Идет загрузка документа (46 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственных финансовых гарантиях предоставления медицинских услуг и лекарственных средств

Проект закона Украины от 10.04.2017 № 6327
Дата рассмотрения: 10.04.2017 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

Цей Закон визначає державні фінансові гарантії надання застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

1. Законодавство про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 2. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державний гарантований пакет - обсяг медичних послуг та лікарських засобів, повну або часткову оплату надання яких застрахованим особам держава гарантує за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування згідно з тарифом покриття;

2) державне солідарне медичне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає повну або часткову оплату за встановленими тарифами за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування наданих застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів у межах державного гарантованого пакета у разі настання страхового випадку;

3) застраховані особи - громадяни України; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України; особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, в установленому законом порядку;

4) кошти державного солідарного медичного страхування - загальний обсяг бюджетних призначень на програми державного солідарного медичного страхування, передбачені у Державному бюджеті України на відповідний рік;

5) постачальники медичних послуг - заклади охорони здоров'я усіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

6) реімбурсація - механізм повної або часткової оплати згідно з тарифом покриття за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування лікарських засобів, що включені до деталізованого опису, які були відпущені застрахованій особі на підставі рецепта на лікарські засоби;

7) страховик - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

8) страховий випадок - подія або стан, які зумовлюють необхідність отримання медичних послуг та лікарських засобів застрахованою особою;

9) тариф - ставка, що визначає розмір оплати за передбачені деталізованим описом медичні послуги та лікарські засоби.

2. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, визначених в Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших законодавчих актах.

Стаття 3. Мета встановлення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів

1. Метою встановлення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів є створення ефективного механізму фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок бюджетних коштів для забезпечення збереження та відновлення здоров'я населення України.

Стаття 4. Державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

1. Відповідно до цього Закону держава гарантує повну або часткову оплату згідно з тарифом покриття за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування наданих застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені державним гарантованим пакетом.

2. Законами України можуть встановлюватись додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів.

3. Реалізація державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів забезпечується шляхом запровадження та функціонування державного солідарного медичного страхування.

4. Державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, визначені цим Законом, надаються в межах бюджетних призначень на програми державного солідарного медичного страхування, передбачені у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Стаття 5. Державний гарантований пакет

1. В межах державного гарантованого пакета держава гарантує повну оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням:

1) екстреної медичної допомоги;

2) первинної медичної допомоги;

3) паліативної допомоги.

2. В межах державного гарантованого пакета держава гарантує часткову оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням:

1) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

2) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

3. Повній або частковій оплаті за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування можуть підлягати лише ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, та передбачені деталізованим переліком.

4. Кабінет Міністрів України може розширити обсяг державного гарантованого пакета за умови збільшення загального обсягу бюджетних призначень на державне солідарне медичне страхування, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Звуження обсягу державного гарантованого пакета, передбаченого цим Законом, не допускається.

5. Перелік конкретних видів медичних послуг та лікарських засобів, оплата надання яких застрахованим особам гарантується повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування, визначається в деталізованому описі. Деталізований опис може також передбачати перелік видів медичних послуг та лікарських засобів, які не входять до державного гарантованого пакета, та надання яких не підлягає оплаті за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування.

Деталізований опис є невід'ємною частиною державного гарантованого пакета.

6. Деталізований опис щороку розробляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і затверджується Кабінетом Міністром України на кожен наступний календарний рік не пізніше 15 вересня поточного року.

7. Порядок розроблення деталізованого опису, в тому числі критерії відбору медичних послуг та лікарських засобів для включення до деталізованого опису, затверджуються спільним наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Розділ II
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСОВИХ ГАРАНТІЙ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ТА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 6. Основні принципи державного солідарного медичного страхування

1. Основними принципами державного солідарного медичного страхування в Україні є:

1) законодавче визначення умов і порядку здійснення державного солідарного медичного страхування;

2) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав у сфері державного солідарного медичного страхування;

3) забезпечення збереження і відновлення здоров'я населення та надання медичних послуг та лікарських засобів належної якості;

4) цільове та раціональне використання коштів державного солідарного медичного страхування;

5) універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом;

6) передбачуваність та спланованість обсягу медичних послуг та лікарських засобів;

7) гласність, прозорість та підзвітність діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб в системі державного солідарного медичного страхування;

8) можливість вибору лікаря застрахованими особами у порядку, встановленому законодавством;

9) конкуренція і відсутність дискримінації кандидатів у постачальники медичних послуг.

Стаття 7. Суб'єкти та об'єкти державного солідарного медичного страхування

1. Суб'єктами державного солідарного медичного страхування є застраховані особи і страховик.

2. Об'єктом державного солідарного медичного страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованих осіб виникає право на отримання необхідних медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом повністю або частково, за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування.

Стаття 8. Права та обов'язки застрахованих осіб

1. Застраховані особи мають право на:

1) безоплатне отримання інформації про порядок оплати необхідних такій особі медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом, та застосовний тариф співоплати, роз'яснення з питань державного солідарного медичного страхування;

2) отримання медичних послуг та лікарських засобів належної якості, які підлягають оплаті повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування, у разі настання страхового випадку;

3) надання лікарям, третім особам права доступу до персональних даних та іншої інформації, що міститься в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, у тому числі інформації про стан свого здоров'я, діагноз, а також про відомості, одержані під час медичного обстеження;

4) отримання інформації про осіб, які подавали до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, запити щодо надання інформації, що міститься в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, про таких застрахованих осіб;

5) оскарження рішень, дій чи бездіяльності страховика, інших органів та їх посадових осіб у сфері державного солідарного медичного страхування;

6) судовий захист своїх прав;

7) застраховані особи мають права, передбачені законодавством.

2. Застраховані особи зобов'язані:

1) надавати достовірні документи та інформацію, необхідні для отримання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування;

2) оплачувати за рахунок власних коштів чи забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати у разі часткової оплати за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування медичних послуг та лікарських засобів, наданих такій особі;

3) виконувати інші вимоги, передбачені законодавством про державне солідарне медичне страхування.

3. Застрахована особа несе відповідальність за порушення у сфері державного солідарного медичного страхування відповідно до закону.

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, належать:

1) реалізація державної політики у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів у межах державного гарантованого пакета, внесення пропозицій щодо її формування;

2) проведення аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах;

3) виконання функцій єдиного національного замовника медичних послуг та лікарських засобів у межах державного гарантованого пакета;

4) виконання функцій страховика;

5) систематичне проведення аналізу умов, результатів та строків надання медичних послуг та лікарських засобів застрахованим особам з метою вжиття заходів для підвищення ефективності та якості надання медичних послуг постачальниками медичних послуг за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування;

6) розроблення деталізованого опису, тарифів і коригувальних коефіцієнтів;

7) укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію;

8) здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів у межах бюджетних програм, відповідальним виконавцем яких він є, в тому числі заходів з перевірки дотримання постачальниками медичних послуг вимог, встановлених порядками використання коштів відповідних бюджетних програм і договорами про медичне обслуговування населення;

9) організація та здійснення інформаційного обміну та обліку в інформаційних базах даних та інформаційно-телекомунікаційних системах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

10) отримання та здійснення обробки персональних даних та іншої інформації про застрахованих осіб (в тому числі інформації про стан здоров'я, діагноз, а також відомостей, одержаних піл час медичного обстеження застрахованих осіб) і постачальників медичних послуг, необхідних для здійснення повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

11) прийняття власних та розроблення проектів інших нормативно-правових актів;

12) здійснення інших повноважень, визначених законами України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

3. Голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра охорони здоров'я України.

4. Голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, може мати не більше двох заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром охорони здоров'я України за поданням Голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів.

5. Головою та заступниками Голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, може бути призначена особа, яка:

1) має бездоганну ділову репутацію та не має судимостей;

2) має повну вищу освіту;

3) має досвід роботи на керівних посадах не менш як п'ять років.

6. З метою забезпечення відповідності інтересам застрахованих осіб діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, утворюється Рада застрахованих осіб, яка формується на засадах відкритого і прозорого конкурсу. Порядок утворення та діяльності, а також персональний склад Ради застрахованих осіб затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Договір про медичне обслуговування населення

1. Договір про медичне обслуговування населення укладається у письмовій (в тому числі електронній) формі між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, і закладами охорони здоров'я усіх форм власності та фізичними особами - підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

2. Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб - застрахованих осіб в частині надання медичних послуг та лікарських засобів постачальниками медичних послуг таким застрахованим особам.

3. Договір про медичне обслуговування населення регулює і визначає умови та обсяг надання застрахованим особам медичних послуг та лікарських засобів, вимоги щодо їх якості, порядок оплати тарифу покриття за надані медичні послуги та лікарські засоби, права та обов'язки сторін, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов такого договору, зокрема за порушення вимог щодо якості медичних послуг.

4. Типова форма договору про медичне обслуговування населення, порядок його укладення, зміни та припинення, в тому числі порядок відбору суб'єктів господарювання для укладення договору та особливості фіксування вираження застрахованою особою наміру скористатися своїми правами за договором, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 11. Організація надання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування

1. У разі настання страхового випадку застрахована особа має право на отримання необхідних медичних послуг згідно з деталізованим описом у постачальників медичних послуг.

2. Під час першого звернення для отримання медичних послуг застрахована особа (її законний представник) підписує декларацію про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги. Форма декларації та порядок вибору лікаря з надання первинної медичної допомоги затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Надання за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування застрахованій особі необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з вторинною (спеціалізованою), третинної (високоспеціалізованою) та паліативною медичною допомогою, здійснюється на підставі направлення лікаря з надання первинної медичної допомоги або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.

4. Порядок ведення обліку застрахованих осіб і наданих їм медичних послуг та лікарських засобів постачальниками медичних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів.

5. Порядок реімбурсації, типова форма договору про реімбурсацію і порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Кабінет Міністрів України може встановлювати граничні обсяги реімбурсації в межах коштів державного солідарного медичного страхування на відповідний рік.

4. Постачальники медичних послуг зобов'язані інформувати застраховану особу про повну або часткову оплату необхідних такій особі медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів загальнообов'язкового державного медичного страхування і застосовний тариф співоплати.

Стаття 12. Основні засади оплати медичних послуг та лікарських засобів

1. Для всієї території України встановлюються єдині тарифи для реімбурсації та оплати медичних послуг та лікарських засобів, які надаються застрахованим особам згідно з деталізованим описом.

До тарифів можуть застосовуватись коригувальні коефіцієнти, розміри та підстави застосування яких є єдиними для всієї території України.

2. Тарифи можуть встановлюватись, зокрема як:

1) глобальні ставки, які передбачають сплату постачальникам медичних послуг фіксованої суми за визначену кількість послуг чи визначений період;

2) капітаційні ставки, які встановлюються у вигляді фіксованої суми за кожну застраховану особу;

3) ставки на пролікований випадок;

4) ставки на медичну послугу;

5) ставки за результатами виконання договорів про медичне обслуговування населення постачальником медичних послуг.

Зазначені ставки можуть використовуватися як разом, так і окремо одна від одної.

3. Методика розрахунку тарифів розробляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

4. Тарифи і коригувальні коефіцієнти щороку розробляються з урахуванням положень клінічних настанов, затверджуються в порядку, передбаченому для деталізованого опису, та є його невід'ємною частиною.

5. Тарифи поділяються на тарифи покриття та тарифи співоплати.

6. Тариф покриття підлягає оплаті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, за рахунок коштів державного солідарного страхування. За тарифом покриття оплачується в повному обсязі медична допомога, а також повністю або частково інші медичні послуги та лікарські засоби, передбачені деталізованим описом, надані застрахованим особам.

7. Тарифи співоплати встановлюються з метою стимулювання застрахованих осіб відповідально ставитись до свого здоров'я.

Тариф співоплати підлягає оплаті застрахованою особою за рахунок власних коштів або шляхом забезпечення оплати за рахунок коштів добровільного медичного страхування, інших джерел, не заборонених законодавством. За тарифом співоплати оплачуються медичні послуги, крім медичної допомоги, та лікарські засоби, надані застрахованим особам, у разі, коли державний гарантований пакет передбачає лише часткову оплату за рахунок коштів державного солідарного страхування відповідних медичних послуг та лікарських засобів.

Постачальники медичних послуг мають право вимагати від застрахованих осіб оплати чи забезпечення оплати тарифу співоплати за надані таким застрахованим особам медичні послуги та лікарські засоби в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів.

8. Тариф покриття та тариф співоплати сплачується безпосередньо постачальникам медичних послуг та суб'єктам господарювання, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

9. Постачальникам медичних послуг забороняється вимагати від застрахованих осіб винагороди в будь-якій формі за медичні послуги та лікарські засоби в межах державного гарантованого пакета понад встановлений застосовний тариф співоплати. Такі дії є підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої договором про медичне обслуговування населення, в тому числі одностороннього розірвання договору з ініціативи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів.

Стаття 13. Основні засади інформаційного забезпечення у сфері державного солідарного медичного страхування

1. Організація інформаційного обміну та обліку в системі державного солідарного медичного страхування здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

2. Доступ до даних про особу, що міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, можливий лише у разі отримання згоди такої особи (її законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Без згоди доступ можливий у виключних випадках за наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання згоди такої особи чи його законних представників чи за рішенням суду.

3. Підписуючи декларацію про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги, застрахована особа (її законний представник) надає згоду на доступ до даних про неї, що містяться в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, такому лікарю з надання первинної медичної допомоги, а також іншим лікарям за його направленням в межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, зобов'язаний опубліковувати та надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, дані, що накопичені в його інформаційних базах даних, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних" у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Розділ III
КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 14. Контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

1. Контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів здійснюють центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до закону.

Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

1. Особи, винні у порушенні законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, несуть відповідальність відповідно до закону.

Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його офіційного опублікування.

2. До утворення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, його функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. До 31 грудня 2017 року дія цього Закону поширюється виключно на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, передбачених деталізованим описом, пов'язаних з наданням первинної медичної допомоги.

Заклади охорони здоров'я усіх форм власності, фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що бажають надавати медичні послуги в системі державного солідарного медичного страхування, укладають протягом 2017 року договір про медичне обслуговування населення з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів.

4. З 1 січня 2018 року дія цього Закону поширюється на всі види медичних послуг, передбачені державним гарантованим пакетом, згідно з деталізованим описом.

5. До 31 грудня 2018 року реімбурсація здійснюється для визначеного Кабінетом Міністрів України переліку медичних станів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З 1 січня 2019 року запроваджується реімбурсація вартості лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом в деталізованому описі.

6. Фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім закладів охорони здоров'я, передбачених переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України, крім коштів державного солідарного медичного страхування, після 1 січня 2019 року не здійснюється.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) в Основах законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19):

у частині першій статті 3:

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я щодо надання послуг, які не обов'язково обмежуються медичною допомогою;";

доповнити частину після абзацу п'ятого новим абзацом такого змісту:

"медична послуга - діяльність закладу охорони здоров'я або фізичної особи - підприємця, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєнням і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;".

У зв'язку з цим абзаци шостий - одинадцятий вважати відповідно абзацами сьомим - дванадцятим;

пункт "в" частини першої статті 7 викласти в такій редакції:

"в) фінансування надання всім громадянам гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом;";

у статті 8:

частину третю викласти в такій редакції:

"Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я за епідемічними показаннями. Держава також гарантує безоплатне проведення медико-соціальної експертизи у порядку, встановленому законодавством.";

після частини третьої статтю 8 доповнити новою частиною такого змісту:

"Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених Законом України "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів".".

У зв'язку з цим частини четверту і п'яту вважати частинами п'ятою і шостою;

частину першу статті 15 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;".

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;

у статті 18:

частину другу викласти в такій редакції:

"Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення надання населенню гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.";

у другому реченні частини третьої слово "законом" замінити словом "законодавством";

частину восьму викласти в такій редакції:

"Держава забезпечує створення і функціонування системи державного солідарного медичного страхування. Порядок організації та здійснення державного солідарного медичного страхування визначається відповідним законодавством.";

статтю 351 викласти в такій редакції:

"Первинна медична допомога - медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров'я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.

Первинна медична допомога безпосередньо надається лікарем з надання первинної медичної допомоги.

Лікар з надання первинної медичної допомоги провадить свою діяльність як фізична особа - підприємець, яка одержала відповідну ліцензію в установленому законом порядку та особисто надає первинну медичну допомогу, або як працівник такої фізичної особи - підприємця чи закладу охорони здоров'я.

Пацієнт має право обирати лікаря з надання первинної медичної допомоги у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення.

Первинна медична допомога може надаватись в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.";

2) в Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121):

статтю 2 доповнити частиною такого змісту:

"Дія законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не поширюється на відносини у сфері державного солідарного медичного страхування.";

у статті 4 абзац четвертий частини першої виключити;

в абзаці третьому частини п'ятої статті 6 слова ", медичного страхування" виключити;

у частині першій статті 21 слова ", медичне страхування" виключити;

пункт 2 частини першої статті 25 виключити;

3) перше речення абзацу другого преамбули Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50), після слів "державне соціальне страхування" доповнити словами "державне солідарне медичне страхування";

4) пункт 6 частини другої статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 34, ст. 481), викласти в такій редакції:

"6) необхідна в цілях охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, ведення обліку та обміну в інформаційних системах державного солідарного медичного страхування за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;";

5) у пункті 9 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11) слова "законів про запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та" замінити словами "закону про запровадження";

6) пункти 2 і 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 86) виключити;

7) у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 11, ст. 75):

абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 1 виключити;

у частині першій статті 4 слова "та медичним страхуванням" виключити;

7 пункті 1 частини першої статті 9 слова ", медичного страхування" виключити;

підпункт 2 пункту 12 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" виключити;

8) пункт 6 частини третьої статті 3 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., N 4, ст. 43) після слів "Фонду державного майна України та його заступників" доповнити словами ", Голову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, та його заступників".

8. Кабінету Міністрів України:

1) у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити положення про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

прийняти інші нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

2) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити призначення Голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

А. ПАРУБІЙ

Опрос