Идет загрузка документа (137 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О валютном регулировании и валютном контроле

Проект закона Украины от 29.10.2015 № 3367
Дата рассмотрения: 29.10.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про валютне регулювання та валютний контроль

Метою цього Закону є забезпечення реалізації єдиної державної валютної політики, економічної безпеки, стабільності внутрішнього валютного ринку, збереження купівельної спроможності грошової одиниці України, поповнення золотовалютних резервів України, розвитку міжнародного співробітництва.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. валютні цінності:

а) валюта України:

грошові знаки грошової одиниці України у вигляді банкнот та монет, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

кошти на банківських рахунках і в банківських вкладах, виражені в грошовій одиниці України;

б) іноземна валюта:

грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави (групи іноземних держав), а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

кошти на банківських рахунках і в банківських вкладах, виражені в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних грошових або розрахункових одиницях;

в) внутрішні цінні папери - будь-які цінні папери, в тому числі в бездокументарній формі, які випущені на території України, номінальна вартість яких зазначена у валюті України та/або засвідчують право на отримання валюти України;

г) внутрішні фінансові інструменти - будь-які платіжні документи, інші фінансові і банківські документи та інструменти, в тому числі платіжні картки, що виражені у валюті України та/або засвідчують право на отримання валюти України;

ґ) зовнішні цінні папери - будь-які цінні папери, в тому числі в бездокументарній формі, що не відносяться відповідно до цього Закону до внутрішніх цінних паперів;

д) зовнішні фінансові інструменти - будь-які платіжні документи, інші фінансові і банківські документи та інструменти, в тому числі платіжні картки, що виражені в іноземній валюті, банківських металах або електронних грошах та/або засвідчують право на отримання або використання іноземної валюти, банківських металів або електронних грошей;

е) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Для цілей цього Закону надалі під термінами:

"валюта України" розуміється як власне валюта України у визначенні підпункту "а" цього пункту, так і внутрішні цінні папери та внутрішні фінансові інструменти у визначенні підпунктів "в" та "г" цього пункту відповідно;

"іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта у визначенні підпункту "б" цього пункту, так і зовнішні цінні папери та зовнішні фінансові інструменти у визначенні підпунктів "ґ" та "д" цього пункту відповідно;

1.2. "резиденти":

а) фізичні особи, які є громадянами України, в тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном, за винятком громадян України, які постійно проживають у іноземній державі, в тому числі які мають виданий державними органами відповідної іноземної держави вид на проживання, або які тимчасово перебувають у іноземній державі не менш ніж 365 днів на рік на підставі робочої візи чи учбової візи зі строком дії не менш ніж 365 днів чи на підставі сукупності зазначених віз із загальним строком дії не менш ніж 365 днів;

б) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні на підставі виду на проживання;

в) юридичні особи, створені відповідно до законодавства України;

г) філії, представництва або інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті "б" цього пункту Закону, які знаходяться за межами України;

ґ) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за межами України, які користуються дипломатичними привілеями і імунітетами, а також постійні представництва України при міждержавних та міжурядових організаціях;

д) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади;

1.3. "нерезиденти":

а) фізичні особи, які не є резидентами відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 1.2 цієї частини;

б) юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які створені відповідно до законодавства іноземних держав та мають місцезнаходження за межами території України;

в) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті "б" цього пункту, що знаходяться на території України;

г) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, які мають місцезнаходження на території України;

ґ) міжнародні та міжурядові організації їх філії та постійні представництва, які мають місцезнаходження на території України;

д) інші особи, не зазначені в пункті 1.2 цієї статті;

1.4. "уповноважений банк" - будь-який банк або філія іноземного банку в Україні, який створений відповідно до законодавства України та має генеральну ліцензію Національного банку України на право здійснення валютних операцій в Україні;

1.5. "інвестиційний рахунок" - поточний рахунок в іноземній валюті та/або в гривнях, відкритий нерезидентом-інвестором (юридичною або фізичною особою) в уповноваженому банку України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні;

1.6. "спеціальний рахунок" - рахунок, відкритий в уповноваженому банку, або рахунок в цінних паперах, відкритий в депозитарній установі, який використовується при проведенні валютних операцій у випадках, визначених Національним банком України відповідно до цього Закону;

1.7. "валютні операції":

а) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, а також використання валютних цінностей як засобу платежу, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами за умови, що такими валютними цінностями є валюта України;

б) ввезення в Україну та вивезення за її межі валютних цінностей;

в) переказування і пересилання валютних цінностей в Україну без використання рахунку та переказування і пересилання валютних цінностей без використання рахунку за межі України;

г) переказування і пересилання валютних цінностей з рахунку, відкритого за межами України, на рахунок, відкритий на території України, та з рахунку, відкритого на території України, на рахунок, відкритий за її межами.

1.8. "валютне регулювання" - інструмент валютної політики, за посередництвом якого здійснюється регулювання валютних відносин шляхом регламентації міжнародних розрахунків та порядку проведення валютних операцій;

1.9. "генеральна ліцензія" - документ встановленого Національним банком України зразка, який надає право банкам, філіям іноземних банків в Україні, національному оператору поштового зв'язку та іншим особам, які відповідно до законів мають право надавати фінансові послуги, на здійснення операцій з валютними цінностями;

2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі застосовуються в значеннях, визначених законодавством України.

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

Цей Закон установлює принципи валютного регулювання та валютного контролю, умови і порядок проведення резидентами та нерезидентами валютних операцій в Україні, регламентує здійснення резидентами валютних операцій за межами України, повноваження і функції державних органів у сфері регулювання валютних операцій, права й обов'язки резидентів та нерезидентів, які здійснюють в Україні валютні операції, а також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 3. Принципи валютного регулювання і валютного контролю

Основними принципами валютного регулювання і валютного контролю в Україні є:

1) забезпечення фінансової стабільності країни та рівноваги платіжного балансу України, стабільності національної грошової одиниці, накопичення золотовалютних резервів;

2) пріоритет економічних заходів при реалізації державної політики в сфері валютного регулювання та валютного контролю;

3) виключення необґрунтованого втручання держави та її органів у валютні операції;

4) забезпечення державою захисту прав та економічних інтересів резидентів та нерезидентів при здійсненні валютних операцій;

5) забезпечення державою захисту прав та економічних інтересів резидентів та нерезидентів при здійсненні валютних операцій.

Стаття 4. Валютне законодавство України

1. Валютне законодавство України складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного та Господарського кодексів України, цього Закону, інших законів України, що регулюють відносини в сфері валютного регулювання і валютного контролю, а також прийнятими у відповідності з цими законами іншими нормативно-правовими актами.

2. Будь-які протиріччя, неясність нормативно-правових актів валютного законодавства України, в тому числі актів органів валютного регулювання, їх посадових осіб, та актів валютного контролю, їх посадових осіб тлумачаться на користь резидентів та нерезидентів.

Стаття 5. Право власності на валютні цінності

1. Валютні цінності є об'єктом права власності резидентів на території України та за межами України, а також нерезидентів на території України.

2. Законами України можуть встановлюватися особливості набуття та здійснення права власності на валютні цінності.

Розділ II. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Стаття 6. Органи валютного регулювання та їх повноваження

1. Органами валютного регулювання в Україні є Кабінет Міністрів України та Національний банк України.

2. Кабінет Міністрів України як орган валютного регулювання в Україні:

1) визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього боргу України;

2) організовує роботу із складення платіжного балансу і зведеного валютного плану України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;

3) забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

4) забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

5) організовує митну справу;

6) виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, фінансовими міжнародними організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

7) обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск державних внутрішніх і зовнішніх позик;

8) встановлює порядок віднесення та строки завершення експортних/імпортних операцій, які виконуються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, договорами тендерної поставки, гарантійного обслуговування, строк дії яких більше року.

3. Національний банк України як головний орган валютного регулювання в Україні:

1) встановлює режим валютного курсу, який застосовується в Україні;

2) визначає порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, а також установлює та оприлюднює його;

3) видає нормативно-правові акти щодо порядку та умов здійснення валютних операцій, запровадження обмежень на здійснення окремих валютних операцій, порядку відкриття та використання рахунків (включаючи - спеціальні) при здійсненні таких операцій;

4) визначає перелік валютних операцій та вимоги до їх проведення, які можуть здійснюватись уповноваженими банками та національним оператором поштового зв'язку;

5) установлює ліміти відкритої валютної позиції для суб'єктів валютного ринку, що здійснюють торгівлю іноземною валютою та банківськими металами;

6) видає генеральні ліцензії, визначає перелік валютних операцій, на здійснення яких уповноваженим банкам, національному оператору поштового зв'язку та іншим особам видається генеральна ліцензія, встановлює вимоги до їх проведення;

7) оприлюднює перелік уповноважених банків та інших осіб, яким зупинено дію протягом певного часу або анульовано генеральну ліцензію;

8) установлює форму, порядок подання звітності про валютні операції та здійснює публікацію статистичних даних щодо цих операцій;

9) здійснює регулювання валютних операцій шляхом застосування інструментів регулювання валютних операцій, передбачених частиною четвертою цієї статті, в порядку та в межах, встановлених цим Законом;

10) регулює порядок здійснення валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, в порядку та в межах, встановлених цим Законом;

11) в порядку та в межах, встановлених цим Законом, запроваджує обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті, встановлює порядок продажу та розмір надходжень, що підлягають обов'язковому продажу;

12) забезпечує накопичення, зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

13) надає роз'яснення щодо порядку застосування нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання..

4. Національний банк України з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України та платіжного балансу України в порядку та в межах, встановлених цим Законом, має право регулювати валютні операції шляхом застосування таких інструментів регулювання валютних операцій:

1) вимога щодо ліцензування валютних операцій, передбачених цим Законом та у випадках, встановлених цим Законом;

2) вимога щодо резервування валютних операцій, визначених цим Законом;

3) вимога щодо відкриття та використання спеціального рахунку для проведення передбачених цим Законом валютних операцій;

4) вимога щодо обов'язкового продажу надходжень резидентів в іноземній валюті на валютному ринку України у випадках та в порядку, встановлених цим Законом.

5. Нормативно-правові акти органів валютного регулювання є обов'язковими для виконання резидентами та нерезидентами в Україні та резидентами за межами України.

6. Не дозволяється встановлення органами валютного регулювання вимоги про отримання резидентами та/або нерезидентами індивідуальних дозволів на здійснення валютних операцій та/або вимоги щодо реєстрації валютних операцій, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

7. Якщо порядок здійснення валютних операцій, порядок використання рахунків, умови та порядок встановлення вимоги про використання спеціального рахунку, порядок здійснення резервування не встановлені органами валютного регулювання відповідно до цього Закону, валютні операції здійснюються, рахунки відкриваються та операції за рахунками проводяться без обмежень.

8. Органам валютного регулювання та/бо валютного контролю забороняється встановлення будь-яких обмежень щодо здійснення валютних операцій, які не передбачені цим Законом.

Стаття 7. Статус валюти України та операції з валютою України

1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

2. Умови і порядок проведення валютних операцій з використанням валюти України визначається Національним банком України.

Стаття 8. Порядок здійснення розрахунків у валюті України

1. Розрахунки в валюті Україні здійснюються в готівковій формі, шляхом використання грошових знаків, або безготівковій формі через уповноважені банки України за допомогою розрахункових документів в електронному або паперовому вигляді.

2. Розрахунки в валюті України за участю фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), можуть здійснюватися в готівковій або безготівковій формі, за умови що такі розрахунки не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності. Розрахунки за участю інших резидентів та нерезидентів здійснюються в безготівковій формі.

3. Для забезпечення потреб, що виникають у процесі господарської діяльності, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами) резиденти, які здійснюють підприємницьку діяльність, та нерезиденти можуть здійснювати розрахунки в готівковій формі між собою і з фізичними особами-резидентами та нерезидентами, через касу.

4. Гранична сума готівкового розрахунку для резидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, та нерезидентів, а також порядок та умови здійснення розрахунків в готівковій формі встановлюється Національним банком України.

5. Порядок та умови здійснення готівкових і безготівкових розрахунків в валюті України, а також види безготівкових розрахунків встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 9. Валютний ринок України

1. Структура валютного ринку України, суб'єкти цього ринку, порядок та умови торгівлі на ньому валютними цінностями, за винятком цінних паперів, а також обмеження щодо здійснення торгівлі цими валютними цінностями на валютному ринку України, резидентами на міжнародних ринках визначаються Національним банком України.

2. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється тільки через уповноважені банки.

3. Торгівлю іноземною валютою на валютному ринку та на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати Національному банку України.

4. Національний банк України проводить на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках валютні операції з метою виконання функцій, покладених на нього законодавством України.

5. Національний банк України за операціями, що здійснюються на готівковому валютному ринку України, має право встановлювати розмір відхилень (коливань) валютного курсу від офіційного курсу гривні, а також розмір відхилень між курсом купівлі та курсом продажу валютних цінностей.

6. Уповноважені банки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

7. Порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою, а також порядок та умови торгівлі банківськими металами визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 10. Репатріація резидентами іноземної валюти та валюти України

1. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності резиденти, якщо інше не встановлено цим Законом, зобов'язані в строки, передбачені зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та відповідно до цього Закону, забезпечити:

1) отримання від нерезидентів на власні рахунки в уповноважених банках іноземної валюти чи валюти України належній відповідно до умов договорів (контрактів) за передані нерезидентам товари, виконані роботи, надані послуги, передану інформацію та права інтелектуальної власності;

2) повернення в Україну грошових коштів, сплачених нерезидентам за не ввезенні на митну територію України (не отримані на митній території України) товари, невиконані роботи, ненадані послуги, непередану інформацію чи права інтелектуальної власності.

2. При здійсненні зовнішньоторговельної діяльності резиденти зобов'язані представляти уповноваженим банкам інформацію:

1) про очікувані відповідно до умов договорів (контрактів) максимальні терміни отримання від нерезидентів на свої рахунки в уповноважених банках іноземної валюти та (або) валюти України за виконання зобов'язань за вказаними договорами (контрактами) шляхом передачі нерезидентам товарів, виконання для них робіт, надання їм послуг, передачі їм інформації та результатів інтелектуальної діяльності;

2) про очікувані відповідно до умов договорів (контрактів) максимальних термінах виконання нерезидентами зобов'язань за вказаними договорами (контрактами) шляхом передачі резидентам товарів, виконання для них робіт, надання їм послуг, передачі їм інформації та результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, в рахунок здійснених резидентами авансових платежів.

3. Порядок подання резидентами уповноваженим банкам інформації, зазначеної в частині 2 цієї статті, та подальшого її відображення уповноваженими банками встановлюється Національним банком України.

4. Резиденти мають право не зараховувати на власні рахунки в уповноважених банках іноземну валюту чи валюту України в таких випадках:

1) при зарахуванні валютної виручки на рахунки юридичних осіб - резидентів або третіх осіб в банках за межами території України на виконання зобов'язань юридичних осіб - резидентів за кредитними договорами та договорами позики з юридичними особами - нерезидентами, які є агентами урядів іноземних держав, а також за кредитними договорами та договорами позики, які укладено з резидентами держав, що є членами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) або Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) на строк більш ніж 2 роки;

2) при оплаті замовниками (нерезидентами) місцевих видатків резидентів, пов'язаних з будівництвом резидентами об'єктів на територіях іноземних держав, - на час будівництва, по завершенню якого кошти, що залишилися, підлягають переказу на рахунки резидентів в уповноважених банках;

3) при використанні іноземної валюти, яку отримує резидент від проведення виставок, спортивних, культурних та інших аналогічних заходів за межами України, для покриття витрат для їх проведення - на час проведення таких заходів;

4) при проведенні заліку зустрічних вимог за зобов'язаннями, що випливають з договорів перестрахування чи договорів про надання послуг, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів перестрахування, між нерезидентом та резидентом, які є страховими організаціями або страховими агентами;

5) при проведенні заліку зустрічних вимог за зобов'язаннями між резидентами, що здійснюють рибний промисел за межами території України, та нерезидентами, що надають за межами території України послуги зазначеним резидентам за укладеними з ними агентськими договорами (угодами), а також між транспортними організаціями - резидентами та нерезидентами, що надають за межами території України послуги зазначеним резидентам за укладеними з ними договорами (угодами), а також при проведенні заліку зустрічних вимог за зобов'язаннями між транспортними організаціями - резидентами й нерезидентами у разі, якщо розрахунки між ними здійснюються через спеціалізовані розрахункові організації, створені міжнародними організаціями в галузі міжнародних перевезень, членами яких є такі транспортні організації - резиденти;

6) при зарахуванні валютної виручки на рахунки транспортних організацій - резидентів в банках за межами території України - в цілях оплати витрат, що виникають у таких транспортних організацій за межами території України, та які пов'язані з оплатою аеронавігаційних, аеропортових, портових зборів та інших обов'язкових зборів на територіях іноземних держав, витрат, які пов'язані з обслуговуванням повітряних, річкових, морських суден та інших транспортних засобів, що знаходяться за межами території України, таких транспортних організацій та їх пасажирів, а також витрат на забезпечення діяльності філій, представництв та інших підрозділів, що знаходяться за межами території України, таких транспортних організацій.

5. Іноземна валюта, зарахована відповідно з пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті на рахунки резидентів чи третіх осіб в банках за межами України, має бути використана на цілі виконання резидентами власних зобов'язань, передбачених відповідно пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, або переказана на рахунки резидентів в уповноважених банках.

6. Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті, однак вони не можуть бути більше ніж шість місяців.

7. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

8. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною шостою цієї статті.

9. Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

10. Порушення резидентами строків, передбачених частинами 6 і 7 цієї статті Закону або встановлених Національним банком України відповідно до частин 6 і 7 цієї статті Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені частинами 6 і 7 цієї статті Закону або встановлені Національним банком України відповідно до частин 6 і 7 цієї статті Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені частинами 6 і 7 цієї статті Закону або встановлені Національним банком України відповідно частин 6 і 7 цієї статті Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених частинами 6 і 7 цієї статті Закону або встановлених Національним банком України відповідно до частин 6 і 7 цієї статті Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

11. У разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до частини 8 цієї статті Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

12. Строки, зазначені у частинах 6 і 7 цієї статті Закону або встановлені Національним банком України відповідно до частин 6 і 7 цієї статті Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у частинах 6 і 7 цієї статті Закону або встановлених Національним банком України відповідно частин 6 і 7 цієї статті Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині сьомій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями суб'єктів космічної діяльності, визначених відповідно до статті 1 Закону України "Про космічну діяльність", а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", після перерахування авансових платежів за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснюються у строк до 500 календарних днів. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Вимоги, передбачені частинами 6 і 7 цієї статті Закону або встановлені Національним банком України відповідно частин 6 і 7 цієї статті Закону, не поширюються на розрахунки за експортно-імпортними операціями інвестора (представництва іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції, які здійснюються для потреб такої угоди (у тому числі пов'язані з придбанням обладнання, матеріалів, устаткування та інших товарів, робіт і послуг, необхідних для провадження робіт чи здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції, у тому числі розпорядження частиною виробленої продукції, належною інвестору (представництву іноземного інвестора на території України), іншому інвестору чи державі).

Якщо перевищення строків, зазначених у частинах 6 і 7 цієї статті Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Стаття 11. Обов'язковий продаж частки валютної виручки

1. За умови погіршення стану платіжного балансу України Національний банк України має право тимчасово, строком до одного календарного року, запроваджувати обов'язковий продаж до 50 відсотків від загальної суми надходжень в іноземній валюті на користь резидентів.

2. Іноземна валюта, куплена резидентом за валюту України на валютному ринку України з метою виконання зобов'язань у цій валюті і не використана цим резидентом за призначенням або повернута нерезидентом внаслідок повного або часткового невиконання взаємних зобов'язань протягом п'яти банківських днів починаючи з дня, наступного за днем зарахування цієї валюти на рахунок резидента, підлягає продажу за валюту України на валютному ринку України в повному обсязі. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється резидентом до Державного бюджету України у порядку, встановленому законами України, а негативна - відноситься на результати господарської діяльності резидента. Національний банк України має право встановлювати інший строк придбаної та невикористаної іноземної валюти.

3. Порядок та терміни здійснення продажу придбаної та невикористаної іноземної валюти та продажу уповноваженими банками іноземної валюти відповідно до цієї статті визначається Національним банком України.

Стаття 12. Ліцензування

1. Національний банк України надає генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Законом або щодо яких Національним банком України у випадках, передбачених цим Законом, встановлюється вимога щодо ліцензування.

2. Генеральні ліцензії видаються уповноваженим банкам, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій на строк, обумовлений у цих ліцензіях.

3. Отримання від Національного банку України генеральної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також надання права на її здійснення іншою стороною, яка бере участь у цій операції.

4. Порядок і терміни видачі ліцензії, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

5. Несвоєчасна видача Національним банком України генеральної ліцензії, відмова Національного банку України у видачі генеральної ліцензії або рішення Національного банку України щодо анулювання, тимчасового зупинення дії такої ліцензії можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Стаття 13. Види валютних операцій

Валютні операції поділяються на:

1) поточні валютні операції;

2) валютні операції, пов'язані з рухом капіталу;

3) валютно-обмінні операції;

4) операції з банківськими металами.

Стаття 14. Поточні валютні операції

1. До поточних валютних операцій відносяться поточні торговельні операції в іноземній валюті та поточні неторговельні операції в іноземній валюті.

2. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є валютні операції, пов'язані з розрахунками за експорт та імпорт товару за зовнішньоекономічними угодами без відстрочення платежу або з відстроченням, яке відповідно до договору не перевищує одного календарного року.

3. Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

1) перекази заробітної плати, стипендій пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, включаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам внаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, відшкодувань за страховими випадками, премій, призів, спадкових коштів, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

2) виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

3) купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті;

4) виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів, а також за визнаними претензіями та виконавчими написами нотаріусів;

5) платежі, що пов'язані зі смертю громадян;

6) платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим ті іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

7) оплата зборів, мита та дій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;

8) оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;

9) оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;

10) оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;

11) оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

12) оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

13) оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів;

14) платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

15) перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

16) виплата авторських гонорарів фізичним особам;

17) виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків;

18) перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій;

19) виплата прибутків, доходів, дивідендів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від інвестицій в Україні;

20) виплата прибутків, доходів, дивідендів та інших коштів, отриманих резидентами від інвестицій, здійснених за межі України;

21) інші поточні валютні операції, які не мають характеру торгових.

Стаття 15. Валютні операції, пов'язані з рухом капіталу

1. До валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, відносяться:

1) здійснення інвестицій в Україну;

2) здійснення резидентами інвестицій за межі України;

3) валютні операції, пов'язані з оплатою права власності на будівлі, споруди та інше нерухоме майно;

4) надання резидентами нерезидентам фінансових кредитів і позик та отримання резидентами фінансових кредитів і позик від нерезидентів;

5) операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, порукою та заставою;

6) операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом, в тому числі за договорами міжнародного фінансового лізингу, що укладені відповідно до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг;

7) операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом, в тому числі за договорами міжнародного факторингу, що укладені відповідно до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг;

8) операції з внутрішніми та зовнішніми цінними паперами;

9) розміщення резидентами коштів на рахунках банках за межами України;

10) операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує один календарний рік;

11) міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів;

12) інші валютні операції, які не є поточними.

2. Порядок здійснення резидентами та нерезидентами валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, визначається цим Законом та чинним законодавством України.

Стаття 16. Валютно-обмінні операції

1. До валютно-обмінних операцій належать:

1) купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові кошти у валюті України;

2) продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові кошти у валюті України;

3) зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових коштів у валюті України на готівкову іноземну валюту;

4) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові кошти у валюті України;

5) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави (групи іноземних держав) на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави (групи іноземних держав);

6) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

2. Валютно-обмінні операції мають право здійснювати:

1) уповноважені банки на підставі виданої Національним банком України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та їх філії, підрозділи згідно з внутрішньобанківським положенням про філію, відділення та за умови видачі відповідним уповноваженим банком дозволу на здійснення визначених валютних операцій;

2) національний оператор поштового зв'язку на підставі виданої Національним банком України генеральної ліцензії, його структурні підрозділи поштового зв'язку на підставі наданого національним оператором поштового зв'язку дозволу на здійснення валютно-обмінних операцій.

3. Порядок та умови здійснення валютно-обмінних операцій юридичними особами (їх відокремленими підрозділами), які зазначені в частині другій цієї статті Закону, перелік дозволених валютно-обмінних операцій для окремих юридичних осіб з числа тих, що зазначені в частині другій цієї статті Закону, визначаються Національним банком України.

Стаття 17. Операції з банківськими металами

1. До операцій з банківськими металами належать операції з банківськими металами, які можуть бути здійснені на валютному ринку України, та операції з банківськими металами, які можуть бути здійснені на міжнародних валютних ринках.

2. На валютному ринку України можуть бути здійснені такі операції з банківськими металами:

1) купівля-продаж банківських металів за валюту України;

2) залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);

3) залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

4) надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;

5) надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності);

6) надання та отримання банківських металів у заставу;

7) відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку України (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;

8) перевезення банківських металів;

9) обмін зливків (зливка) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса банківського металу залишається незмінною);

10) конвертація одного банківського металу в інший.

3. На міжнародних валютних ринках можуть бути здійснені такі операції:

1) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій за ними;

2) купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту;

3) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

4) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;

5) надання та отримання банківських металів у заставу;

6) відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.

4. Операції з банківськими металами можуть здійснюватися тільки уповноваженими банками на підставі відповідного письмового дозволу Національного банку України в порядку і на умовах, встановлених Національним банком України.

Стаття 18. Валютні операції між резидентами

1. Валютні операції між резидентами заборонені, за винятком:

1) операцій, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, частиною п'ятою статті 23 і частиною третьою статті 25 цього Закону;

2) операцій, пов'язаних з розрахунками в магазинах безмитної торгівлі, а також з розрахунками при реалізації товарів і послуг пасажирам у транспортних засобах при міжнародних перевезеннях;

3) операції між комісіонерами (повіреними, комерційними агентами) і комітентами (довірителями, суб'єктами, яких представляють агенти) під час надання комісіонерами (повіреними, комерційними агентами) послуг, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів з нерезидентами про передачу товару, виконання робіт, надання послуг, про передачу інформації, об'єктів права інтелектуальної власності та прав інтелектуальної власності;

4) операцій, за договорами перевезення, транспортного експедирування і фрахтування (чартеру) при наданні експедитором, перевізником, фрахтувальником послуг, пов'язаних з вивезенням за межі України або ввезенням в Україну вантажу, транзитним перевезенням вантажу через територію України, а також за договорами страхування зазначених вантажів;

5) операцій з зовнішніми цінними паперами, що здійснюються через організаторів торгівлі на фондовому ринку України, за умови обліку прав на такі цінні папери в депозитарних установах, створених відповідно до законодавства України;

6) операцій з зовнішніми цінними паперами за умови обліку прав на такі цінні папери в депозитарних установах, створених відповідно до законодавства України, та здійснення розрахунків у валюті України;

7) операцій, пов'язаних із здійсненням обов'язкових платежів (податків, зборів та інших платежів) до державного бюджету України та місцевих бюджетів в іноземній валюті відповідно до законодавства України;

8) операцій, пов'язаних з виплатами за зовнішніми цінними паперами (в тому числі заставними), крім векселів;

9) операцій, пов'язаних з оплатою та/або відшкодуванням фізичним особам витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням за кордон, а також операцій, пов'язаних з поверненням не використаного авансу, що був виданий у зв'язку зі службовим відрядженням;

10) операцій, що передбачають розрахунки та перекази для здійснення діяльності дипломатичними представництвами, консульськими установами України та іншими офіційними представництвами України, які знаходяться за межами території України, а також постійними представництвами України при міждержавних та міжурядових організаціях;

11) операцій з оплати резидентами консульських зборів, пов'язаних з відкриттям віз при виїзді (в'їзді) з України;

12) переказів фізичних осіб-резидентів з України на користь інших фізичних осіб - резидентів за межі України в порядку, що встановлюється Національним банком України, та який не може містити будь-які обмеження, крім обмежень граничної суми переказу, в тому числі поштового переказу, протягом одного операційного дня на користь інших фізичних осіб-резидентів, крім іншого з подружжя чи близьких родичів, на рахунки зазначених осіб, які відкриті в уповноважених банках або в банках, що розташовані за межами території України;

13) переказів фізичних осіб-резидентів з-за кордону на користь інших фізичних осіб-резидентів в Україну з рахунків, що відкриті в банках, які розташовані за межами території України, на користь інших фізичних осіб-резидентів на їх рахунки в уповноважених банках;

14) переказів за межі України на користь резидентів та платежів, передбачених пунктами 1, 4 - 11, 14, 16 частини третьої статті 14 цього Закону, за умови надання документів, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України або платежу. Перелік таких документів встановлюється Національним банком України;

15) операції з оплати та/або відшкодування витрат, пов'язаних зі службовими поїздками за межі України працівників, постійна робота яких здійснюється в дорозі або має роз'їзний характер;

16) валютно-обмінних операцій, якщо такі операції здійснюються за участю осіб, зазначених в частині другій статті 16 цього Закону;

17) операцій, можливість проведення яких на території України в іноземній валюті прямо передбачена законами або міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

18) операцій, передбачених цією частиною і частиною третьою цієї статті, які здійснюються управителем за договором управління майном;

19) операцій щодо розрахунків між транспортними організаціями та фізичними особами-резидентами, які знаходяться за межами території України, а також філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами юридичних осіб - резидентів, за договорами перевезення пасажирів;

20) інших операцій, передбачених Національним банком України.

2. Валютні операції за угодами між уповноваженими банками, що здійснюються ними від свого імені та за свій рахунок, здійснюються в порядку, що встановлений Національним банком України.

3. Без обмежень здійснюються валютні операції між резидентами і уповноваженими банками або уповноваженими фінансовими установами, пов'язані:

1) з отриманням та поверненням кредитів і позик, сплатою сум відсотків та штрафних санкцій за відповідними договорами;

2) з внесенням грошових коштів резидентів на банківські рахунки (в банківські вклади) (на вимогу або строкові) та отриманням грошових коштів резидентів з банківських рахунків (банківських вкладів) (на вимогу або строкові);

3) з банківськими гарантіями, а також з виконанням резидентами зобов'язань за договорами поруки та/або застави;

4) придбанням резидентами в уповноважених банків векселів, виписаних цими чи іншими уповноваженими банками, пред'явленням їх для платежу, отриманням за ними платежу, в тому числі в порядку регресу, стягненням за ними штрафних санкцій, а також відчуженням резидентами цих векселів уповноваженим банкам в порядку, встановленому чинним валютним законодавством України;

5) з купівлею-продажем фізичними особами готівкової або безготівкової іноземної валюти та чеків (в тому числі дорожніх чеків), номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті, за валюту України та іноземну валюту, а також з обміном, заміною грошових знаків іноземної держави (групи іноземних держав), прийманням для направлення на інкасо в банки, що розташовані за межами України, готівкової іноземної валюти та чеків (в тому числі дорожніх чеків), номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті, не для цілей здійснення фізичними особами підприємницької діяльності;

6) з оплатою уповноваженим банкам комісійної винагороди;

7) з іншими валютними операціями, які чинним валютним законодавством України віднесені до банківських операцій.

