Идет загрузка документа (19 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовно-исполнительный кодекс Украины (относительно улучшения условий содержания осужденных)

Проект закона Украины от 21.04.2015 № 2685
Дата рассмотрения: 21.04.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо поліпшення умов тримання засуджених)

Верховна Рада України постановляє:

I. В Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3 - 4, ст. 21 із наступними змінами):

1) Частину 3 статті 51 викласти у такій редакції:

"3. Засуджені до арешту мають право:

звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Перегляд кореспонденції здійснюється в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі;".

2) Статтю 52 викласти у такій редакції:

"Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених. До цих робіт засуджені залучаються не більш як на дві години на день та, як правило, в порядку черговості.".

3) Частину першу статті 68 доповнити абзацом восьмим наступного змісту:

"Поміщення у дисциплінарний ізолятор здійснюється в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.".

4) Частину першу статті 89 викласти у такій редакції:

"Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи необережні тяжкі злочини, особи, раніше вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості та до яких була застосована відстрочка покарання з випробуванням і вони фактично не відбували покарання в ув'язненні, а також особи, вперше засуджені за тяжкі злочини до позбавлення волі з терміном покарання не більше п'яти років може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.".

5) Частину другу статті 93 викласти у такій редакції:

"Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається з метою відбування покарання найближче до місця його проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого, а також за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.".

6) Частину третю статті 95 - виключити.

7) Статтю 97 доповнити частиною п'ятою наступного змісту:

"Необхідність тримання у дільниці посиленого контролю повинна переглядатись не рідше ніж раз на місяць. За результатами перегляду приймається вмотивоване рішення, копія якого видається засудженому із зазначенням порядку його оскарження.".

8) Частину першу статті 110 викласти у такій редакції:

"Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. У виняткових випадках короткострокові побачення можуть відбуватись під контролем представника колонії. Про такий контроль адміністрацією установи виконання покарань на підставі індивідуальної оцінки ризиків приймається вмотивоване рішення із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія рішення видається засудженому. Порядок індивідуальної оцінки ризиків визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Короткострокові побачення засуджених до позбавлення волі за статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України відбуваються виключно під контролем та у присутності представника колонії.".

9) Частину четверту статті 110 викласти у такій редакції:

"Кількість і види побачень встановлюються:

засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю, надається не менше одного короткострокового побачення на місяць і не менше одного тривалого побачення на три місяці;

засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації, надається не менше одного короткострокового побачення на місяць і не менше одного тривалого побачення на два місяці;

засудженим, що перебувають в дільниці соціальної адаптації та соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення не менше одного разу на місяць.".

10) Частину п'яту статті 110 викласти у такій редакції:

"Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет можуть контролюватись на обґрунтованих підставах та базуючись на індивідуальній оцінці ризиків. Про контроль адміністрацією установи виконання покарань приймається вмотивоване рішення із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія рішення видається засудженому.

Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет засуджених до позбавлення волі за статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України відбуваються виключно під контролем представника колонії.".

11) Частину третю статті 113 викласти у такій редакції:

"Кореспонденція, яку одержують засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, може переглядатися на підставі індивідуальної оцінки ризиків у виняткових випадках коли є обґрунтовані підстави вважати, що вона містить заборонені предмети або інформацію, яка може бути використана для порушення режиму. Кореспонденція, яку надсилають такі засуджені, перегляду не підлягає. Здійснення перегляду допускається тільки в присутності засудженого. Про перегляд кореспонденції адміністрацією установи виконання покарань приймається вмотивована постанова із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія постанови видається засудженому. Порядок індивідуальної оцінки ризиків визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до позбавлення волі за статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України підлягає перегляду.".

12) Частину четверту статті 113 викласти у такій редакції:

"Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду, прокуратури та інших органів державної влади, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.".

13) Перший абзац частини п'ятої статті 113 викласти у такій редакції:

"Кореспонденція, яку засуджені адресують представнику (захиснику) у кримінальному чи іншому провадженні, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого представника (захисника), перегляду не підлягає. Засуджений має право передати кореспонденцію представнику (захиснику) у кримінальному чи іншому провадженні, безпосередньо під час побачення з ним.".

14) Частину першу статті 115 доповнити другим абзацом наступного змісту:

"Камери з площею меншою 6 квадратних метрів не використовуються. Камери з площею менше 8 квадратних метрів використовуються для розміщення не більше двох осіб, з площею менше 12 квадратних метрів не більше трьох осіб, а камери розміром менше 20 квадратних метрів не більше п'яти осіб. Відстань між стінами камери не повинна бути меншою 2 метрів. При обрахуванні норм жилої площі не враховується площа санітарного вузла.".

15) Частину четверту статті 115 викласти у такій редакції:

"Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно.".

16) Частину третю статті 116 доповнити другим абзацом наступного змісту:

"Про випадки примусового годування негайно повідомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради з прав людини.".

17) Частину першу статті 118 викласти у такій редакції:

"Засуджені до позбавлення волі мають право та залучаються до праці в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.".

18) Частину п'яту статті 122 викласти у такій редакції:

"Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право з моменту її втрати на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України. Адміністрація установи зобов'язана сприяти своєчасному оформленню документів на отримання пенсії або оформленню компенсації заподіяної шкоди відповідно до законодавства України".

19) Частину шосту статті 134 викласти у такій редакції:

"Стягнення у виді попередження або догани накладається усно чи письмово, інші стягнення - тільки письмово. Засудженому видається копія рішення про застосування стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.".

20) Частину восьму статті 134 викласти у такій редакції:

"Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою дисциплінарної комісії. Засуджений має право бути представленим фахівцем у галузі права. Засуджений або його представник має право:

отримати інформацію у письмовій формі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

бути присутнім на засіданні комісії при розгляді питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

знайомитись із матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

давати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, представляти докази;

клопотати про виклик свідків та задавати їм питання.

Поміщення засуджених у дільницю посиленого контролю здійснюється з дотриманням процедури зазначеної у цій частині статті.".

21) Частину одинадцяту статті 134 викласти у такій редакції:

"У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Засудженим видаються постільні речі та верхній одяг.

Тримання засуджених у карцері одиночне.

Засудженим, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері), надається щоденна прогулянка тривалістю не менше однієї години.".

22) Частину дванадцяту статті 134 - виключити.

23) Частину тринадцяту статті 134 викласти у такій редакції:

"Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею з порушенням кримінально-виконавчого законодавства.".

25) Частину першу статті 151 викласти у такій редакції:

"Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на підставі індивідуальної оцінки ризиків розміщуються в приміщеннях камерного типу або у звичайних жилих приміщеннях і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.".

26) Частину шосту статті 151 викласти у такій редакції:

"При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття п'яти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п'яти років строку покарання - брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.".

27) Частину сьому статті 151 викласти у такій редакції:

"Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше п'ятнадцяти років призначеного покарання.".

28) Перший абзац частини другої статті 151-1 викласти у такій редакції:

"На підставі індивідуальної оцінки ризиків засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:".

29) Частину третю статті 151-1 викласти у такій редакції:

"Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос