Идет загрузка документа (13 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины относительно отдельных вопросов наложения ареста на имущество в целях устранения коррупционных рисков при его применении

Проект закона Украины от 28.08.2015 № 2540а
Дата рассмотрения: 28.08.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 9-13, ст. 88) такі зміни:

1) статтю 170 викласти у такій редакції:

"Стаття 170. Накладення арешту на майно

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно пов'язане із кримінальним правопорушенням або особою, яка підозрюється, обвинувачується у його вчиненні, чи юридичною особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.

Завданням арешту майна є попередження можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) спеціальної конфіскації та/або вирішення судом питання про долю речових доказів;

2) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

3) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а також відшкодування неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, відповідно до частини другої статті 966 Кримінального кодексу України.

3. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, є достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, або воно може підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

У цьому випадку арештоване може бути майно, яким володіє, користується або розпоряджається будь-яка фізична або юридична особа.

При вирішенні питання про арешт майна із зазначених підстав слідчий, прокурор зобов'язаний довести суду, що майно, про яке йдеться, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, або щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація.

4. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, є необхідність забезпечення конфіскації майна у разі призначення такого виду покарання судом, заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У цьому випадку арештоване може бути майно підозрюваного, обвинуваченого, а також юридичної особи у разі, коли до такої особи судом можуть бути застосовані (застосовані) заходи кримінально-правового характеру.

5. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, є необхідність забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та/або виконання рішення про задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, яке прийнято або може бути прийнято судом, а так само стягнення у дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У цьому випадку арештоване може бути майно підозрюваного, обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, особи, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, чи неосудної особи, а також юридичної особи, щодо якої судом прийнято або може бути прийнято рішення про стягнення у дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

Вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди з юридичної особи суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди з юридичної особи до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

6. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженого прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

7. Арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, цінні папери, майнові, корпоративні та інші права, інші активи, які перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні особи.

8. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

9. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.";

2) у статті 171:

частину другу і третю викласти в такій редакції:

"2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або інші відомості, які свідчать про наявність такого майна у володінні, користуванні чи розпорядженні особи;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини п'ятої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

3. У клопотанні цивільного позивача про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову або відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та/або розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.";

частину четверту виключити;

частину п'яту доповнити абзацом такого змісту:

"У разі тимчасового вилучення майна на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом п'яти робочих днів після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.";

3) перше речення частини третьої статті 172 після слова "години" доповнити словами "або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк";

4) у статті 173:

абзац перший частини першої після слова "арешту" доповнити словами ", а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу";

частину другу викласти у такій редакції:

"2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою (у разі накладення арешту з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для інших осіб.";

у частині п'ятій:

у пункті 1 слова "яке підлягає арешту" замінити словами "на яке накладено арешт";

пункт 3 після слів ", яке підлягає поверненню особі" доповнити словами "у разі прийняття такого рішення";

пункт 4 викласти у такій редакції:

"4) перелік майна, до якого застосовується заборона розпоряджатися або користуватися, у разі арешту майна без його фактичного вилучення;";

частину сьому викласти у такій редакції:

"7. Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншим заінтересованим особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.";

5) у статті 236:

у першому реченні частини сьомої слова "речі і документи" замінити словами "документи, тимчасово вилучати речі";

в абзаці першому частини дев'ятої слова "вилученого майна" замінити словами "вилучених документів та тимчасово вилученого майна";

6) частину другу статті 2971 доповнити реченням такого змісту: "Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.".

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос