Идет загрузка документа (85 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования процедуры банкротства физического лица, в том числе, по обязательствам, связанным с осуществлением предпринимательской деятельности

Проект закона Украины от 23.04.2015 № 2714
Дата рассмотрения: 23.04.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи, у тому числі, за зобов'язаннями, пов'язаними із здійсненням підприємницької діяльності

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413):

1) абзац третій частини першої статті 1 викласти в наступній редакції:

"банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити у повному обсязі вимоги кредиторів;"

2) абзац четвертий частини першої статті 1 викласти в наступній редакції:

"боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, у тому числі за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможна виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;"

3) абзац шостий частини першої статті 3 викласти в наступній редакції:

"здійснює ведення Єдиного реєстру боржників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;"

4) абзац перший частини першу статті 7 викласти в наступній редакції:

"1. Якщо інше не передбачено цим Законом, щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:"

5) статтю 8 викласти в наступній редакції:

"1. Ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до або введення наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про затвердження плану реструктуризації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

4. Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом."

6) частину першу статті 10 викласти в наступній редакції:

"1. Справи про банкрутство юридичної особи або фізичної особи, у тому числі за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, підвідомчі господарським судам, і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи."

7) абзац дев'ятий частини третьої статті 22 викласти в наступній редакції:

"надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, щодо яких порушено справу про банкрутство;"

8) абзац шістнадцятий частини другої статті 41 викласти в наступній редакції:

"повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру боржників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;"

9) статтю 90, 91 та 92 виключити.

10) доповнити новим Розділом VIII "БАНКРУТСТВО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ" такого змісту:

"Стаття 97. Загальні положення про банкрутство фізичної особи

1. Правила, передбачені цим Розділом, застосовуються до відносин, пов'язаних із визнанням банкрутом фізичної особи.

2. Питання банкрутства фізичної особи, у тому числі за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим Розділом.

3. При розгляді справи про банкрутство фізичної особи застосовуються такі судові процедури банкрутства:

розпорядження майном,

реструктуризація боргів,

реалізація майна,

мирова угода.

Стаття 98. Порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи

1. Заява про визнання фізичної особи банкрутом може бути подана в господарський суд фізичною особою, яка є боржником, або її кредиторами за місцем проживання боржника - фізичної особи.

2. Заява про визнання фізичної особи банкрутом приймається господарським судом за умови, що безспірні вимоги до фізичної особи становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

3. Фізична особа зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і розмір таких зобов'язань в сукупності становить не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат.

4. Поряд з документами, передбаченими цим Законом, до заяви боржника про визнання фізичної особи банкрутом додаються:

перелік кредиторів фізичної особи, вимоги яких визнаються фізичною особою, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

перелік майна фізичної особи із зазначенням місця знаходження або зберігання майна;

перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна фізичної особи, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;

перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед фізичною особою, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення;

відомості про всі рахунки фізичної особи, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать фізичній особі, їх реквізити;

копії документів, що підтверджують право власності фізичної особи на майно (за наявності);

копії правочинів (договорів), укладених фізичною особою щодо нерухомого майна, цінних паперів, часток в статутному капіталі та інших корпоративних прав, транспортних засобів протягом трьох років до дати подання заяви (за наявності);

відомості про отримані фізичною особою доходи і про утримані суми податку за трирічний період, що передує даті подачі заяви про визнання фізичної особи банкрутом;

видана банком довідка про наявність рахунків, вкладів (депозитів) у банку та інших фінансових установах та/або про залишки коштів на рахунках, у внесках (депозитах), виписки з операцій на рахунках, за вкладами (депозитами) фізичних осіб (за наявності);

копія документа про визнання фізичної особи безробітною (за наявності);

копія свідоцтва про укладення шлюбу (при наявності укладеного і не розірваного на дату подання заяви шлюбу);

копія свідоцтва про розірвання шлюбу, якщо воно видане протягом трьох років до дати подання заяви (за наявності);

копія правочину (договору) або судового рішення про поділ спільного майна подружжя, відповідно укладеного або прийнятого протягом трьох років до дати подання заяви (за наявності);

копія свідоцтва про народження дитини, якщо фізична особа є її батьком або матір'ю, усиновителем або опікуном;

документи, що підтверджують інші обставини, на яких ґрунтується заява фізичної особи.

5. Фізична особа при наявності джерел доходів до заяви про визнання фізичної особи банкрутом може додати проект плану реструктуризації боргів фізичної особи.

6. Заява про визнання фізичної особи банкрутом може бути подана конкурсним кредитором за наявності рішення суду, яке вступило в законну силу, що підтверджує вимоги кредитора за грошовими зобов'язаннями, та постанови про відкриття виконавчого провадження.

До заяви кредитора додаються також:

копія виконавчого документа;

докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

7. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

8. За наслідками розгляду заяви про визнання фізичної особи банкрутом та відзиву боржника господарський суд може винести ухвалу:

про порушення провадження у справі про банкрутство;

про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

9. Господарський суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство фізичної особи з підстав та у порядку, визначеному цим Законом.

10. В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про:

порушення провадження у справі про банкротство;

визнання вимог кредитора та їх розмір;

введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

введення процедури розпорядження майном фізичної особи;

призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати;

вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати належне їй майно та предмети застави;

строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

строк складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна фізичної особи, який не може перевищувати двох місяців.

11. Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство фізичної особи здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 99. Введення процедури розпорядження майном

1. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи та введення процедури розпорядження майном:

пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до фізичної особи та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;

пред'явлення поточними кредиторами вимог до фізичної особи та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;

арешт майна фізичної особи чи інші обмеження фізичної особи щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

припиняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, за винятком поточних вимог, вимоги про визнання права власності, про витребування майна з чужого незаконного володіння, про визнання недійсними правочинів (договорів) і про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів можуть бути пред'явлені тільки в порядку, встановленому цим Законом;

призупиняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків стягнення на підставі виконавчих документів за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення перешкод для володіння зазначеним майном, про визнання права власності на зазначене майно, про стягнення аліментів, а також перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових санкцій по заборгованості фізичної особи.

2. З моменту введення процедури розпорядження майном і до припинення процедури банкрутства фізична особа не має права без попередньої письмової згоди розпорядника майна вчиняти правочини (договори) відносно:

придбання та/або відчуження, вартість якого становить більш ніж тридцять розмірів мінімальних заробітних плат, нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі і транспортних засобів;

передачі в оренду нерухомого майна;

одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна;

передачі майна в заставу.

У разі наявності розбіжностей з приводу вчинення зазначених правочинів (договорів) у фізичної особи та розпорядника майна сторони можуть звернутися за вирішенням таких розбіжностей в господарський суд, який розглядає справу про банкрутство фізичної особи.

3. З дати введення процедури розпорядження майном фізичній особі забороняється внесення свого майна або іншим чином набувати частки або корпоративні права у статутному капіталі юридичних осіб, а також вчиняти правочини (договори) щодо безоплатної передачі майна фізичної особи.

4. Розпорядник майном має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених фізичною особою з порушенням порядку, встановленого цим Законом.

5. Розпорядник майном у тримісячний строк з дня введення процедури розпорядження майном фізичної особи має право відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання правочину (договору) завдає збитків фізичній особі;

виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності фізичної особи.

6. Процедура розпорядження майном фізичної особи вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, зборів кредиторів або фізичної особи не більше, ніж на два місяці.

Стаття 100. Розпорядник майна у справі про банкрутство фізичної особи

1. Участь розпорядника майна у справі про банкрутство фізичної особи є обов'язковим.

2. Розпорядник майна у справі про банкрутство фізичної особи має право:

подавати до господарського суду, в тому числі від імені фізичної особи, заяви про визнання недійсними правочинів (договорів);

розглядати вимоги кредиторів та заявляти заперечення щодо вимог кредиторів;

брати участь в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні фізичної особи у всіх справах в судах у спорах, що стосуються майна (у тому числі, про стягнення на користь фізичної особи, про витребування або про передачу майна на користь фізичної особи);

запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою;

вимагати від фізичної особи інформацію та звіти про її дії по виконанню плану реструктуризації боргів фізичної особи;

скликати збори кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

звертатися до суду з клопотанням про вжиття заходів щодо забезпечення збереження майна фізичної особи, а також про скасування таких заходів;

подавати заяви про відмову від виконання правочинів (договорів) фізичної особи в порядку, встановленому цим Законом;

здійснювати інші повноваження, пов'язані з виконанням покладених на нього обов'язків, встановлених цим Законом.

3. Розпорядник майна в справі про банкрутство фізичної особи зобов'язаний:

вживати заходи щодо виявлення майна фізичної особи і забезпечення збереження цього майна;

розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

проводити аналіз фінансового стану фізичної особи;

виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, щодо яких порушено справу про банкрутство;

надавати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про фінансовий стан фізичної особи;

не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з фізичною особою організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна фізичної особи та визначити його вартість;

повідомляти кредиторів про введення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або реалізації майна фізичної особи;

розглядати звіти про хід виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи і надавати зборам кредиторів висновки про хід виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи;

здійснювати контроль за ходом виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи;

здійснювати контроль за своєчасним виконанням фізичної особи поточних вимог кредиторів, своєчасним і в повному обсязі перерахуванням коштів на погашення вимог поточних кредиторів;

направляти кредиторам звіт розпорядника майна не рідше, ніж один раз на квартал, якщо інше не встановлено зборами кредиторів;

виконувати інші передбачені цим законом повноваження.

4. Фізична особа зобов'язана надавати розпоряднику майна на його вимогу будь-які відомості про склад свого майна, місце знаходження цього майна, склад своїх зобов'язань, інформацію про кредиторів та інші відомості, що мають відношення до справи про банкрутство фізичної особи протягом п'ятнадцяти днів з дати отримання вимоги розпорядника майна.

Стаття 101. Затвердження реєстру вимог кредиторів

1. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів після проведення підготовчого засідання суду.

2. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі, щодо яких були заперечення фізичної особи і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані фізичною особою та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

3. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів;

дата наступного засідання суду для розгляду питань введення наступної процедури в справі про банкрутство фізичної особи, яке має відбутися не пізніше 45 днів з дня проведення попереднього засідання суду.

Стаття 102. Збори кредиторів

1. Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство фізичної особи скликаються розпорядником майна за його ініціативою, за ініціативою зборів кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше, ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.

У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу кредитори, вимоги яких увійшли до реєстру вимог кредиторів окремо, та розпорядник майна.

У зборах кредиторів без права голосу можуть брати участь фізична особа та / або її представник.

2. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та фізичну особу про місце і час проведення перших зборів кредиторів та організовує їх проведення. Час і місце проведення наступних зборів кредиторів можуть визначатися зборами кредиторів.

3. До виключної компетенції зборів кредиторів відносяться:

прийняття рішення про введення процедури реструктуризації боргів фізичної особи та затвердження (або про відмову в затвердженні) плану реструктуризації боргів фізичної особи;

прийняття рішення про затвердження (або про відмову в затвердженні) змін, що вносяться до плану реструктуризації боргів фізичної особи;

прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи;

прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи;

прийняття рішення про укладення мирової угоди;

інші питання, віднесені до виключної компетенції зборів кредиторів відповідно до цього Закону.

Стаття 103. Схвалення проекту плану реструктуризації боргів фізичної особи зборами кредиторів та введення процедури реструктуризації боргів

1. Затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи та ведення процедури реструктуризації її боргів можливе лише за наступних умов:

фізична особа має джерело доходу на дату подання плану реструктуризації її боргів;

фізична особа не визнавалась банкрутом протягом останніх п'яти років, що передують введенню процедури реструктуризації боргів фізичної особи;

план реструктуризації боргів фізичної особи щодо її заборгованості не затверджувався протягом останніх восьми років, що передують введенню процедури реструктуризації боргів.

2. Фізична особа (у разі, якщо проект плану реструктуризації боргів не був поданий разом із заявою про визнання фізичної особи банкрутом або, якщо такий план потребує уточнень) або кредитор протягом десяти днів з дати затвердження реєстру вимог кредиторів має право направити розпоряднику майна проект плану реструктуризації боргів фізичної особи або уточнення до проекту плану реструктуризації боргів, поданий фізичною особою.

3. План реструктуризації боргів фізичної особи повинен містити умови про порядок і строки пропорційного погашення в грошовій формі вимог всіх конкурсних кредиторів.

4. Строк виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи не може перевищувати трьох років.

5. Умови плану реструктуризації боргів фізичної особи для кредиторів, які голосували проти його схвалення або не брали участі у голосуванні, не можуть бути гіршими, ніж для кредиторів, які голосували за його схвалення.

6. План реструктуризації боргів фізичної особи повинен передбачати переважне задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок суми, вирученої від реалізації предмета застави, якщо забезпечений кредитор не надасть згоду на інший порядок задоволення вимог, забезпечених заставою майна фізичної особи. Сума, виручена від реалізації предмета застави, в повному обсязі, але не більшому ніж у розмірі основної суми заборгованості, забезпеченої заставою, і належних відсотків (плати за користування грошовими коштами), направляється кредитору, права якого забезпечені заставою майна фізичної особи.

7. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю фізичної особи, вимоги щодо стягнення аліментів, а також вимоги щодо виплати вихідної допомоги, оплати праці осіб, які працюють або працювали за трудовим договором, виплати авторської винагороди не включаються в план реструктуризації боргів фізичної особи.

8. План реструктуризації боргів фізичної особи повинен передбачати погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно сумі вимог конкурсних кредиторів, якщо конкурсний кредитор не надасть згоду на інший порядок задоволення вимог.

9. До плану реструктуризації боргів фізичної особи додаються:

перелік майна і майнових прав фізичної особи;

відомості про джерела доходу фізичної особи за шість місяців, що передують поданню плану реструктуризації її боргів;

відомості про кредиторську заборгованість, у тому числі, заборгованість за поточними зобов'язаннями.

10. Усі отримані розпорядником майна проекти плану реструктуризації боргів фізичної особи розпорядник майна представляє на розгляд та затвердження зборів кредиторів.

11. Рішення зборів кредиторів про схвалення проекту плану реструктуризації боргів та введення процедури реструктуризації боргів фізичної особи приймається більшістю голосів від загального числа голосів конкурсних кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

12. У разі, якщо у встановлений цим Законом строк, розпорядником майна не отримано жодного проекту плану реструктуризації боргів фізичної особи, розпорядник майна подає на розгляд зборів кредиторів пропозицію про визнання фізичної особи банкрутом та введення реалізації майна фізичної особи.

Стаття 104. Затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи

1. План реструктуризації боргів фізичної особи, схвалений зборами кредиторів, підлягає затвердженню господарським судом на засіданні, що має відбутися у строки передбачені статтею 101 цього Закону.

2. Господарський суд затверджує зазначений план після задоволення фізичною особою всіх поточних вимог, які підлягають задоволенню відповідно до цього Закону, погашення заборгованості перед кредиторами першої і другої черги, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

3. У разі, якщо зборами кредиторів не схвалений план реструктуризації боргів фізичної особи, господарський суд за наявності вмотивованого клопотання учасника у справі про банкрутство фізичної особи про надання додаткового строку на доопрацювання зазначеного плану, який не може перевищувати одного місця, відкладає розгляд питання про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи.

4. Господарський суд за результатами розгляду плану реструктуризації боргів фізичної особи відповідно до цієї статті виносить одне з таких судових рішень:

ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи та введення процедури реструктуризації її боргів;

ухвалу про відкладення розгляду питання про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи;

ухвалу про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи, постанову про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи.

Відомості за результатами розгляду плану реструктуризації боргів підлягають офіційному оприлюдненню у порядку, встановленому цим Законом.

5. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи у випадку:

план реструктуризації боргів фізичної особи не відповідає вимогам цього Закону;

порушення встановленого цим Законом порядку прийняття зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів фізичної особи;

наявності в плані реструктуризації боргів фізичної особи та доданих до неї документах недостовірних відомостей.

6. З дати затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів фізичної особи та введення процедури реструктуризації її боргів:

вимоги кредиторів, включені у план реструктуризації, можуть бути пред'явлені до фізичної особи тільки в порядку і на умовах, які передбачені зазначеним планом;

вимоги кредиторів, не включені у план реструктуризації, можуть бути пред'явлені до фізичної особи в порядку, встановленому цим Законом;

кредитори не вправі пред'являти вимоги про відшкодування збитків, понесених ними у зв'язку із затвердженням плану реструктуризації;

не допускається припинення грошових зобов'язань фізичної особи шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, за винятком випадків, якщо це передбачено планом реструктуризації;

скасовуються раніше прийняті господарським судом заходи щодо забезпечення вимог кредиторів;

арешти на майно фізичної особи та інші обмеження в частині розпорядження належним фізичної особи майном можуть бути накладені лише у справі про банкрутство фізичної особи;

нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій не застосовуються за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, включених в зазначений план.

7. Фізична особа зобов'язана повідомити розпорядника майна та конкурсних кредиторів про істотну зміну або загрозу істотної зміни свого майнового стану, а також зміну свого місця проживання протягом п'ятнадцяти днів з дати настання такої зміни в порядку, встановленому планом реструктуризації боргів фізичної особи. Критерії істотної зміни майнового стану фізичної особи встановлюються у плані реструктуризації її боргів.

8. На суму вимог конкурсного кредитора, включених до плану реструктуризації боргів фізичної особи та затвердженого господарським судом, нараховуються відсотки у наступному розмірі:

відсотки на суму вимог конкурсного кредитора, виражених у національній валюті, - у розмірі облікової ставки НБУ, встановленої на дату затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи;

відсотки на суму вимог конкурсного кредитора, виражених в іноземній валюті, - у розмірі, встановленому відповідним договором, але не більше ніж у розмірі облікової ставки, встановленої на дату затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи.

За згодою конкурсного кредитора може бути передбачений менший розмір належних до сплати відсотків або більш короткий строк нарахування відсотків у порівнянні з передбаченими цим Законом розміром або строком.

Нарахування відсотків, передбачених цією статтею, здійснюється розпорядником майна після задоволення у повному обсязі вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів та за умови достатності у фізичної особи грошових коштів для сплати відсотків.

Період нарахування відсотків починається з дати введення процедури реструктуризації боргів фізичної особи і закінчується датою винесення господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи, або датою задоволення зазначених вимог фізичною особою чи третьою особою в ході реструктуризації боргів фізичної особи, або датою винесення ухвали про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи і про визнання її банкрутом.

9. Протягом строку виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи і п'яти років після винесення ухвали про завершення виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи, фізична особа зобов'язана повідомляти про факт виконання зазначеного плану при зверненні за отриманням кредиту (позики), а також при придбанні товарів (робіт, послуг), що передбачають відстрочку або розстрочку платежу.

Стаття 105. Внесення змін до плану реструктуризації фізичної особи

1. Фізична особа або збори кредиторів мають право направити розпоряднику майна пропозиції про внесення змін до плану реструктуризації боргів.

Зміни, що вносяться до плану реструктуризації боргів фізичної особи, підлягають затвердженню господарським судом.

2. Протягом десяти днів з дати отримання розпорядником майна від фізичної особи пропозиції про внесення змін до плану реструктуризації боргів розпорядник майна зобов'язаний направити зазначений план з внесеними до нього змінами конкурсним кредиторам.

3. Збори кредиторів для розгляду питання про схвалення змін, що вносяться до плану реструктуризації боргів, скликаються розпорядником майна у місячний термін з дати направлення конкурсним кредиторам зазначеного плану з внесеними до нього змінами.

За результатами розгляду змін, що вносяться до плану реструктуризації боргів, збори кредиторів приймають рішення про схвалення внесених змін або відмову у схваленні внесених змін.

5. Збори кредиторів мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про внесення змін до плану реструктуризації боргів у разі поліпшення майнового стану фізичної особи.

Зазначене клопотання має містити:

докази поліпшення майнового стану фізичної особи в порівнянні з її майновим станом на дату затвердження плану реструктуризації боргів;

пропозиції про зміну плану реструктуризації боргів.

6. Рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про внесення змін до плану реструктуризації боргів фізичної особи за пропозицією фізичної особи чи зборів кредиторів або рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відмову в затвердженні змін повинне бути схвалене зборами кредиторів більшістю голосів від загального числа голосів конкурсних кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

7. За результатами розгляду клопотання зборів кредиторів щодо змін до плану реструктуризації боргів фізичної особи господарський суд виносить одну з таких ухвал:

про затвердження змін, що вносяться до плану реструктуризації боргів фізичної особи;

про відкладення, але не більше ніж на один місяць, розгляду питання про затвердження змін, що вносяться в зазначений план, у разі відмови зборів кредиторів у схваленні внесених змін за наявності вмотивованого клопотання особи, що бере участь у справі;

про відмову в затвердженні змін, що вносяться до плану реструктуризації боргів фізичної особи.

8. Господарський суд за заявою фізичної особи продовжує строк виконання плану реструктуризації боргів, але у межах максимального строку для виконання плану реструктуризації боргів, якщо таке продовження строку схвалене зборами кредиторів.

9. Господарський суд за заявою фізичної особи продовжує строк виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи в межах трьох років без схвалення зборів кредиторів, якщо фізична особа надасть докази того, що виконання плану реструктуризації боргів протягом зазначеного в ньому строку виявилося неможливим внаслідок непереборної сили.

Про продовження строку виконання плану реструктуризації боргів господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 106. Завершення виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи

1. Не пізніше ніж за місяць до закінчення встановленого строку виконання плану реструктуризації боргів розпорядник майна зобов'язаний підготувати звіт про результати виконання фізичною особою затвердженого господарським судом плану реструктуризації її боргів.

Зазначений звіт з копіями документів, що підтверджують погашення вимог кредиторів, направляється кредиторам, вимоги яких включені в план реструктуризації боргів фізичної особи, а також до господарського суду для його розгляду.

2. У разі, якщо вимоги кредиторів, включені до плану реструктуризації боргів, не задоволені на дату виконання плану реструктуризації, передбаченої таким планом, розпорядник майна скликає збори кредиторів для розгляду питання про звернення до господарського суду з клопотанням про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи і про визнання її банкрутом.

Збори кредиторів мають бути проведено не пізніше 10 днів після дати завершення плану реструктуризації.

3. Після отримання звіту, зазначеного в пункті 1 цієї статті, та/або клопотання зборів кредиторів про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи і про визнання її банкрутом, або після закінчення строку проведення зборів кредиторів, передбаченого пунктом 3 цієї статті, господарський суд призначає дату засідання з розгляду результатів виконання цього плану і скарг кредиторів на дії фізичної особи та/або розпорядника майна.

4. За підсумками розгляду результатів виконання плану реструктуризації боргів, скарг кредиторів господарський суд приймає одне з наступних рішень:

ухвалу про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи у випадку, якщо заборгованість, передбачена зазначеним планом, погашена і скарги кредиторів визнані необґрунтованими;

ухвалу про скасування плану реструктуризації боргів та постанову про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи.

5. Господарський суд скасовує план реструктуризації боргів фізичної особи у разі невиконання фізичною особою зобов'язань перед конкурсним кредитором відповідно до умов зазначеного плану за наявності відповідного клопотання конкурсного кредитора, вимоги якого включені в зазначений план.

6. У разі невиконання фізичною особою зобов'язання перед конкурсним кредитором відповідно до умов плану реструктуризації боргів конкурсний кредитор, зобов'язання перед яким не виконані і вимоги якого включені в план реструктуризації боргів фізичної особи, має право звернутися до господарського суду з клопотанням про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи.

Клопотання конкурсного кредитора про скасування плану реструктуризації боргів розглядається господарським судом у десятиденний строк з дати надходження даного клопотання.

Якщо на дату судового засідання з розгляду клопотання конкурсного кредитора про скасування плану реструктуризації боргів фізична особа не виконала зобов'язання перед конкурсним кредитором відповідно до умов плану реструктуризації боргів фізичної особи, господарський суд скасовує зазначений план.

7. Вимоги конкурсних кредиторів, включені в план реструктуризації боргів фізичної особи, скасований господарським судом, враховуються в реєстрі вимог кредиторів в невиконаній частині, на дату скасування зазначеного плану, та підлягають задоволенню у складі вимог кредиторів третьої черги.

Стаття 107. Визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи

1. Господарський суд приймає рішення про визнання фізичної особи банкрутом у разі, якщо:

фізичною особою або конкурсними кредиторами не наданий суду проект плану реструктуризації боргів фізичної особи протягом строку, встановленого цим Законом;

зборами кредиторів не схвалений план реструктуризації боргів фізичної особи, за винятком випадку, коли господарський суд затверджує план реструктуризації боргів без його схвалення зборами кредиторів відповідно до цього Закону;

судом скасований план реструктуризації боргів фізичної особи;

провадження у справі про банкрутство фізичної особи поновлено у випадках, встановлених цим Законом.

2. У разі прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом суд приймає рішення про введення процедури реалізації майна фізичної особи. Реалізація майна фізичної особи вводиться на строк не більше, ніж шість місяців.

3. Повідомлення про визнання фізичної особи банкрутом підлягає офіційному оприлюдненню у порядку, встановленому цим Законом, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями фізичної особи, визнаної банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства фізичної особи.

4. Вимоги за зобов'язаннями фізичної особи, визнаної банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися в межах процедури реалізації майна протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання фізичної особи банкрутом і введення процедури реалізації її майна. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

5. У разі визнання фізичної особи банкрутом суд виносить ухвалу про тимчасове обмеження права на виїзд фізичної особи з України.

Тимчасове обмеження права на виїзд фізичної особи з України діє до дати винесення ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи.

6. З дня прийняття господарським судом ухвали про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна:

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

продаж майна банкрута допускається у порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно фізичної особи, визнаної банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такої фізичної особи боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном фізичної особи не допускається;

Стаття 108. Майно фізичної особи, що підлягає реалізації

1. Все майно фізичної особи на дату прийняття рішення суду про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи і виявлене або придбане фізичною особою після дати прийняття зазначеного рішення, становить конкурсну масу, за винятком майна, визначеного частинами 2 - 4 цієї статті.

2. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фізичної особи та кредитора виключити зі складу конкурсної маси майно фізичної особи, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна фізичної особи, яке може бути виключене із складу конкурсної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати шести тисяч п'ятсот гривень 00 копійок.

3. З конкурсної маси виключається майно, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до цивільного процесуального законодавства.

Перелік майна фізичної особи, яке підлягає виключенню зі складу конкурсної маси відповідно до положень цієї статті, затверджується судом, про що виноситься ухвала.

4. Майно фізичної особи, що є предметом забезпечення, не включається до складу конкурсної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

5. До складу конкурсної маси може включатися майно фізичної особи, що становить її частку в спільному майні, на яке може бути звернено стягнення відповідно до цивільного законодавства.

6. З дати визнання фізичної особи банкрутом:

всі права щодо майна, яке становить конкурсну масу, в тому числі, право розпорядження таким майном, здійснюються виключно розпорядником майна від імені фізичної особи і не можуть здійснюватися фізичною особою особисто;

правочини (договори), вчинені (укладені) фізичною особою особисто (без участі розпорядника майна) щодо майна, що становить конкурсну масу, є нікчемними;

реєстрація прав або обтяження прав фізичної особи на майно, в тому числі, прав на нерухоме майно, та частки (паї) або корпоративні права в статутному капіталі юридичної особи, розпорядження цінними паперами здійснюється виключно розпорядником майна;

фізична особа не має права особисто відкривати рахунки, в тому числі вкладні у фінансових установах і отримувати за ними проценти або дохід в іншій формі.

7. Розпорядник майна в процедурі реалізації майна фізичної особи від імені фізичної особи:

розпоряджається грошовими коштами фізичної особи на рахунках, в тому числі, вкладних, відкритих у фінансових установах;

відкриває і закриває рахунки фізичної особи у фінансових установах;

здійснює права учасника юридичної особи за частками (паями) та корпоративними правами, що належать фізичній особі в статутному капіталі, в тому числі, голосує на загальних зборах учасників;

є учасником судових справ, що стосуються майнових прав фізичної особи, в тому числі, про витребування або про передачу майна фізичної особи чи на користь фізичної особи, про стягнення заборгованості третіх осіб перед фізичною особою.

Стаття 109. Особливості реалізації майна фізичної особи

1. Протягом 45 днів з дати винесення ухвали про визнання фізичної особи банкрутом розпорядник майна зобов'язаний подати до господарського суду зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів, положення про порядок, умови і строки реалізації майна фізичної особи із зазначенням початкової ціни продажу майна.

Про затвердження реєстру вимог кредиторів та положення про порядок, умови і про строки реалізації майна фізичної особи, а також про встановлення початкової ціни продажу майна, виноситься ухвала. Зазначена ухвала може бути оскаржена.

2. Порядок оцінки майна особи, яке включено в конкурсну масу відповідно до цього Закону, затверджуються зборами кредиторів.

3. Майно фізичної особи або частина цього майна підлягають реалізації у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено рішенням зборів кредиторів.

Коштовності та інші предмети розкоші, вартість яких перевищує шістдесят розмірів мінімальних заробітних плат, і, незалежно від вартості, нерухоме майно підлягають реалізації шляхом проведення торгів у формі аукціону у порядку, встановленому цим Законом.

4. Продаж майна фізичної особи, що є предметом забезпечення, здійснюється виключно у порядку, узгодженому із кредитором, вимоги якого воно забезпечує.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу конкурсної маси.

5. Про проведення опису, оцінки та реалізації майна фізичної особи керуючий розпорядник майна зобов'язаний інформувати фізичну особу, кредиторів за їх запитами, а також звітувати перед зборами кредиторів.

6. Майно фізичної особи, що належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя, підлягає реалізації у справі про банкрутство фізичної особи за загальними правилами, передбаченими цією статтею. У таких випадках інший з подружжя має право брати участь у справі про банкрутство фізичної особи при вирішенні питань, пов'язаних з реалізацією спільного майна. У конкурсну масу включається частина коштів, отримана від реалізації спільного майна подружжя, що відповідає частці фізичної особи в такому майні, інша частина цих коштів виплачується іншому з подружжя. Якщо у подружжя є спільні зобов'язання (у тому числі при наявності солідарних зобов'язань або надання одним із подружжя за іншого поруки або застави), належна іншому з подружжя частина коштів виплачується після виплати за рахунок грошей іншого з подружжя за цими спільними зобов'язаннями.

Стаття 110. Порядок задоволення вимог кредиторів фізичної особи

1. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута фізичної особи, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

2. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю;

вимоги про стягнення аліментів;

вимоги щодо виплати заборгованості за комунальні послуги;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, у тому числі:

витрати на оплату судового збору;

витрати на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури розпорядження майном фізичної особи, введення процедури реструктуризації боргів фізичної особи та затвердження плану реструктуризації, скасування плану реструктуризації, визнання боржника фізичної особи банкрутом та реалізації її майна;

витрати на публікацію повідомлення про порядок продажу майна фізичної особи;

витрати на публікацію повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство;

вимоги щодо виплати винагороди розпоряднику майна.

у другу чергу проводяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють або працювали за трудовим договором;

в третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

За недостатності коштів для задоволення у повному обсязі всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їхніх вимог.

Не задоволені за рахунок вартості предмета застави вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються у складі вимог кредиторів третьої черги.

3. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна фізичної особи, вважаються погашеними, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

4. Після завершення розрахунків з кредиторами керуючий розпорядник майна зобов'язаний подати до господарського суду звіт про результати реалізації майна фізичної особи з додатком копій документів, що підтверджують продаж майна фізичної особи і погашення вимог кредиторів, а також реєстр вимог кредиторів із зазначенням розміру погашених вимог кредиторів.

5. За підсумками розгляду звіту про результати реалізації майна фізичної особи господарський суд виносить ухвалу про завершення процедури реалізації майна фізичної особи.

6. Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, у тому числі, вимог кредиторів, не заявлених при введенні процедури розпорядження майном фізичної особи та введенні процедури реалізації майна фізичної особи, якщо інше не встановлено цим Законом.

Звільнення фізичної особи від подальшого виконання зобов'язань не поширюється у випадках, передбачених частинами 7 і 8 цієї статті.

7. Звільнення фізичної особи від подальшого виконання зобов'язань не допускається у разі, якщо:

судовим рішенням, що набрало законної сили, фізична особа притягнута до кримінальної або адміністративної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства, умисне або фіктивне банкрутство, якщо такі правопорушення вчинені у справі про банкрутство.

фізична особа не надала необхідні відомості або надала завідомо недостовірні відомості розпоряднику майна або господарському суду, що розглядає справу про банкрутство фізичної особи, і ця обставина встановлена відповідним судовим рішенням, прийнятим при розгляді справи про банкрутство фізичної особи;

при виникненні або виконанні зобов'язання, на якому конкурсний кредитор ґрунтував свою вимогу у справі про банкрутство фізичної особи, фізична особа діяла незаконно, в тому числі, вчинила шахрайство, злісно ухилилася від погашення кредиторської заборгованості, ухилилася від сплати податків та/або зборів, надала кредитору завідомо неправдиві відомості при отриманні кредиту, приховала або навмисне знищила майно, і ця обставина встановлена відповідним судовим рішенням.

У цих випадках господарський суд в ухвалі про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або реалізації майна фізичної особи вказує на незастосування відносно фізичної особи правила про звільнення від виконання зобов'язань або виносить ухвалу про незастосування відносно фізичної особи правила про звільнення від виконання зобов'язань, якщо ці випадки виявлено після завершення реалізації майна фізичної особи.

8. Вимоги кредиторів про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, про виплату заробітної плати та вихідної допомоги, про стягнення аліментів, а також інші вимоги, нерозривно пов'язані з особою кредитора, зокрема, вимоги, що не були заявлені при введенні процедури розпорядження майном фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи, зберігають силу і можуть бути пред'явлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи в непогашеній частині в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 111. Перегляд ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи та поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи

1. У разі виявлення фактів приховування фізичною особою майна кредитори, вимоги яких не були задоволені у процедурі реструктуризації боргів фізичної особи або процедурі реалізації майна фізичної особи, мають право звернутися до суду із заявою про перегляд ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи і пред'явити вимогу про звернення стягнення на зазначене майно.

2. Ухвала про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи може бути переглянута за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені пунктом 1 цієї статті, не були і не могли бути відомі кредитору на дату винесення судом ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи.

Кредитор має право подати заяву про перегляд ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи з підстав, встановлених цією статтею, протягом одного місяця з дати відкриття обставин, які є підставою для перегляду даної ухвали.

3. Скасування ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи. Про поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню.

4. При поновленні провадження у справі про банкрутство фізичної особи вводиться процедура реалізації майна фізичної особи.

5. У разі скасування ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи оприлюднення повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом.

З дати скасування ухвали про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи або процедури реалізації майна фізичної особи вимоги кредиторів відновлюються в реєстрі вимог кредиторів у непогашеній частині. Інші кредитори мають право заявити свої вимоги в порядку, встановленому цим Законом.

6. Склад та розмір вимог кредиторів визначаються на дату поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи.

Стаття 112. Наслідки визнання фізичної особи банкрутом

1. Протягом п'яти років з дати визнання фізичної особи банкрутом така фізична особа не має права придбавати майно або брати грошові кошти у кредит (позику), укладати договір поруки, передавати майно у заставу без наведення факту свого банкрутства у відповідному договорі.

2. Протягом п'яти років з дати визнання фізичної особи банкрутом справу про її банкрутство не може бути порушено за заявою цієї фізичної особи.

У разі повторного визнання фізичної особи банкрутом протягом зазначеного періоду за заявою кредитора правило про звільнення від виконання зобов'язань фізичної особи по завершенню процедури банкрутства не застосовується.

Стаття 113. Особливості припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи у зв'язку з укладенням мирової угоди

1. Укладення мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи.

2. Укладена в ході провадження у справі про банкрутство фізичної особи мирова угода поширюється на вимоги конкурсних кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів на дату проведення зборів кредиторів, що прийняли рішення про укладення мирової угоди.

3. Мирова угода може бути затверджена господарським судом тільки після погашення заборгованості фізичної особи за поточними вимогами, а також вимогами кредиторів першої та другої черги.

4. До заяви про затвердження мирової угоди мають бути додані:

текст мирової угоди;

протокол зборів кредиторів, що прийняв рішення про укладення мирової угоди;

реєстр вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення заборгованості за поточними вимогами, вимогами кредиторів першої та другої черги;

заперечення у письмовій формі конкурсних кредиторів, які голосували проти укладення мирової угоди або не брали участі в голосуванні з питання про укладення мирової угоди, - за наявності цих заперечень;

5. Підставою для відмови господарського суду в затвердженні мирової угоди є:

невиконання обов'язків щодо погашення заборгованості за поточними вимогами, вимогами кредиторів першої та другої черги;

порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;

якщо умови мирової угоди суперечать чинному законодавству.

6. Про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

7. У разі укладення мирової угоди, яка затверджена господарським судом, припиняється виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи, а також дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

8. З дати припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи у зв'язку з укладенням мирової угоди припиняються повноваження розпорядника майна.

9. У разі поновлення провадження у справі про банкрутство фізичної особи у зв'язку з порушенням умов мирової угоди фізична особа визнається банкрутом та відносно неї вводиться процедура реалізації майна.

Стаття 114. Особливості оскарження правочину (договору) фізичної особи

1. Заява про визнання недійсним правочину (договору) фізичної особи з підстав та на умовах, передбачених частиною 1 статті 20 цього Закону, може бути подана розпорядником майна за своєю ініціативою або за рішенням зборів кредиторів, а також конкурсним кредитором.

2. Право на подачу заяви про оскарження правочину (договору) фізичної особи виникає з дати введення процедури розпорядження майном фізичної особи.

При цьому строк позовної давності обчислюється з моменту, коли розпорядник майна або конкурсний кредитор дізнався або повинен був дізнатися про наявність зазначених цієї статтею підстав.

3. Заява про визнання недійсним правочину (договору) фізичної особи за вказаними цієї статтею підставами подається до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство фізичної особи.

4. Оскарженню в рамках справи про банкрутство фізичної особи підлягають також правочини (договори), укладені іншим з подружжя щодо спільного майна подружжя.

5. Якщо заява про визнання недійсним правочину (договору) фізичної особи зачіпає права неповнолітньої особи або права особи, визнаної судом недієздатною, до розгляду такої справи залучається орган опіки та піклування.

За результатами розгляду заяви про визнання недійсним правочину (договору) фізичної особи господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 115. Умови та порядок банкрутства фізичної особи в разі її смерті

1. Якщо після порушення справи про банкрутство фізичної особи вона померла або оголошена померлою, господарський суд за своєю ініціативою або за клопотанням особи, що бере участь у справі про банкрутство такої фізичної особи, виносить ухвалу про подальший розгляд даної справи за правилами цієї статті.

Справа про банкрутство фізичної особи також може бути порушена після її смерті або оголошення її померлою за заявою кредитора або за заявою особи, зазначеної в частині 2 цієї статті.

2. Права та обов'язки фізичної особи у справі про її банкрутство у разі її смерті або оголошення її померлою здійснюють спадкоємці фізичної особи, а до їх визначення здійснює виконавець заповіту або нотаріус за місцем відкриття спадщини.

3. До складу конкурсної маси входить майно, що становить спадщину фізичної особи.

Стаття 116. Особливості банкрутства фізичних осіб за боргами, які виникли у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності

1. Одночасно з визнанням фізичної особи банкрутом за боргами, які виникли у неї в зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, суд виносить ухвалу про припинення підприємницької діяльності боржника, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної особи.

2. Фізична особа, визнана банкрутом за боргами, які виникли у неї у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, протягом трьох років не може бути зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб в якості фізичної особи - підприємця.

3. Протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за її заявою.

4. Протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, ця особа не може придбавати майно або брати грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу без вказівки на факт свого банкрутства у відповідному договорі.

5. Правила, передбачені частиною другою, третьою та четвертою цієї статті, не застосовуються до фізичної особи, якщо у процедурі банкрутства вона повністю сплатила усі борги.

6. Після завершення розрахунків з кредиторами боржник, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання зобов'язань, за винятком вимог, передбачених частиною 7 цієї статті.

7. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно у повному обсязі або в незадоволеній їх частині.

8. Звільнення фізичної особи від зобов'язань не допускається у випадках, зазначених у частині 8 статті 109 цього Закону, а також якщо фізична особа не надала необхідні відомості або надала недостовірні відомості розпоряднику майна або господарському суду і ця обставина встановлена при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, про що прийнята відповідна ухвала.

9. У разі виявлення факту приховування фізичною особою майна або незаконної передачі фізичною особою майна третім особам кредитор, вимоги якого не були задоволені в ході процедур, застосовуваних у справі про банкрутство боржника, має право пред'явити вимогу про звернення стягнення на це майно."

11) Розділи VIII-X даного Закону вважати відповідно розділами IX - XI, а статті 97 - 134 - статтями 117 - 154.

12) частини сьому статті 118 викласти в наступній редакції:

"7) у порядку, встановленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиного реєстру боржників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;"

13) частину третю статті 135 викласти в наступній редакції:

"3. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в справі про банкрутство фізичної особи, в тому числі, за зобов'язаннями, що виникли у зв'язку із здійснення нею підприємницької діяльності, керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в справі про банкрутство фізичної особи в процедурі розпорядженням майном та реструктуризації боргів фізичної особи визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в справі про банкрутство фізичної особи в процедурі реалізації майна визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь фізичної особи активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.".

2. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40 - 44, ст. 356) доповнити статтею 30-1 такого змісту:

"Стаття 30-1. Банкрутство фізичної особи

1. Справа про банкрутство фізичної особи порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохста мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом шести місяців після встановленого для їх погашення строку.

2. Фізична особа може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

3. Законами можуть бути встановлені обмеження, пов'язані з визнанням фізичної особи банкрутом.".

3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст. 56) абзац шостий статті 15 викласти в наступній редакції::

"Справи про банкрутство юридичної особи або фізичної особи, в тому числі, за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцем проживання боржника - фізичної особи.".

4. В Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) внести такі зміни:

1) абзац перший статті 166-16 викласти в наступній редакції:

"Умисне приховування майна, відомостей про майно, його розміру, місцезнаходження або іншої інформації про майно, передача майна в інше володіння або відчуження чи знищення майна боржника-юридичної особи, фізичної особи, в тому числі, суб'єкта підприємницької діяльності, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, у тому числі, планів санації чи мирових угод, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди,";

2) абзац перший статті 166-17 викласти в наступній редакції:

"Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само фізичної особи, в тому числі, суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі,".

5. У Законі України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 18, ст. 101) частину першу статті 6 доповнити пунктом десятим наступного змісту:

"10) щодо нього порушене провадження у справі про банкротство - до закінчення провадження у справі.".

6. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст. 207):

1) доповнити пунктом 6-2 частину 1 статті 26:

"6-2) офіційного оприлюднення про порушення справи про банкрутство фізичної особи";

2) частину 5 статті 26 викласти в наступній редакції:

"5) У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 або 6-2 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час судових процедур спільно з іншими кредиторами.".

7. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 31 - 32, ст. 263):

1) абзац восьмий частини другої статті 17 викласти в наступній редакції:

"перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дані про перебування засновника (учасника) в процесі провадження у справі про банкрутство, зокрема, відомості про розпорядника майна, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;";

2) доповнити частину третю статті 39 абзацами три та чотири:

"З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - засновника (учасника) юридичної особи до дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання фізичної особи банкрутом проведення реєстраційних дій, що потребує рішення такого засновника (учасника), здійснюється лише за згодою розпорядника майном.

Після внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання фізичної особи - засновника (учасника) юридичної особи банкрутом проведення реєстраційних дій, що потребує рішення такого засновника (учасника), здійснюється розпорядником майном."

3) доповнити статтю 50 частиною одинадцятою такого змісту:

"11. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця до дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом проведення реєстраційних дій такого ... здійснюється за згодою розпорядника майна.

Після внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання фізичної особи - засновника (учасника) юридичної особи банкрутом проведення реєстраційних дій, що потребує рішення такого засновника (учасника), здійснюється розпорядником майна.".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, але не раніше 1 січня 2016 року.

2. Кабінету Міністрів України після набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. Б. ГРОЙСМАН

Опрос