Идет загрузка документа (48 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О медиации

Проект закона Украины от 09.04.2015 № 2480-1
Дата рассмотрения: 09.04.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про медіацію

Цей Закон визначає правові засади впровадження та проведення процедури врегулювання конфліктів за взаємною згодою сторін конфлікту та за участю посередника (медіатора), визначає її принципи та порядок проведення медіації, а також статус медіатора.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про медіацію

1. Законодавство України про медіацію складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про медіацію, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

звіт про проведення медіації - документ, що складається медіатором за результатами проведення медіації;

конфлікт - протистояння двох або більше осіб з приводу істотно значущих для них суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, інтересів або цінностей;

медіатор - професійно підготовлений нейтральний посередник у переговорах між сторонами конфлікту;

медіаційна угода - письмова угода між сторонами медіації про вирішення конфлікту та / або усунення спричиненої конфліктом шкоди;

медіаційне застереження - положення цивільно-правового, господарсько-правового, трудового або шлюбного договору, згідно з яким спори, що випливають з договірних відносин сторін, мають обов'язково передаватися на медіацію;

медіація - позасудова процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів за допомогою одного або декількох посередників (медіаторів);

сторони конфлікту - фізичні, юридичні особи та/або їх групи, які займають відмінні позиції з приводу істотно значущих для них суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, інтересів або цінностей;

сторони медіації - сторони конфлікту, які уклали угоду про проведення медіації;

угода про проведення медіації - письмова угода про проведення медіації між сторонами конфлікту з одного боку та медіатором з іншого боку;

уповноважений медіатор - медіатор, який пройшов атестацію та внесений до Національного реєстру уповноважених медіаторів у встановленому законодавством порядку;

учасники медіації - медіатор (медіатори), сторони медіації, їх представники та/ або законні представники, перекладач та інші особи за домовленістю сторін конфлікту.

Стаття 3. Завдання медіації в Україні

1. Завданнями медіації є:

1) врегулювання конфлікту шляхом досягнення його сторонами взаємоприйнятного рішення;

2) усунення шкоди, завданої конфліктом;

3) якомога повне задоволення потреб сторін конфлікту;

4) зниження рівня конфліктності сторін та запобігання поновленню конфлікту;

5) відновлення правопорядку та злагоди в суспільстві.

Стаття 4. Сфера застосування медіації

1. Медіація поширюється на будь-які конфлікти, передбачені цим Законом, у тому числі на цивільні, господарські, адміністративні, трудові, сімейні спори, а також справи з приводу адміністративних правопорушень, кримінальні провадження у випадках, передбачених чинним законодавством.

Стаття 5. Принципи здійснення медіації

1. Медіація проводиться за взаємною згодою сторін конфлікту на підставі принципів добровільної участі, рівності та активності сторін медіації, незалежності, нейтральності та толерантності медіатора, конфіденційності інформації щодо медіації.

Стаття 6. Добровільність участі у медіації

1. Сторони конфлікту беруть участь у медіації на умовах взаємного добровільного волевиявлення.

2. Сторони медіації мають право відмовитися від участі у медіації на будь-якій із її стадій.

3. Будь-який тиск на сторони конфлікту з метою проведення або припинення медіації забороняється.

Стаття 7. Рівність сторін медіації

1. Сторони медіації мають рівні права і несуть рівні обов'язки.

2. Дискримінація сторін медіації на будь-якій підставі забороняється.

Стаття 8. Активність сторін медіації

1. Сторони медіації самостійно визначають коло обговорюваних ними питань, варіанти врегулювання конфлікту між ними, зміст медіаційної угоди, строки та способи її виконання.

2. Сторони медіації можуть користуватися порадами інших учасників медіації, але остаточне рішення приймається виключно сторонами медіації.

Стаття 9. Незалежність медіатора

1. Медіатор не залежить від сторін медіації, державних органів, інших юридичних, посадових і фізичних осіб.

2. Медіатор самостійно обирає засоби і методи проведення медіації, допустимість яких визначається чинним законодавством про медіацію.

3. Втручання державних органів, будь-яких юридичних, посадових і фізичних осіб в діяльність медіатора при підготовці та проведенні медіації забороняється.

4. Медіатором не може виступати адвокат, представник та / або законний представник сторони конфлікту.

5. Особа не може виступати адвокатом або представником сторони медіації у справі (провадженні), в якій вона надавала або надає послуги медіатора.

Стаття 10. Нейтральність медіатора

1. Медіатор є нейтральною (неупередженою) особою, яка допомагає сторонам конфлікту досягти порозуміння, налагодити та проводити переговори.

2. Медіатор має право надавати сторонам медіації консультації виключно щодо порядку проведення медіації.

3. Медіатор не має права вирішувати конфлікт між сторонами медіації або надавати вказівки щодо його врегулювання.

4. Медіатор має утриматися від проведення медіації, якщо існують обставини, що унеможливлюють його нейтральність.

Стаття 11. Толерантність медіатора

1. Медіатор має виявляти рівну увагу та доброзичливість до сторін медіації.

2. Медіатор зобов'язаний надавати сторонам медіації однакові за якістю послуги.

3. Медіатор не має права оцінювати поведінку та позиції сторін медіації за винятком явного порушення ними правових та/або етичних норм або порядку проведення медіації.

Стаття 12. Конфіденційність інформації

1. Інформація щодо підготовки та проведення медіації є конфіденційною, якщо сторони медіації не домовилися про інше.

2. Медіатор не має права розголошувати інформацію щодо медіації без згоди сторін медіації.

3. Сторона медіації не має право розголошувати інформацію щодо медіації без згоди іншої сторони.

Інші учасники медіації не мають право розголошувати інформацію щодо медіації без згоди сторін.

4. Особа не може бути допитана як свідок у справі (провадженні), в якій вона брала участь як медіатор.

5. Зміст медіаційної угоди не включається до звіту про проведення медіації.

Розділ II. СТАТУС МЕДІАТОРА В УКРАЇНІ

Стаття 13. Умови набуття статусу медіатора

1. Медіатором може бути фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років та пройшла професійну підготовку за напрямом "медіація" в навчальному закладі або організації в Україні або за її межами.

Медіатором не може бути особа, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною.

2. Професійна підготовка медіаторів має включати теоретичне та практичне навчання загальним обсягом не менше сорока годин.

3. Наявність професійної підготовки медіатора засвідчується дипломом, сертифікатом, свідоцтвом або іншим документом, виданим на ім'я медіатора, який має містити інформацію про обсяг (кількість годин) теоретичного та практичного навчання.

4. Навчальні заклади та організації, що здійснюють підготовку медіаторів в Україні, ведуть реєстр підготовлених ними медіаторів.

5. Особи, які не досягли вісімнадцяти років, мають право проводити медіацію для однолітків на безоплатній основі. Наявність професійної підготовки для них не є обов'язковою.

Стаття 14. Умови та порядок набуття статусу уповноваженого медіатора

1. Уповноваженим медіатором може бути фізична особа у віці не менше двадцяти п'яти років, яка має повну вищу освіту та пройшла професійну підготовку за напрямом "медіація", атестована Радою медіаторів України та внесена до Національного реєстру уповноважених медіаторів, що засвідчується свідоцтвом встановленого зразка.

2. Уповноваженим медіатором не може бути особа, яка має судимість, якщо вона не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

3. Уповноваженому медіатору присвоюється реєстраційний номер. Уповноважений медіатор може мати особисту печатку із зазначенням свого імені та реєстраційного номера.

4. Особи, не зареєстровані в Національному реєстрі уповноважених медіаторів, не можуть іменувати себе уповноваженими медіаторами.

Стаття 15. Права медіатора

1. Медіатор має право:

1) отримувати інформацію про конфлікт, до допомоги у врегулюванні якого він запрошений, від сторін конфлікту, державних органів, посадових осіб в обсязі, необхідному та достатньому для проведення медіації;

2) самостійно визначати методику проведення медіації за умов дотримання законодавства про медіацію та професійних стандартів і правил діяльності медіатора;

3) відмовитися від проведення медіації з етичних або особистих міркувань, а також у разі конфлікту інтересів з іншими учасниками медіації;

4) надавати послуги на оплатній та безоплатній основі;

5) на оплату своїх послуг та на відшкодування витрат, здійснених для проведення медіації, у розмірі та формі, передбаченій угодою про проведення медіації;

6) займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими медіаторами, створювати юридичні особи, об'єднання медіаторів, працювати за наймом та здійснювати підприємницьку діяльність.

Стаття 16. Обов'язки медіатора

1. Медіатор зобов'язаний:

1) дотримуватися вимог чинного законодавства про медіацію, професійних стандартів і правил діяльності медіатора, правил конфіденційності;

2) перевірити повноваження представників та/або законних представників сторін медіації;

3) повідомити сторони медіації про конфлікт інтересів або інші обставини, що унеможливлюють його участь у медіації;

4) проінформувати сторони про порядок проведення та правові наслідки медіації та надавати роз'яснення щодо процедури медіації;

5) керувати процедурою медіації;

6) забезпечити відповідність медіаційної угоди вимогам правових та етичних норм;

7) відмовитися від медіації у разі явно незаконної або недобросовісної поведінки хоча би однієї із сторін медіації, представника та/ або законного представника сторони медіації.

2. Уповноважений медіатор зобов'язаний письмово повідомити про припинення медіації орган, у провадженні якого перебуває справа, передана на медіацію.

Стаття 17. Підстави та порядок припинення статусу уповноваженого медіатора

1. Свідоцтво про реєстрацію уповноваженого медіатора може бути скасовано у разі:

1) клопотання уповноваженого медіатора;

2) засудження уповноваженого медіатора за вчинення злочину;

3) обмеження судом дієздатності або визнання уповноваженого медіатора недієздатним;

4) систематичного або одноразового грубого порушення уповноваженим медіатором вимог законодавства України про медіацію.

2. Скасування реєстрації уповноваженого медіатора здійснюється Радою медіаторів України.

3. Інформація про скасування реєстрації уповноваженого медіатора включається до Національного реєстру уповноважених медіаторів.

Стаття 18. Відповідальність медіатора

1. Медіатор несе дисциплінарну відповідальність за порушення вимог законодавства про медіацію та професійних стандартів і правил у визначеному цим законом порядку.

2. До медіатора можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) виключення з Національного реєстру уповноважених медіаторів.

Стаття 19. Об'єднання медіаторів

1. Медіатори мають право у встановленому законодавством порядку створювати місцеві, всеукраїнські і міжнародні об'єднання.

Розділ III. САМОВРЯДУВАННЯ МЕДІАТОРІВ

Стаття 20. Загальні засади самоврядування медіаторів

1. Самоврядування медіаторів ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання медіаторами рішень органів самоврядування медіаторів, підзвітності.

2. Основними завданнями самоврядування медіаторів є:

- розробка та встановлення стандартів і правил професійної діяльності медіаторів;

- здійснення контролю за дотриманням медіаторами вимог стандартів і правил професійної діяльності медіаторів;

- прийняття рішень щодо надання та припинення статусу уповноваженого медіатора;

- ведення Національного реєстру уповноважених медіаторів України.

3. Організаційними формами самоврядування медіаторів є з'їзд медіаторів України та Рада медіаторів України.

Стаття 21. З'їзд медіаторів України

1. Вищим органом самоврядування медіаторів України є з'їзд медіаторів України.

2. Квота, порядок висування та обрання делегатів з'їзду медіаторів України, порядок проведення з'їзду медіаторів України розробляється Радою медіаторів України та затверджується з'їздом медіаторів України за винятком квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів Установчого з'їзду медіаторів України, що встановлюються Перехідними положеннями цього Закону.

4. З'їзд медіаторів України скликається Радою медіаторів України не рідше одного разу на три роки. З'їзд медіаторів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради медіаторів України або на вимогу не менш ста медіаторів.

У разі якщо Рада медіаторів України не скликає з'їзд медіаторів України протягом шістдесяти днів з дня надходження пропозиції про скликання з'їзду, медіатори, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з'їзду медіаторів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з'їзду медіаторів України, визначати особу, яка головує на засіданні з'їзду.

5. Повідомлення про місце, день і час початку роботи з'їзду медіаторів України та питання, що вносяться на його обговорення, організатори з'їзду розміщають в державному офіційному друкованому виданні не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з'їзду.

6. З'їзд медіаторів України є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини обраних делегатів.

7. З'їзд медіаторів України:

- затверджує положення про порядок скликання та проведення з'їзду медіаторів України;

- затверджує положення про Раду медіаторів України;

- затверджує положення про Ревізійну комісію медіаторів України;

- затверджує Порядок проведення атестації для набуття статусу уповноваженого медіатора;

- затверджує Порядок ведення Національного реєстру уповноважених медіаторів;

- затверджує кошторис Ради медіаторів України та звіт про його виконання;

- обирає дві третини складу Ради медіаторів України та достроково відкликає обраних членів Ради медіаторів України з посад;

- обирає членів Ревізійної комісії медіаторів України;

- засновує офіційне друковане та/або електронне видання органу самоврядування медіаторів України;

- визначає розмір плати за атестацію для набуття статусу уповноваженого медіатора;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З'їзд медіаторів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків медіаторів на забезпечення самоврядування медіаторів, визначити їх розмір, напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.

8. Рішення з'їзду медіаторів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з'їзді.

Стаття 22. Рада медіаторів України

1. У період між з'їздами медіаторів України функції органу самоврядування медіаторів виконує Рада медіаторів України, яка є юридичною особою.

Статус, повноваження і порядок роботи Ради медіаторів України визначаються цим Законом, іншими законами України та положенням про Раду медіаторів України, що затверджується з'їздом медіаторів України.

Рада медіаторів України підконтрольна і підзвітна з'їзду медіаторів України.

Раду медіаторів України очолює голова.

2. Рада медіаторів України складається з п'ятнадцяті членів. З'їзд медіаторів України обирає дві третини складу Ради медіаторів України. Органи суддівського самоврядування та адвокатського самоврядування призначають до Ради медіаторів України по два члени, а Міністерство юстиції України - одного члена Ради медіаторів України.

Член Ради медіаторів України обирається на три роки з правом бути призначеним на повторний строк.

Засідання Ради медіаторів України вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів від її складу.

3. Рада медіаторів України:

- сприяє інформуванню населення про переваги медіації, її впровадженню, навчанню та підвищенню кваліфікації медіаторів;

- складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з'їзду медіаторів України;

- забезпечує виконання рішень з'їзду медіаторів України;

- забезпечує ведення Національного реєстру уповноважених медіаторів України та надання витягів з нього;

- здійснює атестацію осіб, що мають намір набути статус уповноваженого медіатора;

- розробляє положення про порядок скликання та проведення з'їзду медіаторів України;

- розробляє положення про Раду медіаторів України;

- розробляє положення про Ревізійну комісію медіаторів України;

- розробляє Порядок проведення атестації для набуття статусу уповноваженого медіатора;

- розробляє Порядок ведення Національного реєстру уповноважених медіаторів;

- розробляє кошторис Ради медіаторів України та готує звіт про його виконання;

- розробляє порядок сплати щорічних внесків медіаторів на забезпечення самоврядування медіаторів, забезпечує їх розподіл і використання, якщо з'їздом медіаторів України прийнято відповідне рішення;

- розглядає скарги на дії чи бездіяльність медіаторів;

- своїм рішенням накладає дисциплінарні стягнення на медіаторів, які порушили вимоги законодавства або професійні стандарти і правила;

- забезпечує функціонування офіційного друкованого та/або електронного видання органу самоврядування медіаторів України;

- виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду медіаторів України.

Стаття 23. Голова Ради медіаторів України

1. Голова Ради медіаторів України визначається шляхом голосування зі складу членів Ради медіаторів України, обраних з'їздом медіаторів України.

Голова Ради медіаторів України обирається на три роки з правом бути призначеним на повторний строк.

Повноваження голови Ради медіаторів України можуть бути достроково припиненні за власним бажанням, за рішенням не менш як двох третин складу Ради медіаторів України або за рішенням з'їзду медіаторів України.

2. Голова Ради медіаторів України:

- організує роботу Ради медіаторів України та головує на її засіданнях;

- призначає засідання Ради медіаторів України;

- підписує рішення Ради медіаторів України;

- представляє Раду медіаторів України у зносинах з іншими органами, організаціями та фізичними особами;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та положенням про Раду медіаторів України.

Стаття 24. Фінансове забезпечення органів самоврядування медіаторів

1. Утримання органів самоврядування медіаторів може здійснюватися за рахунок:

- плати за атестацію для набуття статусу уповноваженого медіатора;

- щорічних внесків медіаторів на забезпечення самоврядування медіаторів;

- добровільних внесків медіаторів, об'єднань медіаторів;

- добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

- інших не заборонених законом джерел.

2. Розмір плати за атестацію для набуття статусу уповноваженого медіатора та розмір щорічних внесків медіаторів на забезпечення самоврядування медіаторів визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності органів самоврядування медіаторів.

Розділ IV. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН МЕДІАЦІЇ

Стаття 25. Права сторін медіації

1. Сторони медіації мають право:

1) за взаємною згодою обирати медіатора (медіаторів);

2) відмовитися від медіатора;

3) в будь-який момент медіації відмовитися від участі в ній;

4) брати участь у проведенні медіації особисто або через представників, повноваження яких ґрунтуються на довіреності, оформленої в установленому законом порядку;

5) користуватися допомогою перекладача, фахівця, консультанта з правових або інших питань;

6) при невиконанні чи неналежному виконанні медіаційної угоди звернутися до суду, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 26. Обов'язки сторін медіації

1. Сторони медіації зобов'язані

1) дотримуватися вимог чинного законодавства та угоди про проведення медіації;

2) виконувати медіаційну угоду в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Розділ V. ПРОЦЕДУРА МЕДІАЦІЇ

Стаття 27. Ініціювання медіації

1. Ініціатива у проведенні медіації належить сторонам конфлікту або органу, який відкрив відповідне провадження. Сторони конфлікту є вільними у прийнятті чи відхиленні такої ініціативи.

2. Укладення сторонами конфлікту угоди про проведення медіації є підставою для зупинення провадження на час проведення медіації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 28. Угода про проведення медіації

1. Угода про проведення медіації укладається у письмовій формі між медіатором (медіаторами) і сторонами конфлікту.

2. В угоді про проведення медіації зазначаються:

1) медіатор (медіатори), сторони конфлікту, їхні представники та/або законні представники (за їхньою наявністю);

2) порядок, розмір та форму оплати послуг медіатора (медіаторів) і відшкодування витрат на підготовку та проведення медіації;

3) мова медіації та медіаційної угоди;

4) залучення перекладача та інших осіб (у разі потреби);

5) строки та місце проведення медіації.

Стаття 29. Проведення медіації

1. Медіація проводиться під керівництвом медіатора, в узгодженому зі сторонами порядку, з дотриманням вимог чинного законодавства про медіацію.

2. Медіація припиняється:

1) підписанням медіаційної угоди сторонами медіації;

2) складанням медіатором звіту про проведення медіації, якщо медіаційну угоду не укладено;

3) відмови сторін або медіатора від медіації;

4) спливу строку, встановленого угодою про проведення медіації;

5) у разі смерті однієї зі сторін, яка є фізичною особою, або ліквідації однієї із сторін, яка є юридичною особою.

3. Медіаційна угода або звіт про проведення медіації приєднуються органом, який ініціював медіацію, до матеріалів провадження у встановленому законодавством порядку.

Стаття 30. Медіаційна угода

1. За результатами медіації може бути укладена медіаційна угода.

2. Медіаційна угода укладається у письмовій формі, підписується сторонами, медіатором, представниками та/або законними представниками сторін (за наявністю).

3. Медіаційна угода включає спільне рішення сторін щодо врегулювання конфлікту між ними та/або зобов'язання про форму та порядок усунення шкоди, завданої конфліктом.

4. Медіаційна угода не повинна містити положень, що ведуть до порушення правових або етичних норм.

5. Медіаційна угода підлягає обов'язковому виконанню у визначені нею строки.

6. У разі невиконання стороною узятих на себе медіаційною угодою зобов'язань інша сторона має право звернутися до суду в установленому законодавством порядку.

Розділ VI. ОСОБЛИВОСТІ МЕДІАЦІЇ В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ СПОРІВ

Стаття 31. Медіація у судових справах

1. Медіація може бути проведена у разі виникнення конфлікту (спору) як до звернення до суду, так і під час судового провадження.

2. Медіація, ініційована судом, проводиться виключно уповноваженим медіатором.

3. Медіаційна угода, укладена під час судового провадження, може бути затверджена судом в установленому законодавством порядку.

Стаття 32. Особливості медіації у сімейних спорах

1. Суд першої інстанції зобов'язаний ініціювати проведення медіації у разі відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли один із подружжя вчинив відносно іншого подружжя чи дитини кримінальне правопорушення.

Стаття 33. Особливості медіації у кримінальному провадженні

1. Медіація у кримінальному провадженні проводиться виключно уповноваженим медіатором.

2. Слідчий, прокурор, суд або суддя надає медіатору інформацію, необхідну і достатню для проведення медіації.

Медіатор попереджається про обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування.

3. Медіаційна угода у кримінальному провадженні є угодою про примирення, особливості укладення якої визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.

4. Укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим не може тлумачитися як визнання вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину або кримінального проступку.

5. Неукладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим не спричиняє правових наслідків у кримінальному провадженні.

Стаття 34. Особливості медіації за участю дітей

1. Дитина може бути стороною медіації за умов достатнього розуміння нею підстав, порядку проведення та наслідків медіації, та за обов'язкової участі її законного представника.

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року, крім:

1) статті 14 цього Закону, яка набирає чинності з моменту реєстрації Ради медіаторів України;

2) частини другої статті 16, статті 18, частини другої статті 31, частини першої статті 33 цього Закону, які набирають чинності з моменту створення Національного реєстру уповноважених медіаторів.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. Статтю 221 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375) після частини третьої доповнити трьома новими частинами такого змісту:

"Сторони трудового спору можуть ініціювати медіацію і обрати медіатора для допомоги у вирішенні спору.

Комісія по трудових спорах або суд за згодою сторін можуть передати трудовий спор на медіацію.

Медіаційна угода сторін трудового спору підлягає обов'язковому виконанню".

2.2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):

1) в частині першій статті 46 після слів "або усунула заподіяну шкоду" доповнити словами "або якщо така особа уклала медіаційну угоду з потерпілим та виконала її умови";

2) частину першу статті 66 доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) укладення медіаційної угоди з потерпілим та виконання її умов";

3) в частині першій статті 69-1 слова та цифри "пунктами 1 та 2" замінити словами та цифрами "пунктами 1, 2 та 10".

2.3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 40 - 41, 42, ст. 492);

1) в частині третій статті 31 після слів "мирову угоду" доповнити словами "або медіаційну угоду";

2) в статті 41 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"3. Особа, яка проводила медіацію, не може бути представником сторін медіації у суді";

3) частину першу статті 51 доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) медіатори - про відомості, одержані ними під час проведення медіації";

4) в частині другій статті 89 після слів "мирової угоди" доповнити словами "або медіаційної угоди";

5) в пункті 2 частини другої статті 122 після слів "або укладенням мирової угоди" доповнити словами "чи медіаційної угоди";

6) у статті 130:

в частині третій після слів "на розгляд третейського суду" доповнити словами "чи провести процедуру медіації";

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"4-1. Якщо сторони бажають провести процедуру медіації, суд оголошує перерву з метою надання сторонам часу для обрання медіатора та укладеня угоди про проведення медіації. Якщо між сторонами укладено угоду про проведення медіації, суд постановляє ухвалу про зупинення провадження у справі";

7) доповнити статтею 175-1 такого змісту:

"Стаття 175-1. Медіаційна угода

1. З метою врегулювання спору сторони мають право на будь-якій стадії судового процесу укласти медіаційну угоду.

2. Медіаційна угода укладається сторонами за результатами медіації і має стосуватися прав та обов'язків сторін та предмета позову.

3. Сторони повідомляють суд про укладення медіаціної угоди спільною заявою. Якщо медіаційну угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

4. У разі укладення сторонами медіаційної угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі";

8) частину першу статті 201 доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8) укладення сторонами угоди про проведення медіації";

9) частину першу статті 205 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

"4-1) сторони уклали медіаційну угоду і вона визнана судом";

10) статтю 372 викласти в такій редакції:

"Стаття 372. Мирова угода та медіаційна угода в процесі виконання

1. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

2. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду чи медіаційну угоду, або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

3. За результатами розгляду мирової угоди чи медіаційної угоди, або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу".

2.4. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 57):

1) статтю 28 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"Особа, яка виступала медіатором у справі, не може бути представником сторін медіації у суді";

2) в частині третій статті 43-10 після слів "затверджено мирову угоду" доповнити словами "або медіаційну угоду";

3) у статті 78:

в частині першій після слів "мирової угоди" доповнити словами "або медіаційної угоди";

в частині другій після слів "мирової угоди" доповнити словами "або медіаційної угоди";

в частині третій слова "мирова угода може" замінити словами "мирова угода та медіаційна угода можуть";

в частині четвертій після слів "мирової угоди" доповнити словами "або медіаційної угоди";

4) частину другу статті 79 доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) укладення сторонами угоди про проведення медіації";

5) у пункті 7 частини першої статті 80 після слів "сторони уклали мирову угоду" доповнити словами "або медіаційну угоду";

6) частину першу статті 106 доповнити пунктом 9-1 такого змісту:

"9-1) про затвердження медіаційної угоди";

7) частину четверту статті 121 викласти в такій редакції:

"Мирова угода або медіаційна угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди або медіаційної угоди господарський суд виносить ухвалу".

2.5. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 35 - 37, ст. 446):

1) частину третю статті 51 викласти в такій редакції:

"3. Сторони можуть досягнути примирення в тому числі шляхом укладення медіаційної угоди на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі";

2) статтю 57 після частини другої доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Особа, яка проводила медіацію, не може бути представником сторін медіації у суді";

3) частину другу статті 65 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

"4-1) медіатори - про відомості, одержані ними під час проведення медіації";

4) в частині першій статті 113 після слів "на основі взаємних поступок" доповнити словами "в тому числі шляхом укладення медіаційної угоди";

5) статтю 262 викласти в такій редакції:

"Стаття 262. Примирення сторін у процесі виконання

1. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода або медіаційна угода, може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

2. Суд розглядає мирову угоду, медіаційну угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.

3. За результатами розгляду мирової угоди, медіаційної угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди або медіаційної угоди, між сторонами у справі, між стягувачем і боржником або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.

4. Суд не визнає мирову угоду, медіаційну угоду або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

5. Ухвалу суду за результатами розгляду мирової угоди, медіаційної угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути оскаржено в загальному порядку".

2.6. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, NN 9 - 13, ст. 88):

1) частини першу статті 469 викласти у такій редакції:

"Стаття 469. Ініціювання та укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою медіатора чи іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді)".

2) частину третю статті 469 викласти у такій редакції:

"3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків та злочинів будь-якого виду".

2.7. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207):

1) частину першу статті 37 доповнити пунктом 19 такого змісту:

"18) укладення угоди про проведення медіації між боржником та стягувачем за їх спільним письмовим зверненням";

2) частину другу статті 39 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

"пунктом 19 статті 37 цього Закону, - на час проведення медіації"

3) пункт 2 частини першої статті 49 після слів "мирової угоди" доповнити словами "або медіаційної угоди".

3. Кабінету Міністрів України у трьохмісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити включення до Національного класифікатора України "Класифікатор професій" професії "медіатор";

забезпечити включення до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" виду економічної діяльності "надання медіаційних послуг".

Розділ VIII. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Установчий з'їзд медіаторів України має бути проведений після набрання чинності цим Законом, але не пізніше трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Для організації проведення Установчого з'їзду медіаторів України з числа ініціативних медіаторів створюється організаційний комітет. Перед проведенням Установчого з'їзду медіаторів України проводиться засідання організаційного комітету з проведення Установчого з'їзду медіаторів України, на якому обираються головуючий організаційного комітету та його заступник. Повідомлення про місце, день і час початку роботи установчого з'їзду медіаторів України та питання, що виносяться на його обговорення, має бути розміщено в державному офіційному друкованому виданні не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з'їзду. Право на участь у роботі установчого з'їзду медіаторів України має будь-який медіатор України, який з'явився у визначені в повідомленні день і час початку роботи установчого з'їзду медіаторів України та зареєструвався як його учасник. Установчий з'їзд медіаторів України є правомочним незалежно від числа зареєстрованих учасників та може приймати рішення з усіх питань, передбачених частиною сьомою статті 21 цього Закону. Рішення установчого з'їзду медіаторів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів зареєстрованих учасників.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос