Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О национализации имущества Российской Федерации и ее резидентов

Проект закона Украины от 20.04.2015 № 2678
Дата рассмотрения: 20.04.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про націоналізацію майна Російської Федерації та її резидентів

З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави,

виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист,

з урахуванням потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні загрози національним інтересам України, що включають окупацію території, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, та

з огляду на рішення Верховної Ради України у відповідності до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року про визнання Російської Федерації державою-агресором (Постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року N 129)

Верховна Рада України прийняла цей Закон, який визначає правові засади націоналізації майна в Україні (примусового вилучення об'єктів права власності з мотивів суспільної необхідності) Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів.

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

резиденти - юридичні особи (в т. ч. філії, представництва тощо) та фізичні особи, що мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, які створені відповідно законодавства Російської Федерації, і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на її території, громадяни Російської Федерації, що володіють корпоративними правами в Україні, крім дипломатичних та консульських офіційних представництв, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філій та представництв підприємств і організацій Російської Федерації, що не здійснюють підприємницької діяльності;

націоналізація майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів - примусове вилучення об'єктів права власності Російської Федерації, як держави-агресора, та об'єктів права приватної власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності на користь держави, на підставі і в порядку, встановлених цим Законом.

Стаття 2. Підстава та принципи націоналізації майна в Україні Російської Федерації та її резидентів

1. Підставою для націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів є прийняття Верховною Радою України у відповідності до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року рішення про визнання Російської Федерації державою-агресором (Постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року N 129).

2. Проведення націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності.

3. Націоналізація об'єктів права власності в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, здійснюється без наступної компенсації (відшкодування) вартості її майна та майнових прав.

4. Наступне відшкодування вартості об'єктів права приватної власності резидентів Російської Федерації, як держави-агресора, які було примусово відчужено на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, здійснюється після закінчення агресії, зафіксованого у відповідному міжнародно-правовому акті, на підставі двостороннього міждержавного договору.

Стаття 3. Об'єкти, щодо яких може бути прийняте рішення про націоналізацію

1. Рішення про націоналізацію на підставі і у порядку, встановлених цим Законом, може бути прийняте щодо об'єктів права власності - рухомого і нерухомого майна, коштів, вкладів у банках, цінних паперів та інших активів чи корпоративних прав, розташованих (зареєстрованих) на території України, що безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації, як державі-агресору, та її резидентам.

Стаття 4. Рішення про націоналізацію конкретного переліку майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів

1. Рішення про націоналізацію конкретного переліку майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів приймається Верховною Радою України у формі спеціального закону.

2. Проект спеціального закону вноситься Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України за попереднім погодженням Ради національної безпеки та оборони України протягом не більше ніж двох місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

Верховна Рада України невідкладно розглядає внесений проект спеціального закону про націоналізацію та приймає рішення щодо нього.

3. Проект спеціального закону повинен містити:

перелік майна (об'єктів права власності), що підлягає націоналізації;

місце знаходження та реєстрації об'єктів націоналізації;

найменування осіб, що є суб'єктами права власності на об'єкти націоналізації, із зазначенням повної назви і юридичної адреси юридичної особи або прізвища, ім'я, по-батькові і місця проживання фізичної особи;

строки проведення націоналізації кожного об'єкту;

інші положення, визначені цим Законом.

Стаття 5. Забезпечення збереження об'єктів націоналізації

1. З моменту подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проекту спеціального закону про націоналізацію власники, органи управління та посадові особи внесених для націоналізації об'єктів повинні забезпечити їх належне збереження та не допускати встановлення додаткових обтяжень щодо них, окрім існуючих на дату подання такого проекту закону.

2. Органи управління та посадові особи внесених для націоналізації об'єктів зобов'язані надавати на запит державного органу, уповноваженого в сфері націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів, повні та достовірні відомості про їх фінансовий стан, у тому числі щодо наявності заборгованості по розрахунках з бюджетом та іншими кредиторами.

3. З моменту, визначеного у частині першій цієї статті, забороняється вчиняти будь-які правочини (дії) щодо відчуження, звернення стягнення, передачі права користування, володіння, розпорядження об'єктами націоналізації без погодження державного органу, уповноваженого в сфері націоналізації. Всі правочини, вчинені без відповідного погодження, вважаються нікчемними, що визначається датою вчинення правочину та не потребують судового рішення.

У разі наявності загрози вчинення будь-яких дій, що можуть зробити неможливим досягнення цілі націоналізації, державний орган, уповноважений у сфері націоналізації, може звертатись до суду, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також інших уповноважених органів для захисту інтересів держави та забезпечення збереження об'єктів націоналізації.

4. З моменту прийняття рішення про націоналізацію конкретного переліку майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів державний орган, уповноважений у сфері націоналізації, здійснює контроль за управлінням об'єктами націоналізації та направляє до них тимчасових керуючих.

Стаття 6. Перехід об'єкту націоналізації до власності держави

1. Реєстрація права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України на об'єкт націоналізації здійснюється за поданням Кабінету Міністрів України виключно на підставі закону, прийнятого в порядку статті 4 цього Закону.

2. Винесення судом рішень про забезпечення позову не зупиняє дії рішення Кабінету Міністрів України про перехід об'єкту націоналізації у власність держави та процесу реєстрації речових прав.

Стаття 7. Правовий режим націоналізованого майна

1. Об'єкт націоналізації після його переходу у державну власність передається на тимчасовій або постійній основі в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству.

У разі необхідності за рішенням Кабінету Міністрів України спеціалізоване державне підприємство створюється на матеріальній базі об'єкту націоналізації (його цілісного майнового комплексу).

2. Рішення про подальше включення об'єкту націоналізації до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, або про його приватизацію приймається відповідно до законодавства України.

Стаття 8. Державний орган, уповноважений в сфері націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів

1. Державним органом, уповноваженим в сфері націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів, є Фонд державного майна України.

2. Фонд державного майна України:

спільно з Кабінетом Міністрів України визначає суб'єктів права власності на об'єкти, які мають бути націоналізовані як майно в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів;

визначає склад об'єктів націоналізації шляхом інвентаризації;

збирає відомості про фінансовий стан об'єктів націоналізації, у тому числі щодо наявності заборгованості по розрахунках з бюджетом та іншими кредиторами;

у разі необхідності звертається до суду, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших уповноважених державних органів для забезпечення збереження об'єктів націоналізації;

здійснює контроль за управлінням об'єктом націоналізації з моменту прийняття рішення про націоналізацію, направляє до нього тимчасового керуючого;

після переходу об'єкту націоналізації у державну власність за рішенням Кабінету Міністрів України передає його на тимчасовій або постійній основі в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству.

Стаття 9. Гарантії працівникам підприємств, до складу яких входять націоналізовані цілісні майнові комплекси

1. Звільнення з ініціативи адміністрації працівників націоналізованих підприємств з моменту, визначеного у частині першій статті 5 цього Закону, до дня передачі цілісного майнового комплексу в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству не допускається.

2. Трудові відносини на спеціалізованих державних підприємствах, в повне господарське відання яких передаються націоналізовані цілісні майнові комплекси, регулюються законодавством України про працю.

Укладення колективного договору між адміністрацією спеціалізованого державного підприємства і органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 10. Правонаступництво щодо підприємств, корпоративні права якого націоналізовані

1. Фонд державного майна України, спеціалізоване державне підприємство є правонаступниками майнових прав та зобов'язань підприємства, корпоративні права на яке націоналізовано на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, окрім зобов'язань перед юридичними та фізичними особами - резидентами Російської Федерації, як держави-агресора.

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про націоналізацію майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів

1. За порушення законодавства про націоналізацію майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 12. Спори, що виникають у процесі націоналізації майна в Україні Російської Федерації, як держави-агресора, та її резидентів

2. Спори, що виникають у процесі націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів, вирішуються судом та міжнародними судовими інстанціями у встановленому порядку відповідно до їх компетенції.

Стаття 13. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити прийняття передбачених цим Законом нормативно-правових актів;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів інших центральних органів виконавчої влади України.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос