Идет загрузка документа (22 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования порядка продажи права аренды на земельные участки сельскохозяйственного назначения

Проект закона Украины от 25.05.2017 № 6513
Дата рассмотрения: 25.05.2017 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27; 2006 р., N 21, ст. 170; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253, N 48, ст. 358):

1) у статті 20:

частину першу після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Визначення цільового призначення земельних ділянок у межах певної категорії земель здійснюється органами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні таких земельних ділянок.";

абзац другий відповідно вважати абзацом третім;

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

"Зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) допускається лише для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.";

2) у статті 22:

пункт "а" частини третьої після слів "випасання худоби," доповнити словами "ведення фермерського господарства";

пункт "б" доповнити словами "та для ведення фермерського господарства";

доповнити частинами шостою та сьомою такого змісту:

"6. Не можуть продаватися або іншим способом відчужуватися (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті):

земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності;

земельні ділянки, що були сформовані внаслідок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) або у результаті їх поділу та об'єднання;

земельні частки (паї).

7. Відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), зазначених у частині шостій цієї статті, допускається у випадках:

а) безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами у порядку, встановленому статтею 118 цього Кодексу;

б) спадкування за законом або заповітом, а також переходу земельної ділянки у власність держави або територіальної громади в порядку визнання спадщини відумерлою;

в) міни земельної ділянки на іншу земельну ділянку, зазначену у частині шостій цієї статті;

г) викупу пам'яток культурної спадщини у власність держави;

ґ) відчуження земельної ділянки для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності;

д) відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства відповідно до статті 81 цього Кодексу;

е) реквізиції або конфіскації земельної ділянки;

є) добровільної відмови власника від права на земельну ділянку.";

3) у статті 25:

у частині першій слова "земельні ділянки" замінити словами "сільськогосподарські угіддя, крім тих, що залишаються у державній або комунальній власності";

частину дев'яту викласти в такій редакції:

"9. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян та надані у користування сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або передані у власність держави або територіальної громади";

4) частини першу та другу статті 28 викласти в такій редакції:

"1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві власності та користування.

2. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.";

5) у статті 37:

у частині першій слова "у власність або оренду землі сільськогосподарського та" замінити словами "в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення та у власність або користування земельні ділянки";

у частині другій слова "оренду землі" замінити словами "користування земельні ділянки";

6) у статті 81:

пункт "а" частини першої викласти в такій редакції:

"а) придбання земельних ділянок у випадках, визначених цим Кодексом, за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами";

доповнити частинами п'ятою та шостою такого змісту:

"5. У разі припинення громадянства України власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року з дати припинення громадянства підлягають відчуженню;

6. У разі якщо протягом року іноземцями, які прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення, особами без громадянства та особами, у яких припинено громадянство України, не здійснено відчуження земельної ділянки, орган місцевого самоврядування або відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний протягом одного місяця після спливу зазначеного строку подати до суду за місцем розташування земельної ділянки заяву про її відчуження.".

7) у частині першій статті 82:

Пункт "а" після слова "придбання" доповнити словами "земельних ділянок, у випадках визначених цим Кодексом.";

8) у статті 93:

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Строк дії договору оренди земельної ділянки визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та не може бути менше 14 років, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення - з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.";

у частині п'ятій слова "крім випадків, визначених законом" замінити словами "відповідно до закону";

9) статтю 130 викласти в такій редакції:

"Стаття 130. Покупці земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути:

а) держава в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим та відповідних органів виконавчої влади, які передають земельні ділянки державної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

б) територіальні громади села, селища, міста в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад;

в) громадян та юридичні особи, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Кодексу.";

10) пункти 13, 14, 15 Розділу X "Перехідні положення" виключити;

2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40 - 44, ст. 356; 2008 р., N 48, ст. 358):

1) у статті 1277:

частини першу та третю викласти в такій редакції:

"1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, крім випадку визнання спадщини відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)).

У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, щодо земельних ділянок (земельних часток (паїв)), орган місцевого самоврядування або відповідний орган виконавчої влади який передає земельні ділянки державної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зобов'язаний подати до суду за місцем розташування земельної ділянки заяву про визнання спадщини відумерлою.";

"3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, крім випадку визнання спадщини відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)).

Спадщина, визнана судом відумерлою на земельні ділянки (земельні частки (паї)), переходить у власність територіальної громади за місцем розташування земельної ділянки, а на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, - у власність держави.";

у частині четвертій слова "Територіальна громада" замінити словами "Держава, територіальна громада";

3. У Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253, N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 40):

1) статтю 8-1 викласти в такій редакції:

"Стаття 8-1. Відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки

Право оренди на земельну ділянку може бути відчужено її орендарем на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, внесено до статутного капіталу, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Угоди про перехід права оренди земельної ділянки укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження права оренди земельної ділянки, є відповідний договір оренди та письмова згода орендодавця на укладення такої угоди.

На договорі оренди земельної ділянки нотаріус, який посвідчує перехід права, робить відмітку про відчуження права оренди та здійснює його державну реєстрацію. Новий договір оренди не укладається.

Особа, на користь якої відчужено право оренди, протягом 14 робочих днів після державної реєстрації відчуження права оренди повідомляє орендодавця про набуття права оренди. До письмового повідомлення додається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.";

2) у статті 11:

у частині першій слова "Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець" замінити словами "Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендар".

3) у статті 19:

частину третю викласти в такій редакції:

"При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та не може бути менше 14 років, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення - з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.";

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов'язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем.";

частину четверту відповідно вважати частиною п'ятою;

4) частину першу статті 31 доповнити новим абзацом такого змісту:

"невиконання умов договору оренди землі щодо строків виплати орендної плати.";

5) доповнити статтею 31-1 такого змісту:

"Стаття 31-1. Особливості припинення договору оренди землі у разі невиконання умов щодо строків виплати орендної плати

У разі якщо у місячний строк з дня закінчення строку виплати орендної плати передбаченого договором, орендар не виплатив орендодавцю належної орендної плати з урахуванням її індексації, орендодавець може скористатися правом припинення договору оренди землі.

Орендодавець, який має намір скористатися правом припинення договору оренди землі у випадку передбаченому частиною першою цієї статті, зобов'язаний повідомити про це орендаря листом-повідомленням.

У місячний термін з моменту отримання орендарем такого листа-повідомлення договір вважається недійсним, що є підставою для скасування державної реєстрації права оренди".

4. У Законі України "Про фермерське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 45, ст. 363):

1) у статті 7:

назву статті викласти у такій редакції:

"Стаття. 7. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства";

у частині першій абзац перший та другий викласти в такій редакції:

"1. Для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність вимогам частини першої цієї статті, невідповідність вимогам місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та затверджується в порядку, встановленому Земельним кодексом України.";

5. У Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 313):

1) у статті 5:

частину сьому викласти в такій редакції:

"Предметом іпотеки може бути право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.";

доповнити частиною восьмою такого змісту:

"Не може бути предметом іпотеки земельна ділянка сільськогосподарського призначення.";

2) частину другу статті 15 виключити.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи, несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації, оптові ринки сільськогосподарської продукції, які набули у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення до набрання чинності цим Законом, зберігають право власності на такі земельні ділянки.

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

А. ПАРУБІЙ

Опрос