4. Національний банк України здійснює валютні операції без обмежень.

Стаття 19. Валютні операції між нерезидентами

1. Нерезиденти мають право без обмежень здійснювати між собою через уповноважені банки операції із зовнішніми цінними паперами та перекази іноземної валюти та валюти України в Україну та за межі території України.

2. Нерезиденти мають право здійснювати між собою валютні операції з внутрішніми цінними паперами в Україні за умови виконання вимог, встановлених антимонопольним законодавством України та законодавством України про цінні папери та фондовий ринок.

3. Валютні операції між нерезидентами в Україні у валюті України здійснюються через рахунки в уповноважених банках, порядок відкриття, використання та закриття яких встановлюється чинним валютним законодавством України.

Стаття 20. Валютні операції між резидентами та нерезидентами

1. Валютні операції між резидентами та нерезидентами здійснюються без обмежень за виключенням операцій, передбачених статтями 21, 22 цього Закону.

Стаття 21. Особливості здійснення окремих валютних операцій

1. Здійснення валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, регулюється Національним банком України.

2. Регулювання Національним банком України операцій, пов'язаних з рухом капіталу, здійснюється шляхом встановлення вимоги щодо використання спеціального рахунку або вимоги про резервування лише у випадках, передбачених цією статтею, у разі погіршення платіжного балансу України. Не допускається встановлення вимоги щодо використання спеціального рахунку або вимоги про резервування для інвестиційних рахунків та у випадках, які прямо не передбачені цим Законом.

3. Вимога щодо використання спеціального рахунку резидентом може бути встановлена Національним банком України при регулюванні таких валютних операцій, які здійснюються між резидентами та нерезидентами:

1) платежів та переказів при наданні резидентами нерезидентам кредитів або позик та/або отриманні кредитів або позик резидентами від нерезидентів в іноземній валюті або банківськими металами;

2) платежів та переказів при виконанні резидентами зобов'язань за наданими гарантією, порукою, заставою майна чи майнових прав за зобов'язаннями резидентів перед нерезидентами;

3) операцій з зовнішніми цінними паперами, в тому числі платежів та переказів, пов'язаних з передачею зовнішніх цінних паперів;

4) операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань за факторингом;

5) операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань за лізингом.

Використання спеціального рахунку резидентом при здійсненні валютних операцій, які зазначені в пунктах 2 - 5 цієї частини, є обов'язковим, якщо сума валютної операції перевищує 100000 євро на рік.

4. Вимога щодо використання спеціального рахунку нерезидентом може бути встановлена Національним банком України при регулюванні таких валютних операцій, які здійснюються між резидентами та нерезидентами:

1) платежів та переказів при наданні резидентами нерезидентам кредитів або позик та/або отриманні кредитів або позик резидентами від нерезидентів в іноземній валюті або банківськими металами;

2) платежів та переказів при виконанні резидентами зобов'язань за наданими гарантією, порукою, заставою майна чи майнових прав за зобов'язаннями резидентів перед нерезидентами або нерезидентів перед нерезидентами;

3) операцій з зовнішніми цінними паперами, в тому числі платежів та переказів, пов'язаних з передачею зовнішніх цінних паперів;

4) операцій, пов'язаних з придбанням нерезидентами у резидентів прав на внутрішні цінні папери;

5) операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань за факторингом;

6) операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань за лізингом.

Використання спеціального рахунку нерезидентом при здійсненні валютних операцій, які зазначені в пунктах 2 - 6 цієї частини, є обов'язковим, якщо сума валютної операції перевищує 100000 євро на рік.

5. По операціях, пов'язаних з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує один календарний рік, Національний банк України може встановлювати лише вимогу про резервування суми резидентом або нерезидентом, що не перевищує в еквіваленті 10 відсотків від суми валютної операції, що здійснюється, за кожен наступний календарний рік відстрочення платежу. Національний банк України може встановлювати вимогу про резервування суми резидентом або нерезидентом, що не перевищує в еквіваленті 30 відсотків суми валютної операції, що здійснюється, на строк не більш ніж 3 календарні роки.

6. Валютні операції з чеками на пред'явника, а також індосування чеків здійснювати забороняється.

7. Національний банк України має право встановлювати особливості застосування вимог, передбачених цією статтею Закону, стосовно банківських операцій уповноважених банків та уповноважених фінансових установ.

8. За умови погіршення стану платіжного балансу України та взятих Україною міжнародних зобов'язань, Національний банк України має право тимчасово призупиняти здійснення переказів за валютними операціями, що пов'язані з рухом капіталу та здійснюються з використанням спеціального рахунку, на строк, що не перевищує 14 календарних днів або запроваджувати вимогу про резервування коштів у сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 відсотків від суми валютної операції, що пов'язана з рухом капіталу. Єдині для всіх суб'єктів господарювання режим спеціальних рахунків та/або обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті на користь резидентів або вимога щодо ліцензування валютних операцій запроваджуються Національним банком України з моменту відповідного офіційного опублікування. В разі покращення стану платіжного балансу Національний банк України зобов'язаний відмінити застосовані обмеження як по строках розрахунків, так і по вимогах резервування та/або обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів або вимоги щодо ліцензування валютних операцій.

9. Здійснення операцій, передбачених цією статтею, не потребує отримання резидентами або нерезидентами індивідуальних дозволів.

Стаття 22. Обмеження щодо здійснення окремих валютних операцій

1. Використання спеціального рахунку резидентом чи нерезидентом є обов'язковим при здійсненні таких валютних операцій:

1) зарахуванні або переказі грошових коштів, наданні або отриманні кредиту або позики, проведенні фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

2) операцій з зовнішніми або внутрішніми цінними паперами на пред'явника, які не розміщені в депозитаріях, створених відповідно до законодавства України.

2. Забороняється здійснення валютної операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності. Порядок формування переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності, визначається відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".

Стаття 23. Рахунки резидентів в банках за межами України

1. Резиденти мають право без обмежень відкривати рахунки (вклади) в іноземній валюті та валюті України в банках за межами України, розташованих на території держав, які є членами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) або Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) за умови отримання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України.

2. Резиденти зобов'язані повідомити орган державної податкової служби за місцем свого обліку про відкриття (закриття) рахунків (вкладів), зазначених в частині першій цієї статті, або про зміну реквізитів таких рахунків (вкладів), не пізніше місяця з дня укладення договору про відкриття (закриття) рахунку (вкладу) або зміну реквізитів таких рахунків (вкладів) в банках за межами України, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

3. Резиденти мають право відкривати рахунки (вклади) в іноземній валюті та валюті України в банках за межами України, розташованих на території країн, що не є членами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) або Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ), за умови попереднього повідомлення про намір відкрити рахунок (вклад) відповідному податковому органу за місцем свого обліку.

Резиденти мають повідомити податковий орган за місцем свого обліку про закриття рахунків (вкладів), зазначених в цій частині, не пізніше одного місяця з дня закриття такого рахунку (вкладу) та/або припинення договору про відкриття рахунку (вкладу) в банку за межами України за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

4. Резиденти мають право переказувати кошти з рахунків, відкритих в банках України з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом.

5. Фізичні особи-резиденти мають право без обмежень здійснювати валютні операції, що не пов'язані з передачею майна та/або наданням послуг чи виконанням робіт на території України, з використанням коштів, зарахованих у відповідності з цим Законом на рахунки, відкриті в банках за межами України.

Юридичні особи-резиденти мають право без обмежень здійснювати між собою наступні валютні операції з коштами, які зараховані у відповідності з цим Законом на рахунки, відкриті в банках за межами України:

1) операцій з виплати заробітної плати працівникам дипломатичних представництв, консульських установ України та інших офіційних представництв України, які знаходяться за межами України;

2) операцій з виплати заробітної плати працівникам представництва юридичної особи - резидента, яке знаходиться за межами України;

3) операцій з оплати та/або відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням зазначених в пунктах 1, 2 цієї частини працівників на територію країни місцезнаходження зазначених в пунктах 1, 2 цієї частини представництв, установ і організацій та за її межі, за виключенням території України;

4) операцій, вказаних в пунктах 10 та 11 частини першої статті 18 цього Закону.

6. Резиденти-юридичні особи та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності за письмовим запитом податкового органу повинні надавати інформацію про залишки коштів на рахунках в банках за межами України за умови, що письмовий запит направлений податковим органом за місцем обліку резидента, і в такому письмовому запиті зазначений конкретний номер рахунку в банку за межами України, щодо якого запитується інформація про залишки коштів.

Інформація про рух коштів за рахунками в банках за межами України за конкретний проміжок часу надається резидентами податковим органам тільки на підставі судового рішення.

7. Вимоги, встановлені цією статтею, щодо відкриття рахунків в банках за межами України, здійснення валютних операцій з використанням таких рахунків та надання інформації про рух коштів за цими рахунками чи про залишки коштів на таких рахунках не застосовуються до уповноважених банків, які відкривають рахунки в банках за межами України, використовують для здійснення валютних операцій та надають інформацію про операції за цими рахунками в порядку, встановленому Національним банком України.

Стаття 24. Рахунки нерезидентів в уповноважених банках

1. Нерезиденти мають право відкривати в уповноважених банках на території України рахунки в іноземній валюті та валюті України.

2. Порядок відкриття та використання рахунків нерезидентів в уповноважених банках, в тому числі інвестиційних та спеціальних рахунків, встановлюється Національним банком України.

3. Нерезиденти мають право без обмежень перераховувати іноземну валюту та валюту України з власних рахунків в банках, розташованих за межами України на власні рахунки в уповноважених банках.

4. Нерезиденти мають право з урахуванням режиму інвестиційних та спеціальних рахунків перераховувати іноземну валюту з власних рахунків в уповноважених банках на власні рахунки в банках за межами України.

Стаття 25. Права та обов'язки резидентів і нерезидентів при здійсненні валютних операцій

1. Резиденти мають право без обмежень відкривати в уповноважених банках рахунки в іноземній валюті, якщо інше не встановлено цим Законом.

2. Якщо інше не встановлено цим Законом, розрахунки за валютними операціями здійснюються юридичними особами-резидентами в безготівковій формі через рахунки в уповноважених банках, порядок відкриття та ведення яких визначається Національним банком України, або через відкриті відповідно до статті 23 цього Закону рахунки в банках за межами України за рахунок коштів, зарахованих на ці рахунки у відповідності з цим Законом.

Юридичні особи-резиденти мають право здійснювати розрахунки у готівковій формі без використання рахунків в уповноважених банках з фізичними особами-нерезидентами у валюті України за договорами роздрібної купівлі-продажу, а також при наданні фізичним особам-нерезидентам на території України транспортних, готельних та інших послуг, які надаються населенню.

Юридичні особи-резиденти мають право здійснювати розрахунки у готівковій формі без використання рахунків в уповноважених банках у випадках:

1) коли нерезидент згідно з умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) в рахунок розрахунків за цим договором виплачує фізичній особі - резиденту, яка знаходиться у відрядженні за кордоном із метою виконання цього договору, кошти в іноземній валюті на експлуатаційні витрати на транспортний засіб, який належить резиденту - стороні договору на праві власності (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов'язань останнього за цим договором. При цьому, розмір зазначених виплат нерезидентом на експлуатаційні витрати на транспортний засіб не може перевищувати 5 відсотків вартості наданих суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України послуг;

2) коли представник нерезидента здає в касу уповноваженого банку готівкову іноземну валюту або валюту України, яка є виручкою за експортною операцією резидента або поверненням передплати за імпортною операцією резидента і призначена для подальшого зарахування на рахунок такого резидента. Умови та порядок проведення такої операції, а також обмеження щодо суми операції встановлюються Національним банком України;

3) отримання готівки за реалізовані товари у транспортних засобах під час міжнародних перевезень;

4) отримання готівки за реалізовані товари на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном;

5) отримання готівки по договорам перевезення вантажу, який перевозять фізичні особи для особистих, сімейних, побутових потреб, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності;

6) отримання готівки як розрахунок за здійснення гастрольної (концертної) діяльності за кордоном, якщо це обумовлено договором з нерезидентом.

3. Якщо інше не встановлено цим Законом розрахунки за валютними операціями здійснюються фізичними особами-резидентами у безготівковій формі через рахунки в уповноважених банках, порядок відкриття та використання яких встановлюється Національним банком України, або через відкриті відповідно до статті 23 цього Закону рахунки в банках за межами України за рахунок коштів, зарахованих на ці рахунки у відповідності з цим Законом, за виключенням таких валютних операцій, що здійснюються у відповідності з цим Законом:

1) дарування іноземної валюти іншому з подружжя або родичам;

2) заповідання іноземної валюти або отримання іноземної валюти у спадок;

3) придбання та відчуження фізичною особою-резидентом з метою колекціонування грошових знаків і монет;

4) переказу фізичною особою-резидентом з України та отримання фізичною особою-резидентом переказу без відкриття рахунків в порядку, що встановлюється Національним банком України, та в якому може бути передбачене лише обмеження суми переказу, а також суми поштового переказу;

5) здійснення валютно-обмінних операцій з особами, зазначеними в частині другій статті 16 цього Закону;

6) розрахунків фізичними особами - резидентами в іноземній валюті в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів та наданні послуг фізичним особам-резидентам на шляху слідування транспортних засобів при міжнародних перевезеннях;

7) розрахунків, які здійснюються фізичними особами-резидентами відповідно до частини 5 статті 23 цього Закону.

4. Розрахунки при здійсненні валютних операцій можуть здійснюватися фізичними особами-резидентами через рахунки, відкриті відповідно до статті 23 цього Закону, в банках за межами території України, за рахунок коштів, які зараховані на такі рахунки відповідно до цього Закону.

5. Резиденти мають право здійснювати розрахунки через власні рахунки в будь-якій іноземній валюті з проведенням у випадку необхідності конверсійної операції через уповноважений банк незалежно від валюти, в якій був відкритий рахунок в уповноваженому банку.

6. Платежі та перекази при наданні кредитів та позик у валюті України резидентами нерезидентам мають здійснюватися шляхом зарахування суми кредиту або позики на рахунок нерезидента у валюті України в уповноваженому банку.

7. Грошові розрахунки між резидентами та нерезидентами по операціям з внутрішніми та зовнішніми цінними паперами можуть здійснюватися у відповідності з цим Законом у валюті України або іноземній валюті, якщо інше не буде встановлено Національним банком України в цілому або по відношенню до окремих видів внутрішніх або зовнішніх цінних паперів.

8. У разі здійснення юридичними особами-резидентами валютних операцій, пов'язаних із здійсненням інвестицій за межі України, та/або валютних операцій, пов'язаних з оплатою права власності на будівлі, споруди та інше нерухоме майно, такі юридичні особи-резиденти протягом одного календарного року з дати здійснення такої валютної операції зобов'язані надати уповноваженому банку документи, що підтверджують здійснення інвестиції за межі України та/або набуття права власності на будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Перелік документів, що підтверджують здійснення інвестиції за межі України та/або набуття права власності на будівлі, споруди та інше нерухоме майно встановлюється Національним банком України.

9. Нерезиденти мають право у відповідності з цим Законом здійснювати прямі та портфельні інвестиції в Україну шляхом перерахування іноземної валюти чи валюти України з власного рахунку в уповноваженому банку або рахунку в банку за межами України на рахунок в уповноваженому банку торговця цінними паперами чи на рахунок в уповноваженому банку резидента-учасника інвестиційної діяльності.

Повернення прямої і портфельної інвестиції нерезиденту, а також прибутків, доходів та інших коштів, одержаних нерезидентом від прямої або портфельної інвестиції в Україну здійснюється резидентом-учасником інвестиційної діяльності з власного рахунку в уповноваженому банку на рахунок нерезидента-інвестора в уповноваженому банку чи на рахунок нерезидента-інвестора в банку за межами України.

Стаття 26. Ввезення в Україну та вивезення за межі України валютних цінностей

1. Ввезення в Україну іноземної валюти та/або валюти України, в тому числі дорожніх чеків, зовнішніх та/або внутрішніх цінних паперів у документарній формі здійснюється резидентами та нерезидентами без обмежень за умови дотримання вимог митного законодавства України.

При одноразовому ввезенні в Україну фізичними особами-резидентами і фізичними особами-нерезидентами готівкової іноземної валюти та/або валюти України, а також дорожніх чеків, зовнішніх та/або внутрішніх цінних паперів в документарній формі в сумі, що перевищує 10000 євро, іноземна валюта та/або валюта України, в тому числі дорожні чеки, зовнішні та/або внутрішні цінні папери в документарній формі, що ввозяться в Україну, підлягають декларуванню митному органу шляхом подання письмової митної декларації на всю суму готівкової іноземної валюти та/або валюти України, що ввозиться, в тому числі дорожніх чеків, зовнішніх та/або внутрішніх цінних паперів в документарній формі.

2. Фізичні особи-резиденти та фізичні особи-нерезиденти мають право вивозити за межі України іноземну валюту та валюту України, в тому числі дорожні чеки, зовнішні та внутрішні цінні папери в документарній формі, раніше ввезені або переказані в Україну за умови дотримання вимог митного законодавства України в межах, зазначених в митній декларації або іншому документі, що підтверджує їх ввезення чи переказ в Україну.

Фізичні особи-резиденти та фізичні особи-нерезиденти мають право без подання митної декларації вивозити за межі України іноземну валюту, валюту України, в тому числі дорожні чеки, зовнішні та внутрішні цінні папери в документарній формі на суму, яка не перевищує 10000 євро.

3. При одноразовому вивезенні за межі України резидентами та нерезидентами іноземної валюти, валюти України, дорожніх чеків, зовнішніх та/або внутрішніх цінних паперів в документарній формі, за виключенням випадків, зазначених в другій частині цієї статті, іноземна валюта, валюта України, дорожні чеки, зовнішні та/або внутрішні цінні папери, що вивозяться підлягають декларуванню митному органу шляхом подання письмової митної декларації.

4. У випадках, зазначених в першій, другій та третій частинах цієї статті, перерахунок іноземної валюти, валюти України, дорожніх чеків, зовнішніх та(або) внутрішніх цінних паперів в документарній формі в євро здійснюється за офіційним валютним курсом, який встановлюється Національним банком України на день декларування митному органу. Для цілей декларування митному органу зовнішніх та/або внутрішніх цінних паперів в документарній формі приймається:

1) для емісійних цінних паперів - номінальна вартість цінних паперів;

2) для неемісійних цінних паперів, що посвідчують право на отримання валюти України або іноземної валюти, - відповідна сума у валюті України чи іноземній валюті, право на отримання якої посвідчує такий цінний папір.

Стаття 27. Резервування

1. У випадках, передбачених цим Законом, резиденти та нерезиденти зобов'язані виконати вимогу про резервування. Порядок резервування та повернення суми резервування встановлюється Національним банком України з урахуванням вимог та особливостей, передбачених цим Законом.

2. Резиденти та нерезиденти вносять суму резервування в розмірі та на строк, які визначені Національним банком України у відповідності з цим Законом, на окремий рахунок в уповноваженому банку.

3. Сума резервування вноситься у валюті України.

Розрахунок суми резервування здійснюється на день її внесення. Розрахунок суми резервування по валютній операції в іноземній валюті здійснюється за офіційним курсом, що встановлюється Національним банком України на день внесення суми резервування.

Для цілей розрахунку суми резервування за валютною операцією із зовнішніми і (або) внутрішніми цінними паперами приймається певна на день внесення суми резервування вартість зазначених цінних паперів, яка дорівнює ринковій ціні цих цінних паперів, - для цінних паперів, що обертаються на організованому ринку цінних паперів, або фактична ціна реалізації таких цінних паперів - для цінних паперів, що не обертаються на організованому ринку цінних паперів, які визначені чинним законодавством України.

Уповноважений банк не пізніше наступного робочого дня з дня внесення резидентом або нерезидентом суми резервування зобов'язаний внести рівну їй суму у валюті України на рахунок в Національному банку України.

4. На суми резервування відсотки не нараховуються.

5. Здійснення уповноваженими банками та Національним банком України операцій з внесеними сумами резервування від свого імені або від імені інших осіб не дозволяється, за виключенням операцій, зазначених в цій статті.

6. На суми резервування, внесені на рахунок в уповноваженому банку, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями уповноважених банків. У випадку банкрутства уповноважених банків суми резервування не включаються до ліквідаційної маси.

7. У випадку ліквідації, реорганізації уповноваженого банку, на рахунок в якому була внесена сума резервування, або відкликання банківської ліцензії в уповноваженого банку, Національний банк України з метою забезпечення повернення суми резервування здійснює до закінчення строку резервування необхідні операції, необхідні для переказу з рахунку зазначеного уповноваженого банку на рахунок іншого уповноваженого банку, що буде вказаний особою, яка внесла суму резервування.

8. Повернення суми резервування здійснюється в день закінчення строку резервування.

9. Дострокове повернення суми резервування повністю чи частково здійснюється:

1) у випадку виконання зобов'язань нерезидентом за операціями, передбаченими частиною п'ятою статті 21 цього Закону, - в сумі, яка є пропорційною сумі виконаного нерезидентом зобов'язання;

2) у випадку повної або часткової відмови особи, яка внесла суму резервування, від проведення валютної операції - відповідно в сумі, що дорівнює сумі резервування, або є пропорційною сумі, на яку зменшена валютна операція;

3) у випадку неможливості виконання резидентом або нерезидентом своїх зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили - в сумі, яка є пропорційною сумі невиконаного зобов'язання;

4) у випадку визнання особи, яка внесла суму резервування, банкрутом - в сумі, що є пропорційною сумі резервування;

5) у випадку прийняття Національним банком України рішення про відміну вимоги про резервування або рішення про зменшення розміру резервування - у відповідній сумі;

6) у випадку помилкового внесення резидентом або нерезидентом суми резервування на окремий рахунок в уповноваженому банку - в сумі, помилково внесених резидентом або нерезидентом коштів;

7) в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України.

10. Дострокове повернення суми резервування чи її частини здійснюється не пізніше трьох банківських днів з дня надання особою, яка внесла суму резервування, документів, що підтверджують наявність обставин для дострокового повернення повної суми резервування чи її частини, передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 28. Попереднє повідомлення про намір відкрити рахунок за межами України

1. Попереднє повідомлення податкових органів про намір відкрити рахунок за межами України здійснюється резидентом за місцем його обліку.

Порядок здійснення попереднього повідомлення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з урахуванням вимог, встановлених цією статтею.

2. У випадках, встановлених частиною третьою статті 23 цього Закону, резидент повинен повідомити податкові органи про намір відкрити рахунок за межами України до відкриття такого рахунку.

3. Для попереднього повідомлення про намір відкрити рахунок за межами України резидент повинен надати такі документи:

1) повідомлення про намір відкрити рахунок, в якому має бути зазначено назва країни відкриття рахунку та повне найменування банку, в якому буде відкритий рахунок;

2) копію документа, що посвідчує особу резидента - для фізичних осіб-резидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

3) копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, якщо фізична особа-резидент займається підприємницькою діяльністю;

4) копію документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи;

5) копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків.

4. Розгляд повідомлення про реєстрацію намір відкрити рахунок здійснюється органом державної податкової служби за місцем обліку резидента протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення. По закінченню зазначеного строку податковий орган за місцем обліку резидента зобов'язаний зареєструвати повідомлення (видати реєстраційний документ) або надати мотивувальну відмову в реєстрації.

5. Відмова в реєстрації повідомлення допускається лише в таких випадках:

1) ненадання повного пакету документів, необхідних для попередньої реєстрації;

2) якщо надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України;

3) якщо надані документи містять недостовірну інформацію або відомості, які містяться в документах, є суперечливими;

4) якщо на дату надання резидентом повідомлення про намір відкрити рахунок за межами України, такий рахунок вже резидентом відкритий;

6. Відмова в реєстрації у випадках, не зазначених в частині шостій цієї статті, забороняється.

7. Відмова в реєстрації повідомлення може бути оскаржена в суді судовому порядку.

Розділ III. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ ЗА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

Стаття 29. Розрахунки за експортними операціями

1. Експортна операція резидента, крім випадків, передбачених цим Законом, має завершитись у строки, зазначені в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але не пізніше одного календарного року з дати:

1) оформлення коносамента - для товару, на який згідно із законодавством України оформляється вантажна митна декларація і який транспортується з території України водним шляхом;

2) митного оформлення - для товару, на який згідно з чинним законодавством України оформляється вантажна митна декларація і який транспортується з території України іншим шляхом, ніж передбачений в підпункті "а" цієї частини;

3) підписання акта або іншого документа, що згідно з умовами договору засвідчує перехід до нерезидента права власності на товар, на який згідно із законодавством України вантажна митна декларація не оформлюється та/або який на момент продажу знаходиться за межами України, та/або який закуповується нерезидентом для використання на митній території України.

2. Днем завершення експортної операції вважати день:

1) зарахування валютної виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента, відкритий в уповноваженому банку, а за власними операціями банків - на кореспондентські рахунки банків;

2) зарахування валютної виручки за цією операцією на рахунок Державного казначейства України;

3) зарахування валютної виручки за цією операцією на рахунок резидента, відкритий за межами України відповідно до законодавства України, якщо таке зарахування дозволяється індивідуальною ліцензією, отриманою резидентом;

4) припинення зобов'язання перед резидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з нерезидентом-імпортером (без участі третьої сторони);

5) зарахування валютної виручки на відкритий в уповноваженому банку поточний рахунок резидента, що не є експортером товару, на підставі договору щодо відступлення права вимоги за умови, що такий резидент оплатив експортеру боргові зобов'язання імпортера в повному обсязі та день здійснення такої оплати передував дню зарахування валютної виручки. Наступне відступлення резидентом права вимоги третій особі не допускається;

6) зарахування на відкритий в уповноваженому банку поточний рахунок резидента-експортера валютної виручки, отриманої від іншого резидента в результаті переводу на нього боргу нерезидентом за умови, що такий нерезидент фактично поставив резиденту на якого переведено борг товар або надіслав кошти на суму, що є не меншою, ніж сума валютної виручки, та день поставки товару або надходження коштів від нерезидента передує дню зарахування коштів резиденту-експортеру від іншого резидента;

7) зарахування на відкритий в уповноваженому банку поточний рахунок резидента-експортера коштів у сумі валютної виручки від погашення іншими резидентами векселів, отриманих таким резидентом від нерезидента в якості оплати за експортований товар, за умови, що зазначені векселі видані цими іншими резидентами для оформлення грошового боргу за фактично імпортовані товари;

8) зарахування валютної виручки на кореспондентський рахунок уповноваженого банку в разі, якщо резидент-експортер відступив цьому банку своє право вимоги до нерезидента за умови, що такий банк оплатив резиденту-експортеру боргові зобов'язання цього нерезидента в повному обсязі та день здійснення такої оплати передував дню зарахування валютної виручки на кореспондентський рахунок уповноваженого банку. Наступне відступлення уповноваженим банком права вимоги третій особі не допускається;

9) зарахування коштів у сумі валютної виручки на кореспондентський рахунок уповноваженого банку за договором гарантії (поруки), який передбачає оплату цим банком резиденту боргових зобов'язань нерезидента в повному обсязі, в разі, якщо така оплата передувала дню зарахування зазначених коштів на кореспондентський рахунок уповноваженого банку.

3. При експорті товарів, на які згідно з законодавством України оформлюється вантажна митна декларація, валютна виручка повинна надійти на суму фактурної вартості цих товарів. При експорті товарів в усіх інших випадках сума валютної виручки повинна дорівнювати вартості товарів, зазначеній в акті або іншому документі, що згідно з умовами договору засвідчує перехід права власності на товар до нерезидента.

4. У разі порушення строків завершення експортної операції резидента, резидент зобов'язаний в останній день строку, встановленого частиною першою цієї статті, у випадку встановлення Національним банком України відповідної вимоги про резервування, внести на окремий рахунок в уповноваженому банку суму резервування в розмірі та в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Положення цієї частини застосовується:

1) при експорті товарів, які належать на праві власності резиденту, що здійснює митне декларування таких товарів (безпосередньо або через митного брокера), або від імені якого підписано акт, або інший документ, що згідно з умовами договору (контракту) засвідчує перехід права власності на такі товари до нерезидента - такого резидента;

2) при експорті товарів резидентом-комісіонером, який діє за дорученням власника таких товарів - комітента у межах договорів комісії (консигнації), - такого комітента;

3) при експорті товарів резидентом-повіреним, який діє від імені та за дорученням резидента-довірителя у межах договорів доручення, - такого довірителя;

4) при оплаті резиденту-експортеру боргових зобов'язань нерезидента уповноваженим банком - такий банк;

5) при оплаті резиденту-експортеру боргових зобов'язань імпортера-нерезидента іншим резидентом на підставі договору щодо відступлення права вимоги - резидента, якому відступлено право вимоги;

6) при оплаті резиденту-експортеру боргових зобов'язань нерезидента іншим резидентом на підставі договору про переведення боргу - резидента, на якого переведено борг;

7) при оплаті резиденту-експортеру боргових зобов'язань імпортера-нерезидента іншим резидентом шляхом погашення векселів, які були видані останнім нерезиденту для оформлення грошового боргу за фактично імпортовані товари - резидента, який оформив грошовий борг перед нерезидентом шляхом видачі векселів.

Стаття 30. Розрахунки за імпортними операціями

1. Імпортна операція резидента, крім випадків передбачених цим Законом, має завершитись у строки, зазначені в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але не пізніше одного календарного року з дати:

1) здійснення резидентом попередньої оплати або авансового платежу;

2) видачі чека при формі розрахунків за чеками;

3) здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента-експортера при застосуванні акредитивної форми розрахунків.

2. Днем здійснення резидентом попередньої оплати або авансового платежу вважати день списання коштів на користь нерезидента із:

1) поточного рахунку резидента, відкритого в уповноваженому банку, або день сплати коштів нерезиденту уповноваженим банком за рахунок кредиту, наданого ним резиденту, або день списання іноземної валюти з поточного рахунку резидента з метою купівлі іншої іноземної валюти у порядку встановленому Національним банком України;

2) рахунку резидента за межами України або день сплати коштів нерезиденту іноземним кредитором за рахунок кредиту, наданого ним резиденту;

3) рахунку Державного казначейства України;

4) кореспондентських рахунків уповноважених банків - за власними операціями цих банків.

3. Днем завершення імпортної операції резидента вважати дату:

1) митного оформлення у вільний обіг товару, який увозиться на територію України і на який згідно із законодавством України оформляється вантажна митна декларація;

2) підписання акта або іншого документу, що згідно з умовами договору засвідчує перехід до резидента права власності на товар - за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті;

3) припинення зобов'язання перед резидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з нерезидентом-експортером (без участі третьої сторони).

4. При імпорті товару, який ввозиться на територію України і на який згідно з законодавством України оформляється вантажна митна декларація, фактурна вартість цього товару не може бути менша суми попередньої оплати або авансового платежу (чека, акредитива).

При імпорті товару на який не оформляється вантажна митна декларація його вартість, зазначена в акті або іншому документі, що згідно з умовами договору засвідчує перехід до резидента права власності на товар, не може бути меншою суми попередньої оплати або авансового платежу (чека, акредитива).

5. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

6. У разі порушення строків завершення імпортної операції резидента, резидент в останній день строку, встановленого частиною першою цієї статті, у випадку встановлення Національним банком України вимоги про резервування зобов'язаний внести на окремий рахунок в уповноваженому банку суму резервування в розмірі та в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Положення цієї частини застосовуються до:

1) резидента, який здійснив попередню оплату (авансував платіж, видав чек, а також за дорученням якого відкрито акредитив) на користь нерезидента та відповідно до умов договору виступає безпосереднім покупцем товарів, що імпортуються в Україну;

2) при імпорті товарів резидентом-комісіонером, який діє за дорученням резидента-комітента, - такого комітента;

3) при імпорті товарів резидентом-повіреним, який діє від імені та за дорученням резидента-довірителя, - такого довірителя.

7. Резидент може видавати, акцептувати, індосувати векселі для оформлення грошового боргу за імпортними операціями лише після завершення імпортної операції, відповідно до частин третьої та п'ятої цієї статті.

Стаття 31. Особливості розрахунків за деякими видами зовнішньоекономічних операцій

1. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій, пов'язаних з оплатою за отримання або надання резидентами послуг телефонного або телеграфного зв'язку, оренди каналів міжнародного та міжміського телефонного зв'язку, оренди каналів радіомовлення і телебачення, поштового обміну, перевезення пошти, пересилання грошових переказів, електронної пошти та користування мережею Інтернет, супутникового зв'язку, з передплати періодичних видань, міжнародних платіжних та інформаційних систем, строки та порядок їх завершення визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

2. Не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо:

1) хоча б одна з вимог виникає на підставі зобов'язань за операцією, яка не пов'язана з експортом, імпортом товару;

2) одна з вимог виникає на підставі зобов'язань щодо експорту, а інша - щодо імпорту товарів, заборонених до бартерного обміну Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

3. Якщо валюта платежу, визначена в зовнішньоекономічному договорі (контракті), відрізняється від валюти ціни договору (контракту), то перерахування валюти платежу у валюту ціни здійснюється через офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України на день завершення експортної операції та здійснення оплати за імпортною операцією.

Стаття 32. Перегляд зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та комісійні винагороди банківських установ

1. Сума валютної виручки (лізингових платежів) або вартість товарів (об'єкта лізингу) може бути відповідно зменшена або збільшена у разі, якщо протягом виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним договором (контрактом):

1) змінюється біржова ціна товарів, що продаються відповідно до договору (контракту), який пов'язує розмір валютної виручки з фіксацією ціни таких товарів на міжнародних біржових ринках на визначену договором дату, - на суму, яка дорівнює різниці від збільшення або зменшення ціни товару;

2) відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам зовнішньоекономічного договору (контракту) відповідно до рішення суду або іншого органу (експертної організації), уповноважених розглядати такі спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору (контракту), - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. У разі коли згідно з умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) місцем розгляду таких спорів або засвідчення такої невідповідності є Україна, рішення приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим органом (експертною організацією, тощо), уповноваженим розглядати такі спори або засвідчувати таку невідповідність згідно із законодавством України;

3) відбувається перегляд ціни товарів внаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. У цьому випадку зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (контракту);

4) товари знищено, зіпсовано, вкрадено, загублено або перевізника таких товарів затримано або об'явлено у розшук, - на суму вартості таких товарів. У цьому випадку наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;

5) відбувається відповідним чином оформлене повернення товару (частини товару) експортеру - на суму вартості такого товару;

6) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів;

7) здійснюється оподаткування виконаних резидентами робіт (наданих послуг) нерезидентам за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента.

2. Допускається зменшення суми валютної виручки (лізингових платежів) на суму комісійних винагород, яку утримали іноземні банки за проходження платежу через їх рахунки, і підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо загальна сума комісійних винагород не перевищує 100 Євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день проходження платежу).

За експортними договорами (контрактами), оплата за якими надходить від міжнародних організацій відповідно до договорів міжнародної технічної або фінансової допомоги, дозволяється не підтверджувати суму комісійних винагород, якщо їх загальна сума не перевищує 300 Євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день проходження платежу.

Допускається отримання резидентом товару (об'єкта лізингу) на суму, що зменшена на суму комісійних винагород, яку утримали іноземні банки за проходження платежу через їх рахунки і яка підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо загальна сума комісійних винагород не перевищує 100 Євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день проходження платежу).

Стаття 33. Перебіг строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями

1. При переоформленні в установленому порядку експортного (імпортного) договору (контракту) частково або повністю в бартерний договір (контракт) строк в один календарний рік не поновлюється і не переривається.

2. У разі прийняття судом країни розташування контрагента чи Міжнародним комерційним арбітражним судом, Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом), що призвело (може призвести) до перевищення строку в один календарний рік, відлік кількості календарних днів перевищення цих строків призупиняється з дати прийняття позовної заяви до розгляду судом.

У разі прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду, відлік кількості календарних днів перевищення цих строків поновлюється, починаючи з дня призупинення відліку, яке відбулося згідно з абзацом першим цієї частини.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, відлік кількості календарних днів перевищення цих строків припиняється з дати прийняття позовної заяви до розгляду судом.

У разі невжиття резидентом протягом 365 календарних днів з дати прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог всіх передбачених законодавством дій для визнання та приведення до виконання компетентним органом іноземної держави цього судового рішення, відлік кількості календарних днів перевищення цих строків поновлюється, починаючи з дня призупинення відліку, яке відбулося згідно з абзацом першим цієї частини. Вичерпними заходами щодо виконання рішення суду на території іноземної держави можуть вважатися дії, в результаті яких нерезидент повернув заборгованість або отримання повідомлення від компетентного органу іноземної держави щодо неможливості стягнення заборгованості з нерезидента внаслідок його ліквідації, банкрутства, відсутності коштів на рахунках або майна, неможливості встановлення місцезнаходження, установленої черговості задоволення вимог кредиторів, підтверджених документально.

3. Якщо перевищення строку в один календарний рік, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

4. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися строки завершення експортних (імпортних) операцій, які виконуються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, договорами тендерної поставки, гарантійного обслуговування, строк завершення яких більше року. Резервування за такими договорами починається з урахуванням пролонгованих строків завершення експортних (імпортних) операцій.

Порядок віднесення операцій резидентів до договорів, зазначених у абзаці першому цієї частини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Інші строки завершення експортних (імпортних) операцій, ніж передбачені цим Законом, встановлюються законами України.

Стаття 34. Порядок обміну інформацією для забезпечення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями

1. Порядок обміну інформацією між органами валютного контролю та іншим державними органами для забезпечення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, установленого цим розділом, визначається цим Законом та іншими законами України.

Розділ IV. ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 35. Органи валютного контролю та їх повноваження

1. Валютний контроль здійснюється органами та агентами валютного контролю у відповідності з цим Законом та іншими законами України.

2. Органами валютного контролю в Україні є Кабінет Міністрів України, Національний банк України та органи виконавчої влади в межах своєї компетенції.

3. Агентами валютного контролю в Україні є уповноважені банки, національний оператор поштового зв'язку, професійні учасники фондового ринку, в тому числі утримувачі реєстрів власників іменних цінних паперів (реєстратори), Державне казначейство України, а також податкові та митні органи.

4. Контроль за здійсненням валютних операцій уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами та професійними учасники фондового ринку здійснює Національний банк України.

5. Контроль за здійсненням валютних операцій резидентів та нерезидентів, які не є уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами та професійними учасники фондового ринку, здійснюють в межах своєї компетенції органи виконавчої влади, які є органами валютного контролю, та агенти валютного контролю.

6. Кабінет Міністрів України забезпечує взаємодію Національним банком України та іншими органами валютного контролю, а також агентами валютного контролю.

Національний банк України здійснює взаємодію з іншими органами валютного контролю та забезпечує взаємодію між агентами валютного контролю.

7. Національний банк України:

1) видає обов'язкові для виконання нормативно-правові акти щодо здійснення валютного контролю;

2) контролює виконання уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами, професійними учасники фондового ринку, Державним казначейством України контролю за валютними операціями, які проводять резиденти й нерезиденти через них;

3) накладає передбачені валютним законодавством України санкції за порушення валютного законодавства уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами та професійними учасники фондового ринку;

4) у разі виявлення фактів порушення порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі установленого цим Законом, робить подання до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо застосування до резидентів чи нерезидентів тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності;

5) перевіряє дотримання вимог валютного законодавства України за інформацією, наданою органами та агентами валютного контролю або іншими державними органами;

6) здійснює облік, обробку та узагальнення інформації, отриманої відповідно до валютного законодавства від агентів валютного контролю.

У випадках, передбачених цим Законом та іншими законами України, передає узагальнену інформацію, отриману від агентів валютного контролю, податкових та митних органів центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики та іншим державним органам;

7) забезпечує взаємодію шляхом обміну інформацією про виявлені порушення валютного законодавства з правоохоронними органами, які після розгляду повідомлень інформують Національний банк України про результати їх розгляду.

Порядок обміну інформацією установлюється Національним банком України;

8) надає роз'яснення щодо порядку застосування нормативно-правових актів з питань валютного регулювання та валютного контролю.

8. Агенти валютного контролю зобов'язані здійснювати контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи в порядку, встановленому цим Законом та чинним законодавством України.

9. Органи валютного контролю (крім Національного банку України) та агенти валютного контролю про виявлені порушення валютного законодавства інформують Національний банк України у порядку, встановленому Національним банком України.

Стаття 36. Права та обов'язки органів та агентів валютного контролю

1. Органи валютного контролю в межах своєї компетенції відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів законодавства України зобов'язані:

1) здійснювати перевірки дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства України;

2) здійснювати перевірки повноти і достовірності обліку і звітності по валютних операціях резидентів і нерезидентів;

3) витребовувати та отримувати документи і інформацію, які пов'язані з проведенням валютних операцій;

4) встановлювати порядок надання звітності по валютних операціях і проведення перевірок з питань дотримання валютного законодавства України;

5) вимагати усунення виявлених порушень і вживати інші заходи, передбачені законами України;

6) застосовувати у порядку, визначеному законодавством України, встановлені цим Законом та іншими законами України заходи відповідальності за порушення актів валютного законодавства.

2. Агенти валютного контролю зобов'язані:

1) здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства України при проведенні ними операцій за дорученням клієнтів;

2) забезпечувати повноту та об'єктивність обліку і звітності по валютних операціях;

3) повідомляти Національний банк України про відомі їм факти порушень їх клієнтами валютного законодавства України;

4) вимагати від клієнтів надання документів та інформації про проведені ними валютні операції.

3. Органи та агенти валютного контролю не мають права вимагати надання документів, які не відносяться безпосередньо до валютної операції, що проводиться.

4. Органи та агенти валютного контролю, їх посадові особи, зобов'язані в порядку, передбаченому законодавством України, зберігати комерційну, банківську та іншу інформацію, доступ до якої відповідно до законодавства України є обмеженим, яка стала їм відомою при здійсненні ними своїх повноважень. За розголошення такої інформації органи та агенти валютного контролю, їх посадові особи, несуть встановлену законодавством України відповідальність.

5. За невиконання функцій, встановлених цим Законом, а також за порушення прав резидентів та нерезидентів органи та агенти валютного контролю, їх посадові особи, несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 37. Права та обов'язки резидентів та нерезидентів

1. Резиденти та нерезиденти, які здійснюють в Україні валютні операції, мають право:

1) знайомитися з актами перевірок, проведених органами і агентами валютного контролю;

2) оскаржувати рішення та дії (бездіяльність) органів та агентів валютного контролю, їх посадових осіб, в порядку, встановленому законодавством України;

3) на відшкодування в передбаченому законодавством України порядку збитків та шкоди, завданих неправомірними діям (бездіяльністю) органів та агентів валютного контролю, їх посадових осіб;

2. Резиденти та нерезиденти, які здійснюють валютні операції в Україні, зобов'язані:

1) надавати органам та агентам валютного контролю документи та інформацію, які мають безпосередньо відноситься до здійснюваної валютної операції, в межах і в порядку, встановлених чинним законодавством України;

2) вести у встановленому порядку облік і звітність по здійснюваним ними валютним операціям, забезпечуючи збереження відповідних документів і матеріалів протягом не менш як трьох років з дати здійснення відповідної валютної операції, але не раніше строку виконання договору;

3) виконувати вимоги органів валютного контролю про усунення виявлених порушень актів валютного законодавства України.

Стаття 38. Відповідальність за порушення актів валютного законодавства України

1. Резиденти та нерезиденти, які порушили положення цього Закону та інших актів валютного законодавства України, несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

2. За порушення валютного законодавства застосовуються такі міри відповідальності (фінансової санкції):

1) за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують генеральної ліцензії Національного банку України без одержання такої ліцензії - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) затрачених валютних цінностей, перерахованої у валюту України за курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

2) за торгівлю іноземною валютою банками, національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на валютному ринку України, встановлених Національним банком України, - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованої у валюту України за курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

3) за невиконання уповноваженими банками, національним оператором поштового зв'язку обов'язків, покладених на них як на агентів валютного контролю, - штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України, але не більше суми, еквівалентної 25 % суми (вартості) здійснених із порушенням законодавства валютних операцій, перерахованої у валюту України за курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

У разі якщо невиконання агентами валютного контролю покладених на них обов'язків сприяло вчиненню дій, що мають ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, посадові особи агентів валютного контролю несуть кримінальну відповідальність як співучасники.

4) за порушення резидентами та нерезидентами порядку проведення валютних операцій (у тому числі щодо використання спеціальних рахунків і резервування), установленого цим Законом та іншими актами валютного законодавства, - штраф у розмірі, еквівалентному 25 % суми (вартості) здійснених із порушенням законодавства валютних операцій, перерахованої у валюту України за курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

5) за несвоєчасне подання, приховування або недостовірність звітності про валютні операції, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України, але не більше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за одночасне порушення резидентами та нерезидентами строків завершення експортно-імпортних операцій і резервування, установленого цим Законом та іншими актами валютного законодавства, - пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не повинен перевищувати суми заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків завершення експортно-імпортних операцій термін зазначених строків зупиняється і пеня за порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду пеня за порушення строків завершення експортно-імпортних операцій сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків завершення експортно-імпортних операцій не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

3. Санкції, передбачені цією статтею, застосовується:

Національним банком України - до банків та національного оператора поштового зв'язку;

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику - до резидентів і нерезидентів України.

4. Санкції, передбачені цією статтею, застосовується протягом трьох років із дня здійснення порушення, але не пізніше ніж протягом року з дня виявлення порушення.

5. Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

6. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

3. Національному банку України в тримісячний строк з дня опублікування цього Закону привести у відповідність свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

4. З моменту набрання чинності цим Законом визнаються такими, що втратили чинність:

1) Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (Відомості Верховної Ради, 1993 р., N 17, ст. 184);

2) Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 40, ст. 364).

5. Встановити, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, інші закони та нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

Розділ VI. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Штрафні санкції, встановлені частиною 10 статті 10 цього Закону не застосовуються до резидентів-суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, - на період її проведення.

2. Встановлені відповідно до цього Закону обмеження не застосовуються до валютних операцій, рахунків (включаючи їх режим) резидентів в банках за межами території України, а також до випадків незарахування на рахунки резидента в уповноважених банках одержуваної ним іноземної валюти, якщо для вчинення такої валютної операції, відкриття такого рахунку, а також незарахування іноземної валюти резидентом до набрання чинності цього Закону були отримані дозволи Національного банку України.

У цьому випадку резиденти протягом строку дії зазначених дозволів повинні керуватися їхніми умовами з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Дозволи, отримані резидентами до набрання чинності цього Закону, не поширюються на валютні операції, порядок відкриття рахунків в банках за межами території України і здійснення за ними операцій, а також на випадки незарахування іноземної валюти, якщо вони прямо не передбачені цими дозволами.

3. Дія цього розділу поширюється на дозволи, отримані резидентами до набрання чинності цим Законом, якщо залишаються незмінними зазначені у дозволах:

1) резидент, який отримав дозвіл (за винятком випадків зміни фізичною особою прізвища, імені та (або) по батькові в порядку, встановленому чинним законодавством України, інших даних документа, що посвідчує особу, зміни найменування, організаційно-правової форми, інших даних юридичної особи, включаючи відомості про державну реєстрацію, ідентифікаційний номер платника податків);

2) зміст валютної операції;

3) сума валютної операції;

4) терміни проведення валютної операції або відкриття рахунку;

5) режим рахунку;

6) контрагенти резидента, зазначені в дозволі (за винятком випадків зміни фізичною особою прізвища, імені та (або) по батькові в порядку, встановленому чинним законодавством України або іноземної держави, інших даних документа, що посвідчує особу, зміни найменування, організаційно-правової форми, інших даних юридичної особи, включаючи відомості про державну реєстрацію, ідентифікаційний номер платника податків);

7) умови незарахування на рахунки резидента в уповноважених банках одержуваної ним іноземної валюти.

4. Резидент зобов'язаний представляти інформацію, передбачену дозволами, у порядку, встановленому цими дозволами.

5. Права і (або) обов'язки за дозволами, зазначеним у цьому розділі, не можуть бути передані третім особам.

6. Органи валютного контролю не вправі вносити зміни або доповнення в видані ними дозволи, у тому числі продовжувати терміни їх дії, з дня набрання чинності цим Законом.

7. При зміні будь-яких умов, зазначених у дозволах, у випадках, допустимих відповідно до пункту 3 цього розділу, резидент, якому було видано дозвіл, зобов'язаний повідомити нові дані в орган, який видав дозвіл, протягом 10 робочих днів з дня їх зміни з копіями відповідних документів у додатку.

8. Тлумачення термінів і умов дозволів, зазначених у цьому розділі, здійснюється відповідно до нормативними правовими актами, що діяли на день видачі цих дозволів.

9. Після закінчення терміну дії дозволів обмеження, встановлені відповідно до цього Закону, застосовуються до валютних операцій і порядку використання рахунків, які будуть здійснюватися або використовуватися в майбутньому.

Дозволи, термін дії яких не встановлений, діють протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом.

10. При здійсненні резидентом валютних операцій, відкриття ним рахунків у банках за межами території України, проведенні по них операцій, а також при незарахування іноземної валюти на рахунки резидента в уповноважених банках з порушенням положень цієї статті та умов дозволу, отриманого до набрання чинності цього Закону, Національний банк України своїм актом, що виносяться в тому числі за поданням агента валютного контролю, припиняє дію цього дозволу.

Поряд з випадками, зазначеними в абзаці першому цього пункту, дія дозволу може бути припинено актом Національного банку України на підставі заяви резидента, що отримав цей дозвіл.

У разі припинення дії дозволів відповідно до цієї частини застосовуються правила, встановлені пунктом 9 цього розділу.

11. Після припинення дії дозволу на відкриття резидентом рахунку в банку за межами території України та проведення по ньому операцій, за винятком випадків припинення дії дозволів, зазначених у пункті 10 цього розділу, резидент вправі продовжити проведення за таким рахунком операцій відповідно до статті 23 цього Закону.

У цьому випадку резидент зобов'язаний повідомити про наявність такого рахунку податкові органи за місцем свого обліку не пізніше одного місяця з дня припинення дії зазначеного дозволу.

У разі закриття резидентом рахунку відповідно до умов дозволу на відкриття рахунку в банку за межами території України повідомлення резидентом податкових органів про це не є обов'язковим.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос