Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О социальной защите священнослужителей, осуществляющих свою деятельность в районе ведения боевых действий или антитеррористической операции

Проект закона Украины от 03.06.2015 № 2993
Дата рассмотрения: 03.06.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальний захист священнослужителів, які здійснюють свою діяльність у районі ведення бойових дій чи антитерористичної операції

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення понять

1. Поняття, що застосовуються в цьому Законі, вживаються відповідно до понять, визначених у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації", інших законах, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, якщо інші поняття не визначені цим Законом.

Стаття 2. Сфера дії цього закону

1. Дія цього закону поширюється на:

1) священнослужителів, зареєстрованих у встановленому порядку релігійних організацій, які здійснюють діяльність із задоволення релігійних потреб військовослужбовців військових формувань України у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції;

2) осіб, які належать до духовного персоналу та здійснюють діяльність із задоволення релігійних потреб військовослужбовці військових формувань України в місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції.

2. Священнослужителі визнаються такими, що здійснювали діяльність із задоволення релігійних потреб військовослужбовців військових формувань України в місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. До духовного персоналу належать особи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3. Заробітна плата і грошове забезпечення

1. Особи, визначені у статті 2 цього Закону, мають право отримувати заробітну плату. У випадку укладення трудового договору ці особи можуть користуватись іншими правами і гарантіями, встановленими законодавством про працю.

2. Якщо на осіб, визначених у статті 2 цього Закону, поширюється статус військовослужбовця, вони мають право на грошове забезпечення.

Стаття 4. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб, визначених у статті 2 цього Закону, під час виконання їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції

1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб, визначених у статті 2 цього Закону, під час виконання їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) в місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) осіб, визначених у статті 2 цього Закону, під час виконання ними їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції;

2) смерті осіб, визначених у статті 2 цього Закону, що настала внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період виконанням ними їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції;

3) встановлення особам, визначеним у статті 2 цього Закону, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи нещасного випадку, отриманого ними під час виконання їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції, чи встановлення інвалідності особам, визначеним у статті 2 цього Закону, після закінчення перебування у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

4) отримання особами, визначеними у статті 2 цього Закону, поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання їх функцій (задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їм інвалідності.

3. Порядок визнання осіб такими, що здійснюють діяльність із задоволення релігійних потреб військовослужбовці, визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 5. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги

1. У випадках, зазначених у пунктах 1-2 частини 2 статті 4 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та особи, які перебувають на утриманні, загиблої (померлого) особи, визначеної у статті 2 цього Закону.

2. Члени сім'ї, батьки загиблого (померлого), визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а особи, які перебувають на утриманні осіб, визначених у статті 2 цього Закону визначаються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Стаття 6. Розмір одноразової грошової допомоги

1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) у випадках, зазначених у пунктах 1 - 2 частини 2 статті 4 цього Закону;

б) 125-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 100-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.

2. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у пункті 4 частини 2 статті 4 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленого ступеня втрати працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у пункті 4 частини 2 статті 4 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 35-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Стаття 7. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги

1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пунктами 1 - 2 частини 2 статті 4 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови когось з осіб, визначених у статті 5 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

2. У випадках, передбачених пунктами 3 - 4 частини 2 статті 4 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідно особам, визначеним у статті 2 цього Закону.

3. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону.

4. Якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

5. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначеної іншими законами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

6. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

7. У разі виплати одноразової грошової допомоги особам, визначеним у статті 2 цього Закону, не виплачується наступні види страхових виплат та допомоги, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування":

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (крім страхових випадків, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування");

2) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;

3) страхові виплати за загальнообов'язковим страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

8. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються

1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності осіб, визначених у статті 2 цього Закону, є наслідком:

1) вчинення ними злочину або адміністративного правопорушення;

2) вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

3) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

4) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Прикінцеві положення

1. Цей закон набирає чинності через місяць з дня його офіційного опублікування.

2. Доручити Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим органам командування (управління) військового формування:

до набрання чинності цим Законом:

привести свої акти у відповідність із цим Законом,

розробити та затвердити акти, необхідні для реалізації цього Закону;

3. Частину першу статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 45, ст. 425) доповнити пунктом 21 такого змісту:

"21) священнослужителі та духовний персонал, які виконували свої функції (здійснення діяльності із задоволення релігійних потреб військовослужбовців) у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції;

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України."

4. Доповнити статтю 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 45, ст. 425) пунктом 13 наступного змісту:

"13) священнослужителі та духовний персонал, які виконували свої функції (здійснення діяльності із задоволення релігійних потреб військовослужбовців), які перебували у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції, та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання своїх функцій, у місцевості, де безпосередньо ведуться бойові дії, чи в районі проведення антитерористичної операції.

Порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.".

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос