Идет загрузка документа (48 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно учреждения реальной реформы судебной ветки власти

Проект закона Украины от 21.05.2015 № 2932
Дата рассмотрения: 21.05.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо започаткування реальної реформи судової гілки влади

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 6 (11.02.92), ст. 56):

1) частини третю та четверту статті 82 викласти в наступній редакції: "Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд зобов'язаний використовувати правові позиції Верховного Суду України, викладені у його постановах. У випадку, якщо на час вирішення спору та прийняття рішення у справі існує декілька різних правових позицій Верховного Суду України щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, суд при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин має право обрати одну із таких правових позицій Верховного Суду України, яка на його думку є більш обґрунтованою. При цьому, у рішенні суд зобов'язаний зазначити про існування іншої правової позиції Верховного Суду України щодо застосування тієї ж норми права до подібних правовідносин та вказати підстави, з яких він з нею не погоджується.

Судом при здійсненні ним правосуддя не може бути використана правова позиція Верховного Суду України, яка була заперечена Верховним Судом України у порядку, встановленому частинами 6, 7 ст. 11125 цього Кодексу.";

2) пункт 3 частини першої статті 84 після слів "яким господарський суд керувався, приймаючи рішення;" доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався господарський суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

3) частину першу статті 104 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту: "5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах.";

4) пункт сьомий частини другої статті 105 після слів "та інших нормативно-правових актів," доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався господарський суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

5) частину першу ст. 110 доповнити словами: ", а також застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

6) пункт 7 частини 2 статті 11111 доповнити словами: ", посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, якою керувався господарський суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

7) частину 2 статі 11115 доповнити словами: ", а також іншою особою у подібній справі, якій стало відомо про прийняття такого рішення";

8) пункти 2 - 4 частини 1 статті 11116 викласти в наступній редакції:

"2) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ, або якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення спору по суті;

3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеній в постанові Верховного Суду України правовій позиції щодо застосування у подібних правовідносинах норм права;

4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної чи подібної справи судом.";

9) частини 2, 3 статті 11117 викласти в наступній редакції:

"Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або шести місяців з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, але не пізніше трьох років з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 цього Кодексу, подається не пізніше трьох місяців з дня, коли особі стало або мало стати відомо про набуття постановленим міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, рішенням статусу остаточного у цій чи подібній справі.";

10) частину 4 статті 11123 викласти в наступній редакції:

"У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від правової позиції про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.";

11) статтю 11123 доповнити частинами п'ятою та шостою наступного змісту:

"У разі, якщо Верховний Суд України під час розгляду справи встановить наявність декількох різних правових позицій різних палат Верховного Суду України, викладених у його постановах, щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, така справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України, присутніх на засіданні.

Прийнята Верховним Судом України у передбаченому цією статтею порядку постанова є підставою для перегляду постанов Верховного Суду України, в яких міститься заперечена правова позиція щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, у порядку та строки визначені цим Кодексом.",

у зв'язку з чим частини 5 - 7 вважати частинами 7 - 9 відповідно.

12) статтю 11125 викласти в наступній редакції:

"Стаття 11125. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви

Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 11116 цього Кодексу.

За наявності підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право:

1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності):

а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції;

б) скасувати судове рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині;

2) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:

а) скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення;

б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

3) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права чи процесуального права, чи застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, -. скасувати судове рішення (судові рішення) та направити справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

За наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право:

1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;

2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;

3) скасувати судові рішення і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Суд не має права передавати справу на новий розгляд в інших випадках, ніж зазначені у цій статті.

У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктами 1 - 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, має міститися правова позиція про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

У постанові, прийнятій за результатами провадження з підстав та у порядку, передбачених ч. 5 ст. 11123, Верховний Суд України зобов'язаний підтвердити одну правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин та заперечити іншу, вказавши при цьому підстави для такого заперечення.

У разі, якщо обидві правові позиції є помилковими, Верховний Суд України зобов'язаний у своїй постанові заперечити обидві правові позиції та сформувати правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин.

Заперечена правова позиція Верховного Суду України не може бути врахована судами України при здійсненні ними правосуддя.";

13) частину першу статті 11128 викласти в наступній редакції:

"Правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладена у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.".

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 40 - 41 (08.10.2004), ст. 492, Відомості Верховної Ради України, 2004, N 40 - 41 (08.10.2004), ст. 492):

1) частину другу статті 214 викласти в наступній редакції:

"2. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд зобов'язаний використовувати правові позиції Верховного Суду України, викладені у його постановах. У випадку, якщо на час вирішення спору та прийняття рішення у справі існує декілька різних правових позицій Верховного Суду України щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, суд при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин має право обрати одну із таких правових позицій Верховного Суду України, яка на його думку є більш обґрунтованою. При цьому, у рішенні суд зобов'язаний зазначити про існування іншої правової позиції Верховного Суду України щодо застосування тієї ж норми права до подібних правовідносин та вказати підстави, з яких він з нею не погоджується.

Судом при здійсненні ним правосуддя не може бути використана правова позиція Верховного Суду України, яка була заперечена Верховним Судом України у порядку, встановленому ч. 6 ст. 3607 цього Кодексу.";

2) пункт 3 частини 1 статті 215 доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівки на відсутність такої правової позиції";

3) частину 1 статі 303 доповнити словами: ", а також відповідність прийнятого судом рішення правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

4) частину 3 статті 303 після слів "або порушення норм процесуального права," доповнити словами: "або невідповідність прийнятого судом рішення правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

5) частину 1 статті 308 доповнити словами: ", а також у відповідності з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування відповідної норми права до подібних правовідносин";

6) частину 1 статті 309 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту:

"5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

7) частину 1 статті 311 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту:

"5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

8) пункт 3 частини 1 статті 316 доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

9) частину 2 статті 324 доповнити словами: "а також застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

10) частину 3 статті 335 після слів: "порушення норм процесуального права," доповнити словами: "або застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

11) частини 1 та 2 статті 338 викласти у такій редакції:

"1. Підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, а також застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, а також застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.";

12) частину першу статті 346 доповнити пунктом десятим наступного змісту: "10) посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції;",

у зв'язку з чим пункт десятий вважати пунктом одинадцятим;

13) частину другу статті 354 доповнити словами: ", а також іншою особою у подібній справі, якій стало відомо про прийняття такого рішення.";

14) пункти 2 - 4 частини 1 статті 355 викласти у такій редакції:

"2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, або якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення спору по суті;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної чи подібної справи судом;

4) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеній у постанові Верховного Суду України правовій позиції щодо застосування у подібних правовідносинах норм права.";

15) частини 2, 3 статті 356 викласти у такій редакції:

"2. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається не пізніше трьох місяців з дня, коли особі стало або мало стати відомо про набуття постановленим міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, рішенням статусу остаточного у цій чи подібній справі.

3. Заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або шести місяців з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, але не пізніше трьох років з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.";

16) у пункті третьому ст. 3602 слова "двох третин" замінити на "3/4";

17) статтю 3602 доповнити пунктом 31 наступного змісту:

"31. У разі, якщо Верховний Суд України при вирішенні питання про допуск справи до розгляду встановить наявність декількох різних правових позицій різних палат Верховного Суду України, викладених у його постановах, щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, така справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України, присутніх на засіданні.

Прийнята Верховним Судом України у передбаченому цією статтею порядку постанова є підставою для перегляду постанов Верховного Суду України, в яких міститься заперечена правова позиція щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, у порядку та строки визначені цим Кодексом.";

18) пункт перший частини другої статті 3604 після слів: "щодо розгляду цивільних справ" доповнити словами: ", або якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення спору по суті";

19) пункт другий частини другої статті 3604 після слів: "норми матеріального права" доповнити словами: "чи застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

20) частину другу статті 3604 доповнити пунктом 3 наступного змісту: "3) у разі порушення норм матеріального чи процесуального права, чи застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, -. скасувати судове рішення (судові рішення) та направити справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.";

21) статтю 3604 доповнити частиною шостою наступного змісту:

"6. У постанові, прийнятій за наслідком розгляду справи у випадку та порядку, передбачених п. 31 ст. 3602 цього Кодексу, Верховний Суд України зобов'язаний підтвердити одну правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин та заперечити іншу, вказавши при цьому підстави для такого заперечення.

У разі, якщо обидві правові позиції є помилковими, Верховний Суд України зобов'язаний у своїй постанові заперечити обидві правові позиції та сформувати правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин.

Заперечена правова позиція Верховного Суду України не може бути врахована судами України при здійсненні ними правосуддя";

22) частину першу статті 3607 викласти в такій редакції:

"1. Правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладена у його постанові, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права".

3. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 35 - 36 (09.09.2005), ст. 446 Відомості Верховної Ради України, 2005, N 37 (16.09.2005), ст. 446):

1) статтю 161 викласти в наступній редакції:

"Стаття 161. Питання, які вирішує суд при прийнятті постанови

1. Під час прийняття постанови суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та чи є правова позиція Верховного Суду України щодо застосування цієї норми до подібних правовідносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

2. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд зобов'язаний використовувати правові позиції Верховного Суду України, викладені у його постановах. У випадку, якщо на час вирішення спору та прийняття рішення у справі існує декілька різних правових позицій Верховного Суду України щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, суд при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин має право обрати одну із таких правових позицій Верховного Суду України, яка на його думку є більш обґрунтованою. При цьому, у рішенні суд зобов'язаний зазначити про існування іншої правової позиції Верховного Суду України щодо застосування тієї ж норми права до подібних правовідносин та вказати підстави, з яких він з нею не погоджується.

Судом при здійсненні ним правосуддя не може бути використана правова позиція Верховного Суду України, яка була заперечена Верховним Судом України у порядку, встановленому ч. 6 ст. 243 цього Кодексу";

2) пункт третій частини першої статті 163 доповнити словами:

"посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівки на відсутність такої правової позиції";

3) частину першу статті 195 доповнити словами: "чи невідповідності прийнятого судом рішення правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

4) частину першу статті 202 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту: "5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

5) частину першу статті 204 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту: "5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

6) пункт третій частини першої статті 163 доповнити словами:

"посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

7) пункт третій частини першої статті 207 доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

8) частину другу статті 220 доповнити словами: "відповідність судових рішень правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

9) частину першу статті 224 доповнити словами: ", а також застосували їх у відповідності з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування відповідних норм права до подібних правовідносин, викладеній у його постановах";

10) частину першу та другу статті 227 викласти у такій редакції:

"1. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, чи застосування їх усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, чи застосування їх усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.";

11) частину першу статті 229 після слів "норми матеріального чи процесуального права," доповнити словами: "чи застосували їх усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідних норм права, викладеній у його постановах,";

12) пункт третій частини першої статті 231 доповнити словами:

", а також правової позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

13) частину другу статті 231 доповнити словами: "а також правова позиція Верховного Суду України щодо застосування відповідних норм права до подібних правовідносин, викладеній у його постановах";

14) пункт третій частини першої статті 232 доповнити словами: "а також посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, якою керувався суд, приймаючи рішення чи вказівки на відсутність такої правової позиції";

15) частину другу статті 236 доповнити словами: ", а також іншою особою у подібній справі, якій стало відомо про прийняття такого рішення";

16) статтю 237 викласти в наступній редакції:

"Стаття 237. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, або якщо це призвело до неправильного вирішення спору по суті;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної чи подібної справи судом;

4) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу;

5) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеній у постанові Верховного Суду України правовій позиції щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.";

17) частину другу статті 238 доповнити словами: "стало або мало стати відомо про набуття постановленим міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, рішенням статусу остаточного у цій чи подібній справі.";

18) частину четверту статті 238 викласти в наступній редакції: "4. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або шести місяців з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, але не пізніше трьох років з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.";

19) у частині третій статті 241 слова "висновку про застосування норми права, викладеного" замінити словами: "правової позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної";

20) статтю 241 доповнити частиною 31 наступного змісту:

"31. У разі, якщо Верховний Суд України при вирішенні питання про допуск справи до розгляду встановить наявність декількох різних правових позицій різних палат Верховного Суду України, викладених у його постановах, щодо застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах, така справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України, присутніх на судовому засіданні.

Прийнята Верховним Судом України у передбаченому цією статтею порядку постанова є підставою для перегляду постанов Верховного Суду України, в яких міститься заперечена правова позиція щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, у порядку та строки визначені цим Кодексом.";

21) частину третю статті 242 викласти в наступній редакції:

"3. Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 3 частини першої статті 237 та п. 31 ст. 241 цього Кодексу.";

22) пункт перший частини другої статті 243 після слів: "юрисдикції адміністративних судів" доповнити словами ", або якщо таке порушення призвело до прийняття незаконного рішення";

23) пункт другий частини другої статті 243 після слів: "норми матеріального права," доповнити словами "чи застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах,";

24) частину другу статті 243 доповнити пунктом третім наступного змісту:

"3) у разі порушення норм матеріального чи процесуального права, чи застосування норм права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, - скасувати судове рішення (судові рішення) та направити справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.";

25) статтю 243 доповнити частиною шостою наступного змісту:

"6. У постанові, прийнятій за наслідком розгляду справи у випадку та порядку, передбачених п. 31 ст. 241 цього Кодексу, Верховний Суд України зобов'язаний підтвердити одну правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин та заперечити іншу, вказавши при цьому підстави для такого заперечення.

У разі, якщо обидві правові позиції є помилковими, Верховний Суд України зобов'язаний у своїй постанові заперечити обидві правові позиції та сформувати правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин.

Заперечена правова позиція Верховного Суду України не може бути врахована судами України при здійсненні ними правосуддя.";

26) частину другу статті 244 доповнити словами: "правова позиція про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин";

27) частину першу статті 2442 викласти в наступній редакції:

"1. Правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладена у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.".

4. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, N 9 - 10 (08.03.2013), ст. 88, N 11 - 12 (22.03.2013), ст. 88, N 13 (29.03.2013), ст. 88):

1) частину шосту статті 368 викласти в наступній редакції:

"6. Обираючи і застосовуючи норми закону при ухваленні судових рішень, суд зобов'язаний використовувати правові позиції Верховного Суду України, викладені в його постановах.

У випадку, якщо на час розгляду справи та ухвалення судового рішення у справі існує декілька різних правових позицій Верховного Суду України щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, суд при виборі і застосуванні правової норми має право обрати одну із таких правових позицій Верховного Суду України, яка на його думку є більш обґрунтованою. При цьому, у судовому рішенні суд зобов'язаний зазначити про існування іншої правової позиції Верховного Суду України щодо застосування тієї ж норми права до подібних правовідносин та вказати підстави, з яких він з нею не погоджується.

Судом при здійсненні ним правосуддя не може бути використана правова позиція Верховного Суду України, яка була заперечена ним у порядку, встановленому ч. 5 ст. 455 цього Кодексу.";

2) пункт перший частини третьої статті 374 доповнити словами: "посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, ухвалюючи вирок чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

3) пункт другий частини третьої статті 374 доповнити словами:

"посилання на наявну правову позицію Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин норми права, якою керувався суд, ухвалюючи вирок чи вказівка на відсутність такої правової позиції";

4) частину першу статті 409 доповнити пунктом п'ятим наступного змісту:

"5) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування до подібних правовідносин відповідної норми права, викладеній у його постановах";

5) частину першу статті 433 після слів: "норм матеріального та процесуального права," доповнити словами: відповідність застосування норм права правовій позиції Верховного Суду України щодо його застосування до подібних правовідносин, викладеній у його постановах";

6) частину першу статті 438 доповнити пунктом четвертим наступного змісту:

"4) застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо її застосування, викладеній у його постановах";

7) пункт третій частини першої статті 445 викласти в наступній редакції: "3) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції правовій позиції щодо застосування відповідних норм права до подібних правовідносин, викладеній в постанові Верховного Суду України";

8) частину другу статті 446 доповнити словами: ", а також інша особа у подібній праві, якій стало відомо про прийняття такого рішення";

9) в частині третій статті 446 слова: "пунктом 2" замінити словами: "пунктами 3 та 4";

10) частину другу статті 447 після слів: "щодо якого подається заява про перегляд, або" доповнити словами: "шести місяців";

11) частину третю статті 447 викласти в наступній редакції: "3. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох місяців з дня, коли особі стало або мало стати відомо про набуття ухваленим міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, рішенням статусу остаточного.";

12) статтю 453 доповнити частиною 31 наступного змісту:

"31. У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від правової позиції про застосування до подібних правовідносин норми права, викладеної у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.

У разі, якщо Верховний Суд України під час розгляду справи встановить наявність декількох різних правових позицій різних палат Верховного Суду України, викладених у його постановах, щодо застосування однієї і тієї ж норми права до подібних правовідносин, така справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 3/4 суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України, присутніх на засіданні. Прийнята Верховним Судом України у даному порядку постанова є підставою для перегляду постанов Верховного Суду України, в яких міститься заперечена правова позиція щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, у порядку та строки визначені цим Кодексом.";

13) у частині четвертій статті 455 слово: "висновок" замінити словами: "правова позиція";

14) статтю 455 доповнити частиною п'ятою наступного змісту:

"5. У постанові, прийнятій за результатами провадження з підстав та у порядку, передбачених ч. 31 ст. 453, Верховний Суд України зобов'язаний підтвердити одну правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин та заперечити іншу, вказавши при цьому підстави для такого заперечення.

У разі, якщо обидві правові позиції є помилковими, Верховний Суд України зобов'язаний у своїй постанові заперечити обидві правові позиції та сформувати правову позицію про застосування відповідної норми права до подібних правовідносин.

Заперечена правова позиція Верховного Суду України не може бути врахована судами України при здійсненні ними правосуддя.";

15) частину першу статті 458 викласти в наступній редакції:

"1. Правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладена у його постанові, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.".

5. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до N 51, ст. 1122):

1) частину п'яту статті 294 після слів: "порушення норм процесуального права" доповнити словами: ", або застосування норми права усупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо її застосування до подібних правовідносин, викладеній у його постановах";

2) частину першу статті 2971 після слів: "юрисдикція якої визнана Україною" доповнити словами: ", а також інша особа у подібній праві, якій стало відомо про прийняття такого рішення".

6. В Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010, N 41 - 42 (22.10.2010), ст. 529, N 43 (29.10.2010), ст. 529, N 44 - 45 (12.11.2010), ст. 529):

1) у частині четвертій статті 13 слово: "Висновки" замінити словами: "Правові позиції";

2) частину п'яту статті 13 викласти в наступній редакції: "5. Під час винесення судових рішень суди зобов'язані застосовувати правові позиції щодо застосування норм права до подібних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду України.".

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос