній інтернет-сторінці місцевого органу виконавчої влади інформацію про порядок подання інформації про делегатів для формування їх списків;

4) розпочинає установчий збір Місцевої молодіжної ради, організовує обрання головуючого та секретаря установчого збору Місцевої молодіжної ради.

18. Особи, що делеговані до організаційного комітету установчого збору Місцевої молодіжної ради, не мають права бути обраними головуючим та секретарем установчого збору Місцевої молодіжної ради, а також на посади до керівних органів Місцевої молодіжної ради, які обираються на установчому зборі.

19. Організаційний комітет установчого збору Місцевої молодіжної ради припиняє свою діяльність з моменту обрання головуючого та секретаря установчого збору Місцевої молодіжної ради.

20. Установчі документи Національної та Місцевої молодіжних рад мають:

1) відповідати вимогам законодавства щодо установчих документів громадської спілки;

2) містити положення, котрі забезпечують вільний вступ та вихід громадських об'єднань з молодіжних рад винятково на підставі їх рішень, без додаткового прийняття рішень з боку органів відповідної молодіжної ради.

21. У назві Місцевої молодіжної ради вказується назва адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої створюється та буде діяти така рада.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос